• Название:

    ВСУ висновок щодо застосування ст.307 КК


  • Размер: 0.1 Мб
  • Формат: RTF
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 20 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

4

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

члена Науково-консультативної ради

при Верховному Суді України

щодо особливостей застосування положень

ст.307 Кримінального кодексу України у разі

вчинення різних за змістом діянь

Ознайомившись з копіями процесуальних документів, які підтверджують факт неоднакового застосування судами касаційної інстанції положень ст.307 Кримінального кодексу України (далі – КК), що передбачають різні за змістом діяння, до однотипних кримінально-правових ситуацій, вважаю за необхідне зазначити наступне.

1. Неоднаковий підхід судів касаційної інстанції до кримінально-правової оцінки однотипних ситуацій обумовлений принципово різним вирішенням ними питання: чи є вчинені відповідними суб’єктами діяння – виготовлення (придбання) та зберігання з метою збуту, а також наступний збут наркотичних засобів або психотропних речовин – елементами одного (одиничного) злочину, чи останнє діяння утворює з попередніми сукупність злочинів ?

2. Питання подібного змісту – хоча воно стосувалося злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням з бойовими припасами, – уже поставало перед Верховним Судом України (справа О.В. Шипуліна). Деякі міркування щодо можливих варіантів вирішення цього питання були викладені мною у науковому висновку по цій справі, відтак окремі його положення можуть бути використані і в даному висновку.

3. Ст.307 КК передбачає відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. За особливостями специфічної конструкції та конкретного змісту склади цього злочину – в тому числі і кваліфіковані – є так званими складами з кількома альтернативними діяннями, що мають різний «предметний» зміст.

Одна з найбільш значущих особливостей складу з кількома альтернативними діяннями полягає в тому, що він включає декілька різновидів. У дещо спрощеній формі основні з цих різновидів передбачають: а) одне діяння + інші необхідні елементи (ознаки); б) декілька (два або більше) діянь, що охоплюються єдиним умислом, + інші необхідні елементи (ознаки).

Таким чином, вчинення у різний час двох або більше діянь, передбачених у складі злочину з альтернативними діяннями, – у разі, якщо ці діяння охоплювалися єдиним умислом суб’єкта, – розглядаються законодавцем не як множинність злочинів, а як один (одиничний) злочин. На такій позиції стоїть і Верховний Суд України. Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» вказано:

«Якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК передбачені різні за змістом діяння (статті 263, 307, 309 КК тощо), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках такі діяння стають елементами одного злочину (наприклад, незаконне виготовлення, придбання наркотичних засобів і наступне їх зберігання та перевезення; незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів і наступне їх зберігання та носіння)».

4. Наведена вище правова позиція Верховного Суду України може бути певним чином конкретизована і доповнена з урахуванням того, що при вчиненні двох або більше діянь, які охоплювалися єдиним умислом суб’єкта, останнє з них могло бути як завершеним, так і незавершеним. В цьому плані необхідно розрізняти ситуації, в яких, зокрема:

а) відбувся збут усіх наркотичних засобів чи психотропних речовин, які суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту (наприклад, суб’єкт незаконно придбав, зберігав з метою збуту і збув психотропні речовини «в особливо великих розмірах»);

б) відбувся збут частини наркотичних засобів чи психотропних речовин, які суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту, однак ця частина відповідає змісту тієї самої кількісної ознаки, що і всі наркотичні засоби чи психотропні речовини (наприклад, і ті психотропні речовини, які суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту, і та їх частина, яку суб’єкт зміг (встиг) збути, відповідають змісту ознаки «психотропні речовини в особливо великих розмірах»;

в) відбувся збут частини наркотичних засобів чи психотропних речовин, які суб’єкт незаконно придбав і зберігав, однак ця частина не відповідає змісту тієї кількісної ознаки, що і всі наркотичні засоби чи психотропні речовини (наприклад, суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту психотропні речовини «в особливо великих розмірах», а зміг ( встиг) збути такі речовини «у великих розмірах»;

г) мала місце невдала спроба збуту всіх або частини наркотичних засобів чи психотропних речовин, які суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту (наприклад, суб’єкт незаконно придбав і зберігав з метою збуту психотропні речовини «в особливо великих розмірах», але при спробі збути їх частину був затриманий працівниками міліції).

5. Наголошуючи на обґрунтованості однакового підходу до зазначених вище ситуацій в частині визнання вчинених суб’єктом діянь єдиним (одиничним) злочином, необхідно водночас звернути увагу на особливості кваліфікації цього злочину. Вони, зокрема, полягають у наступному:

а) так звана формула кваліфікації (ФК) вчинених суб’єктом діянь в усіх ситуаціях – з урахуванням відповідності завершеного діяння (кількох завершених діянь) певній кількісній ознаці складу злочину – має бути однаковою; так, в наведених щодо кожної ситуації узагальнених прикладах вчинені суб’єктом діяння підлягають кваліфікації за ч.3 ст.307 КК;

б) так зване юридичне формулювання обвинувачення (ЮФО) в залежності від специфіки кримінально-правового змісту відповідної ситуації може бути різним; так, в перших двох узагальнених прикладах суб’єкту в межах ЮФО має інкримінуватися «незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин в особливо великих розмірах», оскільки всі три вчинені ним діяння відповідають і предметному змісту, і кількісним показникам відповідних ознак складу злочину; натомість у двох останніх узагальнених прикладах в межах ЮФО суб’єкту мають бути інкриміновані тільки «незаконне придбання та зберігання психотропних речовин в особливо великих розмірах», оскільки лише ці діяння відповідають і предметному змісту, і кількісним показникам відповідних ознак складу злочину; що ж стосується діяння, пов’язаного зі збутом чи спробою збуту психотропних речовин, то воно не відповідає або ж кількісним показникам ознаки «психотропні речовини в особливо великих розмірах» (третій приклад), або ж предметному змісту окремих обов’язкових ознак, що характеризують «збут» (відсутність фактичного переходу психотропної речовини до іншої особи в четвертому прикладі).

6. З наданих копій процесуальних документів вбачається, що в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, М.С. Плохой незаконно придбав і зберігав з метою збуту психотропні речовини в особливо великих розмірах, а також розпочав, але не завершив збут цих речовин в особливо великих розмірах. Тому з огляду на зазначене вище вбачаються достатні підстави для того, щоб вчинені ним дії: а) розглядати як єдиний (одиничний) злочин; б) кваліфікувати лише за ч.3 ст. 307 КК; в) визнати такими, що дають підстави для обвинувачення М.С. Плохого лише в незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин з метою збуту в особливо великих розмірах.

7. Крім відповіді на конкретні питання щодо кваліфікації дій М.С. Плохого наведені у пунктах 4,5 висновку положення дозволяють сформулювати узагальнену правову позицію щодо особливостей кваліфікації злочину, який включає кілька різних за змістом діянь у випадку незавершеності останнього з них. Така правова позиція має ґрунтуватися на процитованому вище положенні, передбаченому пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачаючи водночас його доповнення окремим новим положенням, що безпосередньо враховує незавершеність останнього діяння. В цілому вона може бути сформульована таким чином:

«Якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК передбачені різні за змістом діяння (статті 263, 307, 309 КК тощо) , їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках такі діяння стають елементами одного злочину (наприклад, незаконне виготовлення, придбання наркотичних засобів і наступне їх зберігання та перевезення; незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів і наступне їх зберігання та носіння).

За наявності єдності умислу на вчинення різних за змістом діянь, передбачених однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, вчинені особою діяння належить розглядати як елементи одного злочину і у випадках, коли останнє з них було незавершеним (наприклад, мали місце незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах з метою їх збуту та наступний збут частини цих наркотичних засобів, яка змістові ознаки «наркотичні засоби в особливо великих розмірах» не відповідає). В такому разі незавершене діяння: 1) не повинно визнаватись окремим злочином і отримувати самостійну кваліфікацію; 2) не може включатись до складу того злочину, який утворює закінчене діяння (кілька закінчених діянь).»

Висновок підготував член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України – професор кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Шапченко С.Д. Підпис С.Д. Шапченка засвідчую.

Заступник декана