• Название:

    Реферат ОБЖ


  • Размер: 0.09 Мб
  • Формат: RTF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 10 сек.

Установите безопасный браузер



Предпросмотр документа

2. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров'я людини

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджені в суспільстві і загрожують життю і здоров'ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи, і поширення соціальних небезпек зумовлене особливостями поведінки цих людей.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками.

За природою: пов'язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, злодійство та ін.); пов'язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування); пов'язані з уживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, куріння); пов'язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання та ін.); небезпеки суїцидів.

За масштабами подій - локальні, регіональні та глобальні.

За статево-віковою ознакою розрізняють соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими і навмис ними.

Розглянемо деякі характерні для України і світу соціальні небезпеки.

Гострою соціальною проблемою сучасності є злочинність. Кількість зареєстрованих у світі злочинів зростає в середньому на 5 % щороку. Особливо швидко зростає частка тих злочинів, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства, ґвалтування тощо). В умовах економічної кризи, що спостерігалася в нашій країні останнім часом, нерівномірності суспільного розвитку, різкого падіння рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість людей, які схильні до скоєння кримінальних злочинів.

Насильство - це будь-який зовнішній вплив на людину (групу людей) з метою підкорити їх волі того (чи тих), хто здійснює цей вплив.

За формою свого прояву насильство може бути фізичним (силовим, сексуальним), психологічним, моральним, економічним, інформаційним.

Місце вияву насильства - сім'я, трудовий, навчальний чи інший колектив, соціальні, релігійні, етнічні групи, народи.

Надзвичайними ситуаціями, які загрожують безпеці громадян, є також: крадіжки і зберігання вогнепальної і холодної зброї, радіоактивних речовин, сильнодійних отруйних і хімічних речовин, наркотичних речовин і препаратів.

Порівняно новим видом злочину стало посягання на інтелектуальну власність, піратство аудіо- та відеокасет.

Психологія натовпу. Соціальні небезпеки можуть виникати в умовах натовпу, за великого скупчення людей, під час проведення мітингів, процесій,

будь-яких розважальних заходів. Психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп.

Натовп - це народ, шо вийшов на вулицю, це особлива спільнота людей, що розрізняється чотирма основними різновидами: натовп випадковий, експресивний, конвен ційний і діючий.

Випадковий натовп - чималий гурт людей, чию увагу привернула надзвичайна подія (аварія, вибух тощо).

Експресивний натовп утворюсгься з людей, згуртованих спільним прагненням висловити свої почуття радості, горя, протесту, солідарності тощо (весілля, похорон, мітинг, маніфестація).

Конвенційний натовп - учасники масових розваг, глядачі на стадіоні, що об'єднують ся ніби за домовленістю - конвенцією (вигуки "Браво", "Слава", "Ганьба"), їх об'єднує не тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього згідно з ритуала ми або нормами, що не мають офіційного характеру.

Натовп живе єдиним настроєм, швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Людська психіка в натовпі швидкозмінна і нестійка, веде до трагічних наслідків.

Навіювання - спосіб впливу на людину, який, на відміну від переконання, зводиться до засвоєння людиною певної інформації на віру, без критичного аналізу. Навіювання супроводжується процесом зараження. Якщо навіювання - це цілеспрямований вплив, то зараження - це мимовільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини іншій. Це атрибут повсякденного людського спілкування із особливо сприйнятливими умовами в натовпі. Бо люди в натовпі відчувають взаємну близькість на підставі однакового ставлення до ідеалу, ідеї. Виникає так звана циркулярна реакція - обопільне спрямоване, зростаюче емоційне зараження, яке посилює навіювання. Найбільш "заразливі" психічні стани - бажання і прагнення, любов і ненависть, довіра і недовіра, надія і страх. Але найбільше заражають натовп переконаність і сміливість.

В Україні зараз все більшого значення набуває події суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним чинником структуризації українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформований характер. За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Алкоголізм. Алкоголь вкрай негативно впливає на центральну нервову систему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втома. Особливо різко знижується працездатність в осіб, професійна діяльність яких вимагає посиленої уваги, значного напруження. Відомо, що чим складніша робота, то менша доза алкоголю стає причиною виробничого травматизму.

Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість та інтенсивність уваги, сповільнюється її переключення, порушуються процеси мислення і пам'яті. Працівникові треба більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийняти рішення, а це знижує його готовність до дії. Одночасно знижується гострота зору, порушується окомір і здатність розрізняти кольори (особливо погано сприймаються відтінки червоного кольору), звужується поле зору, збільшується час відновлення зору після засліплення, порушується координація рухів, їх точність, різко збільшується час реакції, маскується почуття втоми в разі її наявності і зниженні працездатності.

Однак, найнебезпечнішим є неадекватне ставлення п'яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона переоцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситуації. П'яний за кермом, верстатом чи на іншому робочому місці набагато небезпечніший, ніж хворий чи працівник в стані вираженої втоми. Твереза людина розуміє, що її можливості обмежені, і намагається бути особливо уважною і обережною. Людина, яка зловживає алкоголем, дратівлива, емоційно нестійка, погано спить, швидко втомлюється.

Важливо також знати час дії алкоголю на організм. Алкоголь всмоктується через 20-30 хв після вживання, але зі збільшенням дози найбільший ступінь сп'яніїшя спостерігається через 1-1,5 год. Перші прикмети сп'яніння з'являються після прийняття 0,5 мг на 1 кг маси, тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80 г горілки чи 500 г пива алкоголь діє протягом доби.

Наркоманія. Уперше людина випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин зовсім випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в їжу приправи і напої рослинного походження. Поступово, використання наркотиків стає причиною виникнення наркоманії.

Наркотики - це речовини, які призводять до стану заціпеніння, отупіння, запаморочення. Поняття "наркотик" сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, а також продуктів, які з них отримали з метою наркотичної дії.

Під наркоманією розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але і звикання організму до них, бажання їх приймати. Головною причиною такої пристрасті є ейфорійний ефект.

Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання наркотиків чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50-80 % усіх наркоманів уперше спробували наркотики винятково через цікавість.

Під час постійного вживання наркотиків виникає хронічне наркотичне отруєння, яке спричиняє розлад функцій багатьох органів і систем організму, особливо ЦНС. Тому наркоманія вважається хронічним нервово-психічним захворюванням.

Статистика свідчить про катастрофічне зростання в Україні кількості осіб, які зареєстровані МВС України як споживачі наркотиків (331 тис. у 1991 р. до 152418 осіб у 2005 р.). І це зважаючи на те, що офіційно зареєстровані наркомани у нас складають лише п'яту-восьму частину від тих, хто ще не звертався до медичних закладів. Отже, щоб уявити реальну картину, наведені цифри треба збільшити відповідно у 5-8 разів.

Діагноз "наркоманія" ставлять лише тоді, коли захворювання виникло від вживання засобів, офіційно зарахованих до наркотичних. Коли захворювання викликане вживанням засобів, що належать до переліку наркотичних речовин, ставлять діагноз "токсикоманія ".

Нікотиноманія. Нікотин, який міститься у тютюнових листках, на відміну від інших алкалоїдів, не має жодних лікувальних властивостей, проте, як і інші алкалоїди, породжує пристрасний потяг до повторного вживання.

У малих дозах нікотин діє збудливо на центральну нервову систему, посилює секреторну функцію слинних залоз, прискорює дихання і підвищує кров'яний тиск. Великі дози нікотину призводять до пригнічення діяльності нервової системи, навіть до її паралічу та зупинки дихання і серця.

Під впливом нікотину виникають зміни в кровоносних судинах головного мозку. Втрачається їхня еластичність, стінки насичуються холестерином і різними солями (вапну вання), внаслідок чого погіршується кровопостачання головного мозку, що також негативно впливає на розумову діяльність. Руйнується під дією тютюнової отрути вітамін С, а його дефіцит призводить до погіршення пам'яті і підвищення втоми. Куріння в юному віці позначається вкрай несприятливо на загальному стані організму, який розвивається.

Насамперед куріння ушкоджує легені: це одна з головних причин емфіземи і раку легень (85 % випадків). Курці часто хворіють і на рак гортані, стравоходу, ротової порожнини, сечового міхура, нирок, підшлункової залози. В останні роки жінки частіше гинуть від раку легень, ніж від раку молочної залози. У разі "пасивного куріння" (перебування в дуже задимленому приміщенні) люди, що не курять, за 1 годину вдихають стільки нікотину й оксиду вуглецю, скільки вони могли б одержати, якби самі викурили одну цигарку. Виявилося також, що дружини чоловіків, що курять, частіше хворіють на рак легень, ніж дружини тих, що не курять. У такій самій небезпеці діти.

Фізична та психічна залежність від нікотину розвивається значно швидше, ніж від алкоголю. Але, на відміну від алкоголізму та наркоманії, нікотиноманія не призводить до деградації особистості. Якраз це робить паління цигарок заразною хворобою, яка руйнує здоров'я людини.

Профілактика нікотиноманії, алкоголізму та наркоманії в межах превентив ної освіти передбачає широку освітню роботу серед різних верств населення і передусім серед студентської молоді. Мета такої освіти - формування у молодого покоління орієнтації на здоровий спосіб життя.

3. Психологічна надійність людини

та її роль у дотриманні заходів безпеки

У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти - фізіоло гічний і психологічний.

Людський організм - це сукупність тілесних і фізіологічних систем - нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання та ін. Визначаль ну роль у функціонуванні організму людини як складної біоенергетичної системи відіграє нервова система, яка пов'язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції.

Людина сприймає навколишній світ з допомогою органів чуття, саме вони інформують нас про різні види та рівні небезпек.

Аналізатори - це сукупність взаємодійних утворень центральної і периферій ної нервової системи, які сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього середовища і з самого організму людини. Сучасна фізіологія розрізняє вісім видів аналізаторів: зоровий, слуховий, шкірний, вісцеральний, руховий, смаковий, нюховий, вестибулярний, перші чотири з яких найважливіші для БЖД.

Психологічні особливості людини

Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна - діяльністю внутрішніх органів.

Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід'ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі - оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої - оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). У разі уражень (травм) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.

Функції нервової системи здійснюються за допомогою урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супро воджується гальмуванням в інших.

Мала рухливість під час розумової роботи і одноманітність під час фізичної викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення ряду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо.

Найсприятливіші умови для нормальної діяльності нервової системи створюються в разі правильного чергування праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.

Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:

Психічні процеси - короткочасні процеси отримання, перероблення та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, емоції, воля).

Психічні стани - тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, характер, досвід, інтелект).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники - це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинники - це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.

Основні психологічні особливості людини з погляду БЖД: пам'ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.

В останні роки все більше зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофунк ціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:

-недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);

-порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);

-дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

-підвищена емоційність;

-відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:

-недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

-необережність;

-втома (фізіологічна і психологічна);

-емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини викликає втому - зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об'єктивним показником втоми є уповільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома настає під час статичної фізичної діяльності людини меншою мірою - під час динамічного. Психологічна втома частіше виникає під час напруженої розумової діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

У разі перевтоми період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих чинників довкілля. Такий стан може викликати, з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого - створити небезпеч ні ситуації для інших людей.

Активний відпочинок - це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений - холерик, сильний врівноважений рухливий - сангвінік, сильний врівноважений інертний - флегматик та слабкий - меланхолік.

Тип нервової системи є природженим і незмінним упродовж життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для профе сійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темгераменті, характері.

Характер - сукупність найстійкіших психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І.М. Ссченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку. Важливими у формуванні характеру є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети.

Темперамент (лат. - співрозмірність, співвідношення) - індивідуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних властивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньо грецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував прояви темпераменту з ру хами чотирьох видів рідин в організмі Холерик - рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик - його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характеру, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їхню фізіологію.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи - екстраверти - (відкриті люди), інтроверти (людина в собі - скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100 % збігався з типом темпераменту. Кожна людина - це сукупність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов'язково переважає один з них. Існують спеціальні методи (тести), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожного виду темпераменту в характер людини. З типом темперамент)', характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інфор мації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.

Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контактуванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв'язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності - праця, пізнання, спілкування. Спілкування - здатність отримувати задоволення від процесу спілкування - комунікабельності. Основою цього процесу є соціальна спорідненість - бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси - відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у поведінці. Важливими є прагнення безкорисливо робити добро людям - альтруїстські тенденції. Емоційна врівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Психологічна реакція людей на небезпеку

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення безпеки її життєдіяльності. На нервово-психічні порушення, що можливі в разі надзви чайних ситуацій, а також на травматичні тілесні пошкодження особливо треба зважати під час надання медичної допомоги потерпілим. Ці зміни, особливо на фоні анатомо-фізіологічних змін органів і систем, вимагають особливого підходу до реабілітації порушень нервової системи у вогнищах катастрофи та на етапах евакуації потерпілих.

Руйнівну дію стихійних лих, технологічних і екологічних катастроф порівнюють із такими самими катастрофами на території воєнних дій. Поведінка багатьох людей в таких екстремальних ситуаціях істотно змінюється, тому часто потрібна допомога медичних працівників. Практично у кожної людини у важких умовах виникає перенапруження психоемоційної сфери. Виникають мимовільні реакції організму, як відповідь на незвичайну ситуацію.

Розрізняють декілька форм психічної напруги: інтелектуальна; емоцій на-, вольова; мотиваційна та ін. Наслідки психоемоційної напруги можуть бути оцінені як мужність і стійкість. Частіше спостерігаються такі стани, як збуд ження, гальмування, страх, який у окремих людей переходить у паніку, відчуття втоми, (фрустрація).

Всі названі стани характеризуються порушеннями процесів мислення, емоційних та рухових реакцій. На вираження таких відхилень впливають такі фактори: конституційний нахил; загальний рівень розвитку; інтелект людини; інформування про ситуацію, яка виникла; звичний тип реагування на стрес. Мають значення також фактори, які послаблюють нервово-психічну сферу у разі виникнення НС: фізичні перевантаження; психоемоційні перевантаження; тривала монотонна діяльність або чекання; вимушена бездіяльність; недостатність, (або надлишок) інформації; якість харчування; ступінь узгодженої праці в колективі.

Дуже часто в умовах надзвичайної ситуації виникає стрес (від англ. напруження) - реакція організму на певні подразнення, які діють тривалий час і тому стають неприємними і небажаними, тобто спосіб досягнення стійкості організму до дії негативних чинників будь-якого походження.

Психологічний стрес є відображенням людиною складної, екстремальної ситуації, в якій вона перебуває. Оцінення такої ситуації, сприйняття її як загрози залежить від індивідуальних психологічних особливостей і життєвого досвіду людини. Події, що викликають стрес-реакцію, називаються стресори.

Ознаки стресового напруження - неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне відчуття втоми, дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку. В стресовому стані підвищена збудливість, поганий апетит із постійним відчуттям недоїдання, втрата почуття гумору. Стреси, конфлікти, зумовлені ними депресивні стани, психологічні кризи істотно знижують психофізіологічну безпеку людини.

У всіх учасників екстремальної ситуації спрацьовують механізми психологічного захисту, що проявляється в різних типах реагування. В перші години і добу після катастрофи у людей, зокрема і тих, які не потерпіли, виникають такі стани:

Збудження, яке проявляється насторогою, вразливістю, тривогою, яка у частини людей переростає в страх, жах і панічний стан.

Гальмування, яке проявляється зниженням розумової і рухової активності, відчуженням, в окремих людей - ступором.

Перехідні стани - розгублення, здивування, нерозуміння, істерика.

У частини людей з'являється відчуття втоми в результаті виснаження нервово-психічних процесів. У інших виникає стан фрустрації, тобто пригнічення і напруга, пов'язані із сприйняттям перешкод, як непереборних. У такому стані люди відчувають гнітючу напругу, тривогу, можуть стати агресивними, злими. Поведінка стає спрощеною - примітивною і нелогічною. Спостерігається намагання уникнути всякої ситуації і як наслідок, немотивовані проступки і дії.

Паніка як крайній стан напруженості, може охоплювати одну людину або групу людей. Вона проявляється нестриманим, неконтрольованим намаганням свідомості уникнути небезпеки. Тоді розум поступається перед інстинктами.

У деяких ситуаціях стан паніки має "епідемічні"" властивості. Це так зване психічне зараження. Воно може бути емоційнопозитивним і емоційнонегативним. Важливо зауважити, що небезпека, яка викликала у людей психічний панічний настрій може бути тільки реальною, а також уявною. Остання частіше виникає за недостатньої інформації про ситуацію. У такому разі з'являються чутки і домисли, які сприяють розвитку панічних настроїв.

До інших проявів неправильної поведінки можуть бути зараховані неадекватна ейфорія, примітивні дії то невпорядкована діяльність.