• Название:

    сценарій перероблений


  • Размер: 0.12 Мб
  • Формат: RTF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 10 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

Сценарій свята до 209-річчя Т.Г.Шевченка

Звучить пісня про Великого Кобзаря

Відео «Обличчя української історії» (5хв.42с.)

Вед.1

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті згасає веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Вед.2

На оновленій нашій вільній українській землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про великого Кобзаря, геніального поета України, гнівного обличителя панів неситих, поборника святої правди.

Вед.1

Тарас Шевченко був провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, першим, хто закликав народ:

Фільм «Заповіт» (1хв.)

Вед.2

Гаряча дума Кобзаря надихала народ на штурм царизму, додавала сили натрудженим рукам у мирний час.

Вед.1

Шевченко — наш спільник у боротьбі за мир. Його ідеї дорогі всім чесним людям світу.

Вед.2

Мрії поета звершилися на його рідній землі, на нашій з вами Батьківщині. І ми можемо з повним правом сказати:

Вед.1

Провіснику волі,

великий титане,

Справдилисядуми пророчі твої,

Приймай же данину любові і шани

Од вольних народів нової сім’ї.

Перегляд презентації « Пам`ятники Шевченкові»(5хв.35с.) на фоні презентації на 4-й хвилині ведучі продовжують:

Ведучий 2: Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем в царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведучий 1: Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Ведучий 2: Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті -невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все заново збуджуватимуть його твори.

Ведучий 1: Отакий є і буде для нас Т.Г.Шевченко (йдуть зі сцени). Учень читає вірш «Думи мої» (Хоменчук )

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,

Поливали сльози... Чом не затопили,

Не винесли в море, не розмили в полі?

Не питали б люди, що в мене болить,

Не питали б, за що проклинаю долю,

Чого нужу світом? «Нічого робить», —

Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти!

Нащо вас кохав я, нащо доглядав?

Чи заплаче серце одно на всім світі,

Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...

Може, найдеться дівоче

Серце, карі очі,

Що заплачуть на сі думи —

Я більше не хочу...

Одну сльозу з очей карих —

І... пан над панами!..

Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами! ( За кулісами ) Вед.2 В похилій хаті край села , Над ставом чистим і прозорим , Життя Тарасику дала Кріпачка мати ,вбита горемТарас:

Наша бідна, старенька біла хата з солом’яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати яблуні з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник, улюбленець моєї терплячої, моєї ніжної неньки! А біля воріт стоїть стара гілляста верба, а за вербою клуня(читає перший куплет «Садок вишневий»)

Мультфільм «Садок вишневий коло хати» (2хв.)(Змерега)

Тарас:

В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло

(Тарас виходить)

Вед.1. Проминули роки , і Тарас уже не той маленький хлопчина.

(З’являється молодий Тарас у чорному сюртуку, білій сорочці з краваткою.)

Тарас:

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду;

Нема куди прихилиться, -

Хоч з гори та в воду!..

В того доля ходить полем –

Колоски збирає;

А моя десь ледащиця

За морем блукає

У виконанні учнів звучить пісня «Пролітали лебеді»(3хв.)

(Тарас слухає замислившись)

Тарас:

Єсть на світі доля

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люде на світі –

Сріблом, злотом сяють,

Здається, панують,

А долі не знають,

- Ні долі, ні волі

Вед. 2.Єдиною розрадою у ці важкі часи була для Тараса українська пісня.

Звучить пісня «Ой на горі та й женці жнуть» Відео 3-4хв

Вед.1.Спливає час. Самотній Шевченко більше переймається не власною долею, а долею згорьованого українського народу.

Входить Шевченко, уже старий, у вишитій сорочці.

Шевченко:

О люди, люди, небораки,

Нащо здалися вам царі,

Нащо здалися вам псарі,

Ви ж таки люди – не собаки?!

Навколо нього збирається гурт селян з граблями, косами. Кожен хоче щось сказати поетові.

Дід:

Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!

Селянин:

Пани Кати

Латану свитину з каліки знімають,

з шкурою знімають,

бо нічим обуть

княжат недорослих.

Хлопець:

А он розпинають вдову за подушне

а сина кують

Єдиного сина, єдину дитину,

єдину надію в військо віддають.

Чоловік:

А онде під тином опухла дитина

голоднеє мре

Дід:

Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, гори?

Молодий селянин:

Чи довго на сім світі катам панувати?

Шевченко (задумливо):

Пани, пани!

Схаменіться!

Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших

Виходять ведучі

Вед.2

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля

Звучить пісня про Україну ( 4хв..)відео

Вед.1 Минають роки, змінюються покоління, а слава Шевченка не згасає, твори його сьогодні є не менш актуальними, ніж майже два століття тому.

(Тим часом на середину виходить Перебендя з хлопчиком-поводирем. Вони мовчки ідуть до бюста Шевченка.)

Учень:

Перебендя старий, сліпий

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люди.

Він їм тугу розганяє,

Хоч сам світом нудить

«Перебендя сідає на ослінчик і співає»

Фонограма «Ой не шуми, луже!» 1 куплет

Фонова мелодія (відео )

Учень: Скалічені старі руки

До Бога здіймала,

Свою долю проклинала,

Сина вимовляла

А уночі розхристана

І простоволоса

Селом ходить — то співає,

То страшно голосить.

(Рудюк) Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім морі,То виринав, то потопав.Неначе човен в синім морі,То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.

Козак (виходить):

Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю –

( Заплаче серденько. Іде до гурту.)

(З’являється група невільників.)

Невільник:

О милий Боже України!

Не дай пропасти на чужині,

В неволі вольним козакам!

І сором тут, і сором там –

Вставать з чужої домовини,

На суд твій праведний прийти,

В залізах руки принести

І перед всіма у кайданах

Стать козакові

(Пауза) Біля портрета стоять герої творів Шевченка. Вони ж декламують:

1.В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

2.Іду крізь свята, і крізь будні,

Крізь глум юрби, і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє

До Тебе, я, Тарасе, йду.

3.Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудити всіх, хто спить.

4.Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього – до живого –

У Всесвіт віршів і поем.

5.Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі,

Наче грішники – до Бога,

Свої печалі несучи.

6.І доки в римах Заповіту

Бентежить кожне слово нас,

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

Хлопець (запалює свічку):

Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

(Звучить пісня про Україну. На сцену виходять усі учасники свята) (4хв.)

Вед.1

Тарас Шевченко – автор чудових віршів як для дорослих, так і для дітей. Ми ці вірші знаємо, любимо, читаємо та перечитуємо, бо кожен українець знаходить в них щось дороге та близьке серцю.

Вед.2

Та не тільки в такий спосіб ми бережемо пам’ять про нього, чимало поетів присвячують свої вірші Тарасу Шевченку.ВЕДУЧИЙ 1: У день 200 річчя нашого національного генія Т.Г. Шевченка центром урочистостей стане його бронзовий монумент у Києві, який давно є місцем національних політичних заходів, і є одним із символів української столиці. Цей пам’ятник було відкрито 6 березня 1939 року – рівно 75 років тому назад. Всього в Україні тисяча двісті п’ятдесят шість пам’ятників Шевченкові, і сто двадцять вісім за кордоном у різних країнах.

(на фоні презентація з пам*ятниками Шевченка по всій Україні)

Вед2 Ціною героїв Майдану – Небесної сотні – які поклали свої життя за нашу свободу, ми тепер виборюємо справжню Незалежність, про яку мріяв великий кобзар Т.Г. Шевченко і про яку вже ніхто не зможе сказати, що воля і свобода далися Україні надто легко.

Найкращим пам’ятником Великому Кобзареві буде будівництво нової, вільної, очищеної кров’ю боротьби, України!