• Название:

    Новый документ в формате RTF (3)


  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: RTF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 10 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

Люблю я свою неньку Україну

Вона для мене краща і єдина

Це край де народилась і живу

Вона струмок з якого воду пю

***

Чаруй мене природо українська

Нехай перо моє тремтить в твоїх руках

Перлино моя, мова материнська

Завжди зі мною поряд у моїх думках

Як квіточка розкаже про прекрасне

І як струмочок гарно задзвенить

Це ти, це ти, це сонце наше ясне

Це те за ради чого варто жить

***

Мені навчатись дуже імпонує

Хоча звичайно інколи турбує

Усі предмети не можливо полюбити

Тому доводиться студенту вважко жити

Такі є пари, що як мить минають

А є такі, що просто набридають

Напевне це тому,що хтось поет

Хтось бухгалтер, а хтось їде у мед!

***

Чого тобі в житті не вистачає?

Господь наш усіх здібностями наділяє

Неміг ти залишатись в стороні

Людино як живеш ти на землі?

Ти твориш зло і вижива брехнею

Безпечно дієш кривдою цією

Ти душу губиш матінки своєї

І кров прольєш нахабності твоєї

Як можиш ти на світі проживати

Коли не вмієш других поважати?

Як можеш мирно спочивати

Коли не хочеш чесно працювати

Твоє життя приречено страждати

Коли не хочеш батькові допомагати

Прийди у себе хай пройме тебе прозріння

Не може бути все через везіння.

***

Жорстокість, підлість і брехливість

Відразливість та безжурливість

Керує в нашому житті

Немає радості у дні

І друзі стали забувати

Коли потрібно допомагати

Тих хто підтримував, любив

Не зрадив і тебе цінив

А про кохання, що казати

Його не стало існувати

Всі стали користі шукати

Про світле, щире забувати

Ніхто не дума про близьких

Нікому рідні не цікаві

Ну що це сталось з вами люди?

Усе людське ви повтрачали.

Прошу я вас ви схаменіться

Життю ви широ посміхніться

І припиняйте зло чинити

Тоді вам стане добре жити.

***

Пробудися від сну людино

І чини ліпше щось, як нічого

Твоя душа буде спасена,

Твоя думка буде пізнана,

Як зумієш ти камінь спідканя

Зрозуміти,пізнати,прийняти

І ніколи не зволікати.

Канути у вічність зумієш,

Якщо гарно чинити вмієш.

І казати до діла будеш,

Як дурниці ти всі забудеш.

Каганці в очах будуть битися

І душа буде твоя світитися.

Лихе око тривожить не буде,

Лиш добро панувати прибуде.

Тож чини ти відважно і сміло,

До роботи берися уміло,

Гарні якості ти переймай,

Чини добре - не зволікай!

***

Правда є правда, гірка,чи солодка

Вірність у тім, що відверта вона

Тільки правдивість допоможе пізнати

Істинний шлях у житті відшукати

***

Я думаю про майбуття ,минуле не минає.

Я поринаю в спогади І серденько зжимає.

Чому все те хороше, так бистро пролітає

І цей жахливій стан душі - перемагає!

***

Вся та любов, що в моєму серці є

Вся ніжність, щирість, доброта

Все те минуле і майбутнє

Здоровий погляд й стимул до життя.

Це все заслуга найдорощих янголят.

Яких Господь батьками велів називать.

За все це щиро дякую, вклоняюсь

І вихованням вашим, я пишаюсь!

***

Літо - прикрасний подих нових квітів

Перлина неймовірних снів

Красою я твоєю оповита

І ніжністю приєних спогадів зігріта

Приємний голос пташки що дзвенчить

Приємний звук комашки, що біжить

Струмочка, що так милодійно дзюркочить.

І деревця що вітром колихає.

Усю красу природи я кохаю.

І неповторість я її - оберігаю.

***

Захищай, не цурайся своєї землі

Тут діди твої пращури кров проливали

За прекрасне майбутне,за зелені сади

Вони віддано й гордо у битві вмирали.

За твоє сьогодення, що ти не в вигнанні

Як колись письменики нашого краю

Ти повинен подяку у серці нести

І у памятіі вічно оберігати

Цю країну,зіницю твоєї душі

Не ганьби і не смій руйнувати.

Краще чим в ріднім домі,на рідні зимлі

Не було і не буде ніколи

Тож подякуй усім і дитині скажи

щоб цінила труди дідів своїх.

****

Я засуджую тих, хто зрадити міг

Мою неньку, мою батьківщину

Я звеличую тих, хто знедоленому допоміг

І завжди шанував Україну

Ти родився ось тут, це є твоя земля

Тож люби і плекай ти над нею

Тут домівка , родина, тут твоя сімя

Тож цінуй, бережи не зрадливо!

****

Чи можеш пояснити ти в свої 13 про почуття кохання, справжнє і міцне?

Чи знаєш ти дівчино як можна відчувати, коли його вуста торкаються тебе.

Коли не просто поцілунком ви зільєтесь двоє,

Коли ви серцем доторкнетесь до уст.

Коли тримтять коліна і серце журно бється,

Коли він проводжає і щиро так сміється.

Що ти не хочеш розлучатися й на мить,

Й продовжуєш його думками жить.

Коли, коли він поряд ти щаслива,

Коли його немає то журлива,

Коли він обіймає, ти смієшся,

А як відштовхує, то з горя слізьми бєшся.

Про почуття не можна розказати,

На те це й почуття ,щоб відчувати!!!

***

Здається, мить пройшла, як я тебе зустріла ,

А з часом дуже сильно полюбила

З тобою час так швидко пролітав

Без тебе день за днем все набридав.

Як зараз памятаю ті наївні очі,

Що не виразно так всміхалися тоді

Ти так боявся щось не так сказати

Саме тому сподобався мені.

Наше знайомство швидко перейшло

В стосунки, що не можна дружбою назвати.

І ніби все чудово, плавно йшло

Та взяла я за ціль тебе завоювати.

І це вдалось ти в мене закохався

Митєво до серця мого дібрався

Звичайно у стосунках наших труднощі бували

Та ми з тобою гідно їх долали.

Лише з тобою уявляю я майбутнє

Про тебе мрію увісні і наяву

Ти те - без чого не потрібно раю.

Ти те - чим дихаю і чим живу.

Як вважко в ті моменти, що сварились

Я А як приємно в час, коли мирились

Усьго вдосталь є в наших стосунках

Саме приємне в почуттях і поцілунках.

Не описати все ось це словами

Та щиро дякую я твой мамі

Тому, що кращого на світі не знайии

Я дуже рада, що у мене є ти!

***

Привіт коханий, я сумувала

Де був без мене, я не знала

Де ти блукав і де гуляв

Мені чомусь ти не казав

Але я вірю в ті слова,

Що ти говориш - не дарма.

Про те, що ти мене кохаєш.

Скучаєш, цінуєш, обіймаєш.

Цілуєш, ніжно притуляєш

Від бід мене оберігаєш!

***

Що написати я уже не знаю,

я просто сильно за ним скучаю.

У серці спогади про нього зберігаю,

цілую люблю і не забуваю!

***

Так приємно мені,наче в солодкому сні.

Душа моя співає приємні пісні.

Усмішка з уст моїх не зникає

І серденько зустрічі з тобою чекає.

Думки всі мої наче казкові,

Красиві, чудові і кольорові.

Хочу, щоб вони не покидали

І впевненості мені додавали.

Я така вся радісна,привітна

Як квіточка,що у саду розквітла

Напевне милий це тому,

що лиш тобою я живу

Всі мої думки лиш про тебе,

Прийди коханий ти до мене

Я так сумую за тобою,

Будь любий завжди ти зі мною.

А я буду тебе чекати,

з обіймами завжди стрічати

Та віддано тебе кохати

І ніжно-ніжно цілувати!

****

Я дивлюсь в твої очі,

Вони сяють,як зоряні ночі.

Твої зіниці такі прекрасні,

Ніжні, блакинті і ясні.

А вуста такі приємні,

Такі теплі,такі вразливі.

Твоя чуйність, твоя відвага,

Твоя стриманість і повага.

Погляд твій мене наскрізь проймає,

Поведінка твоя - вражає.

Я з тобою про все забуваю

І як ангел по світі літаю!

***

Я вірю в кохання, що в серці живе

Я вірю в життя, яке в мене є.

Я вірю у світле моє майбуття,

Я вірю погане піде в забуття!

***

Так приємно мені, наче в солодкому сні

Душа моя, співає для тебе пісні

Усмішка з уст моїх не зникає,

Серденько зустрічі щиро бажає.

Думки всі такі казкові,

Красиві і кольорові,

Хочу щоб вони мене не покидали,

Лише впевненості дододавали.

Я завжди буду тебе чекати,

З обіймами хочу стрічати,

І палко єдиного хлопця кохати,

І вірші свої лиш тобі дарувати!

***

Гуляли ми удвох з тобою

По парку гарному весною.

Ішли по вулиці щасливі

Такі ще юні й говірливі.

Пісні птахи нам все співали,

Коли ми ранки зустрічали.

Були хорошими стосунки ,

Розмови теплі, поцілунки.

Тебе ласкаво обіймала

І ніжно в щічку цілувала.

Високо в небі зорі ясні ,

Для нас все сяяли і гасли.

Потім пливли в човні рікою,

Заснули мило під вербою.

Цікавий сон приснився нам,

Що ми заходимо у храм.

У ньому тихо, світло й ясно,

Палає свічка і не гасне.

І гарний ангел нам сказав,

Проходите тут, я вас чекав!

***

Біль произує все тіло,

жилки,серце,все зомліло.

Я давно так не страждала,

підлості не відчувала.

Мене трусить від образи,

вже не вистача відрази.

Від жорстокості такої,

по щоках льють сльози мої.

Як так міг він учинити

і із серцем таким жити

За спиною фліртувати,

а у очі лиш брехати?!

Я всім серцем покохала,

всіх від себе відігнала.

У його рухах тремтіла,

завжди з ним бути хотіла.

Та лиш зараз зрозуміла,

що душою зубожіла.

Більше вірити не буду,

та ніколи не забуду,

як кохала,довіряла,

душу милому віддала.

А він мною скористався,

так він сам тепер зостався,

Ну і я також сама

і душа моя пуста.