• Название:

    Новый документ в формате RTF (3)


  • Размер: 0.11 Мб
  • Формат: RTF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 10 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

Найважливіша якість діяльності психолога — профе-сійна компетентність, яка включає: професійні знания, уміння, навички, здібності.

До характеристик професійної компетентності також відно-сять: діапазон професійних можливостей, досконале володіння шструментарієм, прийомами і технолопями професійної дальность Професійна компетентність психолога проявляється в твор-

^^^^^^^^^^^^-^

ПР1=-=^ спен^с-

том. Тому його професійна ерудиція включає в себе не тільки

ня для виконання своїх обов’язків: конкретні дії, прийоми, пси-

ХОЛОГ1ЧН1 «ТЄХНІКИ».

Професійні навички — це добре засвоєні, легко і упевнено викону-ваш ЈЛа дозволяють психолог/ефективно вшсо^Гти робшу. ЧІ більший досвід, тим більше професійних навичок набуває спеціаліст.

Розглянемо головю вимоги до готовності психолога 3 ДИСЦИП-лін, які необхідні для його успішної професійної діяльності.

У галузі психології спеціаліст повинен:

1. Розуміти мету, методологію і методи професійної діяльнос-

2. Володіти інструментарієм, методами організації і проведен-ия психологічних досліджень.

3. Розуміти специфіку предмета психологи, и зв’язки з інши-ми дисциплінами; знати основні галузі психології і можливості застосування психологічних знань в різних галузях життя.

4. Знати закономірності еволюції психіки тварин, схожість і якісні відмінності психіки тварин і людини; філогенез і онтогенез людської психіки.

5. Розуміти мозкові механізми психічних процесів і станів.

6. Знати природу діяльності людини, функції психіки та жит-

ТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

7. Знати закономірності формування і функціонування його мотиващйної сфери.

8. Знати психологічні закономірності пізнавальних процесів (відчуттів, сприйняття, пам’яті, уяви, мислення, мовлення).

9. Знати механізми уваги, емоційних явищ процеси вольової регуляції.

10. Мати поняття про особистість та індивідуальність, про структуру особистості і рушійні сили її розвитку.

11. Знати психолопчні закономгрності сшлкування і взаємодії людей в трупах, міжгрупових відносинах.

12. Знати закономірності психічного розвитку людини у кож-ному віковому періоді.

13. Знати основні закономірності психології освіти.

14. Знати критерії норми і патолопї психічних процесів, станів, дія-льності людини, шляхи і засоби компенсації та відновлення норми.

15. Мати уявлення про психологічні проблеми трудової діяль-ності людини.

16. Знати основні сфери і види діяльності психолога.

17. Знати основи психодіагностики і психологічного консуль-тування.

18. Знати основи психотерапії, корекційної і розвиваючої робота.

19. Володіти методами психологічної освіти і викладання пси-хологи.

Крім того, в межах відповідної спеціалізації психолог пови-нен володіти цілим рядом поглиблених знань і практичних умінь. До основних сфер спеціалізації відносяться: загальна гісихологія; схолпяФосР6стості; сошальна психолопя; -літична психологія; психологія менеджменту; психологія праці і рганізашйна психологія; клшічна психолопя; сихофіі-гія; спеціальна психологія, психологія розвитку і акмеологія; педагопчна психолопя, психолопчне /онсуль/ування; пси^ лопя сощальної роботи; юридична психолопя; психолопя спорту. Дані вимоги як мінімум необхідні для професійної дія-

ЛЬХпускникЛвГищого навчального закладу зі спещальності «Психологія» повинен відповідати цим вимогам. Крім цього для успішної роботи психолог повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності на курсах шдвищення кваліфі-кації.

Самоаналіз досвіду роботи і самовдосконалення професійних умінь допомагають психологу досягати більш високих результа-

Т1ВДлГу^ГноТроботи у сфері наукової психології необхідні відповідні здібності. К.А. Рамуль [33, 134] вважає необхідними і важливими для кожного вченого такі якості: спонтанна допитли-вість, ,датність тривалий час займатися розв’язанням однієї про-

діння спеціальними здібностями, поряд з тими, які необхідні або досить важливі для кожного вченого взагалі.

Розвиток компетентності і особистості психологів як спеці-алістів починається у студентські роки і продовжується протя-гом багатьох років.на 'основі с/остереж^ь за'студентами і уже працюючими спеціалістами Н.С.Пряжніков та Є.Ю.Пряж-нікова [30] умовно виділяють такі етапи професійного розвит-

КУ ї.захоплююче-романтичний. Проявляемся у перюд першо-гознайомствазпсихолопєю.

2. Етап самоутвердження. Є бажання дізнатись щось особли-ве про п.ихологію або оволодіти якою-небудь незвичайною меун^Ж^сТ " "0ШУК Н0ШХ °С06ИС1,СНИХ СМИСШВ

4. Початок самостійного розв’язання деяких психологічних

5. Спроби працювати по-новому. Часто ці спроби закінчу-ються «розчаруванням в собі» і намаганням довести свої ідеї до досконалості. Часто на цьому етапі відбувається цікаве «прозрін-

6. Звернення до теоретичних і методологічних основ психологе; тобто до всього того, що на етапі навчання у вузі у бага-

ТЬ°Г^^ТГ^Г7ГрГГуЖе а основі ооВ-

,^^~^~^.де органічно посдну-

Як відмічають Н.С. Пряжніков і Є.Ю. Пряжнікова [30], далеко не всі психологи проходять усі сім етапів, багато з них залиша-ються а певних е?аах розетку, тобто зупиняються у своему

впевнено. їм здається, що психологія може зробити все. Вони в майбутньому можуть дійти думки про складність цієї науки і по-чати Ушук У6ільшУглбкх сісл/а оже й і.

Професійний розвиток — це особиста справа психолога, йо-г гфРфФесша дсі Він не ас нормативах їриерйк На відмі-ну від цього професійна кваліфікація характеризує компетентность психолога, його шдготовлеюсть і досвщ, а тому є предметом оцінювання якості професійної діяльності.

шно сілав відповідні кандидатські іспиш, підготував і захистив дифікаційною роботою, в якій міститься розв'язання завдань, що ма-

у, я/ий шдготуваРв і захистив у спешалізова^вчій рад, док-торську дисертацію. Дисертація на здобуття вченого ступеня до-ктора пУсхлРпчх ау/е ауково-кваліф.каційною работою, в якій автором на основі виконаних досліджень розроблені теоре-тичні олРожеМ, сукупність яких можна кваліф.к'увати як о'ве важливе наукове досягнення в галузі психології або розв'язання важлнвоїнауковоїпроблемн.

Вчене звання доцента присвоюється психологу, який, як правило, має вчений ступінь кандидата психологічних наук і проявив від-повццгу квашфжандю в науково-педагопчнш ДІЯЛЬНОСТ, ^

Вчене звання професора присвоюється психологу, яки має,

ними комісіями, що створені з найбільш авторитетних і компете-нтних спеціалістів.

Нормативний правовий статус практичного психолога визна-чається відповідними міністерствами і відомствами, які уповно-важеюрозв'язуватице питання.

Високий рівень кваліфікащї психолога в галузі науково-педагогічної діяльності і практично! психології визначає широке коло можливостей для його професійної діяльності і більш високий рівень матеріальної винагороди.

орВТр=

ютРь проіесійну е'Д. Так, говорять/априкУд, про мед/чну

етику, наукову етику, військову етику та ін.

ПУрфеУсШУа діял^ність подлога'- це робота з внутрішнш світом людини, з людською особистістю. А цей об'єкт роботи вимагає дотримання особливих принципів і правил етики. Пси-холопя мае у своему розпорядженю такі шструменти, викорис-тання яких вимагає особливої обережності. Розглянемо найбільш важливі принципи професійної етики психолога.

1. Принцип професійної компетентность Психологу важли-во знати свої права і обов'язки, можливості і обмеження. Він повинен чітко усвідомлювати свої професійні можливості і діяти

тативної програми психолог повинен знати їх теоретичні основи і добре засвоїти технолопю їх проведения.

Для організації цілісної і компетентно! психологічної допомо-ги він повинен уміти встановлювати контакти і проводити спіль-ну роботу з колегами і представниками суміжних спеціальностей

статньо кваліфікований психолог працює без обмежень, береться за розв'язання будь-якої проблеми без необхідної підготовки, го-товий відповісти на будь-які питання.

Принцип професійної компетентності вимагає від психолога

методами робота. У зв'язку з цим психолог повинен повідомити клієнта про свої реальні можливості в галузі поставлених запи-тань, про межі своєї компетентності. При розв'язанні психологі-

^ЗГДЇЇГР^^О^^ ФОР=;

те'рмшах і поняттяхУпри/нятих у психолопчнЖ і практич^ юй психолоп. Висновки повиню робитися на основі зареєстро-

=в=^ 1НТЄРПРЄТаЩЇ

Психолог формулює висновки і рекомендащї кшєнту, повід-омляє психолопчну шформащю в адекватній формі і на зрозумі-лій для нього мові. При цьому психолог намагається уникнути професійного жаргону і використання спеціальних термшів.

2. Принцип наукової обгрунтованості і об'єктивності. Психолог повинен застосовувати тільки вашдю і надійю методи і за-соби. Необхідно використовувати методики, адекватні меті і

ваними, адшними, валіднимі адатоваР.

Психолог повинен застосовувати методи обробки даних, які

Психолог не повинен допускати упередженого ставлення до будь-якої людини. Необхідно займати об'єктивну позицію, яка не

залежить від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Неприпу-стимо формулювання висновків і виконання психологічної робота на основі суб'єктивного враження від опитуваного, його юри-дичного або остального статусу, позитивного чн негативного ставлення до нього.

У своїй роботі психологу важливо розмежовувати сфери осо-бистого і професійного життя, він не повинен переносити свої особисті стосунки і проблеми на професійну діяльність. Небажа-ні тісні особисті стосунки між психологом і клієнтом. Важливо, щоб психолог вмів зберігати об’єктивну і відсторонену позицію, необхідну для ефективного розв'язання проблеми кшєнта.

3. Принцип не нашкодити людині. Психолог здійснює свою діяльність виходячи перш за все з інтересів замовника. Однак при цьому сшд дотримуватися принципу не нашкодити будь-якій лю-дию, так чи шакше включеній в досшдження чи практичну роботу. Важливо брата до уваги незворотність багатьох психічних процес^Том/головни! етичний принцип психолога - «Не а-шкодь». Сформульований Гшпократом стосовно медичної етики, він мае виключне значения і в діяльності психолога. Процес і результат діяльності психолога не повинні приносити шкоду здо-ров’ю, сощальному стану, штересам людини.

Психолог повинен використовувати безпечні і найбільш прийня-

комендації, організує охорону, використання і публікацію результата доТлідження таким чином, щоб вони використовувались тшьки в межах завдань, поставлених замовником.

Якщо клієнт хворий, то використання методів дослідження або практично! психологічної робота допустиме тільки з дозволу лікарГабо за згодою інших 4 які преді-тавляють інтереси кі єнта. Виконувати психотерапевтичну роботу з хворим психолог

Ї^ЇЇ^Т^&Гйого лікує''при наявнос-

4. Принцип поваги до клієнта. Психолог повинен поважати гідність клієнта і проявляти чесність у спілкуванні з ним. У процес! психологічної робота психолог повинен намагатися підтри-мувати у клієнта почуття довіри і симпатії, задоволення від спіл-кування з психологом.

При проведенні дослідження необхідно повідомляти про його мету (у досить загальній і допустимій формі), своєчасно попереджувати піддослідного про те, як буде використовуватись одер-

Оптимально стилем відносин практичного психолога і клієн-та є взаємодія на рівних. Кшєнт повинен почувати себе повно-правним партнером психолога. Одна з найпоширеніших помилок практичних психолопв - позиція поблажливості І ошки. При цьому психолог, вважаючи себе надто обізнаним у житті, почи-ае вУплват акшента так, щоб той рийняв йог^ критерИ: Щ таке «правильно» і що таке «неправильно». Це призводить до то-го, що психолог починає оцінювати дії людини як хороші чи поган!. Це прояв непр.фесіоналізму, схильності діяти, виходячи з

П° ПракмуЛпсихологу важливо уникати оцшюючих вислов-лювань щодо дій кшєнта І утримуватись ид прямих порад йому, оскшьки у цьому випадку вш бере на себе відповідальюсть за йо-го долю і особистість. Для розвитку людини необхідно, щоб вона усвідомлювала І проявляла особисту відповідальюсть за прийняті рішення. Некваліфікований психолог схильний до шаблонних оцшок дш кшєнта і стереотипного стилю реагування на ситуації клієнтів.

ливою. Психолог повинен уникати провокувати конфронтаційні

ДГГ/т7дГ^^^^

лів і стиль робота окремих шкіл дають основу для такого проти-

стояння. Однак психолог не повинен стояти між вчителем і уч-

нем 1 ставати единим захисником інтересів учня. Найбільш

продуктивною формою діяльності психолога буде ознайомлення

вчитеУлязпробл?мРамиучн,

Вчитель, яким би вш не був, не повинен залишатись осторонь у здійсненні робота психологом. Ще більш важливого є така по-ведшка психолога, коли ним створюється ілюзія, що начебто сам проводить психолопчну роботу серед своїх учнів, сам намагаеть-ся знати 1 розумгги психолопчю проблеми учнів.

5. Принцип дотримання професійної конфіденціальності. Психолог повинен зберігати конфіденщальюсть психодіагности-чних методик. Це означає, що професійні методики не повинні

попадати в руки непрофесюнашв. Справа професійної честі психолога - не допуска спроб некоректного та неетичного засто-сування психодіагностичних методик. Необхідно дотримуватись конфіденщальності результат* психодіагностичного досшджен-ня, уникати свідомого чи випадкового розповсюдження матеріа-лів Упр кшонта, Щб запобігти його ко'мпрометації. При цьому важливо вести чіткий облік одержано! інформації (аж до системи

^=У1аТ°б^Г?дДГУП Д° "Єї ІНШ"Х °* К0РЄКІН° В-

слід~^^^

-^^^^^—-^по Ы до-сліджуваного і його код, відомий тільки психологу, оформляєть-

даоться тільРк тому' кому іобхідно за умов^ми роботи.

Психолог повинен попередньо узгодити із замовником список осіб, які мають доступ до матеріалів, мету іх використання, умо-визберіганняташ.

Важливе чітке розмежування у наданні замовнику психолопчної

=с== д^д= =у=Г= ником і досліджуваним умов. Відомості, одержані від клієнта на основ! довірливих відносин, не можуть передаватися без його згоди ні в як, гром'адські, державні устан^ абоРпривати особам. Особли-во це важливо у тих випадках, коли анонімність була обумовлена в роцес, бстеже, і гарантов'ана дослідж^номуГа такого», ко-ли відомості можуть йому зашкодити. Це професійна таємниця психолога. Особливо уважно треба сшдкувати за тим, щоб конфіде-нщальні відомості, одержат в процесі психолопчного досшдження, не стали відомі некомпетентним особам, а також не використовува-лись у відкритих публікаціях чи лекціях. У деяких випадках в інте-ресах опитуваного або організащї результати психолопчного об-стеження можуть бути подані в розпорядження офщійних осіб. При цьому важливо попередньо поставит до відома про це самого опитуваного і отримати від офіційних органів гарантію нерозголошен-ня одержано! інформації.

В той же час психолог повинен орієнтуватися на принцип не-обхідності і достатності наданої інформації, тобто давати тільки ту інформацію, яка необхідна і достатня для розв'язання проблем