• Название:

    Бойко О. Д. Історія України. Посібник (вид. 2 е)...

  • Размер: 3.15 Мб
  • Формат: PDF
  • или

    О. Д. Бойко

    Історія
    України
    Посібник
    Видання 2-ге, доповнене

    ББК 63.3 / 2 /
    Б 77

    Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник
    для студентів вищих навчальних закладів
    (Лист №14/18. 2-1008 від 04. 07. 2001 р.)
    Це — друге видання посібника, який за нетривалий час здобув
    неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів
    приваблювали не тільки його компактність, лаконічність, а пе­
    редусім концептуально-смислова самодостатність, оригінальне і
    разом з тим науково коректне мислення автора, розкуте і водночас
    тактовне слово.
    У процесі підготовки до друку цього видання уточнено деякі фор­
    мулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій
    і фактів, які розглядаються в єдностях та суперечностях різно­
    манітних тенденцій з осмисленням їх витоків, обумовленості мо­
    тивів вчинків конкретних історичних постатей. Виклад подій дове­
    дено до середини 2001 р.
    Посібник прислужиться студентам, викладачам вищих навчальних
    закладів. Корисним він буде учителям середніх загальноосвітніх
    шкіл, усім, хто прагне пізнати суть і наслідки подій минулого
    нашого народу.

    © 0. Д. Бойко, 2002

    I S B N 966-580-122-8

    © ВІД «Академія», орипнал-макет, 2002
    © Обкладинка В. М. Штогрина, 2002

    Зміст

    1. Первісне
    суспільство
    і перші державні
    утворення на
    території України

    1.1. Початок формування людської
    цивілізації на території України
    1.2. Скіфо-сарматська доба.
    Античні міста-держави
    Північного Причорномор'я
    1.3. Східні слов'яни в VI—XI ст.

    2. Київська Русь

    2.1. Походження Давньоруської держави
    2.2. Виникнення і становлення
    Давньоруської держави
    (кінець IX — кінець X ст.)
    2.3. Піднесення й розквіт Київської Русі
    (кінець X — середина XI ст.)
    2.4. Політична роздрібненість
    Київської Русі
    (кінець XI — середина XIII ст.)
    2.5. Монгольська навала
    та встановлення золотоординського іга
    2.6. Політичний устрій
    2.7. Соціально-економічний розвиток
    2.8. Етнічний розвиток
    2.9. Охрещення Русі
    2.10. Характерні риси та особливості
    розвитку культури Київської Русі
    2.11. Походження та суть
    національного символу — тризуба

    9
    23
    32
    41
    44
    51
    57
    61
    66
    68
    72

    80
    86

    3. ГалицькоВолинська
    держава —
    спадкоємиця
    Київської Русі

    3.1. Утворення, піднесення та занепад
    Галицько-Волинської держави
    3.2. Роль Галицько-Волинського
    князівства в історії української
    державності

    4. Українські
    землі у складі
    Литви та Польщі

    4.1. Приєднання українських земель
    до Великого князівства Литовського
    4.2. Польська експансія на українські
    землі наприкінці XIV —
    в середині XVI ст.
    4.3. Люблінська унія
    4.4. Утворення Кримського ханства
    та його експансія на українські землі
    4.5. Соціально-економічні процеси
    в XIV—XVI ст.
    4.6. Церковне життя.
    Берестейська унія
    4.7. Культура України в XIV—XVI ст.

    5.Виникнення
    українського
    козацтва

    6. Українська
    національна
    революція

    7. Україна
    наприкінці
    XVII — у XVIII ст.

    5.1. Феномен козацтва: генезис,
    характерні риси та особливості
    5.2. Запорозька Січ
    5.3. Козацько-селянські повстання
    наприкінці XVI — на початку XVII ст.
    5.4. Козацтво як впливовий чинник
    міжнародного життя
    6.1. Причини, характер, періодизація
    6.2. Розгортання національновизвольної війни (лютий 1648 —
    серпень 1657 р.)
    6.3. Утворення Української
    гетьманської держави
    6.4. Громадянська війна
    та поділ козацької України
    на два гетьманства
    (вересень 1657 — червень 1663 р.)
    6.5. Боротьба за возз'єднання
    Української держави
    (червень 1663 — вересень 1676 р.)
    7.1. Українська державність наприкінці
    XVII — на початку XVIII ст.
    7.2. Колоніальна політика Російські^
    імперії щодо України у XVIII ст.
    '
    7.3. Правобережна Україна
    наприкінці XVII — у XVIII ст.
    7.4. Соціально-економічний розвиток
    наприкінці XVII—XVIII ст.

    90
    96
    97
    102
    105
    107
    110
    120
    123
    129
    133
    137
    144
    148
    154
    163

    167
    172
    178
    186
    191
    197

    7.5. Культура України
    наприкінці XVII—XVIII ст.
    8. Україна в першій 8.1. Соціально-економічний розвиток
    половині XIX ст. українських земель у складі
    Російської імперії
    8.2. Суспільні рухи
    8.3. Національне відродження
    в Україні. Кирило-Мефодіївське
    товариство
    8.4. Західноукраїнські землі
    під владою Австрійської імперії
    9. Україна в другій 9.1. Модернізаційні процеси
    половині XIX ст.
    в Російській імперії та Україна
    9.2. Суспільні течії та рухи
    другої половини X I X ст.
    9.3. Соціально-економічний розвиток
    у пореформений період
    9.4. Українська культура
    в другій половині X I X ст.
    10. Україна
    на початку XX ст.

    11. Українська
    національнодемократична
    революція
    (1917—1920)

    10.1. Соціально-економічний розвиток
    на початку XX ст.
    10.2. Національний рух
    на початку XX ст.
    10.3. Україна в роки першої
    російської революції 1905—1907 pp.
    10.4. Україна в роки
    третьочервневої монархії
    (серпень 1907 — липень-1914 р.)
    10.5. Західноукраїнські землі в другій
    половині X I X — на початку XX ст.
    10.6. Українські землі
    в роки Першої світової війни
    10.7. Поява модерністської течії
    в українській культурі на рубежі
    X I X і X X ст.
    11.1. Лютнева революція в Росії
    та її вплив на Україну
    11.2. Проголошення
    автономії України
    11.3. Проголошення Української
    Народної Республіки.
    Війна Радянської Росії проти УНР
    11.4. Гетьманат П. Скоропадського
    11.5. Директорія УНР
    11.6. Західноукраїнська
    Народна Республіка

    203

    213
    218
    229
    238
    249
    255
    263
    273
    285
    289
    294
    299
    302
    313
    318
    321
    324
    330
    338
    344
    350

    11.7. Політика радянської влади
    в Україні 1919 р.
    11.8. Україна в другій половині
    1919 — на початку 1920 pp.
    11.9. Радянсько-польська війна
    та Україна
    12. Україна
    в складі СРСР
    (1922—1939)

    12.1. УСРР на початку 20-х років
    42125 Нова економічна політика
    12.3. Утворення Радянського Союзу.
    Остаточна втрата Україною
    незалежності
    Г
    Щ14^Індустріалізація: завдання,
    труднощі, характерні риси,
    огидливості, наслідки
    СІІ^іОКолективізація
    сільського господарства.
    Голод 1932—1933 pp.
    12.6. Культурне будівництво
    в 20—30-х роках
    12.7. Політика коренізації:
    українізація і розвиток
    національних меншин
    12.8. Україна і процес формування
    тоталітарного режиму в СРСР

    355
    359
    368
    372
    379
    384
    388
    395
    401
    414
    420

    13. Західно13.1. Українські землі в складі Польщі 429
    українські землі
    13.2. Українські землі
    в 20—30-х роках в складі Румунії
    437
    13.3. Українські землі
    в складі Чехословаччини
    439
    14. Україна
    в роки Другої
    світової війни
    (1939—1945)

    14.1. Українське питання
    в міжнародній політиці напередодні
    Другої світової війни. Проголошення
    автономії Карпатської України
    14.2. Роль «українського питання»
    в німецько-радянському зближенні.
    Пакт Молотова—Ріббентропа
    14.3. Входження західноукраїнських
    земель до складу СРСР
    14.4. Напад Німеччини на СРСР,
    невдачі Червоної армії в боях
    на території України 1941—1942 pp.
    14.5. Місце України
    в планах фашистів
    14.6. Встановлення фашистського
    окупаційного режиму
    14.7. Радянський партизанський рух
    на окупованій території України

    442
    448
    453
    458
    461
    465
    468

    14.8. Збройна боротьба формувань
    ОУН—УПА в 1941—1944 pp.
    14.9. Визволення України
    15. Повоєнна
    відбудова
    і розвиток України
    в 1945 —
    середині
    50-х років

    16. Україна
    в умовах
    десталінізації
    (1956—1964)

    17. Україна на
    порозі кризи:
    наростання
    застійних явищ
    (1965—1985)

    15.1. Повоєнні адміністративнотериторіальні зміни
    15.2. Зовнішньополітична
    діяльність УРСР
    /
    15.3. Особливості процесу відбудови
    народного господарства України
    15.4. Рівень життя та побуту населення
    15.5. Радянізація західних
    областей України
    15.6. Боротьба ОУН—УПА
    з радянською репресивною машиною
    15.7. Масові репресії радянського
    режиму проти населення
    Західної України. Операція «Вісла»
    15.8. Культурно-ідеологічні процеси
    в Україні
    16.1. Суспільно-політичне життя
    та політична боротьба в УРСР
    16.2. Соціально-економічний
    розвиток України
    16.3. Духовне життя в Україні:
    основні тенденції та характерні риси
    17.1. Соціально-економічний
    розвиток УРСР
    17.2. Суспільно-політичне життя:
    «стабілізація» і закритість
    17.3. Духовний розвиток суспільства:
    ідеологічний диктат
    17.4. Дисидентський рух

    18. Україна
    18.1. Головні чинники,
    і процес
    що зумовили процес перебудови
    перебудови в СРСР 18.2. Етапи перебудови
    та її наслідки для України
    (квітень 1985 —
    серпень 1991 p.]
    19. Україна
    на шляху
    незалежності

    19.1. Стартові умови розгортання
    державотворчого процесу
    19.2. Становлення владних структур
    19.3. Конституційний процес
    19.4. Формування багатопартійності
    19.5. На шляху творення
    національної економіки
    (1991 — перша половина 1994 р.)

    472
    481
    485
    487
    491
    495
    497
    502
    504
    507
    511
    516
    525
    529
    537
    542
    544
    549
    552

    566
    571
    584
    588
    592

    19.6. Реалізація нового соціальноекономічного реформаційного курсу
    та його наслідки
    (друга половина 1994—2000 р.)
    19.7. Специфіка взаємодії культури
    та суспільства в умовах
    перехідного періоду
    19.8. Основні тенденції розвитку
    сучасної української культури
    19.9. Характерні риси
    релігійного життя
    19.10. Роль національної ментальності
    в житті суспільства
    19.11. Формування концепції
    зовнішньополітичного курсу
    19.12. Альтернативні варіанти
    геополітичної орієнтації України
    19.13. Західний напрям
    зовнішньої політики
    19.14. Україна та СНД
    19.15. Відносини України
    з державами СНД
    Термінологічний словник
    Література

    597
    604
    606
    613
    615
    619
    621
    624
    633
    640
    648
    654

    1.
    Первісне суспільство
    і перші державні утворення
    на території України
    1.1. Початок формування людської
    цивілізації на території України
    Першим періодом історії людства був кам'яний вік.
    Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї
    доби на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних
    з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна сус­
    пільна організація, зародилися першооснови таких форм
    людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.
    Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають
    підстави зробити припущення про появу людини на Землі
    понад 2 млн років тому. Першолюдиною фахівці вважа­
    ють істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна
    була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виго­
    товляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності
    між мавпою та людиною — з'явилося прямоходіння, сфор­
    мувалася розвинута рука з протиставленим великим паль­
    3
    цем, збільшився о б ' є м мозку (досяг 800 с м ) , започаткува­
    лася членоподільна мова. Саме ці якісні зміни у біологіч­
    ному та психологічному розвиткові зумовили появу homo
    sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виділен­
    ню людини з тваринного світу.
    І с т о р і ю первісного суспільства вчені поділяють на
    кілька періодів залежно від матеріалу та технології виго­
    товлення знарядь праці: палеоліт (стародавній кам'яний
    в і к ) , мезоліт (середній к а м ' я н и й в і к ) , неоліт (новий
    кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

    10

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    Ранній палеоліт
    (від появи людини до 150 тис. років тому)
    Первісна людина на території України з'явилась май­
    же 1 млн років тому, в період раннього палеоліту. Наш
    регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропо­
    генезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення
    високорозвинутої мавпи. На думку археологів, найвіро­
    гідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на
    територію України з Передньої Азії через Балкани і Цен­
    тральну Європу. Ця міграція не була одномоментним
    актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тися­
    чоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей
    на території України знайдені біля с. Королеве (Закар­
    паття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька
    (Хмельниччина). Всього відомо на території України по­
    над ЗО стоянок доби раннього палеоліту.
    А р х а н т р о п и жили невеликими групами, що утво­
    рювали первісне л ю д с ь к е стадо. Ця перша форма соці­
    альної організації базувалася на основі кровнородинних с т о с у н к і в . Господарство первісних людей було прис­
    в о ю ю ч и м , бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстів­
    них коренів і полюванні на тварин.
    Основним знаряддям праці архантропів стало ручне ру­
    било, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної за­
    готівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату
    форму завдовжки 20—25 см, вагою до 1,5 кг. У руках пер­
    вісної людини рубило стало універсальним інструментом
    впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно
    виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо.
    Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свід­
    чить про зародження мислення, початок переходу до сві­
    домої виробничої діяльності.

    Середній палеоліт (150—35 тис. років тому)
    Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала знач­
    них змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття
    поверхні, розпочалося чергове, але на цей раз найбільше
    похолодання.
    Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали
    особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська
    епоха). Північна та більша частина Центральної Європи
    були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 мет­
    рів. На території України південна межа максимального
    зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста:
    Львів, Ковель, Ж и т о м и р , Кременчук, Миргород, Суми.

    Початок формування людської цивілізації

    11

    Зміни в природі змусили первісну людину пристосову­
    ватися до нових умов існування. Помітне зменшення фло­
    ри, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, по­
    ява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих
    носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших
    тварин, призвели до того, що традиційне для попередньо­
    го періоду збиральництво дедалі більше поступається міс­
    цем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшу­
    ється технологія виготовлення знарядь праці, урізнома­
    нітнюються їхня форма та призначення: ручне рубило удос­
    коналюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що
    використовувалися як вістря для списів; набувають поши­
    рення скребла, якими обробляли шкури тварин.
    Помітне ускладнення умов життя не зупинило посту­
    пального фізичного та розумового розвитку людини. Внас­
    лідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху
    приходить неандерталець (назва походить від місцевості
    у Німеччині, де було знайдено рештки к і с т о к ) . Він був
    невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видов­
    женої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям.
    3
    Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см , особливо
    були розвинутими ділянки мозку, пов'язані з просторо­
    во-координаційними функціями та їхнім контролем. Не­
    андерталець як більш розвинений тип людини попри
    складні умови існування, помітно розширив порівняно
    зі своїм попередником — архантропом ареал проживан­
    ня. Знайдені археологами на території України 200 мустьєрських с т о я н о к (Кіїк-Коба та Холодний Грот у Кри­
    му, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово
    на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження.
    Боротьба за існування змусила людину в середньому
    палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно
    заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тіль­
    ки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому
    людина стала більш захищеною і менш залежною від при­
    родних у м о в .
    У мустьєрську епоху почали закладатися першооснови
    духовного світу людини. Неандертальські поховання в пе­
    черах Криму свідчать про зародження релігійних уявлень
    та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьб­
    лені геометричним орнаментом, з гравійованими на них
    контурами тварин і людей, рештками намальованих чор­
    ною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мис­
    тецтва.

    12

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому)
    Цей етап в історії людства порівняно з попередніми
    досить короткий, але він характеризується значними змі­
    нами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві.
    Безперечно, центральною подією цієї доби стало завер­
    шення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та
    розумового формування людини сучасного типу — homo
    sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток
    у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйон­
    цем.
    З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз­
    номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки­
    ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти
    кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники спи­
    сів, дротики т о щ о . Людина оволоділа технікою обробки
    кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила,
    голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші
    знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, ви­
    найшли списометальний пристрій. Інструментарій налі­
    чував майже 100 типів знарядь праці.
    Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в піз­
    ньому палеоліті, перетворило колективне загінне полю­
    вання на диких коней, бізонів, північних оленів і ма­
    монтів у основний вид занять кроманьйонців, який за­
    безпечував ї х н ю життєдіяльність. Поступово склалася
    певна спеціалізація мисливських колективів. Так, май­
    же 20—14 т и с . років тому на теренах України досить
    чітко виділяються дві зони з різним типом господарст­
    ва: південно-східна — мисливців на бізонів, та північнозахідна •— мисливців на мамонтів.
    Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь
    праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька
    мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2
    тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від вис­
    нажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий
    спосіб ж и т т я . Головним чином на берегах річок вони
    будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у
    своїй сукупності утворювали первісне поселення — сто­
    янку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду ста­
    ло виникнення господарсько-побутових комплексів, що
    утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися жит­
    ла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли
    кремінь, к і с т к у , ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за
    межами жител. На території України знайдено майже
    800 пізньопалеолітичних с т о я н о к (Радомишльська на

    Початок формування людської цивілізації

    13

    Ж и т о м и р щ и н і , Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та і н . ) .
    Спільне осіле життя первісних людей, локальне скуп­
    чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін
    у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних
    відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну пер­
    вісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родо­
    вої організації суспільства був рід — об'єднання кровних
    родичів за материнською лінією. Головною особою роду
    була жінка, через те, що родовід за групового шлюбу міг
    вестися лише за жіночою лінією, крім того, вона висту­
    пала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала хар­
    човими запасами. З появою кроманьйонців невпорядковані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзо­
    гамним: виникає звичай, що забороняв шлюби між чле­
    нами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різ­
    них родів. На основі родинних стосунків відбувалася кон­
    солідація родів у племена, формувалася племінна органі­
    зація суспільства, внаслідок чого поступово склався ро­
    довий первіснообщинний лад. Характерними рисами цього
    ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрів­
    няльний розподіл надбань праці.
    Намагаючись пояснити механізм світобудови та виз­
    начити своє місце в навколишній дійсності, первісна лю­
    дина в добу пізнього палеоліту активно формує першоос­
    нови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спіль­
    ного для конкретного колективу предка — певної твари­
    ни, рослини т о щ о ; анімізм — віру в існування душі та
    духів, що нібито управляють усім матеріальним світом;
    фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, ві­
    ру в надприродні властивості матеріальних речей; магію —
    обряди, пов'язані з чаклунством, віщуванням, вірою в умін­
    ня людини викликати надприродні явища.
    В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набу­
    ло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фраг­
    менти зразків прикладного та образотворчого мистецт­
    ва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних
    поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жі­
    ночі статуетки, «палеолітичні В е н е р и » . Ж і н о ч і зобра­
    ження характеризуються пластичною виразністю та мо­
    нументальністю і у о с о б л ю ю т ь уявлення первісної люди­
    ни про єдність родового колективу. Палеолітичні малюн­
    ки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж
    на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було
    знайдено уламок бивня молодого мамонта, на я к о м у ви-

    14

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    різьблені голова птаха й ' м о ж л и в о , черепаха), на думку
    фахівців, є елементами іисливського ритуалу, що імі­
    тував процес полювання і і здобич. З мисливськими обря­
    дами, очевидно, пов'яза L Й І Н Ш І види мистецтва, існу­
    вання я к и х підтверджу» гь археологічні розкопки, зок­
    рема музика та хореогрг ^рія. Так, на стоянці Молодово
    було знайдено флейту, ві готовлену з кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударни
    інструментів з кісток мамон­
    та, пофарбованих червон ю фарбою, у Гагаріно — стилі­
    зовані статуетки жіночи фігурок у позі танцю. В ціло­
    му мистецтво пізнього п, неоліту свідчить про те, що ро­
    зум людини в цей час ті/ ,ки пробуджується, а в її світо­
    баченні життєвий д о с в і д роду та власні спостереження
    тісно перепліталися з ф£ і( [тастикою та магією.

    Мезоліт (10—6 тис. І^ків тому)
    П о ч а т о к мезоліту (середнього к а м ' я н о г о віку) хро­
    нологічно збігається із дкінченням льодовикового пе­
    ріоду. Клімат м ' я к ш а є \ стає близьким до сучасного,
    що с у т т є в о вплинуло н а ^ а у н у і флору. Традиційні для
    попереднього періоду о(^ єкти полювання або ж вими­
    р а ю т ь , як мамонти та ш рстисті н о с о р о г и , або ж відхо­
    дять на північ. Тварини ( я к і прийшли їм на зміну (ка­
    бан, в о в к , лисиця, бобе] т о щ о ) , були значно дрібніши­
    ми і р у х л и в і ш и м и . С а м ^ т о м у в мезоліті перед первіс­
    ними м и с л и в ц я м и гостр^* стали проблеми зміни прийо­
    мів полювання, винайд^лня більш ефективної у нових
    умовах зброї, п о ш у к у а/} .тернативних мисливству дже­
    рел харчування. Люди* > не тільки с у т т є в о удоскона­
    л ю є старі знаряддя п р а ґ ' (вони стають меншими за роз­
    мірами, зручнішими та Є .юктивнішими), а й створює но­
    вий інструментарій для і зробки дерева — долото, соки­
    ру, тесло, виготовляє вк ^адишеві знаряддя ( н о ж і , кин­
    джали, с п и с и ) з к р е м ' я ^ і м и пластинами. Центральною
    п о д і є ю розвитку первісн д техніки в добу мезоліту було
    винайдення першої «мехг^іічної зброї» дистанційної дії —
    лука і стріли. Поява ц й г о знаряддя полювання мала
    надзвичайно важливі на, лідки: по-перше, суттєво зрос­
    ла п р о д у к т и в н і с т ь пран* мисливців — вбивати тварин
    м о ж н а було зі значної ві стані, а птахів — на льоту; подруге, вона сприяла пер будові соціального ж и т т я , ос­
    кільки людина могла о яа себе прохарчувати, багато­
    людні м и с л и в с ь к і колеї гиви розпалися і на зміну їм
    прийшла індивідуалізац я виробництва та споживання,
    п о м і т н о зросла роль парної с і м ' ї .

    ВІ
    та

    /*

    Початок формування людської цивілізації

    15

    Зникнення великих стадних тварин, зростання насе­
    лення, масове винищення дичини внаслідок використан­
    ня лука і стріл зумовили кризу мисливського господарс­
    тва. У пошуках альтернативних засобів існування люди­
    на активніше починає займатися рибальством. Очевидно,
    спочатку це було варіантом полювання зі списом, гарпу­
    ном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удос­
    коналилася: були винайдені гачки, сіть з поплавками,
    блешні з річкових черепашок, складна система загоро­
    док на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних ко­
    лод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, т о щ о . Криза мис­
    ливського господарства зумовила підвищення ролі не тіль­
    ки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами
    збиральництва були різноманітні їстівні рослини та яго­
    ди, а також раки та молюски. Стабільності існування лю­
    дини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин
    (спочатку собаки, а потім — свині).
    На території України налічується майже 1000 відо­
    мих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині,
    Журавська — на Чернігівщині та і н . ) .

    Неоліт (VI—IV тис. до н. е.)
    Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно дина­
    мічним, переломним в історії людства. Англійський архе­
    олог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революці­
    є ю . Суть її полягає в переході від традиційного присвою­
    ючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальс­
    тво) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Зав­
    дяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання
    продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови жит­
    тя: їжа стала різноманітнішою, її добування стабільним,
    з'явилися харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм
    господарювання до відтворюючих тривав протягом бага­
    тьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Фа­
    хівці виділяють у межах України дві культурно-госпо­
    дарські зони: південно-західну (лісостепове Правобереж­
    жя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — земле­
    робсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Ліво­
    бережжя, Полісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна
    Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на
    Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця
    90-х років археологами виявлено майже 500 осередків
    життя доби неоліту, що представляють понад десяток нео-

    16

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    літичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську т о щ о ) .
    Неолітична революція сприяла злету людства до прин­
    ципово нової економіки, нового способу життя. її харак­
    терними рисами були:
    1. Винайдення і поширення якісно нових способів ви­
    готовлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні фор­
    ми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим —
    поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.
    2. Виникнення нових видів виробництва та виготов­
    лення штучних продуктів. У епоху неоліту людина пе­
    рейшла від пасивного присвоювання дарів природи до
    активного перетворення навколишньої дійсності силою
    своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає ви­
    робництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткац­
    тво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий
    час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену
    їжу. Випалена на вогні глина стала першим штучним ма­
    теріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило
    винайдення прясла — першого маленького колеса, яке,
    можливо, стало прообразом колеса в транспорті. Крім то­
    го, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один
    штучний продукт — тканину.
    3. Перехід до осілого способу життя. Землеробство і
    тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і
    збиральництво. З появою харчових запасів життя люди­
    ни стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про
    перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать
    побудова постійних жител, поява численних поховань по­
    мерлих недалеко від осель та ін.
    4. Активне формування стад свійських тварин, ви­
    користання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від
    мисливства до скотарства зумовив приручення майже
    всіх великих домашніх тварин — бика, свині, кози, вів­
    ці. Лише к о н я одомашнили вже в мідному віці. З поя­
    в о ю п р и м і т и в н о г о наземного транспорту (саней та воло­
    к у ш ) людина починає в и к о р и с т о в у в а т и худобу як тяг­
    лову силу.
    5. Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне
    зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль­
    кості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свід­
    чать археологічні розкопки неолітичних поховань, зрос­
    тає тривалість життя людини (в середньому її вік стано­
    вив уже ЗО—32 р о к и ) . Деякі фахівці твердять, що внас­
    лідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «де-

    Початок формування людської цивілізації

    17

    мографічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до
    80 млн осіб. Інші вважають, що у неолітичну епоху лише
    1
    дещо зменшилася дитяча смертність .
    Перехід до землеробства і скотарства сприяв поміт­
    ним змінам в організації суспільного ж и т т я : зростанню
    ролі парної с і м ' ї , розквіту племінної організації суспільс­
    тва, зародженню інститутів родової влади (поява в похо­
    ваннях доби неоліту владних символів — к а м ' я н и х бу­
    лав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення лю­
    дини, її духовний світ. Землеробський цикл, сезонне роз­
    множення домашніх тварин вимагали розширення тра­
    диційного інформаційного кола, виникала необхідність
    накопичення нових знань. За нових обставин життя не­
    олітична людина мусила не тільки враховувати кліма­
    тичні зміни та сезонний кругообіг явищ природи, а й
    передбачати ї х . Під впливом нових знань про навколиш­
    ній світ примітивна мисливська магія дедалі більше пос­
    тупається місцем розвинутим землеробським та скотар­
    ським культам.
    У період неоліту зародилася селянська (землеробсь­
    ка) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі,
    аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характер­
    ними рисами є аграрна економіка; ручна праця; мінімаль­
    не споживання і простий побут; уповільнений темп жит­
    тя; органічне занурення в природу і залежність суспіль­
    ного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природ­
    но-демографічна саморегуляція (збільшення кількості хар­
    чових продуктів зумовлює посилене розмноження, змен­
    шення — вимирання).

    Енеоліт (IV—/// тис. до н. е.)
    Мідний, або мідно-кам'яний вік (енеоліт), був пере­
    хідним етапом від кам'яного періоду до епохи металу,
    часом остаточного утвердження домінуючої ролі відтво­
    р ю ю ч о г о господарства. У пошуках сировини для виготов­
    лення знарядь праці давні люди натрапили на чисту са­
    мородну мідь, поклади якої виходили на земну поверх­
    н ю . Вчені вважають, що мідь спочатку сприймалася як
    варіант м ' я к о г о каменю або глина. І лише згодом людст­
    во навчилося обробляти мідь — від холодного кування до
    1

    Див.: Ч м и х о в М . О., Кравченко Н . М . , Черняков І . Т . Архео­
    л о г і я та стародавня історія У к р а ї н и . — К., 1 9 9 2 . — С. 9 4 ,
    9 7 ; Алексеев В . П . Становление челбвечества. — М . , 1 9 8 4 . —
    С. 4 4 1 .

    18

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    плавлення та ливарства. Регіонами, де розпочалася оброб­
    ка міді, були Балкани, Подунав'я (Трансільванія), Закав­
    каззя, звідки мідна руда та вироби потрапили на терито­
    рію України. Згодом з'явилися копальні мідної руди на
    Донбасі.
    П о с т у п о в е витіснення к а м ' я н и х знарядь праці мід­
    ними, перехід від м о т и ч н о г о землеробства до ранніх
    форм орного з використанням тяглової сили бика спри­
    яли зростанню продуктивності праці, пожвавленню при­
    м і т и в н и х обміну та торгівлі, р о з в и т к у майнової дифе­
    ренціації. Ці процеси створювали передумови для роз­
    кладу п е р в і с н о о б щ и н н о г о ладу. Саме в енеоліті роз­
    починається перший великий суспільний поділ праці, в
    о с н о в і я к о г о лежало виділення п а с т у ш и х племен. Зем­
    лероби, т я ж і ю ч и до о с і л о с т і , винайшли рало, змайстру­
    вали стіл, склали піч, побудували великі укріплені посе­
    лення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня,
    активно експлуатували колісний транспорт, удосконалю­
    вали зброю.
    Найяскравішою археологічною культурою доби енео­
    літу була трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). її
    назва походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким
    В. Х в о й к о ю 1893 р. було виявлено першу пам'ятку цієї
    культури. Ареал поширення трипільської культури ся­
    2
    гає 190 тис. км , що нині входять до територій України,
    Молдови та Румунії (лише в Україні знайдено понад 1000
    трипільських п а м ' я т о к ) .
    Історики досі не дійшли спільної думки щодо поход­
    ження трипільців. Одні переконані, що трипільська куль­
    тура має автохтонне походження і сформувалася на ґрунті
    буго-дністровської неолітичної культури (В. Даниленко,
    В. Маркевич). Другі вважають трипільців прафракійцями, що прийшли з Нижнього Подунав'я і Балкан (О. Трубачов, Д. Телегін). Треті схильні до синтезного підходу:
    трипільська культура є наслідком взаємодії давніх авто­
    хтонних культур та неолітичних культур Балкано-Дунайського регіону (І. Черніков).
    Трипільська культура багатогранна і самобутня. її ха­
    рактерними ознаками в економічній сфері були зернове
    землеробство; поступове витіснення мотики ралом; приселищний характер тваринництва; поява мідних знарядь пра­
    ці при збереженні домінування кам'яних і крем'яних; у
    сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до
    патріархату; зародження міжплемінних об'єднань; форму­
    вання ієрархічної структури родів; збереження великої

    Початок формування людської цивілізації

    19

    сім'ї, що складалася з кількох парних сімей як основної
    суспільно-економічної ланки; зародження елементів при­
    ватної власності; у сфері побуту — побудова великих гли­
    няних будівель, утворення гігантських протоміст з насе­
    ленням майже 15—20 тис. жителів; міграція поселень че­
    рез виснаження землі кожні 50—100 років; розписна плос­
    кодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою,
    червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — доміну­
    вання символів родючості, матеріалізація їх у символи доб­
    робуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця,
    води, глиняні фігурки тварин.
    Будучи своєрідною зв'язуючою ланкою між Заходом і
    Сходом, трипільська культура за рівнем свого розвитку
    впритул наблизилася до перших світових цивілізацій Ма­
    лої Азії та Єгипту, але, на жаль, лише наблизилася. Похо­
    лодання, порушення екологічного балансу, зумовлене
    екстенсивним характером господарювання, протистояння
    трипільських общин західного і східного регіонів, нароста­
    ючий тиск на землі трипільців скотарських степових пле­
    мен призвели до занепаду трипільської культури, яка не
    1
    змогла повністю реалізувати свої потенційні можливості .
    У добу енеоліту територія України стала ареною про­
    тидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: но­
    сіїв трипільської культури, скотарсько-землеробських
    племен, що прийшли з Північно-Західної Європи (куль­
    тура кулястих амфор), та численних євразійських ско­
    тарських с т е п о в и х племен ( с е р е д н ь о с т о г і в с ь к а , ямна
    культури). У сучасній історичній та народознавчій літе­
    ратурі існує твердження, що трипільці — прямі предки
    українського народу. Однак, намагаючись у глибинах
    історії розгледіти обличчя наших далеких пращурів, слід
    пам'ятати: по-перше, інформація про найдавніші часи
    обмежена, фрагментарна і тому дуже рідко дає змогу
    дійти однозначних категоричних висновків; по-друге,
    давні археологічні культури, як правило, характеризу­
    ються етнічною невизначеністю; по-третє, протягом кіль­
    кох тисячоліть після занепаду трипільської культури до
    етногенезу українців через низку обставин були причет­
    ними чимало інших етнічних утворень від племен до
    цілих народів, і тому, очевидно, варто утриматися від
    поспішного проведення прямої родової лінії від трипіль­
    ців до українців. Водночас нині не підлягає жодним сум1

    Д и в . : Історія У к р а ї н и : нове бачення: v 2 т. — К., 1 9 9 5 . —
    Т. 1. — С. 1 5 — 1 6 .

    20

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    нівам твердження про те, що окремі елементи трипіль­
    ської культури (система господарювання, топографія по­
    селень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту
    на кераміці та ін.) стали невід'ємною частиною сучасної
    української культури.

    Бронзовий вік (II — І тис. до н. е.)
    Доба бронзи, що тривала майже тисячу років, позна­
    чилася суттєвими змінами в господарському, політично­
    му та культурному житті суспільства. Свою назву вона
    отримала від штучного металу —бронзи (сплав міді з оло­
    вом, свинцем, м и ш ' я к о м або с у р м о ю ) . Перші бронзові
    вироби, виготовлені на Кавказі та Балканах, почали по­
    ш и р ю в а т и с я на території України вже на початку
    II тис. до н. е. Поступово в XV-—IX ст. до н. е. було нала­
    годжено місцеве виробництво: в Донецькому басейні сфо­
    рмувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському
    регіоні — металообробки (всього археологами дослідже­
    но на території нашої республіки понад 10 бронзоливарних майстерень). Винайдений метал був міцніший за мідь,
    мав меншу температуру плавлення, що значно спростило
    технологію обробки (його можна було виплавляти в при­
    мітивних печах або на звичайних вогнищах). Ці переваги
    сприяли поширенню та утвердженню бронзи як основно­
    го матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї, при­
    крас. Однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй
    так і не вдалося.
    У бронзовому віці
    суттєво впливали на суспільний
    розвиток такі чинники:
    — зміна кліматичних умов (збільшення вологості);
    — підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь
    праці та боєздатності зброї;
    — активізація міграційних процесів.
    Саме під впливом цих чинників поглиблюється спеці­
    алізація в господарському житті: на мікрорівні це знахо­
    дить свій вияв у самостійному розвиткові металургійного
    виробництва, на макрорівні — завершується перший ве­
    ликий поділ праці — скотарство відокремлюється від зе­
    млеробства. Спеціалізація зумовила відособленість гос­
    подарського та культурного розвитку певних спільнот лю­
    дей (археологи нараховують до ЗО окремих культур), спри­
    яла підвищенню продуктивності праці, що стимулювало
    появу додаткового продукту, а згодом — посилення між­
    племінних контактів (війни, торгівля). У цей час на те­
    риторії сучасної України сформувалися три етнокультур-

    Початок формування людської цивілізації

    21

    ні зони, що суттєво відрізнялися типом господарювання,
    етнічним складом населення та пануючими вірування­
    ми — Степ (ямна, катакомбна, зрубна археологічні куль­
    тури), Лісостеп та Полісся (тшинецько-комарівська, білогрудівська, бондарихінська археологічні культури).
    На теренах степової України домінувало скотарство.
    У добу бронзи перевага надавалася приселищному типу
    скотарства. Населення степу знало й культуру землероб­
    ства. Брак земель, складність їхньої обробки, жорсткі клі­
    матичні умови (майже щорічні посухи та суховії) змушу­
    вали зосереджувати основну частину посівів у заплавах,
    що забезпечувало порівняно високу ефективність. Однак
    наприкінці II тис. до н. е. роль землеробства в цьому ре­
    гіоні гранично звузилася, бо розширення площ орних зе­
    мель суттєво зменшило кількість пасовиськ, що спричи­
    нило занепад скотарства. Крім того, оранка заплавних
    земель порушила біобаланс: почали міліти ріки, вигора­
    ти степи, чимало земель стало непридатними для госпо­
    дарського використання.
    У лісостеповій зоні були найсприятливіші умови для
    землеробства. Найпоширенішою стала підсічно-вогняна
    модель обробітку землі, що полягала у вирубуванні та
    випалюванні прилеглої до поселень ділянки лісу. З ча­
    сом у цьому регіоні з'явилося орне землеробство. Необ­
    хідність освоєння глинистих та суглинистих підзолів, які
    були дуже родючими, але надзвичайно важкими для об­
    робітку, підштовхнула процес розвитку знарядь праці,
    зумовила появу саме в добу бронзи рала. У Чернігівсь­
    кій, Сумській та Запорізькій областях археологами знай­
    дені залишки архаїчних дерев'яних плугів. Віднайдені
    на деяких поселеннях, що датуються бронзовим віком,
    кістки волів, а також наскельні малюнки Кам'яної моги­
    ли підтверджують факт використання биків як тяглової
    сили. Основним знаряддям праці для обробки землі в цей
    час були мотики. Серед тогочасних знарядь праці с в о є ю
    формою та ефективністю особливо виділялися волинські
    серпи, які на початку бронзової доби виготовляли з кре­
    меню та кварциту, а з середини II тис. до н. е. — з брон­
    зи. Найпоширенішеними культурами в лісостепових ра­
    йонах були ячмінь, просо, овес, боби.
    На Поліссі сформувався іншиїї тип господарювання.
    Тривалий час побутувала думка, що в цьому регіоні че­
    рез несприятливі кліматичні умови, відсутність значного
    демографічного потенціалу, заболоченість (менше трети­
    ни всієї площі Полісся — сухі, незаболочені ділянки) аж

    22

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    до перших століть нашої ери не знали землеробства. Остан­
    ні розвідки археологів засвідчили, що південне Полісся є
    одним з найдавніших землеробських районів на терито­
    рії України. Згідно з гіпотезами, Прип'ять для Полісся
    відігравала таку саму роль, що Ніл для Єгипту, тобто
    створювала сприятливі умови для примітивного земле­
    робства: зерна пшениці, полби, ячменю, проса та льону
    кидали в необроблений вологий ґрунт, удобрений родю­
    чим наносом. У бронзову добу головною формою земле­
    робства в цьому регіоні було підсічно-вогняне. Орне зем­
    леробство, очевидно, що не розвивалося.
    У степах Північного Причорномор'я та Надазов'я різновекторні історичні процеси (міграції, війни, культурні
    впливи) були інтенсивнішими, що спричинило появу високорозвиненених культурних утворень. Лісостеп та По­
    лісся розвивались повільніше через віддаленість від осе­
    редків світової цивілізації, екстенсивне господарювання.
    Під впливом радикальних змін у господарюванні в добу
    бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспіль­
    них відносин:
    1) помітно зростала роль чоловіка в землеробстві, ско­
    тарстві, обміні, у всіх сферах суспільного життя, що зу­
    мовило еволюційну заміну матріархату патріархатом,
    утвердження ведення родоводу по батьківській лінії;
    2) завдяки зростанню продуктивності праці з'явився
    додатковий продукт, який поступово концентрувався в
    руках окремих осіб, що спричинило спочатку майнову, а
    з часом і соціальну диференціацію суспільства;
    3) з великосімейної громади виокремилося мала сім'я
    найближчих кровних родичів (чоловік, дружина, діти);
    4) у процесі інтеграції суспільства формувалися союзи
    племен, що було зумовлено зростаючими масштабами ви­
    робництва та обміну, загостренням внутріплемінних відно­
    син на основі прогресуючої майнової диференціації, потре­
    бою захисту власних територій та матеріальних цінностей;
    5) ускладнювалася суспільна організація, створювалися
    особливі органи керівництва союзом племен, виокремив­
    ся стан воїнів.
    Отже, бронзовий вік в історії України був динаміч­
    ним періодом. У суспільному житті відбулося декілька
    кардинальних зрушень. Завершився перший великий су­
    спільний поділ праці — виділення скотарських племен з
    поміж інших; починають формуватися етнічні спільноти
    людей; майнова та соціальна диференціація суспільства
    дедалі помітніше впливала на історичний процес.

    Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави

    23

    1.2. Скіфо-сарматська доба.
    Античні міста-держави
    Північного Причорномор'я
    Відкриття та поширення заліза започаткували нову
    еру в історії людства — залізну. Цікаво, що перші заліз­
    ні вироби мали космічне походження і були виготовлені
    з уламків метеоритів ще в III—II т и с . до н. е. у Єгипті та
    Месопотамії (зокрема, у гробниці Тутанхамона знайде­
    но кілька залізних предметів, оправлених у з о л о т о ) . На
    території України перші знахідки залізних виробів да­
    туються X I — I X ст. до н. е. Гострота та міцність заліз­
    них знарядь праці та зброї кардинально вплинули на
    суспільний розвиток. Паралельно з підвищенням про­
    дуктивності праці та появою значної кількості додатко­
    вого продукту активно йшов процес посилення воєнної
    могутності. Тому за доби заліза зброя стала знаряддям
    праці, а війна — ремеслом, що надало динаміки та дра­
    матизму розвиткові історичних подій.
    Перехід до ранньозалізного вікіу на т е р и т о р і ї Укра­
    їни та в с у с і д н і х регіонах зумовлений значною м і р о ю
    д і є ю низки ч и н н и к і в : різка зміна клімату ( н а п р и к і н ц і
    II т и с . до н. е. він став надзвичайно посушливим) —
    екологічна криза — міграція населення — розрив ста­
    рих економічних зв'язків — дефіцит привозних мідної
    руди та бронзових виробів — розвиток місцевого залізо­
    рудного виробництва. Завдяки появі заліза перед людс­
    т в о м в і д к р и в а ю т ь с я нові п е р с п е к т и в и , в і д б у в а ю т ь с я
    докорінні зміни в суспільстві — завершується розклад
    первіснообщинного ладу, активізується процес класоутворення. Характерними ознаками суспільного розвитку
    цієї доби були значні міграції населення; посилення тор­
    говельних з в ' я з к і в ; становлення приватної власності;
    поступова майнова диференціація суспільства; перетворен­
    ня сім'ї на господарську одиницю; витіснення родової общи­
    ни територіальною; виділення ієрархічно структурованої
    військової еліти; утворення організованих воєнно-політич­
    них об'єднань та союзів; зародження державності.

    Кіммерійці
    Першим етнічним утворенням на території України,
    про яке залишилася згадка в писемних джерелах, були
    кіммерійці (IX — перша половина VII ст. до н. е . ) . Про

    24

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    «уславлених кобилодойців» (так цей народ дуже часто
    називали в давнину) повідомляє не тільки Гомер в «Одіс­
    с е ї » , а й такі відомі античні автори, як Геродот, Каллімах, Страбон. А с с и р і й с ь к і клинописні джерела згаду­
    ють про цей народ під іменем « г а м і р р а » . Кіммерійці зай­
    мали значну територію між Дністром і Доном, а т а к о ж
    Кримський і Таманський півострови. У добу проникнен­
    ня греків у Північне П р и ч о р н о м о р ' я Керченську прото­
    ку називали Боспором Кіммерійським. Х о ч а питання про
    етнічне походження кіммерійців залишається відкритим,
    більшість вчених схиляється до висновку, що вони є гіл­
    к о ю давньоіранського кочового народу, генетично близь­
    к о г о до скіфів. Кіммерійці були першими на території
    України, х т о перейшов від осілого до кочового скотарс­
    тва, а т а к о ж першими, хто почав на цих землях виплав­
    ляти з болотяної руди залізо. Перспективна за нових
    кліматичних умов кочова форма господарювання та дос­
    коналіша за бронзову залізна зброя дали змогу кімме­
    рійцям залишити свій слід в історії.
    Для к о ч о в о г о народу, що постійно перебуває в русі,
    сенсом життя є збереження власних худоби, майна, зем­
    лі та заволодіння багатствами сусідів. Войовничість ско­
    тарських племен логічно випливає з самої природи ко­
    чового скотарства: вони або о б о р о н я ю т ь свої пасовись­
    ка, або завойовують чужі. Кіммерійці не були винят­
    к о м . Вони здійснювали широкомасштабні походи в Ма­
    лу А з і ю , де у с п і ш н о воювали з Урарту, А с с и р і є ю , Ліді­
    є ю . Контакти з цими передовими для т о г о часу країна­
    ми сприяли державотворчим процесам у кіммерійсько­
    му суспільстві. Однак, хоча кіммерійці і мали своїх ца­
    рів, утворити повноцінну державу їм так і не вдалося. У
    VII ст. до н. е. могутня хвиля численних, згуртованих
    та активних с к і ф с ь к и х племен витіснила кіммерійців з
    Причорномор'я, внаслідок чого Кіммерія розпалася. Час­
    тина кіммерійців або поселилася у Південному Причор­
    н о м о р ' ї , або мігрувала на Близький Схід, або ж була
    асимільована скіфами.

    Скіфи
    Проникнення скіфів на узбережжя Чорного моря від­
    бувалося кількома хвилями. Спочатку вони не тільки мир­
    но уживалися з кіммерійцями, а й нерідко ставали їхні­
    ми воєнними с о ю з н и к а м и . Проте зростаючий тиск сусід­
    ніх кочових племен — массагетів — примусив скіфів де­
    далі активніше просуватися на захід у глиб кіммерійсь-

    Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави

    25

    ких земель, У VII ст. до н. е., витіснивши місцевий етнос
    з Подніпров'я, скіфи не зупиняються, а, переслідуючи
    кіммерійців, вдираються до Передньої Азії. Скіфська на­
    вала докотилася аж до Сирії (дійшло до того, що єгипет­
    ський фараон Псамметіх І змушений був відкупитися від
    загарбників щедрими дарами). Скіфи, захопивши Мідію,
    утворили там державу Ішкуза, яка проіснувала 28 років.
    Лише після того, як мідійський цар Кіаксар запросив на
    банкет скіфських царів і, напоївши їх, перебив, скіфські
    формування, що залишилися без своїх лідерів, вимушені
    були мігрувати в Північне Причорномор'я.
    Повернувшись з Передньої Азії в причорноморські сте­
    пи, скіфи підкорили собі більшість місцевих жителів і у
    другій половині VII ст. до н. е. утворили політично кон­
    солідоване об'єднання племен — Велику Скіфію, що про­
    існувала до III ст. до н. е. Я к щ о вірити Геродоту, то тери­
    торія цього державного утворення була досить великою і
    мала форму рівностороннього чотирикутника, який, при­
    лягаючи до чорноморського узбережжя, розташовувався
    в межиріччі Дунаю та Дону. Все населення Скіфії поді­
    лялося на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи-кочівники, які населяли степові райони на схід від Дніпра,
    та царські скіфи, які кочували узбережжям Азовського
    моря і степовим Кримом) та осілі племена (елліно-скіфикалліпіди, які жили поблизу давньогрецького міста Ольвії;
    скіфи-землероби, зосереджені на Лівобережжі; скіфи-орачі, які розташовувалися на захід від Дніпра). Характер­
    ною рисою скіфського суспільства була його неоднорід­
    ність. На думку деяких вчених, мігруючі племена мали
    іранське походження, а осілі, з їхньою традиційною хлі­
    1
    боробською культурою, мали праслов'янське коріння . Різ­
    ними були і напрями діяльності скіфських племен: я к щ о
    для скіфів-кочівників та царських скіфів основним за­
    няттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні по­
    ходи, то для скіфів-орачів — зернове землеробство. Та
    найбільше неоднорідність скіфського суспільства виявля­
    лася в соціально-політичній сфері: панівне становище у
    країні належало царським скіфам, які вважали решту
    населення своїми рабами.
    Суспільні відносини в Скіфії еволюціонували від патрі­
    архально-родових до рабовласницьких. Кульмінаційним став
    кінець V ст. до н. е. Саме в цей час відбулася якісна зміна:
    1

    Д и в . : В и н о к у р І., Трубчанінов С. Д а в н я і середньовічна
    історія У к р а ї н и . — К., 1 9 9 6 . — С. 6 2 .

    26

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    під впливом торгово-економічних, військових та політич­
    них відносин процес класоутворення вступив у завершаль­
    ну фазу і патріархально-родовий скіфський племінний со­
    юз перетворився на рабовласницьку державу на чолі з ца­
    рем. В основі системи управління скіфським суспільством
    лежала не «східна деспотія», а «варварська демократія».
    Влада царя не була абсолютною і обмежувалася радою скіф­
    ських племен та народними зборами усіх воїнів.
    Ще на початку VI ст. до н. е. Скіфія стала о б ' є к т о м
    агресії з боку перського царя Дарія. Протиставивши чис­
    ленному перському війську воєнну хитрість, виучку та
    хоробрість, скіфи не тільки вистояли, а й змусили воро­
    га рятуватися втечею. З того часу за скіфами закріпила­
    ся слава непереможних. Геродот захоплено писав: «Жод­
    ному ворогу, що нападе на ї х н ю країну, вони не дають
    врятуватися; і ніхто не зможе їх наздогнати, я к щ о тіль­
    ки самі вони не допустять ц ь о г о » . Скіфське військо бу­
    ло одним з найсильніших. Ц ь о м у сприяли майже іде­
    ально пристосована для війни структура суспільства (роди
    і племена під час воєнних походів ставали військовими
    підрозділами) та найдосконаліше для тієї доби озброєн­
    ня (більша частина арсеналу їхньої зброї — мечі, кинд­
    жали, бойові сокири т о щ о були виготовлені із заліза, а
    скіфський лук за далекобійністю, прицільністю і вбив­
    ч о ю с и л о ю не мав аналогів). Не останню роль у забезпе­
    ченні високої боєздатності с к і ф с ь к о г о війська та вихо­
    ванні у воїнів ненависті до ворога відігравали ж о р с т о к і
    варварські традиції; скіфський воїн пив кров першого
    вбитого ним ворога, знімав скальпи; кожен сотий поло­
    нений приносився в жертву богові війни; того, хто на
    полі бою власноручно не вбив жодного ворога, не допус­
    кали до святкового столу.
    Найбільшого розквіту Скіфія досягла в IV ст. до н. е.,
    під час правління царя Атея. Держава стала централізо­
    ваною, було започатковано карбування скіфської моне­
    ти. Вдало розпочалося скіфське завоювання Балкан. Спи­
    раючись на союз з батьком Олександра Македонського,
    Філіппом II, Атей розгромив Фракію й поширив свій вплив
    на задунайські землі. Та союз Скіфії з Македонією вия­
    вився недовгочасним, і в 339 р. до н. е. між цими держа­
    вами спалахнула війна, у якій загинув Атей, а скіфи за­
    знали поразки. Пік воєнної могутності Скіфії залишився
    в минулому.
    III ст. до н. е. — період занепаду скіфської держави.
    Під потужними ударами сусідніх сарматських племен во-

    Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави

    27

    лодіння скіфів значно зменшується. Втримати їм вдалося
    лише вузьку смугу Нижнього Подніпров'я та Степовий
    Крим. Саме тут і була утворена нова держава — Мала
    Скіфія, столицею якої стало місто Неаполь (поблизу су­
    часного Сімферополя). Та навіть ізольовані вузькими
    межами Кримського півострова, скіфи виявляють воєнну
    активність і не сходять з історичної арени. У II ст. до н. е.
    спостерігався період піднесення, коли Мала Скіфія взяла
    під контроль Ольвію і вела успішну боротьбу з грецьки­
    ми містами-державами за вплив на всю територію Таври­
    ди. Як етнічне та політичне утворення, Мала Скіфія при­
    пиняє своє існування лише на початку III ст. н. е.
    Скіфи на основі синтезу власних здобутків і досяг­
    нень тих народів, з якими вони воювали або ж торгува­
    ли, створили самобутню культуру. Найяскравішими її вия­
    вами були царські кургани (Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила та ін.) і «скіфська тріада» — скіфсь­
    кий тип зброї, «звіриний стиль» в образотворчому мис­
    тецтві та специфічна збруя верхових коней. Ці та інші
    елементи скіфської культури вплинули на формування
    передслов'янської культури. Деякі з них дожили до на­
    шого часу, зокрема, корені окремих скіфських слів й до­
    сі зберігаються в мовах східних слов'ян: «спако» (соба­
    ка), « г о л о с » , « т о п о р » .

    Сармати
    У III ст. до н. е. в поволзько-приуральських степах
    сформувався союз кочових іраномовних племен — сарматів, який спустошливим ураганом пронісся Приазов'ям
    та Північним Причорномор'ям, витіснив скіфів на Крим­
    ський півострів. Хоча сарматам і не вдалося подолати
    родоплемінну відособленість, консолідуватися в єдиний
    етнос і створити, подібно скіфам, власну повноцінну дер­
    жаву, вони активно діяли на історичній арені протягом
    шести сторіч, залишивши сліди своєї діяльності на вели­
    чезній території: в Західному Казахстані, Приураллі, По­
    волжі, Подонні, Калмикії, на Північному Кавказі, в Прикубанні, в степах України, в Криму, Румунії та Угорщині.
    Назва «сармати», або «савромати», походить від іран­
    ського слова «саоромант» і означає підперезаний мечем.
    Це не самоназва народу, а термін, введений античними
    авторами. Одне з найперших достовірних історичних свід­
    чень про сарматів знаходимо в «Історії» Полібія ( 2 0 5 —
    123 pp. до н. е.). Пліній повідомляє, що вони «складали
    одне плем'я, але поділене на декілька народів з різними

    28

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    назвами». Войовничі та агресивні сарматські племена про­
    сувалися в західному напрямку кількома хвилями. їх
    очолювали у різний час різні племенні об'єднання. Цар­
    ські сармати та язиги були лідерами першої хвилі, що
    прокотилася межиріччям Дніпра і Дністра в II ст. до н. е.
    і дійшла аж до Дунаю. Саме тоді, як зазначає Пліній,
    « і м ' я скіфів всюди витісняється іменами сарматів та гер­
    манців». Поява в II ст. до н. е. у степах Поволжя та При­
    уралля нового могутнього племінного об'єднання, на чо­
    лі якого стали роксолани, підготувала нову хвилю сар­
    матської експансії. Закріпившись у степах Лівобережжя,
    роксолани спочатку здійснюють походи на Таврійський
    півострів. У І ст. н. е. сарматські мечі діставали здобич
    уже в римській провінції Мезії. Третя хвиля сарматської
    активності пов'язана з аланським с о ю з о м племен, що
    утворився в І ст. н. е. Для аланів характерними були
    широкомасштабні воєнні дії. За свідченням Тацита і Йо­
    сипа Флавія, вони здійснювали успішні напади на Мі­
    д і ю , Малу А з і ю , Крим, Закавказзя. У 372 р. алани були
    розбиті гуннами, що призвело до втрати сарматами па­
    нівного становища в причорноморських степах. Завдяки
    Великому переселенню народів алани не тільки проника­
    ють на Британські острови, у Галлію та Іспанію, а й пе­
    реправляються морем у Північну Африку. Решта цього
    сарматського племінного союзу в V I — I X ст. відходить у
    передгір'я Кавказу і згодом вливається до Хозарського
    каганату.
    Сарматське суспільство перебувало на перехідному
    етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових, але
    завершити цей перехід створенням власної держави сарматам так і не вдалося. Особливістю сарматського сус­
    пільного ладу було існування пережитків матріархату.
    Античні автори досить часто називають сарматів «гюнайкократуменами» — керовані жінками. У стародав­
    ніх джерелах є згадки про сарматських цариць — Томирис, Амагу та ін. Загалом ж і н к и цього народу відрізня­
    лися войовничим характером, їздили верхи, володіли
    з б р о є ю , нарівні з чоловіками ходили в походи, не всту­
    пали в ш л ю б доки не в б ' ю т ь першого ворога, тобто сво­
    єю поведінкою нагадували міфічних амазонок. За ле­
    гендою, переказаною Геродотом, сармати походять саме
    від амазонок і скіфів.
    Сарматська культура генетично була близькою до скіф­
    ської, але не перевершила її досягнень. Водночас у війсь­
    ковій справі сармати суттєво випередили не тільки скі-

    Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави

    29

    фів, а й інші народи. Удар сарматської кінноти (катафрактаріїв), вдягнутої у залізні панцирі, озброєної довги­
    ми списами та мечами, що атакувала ворога зімкнутим
    клином, за свідченням Тацита, не могло витримати жод­
    не військо. З часом сарматська модель важкоозброєної
    кінноти внаслідок Великого переселення народів потра­
    пила у Європу і суттєво вплинула на формування серед­
    ньовічного лицарства.

    Античні міста-держави Північного Причорномор'я
    VIII — кінець VI ст. до н. е. — це період Великої
    грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєн­
    ня Північного Причорномор'я. Деякі фахівці ( Н . Крав­
    ченко, І. Черняков) вважають, що «колонізація» не зов­
    сім вдалий термін, оскільки він не точно відображає суть
    і характер процесу проникнення еллінів на узбережжя
    Чорного моря. На ї х н ю думку, доцільніше називати це
    явище «переселенням», а «колонії» — грецьким словом
    1
    « о п о й к і й » , що означає «переселене поселення» .
    «Велика грецька колонізація» була грандіозною акці­
    є ю , яка суттєво вплинула на світовий розвиток. Я к щ о в
    X I — I X ст. до н. е. міграції греків відбувалися в межах
    Егейського моря, то в наступні три сторіччя елліни роз­
    селилися на гігантській території, освоївши все Серед­
    земноморське узбережжя від Піренейського півострова,
    аж до Єгипту та Сирії, та побудувавши свої міста на бере­
    гах Чорного моря.
    Дошукуючись причин еллінської міграції, вчені сфор­
    мулювали кілька теорій, які умовно можна поділити на:
    1) демографічну — демографічний вибух, що відбувся
    в цей час, зумовив перенаселення в материковій Греції, і
    тому надлишок населення змушений був мігрувати;
    2) аграрну — нестача землі в метрополії штовхала до
    освоєння нових територій;
    3) торговельну — колонізація — це побічний продукт
    торгової експансії;
    4) сировинну — в нових землях греки шукали не ринки
    збуту, а насамперед продукти і джерела сировини, яких не
    вистачало в Греції: зерно, метали, будівельний ліс тощо;
    5) воєнну — до міграції греків змушувала агресія лідійців та персів.
    х

    Див.: Ч м и х о в М . О., К р а в ч е н к о Н . М . , Ч е р н я к о в І . Т . Архе­
    о л о г і я та стародавня історія У к р а ї н и : Курс л е к ц і й . — К . ,
    1 9 9 2 . — С. 2 1 4 .

    зо

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    6) соціальну — невщухаюча соціальна боротьба між
    окремими верствами грецького населення примушувала
    тих, хто зазнав поразки, мігрувати;
    7) етнічну — етноплемінний склад полісів материко­
    вої Греції не був однорідним, міжетнічні тертя штовхали
    багатьох до пошуків нових земель.
    Родоначальниками грецьких міст-держав у Північно­
    му Причорномор'ї були насамперед вихідці з Мілета та
    Гераклеї Понтійської, хоча певну роль відіграли й пере­
    селенці з Ефеса, Колофона, Теоса та інших міст. У другій
    половині VII ст. до н. е. на острові Березань греки засну­
    вали місто Борисфеніду — перше еллінське поселення в
    цьому регіоні. За ним з'явилися Ольвія, Тіра, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Фанагорія та інші міста, що да­
    ло підставу сучаснику «Великої грецької колонізації» Платону стверджувати, що греки обсіли Чорне море, «неначе
    жаби с т а в о к » . Основними осередками античної цивіліза­
    ції в Причорномор'ї стали райони Дніпро-Бузького та Дніс­
    тровського лиманів, Південно-Західний Крим, Керченсь­
    кий і Таманський півострови.
    Елліни-колоністи привезли з с о б о ю на нові землі тра­
    диційну для Стародавньої Греції форму соціально-еко­
    номічної та політичної організації суспільства — поліс.
    Полісна модель суспільного у с т р о ю органічно поєднува­
    ла місто (як центр політичного ж и т т я , ремесла, торгівлі
    та культури) і х о р у (прилеглу сільськогосподарську окру­
    г у ) . Така структура давала змогу місту-державі бути са­
    мостійною, самодостатньою, життєздатною одиницею.
    Грецькі поліси за своїм політичним устроєм були, як
    правило, рабовласницькими республіками, які мали свою
    законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії та ма­
    гістрати) і судову владу. «Повноправні громадяни» по­
    лісів, за винятком рабів, іноземців та ж і н о к , користува­
    лися ш и р о к и м и правами. Залежно від домінуючої полі­
    тичної сили рабовласницькі республіки були до І ст.
    д о н . е . аристократичними, як Ольвія, чи демократич­
    ними, як Х е р с о н е с . Проте колонізаційна хвиля принес­
    ла в Північне П р и ч о р н о м о р ' я не тільки республікансь­
    ку форму правління. У 480 р. до н. е. на Керченському
    та Таманському півостровах під впливом монархічних
    традицій Персії виникає Боспорське царство. Правляча
    династія Археанактидів об'єднала в одну велику антич­
    ну рабовласницьку державу міста Пантікапей, Фанагор і ю , Гермонассу та ін.
    Майже тисячолітню історію осередків античної циві-

    Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави

    31

    лізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два пе­
    ріоди.
    I. Грецький період (друга половина VII — середина
    І ст. до н. е. Характерними рисами цієї доби були ви­
    никнення й становлення міст-держав та Б о с п о р с ь к о г о
    царства; тісні з в ' я з к и з м а т е р и к о в о ю Г р е ц і є ю ; перева­
    жання в житті колоністів елліністичних традицій та зви­
    чаїв; стабільність розвитку к о л о н і й ; активна урбаніза­
    ція (регулярне планування м і с ь к и х кварталів, побудо­
    ва монументальних споруд, оборонних мурів, підвищен­
    ня ролі м і с т ) ; започаткування карбування монет; перет­
    ворення колоній у центри посередницької торгівлі, що
    пов'язували Елладу з варварським світом; відносно мир­
    не співіснування (особливо на початковій стадії цього
    періоду) з населенням п р и м о р с ь к о ї з о н и .
    II. Римський період (середина І ст. до н. е. —
    IV ст. н. е.). Війни понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму ( 8 9 — 6 3 pp. до н. е.) стали поворотним
    моментом у житті міст-держав Північного Причорно­
    м о р ' я . Розпочинається прогресуюча втрата полісами по­
    літичної незалежності. Основними тенденціями та харак­
    терними ознаками цієї доби були нестабільність воєннополітичної ситуації; поступова переорієнтація держав Пів­
    нічного П р и ч о р н о м о р ' я на Римську імперію, входження
    Тіри, Ольвії та Х е р с о н е с у до складу римської провінції
    Нижньої Мезії; варваризація населення полісів; натура­
    лізація господарства; безперервні агресивні вторгнення
    кочових племен; занепад міст-держав. Варварська експан­
    сія, що двома хвилями пройшлася чорноморським узбе­
    режжям (готів у III ст. і гунів у IV с т . ) , завдала смер­
    тельного удару грецьким полісам. Більшість міст-держав
    зійшли з історичної арени, вціліли лише Пантікапей та
    Х е р с о н е с , які з часом потрапили під владу Візантійської
    імперії.
    Тисячолітня історія античної цивілізації в Північно­
    му П р и ч о р н о м о р ' ї мала надзвичайно серйозні наслідки.
    По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було пе­
    ренесено демократичний полісний устрій, що сприяло
    становленню державотворчої традиції на території су­
    часної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки
    передали місцевому населенню прогресивні технології
    землеробства та ремесла, а й активно залучили його до
    товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення антич­
    них міст-держав зумовило розгортання процесу урбані­
    зації П р и ч о р н о м о р ' я . По-четверте, різнобічні контакти

    32

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    місцевих племен з колоністами сприяли поширенню дос­
    віду та здобутків найпередовішої на той час античної
    культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки
    помітно прискорили темпи історичного розвитку насе­
    лення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я,
    а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контак­
    там Київської Русі та спадкоємиці грецької культури,
    колишньої еллінської колонії — Візантії.

    1.3. Східні слов'яни в VI—XI ст.
    Етногенез слов'ян
    ~В історичній науці однією з центральних є проблема
    походження народу (етногенез). її вирішення дає змогу
    з'ясувати ареал зародження етносу, джерела його куль­
    тури, мови, особливості свідомості. Тобто саме ті глибин­
    ні чинники, без яких неможливо уявити рух народу в
    просторі та часі.
    Визначення місця історичної прабатьківщини сло­
    в'ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу укра­
    їнської нації, ключ до розуміння вітчизняної історії. Одну
    з перших спроб вирішити питання етногенезу слов'ян зро­
    бив легендарний літописець Нестор. У «Повісті минулих
    літ» він писав: «По довгих же часах сіли слов'яни на
    Дунаю, де єсть нині Угорська земля та Болгарська. Од
    тих слов'ян розійшлися вони по землі і прозвалися іме­
    нами своїми, — (од т о г о ) , де сіли, на котрому м і с ц і » .
    Саме цією фразою було започатковано дунайську теорію
    походження слов'ян, яка протягом X I I I — X V ст. була до­
    мінуючою в працях польських і чеських хроністів. При­
    хильниками цієї теорії стали також відомі російські істо­
    рики X I X ст. С. Соловйов, М. Погодін, В. Ключевський.
    У добу Середньовіччя з'явилася ще одна версія слов'ян­
    ського етногенезу — скіфо-сарматська або азіатська тео­
    рія, яку було викладено на сторінках Баварської хроніки
    (IX с т . ) . Ця теорія базується на визнанні предками слов'ян
    скіфів і сарматів, які, пройшовши маршем з Передньої
    Азії узбережжям Чорного моря, осіли в південній части­
    ні Східної Європи. Саме тут і сформувався той центр, з
    якого згодом вони розселилися на північ і захід.
    До кінця XVIII ст. пошуки та фантазія дослідників
    зумовили появу широкого спектра варіантів вирішення

    С Х І Д Н І слов'яни в V I — X I ст.

    33

    проблеми етногенезу слов'ян. Проте всі вони, як правило,
    ґрунтувалися на ототожненні слов'ян з народами, про які
    є згадка в творах античних та ранньосередньовічних авто­
    рів. Через це пращурами слов'ян вважалися алани, рок­
    солани, даки, кельти, фракійці, ілірійці. Однак усі ці гі­
    потези не мали серйозного наукового обґрунтувакня.
    Новий етап у вирішенні проблеми етногенезу слов'ян
    розпочинається на початку X I X ст. З цього часу вчені
    помітно р о з ш и р ю ю т ь базу своїх досліджень, починають
    комплексно використовувати письмові, археологічні, лін­
    гвістичні, етнографічні, антропологічні та інші джере­
    ла. Поступово фахівцями було локалізовано місцезна­
    ходження давніх слов'ян: вони розташовувалися десь між
    балтами, германцями та іранцями. Праця відомого чесь­
    кого славіста Л. Нідерле «Слов'янські старожитності»
    (1902) започаткувала вісло-дністровську теорію поход­
    ження с л о в ' я н . Відповідно до цієї теорії ще у
    II тис. до н. е. існувала балто-слов'янська спільність. Саме
    після її розпаду в ході розселення виникли с л о в ' я н и ,
    прабатьківщиною яких Л. Нідерле вважав широкий аре­
    ал між Віслою і Дніпром, а центром правічних слов'ян­
    ських земель — Волинь. Прихильниками, модифікатора­
    ми та розробниками цієї теорії в різні часи були М. Фасмер, Н. Шахматов, В. Петров та ін. Ще одним варіантом
    вирішення проблеми слов'янського етногенезу стала вісло-одерська концепція, обґрунтована польськими вче­
    ними Ю. Косташевським, Я. Чекановським, Т. Лер-Сплавинським у 30—40-х роках XX ст. Ця теорія п о в ' я з у є
    слов'янські старожитності з л у ж и ц ь к о ю культурою, що
    була поширена у період пізньої бронзи та раннього залі­
    за, і локалізує слов'янську прабатьківщину природни­
    1
    ми кордонами — річками Віслою й Одрою .
    У 50—60-х роках польський археолог В. Гензель та
    російські П. Третяков, М. Артамонов, Б. Рибаков на осно­
    ві аналізу нових археологічних та лінгвістичних матері­
    алів дійшли висновку про необхідність значного розши­
    рення ареалу зародження слов'янського етносу. Так ви­
    никла дніпро-одерська теорія, що органічно увібрала в
    себе ідеї та висновки багатьох попередніх теорій (насам­
    перед вісло-одерської) і помістила слов'янську прабать­
    ківщину між Дніпром і Одрою. Логіка цієї теорії така:
    на межі III і II т и с . до н. е. індоєвропейська спільнота
    1

    Див.: Давня історія України: у 2 кн. — К., 1995. —
    Кн. 2. — С. 5—7.
    2

    34

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    розпалася на кілька етнокультурних та мовних гілок,
    однією з яких були германо-балто-слов'яни. Подальший
    поділ цієї гілки і спричинив появу протослов'ян як са­
    мостійної етнічної спільноти. Такий розподіл прихиль­
    ники дніпро-одерської теорії п о в ' я з у ю т ь з комарівськот і п и н е ц ь к о ю к у л ь т у р о ю , яка сформувалася в II т и с .
    до н. е. на території Правобережної України та Польщі.
    Сучасні українські археологи В. Баран, Д. Козак,
    Р. Терпиловський суттєво збагатили і розвинули дніпроодерську теорію, точно визначивши етнічну основу схід­
    ного слов'янства та ареал його формування. На їхню дум­
    ку, становлення с л о в ' я н с ь к о г о етносу — досить трива­
    лий процес, який пройшов у своєму розвитку кілька ета­
    пів. На початковому етапі до межі III—II ст. до н. е. цей
    процес розгортається головним чином у межиріччі Вісли
    та Одри, частково п о ш и р ю ю ч и с ь на Волинь. З появою
    зарубинецької культури (II ст. до н. е. — І ст. н. е.) по­
    чинається якісно новий етап формування слов'янського
    етносу, під час якого центр активної с л о в ' я н с ь к о ї жит­
    тєдіяльності переміщується на територію між Віслою і
    Дніпром.

    Венеди,анти, склавини
    Перші згадки в п и с е м н и х д ж е р е л а х про ранньослов'янські племена зустрічаються в творах римських вче­
    них І—II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея,
    де с л о в ' я н и фігурують під назвою венеди (венети). Етно­
    нім « с л о в ' я н и » вперше вжили візантійські автори Псевдо-Кесарій, Іоанн Ефеський, Менандр. Найповніше ранньослов'янська історія викладена у творах візантійсь­
    к и х хроністів Йор дана « П р о походження та діяння гет і в » , або «Гетика» ( 5 5 1 ) і Прокопія Кесарійського «Істо­
    рія війн» ( 5 5 0 — 5 5 4 ) . «Гетика» містить важливу інфор­
    мацію про розпад єдиної венедської ранньослов'янської
    спільноти, якій відповідала зарубинецька культура. Йор­
    дан сповіщає, що в VI ст. вже існувало три гілки слов'ян:
    венеди (басейн Вісли), анти (Подніпров'я) і склавини (По­
    дунав'я). Поява на півдні Європи антів і склавинів за­
    фіксована також іншими істориками цієї доби, хоча біль­
    шість із них вказує на збереження певної мовної та етніч­
    ної єдності цих груп.
    Прокопій Кесарійський о п и с у є ж и т т я ранніх слов'ян
    так: «Племена ці, склавинів і антів, не управляються
    о д н і є ю л ю д и н о ю , але здавна живуть у народовладді, і
    тому в них вигідні й невигідні справи завжди ведуться

    Східні слов'яни в V I — X I ст.

    35

    спільно... Вступаючи в битву, більшість йде на ворогів
    пішими, маючи невеликі щити і списи в руках. Панцира
    ж ніколи на себе не одягають; деякі не мають (на с о б і ) ні
    хітона, ні (грубого) плаща, тільки штани... Є в тих і
    других єдина мова, повністю варварська. Та і зовнішніс­
    тю вони один від одного нічим не відрізняються. Всі во­
    ни високі і дуже сильні, тілом же та волоссям не дуже
    світлі і не руді, зовсім не схиляються і до чорноти, але
    всі вони трохи червонуваті... Та й і м ' я за старих часів у
    склавинів і антів було о д н е » .
    Отже, с л о в ' я н с т в о як самостійна етнічна спільнота
    вийшло на історичну арену на початку І т и с . н. е. Це
    був динамічний і драматичний час Великого переселен­
    ня народів ( I I — V I I с т . ) . П е р ш о п о ш т о в х о м цього процесу
    стало переміщення готів з Прибалтики до Причорно­
    м о р ' я . Готські племена, що осіли в пониззі Дніпра, отри­
    мали назву о с т г о т и , а ті, які зосередилися між Дністром
    та Дунаєм, — вестготи. У 375 р. готів перемогли гуни,
    частково їх підкоривши, частково витіснивши з При­
    ч о р н о м о р ' я . Гуни створили між Доном і Карпатами мо­
    гутню державу, на чолі якої став Аттіла. Про силу цьо­
    го державного утворення свідчать вдалі походи гунів у
    Галлію та Східну Римську імперію. Проте після кількох
    поразок від римлян та їхніх с о ю з н и к і в , смерті 451 р.
    Аттіли гунська держава поступово втрачає силу і розпа­
    дається. Ці історичні колізії суттєво вплинули на долю
    слов'янства. Відчувши, що гуни вже не становлять сер­
    йозної небезпеки, не перешкоджають міграції, с л о в ' я н и ,
    починаючи з V с т . , могутнім потоком вирушили у візан­
    тійські землі."Як свідчать джерела, починаючи з 527 p . ,
    походи антів і склавинів разом із іншими варварськими
    народами на К о н с т а н т и н о п о л ь с т а ю т ь р е г у л я р н и м и .
    Нестримне с л о в ' я н с ь к е нашестя призвело до т о г о , що
    в ж е ' 5 7 7 p . , с л о в ' я н и контролювали землі на території
    Фракії та Македонії, а на початку VII ст. ними було
    захоплено Далмацію та Істрію. Наприкінці VII ст. сло­
    в'яни майже повністю оволоділи Балканським півостро­
    вом, проникли до Малої Азії. Про масштаби та інтен­
    сивність с л о в ' я н с ь к о ї експансії свідчить той факт, що
    тогочасні західні автори називають навіть Пелопонес Слав о н і є ю . Візантійський імператор Константин Багрянородний так підсумовує наслідки с л о в ' я н с ь к о ї міграції:
    «Зіслов'янилась вся наша земля і стала в а р в а р с ь к о ю » .
    Більшість сучасних вчених, які вивчають питання
    етногенезу слов'ян, вважає, що початок формування окре-

    36

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    мих слов'янських народів і, зокрема, праукраїнського етно­
    су було покладено розселенням антів та склавинів.
    Видатний вітчизняний історик М. Грушевський
    антів предками українського народу. Широко відома гіпо­
    теза про те, що етнонім «анти» — своєрідний пращур етно­
    німа «українці», оскільки іранське ім'я народу «анти» в
    перекладі означає «край», «кінець». Отже, анти — жителі
    пограниччя, окраїни, тобто українці. Проте, на жаль, лінг­
    вістика не може дати вичерпної відповіді на питання слов'ян­
    ського етногенезу. Енергійні анти у ході Великого пересе­
    лення народів проникли на Балкани, Верхній Дніпро, До­
    нець та Дон. Згодом зазнали поразки від нової варварської
    хвилі, яка принесла з собою аварів із Центральної Азії.
    Невщухаючі аваро-слов'янські війни (568—635) призвели
    спочатку до знесилення, а потім і до розпаду антського со­
    юзу. Починаючи з 602 p., анти в історичних джерелах не
    згадуються, а от склавини фігурують у творах більшості
    європейських та східних авторів, що ведуть мову про етніч­
    ні угруповання, які проживали на території України в VII—
    IX ст. Цілком закономірно, що етнонім «склавини», транс­
    формувавшись з часом у «слов'яни», дожив до наших днів.
    За даними сучасної археології, процес утворення пра­
    українського етносу відбувався за такою с х е м о ю : в V—
    VII ст. носії пеньківської культури (анти) та празької
    (склавини) вирушили в південному напрямку. Антська
    хвиля покотилася на Балкани, а згодом на Ельбу, посту­
    пово інтегруючись із західними слов'янами. Склавини ж
    не пішли так далеко. їхні нащадки утворили в VIII—X с т .
    між Дніпром, Дністром і Західним Бугом нові етнічні угру­
    повання, підґрунтям яких була культура Луки Райковецької (нині відомо понад 200 п а м ' я т о к ) . Ця культура
    сформувалася на базі празької (склавини) із залученням
    певних елементів пеньківської (анти) культур. З культу­
    р о ю Луки-Райковецької фахівці пов'язують племена древ­
    лян, бужан, волинян, уличів, тиверців, які й були безпо­
    середніми пращурами українців.
    Отже, вирішальну роль у формуванні українського
    етносу відіграли міграційні процеси II—VII ст. Під час
    Великого переселення народів у горнилі історії було пе­
    реплавлено та інтегровано чимало етнічних утворень, які
    лягли в основу багатьох сучасних народів. Українці не
    виняток у цьому процесі. Вони — прямі етно-культурні
    спадкоємці склавинів і частково антів.

    С Х І Д Н І С Л О В ' Я Н И в V I — X I ст.

    37

    Суспільний розвиток східних слов'ян
    Доба V I — I X ст. в історії східного слов'янства харак­
    теризується глибокими якісними суспільними змінами,
    визріванням, та становленням тих факторів суспільного
    життя, що сприяли в IX ст. виникненню Давньоруської
    держави на теренах Східної Європи.
    Соціально-економічна сфера. Система господарювання
    східних слов'ян ґрунтувалася головним чином на земле­
    робстві. Допоміжну роль відігравали розвинуте скотарст­
    во та сільські промисли. Протягом VII—IX ст. значно удос­
    коналюється техніка землеробства. Саме на цей час при­
    падають поява і поширення залізних наральників, серпів,
    кіс-горбуш, мотик, ручних жорен. Розширюється асор­
    тимент вирощуваних злаків, починають активно культи­
    вуватися пшениця, ж и т о , ячмінь, овес. Археологічні зна­
    хідки зерен ярих та озимих культур свідчать про засто­
    сування двопільної системи землеробства.
    Підвищення продуктивності праці й зростання ви­
    робництва додаткового продукту сприяли кардинальним
    змінам у соціальній сфері. Земля, насамперед орні ді­
    лянки, і результати праці на ній все частіше почали пе­
    реходити у власність о к р е м и х сімей, які ставали своє­
    рідними господарськими одиницями суспільства. Пос­
    тупово розгортається процес розпаду родових патріар­
    хальних зв'язків і відбувається перехід до сусідської те­
    риторіальної о б щ и н и .
    Розвиток продуктивних сил сприяв соціальному роз­
    шаруванню, розкладу родово-общинного ладу, формуван­
    ню феодальної системи. Військова та племінна знать де­
    далі більше концентрує у своїх руках гроші, цінності,
    багатства, використовує працю рабів та збіднілих общин­
    ників (смердів). На цьому ґ р у н т і спочатку зароджуєть­
    ся, а потім поглиблюється класова диференціація — зем­
    левласники перетворюються на феодалів, а вільні общин­
    ники трансформуються на феодально залежне населен­
    ня, що с т в о р ю є передумови для активного державотвор­
    чого процесу.
    У IV—VII ст. у східнослов'янських племен значного
    поширення набувають ремесла — залізообробне, ювелір­
    не, косторізне, гончарне та ін. Найрозвинутішими були
    залізодобування та металообробка, тобто саме ті галузі,
    що визначали рівень розвитку суспільства, його здатність
    до прогресивних змін, адже саме від них залежав стан
    двох основних життєзабезпечуючих сфер — землеробства
    та військової справи.

    38

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    На цьому етапі металургія відокремлюється від ко­
    вальства, помітно розширюється асортимент залізних ви­
    робів (понад ЗО назв), удосконалюється технологія, якість
    продукції підвищується.
    Прогресивні зміни в розвитку ремесла зумовили пог­
    либлення суспільного поділу праці, обміну як між общи­
    нами, так і всередині о б щ и н , що сприяло активізації
    торгівлі та виникненню і зростанню кількості постій­
    них поселень, у я к и х відбувався міжобщинний обмін, —
    «градів».
    Відокремлення ремесла від сільського господарства,
    зародження товарного виробництва в V I I I — X ст. сприя­
    ли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розши­
    ренню зовнішньої торгівлі. Особливо жвавими були тор­
    говельні зв'язки з Великою Моравією, Болгарією, Хозар і є ю , Візантією та іншими країнами. Розширення торгів­
    лі, з одного боку, — збагачувало слов'янську родопле­
    мінну знать, посилювало диференціацію суспільства, з
    іншого — надзвичайно гостро ставило питання про за­
    хист важливих торговельних шляхів та створення влас­
    ної державності. До того ж торгівля сприяла державо­
    творчому процесу, ніби «зшиваючи» в одне ціле строкаті
    клаптики земель слов'янських сусідських територіальних
    общин.
    Політична сфера. Своєрідним фундаментом перших
    протодержав у Східній Європі були великі союзи слов'ян­
    с ь к и х племен — дулібів, полян, волинян. Поступово з
    розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII—
    IX ст. набирає силу процес об'єднання окремих племен
    та їхніх с о ю з і в . Саме на цьому ґрунті і виникають дер­
    жавні утворення — племінні князівства та їхні федера­
    ції. За свідченням арабських авторів, уже в VIII—IX ст.
    існувало три осередки східнослов'янської державності: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська зем­
    ля) і Артанія (Ростово-Суздальська, а можливо, Причор­
    номорська і Приазовська Русь). Найбільшим було дер­
    жавне об'єднання, яке літописець називає Руською зем­
    лею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з цент­
    ром у Києві. Як вважають фахівці, саме воно і стало тим
    територіальним і політичним ядром, навколо якого і зрос­
    ла Давньоруська держава. Показово, що існування ранньодержавного осередка в дніпровських слов'ян з єди­
    новладним правителем на чолі підтверджується числен­
    ними вітчизняними і зарубіжними джерелами. Зокрема,
    французька урядова придворна хроніка «Бертинські анна-

    Східні слов'яни в V I — X I ст.

    39

    ли» повідомляє про послів «народу Р о с » , які 839 р. при­
    були до імператора франків Людовика Благочестивого в
    Інгельгейм.
    У V — V I ст. суспільний лад слов'ян перебував на ста­
    дії становлення, відбувався перехід від первісно-родового
    до класового суспільства. Це була доба військової демо­
    кратії, суть якої полягала в тому, що реальна влада нале­
    жала племінним зборам, а не концентрувалася в руках
    знаті (старійшин та князів). Проте з часом глибокі зміни
    в суспільному житті, що відбулися в V I I — I X ст., під­
    штовхнули процес державотворення. Становлення держав­
    ності східних слов'ян логічно випливало з їхнього сус­
    пільного розвитку:
    1) еволюція родоплемінної організації, збільшення
    об'єднаних територій, постійна воєнна активність зумо­
    вили необхідність переходу до нових методів і форм управ­
    ління. Роль народних зборів поступово занепадає. На
    передній план у політичному житті дедалі впевненіше
    виходить князівська влада (спочатку виборна, а пізніше —
    спадкова);
    2) зростаюча зовнішньополітична активність перших
    осередків державності. Посилення соціально-політич­
    ної ролі к н я з і в с ь к о ї влади сприяли виділенню дружи­
    ни на чолі з князем у відособлену привілейовану кор­
    порацію професійних воїнів, що стояла поза о б щ и н о ю і
    над н е ю . Будучи спочатку лише с и л о в о ю о п о р о ю для
    князів і племінної аристократії, дружина з часом пе­
    ретворилася на своєрідний самостійний орган публіч­
    ної влади;
    3) прогресуюча соціальна диференціація суспільства
    зумовила появу постійних органів примусу.
    Сфера культури та побуту. Протягом усього І тис. ма­
    теріальна культура східних слов'ян зберігала спільні ри­
    си. Як правило, слов'янські поселення мали площу 1—
    2,5 га і розташовувалися на південних схилах річок та
    інших водоймищ цілими групами недалеко одне від одно­
    го. Житлом для людей служили напівземлянки або зем­
    лянки із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з
    V ст. — пічкою-кам'янкою. Кераміка була ліпною, інко­
    ли оздоблювалася врізними узорами. Тенденції до фор­
    мування спільної матеріальної культури посилювалися
    спільністю діалектних говорів, створюючи сприятливий
    ґрунт для консолідації слов'ян.
    Отже, зміни, що відбулися в суспільному житті схід­
    них с л о в ' я н у V I — I X ст. (удосконалення техніки та тех-

    40

    Первісне суспільство і перші державні утворення

    нології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлен­
    ня торгівлі, розклад р о д о в о - о б щ и н н о г о ладу, класова
    диференціація, виділення д р у ж и н и на чолі з князем у
    відособлену привілейовану корпорацію, формування
    спільної культури, поява п е р ш и х протодержав) сприя­
    ли с т в о р е н н ю фундаменту, на я к о м у в IX с т . зросла
    м о г у т н я будова Давньоруської держави. Подальше ста­
    новлення державності в с х і д н и х с л о в ' я н було законо­
    мірним п і д с у м к о м внутрішньої е в о л ю ц і ї ї х н ь о г о сус­
    пільства. У процесі державотворення помітну роль ві­
    діграли зовнішні сили: варяги, які сприяли активіза­
    ції політичного життя с х і д н о с л о в ' я н с ь к о г о суспільст­
    ва, та х о з а р с ь к и й каганат, я к и й , п о с т і й н о з а г р о ж у ю ч и
    а г р е с і є ю , підштовхував с л о в ' я н с ь к і землі до консолі­
    дації. Водночас історичні факти свідчать, що перші протодержавні утворення — князівська влада та інші еле­
    менти державотворчого процесу — м а ю т ь переважно міс­
    цеве п о х о д ж е н н я і виникли задовго до утворення Дав­
    н ь о р у с ь к о ї держави.

    2.

    Київська Русь

    2.1. Походження Давньоруської
    держави
    До питання походження Київської Русі вперше звер­
    нувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть
    тому в «Повісті минулих л і т » . Трактування цього питан­
    ня є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій
    історіографії. Вузькість джерельної бази, суперечливість
    і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні
    методологічні підходи, політична заангажованість та іде­
    ологічні симпатії істориків неодноразово ставали на зава­
    ді об'єктивному погляду на процес виникнення Давньо­
    руської держави. Перші спроби знайти вирішення цієї
    проблеми були здійснені ще середньовічними хроніста­
    ми, які штучно пов'язували ранню історію Русі з відоми­
    ми їм народами східної Європи — скіфами, кельтами,
    сарматами, аланами.
    У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петер­
    бурзької Академії наук Г. Байєр та Г. Міллер обґрунтува­
    ли концепцію норманізму. Посилаючись на літописну ле­
    генду про прикликання варягів на Русь, ці вчені висуну­
    ли тезу щодо скандинавського походження Давньорусь­
    кої держави. Рішучим опонентом і палким критиком нор­
    манізму став М. Ломоносов. Майже одразу полеміка по­
    трапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного про­
    тистояння. «Космополітизмові» німецьких вчених, які,
    абсолютизуючи «варязький фактор», принижували дер-

    42

    Київська Русь

    жавотворчу здатність слов'ян, було протиставлено «дер­
    жавницький патріотизм», що був своєрідним виявом зрос­
    таючої національної самосвідомості.
    На початковому етапі цієї багатовікової дискусії в осно­
    ву концепцій як норманістів, так і антинорманістів було
    покладено хибну методологічну засаду — виникнення дер­
    жави вони розглядали, по-перше, як кульмінаційний одномоментний акт, по-друге, як безпосередній наслідок ді­
    яльності конкретної історичної особи. Такий підхід і виз­
    начив коло питань, які були у центрі уваги істориків аж
    до кінця X I X с т . : Звідки походить назва « Р у с ь » ? До яко­
    го етносу слід відносити літописних варягів? Х т о були
    перші руські князі?
    У 20-х роках XX ст. на основі численних історичних,
    археологічних та мовних джерел значна частина науков­
    ців світу почала віддавати перевагу «варязькому чиннику»
    в становленні державності русів. Однак це не поставило
    крапку в багатовіковій полеміці. Офіційна радянська істо­
    ріографія назвала норманську теорію політично шкідли­
    в о ю , оскільки вона не визнавала здатності слов'янських
    народів створити незалежну державу самотужки. Диску­
    сія спалахнула з новою с и л о ю .
    На з а х и с т с в о є ї т е о р і ї н о р м а н і с т и висували такі
    агрументи:
    1) русь отримала назву від « Р у о т с и » . Так у середині
    XI ст. фіни називали шведів;
    2) більшість імен руських послів, що зафіксовані в до­
    говорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське по­
    ходження — Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.;
    3) візантійський імператор Константин Багрянородний
    у своїй книзі « П р о управління імперією» (бл. 950) наво­
    дить як слов'янські, так і руські назви дніпровських по­
    рогів. Більшість руських назв мають давньонорманське
    походження;
    4) ісламські географи та мандрівники I X — X ст. завж­
    ди чітко розділяли «русів» і « с л о в ' я н » .
    На противагу антинорманісти стверджували:
    1) назва « Р у с ь » слов'янського походження, оскільки
    тісно пов'язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у
    Центральній Україні;
    2) жодного племені чи народу під назвою «руси» не
    було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне
    древньонормандське джерело, включаючи саги;
    3) один з найдавніших ісламських письменників ІбнХордадберг (бл. 8 4 0 — 8 8 0 ) чітко називає русів слов'янсь­
    ким племенем;

    Походження Давньоруської держави

    43

    4) археологічні матеріали із міст та торговельних шля­
    хів Східної Європи свідчать про обмежений, фрагментар­
    ний вплив «варязького чинника».
    Кожна з позицій мала свої сильні та слабкі місця, що
    спричинило поглиблення дискусії. Пояснення процесу ви­
    никнення державності як наслідку тривалої еволюції сус­
    пільного розвитку, відмова від погляду на утворення дер­
    жави як на одномоментний акт, різнобічно обґрунтовані
    твердження істориків та археологів про те, що східно­
    слов'янське суспільство ще до літописного закликання
    варягів мало свої протодержавні утворення, заклали під­
    валини сучасного якісно нового бачення процесу держа­
    вотворення русів.
    Нині норманська теорія походження Давньоруської
    держави п о с т у п о в о втрачає своє наукове значення. Фа­
    хівці о б ' є к т и в н і ш е і зваженіше підходять до оцінки ролі
    « в а р я з ь к о г о чинника» в п о л і т и ч н о м у ж и т т і С х і д н о ї
    Європи. Яскравим свідченням цього є вислів о д н о г о із
    західних дослідників Г. Ш т о к л я : «Перша руська дер­
    жава середньовіччя виросла з поєднання багатьох еле­
    ментів. Варяги були лише елементом серед багатьох,
    о д н і є ю і с т о р и ч н о ю с и л о ю серед інших. Р у с ь к а історія
    тільки через варягів є така сама фікція, як руська істо­
    рія без в а р я г і в » .
    Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала
    хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської дер­
    жави з Хозарського каганату. її автор, професор Гарвард­
    ського університету (США) О. Пріцак, запропонував вза­
    галі відмовитися від концепції слов'янського походжен­
    ня Русі. На його думку, поляни були не слов'янами, а
    різновидом хозар, а їхня київська гілка — спадкоємни­
    цею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін
    «завоював») Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує
    критичної перевірки. Археологічні дослідження стародав­
    нього Києва свідчать про місцеву слов'янську самобут­
    ність його матеріальної культури. Пам'ятки хозарської
    (салтово-маяцької) культури зустрічаються надзвичайно
    рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кіль­
    1
    кості знахідок .
    Отже, паросток державності Київської Русі не був за­
    везений із-за моря варягами чи пересаджений сусідами1

    Див.: Давня історія України: У 2 кн. — К., 1995. — Кн. 2. —
    С. 97.

    44

    Київська Русь

    хозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст.
    внаслідок складного і тривалого соціально-економічного
    та культурного розвитку слов'янського суспільства.

    2.2. Виникнення і становлення
    Давньоруської держави
    (кінець IX — кінець X ст.)
    До утворення Давньоруської держави у східних
    слов'ян існувало 14 великих племінних об'єднань (дуліби, поляни, бужани, волиняни, сіверяни, тиверці, уличі
    та і н . ) . VI—VIII с т . — період еволюції с о ю з і в слов'ян­
    ських племен у протодержавні утворення — племінні кня­
    зівства, серед яких виділялися об'єднання дулібів і по­
    лян. Аварська навала помітно ослабила дулібів, що на­
    дало перевагу полянам у південній частині східнослов'ян­
    с ь к о г о етнічного масиву.
    Значною подією в процесі політичної консолідації полянського міжплемінного союзу стало заснування міста
    Києва, який завдяки вдалому географічному розташуван­
    ню швидко перетворився на політичний центр східних
    с л о в ' я н . Утворені навколо нього Полянське і Київське
    князівства об'єднали древлян і сіверян. Внаслідок цього
    в VIII — середині IX ст. в Середньому Подніпров'ї сфор­
    мувалося державне об'єднання — Руська земля. Масш­
    табність її воєнних акцій та амплітуда зовнішньополітич­
    ної активності вражаючі — від участі 852—853 pp. у від­
    битті арабського наступу на Закавказзі до численних зна­
    менитих походів на Візантію.
    Дещо пізніше (не раніше VIII с т . ) виникає осередок
    державності приільменських с л о в ' я н , що сформувався
    навколо Городища поблизу Новгорода (останній з'явив­
    ся лише на початку X с т . ) . Це протодержавне утворення
    було військово-політичним с о ю з о м (конфедерацією)
    слов'янських і неслов'янських земель півночі, що конт­
    ролював території не тільки ільменських слов'ян, а й кри­
    вичів, чуді, мері. У V I I I — I X ст. південноруські землі на
    сто-двісті років випереджали в соціально-економічному
    та культурному розвитку північні, які, за словами літо­
    писця, жили, як звірі. Варязька експансія помітно прис­
    корила процес формування державності у північному ре­
    гіоні. Спочатку силою меча варяги змусили місцеве насе-

    Виникнення і становлення Давньоруської держави

    45

    лення платити їм данину, але підкорені племена об'єдна­
    лися й вигнали варягів. Проте неузгодженість слов'янсь­
    ких правителів, які не могли поділити владу, внутрішні
    чвари та суперечки призвели до парадоксального наслід­
    ку — на князювання було покликано нормандського конунга Рюрика.
    У 879 р. Рюрик помер, спадкоємцем престолу став
    його малолітній син Ігор, регентом якого був Олег. Пос­
    тать Олега одна із найзагадковіших у вітчизняній істо­
    рії. Ще й досі історики не можуть дати чіткої відповіді
    на принципові питання: ким він був — князем, бояри­
    ном чи ватажком дружини, чи був регент Ігоря в родин­
    них стосунках з Р ю р и к о м , що стало причиною воєнної
    експедиції Олега на Південь: збройні виступи проти вла­
    ди північних слов'ян чи бажання завоювати нові землі.
    Навіть і м ' я «Олег» є дискусійним. Деякі вчені вважа­
    ють, що воно походить від скандинавського «Хельга» і
    означає не і м ' я , а прізвисько — « В і щ и й » .
    У 882 р. Олег організовує похід на Київ. Підступно
    вбивши київського князя Аскольда, він захопив владу в
    місті. Легку перемогу північної дружини історики схильні
    пояснювати зрадою київського боярства, яке чинило опір
    християнізації Русі (під час одного з вдалих походів на
    Візантію 860 р. за князювання Аскольда Русь прийняла
    хрещення на державному рівні). Вбивство Аскольда і за­
    хоплення влади в Києві Олегом мало надзвичайно важ­
    ливі наслідки: з одного боку, на київському престолі опи­
    нилася інша династія, об'єднання Північної та Південної
    Русі стало основою виникнення загальноруської держа­
    ви, Київ було проголошено столицею об'єднаної держа­
    ви, з іншого — державний переворот став початком антихристиянської, язичеської реакції.
    Формально Олег правив від імені Ігоря, але'фактично
    він був повновладним князем. За часів його правління
    ( 8 8 2 — 9 1 2 ) відбулося збирання р у с ь к и х земель та кон­
    солідація їх навколо Києва. Не визнавши північних за­
    в о й о в н и к і в , державне о б ' є д н а н н я « Р у с ь к а земля» роз­
    палось, і Олег був змушений відновлювати к о л и ш н ю
    єдність с и л о ю меча. Літопис п о в і д о м л я є , що 885 р. він
    обклав даниною полян, древлян, сіверян та радимичів,
    а з тиверцями та уличами продовжував воювати. В осно­
    ву консолідації земель Олег поклав модель централізо­
    ваної держави, а не традиційної для Р у с ь к о ї землі фе­
    дерації племен.
    У з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й сфері а к т и в н і с т ь Давньо-

    46

    Київська Русь

    р у с ь к о ї держави була зосереджена на традиційному для
    русичів візантійському напрямі. Починаючи з Аскольда
    і з а к і н ч у ю ч и Святославом, к о ж е н з р у с ь к и х князів вва­
    жав за необхідне організувати декілька п о х о д і в на Ві­
    з а н т і ю . Що їх ш т о в х а л о на цей ш л я х ? П о - п е р ш е , Ві­
    зантія була одним з о с н о в н и х т о р г о в и х ц е н т р і в , де збу­
    валася зібрана з п і д к о р е н и х К и є в у земель данина, то­
    му майже к о ж е н п о х і д мав на меті д о с я г н е н н я вигід­
    них т о р г о в и х угод з К о н с т а н т и н о п о л е м ; по-друге, Ві­
    зантія вабила як багата і м п е р і я , яку у разі перемоги
    м о ж н а було о б к л а с т и д а н и н о ю ; по-третє, на той час
    К о н с т а н т и н о п о л ь був визнаним центром релігійного та
    к у л ь т у р н о г о ж и т т я , й інтенсивні к о н т а к т и (війни та
    т о р г і в л я ) з ним сприяли з р о с т а н н ю п а р о с т к і в цивілі­
    зації у с х і д н о с л о в ' я н с ь к о м у с у с п і л ь с т в і ; по-четверте,
    в б о р о т ь б і з с и л ь н і ш и м с у п р о т и в н и к о м відбувалося
    власне с а м о с т в е р д ж е н н я с л о в ' я н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і на
    м і ж н а р о д н і й арені.
    Олег здійснив два переможних походи на Константи­
    нополь у 907 р. та 911 р. (деякі історики вважають, що
    воєнна експедиція 907 р. не що інше як міф, романтич­
    на легенда). Русько-візантійський договір 911 р. мав
    15 статей і передбачав сплату Візантією значної контри­
    буції (48 т и с . гривень золотом), безмитну торгівлю, на­
    дання пільгових умов руським купцям у Константино­
    полі та ін.
    За арабськими джерелами, після гучних перемог над
    Візантією Олег здійснив кілька походів проти Арабсько­
    го халіфату на південно-західне узбережжя Каспійського
    моря. Під час одного з них (912) він загинув.
    Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став
    син Рюрика — Ігор ( 9 1 2 — 9 4 5 ) . Його князювання почало­
    ся традиційно для князів цього періоду із жорстокої бо­
    ротьби проти автономістських настроїв підкорених наро­
    дів. Племена древлян та уличів відмовилися підкорятися
    київському князю і сплачувати данину. Вогнем і мечем
    Ігор підкорив древлян і після трирічного протистояння
    переміг уличів, але останні лише формально визнали владу
    Києва і, покинувши Середнє Подніпров'я, мігрували в
    Подунав'я.
    Саме в роки правління нащадка Р ю р и к а на півден­
    них кордонах держави з ' я в и л и с я нові т ю р к о м о в н і ко­
    ч і в н и к и — печеніги. У 915 р. К и є в у вдалося укласти з
    ними мирну угоду, але вже 930 p . , підштовхувані Ві­
    з а н т і є ю , печеніги р у ш и л и на Р у с ь . П р о д о в ж у ю ч и полі-

    Виникнення і становлення Давньоруської держави

    47

    тику своїх попередників, Ігор здійснив кілька п о х о д і в
    на Візантію. Спочатку 941 р. на чолі воєнної експеди­
    ції, що просувалася на десяти тисячах суден, він з'явив­
    ся під Константинополем, але армада русичів була спа­
    лена « г р е ц ь к и м вогнем» (вогнепальні речовини — се­
    літра, нафта, сірка — під т и с к о м випускалися із брон­
    зових т р у б , поставлених на візантійських с у д а х ) . Заз­
    нало поразки і руське суходольне в і й с ь к о . Проте ці нев­
    дачі не зупинили І г о р я . Вже 943 р. князь, зібравши під
    свої знамена варягів, полян, кривичів, тиверців та най­
    нявши печенігів, розпочав новий грандіозний похід на
    Царгород. Війська рухалися й суходолом, і морем, але
    цього разу до битви справа не дійшла. Коли візантійсь­
    к о м у імператору Роману повідомили, що «ідуть руси­
    чі, немає ліку кораблям ї х н і м , укрили море к о р а б л і » ,
    він в и р і ш и в не випробовувати долю і запропонував Іго­
    рю мирну угоду. Підписаний 944 р. договір був менш
    вигідним для русичів, ніж договір 911 р. Він підтверджу­
    вав лише основні торговельні інтереси Русі на ринках Ві­
    зантії, але руські купці позбавлялися права безмитної тор­
    гівлі в Константинополі, а руські воїни мусили обороняти
    кримські володіння Візантії від кочівників.
    Антивізантійську спрямованість мав і похід Ігоря на
    Закавказзя, здійснений 944 р. Ця збройна акція мала
    на меті нейтралізацію союзника Константинополя, ліде­
    ра войовничих горців Південного Прикаспію Марзубана. Арабські джерела повідомляють, що русичам у ході
    ж о р с т о к о г о протистояння вдалося оволодіти Дербентом,
    Ширваном і столицею Кавказької Албанії містом Бердаа.
    Широкомасштабні воєнні походи поглинали значну
    кількість ресурсів і вимагали від держави постійного нап­
    руження сил, що підштовхувало князя збільшувати да­
    нину. Одне з таких повторних збирань данини призвело
    945 р. до повстання древлян, під час якого було вбито
    Ігоря.
    Після цих трагічних подій на чолі Давньоруської дер­
    жави стала дружина Ігоря — княгиня Ольга ( 9 4 5 — 9 6 4 ) ,
    оскільки його син Святослав був ще малолітнім. Своє ре­
    гентство вона розпочала з придушення древлянського пов­
    стання, у ході якого кількох древлянських князів було
    вбито, а головне місто цієї землі Іскоростень — спалено.
    Проте смерть Ігоря вимагала не тільки помсти, вона гос­
    тро ставила питання про форми і методи державного
    управління. Намагаючись убезпечити себе від нових на-

    48

    Київська Русь

    родних виступів, Ольга провела деякі реформи, суть і зміст
    яких полягали в регламентації повинностей залежного
    населення; унормуванні процесу збирання данини (виз­
    начення її розмірів і встановлення місць збирання); ство­
    ренні осередків центральної князівської влади на місцях —
    «становищ» і « п о г о с т і в » .
    Активною була діяльність Ольги і на міжнародній аре­
    ні. У 946 та 957 pp. вона здійснила два дипломатичні
    візити до Константинополя, у ході яких було укладено
    союзницькі угоди, розглядалася проблема християніза­
    ції Р у с і (сама княгиня була охрещена під час одного з
    візитів у візантійському Софіївському соборі). Проте русь­
    ко-візантійські відносини складалися не так, як того хо­
    тіла Ольга, оскільки імперія постійно підкреслювала свою
    зверхність. Намагаючись вирвати Русь з орбіти Констан­
    тинополя, вона 959 р. різко змінює вектор зовнішньопо­
    літичної активності і відряджає послів до германського
    імператора Отона І з проханням направити до Києва єпис­
    копів і священиків. Ця спроба задовольнити попит на
    християнське духовенство за рахунок латинських місіо­
    нерів завершилася невдачею — місія Адальберта, що дія­
    ла на Русі в 961—962 pp. під загрозою фізичної розправи
    з боку руських язичників змушена була рятуватися вте­
    чею.
    Ця невдача в релігійній сфері серйозно нашкодила
    авторитету Ольги, послабила її позиції. Скориставшись
    обставинами, язичницька опозиція здійснила державний
    переворот і поклала край тривалому регенству княгині.
    У 964 р. вся повнота влади на Русі зосередилася в руках
    Святослава ( 9 6 4 — 9 7 2 ) . Правління цього князя припало
    на час становлення ранньофеодальних держав у Європі
    та завоювання ними життєвого простору. Тому войовни­
    чий характер Святослава цілком відповідав духу епохи.
    За роки свого порівняно короткого правління, пройшов­
    ши походами зі Сходу на Захід, від Каспійського моря до
    Балкан, щонайменше 8 0 0 0 — 8 5 0 0 к м , він мечем перекро­
    їв карту світу і вписав молоду Давньоруську державу в
    геополітичний простір Євразії.
    На початку князювання воєнна активність Святосла­
    ва була зосереджена на Сході. Протягом 964—966 pp. він
    досягає значних успіхів на цьому стратегічному напрям­
    ку: підкоряє Києву в'ятичів, які сплачували данину хо­
    зарам; перемагає хозарських с о ю з н и к і в — волзьких булгар та буртасів (мордву); завдає поразки Х о з а р с ь к о м у
    каганату, оволодівши його столицею м. Ітиль; приму-

    Виникнення і становлення Давньоруської держави

    49

    шує підкоритися племена ясів і касогів на Північному
    Кавказі. Ослаблення та занепад Хозарського каганату, зу­
    мовлені походами Святослава, мали неоднозначні наслід­
    ки: з одного боку, вони сприяли консолідації східно­
    слов'янських племен у межах Давньоруської держави,
    оскільки над землями в'ятичів та сіверян не нависала
    хозарська загроза, з іншого боку, падіння Хозарії від­
    крило шлях на Русь кочовим народам Сходу, насамперед
    печенігам.
    Успіхи Святослава на Сході не на жарт стурбували
    Константинополь, тому імперія вдалася до дипломатич­
    ної гри. У 968 р. на запрошення візантійського імперато­
    ра Никифора Ф о к и київський князь на чолі 60-тиеячного війська вирушає в похід проти Болгарії. Підштовхую­
    чи русичів до боротьби з болгарами, візантійська дипло­
    матія мала на меті зав'язати в кривавий вузол війни двох
    своїх сильних противників, що могли протидіяти вста­
    новленню контролю Константинополя на Балканах, але
    розрахунки Візантії не виправдалися. Потужним ударом
    Святослав розбив під Доростолом болгарське військо і
    захопив 80 міст вздовж Дунаю. Спочатку візантійська
    сторона не перешкоджала діям русичів у Подунав'ї, адже
    чужими руками руйнувалася Болгарська держава, яка
    протягом IX ст. була грізним ворогом імперії. У 811 р.
    болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і
    взяв у облогу Константинополь. Згодом його онук Симеон витіснив Візантію з Балкан, залишивши їй лише міста
    Царгород та Солунь. Крім того, дунайський похід не да­
    вав можливості Святославу розпочати експансію в Пів­
    нічне Причорномор'я, в землі, підконтрольні Візантії.
    Проте, коли воєнні успіхи київського князя стали досить
    значними, він не побажав, незважаючи на тиск і натяки
    візантійської дипломатії, залишати Подунав'я. Констан­
    тинополь пішов на два рішучі кроки: по-перше, відновив
    дружні відносини з Болгарією, по-друге, підштовхнув пе­
    ченігів до агресії проти Давньоруської держави.
    Звістка про облогу печенізькими ордами Києва (968)
    змусила Святослава вирушити на допомогу столиці своєї
    держави. Х о ч а кочівники за короткий час були вигнані з
    Подніпров'я, сам факт, що їм вдалося дійти до центру
    Київської Русі свідчив про наростання печенізької загро­
    зи та про гостру проблему державного управління за від­
    сутності постійно в о ю ю ч о г о князя. Для зміцнення влади
    династії Святослав 969 р. розділив князівства між своїми
    синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк,

    50

    Київська Русь

    у Древлянській землі — Олег, у Новгороді — Володимир.
    Така реорганізація управлінської системи на Русі не тіль­
    ки поклала початок адміністративній реформі, а й була
    важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Свя­
    тослава, головною метою якого було створення могутньої
    Дунайсько-Дніпровської держави. Наступним к р о к о м
    практичного здійснення цього плану мало бути перене­
    сення князівської резиденції на Дунай. «Не любо мені в
    Києві жити, — говорив боярам Святослав. — Х о ч у жити
    я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї.
    Адже там усі добра сходяться: із Греків — золото, вино й
    овочі різні, а з Чехів і з Угрів — срібло й коні, із Русі ж
    хутро, і віск, і мед, і челядь».
    Другий похід київського князя на Балкани розпочав­
    ся 969 р. Святослав досить ш в и д к о , захопивши Переяславець, Великий Переяслав, Доростол, Філіппополь, не
    тільки повернув собі втрачені позиції у Болгарії, а й
    просунувся вглиб Візантійської імперії. Проте новому ві­
    зантійському імператору вдалося зібрати численне вій­
    с ь к о і спочатку під Адріанополем зупинити Святослава,
    а під Доростолом підписатим мирну угоду (971), відпо­
    відно до якої київський князь брав на себе зобов'язання
    не воювати з Візантією та відмовлявся від претензій на
    Болгарію та Крим. Навесні 972 p . , повертаючись з нев­
    далого походу, Святослав поблизу дніпровських порогів
    попав у засідку печенігів і трагічно загинув. З його че­
    репа хан Куря наказав зробити чашу, обкуту золотом.
    Характерними рисами цього етапу історії Київської
    Русі були: вихід Давньоруської держави на міжнародну
    арену; її перші спроби вписатися в геополітичний прос­
    тір; постійна рухливість кордонів, розширення терито­
    рії країни; зосередження уваги та сил держави не на
    внутрішній, а на зовнішній політиці; вияв активності
    державної еліти (князь і дружина) головним чином у
    військовій сфері, яка давала їй землі, багатства, ринки
    збуту, владу; недостатня консолідованість території дер­
    жави; слабкість великокнязівської влади, що не була
    ще чітко організованою та централізованою; формуван­
    ня системи васально-ієрархічних відносин.

    Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.)

    51

    2.3. Піднесення й розквіт
    Київської Русі
    (кінець X — середина XI ст.)
    Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання
    про його спадкоємця на великокняжому столі. І хоча пев­
    ний час політична ситуація на Русі залишалася стабіль­
    ною, вже 977 р. між синами Святослава — Ярополком,
    Олегом та Володимиром — розпочалася боротьба за владу.
    Спочатку виник конфлікт між древлянським князем Оле­
    гом та воєводою Ярополка Свинельдом. Приводом для про­
    тистояння стало вбивство сина Свинельда Люта, який по­
    лював у древлянських лісах і тим порушив права феодаль­
    ної власності Олега. Глибинною ж основою конфлікту бу­
    ло питання про те, кому володіти Древлянською землею.
    Першою жертвою братовбивчої війни між спадкоємцями
    Святослава став Олег. Щоб не повторити трагічної долі
    брата, Володимир покидає Новгород і тікає за море. Однак
    від боротьби за владу він не відмовляється: зібравши в
    Скандинавії сильну нормандську дружину, Володимир уже
    980 р. оволодіває Києвом. Незабаром, зраджений своїм во­
    єводою Блудом, гине Ярополк і Володимир стає повно­
    правним правителем Русі.
    Князювання Володимира Великого ( 9 8 0 — 1 0 1 5 ) стало
    початком нового етапу в історії Київської Русі, етапу під­
    несення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий
    правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній
    воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він
    ніби уособлював якісно новий рівень управління держа­
    вою.
    Продовжуючи політику руських князів щодо збиран­
    ня навколо Києва слов'янських земель, Володимир вій­
    ськовими походами 981—993 pp. на ятвягів, в'ятичів та
    хорватів завершив тривалий процес формування терито­
    рії Київської держави. Саме в цей час остаточно визначи­
    лися і закріпилися кордони Русі, що в цілому збігалися з
    етнічними рубежами східних слов'ян. На півночі вони
    простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького
    озер, на півдні — до Дону, Росі, Сули та Південного Бу­
    гу, на сході — до межиріччя Оки і Волги, на Заході — до
    Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис. км , Давньоруська
    держава стала найбільшою країною в Європі.

    52

    Київська Русь

    Наявність величезної підвладної території диктувала
    суттєву зміну зовнішньої політики: далекі походи, захоп­
    лення нових земель поступаються місцем захисту влас­
    них кордонів. Наприкінці X ст. Володимир розпочинає
    тривалу та запеклу боротьбу з печенізькими ханами, які
    загрожували Русі з півдня. Авторитет князівської влади
    у давньоруському суспільстві значною мірою залежав від
    успіхів та невдач у протистоянні з кочовницьким степом.
    Саме тому сім переможних великих війн Володимира з
    печенігами, про які повідомляють «Повість минулих літ»
    та інші джерела, принесли київському князеві військову
    славу. Оберігаючи власні кордони, Володимир не покла­
    дався лише на ефект потужних ударів воєнних походів, а
    ґрунтовно готувався до тривалої боротьби, розбудовуючи
    цілу систему воєнно-феодальних замків на південноруському порубіжжі, створюючи могутні земляні вали і рови,
    які тягнулися вздовж лівого берега Росі, між нею і Рос­
    тавицею, а також уздовж лівого берега Стугни.
    Завершальний етап формування давньоруської держав­
    ності вимагав значних суспільних змін, спрямованих на
    консолідацію країни. Саме тому Володимир провів кіль­
    ка реформ.
    Входження до Київської Русі за часів Володимира
    основних союзів давньоруських земель не означало лікві­
    дації їхнього автономізму. Величезні простори держави,
    слабкість князівського адміністративного апарату роби­
    ли владу племінних вождів та князів на місцях майже
    безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську вла­
    ду, Володимир провів адміністративну реформу, суть якої
    полягала в тому, що землі князівства, де правили залеж­
    ні від нього місцеві правителі, передавалися дванадця­
    тьом синам князя, великокнязівським посадникам та на­
    ближеним боярам. Внаслідок зламу сепаратизму племін­
    ної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньорусь­
    кого суспільства прийшов територіальний поділ, що є одні­
    єю з основних ознак сформованої державності.
    Військова реформа була спрямована як на посилен­
    ня обороноздатності країни, так і на зміцнення особис­
    тої влади великого князя. її суть полягала в ліквідації
    «племінних» військових об'єднань і злитті військової
    системи з с и с т е м о ю феодального землеволодіння. Воло­
    димир активно роздавав «мужам л у ч ш и м » земельні во­
    лодіння в прикордонних районах Русі, з о б о в ' я з у ю ч и їх
    до військової служби. Ця реформа мала кілька важливих
    наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні

    Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.)

    53

    рубежі від нападів кочівників; сформувати боєздатне,
    віддане к н я з ю в і й с ь к о ; с т в о р и т и нову, або м о л о д ш у ,
    знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка
    стала своєрідною противагою місцевому боярству.
    , Релігійна реформа почалася спробою модернізувати
    язичництво. Чудово розуміючи, що в централізованій дер­
    жаві в релігійній сфері має панувати монотеїзм, великий
    князь спочатку намагався протиставити культ верховно­
    го божества Перуна цілому пантеону богів підкорених пле­
    мен. Проте стара язичницька віра не сприяла процесу
    формування нових суспільних відносин, її державотвор­
    чий потенціал був явно недостатнім для такої великої та
    поліетнічної держави, як Київська Русь. Саме тому на­
    прикінці 80-х років X ст. Володимир вирішує запровади­
    ти християнство як державну релігію.
    Реформаційний доробок великого князя містить і зап­
    ровадження нового зведення законів усного звичаєвого
    права, названого літописцем «Уставом земленим», який
    надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання
    юридичних норм — «Правди Ярослава» (1016).
    Незважаючи на те, що Володимир був сильним і во­
    йовничим правителем, у відносинах з сусідніми держава­
    ми він спирався не лише на силу зброї, а й на активні
    дипломатичні контакти з багатьма державами, постійно
    застосовував традиційну для того часу практику динас­
    тичних шлюбів. Сина Святополка він одружив з дочкою
    польського короля Болеслава Хороброго, а син Ярослав
    став зятем шведського короля Олафа Скотконунга. Чис­
    ленні шлюби самого Володимира (літопис повідомляє, що
    в князя було 5 офіційних дружин) теж були спрямовані на
    поліпшення дипломатичних відносин, адже кожна з дру­
    жин мимоволі ставала гарантією, заручницею, а шлюб сво­
    єрідною печаткою укладеного ним політичного союзу. Після
    хрещення Русі розширюються відносини з Візантією, пож­
    вавлюються русько-німецькі контакти. У 1013 р. між Ки­
    ївською Руссю і Священною Римською імперією було укла­
    дено угоду. Налагодження у 90-х роках X ст. офіційних
    зв'язків з Римом змушувало Візантію, яка не бажала роз­
    ширення сфери римського впливу на Русь, ставитися до
    русичів як до рівних.
    Останні роки правління Володимира не були безхмар­
    ними: с в о ю непокору почав виявляти Ізяслав у Полоць­
    ку; за підготовку до повстання проти великого князя був
    кинутий до в'язниці Святополк, який сидів у Турові; у
    1014 р. відмовився платити щорічну данину (2 тисячі гри-

    54

    Київська Русь

    вень) новгородський намісник Ярослав. Під час підготов­
    ки карального походу на Новгород Володимир помирає.
    Ця подія перенесла боротьбу нащадків великого князя в
    іншу площину: їхня активна протидія центру поступа­
    ється місцем енергійним намаганням завоювати велико­
    княжий стіл. У ході чотирирічного кривавого братовбив­
    чого протистояння загинули Борис, Гліб, Святополк, Свя­
    тослав, і 1019 р. у Києві вокняжився Ярослав. Проте йо­
    го влада над руськими землями була не повною, оскільки
    вже 1024 р. він зазнав поразки в битві під містом Лиственом від свого брата, енергійного чернігівського князя
    Мстислава. Однак переможець не зайняв великокняжий
    стіл, братам вдалося знайти компромісне рішення: вони
    утворили дуумвірат, поділили Русь по Дніпру і з двох
    центрів — Києва та Чернігова — управляли величезною
    д е р ж а в о ю . Лише після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав
    став, за словами Нестора, «самовладцем Руської землі».
    Роки князювання Ярослава ( 1 0 1 9 — 1 0 5 4 ) — час най­
    вищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Ру­
    сі. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продов­
    ження справи Володимира — посилення єдності, центра­
    лізації держави, її європеїзацію. Як свідчать літописи,
    Ярослав був не стільки князем-дружинником, князем-завойовником (хоча його прихід до влади відбувався під
    брязкіт зброї та лиття крові), скільки князем-будівником, князем-просвітителем. Деякі вчені пояснюють це збі­
    гом обставин: по-перше, у князя був уроджений підви­
    вих у правому тазостегновому суглобі, по-друге, в одній з
    битв він отримав важку травму правого коліна і тому
    фізично не був повноцінним воїном. Саме тому, на їхню
    думку, свою силу та енергію він спрямував у інші сфери
    державної діяльності. Проте таке пояснення є дещо спро­
    щеним, оскільки правління Ярослава збіглося з періодом
    внутрішнього освоєння та втримання величезних терито­
    рій, завойованих князями-попередниками, що вимагало
    не тільки якісних змін у внутрішній та зовнішній полі­
    тиці, але й іншого типу державного правителя.
    Значну увагу Ярослав приділяв безпеці кордонів дер­
    жави. Ще у 1030—1031 pp. він у союзі з Мстиславом
    відвоював Червенські землі, внаслідок чого до Русі відій­
    шли Перемишль, Червен, Белз та інші міста. Князь на­
    самперед піклувався про безпеку південних рубежів Ру­
    сі: на багато сотень верст тягнулися зведені при ньому
    «змійові вали» з укріпленими фортецями. Тільки збудо­
    вана вздовж Росі оборонна система охоплювала 13 міст і

    Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.)

    55

    фортець, розташованих на лівому березі. З часом деякі з
    них, як Корсунь і Торческ, перетворилися на значні еко­
    номічні та культурні центри, а Ю р ' є в , названий христи­
    янським ім'ям Ярослава, крім того, став і центром пра­
    вославної єпископії. Глибока, ешелонована оборона дала
    змогу київському князю 1036 р. отримати вирішальну
    перемогу над печенігами. Після поразки цей кочовий на­
    род мігрував на Дунай, а його місце в степу зайняли менш
    войовничі торки. Ярослав же на честь перемоги 1037 р.
    на місці вирішальної битви побудував перлину середньо­
    вічної архітектури — собор святої Софії.
    У 1043 р. руські дружини на чолі з сином Ярослава —
    Володимиром здійснили останній похід на Константино­
    поль. І хоча ця воєнна експедиція закінчилася невдачею,
    в цілому становище Київської держави на міжнародній
    арені характеризується стабільністю, її авторитет зрос­
    тає. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася
    насамперед на слово дипломата, а не на меч воїна. Важ­
    ливе місце в міжнародній політиці київського князя ві­
    дігравала своєрідна «сімейна дипломатія», тобто укладан­
    ня вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів.
    Сам він був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою, його син Всеволод — з дочкою візантійського імпе­
    ратора Костянтина IX Мономаха, Ізяслав — з сестрою поль­
    ського князя Казимира, Святослав — з о н у к о ю німецько­
    го цісаря Генріха II. Три доньки Ярослава вийшли заміж
    за європейських королів: Анна — за французького Генрі­
    ха І, Анастасія — за угорського Андрія, а Єлизавета — за
    норвезького Гаральда Сміливого. Династичні шлюби бу­
    ли характерною рисою міжнародної політики середньо­
    віччя, але масштаби, різновекторність і значимість укла­
    дених у межах «сімейної дипломатії» союзів дали змогу
    Ярославу стати впливовим європейським політиком, якого
    історики часто називають «тестем Європи».
    За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня роз­
    будова держави. З і м ' я м цього князя пов'язано створен­
    ня першого писаного зведення законів Київської Русі —
    «Руської правди», що регламентувала внутрідержавні фе­
    одальні в і д н о с и н и . П р о д о в ж у ю ч и лінію Володимира,
    спрямовану на активну християнізацію Русі, Ярослав
    не тільки будує численні монастирі та храми, а й без
    відома константинопольського патріарха 1051 р. приз­
    начає главою руської церкви Іларіона, що мало на меті
    вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю
    Візантії.

    56

    Київська Русь

    Іларіон (?— бл. 1088) — митрополит київський, церковний і полі­
    тичний діяч, філософ і оратор. Автор «Слова про закон і благодать»
    (бл. 1037). До поставлення митрополитом був пресвітером кня­
    зівського храму в с. Берестові біля Києва, визначався вченістю і
    благочестям. Входив до кола найближчих радників Ярослава Муд­
    рого. У1051 р. Ярослав самочинно поставив Іларіона в загальноруські митрополити без погодження з константинопольським пат­
    ріархом. Подальша доля митрополита невідома. За однією з вер­
    сій, незабаром після поставлення у митрополити Іларіон помер,
    за іншою — постригся в ченці під ім'ям Никона, поселився в Ки­
    єво-Печерському монастирі й став автором так званого Печорсь­
    кого літопису 1073і.
    У цей час суттєво змінилася столиця держави — Ки­
    їв. Площа міста порівняно з д о б о ю Володимира збіль­
    шилась у сім разів. Один за одним зводилися монастирі
    та церкви, що стали осередками розвитку культури та
    поширення наукових знань. В останні роки життя Ярос­
    лав зробив спробу вирішити болючу проблему престолонаслідування. В основу запропонованого ним механізму
    спадкоємності князівської влади було покладено прин­
    цип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Нама­
    гаючись убезпечити своїх нащадків від кривавих міжусо­
    биць, Ярослав незадовго до смерті поділив Київську дер­
    жаву між синами: старший Ізяслав одержав Київ, Туров,
    Новгород і Псков; Святослав — Чернігів, Муром і Тмутаракань; Всеволод — Переяслав і Ростов; Ігор — Володимир-Волинський; В'ячеслав — Смоленськ. У разі смер­
    ті київського князя великокняжий стіл переходив до
    найстаршого за віком сина, щ о , на думку Ярослава, да­
    вало можливість уникнути сімейних чвар, оскільки ко­
    жен з нащадків мав шанс правити в Києві.
    Отже, визначальними рисами цього етапу історії Ки­
    ївської Русі були: завершення формування території дер­
    жави, перенесення уваги князівської влади з проблеми
    завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втри­
    мання під контролем; злам сепаратизму місцевої племін­
    ної верхівки та посилення централізованої влади; заміна
    родоплемінного поділу давньоруського суспільства тери­
    торіальним; активна реформаторська діяльність великих
    біографічні довідки складені на основі матеріалів, вміще­
    них у таких довідкових виданнях: Довідник з історії Укра­
    їни в трьох томах. — К., 1993—1995, Т. 1, 2.; Історія Укра­
    їни в особах: IX—XVIII ст. — К., 1993; Історія України в
    особах: X I X — X X ст. — К., 1995; Малий словник історії
    України. — К., 1997 та ін.

    Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.)

    57

    князів; запровадження та поширення державної консолі­
    дуючої ідеології — християнства; поява писаного коди­
    фікованого права; ширше використання дипломатичних
    методів вирішення міжнародних проблем; зростання ци­
    вілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

    2.4. Політична роздрібненість
    Київської Русі
    (кінець XI — середина XIII ст.)
    У 1054 р. на 76-му році життя помер Ярослав Муд­
    рий. З цього моменту починається зміна форми правлін­
    ня в Давньоруській державі: одноосібна монархія посту­
    пово переростає в монархію федеративну. Після смерті
    батька три брати — Ізяслав, Святослав та Всеволод —
    уклали між собою політичний с о ю з , утворили тріумвірат
    і, спільно управляючи державою, забезпечували єдність
    та безпеку руських земель. Цей унікальний с о ю з проіс­
    нував майже двадцять років, але бурхливий розвиток фе­
    одалізму, зростання та економічне зміцнення місцевої зе­
    мельної знаті, породжуючи відцентрові тенденції, підри­
    вали його основи. Кожен з тріумвірів був претендентом
    на першу роль у державі. Значного удару союзу ярославичів було завдано поразкою руських військ у битві з
    половцями на р. Альті 1068 р. Ця трагічна подія призве­
    ла до захоплення кочівниками Переяславщини, повстан­
    ня киян проти Ізяслава та різкого загострення супереч­
    ностей між тріумвірами.
    Для стабілізації ситуації в державі брати зібралися у
    Вишгороді (1072). І хоча їм вдалося прийняти важливий
    спільний документ — загальноруський кодекс юридич­
    них норм «Правду Ярославичів» — це не відновило їхньої
    колишньої єдності. Вже наступного року Святослав зай­
    няв київський стіл, а його старший брат Ізяслав мусив
    рятуватися втечею до Польщі, що поставило останню крап­
    ку в довгій історії тріумвірату. Протягом 1073—1093 pp.
    Ярославичі по черзі сідали у великокняже крісло: 1073—
    1076 pp. — Святослав, 1076—1078 pp. — Ізяслав, 1078—
    1093 pp. — Всеволод.
    Наприкінці XI ст. посилилися відцентрові тенденції в
    державі, було втрачено політичну єдність, спалахнули чис­
    ленні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. Всі спроби

    58

    Київська Русь

    к н я ж и х з'їздів (1097, 1100, 1101 і 1107) заблокувати не­
    гативні тенденції та припинити міжусобиці закінчилися
    невдачею. Останнє намагання відновити колишню велич
    та могутність Київської Русі припадає на князювання Во­
    лодимира Мономаха ( 1 1 1 3 — 1 1 2 5 ) . Численні вдалі похо­
    ди на половців, активна законодавча діяльність (розроб­
    ка знаменитого «Уставу» — своєрідного доповнення до
    «Руської правди»), подолання сепаратистських тенденцій,
    об'єднання 3/4 території Русі тимчасово стабілізували ста­
    новище держави і повернули її в ряди наймогутніших
    країн Європи. Після смерті Володимира Мономаха його
    сину Мстиславу ( 1 1 2 5 — 1 1 3 2 ) лише на короткий час вда­
    лося підтримати єдність руських земель. У XII столітті
    на теренах Русі одне за одним з'являються окремі самос­
    тійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське,
    Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальське, Чернігово-Сіверське, Полоцько-Мінське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське князівства та Новгородська і
    Псковська землі. У цю добу роздрібненість набула рис
    стійкої, прогресуючої тенденції. Так, я к щ о в XII ст. утво­
    рилося 15 князівств (земель), то їхня кількість на почат­
    ку XIII ст. сягала вже 50.
    Феодальну роздрібненість спричинила низка чинників:
    1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність
    населення. Русь простягалася на значну територію, щ о , за­
    лежно від обставин, могло бути або свідченням державної
    могутності, або ж джерелом слабкості. Великий князь ще
    не володів достатньо міцним, структурованим і розгалуже­
    ним апаратом влади, не мав розвинутої інфраструктури
    (транспорт, дороги, засоби зв'язку та ін.) для ефективного
    здійснення своїх владних повноважень на такій величез­
    ній території. Посиленню відцентрових тенденцій сприяла
    поліетнічність Київської Русі. Поряд зі слов'янами тут про­
    живало понад 20 народів: на півночі та північному сході —
    чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги,
    половці, торки, каракалпаки; на північному заході — лит­
    ва і ятвяги. Процес механічного приєднання та завоюван­
    ня нових земель у Київській Русі помітно випереджав два
    інші процеси — формування та зміцнення апарату цент­
    ральної влади та глибинну консолідацію нових народів і
    територій, їхнє своєрідне «переварювання» й органічне
    включення у структуру Давньоруської держави, що ство­
    рювало ґрунт для зростання відцентрових тенденцій.
    2. Зростання
    великого
    феодального
    землеволодіння.
    Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних від-

    Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.)

    59

    носин сприяли появі та зміцненню великого землеволо­
    діння. Базуючись на натуральному господарстві, в основі
    якого лежала замкнутість, велике землеволодіння поси­
    лило владу місцевих князів і бояр, створило передумови
    для розгортання процесів формування економічної самос­
    тійності та політичної відокремленості давньоруських зе­
    мель.
    Велике феодальне землеволодіння створювалося різ­
    ними шляхами: захопленням земель сільської общини,
    освоєнням нових земель та їх купівлею. Наприкінці XI —
    у XII ст. набуває поширення практика роздачі земель бо­
    ярам та дружинникам у спадкове володіння (вотчину) в
    нагороду за службу к н я з ю . За підрахунками фахівців,
    вотчинних володінь усіх рангів у Київській Русі було по­
    над 3 тисячі. Спочатку це сприяло зміцненню централь­
    ної влади, адже майже кожен з нових землевласників,
    утверджуючись у власній вотчині, як правило, спирався
    на авторитет великого князя. Проте цілком опанувавши
    підвладні землі, створивши свій апарат управління, дру­
    жину, місцева феодальна верхівка дедалі більше відчу­
    вала незручності від сильної великокнязівської влади, що
    посилювало її потяг до економічної самостійності та по­
    літичної відокремленості земель.
    3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадко­
    ємності князівської влади. Тривалий час ( м а й ж е до
    30-х років XX ст.) серед істориків панувала думка, що
    основною причиною роздрібненості є порушення принци­
    пів престолонаслідування. Спочатку на Русі домінував «го­
    ризонтальний» принцип спадкоємності князівської влади
    (від старшого брата до молодшого, а після смерті пред­
    ставників старшого покоління — від сина старшого брата
    до наступного за в і к о м ) . Помітне збільшення чисельності
    нащадків Володимира Святославича та Ярослава Мудрого
    зумовило той факт, що вже наприкінці XI ст. деякі з них,
    виходячи з власних інтересів, енергійно почали виступа­
    ти за «отчинний», або «вертикальний», принцип (від бать­
    ка до сина). Паралельне існування, зміщення та накла­
    дання цих двох принципів, на думку вчених, були причи­
    ною феодальної роздрібненості. І хоча з 50-х років XX ст.
    історична наука цілком обґрунтовано намагається пояс­
    нити появу відцентрових тенденцій, виходячи з розвитку
    продуктивних сил, утвердження феодальних відносин то­
    щ о , слід визнати, що неврегульованість питання про го­
    ловний принцип престолонаслідування підривала основи
    Давньоруської держави.

    60

    Київська Русь

    У центрі м і ж у с о б н о г о протистояння, як правило, був
    Київ, який того часу став не тільки символом, а й засо­
    бом влади. Лише за одне століття ( 1 1 4 6 — 1 2 4 6 ) київсь­
    кий стіл 46 разів переходив із рук в р у к и . Найдовше
    правління тривало 13 р о к і в , а 35 князів перебували при
    владі не більше року. Київ був своєрідним важелем для
    нарощення і розширення власного впливу, саме тому ко­
    жен із князів після оволодіння великокнязівським прес­
    толом перетворювався на активного поборника загальноруської єдності. Ця боротьба доцентрової та відцент­
    рової тенденцій значною м і р о ю зумовлена неврегульованістю питання про принцип спадкоємності князівсь­
    кої влади, була суттю м і ж у с о б н и х війн.
    4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий за­
    непад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в
    зовнішній торгівлі. Наприкінці XI с т . половецькі кочо­
    вища перерізали торговельні ш л я х и до Ч о р н о г о та Кас­
    п і й с ь к о г о м о р і в . Крім т о г о , серйозного удару транзит­
    ній торгівлі К и ї в с ь к о ї Русі було нанесено двома подія­
    м и с в і т о в о г о значення: п о - п е р ш е , с л а б і ю ч а Візантія
    1082 р. за поміч у війні з Сицилією дала дозвіл Венеції
    торгувати без мита і мати свої порти на території Ві­
    зантійської імперії; по-друге, хрестові п о х о д и відкри­
    ли для італійських, французьких та німецьких міст мор­
    ський ш л я х на схід, безпосередньо зв'язали Західну
    Європу з Малою А з і є ю , В і з а н т і є ю . Внаслідок цього Ки­
    їв залишився поза о с н о в н и м и т о р г о в и м и ш л я х а м и . Це
    не тільки зумовило частковий занепад К и є в а , а й спри­
    чинило поліцентрію в зовнішній торгівлі. Дедалі сер­
    йозніше про себе заявляють Чернігів, Галич, Володимир-на-Клязьмі, Н о в г о р о д , Смоленськ, П о л о ц ь к . Зав­
    дяки торгівлі зростали міста, які ставали для місцевих
    князів засобом зміцнення їхньої с а м о с т і й н о с т і , джере­
    лом фінансових д о х о д і в , о п о р о ю п о л і т и ч н о г о впливу.
    5. Посилення експансії степових кочівників
    (печені­
    гів, половців та ін.). Лише половці, як свідчать літописи,
    у період від 1055 до 1236 pp. здійснили 12 великих напа­
    дів на Русь. Майже стільки ж широкомасштабних похо­
    дів у відповідь організували руські князі. До того ж за
    цей час половці понад ЗО разів брали участь у міжусобних
    князівських війнах.
    Період феодальної роздрібненості — з а к о н о м і р н и й
    етап у р о з в и т к у суспільства, адже роздрібненість — не
    особливість К и ї в с ь к о ї Р у с і , а загальноєвропейська тен­
    денція. Саме в цей час відбулося остаточне формуван-

    Монгольська навала

    61

    ня феодальної системи ( ч і т к о визначилися права фео­
    далів та повинності селян, завершився процес станов­
    лення феодально-станової ієрархії, формувався і вдос­
    коналився державний апарат т о щ о ) . Роздрібнення струк­
    тури політичної влади було цілком логічним і природ­
    ним наслідком феодальних відносин: роздрібненій фор­
    мі земельної власності відповідає роздрібнена форма дер­
    жави, роздрібнена структура влади.
    Отже, явище роздрібненості суперечливе і неоднознач­
    не. Особливістю періоду історії Київської Русі наприкін­
    ці XI — у середині XIII ст. були, з одного боку, посилен­
    ня відцентрових тенденцій, втрата державної єдності, кня­
    зівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обо­
    роноздатності, посилення тиску на Русь сусідніх держав,
    з іншого — формування великого землеволодіння, прог­
    рес у сільському господарстві, піднесення міст, значне
    зростання чисельності населення, розвиток східнослов'ян­
    ської культури.

    2.5. Монгольська навала
    та встановлення
    золотоординського іга
    Питання про роль монгольського нашестя та золотоординського іга в слов'янській історії завжди належало
    до розряду надзвичайно важливих, але водночас гранично
    складних, д и с к у с і й н и х . Вичерпної однозначної відпові­
    ді на це питання ми не маємо. Багатовікове вивчення
    проблеми привело дослідників до абсолютно різних оці­
    нок та полярних в и с н о в к і в . Одні з них (Л. Гумільов,
    Б. Васильєв та і н . ) вважають, що іга фактично не було,
    а був лише с о ю з Русі з Ордою, інші — вказують на руй­
    нівні наслідки золотоординської навали, яка загальму­
    вала розвиток с л о в ' я н с ь к и х земель, зумовивши в перс­
    пективі помітне відставання від країн Західної Європи
    (Б. Рибаков, П. Толочко, М. Котляр та і н . ) .
    Широковживаний термін «монголо-татарське нашес­
    тя» є умовним і не зовсім точним. Адже хоча монголи і
    не становили більшості у війську (їх налічувалося лише
    кілька відсотків загальної чисельності), саме вони були
    його цементуючим ядром, військовою елітою, яка вела за
    с о б о ю підкорені народи. Що ж стосується татар, то цей

    62

    Київська Русь

    народ — лише одне з підкорених племен, представники
    якого обіймали високі посади при дворі монгольського
    хана, але їхня роль у монгольській державі не була домі­
    н у ю ч о ю . Отже, грандіозну експансію східних народів у
    західному напрямку доцільніше називати монгольською,
    оскільки саме монголи були її організаторами і лідера­
    ми. Поява терміна «монголо-татари» зумовлена багатьма
    обставинами. Так, китайські хроністи, описуючи народи,
    що проживали на північ від Китаю, у Великому Степу,
    називали всі степові етнічні об'єднання одним іменем —
    «татари», так як ми називаємо «європейцями» францу­
    зів, іспанців та ін. З часом ця традиція укорінилася в
    європейській термінології X I I I — X I V ст., у якій поняття
    «татари» вживалося для позначення монголів-завойовників. Тому в епоху середньовіччя слова «татари» і «монго­
    ли» для хроністів та літописців стали майже синоніма­
    ми. Можливо, що синтезний термін «татаро-монголи»
    вживався для більш повної загальної характеристики
    ординців, адже він фіксував певну єдність лідера (монго­
    ли) і маси (татари як збірна назва кочівників Великого
    Степу).
    Монгольська держава утворилася наприкінці XII —
    на початку XIII ст. внаслідок активної об'єднавчої полі­
    тики монгольського хана Темучіна. Надзвичайно склад­
    ною була доля цієї людини. Він був онуком першого мон­
    гольського хана Хабула. Після смерті батька Есугей-багатура, 9-річний хлопчик потрапив у вир феодальних війн
    та протистоянь. Через зраду Темучін на три роки потрап­
    ляє в рабство і з дерев'яною к о л о д к о ю на шиї виконує
    найважчі роботи на кузні ворожого племені. Після втечі
    з полону понад двадцять років він веде жорстоку, без­
    компромісну боротьбу за владу. В 1206 р. Темучіна було
    проголошено верховним правителем Монголії — Чингісханом. Країна перетворилася на воєнний табір і розпоча­
    ла активне завоювання сусідніх територій та народів.
    У 1223 р. на річці Калці відбувається перша битва
    монголо-татарських військ з руськими дружинами. Об'єд­
    нані русько-половецькі сили зазнали страшної поразки:
    загинуло 6 князів та 9/10 руських воїнів. Давньорусь­
    кий билинний епос саме з К а л к о ю п о в ' я з у є загибель
    трьох руських богатирів Іллі Муромця, Альоші Попови­
    ча та Добрині Нікитича. Нова хвиля монгольського на­
    шестя розпочинається 1237 p . , коли на прикордонних
    рубежах Русі з'явилося багатотисячне військо онука Чингісхана — Батия. Серією рішучих ударів, с х о ж и х на по-

    Монгольська навала

    63

    махи татарської шаблі, завойовники перетворили на по­
    пелище Рязань, Володимир, Ярославль, Переяслав, Чер­
    нігів та інші міста і підійшли до Києва. Падіння 1240 р.
    центру Давньоруської держави відкрило Батию шлях на
    Захід. П р о й ш о в ш и вогнем і мечем галицькі та волин­
    ські землі, кочівники в 1241 р. вторглися в Польщу,
    Угорщину, Ч е х і ю , Словаччину, Трансільванію. Проте
    знекровлені на Русі війська Батия вже 1242 р. були зму­
    шені припинити своє просування в західному напрям­
    ку. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засно­
    вують нову державу в складі Монгольської імперії —
    Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перес­
    тає існувати. На Русі встановлюється іноземне іго на
    довгих 238 р о к і в .
    Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів
    були катастрофічними для слов'янських земель:
    1. Руйнація та падіння ролі міст. За підрахунками
    археологів, із 74 руських міст X I I — X I I I ст., відомих з
    р о з к о п о к , 49 були розорені полчищами Батия. До того
    ж 14 так і не піднялися із руїн, а ще 15 міст з часом
    перетворилися на села. У перші 50 років панування за­
    войовників на Русі не було побудовано жодного міста, а
    домонгольського рівня к а м ' я н о г о будівництва було до­
    сягнуто лише через 100 років після навали Батия.
    2. Занепад ремесла і торгівлі. Руйнація міст, загибель
    або рабство значної частини ремісників призвели до втра­
    ти спадкоємності в ремісництві, зникнення цілих його га­
    лузей (виробництво емалі, зерні, черні, різьби по каменю
    та і н . ) . Зменшення виробництва товарів спричинило за­
    непад торгівлі.
    3. Демографічні втрати. Фізичне знищення, рабство
    та втечі стали чинниками, які помітно зменшили кіль­
    кість населення на Півдні Русі. Проте тотального обез­
    люднення цієї території не відбулося. Як зазначає М. Грушевський, лісовий пояс став своєрідним резервуаром, у
    якому степова людність ховалася за часів лихоліття, а за
    кращих обставин знову починала колонізацію полише­
    них земель.
    4. Знищення значної частини феодальної еліти. За­
    гибель у боротьбі з завойовниками багатьох професій­
    них воїнів-феодалів — князів та дружинників не тільки
    помітно послабила протидію загарбникам з боку місцево­
    го населення в початковий період встановлення іга, а й
    суттєво загальмувала і деформувала розвиток феодально­
    го землеволодіння та всієї системи феодальних відносин.

    64

    Київська Русь

    Суть золотоординського іга як історичного явища по­
    лягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залеж­
    ності руських земель від завойовників. Золотоординське
    іго виявилося насамперед у трьох сферах: економічній
    (система податей та повинностей — данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче та ін.); політичній (затвердження
    Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управ­
    ління землями); військовій (обов'язок слов'янських кня­
    зівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська
    та брати участь у його воєнних походах). Стежити за збе­
    реженням та зміцненням системи залежності покликані
    були ханські намісники в руських землях — баскаки.
    Крім т о г о , з метою ослаблення Русі Золота Орда протя­
    гом майже всього періоду свого панування практикува­
    ла періодичні спустошливі походи. Лише до середини
    X I V ст. на землі Північно-Східної та Південно-Західної
    Русі було здійснено понад 20 воєнних нападів золотоординців.
    Встановлення золотоординського іга на Русі мало свої
    особливості:
    1) руські землі не увійшли безпосередньо до складу
    Золотої Орди;
    2) на території Русі не було створено постійно діючого
    адміністративного апарату завойовників. Навіть інститут
    баскаків на початку X I V ст. фактично ліквідується;
    3) толерантне ставлення золотоординців до христи­
    янства та православного духовенства (відповідно до мон­
    гольських стереотипів поведінки хан міг і мусив вима­
    гати від завойованих народів покірності, виконання на­
    казів, але не відмови від віри, традицій та звичаїв).
    Саме ці особливості золотоординського панування знач­
    ною мірою дали змогу східним слов'янам не тільки збе­
    регти власну етнічну самобутність, а й накопичити дер­
    жавотворчі сили.
    Монгольське завоювання зумовило появу низки
    тривалих тенденцій, які помітно вплинули на історич­
    ний розвиток східних слов'ян, якісно змінили характер
    державних структур, наклали значний відбиток на мен­
    тальність народу:
    1. Переміщення і своєрідне роздвоєння центру сус­
    пільного життя східних слов'ян. Прогресуючий занепад
    Києва призвів до втрати ним ролі об'єднувача слов'янсь­
    к и х земель, внаслідок ч о г о виникли нові центри полі­
    тичної консолідації. Спочатку на Заході, скориставшись
    с в о є ю віддаленістю від Орди та іншими сприятливими

    Монгольська навала

    65

    чинниками, вагомо заявляє про себе Галицько-Волинське князівство (XIII — перша половина XV с т . ) , а незаба­
    ром на Сході, остаточно оговтавшись від монгольських
    набігів, піднімається Московське князівство (середина
    X I V — X V с т . ) . Не останню роль у цьому процесі відігра­
    ла масова міграція еліти південних князівств (боярства,
    міського патриціату, церковної ієрархії) та кваліфіко­
    ваних ремісників спочатку до Володимира, а потім до
    Москви.
    2. Консервація та поглиблення феодальної роздрібне­
    ності.
    3. Поступове витіснення в стосунках між князем і
    місцевою знаттю принципу васалітету та запровад­
    ження системи підданства. Особливо дія і наслідки цієї
    тенденції були помітні на теренах Північно-Східної Ру­
    сі, де вплив золотоординців був найвідчутнішим. Васалі­
    тет — це середньовічна система о с о б и с т о ї залежності
    одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феода­
    лів (сеньйорів). Принцип васалітету допускав деякі пра­
    ва і привілеї для різних верств населення, що певною
    мірою обмежувало свавілля монарха. Саме права і свобо­
    ди, що базувалися на васалітеті, згодом лягли в основу
    європейської правової системи, сприяли формуванню бур­
    жуазних відносин. З приходом на Русь монголів прин­
    цип васалітету активно витісняється с и с т е м о ю підданст­
    ва. Цьому процесові сприяла низка чинників. По-перше,
    зіткнення князів з монгольською моделлю управління
    державою надовго закарбувало в їхній генетичний код
    сам дух імперії: абсолютну покірність підданих та без­
    межну владу правителя. В обмін на власний суверенітет
    в Орді разом з ярликом князь одержував необмежену вла­
    ду над своїми підданими. По-друге, після загибелі знач­
    ної частини феодальної еліти (князів, дружинників), які
    були о п о р о ю та уособленням васальних відносин, на пів­
    нічному сході створюються умови для формування нової
    знаті (посадників, тіунів, мечників), що зростала вже
    на ґрунті підданства. З часом саме система підданства
    стала основою формування Російської імперії з абсолют­
    н о ю , необмеженою владою монарха.
    4. Послаблення обороноздатності Русі призвело до то­
    го, що в XIV—XV ст. південні та західні руські землі
    опиняються в складі Литовського князівства та Поль­
    ського королівства, а Північно-Східна та Новгородська
    землі залишаються під владою Орди. Внаслідок цього зем­
    лі, що колись входили до складу Київської Русі, потрапиз

    66

    Київська Русь

    ли під вплив різних держав та культурних традицій, які
    суттєво змінили характер та динаміку їхнього суспільно­
    го розвитку. Етнічна диференціація східного слов'янства
    поглиблюється і дедалі активніше починають формувати­
    ся українська, білоруська та російська народності.
    Отже, загальмувавши соціально-економічний розви­
    ток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини, по­
    мітно вплинувши на етнічні процеси, якісно змінивши
    структуру влади в північно-східних руських землях, мон­
    гольське нашестя та золотоординське іго наклали свій
    відбиток на Східну Європу, глибинно, на багато віків впе­
    ред, підкоригували її історію.

    2.6. Політичний устрій
    Київська Русь — ранньофеодальна держава з монар­
    х і ч н о ю ф о р м о ю правління. П р о т я г о м I X — X I I I ст. влада
    пережила складну т р а н с ф о р м а ц і ю . На етапі становлен­
    ня Д а в н ь о р у с ь к о ї держави утворилася дружинна форма
    д е р ж а в н о с т і : на ґрунті к н я ж о ї дружини утворився при­
    мітивний апарат управління, судочинства та збирання
    данини. У цей час дружина в и к о н у є не тільки роль вій­
    ська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми
    державності є к н я з ь , який більше виявляє себе як воє­
    начальник, а не як державний діяч. У добу піднесення
    Київської Русі формується централізована монархія: вся
    повнота влади дедалі більше з о с е р е д ж у є т ь с я в руках
    к н я з я , дружина відходить від державних справ, а на
    рішення князя впливає лише частина старших дружин­
    ників та вихідців зі старої племінної аристократії —
    бояри.
    У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна
    зміна форми державного устрою: одноосібна монархія пос­
    тупилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі
    вершив не великий князь, а група найвпливовіших кня­
    зів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях
    ( « с н е м а х » ) . Цю форму правління історики називають «ко­
    лективним сюзеренітетом».
    Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався
    у двох напрямах: від системи управління, що виплива­
    ла з військової організації, — до цивільних форм прав­
    ління та від посилення централізму — до децентраліза­
    ції. Основними елементами механізму політичної влади

    Політичний устрій

    67

    в Давньоруській державі були князь, боярська рада та
    віче (збори м і с ь к о г о населення). Великий к и ї в с ь к и й
    князь був головним носієм державної влади, гарантом
    функціонування всіх органів управління, репрезентан­
    том країни на міжнародній арені, символом державної
    стабільності. У його руках було зосереджено всю повно­
    ту законодавчої, виконавчої, судової та військової вла­
    ди. У своїй діяльності князь спирався на військову під­
    тримку д р у ж и н и та ідеологічну — ц е р к в и . Дружина
    являла с о б о ю постійне військо, що виконувало роль апа­
    рату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету і
    складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молод­
    шої ( « о т р о к и » , «діти б о я р с ь к і » , « п а с и н к и » ) дружин. За
    свою службу старші дружинники одержували землі, а
    молодші — частину військової здобичі або плату.
    Певною мірою на політичні рішення князя впливали
    поради та підтримка боярської ради. Цей дорадчий орган
    походить від давньослов'янської ради старійшин. За ча­
    сів Київської Русі до боярської ради входили старші дру­
    жинники, міська еліта та представники вищого духовен­
    ства, з якими князь обговорював питання оголошення
    війни та миру, укладення угод, видання законів, вирішу­
    вав важливі адміністративні, фінансові та судові справи.
    У разі відсутності князя або після його смерті рада става­
    ла основним органом влади, у компетенції якої були не
    тільки питання внутрішньої та зовнішньої політики, а й
    обрання та встановлення влади наступного князя. Воло­
    діючи правом « в е т о » , боярська рада неодноразово зміню­
    вала плани великих князів, чим підтверджувала на прак­
    тиці реальність прав та автономію князівських васалів, з
    яких вона утворювалася. Проте залежність цього дорад­
    чого органу від князя призвела до того, що він не був
    юридично оформлений і не став повноцінним державним
    інститутом з чітко визначеними функціями.
    Віче — це народні збори дорослого чоловічого насе­
    лення, що вирішували важливі громадські та державні
    справи. Цей орган влади логічно продовжує слов'янську
    традицію племінних зборів. У добу посилення монархії
    та централізму віча занепали, а в період ослаблення кня­
    зівської влади знову відродилися. В літописах перші згад­
    ки про них датуються 1016 р. (Новгород), 1068 р. (Київ),
    1097 р. (Володимир-Волинський). Право скликати віче
    мали князь, митрополит або ж самі жителі міста. Віче
    мало досить широкі права: оголошувало війну і укладало
    мир, виганяло або ж запрошувало князя, розпоряджало-

    68

    Київська Русь

    ся фінансовими та земельними ресурсами, усувало адмі­
    ністрацію, чинило вічовий суд. Механізм прийняття рі­
    шень був гранично простим — голосування не проводи­
    лося, а підтримка або ж заперечення висловлювалися гуч­
    ним криком. Володіючи правом затвердження важливих
    державних рішень, віче все ж мало обмежену самостій­
    ність і рідко виступало із законодавчими ініціативами.
    Князь, боярська рада, віче — це носії різних форм
    державності; основні елементи трьох моделей управлін­
    ня — монархічної, аристократичної та демократичної. До­
    мінувала переважно князівська влада, але в періоди її
    ослаблення на перші ролі висувалися боярська рада і ві­
    че. Механізм політичної влади Давньоруської держави
    характеризується не тільки співпрацею, а й суперницт­
    вом і протистоянням його елементів, щ о , безумовно, на­
    давало динаміки суспільному розвитку. Проте на відміну
    від князя боярська рада і віче не стали постійними орга­
    нами влади з чітко окресленими функціями.

    2.7. Соціально-економічний
    розвиток
    За часів Київської Русі сформувалося феодальне сус­
    пільство в східних слов'ян. У цілому становлення фео­
    дальних відносин у Давньоруській державі відбувалося в
    загальноєвропейському руслі: від державних форм до сеньйоріальних (вотчинних). Цей процес був складним, три­
    валим і розгортався поетапно. Спочатку в IX ст. форму­
    є т ь с я система експлуатації всього вільного населення
    військовою знаттю (князем та дружиною). Основним еле­
    ментом цієї системи була данина, « п о л ю д д я » . У X ст.
    стався переворот у поземельних відносинах: князі захоп­
    л ю ю т ь і концентрують у своїх руках общинні землі, внас­
    лідок чого виникає доменіальне (вотчинне) землеволодін­
    ня великого князя. Наступним кроком у процесі феода­
    лізації стала поява в XI ст. земельної власності верхівки
    служилої знаті — бояр та православної церкви.
    У X — X I I ст. активно формувалися васальні відноси­
    ни у давньоруському суспільстві: за вірну службу князь
    дарував своїм боярам та дружинникам міста і села. Да­
    рувалася не територія, а право стягувати податки. Так
    поступово склалася помістна форма феодального земле­
    володіння, яка не передбачала передачі землі в спадок

    Соціально-економічний розвиток

    69

    та її відчуження без згоди князя. З ослабленням князів­
    ської влади, посиленням відцентрових тенденцій у дер­
    жаві дедалі більшого поширення набирає вотчина — спад­
    кове володіння, що могло вільно відчужуватися (прода­
    ватися, передаватися в спадок, даруватися).
    Хоча процес утвердження феодальних відносин у Ки­
    ївській Русі в цілому збігався із загальноєвропейськими
    тенденціями, він мав і свої особливості. По-перше, у Дав­
    ньоруській державі феодалізм зароджувався на основі пер­
    віснообщинного ладу, східнослов'янське суспільство пе­
    рескочило через рабовласницький етап розвитку. По-дру­
    ге, на Русі темпи феодалізації були уповільненими порів­
    няно з Європою, де ще з античних часів прижилися тра­
    диції приватної власності; по-третє, виникнення та ста­
    новлення великого землеволодіння не призвело до масо­
    вого обезземелення селян, оскільки в межах державної
    території існувала значна кількість незаселеної, господарськи неосвоєної землі.
    У X — Х Н І ст. з поглибленням процесів феодалізації
    на Русі ускладнювалася ієрархічна структура панівного
    класу, основними категоріями якого були князі, бояри
    та дружинники. Активно йшов процес диференціації се­
    ред феодально залежного населення. Основними його верс­
    твами були:
    — смерди — більша частина селян, що мали приватне
    господарство, житло, земельні наділи, платили данину
    князю і були відносно вільними;
    — закупи — люди, що через різні причини втрачали
    власне господарство і змушені були йти в кабалу до фео­
    дала за купу (грошову позичку);
    — рядовичі — селяни, що уклали з феодалом ряд (до­
    говір), на підставі якого визнавали свою залежність від
    нього і змушені були працювати за частку виробленої про­
    дукції;
    — челядь — особи, що втратили своє господарство і
    працювали на феодала. їх продавали, дарували, передава­
    ли у спадщину;
    — холопи — населення, що перебувало у повній влас­
    ності феодала.
    За феодалізму земля була основним засобом вироб­
    ництва. Право володіння нею стало юридичним підґрун­
    тям, економічною основою отримання феодалами земель­
    ної ренти від залежних селян. Характерними рисами фор­
    мування відносин залежності були пряме насильство (по­
    заекономічний примус) та економічне закабалення емер-

    70

    Київська Русь

    дів. Історія Київської Русі знає три види ренти, що ніби
    віддзеркалювали динаміку соціально-економічного роз­
    витку. На ранньому етапі феодалізму домінувала нату­
    ральна рента (оброк продуктами), формою якого було «по­
    люддя». Захоплення феодальною елітою общинних земель
    та формування вотчини призвели до появи відробіткової
    ренти. Подальший розвиток товарно-грошових відносин
    зумовив зародження в X ст. ще однієї форми ренти —
    грошової, яка згодом стала найпоширенішою.
    Провідною галуззю економіки Київської Русі було сіль­
    ське господарство. Спираючись на давні традиції, особ­
    ливо великого розвитку досягло землеробство. Це сталося
    за рахунок використання досконалих та різноманітних
    знарядь праці (плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика,
    серп, коса) та різних, залежно від географічних умов,
    систем обробітку ґрунту (вирубна, перелогова та парова з
    двопільною і трипільною сівозмінами). У сукупності ці
    чинники сприяли високому рівню продуктивності зерно­
    вого господарства. Зокрема, середня врожайність зерно­
    вих становила сам — 6,2, тобто одна десятина (1,09 га)
    давала 8 ц зерна. Здобутки в землеробстві в поєднанні із
    значними площами пасовиськ та сінокосів були підґрун­
    тям для розвитку приселищного скотарства. Допоміжни­
    ми галузями господарства стали промисли — бджільниц­
    тво, мисливство, рибальство.
    Важливе місце в господарському житті давньорусько­
    го суспільства належало ремеслу. У Київській Русі най­
    поширенішими його видами були залізообробне, гончар­
    не, ювелірне, ткацьке виробництва, всього ж існувало по­
    над 60 видів ремесел. Соціальна організація ремісничого
    виробництва ніби віддзеркалювала процес розвитку фео­
    дальних відносин. Існувало три категорії ремісників: сіль­
    ські, вотчинні та міські. На ранньофеодальному етапі пе­
    реважають перша і друга категорії; за часів роздрібне­
    ності дедалі більшу роль відіграє третя. Міське ремесло
    відрізняється від сільського складністю, різноманітністю
    та я к і с т ю . Найбільших успіхів давньоруське ремесло до­
    сягло в металургії та обробці заліза. За даними археоло­
    гічних досліджень, асортимент виробів із заліза цього пе­
    ріоду налічує до 150 назв.
    Прогресуюче відокремлення ремесла від землеробст­
    ва, диференціація ремісничих спеціальностей, концент­
    рація та організація ремісників зумовили піднесення тор­
    гівлі та зростання міст. Розквіту Київської Русі сприя­
    ло й те, що її територія була вкрита мережею важливих

    Соціально-економічний розвиток

    71

    міжнародних торговельних шляхів. Одним із найдавні­
    ших і освоєних був «грецький» шлях ( « і з варяг в гре­
    к и » ) , що через Дніпро зв'язував Прибалтику та Причор­
    н о м о р ' я . « Ш о в к о в и й » шлях, який пролягав через Над­
    дніпрянщину, з'єднував Центральну Європу з Середньою
    А з і є ю та Китаєм. «Соляний» та «залізний» були сполуч­
    ною ланкою між Кавказом та Прикарпаттям.
    Активні торговельні відносини та операції сприяли
    становленню в Давньоруській державі грошової системи.
    Перші монети на території України, головним чином, рим­
    ські, з'явилися в II—III ст. З часом східні слов'яни за­
    провадили власну специфічно місцеву грошову одиницю —
    «куну» (хутро куниці або білки). Зі зростанням обсягу
    торгівлі з'являється нова лічильна одиниця — гривня,
    яка в XII ст. дорівнювала 50 кунам. Згодом м ' я к і хутря­
    ні гроші поступаються місцем твердій валюті — грив­
    ням, що являли собою зливки срібла вагою 160—196 г
    Лише наприкінці XIII ст. виникає карбованець — сріб­
    ний зливок, вагою 1/2 гривні. За часів Володимира Вели­
    кого почали карбувати золотники і срібляники — перші
    вітчизняні монети. Проте, незважаючи на появу метале­
    вої валюти, хутро було загальним ціновим еквівалентом
    майже до XIV ст., тобто часу, коли почалося систематич­
    не, масове карбування монет.
    У добу піднесення Київської Русі інтенсивно розгорта­
    ється процес урбанізації. «Гради» (городища) — своєрідні
    зародки майбутніх міст — виникають у східних слов'ян
    ще в VI ст. Тоді вони виконували роль міжплемінних цен­
    трів з обмеженими функціями — пунктів збору данини,
    прикордонних укріплень, місць общинних культових зіб­
    рань т о щ о . Поступово під впливом посилення державних
    структур, бурхливого розвитку ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні
    залюднені міста, що стають економічними, політичними,
    адміністративними та культурними центрами, своєрідни­
    ми вузлами зв'язку Давньоруської держави. Літописи по­
    відомляють, що в I X — X ст. існувало понад 20 міст (Київ,
    Чернігів, Білгород, Вишгород, Любеч, Смоленськ, Новго­
    род та ін.). У XI ст. згадується ще 32 міста. Напередодні
    монгольської навали на Русі налічувалося понад 300 «гра­
    дів», з яких майже 100 були справжніми містами. У зв'яз­
    ку з цим не дивно, що варяги ще на межі I X — X ст. нази­
    вали Русь «Гардаріки» — країна міст (замків).
    Отже, за доби Київської Русі в соціально-економічній
    сфері розпочався процес становлення феодальних відно-

    72

    Київська Русь

    син — формується система приватного землеволодіння,
    ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно йде
    диференціація феодально залежного населення. Провідною
    галуззю економіки цього часу було сільське господарство,
    розвиток якого спирався на традицію та досвід попередніх
    поколінь. Дедалі енергійніше йшов пошук нових техноло­
    гій обробітку землі, вдосконалювалися знаряддя праці.
    Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація
    ремісників у «градах», активізація обміну та торгівлі
    сприяли становленню грошової системи.

    2.8. Етнічний розвиток
    Визначення етнічної структури в Київській Русі —
    проблема актуальна і складна. Актуальна, оскільки її ви­
    рішення є ключем для визначення спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини. Складна — тому що
    розв'язанню цього питання заважають не тільки обмеже­
    ність та фрагментарність джерел, а й політична кон'юнк­
    тура, політико-ідеологічні впливи.
    Суть проблеми етнічного складу Київської Русі сфор­
    мульовано в питанні: « Щ о існувало в Давньоруській дер­
    жаві: стійка єдина давньоруська народність чи окремі
    праетноси українців, росіян, білорусів?» Одну з перших
    спроб дати відповідь на це запитання зробив у другій
    половині X V I I ст. Феодосій Сафонович, який у своїй
    « Х р о н і ц і » показував Київську Русь як державу, де про­
    живає єдиний народ від Галича до Володимира-на-Клязьмі. Дещо с в о є р і д н о ю була інтерпретація ідеї етнічної
    єдності східних слов'ян р о с і й с ь к и х істориків — М. Ка­
    рамзіна, С. Соловйова, В. Ключевського, які висвітлю­
    вали і с т о р і ю Київської Русі як перший період існування
    Р о с і й с ь к о ї держави, праукраїнці та прабілоруси зобра­
    жалися не як окремі етнічні утворення, а лише як гілки
    єдиного російського народу. Ще далі в середині X I X ст.
    пішов М. Погодін. За його концепцією, у Києві до ХНІ ст.
    жили росіяни, які тільки після татарського нашестя еміг­
    рували на Верхню Волгу, а на ї х н є місце з Галичини та
    Волині прийшли українці.
    Критикуючи погляди М. Погодіна, М. Грушевський зак­
    лав підвалини нового підходу до вирішення проблеми етніч­
    ного складу Київської Русі. У своїх працях він обстоював
    ідею безперервності та нерозривності українського історич­
    ного процесу і дійшов висновку, що український народ на

    Етнічний розвиток

    73

    своїх історичних землях існує з IV ст. н. е. спершу під наз­
    вою антів, потім полян, а згодом р у с і в . Київська дер­
    жава, право, культура були витвором однієї народнос­
    ті — українсько-руської, а Володимиро-Московська дер­
    жава не була ні с п а д к о є м и ц е ю , ані наступницею Київ­
    с ь к о ї Р у с і , вона виросла на с в о є м у корені і є наслідком
    енергії та активності народності « в е л и к о р у с ь к о ї » (ро­
    сійської).
    У радянську добу офіційна історична наука до середи­
    ни 30-х років розглядала етнічні процеси в Київській Ру­
    сі з позицій близьких до концепції М. Грушевського. Про­
    те в повоєнний період значного поширення набула теорія
    єдиної давньоруської народності, родоначальниками якої
    стали російські історики Б. Греков, В. Мавродін, Л. Че­
    репній. І хоча в наукових дискусіях висловлювалися сер­
    йозні критичні зауваження з приводу цієї концепції, во­
    на була визнана і схвалена радянським керівництвом,
    оскільки сприяла зміцненню внутрішньої єдності СРСР.
    10 січня 1954 р. ЦК КПРС затвердив «Тези про 300-річчя
    возз'єднання України з Р о с і є ю (1654—1954 р р . ) » , в осно­
    ву яких було покладено ідею про те, що російський, укра­
    їнський та білоруський народи походять від єдиного ко­
    реня — давньоруської народності. Поява офіційно узако­
    неної концепції на тривалий час заблокувала наукову роз­
    робку проблеми етнічного складу Київської Русі. Надалі
    теза про єдину давньоруську народність стала своєрідним
    підґрунтям для формування постулату про «нову етнополітичну спільність — радянський народ».
    З моменту проголошення незалежності України роз­
    починається новий раунд дискусій, у центрі яких опини­
    лися проблеми формування східнослов'янських народнос­
    тей та етнічної структури Київської Русі. Тезу про існу­
    вання єдиної східнослов'янської етнокультурної спільності
    (в літературі зустрічаються також терміни «давньорусь­
    ка народність», «давньоруська етнічна спільність», «єди­
    ний давньоруський етнос» тощо) обстоюють П. Толочко,
    М. Котляр, О. Моця, В. Ричка та ін. Чимало дослідників
    (І. Брайчевський, Я. Ісаєвич, М. Дашкевич, Л. Залізняк
    та і н . ) , розвиваючи ідеї М. Грушевського, намагаються
    обґрунтувати різні варіанти «окремішності» українсько­
    го народу, вважаючи саме його засновником і панівним
    етносом Київської Русі.
    Так, прихильники існування єдиної східнослов'янсь­
    кої етнокультурної спільності переконані, що під впли­
    вом посилення політичної єдності, зміцнення централіза-

    74

    Київська Русь

    ції держави, запровадження єдиної релігії — християнс­
    тва, у ході боротьби проти зовнішнього ворога активно
    відбувалися процеси етнічної консолідації давньорусько­
    го населення. На їхню думку, про реальне існування в
    межах Київської Русі давньоруської народності свідчать
    такі суспільні процеси та явища:
    1) сформувалася єдина давньоруська літературна мова
    як мова державного управління і законодавства, розвит­
    ку літератури та культури;
    2) укорінились єдині традиції, звичаї, юридичні нор­
    ми (починаючи з другої половини І тис. на більшій час­
    тині східно-слов'янської території існував стереотипний
    підкурганний обряд поховання; на теренах всієї Київсь­
    кої Русі функціонувала «Руська правда» т о щ о ) ;
    3) усталилась єдина матеріальна культура (археоло­
    гічні розкопки та писемні джерела свідчать про повну чи
    часткову аналогічність у різних районах давньоруської
    держави таких компонентів культури, як одяг знаті і во­
    їнів, зброя, фортеці та інші оборонні споруди, спосіб бу­
    дівництва доріг, типи тих або інших ремісничих виробів
    тощо);
    4) з'явилась єдина руська етнічна свідомість (літопис­
    ці, як правило, говорять про Русь як сукупність усіх земель-князівств; все східнослов'янське населення органічно
    прийняло етнонім « р у с ь к и й » , « р у с и н » , « р у с и ч » ) ;
    5) консолідувалась елітна верства вищих феодалів Ки­
    ївської Русі, що вела свій родовід від династії Рюриковичів, і не поділяла себе етнічно.
    Опонуючи теорії єдиної східнослов'янської етнокуль­
    турної спільності, намагаючись ствердити правомірність
    свого погляду, прихильники ідеї відокремленого розвит­
    ку кожного з східнослов'янських народів висувають свої
    контраргументи:
    1. Утвердження єдиної мови не може бути завершаль­
    ним актом, визначальним фактором у процесі етнічної
    консолідації. Адже поширення латини в Західній Європі
    не привело до утворення «єдиної латинської народності»
    на західноєвропейських теренах. До того ж у Київській
    Русі єдиною була тільки церковнослов'янська мова, а мо­
    ва світська в процесі освоєння східними слов'янами пів­
    нічних та північно-східних територій зазнала впливів фіно-угорського та балтійського етнічних масивів. Через це
    сформувалася низка діалектів — псковсько-полоцько-смоленський, новгородсько-володимиро-суздальський т о щ о .
    2. Давньоруська держава була поліетнічною. До її скла-

    Етнічний розвиток

    75

    ду входила велика кількість неслов'янських племен: балтські етнічні утворення (лити, пруси, ятвяги та ін.), угрофіни (меря, мурома, мордва та ін.), тюркські народності
    (печеніги, торки, берендеї т о щ о ) . Навіть ті 15 слов'янсь­
    ких племен, що увійшли до держави Русь, вже в VIII ст.
    не були єдиним народом. Ось як характеризує їх Нестор
    Літописець: «Усі племена мали свої звичаї, і закони пред­
    ків своїх, і заповіти, кожне — свій н о р о в » . Щ о б перепла­
    вити ці різнорідні етнічні утворення в єдину етнокуль­
    турну спільність необхідні були потужні засоби впливу
    та час. Однак нерозвиненість комунікацій, величезна під­
    владна територія, відносна слабкість впливу центру на
    окраїни, нетривалість існування давньоруської держави
    (лише наприкінці X ст. остаточно сформувалися держав­
    ні структури, а вже в середині XII ст. вона розпалася на
    незалежні князівства) суттєво ускладнювали процес етніч­
    ної консолідації, ослаблювали єдність і унеможливлювали
    появу єдиної етнічної свідомості серед широких народ­
    них мас.
    3. Політична єдність Київської Русі (єдина назва дер­
    жави, одна правляча династія, загальноруська свідомість
    правлячої верхівки тощо) не свідчить про етнічну моно­
    літність. Ці риси притаманні всім імперіям, зокрема, Ро­
    сійська імперія, яка зібрала під скіпетром Романових 130
    народів та народностей, була політично єдиною країною —
    нею правила одна династія, правляча верхівка в провін­
    ціях мала московсько-центристські погляди тощо, але зов­
    1
    сім не являла с о б о ю однорідного етнічного масиву .
    В основі альтернативи теорії єдиної східнослов'янсь­
    кої етнокультурної спільноти лежить теза про те, що укра­
    їнська, російська та білоруська народності почали консо­
    лідуватися задовго до утворення Київської Русі. На осно­
    ві південно-західних племінних союзів (полян, древлян,
    сіверян, тиверців та ін.) за участю іранських етнічних
    елементів формувалася українська народність. Північносхідна гілка слов'янських племен інтегрувалася з угрофінськими племенами (чудь, весь, мордва та ін.) і лягла
    в основу російської народності. Західна група східнос­
    лов'янських племен слов'янізувала споконвічні землі балтів. Внаслідок цих етнічних процесів утворилися балтослов'янські племена — пращури білорусів.
    1

    Д и в . : З а л і з н я к Л . Д а в н ь о р у с ь к а народність: і м п е р с ь к и й
    міф чи історична реальність // П а м ' я т ь століть. — 1 9 9 6 . —
    № 2 . — С. 2 — 1 4 .

    76

    Київська Русь

    Отже, питання визначення етнічної структури Київ­
    ської Русі й досі лишається відкритим. Подальші пошу­
    ки істини вимагають від дослідників максимального дистанціювання від політичної кон'юнктури, розширення ко­
    ла джерел (археологічних, лінгвістичних т о щ о ) , які під­
    даються аналізу, пошуку нових ідей та підходів у проце­
    сі дослідження та інтерпретації вже відомих фактів та
    матеріалів.

    2.9. Охрещення Русі
    Запровадження християнства — це епохальний пово­
    рот в історії Давньоруської держави, який не тільки сут­
    тєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного жит­
    тя, а й надовго визначив характерні особливості вітчиз­
    няної моделі історичного розвитку.
    Прийшовши до влади, Володимир Великий спробував
    провести релігійну реформу, суть якої полягала в модер­
    нізації язичництва, запровадженні на Русі культу єдино­
    го бога — громовержця Перуна. Ієрархія новоствореного
    пантеону відповідала розкладу політичних сил у країні,
    адже верховним божеством було визнано не полянського
    Даждьбога, а новгородського Перуна. Очевидно, Володи­
    мир мав зважати як на новгородську еліту, завдяки гро­
    шам якої прийшов до влади, так і на норманських най­
    манців, на мечі яких спирався (громовержець Одін —
    брат-близнюк литовсько-слов'янського Перуна — був пок­
    ровителем скандинавської дружини). Проте навіть модер­
    нізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона
    гальмувала процес державотворення; не захищала багат­
    ства і привілеї феодальної верхівки, що набирала силу;
    ускладнювала розвиток зв'язків з християнськими краї­
    нами. Тому запровадження нової державної монотеїстич­
    ної релігії стало життєвою необхідністю. Вибір було зу­
    пинено на християнстві візантійського зразка. І це зов­
    сім не випадково. По-перше, ще за часів існування антич­
    них міст-держав для Подніпров'я визначився південний
    вектор цивілізаційної орієнтації, який значно посилився
    з появою торгового шляху «з варяг у г р е к и » . По-друге, у
    державної еліти вже існували досвід та традиція хрещен­
    ня (Аскольд, Ольга), пов'язані з Константинополем. Потретє, відповідно до візантійської моделі християнства
    світська влада домінувала над релігійною, що цілком

    Охрещення Русі

    77

    влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку сво­
    їм державотворчим планам він отримував, а контроль над
    ним з боку церкви не встановлювався. По-четверте, ві­
    зантійське православ'я знайомило Русь з християнським
    віровченням рідною мовою, що значно прискорювало і
    спрощувало процес поширення та утвердження нової ре­
    лігії. Єдине, що тривожило Володимира, — це реальна
    загроза через прийняття християнства потрапити в ідео­
    логічну або ж навіть політичну залежність від Візантії.
    Вирішенню проблеми посприяв збіг обставин. У 986 р.
    візантійський імператор Василь II, проти якого виступи­
    ли земельні магнати, попросив у Володимира військової
    допомоги для придушення заколотників. Київський князь
    погодився, але висунув вимогу — одруження із сестрою
    імператора А н н о ю . Це була надзвичайно висока ціна, адже
    відповідно до існуючих тоді канонів, візантійські прин­
    цеси могли виходити заміж лише за рівних собі або хоча
    б за представників родини німецьких імператорів. Проте
    обставини були сильніші за традиції: реальна загроза Кон­
    стантинополю змусила Василя II піти на поступки, вод­
    ночас він сам висунув вимогу, щоб Володимир охрестив­
    ся і запровадив християнство на Русі. Виконуючи умови
    русько-візантійської угоди, у Києві хрестився Володимир.
    Шеститисячне руське військо допомогло візантійсь­
    кому імператору розбити сили феодальної опозиції вліт­
    ку 988 р. у битві під Хрисополем. Проте, опанувавши
    ситуацією, імператор зрікся своїх обіцянок і відмовив кня­
    зю віддати за нього сестру. Намагаючись досягти постав­
    леної мети, Володимир здійснює блискавичний похід до
    Криму і захоплює важливий пункт візантійського пану­
    вання на півострові, головну житницю імперії — Херсо­
    нес (Корсунь). Імператору нічого не залишилось, як ви­
    конати умови угоди. Саме в Корсуні восени 989 р. Воло­
    димир взяв шлюб з А н н о ю . Ця подія і стала точкою від­
    ліку процесу насадження християнства на Русі. Драма­
    тичні події, пов'язані із запровадженням нової релігії,
    що відбулися протягом трьох років (988, 989, 990) літо­
    писцем спресовані в один — 988 р. Насправді християні­
    зація Русі тривала декілька століть.
    Прийняття християнства значно вплинуло на подаль­
    ший розвиток Київської Русі:
    1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового
    ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних від­
    носин у східних слов'ян. Християнство, сформоване як
    релігія класового суспільства, освячувало владу панівної

    78

    Київська Русь

    еліти, соціальну диференціацію та всю феодальну систе­
    му. Водночас воно рішуче стверджувало рівність усіх пе­
    ред Богом, чим закладало принципово нові підвалини в
    ідеологічні моделі майже всіх соціальних рухів, у тому
    числі антифеодальних.
    2. Православ'я стало надійним Грунтом для ство­
    рення могутньої, централізованої самодержавної країни.
    До кінця 80-х років X ст. Русь була слабоконсолідованою, поліцентричною державою, що зберігала єдність і
    форму завдяки мечам великокнязівської дружини. Одно­
    часне проведення адміністративної та релігійної реформ
    якісно змінило ситуацію. Сприяючи централізації, вони
    зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вож­
    дів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу
    політичної моделі управління Руссю (християнське єди­
    нобожжя стало своєрідним ідеологічним підґрунтям утвер­
    дження особистої влади верховного правителя).
    3. Прийняття християнства сприяло зростанню між­
    народного авторитету держави. Хрещення Русі та одру­
    ження на Багрянородній сестрі візантійського імператора
    ввели Володимира у коло християнської с і м ' ї європейсь­
    ких правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях
    до її визнання європейською християнською спільнотою.
    З того часу великий князь ставав повноцінним с у б ' є к т о м
    міжнародного права: кордони його держави вважалися не­
    доторканими (бодай номінально); на полі бою княжих во­
    їнів брали в полон, а не в рабство та ін. Запровадження
    нової віри не стало основою ідеологічної та політичної
    залежності від Константинополя. Навпаки, воно сприяло
    налагодженню і розширенню плідних зв'язків, побудова­
    них на принципі рівноправності, з багатьма європейськи­
    ми країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеч­
    чиною, Польщею, Ш в е ц і є ю , Римом. Після християніза­
    ції Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж з
    Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди динас­
    тії Рюриковичів. Зокрема, протягом X — X I I I ст. вони укла­
    ли 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин,
    а з членами візантійських династій лише 12.
    4. Під впливом християнства поступово відбулася
    докорінна зміна світобачення та світосприйняття на­
    селення Давньоруської держави. Особливістю язичниць­
    кого світогляду було обожнення природи. Язичництво
    пригнічувало людську душу і виховувало страх перед при­
    родними силами. Оголошення християнством Бога над­
    природною силою, яка керує світом, докорінно змінило

    Охрещення Русі

    79

    ситуацію, позбавивши людину цього страху. Поступово
    відбувається зміна акцентів у релігійній вірі: він перено­
    ситься із зовнішнього на внутрішній світ людини, внаслі­
    док чого людина отримує свободу вибору поведінки. Спра­
    ведлива розплата чекає в потойбічному світі. Такі якісні
    зміни помітно вплинули на звичаї та мораль ранньофео­
    дального суспільства: певною мірою пом'якшилися сто­
    сунки між людьми, було усунено полігамію, засуджено
    звичаї родової помсти, поліпшилося ставлення до бідних,
    особливо до рабів.
    5. Нова віра заклала якісно нові підвалини в куль­
    турній сфері, сприяла розвиткові писемності, літера­
    тури, архітектури та мистецтва.
    Водночас прийняття християнства візантійського зраз­
    ка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій
    та процесів:
    1. Православна церква не стала справжнім гарантом
    захисту різних соціальних верств, вагомою противагою
    самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантій­
    ською моделлю християнства. Саме вона дала змогу русь­
    ким самодержцям підім'яти під себе духовну владу. Поперше, відповідно до візантійських канонів, церква мала
    підпорядковуватися світській владі, тоді як за католи­
    цизму навпаки — світська влада підкорялася духовній.
    По-друге, відсутність целібату (обов'язкова безшлюбність
    у католицького духовенства) не давала змоги духовенству
    православному, п е р е о б т я ж е н о м у с і м ' я м и , законсерво­
    ваному практикою передачі своєї професії в спадок, ні
    поповнювати свої кадри за рахунок здібних людей з ни­
    зів, ні стати справжнім духовним опонентом світській вла­
    ді. По-третє, православна церква не одержувала такої мо­
    гутньої підтримки ззовні, яку мала завдяки діям Папи
    Римського католицька церква, і тому православ'я не могли
    стати перешкодою на шляху створення російськими пра­
    вителями системи загального підкорення державі всіх сфер
    суспільного життя.
    2. Прилучення до багатств світової культури було
    обмежене. На противагу країнам Західної Європи, а та.кож слов'янським державам Польщі та Чехії, де утвер­
    дився західний католицький варіант християнства і мо­
    вою богослужіння та церковної літератури була латина,
    на Русі церковна служба правилася с л о в ' я н с ь к о ю мо­
    в о ю . Безумовно, це сприяло швидкому поширенню но­
    вої релігії серед населення, але водночас помітно звужу­
    вало русло культурного п о т о к у , адже прилучення до сві-

    80

    Київська Русь

    т о в о ї культури в і д б у в а л о с я , г о л о в н и м ч и н о м , через
    с л о в ' я н с ь к у літературу з Болгарії, Сербії та частково че­
    рез грецькі книги, що перекладалися на Русі. Усунення
    на тривалий час з поля зору руської еліти цілих пластів
    латиномовної літератури суттєво перешкоджало проце­
    сам накопичення знань та обміну інформацією, тим са­
    мим зумовлюючи наростання певної культурної замкне­
    ності країни.
    3. Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаю­
    чим. З часу прийняття Руссю християнства до падіння
    Візантії в XV ст. під натиском турків ця імперія не вихо­
    дила із стану перманентної кризи. Криза політична зав­
    жди зумовлює кризу духовну. Поширені в X I I I — X V ст.
    настрої бродіння, посилення впливу містицизму, пропо­
    відь аскетизму, відчуженості від життя були ознаками
    кризи візантійської духовної еліти. Вона не зуміла піти
    далі засвоєння античної спадщини, осмислити сучасні сус­
    пільні процеси і тому залишилася відірваною від загаль­
    ної течії світової суспільної думки. Потенціал візантійсь­
    кого цивілізуючого впливу поступово згасав, продукую­
    чи замість енергії та новаторства традиціоналізм та кон­
    серватизм. Наслідком цього стали занепад шкільної та
    гальмування університетської освіти, обмеження духов­
    ної свободи, що зумовило стійку тенденцію відставання
    від Заходу в багатьох сферах суспільного життя.
    О т ж е , запровадження х р и с т и я н с т в а на Р у с і , безу­
    м о в н о , було я в и щ е м п р о г р е с и в н и м . Воно с п р и я л о фор­
    м у в а н н ю та з м і ц н е н н ю феодальних відносин, розвит­
    к у д е р ж а в н о с т і , з р о с т а н н ю м і ж н а р о д н о г о авторитету,
    р о з в и т к у к у л ь т у р и . Однак візантійська модель хрис­
    т и я н с т в а з г о д о м стала п і д ґ р у н т я м не тільки позитив­
    н и х , а й н и з к и негативних з р у ш е н ь , п р о ц е с і в та тен­
    денцій.

    2.10. Характерні риси
    та особливості розвитку культури
    Київської Русі
    Високий злет культури Київської Русі був зумовле­
    ний суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного
    життя — розвитком феодальних відносин; становленням
    давньоруської державності; відокремленням ремесла від

    Характерні риси та особливості розвитку культури

    81

    сільського господарства; виникненням міст; пожвавлен­
    ням торгівлі; активізацією та розширенням міжнародних
    контактів; запровадженням християнства та ін. Нові яви­
    ща та процеси в давньоруській культурі — це не тільки
    сумарний наслідок дії суспільних сил та чинників, а й
    активний самостійний фактор впливу на різні сфери жит­
    тя, тобто культура водночас виступає і як о б ' є к т , і як
    суб'єкт історичного розвитку.
    Феномен культури Київської Русі мав такі характер­
    ні риси та особливості:
    1. Домінуючий вплив християнської релігії на розви­
    ток матеріальної та духовної культури. Церква стала
    своєрідним центром, у я к о м у органічно синтезувалися
    витвори майстрів різних культурних сфер — архітекту­
    ри, живопису, музики, скульптури, літератури. Так са­
    мо як православна релігія була поставлена на службу
    державі, культура мала служити церкві, свідченням чо­
    го є абсолютне домінування в мистецтві біблійних сюже­
    тів, у літературі — релігійної проблематики, в архітек­
    турі — культових споруд. У княжу добу саме церква стає
    одним з найдоступніших місць задоволення естетичних
    потреб народу.
    2. Запозичення та творче переосмислення візантій­
    ських традицій, знань та канонів. Х р и с т и я н с т в о , на­
    давши імпульсу державотворчим та культурним проце­
    сам на Русі, сприяло п о ш и р е н н ю візантійського впливу
    в різних сферах суспільного ж и т т я і в культурі, зокре­
    ма, що було особливо відчутно на початку християніза­
    ції. У цей період давньоруська література розвивається
    в межах візантійських канонів, які визначали жанри
    (житія, проповіді, повчання) та стриману стильову ма­
    неру викладу. І к о н о п и с , наслідуючи візантійські зраз­
    ки, відрізняється абстрактністю і с т а т и ч н і с т ю . В архі­
    тектурі набуває поширення візантійський стиль зодчес­
    тва, запозичується техніка цегляної та к а м ' я н о ї клад­
    к и , переймається досвід створення фресок та м о з а ї к .
    З часом почали виявлятися глибинні давньоруські
    основи. У літературі з'являється емоційне і пристрасне
    «Слово про Ігорів похід» (1187) що не мало аналогів ні у
    візантійській, ні у європейській літературі. З XI ст. у
    церковному живописі започатковується процес розмиван­
    ня візантійських канонів: все частіше зустрічаються світ­
    ські сюжети, релігійні композиції наповнюються образа­
    ми реальних людей, побутовими сценами, набувають на­
    ціональних рис. Яскравим прикладом цього є фрески Co-

    82

    Київська Русь

    фії Київської. Саме Софійський собор є матеріальним уо­
    собленням поєднання візантійського стилю і місцевих тра­
    дицій. Значна кількість овальних куполів (бань) у кам'я­
    них храмах є виявом впливу дохристиянських традицій
    спорудження капищ (язичницьких культових споруд).
    3. Існування
    на Русі дохристиянського
    культурного
    середовища — підґрунтя для створення місцевої само­
    бутньої культури. Роль візантійського впливу на розви­
    ток культури Русі була значною, але не вирішальною,
    оскільки все візантійське в процесі «ослов'янення» твор­
    чо переосмислювалося, якісно видозмінювалося під впли­
    вом місцевих традицій.
    Феномен давньоруської культури виріс не з пересад­
    жених варязького або візантійського саджанця. Він є сво­
    єрідним синтезом місцевих традицій і досягнень сусідніх
    народів Заходу та Сходу. Так, відомий скіфський «звіри­
    ний стиль» прикладного мистецтва, що сформувався під
    впливом культур Греції і Переднього Сходу, досить по­
    мітно виражений у галицьких керамічних плитках, чер­
    нігівському різьбленні по дереву, київських фібулах та
    змійовиках. Деякі елементи (висока культура плужного
    землеробства, керамічне та емалеве виробництво, певні
    будівельні н а в и ч к и ) ч е р н я х і в с ь к о ї та з а р у б и н е ц ь к о ї
    с л о в ' я н с ь к и х культур (перша половина І тис. н.е.), на
    яких помітно позначився вплив римської цивілізації, від­
    родилися і розвинулися за часів Давньоруської держави.
    Ще у дохристиянський період східні слов'яни мали
    свою писемність. Місцеве населення користувалося абет­
    к о ю із 27 літер, з яких 23 відповідали грецькому алфаві­
    ту, а 4 (Б, Ж, Ш, Щ) мали слов'янське походження. Лі­
    тописна інформація про будову палаців княгині Ольги, а
    також відкриття монументальної ротондоподібної архі­
    тектурної споруди, зведеної майже на 50 років раніше
    славнозвісної Десятинної церкви, у самому центрі київ­
    ського дитинця переконливо свідчать про те, що ще в
    дохристиянський період слов'яни мали високий рівень
    ремесла, певну його спеціалізацію, які давали змогу ство­
    рювати монументальні споруди на основі синтезу власно­
    го досвіду та архітектурних впливів сусідніх народів.
    4. Форсоване піднесення культури, поява нових куль­
    турних явищ. Виникнення і становлення Давньоруської
    держави сприяло помітному культурному поступу схід­
    них слов'ян, збагаченню новими здобутками.
    Існування власної писемності та освіти є основною
    ознакою цивілізованості народу. Засвідчене археологами

    Характерні риси та особливості розвитку культури

    8

    значне поширення грамотності на Русі є безпосередній
    наслідком розвитку давньоруської освіти. Вже за часії
    Володимира та Ярослава Мудрого шкільна освіта булл
    важливою сферою загальнодержавної та церковної полі
    тики. Про високий рівень розвитку освіти свідчить ієну
    юча в той період диференціація навчальних закладів: па
    лацова школа підвищеного типу (державний навчальнії it
    заклад, що утримувався за рахунок князя); школа «книж
    ного вчення» (для підготовки священиків); світська (при
    ватна) школа домашнього навчання (головним чином, для
    купецького та ремісничого міського населення).
    Накопиченню знань, обміну інформацією, розвитку
    шкільництва сприяло заснування при храмах, монасти­
    рях та князівських дворах бібліотек. Найвідомішими бу­
    ли книгозбірні Ярослава Мудрого, його правнука Миколи-Святоші, волинського князя Володимира Васильковича, ченця Григорія. Книги активно переписувалися і
    поширювалися на Русі (за підрахунками вчених, її книж­
    ковий фонд налічував щонайменше 130—140 тис. томів),
    незважаючи на їх надзвичайно високу ціну. Так, за мо­
    литовник для церкви в Любомлі волинський князь Во­
    лодимир Василькович заплатив 8 гривень, яких у той
    час було цілком достатньо для купівлі отари овець з
    40 голів.
    Книгописні майстерні та бібліотеки стали тим фунда­
    ментом, на якому виросла вітчизняна оригінальна літе­
    ратура. Самобутнім літературним жанром з моменту ви­
    никнення було літописання. Воно з'явилося на Русі нап­
    рикінці X — на початку XI ст. У 1037—1039 pp. порічні
    статті були об'єднані в перший давньоруський літопис­
    ний звід. Вершиною історичної думки в межах літопис­
    ної традиції вважається «Повість минулих літ», створена
    ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р.
    У Хлебніковському списку «Повісті минулих літ» Нестора названо автором цього твору. Як літописець він згаду­
    ється і в «Києво-Печерському патерику».
    Нестор (?—після 1111) — чернець Києво-Печерського монасти­
    ря, письменник і, можливо, літописець. Був пострижений за ігуме
    на Стефана (1074—1078) і ним же зведений у дияконський сан.
    Безумовним вважається авторство Нестора двох житій: Бориса і
    Гліба та Феодосія Печерського. Перше подає історію вбивства си­
    нів Володимира Святославича їхнім зведеним братом Святопол
    ком Ярополчичем як одвічну боротьбу добра зі злом. Написане піз­
    ніше житіє Феодосія, одного з засновників Печерського монасіи
    ря, визначається більшою художньою свободою.

    84

    Київська Русь

    До нас дійшло майже 1500 літописних списків, що є
    невичерпним джерелом історичних знань. До визначних
    оригінальних п а м ' я т о к давньоруської літератури нале­
    жить «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, перша дав­
    ньоруська енциклопедія «Ізборник» (1073), «Слово про
    Ігорів похід» та ін. Ці твори були не тільки апробацією
    різних літературних жанрів, а й поступальними кроками
    в розвитку політичної культури, суспільної думки, оскіль­
    ки майже всі вони торкалися важливої проблеми держа­
    вотворення — відносин світської та церковної влад.
    Давньоруська література запропонувала два альтер­
    нативні варіанти вирішення цього питання: концепцію
    «богоугодного володаря», в основу якої покладено ідею
    зверхності церковної влади (Нестор) та концепцію монар­
    хічної однодержавності, що стоїть над церквою, яка від­
    дзеркалювала ідею верховності світської влади.
    Друковане слово відкрило нові горизонти й у сфері
    правової культури. У стародавніх слов'ян спочатку було
    звичаєве усне право, що фіксувало норми поведінки, які
    передавалися з покоління в покоління і увійшли в побут
    та свідомість у формі звичаїв і традицій. У роки князю­
    вання Ярослава Мудрого з'являється перше писане зве­
    дення законів Київської Русі — «Руська правда». Цей
    правовий документ дійшов до нашого часу в 106 спис­
    ках, які прийнято поділяти на три редакції — Коротку,
    Розширену та Скорочену. Найдавнішою є Коротка редак­
    ція, що містить Правду Ярослава (правові норми, які сто­
    суються вбивств, тілесних ушкоджень, образ, порушення
    права власності), Правду Ярославичів (поява нових акцен­
    тів — чітка спрямованість законодавчих норм на захист
    феодального землеволодіння, скасування кровної помс­
    ти; штраф за порушення юридичних норм сплачувався
    не потерпілому, а до державної скарбниці), Покон вірний
    та Урок мостникам (організація мостіння і розбудови го­
    ловних торгових магістралей і доріг). Розширена правда,
    крім названих правових документів, містить устав Воло­
    димира Мономаха, який суттєво розширює та диференці­
    ює давньоруське законодавство: з'являються норми, що
    регулюють питання боргових зобов'язань і кабальних від­
    носин; регламентують соціальні відносини у вотчинах,
    питання спадкоємства; визначають діяльність судово-ад­
    міністративного апарату т о щ о . Вважається, що Скороче­
    на правда створена на основі Розширеної у пізніші часи,
    у XV або навіть у XVII ст.

    Характерні риси та особливості розвитку культури

    85

    Поява писаного кодифікованого права сприяла розбу­
    дові та зміцненню Давньоруської держави, вводила її сус­
    пільне життя в межі правових норм, що зумовило зрос­
    тання правової культури населення та його цивілізова­
    ності.
    Під впливом християнства нові тенденції з'явилися у
    сфері матеріальної культури. Зокрема, у княжу добу знач­
    ного поширення набуває на Русі монументальна культо­
    ва архітектура, яка у своєму розвитку пройшла кілька
    етапів. У ранній період храмобудівництва домінує візан­
    тійська традиція. Типові риси візантійського стилю чіт­
    ко простежуються в перших монументальних спорудах:
    Десятинній церкві в Києві (X с т . ) , Спасо-Преображенському соборі в Чернігові (1031 — 1 0 3 6 ) . Своєрідним пере­
    хідним рубежем є зведення у 1037 р. Софійського собору,
    в якому яскраво проступають слов'янські традиції. По­
    чинаючи з XII ст. в архітектурі Русі візантійський вплив
    слабне, з'являються риси західноєвропейського романсь­
    кого стилю, дедалі чіткіше й рельєфніше виявляються
    місцеві особливості. Поступово формуються вітчизняні
    архітектурні школи — київська, галицька, переяславсь­
    ка. У перебудованому вигляді із пам'яток цього періоду
    до нас дійшли церкви Кирилівська (1146), Василівська
    (1183) у Києві; Борисоглібський собор (1128) у Чернігові,
    церква с в . Пантелеймона (1200) у Галичі. У церковному
    будівництві широко використовувалися фрески та мозаї­
    ка. Про високу майстерність руських ремісників свідчить
    той факт, що мозаїчні композиції Софійського собору ви­
    конані із смальти, спектр якої налічує 177 кольорових
    відтінків на золотистому тлі.
    ч / Х р и с т и я н с т в о дало поштовх розвиткові давньорусь­
    кого іконопису. Спочатку ікони завозилися із Візантії та
    Болгарії, але невдовзі формуються місцеві традиції іконописання. Першими вітчизняними живописцями були
    ченці Києво-Печерського монастиря Григорій і Аліпій
    (Алімпій), останній, за свідченням Печерського Патери­
    ка, «ікони писати хитр був з є л о » .
    Аліпій (Алімпій, Олімпій) Печерський (9—1114) — давньоруський
    живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монас­
    тиря. Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон,
    написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважалися
    чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі. Аліпій похований
    у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Саме з його ім'ям де­
    які фахівці пов'язують ікони «Печерської Богородиці» і «ВеликоїПа­
    нагії».

    86

    Київська Русь

    Поступово відриваючись від візантійського коріння,
    формуються самобутні іконописні школи: київська, га­
    лицько-волинська, володимиро-суздальська та ін.
    Переконливим свідченням форсованого розвитку куль­
    тури є динамічне зростання кількості давньоруських міст,
    які, будучи центрами концентрації суспільного життя,
    виконували роль не тільки політичних та економічних
    осередків, а й стали своєрідними лабораторіями, де з міс­
    цевих традицій та досягнень світового досвіду синтезува­
    лася самобутня давньоруська культура.
    ГОтже, феномен культури Київської Русі сформував­
    ся на основі місцевих традицій під впливом умов соці­
    ально-історичного буття й творчого переосмислення та
    засвоєння досягнень світової культури, що дало змогу
    розширити культурні обрії, змістовно збагатитися, але
    при цьому зберегти власну самобутність і не відірватися
    від живильних коренів рідної землі. Характерними ри­
    сами та особливостями розвитку культури Київської Русі
    були: домінуючий вплив християнської релігії; запози­
    чення та творче переосмислення візантійських традицій,
    знань та канонів; існування на Русі дохристиянського
    культурного середовища — підґрунтя для створення міс­
    цевої культури; піднесення культури, поява нових куль­
    турних явищ.

    2.11. Походження та суть
    національного символу — тризуба
    Український національний символ тризуб, чи триденс,
    тридент, сягає своїм корінням у сиву давнину, коли лю­
    дина тільки-но почала своє самоусвідомлення та само­
    ствердження. Деякі фахівці схильні бачити в цьому сим­
    волі тавро, своєрідний знак власності, тобто один з про­
    дуктів процесу розпаду роду та переходу до общинної, а
    1
    згодом і до приватної власності .
    Одне з перших зображень тризуба на нашій території
    зафіксоване на кам'яній застібці періоду Трипільської
    культури (IV—III тис. до н. е.), знайденій біля дніпровсь­
    кого острова Шанця. У V ст. до н. е. — IV ст. н. е., цей
    символ охоче карбували на своїх монетах правителі Бос1

    Див.: Сергійчук В. І. Національна символіка України. —
    К., 1992. — С. 5.

    Походження та суть тризуба

    87

    порського царства. Згодом його сприйняли і почали актив­
    но використовувати пращури сучасних українців. Архео­
    логічні розвідки на Полтавщині та Київщині підтверд­
    жують, що на землях Центральної України тризуб був
    відомий як символ влади, знак родових старійшин або
    племінних вождів ще задовго до Р ю р и к о в и ч і в у V I —
    VIII ст.
    Перша літописна згадка про тризуб як князівський
    знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в бол­
    гарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV с т . ) , де зоб­
    ражені воїни-дружинники Святослава, у руках яких пра­
    пори увінчані тризубом. Згодом князівський знак Рюри­
    ковичів у вигляді літери « Ш » , тобто тризуба, зустріча­
    ється на печатках, монетах, цеглі, з якої будували того­
    часні церкви та ін. Спочатку цей знак не був офіційним
    гербом, а виступав лише в ролі родового знака князів.
    Проте з часом він передається в спадок як символ влади
    та знак єднання східних слов'ян, тобто набуває статусу
    герба.
    У X — X I I I ст. зображення тризуба було поширене на
    великій території — від Криму до Новгорода, від Кавка­
    зу до Франції та Швеції, що закономірно, оскільки на
    цей час припадає пік могутності та активної міжнародної
    діяльності Київської Русі, державним символом якої був
    саме тризуб. Паралельно процесам посилення викорис­
    тання цього знака в побуті (орнаментах тканин, карбу­
    ванні, різьбярстві, писанкарстві тощо) та розширення гео­
    графічних меж його вживання відбулися значні зміни в
    графічному зображенні тризуба. Суть цих змін полягала
    в ускладненні елементами плетінкової форми, що могло
    бути пов'язане з ускладненням структури давньорусько­
    го суспільства. Саме ці графічні зміни і зумовили своє­
    рідність та оригінальність української геральдики.
    Занепад Київської Русі призвів до тимчасової втрати
    тризубом ролі загальнодержавного символу. Фактично аж
    до початку XX ст. він використовувався лише в дворян­
    ських гербах, геральдиці міст, книжкових заставках то­
    щ о . Нове життя для цього державного символу настає
    після проголошення Центральною Радою в січні 1918 р.
    IV Універсалу, коли було визнано за необхідне викорис­
    тати знак князівської влади київських князів — тризуб
    як герб УНР, що символізувало б спадкоємність держав­
    ної традиції в українських землях.
    Нині, коли тризуб знову став уособленням українсь­
    кої державності, абсолютно логічним є звертання не тілі.-

    88

    Київська Русь

    ки науковців, а й широкого загалу до витоків національ­
    ної символіки, що має на меті з'ясувати її походження і
    суть. Проте це не просте завдання. Будучи своєрідним
    ключем для усієї системи української національної сим­
    воліки, тризуб навіть наприкінці XX ст. не розкрив усіх
    своїх таємниць та потаємних значень.
    Нині існує понад сорок версій, які п о я с н ю ю т ь поход­
    ження та тлумачать суть тризуба. Залежно від того, що
    саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунту­
    вання, їх умовно можна поділити на три групи — пред­
    метну, графічну та філософську.
    Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих
    і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в
    основі предметних гіпотез. Дехто вбачає в тризубі відтво­
    рення форм верхньої частини скіпетра візантійських мо­
    нархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тоб­
    то предметів, що символізують державну владу. Інші дос­
    лідники вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уо­
    соблюючи норманського крука, норманського сокола або
    голуба Святого Духа. Значна частина фахівців припускає,
    що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним пред­
    метом людської життєдіяльності — якорем, норманським
    шоломом, с о к и р о ю , прапором, рибальським знаряддям,
    луком зі стрілою, колоском т о щ о .
    Логічним продовженням предметних гіпотез, що по­
    я с н ю ю т ь походження тризуба, є графічні. Проте, якщо
    фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому
    знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того
    чи іншого предмета, то дослідники другої групи — лише
    спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гі­
    потези пропонують широкий спектр варіантів пояснення
    походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому сим­
    волі монограму, тобто сплетіння кількох початкових лі­
    тер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж
    виразу. Авторство цієї монограми приписують не тільки
    власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін.
    Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з орна­
    ментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному
    чергуванні та поєднанні геометричних елементів або сти­
    лізованих зображень живих і неживих предметів. Вва­
    жається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне,
    слов'янське або ж варязьке походження. Існує ще одна
    думка: тризуб — це літера « П І » , яка раніше означала
    цифру 3.
    Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і

    Походження та суть тризуба

    89

    суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами.
    Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізова­
    не позначення предмета, а як символічне зображення ідеї,
    поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира —
    це символ ідеї державної влади. За іншими версіями —
    символ влади над трьома світами — небесним, земним і
    підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів
    земної писемності. Дехто припускає, що тризуб це знак
    « Ш у » ( « Ш у к а н н я » ) , тобто нагадування про закони при­
    роди з метою підвищення людської активності та відпові­
    дальності за свій розвиток.
    Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають
    витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній
    світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи
    кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та мо­
    лекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори —
    ж о в т и й , червоний, синій — в з а є м о д і ю ч и , у т в о р ю ю т ь
    спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки
    виміру — ширина, довжина, висота — характеризують
    о б ' є м і простір світобудови.
    Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень
    якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої христи­
    янської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та
    Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з
    перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідни­
    ки вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Во­
    ди і Життя, інші — єдність Мудрості, Знання і Любові
    або ж Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій
    тризуб є символом Життя. Тризуб має спільну основу (сим­
    вол Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивно­
    го батьківського полюсу), симетричну (дзеркальну) пра­
    ву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і
    центральну фігуру (символ дитяти).
    Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала дав­
    ність тризуба як символу. Задовго до появи християн­
    ської церкви він зустрічався в трипільців та інших наро­
    дів, 59 відсотків сучасних національних гербів європей­
    ських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони,
    тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники т о щ о ) .
    Предметні, графічні та філософські гіпотези утворю­
    ють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відо­
    бражає рух людської думки. Досі немає однозначної від­
    повіді на питання: що зумовило появу та розвиток тризу­
    ба як символу — конкретний предмет, спрощене симво­
    лічне зображення чи філософське узагальнення?

    3.

    Галицько-Волинська держава —
    спадкоємиця Київської Русі

    3.1. Утворення,
    піднесення та занепад
    Галицько-Волинської держави
    Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князів­
    ства Середнього Подніпров'я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескін­
    ченні князівські усобиці, певну зміну світових торговель­
    них шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік насе­
    лення з південних районів тощо) економічно та політич­
    но занепадають. Монгольська навала посилила та погли­
    била руйнівні процеси в цьому регіоні.
    Іншою була ситуація в південно-західній частині Ру­
    сі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання — Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора
    сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у
    житті східних слов'ян.
    Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської дер­
    жави сприяла низка чинників:
    1) вдале географічне положення (віддаленість від Киє­
    ва послаблювала вплив центральної влади, природні умо­
    ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів­
    ників, крім того, князівство розташовувалося на перехрес­
    ті стратегічно важливих торгових шляхів);
    2) необхідність спільної боротьби двох князівств про­
    ти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти
    монгольського нашестя та іга;
    3) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мсти-

    Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави

    91

    славича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького
    (1238—1264);
    4) існування на території князівства багатих родовищ
    солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка­
    ції торгівлі.
    Державний розвиток Галицько-Волинського князівс­
    тва відбувався в кілька етапів.
    І етап (1199—1205) — утворення та становлення. Спи­
    раючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинсь­
    кий князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і
    об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, таланови­
    тий політик, жорстокий володар, князь веде активну зов­
    нішню політику. Переможні походи проти Литви та Поль­
    щі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на
    Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає вели­
    ким князем. Літописець називає його «самодержцем всея
    Русі».
    Оволодівши значною частиною київської спадщини,
    Галицько-Волинське князівство на зламі X I I — X I I I ст. за
    розмірами своїх володінь не поступалося Священній Рим­
    ській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого зане­
    паду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те,
    що центр політичного та економічного життя поступово
    пересувається в західному напрямку. Центром своєї дер­
    жави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, а
    близький до кордонів західних держав Галич. Потужна
    торговельна артерія Буг—Дністер витісняє занепадаючий
    шлях «із варягів — у г р е к и » .
    Роман стає помітною фігурою на європейській істо­
    ричній сцені, про що свідчить пропозиція Папи Рим­
    с ь к о г о 1204 р. в обмін на прийняття князем католициз­
    му коронувати й о г о . Галицько-Волинський князь втягу­
    ється в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вельфами, яка загострилася в тодішній католицькій Європі.
    Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман. В остан­
    ні роки життя він запропонував модель підтримки «доб­
    рого порядку» на Русі. Планувалися припинення кня­
    зівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зов­
    нішнім ворогам, запровадження майорату (передачі кня­
    зівського столу й усіх земель старшому сину, з м е т о ю
    зупинити процес роздрібненості) та вибори к и ї в с ь к о г о
    князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі кня­
    зями.
    Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єд­
    нати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув поблизу поль-

    92

    Галицько-Волинська держава

    ського містечка Завихоста під час сутички з вояками кра­
    ківського князя Лешка Білого.
    II етап (1205—1238) — тимчасовий розпад єдиної дер­
    жави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний
    період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами
    державного життя у цей час були:
    — прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпре­
    цедентного порушення норм феодального права — оголо­
    шення князем боярина Володислава Кормильчича ( 1 2 1 3 —
    1214);
    — безперервне втручання у внутрішні справи західноруських земель сусідніх держав — Угорщини та Поль­
    щі, проявом я к о г о було проголошення «королем Гали­
    чини та Володимирі!» п'ятирічного у г о р с ь к о г о короле­
    вича Калмана (Коломана), одруженого з дворічною поль­
    с ь к о ю к н я ж н о ю Саломеєю (розпочата після цього воєн­
    на окупація тривала від 1214 р. до 1219 p . ) ;
    — зростаюча монгольська загроза, що вперше заяви­
    ла про себе 1223 р. на березі ріки Калки (галицькі та
    волинські формування входили до коаліції руських кня­
    зів);
    — енергійна боротьба за відновлення державної єдності
    Данила Галицького, яка успішно закінчилася 1238 р.
    III етап ( 1 2 3 8 — 1 2 6 4 ) — об'єднання та піднесення,
    активна боротьба із золотоординським ігом. Відновивши
    єдність, Галицько-Волинське князівство набирає сили та
    відвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розг­
    ромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином. Незабаром він знову поширює свій вплив на
    Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра.
    Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Схо­
    ду, зводить низку міст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ та і н . ) .
    На початку монгольського нашестя Данила Галиць­
    кого не було в князівстві: він перебував в Угорщині та
    Польщі, де намагався схилити феодальну верхівку цих
    держав до утворення антимонгольського воєнного союзу.
    Коли полчища Батия рушили в Угорщину, Данило
    повернувся на рідні землі. Тут його чекали не тільки знач­
    ні демографічні втрати, руїни та згарища, а й чергове
    зіткнення зі свавіллям галицьких бояр, які запросили на
    престол маріонеткового чернігівського княжича Ростис­
    лава. Одержавши 1245 р. у битві під галицьким містом
    Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данило
    знову відновлює єдність Галицько-Волинського князівст-

    Утворення, піднесення та занепад Галицько Волинської держави

    93

    ва. У тому ж 1245 р. князь змушений їхати до Золотої
    Орди, щоб одержати ярлик на управління землями. Фор­
    мально визнавши залежність від хана, Данило намагався
    тим самим виграти час для збирання сил та підготовки
    вирішального удару по золотоординцях. Географічна від­
    даленість від Орди створювала для цього сприятливі умо­
    ви: сюди майже не навідувалися ханські баскаки, тут не
    проводилися тотальні переписи населення з метою обкла­
    дення даниною; головний обов'язок князя полягав лише
    в наданні хану допоміжних збройних формувань під час
    його походів на Польщу та Литву.
    За цих обставин Данило мав змогу сконцентрувати
    увагу на посиленні боєздатності, внутрішньому зміцнен­
    ні та централізації князівства. Активно укріплялися ста­
    рі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані
    на горбах і з кам'яними стінами; відбулася реорганізація
    війська: було сформовано піхоту, переозброєно кінноту
    (особливу увагу зосереджено на важкоозброєній кінноті,
    ударів якої, як правило, не витримували татари).
    Водночас з політикою внутрішнього зміцнення кня­
    зівства Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері
    намагається створити антиординську коаліцію. Князь не
    тільки примирюється, а й налагоджує союзницькі від­
    носини зі своїми колишніми ворогами — Польщею, Угор­
    щ и н о ю та Л и т в о ю . Ш л ю б дочки Данила та володимиросуздальського князя Андрія Ярославича, молодшого бра­
    та Олександра Невського, скріпив воєнний с о ю з двох найвпливовіших руських князів. Ці зовнішньополітичні кро­
    ки галицько-волинського князя не привели до утворен­
    ня антиординської коаліції. По-перше, основні інтереси
    західних сусідів Данила були зосереджені на Заході, а
    не на Сході. По-друге, у 1252 р. Золота Орда завдала
    спустошливого превентивного удару по Володимиро-Суздальському князівству, внаслідок якого князь Андрій
    втратив свій стіл і втік до Швеції.
    Скориставшись скрутним становищем Данила Галиць­
    к о г о , Римський Папа Інокентій IV пообіцяв галицьковолинському князю реальну допомогу в боротьбі з золотоординцями та королівську корону за умови укладення
    унії руської православної церкви з католицькою під покровительством Папи. Намагаючись використати всі сили
    для боротьби проти іга, Данило погоджується на ці умо­
    ви. У 1253 р. в місті Дорогочині відбувається його коро­
    нація. У цьому ж році Папа Римський оголошує Хресто­
    вий похід проти татар, до участі в якому закликав Поль-

    94

    Галицько-Волинська держава

    щу, Чехію, Померанію та Сербію. Проте через низку при­
    чин (більшість названих країн були втягнуті в боротьбу
    за австрійську спадщину, їх роздирали внутрішньополі­
    тичні негаразди, не могли вони забезпечити й кількісної
    переваги над військовими формуваннями монголів) пла­
    ни ще одного хрестового походу так і залишилися нездій­
    сненими. Не відчувши реальної допомоги з боку папської
    курії, Данило розриває угоду з Ватиканом і вступає у
    відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою.
    Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у нас­
    туп проти військ Куремси, який намагався окупувати га­
    лицьке Пониззя. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю
    вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного
    Бугу, Случі та Тетерева. До його планів входило визволен­
    ня Києва, але саме в цей час литовський князь Міндовг
    розриває укладений 1254 р. військовий союз, який було
    скріплено зарученами сина Данила — Шварно та дочки
    Міндовга. Це різко змінює ситуацію — протягом 1255—
    1256 pp. безперервно триває протистояння з Литвою.
    Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая,
    якого літописець називає «безбожним, лихим, окаянним»,
    Орда розпочинає 1258 р. новий масований наступ. Не ма­
    ючи сил для протидії, Данило Галицький під тиском ви­
    мог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення
    укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди
    неприступного Холму. Саме в цьому місті після серйозної
    хвороби 1264 р. помирає князь Данило.
    IV етап ( 1 2 6 4 — 1 3 2 3 ) — стабільність та піднесення.
    Після смерті Данила Галицького князівство знову втра­
    чає свою єдність: його землі поділено між трьома нащад­
    ками князя — Левом, Мстиславом і Шварно. Прагнучи
    стабільності, Шварно укладає с о ю з Галицького князівст­
    ва з Литвою, але це об'єднання не було тривалим. Най­
    послідовніше продовжував державницьку політику бать­
    ка Лев Данилович ( 1 2 6 4 — 1 3 0 1 ) . Х о ч а він і був змушений
    визнати залежність від улусу Ногая, все ж саме цей князь
    приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську зем­
    л ю . Завдяки цьому територія Галицько-Волинської дер­
    жави стала найбільшою за всю с в о ю і с т о р і ю .
    На зламі X I I I — X I V ст. відновилася єдність Галиць­
    ко-Волинської держави під владою наступника Лева —
    князя Юрія І (1301 — 1 3 1 5 ) . Це був період, коли Золота
    Орда, яку роздирали внутрішні м і ж у с о б и ц і та чвари,
    поступово втрачала владу над підкореними територія-

    Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинськоі держави

    95

    ми. Юрію вдалося скористатися цією сприятливою обста­
    виною для зміцнення власних позицій. Він, як і Дани­
    ло, прийняв королівський титул і назвав себе «королем
    Русі та князем В о л о д и м и р и » . За період правління Юрія І
    стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, під­
    неслася торгівля, зріс економічний добробут. І хоча ми­
    ролюбний, схильний до компромісів князь змушений був
    повернути зміцнілій Польській державі люблінську зем­
    лю, його міжнародний авторитет та вплив зростали. Про
    це свідчить встановлення 1303 р. окремої Галицької мит­
    рополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселен­
    ському патріархові в Константинополі. За словами поль­
    ського середньовічного історика Яна Длугоша, Юрій І
    був « л ю д и н о ю с п р и т н о ю і ш л я х е т н о ю , щедрою до духов­
    них осіб. Під час його правління Русь користувалася бла­
    гами миру і величезного д о б р о б у т у » .
    Наступниками Юрія І стали його сини — Андрій та
    Лев II (1315"—1323). Вони поділили територію князівства
    на сфери впливу, але правили спільно, дуумвіратом, і
    тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі
    проводили активну зовнішню політику: налагодили со­
    юзницькі відносини з Польською державою та Тевтонсь­
    ким орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефек­
    тивно протидіяти експансії Литви — Дорогочинську та
    Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них за­
    кінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами
    хана Узбека молоді князі загинули.
    V етап ( 1 3 2 3 — 1 3 4 0 ) — поступовий занепад. Загибель
    Андрія та Лева II, які не мали дітей, увірвала пряму лі­
    нію династії Романовичів, що призвело до посилення по­
    літичного впливу галицького боярства, зростання чвар та
    усобиць у феодальній верхівці, втручання іноземних дер­
    жав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Май­
    же два роки галицько-волинський трон залишався без пра­
    вителя. Лише 1325 p . , внаслідок компромісу між місце­
    вим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Лит­
    ви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького
    князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І
    Львовича. Юний князь, який прийняв православ'я та ім'я
    Юрія II Болеслава, не став маріонеткою в руках бояр, а
    проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Про­
    те апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже
    пройшла. Період правління Юрія II став поступовим за­
    непадом Галицько-Волинського князівства: посилився

    96

    Галицько-Волинська держава

    ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею
    за Люблінську землю, міста дедалі більше контролюва­
    лися іноземними купцями та ремісниками, національна
    знать відійшла від адміністративної влади, місцеве насе­
    лення наверталося до католицизму.
    Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало
    підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а
    й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської
    змови у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно.
    Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протя­
    гом короткого часу держава занепала та розчленувалася,
    її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина —
    під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі
    Молдавського князівства.

    3.2. Роль Галицько-Волинського
    князівства в історії
    української державності
    Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важ­
    ливу роль в історії українського народу:
    — зберегло від завоювання та асиміляції південну та
    західну гілки східного слов'янства, сприяло їхній консо­
    лідації та усвідомленню власної самобутності;
    — стало новим після занепаду Києва центром полі­
    тичного та економічного життя;
    — модернізувало давньоруську державну організацію;
    — розширило сферу дії західноєвропейської культури,
    сприяло поступовому подоланню однобічного візантійсь­
    кого впливу;
    — продовжило славні дипломатичні традиції Київсь­
    кої Русі, ще 100 років після встановлення золотоордин­
    ського іга представляло східнослов'янську державність
    на міжнародній арені.

    4.

    Українські землі
    у складі Литви та Польщі

    4.1. Приєднання українських
    земель до Великого князівства
    Литовського
    Перервана традиція літописання зумовила низку бі­
    лих плям в історії польсько-литовської доби. Через це
    частина істориків період існування Великого князівства
    Литовського до Люблінської унії 1569 р. вважає часом
    існування Литовсько-Руської держави, а решта переко­
    нана, що цієї доби йшов процес перетворення українсь­
    ких земель на литовську провінцію. Така розбіжність пог­
    лядів пов'язана з тим, що час перебування українських
    земель у складі Великого князівства Литовського мав над­
    звичайно важливу особливість: він складався з неоднако­
    вих за тривалістю та змістом періодів, у межах яких до­
    мінувала то одна, то інша тенденція.
    І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проник­
    нення. Литовське князівство розпочало своє проникнення
    на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Головним об'єк­
    том тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи
    наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) — поча­
    лося включення до складу Литовського князівства пів­
    денно-західних руських (українських) земель. Яскравим
    виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні ста­
    ло те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на кня­
    жому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який
    номінально вважався і галицько-волинським князем. Внас­
    лідок польсько-угорсько-литовського протистояння в бо4

    98

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    ротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує
    Галичину, Литва — Волинь.
    Скориставшись у 50-х роках X I V ст. слабкістю Золо­
    тої Орди (після смерті хана Джанібека 1357 р. тут розпо­
    чинається хвиля міжусобиць, протягом 1359—1361 pp. у
    золотоординській столиці Сараї змінюється сім ханів, а
    1362 р. Орда розпадається на дві частини з кордоном по
    Волзі), литовці активно починають новий етап проник­
    нення в землі колишньої Київської Русі. Наступник Ге­
    диміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне зав­
    дання: «Вся Русь просто мусить належати литовцям» іґІВитіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпо­
    рації (включенню) Чернігово-Сіверщини, Київщини, Пе­
    реяславщини до складу Литовської держави. Після пе­
    ремоги 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (при­
    тока Південного Бугу) до сфери литовського впливу по­
    трапило і Поділля.
    Дії литовців на теренах України не мали характеру
    експансії, с х о ж о ї на завоювання монголів. Збройне про­
    тистояння в боротьбі за українські землі відбувалося пе­
    реважно між литовцями та іншими чужинцями — пре­
    тендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве насе­
    лення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж
    підтримувало утвердження литовського правління, яке
    витісняло золотоординське. Литовська влада була м'якш о ю , толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до
    Литви землях руські князі зберігали свою автономність.
    У зв'язку з цим відомий історик О. Субтельний назвав
    процес збирання українських земель Литвою «проник­
    1
    ненням, включенням, приєднанням» .
    II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських пра­
    вителів/Майже до кінця X I V ст. Велике князівство Ли­
    товське було своєрідною федерацією земель-князівств, пов­
    ноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали зем­
    лі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля.
    Збереглася стара система управління, у якій лише руська
    князівська династія Рюриковичів поступилася місцем ли­
    товській Гедиміновичів. Оцінюючи ситуацію в Литовсь­
    кій державі, яка утворилася після 1362 p . , Н. Яковенко
    зазначає: «Витворений без помітних завойовницьких зу­
    силь новий державний організм являв с о б о ю вельми не­
    ординарний с у б ' є к т історії — державу, у якій від народузавойовника, по суті, зоставалася тільки назва: Велике
    1

    Субтельний О. Україна: історія. — К., 1991. — С. 72.

    Приєднання до Великого князівства Литовського

    99

    князівство Литовське. Фактично ж майже 9 0 % населен­
    1
    ня становили русини, тобто білоруси та українці» .
    Така ситуація певною мірою нагадувала прихід варя­
    гів на Русь, наслідком якого стала асиміляція, розчинен­
    ня їх у потужному слов'янському етнічному масиві. Про
    започаткування аналогічного процесу — «ослов'янення»
    литовських правителів у другій половині X I V ст. свід­
    чать факти: розширення сфери впливу руського право­
    слав'я на терени Литовської держави; утвердження «Русь­
    кої правди» державною правовою основою; визнання русь­
    кої мови офіційною державною мовою; запозичення ли­
    товцями руського досвіду військової організації, будуван­
    ня фортець, налагодження податкової системи, форму­
    вання структури князівської адміністрації т о щ о .
    Оскільки власне литовські етнографічні землі в цей
    час становили лише десяту частину новоствореної держа­
    ви, литовські правителі, намагаючись втримати під своїм
    контролем інкорпоровані землі, послідовно дотримувалися
    правила: «Старого не змінювати, а нового не впроваджу­
    вати». Офіційний титул литовського князя розпочинався
    словами: «Великий князь Литовський і Р у с ь к и й » . Ство­
    рюється ілюзія продовження давньоруської державності.
    Проте литовці не стали другими варягами. Процес асимі­
    ляції завойовників не завершився. Події розгорнулися
    інакше. Починаючи з правління Ягайла ( 1 3 7 7 — 1 3 9 2 ) у
    Литовській державі дедалі більше набирають силу тен­
    денції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею
    укладено Кревську унію, яка докорінно змінює станови­
    ще південно-західних руських земель.
    III етап ( 1 3 8 5 — 1 4 8 0 ) — втрата українськими земля­
    ми залишків автономії. Затиснута між Тевтонським орде­
    ном та М о с к о в с ь к и м князівством, Литва отримала на­
    прикінці XIV ст. від ослабленої Польщі пропозицію: шля­
    х о м династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та
    литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав.
    У 1385 р. було укладено Кревську унію, с у т т ю я к о ї була
    інкорпорація Великого князівства Литовського до скла­
    ду Польської держави. За умовами унії Ягайло, одружу­
    ючись з Ядвігою, отримував титул короля Польщі й зо­
    бов'язувався окатоличити литовців та «навік приєднати
    всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польсь­
    кої».
    ^ к о в е н к о Н . Нарис історії У к р а ї н и з н а й д а в н і ш и х часів д о
    к і н ц я X V I I I ст.: навчальний посібник. — К., 1 9 9 7 . — С. 9 1 .

    100

    Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

    Така відверто пропольська політика зумовила швид­
    ку появу л и т о в с ь к о - р у с ь к о ї о п о з и ц і ї , я к у очолив князь
    Вітовт ( 1 3 9 2 — 1 4 3 0 ) . Підтриманий з б р о є ю л и т о в с ь к и х
    феодалів та р у с ь к и х удільних князів, він 1392 р. був
    визнаний довічним правителем Л и т о в с ь к о г о князівст­
    ва. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність
    власної держави, максимально централізувати управ­
    ління, Вітовт незабаром переходить до ліквідації пів­
    денно-західних р у с ь к и х удільних к н я з і в с т в — Волин­
    с ь к о г о , Новгород-Сіверського, К и ї в с ь к о г о , Подільсько­
    го. У цих землях починають управляти великокнязів­
    с ь к і н а м і с н и к и . Внаслідок цього п о с и л ю є т ь с я соціаль­
    ний гніт і зводиться нанівець к о л и ш н я автономія укра­
    ї н с ь к и х земель. В и н о ш у ю ч и плани « в е л и к о г о княжін­
    ня на всій Р у с ь к і й з е м л і » , Вітовт п о с т і й н о розбудову­
    вав с и с т е м у о п о р н и х укріплень у Барі, Брацлаві, Звенигороді, Ж в а н ц і , Черкасах та і н ш и х м і с т а х . Проте ці
    плани так і не вдалося реалізувати. Поступальний рух
    на схід було припинено, в 1399 р. у битві з татарами на
    Ворсклі загинули найкращі військові формування Литви
    та Р у с і . Водночас воєнний потенціал князівства був ще
    з н а ч н и м , про щ о с в і д ч и т ь перемога о б ' є д н а н и х сил
    с л о в ' я н і литовців над Тевтонським орденом 1410 р.
    :
    під Грюнвальдом.
    «
    Нова польсько-литовська унія 1413 р. у Городлі стала
    свідченням зростаючої дискримінації православного на­
    селення. Відповідно до цього документа католики могли
    брати участь у великокняжій раді, участь православних
    у державному управлінні обмежувалася. Розширенню сфе­
    ри впливу католицизму сприяли роздача католицькій цер­
    кві українських земель, заснування католицьких єпис­
    копських кафедр у Кам'янці-Подільському та Луцьку. По­
    дальше зближення та блокування польської та литовсь­
    кої шляхти поступово зміщувало акценти визвольної бо­
    ротьби в українських землях: поряд з антипольським на­
    ростає антилитовський рух, що вилився в народні висту­
    пи 1440 р. на Волині та Київщині. Намагаючись прово­
    дити гнучку внутрішню політику, литовська верхівка
    спершу іде на відновлення Київського та Волинського
    удільних князівств, але протягом короткого часу ( 1 4 5 2 —
    1471) навіть ці залишки автономії українських земель
    були остаточно ліквідовані, а землі стали звичайними про­
    вінціями Литви.
    IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської
    боротьби за право бути центром «збирання земель Русі».

    Приєднання до Великого князівства Литовського

    101

    Остаточна втрата українськими землями у складі Литви
    автономних прав у часі збіглася з піднесенням Москов­
    ського князівства. Консолідуючи навколо себе навколиш­
    ні землі, воно трансформувалося в єдину централізовану
    Російську державу. З поваленням 1480 р. ординського іга
    Москва дедалі гучніше та активніше заявляє про себе як
    про центр «збирання земель Р у с і » . Вже 1489 р. Іван III
    вперше зауважує великому князю литовському та коро­
    лю польському Казимиру: «Наши города, и волости, и
    земли, и води король за собою д е р ж и т » .
    Початок XVI ст. характеризується загостренням мос­
    ковсько-литовського протистояння. Війни та збройні су­
    тички тривали майже безперервно — 1500—1503, 1 5 0 7 —
    1508, 1512—1522 pp. Під час невщухаючої боротьби ро­
    сійська сторона неухильно намагалася довести, що саме
    цар і є справжнім «государем усієї Р у с і » . За цих обста­
    вин під впливом зростаючого соціального гніту, релігій­
    ної дискримінації, загрози ополячення та окатоличення
    в умовах ліквідації залишків автономії в українських
    землях помітно п о ш и р ю ю т ь с я проросійські настрої. Це
    виявляється в добровільному переході під владу Москви
    деяких князів зі своїми володіннями (Чернігово-Сіверські князі, Бєлєвські, Воротинські, Новосильські, Одоєвські, Шемячич); в організації змов і повстань (1481 р.
    невдала змова Олельковича, Бєльського та Гольшанськ о г о з метою вбивства короля Казимира, 1507 р. антилитовське повстання князя М. Глинського на Київщині
    та Поліссі); втечах та переселенні селян до Р о с і й с ь к о ї
    держави та ін.
    Намагаючись максимально сконцентрувати сили про­
    ти с в о ї х з о в н і ш н і х в о р о г і в , Польща і Литва 1569 р.
    укладають Люблінську унію. Утворюється нова держа­
    ва — Річ Посполита. З цього моменту українські землі
    опиняються у складі Польщі. Починається якісно новий
    етап їхнього розвитку.
    Отже, перебування українських земель у складі Вели­
    кого князівства Литовського тривало декілька віків. У се­
    редині XIV ст. розпочалося м ' я к е , « о к с а м и т о в е » , але до­
    сить активне литовське проникнення у землі к о л и ш н ь о ї
    Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно
    ставитись до місцевого населення, органічно сприймати
    його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії
    (1385) українські землі остаточно втрачають залишки
    автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсь­
    ко-литовського протистояння. Після утворення Речі Пос-

    102

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    политої (1569) вони стають частиною Польщі, що приз­
    водить до ополячення та о к а т о л и ч е н н я у к р а ї н с ь к о г о
    люду.

    4.2. Польська експансія
    на українські землі
    наприкінці XIV — в середині XVI ст.
    Боярська змова, через яку загинув у квітні 1340 р.
    галицько-волинський князь Юрій II Болеслав, стала сво­
    єрідним сигналом до нового вторгнення Польщі в україн­
    ські землі. Експансія здійснювалася під прикриттям гас­
    ла захисту католиків Галичини. Захопивши Львів та по­
    грабувавши княжий палац на Високому Замку, польсь­
    кий король Казимир НІ готував розширення агресії з ме­
    тою оволодіння землями краю. У відповідь на такі зухва­
    лі дії поляків місцеве населення підняло повстання, на
    чолі якого став боярин Дмитро Дедько. Повстанці не тіль­
    ки визволили власні землі, а й, запросивши на допомогу
    татар, спустошили територію Польщі аж до Вісли. Про­
    тистояння закінчилося компромісом: Казимир III був зму­
    шений визнати Дедька правителем Галичини, а той —
    формальне верховенство польського короля. На деякий
    час на теренах колишнього Галицько-Волинського кня­
    зівства виникли два державних утворення: Волинське кня­
    зівство, на чолі якого стояв князь литовського походження
    Любарт (Дмитро) Гедемінович і олігархічна боярська авто­
    номна республіка у Галичині, лідером якої був «управи­
    тель і староста Руської землі» Дмитро Дедько.
    Смерть 1344 р. Дмитра Дедька стала приводом для
    активізації боротьби Польщі, Угорщини та Литви за спад­
    щ и н у Галицько-Волинського князівства. Уклавши мир з
    хрестоносцями, домігшись нейтралітету Золотої Орди, Ка­
    зимир III розпочав 1349 р. д р у г у ш и р о к о м а с ш т а б н у
    експансію в українські землі. Ідеологічним підґрунтям
    вторгнення стало поширення католицизму на Схід, саме
    тому король проголосив себе « щ и т о м х р и с т и я н с т в а » , а
    завойовницький напад називав хрестовим п о х о д о м про­
    ти язичників-литовців та схизматиків-православних.
    У 1366 р. після тривалого збройного протистояння,
    під час якого Польщу підтримувала Угорщина, а Лит­
    ву — місцеве українське населення, польська держава під-

    Польська експансія на українські землі

    103

    порядкувала собі Галичину і частину Волині. Внаслідок
    експансії до коронних польських земель було доточено
    2
    майже 52 тис. км із населенням 200 тис. осіб, що збіль­
    шило територію Польщі майже в 1,5 раза.
    Польське проникнення в українські землі кардиналь­
    но відрізнялося від литовського: польський уряд з само­
    го початку утвердження в цьому регіоні намагався зро­
    бити його своєю провінцією, нав'язати польське право та
    адміністративну систему, витіснити православ'я шляхом
    утвердження католицизму, що викликало опір та проти­
    дію місцевого населення.
    Черговий історичний поворот у долі Галичини стався
    1370 p . , коли після смерті Казимира внаслідок династич­
    ної угоди цей край перейшов під владу Угорщини. Однак
    після укладення Кревської унії (1385) Польща знову наби­
    рає силу і 1387 р. остаточно приєднує Галичину до своїх
    володінь. Розпочинаються ополячення та окатоличення.
    На галицьких землях утворюється Руське воєводство, яке
    згодом перетворилося на провінцію Польського королівст­
    ва. Латина стає офіційною мовою, всі привілеї та права
    надаються винятково польській шляхті та католицькому
    населенню. Ці обставини підштовхнули частину галиць­
    ких бояр до прийняття католицизму, який давав змогу
    отримати рівний з поляками правовий статус.
    Кревська унія стала першою спробою Польщі погли­
    нути Велике князівство Литовське, проте активний опір
    литовської, української та білоруської знаті зашкодив вті­
    ленню цього задуму. Опозицію очолив литовський князь
    Вітовт, але і йому після нищівної поразки від татар 1399 р.
    довелося дати клятву на вірність Ягайлові. У 1401 р. він
    підписує договір, відповідно до якого великокняжа вла­
    да в Литві та землі, у тому числі українські, після смерті
    Вітовта мусили повернутись Ягайлові.
    Участь у переможній битві під Грюнвальдом суттєво
    укріпила політичні позиції Великого князівства Литов­
    с ь к о г о . Польща, не бажаючи розриву польсько-литовсь­
    кої унії, пішла на певні поступки Литві. У 1413 р. в
    м. Городлі між польським королем Ягайлом і великим
    князем литовським Вітовтом було укладено Городельську у н і ю . Згідно з нею Польща змушена була визнати
    право на існування політично самостійного Великого кня­
    зівства Литовського, українські землі після смерті Ві­
    товта не мали переходити під владу польського короля,
    як це свого часу передбачалось Віденською у н і є ю , а за­
    лишалися у складі Литовської держави. Проте Польща

    104

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    не відмовлялася від поглинання Великого князівства Ли­
    т о в с ь к о г о , вона лише змінила тактичну лінію. Багато­
    річні намагання через зовнішній тиск розширити сферу
    польського впливу на литовські території поступилися
    місцем спробі вирішити цю проблему іншим с п о с о б о м ,
    із середини — через литовську еліту. Саме тому однією
    з умов Городельської унії було зрівняння в правах шлях­
    ти католицького віросповідання Королівства Польсько­
    го та Великого князівства Л и т о в с ь к о г о . Литовські феодали-католики на противагу православним отримали пра­
    во повністю розпоряджатися своїми земельними воло­
    діннями (до цього їхнє землеволодіння мало умовний
    характер), обіймати державні посади. Отже, унія, за­
    бивши два клини — між православними та католицьки­
    ми феодалами, між православними народними масами й
    окатоличеною знаттю Великого князівства Литовсько­
    г о , спричинила в українських землях глибокий розкол,
    посилила соціальний та національно-релігійний гніт.
    Після смерті Вітовта, коли на князівський трон у Литві
    сів Свидригайло, Ягайло з великим польським військом
    рушив 1431 р. на Волинь з метою максимального про­
    никнення в українські землі. Чергове польсько-литовсь­
    ке протистояння закінчилося перемир'ям, відповідно до
    умов якого західне Поділля відходило до Польщі, а схід­
    не — залишалося під контролем Литви. Завоювання суп­
    роводжувалося активною полонізацією: у Галичині було
    утворено три воєводства — Руське, Бєлзьке та Подільсь­
    ке. З 1434 р. в руських провінціях було запроваджено
    польське право, нав'язано польський адміністративний
    апарат, створено шляхетське самоуправління.
    У другій половині XV — на початку XVI ст. розгор­
    таються процеси централізації, посилюється вплив Поль­
    щі та прогресує занепад Литви. Тривале протистояння з
    Московським царством, спустошливі напади татар, невщухаюча боротьба за великокнязівський престол поста­
    вили Велике князівство Литовське на межу катастрофи.
    Намагаючись її уникнути, литовці звернулися по допо­
    могу до П о л ь щ і . Драматичні й гострі польсько-литовсь­
    кі переговори закінчилися 1569 р. к о м п р о м і с о м — укла­
    денням Люблінської унії, яка об'єднала Польську держа­
    ву і Велике князівство Литовське в єдине ціле — Річ
    Посполиту.
    Отже, польське проникнення в українські землі нап­
    рикінці X I V — в середині XVI ст. суттєво відрізнялося
    від литовського, оскільки в основу свого курсу поляки

    Люблінська унія

    105

    одразу поклали тотальну католизацію, полонізацію і ко­
    лонізацію краю, чим запрограмували загострення релі­
    гійних, соціальних та етнічних відносин.

    4.3. Люблінська унія
    Р о з в и т о к феодального землеволодіння, посилення
    процесу прикріплення селян до землі сприяли форму­
    ванню та зростанню панівної феодальної верстви. У різ­
    них країнах ці процеси мали свої особливості. Так, я к щ о
    у Польщі ще наприкінці XIV — на початку XV ст. в
    межах привілейованої верстви було ліквідовано різни­
    цю між ступенями шляхетства, то в українських зем­
    лях, які входили до складу Литовської держави, еліта
    поляризувалася. На одному полюсі — невеличка група
    крупних землевласників-магнатів, що володіла широки­
    ми правами та привілеями: економічними (величезні під­
    владні території та значні резерви робочої сили), полі­
    тичними (можливість обіймати найвищі державні поса­
    ди — канцлер, гетьман, підскарбій та ін.) та юридични­
    ми (підлягання суду безпосередньо великого князя, а не
    місцевої адміністрації). На іншому полюсі перебувала
    значна група середніх та дрібних землевласників —
    шляхта. Вона концентрувала у своїх руках (порівняно з
    магнатами) менші економічні важелі (землі та робочу
    силу), підлягала юрисдикції місцевих великокнязівсь­
    ких намісників — воєвод та старост, раз по раз потерпа­
    ла від «наїздів» магнатів на маєтки дрібних та середніх
    землевласників. Саме тому українська шляхта Литовсь­
    кої держави із заздрістю дивилася на польську, яка ста­
    ла для неї омріяним ідеалом «шляхетської р і в н о с т і » . Різ­
    ниця справді була с у т т є в о ю . Я к щ о українська (як і ли­
    товська та білоруська) шляхта мусила не тільки сплачу­
    вати податки на утримання війська (серебщину), а й від­
    бувати військову службу в загальношляхетському опол­
    ченні ( « п о с п о л и т о м у р у ш е н н і » ) , то в Польщі утримання
    війська оплачував король за рахунок чверті доходів від
    власної маєтності. До того ж польська провідна верства
    мала ширші права, внутрішню однорідність, політичну
    незалежність.
    Неоднорідність української еліти в Литовській держа­
    ві суттєво вплинула на розвиток історичних подій. Так, у
    січні 1569 р. знекровлена Лівонською війною (1558—1583)

    106

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    з Московською державою, Литва змушена була піти на
    участь у спільному польсько-литовському сеймі, який мав
    винести остаточне рішення щодо включення Литовської
    держави до складу Польщі. Згідно з польським проектом
    унії, Литовське князівство мало інкорпоруватися до скла­
    ду Польської держави, на чолі якої мусив стояти один
    володар і спільний сейм, а в Литві залишалася власна адмі­
    ністрація та судочинство. Знаючи, що укладення такої унії
    обмежуватиме їхнє всевладдя, звужуватиме спектр приві­
    леїв, сприятиме процвітанню конкурентної польської про­
    відної верстви, литовські, українські та білоруські магна­
    ти, які брали участь у переговорах, намагалися саботува­
    ти це рішення. А щоб остаточно з+рвати сейм, після місяч­
    них переговорів вони таємно залишили Люблін.
    Проте Польща не розгубилася після такого демар­
    шу л и т о в с ь к о ї с т о р о н и . Навпаки, відчуваючи власну
    силу, вона переходить у наступ. Спираючись на укра­
    їнську ш л я х т у , яка бажала припинення п о с т і й н и х при­
    кордонних к о н ф л і к т і в , о б м е ж е н н я всевладдя власних
    магнатів, отримання ш и р о к и х прав, якими користува­
    лася польська еліта, п о л ь с ь к и й король терміново видає
    кілька універсалів про відокремлення П і д л я ш ш я , Во­
    лині, Київщини та Брацлавщини від Литви і включен­
    ня їх до складу П о л ь щ і . Водночас піднімалося питання
    навіть про початок в о є н н и х дій проти Литви із залу­
    ченням до них татарських формувань.
    Литовська делегація повернулась у сейм, коли всі
    українські землі опинилися поза державними кордона­
    ми Литви. 1 липня 1569 р. було укладено польсько-ли­
    товську у н і ю , яка юридично закріпила появу нової дер­
    жави — Речі Посполитої. Згідно з у н і є ю обирався спіль­
    ний король, єдиними для новоствореної держави мали
    бути сейм, сенат, г р о ш і . Польська та литовська шляхта
    отримувала право володіти землями в будь-якій частині
    держави. Незважаючи на польський тиск, литовське кня­
    зівство частково зберігало ознаки своєї колишньої дер­
    жавності — печатку, герб, фінанси, адміністрацію та вій­
    с ь к о . Урядовою залишалася руська мова, а правовою
    о с н о в о ю — Литовський статут.
    Найдовше виступали проти унії чотири українські маг­
    нати — О. Чорторийський, К. Острозький, Б. Корецьк и й , К. Вишневецький. Каменем спотикання стали при­
    вілеї та православна віра. Під т и с к о м обставин ці магна­
    ти змушені були погодитися з у н і є ю , але у своїй заяві
    зазначили: « . . . м и приєднуємось як вільні і свобідні, з

    Утворення Кримського ханства та його експансія

    107

    тим, щоб ми не були понижені в н а ш и х шляхетських
    п о ч е с т я х » , крім того, враховуючи, « щ о ми різних релі­
    гій, просимо, щоб нас через те не п о н и ж у в а л и і до іншої
    релігії не примушували».
    Отже, за порівняно невисоку ц і н у (урівняння в пра­
    вах з польською шляхтою, гарантування свободи віро­
    сповідання, збереження руської м о в и в офіційному діло­
    водстві) українська шляхта всупереч українським магна­
    там не тільки не противилася, а й сприяла переходу Во­
    лині, Київщини, Брацлавщини та П і д л я ш ш я під владу
    Польщі. Основну роль у цьому п р о ц е с і відігравали егої­
    стичні вузькостанові інтереси, але д л я української еліти
    можливості вибору надзвичайно з в у з и л и с я : порівняно де­
    мократична, але слабіюча Литва; набираюча силу, але
    жорстко централізована Московська держава і відносно
    стабільна, зберігаюча громадянський мир та внутрішню
    єдність, Польща. Українську ш л я х т у приваблювали в
    польській моделі державності гарантовані політичні сво­
    боди та станові привілеї, о б м е ж е н і с т ь королівської вла­
    ди, відносна релігійна толерантність. До того ж у сере­
    дині XVI ст. на тлі кривавих релігійних протистоянь в
    Англії, Німеччині та Франції, ж а х і в інквізиції в Іспанії
    та трагедій опричини у Росії в н у т р і ш н є становище в Поль­
    щі було стабільнішим. Того часу ще не чітко виявили
    себе ті тенденції, які згодом призвели до кризи польської
    державності.
    Укладення Люблінської унії в і д к р и л о новий етап у
    житті українських земель, етап з г о р т а н н я політичного
    ж и т т я , економічних утисків, п р о г р е с у ю ч о ї втрати на­
    ціональних традицій та культури.

    4.4. Утворення Кримського
    ханства та його експансія
    на українські землі
    Середина XIV ст. стала початком розпаду Золотої Орди.
    Нескінченні чвари та суперечки с у т т є в о ослабили цент­
    ральну владу, посилили відцентрові тенденції в Орді. У
    контексті цих подій та процесів, о ч е в и д н о , і слід сприй­
    мати відокремлення 1449 р. від З о л о т о ї Орди кримських
    татар і утворення ними своєї держави — Кримського хан­
    ства з правлячою династією Гіреїдів.

    108

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    Новостворена кримсько-татарська державність була
    слабкою і в політичному, і в економічному плані. Пос­
    тійна боротьба за владу, в основі якої лежало як протис­
    тояння претендентів на кримський престол, так і зма­
    гання місцевої знаті з централізмом, уособленням я к о г о
    був хан, суттєво дестабілізувала ситуацію в країні. Не
    сприяло зміцненню держави і становище в економічній
    сфері. Достатньо сказати, що навіть на початку XVI ст. крим­
    ські татари не знали осілого землеробства і вели кочо­
    вий спосіб ж и т т я . Один із сучасників так о п и с у є харак­
    тер татарського землекористування: «Землю, навіть найр о д ю ч і ш у , вони не обробляють, задовольняючись тим,
    що вона сама їм приносить, тобто травою для годування
    х у д о б и » . Наприкінці X I V — на початку XV ст. економі­
    ка К р и м с ь к о г о ханства розвивалась екстенсивним шля­
    х о м , в її основі лежало кочове скотарство і примітивне
    землеробство, що не забезпечувало ні потреб держави,
    ні п р о ж и т к о в о г о мінімуму місцевому населенню. Вирі­
    шували свої внутрішні проблеми кримські хани шля­
    хом зовнішньої експансії. Маючи у своєму розпорядженні
    численну армію (на початку X V I с т . вона налічувала
    100 т и с . озброєних вершників), Кримське ханство роби­
    ло постійні набіги на сусідні землі. Зухвалим грабункам
    сприяло і те, що з 1475 р. ханство стало васалом Ту­
    рецької імперії й завжди відчувало підтримку могутнього
    сюзерена.
    Українські землі були одним з основних о б ' є к т і в та­
    тарських набігів. Насамперед це зумовлено розташуван­
    ням Кримського ханства, яке було своєрідним плацдармом
    для розгортання експансії у глиб українських та російсь­
    ких земель. Крім того, польсько-литовська держава, у
    складі якої перебували тоді українські території, була
    невзмозі надійно захистити свої південні кордони. При­
    кордонні фортифікаційні споруди були в запустінні, гар­
    нізони укріплених замків слабкі, наймане військо налі­
    чувало лише 4 тис. осіб і не могло ефективно протидіяти
    мобільній та численній татарській кінноті. Залучення до
    захисту південних кордонів шляхетського ополчення та
    магнатських надвірних загонів також не давало бажано­
    го результату, а навіть ускладнювало ситуацію, ці фор­
    мування, як правило, не заважали набігам, вступали у
    бій лише з тими татарськими загонами, які поверталися
    додому з награбованим і за викуп віддавали полонених і
    добро справжнім власникам. Така тактика не стільки бло­
    кувала татарські напади, скільки потурала їм.

    Утворення Кримського ханства та його експансія

    109

    У 1448 p., підтримуючи претендента на титул Вели­
    кого литовського князя Михайла, татари Великої Орди
    вперше вторглися на землі Поділля. Засновник Кримсь­
    кого ханства Хаджи-Гірей певний час був союзником Лит­
    ви і тому не прагнув агресії на литовські володіння, до
    складу яких входили й українські землі, але це зовсім не
    заважало його суперникам у боротьбі за владу час від
    часу робити набіги на Галичину, Волинь та Поділля. На
    початку 80-х років XV ст. татарська експансія розширю­
    ється і набуває рис систематичності. Причиною цього став
    розрив Менглі-Гіреєм, сином і спадкоємцем Хаджи-Гірея,
    союзу з литовським князем, що фактично відкрило всі
    шлюзи для грабіжницьких нападів татар на українські
    землі. Вже 1482 р. кримський хан спустошив та пограбу­
    вав Київ. Татарська агресія принесла з собою величезні
    руйнації, пожежі, пограбування, вбивства, захоплення міс­
    цевого населення в полон з метою продажу в рабство.
    Оскільки вона здійснювалась цілеспрямовано і регуляр­
    но (від 1450 до 1556 року татари зробили 86 великих
    грабіжницьких походів на українські землі), виникла сер­
    йозна загроза не тільки суспільному ж и т т ю , а й самому
    існуванню українського народу.
    Отже, з моменту виникнення Кримського ханства укра­
    їнські землі стали для нього головним о б ' є к т о м експан­
    сії. Це було зумовлено тим, що економіка ханства розви­
    валася на екстенсивній основі і не могла забезпечити ні
    потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому на­
    селенню, що підштовхувало правлячу верхівку вирішу­
    вати внутрішні проблеми країни за рахунок зовнішньої
    активності — союзів з тією чи і н ш о ю державою та гра­
    біжницьких набігів на сусідні землі. Сприяли експансії
    також географічне положення ханства, існування числен­
    ної армії, підтримка Турецької імперії, нездатність поль­
    сько-литовської держави захистити свої південні кордо­
    ни. Ці та інші чинники наприкінці XV — початку XVI ст.
    перетворили Кримське ханство на силу, яка своїми по­
    ходами загрожувала ж и т т є д і я л ь н о с т і українських зе­
    мель.

    110

    Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

    4.5. Соціально-економічні процеси
    в XIV—XVI ст.
    За польсько-литовської доби відбулися помітні якісні
    з р у ш е н н я , з ' я в и л и с я нові явища в економічній сфері.
    Я к щ о ще у X I V с т . переважала примітивна експлуата­
    ція великих природних багатств українських земель,
    о с к і л ь к и домінували галузі, що базувалися на полю­
    ванні, — б о б р і в н и ц т в о , с о к і л ь н и ц т в о та інші види мис­
    ливства та ловецтва ( ш к у р к а бобра цінувалася більше,
    ніж мірка п ш е н и ц і ) , т о , п о ч и н а ю ч и з XV с т . , ситуація
    з м і н ю є т ь с я . Спочатку в Західній Європі п і д в и щ у ю т ь с я
    ціни на х у д о б у , що викликало її інтенсивний е к с п о р т .
    На ярмарках у Львові, Л у ц ь к у та і н ш и х містах волів
    продавали т и с я ч а м и , потім вони потрапляли далі на
    Захід. Д і й ш л о до т о г о , що у цей час саме воли почали
    п е в н о ю м і р о ю заміняти г р о ш і .
    Після падіння 1453 р. Константинополя держави, що
    були традиційними споживачами візантійського зерна
    (Італія, Франція та і н . ) , переорієнтовують с в о ю торгів­
    л ю . Основним перевалочним п у н к т о м зернового експор­
    ту стає м і с т о Гданськ на Балтійському морі, що суттєво
    пожвавлює процес виробництва пшениці у Речі Поспо­
    литій та українських землях, які входили до її складу.
    Така кардинальна зміна торговельної к о н ' ю н к т у р и , зрос­
    тання попиту на продукти скотарства й землеробства зу­
    мовили, з одного боку, якісні зміни в техніці та техноло­
    гії господарювання (розширення асортименту сільсько­
    господарських культур — почали вирощувати квасолю,
    петрушку, пастернак, селеру, салат т о щ о , появу водя­
    них, а згодом і вітряних млинів т о щ о ) . З і н ш о г о боку,
    зростаючі масштаби експорту гостро поставили питання
    про земельну власність, робочі руки та форми організа­
    ції праці.
    Е в о л ю ц і я феодальних в і д н о с и н зумовила в X I V —
    X V I ст. зростання великого феодального землеволодіння,
    причому не тільки князівського, а й боярського. Цей про­
    цес був досить динамічним: так, я к щ о наприкінці XIV ст.
    в українських землях налічувалося лише кілька десятків
    великих феодальних латифундій, то вже в першій поло­
    вині XVI ст. крупними землевласниками були понад сто
    магнатських родин, а також тисячі шляхтичів. Основни­
    ми джерелами такого зростання великого феодального зем­
    леволодіння були великокнязівські дарування, захоплення

    Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст.

    111

    феодалами общинних земель, купівля маєтків у інших
    власників, освоєння нових земель.
    Більша частина земель була зосереджена в руках ве­
    ликих магнатів. На Волині найбільшими землевласника­
    ми були Острозькі, Чорторийські, Радзівілли; на Київщи­
    ні та Подніпров'ї — Ружинські, Заславські, Капусти, Немиричі; на Брацлавщині та Поділлі — Замойські, Потоцькі, Язловецькі. Про масштаби магнатського землеволо­
    діння свідчить статистика: у X V — X V I ст. в Руському во­
    єводстві 55 родин великих феодалів володіли понад 1500
    сіл, міст та містечок, тобто більшою частиною всіх посе­
    лень краю. Особливо процес зростання феодального зем­
    леволодіння посилився після Люблінської унії 1569 р.
    Концентрація земель у руках магнатів зумовила ши­
    рокомасштабний наступ феодалів на територію та права
    селянських общин. Селянська община базувалася на су­
    сідських територіальних зв'язках й відігравала роль орга­
    нізуючого ядра в житті сільського населення ще з часів
    Київської Русі. Вона, як правило, утворювалася з окре­
    мих селянських дворищ, до яких, у свою чергу, входило
    5—11 «димів» — окремих господарств селянських сімейродин. Населення дворищ складали як повноправні общин­
    ники так і залежні селяни. Загалом дворище було суспіль­
    ним господарчим комплексом із садибами, орними зем­
    лями, сіножатями, лісами, водами.
    Тиск феодалів на селянську общину, що розгорнувся
    в X I V — X V I ст., виявлявся в привласненні общинних зе­
    мель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади
    своїх старост та намісників, обмеженні та ліквідації копних (громадських) судів т о щ о . Внаслідок цього в середи­
    ні X V I ст. вільних общинних земель в Україні практично
    не лишилося.
    Кількісне зростання феодального землеволодіння суп­
    роводжувалося якісними змінами у формах організації
    праці. У X I V — X V I ст. прогресував розвиток товарно-гро­
    шових відносин, бурхливо зростав ринок сільськогоспо­
    дарської продукції. За цих умов, намагаючись адекватно
    реагувати на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку,
    феодали перетворили свої земельні володіння на фільвар­
    ки — багатогалузеві господарчі комплекси, що базували­
    ся на постійній щотижневій панщині залежних селян,
    були орієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і
    зберігали значні риси натурального господарства.
    За польсько-литовської доби поглибився суспільний
    поділ праці, активізувалася урбанізація. У X I V — X V ст.

    112

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    міста України в основному ще зберігали феодально-аг­
    рарний характер (жителі міст займалися землеробством,
    скотарством, промислами і частково ремеслом та торгів­
    лею; перебували у феодальній залежності й подібно до
    селян виконували різні повинності, сплачували податки
    натурою і грішми). Водночас за міськими мурами відбу­
    валися значні зрушення, зароджувалися та прогресували
    нові явища та процеси: поглиблювалася спеціалізація ре­
    місництва (якщо в давньоруських містах існувало майже
    70 ремісничих спеціальностей, то у XV ст. — 200, а на
    початку XVII ст. — до 270). У XV ст. набули поширення
    ярмарки, що було п е р ш о ю ознакою становлення внут­
    р і ш н ь о г о ринку (постійні ярмарки існували у Львові,
    К и є в і , Галичі, Луцьку та і н . ) ; виникли фахові ремісничі
    об'єднання — цехи, виникають перші зародки мануфак­
    турного виробництва; у містах запроваджено Магдебур­
    зьке право.
    Українські землі знову потрапляють на орбіту актив­
    них торговельних відносин. Після падіння Константино­
    поля активізувався експорт зерна в Західну Європу, крім
    того, через Львів проходив єдиний шлях торгівлі Європи
    зі Сходом. На українському ґрунті з XV ст. дедалі більше
    приживаються елементи нової торговельної культури —
    набуває поширення продаж товарів у кредит, під заста­
    ву, укладаються торгові контракти, з'являються векселі,
    зароджується іпотечна система (земля здавалася під зас­
    таву).
    Зрушення в економіці X I V — X V I ст. були тісно пов'я­
    зані з соціальними процесами. В соціальній сфері україн­
    ських земель активно формувалися станова організація
    суспільства на підставі юридично визнаних прав, приві­
    леїв та обов'язків. Поділ на стани, що існував паралель­
    но етнічному та релігійному, започаткував ще одну пло­
    щину суспільної стратифікації, став важливим чинником
    у п р о ц е с і самовизначення та самоідентифікації людини,
    тобто усвідомлення свого місця в суспільній структурі.
    На вершині соціальної ієрархії перебував військовослужбовий стан (шляхта), до якого належали представни­
    ки з різних соціальних груп, що несли військову службу
    в к н я з я і могли утримувати себе під час походів. Форму­
    вання шляхти тривало від X I V до X V I ст. За цей час вона
    п р о й ш л а шлях від соціально-неоднорідної, юридично невизначеної, відкритої верстви до консолідованого, чітко
    окресленого законодавчо, майже замкнутого привілейо­
    ваного стану. Своєрідним стрижнем шляхетського стану

    Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст.

    113

    в українських землях, які входили до Великого князівс­
    тва Литовського, були майже ЗО княжих родів литовсь­
    кої та давньоруської династій (Острозькі, Вишневецькі,
    Збаразькі, Корецькі). Місце і роль цієї групи в соціаль­
    ній структурі визначалися знатністю походження та ве­
    ликою земельною власністю.
    Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани.
    До цієї категорії шляхти належали члени великокнязів­
    ської ради (пани радні) та найзаможніші феодали, які у
    воєнні походи виїжджали не в складі повітової шляхти,
    а окремо зі своїми загонами під власними корогвами (пан и - х о р у г о в н і ) . Князі та пани у т в о р ю в а л и п о р і в н я н о
    нечисленну елітну, аристократичну групу, яка була осно­
    вою для формування верхівки державного апарату і під­
    лягала тільки суду Великого князя.
    Найнижчий щабель займала дрібна шляхта (зем'яни).
    Свій родовід ця верства, що налічувала тисячі родин, ве­
    ла від колишніх вихідців із селян чи міщан, які за свою
    військову (боярську) службу одержали статус шляхти та
    земельні володіння. Верхівка зем'ян (бояр) володіла вот­
    чинами, мала права приватної власності на землю, а решта
    володіла удільними землями, тобто користувалася зем­
    лею лише за умови виконання військової повинності.
    Отже, зем'яни за походженням та способом життя були
    найближчими до суспільних низів і становили проміжну
    ланку між селянством і аристократичною верхівкою вій­
    ськово-служилої верстви.
    У XVI ст. процес оформлення шляхти в привілейова­
    ний стан вступив у вирішальну фазу. У соціальній сфері
    відбулися такі зрушення:
    1. Шляхта на основі серїі юридичних актів остаточ­
    но відокремилася від «поспільства» (селянства). У 1522 р.
    було прийнято сеймову ухвалу .про «вивід шляхетства»,
    згідно з я к о ю до шляхетського стану належали лише на­
    щадки тих, хто став боярином чи зем'янином ще за часів
    правління Вітовта, Сигізмунда й Казимира. Перепис шлях­
    ти («попис земський»), який було проведено 1528 p . , став
    наступним кроком у процесі її відокремлення в самостій­
    ну верству. У цей період термін «шляхтич» поступово ви­
    тісняє з ужитку традиційні «боярин» та «зем'янин». Оста­
    точне соціальне розмежування й виділення шляхти в окре­
    мий стан відбулося після появи «Устава на волоки» (1557),
    який відніс до шляхти лише «бояр стародавніх», а решту
    відтіснив на нижчі соціальні сходинки — до станів мі­
    щанства і селянства.

    114

    Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

    2. Внаслідок формування суспільної структури пра­
    ва князівського прошарку були обмежені, а дрібної шлях­
    ти — розширені, що зумовило зближення і внутрішню
    консолідацію шляхетського стану, ядром якого поступо­
    во стали пани.
    3. У середині XVI ст. паралельно до процесів виділен­
    ня,
    консолідації,
    самоусвідомлення
    шляхти
    відбувався
    процес створення юридично оформленої системи Ті прав,
    привілеїв та обов'язків. Зокрема, Л и т о в с ь к и й статут
    1566 р. остаточно скасував всі обмеження шляхетської зе­
    мельної власності, Віденський привілей 1565 р. сприяв
    утворенню повітових ш л я х е т с ь к и х сеймиків, а статут
    1566 р. закріпив за шляхтою законодавчі права і створив
    організоване представництво шляхти на загальнодержав­
    них сеймах, які в цей час могли суттєво обмежувати ве­
    ликокнязівську владу.
    Отже, у середині X V I ст. шляхта стала впливовою,
    організованою силою. У Польщі, де її сила та авторитет
    були значимі, вона становила майже 8—10% населення
    (середній показник у Західній Європі — 1—2%), а в укра­
    їнських землях Литви — майже 5% (за даними Н. Яковенко — майже 2,5%
    Важлива роль та особливе місце в українському сус­
    пільстві належали духовенству, яке становило окрему сус­
    пільну верству населення. «Церковні люди» не підляга­
    ли світському суду, в разі потреби їх судив суд єпископа.
    У польсько-литовську добу духовний стан був численний,
    до нього належала майже десята частина населення. У
    цілому духовенство поділялося на дві категорії: біле (пара­
    фіяльні священики, які не давали обітниці безшлюбності)
    і чорне (ченці, здебільшого високі духовні ієрархи).
    Тривалий час духовні посади переходили в спадок —
    після смерті батька парохію (прихід) отримував старший
    син. Я к щ о в священика було декілька синів, то молодші
    шукали собі парохій по сусідніх селах. Духовенство вима­
    гало від своїх парохіян різні «треби», відповідно до звича­
    їв і традицій кожного села. Це могла бути десятина, або ж
    скіпщина, тобто хлібна данина з копи. Побутувала також
    дрібна данина натурою — яйцями, ковбасою, насінням то­
    щ о . Деякі церкви та монастирі володіли значними земель­
    ними угіддями, селами і навіть містами, зокрема Луцька,
    Перемишльська, Володимирська церкви, Києво-Печерсь1

    Див.: Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця X I V до
    середини X V I I с т . — К., 1 9 9 3 . — С. 2 6 5 .

    Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст.

    115

    кий монастир. Тому часом формою «треби» міг бути відро­
    біток селянином панщини на церковних землях.
    Українське суспільство, втративши власну держав­
    ність, сприймало церкву не тільки як духовного настав­
    ника, а й як гаранта збереження етнічної самобутності та
    осередок громадського життя. Протягом X I V — X V I I ст.
    становище, роль і місце духовенства були неоднаковими.
    Під час перебування українських земель у складі Литви
    православна церква мала значні права та п р и в і л е ї ,
    перебувала під опікою держави і користувалася автори­
    тетом у суспільстві. Литовські правителі, не бажаючи за­
    лишати своїх численних православних підданих під впли­
    вом та верховенством московського митрополита, 1458 р.
    відновили митрополію в Києві. Вона керувала діяльніс­
    тю десяти єпископств, розташованих в українських та
    білоруських землях і була підпорядкована безпосередньо
    Константинопольському патріарху. Проте з часом, особ­
    ливо після Люблінської (1569) та Берестейської (1596)
    уній становище православного духовенства кардинально
    змінюється: після падіння 1453 р. Константинополя втра­
    чається підтримка ззовні; світська влада дедалі активні­
    ше втручається в церковні справи; у православ'ї поглиб­
    люється інтелектуальний та культурний застій; посилю­
    ється наступ католицизму; поява уніатської церкви пог­
    либлює розкол українського суспільства. Такі зміни приз­
    вели до того, що православне духовенство втратило свої
    позиції, а католицьке стало панівною ідеологічною си­
    л о ю , яка несла-з одного боку, європейську культуру та
    цивілізацію, а з іншого — окатоличення, ополячення, тоб­
    то денаціоналізацію українцям.
    Третім станом, що в X I V — X V ст. виділився в окрему
    верству населення, стали міщани. Ця верства не була одно­
    рідною. На вершині міської піраміди перебував патриці­
    ат. Цей аристократичний прошарок сформувався з найбагатших та найвпливовіших купців та промисловців. Се­
    редньою ланкою міщанства було бюргерство — цехові май­
    стри та торгівці середньої заможності. Основу соціальної
    піраміди міста становило міське поспольство, або плебс
    (ремісники, дрібні торгівці та селяни).
    Характерною рисою міського життя була цехова орга­
    нізація. Відповідно до західноєвропейських зразків насе­
    лення українських міст об'єднувалося в цехи: зброярів,
    будівельників, шевців, аптекарів. Кожен цех мав свій ста­
    тут, органи управління з виборними «цехмайстрами» на
    чолі. Перша згадка про існування цехової організації в

    116

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    українських землях датується 1386 р. — у грамоті йдеться
    про цех шевців Перемишля. Порівняно із Західною Євро­
    пою розвиток міст в українських землях мав свої особли­
    вості. По-перше, цехова організація не була так жорстко
    регламентована як у західноєвропейських корпораціях.
    По-друге, світські феодали володіли в королівських міс­
    тах земельними ділянками (юридиками), які не підляга­
    ли міській адміністрації та суду. По-третє, королівська
    влада на відміну від європейської традиції виступала, як
    правило, на захист феодалів, а не міст.
    За польсько-литовської доби п о ш и р и л о с я в містах
    України Магдебурзьке право. Вперше воно було запро­
    ваджене в німецькому місті Магдебурзі й остаточно сфор­
    мувалося як система правових норм ще в XIII ст. Суть
    його полягала у звільненні міста від управління і суду
    державних урядовців і феодалів та дарування права на
    створення органів місцевого самоуправління. З німець­
    ких земель протягом X I I I — X V I I I ст. ця система право­
    вих норм поширилася на територію Чехії, Угорщини,
    Польщі, Литви, а звідти — у Білорусію та Україну. Пер­
    шим містом України, якому 1339 р. було надане Магде­
    бурзьке право, стало місто Галицько-Волинського кня­
    зівства Санок (нині входить до складу П о л ь щ і ) . Згодом
    воно було надане Львову ( 1 3 5 6 ) , Кременцю ( 1 3 7 4 ) , Киє­
    ву ( 1 4 9 4 — 1 4 9 7 ) та іншим містам. Протягом X V — X V I I ст.
    Магдебурзьке право стало о с н о в о ю життя значної кіль­
    кості міст України.
    Поява Магдебурзького права тісно пов'язана з пере­
    бігом тогочасного державотворчого процесу. Для міщан
    боротьба за надання їм Магдебурзького права була спо­
    с о б о м здобуття певної автономії від держави та правової
    основи для захисту від зазіхань крупних феодалів, які
    вимагали від міст натуральних повинностей, податків
    та ін. Для центральної влади, яку уособлювали литов­
    ський князь або ж польський король, дарування тому
    чи іншому місту Магдебурзького права стало важливим
    чинником державного управління, що давав змогу роз­
    ширювати за рахунок міщан с в о ю соціальну базу та здій­
    снювати тиск на феодальну аристократію.
    Запровадження Магдебурзького права в українських
    землях мало важливі наслідки. Насамперед це захист
    міського населення від сваволі королівських намісників
    та великих землевласників, створення сприятливих умов
    для розвитку ремесла та торгівлі. Це дало можливість
    певною мірою «європеїзувати» міське життя, ввести його

    Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст.

    117

    в чіткі правові норми. Магдебурзьке право встановлюва­
    ло виборну систему органів міського самоуправління та
    суду, визначало їхні функції, регламентувало діяльність
    купецьких об'єднань і цехів, регулювало питання торгів­
    лі, опіки, спадкування, визначало покарання за злочини
    тощо.
    Поширення Магдебурзького права в українських зем­
    лях сприяло формуванню нових рис ментальності місце­
    вого населення. Йому стають притаманні демократизм,
    менша орієнтація на центральну владу, бажання буду­
    вати суспільне ж и т т я на основі правових норм т о щ о .
    Отже, Магдебурзьке право сприяло формуванню в Укра­
    їні засад громадянського суспільства.
    Вплив цієї с и с т е м и правових норм на у к р а ї н с ь к е
    суспільство не можна назвати однозначно позитивним,
    адже вона обумовила посилення іноземної колонізації та
    обмеження прав місцевого населення. Заохочення цент­
    ральною владою переселення в українські міста інозем­
    ців, релігійні обмеження, що почалися ще за часів Вітовта, призвели до витіснення з органів міського самов­
    рядування корінних жителів, місце яких зайняли поля­
    ки та німці, а т а к о ж до загострення проблем в економіч­
    ній сфері, де серйозними конкурентами русинів стали
    вірмени та євреї.
    Магдебурзьке право в українських землях гальмувало
    і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправ­
    ління, хоча саме вплив місцевого звичаєвого права зробив
    німецьку систему правових норм значно м ' я к ш о ю . Сфор­
    мована в Україні модель Магдебурзького права характе­
    ризується значно більшим втручанням, ніж у Західній Євро­
    пі, центральної влади в життя міст. Зокрема, у внутрішні
    справи українських міст досить часто втручалися королів­
    ські або великокнязівські намісники — воєводи і старос­
    ти. До того ж голову органу міського самоуправління (ма­
    гістрату) — війта, як правило, не обирали, а призначали
    король або великий князь.
    Незважаючи на те, що розвиток міст гальмувався як
    державною владою, так і феодальною аристократією, все
    ж міщани перебували у привілейованому становищі, по­
    рівняно з селянством. По-перше, міські мури робили їхнє
    життя більш захищеним. По-друге, ремесло та торгівля
    забезпечували вищий, ніж у селян, рівень ж и т т я . Потретє, запровадження Магдебурзького права створюва­
    ло юридичне підґрунтя для відносно незалежного роз­
    витку міст. По-четверте, існування міського самоуправ-

    118

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    ління формувало і фіксувало в ментальності міщан не­
    залежність поглядів, відповідальність, самостійність у
    прийнятті рішень. По-п'яте, процес обміну інформаці­
    є ю , а отже і генерація нових політичних, економічних
    та культурних ідей, завдяки порівняно більшій концен­
    трації населення та активним контактам із зовнішнім
    світом відбувалися швидшими темпами, ніж у сільській
    місцевості.
    Найнижчим прошарком соціальної піраміди було се­
    л я н с т в о , яке, так само як шляхта і міщанство, було
    неоднорідним. Залежно від форм феодальної експлуата­
    ції, характеру повинностей його поділяють на три групи:
    1. Чиншові селяни, або данники, які сплачували фео­
    далам натуральну й грошову ренту (чинш). Данники —
    це особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники. У ході формування фільваркової системи сіль­
    ського господарства ця категорія селянства поступово зни­
    кає.
    2. Тяглі селяни, які вели господарство на земельних
    ділянках, що належали феодалам. Основними формами
    експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова
    рента (панщина), державні податки (серебщина), держав­
    ні повинності (будування мостів, прокладання доріг, ре­
    монт замків т о щ о ) .
    3. Службові селяни — ремісники, рибалки, к о н ю х и ,
    бортники, які обслуговували двір феодала. Вони об'єд­
    нувалися в сотні, керовані сотниками і, крім виконання
    основної спеціальної служби, залучалися до відбування
    панщини та сплачували данину.
    У процесі зростання феодального землеволодіння,
    утвердження фільваркової системи господарювання
    (виробництво та переробка сільськогосподарської продук­
    ції, засновані на щотижневій панщині та чітко орієнтовані
    на ринок) відбувалося зближення між різними категорія­
    ми селянства, а його феодальна залежність поступово пе­
    реросла та юридично оформилася в залежність кріпосну.
    Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі,
    запровадженні о б о в ' я з к о в и х селянських робіт на пана
    (панщини), остаточному обмеженні громадянських прав
    і свобод селянства. Його юридичне оформлення вступило
    в завершальний етап у XVI ст. Характерно, що в україн­
    ських землях у складі Польщі цей процес відбувався тро­
    хи швидше, зокрема польські сейми 1505 і 1520 pp. забо­
    ронили селянам покидати свій наділ без згоди пана та
    узаконили дводенну панщину. Литовські статути (1529,

    Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст.

    119

    1566) обмежили право власності селян на землю. «Устава
    на волоки» (1557) встановила дводенну панщину в Литві,
    значно обмежила права селян щодо зміни місця прожи­
    вання, тобто юридично закріпляла належність селян фе­
    одалові. Останню крапку в законодавчому оформленні крі­
    посного права було поставлено «артикулами» польського
    короля Генріха Валуа (1573) та третім Литовським стату­
    том (1588). Відповідно до цих документів тривалість пан­
    щини визначалася волею пана; селяни позбавлялися прав
    розпоряджатися своїм майном, заповідати або ж відчу­
    жувати його без дозволу феодала; шляхтич отримав пра­
    во карати на смерть своїх кріпаків; селян-утікачів роз­
    шукували протягом 20 років.
    Селяни реагували на процес закріпачення пасивною
    непокорою (письмові скарги польському королю та ли­
    товському князю щодо зловживання шляхти; втечі на По­
    дніпров'я; відмова від виконання панщини та інших повинностей тощо) та активною протидією (напади на маєт­
    ки, знищення майна шляхтичів, вбивство панів, органі­
    зація повстань: 1431 р. повстання селян Бокотської во­
    лості на Поділлі, 1490—1492 pp. — повстання під прово­
    дом селянина М у х и ) .
    Суспільні процеси X V — X V I ст. зумовили виникнен­
    ня в соціальній структурі принципово нової верстви —
    козацтва, яка, поступово набираючи силу, згодом стала
    впливовим фактором суспільного життя, активним чин­
    ником історичного процесу.
    Отже, в період X I V — X V I ст. під впливом кардиналь­
    них зрушень у європейській торговельній к о н ' ю н к т у р і
    відбулися масштабні зміни не тільки в техніці та техно­
    логії господарювання, а й у сфері форм земельної влас­
    ності та організації праці. Концентрація земель у руках
    феодалів, обезземелення селянства, посилення його фео­
    дальної залежності стали підґрунтям для формування
    фільваркової системи сільського господарства. Активна
    урбанізація зумовила появу нових суспільних явищ та
    тенденцій: поглиблення спеціалізації ремісництва; утво­
    рення цехів; виникнення перших зародків мануфактур­
    ного виробництва т о щ о .
    У польсько-литовську добу відбуваються важливі про­
    цеси і в соціальній сфері: формуються шляхетський та
    міщанський стани; православне духовенство починає втра­
    чати позиції і активно витісняється католицьким; різні
    категорії селян перетворюються на одну верству — крі­
    паків; виникає нова соціальна група — козацтво.

    120

    Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

    4.6. Церковне життя.
    Берестейська унія
    З моменту розколу християнства 1054 р. на правос­
    лавну та католицьку гілки ідея унії (об'єднання) завжди
    знаходила своїх прихильників. Я к щ о православні вважа­
    ли, що унія можлива лише за відмови Римського Папи
    від ієрархічної першості в християнській церкві, то основ­
    ною вимогою католиків було визнання православними
    зверхності Папи.
    Після церковного розколу слабіюча православна цер­
    ква через критичні обставини все частіше звертається по
    допомогу до Заходу, до церкви католицької. Так сталося
    1274 р . , коли в Ліоні була підписана міжцерковна унія,
    спрямована проти монголо-татарської загрози, так було і
    1439 р. у Флоренції, коли Константинополь прагнув за­
    ручитися підтримкою західного світу в боротьбі з турка­
    ми. Хоча ці унії не були тривалими, їхнє значення поля­
    гає в збереженні та підтримуванні самої ідеї об'єднання
    церков, а також у пошуках можливих форм церковної
    унії. Отже, наприкінці XVI ст. унійний рух мав уже свою
    доволі довгу історію, протягом якої неодноразово дово­
    див актуальність та доцільність об'єднання.
    Після укладення Люблінської унії популярність ідей
    уніатства в Речі Посполитій посилилася. Зміцнення ка­
    толицизму на тлі втрати православ'ям своїх позицій дало
    змогу Ватикану розставити свої акценти в питанні цер­
    ковного об'єднання. Метою унії було приєднання право­
    славної церкви до католицької з обов'язковим визнан­
    ням верховенства Римського Папи, тобто розширення сфе­
    ри впливу Ватикану на Схід та помітне збільшення цер­
    ковних володінь. Ідею унії активно підтримував польсь­
    кий король, адже вона відкривала шлях для окатоличен­
    ня та ополячення українських та білоруських земель, тим
    самим сприяючи консолідації Речі Посполитої.
    Кризовий стан православної церкви створював у цей
    час умови не тільки для поширення ідей церковного єднан­
    ня в українському суспільстві, а й для появи в ньому
    прихильників цієї ідеї. Наприклад, палкий прибічник та
    захисник православ'я князь К. Острозький у своєму лис­
    ті до Папи зазначав: «Нічого не бажаю гарячіше, як єднос­
    ті, віри і згоди всіх х р и с т и я н » . З огляду на реалії такі
    настрої цілком зрозумілі. Люблінська унія посилила про­
    цес окатоличення та ополячення української еліти. І хо-

    Церковне життя Берестейська унія

    121

    ча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були
    різними (для одних це шлях до привілеїв і посад, для
    других — урівняння в правах з поляками, для третіх —
    прилучення, як вони вважали, до більш розвинутої куль­
    тури), наслідок для православ'я був один — різке зву­
    ження каналів матеріальної підтримки. Адже саме князі
    та багаті роди свого часу будували храми, фінансували
    монастирі, відкривали школи при церквах. Особливістю
    цього періоду було те, що патронат-опіка, своєрідне се­
    редньовічне спонсорство церкві, поступово деформуючись,
    перетворюється на звичайне володіння церквою чи мо­
    настирем. Ці релігійні осередки заставляли, давали в по­
    саг, у спадщину, здавали в оренду, обмінювали та прода­
    вали. Світська влада дедалі активніше проникає в цер­
    ковне життя. Тепер вже не митрополит призначав єпис­
    копів, їх висували або ж пани — рада, або ж сам Вели­
    кий князь, що"відкрило доступ до вищої ієрархії світсь­
    ким особам, які не тільки не переймалися церковно-релі­
    гійними інтересами, а виявляли виключно матеріальну
    заінтересованість, зберігаючи при цьому свої світські зви­
    чаї — полювання, банкети, насильства, розпусне життя
    та ін.
    Такі обставини спричинили моральну деградацію цер­
    ковної ієрархії, загальну дезорганізацію та занепад пра­
    вославної церкви. Вона вже не могла бути гарантом збе­
    реження національних традицій та осередком культур­
    ного життя. Церковна криза зумовила втручання в релі­
    гійні справи міщанства, організованого в братства. Актив­
    но протидіючи окатоличенню та полонізації українців,
    братства спробували взяти під свій контроль церковне жит­
    тя, особливо діяльність церковної ієрархії. Почин брат­
    чиків було підтримано Константинопольською патріархі­
    є ю , яка надала Львівському Успенському братству права
    ставропігії (автономність, залежність безпосередньо від
    патріарха) і доручила нагляд за єпископами та духовенс­
    твом. Поступово в частини вищої церковної ієрархії пра­
    вославної церкви визріває думка про доцільність унії з
    католицькою церквою. В основі таких настроїв були хит­
    росплетіння егоїстичних інтересів духовенства та реаль­
    них потреб церкви. Прихильників унії не влаштовувало
    втручання світської влади в релігійне життя, неконст­
    руктивна, на їхню думку, лінія Константинопольської пат­
    ріархії, бажання не тільки зберегти власні земельні воло­
    діння, а й зрівнятися в політичних правах з католиць­
    ким духовенством. Свою роль у формуванні позиції уніа-

    122

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    тів відігравало й утворення 1589 р. сильного Московсь­
    кого патріархату, який одразу почав претендувати на ка­
    нонічний та юридичний контроль над Київською митро­
    полією і залежними від неї єпархіями в Речі Посполитій.
    Два чинники сприяли активізації унійного руху в се­
    редині XVI ст. Спочатку, намагаючись убезпечити себе
    від реформації, польський король дозволяє єзуїтам роз­
    горнути свою діяльність у Польщі (1564), а згодом і у
    Литві (1569). Внаслідок цього Річ Посполита за корот­
    кий час вкривається мережою єзуїтських навчальних зак­
    1
    ладів. Ш и р о к о г о розголосу набуває релігійна полеміка.
    Талановиті проповідники активно працювали на ідею унії.
    Так, Венедикт Гербест ще 1567 р. цілком резонно вказу­
    вав православному духовенству на його неуцтво і темно­
    ту, як вихід із критичного становища він пропонував цер­
    ковну у н і ю . Інший відомий проповідник Петро Скарга
    обстоював цю ж ідею у своєму відомому трактаті «Про
    єдність церкви Б о ж о ї » (1577).
    Поглиблювала розкол суспільства так звана «кален­
    дарна реформа», проведена Папою Григорієм XIII 1582 p . ,
    яка суттєво розвела у часі релігійні свята католиків та
    православних. Через це католики-феодали неодноразово
    порушували релігійні традиції українських міщан та се­
    лянства.
    Намагаючись підняти престиж православного духовен­
    ства, подолати дискримінацію православних віруючих,
    водночас бажаючи вирішити низку власних інтересів,
    львівський єпископ Гедеон Балабан на з'їзді в Белзі (1590)
    став ініціатором підписання унії. До нього приєдналися
    л у ц ь к и й , турово-пінський та х о л м с ь к и й є п и с к о п и . У
    1595 р. Папа Климент VIII офіційно визнав унію.
    Юридичне оформлення унії мало відбутися 1596 р. у
    м. Бересті. Однак собор розколовся на дві частини — уні­
    атську та православну. Уніатська частина затвердила акт
    об'єднання церков та утворення греко-католицької церк­
    ви, яка підпорядковувалася Папі Римському. Було виз­
    нано основні догмати католицької церкви, водночас цер­
    ковні обряди залишилися православними, а церковно­
    слов'янська мова — мовою богослужіння. Уніатське ду­
    ховенство, як і "католицьке, звільнялося від сплати по­
    датків, уніатська шляхта нарівні з католицькою могла
    претендувати на державні посади. Крім того, уніатським
    єпископам було обіцяно місце в сенаті. Православний со­
    бор не визнав правомірність рішення уніатів. Усі спроби
    примирення були марними: незабаром сторони прокляли

    Культура України в X I V — X V I ст.

    123

    одна одну. Внаслідок цього унія замість консолідації ще
    більше поглибила розкол суспільства, започаткувала но­
    ву площину розшарування.
    Після укладення унії розпочався масовий наступ на
    православну церкву. Унія насаджувалася силою, право­
    славні церковні маєтності передавалися уніатам, право­
    славні залишилися без вищої церковної ієрархії. Водно­
    час уніати перебували в стані невизначеності, ніби між
    двома вогнями. Православні вбачали в них зрадників, а
    католики не вважали їх повноцінними громадянами, до
    того ж не виконали значної частини своїх обіцянок на
    Берестейському соборі. Католицька верхівка вбачала в
    греко-католицькій церкві лише засіб поширення власно­
    го впливу, а не самостійну церковну організацію. Уклав­
    ши Берестейську унію, вона спочатку о б ' є к т и в н о сприяє
    поширенню католицизму та ополяченню, але згодом прір­
    ва між українцями греко-католиками та поляками римокатоликами надзвичайно поглиблюється. Еволюція уні­
    атської церкви в умовах ворожого оточення призводить
    до того, що 1848 р. розпочинається корінний злам: греко-католицьке духовенство відходить від пропольських
    настроїв, а уніатська церква, глибше інтегруючись у га­
    лицьке суспільство, заявляє про себе як про національну
    українську церкву.
    Отже, форсований наступ католицизму на українські
    землі, що посилився після укладення Люблінської унії,
    мав своїм наслідком ополячення та окатоличення укра­
    їнського народу, вів до загальної дезорганізації та зане­
    паду православної церкви, яка катастрофічно втрачала
    роль осередку культурного життя, гаранта збереження
    національних традицій. Берестейська унія була для Поль­
    щі зручною формою посилення своєї влади в українських
    землях, розширення сфери впливу католицизму, а для
    частини православного духовенства — спробою підняти
    його престиж, подолати дискримінацію православних ві­
    руючих, вивести православну церкву з кризи.

    4.7. Культура України в XIV—XVI ст.
    Після занепаду Київської Русі литовське проникнен­
    ня, польська експансія, татарська агресія суттєво впли­
    нули на перебіг подій в українських землях. У X I V —
    X V I ст. відбулися значні зміни в усіх сферах суспільного

    124

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    життя. Неоднозначні процеси були притаманні у цей час
    культурному розвитку України. Дестабілізуючими куль­
    турний процес чинниками стали падіння Візантійської
    імперії в XV ст., що позбавило християнську православ­
    ну релігію зовнішньої підтримки, докорінно переорієнту­
    вало торгівлю, вплинуло на культуру господарювання в
    українських землях; відсутність власної державності в
    цих землях; зростаюча загроза ополячення й окатоличення
    після укладення Люблінської унії 1569 p . ; татарська агре­
    сія. Піднесенню української культури сприяли техніч­
    ний та технологічний прогрес; виникнення та розвиток
    власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і
    ширше розповсюджувати знання та інформацію; поява
    на історичній арені козацтва, яке виступало могутнім
    культуротворчим чинником. Взаємодіючи, ці чинники до­
    корінно змінили культурне обличчя українських земель.
    Певні зрушення в X I V — X V I ст. відбулись у політич­
    ній культурі. Європейський спалах Відродження дав по­
    штовх розвиткові гуманістичної думки в Україні. Носія­
    ми нових ідей стали Юрій Дрогобич, Павло Русин із Крос­
    на, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський та ін.
    Зокрема, С. Оріховський одним із перших серед представ­
    ників європейської політичної думки заперечив божест­
    венне походження влади та держави, категорично висло­
    вився проти підпорядкування світської влади духовній,
    обстоював невтручання церкви в державні справи. У сво­
    їх творах гуманісти подолали пануючий у середньовічній
    історіографії провіденціалізм (розуміння причин суспіль­
    них подій як вияв волі Бога) та фаталізм і почали зобра­
    жати історичних діячів, як активних с у б ' є к т і в , поведін­
    ка яких залежить від конкретних обставин. Суть ідей,
    які вони обстоювали, полягала у звільненні суспільної сві­
    домості, громадської та розумової діяльності з-під влади
    кліру. І хоча українські гуманісти були лише елітарною
    групою світських інтелектуалів, а їхні ідеї не мали значно­
    го поширення, все ж вони готували теоретичне підґрунтя
    для серйозних суспільних зрушень, вказуючи на людину
    як на активного с у б ' є к т а історичного процесу.
    Ніби для ілюстрації д у м о к гуманістів, наприкінці
    XVI — початку XVII ст. на історичну авансцену виходить
    нова суспільна сила — міщанство, яке одразу стало по­
    мітним чинником громадсько-політичного життя. Саме
    міщанство стало основою братств — легальних організа­
    цій, у діяльності яких спочатку переважав релігійно-бла­
    годійницький напрям, а в міру посилення іноземного гніту

    Культура України в X I V — X V I ст.

    125

    дедалі більше виявляли себе громадсько-політичний та
    національно-культурний напрями. Братства фактично пе­
    ретворилися на ідейні центри захисту мови, культури,
    духовних цінностей українського народу, на зародкові еле­
    менти громадянського суспільства.
    Новим явищем політичної культури цього періоду слід
    вважати і феномен Запорозької Січі, яка була праобра­
    зом майбутньої української державності.
    Значні зміни в X I V — X V I ст. відбулися у сфері право­
    вої культури. Українські землі втратили с в о ю самостій­
    ність, тому особливістю їхнього суспільного життя стало
    співіснування правових систем різного характеру та по­
    ходження. Головними документами, що регулювали пра­
    вові відносини, стали Литовські статути: Старий (1529),
    Волинський (1566), Новий (1588), в основу яких було пок­
    ладено традиційні норми місцевого звичаєвого і писаного
    («Руська правда») права. Крім цієї правової системи, в
    українських землях у багатьох містах діяло Магдебурзь­
    ке право, а в сільській місцевості західних земель — Во­
    лоське право. Хоча поява чужих правничих інститутів не
    зовсім відповідала ментальності місцевого населення, бло­
    кувала розвиток традиційних правових норм, проте саме
    Литовський статут завершив процес уніфікації правових
    систем давньоруських земель і став уособленням повного
    єдиного загального права, а Магдебурзьке право вводило
    суспільні відносини в цивілізоване русло, закладало на
    українському ґрунті основи громадянського суспільства.
    Певні зрушення відбулися і в побутовій культурі укра­
    їнських земель. Розширення панського землеволодіння,
    посилення влади феодала логічно привело до зміни облич­
    чя тогочасних сіл. Я к щ о раніше, коли вільної землі було
    багато, межею між сусідами вважалося те місце «де зітк­
    нуться с о к и р и » , тобто, де з обох сторін зустрінуться руба­
    чі під час рубання лісу, то в X V — X V I с т . під тиском на­
    ступу феодалів на селянські землі відбувається певне упо­
    рядкування структури селянського поселення. Хати бу­
    дують обабіч дороги. За к о ж н о ю хатою розташовані загу­
    менки, тобто довгі вузькі смуги землі, що належали гос­
    подарю хати.
    Цивілізованішими стають сімейні та родинні стосун­
    ки. В українських землях тривалий час існував грома­
    дянський шлюб, заснований на народних весільних зви­
    чаях та традиціях. Починаючи з X V I ст., між батьками
    та родичами молодої та батьками і родичами молодого
    укладається договір (зговір, змовини, згода). Спочатку

    126

    Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

    цей договір укладався усно, а починаючи з X V I I ст. —
    письмово, щоб закріпити за молодими придане. У X V I —
    XVII ст. церква встановлює контроль над процесом одру­
    ження. З цього часу тільки через обряд вінчання шлюб
    ставав дійсним.
    У період X I V — X V I ст. в народний побут входять го­
    динник, горілка, вогнепальна зброя та інші винаходи,
    що суттєво вплинули на суспільне життя.
    Розвивається фольклор. Народна творчість звертається
    насамперед до оспівування традицій Київської Русі. В ці­
    лому переважає обрядова поезія (русальні, купальські,
    обжинкові пісні, голосіння, а з XVI ст. з'являються нові
    фольклорні жанри — думи, історичні пісні, нова темати­
    ка — боротьба проти татарсько-турецької агресії, новий
    герой — козак-воїн, захисник рідної землі, новий ідей­
    ний зміст — становлення та поширення норм козацької
    лицарської етики, пробудження почуття патріотизму, фор­
    мування в народу нового рівня самосвідомості, громадян­
    ського обов'язку та віри у власні сили.
    Значні якісні зміни відбулися в духовній культурі.
    Протягом X I V — X V ст. на ґрунті давньоруської мови під
    впливом народного мовлення сформувалася «руська мо­
    ва», що стала офіційною державною мовою в Литовській
    державі. «Руська мова» — це певна спільна основа, схо­
    динка в становленні української та білоруської національ­
    них мов. На зламі X V — X V I ст. сформувалися дві окремі
    літературні мови — староукраїнська та старобілоруська.
    Я к щ о до утворення Речі Посполитої (1569) функціону­
    вання руської мови було досить вільним, то після перехо­
    ду Волині, Брацлавщини, Київщини до складу Польської
    держави вона зазнає дискримінації. Та все ж, незважаю­
    чи на утиски, українська мова не тільки не здає позиції,
    а розширює сфери вжитку, збагачує свою стилістику. По­
    ряд з вже традиційними юридично-діловим і літописним
    стилями, перекладною літературою, ораторсько-проповід­
    ницькою прозою бурхливо розвивається полемічний стиль
    (Г. Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній), зароджу­
    ється науковий (у лікарських посібниках, граматиках,
    словниках), виникає українське віршування (Г. Смотриць­
    кий, Д. Наливайко та і н . ) .
    Глибоко позначилася на духовній культурі специфіч­
    на ситуація в релігійній сфері, що склалася в українських
    землях X V — X V I ст. Безперервне протистояння католиц­
    тва і православ'я зумовило укладення Берестейської унії
    (1596) та утворення уніатської церкви, що посилило гос-

    Культура України в X I V — X V I ст.

    127

    троту релігійних та національних конфліктів. Релігійне
    протистояння мало не тільки негативні наслідки. Нама­
    гаючись укріпити власні позиції, протидіючі сторони му­
    сили дбати про розвиток освіти, поширення свого впливу
    через розбудову шкіл. Релігійна полеміка збуджувала дум­
    ку, сприяла розвиткові культури дискусії, формуванню
    полемічного стилю.
    Реальні потреби господарського та культурного жит­
    тя, поширення ідей гуманізму, намагання представників
    різних релігійних конфесій розширити свою соціальну
    базу зумовили якісні зміни у сфері освіти. У X V — X V I ст.
    поряд з традиційними школами при церквах та монасти­
    рях виникають протестантські та католицькі школи, що
    давали вищий рівень знань. Намагаючись протидіяти по­
    ширенню чужих впливів, православні засновують свої
    освітні заклади. Так, у сфері освіти з'являється новий
    тип школи — греко-слов'яно-латинська, у навчальному
    процесі якої органічно поєднувалися давньоруська тра­
    диція й новітні надбання західноєвропейської думки. Пер­
    шим освітнім закладом цього типу в українських землях
    стала О с т р о з ь к а академія ( 1 5 7 6 ) , заснована к н я з е м
    К. Острозьким. У своїх стінах вона зібрала квіт тогочас­
    ної української та зарубіжної інтелектуальної еліти. її
    викладачами були Г. Смотрицький, В. Суразький, Д. На­
    ливайко, чужоземці — відомі вчені К. Казимирський.
    Я. Лятош, К. Лукаріс, який незабаром став патріархом
    константинопольським. Своєрідну естафету Острозька ака­
    демія передала братським школам, перша з яких виник­
    ла 1586 р. у Львові. Наприкінці XVI — на початку XVII ст.
    школи цього типу діяли в Перемишлі, Кам'янці-Подільському, Галичі, Х о л м і та інших містах.
    Падіння в середині XV ст. Візантійської імперії зумо­
    вило докорінний переворот у духовному житті українсь­
    кого суспільства. Після певної паузи в поступальному роз­
    витку культури, своєрідного інтелектуального та куль­
    турного застою, розпочинається переорієнтація на захід­
    ну цивілізацію, активне засвоєння на ґрунті києво-руської духовності надбань західноєвропейської культури. Ви­
    явами цих якісних змін у духовній сфері України стали:
    1) відхід від візантійських зразків та канонів (у X V —
    XVI ст. в іконописі постаті святих виходять за межі ві­
    зантійських умовностей, набувають рис індивідуальнос­
    ті, передається динаміка р у х у ) ; 2) поширення ідей гума­
    нізму та реформації; 3) поява нових форм самовиражен­
    ня і мистецьких стилів (у літературі набуває поширення

    128

    Українські землі у складі Литви та Польщі

    полемічний стиль, виникає українське віршування; у жи­
    вописі наприкінці XVI ст. з'являються нові жанри — пор­
    трет, історичний живопис, зростає інтерес до пейзажу;
    виникають такі жанри світської музики, як побутова піс­
    ня для триголосого ансамблю або хору (кант), сольна піс­
    ня із супроводом; у 1573 р. створюється вітчизняний ляль­
    ковий театр, що надалі переростає в традицію українсь­
    кого вертепу; зароджується стиль бароко; 4) посилення
    світського елементу в культурі, зростання уваги до лю­
    дини та її духовного світу; 5) індивідуалізація творчості.
    Отже, позитивні зрушення в культурі праці та госпо­
    дарюванні пов'язані з налагодженням Україною актив­
    них торгово-економічних зв'язків з Європою. Поява еле­
    ментів громадянського суспільства та моделі-зародку (За­
    порозька Січ) національної державності в політичній та
    правовій культурі; зростання цивілізованості у сфері по­
    бутової культури; суттєві якісні зміни в культурі духов­
    ній, зумовлені впливом ідей гуманізму та реформації, ство­
    рили сприятливий ґрунт для зростання національної сві­
    домості українського народу, зміцнення його віри у влас­
    ні сили, згуртування в боротьбі за свою землю, віру, пра­
    ва та незалежність.

    5.

    Виникнення
    українського козацтва
    5.1. Феномен козацтва:
    генезис, характерні риси
    та особливості

    Вперше термін «козак» зустрічаємо у Початковій мон­
    гольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов
    він означає «одинокий», «схильний до завоювання». У
    XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови
    «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збір­
    ника житій святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «ко­
    зак» вживалося для позначення полярних рольових фун­
    кцій: «страж» і « р о з б і й н и к » .
    Проблема появи та формування козацької верстви й
    досі є дискусійною. Перші спроби її розв'язання були зроб­
    лені ще на початку XVII ст., коли польські історики на­
    магалися вивести козацький родовід із самоназви, тобто
    зі слова « к о з а к » . Зокрема, польсько-литовський хроніст
    М. Стрийковський вважав, що козаки походять від ста­
    родавнього ватажка «Козака», який вдало боровся з та­
    тарами. З часом викристалізувалася низка версій, що по­
    яснюють походження козацтва:
    1) «хозарська» — о т о т о ж н ю є козаків з давніми наро­
    дами степу «козарами», або хозарами;
    2) «чорно-клобуцька» — вбачає в них нащадків «чор­
    них клобуків» — тюркського племені, яке у давньорусь­
    кі часи жило в пограничному зі Степом Пороссі;
    3) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним
    з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (чер­
    касів), які до того проживали в Тмутаракані;
    5

    130

    Виникнення українського козацтва

    4) «татарська» — виводить козацький родовід з татар­
    ських поселень, що виникли на Київщині за часів Воло­
    димира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття та­
    тарського елементу з місцевим населенням утворилася
    якісно нова верства — козацтво;
    5) «автохтонна» — доводить, що козацтво як спільно­
    та є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічо­
    вих громад Київської Русі, які за литовської доби не зник­
    ли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий
    устрій, у військово-службові формування, підпорядкова­
    ні великому литовському князю;
    6) «болохівська» — п о в ' я з у є козаччину з існуванням
    у давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення монгольського іга добро­
    вільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади
    місцевих князів;
    7) «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок ко­
    зацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київ­
    ської Русі — «бродниками», які жили у пониззі Дунаю;
    8) «уходницька» — пов'язує виникнення козацтва з
    утворенням на території Наддніпрянщини громад віль­
    них озброєних людей, котрі прибували сюди на промис­
    ли за р и б о ю , бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою
    здобиччю;
    9) «захисна» — пояснює появу козацтва на південних
    рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаю­
    чій татарській загрозі;
    10) «соціальна» — факт виникнення козацтва пояс­
    нює як наслідок посилення економічного, політичного,
    національного та релігійного гніту, яке штовхало селян­
    ство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в
    1
    нових місцях проживання .
    Жодна з цих теорій не може пояснити всю складність
    виникнення та формування козацтва, оскільки кожна з
    них базується на якомусь одному чиннику із економіч­
    ної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас біль­
    шість з них містить раціональні зерна, синтез яких дає
    можливість наблизитися до правильної відповіді.
    Поява того чи іншого історичного явища зумовлена,
    як правило, сумарною дією чинників двох категорій (ме­
    жа між якими досить умовна), тих, що роблять виник1

    Д о р о ш е н к о Д. Нарис історії У к р а ї н и . Т. 1. — К., 1 9 9 2 . —
    С . 1 4 9 — 1 5 1 ; Я к о в е н к о Н . Н а р и с історії У к р а ї н и з найдав­
    н і ш и х часів д о к і н ц я X V I I I ст. — К . , 1 9 9 7 . — С . 1 1 0 — 1 1 1 .

    Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості

    131

    нення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють
    його необхідність. Чинниками, що робили можливими
    появу та формування козацтва, були:
    1) існування великого масиву вільної землі зі сприят­
    ливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між
    хліборобською та кочовою цивілізаціями;
    2) досвід освоєння південних територій уходниками,
    добичниками, бродниками та ін;
    3) природне прагнення людей до міграції в пошуках
    кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації.
    Необхідність виникнення козацтва зумовлена:
    1) зростанням великого феодального землеволодіння,
    що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господар­
    ського освоєння та колонізації нових земель;
    2) посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим
    закріпаченням, наростанням релігійного та національно­
    го гніту;
    3) зростанням зовнішньої загрози, нагальною потре­
    бою захисту від нападів турків і татар.
    Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової
    цивілізацій між слов'янським та тюркським етнічними ма­
    сивами, між християнством та магометанством. Показово,
    що турки називали запорожців буткалами, тобто змішаним
    народом. У козацький побут органічно ввійшли тюркські
    слова (кіш, осавул, булава, бунчук, барабан, табір, майдан
    тощо), татарські озброєння (крива шабля), одяг і звичаї (ша­
    ровари, оселедець тощо). Тому термін «протистояння», по­
    ширений в історичній літературі, не зовсім точно відображає
    характер тих умов, за яких відбувалося формування козац­
    тва. Цей маргінальний прошарок населення зростав на ґрунті
    взаємодії, взаємовпливу та пошуку компромісу між кочо­
    вою та хліборобською цивілізаціями.
    Перші згадки про козацтво датуються Х Н І ст., проте
    як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно фор­
    мується водночас зі шляхтою протягом X V — XVI ст. Фак­
    тично майже до кінця XVI ст. термін «козацтво» фіксу­
    вав не соціальний статус, а спосіб життя, рід занять. У
    1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про
    утворення найманого козацького формування. 300 коза­
    ків було прийнято на державну службу, записано у ре­
    єстр (список) і отримало правовий статус регулярного вій­
    ська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, нама­
    гання використати частину його сил в інтересах польської
    держави, все ж вона поклала початок двом важливим су-

    132

    Виникнення українського козацтва

    спільним процесам: а) утворенню реєстрових збройних
    формувань; б) легітимізації козацького стану — юридич­
    ному визнанню прав, привілеїв та обов'язків козацтва як
    соціальної верстви.
    Утворений Сигізмундом II Августом загін незабаром
    був розформований. Лише 1578 р. уряд Речі Посполитої
    у зв'язку з поразкою в Лівонській війні та активізацією
    низового козацтва був змушений повернутися до ідеї від­
    новлення реєстрових формувань. Король Стефан Баторій
    вписав до реєстру 500 козаків, які за свою службу звіль­
    нялися від податків, одержували землю на правах ранго­
    вого володіння, військово-адміністративну незалежність
    від місцевої влади, судовий імунітет. Основними завдан­
    нями реєстровців були охорона кордонів та контроль за
    нереєстровими козаками.
    З часом кількість реєстрових козаків зростала: 1590 р.
    їх налічувалося 1 тис. осіб, 1625 р. — 6 т и с , а 1631 р. —
    вже 8 тис. Організаційно реєстрове (городове) козацтво
    1625 р. мало шість полків — Білоцерківський, Канівсь­
    кий, Черкаський, Корсунський, Переяславський, Чиги­
    ринський. Серйозним ударом по реєстровцям і по всій ко­
    зацькій верстві була «Ординація війська Запорозького ре­
    єстрового» (1638), яка зменшила кількість реєстрового вій­
    ська і обмежила привілеї та права козацтва.
    На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не
    було однорідним: реєстрове (городове) козацтво — замож­
    ні, привілейовані козаки, які перебували на державній служ­
    бі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — коза­
    ки, які проживали в пониззі Дніпра в межах військовополітичної організації Запорозька Січ; нереєстрове козацт­
    во, яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і не
    маючи офіційно визначеного статусу вело козацький спосіб
    життя у прикордонних районах. Проте, незважаючи на не­
    однорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне
    місце в становій ієрархії Речі Посполитої.
    Отже, протягом X V — X V I ст. в суспільстві формується
    нова соціальна верства — козацтво, яка виникла як опози­
    ція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небез­
    підставно претендувала на роль політичного лідера і владу.
    Ґрунтом для формування козацтва стали існування вели­
    к о г о масиву вільних земель, накопичений у попередній
    період досвід їхнього освоєння, природне прагнення лю­
    дей до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Каталізаторами цього процесу були широкомасштаб­
    на колонізація нових земель, що розгорнулася в XV ст.;

    Запорозька Січ

    133

    посилення соціально-економічних протиріч та релігійно­
    го і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з
    боку турків та татар.

    5.2. Запорозька Січ
    Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'являється
    1551 р. у польського історика Мартина Бєльського ( 1 4 9 5 —
    1575). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у
    першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для
    нагляду за переправами, промислом і для боротьби з тата­
    рами. Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Ненаситецький т а і н . ) перетинали Дніп­
    ро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на
    100 км. Після цього ріка розливалася в широку запла­
    ву — Великий Луг, де було багато проток та островів (по­
    над 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних остро­
    вах — Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.
    Складність питання про місцезнаходження і час ви­
    никнення першої Січі полягає в тому, що стихійно при­
    буваючі на Запорожжя козаки будували в різних місцях
    так звані «городці» та засіки або ж «січі» з повалених
    дерев для захисту від ворожих нападів. Проте такі імпро­
    візовані населені пункти були слабоукріпленими і тому
    під натиском ворога досить швидко припиняли своє існу­
    вання, не лишаючи після себе згадки, зафіксованої в істо­
    ричних джерелах. Заснування першої Запорозької Січі
    історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ваДмитра Вишневецького.
    Вишнєвецький Дмитро (Байда, 1516—1563) — один із перших
    відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок вели­
    кого князя литовського Ольгерда. У 1551 р. — черкаський і ка­
    нівський староста, організатор відсічі татарським нападам. У1560 р. —
    на службі в московського царя /вана Гоозного, у 1561 р. поверта­
    ється в Україну. У1563 р. здійснив військовий похід до Молдавії.
    Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козаць­
    ке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був
    відправлений до Стамбула і там страчений.
    Під його керівництвом протягом 1552—1556 pp. на
    о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не
    тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною
    базою для здійснення походів на Крим, осередком згур­
    тування запорозького козацтва.

    134

    Виникнення українського козацтва

    З часом на Запорожжі сформувалася нова українська
    (козацька) державність, яку називають праобразом справ­
    жньої держави. Головними ознаками держави є існуван­
    ня особливої системи органів та установ, що виконують
    функції державної влади; право, що закріплює певну сис­
    тему норм, санкціонованих державою; певна територія,
    на яку поширюється юрисдикція даної держави. Січі бу­
    ли притаманні усі ці ознаки. Специфічні історичні умови
    та обставини життя запорожців помітно вплинули на про­
    цес самоорганізації козацтва, зумовивши неповторний
    імідж козацької державності. Вищим законодавчим, адмі­
    ністративним і судовим органом Січі була січова рада. її
    рішення були обов'язковими до виконання. Як правило,
    рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та
    зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь,
    судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін.
    Важливою функцією ради було обрання уряду Січі — вій­
    ськової старшини, а також органів місцевої влади — па­
    ланкової або полкової старшини. У різні часи чисельність
    козацької старшини була не однаковою й інколи стано­
    вила понад 150 осіб. До цієї групи козацтва входили: вій­
    ськова старшина — кошовий отаман, військовий суддя,
    військовий осавул, військовий писар та курінні отамани;
    військові служителі: хорунжий, бунчужний, довбиш, кан­
    целяристи та ін.; похідні та паланкові начальники — пол­
    ковник, писар, осавул та ін. Старшина зосереджувала у
    своїх руках адміністративну владу та судочинство, керу­
    вала військом, розпоряджалася фінансами, представляла
    Січ на міжнародній арені.
    Крім власних органів державного управління, в Січі
    функціонувало також власне козацьке право, яке було не
    писаним законом, а «стародавнім звичаєм, словесним пра­
    вом і здоровим глуздом». Це пояснюється відсутністю тра­
    диції, оскільки козаки мали того часу порівняно коротку
    історію; перманентною воєнною конфронтацією, яка не
    давала змоги зосередитися на внутрішньому житті; побо­
    юванням запорозьких козаків, що писані закони змінять
    та обмежать їхні свободи. Козацьке право фіксувало ті
    відносини, що уклались у Січі: утверджувало військовоадміністративну організацію (38 військових куренів і 5—
    8 територіальних паланок), зумовлювало правила військо­
    вих дій, діяльність адміністративних та судових органів,
    порядок землекористування, укладання договорів, визна­
    чало види злочинів та покарань. Запорожжя мало і свою
    територію, яка називалася «землями Війська Запорозь-

    Запорозька Січ

    135

    к о г о » . Розташовуючись на території Дніпропетровської,
    Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, До­
    нецької, Луганської та Харківської областей, Запорозька
    Січ у XVIII ст. за розмірами площі наближалася до острів­
    ної Англії. Територія Запорожжя постійно змінювалася,
    кордони переносилися. Проте це не може стати на заваді
    визнання козацької державності, оскільки у багатьох ко­
    чових народів кордони були постійно рухливими, а існу­
    вання державності все ж таки визнавалося.
    Отже, ми маємо своєрідну оригінальну форму дер­
    ж а в н о с т і , суть я к о ї фахівці вбачають у самоврядній
    структурі народної самооборони і господарській формі
    самовиживання за вакууму державної влади та постій­
    ної воєнної небезпеки. М. Костомаров назвав Січ «хрис­
    тиянською козацькою республікою», і це визначення ста­
    ло класичним, адже Війську Запорозькому Н и з о в о м у
    справді були притаманні певні риси демократичної рес­
    публіки. Тут не існувало ні феодальної власності на зем­
    л ю , ні кріпацтва; панувала формальна рівність між усі­
    ма козаками (права користування землею та іншими угід­
    дями, брати участь у радах та і н . ) . У Січі п а н у ю ч о ю
    була виборна система органів управління, контроль за
    діяльністю яких здійснювала козацька рада. Для козац­
    тва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків
    та отаманів вони сприймали винятково через призму уста­
    лених звичаїв та традицій. Невідповідність лідера ко­
    зацьким нормам могла стати причиною не тільки усу­
    нення з посади, а навіть смертної кари. Сам обряд обран­
    ня старшини свідчив про глибоко укорінений демокра­
    тизм козацької громади. Так, за звичаєм обраний кошо­
    вий отаман мусив двічі відмовлятися від булави і лише
    на третій — погодитися. Аби він не забував свого місця,
    не зневажав рядових козаків та пам'ятав, звідки він вий­
    ш о в , старі січовики посипали його голову п і с к о м або
    мазали б а г н ю к о ю . А к о ш о в и й мусив дякувати за ласку
    та д о в і р ' я і вклонятися на чотири с т о р о н и . Водночас,
    присягнувши отаману, козаки в усьому підкорялися йо­
    му і шанобливо до нього ставилися.
    Свого часу відомий дослідник американської демокра­
    тії Алексіс де Токвіль влучно підмітив, що американська
    цивілізація виросла на двох великих протилежних заса­
    дах, які органічно з'єдналися в одне ціле — духу свободи
    та духу релігії. Це ж стосується й козацтва. Взаємовплив
    волелюбних і національно-релігійних засад лежить не тіль­
    ки в основі світобачення козаків, а є своєрідним ідеоло-

    136

    Виникнення українського козацтва

    гічним фундаментом усієї будови козацької держави. Гли­
    бока релігійність, ревний захист православної віри — ха­
    рактерні ознаки духовного життя Запорожжя. Достатньо
    сказати, що вступ до запорозького товариства починався
    з питання: «У Бога віруєш?» Саме православ'я, очевид­
    но, значною мірою вплинуло на формування романтичної
    моделі лицарства, яким стало запорозьке козацтво. Адже
    в православній системі цінностей глибока духовність про­
    тиставляється корисливому індивідуалізму, матеріальні
    інтереси відсуваються на другий план.
    Про прихильне ставлення козаків до релігії свідчить
    існування в межах вольностей Війська Запорозького Ни­
    зового понад 60 церков. Козаки постійно відвідували бо­
    гослужіння та різні молебни. Характерно, що при читан­
    ні Євангелія усі козаки випростовувалися і до половини
    витягали шаблі з піхов на знак готовності захищати збро­
    єю слово Боже від ворога. Кожен козак, умираючи, від­
    писував на церкву ікону, медаль, злиток золота, срібла
    т о щ о . У 1755 р. запорозький кіш придбав срібне паніка­
    дило вагою 5 пудів і вартістю 3 тис. крб., що за тих часів
    було величезною сумою (все жалування війська тоді ста­
    новило 4660 к р б . ) . Особливо прихильність козаків до пра­
    вослав'я виявилася у боротьбі проти окатоличення та унійного руху. В умовах постійного стресового стану, ризику
    власним життям
    релігія та церква були для козацтва
    пристанищем с п о к о ю , де можна було врівноважити й зас­
    покоїти вируюче козацьке життя, а також підготуватися
    до самозречення та подвигу, що становили суть запорозь­
    кого способу існування. Саме тому можна констатувати,
    що між православ'ям і козацтвом існував глибинний
    зв'язок, козацький устрій мав демократичний характер і
    тому Запорозьку Січ цілком обґрунтовано можна назвати
    « х р и с т и я н с ь к о ю козацькою р е с п у б л і к о ю » .
    Козацька форма державності мала свої особливості.
    По-перше, вона виникла не на етнічній, а на моральнопсихологічній основі. Людей об'єднала не сила держав­
    ної влади, а духовна спорідненість. По-друге, Запорозька
    Січ була деформованим варіантом державності: інтенсив­
    ний розвиток військової сфери — могутнє військо та озбро­
    єння і примітивний економічний сектор (відсутність влас­
    ної фінансової системи, грошей, міст, розвинутої інфра­
    структури).
    Отже, Запорозька Січ, маючи низку головних ознак
    державності, все ж була лише своєрідною, перехідною
    моделлю між справжньою повноцінною державою і про-

    Козацько-селянські повстання

    137

    фесійною о б щ и н о ю . Внутрішні недоліки (домінування під
    тиском обставин воєнної та невиконання господарської,
    демографічної, культурної та інших державотворчих фун­
    кцій) перехідної моделі та несприятливі зовнішні впливи
    так і не дали змоги цьому зародку, ескізу української
    державності перерости в нову якість, але свій помітний
    яскравий слід у процесі українського державотворення
    козацька держава, безумовно, залишила.

    5.3. Козацько-селянські повстання
    наприкінці XVI — на початку XVII ст.
    Наприкінці X V I — на початку XVII ст. українськими
    землями прокотилося дві хвилі активного протесту на­
    родних мас проти існуючих порядків: перша (1591 —1596)
    була порівняно к о р о т к о ю у часі, друга ( 1 6 2 5 — 1 6 3 8 ) три­
    валішою. Головною рушійною силою народних виступів
    було козацтво.
    Основними причинами першої хвилі народного гніву
    були посилення кріпосницького та національного гніту (на­
    гадаймо, що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували
    остаточне оформлення кріпосного права); енергійна експан­
    сія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізо­
    вані «уходниками» та запорожцями; зіткнення інтересів
    шляхетської та козацької верств; намагання офіційної вла­
    ди Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.
    Повстання К. Косинського (1591—1593) — перший ве­
    ликий селянсько-козацький виступ. Приводом до нього
    стало захоплення білоцерківським старостою К. Острозь­
    ким козацьких земель. Даючи відсіч зухвалому шляхти­
    чеві, загін реєстрових козаків на чолі з К. Косинським у
    грудні 1591 р. захопив замок і місто Білу Церкву. Цей
    виступ, підтриманий міщанами та селянами, незабаром
    переріс у масштабний повстанський рух, який протягом
    1592—1593 pp. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Успіхи повстанців
    налякали офіційну владу. Київський воєвода Костянтин
    Острозький, зібравши численне шляхетське військо та за­
    гін німецьких найманців, у серпні 1593 р. завдав пораз­
    ки козацькому війську у вирішальній битві під П ' я т к о ю
    на Житомирщині. К. Косинський з частиною козаків зму­
    шений був відійти на Запорожжя.

    138

    Виникнення українського козацтва

    Зібравши двохтисячне в і й с ь к о , повстанці в травні
    1593 р. розпочали новий наступ. Під час облоги Черкас
    загинув К. Косинський (за однією версією під час б о ю , за
    іншою — підступно вбитий слугами князя Вишневецького в ході переговорів). Залишившись без лідера, повстан­
    ці зазнали поразки.
    Після першого великого спалаху народної активності
    1594 р. розпочинається козацько-селянське повстання під
    проводом С. Наливайка.
    Наливайко Семерій (Северин; 7—1597) — козацький ватажок,
    провідник козацького повстання 1595—1596 pp. Родом з Галичини. Змолоду козакував на Запорожжі, потім вступив на службу
    до князя К. Острозького. В 1594 р. — першій половині 1595 р.
    бере участь в антитурецьких походах. Після повернення з Угорщи­
    ни бере під козацький контроль більшу частину Волині, що стало
    початком великого повстання. Після капітуляції повстанців на
    р. Солониці Наливайко разом з іншими козацькими старшинами
    потрапив у полон, був відвезений до Варшави і страчений.
    Як сотник надвірних козаків князя Острозького він
    був змушений брати участь у придушенні повстання
    1591 — 1 5 9 3 , проте після битви під П ' я т к о ю в долі Нали­
    вайка відбувається крутий злам — він залишає службу і
    організовує на Брацлавщині загін нереєстрових козаків.
    Здійснивши вдалий похід проти татар, Северин та його
    прибічники захопили зброю та 4 тис. коней. Відчувши
    власну силу і намагаючись її збільшити, козацький вата­
    ж о к посилає на Січ своїх посланців з метою прихилити
    на свій бік січовиків для виступу проти поляків.
    Частина старшини не побажала приєднуватися до дій
    людини, яка брала участь у розгромі К. Косинського під
    П ' я т к о ю , а решта, обравши наказним гетьманом Г. Лобо­
    ду, вирушила на д о п о м о г у наливайківцям. У ж о в т н і
    1594 р. спалахує антишляхетське повстання на чолі з На­
    ливайком. Уже навесні 1595 р. на території України вели
    боротьбу декілька десятків повстанських загонів, у лавах
    яких налічувалося понад 12 тис. осіб. Наприкінці 1595 —
    на початку 1596 pp. селянсько-козацькі виступи охопили
    Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля та білоруське
    Полісся. Таке успішне розгортання повстання значною
    мірою було зумовлене тим, що основні збройні форму­
    вання Польщі на чолі з коронним гетьманом С. Жолкевським у цей час перебували в Молдові, де вони намагали­
    ся посадити на молдавський трон польського ставленика.
    Коли повстанці, очолювані Наливайком, стали для
    шляхетської Польщі серйозною загрозою, урядом було

    Козацько-селянські повстання

    139

    прийнято рішення кинути проти селянсько-козацького ко­
    ронне військо С. Жолкевського. Розуміючи, що протиді­
    яти численному, вишколеному та озброєному польсько­
    му війську він не зможе, Наливайко з невеликим заго­
    ном (понад 1500 чоловік) відступив на Волинь, а звідти
    через уманські ліси до Білої Церкви. Саме в цьому місті
    було об'єднано сили трьох козацьких ватажків — С. На­
    ливайка, М. Шаули, Г. Лободи. Об'єднане козацько-се­
    лянське військо налічувало 5—6 тис. осіб, що дало змогу
    розгромити передові загони шляхетських військ на чолі
    з Ружинським, але перед основними силами Жолкевсь­
    кого вони змушені були відступити.
    Одна з вирішальних битв відбулася в урочищі Гост­
    рий Камінь біля Трипілля, у ході якої обидві сторони
    зазнали значних втрат, але жодна не отримала перемоги.
    Після цієї баталії Жолкевський відійшов до Білої Церк­
    ви і чекав підходу резервів, а козацьке військо — у Пере­
    яслав, де і відбулася рада, яка обрала гетьманом замість
    Наливайка Лободу. Частина повстанців мала на меті пе­
    рейти кордон й утекти в Р о с і ю і тому забрала з с о б о ю
    жінок, дітей і майно, що помітно знизило мобільність
    козацького війська. Отримавши підкріплення, Жолкев­
    ський відрізав повстанцям дорогу до р о с і й с ь к о г о кор­
    дону.
    В урочищі Солониця, неподалік від Лубен, козацьке
    військо потрапило в оточення і зазнало поразки. Полоне­
    ного Наливайка та шістьох соратників було відправлено
    до Варшави, де у в'язниці його протримали більше року
    і у квітні 1597 р. відрубали голову, а потім четвертували
    тіло.
    Після поразки повстань кінця XVI ст. протягом трид­
    цяти років не було великих народних виступів. Значною
    мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на
    початку XVII ст. у період активної зовнішньополітичної
    діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі
    козаків і тому мусила змінити гнів на милість, а репресії
    на привілеї. Невдачі попередніх виступів та поява нових
    акцентів у політиці польського уряду призвели до розко­
    лу козацтва і виникнення в його середовищі двох течій:
    радикальної, що об'єднувала незаможних козаків, вчо­
    рашніх селян та ремісників, які прагнули шляхом повс­
    тання домогтися перерозподілу шляхетських земель та
    майна і цим покращити свій життєвий рівень, та помір­
    кованої, до якої належали заможні козаки, схильні до
    компромісів й мирного легітимного (законного) розши-

    140

    Виникнення українського козацтва

    рення козацьких прав і вольностей шляхом договорів з
    польським урядом.
    З 1596 до 1625 р. домінувала поміркована течія, най­
    яскравішими постатями якої були гетьмани Самійло Кіш­
    ка (1600—1602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616—
    1622).
    Кішка Самійло (7—1602) — козацький гетьман, походив з україн­
    ської шляхти. Учасник морських походів запорожців на турецькі фор­
    теці. Під час одного з них потрапив у полон, де пробув 25 років.
    У1599 р. організовує повстання невільників на турецькій галері
    поблизу Гззлева і повертається в Україну. Наступного року козаки
    під проводом Самійла Кішки у складі польсько-шляхетського війсь­
    ка здійснюють успішну експедицію до Волощини на підтримку гос­
    подаря Ієремії Могили. Загинув під час походу в Лівонію.
    Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний; 7—
    1622) — політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва. Народив­
    ся ус. Кульчинцях поблизу Самбора в шляхетській родині. Навчав­
    ся в Острозькій школі, згодом пішов на Запорожжя. Невдовзі ви­
    сунувся на чільне місце серед козацької старшини. Очолив кілька
    вдалих походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство. З його
    ім'ям пов'язане взяття Варни (1606) і Кафи (1616). У1618р. взяв
    участь у поході військ польського королевича Владислава на Мос­
    кву. Майже одночасно (1620) послав до царя спеціальне посольс­
    тво з проханням прийняти українських козаків на російську служ­
    бу. У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тверезим
    розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів. Ві­
    домий як меценат і палкий прихильник братського руху. У1621 р.
    очолив козацьке військо у битві під Хотином. Тоді ж дістав тяжке
    поранення, яке прискорило його смерть. Похований у Братському
    монастирі в Києві.
    Цим козацьким ватажкам вдалося досягти значних
    успіхів: підняти престиж українського козацтва, посили­
    ти його вплив та розширити права; перетворити козацтво
    з тимчасових напівпартизанських формувань на боєздат­
    не регулярне військо; довести чисельність козацького вій­
    ська до 40 т и с ; трансформувати козацтво із суто воєнно­
    го в активний воєнно-політичний чинник суспільного жит­
    тя, здатний вирішувати державні проблеми; шляхом всту­
    пу всього Війська Запорозького до Київського братства
    утворити своєрідний с о ю з козацтва, духовенства та мі­
    щанства.
    На початку 20-х років XVII ст. загострюються стосун­
    ки козацтва з польськими властями. Відігравши вирішаль­
    ну роль у Хотинській війні, в якій Польща отримала пе­
    ремогу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укла­
    деного 1621 p . , йому заборонялося судноплавство по Дніп-

    Козацько-селянські повстання

    141

    ру та вихід у Чорне море. Крім тоґ°> польський уряд не
    оШЄ
    та
    виплатив зароблених козаками гр
    ^
    скоротив ре­
    сть ІУ Ж с и
    є с т р . Утворилася значна невідповід*"
    "
    л о ю , авто­
    ритетом, впливом козацтва та його реальними правами
    ки 3
    та привілеями. У відповідь на утиС
    боку Польщі ко­
    жн сть
    зацтво, демонструючи свою н е з а л 0
    *
    ' активізувало
    ави
    втручання в турецько-татарські спР
    - Коли королівсь­
    жжя почав
    кий посол, який прибув н а 3 а п о р 0
    '
    дорікати
    Г0Д 3
    козакам, що вони порушують мирнУ У
    У Туреччиною,
    ь
    а не м и
    вони заявили: «Мир укладав короД >
    ' * Частина
    учасників Х о т и н с ь к о ї війни, яка зрушена була поверну­
    илася В
    тися в шляхетські маєтки, в і д м о #
    *Д виконання
    0
    феодальних повинностей. Особливо^ розмаху ці процеси
    евих
    набули на Київщині, де чимало м і с Д
    жителів «покосилисвою
    зачилися», тобто самовільно п р о г о л 0
    належність
    до козацького стану.
    ь
    Намагаючись взяти під контрол перебіг подій, поль­
    ня коза
    ська офіційна влада для придушей
    Цько-селянсь1(
    кого руху відправила на Київщину
    >25 Р- 30-тисячне
    1
    військо С. Конецпольського. Прот* шляхти виступили
    та
    об'єднані сили місцевих повстанців
    запорожців (май­
    маном
    г
    е
    же 20 т и с . війська) на чолі з
    тьЖмайлом.
    11
    Найбільша битва між протидіючим^
    сторонами відбула­
    3
    ся в урочищі Ведмежі Лози побли У Курукового озера,
    а 3
    и х не
    але, зазнавши значних втрат, жодї*
    ^
    отримала
    ИЗВІВ
    перемоги. Такий розвиток подій ііР
    Д° посилення
    поміркованої течії в козацькому Сере^ови^: спочатку від
    ла
    керівництва було усунуто М. Ж м а #
    * гетьманську бу­
    ої в е х і в
    лаву передано представнику к о з а ц ь ^
    Р
    к и М. Доро­
    МИ Н
    шенку, а потім укладено компроміс^У
    Р У угоду. Згід­
    анді
    но з Куруківською угодою всі п о в с ї "
    були амністова­
    ні, козацький реєстр зростав від З Д° ^ т и с , а щорічна
    тис> з л о т и х
    плата реєстровцям збільшувалася А° ^
    - Вод­
    , ися
    ел
    ночас козакам заборонялося втруча ї'
    У Р ігійні спра­
    т и мо
    ви в українських землях, з д і й с н ю в #
    РСькі походи та
    вамИмати відносини з іноземними д е р ж #
    Куруківська угода була к о м п р о м і с о м між офіційною
    зацтва але
    польською владою та верхівкою к о
    '
    вона зов­
    цост
    сім не задовольняла інтересів біль*
    і повсталих, які
    аме
    мусили повертатися у кріпацтво. С
    тому вона при­
    ва на д в
    г
    швидшила остаточний поділ козац'ї'
    * РУпи: за­
    им валося
    можне реєстрове козацтво, яке д о т Р
    У
    помірко­
    ваної лінії та йшло на компроміси з у р я д о м , і нереєстро­
    а
    ве, яке організаційно оформилося і*
    1628 р. та, як
    ю
    правило, займало радикальну позиі*і -

    142

    Виникнення українського козацтва

    Після закінчення війни зі Швецією польський уряд
    1629 р. значну частину своїх військ розквартирував в
    Україні, що зумовило новий вибух народного гніву. Основ­
    ними причинами повстання стали грабунки та розбої поль­
    ських жовнірів; зростання релігійних утисків; поглиб­
    лення протиріч між нереєстровими та реєстровими коза­
    ками, які мусили захищати інтереси гнобителів. Почат­
    ком повстання стала відмова запорожців коритися геть­
    ману реєстровців Григорію Чорному. У березні 1630 р.
    козаки, обравши ватажком Тараса Федоровича (Трясила), вирушили з Січі «на в о л о с т ь » . Повстання швидко
    охопило Полтавщину та значну частину Лівобережжя.
    Стративши Г. Чорного, оволодівши Каневом та іншими
    населеними пунктами, козаки підійшли до Переяслава.
    Проти повстанців знову було кинуто коронного гетьмана
    Конецпольського. Майже три тижні тривали кровопро­
    литні бої між ворогуючими сторонами. Центральною по­
    дією протистояння була «Тарасова н і ч » , коли невеликий
    загін повстанців знищив Золоту роту — добірне шляхет­
    ське формування, що охороняло штаб Конецпольського.
    Зазнавши значних втрат, коронний гетьман змуше­
    ний був піти на переговори. Як і під час попереднього
    повстання, козацько-старшинська верхівка усунула ва­
    тажка від керівництва (Тарас Федорович мусив з части­
    нною прибічників повернутися на Запорожжя) й уклала
    компромісну угоду, суть якої полягала в збереженні основ­
    них вимог Куруківської угоди та в збільшенні реєстру до
    8 тис. осіб.
    У 1635 р. поляки завершили будівництво Кодацької
    фортеці на Дніпрі, яка блокувала рух втікачів на Запо­
    рожжя та рейди запорожців у верхів'я Дніпра. Того ж
    року гетьман Іван Сулима на чолі загону січовиків зни­
    щив кодацький гарнізон та зруйнував фортечні мури, але
    ця подія не переросла в нове повстання, оскільки козаць­
    кого ватажка було підступно схоплено реєстровцями і ви­
    дано польським властям.
    Новим масштабним виступом народних мас стало се­
    лянсько-козацьке повстання 1637—1638 pp., яке очоли­
    ли П. Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. На початко­
    вому його етапі лідером став гетьман нереєстрового ко­
    зацтва П. Бут, який зібрав під свої знамена майже 10 тис.
    осіб. Виступаючи під гаслами боротьби з « л я х а м и » , за­
    хисту православної віри, знищення зрадників — старшинреєстровців, повстання поширило свій вплив на все Под­
    ніпров'я, особливо на Лівобережжя. Наприкінці 1637 р.

    Козацько-селянські повстання

    143

    під Кумейками поблизу Черкас відбулася вирішальна бит­
    ва. Козацьке військо, втративши більше п'ятої частини
    свого складу, зазнало поразки, а невдовзі біля Боровиці,
    після невдалого б о ю Потоцькому було видано Павлюка
    та інших ватажків. Проте навіть такий розвиток подій не
    зупинив повстанців — вже навесні 1638 р. козаки знову
    активізують свою боротьбу. Спочатку повстання очолює
    Я. Остряниця, потім — Д. Гуня. Та сили були нерівними,
    особливо коли на допомогу коронному війську прийшли
    жовніри Я. Вишневецького. Після поразки в б о ю під
    с. Жовнин (Черкаська область) повстанці змушені були
    капітулювати. На козацьких радах у Києві (вересень) та
    Масловому Ставі в Канівському повіті (грудень) реєст­
    ровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сей­
    мом «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», за
    я к о ю скасовувалося козацьке самоврядування, число ре­
    єстрових козаків обмежувалося до 6 тис. Козаки мали
    право селитися в трьох староствах — Черкаському, Чи­
    гиринському та Корсунському. Замість обраного гетьма­
    на уряд направляв свого комісара. Нереєстрові козаки
    переходили до стану посполитих.
    Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що про­
    к о т и л и с я у к р а ї н с ь к и м и землями н а п р и к і н ц і X V I —
    на початку XVII ст. закінчилися поразками. Основними
    причинами невдач були: стихійність; неорганізованість;
    недосконале озброєння повстанців; локальний характер
    дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козаць­
    к о ю старшиною та рядовим козацтвом; неузгодженість
    дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість про­
    грамних установок; гнучка політика польського уряду,
    спрямована на розкол лав повстанців т о щ о . Однак, нез­
    важаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання ві­
    діграли значну роль в історії українського народу, оскіль­
    ки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоли­
    чення, зменшували тиск феодального гніту, підвищува­
    ли престиж та авторитет козацтва, сприяли накопичен­
    ню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх
    поколінь борців за визволення народу, прискорювали фор­
    мування національної самосвідомості.

    і

    144

    Виникнення українського козацтва

    5.4. Козацтво як впливовий
    чинник міжнародного життя
    На межі X V I — X V I I ст. козацтво дедалі більше заяв­
    ляє про себе як про впливову силу не тільки в Речі Пос­
    политій, а й на міжнародній арені. Насамперед це вияви­
    лося в тому, що козацтво, міцно завоювавши позиції лі­
    дера національно-визвольного руху, водночас стає основ­
    ною перешкодою турецько-татарській агресії в українські
    землі. Наприкінці X V I ст. грабіжницькі напади зайд ста­
    ють дедалі масштабнішими та зухвалішими. Ще в серпні
    1589 р. велике татарське військо рушило на Поділля, спо­
    пеляючи, грабуючи та руйнуючи все довкола, дійшло аж
    до Львова. На початку XVII ст. татари неодноразово з'яв­
    лялися в українських землях, «умиваючись, — за висло­
    вом сучасника, — по лікоть у нашій крові та спустошую­
    чи все огнем і м е ч е м » . У цей час кримський хан заявляв:
    «Завойовувати держави — це наш талан, переданий у спа­
    док нашими батьками, а хіба вам судилося воювати? Це
    не ваша справа».
    Безумовно, ефективно протидіяти численній, мобіль­
    ній, гарно організованій татарській кінноті було надзви­
    чайно важко, але на півдні вже виникла, сформувалася і
    зросла сила, яка була здатна не лише відбити напади та­
    тарсько-турецьких завойовників, а й здійснювати далекі
    сухопутні та морські походи проти Султанської Туреччи­
    ни та Кримського ханства, руйнуючи фортеці, спустошу­
    ючи володіння місцевих феодалів, визволяючи полоне­
    них співвітчизників. Ц і є ю силою було козацтво.
    Тільки влітку 1587 р. козаки здійснили штурм Варни, захопили фортецю Усіану, вели бої під Бендерами.
    Ці та інші дії запорожців настільки занепокоїли султана
    Мурада III ( 1 5 4 6 — 1 5 9 5 ) , що він під час зустрічі з польсь­
    ким послом у Константинополі, дорікаючи Речі Посполи­
    тій за невміння втримати козаків від нападів на турецькі
    володіння, зірвався на крик: «Чи в своєму ви розумі?
    Х т о коли міг стояти мені на перешкоді?.. Боїться мене
    Пруссія, тремтять венеціанці, просять помилування іспан­
    ці, німці віддають мені те, що я хочу... Весь світ трем­
    тить передо м н о ю » .
    Своєрідною відповіддю турецькому султану на почат­
    ку XVII ст. стали декілька вкрай сміливих козацьких
    морських походів, що сколихнули Турецьку імперію та
    рознесли славу про козаків на всю Європу. Вже 1606 р.

    Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя

    145

    запорожці взяли турецьку фортецю Варна, яка до того
    вважалася неприступною. Розлючений султан наказав пе­
    регородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцю­
    гом між двома фортецями — Кіза-Керменом та АсланКерменом, щоб заблокувати рух козаків. Посередині Дніп­
    ра було залишено лише « б р а м у » , площа довколо неї про­
    стрілювалась з гармат з фортечних мурів. Проте навіть
    такі перешкоди не зупинили козаків. Вони або хитрістю
    проникали через браму, або ж тягнули волоком свої чай­
    ки (від 25 до 60 к м ) і все ж знаходили спосіб потрапити в
    Чорне море, а вже тут вони були нестримними.
    У 1608 р. з а п о р о ж ц і захопили х и т р і с т ю П е р е к о п ,
    1609 р. напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл,
    Кілію, Білгород та ін. Перепливши Чорне море, 1614 р.
    козаки висадилися на турецькому узбережжі Малої Азії
    та зруйнували Синоп і Трапезунд. Навесні 1615 р. запо­
    рожці з'явилися під мурами турецької столиці — Конс­
    тантинополя. Спаливши портові споруди, вони поверну­
    ли в море. Нарешті, 1616 р. козаки під проводом Сагай­
    дачного здійснили похід на Крим, під час якого здобули і
    спалили головний невільничий ринок регіону — Кафу —
    та визволили полонених.
    Активна протидія туркам і татарам з б о к у запорож­
    ців сприяла руйнуванню Турецької імперії та визволен­
    ню підкорених нею народів, блокувала та стримувала роз­
    гортання турецько-татарської агресії в глиб українських
    земель, захищала національний генофонд. Водночас слід
    диференційовано підходити до оцінки того чи іншого по­
    ходу. Далеко не к о ж е н з них мав характер відплатної або
    ж упереджувальної акції чи був глибоко умотивований
    благородними намірами — війною за віру, потребою виз­
    волити побратимів т о щ о . Оскільки Запорожжя не мало
    міцної економічної основи, частина козацьких походів но­
    сила утилітарний характер і зводилася до пограбування
    турецьких берегів. Отже, феномен козацтва не є ідеальним,
    але цілком очевидно, що його різновмотивовані дії об'єк­
    тивно відігравали прогресивну роль, гальмуючи татарсь­
    ко-турецьку експансію, зменшуючи її масштаби та інтен­
    сивність.
    Особливо виявило себе козацтво як впливовий чинник
    міжнародного життя під час Х о т и н с ь к о ї війни. Перемігши польські війська 1620 р. під Цецорою, Туреччина ви­
    рішила остаточно зруйнувати польську державу. З ц і є ю
    метою було організовано грандіозний похід, у я к о м у задіяно понад 150 т и с . осіб, багато артилерії, навіть чотири

    146

    Виникнення українського козацтва

    бойові слони. На чолі цієї воєнної експедиції виступив
    сам султан. Проти турецької армади Річ Посполита мог­
    ла виставити ЗО—40 тис. польських вояків. І хоча багато
    хто з тодішньої польської еліти поділяв позиції гетьмана
    Жолкевського, який казав: «Не хочу я з Грицями воюва­
    ти, нехай ідуть до ріллі або свині пасти», — все ж польсь­
    кий уряд був змушений звернутися до козаків по допомо­
    гу. Козаки, чудово розуміючи, що султан не зупинить
    агресії і за Польщею настане черга України, до того ж,
    враховуючи, що польський уряд пообіцяв їм платню в
    поході, а також поступки в релігійному питанні, погод­
    жуються взяти участь у боротьбі проти турків. У вирі­
    шальній битві під Х о т и н о м поряд з 35-тисячним польсь­
    ким військом стояло 40-тисячне козацьке під проводом
    Сагайдачного.
    Бойові дії тривали понад місяць. Втративши майже
    80 тис. осіб, турки так і не змогли здобути перемоги і в
    жовтні 1621 р. змушені були піти на укладення миру з
    поляками. Проте, відігравши вирішальну роль у Хотин­
    ській війні, козаки від цього ж і постраждали, оскільки
    їх « с о ю з н и к и » — поляки — за умовами підписаного до­
    говору брали на себе зобов'язання заборонити козакам
    судноплавство по Дніпру і не допустити їхніх походів до
    турецьких берегів.
    Про активний вихід козаків наприкінці XVI — почат­
    ку XVII ст. на міжнародну арену свідчить їхнє залучення
    до боротьби за престол Молдавії, Росії та інших країн. У
    ході цих баталій вони здобувають не тільки військовий, а
    й політичний досвід, р о з ш и р ю ю т ь своє світобачення, ста­
    ють спроможними вирішувати державні проблеми і тому
    інколи навіть виступають самостійно. Зокрема, 1577 р.
    після загибелі молдавського господаря Івоні, козацький
    ватажок Іван Підкова оголосив себе братом убитого і роз­
    почав боротьбу за молдавський престол. Уже у вересні
    запорожці захопили столицю Молдавії — Я с с и , але на­
    довго втримати міста не змогли. Під тиском турків Під­
    кова змушений був відступати на Запорожжя, але в доро­
    зі був по-зрадницьки схоплений поляками і страчений на
    вимогу турецького султана у Львові.
    Проте ця невдача не відбила бажання в козаків побо­
    ротися за молдавський престол. Вже навесні 1578 р. двох­
    тисячне козацьке військо рушило до Молдавії, а в червні
    сюди прибув ще один козацький загін з новими претен­
    дентами на господарський престол — Олександром і Пет­
    ром.

    Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя

    147

    У XVII ст. козацтво активно втручається у внутрішні
    справи Московської держави. Спочатку протягом 1604—
    1605 pp. запорожці беруть участь у поході Лжедмитрія І
    на Москву. Незабаром чимало козаків приєднуються до
    загонів другого російського самозванця — Лжедмитрія II
    ( 1 6 0 7 — 1 6 1 0 ) . У 1618 р. П. Сагайдачний з 20-тисячним
    козацьким військом вирушив на Москву з метою визво­
    лення з Тушинської облоги королевича Владислава. Під­
    тримка козаків дала змогу Речі Посполитій укласти ви­
    гідне для неї Деулінське перемир'я з Московською дер­
    жавою (польськими ставали Смоленськ, Чернігів та Сіверщина). Козаки ж знову були ошукані: реєстр скоро­
    тився більш як утричі, козацьку старшину мав призна­
    чати король, до того ж у черговий раз почала діяти забо­
    рона виходити козакам у Чорне море.
    Сміливі походи козацтва проти турків та татар, вірту­
    озна військова майстерність сприяли зростанню його авто­
    ритету та популярності на міжнародній арені. В Італії,
    Німеччині, Франції та Англії у цей час виходить понад
    десяток творів, присвячених військовому мистецтву за­
    порожців. Високо цінував козаків персидський шах: «Ви
    не знаєте, що це за народ, ви не знаєте, які хоробрі ці
    люди і як добре треба з ними обходитися. Вони — ті, що
    домінують на Чорному м о р і » .
    Отже, на зламі X V I — X V I I ст. козацтво стало впливо­
    вим чинником міжнародного життя. Військо козаків не
    тільки захищало українські землі від турецько-татарсь­
    кої загрози, а й своїми походами суттєво ослаблювало
    Турецьку імперію та Кримське ханство. У критичні пері­
    оди внутрішня стабільність у Речі Посполитій, а іноді
    навіть безпека держави значною мірою залежала від по­
    зиції козацтва. Запорожці брали активну участь у боротьбі
    за престол у Росії, Молдавії та інших країнах. Водночас
    через недостатній політичний досвід, слабкість економіч­
    ної бази, відсутність єдності та інші причини козацтво,
    ставши впливовою силою, не перетворилося на самостій­
    ний чинник міжнародного життя: воно не вирішувало, а
    лише допомагало вирішувати (інколи навіть відіграючи
    головну роль) тій чи іншій державі її проблеми.

    6.

    Українська національна
    революція

    6.1. Причини, характер,
    періодизація
    У середині XVII ст. в українських землях народний гнів
    вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив
    хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко законо­
    мірним явищем. Спрацював комплекс чинників, які зроби­
    ли широкомасштабний народний виступ необхідним і мож­
    ливим. Перша група чинників спонукала, підштовхувала
    до вияву активності, друга робила цю активність
    можливою — створювала ґрунт для її розгортання.
    Які ж причини робили необхідним початок національ­
    но-визвольної боротьби в 1648 p.?
    У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-еко­
    номічна ситуація в українських землях, що входили до
    складу Речі П о с п о л и т о ї . Після закінчення виснажли­
    вої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польща
    стає одним з головних експортерів хліба. Основний поль­
    ський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. у 2,5 раза збіль­
    шив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та
    зовнішній ринки, а не на задоволення власних потреб
    суттєво вплинула на структуру поміщицьких господарств.
    Вони активно перетворюються на фільварки. В основі
    цієї трансформації лежали два взаємопов'язані проце­
    си — зміцнення феодальної земельної власності та поси­
    лення кріпацтва.

    Причини, характер, періодизація

    149

    Польські та полонізовані українські феодали, намага­
    ючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шля­
    хом посилення експлуатації селян. Саме тому помітно
    зростає панщина, особливо в районах, сполучених із зов­
    нішнім ринком. Наприклад, у Східній Галичині та на Во­
    лині вона становила 5—6 днів на тиждень. Водночас нев­
    пинно зростали натуральні та грошові податки. За оцін­
    к о ю очевидця Г. Боплана, багатьом селянам в Україні в
    цей час жилося « г і р ш е , ніж галерним невільникам».
    Справді, влада пана була безмежною — він за своїм ба­
    жанням міг будь-кого з селян продати, обміняти, навіть
    убити.
    Помітно погіршуючи соціальне становище народних
    мас, фільварково-панщинна система водночас гальмува­
    ла розвиток простої капіталістичної кооперації та почат­
    кових форм мануфактурного виробництва, зародки яких
    були тоді в багатьох галузях промисловості, не сприяла
    вона й формуванню єдиного ринку України.
    Потерпали українські селяни і від здавання феодала­
    ми своїх маєтків у оренду. Лише 1616 р. більша частина
    українських земель, що належали Польщі, орендувала­
    ся єврейськими підприємцями, які, маючи на меті в ко­
    роткий строк повернути з прибутком вкладені г р о ш і ,
    нещадно експлуатували селян і виснажували землі.
    У складній ситуації опинилося і міщанство, особливо в
    тих містах, які перебували в приватній власності феода­
    лів. Міщанство виконувало повинності та сплачувало по­
    датки — чинш (по 20—30 грошів з « д и м у » ) , церковну
    десятину та ін. Хоча на початку XVII ст. більшість міст
    України користувалася Магдебурзьким правом, це само­
    врядування постійно обмежувалося. Війтів, як правило,
    призначав польський уряд, а не обирали міщани. Користую­
    чись правом безмитного вивезення своїх товарів і монопо­
    лією на виробництво та переробку різних видів продукції,
    феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями
    міст у торговельно-промисловій сфері. До того ж у полі­
    тичному та економічному житті міст провідну роль віді­
    гравали поляки та інші іноземці, а українські міщани ви­
    тіснялися, що зумовлювало загрозу «випадання» україн­
    ців із загальнолюдських цивілізаційних процесів, перетво­
    рення їх у перспективі на відсталу «селянську націю».
    Незадоволене своїм становищем було і заможне реєст­
    рове козацтво, яке являло собою проміжний стан між шлях­
    тою і селянством. Як і шляхта, реєстрові козаки звільня­
    лися від кріпацтва та панщини, тобто користувалися інди-

    150

    Українська національна революція

    відуальною свободою. Водночас вищі козацькі верстви зав­
    жди бажали володіти закріпаченими селянами і мати інші
    рівні права зі шляхтою. На середину XVII ст. авторитет,
    вплив, активність та слава козацтва зростали, а права де­
    далі більше обмежувалися. Намагаючись взяти козацтво
    під контроль, польський уряд після придушення селянсь­
    ко-козацьких повстань у січні 1638 р. прийняв «ордина­
    цію Війська Запорозького реєстрового», яка суттєво обме­
    жила самоврядування реєстровців. Скасовувалася вибор­
    ність старшини, ліквідовувався козацький суд, на чолі вій­
    ська замість гетьмана було поставлено польського коміса­
    ра, а посади полковників обіймала шляхта. Крім того, ко­
    зацький реєстр скорочувався до 6 тис. осіб, а всі виключе­
    ні з реєстру автоматично ставали кріпаками.
    Ситуація в українських землях у середині XVII ст.
    ускладнювалась і критичним становищем у політичній сфе­
    рі. Відсутність власної держави, перервана державотворча
    традиція, масове ополячення української еліти були чіт­
    кими симптомами катастрофи, що насувалася. Прогресу­
    юча асиміляція українського народу поступово доходила
    до тієї межі, за я к о ю він мусив зійти з історичної сцени як
    самостійний с у б ' є к т . Намагаючись прискорити хід цього
    процесу, польська сторона посилила національно-релігій­
    не гноблення. Спираючись на католицизм, польські маг­
    нати здійснювали політику національного та культурного
    поневолення українського народу. Одним з основних інстру­
    ментів окатоличення в їхніх руках стала уніатська церк­
    ва, яку активно підтримувала Римська курія. Папа Урбан
    (1623—1644) у своїх листах до керівництва Речі Посполи­
    тої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фі­
    зично знищувати її противників. Один за одним в україн­
    ських землях виростали костьоли, кляштори (монастирі),
    колегіуми та школи єзуїтів, а водночас дедалі більшого
    поширення набував процес передання католикам, захоп­
    лення або руйнації православних культових споруд, утис­
    ків православних за ї х н ю віру, переслідування вживання
    української мови та поширення українських книг.
    Отже, відсутність власної держави, прогресуюча втрата
    національної еліти, церковний розкол, наростаюче закрі­
    пачення селянства не тільки помітно гальмували в сере­
    дині XVII ст. суспільний розвиток українського народу,
    а й робили цілком реальною загрозу втрати його націо­
    нальної самобутності, асиміляції та зникнення. Зазначені
    чинники були спонукальними, вони зумовлювали необ­
    хідність масового народного виступу саме в цей час. Крім

    Причини, характер, періодизація

    151

    факторів, що підштовхують до дії, о б о в ' я з к о в о мають
    існувати ті, які роблять цю дію можливою.
    Серед чинників, які сприяли активній національновизвольній боротьбі, були слабкість королівської влади
    та прогресуюче посилення відцентрових тенденцій у Речі
    Посполитій. Своєрідним ґрунтом для розгортання та по­
    глиблення цих процесів стало зміцнення крупного фео­
    дального землеволодіння. Так 250 магнатських родів (Ос­
    трозькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі та ін.), які
    проживали на Волині, тримали у своїх руках найбільші
    латифундії в усій Речі Посполитій. Концентрація матері­
    альних цінностей була величезною: 1629 р. 37 найбагатших волинських магнатів володіли 3/4 усіх селянських
    господарств. Оцінюючи цей процес, Н. Полонська-Василенко зазначає: «Це були «королев'ята», «віце-королі»,
    « к о р о л и к и » , удільні князі нової генерації, справжні пра­
    вителі України, супроти яких король і сейм не мали ні
    авторитету, ні влади».
    Виявом слабкості королівської влади була і певна втра­
    та контролю над реєстровим козацтвом. Козацтво ство­
    рювалося для оборони коронних земель, але оскільки поль­
    ська казна була, як правило, порожньою, то основною
    формою оплати козацькому військові стало розширення
    його вольностей і прав. Внаслідок цього реєстрове козац­
    тво перетворилося на впливову самостійну силу, яку вже
    наказами та «ординаціями» обмежувати було не тільки
    важко, а й небезпечно, бо виписані з реєстру козаки, на
    думку офіційних польських властей, ставали «постійни­
    ми резервами б у н т у » .
    Селянсько-козацькі повстання першої половини
    X V I I ст. сприяли накопиченню воєнного досвіду, зрос­
    танню національної самосвідомості українського народу,
    посилиленню єдності козаків та селян у боротьбі за наці­
    ональне визволення, формуванню психологічної готовності
    боротися до переможного кінця.
    Важлими причинами, що робили можливим початок
    козацького повстання, є посилення та розширення сфери
    впливу Запорозької Січі, яка того часу була своєрідним
    зародком української державності, що за певних умов міг
    стати основою для створення повноцінної держави.
    На жаль, серед істориків досі немає одностайності сто­
    совно питань типології, хронологічних меж та періодиза­
    ції боротьби, що розпочалася 1648 р. У науковій та нав­
    чальній літературі, описуючи цей народний виступ, най­
    частіше вживають три терміни: «повстання» (козацьке,

    152

    Українська національна революція

    народне, українське, селянське), «війна» (козацька, се­
    лянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, на­
    ціонально-визвольна) та «революція» (козацька, буржу­
    азна, національна, національно-визвольна, українська).
    Такий ш и р о к и й оціночний спектр, очевидно, пов'язаний
    з тим, що доба широкомасштабної національно-визволь­
    ної боротьби середини XVII ст. в українських землях скла­
    далася з неоднакових за тривалістю та змістом періодів,
    у межах я к и х домінувала то одна, то інша тенденція.
    Саме ця особливість національно-визвольних змагань пев­
    ною мірою і зумовила таку розбіжність у термінології.
    Зауважимо, що розбіжність відносну, оскільки між по­
    няттями «повстання», «війна», «революція» у контексті
    подій XVII ст. існує не протиріччя, а глибинний зв'язок.
    Народне повстання, яке розпочалося 1648 p . , охопивши
    більшу частину території та населення України, незаба­
    ром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши до­
    корінні зміни в суспільному розвитку поступово перерос­
    ла в національну революцію.
    З огляду на це «національна революція» є саме тим
    узагальнюючим терміном, який адекватно відображає суть,
    масштаби, зміст та форми боротьби цієї доби. Аргумента­
    ми на користь терміна «національна революція» є ті рево­
    люційні зрушення, які відбулися в житті суспільства в
    другій половині XVII с т . :
    — утворення та розбудова Української національної
    держави;
    — встановлення нових кордонів та поступове форму­
    вання державної території;
    — радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вер­
    шин влади національної за складом козацької старшини;
    — скасування кріпосного права, завоювання селяна­
    ми особистої свободи;
    — ліквідація великої земельної власності польських
    та ополячених українських феодалів та утвердження дріб­
    ної (фермерського типу) козацької власності на землю;
    — визволення українських міст з-під влади короля,
    магнатів, шляхти, католицького духовенства;
    — втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної біль­
    шості населення, всіх суспільних станів та верств, що
    проживали в українських землях.
    Революція характеризується переплетінням національ­
    но-визвольних та соціальних спонукальних мотивів. Знач­
    ну роль відігравало і релігійне протистояння (католи­
    цизм — православ'я), оскільки вимоги та мета окремих

    Причини, характер, періодизація

    153

    суспільних сил приховувалися під релігійною оболонкою.
    Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом яко­
    го згуртувалося селянство, міщанство та духовенство. Нині
    залишається відкритим питання про хронологічні межі
    революції. Як відомо, вона почалася в лютому 1648 р. із
    захоплення повстанцями Запорозької Січі та обрання геть­
    маном Війська Запорозького Б. Хмельницького.
    Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595—1657) —
    гетьман України, творець Української держави. Місцем народжен­
    ня вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти
    (по матері — з козацької родини). Освіту здобув в одній із київсь­
    ких шкіл та у Львівській єзуїтській колегії, добре знав декілька мов,
    історію, юриспруденцію, військову справу тощо. З юнацьких років
    на військовій службі. Брав участь у походах проти Кримського хан­
    ства, а в часи повстань 30-х років XVII ст. виступав на боці коза­
    ків. У січні 1648 р. на Запорозькій Січі він піднімає повстання, по­
    клавши тим самим початок Українській національній революції.
    Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатний
    державний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. До
    кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню
    політику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер у
    Чигирині. Похований у Суботові в Іллінській церкві.
    Закінчення Визвольної війни радянська історіографія
    пов'язувала з 1 6 5 4 р . , тобто роком Переяславської угоди
    з Росією, роком «возз'єднання», у якому вбачалася основна
    мета повстання. У сучасній науковій і навчальній літера­
    турі переважає думка, що її закінчення слід пов'язувати
    зі смертю Б. Хмельницького 1657 р. Проте, на нашу думку,
    це дещо механічне трактування, оскільки визвольні зма­
    гання українського народу після цієї події не припинили­
    ся, а лише змінили свій характер; стали менш масштаб­
    ними і локальнішими. Обґрунтованішим можна вважати
    висновок В. Смолія та В. Степанкова про те, що револю­
    ція закінчилася після падіння гетьмана П. Дорошенка
    1676 р .
    Українська національна революція у своєму розвитку
    пройшла кілька етапів:
    I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше
    піднесення національно-визвольних змагань та соціаль­
    ної боротьби.
    II етап (вересень 1657 — червень 1663 р. ) — грома­
    дянська війна, що призвела до поділу козацької України
    на два гетьманства.
    III етап (червень 1663 — вересень 1676 р. ) — бороть­
    ба за возз'єднання Української держави.

    154

    Українська національна революція

    Отже, у середині X V I I с т . відсутність власної держа­
    ви, п р о г р е с у ю ч а втрата національної еліти, церковний
    р о з к о л , полонізація, окатоличення, наростаюче закрі­
    пачення селянства спонукали українців до м а с о в о г о на­
    родного в и с т у п у , а слабкість к о р о л і в с ь к о ї влади, роз­
    ширення впливу Запорозької Січі, втрата к о н т р о л ю над
    нею з б о к у Польщі робили цей виступ м о ж л и в и м . На­
    родне повстання, що розпочалося 1648 p . , ш в и д к о пере­
    росло у визвольну війну, яка згодом трансформувалася
    в національну р е в о л ю ц і ю . Боротьба, що точилася про­
    тягом 1648—1676 p p . , мала національно-визвольний, ре­
    лігійний та соціальний характер.

    6.2. Розгортання
    національно-визвольної війни
    (лютий 1648 — серпень 1657 р.)
    На першому етапі Української національної революції
    народну боротьбу очолив чигиринський козацький сотник
    Б. Хмельницький ( 1 5 9 5 — 1 6 5 7 ) . Безпосереднім приводом
    до повстання стала особиста кривда, завдана Богдану
    дрібним польським шляхтичем Д. Чаплинським, який
    зі своїми слугами зруйнував та пограбував родинний ху­
    тір Х м е л ь н и ц ь к о г о Суботів, до смерті забив малолітньо­
    го сина та захопив дружину. Всі звертання Хмельниць­
    к о г о до польського суду та навіть до самого короля за­
    кінчилися безрезультатно: Чаплинського так і не було
    покарано, а Богдан зазнав нових у т и с к і в . Не знайшов­
    ши справедливості в офіційних властей, чигиринський
    сотник дедалі більше схиляється до думки про повстан­
    ня. Незабаром він тікає на Січ, де під його керівницт­
    вом козаки в січні 1648 р. вигнали урядовий гарнізон і
    обрали Хмельницького гетьманом. З цього моменту За­
    порозька Січ стала центром збирання повстанських сил,
    базою для розгортання визвольного руху. Так особиста
    драма Х м е л ь н и ц ь к о г о , яка була епізодом трагедії поне­
    воленого українського народу, стала т і є ю і с к р о ю , з якої
    розгорілося п о л у м ' я великого повстання.
    Намагаючись «якнайшвидше придушити козацьке сва­
    вілля» у самому зародку, Польща кинула проти повстан­
    ців численні війська. Козаки не тільки витримали удар,
    а й протягом короткого часу 1648 р. тричі отримали блис-

    Розгортання національно-визвольної війни

    155

    кучі перемоги: у битвах під Ж о в т и м и Водами (травень),
    під Корсунем (травень), під Пилявцями (вересень). Вже
    в ході цих баталій яскраво виявився талант Б. Хмель­
    ницького як воєначальника. Успіх досягався завдяки зас­
    тосуванню різних тактичних заходів: розгрому ворога час­
    тинами у ході зустрічної битви (Жовті Води); перекриття
    противнику, що ухилявся від б о ю , шляху до відступу (Кор­
    сунь); створення психологічної кризи у війську противни­
    ка з метою його цілковитої деморалізації (Пилявці).
    Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби знач­
    ною мірою пояснюються двома вдалими організаційними
    кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового
    козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. Роз­
    починаючи боротьбу проти Речі Посполитої, Б. Хмель­
    ницький застосував абсолютно нову її модель, у якій зов­
    нішньополітичний чинник був одним із центральних.
    Переговори з Кримським ханством були надзвичай­
    но важливими для Хмельницького, адже вони давали
    змогу забезпечити власний тил і посилити повстанське
    військо мобільною татарською кіннотою, яка могла ефек­
    тивно протистояти польській. Тому гетьман сам вів пе­
    реговори і навіть не зупинився перед тим, щоб залиши­
    ти в Криму заручником свого сина. У середині березня
    1648 р. с о ю з було укладено, і на допомогу повстанцям
    вирушило понад 3 тис. татарських вояків на чолі з Тугай-беєм.
    Блискучі перемоги повстанців під Жовтими Водами,
    Корсунем, Пилявцями над регулярними військовими фор­
    муваннями Речі Посполитої зумовили вихід визвольної
    боротьби за межі звичайного повстання. У короткий час
    вона охопила майже всю територію України, під знамена
    повсталих одностайно стали козаки, селяни, міщани, ду­
    ховенство та частина шляхти. Така масштабність'*національно-визвольної та антифеодальної боротьби, активність
    повстанських формувань у західних районах Волинсько­
    го та Руського воєводств зумовили посилення панічних
    настроїв у самій Польщі. Звістка про те, що Б. Хмель­
    ницький наближається до Львова, за спогадами очевид­
    ців, призвела до того, що «майже весь Люблін впав ду­
    хом і все, що живе, вирушило у п у т ь » . Не кращою була і
    ситуація у Варшаві: «Тут немає нікого, хто б не думав
    про порятунок найціннішого свого майна і свого ж и т т я » .
    Однак восени 1648 р. Б. Хмельницький, маючи мож­
    ливість розгромити польську армію і захопити столицю,
    обмежився лише викупом зі Львова й укладенням пере-

    156

    Українська національна революція

    м и р ' я під Замостям. Що це було: виважений крок чи фа­
    тальна помилка козацького ватажка? Які ж фактори впли­
    нули на такі рішення і остаточно визначили їхній вибір?
    Насамперед у цей час гетьмана, очевидно, турбувала
    проблема боєздатності власного війська, адже з числен­
    ними перемогами накопичувалася і втома збройних фор­
    мувань повстанців. Джерела свідчать про значне скоро­
    чення к о з а ц ь к о г о війська після битви під Пилявцями.
    Це п о я с н ю є т ь с я тим, що частина полків за наказом геть­
    мана почала діяти самостійно, а певна кількість повс­
    танців, захопивши здобич, самовільно втекла. Свою роль
    відіграли і відірваність від баз постачання, і голод, і
    епідемії. Тому перед вирішальними діями Б. Хмельниць­
    кий міг розраховувати лише на ЗО—40 тис. вояків. Си­
    туація в українському війську ускладнювалася неста­
    чею коней та облогової артилерії. До т о г о ж насувалася
    зима, а до ведення бойових дій у зимових умовах війсь­
    ко було не підготовлене.
    Не міг у цей час Б. Хмельницький повною мірою роз­
    раховувати і на кримських татар. Перед наступом на Львів
    українське військо у вересні 1648 р. неподалік від Ямполя з'єдналося з ордою Крим-Гірея. За свідченням деяких
    джерел, татари обіцяли с в о ю підтримку лише на місяць.
    І справді, після облоги Львова, обтяжені здобиччю, основні
    сили орди на чолі з Калга-султаном повертаються до Кри­
    му, а з Хмельницьким залишається лише незначна час­
    тина формувань Тугай-бея.
    Гетьман мусив т а к о ж зважати на те, що Польща ма­
    ла ще досить могутній воєнний потенціал, існувала ре­
    альна загроза удару з боку Литви. Крім т о г о , після укла­
    дення в жовтні 1648 р. у Мюнстері миру, який фіксував
    закінчення тридцятилітньої війни, Польща могла роз­
    раховувати і на підтримку с в о є ї союзниці Австрії.
    Певний вплив на остаточне рішення Б. Хмельницько­
    го не вирушати на Варшаву мало й те, що козацькі війсь­
    ка дійшли до етнографічних меж України. Перехід поль­
    ського кордону міг внести нові акценти в характер вій­
    ни. Створювалася цілком реальна загроза переростання
    національно-визвольної боротьби в несправедливу загар­
    бницьку війну. До того ж, я к щ о в українських землях
    гетьман міг розраховувати на підтримку місцевого насе­
    лення, то на польській території місцеві жителі чинили б
    опір, вели б партизанську боротьбу.
    Козацька старшина, відчуваючи, що завоювала вже
    достатньо міцні позиції, водночас боялася народного гні-

    Розгортання національно-визвольної війни

    157

    ву, який, вийшовши з-під контролю, міг би суттєво заче­
    пити й інтереси заможного козацтва. Тому в своїй біль­
    шості старшина вимагала негайного укладення перемир'я.
    Гетьман чудово розумів, що в нього за плечима розбурха­
    не, розбалансоване суспільство. Терміново необхідно бу­
    ло взяти під к о н т р о л ь суспільні процеси, визначити
    подальші перспективи українських земель.
    Бурхливий розвиток подій, постійне збройне проти­
    стояння призвели до того, що майже вся енергія та розум
    козацької верхівки були спрямовані на військову, а не
    політичну сферу. Ці обставини, а також природний кон­
    серватизм старшини не дали змоги побачити нових пер­
    спектив, перспектив створення незалежної української дер­
    жави. Б. Хмельницький та його соратники у цей час твердо
    стояли на позиціях традиційного «козацького автономізм у » . Тому й мета в них була не радикальна — започаткування власної державності, а порівняно поміркована —
    реформування державного устрою Речі Посполитої, утвер­
    дження абсолютизму та надання Україні такого ж стату­
    су і прав, як Литві. З огляду на це зрозумілою стає пове­
    дінка козацької верхівки. Підтримку обрання на трон ко­
    роля Яна Казимира, відмову від контролю над західним
    регіоном (третина визволеної території України з високорозвинутим виробництвом та значним людським потенці­
    алом) історики вважають невиправними помилками, але
    ці кроки абсолютно логічно випливають з ідей автономізму, прихильниками яких були у цей час як гетьман, так
    і більшість його прибічників.
    Отже, укладення перемир'я під Замостям (листопад
    1648 р.) було наслідком взаємодії комплексу чинників.
    Найголовніші з них — прогресуюча втрата боєздатності
    козацького війська, послаблення підтримки з боку татар,
    реальність поповнення польської армії збройними фор­
    муваннями Литви та Австрії, вихід військ повстанців на
    етнографічні кордони України, захист старшиною влас­
    них вузькостанових інтересів, відсутність чіткої програ­
    ми п о д а л ь ш и х дій, о б с т о ю в а н н я гетьманом та його
    прибічниками ідеї «козацького автономізму», нездатність
    козацької еліти побачити реальність перспектив створен­
    ня незалежної української держави.
    23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький на чолі повстан­
    ського війська тріумфально вступає до Києва. Його зуст­
    річали як «українського М о й с е я » , що «визволив свій на­
    род від польського рабства». Між тим польська сторона,
    використавши умови перемир'я не для конструктивного

    158

    Українська національна революція

    діалогу з українцями, а для збирання сил, вже в травні
    1649 р. розпочала масований наступ на українські землі.
    Річ Посполита готувала комбінований удар, який мали
    здійснити три потужні збройні формування на чолі з ко­
    ролем Яном Казимиром, Яремою Вишневецьким та ли­
    товським гетьманом Янушем Радзивілом.
    Вишневецький Ярема (1612—1651) — один із наймогутніших маг­
    натів Речі Посполитої. Походив з українського князівського роду.
    Перейшов у католицтво. Виступав проти урядової політики цент­
    ралізації. Брав участь у жорстокому придушенні козацько-селян­
    ського повстання 1637—1638 pp. Під час Визвольної війни від­
    значився у боях 1648 р. під Махнівкою, П'яткою і Старокостянтиновим проти козацького війська, очолюваного М. Кривоносом.
    Ставши в 1649 р. коронним гетьманом, продовжував придушува­
    ти визвольний рух в Україні заради відновлення польсько-шляхет­
    ського панування.
    Проте литовська армія не змогла подолати протидію
    білоруських повстанців, яким Хмельницький відправив
    на допомогу козацькі загони. У скрутну ситуацію потра­
    пив і Я. Вишневецький, військо якого Хмельницький ото­
    чив під Збаражем. Коли ж польський король вирушив на
    допомогу оточеним, гетьман швидким маневром не тіль­
    ки зупинив наступ поляків, а й примусив їх поспіхом
    будувати табір для оборони. Шляхетське військо опини­
    лося в катастрофічному становищі — назрівала подвійна
    поразка Речі Посполитої — під Зборовом і під Збаражем.
    Проте у вирішальний момент підкуплений поляками
    к р и м с ь к и й хан Іслам-Гірей з р а д и в Х м е л ь н и ц ь к о г о .
    Зауважимо, що українсько-татарський мілітарний альянс
    з моменту свого виникнення був дуже ненадійним, адже
    Україна для Кримського ханства тривалий час була, з одно­
    го боку, об'єктом для грабунку, з іншого — певною загро­
    з о ю . З огляду на це перспектива перемог України в про­
    тистоянні з Річчю Посполитою, становлення та зміцнення
    української державності зовсім не приваблювали татар.
    Вони завжди мали на меті тільки взаємоослаблення про­
    тидіючих сторін та провокування перманентного їх про­
    тистояння, тобто створення ідеальних умов для татарсь­
    ких набігів.
    Під тиском обставин Хмельницький був змушений піти
    на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного до­
    говору. Відповідно до його умов козацький реєстр зрос­
    тав до 40 тис. осіб, а козацька територія охоплювала Ки­
    ївське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. На цих
    землях влада належала гетьманові та його адміністрації.

    Розгортання національно-визвольної війни

    159

    Київський митрополит одержав місце в сенаті. Всім учас­
    никам повстання проголошувалася амністія. Водночас маг­
    нати і шляхта мали право повернутися до своїх маєтків;
    для більшості селян відновлювалося кріпацтво; воєводст­
    ва Волинське та Подільське, як і до повстання, залиша­
    лися під владою короля.
    У цей період Б. Хмельницький та його прибічники
    боролися лише за політичну автономію для козацького
    регіону. Зборівська угода, яка, здавалось би, скріпила
    досягнення поставленої мети, з часом показала с в о ю не­
    життєздатність. Вона не зняла суперечностей між Укра­
    їною та Польщею, і боротьба спалахнула з новою с и л о ю .
    Вже у вересні 1650 р. король Ян Казимир під час таєм­
    ної бесіди з папським нунцієм обговорював плани ново­
    го походу в Україну. Підтримуючи цю агресію, Римсь­
    кий Папа прислав к о р о л ю освячений меч і благословен­
    ня на війну. У л ю т о м у 1650 р. польські війська вдерли­
    ся на Поділля і захопили містечко Красне. Ця подія стала
    початком нового раунду протистояння, вирішальним мо­
    ментом якого була битва під Берестечком (червень 1651 p . ) .
    У битві 150—200-тисячному польському війську проти­
    стояло 100 тис. війська повстанців, до яких приєднали­
    ся 50 тис. татар. З огляду на цю статистику цілком зро­
    зуміло, у яке катастрофічне становище поставили повс­
    танців татари, я к і , не в и т р и м а в ш и а р т и л е р і й с ь к о г о
    обстрілу, у вирішальний момент покинули поле б о ю . Ко­
    ли ж Б. Хмельницький зробив спробу зупинити відсту­
    паючих, то сам опинився в татарському полоні, з якого
    визволився лише через деякий час і за викуп.
    Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію
    козацької держави. Відповідно до умов укладеного 18 ве­
    ресня 1651 р. Б і л о ц е р к і в с ь к о г о договору козацький ре­
    є с т р обмежувався до 20 т и с . осіб, влада гетьмана поши­
    рювалася лише на Київське воєводство, йому забороня­
    лися зовнішні відносини. Крім того, шляхті було дозво­
    лено повертатися до своїх маєтків.
    За цих обставин Б. Хмельницький дедалі більше ро­
    зуміє, що вибитися власними зусиллями з-під польсько­
    го панування, маючи лише ненадійного союзника — та­
    тар, не вдасться. До того ж для більшості володарів євро­
    пейських держав він був лише бунтівник, що вів бо­
    ротьбу проти законного свого господаря — польського
    короля. Тому Б. Хмельницький змушений був шукати
    надійну та міцну державу-покровителя. Найбільш ре­
    альними кандидатурами були Росія та Туреччина, але

    160

    Українська національна революція

    оскільки Москва зайняла вичікувальну позицію, геть­
    ман зробив ставку на Оттоманську Порту. Ще в другій
    половині 1650 р. було укладено угоду зі Стамбулом про
    надання українським купцям права вільно перетинати
    Чорне море, торгувати без мита в турецьких володін­
    н я х . Наприкінці р о к у Оттоманська Порта формально
    прийняла В і й с ь к о Запорозьке під с в о ю п р о т е к ц і ю . Спи­
    раючись на турецьку підтримку, у вересні 1650 р. геть­
    ман направив велике козацьке військо до Молдавії, ма­
    ю ч и на меті через ш л ю б його сина Тимоша з донькою
    молдавського господаря Розандою вивищити свій рід до
    рівня князівського та укласти с о ю з України з Молдаві­
    є ю . Проте для Б. Х м е л ь н и ц ь к о г о молдавська авантюра
    закінчилася надзвичайно трагічно — 1653 р. гине його
    син Тиміш, Валахія та Трансільванія переходять на поль­
    ський бік, у битві під Жванцем татари знову зраджують
    та укладають сепаратний мир з поляками. Ускладнення
    геополітичної ситуації в регіоні, воєнні невдачі, формаль­
    на підтримка Оттоманської Порти підштовхнули геть­
    мана до відмови від протурецької орієнтації та союзниць­
    к и х відносин з Кримом і визначили проросійський век­
    тор зовнішньої політики Війська Запорозького.
    Ще починаючи з 1648 p . , Б. Хмельницький неоднора­
    зово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. Навіть загрожував війною, я к щ о не
    буде надано цієї допомоги. Проте Москва не хотіла роз­
    ривати миру з Польщею і зайняла вичікувальну пози­
    ц і ю . Та все ж бажання розширити сферу свого впливу,
    використати Україну як буфер проти Туреччини, залучи­
    ти українські козацькі збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій спри­
    яли тому, що російський цар після деяких вагань «в і м ' я
    спасіння віри православної» погодився взяти Військо За­
    порозьке під с в о ю опіку. Відповідну ухвалу про це прий­
    няв 1 жовтня 1653 р. Земський собор. Юридично цей акт
    оформлено під час російсько-українських переговорів у
    січні—березні 1654 р. У Переяславі було узгоджено прин­
    ципові засади майбутнього договору (антипольський вій­
    ськовий союз України та Росії, протекторат московсько­
    го царя над Україною, збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького) і здійснено усний акт при­
    сяги. Вже на цьому етапі виникають конфліктні ситуації
    та розбіжності в підходах до новоствореного союзу. Спо­
    чатку російські посли відмовилися принести присягу за
    царя, оскільки відповідно до специфіки їхнього держав-

    Розгортання національно-визвольної війни

    161

    ного устрою самодержець своїм підданим не присягає, а
    потім боярин Бутурлін, який очолював російську делега­
    цію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав
    і вольностей України після того, як договір набере чин­
    ності. Оскільки усі переяславські рішення були усними,
    кожна із сторін могла трактувати їх довільно. На цій під­
    ставі фахівці вважають, що події січня 1654 р. в Переяс­
    лаві мали, головним чином, ритуально-символічний ха­
    рактер.
    У березні 1654 р. у Москві козацька делегація переда­
    ла на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів,
    спрямованих на збереження української автономії. Піс­
    ля двотижневих переговорів сторони дійшли компромі­
    су, який увійшов у історію під назвою «Березневих ста­
    т е й » . Згідно з цим документом Україна зберігала респуб­
    ліканську форму правління, територіально-адміністратив­
    ний поділ, нову систему соціально-економічних відносин,
    цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політи­
    ки. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір
    податків з українського населення здійснювався під кон­
    тролем російської сторони; заборонялися дипломатичні
    зносини з Варшавою та Стамбулом (зауважимо, що за жит­
    тя Б. Хмельницького конкретний зміст «Березневих ста­
    тей» козакам був невідомий).
    Серед істориків ще й досі не вщухають дискусії з
    приводу визначення історико-юридичної суті Переяславс ь к о - М о с к о в с ь к о г о д о г о в о р у . Ситуація ускладнюється
    тим, що автентичний, підписаний сторонами документ
    не зберігся, до нас дійшли лише його копії. Спектр тлу­
    мачень цієї угоди надзвичайно ш и р о к и й , але найпоши­
    ренішими є п'ять підходів: «персональна унія» (неза­
    лежні держави, що мають власні уряди, визнають владу
    одного монарха); «васальна залежність» України від Ро­
    сії; «автономія» України у складі Росії; «возз'єднання»
    українського та російського народів; «військовий с о ю з »
    між Україною та Р о с і є ю .
    Як би не оцінювався українсько-російський договір
    1654 p . , цілком очевидно, що кожна із сторін бачила в
    ньому ефективний засіб для реалізації власних планів:
    Москва хотіла часткову залежність України перетворити
    на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасу­
    вати українські автономні права та вольності; Чигирин
    же прагнув, використовуючи Р о с і ю як важіль, нарешті
    вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та
    розбудовувати власну незалежну державу.
    6

    162

    Українська національна революція

    Укладення Переяславсько-Московського договору кар­
    динально змінило геополітичну ситуацію в регіоні. У від­
    повідь на появу у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к о г о с о ю з у влітку
    1654 р. Річ Посполита та Кримське ханство підписують
    «Вічний договір» про взаємодопомогу. Вже в жовтні цьо­
    го ж року кримський хан в ультимативній формі вимагає
    від гетьмана розриву угоди з царем. Протягом кількох
    місяців Б. Хмельницький добивався від Москви обіцяної
    в договорі допомоги. Коли вона надійшла, час було вже
    втрачено. Внаслідок вторгнення польсько-татарських
    військ Брацлавщину було спустошено (зруйновано 270
    поселень, убито майже 10 тис. немовлят, взято в неволю
    200 тис. осіб). Отже, і промосковська орієнтація не зміц­
    нила української державності. А на гетьмана чекав ще
    один важкий удар у зовнішньополітичній сфері. Побою­
    ючись шведської загрози, навесні 1655 р. Москва і Вар­
    шава пішли на зближення. Наступного року було укла­
    дено московсько-польське Вільненське перемир'я. Укра­
    їнських делегатів на переговори у Вільно не допустили,
    хоча там і ставилося питання про повернення України
    під владу короля. Укладене перемир'я Москви з Варша­
    вою ставило хрест на російсько-українському військово­
    му союзі й розв'язувало гетьманові руки. Тепер зовніш­
    ньополітичний курс Б. Хмельницького був спрямований
    на пом'якшення політичного тиску Росії; повернення за­
    хідно-українських земель, що не увійшли до складу Вій­
    ська Запорозького; убезпечення України від татарської
    загрози; міжнародне визнання своїх династичних намі­
    рів — приєднання до титулу гетьмана титулу суверенно­
    го князя і забезпечення спадковості верховної влади у
    новій Українській державі. Щ о б здійснити ці задуми,
    гетьман активно почав створювати коаліцію в складі
    Швеції, Семигороду, Бранденбургу, України, Молдавії,
    Волощини та Литви. Все чіткіше почав виявляти себе
    шведський вектор у зовнішній політиці війська Запо­
    р о з ь к о г о . У червні 1657 р. до Чигирина прибуло шведсь­
    ке посольство з підтвердженням готовності до спільної
    боротьби проти Речі Посполитої. Проте трагічне закін­
    чення об'єднаного українсько-семигородського походу на
    Польщу внесло свої корективи у хід подій. Звістка про
    поразку призвела до того, що Б. Хмельницького розбив
    апоплексичний удар, і він у вересні 1657 р. помирає, так
    і не здійснивши своїх задумів.
    Отже, на першому етапі Української національної ре­
    волюції (лютий 1648 — серпень 1657 р.) національно-

    Утворення Української гетьманської держави

    163

    визвольній боротьбі були притаманні значне піднесення,
    порівняно високий рівень організованості, охоплення біль­
    шої частини території та більшості населення України,
    переплетіння з селянською війною. Цей період характе­
    ризується ускладненням міжнародного становища укра­
    їнських земель. Еволюція поглядів Б. Хмельницького та
    його соратників на процес державотворення визначали ди­
    наміку та різновекторність зовнішньополітичної лінії Вій­
    ська Запорозького. Спочатку пошуки союзників здійсню­
    валися в трикутнику: Польща — Туреччина — Росія, про­
    те незабаром після укладення Вільненського перемир'я в
    зовнішньо-політичній моделі Б. Хмельницького з'явився
    новий вектор — шведський.

    6.3. Утворення Української
    гетьманської держави
    У процесі розгортання національно-визвольних зма­
    гань ( 1 6 4 8 — 1 6 5 7 ) у середовищі козацької еліти вперше в
    історії української суспільно-політичної думки було чіт­
    ко сформульовані фундаментальні основи національної
    державної ідеї:
    — право українського народу на створення власної
    держави в етнічних межах його проживання;
    — незалежність і соборність Української держави;
    — генетичний зв'язок козацької державності з Київсь­
    кою Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури
    княжої доби.
    Ці положення і лягли в основу державотворчої ді­
    яльності Б. Хмельницького, еволюція світогляду якого
    була надто складною — від ідеї козацького автономізму
    до створення суверенної незалежної держави. Після взяття
    під контроль значної частини українських земель та лік­
    відації в них польської адміністрації гостро стало питан­
    ня про власну національну державність. Потрібно було
    забезпечити регулювання економічного життя, правопо­
    рядок, захист населення та території України. Специфіч­
    ні засади внутрішньої організації козацької держави сфор­
    мувалися під впливом двох основних чинників: традицій
    та звичаїв суспільного життя українців, насамперед За­
    порозької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави, та складного геополітичного становища,
    що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану

    164

    Українська національна революція

    в державі. Обидва чинники визначили напіввійськовий
    характер української державності. Саме у цьому контек­
    сті слід сприймати й назву козацької держави — Військо
    Запорозьке.
    Функціонування держави виявилося в запровадженні
    власного територіального поділу, створенні та діяльності
    органів публічної влади; введенні своєї податкової систе­
    ми. За часів Хмельниччини територія Української дер­
    2
    жави простягалася майже на 200 тис. км і охоплювала
    Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих
    землях проживало понад 3 млн осіб. В основі адміністра­
    тивного поділу лежала структура козацького війська. Те­
    риторія держави поділялася на полки та сотні, що дава­
    ло змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізу­
    вати народні маси на боротьбу. Кількість полків не була
    сталою: я к щ о 1649 р. їх налічувалося 16, то 1650 р. —
    вже 20.
    Військово-сотенному територіально-адміністративному
    поділу відповідала система органів публічної влади. Ця
    система фактично дублювала модель управління Запорозь­
    кої Січі. Формально основним органом влади була Війсь­
    кова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, полі­
    тичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона
    не була постійно д і ю ч о ю , до того ж Б. Хмельницький з
    м е т о ю зміцнення гетьманської влади частіше скликав
    старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся пов­
    нота влади в державі.
    Гетьман був главою і правителем України. Він очолю­
    вав уряд і державну адміністрацію, був головнокомандую­
    чим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою
    політикою, мав право видавати загальнообов'язкові для
    всіх нормативні акти — універсали. Система органів пуб­
    лічної влади мала три рівні — генеральний, полковий і
    сотенний. Реальна вища влада в державі належала гене­
    ральному урядові, до якого входили гетьман та генераль­
    на старшина. Повноваження цього органу публічної влади
    поширювалися на всю територію України. На місцях управ­
    ляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд обирався
    полковою старшиною і складався з полковника та полко­
    вих урядовців, а сотенний — з сотника та його помічників
    (писар, осавул, хорунжий). У великих містах управління
    здійснювалося магістратами, в малих, але привілейова­
    них — отаманами.
    Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролю­
    вав особисто, а з 1654 р. було введено посаду гетьмансько-

    Утворення Української гетьманської держави

    165

    го підскарбія, який контролював прибутки та видатки вій­
    ськової скарбниці. Поповнення державної скарбниці здій­
    снювали із чотирьох основних джерел: із земельного фон­
    ду, з прикордонного торгового мита, з доходів від промис­
    лів, торгівлі та з податків.
    Своєрідним ґарантом у с п і ш н о ї розбудови Українсь­
    кої держави стала національна армія. Вона сформувала­
    ся і зросла на організаційних принципах Запорозької
    Січі. її ядро становило реєстрове та запорозьке козацт­
    во, навколо якого об'єдналося повстале ( « п о к о з а ч е н е » )
    селянство та міське населення. Під час боротьби талано­
    витими воєначальниками виявили себе полковники Мак­
    сим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, Нестор Моро­
    зенко, Мартин П у ш к а р , Матвій Гладкий та ін. Армія
    формувалася із добровольців і у вирішальні моменти на­
    ціонально-визвольних змагань її чисельність сягала 1 0 0 —
    150 тис. осіб.
    Українська держава доби Хмельниччини сформува­
    лася на двох принципових засадах, які часто вступали
    між с о б о ю в протиріччя — демократії та авторитаризму.
    На початковій фазі національно-визвольних змагань пе­
    реважають демократичні засади, про що свідчить існу­
    вання таких суспільних явищ та норм:
    — функціонування Військової (Генеральної) ради, у
    якій право голосу мала уся «чернь», тобто все військо;
    — виборність усіх посадових осіб від сотника до геть­
    мана;
    — відсутність ж о р с т к и х міжстанових розмежувань,
    що давало змогу міщанам і селянам «покозачитися» і стати
    частиною привілейованої верстви — козацтва.
    З часом, коли ситуація стає критичною, а демократія
    дедалі більше набуває рис класичної охлократії (доміну­
    вання в політичному житті суспільства натовпу, юрби,
    всевладдя та свавілля мас), під впливом Б. Хмельниць­
    кого та його однодумців набирають силу авторитарні на­
    чала. Безпосередніми виявами цього процесу були:
    — поступове обмеження впливу «чорних» рад та ви­
    тіснення їх старшинською радою;
    — зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана;
    — домінування командних методів управління в дер­
    жавному житті;
    — встановлення спадкового гетьманату, тенденція до
    переростання гетьманської влади в монархічну.
    Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та
    уряду Української держави залежала від результативності

    166

    Українська національна революція

    воєнного та політичного протистояння з Польщею, пози­
    ції козацької старшини та розмаху селянської антифео­
    дальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення вже
    влітку 1648 р. тісно переплелася з національно-визволь­
    ною і фактично переросла в Селянську війну. На визво­
    лених землях активно відбувався процес ліквідації вели­
    кого феодального землеволодіння, фільварково-панщин­
    ної системи господарства та кріпацтва й утвердження ко­
    зацької власності на землю.
    Умови Зборівського (1649) та Білоцерківського (1651)
    договорів тимчасово загальмували розгортання прогресив­
    них змін. Знову відновлюються феодальне землеволодін­
    ня і колишні форми експлуатації, що викликало нове
    загострення соціальних протиріч та черговий виток Се­
    лянської війни. Лише після перемоги в битві під Батогом
    (1652) на території Української держави були остаточно
    ліквідовані фільварково-панщинна система господарюван­
    ня, велика земельна власність королівщини, польських
    та українських магнатів і шляхти. На аграрну політику
    Б. Х м е л ь н и ц ь к о г о , крім зовнішніх чинників, активно
    впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати
    крупним землевласником. Проте гетьман, розуміючи, що
    основною рушійною силою національно-визвольних зма­
    гань є селянство, намагався гасити виникнення нових со­
    ціальних конфліктів і як міг гальмував зростання вели­
    кого землеволодіння новітньої еліти.
    Українська держава активно діяла на міжнародній аре­
    ні, про що свідчать численні дипломатичні контакти з
    Р о с і є ю , Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією,
    Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Ш в е ц і є ю та
    іншими державами.
    Отже, в процесі національно-визвольних змагань у сві­
    тогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї
    козацької автономії до створення суверенної незалежної
    держави. В основу державотворчого процесу було покла­
    дено модель військового територіального поділу та систе­
    му організації публічної влади Запорозької Січі. З часом
    під впливом обставин у житті козацької держави посили­
    лись тенденції переростання демократії в авторитаризм,
    а республіки в монархію.

    Громадянська війна та поділ козацької України

    167

    6.4. Громадянська війна
    та поділ козацької України
    на два гетьманства
    (вересень 1657 — червень 1663 р.)
    Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в
    історії Української національної революції. Перебуваю­
    чи при владі, гетьман піклувався про створення такої фор­
    ми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, кон­
    солідацію суспільства, стабільність держави. На думку
    Хмельницького, цим вимогам оптимально відповідала
    спадкова монархія. Проте трагічна загибель під час мол­
    давського походу його сина Тимоша, талановитого воєна­
    чальника, здібного політика, перешкодила здійсненню
    планів гетьмана. Ситуацію не врятувало і рішення стар­
    шинської козацької ради (квітень 1657 р.) про встанов­
    лення спадковості гетьманства — передачі влади після
    смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію.
    Хмельницький Юрій (бл. 1641 — після 1681) — гетьман України
    в 1657 р. та в 1659—1663 р. Син гетьмана Б. Хмельницького.
    Отримав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській
    колегії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започат­
    ковану батьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність
    і незалежність України. 2 7 жовтня 1659 р. він пішов на укладен­
    ня нового Переяславського договору з Росією, який істотно обме­
    жував суверенітет Української держави. 17 жовтня 1660 р. під
    тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. Не ма­
    ючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою
    програму, в 1663 р. відмовився від гетьманства і на деякий час
    постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі
    Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошен­
    ка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до
    Стамбула. На початку 1677 р. призначається Портою володарем
    «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Робив невдалі спро­
    би об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського догово­
    ру 1681 р. був відкликаний до Стамбула.
    60—80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як
    «доба Р у ї н и » . На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не
    змогли успішно завершити його починання. Початком до­
    би Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельниць­
    кого від влади. І. Виговський та його прибічники фак­
    тично здійснили державний переворот.

    168

    Українська національна революція

    Виговський Іван (? — 1663) — діяч українського козацтва. По­
    ходив зі старовинного українського шляхетського православно­
    го роду. По закінченні Києво-Могилянської колегії служив у дер­
    жавних установах. У роки Визвольної війни став одним із най­
    ближчих соратників Б. Хмельницького, генеральним писарем Вій­
    ська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обраний на­
    казним гетьманом при Юрії Хмельницькому, а згодом добився
    гетьманської булави. На посаді гетьмана здійснював антимосковську політику, розгромив промосковське повстання козаків
    (1658), а під Конотопом прислані російські війська (1659). Уклав
    у Гадячіугодуз Річчю Посполитою (1658), яка була ратифікована
    польським сеймом. Ця угода надто обмежувала права України,
    що зменшило підтримку Виговського серед козацтва. У жовтні
    1659 р. на «Чорній раді» він був усунутий від гетьманства і повер­
    нув владу Юрію Хмельницькому. Після цього перебував на поль­
    ській державній службі. В 1664 р. за наказом свого особистого
    ворога — тодішнього гетьмана Правобережної України Павла Те­
    тері — був заарештований, безпідставно звинувачений у зраді
    польського короля і розстріляний.
    Формальним приводом для цих дій були молодість,
    хворобливість, слабохарактерність Ю. Хмельницького. Ре­
    альними ж причинами — погіршення геополітичного ста­
    новища держави, посилення соціального протистояння в
    суспільстві, боротьба окремих елітних груп за владу, слаб­
    ка підтримка ідеї спадкової монархії т о щ о . Подальша гра
    амбіцій та численні помилки лідерів, втрата українською
    державою підтримки народу, посилення агресивних втру­
    чань з боку сусідніх держав призвели до катастрофи —
    поразки Української національної революції.
    Після того, як у жовтні 1657 р. в Корсуні Генеральна
    козацька рада визнала гетьманом І. Виговського, він роз­
    горнув активну державну діяльність. Кредо своєї зовніш­
    ньої політики новообраний гетьман висловив під час пере­
    говорів зі Швецією: «Визнати і оголосити Запорозьке Вій­
    сько з підвладними йому провінціями за вільний і нікому
    не підданий нарід» (на жаль, він не завжди дотримувався
    цього постулату). І. Виговський укладає союз зі Швецією,
    поновлює союзницькі відносини з Кримом, йде на порозу­
    міння з Оттоманською Портою. У відносинах з Польщею
    та Росією гетьман намагається шляхом балансування між
    Варшавою та Москвою зберегти бодай автономію Україн­
    ської держави, а головне втриматися при владі.
    Порівняно з добою Хмельницького значних змін заз­
    нала внутрішня політика держави. Усунувши від влади
    Ю. Хмельницького, І. Виговський відкинув ідею спадко­
    ємного гетьманату, тобто монархічну модель управління.
    В основу свого державотворчого курсу він поклав прин-

    Громадянська війна та поділ козацької України

    169

    ципи олігархічної республіки. Зокрема, ще на Корсунській раді під час свого обрання І. Виговський запевняв
    старшину: «Без вашої військової ради жодних справ не
    буду р о б и т и » . З ідеї олігархічної республіки логічно вип­
    ливала ставка гетьмана на шляхетство та козацьку стар­
    шину, які у цей час намагалися відмежуватися від реш­
    ти козацтва, сконцентрувати у своїх руках велике земле­
    володіння та консолідуватися в окремий привілейований
    клас. Саме ці верстви підштовхували І. Виговського до
    відновлення старої моделі соціально-економічних відно­
    син, насамперед кріпацтва. Така внутрішня політика геть­
    мана вела до послаблення центральної влади, посилення
    позиції козацької старшини та шляхти, порушення соці­
    альної рівноваги в суспільстві, зростання масового невдо­
    волення і до вибуху соціальної боротьби.
    Наприкінці 1657 р. проти політики І. Виговського
    активно виступили народні маси. Боротьба велася під гас­
    лом повернення козацьких вольностей — права вільно
    варити горілку, вести лови і рибальство, вільно перехо­
    дити на Запорожжя, а також вибирати гетьмана «чорною
    р а д о ю » . Повстання швидко охопило насамперед Полтав­
    ський полк і Запорожжя. Під час виступу з'явилися й
    нові претенденти на булаву — полтавський полковник
    Мартин Пушкар та запорозький отаман Яків Барабаш,
    які вели таємні переговори з М о с к в о ю , звинувачуючи Ви­
    говського в пропольській орієнтації. Тому боротьба пос­
    тупово переросла в громадянську війну. Зібравши
    20-тисячне військо та найнявши волохів, німців й татар,
    І. Виговський зумів перемогти військо повстанців у вирі­
    шальній битві під Полтавою (травень 1658 p . ) . Проте це
    була надзвичайно дорога перемога, адже у братовбивчо­
    му протистоянні загинуло майже 50 тис. українців.
    Чудово розуміючи, що за умов, які склалися, початок
    війни з Р о с і є ю є лише питанням часу, І. Виговський йде
    на рішуче зближення з Польщею. 16 вересня 1658 р. він
    уклав з польським урядом Гадяцький договір. За його
    умовами Україна як формально незалежна держава під
    назвою Велике Князівство Руське на рівних правах з
    Польщею та Литвою ставала третім членом федерації —
    Речі Посполитої. Територія князівства охоплювала Київ­
    ське, Брацлавське та Чернігівське воєводства. Верховна
    влада належала гетьманові, який обирався довічно та зат­
    верджувався к о р о л е м . Українська армія мала нарахо­
    вувати 30 тис. козаків та 10 тис. найманого війська. Пра­
    вославні віруючі зрівнювалися в правах з католиками.

    170

    Українська національна революція

    Водночас Гадяцький договір передбачав відновлен­
    ня адміністративно-територіального у с т р о ю , що існу­
    вав до 1648 p . ; повернення польським магнатам і шляхті
    м а є т к і в в у к р а ї н с ь к и х землях; відновлення повинностей у к р а ї н с ь к о г о селянства. Крім т о г о , Українська дер­
    жава позбавлялася права на м і ж н а р о д н і відносини.
    Укладення Гадяцького договору прискорило хід по­
    дій. Невдовзі російський цар Олексій Михайлович видав
    грамоту до українського народу, у якій Виговського було
    названо зрадником, та містився заклик до народу чинити
    непокору гетьманові. У листопаді 1658 р. російське вій­
    сько на чолі з Г. Ромодановським перейшло кордон Укра­
    їни. Після того, як навесні наступного року під Путив­
    лем до нього приєдналися князі О. Трубецькой та С. Пожарський, чисельність армії вторгнення сягала 100 тис.
    осіб. Розпочалися активні дії. Початок агресії був вда­
    лим для росіян. Козацькі загони зазнали поразки під Ром­
    нами та Лохвицею. Вирішальна битва відбулася в червні
    1659 р. під Конотопом. Вона тривала три дні й закінчила­
    ся цілковитою перемогою І. Виговського. Москву охопила
    паніка, царський двір збирався втікати до Ярославля.
    Проте гетьману не вдалося скористатися наслідками
    своєї перемоги. Гадяцький договір викликав невдоволен­
    ня, зростання опозиції, посилення п р о м о с к о в с ь к и х нас­
    троїв. Обставини ускладнювалися збереженням у Києві
    м о с к о в с ь к о ї залоги на чолі з В. Шереметьєвим та напа­
    дом запорозького к о ш о в о г о Сірка на Крим, що змусило
    татар — с о ю з н и к і в гетьмана — повернутися додому. За
    таких обставин І. Виговський у жовтні 1659 р. зрікаєть­
    ся булави та виїжджає до Польщі.
    Намагаючись уникнути громадянської війни, пом'як­
    шити соціальну напругу, запобігти територіальному роз­
    колу, старшина знову проголошує гетьманом Ю. Хмель­
    ницького. Розрахунок був на те, що «чарівне і м ' я Хмель­
    ницького» (вислів І. Крип'якевича) стане тією силою, яка
    забезпечить єдність еліти, консолідацію суспільства та ста­
    більність держави. Зрозуміло, що юний Юрій був не стіль­
    ки прапором, скільки ш и р м о ю для елітної групи старши­
    ни, що стояла за його с п и н о ю . Найближчими радниками
    гетьмана стали досвідчені політики та воєначальники —
    генеральний осавул І. Ковалевський, прилуцький полков­
    ник П. Дорошенко та запорозький кошовий І. Сірко. Уряд
    Ю. Хмельницького для збереження української держав­
    ності обрав тактику не прямого протистояння, а обереж­
    ної гри на суперечностях між Москвою та Варшавою. Стар-

    Громадянська війна та поділ козацької України

    171

    шина, як доповідав королю А. Потоцький, вирішила «не
    бути ні під вашою королівською милістю, ані під царем;
    сподіваються вони цього досягти обманюючи і лякаючи
    вашу королівську милість царем, а царя вашою королів­
    ською милістю».
    Однак уже на початку свого другого гетьманування
    Юрій припустився фатальної помилки: він прибув для
    переговорів з російською стороною до Переяслава, де сто­
    яв з великим військом О. Трубецькой. Пізніше юний геть­
    ман згадував: «Я два тижні був в'язнем; що хотіли, те й
    робили зі м н о ю » . Отже, до шантажу вдалася не українсь­
    ка сторона, а російська. Новий Переяславський договір,
    ухвалений 27 жовтня 1659 p . , фактично перетворював
    Україну на автономну частину Росії: переобрання геть­
    мана мало здійснюватися лише з дозволу царя; гетьман
    втрачав право призначати і звільняти полковників, кара­
    ти без суду смертю старшин, виступати в похід без царсь­
    кого дозволу; заборонялися відносини з іншими країна­
    ми; у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані
    мали право розташовуватися російські залоги; Київська
    митрополія підпорядковувалася Московському патріар­
    хатові.
    У 1660 р. розпочався новий раунд російсько-польсь­
    кого протистояння в боротьбі за українські землі. На Во­
    линь рушило 20-тисячне російське військо на чолі з В. Шереметьєвим. У другому ешелоні рухалося ЗО тис. козаків
    на чолі з Ю. Хмельницьким, про якого російський воєво­
    да з п и х о ю говорив: «Зтому гетьманишке идет лучше гу­
    сей пасти, чем гетьмановать». Незабаром під Чудновом
    російські вояки потрапили в оточення і зазнали поразки.
    За цих обставин Юрій під тиском пропольськи настроє­
    ної старшини на чолі з Г. Лісницьким та Г. Гуляницьким
    схиляється до угоди з Польщею. 18 жовтня 1660 р. було
    укладено Слободищенський трактат, відповідно до якого
    Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на
    правах автономії. Хоча ця угода і нагадувала Гадяцьку,
    однак у ній обмеження політичної незалежності україн­
    ських земель були більш значними: усунено статтю про
    Велике князівство Руське; гетьман не тільки позбавляв­
    ся права зовнішньополітичних зносин, а й зобов'язував­
    ся подавати військову допомогу Польщі у війнах з інши­
    ми державами; польській шляхті і магнатам поверталися
    всі маєтності в Україні. Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального роз­
    колу України.

    172

    Українська національна революція

    У січні 1663 р. Ю. Хмельницький, розуміючи, що він
    не тільки не зміцнив єдність держави, а й став одним з
    ініціаторів її територіального розмежування, зрікається
    гетьманської булави та йде в монастир. Після того, як
    Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобереж­
    жя — І. Брюховецького, територіальний розкол України
    доповнився політичним. Як влучно характеризує цей пе­
    ріод О. Субтельний — «доба Руїни сягнула свого а п о г е ю » .
    Отже, другий етап Української національної револю­
    ції (вересень 1657 — червень 1663 р.) став часом серйоз­
    них випробувань для українського народу. Ця доба при­
    несла жахливе спустошення українських земель; спала­
    хи громадянської війни, загострення боротьби за геть­
    манську булаву; наростання соціальних конфліктів та про­
    тистоянь; поновлення старої моделі соціально-економіч­
    них відносин; відхід національної еліти від державної ідеї,
    сформульованої Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї
    автономізму 1648 p . ; розмивання моральних норм у сус­
    пільному житті; тиск та втручання в українські справи
    Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства; фаталь­
    ний розкол України на Правобережну та Лівобережну.

    6.5. Боротьба за возз'єднання
    Української держави
    (червень 1663 — вересень 1676 р.)
    Слободищенський трактат, який став початком роз­
    колу України за територіальною о з н а к о ю , водночас від­
    крив новий етап боротьби за гетьманську владу. Особли­
    вість цього етапу полягала в тому, що предметом ба­
    жань старшини одночасно стали дві булави. Лівобереж­
    ж я , яке перебувало під патронатом М о с к в и , дедалі біль­
    ше відокремлюється та відмежовується від Правобереж­
    ж я . На Правобережжі відновлення польсько-шляхетсь­
    ких порядків спричинило народний опір та посилення
    старшинської опозиції. За цих обставин гетьманське кріс­
    ло захиталось під Ю. Х м е л ь н и ц ь к и м .
    Претендентів на булаву вистачало в українських зем­
    лях. На Лівобережжі основна боротьба розгорнулася між
    Я. С о м к о м , І. Б р ю х о в е ц ь к и м та В. Золотаренком. На
    « Ч о р н і й раді» у Н і ж и н і (червень 1663 р . ) гетьманом
    було обрано І. Б р ю х о в е ц ь к о г о .

    Боротьба за возз'єднання Української держави

    173

    Брюховецький Іван (? — 1668) — гетьман Лівобережної України
    в 1663—1668 pp. З 1648 р. при дворі Б. Хмельницького в якості
    «старшого слуги» займався вихованням гетьманича Юрія, викону­
    вав дипломатичні доручення. З 1659 р. перебував на Запорозь­
    кій Січі, тоді ж обраний кошовим отаманом. У1661 р. прийняв ти­
    тул кошового гетьмана. Протягом 1662—1663 pp. один із голов­
    них претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні. Москво­
    фільські заяви Брюховецького забезпечили йому підтримку цар­
    ського уряду. На «Чорній раді» під Ніжином (1663) проголошений
    гетьманом. Наказав стратити іншого претендента — Я. Сомка, вчи­
    нив розправу над опозицією. У вересні 1665 р. першим з україн­
    ських гетьманів здійснив візит до Москви. Невдалі спроби Брюхо­
    вецького припинити колонізаторську політику російського уряду
    спричинили падіння його політичного авторитету в Україні. Праг­
    нучи втримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою.
    7 (18) червня 1668 р. біля Диканьки відбулось об'єднання військ
    Правобережної та Лівобережної України, під час якого лівобережні
    козаки буквально розтерзали Брюховецького. За наказом геть­
    мана П. Дорошенка його тіло було перевезено до Гадяча і там
    поховано з усіма гетьманськими почестями в соборній церкві.
    Це був спритний авантюрист і демагог, один з тих, як
    писав козацький літописець С. Величко, що «для срібла
    й золота не тільки дав би виколоти собі око, але брата й
    батька свого не пощадив би, не те що вболівати за Укра­
    ї н о ю » . Новообраний гетьман займав відверто промосковські позиції і неодноразово висловлювався за ліквідацію
    гетьманату та утворення з його земель князівства на чолі
    з царевичем Федором.
    На початку 60-х років XVII ст. загострилася боротьба
    за владу і на Правобережжі. Ситуація особливо усклад­
    нилася влітку 1662 р. після невдалого походу Ю. Хмель­
    ницького в Лівобережну Україну. На булаву претендува­
    ли П. Тетеря, Г. Гуляницький, М. Ханенко, П. Дорошен­
    к о . Після того як у січні 1663 р. Ю. Хмельницький склав
    гетьманські повноваження, козацька рада у Чигирині про­
    голошує гетьманом Правобережжя П. Тетерю.
    Тетеря (Моржковський, Мошковський) Павло (бл. 1620—1671) —
    гетьман Правобережної України в 1663—1665 pp. Один з най­
    визначніших дипломатів в урядах Б. Хмельницького, І. Виговсь­
    кого, Ю. Хмельницького, переяславський полковник (1653—
    1658). Походив зі шляхетського роду, мав добру освіту. Перед
    1648 р. був канцеляристом гродського суду м. Луцька, з 1649 р. —
    писар Переяславського полку. Протягом 50-х років брав участь
    майже в усіх міждержавних переговорах, що відбувалися в Чиги­
    рині, виїжджав з дипломатичними місіями до інших країн. Один з
    авторів Березневих статей (1654), Гадяцької угоди (1658), Слободищівського трактату (1660). У ранзі гетьмана підтримував по-

    174

    Українська національна революція

    хід Яна Казимира на Лівобережжя (1663—1664), намагаючись
    об єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського ко
    роля Своєю політикою спровокував козацьке повстання Зазнав­
    ши поразки від повстанців (1665), зрікся гетьманства і виїхав до
    Польщі Отруєний польськими агентами
    Новий гетьман хотів відновити єдність козацької Укра­
    їни шляхом компромісу з лівобережною старшиною. Він
    не одразу виявив себе як прихильник пропольської орі­
    єнтації, зокрема після обрання він повідомляв кримсько­
    му хану, що «від царя й короля не чекає нічого д о б р о г о » .
    Проте Правобережжя територіально було міцно прив'язане
    до Польщі, і тому кожен з правобережних гетьманів му­
    сив демонструвати свою лояльність польському уряду та
    йти у фарватері польської політики. За цих обставин ціл­
    ком природно, що П. Тетеря взяв участь у поході Яна II
    Казимира в Лівобережну Україну. У разі успіху перед
    гетьманом відкривалася перспектива за допомогою Поль­
    щі вирішити проблему возз'єднання козацької України.
    Проте похід закінчився невдачею, до того ж на Правобе­
    режжі 1664—1665 pp. вибухнуло повстання місцевого на­
    селення проти польської шляхти. Не зумівши опанувати
    ситуацією, П. Тетеря зрікається гетьманства та втікає до
    Польщі.
    Фатальний розкол України на Правобережну та Лі­
    вобережну поглиблювався. Глибока криза державності
    викликала бажання у патріотичних сил зупинити цю
    руйнівну тенденцію, об'єднати українські землі в ме­
    жах однієї держави та відновити її незалежність. Ліде­
    ром цих сил став новий правобережний гетьман П. До­
    рошенко, який прийшов до влади в серпні 1665 р.
    Дорошенко Петро Дорофійович (1627—1698) — гетьман Укра
    іни (1665 — 1676) один із найвидатніших діячів и історії Наро
    дився в Чигирині в козацькій родині Здобув ґрунтовну освіту
    Активний учасник Визвольної війни українського народу, один з
    найближчих соратників Б Хмельницького і продовжувач його
    справи Ставши гетьманом на Правобережжі, рішуче виступив
    проти умов Андрусівського договору и восени 1667 р зробив
    спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон У червні
    1668 р домігся возз'єднання Козацької України, гетьманом якої
    був обраний В умовах спровокованої Запорожжям и сусідніми з
    Укра'ною державами політичної боротьби пішову березні 1669 р
    на прийняття турецького протекторату Влітку 1672 р взявучасть
    у поході турецької армії проти Польщі, але невдоволений укладе
    ним між Портою і Польщею Бучацьким договором, який перек
    реслив його політичні плани, переорієнтовується на Росію і Поль
    щу У розпалі народного обурення спустошенням України турець-

    Боротьба за возз єднання Української держави

    175

    ко татарською та польською арміями складає гетьманські пов
    новаження У березні 1677 р вивезений до Москви, у 1679—
    1692 рр — в ятськии воєвода Останні роки провів у своєму ма
    єтку в с Ярополче Волоколамського повіту, де й похований Мо
    гила збереглася до нашого часу
    Починати реалізацію своїх планів гетьманові довело­
    ся в дуже складних умовах: Правобережжя того часу
    справді являло собою руїну, втрати населення сягали 6 5 —
    7 0 % ; на гетьманську булаву претендували ще двоє —
    В. Дрозденко і С. Опара; поглиблювався розкол суспільс­
    тва; ускладнювалася геополітична ситуація.
    Спочатку, заручившись нейтралітетом Польщі, П. До­
    рошенко зміцнив свої внутрішні позиції й переміг своїх
    суперників у боротьбі за владу. Проте вже того часу відно­
    сини з Польщею були досить своєрідними: декларуючи свою
    прихильність, правобережний гетьман водночас відмовляв
    у розміщенні польських залог на його території, вимагав
    скасування унії, зменшення податкового тягаря та ін.
    Андрусівське перемир'я (20 січня 1667 р.) між Поль­
    щею та Росією, укладене на 15,5 років, ставило під загрозу
    стратегічні об'єднавчі плани гетьмана. Відповідно до йо­
    го умов територія козацької України поділялася на три
    частини: Лівобережжя закріплювалося за Р о с і є ю , Право­
    бережжя — за Польщею, а Запорожжя потрапляло під
    спільне управління обох країн. Тому українське терито­
    ріальне питання набуло міжнародного характеру. Нама­
    гаючись зміцнити свої внутрішні позиції, П. Дорошенко
    здійснює кілька реформаційних кроків починає систе­
    матично скликати військову раду, щоб заручитися на­
    родною підтримкою, створює постійне наймане військо,
    так звані сердюцькі полки, забезпечуючи цим незалеж­
    ність від козацької старшини. На кордоні проводить нову
    митну лінію, розпочинає випускати власну монету, енер­
    гійно заселяє спустошені окраїни Правобережжя
    Активною була і зовнішньополітична діяльність П. До­
    рошенка. Спочатку, спираючись на підтримку татар, він
    намагається витіснити поляків з Правобережжя і водно­
    час проводить переговори з Р о с і є ю . Основна мета перего­
    ворів — повернення в повному обсязі прав і вольностей
    Війську Запорозькому, возз'єднання у межах єдиної дер­
    жави усіх етнічних українських земель по Перемишль,
    Львів, Галич і Володимир Однак ці переговори закінчи­
    лися безрезультатно
    Відкрите збройне протистояння з Польщею, непоступ­
    ливість Р о с и змусили П. Дорошенка шукати підтримки в

    176

    Українська національна революція

    Оттоманської Порти та порозуміння з гетьманом Лівобе­
    режжя І. Брюховецьким. Восени 1667 р. під тиском об'єд­
    наних турецько-козацьких військ польський король виз­
    нав суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Ці
    успіхи посилили протурецьку орієнтацію П. Дорошенка.
    У серпні 1668 р. у відповідь на турецьку пропозицію прий­
    няти підданство султана на умовах «удільності» (подібно
    Кримському ханству) він направляє до Стамбула свою де­
    легацію, що мала на меті домогтися гарантії забезпечен­
    ня єдності українських земель у межах національної дер­
    жави.
    Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, відчуваю­
    чи за спиною підтримку могутньої держави, П. Дорошен­
    ко разом з військом переходить на лівий берег Дніпра і
    після вбивства козаками І. Брюховецького 1668 р. його
    проголошено гетьманом усієї України. Мети було досяг­
    нуто, але цей успіх не вдалося закріпити надовго, оскіль­
    ки він був наслідком складних політичних комбінацій і
    майстерного балансування П. Дорошенка як у внутріш­
    ній, так і в зовнішній політиці. Зведена гетьманом будо­
    ва мала надзвичайно слабку конструкцію і достатньо бу­
    ло вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб во­
    на похитнулася, чим і скористалися вороги. Спочатку
    польська воєнна активність змусила гетьмана, залишив­
    ши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У
    цей час не зацікавлені в зміцненні української держав­
    ності татари підтримали претензії на гетьманську булаву
    П. Суховія, якого висунуло Запорожжя. Ситуацію ще біль­
    ше ускладнив наступ російських військ, внаслідок якого
    значна частина лівобережної старшини на чолі з наказ­
    ним гетьманом Д. Многогрішним змушена була визнати
    верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій, один із су­
    часних дослідників пише: « М і ж с о б о ю українці воюють,
    здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі
    приходять на ї х н ю землю й успішно її грабують, плюнд­
    рують та п о н е в о л ю ю т ь » .
    За тих обставин П. Дорошенко посилює протурецьку
    орієнтацію. Корсунська генеральна старшинська рада (бе­
    резень 1669 р.) погоджується на офіційне прийняття ту­
    рецького протекторату, хоча і відмовляється від прине­
    сення присяги турецькому султанові. Влітку 1672 р. Оттоманська Порта розпочала воєнні дії проти Польщі, Пра­
    вобережна Україна знову стала театром воєнних дій, а
    П. Дорошенко змушений був виступити на турецькому
    боці. Від перемоги Туреччини гетьман майже нічого не

    Боротьба за возз'єднання Української держави

    177

    виграв, адже відповідно до Бучачського мирного догово­
    ру Порта отримала Подільське воєводство, а за ним виз­
    навалася територія «у старих кордонах». Більше того,
    Туреччина дедалі наполегливіше прагне перетворити Укра­
    їну на безправного васала. Наприкінці 1672 р. Порта ви­
    магає від гетьмана руйнації усіх фортець, за винятком
    Чигирина, сплати данини, роззброєння населення.
    Авторитет гетьмана слабшає, він втрачає підтримку
    мас, оскільки мусив виступати союзником турків та та­
    тар, які нещадно плюндрували Україну. У середині 1675 р.
    ситуація стає критичною: спроби дійти згоди з Р о с і є ю та
    відмовитися від протурецької орієнтації закінчуються без­
    результатно, гетьмана покидають один за одним соратни­
    ки, родичі і навіть його надійна опора — сердюцькі збройні
    формування. До того ж помирає радник та найближчий
    друг — митрополит Й. Тукальський. Перебуваючи в без­
    вихідному становищі, П. Дорошенко у вересні 1676 р.
    приймає рішення скласти гетьманські повноваження і зда­
    тися Росії.
    Отже, на третьому етапі Української національної ре­
    волюції (червень 1663 — вересень 1676 р.) територіаль­
    ний розкол України призвів до глибокої кризи та певної
    деморалізації суспільства. За часів гетьманства П. Тетері,
    на Правобережжі та І. Брюховецького на Лівобережжі ці
    катастрофічні процеси виявилися у відмові національної
    еліти від створення незалежної соборної України; нама­
    ганні гетьманів за будь-яку ціну втримати владу, їхній
    неспроможності консолідувати навколо себе значні сили
    для вирішення державних питань; відмові від активної
    участі в боротьбі значної частини заможного козацтва і
    старшини; домінуванні регіональних політичних інтере­
    сів над державними; залученні іноземних держав до ви­
    рішення внутрішніх проблем.
    Останньою спробою переломити хід подій, відновити
    територіальну єдність і повноцінну державність був час
    гетьманства П. Дорошенка. Проте внаслідок постійної бо­
    ротьби козацької верхівки за булаву, низки невдалих кро­
    ків та помилок, зради союзників, намагання Польщі, Ро­
    сії та Туреччини контролювати хід подій в українських
    землях П. Дорошенко втратив підтримку народних мас,
    не зміг об'єднати українські землі в межах однієї держа­
    ви і відновити її незалежність. Падіння гетьманства на
    Правобережжі стало завершальним актом Української на­
    ціональної революції.

    7.

    Україна наприкінці
    XVII —у XVIII ст.

    7.1. Українська державність
    наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
    Безпосередніми наслідками поразки Української ре­
    волюції були значні демографічні втрати (від воєнних дій,
    голоду, епідемій тощо українське населення скоротилося
    на 6 5 — 7 0 % ) , територіальний розкол українських земель,
    прогресуюче звуження сфери впливу національних дер­
    жавних структур т о щ о . Ці негаразди зумовили не тільки
    відмову від створення суверенної національної держави,
    а й втрату обмеженої автономії.
    Капітуляція 1676 р. правобережного гетьмана П. До­
    рошенка, його присяга російському цареві не зняли проб­
    лему територіального розколу українських земель. Туреч­
    чина швидко знайшла заміну Дорошенкові, вручивши бу­
    лаву Ю. Хмельницькому разом з гучним титулом «князя
    Сарматії та України, володаря Війська Запорозького». Роз­
    почався новий етап збройного протистояння між Правобе­
    режжям і Лівобережжям, своєрідним епіцентром якого став
    Чигирин. Захопивши і зруйнувавши у ході запеклої бо­
    ротьби колишню гетьманську столицю, Ю. Хмельницький
    розраховував на подальше розширення своєї влади на Лі­
    вобережжі, але опір лівобережного гетьмана І. Самойловича посилився, і бойові дії набрали затяжного характеру.
    Самойлович Іван Сам/йлович (? — 1690) — козацький діяч. По­
    ходженням із духівництва. Освіту здобув у Київському колегіумі.
    Змолоду в козацькому війську. В 1669 р. обирається генераль-

    Українська державність

    179

    ним суддею лівобережного козацького війська, в 1672 р. — геть­
    маном Лівобережної України. У1668 р. підтримав гетьмана І. Брю­
    ховецького й узяв участь у повстанні проти засилля російських во­
    євод в Україні. В 1677—1678 pp. керував полками у війні проти
    Туреччини. В 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Право­
    бережної України. Відстоював державні інтереси України у відно­
    синах з Московщиною. В1687 р. очолював козацькі полки в пер­
    шому Кримському поході царських військ і був звинувачений у йо­
    го невдачі. Засланий до Тобольська, де й скінчив життя.
    За цих обставин, Юрій дедалі частіше виявляє себе як
    жорстокий, деспотичний правитель, що і призвело до йо­
    го страти турецькими властями 1681 р. Цього ж року,
    прагнучи вийти з безперспективного протистояння, Ро­
    сія та Туреччина уклали Бахчисарайський мирний дого­
    вір. За його умовами під контролем Туреччини опинили­
    ся Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля, а Росія
    утримувала Лівобережну Україну з Києвом, Васильковом, Трипіллям, а також Запорожжя. Територія між Дніс­
    тром і Бугом 20 років мала залишатися нейтральною та
    незаселеною.
    Останню крапку в процесі поділу українських земель
    у XVII ст. між сусідніми державами було поставлено
    1686 р. під час підписання між Р о с і є ю та Польщею «Віч­
    ного м и р у » . Текст договору складався на основі умов
    Андрусівського перемир'я 1667 р. Річ Посполита визна­
    вала за Московським царством Лівобережну Україну, Ки­
    їв, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю. Брацлавщи­
    на та Південна Київщина ставали нейтральною незаселе­
    ною зоною між Польщею та М о с к о в і є ю . Північна Київ­
    щина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля
    залишалося під владою Туреччини (1699 р. було приєд­
    нане до Польщі).
    «Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобе­
    режного гетьмана І. Самойловича. До того ж сам гетьман
    у цей час зробив чимало невиважених кроків, які підір­
    вали його престиж та авторитет. Безмежне користолюб­
    ство І. Самойловича, його самовладдя, призначення на
    посади полковників найближчих родичів, підпорядкуван­
    ня української церкви Московському патріархові призве­
    ли до старшинської змови, яка завершилася арештом і
    засланням гетьмана до Сибіру.
    Після усунення І. Самойловича гетьманська булава
    на Лівобережжі 1687 р. дісталася генеральному осавулу
    І. Мазепі ( 1 6 8 7 — 1 7 0 8 ) .
    Своє правління новий гетьман розпочинав як політик
    чіткої промосковської орієнтації. Про це свідчать підпи-

    180

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    сані ним «Коломацькі статті», які регламентували укра­
    їнсько-російські відносини. У цьому документі традицій­
    на формальна гарантія «прав і вольностей народу мало­
    російського» була доповнена низкою пунктів, які значно
    розширювали російську присутність в Україні та обме­
    жували козацьку автономію. Зокрема, гетьман не мав пра­
    ва без царського указу зміщувати з посад козацьку стар­
    шину, в Батурині при гетьмані розташовувався москов­
    ський стрілецький полк, Війську Запорозькому заборо­
    нялися зносини з чужоземними державами, козацька вер­
    хівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. Ка­
    тегорично заборонялося говорити про те, що «Малороссийский край гетьманского регимента», у «Коломацьких
    статтях» стверджувалося, що він є лише частина «их царского Пресветлого Величества Самодержавной державьі».
    Вже на початку гетьманування доля підготувала Мазе­
    пі серйозне випробування. У 1689 р. на російський трон
    сідає новий цар — Петро І. Колишні патрони українського
    гетьмана усуваються від влади — царівна Софія потрап­
    ляє до Троїце-Сергієвого монастиря, а її фаворита Голіцина засилають на Далеку Північ. Здається, крах кар'єри
    Мазепи неминучий. Однак природний розум, дипломатич­
    ний хист, знання людей та придворних церемоній виво­
    дять Мазепу із глухого кута. Добившись аудієнції в царя
    щедрими дарами (тільки шабля, подарована Петру І, кош­
    тувала 2 тис. крб.), демонстрацією покори (стояв навколі­
    шки перед царем, доки його силою не підвели), охаянням
    його попередніх патронів («лютий ворог князь Голіцин»),
    гетьман досягає своєї мети і завойовує прихильність ро­
    сійського царя. Пізніше Петро І зауважить у розмові з
    І. Мазепою: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе, я
    був би найщасливішою людиною на землі!»
    Гетьманська булава та підтримка царя відкрили шлях
    до швидкого збагачення. Заволодівши 20 тис. маєтків,
    І. Мазепа стає одним із найбагатших феодалів Європи.
    Як високоосвічена людина, яка дбає про майбутнє, він
    значну частину власних коштів віддає на розвиток куль­
    тури та релігії. Проте головною його метою було об'єд­
    нання в межах однієї держави всіх українських земель —
    Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожан­
    щини. І. Мазепа мріяв про створення станової держави
    західноєвропейського зразка. Ідеальною моделлю, на йо­
    го думку, була Річ Посполита. Намагаючись створити для
    реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяє фор­
    муванню аристократичної верхівки українського суспільс-

    Українська державність

    181

    тва, тобто перетворенню козацької старшини на шляхет­
    ську верству, «бунчукових товаришів». Йшлося про ство­
    рення власної генерації дворянства, яке мало б не тільки
    титули та спадкову владу, а й землі (гетьман роздав стар­
    шині понад тисячу дарчих на землі) та залежних селян
    (у 1701 p. І. Мазепа видав указ про дводенну панщину
    для селян Ніжинського полку). Така соціальна політика
    породжувала соціальне напруження, негативно впливала
    на імідж гетьмана. Народ називав І. Мазепу «вітчимом»
    України. Ситуацію в українських землях ускладнювала
    необхідність постійної бойової готовності, що диктувала­
    ся широкомасштабними політичними проектами росій­
    ського царя. Лише за перші 12 років свого гетьмануван­
    ня І. Мазепа здійснив 11 літніх та 12 зимових походів. За
    цими цифрами стоять матеріальні збитки, демографічні
    втрати, збільшення податків, які лягали важким тягарем
    на плечі українського народу. Очевидно, саме невміння або
    ж небажання побачити в глибинах народної свідомості тіс­
    не переплетіння національно-державницьких ідеалів та со­
    ціальних інтересів не дали змоги І. Мазепі при здійсненні
    його планів спертися на широку соціальну базу. Загалом
    козацтво та селянство не підтримало гетьмана.
    Між тим час вирішальних дій наближався. У 1700 р.
    розпочалася Північна війна. Втягнута у війну Україна
    потрапила в трагічну ситуацію. Вже 1700 р. для ведення
    бойових дій проти шведів було відправлено 17 тис. коза­
    ків. У виснажливому протистоянні, як правило, гинуло
    від 50 до 70 % складу козацьких формувань. Війна при­
    несла збільшення податків, примусові фортифікаційні ро­
    боти, нескінченні реквізиції харчів, розміщення в Укра­
    їні російських військ, фактичне припинення зовнішньої
    торгівлі. Перемога будь-якої із сторін у російсько-швед­
    ському протистоянні означала загибель Української дер­
    жави. Так, я к щ о перемога діставалась Карлу X I I і його
    ставленику Станіславу Лещинському, то Україна як со­
    юзник Росії дісталась би Польщі, а у разі перемоги Пет­
    ра І і його протеже Августа II українські землі чекав по­
    діл між Р о с і є ю та Польщею. Отже, в обох випадках Укра­
    їна втрачала навіть надію на автономію. Все це відбувало­
    ся в умовах зростання невдоволення українського наро­
    ду, я к и й заявляв гетьману: « В с і ми за душу Хмель­
    ницького Бога молимо, за те, що він визволив Україну з
    польського ярма, а твою душу й кості діти наші прокли­
    натимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій
    неволі». Ситуація вимагала радикальних дій. У 1705 р.

    182

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    І. Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Карла XII — польським королем С. Лещинським, а навесні
    1709 р. укладає угоду зі Ш в е ц і є ю , яка передбачала від­
    новлення державної незалежності України. Цього ж ро­
    ку гетьман виступив як союзник шведів у вирішальній
    Полтавській битві та зазнав поразки.
    Чи можна вважати усі ці кроки зрадою с о ю з у з Росі­
    є ю , зрадою українській державності? Ш у к а ю ч и відповідь
    на це питання, варто пам'ятати, що стрижнем політики
    російського царату в українських землях завжди було
    намагання підім'яти під себе гетьманську владу, макси­
    мально обмежити, а в перспективі взагалі скасувати авто­
    номію України. Російська сторона, відстоюючи власні інте­
    реси на міжнародній арені, ніколи особливо не дотриму­
    валася духу і букви Переяславсько-Московського догово­
    ру 1654 р. Адже ще на початку Північної війни Петро І,
    намагаючись забезпечити собі союзника, під час перего­
    ворів з польським королем Августом II, ігноруючи інте­
    реси української сторони, пообіцяв Речі Посполитій де­
    кілька міст на Правобережжі та певну кількість сіл Стародубського полку. Лише після цієї домовленості її умо­
    ви було узгоджено з І. Мазепою. Коли над Україною на­
    висла загроза вторгнення союзника Карла XII С. Лещинського, гетьман звернувся до російського царя по допо­
    могу. Відповідь Петра І була красномовною: «Я не можу
    дати навіть десяти чоловік; боронися як з н а є ш » . Такі дії
    розв'язували руки Мазепі, адже його сюзерен відмовився
    практично надати військову підтримку, яку гарантувала
    угода 1654 р. Крім того, в архіві французького міністер­
    ства закордонних справ виявлено проект Петра І стосов­
    но ліквідації гетьманщини та козацького устрою Украї­
    ни, датований 1703 р . , відповідно до якого планувалося
    або дочекатися смерті Мазепи, або ж усунути його з жит­
    тя насильно, потім шляхом виселення та терору знищити
    козаччину, колонізувати українські землі росіянами та
    німцями, з тим щоб «раз і назавжди знищити огнище
    в о р о х о б н и к і в » . В історичній літературі є згадки й про
    інші плани ліквідації гетьманщини та передачі українсь­
    ких земель під управління князю Меншикову або навіть
    англійському герцогу Мальборо.
    Отже, І. Мазепа не зраджував союзові з Р о с і є ю , а сам
    неодноразово був зраджений р о с і й с ь к о ю с т о р о н о ю . Не
    зраджував він і українській державності, тому що відпо­
    відно до його угоди зі Швецією та Польщею Україна мала
    стати великим князівством у складі останньої. Та все ж

    Українська державність

    183

    на політичні рішення І. Мазепи, крім зовнішніх обста­
    вин, певний відбиток накладали особисте честолюбство,
    амбітність, прагнення до влади, матеріальні інтереси. Про­
    те о б ' є к т и в н о дії І. Мазепи були спрямовані на пошуки
    оптимальної формули збереження української автономії
    в умовах кризової ситуації. Внутрішньо-політичні прорахунки (простаршинська соціальна політика, постійне про­
    тистояння із Запорозькою Січчю та ін.) не дали йому змоги
    консолідувати українське суспільство, а жорстка проти­
    дія зовнішніх сил остаточно поховала плани гетьмана збе­
    регти свободу, незалежність та соборність усіх земель
    Української держави.
    У жовтні 1709 р. у с. Варниця неподалік від Бендер
    помирає гетьман І. Мазепа. Козацька рада 1710 р. обирає
    гетьманом в еміграції П. Орлика. Новий гетьман походив
    з чесько-польської родини, що свого часу осіла в Литві,
    був людиною високоосвіченою, що дало йому можливість
    зробити швидку кар'єру. Починав він з посади писаря в
    канцелярії Київського митрополита, але завдяки природ­
    ному розуму в 34 роки став генеральним писарем і най­
    ближчим радником І. Мазепи.
    Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та
    запорозькими козаками договір, який дістав назву «Кон­
    ституція прав і вольностей Війська Запорозького», або
    Бендерська конституція. Цей документ відомий україн­
    ський історик О. Оглоблін назвав «другою п о р а з к о ю . . .
    гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка зав­
    дала великого удару гетьманській владі». Інший відомий
    фахівець — І. Крип'якевич — звинуватив творців конс­
    титуції в тому, що вони «не виявили широкого політич­
    ного світогляду». На противагу цьому сучасні дослідни­
    ки вказують, що Бендерська конституція «випереджала
    свій ч а с » , небезпідставно акцентують, що навіть «фран­
    цузькі просвітителі ще не наважувалися на розробку тих
    громадянських ідей, які було закладено в ній. Уперше в
    Європі було вироблено реальну модель вільної незалеж­
    ної держави, заснованої на природному праві народу на
    свободу й самовизначення, модель, що базувалася на не­
    знаних досі демократичних засадах суспільного ж и т т я » .
    Така полярність оцінок пояснюється докорінною ре­
    організацією суспільних структур та внутрішньої політи­
    ки, яку запропонував П. Орлик. Намагаючись врахувати
    досвід попередньої боротьби за національну незалежність,
    гетьман шукає засоби подолання основної помилки І. Ма­
    зепи, суть якої — у відсутності надійної соціальної опори

    184

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    для здійснення об'єднання в межах однієї держави усіх
    українських земель. Йдеться про пошуки оптимальної
    формули консолідації українського суспільства.
    Характерною рисою Бендерської конституції є орга­
    нічне поєднання традиційності й новаторства. Спрямова­
    ний на політичне та церковне відокремлення України від
    Росії, дотримуючись неподільності українських земель на
    Правобережжі та Лівобережжі, цей документ вносить сут­
    тєві корективи і в модель державної структури, і в пріо­
    ритети соціальної політики. У Конституції наголошува­
    лося на обмеженні самовладдя гетьмана, оскільки саме
    «через те самодержавство, невластиве гетьманському уря­
    дуванню, виросли численні в Запорозькому війську нез­
    лагоди, розорення прав і вольностей, посполите утяженн я » . Обмеження гетьманських повноважень виявлялося
    в посиленні впливу на внутрішню та зовнішню політику
    членів загальної Ради, у підвищенні ролі військового ге­
    нерального суду, який позбавляв гетьмана права «карати
    с в о є ю приватною помстою та владою», у чіткому розме­
    жуванні військового скарбу і особистих фінансів гетьма­
    на та ін. За оцінками фахівців, гетьману відводилася роль,
    рівнозначна сучасній президентській.
    Конституція прокламувала розширення демократич­
    них засад у суспільстві. Йшлося про створення своєрід­
    ного козацького парламенту — загальної Ради. До скла­
    ду цього представницького політичного органу мали вхо­
    дити вся старшина (генеральна, полкова, с о т н и к и ) , деле­
    гати Запорозької Січі та представники від полків. Харак­
    терно, що загальна Рада мала бути не формальним, а ро­
    бочим органом. З цією метою планувалося її збирати три­
    чі на рік — на Різдво Христове, Воскресіння Христове та
    Покрову Пресвятої Богородиці.
    Надзвичайно важливими були пункти, які стосува­
    лися повернення Запорозькій Січі традиційних вольнос­
    тей і прав та гарантували запорожцям гетьманську під­
    тримку. Планувалося очищення території Запорозького
    Низового війська від «городків та фортець м о с к о в с ь к и х »
    і від « м о с к о в с ь к о ї п о с е с і ї » , повернення Січі міста Трахтемирова та збереження за запорожцями прав на «Дніп­
    ро увесь згори від Переволочної в н и з » . Усім цим діям
    гарантувалася підтримка гетьмана, який до т о г о ж брав
    зобов'язання «чинити всіляку поміч Запорозькому Ни­
    зовому в і й с ь к у » .
    Проводячи далекоглядну політику, Орлик у проекті
    конституції підтвердив права та привілеї, свого часу на-

    Українська державність

    185

    дані Києву та іншим українським містам (збереження за
    ними прав на власне самоврядування, що базувалося на
    Магдебурзькому праві).
    Одним із основних елементів Бендерської конституції є
    помітне обмеження соціальної експлуатації. Суть своєї со­
    ціальної політики гетьман висловив так: « Щ о б людям вій­
    ськовим і посполитим зайві не чинилися утяження, накла­
    ди, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши
    житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шу­
    кати спокійнішого, легшого й кориснішого собі мешкан­
    н я » . З цією метою П. Орлик планував ревізію захоплених
    старшиною земель, відміняв обтяжливі для народу оренди,
    відкупи, ярмаркові податки, військові постої та ін.
    Бендерська конституція мала на меті консолідацію
    українського суспільства, про що свідчать зафіксовані в
    ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демок­
    ратичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі
    традиційних прав і вольностей та особливого статусу, під­
    твердження прав українських міст, обмеження соціаль­
    ної експлуатації. Єдиний недемократичний пункт цього
    документа, який стверджував виняткові права православ'я
    в Україні, також був спрямований на ідею суспільної
    єдності. Отже, Конституція П. Орлика, створена на осно­
    ві узагальнення попереднього історичного досвіду, була
    спробою сформувати надійне соціальне підґрунтя для ре­
    алізації національно-державницьких планів.
    П. Орлик активно намагався реалізувати с в о ю прог­
    раму на практиці та відновити повноцінну українську дер­
    жавність. Вже 1711 p . , уклавши військово-політичний
    с о ю з з кримським ханом, він вирушив походом на Пра­
    вобережжя. Завдяки переходу на бік П. Орлика козаків
    правобережних полків (за винятком Білоцерківського), а
    також селян і міщан до середини березня вдалося визво­
    лити від російських залог майже всю південну і цент­
    ральну частини Правобережжя. Однак поразка під Білою
    Церквою, зрада союзників-турків та татар, укладення Ро­
    с і є ю Прутського трактату зашкодили державотворчим
    планам П. Орлика і не дали змоги на практиці реалізува­
    ти його демократичну конституцію. «Екзильний гетьман»,
    або ж гетьман на вигнанні помер 1742 р. «Разом з ним, —
    на думку Д. Дорошенка, — надовго зійшла в могилу ідея
    1
    незалежної української держави» .
    1

    Дорошенко Д. Нарис історії України. — К., 1992. — Т. 2. —
    С. 158.

    186

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    Отже, після укладення між Р о с і є ю та Річчю Посполи­
    тою «Вічного миру» центр політичного та культурного
    життя українських земель зосереджується на Лівобереж­
    жі, яке українці називали Гетьманщиною, а росіяни Ма­
    лоросією. Тривалий час тут зберігалися певні елементи
    державності, створеної в ході Української національної
    революції 1648—1676 pp., — виборність гетьмана та стар­
    шини, система місцевого управління, судочинство, козаць­
    ке військо т о щ о . Початок XVIII ст. став переломним у
    житті Гетьманщини. Спроба гетьмана І. Мазепи зберегти
    завдяки союзу зі шведським королем Карлом XII козаць­
    ку автономію зазнала поразки. Не увінчалися успіхом і
    намагання екзильного гетьмана П. Орлика відновити укра­
    їнську державність. За цих обставин форсований наступ
    російського царату на права України став своєрідною прик­
    метою часу.

    7.2. Колоніальна політика
    Російської імперії
    щодо України у XVIII ст.
    Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожан­
    щини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперер­
    вний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на пра­
    ва України. Суть цього наступу полягала в намаганні лік­
    відувати українську автономію та інкорпорувати ці землі
    до складу імперії. З огляду на це можна констатувати,
    що офіційна російська політика в українському питанні
    у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи,
    форми, методи, інтенсивність та результативність імпер­
    ської експансії були різними, але поступальність цього
    процесу зберігалася постійно.
    І етап ( 1 7 0 8 — 1 7 2 8 ) — форсований наступ на україн­
    ську а в т о н о м і ю . Хвиля репресій, розгром Батурина були
    першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів.
    Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив оста­
    точно «прибрати Україну до р у к » . Намагаючись створити
    сприятливі соціальні умови для реалізації свого задуму,
    він спочатку видає універсал, у якому обіцяє українсько­
    му народові всілякі милості та свободи, наказує обрати
    нового гетьмана. У цей час Петро І потураннями та по­
    дачками задобрює старшину, надсилає подарунки та гро-

    Колоніальна політика Російської імперії

    187

    ші на Запорожжя. Справжня ж суть імперської політики
    гранично чітко висловлена в листі князя Голіцина до кан­
    цлера Головкіна: «Задля нашої безпеки в Україні треба
    насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьма­
    ном. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ
    побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа,
    то, сподіваюсь, буде приходити з доносами».
    У 1708 р. під тиском царя гетьманом було обрано літ­
    нього І. Скоропадського ( 1 7 0 8 — 1 7 2 2 ) . Кандидатуру енер­
    гійного та молодого П. Полуботка Петро І відкинув, вва­
    жаючи, що з нього «може вийти другий Мазепа». І. Ско­
    ропадський звернувся до царя з проханням підтвердити
    традиційні права та вольності, до яких додав ще декіль­
    ка пунктів (щоб козаками командували не московські офі­
    цери, а власна старшина; щоб повернули гармати, виве­
    зені з Батурина та і н . ) . Резюме Петра І було коротким і
    однозначним: «Українці й так мають з ласки царя стіль­
    ки вольностей, як жоден народ у с в і т і » . Після цього роз­
    починається форсований наступ на українську автономію.
    Характерними рисами цього процесу були: обмеження вла­
    ди гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію
    перенесли з Батурина до Глухова, ближче до російського
    кордону, біля особи гетьмана перебував російський резидент-наглядач); економічні утиски (значну частину укра­
    їнських товарів — прядиво, шкіру, сало, олію та ін. —
    дозволялося вивозити лише до російських портів, водно­
    час певні товари заборонялося ввозити до України, їх зму­
    шували купувати на російських фабриках); експлуатація
    демографічного потенціалу (1721 р. на будівництво Ла­
    дозького каналу було направлено 10 тис. козаків, 3 0 % з
    них загинуло; 1725 р. під час Дербентського походу з
    6790 козаків померло чи загинуло 5183 осіб); культурні
    обмеження (1720 р. сенатським указом проголошувало­
    ся: в Україні «книг ніяких, окрім церковних давніх ви­
    дань, не друкувати», а у тих, які друкуються, « щ о б нія­
    кої різниці і осібного наріччя не б у л о » ) . Крім того, росі­
    яни вперше отримали в Україні великі землеволодіння,
    що призвело до появи значних непідконтрольних гетьма­
    ну територій, на яких їхні власники старанно прищеп­
    лювали вивезене з Росії кріпацтво. Цей етап мав свої особ­
    ливості: пасивна протидія офіційній "російській політиці
    з боку І. Скоропадського, створення 1722 р. Малоросійсь­
    кої колегії, яка, приймаючи від населення скарги на укра­
    їнські суди, контролюючи фінанси, стежачи за стосунка­
    ми старшини та козацтва, не лише звужувала владні пов-

    188

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    новаження гетьмана, а й обмежувала українську автоно­
    мію, була дієвим дестабілізуючим чинником, що дедалі
    глибше вбивав клин між українською елітою та народом.
    Дещо змінила ситуацію поява на політичному гори­
    зонті наказного гетьмана П. Полуботка ( 1 7 2 2 — 1 7 2 4 ) , лю­
    дини енергійної, палкого оборонця української автоно­
    мії. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросій­
    ської колегії, він проводить судову реформу (Генераль­
    ний суд стає колегіальним, розгортає боротьбу з хабар­
    ництвом, встановлює порядок апеляцій). Проте колегія
    не бажала відігравати скромну роль апеляційної інстан­
    ції, вона претендувала не тільки на контроль за владою,
    а й на саму політичну владу.
    Форсований наступ на права України тривав. У 1723 р.
    без візи Малоросійської колегії не міг побачити світ жо­
    ден з важливих універсалів. Внаслідок цього у залежність
    від неї потрапили майже всі українські державні струк­
    тури — адміністрація, суд, Генеральна канцелярія. Ув'яз­
    нення П. Полуботка в Петропавлівській фортеці, жорсто­
    ке придушення опозиції старшини ще більше розширили
    поле діяльності Малоросійської колегії.
    II етап (1728—1734) — повернення Україні частини її
    прав та вольностей. Смерть Петра І, реальна загроза вій­
    ни з Туреччиною змінили політичну к о н ' ю н к т у р у . Бурх­
    лива діяльність Малоросійської колегії, яка весь час нак­
    ладала нові податки на українських землевласників, за­
    чепила інтереси всесильного О. Меншикова, який володів
    величезними маєтками і навіть містами в Україні. Це зу­
    мовило скасування 1727 р. Малоросійської колегії та пев­
    не пом'якшення офіційної російської позиції в українсь­
    кому питанні — було знову дозволено вибори гетьмана.
    Ним став Д. Апостол ( 1 7 2 7 — 1 7 3 4 ) .
    У 1728 р. в день коронації Петра II новий гетьман
    подав петицію про повернення Україні колишніх прав та
    вольностей згідно з угодою 1654 р. Натомість одержав
    «Решительньїе пунктьі», відповідно до яких гетьман не
    мав права вести дипломатичні переговори; генеральну
    старшину та полковників затверджував цар; для контро­
    лю за гетьманськими фінансами вводилися посади не одно­
    го, а зразу двох підскарбіїв — росіянина та українця;
    мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у
    царську казну та ін. Отже, часткове повернення Україні
    її прав і свобод (право обрання гетьмана; переведення Геть­
    манщини з імперського Сенату знову під юрисдикцію мі­
    ністерства закордонних справ; скорочення р о с і й с ь к и х

    Колоніальна політика Російської імперії

    189

    військ на українській території; скасування податків, нак­
    ладених М а л о р о с і й с ь к о ю к о л е г і є ю та і н . ) були нічим
    іншим, як тактичним відступом, своєрідною реакцією на
    зміну політичної к о н ' ю н к т у р и . А стратегічний наступ не
    припинявся. Тому особливістю цього періоду було лише
    формальне поновлення української автономії, фактично
    ж усе суспільне життя перебувало під контролем російсь­
    кої сторони. У цей час сваволя російського уряду обме­
    жувалася певними юридичними нормами. Це дало мож­
    ливість Д. Апостолу добитися позитивних зрушень: Гене­
    ральне слідство про маєтності, тобто ревізія землеволо­
    діння (1729—1730), дало змогу поповнити державний зе­
    мельний фонд; реформа судочинства та заснування скар­
    бниці забезпечили Гетьманщині перший річний бюджет;
    під владу гетьмана було повернуто Київ; помітно змен­
    шилося переселення селян на Правобережжя і, навпаки,
    зріс потік тих, хто повертався на Лівобережжя.
    III етап (1734—1750) — посилення імперського тис­
    ку. Після смерті Д. Апостола в Петербурзі було прийнято
    ухвалу: нового гетьмана не обирати, а всю повноту влади
    передати тимчасовому державному органу, що дістав наз­
    ву «Правління гетьманського уряду». До нього входило
    шість осіб: троє росіян та троє українців. На чолі прав­
    ління став князь О. Шаховський, який діяв відповідно до
    наказу: «Недремньїм оком наблюдать за поступками тамошнего малороссийского народа». Характерними риса­
    ми цього періоду були свавільне втручання російських чи­
    новників у всі сфери суспільного життя, русифікація укра­
    їнського населення, терор «Таємної канцелярії». Ситуа­
    ція ускладнилася ще й р о с і й с ь к о - т у р е ц ь к о ю в і й н о ю
    (1735—1739), під час якої Україна стала основною базою
    для російських військ, постачальником матеріальних та
    людських ресурсів. Наслідки війни були катастрофічни­
    ми для українського народу: загинуло 35 тис. о с і б . Війсь­
    кові втрати, нескінченні мобілізації селян для обозів приз­
    водили до обезлюднення, спустошення краю. Перебуваю­
    чи в Україні, російський міністр Волинський повідомляв
    у своєму листі Бірону: «Не залишилося хліборобів, які
    потрібні, щоб засіяти хліб, щоб прогодувати самий край».
    І ці виснажені землі мусили ще протягом війни утриму­
    вати від-50 до 75 російських полків. Внаслідок війни Укра­
    їна зазнала збитків на 1,5 млн крб. (один віл тоді кошту­
    вав 8 крб.).
    IV етап (1750—1764) — тимчасове уповільнення про­
    цесу російської експансії. У 1750 р. Україну чекав черго-

    190

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    вий поворот долі — саме цього року останнім гетьманом
    стає брат фаворита нової імператриці Єлизавети — К. Розумовський. Російський уряд уповільнив, але не припи­
    нив свого наступу на українську автономію. Про це пере­
    конливо свідчить той факт, що крім старих традиційних
    обмежень (гетьману заборонялося листуватися з інозем­
    ними державами, російська сторона призначала полков­
    ників та ін.) у цей час з'явилася низка нових: 1754 р.
    ліквідовується митний кордон між Гетьманщиною та Ро­
    с і є ю ; 1761 р. Київ назавжди переходить під пряме імпер­
    ське правління; 1754 р. гетьману наказано подавати фі­
    нансові звіти російському уряду про прибутки та витрати
    Гетьманщини. Проте можна погодитися з О. Субтельним,
    який вважає, що «за Розумовського Гетьманщина пере­
    живала «золоту осінь» своєї автономії». Навіть перебува­
    ючи тривалий час у Санкт-Петербурзі, гетьман приділяв
    багато уваги Україні. Було проведено судову реформу, внас­
    лідок якої Гетьманщину поділено на 20 повітів, кожен з
    яких мав власний суд. Намагаючись забезпечити собі ти­
    ли, створити опору в найвпливовішій частині українсько­
    го суспільства, К. Розумовський йде назустріч старшині і
    1 7 6 0 — 1 7 6 1 p p . забороняє переходи селян без письмової
    згоди пана, починає скликати з'їзди старшини — Гене­
    ральні Збори, я к і мали тенденцію до перетворення на
    шляхетський парламент на зразок польського сейму. Бу­
    ло проведено певну модернізацію війська: удосконале­
    но артилерію, введено однакове озброєння та у н і ф о р м у .
    К. Р о з у м о в с ь к и й виношував плани відкриття у Батурині у н і в е р с и т е т у . Однак прихід до влади Катерини II
    ( 1 7 6 2 — 1 7 9 6 ) кардинально змінив с и т у а ц і ю . Спроба до­
    битися визнання спадковості гетьманства для свого ро­
    ду закінчилася для К. Р о з у м о в с ь к о г о втратою гетьман­
    с ь к о ї булави.
    V етап (1764—1783) — остаточна ліквідація україн­
    ської автономії. Після ліквідації гетьманства 1764 р. вся
    повнота влади в Україні зосередилася в руках Другої Ма­
    лоросійської колегії на чолі з графом П. Румянцевим. Бу­
    ло взято жорсткий курс на централізацію та русифіка­
    ц і ю . Суть цієї політики виражена к о р о т к о ю фразою імпе­
    ратриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зро­
    бити все, щоб стерти з пам'яті їх та їхню д о б у » . У 1775 р.
    було знищено Запорозьку Січ, у 1781 — ліквідовано пол­
    кову систему на Гетьманщині, утворено намісництво за
    російським зразком, у 1783 р. юридично оформлено крі­
    пацтво, крім того, на селян Лівобережжя і Слобожанщи-

    Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    191

    ни поширювалися загальноросійські закони. Намагаючись
    задобрити та підпорядкувати собі українську еліту, Кате­
    рина II 1785 р. видала «Жалувану грамоту дворянству»,
    відповідно до якої українська знать звільнялася від вій­
    ськової служби та урівнювалася у правах з російським
    дворянством. Внаслідок цих акцій було остаточно лікві­
    довано українську автономію.
    Отже, тотальний наступ російського царату на укра­
    їнські землі в XVIII ст. характеризувався прогресуючим
    обмеженням українських прав та вольностей; посилен­
    ням тенденцій централізації, уніфікації, русифікації; ці­
    леспрямованим розколом українського суспільства (зао­
    хоченням чвар між старшиною та гетьманом, підбурю­
    ванням селян проти старшини); х и ж а ц ь к о ю експлуатаці­
    єю людських та матеріальних ресурсів українських зе­
    мель.

    7.3. Правобережна Україна
    наприкінці XVII — у XVIII ст.
    Після поразки Української революції подальшу долю
    українських земель визначали сусідні держави — Поль­
    ща, Росія та Туреччина. Згідно з умовами Бахчисарайсь­
    кого договору (1681) територія між Дністром і Бугом 20
    років мусила залишатися нейтральною і незаселеною. Це
    означало перетворення на пустелю тих земель, які були
    своєрідною базою національно-визвольного руху за часів
    Хмельниччини. «Від Корсуня і Білої Церкви, потім на
    Волинь і в князівство Руське, до Львова, Замостя, Бродів
    і далі подорожуючи, — писав козацький літописець Са­
    мійло Величко, — бачив я багато городів і замків безлюд­
    них, і пусті вали..., що стали пристанищем і житлом тіль­
    ки для диких звірів... Бачив я там... багато кісток люд­
    ських, сухих і нагих, що тільки небо за покрівлю собі
    мали».
    Проте, зважаючи на родючість ґрунтів, сприятливі клі­
    матичні умови, спочатку Туреччина, а згодом Польща по­
    рушують Бахчисарайську угоду і розпочинають процес
    активного заселення пустуючих земель Правобережжя.
    Новий колонізаційний рух стає особливо масовим після
    того, як Ян Собеський видав 1684 р. універсал, що дозво­
    ляв козацькі поселення на південь від Р о с і . Наступним
    кроком Польщі стала ухвала сейму (1685) про поновлен-

    192

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    ня на території колишніх українських полків козацьких
    прав та вольностей, внаслідок якої відродилися Богуславський, Брацлавський, Корсунський та Білоцерківський
    полки.
    Після завершення війни між Польшею та Туреччи­
    ною (1699) потреба у козацькому війську відпала, і тому
    польський сейм прийняв рішення про ліквідацію право­
    бережного козацтва. Спроба силою реалізувати цей план
    призвела спочатку до поразки польських військ під Фас­
    товом 1700 p., а потім і до вибуху повстання під прово­
    дом С. Палія ( 1 7 0 2 — 1 7 0 4 ) .
    Палій (справжнє прізвище Гурко) Семен Пилипович (7—1710) —
    козацький полководець, фастівський і білоцерківський полковник
    (1684—1704, 1709—1710). Народився в містечку Борзна (Чер­
    нігівщина). Навчався в Київській колегії. У1684 р. отримав «приповідний лист» (дозвіл) польського короля на формування козаць­
    кого полку у Фастові й заселення вільних земель на Київщині. На
    полковій території встановилося козацьке самоврядування. Спро­
    би польських військ привести козаків до покори (1691, 1693,
    1700) зазнали відсічі. Протягом 1688—1704 pp. Палій вів пере­
    говори з гетьманом І. Мазепою про возз'єднання Правобережної
    України з Лівобережною, але уряд Московщини, пов'язаний з Річ­
    чю Посполитою «Вічним миром» (1686), не давав згоди на цю
    акцію. У1702—1704 pp. Палій очолював козацькі повстання на
    Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині. В 1704 р. на Правобе­
    режжя вступили лівобережні козацькі полки під проводом Мазе­
    пи. За його наказом Палія було заарештовано, а повстання при­
    душено. Царський уряд відправив Палія у заслання до Тобольська
    (1705—1708), а в 1709 р. у зв'язку з війною зі шведами повер­
    нув в Україну. В 1709 р. Палій очолює Білоцерківський полк і за­
    лишається його полковником до смерті.
    Ситуацією скористався І. Мазепа, який, приєднавши
    до Гетьманщини правобережні полки, незабаром усунув
    С. Палія від влади. Після падіння І. Мазепи та поразки
    П. Орлика система міжнародних договорів 1711 —1714 pp.
    остаточно визнала права Польщі на володіння Правобе­
    режжям.
    Починається активне відновлення польсько-шляхет­
    ських порядків на Правобережжі. Землі регіону знову були
    поділені на Брацлавське, Волинське, Київське та Поділь­
    ське воєводства. Відновивши свою владу над землями Пра­
    вобережжя, магнати зрозуміли, що умовою їхнього зба­
    гачення є відродження та господарське піднесення краю.
    Саме тому вони почали створювати в межах своїх воло­
    дінь « с л о б о д и » , у яких селяни на певний час звільнялися
    від податків. Однак закінчення пільгових років, вимоги

    Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    193

    землевласників виконання панщини та натуральних повинностей, які супроводжувалися посиленням наступу уні­
    атства на права православних, викликали значне соці­
    альне напруження на Правобережжі, безпосереднім нас­
    лідком якої стала гайдамаччина. Гайдамацький рух ви­
    ник у першій половині XVIII ст. (перша згадка про гай­
    дамаків датується 1714 р.) на Волині та Західному По­
    діллі, але незабаром охопив Київщину та Брацлавщину.
    Це була яскрава форма національно-визвольної боротьби
    українського народу проти польського гніту на землях
    Правобережної України. Гайдамаччина у своєму розвит­
    ку пройшла три хвилі піднесення: 1734—1738 pp., 1750 p . ,
    1768 p. (Коліївщина). Польські шляхтичі зневажливо пос­
    тавилися до виникнення повстанського руху, називали
    його учасників «гайдамаками» (від турецького «гайда» —
    гнати, переслідувати, турбувати), а невдовзі цей термін і
    став самоназвою народних месників.
    Перше велике гайдамацьке повстання розпочалося
    1734 р. Його каталізатором став вступ на територію Пра­
    вобережжя російських військ разом з гетьманськими пол­
    ками, які мали на меті допомогти синові короля Августа II вступити на польський престол. Серед місцевого на­
    селення поширилися чутки, що війська прийшли на до­
    помогу українським селянам, а російська цариця Анна
    Іоанівна видала грамоту, в якій закликала до боротьби
    проти польської ш л я х т и . Стихійний народний виступ
    швидко охопив Київщину, Поділля та Волинь. На чолі
    повстання став сотник надвірних козаків князів Любомирських — Верлан, проголошений гайдамаками полков­
    ником. У ході боротьби активно йшов процес «покозаченн я » , коли селяни масово записувалися в козаки та заво­
    дили козацький устрій.
    Повстанцям вдалося захопити Жванець, Броди, Зба­
    раж, дійти з боями аж до околиць Кам'янця-Подільського та Львова. Між тим внутрішня ситуація у Польщі змі­
    нилася — під тиском Росії С. Лещинський втік, і престол
    отримав Агуст III. Виконавши свою основну місію, цар­
    ські війська були кинуті на придушення гайдамацького
    руху. Наприкінці 1738 р. російські та польські збройні
    формування за допомогою зрадника С. Чалого отримали
    перемогу над основними повстанськими силами, що при­
    мусило частину гайдамацьких загонів відійти в Молда­
    вію, а решту тимчасово припинити збройний опір. Новий
    спалах активності гайдамацького руху припадає на 1750 р.
    Повстанці, очолювані О. Письменним, М. Сухим, П. Та7

    194

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    раном, протягом року контролювали землі Брацлавщини, Київщини, Східного Поділля. їм вдалося навіть захо­
    пити такі потужні фортеці, як Вінниця, Умань, Летичів,
    Фастів. Проте до зими 1750 р. цей виступ спільними зу­
    силлями польських та російських військ було придушено.
    Своєрідним піком гайдамацького руху стало селянсь­
    ко-козацьке повстання 1768 p . , що отримало назву «Ко­
    ліївщина» (від слів « к і л » , « к о л о т и » , « к о л і й » ) . Цей на­
    родний виступ був зумовлений взаємодією низки причин.
    Саме того часу панське господарство занепало внаслідок
    зміни торговельної к о н ' ю н к т у р и : перенесення основного
    ринку зерна з берегів Балтійського моря на узбережжя
    Чорного. Нечіткість перспектив розвитку, що запанува­
    ла у господарстві Польщі, безумовно, позначилася на вза­
    єминах українських селян і польських панів, посиливши
    соціальне напруження. У Північній Київщині, яка надалі
    стала базою для розгортання Коліївщини, найменші со­
    ціальні утиски, збільшення панщинних тягарів сприйма­
    лися як насильство і викликало бурхливу реакцію. Це
    пояснюється тим, що в цьому регіоні, заселеному пізні­
    ше від інших земель Правобережжя, селяни тривалий
    час були звільнені від панщинних повинностей. До того
    ж близькість Запорожжя посилювала віру місцевого насе­
    лення у власні сили. Загострилася й релігійна ситуація.
    П е р ш о п о ш т о в х о м д о р о з г о р т а н н я к о н ф л і к т у став
    а к т и в н и й наступ уніатів, о ч о л ю в а н и х м и т р о п о л и т о м
    Ф. Володкевичем, на права православних на півдні Київ­
    щ и н и . Застосування польських військ з метою перетво­
    рення православних на уніатів, ув'язнення православних
    священиків, покарання різками — це далеко не всі фор­
    ми і методи, за д о п о м о г о ю яких уніатство намагалося
    утвердитися в цьому краї. Одним з натхненників бороть­
    би за православ'я, енергійним та здібним організатором
    мас став ігумен Мелхиседек Значко-Яворський. Саме він
    зумів добитися аудієнції в Катерини II, під час якої вона
    пообіцяла православним Польщі підтримку та заступниц­
    тво. Діючи через дипломатичні канали, російська цари­
    ця здійснила с в о ю обіцянку. У 1768 р. польський король
    С. Понятовський під тиском Росії підписав трактат про
    формальне зрівняння в правах з католиками віруючих
    православної та протестантської церков.
    Розрахунки Росії, що пішла на такий крок, цілком
    зрозумілі: послабити Польщу, адже негативну реакцію
    шляхти на рішення короля та розгортання чвар і проти­
    стоянь можна було легко спрогнозувати; зміцнити зв'яз-

    Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    195

    ки з православними Правобережжя, а відтак і посилити
    російський вплив в цьому регіоні; формувати в свідомості
    українців привабливий імідж Росії як захисниці правос­
    лавної релігії.
    Як і слід було очікувати, значна частина польської
    шляхти негативно поставилася до зрівняння в правах ка­
    толиків та православних і перейшла до активних дій. Ство­
    ривши збройні союзи — конфедерації, вона оголосила
    «хрестовий похід» проти православних під гаслом захис­
    ту католицизму, шляхетських прав і звільнення Польщі
    з-під російського впливу. Організуючим центром цього
    руху стала Барська конфедерація (м. Бар на Поділлі).
    Сіючи смерть серед православних, глумлячись над їхні­
    ми святинями, руйнуючи православні монастирі та церк­
    ви, конфедерати кривавим смерчем пройшлися Київщи­
    н о ю , Поділлям та Волинню.
    Не маючи змоги самотужки вгамувати непокірних маг­
    натів, польський уряд звернувся по допомогу до Росії.
    На Правобережжя для боротьби з конфедератами вступає
    російське військо на чолі з генералом М. Кречетниковим.
    Місцеве українське населення сприйняло появу російсь­
    ких збройних формувань як допомогу в боротьбі проти
    офіційної польської влади. Блискавично набула поширен­
    ня чутка про те, що нібито Катерина II видала «Золоту
    грамоту», в якій закликала селян до боротьби з польсь­
    к о ю ш л я х т о ю . Всі ці обставини сприяли розгортанню та
    поглибленню селянсько-козацького виступу на ПравобеНавесні 1768 р. запорожець М. Залізняк сформував
    під Чигирином повстанський загін, його ядром були за­
    порожці, навколо яких об'єдналися тисячі селян. На бік
    повсталих перейшов уманський сотник І. Гонта зі своїми
    козаками. Повстанці взяли Умань — міцну фортецю, одну
    з опорних точок польської шляхти в цьому регіоні, що
    стало переломним моментом у розгортанні Коліївщини.
    Ця перемога робила досить реальною перспективу роз­
    ростання гайдамацького руху як у західному, так і в схід­
    ному напрямках, що означало його поширення не тільки
    на власне польські землі, а також і на Лівобережжя.
    Катерина II чудово розуміла, що в основі Коліївщини
    лежать не лише національно-визвольні змагання та релі­
    гійне протистояння. Важливою складовою цього руху бу­
    ла антифеодальна боротьба, і тому попадання на російсь­
    кий ґрунт навіть іскри гайдамацького руху спричинили
    б серйозні соціальні наслідки: російські селяни також мог-

    196

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    ли піднятися проти феодалів. Непокоїла російський уряд
    й участь у гайдамацькому русі російських селян, міщан і
    навіть солдатів, які після повернення на батьківщину мог­
    ли стати носіями небезпечних для правлячих кіл ідей,
    організаторами антиурядових акцій. До того ж тактика
    доброзичливого ставлення до гайдамаків ускладнила ро­
    сійсько-турецькі відносини, оскільки повстанці, переслі­
    дуючи шляхту і євреїв, перейшли кордон і спалили ту­
    рецьке місто Балту. Цей інцидент викликав бурхливий
    протест турецького султана, кримського хана та молдав­
    ського господаря. Причому Туреччина загрожувала на­
    віть війною, до якої Росія у той час не була готова. Усі ці
    фактори зумовили зміну тактики російського уряду сто­
    совно гайдамацького руху — після зближення з Поль­
    щею Росія розпочинає в другій половині червня 1768 р.
    каральні акції проти повстанців. Підступно були схопле­
    ні М. Залізняк та І. Гонта. Протягом липня—серпня було
    розгромлено більшість гайдамацьких загонів, але оста­
    точно Коліївщина була придушена лише навесні 1769 р.
    Ж о р с т о к о і люто розправилася з повстанцями Поль­
    ща. Лише в містечку Кодні (поблизу Житомира) поляки
    знищили 3 тис. осіб. І. Ґонту після жахливих тортур (здер­
    то смуги шкіри) було порубано на частини, а його голову
    прибито до воріт Могилева. Що стосується гайдамаків —
    підданих Росії, то їхнє покарання мало характер демонс­
    трації. Росія мусила переконати турків і поляків у своїй
    непричетності до виникнення Коліївщини. Саме тому час­
    тина вироків гайдамакам була здійснена або ж на польсь­
    кій території, або на турецькому кордоні. Водночас, чудо­
    во розуміючи, що жорстокі репресії проти повстанців заш­
    кодять іміджу Росії в очах українців Правобережжя, ро­
    сійський уряд в останній момент замінює М. Залізняку
    та 250 гайдамакам смертний вирок довічним засланням
    до .Сибіру.
    Росія постійно проводила двозначну політику щодо
    соціальних рухів на Правобережжі. Це пояснюзться тим,
    щ о , з одного боку, вона бачила в гайдамаччині засіб дес­
    табілізації та ослаблення Польщі, з іншого — не хотіла,
    щоб цей антифеодальний рух поширився на російську те­
    риторію. Стратегічною метою імперської політики Росії
    було встановлення цілковитого контролю над правобереж­
    ними землями, але здійснити ці плани їй вдалося лише
    наприкінці XVIII ст. Внаслідок другого поділу Польщі
    (1793) до Росії відійшли Київщина, Східна Волинь, По­
    ділля, Брацлавщина, а після третього поділу (1795) під

    Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

    197

    владу російського царя відійшла і Західна Волинь. Неза­
    баром на інкорпорованих землях було утворено Київсь­
    ку, Подільську та Волинську губернії.
    Безумовно, об'єднання в межах однієї держави біль­
    шості українських земель (майже 8 0 % ) , етнічне возз'єд­
    нання лівобережних та правобережних українців, понов­
    лення позицій у суспільстві православної церкви сприя­
    ли консолідації у к р а ї н с ь к о ї нації. Однак наприкінці
    XVIII ст. автономії Лівобережжя не існувало, і тому Пра­
    вобережжя з-під влади одного іноземного уряду потрапи­
    ло під владу іншого, що не могло забезпечити повноцін­
    ний, динамічний розвиток краю.
    Отже, після поразки Української революції Правобе­
    режжя надовго стало о б ' є к т о м територіальної експансії
    сусідніх держав — Польщі, Росії та Туреччини. Встанов­
    лення на початку XVIII ст. контролю Польщі за цим кра­
    єм відновило польсько-шляхетські порядки, посилило ре­
    лігійний гніт, спричинило нову колонізацію правобереж­
    них земель, зростання соціального напруження та виник­
    нення гайдамацького руху. Перехід наприкінці XVIII ст.
    Правобережжя під владу Росії не зняв проблеми інозем­
    ного панування для цього краю, він тільки змінив форми
    та методи експлуатації місцевого населення.

    7.4. Соціально-економічний
    розвиток наприкінці
    XVII —у XVIII ст.
    Стрижнем тогочасної економіки було сільське госпо­
    дарство, тенденції розвитку якого накладали помітний
    відбиток на перебіг всіх суспільних процесів. У цей період
    земельна власність служить для правлячих верств еконо­
    мічною основою їхнього панування, виступає гарантом
    незалежності, умовою надання привілеїв. Тож не дивно,
    щ о , втрачаючи політичну автономію, лівобережна стар­
    шина та шляхта намагалися зберегти бодай економічну
    незалежність шляхом концетрації у своїх руках значних
    земельних володінь. Тогочасне старшинське володіння
    землею існувало у двох формах: приватно-спадковій та
    тимчасово-умовній. Характерною рисою спадкового («віч­
    н о г о » , « с п о к і й н о г о » ) володіння була його незалежність
    від службового становища. Як правило, воно виникало в

    198

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    процесі купівлі-продажу, обміну, дарування, застави, при
    торгових операціях, що фіксувалися у відповідних юри­
    дичних документах.
    Іншою була природа та спосіб формування тимчасовоумовного ( « р а н г о в о г о » ) володіння. Землі видавалися за
    службу на певний строк або ж «до с м е р т і » . Формально
    рангові землі вважалися власністю Війська Запорозького
    і перебували у володінні Генеральної військової канцеля­
    рії. Розширення меж приватного старшинського земле­
    володіння здійснювалося різними способами: займанщина вільних земель; захоплення громадських земель та
    угідь; загарбання козацьких та селянських земель на осно­
    ві боргового закабалення їхніх власників; гетьманські на­
    дання та пожалування царського уряду «за службу вели­
    кому государю» з фонду вільних військових маєтностей;
    перетворення рангових земельних володінь на спадкові.
    Процес зростання та зміцнення старшинської земель­
    ної власності підтримував гетьманський уряд, вбачаючи
    в ньому опору та гарантію автономії України. Царський
    уряд також з розумінням ставився до економічного зміц­
    нення старшини, сподіваючись у такий спосіб бодай час­
    тково компенсувати прогресуюче обмеження політичних
    прав та вольностей. Однак як централізовану державу Ро­
    сію не влаштовувала практика стихійної «займанщини».
    Саме тому з метою посилення контролю за процесом зрос­
    тання старшинського землеволодіння було запроваджено
    порядок наділення і затвердження придбаних земель
    винятково за царськими указами.
    За цих обставин у 30-х роках XVIII ст. понад 3 5 %
    оброблюваних земель Гетьманщини вже перебували в при­
    ватній власності старшини. У період правління гетьмана
    Д. Апостола основний земельний фонд було роздано. У
    цей час межа між спадковими і ранговими володіннями
    1
    практично стерлася .
    Характерною рисою процесу зростання великого зем­
    леволодіння було збільшення земельної власності в Україні
    російських п о м і щ и к і в . Найбільшими землевласниками
    стали О. Меншиков, П. Рум'янцев-Задунайський, Г. Потьомкін (42,2 тис. десятин) та інші російські вельможі,
    яким значно поступалися національні землевласники.
    Зростання крупного феодального землеволодіння суп­
    роводжувалося масованим наступом на землі та права ко1

    Д и в . : Л а н о в и к Б. Д. та ін. Історія господарства: У к р а ї н а і
    світ: П і д р у ч н и к . — К . , 1 9 9 5 . — С . 1 2 6 — 1 2 8 .

    Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

    199

    зацтва і селянства. Особливо постраждали ці верстви в
    другій половині XVIII ст., коли офіційна влада в центрі
    та на місцях перестала визнавати «займанщину» юри­
    дичною підставою для володіння земельними угіддями.
    Після поразки Української революції старшина взяла курс
    на обмеження прав рядового козацтва. Це обмеження ви­
    явилося в забороні козакам вільно розпоряджатися зем­
    лею, примусовому використанні безплатної козацької пра­
    ці в старшинських маєтках, забороні козакам торгувати
    горілкою, насильному переведенні їх у посполиті т о щ о .
    Становище козацького стану погіршувалося. Крім війсь­
    кової служби, козаки брали участь у всіх війнах Російсь­
    кої імперії, охороняли південні кордони від татар, буду­
    вали канали та фортеці. Ці обставини вели до прогресую­
    чої деградації козацьких господарств. Не маючи змоги за
    власний кошт відбувати військову службу, значна части­
    на козаків змушена була виписуватися з козацького ста­
    ну і займатися промислами, торгівлею, заробітчанством.
    Ще гіршим було становище селянства. Обмеження
    їхніх прав виявилося в тому, що наприкінці XVII ст. де­
    далі більшого поширення набуває феодальна рента, зок­
    рема відробіткова, інтенсивність якої у другій половині
    XVIII ст. сягає п'яти і більше днів на тиждень. Водночас
    зберігалася натуральна і грошова ренти. Логічним фіна­
    лом процесу обмеження селянських прав став царський
    указ 1783 p . , який узаконив закріпачення селянства на
    Лівобережжі та Слобожанщині.
    Свої особливості мали аграрні відносини на Правобе­
    режжі. Оволодівши на початку XVIII ст. землями цього
    краю, Польща взялася за відновлення своїх порядків.
    Складовою цього процесу стало повернення земельних
    угідь колишнім володарям. Розшукавши в архівах старі
    документи, нащадки власників правобережних маєтків
    вступали у володіння землями. Особливо швидко зроста­
    ло магнатське землеволодіння. Величезні латифундії Потоцьких, Любомирських, Яблоновських, Чорторийських,
    Сангушків, Тишкевичів та ін. нагадували часи до 1648 р.
    Користуючись слабкістю королівської влади, магнати не
    тільки пред'являли права на батьківські землі, а й за­
    хоплювали королівські та к о л и ш н і шляхетські землі.
    Внаслідок цього на середину XVIII ст. майже 40 магнат­
    ських родів контролювали 8 0 % території Правобережжя.
    Великі земельні володіння вимагали значної кількос­
    ті робочих рук, яких на Правобережжі хронічно не вис­
    тачало. Саме тому магнати створювали на своїх землях

    200

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від уся­
    ких повинностей залежно від договору на 15—ЗО років.
    Такі пільгові умови життя та господарювання виклика­
    ли масовий селянський переселенський рух з Галичини,
    Волині, Полісся, де вже було встановлено кріпацтво. Ця
    народна колонізація сприяла господарському відроджен­
    ню краю, пожвавленню його економічного розвитку. У
    цей час господарство функціонувало на основі фільварко­
    во-панщинної системи, яка у середині XVIII ст. набула
    поширення на всій території Правобережжя. Характер­
    ною р и с о ю аграрних відносин у цьому регіоні було пов­
    торне закріпачення селян, які після закінчення пільго­
    вих років у слободах змушені були виконувати грошову
    та відробіткову ренти.
    Наприкінці X V I I — X V I I I ст. розвиток аграрного сек­
    тора визначали рутинний стан техніки та екстенсивний
    метод господарювання. Водночас розвивалося сільське гос­
    подарство. Виникли прогресивні тенденції та процеси:
    — підвищення родючості ґрунтів шляхом підживлен­
    ня та різних форм сівозміни;
    — зростання ролі зернового господарства;
    — збільшення асортименту с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х
    культур, (почали садити картоплю, культивувати куку­
    рудзу, розширювати площу під тютюн т о щ о ) ;
    — розширення площ садів, поява нових сортів, засто­
    сування щеплення дерев;
    — розвиток племінної та селекційної діяльності у тва­
    ринництві;
    — поглиблення спеціалізації різних регіонів (Лівобе­
    режжя та Слобожанщина спеціалізувалися на вирощу­
    ванні жита; Волинь — пшениці, Полісся — льону й ко­
    ноплі, землі між Дністром і Прутом — т ю т ю н у т о щ о ) ;
    — зростання товаризації сільського господарства.
    Відбулися суттєві зрушення не тільки в аграрному сек­
    торі, а й якісні та кількісні зміни в інших секторах еко­
    номіки — промисловості, торгівлі, фінансах. Базовими
    підвалинами розвитку промисловості того часу були ре­
    месло та промисли. Характерні риси ремісничого вироб­
    ництва: розширення спектра ремісничих спеціальностей
    ( я к щ о в першій половині XVII ст. їх налічувалося 270, то
    наприкінці XVIII ст. — вже 300); поглиблення спеціалі­
    зації ремесел (існувало 34 спеціальності з деревообробки,
    25 — будівельної справи, 17 — виробництва одягу т о щ о ) ;
    залучення ремесла до процесу товарно-грошових відно­
    син. Процес поглиблення суспільного поділу праці, прог-

    Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

    201

    ресуюче відокремлення ремесла та промисловості від сіль­
    ського господарства підштовхували розвиток урбанізації
    в українських землях.
    В умовах товарно-грошових відносин містечко, завдя­
    ки тому, що воно було центром ремесла та торгівлі, як
    правило, давало панові прибуток у 5—10 разів більший,
    ніж село. У цьому контексті й слід сприймати тогочасну
    форсовану урбанізацію: зокрема, я к щ о у XVII ст. в Ліво­
    бережній Україні налічувалося понад 100 міст та місте­
    чок, то вже в середині XVIII ст. — 200.
    Провідними промислами в українських землях цієї
    доби було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чу­
    мацтво. З часом на базі дрібних селянських промислів та
    міського ремесла під впливом кількісних (зростання роз­
    мірів виробництва, концентрації більшої кількості пра­
    ц ю ю ч и х ) та якісних (поглиблення поділу праці, поява
    найманої робочої сили) змін поступово формуються ма­
    нуфактури. Каталізатором мануфактурного виробництва
    стала поява примітивної механізації, яка використовува­
    ла силу води та вітру. Особливу роль відіграло широке
    запровадження у виробничий процес водяного колеса, що
    зумовило перехід від дрібного ручного виробництва до
    механізованого.
    Реформи Петра І пришвидшили процес становлення
    мануфактурного виробництва на Лівобережжі та Слобо­
    жанщині. Ще в 20-х роках XVIII ст. тут розпочалося бу­
    дівництво великих централізованих мануфактур, кількість
    яких у другій половині XVIII ст. сягнула 40 (крім того,
    на цих землях розташовувалося понад 200 підприємств,
    що становили початкові форми мануфактури). У Захід­
    ній та Правобережній Україні розвинені мануфактури ви­
    никли в 70-х роках XVIII ст.
    Початкові форми мануфактури — це дрібні підприємс­
    тва, в яких ще панувала ручна ремісницька техніка, але
    вже існував поділ праці, поступово розпочиналася механі­
    зація виробничих процесів. До таких мануфактур належа­
    ли підприємства, що виробляли залізо (рудні), скло (гути), поташ (буди), папір (паперові), селітру (майдани) та
    ін. Розвинуті, централізовані мануфактури виникали у тек­
    стильній, насамперед, суконній промисловості. Найбіль­
    шими з них були Путивльська (Глушківська), Ряшківська
    (Прилуцький повіт) та Салтівська (Слобожанщина).
    Переважна більшість цих підприємств були казенни­
    ми, посесійними, вотчинними та купецькими. До введен­
    ня кріпацтва 1783 р. приватні мануфактури Лівобереж-

    202

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    жя та Слобожанщини використовували вільнонайману ро­
    бочу силу. Надалі активно експлуатується примусова пра­
    ця кріпаків, державних приписних селян або посесійних
    селян-кріпаків, які були власністю підприємства. Однак
    навіть на к у п е ц ь к и х , к а п і т а л і с т и ч н и х мануфактурах
    основна ставка робилася головним чином на вільнонай­
    ману працю.
    Характерною рисою розвитку сільського господарст­
    ва та промисловості наприкінці X V I I — X V I I I ст. було втя­
    гування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин.
    Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, пос­
    тупова диференціація земель на землеробські та промис­
    лові зони, урбанізація т о щ о . Основними місцями, де від­
    бувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, база­
    ри та торги.
    Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі збиралося 390
    ярмарків, у Слобожанщині — 2 7 1 . У Правобережній Укра­
    їні в першій третині XVII ст. виникло 16 ярмарків, у
    40—60-х роках — 42. Як правило, ярмарки збиралися
    кілька разів на рік і приурочувалися до релігійних свят.
    Н а й б і л ь ш и м и і найбагатшими за а с о р т и м е н т о м були
    ярмарки в Києві, Ромнах, Ніжині, Кролевці, Стародобі,
    Харкові, Сумах, Львові. Зокрема, товарооборот ніжинсь­
    к и х та роменських ярмарків сягав 4 млн крб.
    Наступною ланкою системи внутрішньої торгівлі були
    торги, які спеціалізувалися на продажу певного товару (Глухів — хліба, Ромни — тютюну, Львів — худоби тощо). На
    них скуповували товар для оптового продажу на ярмарках.
    Невпинно зростає кількість базарів. На території Лі­
    вобережжя їх діяло понад 8 т и с , а на Слобожанщині —
    1
    майже 2 т и с . На базарах, які збиралися раз або двічі на
    тиждень, місцеве населення продавало лишки продукції
    своїх господарств, торгувало вроздріб.
    Кожен з елементів системи внутрішньої торгівлі спри­
    яв господарському піднесенню українських земель: база­
    ри забезпечували економічний зв'язок між містом і селом,
    торги стимулювали спеціалізацію окремих районів, ярмар­
    ки об'єднували економічні регіони України, створюючи
    передумови для формування національного ринку.
    Розвитку товарного виробництва сприяла і зовнішня
    торгівля з такими державами, як Туреччина, Сілезія, Прус­
    сія, Італія, Молдавія, Персія, Індія та ін.
    1

    Д и в . : Л а н о в и к Б. Д. та ін. Історія господарства: У к р а ї н а і
    світ: П і д р у ч н и к . — С . 1 6 2 — 1 6 4 .

    Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

    203

    Отже, наприкінці X V I I — X V I I I ст. характерними ри­
    сами соціально-економічного розвитку українських земель
    були зростання крупного феодального землеволодіння;
    обезземелення селянства, його закріпачення; розбудова
    та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток се­
    лянських промислів і міського ремесла, на базі яких ви­
    никають мануфактури; збільшення товарності виробниц­
    тва; зростання паростків капіталістичного укладу в еко­
    номіці; формування національного ринку. Особливість цих
    процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах
    бездержавності на Правобережжі та прогресуючого згор­
    тання автономії на Лівобережжі. Включення українсь­
    ких земель до складу іноземних держав, підпорядкуван­
    ня української економіки їхньому впливові та владі сут­
    тєво гальмували та деформували поступальний розвиток.

    7.5. Культура України
    наприкінці XVII — у XVIII ст.
    Українська революція 1648—1676 pp., поступальний
    розвиток буржуазних відносин, перебування українських
    земель у складі різних іноземних держав, загальноєвро­
    пейські ідеї та процеси періоду пізнього ренесансу, доби
    реформації, часів просвітництва наклали помітний від­
    биток на розвиток української культури.
    Наприкінці X V I I — X V I I I ст. відбуваються значні змі­
    ни у сфері побутової культури. Зокрема, поступова ево­
    люція господарчого розвитку зумовила вдосконалення
    сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці. У
    цей час модернізується український плуг — його форма
    стає асиметричною, що сприяє зростанню продуктивнос­
    ті праці. На Лівобережжі та Слобожанщині з'являється
    своєрідний примітивний культиватор — багатозубне ра­
    ло, що служило для спушування ґрунту. Для виготов­
    лення тканини дедалі більшого поширення поряд з вер­
    тикальним набуває горизонтальний верстат. У ремеслі та
    промислах активно запроваджується примітивна механіза­
    ція, що базувалася на використанні енергії вітру та води.
    Розширення торгівлі та майнова диференціація сти­
    мулювали появу нових засобів пересування. У чумацько­
    му промислі для перевезення на далекі відстані вантажів
    використовували великі вози — мажі. У другій половині
    XVIII ст. виникає новий різновид мажі — хура. Намага-

    204

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    ючись не відставати від Європи, старшина замовляла для
    власних потреб англійські та німецькі карети, коляскиполукаретки, розшиті золотом й сріблом, прикрашені до­
    рогою бахромою, оббиті саф'яном.
    Історичні особливості заселення та розвитку господар­
    ства українського Лісостепу, зокрема, поширеність май­
    же до XVIII ст. у ході народної колонізації практики «займанщини» зумовили появу в цьому регіоні безсистемних
    поселень. Проте з припиненням процесу вільної колоні­
    зації та посиленням капіталістичного розвитку виника­
    ють вуличні, рядові, радиальні, шнурові та інші види
    регулярних поселень. На Слобожанщині більшість посе­
    лень мали квартальну або ж гніздову форму планування,
    через те що вони виникали в ході державної та поміщиць­
    кої колонізації. Оскільки при будівництві житла вико­
    ристовували, як правило, місцеві матеріали, то зі зник­
    ненням лісових масивів жителі степової та лісостепової
    зон дедалі частіше зводять хати-мазанки, для будівницт­
    ва яких ш и р о к о застосовувалася глина.
    Побут завжди був віддзеркаленням суспільних проце­
    сів, особливо рельєфно це можна прослідкувати вивчаючи
    історію костюма. Зокрема, наприкінці XVII—XVIII ст. одяг
    населення свідчив про майнову диференціацію (якщо се­
    ляни та рядові козаки шили одяг з полотна, то феодальна
    еліта — із золототканих тканин іноземного виробництва),
    розвиток нових форм промислового господарювання (ма­
    нуфактурні тканини витісняють із ужитку домоткане по­
    лотно), іноземні впливи (українська знать Правобережжя
    своїм одягом наслідувала польську шляхту, прагнучи в та­
    кий спосіб протиставити себе простому людові) т о щ о .
    Певної трансформації цієї доби зазнали і традиційні
    форми громадської організації народу. Зокрема, сільська
    територіальна община (громада) під впливом розвитку то­
    варно-грошових відносин, закріпачення селянства посту­
    пово втрачає свої позиції. Характерно, що цей процес у
    різних регіонах розгортався нерівномірно. Його суть по­
    лягала в еволюційному переході від колективних форм
    землеволодіння до приватної власності на землю. На Пра­
    вобережжі та в Західній Україні під впливом інтенсивно­
    го розвитку фільваркового господарства поземельна общи­
    на починає розкладатися вже у X V I — X V I I ст., а на Ліво­
    бережжі та Слобожанщині цей соціальний інститут не
    тільки зберігся, а й активно функціонував ще в XVIII ст.,
    як і у всій Російській імперії.
    Зазнає змін і первинна ланка суспільної організації —

    Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

    205

    сім'я, що була осередком господарського та духовного жит­
    тя. Вона зберігала свій патріархальний характер — її гла­
    вою був батько або ж дід. Водночас завдяки українській
    ментальності помітну роль у с і м ' ї відігравала жінка. Роз­
    виток товарно-грошових відносин у XVIII ст. зумовив по­
    силення процесу заробітчанства в інших місцевостях, за­
    лучення жінок та дітей до процесу виробництва, зростан­
    ня економічної незалежності дітей від батьків, що стиму­
    лювало розпад традиційної великої с і м ' ї .
    Своєрідним критерієм рівня духовної культури наро­
    ду є стан освіти та науки в суспільстві. У середині XVIII ст.
    на території семи полків Гетьманщини діяло 866 шкіл,
    тобто одна школа припадала на к о ж н у тисячу душ місце­
    вого населення. На Слобожанщині освітянська статисти­
    ка була дещо гіршою — одна школа припадала на 2,5 т и с .
    осіб, але вже через сто років у цьому регіоні (Харківщи­
    на) одна школа припадатиме на 4,3 тис. осіб. Характер­
    ною рисою шкільництва було те, що сільські громади своїм
    коштом утримували вчителів, дбали про шкільні примі­
    щення. У тих місцевостях, де населення жило на хуто­
    рах, дітей навчали мандрівні дяки. На період Гетьман­
    щини припадає перша спроба в Україні запровадити
    обов'язкову освіту. Зокрема, 1760—1762 pp. лубенський
    полковник І. Кулябко наказав сотенним правлінням всіх
    козацьких синів, здатних до науки, направляти до пара­
    фіяльних шкіл, а «нездібних і у літах перерослих» нав­
    чати військової справи. Ця ініціатива була підтримана геть­
    маном і невдовзі Генеральна військова канцелярія розісла­
    ла аналогічні розпорядження до всіх полків, що, безумов­
    но, збільшило кількість письменних серед населення.
    Важливу роль у розвитку освіти та культури в Укра­
    їні відігравали середні навчальні заклади — колегіуми,
    які були засновані в Чернігові (1700), Харкові (1727) та
    Переяславі (1738). Ці навчальні заклади готували слу­
    жителів релігійного культу, державних службовців та вчи­
    телів початкових класів. Перлиною серед колегіумів, осе­
    редком освіти та науки, центром культурного життя в
    Україні була Києво-Могилянська колегія, яка 1701 р. гра­
    м о т о ю Петра І одержала статус і права академії. У стінах
    академії було вироблено чітку систему організації нав­
    чання, розраховану на 12 років, яка не поступалася за
    змістом навчальному процесові тодішніх європейських уні­
    верситетів. На початку XVIII ст. в ній навчалося дві ти­
    сячі студентів. Тривалий час Києво-Могилянська акаде­
    мія була єдиним вищим навчальним закладом Східної

    206

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    Європи. Саме тут сформувався один із центрів філософсь­
    кої думки (І. Гізель, Г. Кониський, Г. Сковорода та ін.),
    зросла літературна та поетична школа (К. Сакович, Л. Баранович, М. Довгалевський та ін.), утворився осередок
    щодо розробки теорії українського поетичного мистецтва
    1
    ( Ф . Прокопович, М. Довгалевський, Г. Кониський та ін.) .
    Сакович Касіян (Каліст; бл. 1578—1647) — письменник, культур­
    но-освітній і церковний діяч. Народився у с. Потеличі (Гзличина),
    син православного священика. Навчався в Замойській академії
    та Краківському університеті. У1620—1624 pp. ректор Київсь­
    кої братської школи. У1625 р. перейшов в уніатство, в 1641 р. —
    у католицизм. Тривалий час був абатом Лубенського василіансь­
    кого монастиря. Його твір «Вьршь на жалосньїй потреб... Петра
    Конашевича Сагайдачного...» (1622) став визначним внеском в
    українську літературу. Автор філософських навчальних посібників
    (1620,1626), а також прокатолицьких богословсько-полемічних
    трактатів, виданих у 1641—1644 р.
    Гізель Інокентій (бл. 1600—1683) — історик, освітній та політич­
    ний діяч. Народився в Пруссії в німецькій реформаторській роди­
    ні. В 1642 р. закінчив Києво-Могилянський колегіум, продовжив
    навчання за кордоном. 31645 р. — ректор названого колегіуму.
    З 1650 р. — ігумен Кирилівського, з 1652 р. — Миколаївського
    монастирів у Києві. Від 1656 р. до 1683 р. — архімандрит КиєвоПечерської лаври і управитель лаврської друкарні. Захищав інте­
    реси Української держави в російсько-українських переговорах
    1654 р. Завдячуючи йому, Київщина за Андрусівським перемир'ям
    залишалася в складі Росії. Автор трактату «Мир с Богом человеку»
    (1669), який містить багато відомостей з історії України XVII ст. За
    гуманістичну спрямованість та критичний аналіз дійсності він у
    1690 р. був заборонений Синодом. Широке визнання здобула та­
    кож праця Гізеля «Твір про всю філософію» (1645—1647).
    Києво-Могилянська академія того часу була своєрід­
    ною кузнею кадрів не тільки для духовного розвитку спо­
    конвічних українських земель, а й для піднесення освіти
    та культури в інших слов'янських країнах, особливо в
    Росії. Вагомий внесок у здійсненні реформ Петра І нале­
    жить вихованцям академії Ф. Прокоповичу, С. Яворському, Г. Кониському, П. Величковському.
    Прокопович Феофан (у миру Єлисей, Єлізар; 1681—1736) — пись­
    менник, учений, культурно-освітній діяч. Народився в Києві у не­
    багатій родині крамаря Церейського. Навчався в Київському і Рим1

    Д и в . : У к р а ї н с ь к а к у л ь т у р а : історія і сучасність: Навчаль­
    н и й посібник / За ред. С. О. Черепанової. — Л ь в і в , 1 9 9 4 . —
    С. 5 8 — 5 9 .

    Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

    207

    ському єзуїтських колегіумах. Закінчив Київську академію. У
    1704 р. вступив до Київського братства, постригся в ченці і став
    професором, а згодом ректором Київської академії. В1716 р. за
    наказом Петра І переїхав до Петербурга, де фактично став на чолі
    Російської православної церкви. Активний прихильник реформ
    Петра І, був його головним помічником у духовних справах.
    Саме в Києво-Могилянській академії здобули освіту
    21 із 23 ректорів Московської академії та 95 із 125 її
    професорів. Чимало випускників академії працювали вчи­
    телями у школах Росії, розповсюджуючи систему освіти
    та знання, орієнтовані на західні зразки.
    Дещо іншою була ситуація в галузі освіти на Право­
    бережжі та західноукраїнських землях. Хоча по селах
    працювали дяківські школи, все ж форсований наступ
    католицизму призвів до закриття багатьох братських шкіл
    та занепаду тих, що продовжували існувати, зокрема
    Львівської та Луцької. Офіційна влада підтримувала лише
    єзуїтські та уніатські школи, які стали засобами асимі­
    ляції українського населення. Середня освіта майже ціл­
    ком була підконтрольна єзуїтському ордену, під патрона­
    том якого діяли Львівський, Кам'янецький, Перемишль­
    ський та інші колегіуми. Після ліквідації ордена напри­
    кінці XVIII ст. у Речі Посполитій була проведена шкіль­
    на реформа. У цей час сфера освіти потрапила під вплив
    монахів-василіан, але навіть реорганізовані школи зали­
    шалися осередками полонізації українського народу. Важ­
    ливим центром науки та культури у західноукраїнсько­
    му регіоні був Львівський університет, заснований ще
    1661 р. Проте діяльність цього навчального закладу су­
    воро регламентувалася, а навчання велося латинською мо­
    в о ю , що перешкоджало піднесенню його ролі в розвитку
    української національної культури.
    Однією з фундаментальних засад розвитку освіти, на­
    уки та культури в цілому було книгодрукування. Напри­
    кінці X V I I — X V I I I ст. в українських землях діяло 13 дру­
    карень у Києві, Чернігові, Львові, Луцьку, Кременці, Ума­
    ні та ін. Провідну роль відігравала друкарня Києво-Пе­
    черської лаври, яка тільки 1760 р. надрукувала 2 тис.
    букварів. У західному регіоні найпотужнішою була львів­
    ська друкарня А. Піллера, яка до 1800 р. видала понад
    250 к н и ж о к іноземними мовами, а 1776 р. видрукувала
    першу газету в Україні — французькою мовою вийшла
    «Львівська газета».
    Значним зрушенням у видавничій справі стало запро­
    вадження гражданського шрифту (вперше це було здійс-

    208

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    нено в Єлисаветграді 1764 p . ) , після чого кирилицею дру­
    кувалися тільки церковні видання, а «гражданкою» —
    світські. Цей крок звільнив світську літературу з-під впли­
    ву церкви, а також сприяв розвиткові народної літерату­
    ри та мови.
    Культурний процес в українських землях наприкінці
    X V I I — X V I I I ст. значною мірою ускладнювався мовною
    політикою російського та польського урядів. Спочатку в
    Польщі 1696 р. було видано закон, який виключав укра­
    їнську мову з адміністративного вжитку, зберігши її ли­
    ше у церковній сфері. Незабаром у мовну політику вніс
    корективи і царський уряд. У 1720 р. заборонили кни­
    годрукування українською м о в о ю в Києво-Могилянській
    академії, а з другої половини XVIII ст. на Лівобережжі
    та Слобожанщині всі освітні заклади під тиском влади
    поступово перейшли на російську мову.
    У XVIII ст. певні зрушення відбулися в науковій сфе­
    рі. Предметом наукових студій українських вчених ста­
    ли астрономія, математика, медицина, географія. Зокре­
    ма, І. Галятовський активно вивчав причинно-наслідкові
    зв'язки таких природних явищ, як сонячне і місячне за­
    темнення, дощ, вітер, блискавка т о щ о . Є. Славинецький
    переклав та популяризував книгу Везалія «Космографія»,
    присвячену проблемам астрономії. Наукові студії україн­
    ських вчених досить часто мали прикладний характер.
    Так, Ф. Прокопович 1707—1708 pp. підготував для слу­
    хачів Київської академії курс з арифметики та геометрії
    та підручник «Скорочення змішаної математики». «На­
    роди, які засвоїли геометрію, — зазначав вчений, — на­
    багато перевищують інші народи у всіх науках і мистец­
    твах» .
    Інтенсивно розвивається в цей час медицина. Про по­
    рівняно високий рівень медичної науки в українських
    землях свідчить той факт, що багато лікарів-українців
    (І. Полетика, М. Кружень, П. Погорецький, Н. Максимо­
    вич, І. Руцький, М. Тереховський та ін.) одержали вче­
    ний ступінь доктора медицини. Перша в Україні польова
    аптека з'явилася 1707 р. у м. Лубнах, а вже 1787 р. в
    Єлисаветграді відкривається перша медична школа. Укра­
    їнські вчені Є. Мухін та Д. Самойлович не лише описали
    епідемії чуми та холери, а й запровадили щеплення проти
    віспи та інші запобіжні заходи для боротьби з цими не­
    безпечними захворюваннями.
    Позитивні зрушення відбулися не лише у сфері при­
    родничих наук, а й в науках суспільних, що сприяло пос-

    Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

    209

    тупальному розвитку політичної культури. На зламі XVII
    і XVIII ст. посилюється процес перетворення історичних
    знань в історичну науку. Суть цього процесу полягає у
    відмові від традиційного провіденціалізму (розуміння при­
    чин суспільних подій як вияву волі Бога) та пошуках
    причинно-наслідкових зв'язків історичних подій та явищ;
    критичному ставленні до джерел; виділенні історії із за­
    гальної енциклопедичної маси гуманітарних знань; базу­
    ванні викладу історичних праць на принципах систем­
    ності та послідовності. Найяскравішими серед історич­
    них творів XVIII ст. були фундаментальні козацькі літо­
    писи — «Літопис Самовидця» (фахівці вважають найімо­
    в і р н і ш и м й о г о автором Р. Р а к у ш к у - Р о м а н о в с ь к о г о ) ,
    літописи Г. Грабянки та С. Величка. Ці праці характери­
    зуються новизною тематики та викладу, чималим обся­
    гом, використанням багатьох джерел. Особливо значни­
    ми були здобутки С. Величка. Він розширив поняття
    «український народ», до якого зараховував усі суспільні
    класи та верстви, тоді як його попередники обмежували­
    ся тільки козацтвом; чіткіше, ніж у інших історичних
    творах, окреслив поняття «Україна» (Україна — це тери­
    торія по обидва боки Дніпра); на противагу багатьом істо­
    рикам XVII—XVIII ст. висвітлив історію України не ізо­
    льовано, а у світовому історичному контексті.
    Філософська традиція цього періоду була репрезенто­
    вана плеядою українських вчених-мислителів — С. Яворський, Ф. Прокопович, І. Гізель, Г. Щербацький та ін.
    Серед них і Г. Сковорода.
    Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — мислитель, письмен­
    ник, поет. Народився в с. Чорнухи на Полтавщині. Походив із ко­
    зацького роду. В 1734—1753 pp. з перервами навчався в Києво-Могилянській академії. В1741—1744 pp. був співаком прид­
    ворної капели в Петербурзі. В 1745 р. з місією генерала Вишневського виїхав до Угорщини в м. Токай, де перебував до
    1750 р. У1751 р. деякий час викладав поетику в Переяславсь­
    кій семінарії. У1753 р. працював учителем сина багатого помі­
    щика, а потім здійснив подорож до Москви. Майже рік провів у
    Троїце-Сергієвій лаврі, поповнюючи свої знання в її бібліотеці.
    Після повернення в Україну знову посідає місце домашнього вчи­
    теля до 1758 р. У1759—1768 pp. викладав у Харківському ко­
    легіумі. В 1768 р. був запрошений читати курс етики у додатко­
    вих класах при колегіумі. Останні більш ніж 25 років життя Ско­
    ворода мандрував Слобожанщиною.
    Г. Сковорода визнавав вічність матерії, об'єктивність
    і реальність природи, її постійний розвиток. Його погля-

    210

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    ди на суспільство базувалися на ідеях просвітництва —
    критиці соціальної нерівності, звеличенні трудящої лю­
    дини. Свої філософські погляди та гуманістичні ідеали
    Г. Сковорода виклав у творах «Сад божественньїх песней»
    (1756) та «Басни Харьковскія» (1774).
    Піднесенню української літератури в цей час сприяв
    поступовий перехід від винятково релігійних ідеологіч­
    них засад до світських. У 1798 р. було видано поему І. Кот­
    ляревського «Енеїда», що поклало початок новій добі в
    розвитку української літератури. Поема була першим тво­
    ром нової української літератури, написаним народною
    м о в о ю . її джерела — народний фольклор, просвітницькі
    ідеї та традиції української літератури.
    Виразних національних рис набуває театр. У межах
    традиційної шкільної драми виникають невеличкі п'єси —
    інтермедії, які виконувалися між актами спектаклю і ко­
    ристувалися великою популярністю. Суть інтермедії по­
    лягала в показі складних проблем суспільного життя (ре­
    лігійних утисків, сваволі та зажерливості панів т о щ о ) че­
    рез збільшувальне скло сатири та гумору. Характерними
    ознаками цих п ' є с були народна мова, насичена прис­
    лів'ями та приказками; динамічність сценічної дії; жва­
    вий діалог акторів т о щ о . Поява інтермедій свідчила про
    розвиток українського театрального мистецтва в руслі
    є в р о п е й с ь к о ї традиції, адже еквівалентом у к р а ї н с ь к о ї
    інтермедії були того часу комедія дель арте в Італії, фар­
    си — у Франції, інтерлюдії в Англії. Донині збереглося
    понад 40 інтермедій. Непересічне значення інтермедій по­
    лягає в тому, що вони вивели на сцену українську пісню
    та мову.
    Розвивається і вертепна драма — старовинний укра­
    їнський народний ляльковий театр. Перша згадка про вер­
    теп датується 1666 р. Як правило, вертепна драма поді­
    лялася на дві частини: релігійну, в основі якої лежав
    біблійний с ю ж е т про народження Христа, та світську —
    трагічні або ж комічні сцени з народного побуту. У дру­
    гій половині XVIII ст. в Україні зароджується професій­
    ний театр. У 1798 р. у Харкові виник перший театр з
    постійною т р у п о ю .
    Певні зміни в X V I I — X V I I I ст. відбулися в музичній
    культурі українського народу. Зріс професіоналізм му­
    зичного мистецтва. Найвідомішими осередками музичної
    освіти були Глухівська співацька школа та Києво-Моги­
    лянська академія, у стінах яких здобули музичну освіту
    найяскравіші зірки Дмитро Бортнянський (1751 — 1825),

    Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

    211

    Максим Березовський ( 1 7 4 5 — 1 7 7 7 ) та Артемій Ведель
    (1767—1808).
    Використовуючи українську народну пісню та тради­
    ції київських церковних співів, М. Березовський створив
    вишукані за композицією та досконалі за формою оперу
    «Демофонт» та сонату — найперші відомі твори оперного
    та камерно-інструментального жанрів у вітчизняній му­
    зиці. Ведель був не тільки композитором, а й блискучим
    співаком та виконавцем. Його творчість зосереджувалася
    переважно на релігійній тематиці, якій присвячені біль­
    шість з його 30 хорових концертів. Найпопулярнішими
    були і лишаються «Літургія», «Всеношна», «Херувимсь­
    к а » . Яскравою зіркою музичної культури цієї доби був
    Д. Бортнянський — видатний реформатор церковного спі­
    ву, духовний композитор, диригент. Почавши свою му­
    зичну освіту в Глухівській школі, він вдосконалив знан­
    ня та вміння в Італії і незабаром став управителем Прид­
    ворної капели. У творчій спадщині композитора опери
    «Креонт», «Алкід», «Квінт- Ф а б і й » , «Сокіл», «Син-суперник» та понад 100 творів церковної музики.
    Поширюються також романси — специфічний жанр
    камерної вокальної музики, в основі яких були, як пра­
    вило, народні мотиви, а їхні сюжети навіяні ліричними
    або ж гумористичними роздумами про людську долю. До
    нас дійшли тогочасні популярні пісні-романси «Всякому
    городу нрав і права» Г. Сковороди, «Дивлюсь я на небо»
    М. Петренка, «їхав козак за Дунай» С. Климовського.
    Характерною рисою розвитку культури українських
    земель у XVII—XVIII ст. було використання в архітекту­
    рі та мистецтві стилю бароко, який особливо динамічно
    розвивався і в українській поезії ( І . В е л и ч к о в с ь к и й ,
    С. Яворський, Д. Туптало, Г. Сковорода та і н . ) . Бароко
    (від італ. barocco— вибагливий, примхливий) — це стиль
    у мистецтві наприкінці XVI — в середині XVIII ст., яко­
    му притаманні підкреслена урочистість, пишна декора­
    тивність, динамічність композиції.
    Які ж причини поширення цього стилю в українсь­
    ких землях? Він значною мірою відповідав ментальності
    українців, оскільки органічно поєднував відчуття свят­
    ковості, динамічності, яскравої багатобарвності світу з
    ліричною, поетичною, філософською сентиментальністю.
    До того ж українці, як і всі народи, що т і є ю чи і н ш о ю
    мірою мали контакти зі Сходом, у сфері мистецтва тяжі­
    ли до пишності, емоційності, декоративності, а саме ці
    елементи становили основу барокового стилю.

    212

    Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

    Бароковий стиль в українських землях з'явився ще
    наприкінці XVI ст., але поширення набув у другій поло­
    вині X V I I — X V I I I ст. На Правобережжі бароко розвива­
    лося на основі європейської традиції і було досить близь­
    ким до свого першоджерела. У європейському бароково­
    му стилі виконані Успенський собор Почаївської лаври,
    церква св. Юра у Львові. У Гетьманщині та Слобідській
    Україні під впливом канонів давньоруського мурованого
    будівництва та традицій дерев'яного народного констру­
    ювання сформувався оригінальний варіант барокової архі­
    тектури, який отримав назву «українського», або «козаць­
    к о г о » , бароко. Перлинами цього національно забарвлено­
    го стилю стали Андріївська і Покровська церкви в Києві,
    Троїцький храм у Чернігові, храм Воздвиженського мо­
    настиря в Полтаві.
    Українське бароко відрізнялося від західноєвропейсь­
    к о г о більшою поміркованістю в декоративності, вива­
    женістю форм. Найпомітнішим був місцевий вплив в архі­
    тектурі, менш відчутним — у скульптурі та живописі.
    Отже, наприкінці X V I I — X V I I I ст. у розвитку культу­
    ри України відбулися помітні зрушення. Характерними
    рисами культурного процесу в українських землях цієї
    доби були урізноманітнення форм культурного життя та
    методів і засобів художнього самовиразу; підвищення рів­
    ня освіти; поступове витіснення у сфері культури релі­
    гійних підвалин світськими; помітний вплив європейсь­
    ких культурних процесів та тенденцій; деформування та
    гальмування культурного розвитку після втрати націо­
    нальної державності.

    8.

    Україна в першій половині XIX ст.

    8.1. Соціально-економічний
    розвиток українських земель
    у складі Російської імперії
    На початку X I X ст. переважна частина українських
    земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Пів­
    денна Україна) належали Російській імперії. У цей період
    сільське господарство було головним сектором економі­
    ки, а стан аграрних відносин значною мірою визначав
    динаміку всього суспільного розвитку. І це не випадково,
    оскільки саме в аграрній сфері перебувало ядро феодально-кріпосницької системи: основний засіб виробництва —
    земля, що належала поміщикам, і основна виробнича си­
    ла — залежне від феодала чи держави селянство.
    Розвиток сільського господарства в цей час визначала
    низка тенденцій. У першій половині X I X ст. в аграрній
    сфері домінувало поміщицьке землеволодіння. В україн­
    ських землях, що належали Російській імперії, воно ста­
    новило майже 75% усієї землі. Незважаючи на таку знач­
    ну концентрацію в руках поміщиків земельних угідь, їхні
    господарства деградують та занепадають, про що свідчать
    посилення експлуатації селян, низький рівень організа­
    ції праці, технологічний застій, неефективне екстенсив­
    не господарювання, зниження прибутків т о щ о . Прогре­
    суючий занепад поміщицьких господарств виявив себе і
    у зростанні заборгованості поміщиків державі, яка в пер­
    шій половині X I X ст. становила понад 83 млн крб. Тому
    наприкінці 50-х років поміщиками було оформлено під
    заставу майже кожен четвертий маєток в Україні.

    214

    Україна в першій половині XIX ст.

    Для розвитку аграрних відносин у цей період харак­
    терне посилення експлуатації селян. Селянство поділя­
    лося на дві основні групи — поміщицькі та державні (крім
    них існувала ще незначна кількість удільних селян). По­
    міщицькі селяни переважали в Східній Україні, Право­
    бережжі, а державні — на Лівобережжі та Півдні Украї­
    ни. Відробіткова, грошова і натуральна ренти були основ­
    ними формами експлуатації. Незважаючи на те, що за­
    кон 1797 р. офіційно встановлював 3-денну панщину, на
    практиці вона становила 4—6 днів на тиждень. Селяни
    відробляли і додаткові повинності (будівельні дні) та спла­
    чували натуральний та грошовий о б р о к и .
    Крім поміщицьких селян-кріпаків існували державні
    селяни, які вважалися вільними. За користування зем­
    лею вони виплачували державі феодальну грошову рен­
    ту. На сплату державних податків йшло майже 4 0 % се­
    лянських прибутків. Оскільки основна частина селянст­
    ва була не в змозі сплачувати такі суми, зростали недоїм­
    ки, які на 1853 р. становили 68 млн крб.
    Страждали селяни ще й від прогресуючого обезземе­
    лення, яке підривало їхні господарства. За підрахунками
    фахівців, для сплати податків та забезпечення потреб сім'ї
    необхідно було мати не менше 5 десятин на ревізьку ду­
    шу. У Подільській губернії цей показник становив 1,2 де­
    сятини, Київській — 1,9, Полтавській — 2,5, Херсонсь­
    кій — 3,2, Чернігівській — 3,6. Отже, форсований наступ
    поміщиків на селянські землі на початку X I X ст. не тіль­
    ки не сприяв подоланню господарської кризи, а дедалі її
    поглиблював, оскільки цей процес руйнував самі основи
    феодального способу виробництва (порушувався принцип
    наділення селянина засобами виробництва, різко падала
    рентабельність індивідуальних селянських господарств).
    На ефективність сільськогосподарського виробництва
    суттєво впливали рутинний стан техніки та технологічно
    відстала традиційна система землеробства. У середині
    X I X ст. землю обробляли тими ж знаряддями праці, що
    й століття тому — плугом, ралом, с о х о ю , серпом, к о с о ю .
    Та навіть цього традиційного та малопродуктивного ре­
    маненту не вистачало: в 1838 р. на 100 ревізьких душ
    припадало два плуги. Такими ж, як і століття тому, за­
    лишилися і системи обробітку землі: класичне трипілля
    на Правобережжі, архаїчна перелогова система — на Пів­
    дні та комбінація цих двох систем — на Лівобережжі.
    Рутинний стан техніки, традиційна система землероб­
    ства, низька організація праці та малоземелля були

    Соціально-економічний розвиток українських земель

    215

    головними чинниками прогресуючого падіння врожайнос­
    ті. Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали ще
    й неврожайні роки: від 1799 р. до 1856 р. у Східній Україні
    було 28 повсюдних і часткових неврожаїв, які призвели
    до голоду та епідемій, спричинили розорення селянських
    господарств.
    Прогресуюче обезземелення, руйнація індивідуальних
    господарств зумовили появу надлишків робочої сили в
    аграрному секторі. Спробою знайти вихід із скрутного ста­
    новища були стихійні та організовані переселення селян у
    Саратовську та Астраханську губернії, на Кавказ, у Ново­
    російський край. У 1838—1852 pp. з Лівобережжя пересе­
    лилося в ці райони 58,5 тис. осіб. Частково пом'якшувала
    гостроту проблеми надлишкової робочої сили щорічна прак­
    тика заробітчанства. У 40-х роках X I X ст. лише на Пол­
    тавщині у цей процес було втягнуто майже 90 тис. осіб.
    У першій половині X I X ст. почалися суттєві зрушен­
    ня в аграрному секторі: поступова руйнація натурально­
    го господарства та еволюційний перехід господарської ді­
    яльності на рейки товарності та підприємництва. Харак­
    терною рисою розвитку аграрних відносин цього періоду
    була нерівномірність втягування п о м і щ и ц ь к и х госпо­
    дарств у товарне виробництво. Великі латифундії Півден­
    ної та Правобережної України мали вагомий ринковий
    потенціал — значні площі землі та достатню кількість
    дармової кріпацької робочої сили. Саме тому ці господар­
    ства легше і швидше пристосовувалися до товарно-гро­
    шових відносин, ніж дрібні господарства Лівобережжя.
    Поступово в товарне виробництво втягуються і селянські
    господарства, що стимулювало процес поглиблення май­
    нової диференціації селянства. В умовах масового обеззе­
    мелення починає формуватися заможна селянська вер­
    хівка, представники якої володіли або ж орендували 100
    і більше десятин землі. Ш л я х о м дрібного підприємницт­
    ва, лихварства, чумакування, посередницької торгівлі ця
    частина селянства накопичує капітали, готуючись до круп­
    ної підприємницької діяльності. У цей період розширю­
    ється сфера застосування вільної праці, поглиблюється
    галузева спеціалізація, в окремих господарствах дедалі
    помітнішими стають часткові агротехнічні зрушення.
    У дореформений період еволюційні, але глибокі змі­
    ни сталися в промисловому розвиткові. Початок промис­
    лового перевороту (середина 30-х років) став своєрідним
    Рубіконом між двома якісно відмінними етапами в роз­
    витку вітчизняної промисловості. Суть цього перевороту

    216

    Україна в першій половині XIX ст.

    полягала в поступовому переході від феодальної ману­
    фактури до капіталістичної фабрики. На першому етапі,
    який тривав від початку сторіччя до середини 30-х років,
    основними промисловими підприємствами були селянсь­
    кі промисли, міські ремісничі майстерні, мануфактури,
    що базувалися на примусовій кріпацькій праці та ручній
    техніці. Це був період помітних кількісних зрушень. При
    стимулюючій дії казенних замовлень (насамперед воєн­
    ного відомства) зростає кількість промислових підпри­
    ємств. Зокрема, в Україні їхня кількість (без винокурень)
    зросла з 200 у 1793 р. до 649 у 1830 р. Збільшується і
    кількість зайнятих у промисловості робітників та обсяги
    виробленої продукції.
    У першій третині X I X ст. сталися і певні якісні змі­
    ни, які мали надзвичайно серйозні наслідки. Йдеться на­
    самперед про зростання ролі вільнонайманої праці. У
    1828 р. підприємства з вільнонайманою робочою силою
    становили 4 6 , 2 % усіх підприємств, на яких працювало
    25,6% робітників. Характерною р и с о ю цього етапу був
    уповільнений промисловий розвиток. Х о ч а саме у цей час
    промисловість вже визріла для глибоких якісних зрушень
    і дедалі більше виходила за межі феодально-кріпосниць­
    кої системи, яка перетворилася на гальмо суспільного роз­
    витку (стримувала формування ринку вільнонайманої ро­
    бочої сили, інтенсивність торгівлі, появу значних капіта­
    лів т о щ о ) .
    Промисловий переворот в українських землях, що на­
    лежали Російській імперії, розпочався у 30—40-х роках
    водночас з Німеччиною, але пізніше, ніж у Великобрита­
    нії, Франції, СІЛА. Він поклав початок новому етапові роз­
    витку вітчизняної промисловості, що тривав до скасуван­
    ня кріпосного права 1861 р. У цей період зберігалася пев­
    на спадкоємність тенденцій в економічній сфері. Зокрема,
    продовжувався процес кількісного зростання промислових
    підприємств. Від 1825 р. до 1861 р. їхня кількість (без
    ґуралень) зросла в 3,6 раза. Водночас у промисловій сфері
    виникають нові тенденції. В основі промислового перево­
    роту лежав технічний переворот, суть якого полягала у
    заміні ручної праці машинною, широкому запровадженні
    у виробництво парових двигунів, удосконалених техноло­
    гій. Відбувається поступове витіснення кріпосницької ма­
    нуфактури капіталістичною фабрикою. Нові машини та
    технології вимагали якісно нової робочої сили — дисцип­
    лінованої, кваліфікованої, зацікавленої в наслідках праці.
    Цілком зрозуміло, що закріпачений робітник не відпові-

    Соціально-економічний розвиток українських земель

    217

    дав цим критеріям і тому частка вільнонайманої праці про­
    довжує неухильно зростати. Я к щ о 1825 р. вона становила
    25% , то 1861 р. — вже майже 7 4 % .
    Потреби економіки та поглиблення диференціації про­
    мисловості сприяли появі в українських землях нових
    галузей — кам'яновугільної, машинобудівної, цукровар­
    ної т о щ о . Помітні зрушення відбулися в розміщенні про­
    мислових підприємств та в складі їхніх власників. Зок­
    рема, я к щ о до середини 40-х років майже три четвертих
    підприємств належали переважно поміщикам і розташо­
    вувалися в селах та містечках, то надалі вони будувалися
    в містах, а підприємцями ставали купці, міщани та бага­
    ті селяни. Поступово формується спеціалізація районів
    на виробництві певної промислової продукції. Донбас пе­
    ретворюється на крупний центр кам'яновугільної промис­
    ловості, який за видобутком вугілля 1860 р. в межах Ро­
    сійської імперії поступався лише Сілезькому басейну.
    Українські землі дедалі більше спеціалізуються на ви­
    робництві цукру.
    Отже, розвиток сільського господарства українських
    земель у складі Р о с і й с ь к о ї імперії в першій половині
    X I X ст. визначали такі тенденції: домінування в аграр­
    ній сфері поміщицького землеволодіння, яке перебувало
    в кризовому стані; посилення експлуатації селянства, його
    майнова диференціація; застосування застарілих спосо­
    бів і засобів ведення господарства; поява в аграрному сек­
    торі надлишків робочої сили; поступова руйнація нату­
    рального г о с п о д а р с т в а т а р о з в и т о к п і д п р и є м н и ц т в а .
    Динаміка розвитку промислової сфери цієї доби визна­
    чалась сумарною дією низки процесів: бурхливим зрос­
    танням кількості промислових підприємств; промисловим
    переворотом, запровадженням нової техніки та техноло­
    гій; поступовим витісненням кріпосницької мануфакту­
    ри капіталістичною фабрикою; збільшенням ролі вільно­
    найманої праці; виникненням нових галузей промисло­
    вості; поступовим переміщенням промислових підпри­
    ємств з сіл у міста; формуванням спеціалізації районів
    на виробництві певної промислової продукції.
    У своїй сукупності всі зазначені тенденції та процеси
    становлять суть і зміст двох суперечливих, але взаємо­
    пов'язаних суспільних явищ: кризи, занепаду, але ще пев­
    ного домінування старих феодальних відносин та структур,
    які дедалі більше гальмують розвиток суспільства, з одного
    боку, і зародження, становлення та формування в межах
    феодалізму нових капіталістичних відносин — з іншого.

    218

    Україна в першій половині XIX ст.

    8.2. Суспільні рухи
    Перша половина X I X ст. — це період визрівання гли­
    бокої суспільно-політичної кризи в Російській імперії,
    складовою якої були українські землі. Ця криза зумови­
    ла виникнення суспільних рухів, які намагалися знайти
    вихід із скрутного становища.
    Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду
    феодально-кріпосницької системи викликало протидію в
    пригнічених народних мас. Залежно від обставин ця про­
    тидія набувала різних пасивних і активних форм. Селя­
    ни писали скарги на поміщиків в урядові установи; від­
    мовлялися відбувати панщину, платити оброк; виявляли
    непокору місцевим та центральним офіційним властям;
    самовільно створювали самоврядування; псували пансь­
    кий реманент; підпалювали поміщицькі маєтки; втікали
    у південні землі; чинили збройний опір; організовували
    масові відкриті повстання т о щ о . Всі ці вияви народної
    непокори та протесту були змістом селянського руху, суть
    якого полягала в активній боротьбі проти пануючої фео­
    дально-кріпосницької системи та існуючих порядків.
    У 1803 р. на Правобережній Україні відбулися масові
    виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту Київ­
    ської губернії. Окремі виступи першої половини X I X ст.
    були досить тривалими. Зокрема, жителі села Підвисоцького Уманського повіту Київської губернії протягом май­
    же 15 років (1811—1826) відмовлялися виконувати фео­
    дальні повинності, не підкорилися вони навіть військовій
    силі. За неповними даними в Україні від 1797 р. до 1825 р.
    відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. Характер­
    ними рисами більшості з них були стихійність, неоргані­
    зованість, локальний характер дій, малочисельність учас­
    ників, сліпа віра в доброго царя тощо.
    Після закінчення війни з Францією серед селянства
    активно поширювалися чутки про те, що незабаром буде
    скасовано кріпацтво і поміщицькі землі передадуть се­
    лянству. Щ о б припинити чутки, Микола І був змушений
    у травні 1826 р. видати спеціальний маніфест, у якому
    підтверджував непохитність кріпосницьких порядків та
    обіцяв не омріяну волю, а суворе покарання всім против­
    никам пануючого режиму. Однак цей документ не зупи­
    нив розгортання селянського руху. У 1829 р. розпочало­
    ся повстання в Шебелинській слободі на Слобожанщині,
    під час якого місцеві селяни виступили проти нав'язано-

    Суспільні рухи

    219

    го їм статусу військових поселенців. Наступні дві хвилі
    селянських виступів були пов'язані з польським повстан­
    ням 1830—1831 pp. (Київщина) та голодом 1832—1833 pp.
    (Харківщина, Херсонщина, Чернігівщина).
    Під час Кримської війни виникає нова форма селян­
    ського руху, яка дістала назву Київська козаччина. Пош­
    товхом до його появи став царський маніфест 29 січня
    1855 р. про створення державного ополчення. Незабаром
    цей документ обріс народними чутками про те, що всі,
    х т о запишеться в ополчення, стануть козаками і після
    участі в бойових діях одержать волю. Київська козаччи­
    на стала наймасовішим селянським рухом першої поло­
    вини X I X ст. Він охопив понад 400 сіл, майже 180 тис.
    осіб і був придушений лише силою зброї.
    Ліквідувавши Київську козаччину, царський уряд нев­
    довзі зіткнувся з новою проблемою: у 1856 р. під впли­
    вом чергової чутки про те, що всім переселенцям до Кри­
    му будуть надані земля і воля, розгортається новий масо­
    вий рух — Похід у Таврію за волею. Вступаючи в сутич­
    ки з поліцейськими та військовими загонами, селяни Катеринославщини та Х е р с о н щ и н и вирушили до Криму.
    Тільки залучивши значні збройні формування, уряд зу­
    мів опанувати ситуацію та придушити цей масовий вис­
    туп, у якому брало участь понад 75 тис. осіб.
    Своєрідним феноменом у межах селянського руху пер­
    шої половини X I X ст. були народні виступи під проводом
    Устима Кармалюка. Його боротьба з пануючим режимом
    та кріпосницькими порядками розпочалася ще 1812 р. і
    відрізнялася тривалістю, інтенсивністю та безкомпроміс­
    ністю. Кармалюка чотири рази заарештовували та засила­
    ли до Сибіру. Та він втікав і, повернувшись на рідне По­
    ділля, знову розпочинав боротьбу, яка тривала протягом
    23 років. За цей час у повстанському русі під проводом
    Кармалюка брало участь майже 20 тис. осіб, повстанці здій­
    снили 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Особливо інтен­
    сивними були дії кармалюківців 1830—1835 pp., коли се­
    лянський рух охопив не лише Поділля, а й частину Бессарабії та Київщини. Лише загибель лідера дала змогу влад­
    ним структурам придушити цей виступ.
    Протягом 1826—1847 pp. відбулося 250 селянських
    виступів, а 1849—1854 pp. — 104. Отже, селянський рух
    наростав та набирав розмаху, але через неорганізованість,
    локальність тощо він був більшою мірою свідченням пог­
    либлення суспільно-політичної кризи в суспільстві, ніж
    реальною загрозою пануючому режимові.

    220

    Україна в першій половині XIX ст.

    У першій половині X I X ст. посилюється невдоволен­
    ня кризою феодально-кріпосницької системи та зростає
    опозиційність до самодержавної влади. Одним з показни­
    ків цього процесу стало виникнення в українських зем­
    лях масонських лож, які були організаційними формами
    об'єднання опозиційно настроєної ліберальної еліти.
    Масонство веде свій родовід з доби Середньовіччя. Його
    туерші паростки — це цехова організація, корпорація каменярів-будівельників, — праобраз пізніших масонських лож
    («майстерень»). Особливо активною як релігійно-етична те­
    чія масонство стає після Англійської революції середини
    XVII ст. Ідейну основу масонського світобачення становили
    принципи всесвітнього братерства, рівності, самопізнання і
    самовдосконалення людей. В Україні перша масонська орга­
    нізація виникла ще 1742 р. у селі Вишнівці на Волині, але
    широкого розповсюдження масонство не мало. Його поміт­
    не зростання розпочалося лише наприкінці XVIII — на по­
    чатку X I X ст. Цьому процесові сприяли Велика Французь­
    ка революція, включення Правобережної України до скла­
    ду Російської імперії, поширення ідей просвітництва та євро­
    пейського стилю життя, війна 1812 р. тощо.
    Основні шляхи проникнення масонства в Україну про­
    ходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західно­
    європейських держав. У зв'язку з цим Галичина та Пра­
    вобережжя перебували під впливом польських масонів, а
    Лівобережжя та Слобожанщина — російських. Масонсь­
    кі ложі виникали переважно в містах та містечках, оскіль­
    ки до їхнього складу входили головним чином елітні вер­
    стви населення. Наприкінці XVIII — початку X I X ст. ма­
    сонські «майстерні» існували в Києві, Одесі, Житомирі,
    Харкові, Кременчуку, Полтаві, Дубно, Львові, Самборі
    1
    т о щ о . Особливо масонський рух посилився після війни
    1812 р. Вже 1817 р. у Харкові з'являється майстерня
    «Вмираючий с ф і н к с » , а наступного року в Одесі починає
    діяти масонська ложа «Понт Євксінський», у Києві —
    «З'єднані с л о в ' я н и » , у Полтаві — «Любов до і с т и н и » .
    Членами цих об'єднань були військові, чиновники, помі­
    щ и к и , діячі культури. Зокрема, до полтавської ложі на­
    лежали великі поміщики С. Кочубей, В. Тарнавський,
    переяславський предводитель дворянства В. Лукашевич,
    письменник І. Котляревський та ін.
    ' Д и в . : К р и ж а н і в с ь к а О. О. Т а є м н і організації в У к р а ї н і (ма­
    с о н с ь к и й р у х у X V I I I — на п о ч а т к у XX с т . ) — К . , 1 9 9 8 . —
    С. 5 3 .

    Суспільні рухи

    221

    Лукашевич Василь Лукич (1788—1866) — громадсько-політич­
    ний діяч, меценат, великий землевласник. Походив із давнього ко­
    зацько-старшинського роду. Закінчив Пажеський корпус при імпе­
    раторському дворі (1803). Деякий час перебував на державній ци­
    вільній службі. В 1812. 1818, 1820, 1823 pp. обирався предводителем дворянства Переяславського повіту. Відзначався палким
    українським патріотизмом. Член полтавської масонської ложі «Лю­
    бов до істини», київської — «З'єднаних слов'ян», а також місцевої
    управи нелегального товариства «Союз благоденства». Наприкін­
    ці січня 1826 р. заарештований за підозрою у зв'язках з декаб­
    ристами, але за відсутністю доказів звільнений з дозволом меш­
    кати у своєму маєтку в Борисполі під наглядом поліції.
    За характером діяльності масонські майстерні не бу­
    ли однорідними. Так, харківська ложа не займалася по­
    літикою і діяла головним чином у межах релігійно-етич­
    ного русла. її члени піклувалися переважно про само­
    вдосконалення та вдосконалення ближніх, при цьому
    вони активно допомагали один одному в просуванні щабля­
    ми службової кар'єри. На противагу харків'янам полтав­
    ська ложа «Любов до істини» намагалася залучити міс­
    цеве дворянство до активної громадсько-політичної діяль­
    ності, до опозиційного в с е р о с і й с ь к о г о руху. Ця ложа
    готувала поповнення для декабристського «Союзу благо­
    денства» (за даними науковців, понад 120 декабристів, у
    тому числі всі керівники змови, були масонами).
    Типовою рисою українського масонства було переважан­
    ня в їхній діяльності інтернаціонального над національним.
    І це не випадково, адже основною метою масонства було
    створення всесвітнього, наднаціонального братства. Однак
    масони Правобережжя, головним чином польська шляхта,
    виступали за відновлення Польської держави, у кордони
    якої входила б і Правобережна Україна. Крім того, незнач­
    на частина українських масонів пропагувала ідеї визволен­
    ня слов'янських народів від національних і політичних утис­
    ків та їхнє об'єднання в загальнослов'янську федерацію під
    керівництвом України. В. Лукашевич та його прибічники
    по «майстерні» обстоювали ідею відокремлення України від
    Росії та її входження до складу Польщі.
    Царський уряд, відчуваючи з боку масонів потенцій­
    ну загрозу, 1822 р. видав указ про заборону всіх таємних
    організацій та гуртків, насамперед масонських лож. Проте
    це рішення не припинило діяльності масонського руху.
    Тому вже 1826 р. Микола І підтвердив чинність «височайшого» указу, а 1849 р. по всій Російській імперії від
    чиновників, священиків, викладачів було взято підписку
    про те, що вони не належать і не належатимуть до таєм-

    222

    Україна в першій половині XIX ст.

    них організацій «під я к о ю б назвою ті не існували». Такі
    дії самодержавства пояснюються тим, що масонство було
    виявом (хоч і дуже своєрідним) зародження громадянсь­
    кого суспільства, яке виходило за межі існуючого в Росії
    самодостатнього самодержавного режиму. Загалом масон­
    ський рух в Україні був значно слабшим, ніж у Європі.
    «Вільні каменярі» на українському ґрунті діяли досить
    п а с и в н о , н е у з г о д ж е н о , к о н ц е н т р у ю ч и с в о ї зусилля в
    межах лож, без чіткої ідейної основи, приділяючи недос­
    татню увагу національним проблемам т о щ о . За цих обста­
    вин їм не вдалося, подібно європейським масонам, вико­
    нати роль консолідуючого осередку, виробити єдину кон­
    цепцію майбутнього устрою України, стати тіньовим лі­
    дером громадсько-політичного життя.
    Політична опозиція елітних верств населення росій­
    ському самодержавству, яка відчувалася в ідеології ма­
    сонства, але досить абстрактно та не послідовно реалізо­
    вувалася «вільними каменярами» на практиці, певною
    мірою виявила себе у декабристському русі: у Кам'янціПодільському група офіцерів утворила таємну організа­
    цію під назвою «Залізні персні» ( 1 8 1 5 — 1 8 1 6 ) . Лідером
    цього опозиційного утворення був В. Раєвський. Його учас­
    ники стояли на антикріпосницьких, республіканських по­
    зиціях. Проте загроза викриття змусила групу саморозпуститися.
    Основною причиною декабристського руху стала кри­
    за феодально-кріпосницької системи, а своєрідним ката­
    лізатором — війна 1812 p . , яка привела до активного по­
    ширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайом­
    лення з соціальним та політичним досвідом Європи, зрос­
    тання серед дворянства відчуття власної гідності та зна­
    чимості.
    У 1816 р. в Петербурзі виникає «Союз порятунку» —
    дворянська таємна політична організація, яка ставила собі
    за мету шляхом воєнного державного перевороту встано­
    вити конституційну монархію та скасувати кріпосне пра­
    во. До складу організації входили ЗО осіб, серед яких
    брати Муравйови, С. Трубецькой, П. Пестель, Ф. Глінка
    та інші. Однак єдності між членами «Союзу порятунку»
    не було: постійно точилася полеміка між радикалами та
    поміркованими, що і призвело до розпаду організації.
    На уламках «Союзу порятунку» зросла нова таємна
    організація — «Союз благоденства» ( 1 8 1 8 — 1 8 2 1 ) , яка на­
    лічувала у своїх лавах понад 200 осіб. Центральні органи
    союзу перебували спочатку в Москві, а потім перемісти-

    Суспільні рухи

    223

    лися до Петербурга. Організація мала також свої філії у
    провінції — «побічні управи», які діяли у Кишиневі, Туль­
    чині, Полтаві та інших містах. Діяльність цього об'єд­
    нання базувалася на такому постулаті: «Завоювати владу
    в країні шляхом воєнного державного перевороту можна,
    але, щоб її втримати, необхідно спертися на підтримку
    широких верств населення». Це означало, що союз пок­
    лав в основу своєї роботи не активну підготовку до воєн­
    ної змови, а широку пропаганду революційних ідей серед
    народних мас. Така тактика визначила форми організа­
    ції — «Союз порятунку» діяв відкрито, напівлегально,
    його структура стала складнішою (відповідно до Статуту
    діяльність була зорієнтована у десяти напрямах і охоп­
    лювала всі сфери суспільного життя — армію, чиновниц­
    тво, освіту, суд, журналістику т о щ о ) . Завдяки цьому орга­
    нізація поповнювалася людьми не стільки революційних,
    скільки ліберально-просвітницьких поглядів.
    Однак наслідки пропаганди гуманістичних ідей у ши­
    роких народних масах виявилися незначними. Водночас
    успіхи національно-визвольного та революційного руху в
    Греції, Іспанії, П'ємонті вказували на можливості та ре­
    альний потенціал воєнних революцій. Крім того, 1821 р.
    цар Олександр І відкрито перейшов у табір консервато­
    рів, що остаточно позбавляло надії молодих революціо­
    нерів на проведення політичних та соціальних реформ
    « з г о р и » . Очевидно, під впливом цих факторів знову пог­
    либлюються протиріччя між поміркованими та радика­
    лами у лавах революціонерів. До того ж про діяльність
    таємного товариства стало відомо царському урядові. За
    цих обставин 1821 р. було прийнято рішення про само­
    розпуск організації.
    Однак частина членів «Союзу благоденства» не пого­
    дилася з таким розвитком подій. Зокрема, члени Туль­
    чинської управи на своєму засіданні в березні 1821 р.
    вирішили утворити нову таємну організацію — «Півден­
    не товариство». її лідером став П. Пестель, а до складу
    ввійшли С. Волконський, О. Барятинський, Сергій та Мат­
    вій Муравйови-Апостоли та ін. Невдовзі консолідація на
    революційній платформі відбулася і в Петербурзі, де во­
    сени 1822 р. виникло «Північне товариство», головою яко­
    го було обрано М. Муравйова. Активними членами пе­
    тербурзької організації стали С. Трубецькой, Є. Оболен­
    ський, М. Бестужев, М. Лунін та ін. Протягом 1821 —
    1825 pp. таємні товариства набрали сили, залучили до
    опозиційної діяльності нових борців: «Північне товарне-

    224

    Україна в першій половині XIX ст.

    тво» зросло до 105 осіб, а «Південне», маючи три управи
    (Тульчинську, Васильківську, Кам'янецьку) налічувало
    у своїх лавах 101 особу і мало помітний вплив серед роз­
    ташованих в Україні військ.
    Надзвичайно важливо, що паралельно кількісному зрос­
    танню товариств та їхній консолідації активно йшов про­
    цес теоретичного осмислення шляхів виходу суспільства
    із кризи ь створювалися моделі майбутнього суспільного
    устрою. Йдеться про програмні документи декабристів —
    «Конституцію» М. Муравйова («Північне товариство») та
    «Руську правду» П. Пестеля («Південне товариство»). Ха­
    рактерною рисою цих проектів були спільна мета — пова­
    лення самодержавства, скасування кріпосного права, де­
    мократизація суспільного ладу та спільний шлях досяг­
    нення цієї мети — воєнний переворот. Водночас ці доку­
    менти мають і суттєві відмінності. Зокрема, у своїй помір­
    кованій «Конституції» М. Муравйов обґрунтовував після
    успішного воєнного перевороту встановлення конституцій­
    ної монархії; запровадження майнового цензу для тих, хто
    обирає, і тих, кого обирають; поділ Росії на тринадцять
    федеративних штатів, два з яких — Чорноморський зі сто­
    лицею в Києві та Український зі столицею в Харкові —
    територіально збігалися з колишньою Гетьманщиною та
    Слобідською Україною. «Руська правда» П. Пестеля була
    радикальнішою — після повалення самодержавства Росія
    проголошувалася республікою; встановлювалася диктату­
    ра Тимчасового уряду; надавалося загальне виборче право
    для всіх чоловіків, які досягли 20 років. Проте у розв'язанні
    національного питання «Руська правда» була консервативнішою, ніж «Конституція», оскільки вона бачила майбут­
    ню Росію виключно як єдину, унітарну неподільну держа­
    ву, визнаючи право на самовизначення лише за польсь­
    ким народом. «Малоросія, — писав про майбутню долю
    України П. Пестель, — ніколи не була і бути не може са­
    мостійною... Відтак вона мусить поступитися своїм пра­
    вом бути окремою державою».
    Водночас з «Південним товариством» в Україні діяла
    ще одна таємна організація — «Товариство об'єднаних
    с л о в ' я н » , яка була утворена братами Андрієм і Петром
    Борисовими та Ю. Люблінським у Новограді-Волинському 1823 р. У роботі товариства брало участь майже 60 осіб,
    своєю активністю серед яких виділялися І. Горбачевський,
    Я. Драгоманов, О. Тютчев та ін. Основними програмними
    документами організації були «Правила об'єднаних сло­
    в'ян» та «Клятва об'єднаних с л о в ' я н » . У цих документах

    Суспільні рухи

    225

    сформульовані головні завдання революціонерів — бороть­
    ба за скасування кріпацтва, повалення самодержавства, по­
    долання деспотизму пануючого режиму. У своїх планах
    члени таємного товариства виходили за межі однієї держа­
    ви і висували ідею визволення всіх слов'янських народів зпід гніту самовладдя та утворення слов'янського федера­
    тивного союзу, до якого мали увійти Росія, Польща, Сер­
    бія, Долмація та інші держави. Намагаючись зібрати в єдине
    ціле всі опозиційні сили, у вересні 1825 р. «Товариство
    об'єднаних слов'ян» об'єдналося з «Південним товарист­
    вом» і перетворилося на його філію.
    Між тим час рішучих дій наближався. Після трива­
    лих дискусій «Південне» та «Північне» товариства узго­
    дили час спільного виступу — літо 1826 p . , тобто саме
    той період, коли цар мав прибути на військові маневри в
    Україну. Проте історія внесла свої корективи у перебіг
    подій: у листопаді 1825 р. Олександр І несподівано захво­
    рів і помер у Таганрозі. Невизначеність у питанні про
    престолонаслідування в Росії підштовхнула революціо­
    нерів до активних дій. 14 грудня 1825 р. у день присяги
    військ та Сенату на вірність новому цареві Миколі І чле­
    ни Північного товариства організували в Петербурзі пов­
    стання. Відповідно до узгодженого революціонерами пла­
    ну, передбачалися дії у трьох напрямах: а) захоплення
    Зимового палацу та арешт царської сім'ї; б) оволодіння
    Петропавлівською фортецею, що тримала під прицілом
    своїх гармат центр Петербурга; в) встановлення контро­
    лю за діями Сенату, тиск на сенаторів з тим, щоб вони
    підписали Маніфест до народів Росії, у якому повідомля­
    лося про здійснення державного перевороту та програму
    майбутніх суспільних реформ.
    Проте цей доволі стрункий змовницький план з само­
    го початку свого здійснення зазнав невдачі. Першим уда­
    ром було те, що сенатори рано-вранці присягнули імпе­
    раторові Миколі І і роз'їхалися по домівках. Другим —
    нерішучість О. Якубовича та О. Булатова, які, боячись
    пролиття крові, не наважилися зі своїми збройними фор­
    муваннями на захоплення Зимового палацу та Петропавлівської фортеці. За цих обставин поява на Сенатській
    площі понад 3 тис. солдатів Московського та Гренадерсь­
    кого полків і гвардійського морського екіпажу на чолі з
    офіцерами-революціонерами вже фактично нічого не ви­
    рішувала. До того ж серед повсталих не було єдності:
    одні йшли на площу для здійснення воєнного переворо­
    ту. ДРУГІ — щоб шляхом демонстрації примусити Мико-

    226

    Україна в першій половині XIX ст.

    лу І піти на глибокі суспільні реформи, треті, будучи ре­
    волюційними романтиками, вважали, що цей виступ має
    насамперед символічне, пропагандистське та виховне зна­
    чення і служитиме прикладом для майбутніх поколінь
    революціонерів. Такий різнобій у поглядах вносив певну
    дезорганізацію в лави повсталих, яка ще більше посили­
    лася через відсутність на Сенатській площі С. Трубецького. Скориставшись цією ситуацією, царський уряд віддав
    наказ стріляти в повстанців з гармат. Внаслідок цього до
    вечора повстання було придушене.
    Намагаючись виправити становище та продовжити по­
    чин «Північного товариства», 29 грудня 1825 р. члени
    Васильківської управи С. Муравйов-Апостол та М. Бестужев-Рюмін підняли повстання Чернігівського піхотного
    полку в селі Трилісах поблизу Василькова на Київщині.
    У лавах повсталих налічувалося понад 1 тис. солдатів та
    19 офіцерів. Лідери виступу склали «Православний кате­
    х і з и с » , за основу якого було взято головні декабристські
    постулати — повалення самодержавства, скасування крі­
    посного права, встановлення демократичних порядків.
    Після того, як цей документ було зачитано перед строєм,
    полк рушив на Білу Церкву. Повстанці діяли повільно,
    нерішуче, втрачаючи ініціативу і час. Дізнавшись, що
    уряд вивів з Білої Церкви 17-й єгерський полк, на з'єд­
    нання з яким поспішали повсталі, лідери виступу повер­
    нули війська на Волинь. Цей напрямок не був випадко­
    вим — чернігівці розраховували на допомогу членів «То­
    вариства об'єднаних с л о в ' я н » . Проте вже наступного дня
    біля села Устимівки повстанці зіткнулися з переважаю­
    чими силами царських військ і зазнали поразки.
    Після придушення повстання декабристів політичне
    життя в Україні на деякий час завмирає. Приспана само­
    державством, занурена в летаргічний сон громадськість
    українських земель лише декілька разів спромоглася за­
    явити про с в о ю опозиційність. Слідчі справи жандармсь­
    кого управління свідчать про пропаганду революційних
    ідей у Харківському університеті (1826—1827) та про віль­
    нодумство в Ніжинській гімназії вищих наук ( 1 8 2 7 —
    1830). Ці справи є переконливим доказом того, щ о , нез­
    важаючи на тиск та терор пануючого режиму, ідеї декаб­
    ристів знайшли своїх прихильників, і революційна
    боротьба в суспільстві продовжувалася.
    У 1830 р. українські землі знову опинилися у вирі
    революційних подій — у листопаді спалахнуло національ­
    но-визвольне повстання поляків проти режиму Російсь-

    Суспільні рухи

    227

    кої імперії. Цей виступ був зумовлений активним насту­
    пом самодержавства на автономні права Королівства поль­
    ського, що виявлялося в поширенні на польську терито­
    рію загальноімперських репресивно-поліцейських поряд­
    ків, запровадженні цензури, активній боротьбі з лібераль­
    ною польською опозицією та патріотичними організація­
    ми т о щ о . Всі ці дії були порушенням дарованої царем
    Олександром І Конституції Королівства Польського (1815).
    Повстання розпочалося у Варшаві після того, як чле­
    ни військового таємного товариства школи підхорунжих
    під керівництвом П. Висоцького напали на палац наміс­
    ника великого князя Костянтина Павловича. Захоплен­
    ня міського арсеналу та озброєння міських жителів зро­
    било цей виступ масовим. Незабаром повстанці настіль­
    ки контролювали ситуацію, що обрали Національний уряд
    на чолі з князем А. Чарторийським. Нова офіційна влада
    висунула програму боротьби за відновлення Польської дер­
    жави в кордонах 1772 р. Відчуваючи, що самотужки вир­
    ватися із орбіти Російської імперії майже неможливо,
    польські патріоти висунули гасло: «За вашу і нашу сво­
    боду» й звернулися по допомогу до народів Литви, Біло­
    русії та України.
    Намагаючись поширити полум'я повстання на укра" їнські землі, польський уряд у квітні 1831 р. спрямовує
    на Волинь кавалерійський корпус генерала Ю. Дверницьк о г о . Проте розрахунки на масову підтримку польського
    руху з боку місцевого українського населення були мар­
    ними. Це і не дивно, адже поляки обстоювали збережен­
    ня кріпосного права та привілеїв шляхти, що не влашто­
    вувало українське селянство, до того ж землі Правобе­
    режжя не отримували автономії, а входили до складу
    Польської держави, в чому не була зацікавлена місцева
    українська еліта. Через це Ю. Дверницького підтримало
    переважно польське населення Правобережжя. Проте цьо­
    го було замало. Зазнавши нищівної поразки від царських
    військ під м. Боромлем, 6—7 квітня польський корпус
    перейшов австрійський кордон і у Галичині був роззбро­
    єний та інтернований. Зазнали поразки і загони С. Ворцеля на Волині, К. Ружицького на Житомирщині, Б. Колишка на Поділлі, до яких входили переважно представ­
    ники польської шляхти.
    Опанувавши ситуацію та оволодівши ініціативою, цар­
    ські війська під командуванням генерала І. Паскевича у
    вересні 1831 р. взяли Варшаву і придушили повстання.
    Поразка повстання загальмувала, але не зупинила роз-

    228

    Україна в першій половині XIX ст.

    виток польського визвольного руху. Уникаючи репресій
    російських властей, майже 10 тис. польських революціо­
    нерів виїхало за кордон — до Англії, Бельгії, Франції,
    Швейцарії т о щ о . В еміграції утворилося дві політичні те­
    чії — консервативна, лідером якої був А. Чарторийський, та демократична на чолі з Й. Лелевелем. Я к щ о кон­
    серватори виступали за відновлення Польської держави
    як монархії, збереження кріпосного права та привілеїв
    шляхти, то демократи обстоювали ідею республіки, ска­
    сування кріпацтва, рівність націй. Діяльність прибічни­
    ків А. Чарторийського була зосереджена переважно в дип­
    ломатичній сфері (пошуки підтримки з боку західних дер­
    жав) та теоретичній (розробка нової програми польського
    руху). До речі, у теоретичних студіях консерваторів з на­
    ціонального питання вказувалося на расову спорідненість
    поляків та українців, а також передбачалося трансфор­
    мувати Річ Посполиту в федерацію трьох держав — Поль­
    щі, Литви та України, тобто повернутися до ідей та полоГадяцької угоди 1658 р.
    Діяльність демократичного табору мала більш ради­
    кальний характер і концентрувалася переважно в пло­
    щині практичної революційної боротьби. Одним з голов­
    них осередків демократів була таємна організація «Мо­
    лода Польща», що перебувала в Швейцарії. У 1835 р.
    один з її лідерів Ш. Конарський отримав завдання підго­
    тувати повстання проти царського самодержавства в Поль­
    щі, Литві, Білорусії та Україні. Того ж року в Кракові
    він утворює таємну організацію «Співдружність польсь­
    кого народу», яка досить швидко почала розростатися і
    1835—1837 pp. вже мала свої філії у Києві, Бердичеві,
    Ж и т о м и р і , Кременці та і н ш и х містах Правобережжя.
    Однак незабаром організація була викрита, а її лідера
    Ш. Конарського 1839 р. розстріляли.
    Отже, суспільний рух у першій половині X I X ст. роз­
    гортався у руслі боротьби за соціальне та національне виз­
    волення. Динаміка селянського руху віддзеркалює зрос­
    тання активності народних мас. Проте ця активність не
    набула організованих форм, була локальною, не мала чіт­
    кого антисамодержавного спрямування. За цих обставин
    селянський рух був скоріше одним з проявів кризи у сус­
    пільстві, ніж реальною силою, здатною вивести суспільс­
    тво із скрутного становища.
    Поява на українському ґрунті масонства стала, з одно­
    го боку, свідченням поширення новітніх європейських ідей
    та традицій, з іншого — показником зростаючої опозицій-

    Національне відродження в Україні

    229

    ності пануючому режимові ліберальної еліти. Головною ва­
    дою масонського руху на той час була його замкненість;
    концентрація зусиль переважно в межах лож, що не дало
    змоги вітчизняному масонству стати стрижнем суспільно­
    го руху. Радикальнішими та дієвішими порівняно з масонами були декабристи, які не тільки створили таємні то­
    вариства, але й виробили теоретичні моделі майбутнього
    суспільного устрою («Конституція» М. Муравйова, «Русь­
    ка Правда» П. Пестеля). Однак вузька соціальна база, не­
    достатня рішучість у вирішальні моменти, ідейні супереч­
    ки, неорганізованість дій тощо не дали змоги їм реалізува­
    ти свої задуми. Польський рух розвивався переважно в
    національному руслі й мав на меті відновлення національ­
    ної незалежності Польщі, але йому не вдалося консоліду­
    вати антиімперські сили. Хоча польські революціонери фор­
    мально проголосили гасло: «За вашу і нашу свободу», на
    практиці вони не сприяли його реалізації: не йшли на пос­
    тупки в соціальному питанні — скасуванні кріпосного права
    для українських селян, і в національному — наданні авто­
    номії Правобережній "Україні.

    8.3. Національне відродження
    в Україні. Кирило-Мефодіївське
    товариство
    Сучасні історики виділяють у розвитку національних
    рухів Східної Європи три етапи, які умовно можна назва­
    ти фольклорно-етнографічним, літературним (або куль­
    турницьким) та політичним. На першому, фольклорноетнографічному етапі невеличкі групи вчених з метою під­
    твердження самобутності власного народу збирають та вив­
    ч а ю т ь і с т о р и ч н і д о к у м е н т и , етнографічні е к с п о н а т и ,
    фольклорні пам'ятки. Змістом другого, літературного, або
    ж культурницького, етапу є відродження мови народу,
    боротьба за розширення сфери її вжитку, особливо в лі­
    тературі та освіті. Третій, політичний, етап характеризу­
    ється більшим організаційним згуртуванням національ­
    них сил, появою та зміцненням їхніх політичних органі­
    зацій, усвідомленням національних інтересів, активною
    1
    боротьбою за національне визволення. Національно-кульг

    Див.: Субтельний О. Україна: історія. — К., 1991. — С. 201.

    230

    Україна в першій половині XIX ст.

    турні процеси в Україні вписуються до цієї триетапної
    схеми.
    Наприкінці XVIII — початку X I X ст. в Україні розпо­
    чинається національно-культурне відродження. Суть цього
    процесу полягає у відновленні різних сфер (національ­
    ної, духовної, культурної, мовної т о щ о ) буття народу піс­
    ля їхнього занепаду. Відродження пов'язане із значним
    зростанням уваги до проблем, явищ та процесів, які є
    національно значимими, але у попередні часи свідомо чи
    несвідомо гальмувалися або замовчувалися. У добу від­
    родження посилюється активність національної еліти, сві­
    домих суспільних сил, які пожвавлюють свою діяльність
    у всіх сферах життя — від культури до політики.
    Характерною рисою відродження є те, що цей процес,
    як правило, спирається на здобутки, традиції та досвід
    попередніх поколінь. У зв'язку з цим закономірно, що нап­
    рикінці XVIII — початку X I X ст. помітно зріс інтерес до
    національної історії. Це виявилося в активному збиранні
    та публікації історичних джерел і пам'яток історичної дум­
    ки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних
    товариств, написанні узагальнюючих праць з історії Укра­
    їни т о щ о . У цей час, як зазначав І. Лисяк-Рудницький,
    «туга за безповоротно втраченим славним козацьким ми­
    нулим служила поштовхом до розгортання жвавого руху
    1
    на полі історично-антикварного дилетантизму» . Справді,
    історичні студії другої половини XVIII ст. хибували пев­
    ним дилетантизмом, оскільки базувалися на аматорсько­
    му збиранні, колекціонуванні, осмисленні та описі істо­
    ричних старожитностей. Характерними рисами історич­
    них творів цієї доби («Зібрання історичного» (1770) С. Лукомського, «Короткого літопису Малої Росії» (1777) В. Ру­
    бана, «Літописного повіствування про Малу Росію» (1785—
    1786) О. Рігельмана) були описовість,