• Название:

    ВСУ висновок щодо застосування ст.263 КК


  • Размер: 0.14 Мб
  • Формат: RTF
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 20 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

4

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

члена Науково-консультативної ради

при Верховному Суді України

щодо особливостей застосування положень

ч.1ст.263 Кримінального кодексу України,

які передбачають різні за змістом діяння

Ознайомившись з копіями процесуальних документів, які підтверджують факт неоднакового застосування судами касаційної інстанції положень ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі – КК), що передбачають різні за змістом діяння, до однотипних кримінально-правових ситуацій, вважаю за необхідне зазначити наступне.

1. Ч.1 ст.263 КК передбачає відповідальність за окремий різновид злочину – носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. За особливостями специфічної конструкції та конкретного змісту склад цього злочину є так званим складом з кількома альтернативними діяннями, що мають різний зміст.

2. Одна з найбільш значущих особливостей складу з кількома альтернативними діяннями полягає в тому, що він включає декілька різновидів. У дещо спрощеній формі основні з цих різновидів передбачають: а) одне діяння + інші необхідні елементи (ознаки); б) декілька (два або більше) діянь, що охоплюються єдиним умислом, + інші необхідні елементи (ознаки).

Таким чином, вчинення у різний час двох або більше діянь, передбачених у складі злочину з альтернативними діяннями, – у разі, якщо ці діяння охоплювалися єдиним умислом суб’єкта, – розглядаються законодавцем не як множинність злочинів, а як один (одиничний) злочин. На такій позиції стоїть і Верховний Суд України. Так, у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» вказано:

«Якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК передбачені різні за змістом діяння (статті 263, 307, 309 КК тощо), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках такі діяння стають елементами одного злочину (наприклад, незаконне виготовлення, придбання наркотичних засобів і наступне їх зберігання та перевезення; незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів і наступне їх зберігання та носіння) ».

3. Для коректного і обґрунтованого вирішення «проблемної» ситуації необхідно також відповісти на питання: як впливає на окремі різновиди складу злочину з альтернативними діяннями незавершеність діяння (одного з діянь)? З огляду на відмінності у специфічній конструкції наведених вище різновидів такий вплив щодо кожного з них різний.

Різновид складу злочину з альтернативними діяннями типу «одне діяння + інші необхідні елементи (ознаки)» у випадку незавершеності діяння зазнає принципових змін: склад закінченого злочину трансформується у склад замаху на злочин. Наприклад, незавершеність виготовлення вогнепальної зброї чи невдала спроба її збуту, якщо такі дії вчинені без передбаченого законом дозволу, утворюють склад незакінченого замаху на злочин (ч.3 ст.15, ч.1 ст.263 КК).

Натомість різновид складу злочину з альтернативними діяннями типу «декілька діянь, що охоплюються єдиним умислом, + інші необхідні елементи (ознаки)» у випадку незавершеності одного з діянь принципових змін не зазнає: він залишається складом закінченого злочину, оскільки принаймні одне діяння у поєднанні з іншими необхідними елементами (ознаками) такий склад утворює. Так, зберігання і незавершений ремонт вогнепальної зброї, якщо такі дії охоплювались єдиним умислом і були вчинені без передбаченого законом дозволу, утворюють склад закінченого злочину (ч.1 ст.263 КК).

4. Від різновиду складу злочину з альтернативними діяннями типу «декілька діянь, що охоплюються єдиним умислом, + інші необхідні елементи (ознаки)» необхідно відрізняти окремий різновид повторності злочинів. Такий різновид має місце у випадках, коли після вчинення одного чи кількох з передбачених у відповідному складі діянь у суб’єкта виникає і реалізується самостійний (окремий) умисел на вчинення ще одного чи кількох з таких діянь. У даному разі фактичне вчинення такого діяння (кількох діянь) являє собою окремий злочин, який у поєднанні з раніше вчиненим діянням (кількома діяннями) і утворює повторність злочинів. Наприклад, суб’єкт без передбаченого законом дозволу придбав і зберігав вогнепальну зброю для себе, а потім вирішив збути її іншій особі і здійснив такий збут. І хоча у наведеному прикладі формула кваліфікації кожного з вчинених суб’єктом злочинів та формула їх остаточної кваліфікації будуть однаковими (ч.1 ст.263 КК), повторність цих злочинів має певне кримінально-правове значення (вона, зокрема, повинна бути врахована при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує).

5. На зазначений вище різновид повторності злочинів, як і на окремі різновиди складу злочину з альтернативними діяннями, впливає незавершеність останнього діяння. Якщо останній із злочинів, що утворюють повторність, являв собою лише одне діяння, його незавершеність свідчить про те, що цей злочин був незакінченим (мав місце замах на злочин). В такому разі вчинені злочини крім повторності утворюють ще й сукупність, а відтак кожний з них підлягає окремій кваліфікації. Так, якщо в наведеному вище прикладі змінити останній епізод і вказати, що мала місце невдала спроба суб’єкта збути вогнепальну зброю іншій особі, його дії належить кваліфікувати за ч.1 ст.263; ч.3 ст.15, ч.1 ст.263 КК.

6. З огляду на зазначене визначальним для вирішення «проблемної» ситуації є зміст суб’єктивного ставлення винних осіб до вчинених ними діянь.

Якщо у кожного з них був єдиний умисел щодо придбання, носіння, зберігання та збуту бойових припасів чи вибухових речовин, вчинені ними діяння належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин; при цьому незавершеність останнього діяння на визнання злочину закінченим не впливає і він має кваліфікуватися за ч.1 ст.263 КК.

Якщо ж у винних осіб умисел на збут бойових припасів чи вибухових речовин виник після їх придбання, носіння та зберігання, і при цьому спроба їх збуту була невдалою, вчинені ними діяння належить розглядати як поєднання сукупності і повторності злочинів і кваліфікувати за ч.1 ст.263; ч.3 ст.15, ч.1 ст.263 КК.

7. У вироку Ленінського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року наведені покази підсудного О. В. Шипуліна. Він, зокрема, пояснив, що знайдений пакет з патронами поклав до внутрішньої кишені куртки і попрямував додому. Пакет з патронами він залишив собі з метою подальшого продажу патронів. Ці покази визнані судом достовірними, оскільки, формулюючи фактичну сторону обвинувачення, він вказав у вироку, що патрони підсудний Шипулін О.В. «незаконно приобрел, носил и хранил с целью сбыта без предусмотренного законом разрешения».

Тим самим суд визнав, що намір продати (збути) бойові припаси виник у О.В.Шипуліна в момент їх придбання а це, в свою чергу означає, що придбання, носіння, зберігання та спроба збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу охоплювались єдиним умислом винного.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать: вчинені О.В. Шипуліним дії являють собою один (одиничний ) злочин, який підлягає кваліфікації за ч.1 ст.263 КК, а окрема кваліфікація спроби збуту бойових припасів за ч.2 ст.15, ч1 ст.263 КК є помилковою.

Висновок підготував член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України – доцент кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Шапченко С.Д.

Підпис С.Д. Шапченка засвідчую.

Заступник декана