Вовк О. І. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики

Формат документа: pdf
Размер документа: 0.78 Мб





Прямая ссылка будет доступна
примерно через: 45 сек.



  • Сообщить о нарушении / Abuse
    Все документы на сайте взяты из открытых источников, которые размещаются пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваш документ был опубликован без Вашего на то согласия.

О. І. Вовк
ДУХОВНО-РЕЛІГІЙНІ
ПОШУКИ І. Ю. РЄПІНА
У ДЗЕРКАЛІ СУЧАСНОЇ
БІОГРАФІСТИКИ
Харків
2 012

УДК 930.2:159.9.07]:9.29:75.071.1 Рєпін
ББК 63.2 В61
Рецензент:
д-р іст. наук, проф., заслужений працівник освіти України, завідувач
кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного унів.ерситету імені В.Н.. Каразіна С.І. Посохов
Видання здійснене .за підтримки громад.ської організації «Православні лікарі. Слобожанщини»
Вовк О. І. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної
біографістики — Ред. С.М. Куделко. — Х.: «Видавництво САГА»,
2012. — 144 с.
ISBN 978-617-575-0.60-5 .
Пропоноване дослідження присвячене проблемі вивчення художньої
спадщини І. Ю. Рєпіна крізь призму духовно-релігійної складової його
життя із застосуванням психобіографічного підходу. З'ясовано провідні
тенденції, що визначають розвиток сучасної української біографістики.
Проаналізовано особливості висвітлення біографії І. Ю. Рєпіна у
вітчизняній історіографії з другої половини ХІХ до початку ХХІ століття.
Досліджено ставлення живописця до Православної релігії та сакрального
мистецтва впродовж усього життя. Проведено аналіз масивів епістолярної
та живописної спадщини художника із застосуванням психологічного
інструментарію.
Для широкого кола чи.тачів.

ББК 63.2
В61
© Вовк О. І., 2012
© «Видавництво САГА»,
підготовка, оформлення, 2012
Вступ
Т
енденції розвитку світової гуманітарної науки в ціло-
му та історичної науки зокрема диктують поступовий
відхід від дослідження виключно глобальних структур,
детермінуючих розвиток людського суспільства як на регіо-
нальному, так і на планетарному рівнях. Увага науковців по -
чала звертатися і на проблеми мікрорівня, серед яких — ви-
вчення в історичній перспективі неповторної людської осо -
бистості у всій повноті її фізичних, психічних та духовних
способів існування. Все частіше артикулюється думка про те,
що людина в історії не є безмовним гвинтиком грандіозно -
го механізму; навпаки, вона виступає носієм творчого, нача -
ла, що вибудовує історичну ситуацію. Тому для адекватного
розуміння цього процесу необхідно звертати увагу не тільки
на екзогенні чинники — політичні, економічні, соціальні, куль -
турні — що впливають на процес формування людської інди -
відуальності, але й на ендогенні, обумовлені зокрема особли -
востями психології кожної окремої людини. Ідея вивчення психологічної сфери видатних представ-
ників минулих епох не є новою у світовій науці. На початку
ХХ століття виникла психобіографістика, яка до наших днів
легітимізувалася в якості самостійного та повноцінного на -
укового напрямку у Західній Європі та особливо у США.
На пострадянському просторі психобіографічні дослі -
дження лише починають торувати собі шлях. Синтетичні
роботи, котрі поєднують у своїй структурі психологічне та
біографічне начала, не є типовим та звичним явищем у ві-
тчизняній історіографії.
ISBN 978-617-575-060-5 .

4 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 5
В українській науці на сьогоднішній день залишаються слабо роз -
робленими питання як теоретико-методологічного обґрунтування
психо біографічного підходу до вивчення життєвого шляху та результа -
тів діяльності окремих представників минулого, так і його прикладного
втілення у конкретних дослідницьких практиках.
Наявність загрозливих кризових проявів у житті сучасного україн-
ського суспільства обумовлює ще один важливий аспект, піднятий у да-
ному дослідженні. З одного боку, криза духовності — явище планетарно-
го масштабу, пов’язане з особливостями розвитку людства на нинішньо-
му етапі. З іншого боку, виникнення цього явища в Україні є наслідком
несприятливих соціально-економічних реалій життя, втрати колишніх
аксіологічних основ виховання молодої генерації, ідеологічної невизначе -
ності. Тому в сучасних умовах постійних трансформацій людина як ніко -
ли потребує джерела духовних сил, внутрішньої опори. Нині, коли все частіше на порядку денному постає завдання духо -
вного відродження соціуму, особлива увага має приділятися повернен -
ню традиційних для нашого суспільства канонів етики, які спрадавна
ґрунтувалися на засадах релігійної моралі. Один із найбільш ефектив-
них шляхів досягнення цієї мети — долучення людей до знайомства з
витворами мистецтва, що нерозривно пов’язано із вивченням особис -
тостей їх творців. Особливе місце у цій системі займає художня спадщина одного з
найбільш відомих та шанованих у світі митців
1, уродженця Слобожан-
ської землі І. Ю. Рєпіна. Хоча його творчість протягом довгих років асо -
ціювалася виключно із реалізмом, але у художньому арсеналі художни-
ка був присутній і значний пласт сюжетів на духовно-релігійну темати-
ку, що стали безпосереднім відображенням його власних пошуків. Специфіка ідеологічного клімату радянської науки, підхід до ви-
вчення мистецтва з позицій наукового атеїзму та схильність до схема-
тизації біографій творців обумовили той факт, що дослідження вказа -
ного аспекту рєпінської творчості у психологічному дискурсі до остан-
ніх років не проводилося. Наявні лише кілька сучасних розвідок, у яких
1 Див. наприклад: Encyclopedia Britannica Online. Ilya Yefimovich Repin
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.britannica.com/EBc.hecked/
topic/498358/Ilya-.Yefimovich-Repin. — Доступ — 27. 02. 2012 р. та ін.
до вивчення окремих світських картин І. Ю. Рєпіна залучалися елемен -
ти психологічного інструментарію. Таким чином, актуальність даного монографічного досліджен -
ня обумовлена необхідністю заповнити існуючі пробіли у розумінні ху-
дожньої спадщини І. Ю. Рєпіна, що буде сприяти інтеграції спостере -
жень та висновків останніх років до єдиної картини. Для цього вважа-
ється доцільним вивчення духовно-релігійного спрямування творчос -
ті І. Ю. Рєпіна на основі методів і прийомів психобіографічного аналізу.
Хронологічні рамки визначені двома рівнями: перший зумовлений
роками життя І. Ю. Рєпіна (1844–1930), а другий пов’язаний із хроноло -
гічними рамками формування історіографічної бази дослідження (дру -
га половина ХІХ — початок ХХІ ст.).
Мета дослідження полягає у переосмисленні художньої спадщини
І. Ю. Рєпіна крізь призму духовно-релігійної складової його життя із за -
стосуванням психобіографічного підходу. Для реалізації поставленої мети були визначені наступні дослід -
ницькі завдання:
1. з’ясувати провідні риси, які визначають розвиток сучасної української
біографістики;
2. дослідити особливості висвітлення біографії І. Ю. Рєпіна у вітчизняній
історіографії з другої половини ХІХ до початку ХХІ століття;
3. дати загальну характеристику масиву джерел, що відображають
духовно-релігійну складову життя та творчості митця;
4. співвіднести основні віхи особистої та творчої біографії І. Ю. Рєпіна із
його релігійно-духовними пошуками;
5. проаналізувати тенденції розвитку критичної думки по відношенню
до окремих творів І. Ю. Рєпіна на релігійну тематику у другій половині
ХІХ — на початку ХХІ ст.;
6. провести аналіз масивів епістолярної та живописної спадщини мит -
ця із застосуванням психологічного інструментарію.
Об’єктом дослідження стала живописна спадщина І. Ю. Рєпіна,
а особливо ті твори художника, котрі торкаються релігійних тем і моти -
вів та відображають самобутнє ставлення митця до даної проблематики.
Предметом дослідження виступило психобіографічне вивчен -
ня одного із значущих сегментів художнього доробку І. Ю. Рєпіна,

6 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 7
сформованого у безпосередньому зв’язку із духовно-релігійними по -
шуками живописця. Методологічною базою дослідження виступили принципи науковос -
ті, історизму й об’єктивності. У ході виконання роботи було застосовано
загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, метод наукового уза -
гальнення, метод аналогії), власне історичні (історико-генетичний, істори -
ко-порівняльний, історико-системний) та джерелознавчі методи (наукової
евристики, класифікації та критики джерел). Окрім того, виходячи зі спе -
цифіки дослідження, було застосовано психологічні (метод кольорових
переваг, метод вільного малюнку) та статистичні методи (табличний, гра -
фічний, метод статистичних коефіцієнтів). Поєднання вищеперерахованих
методів дозволило найповніше розкрити поставлені мету і завдання. Наукова новизна . На сьогоднішній день у вітчизняній історіогра -
фії накопичено величезний масив досліджень, покликаних розкри -
ти різноманітні аспекти життєвого та творчого шляху багатьох зна -
них художників, у т. ч. І. Ю. Рєпіна. Разом із тим, ефемерна царина
психології представників образотворчого мистецтва, котра відбила -
ся у створених ними картинах, зазвичай не потрапляла у фокус до-
слідницького об’єктиву. В українській історіографії практично відсутні
розвідки, котрі би підходили до інтерпретації створених живописця -
ми невербальних художніх образів із застосуванням спеціалізованого
психологічного інструментарію. У пропонованій монографії ми спро -
бували вирішити дане питання і тим самим наблизитися до заповне-
ння виявленої лакуни. Практичне значення. Незважаючи на удавану абсолютну вивче -
ність та навіть хрестоматійність усього творчого надбання І. Ю. Рєпі -
на, воно і до сьогоднішнього дня продовжує збуджувати помисли бага -
тьох фахівців — істориків, культурологів, мистецтвознавців — адже ча-
їть у собі багато загадок, котрі ще потребують своєї розв’язки (напри -
клад, питання рєпінського доробку в царині сакрального мистецтва).
До того ж вивчення й інтерпретація живописних полотен неможливе
без осягнення постаті того, хто їх написав. Тому дослідження внутріш -
нього світу митця, проникнення до психологічного виміру його індиві-
дуальності закладає основу до можливості роздивитися геніальні кар -
тини під іншим ракурсом, розкрити нові грані їх творця, що може стати у
нагоді при проведенні подальших рєпінознавчих студій. Зібраний та
інтерпретований у ході дослідження матеріал і запропонована модель
для вивчення живописної спадщини можуть бути застосовані у наступ-
них наукових розвідках аналогічного спрямування.
Структура монографічного дослідження зумовлена характером
проблеми, що вивчається, поставленою метою і завданнями. Розвідка
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. У першому
розділі аналізується стан розвитку сучасної вітчизняної біографістики
та досліджується проблема висвітлення біографії І. Ю. Рєпіна у вітчиз-
няній історіографії з другої половини ХІХ до початку ХХІ століття. Дру-
гий розділ включає хронологічне викладення основних подій особистої,
громадської та творчої біографії І. Ю. Рєпіна; особливу увагу приділено
трактовкам духовно-релігійної складової його творчості у вітчизняній
історіографії. У третьому розділі проаналізовано живописну спадщину
художника із застосуванням методів психологічної науки. Огляд джерел. У ході дослідження було оброблено джерела кількох
типів. Переважна їх більшість за способом кодування та відтворення ін -
формації належить до словесного писемного типу.
1 Відповідно до уста-
леної класифікаційної схеми, побудованої за родово-видовим принци -
пом, використані нами писемні джерела можемо віднести до джерел
особового походження
2. Це означає, що кожне із них було створене окре -
мою особою з приватних міркувань чи у зв’язку зі службовими потре-
бами.
3 У дослідженні було застосовано такі види джерел особового по -
ходження: спогади (мемуари), щоденники, листи. Зупинимося більш до -
кладно на кожному із указаних видів.
Спогади, що вивчалися нами, належали перу як самого І. Ю. Рєпіна,
так і людей, котрі знали художника особисто. Необхідність їхнього за -
стосування обумовлена тим, що для мемуарів, як і інших видів джерел
особового походження, характерною є наявність унікальної фактичної
1 Iсторичне джерелознавство [Текст]/Калакура Я. С., Войцехiвська І. Н., Пав-
ленко С. Ф. та ін. — К., 2003. — С. 96.
2 Там само. — С. 117.3 Дмитрієнко М. Ф. Джерела історичні [Текст]/М. Ф. Дмитрієнко//
Енциклопедія історії України: в 5 т./редкол.: В. А. Смолій [та ін.]. — К., 2004. —
Т. 2. — С. 374.

8 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 9
інформації, котру не можна почерпнути деінде. Разом із тим цінність
мемуарів є неоднозначною та залежить від багатьох факторів: ролі ав-
тора в описуваних ним подіях, гостроти сприйняття дійсності, здат -
ності запам’ятати хід подій, часу написання спогадів, тощо. Наприклад,
чим більший проміжок часу віддаляє мемуариста від подій, про які він
прагне повідати, тим більшою є вірогідність появи помилок пам’яті,
та, як наслідок, неточностей у змісті. Окрім того, на зміст спогадів мо-
жуть вплинути як зовнішні суспільно-політичні обставини, так і зміни,
що відбулися за минулий час у поглядах самого автора.
1 Тому під час
роботи із даним видом джерел ми намагалися критично підійти до їх
змістовної складової, зокрема, по можливості, порівнювали у мемуарах
дані з інформацією з інших джерел. З-поміж усіх використаних нами спогадів найбільш цінними, певне,
є записи самого І. Ю. Рєпіна. Ілля Юхимович окрім того, що був геніаль -
ним живописцем, не менш майстерно володів і словом, та з 1888 р. був
членом Російського літературного товариства. Серед російських худож -
ників такої честі були удостоєні лише двоє: сам І. Ю. Рєпін та М. М. Ка-
разін, онук засновника Харківського університету В. Н. Каразіна.
2
Ми точно не знаємо, коли саме Ілля Юхимович вперше узявся
за перо, прагнучи відтворити на папері яскраві моменти зі свого жит -
тя. В будь-якому разі, до нас ці записи не дійшли. Митець власноруч
їх знищив, про що свідчить його лист до Є. М. Званцевої, датований
8 листопада 1891 року: «Скільки я спалив нещодавно своїх спогадів!
Радий, що згубив. До чого розводити увесь цей мотлох».
3 Однак із ча-
сом художник знову повернувся до ідеї написання мемуарів, тим біль-
ше що велика кількість його спогадів уже достатньо довгий час існу -
вала у формі цілком завершених усних оповідань.
4 Живописець охо -
че переповідав різноманітні історії з власного життя численним гос -
тям, майстерно відтворюючи при цьому голос, жести, вираз обличчя
1 Iсторичне джерелоз.навство. — С. 414.2 Прибульская Г. И. Репин в Петербурге [Текст]/Г. Прибульская. — Л., 1970. —
С. 55.
3 Цит. за: Чуковский К. И. Репин как писатель [Текст]/К. Чуковский//Ре-
пин И. Е. Далекое близкое [Текст]/И. Е. Репин. — Л., 1986. — С. 3.
4 Цит. за: Чуковский К. И. Репин как писатель [Текст]/К. Чуковский//Ре-
пин И. Е. Далекое близкое [Текст]/И. Е. Репин. — Л., 1986. — С. 3–4.
людей, про яких згадував. 1 Такий емоційний підхід до минувщини збе -
рігся у Рєпіна й після переведення спогадів із усної до писемної фор-
ми, про що свідчать виділені К. І. Чуковським особливі риси, притаман -
ні рєпінським мемуарним нотаткам. По-перше, це белетристичність, бо
біографії головних героїв представлені у динаміці розвитку, визрівання
та зростання; по-друге, це драматизація подій, адже кожному епізодові,
навіть найменшому та малозначущому, автор надає гарячої емоційності
та навіть сценічності.
2
Захоплений ідеєю написання мемуарів, Ілля Юхимович на почат-
ку ХХ ст. ставив перед собою до деякої міри грандіозні задачі — він
планував створити серію нарисів, у яких мав відобразити історію по-
яви найбільш відомих своїх полотен, як-то «Бурлаки на Волзі», «Хрес-
ний хід у Курській губернії», «Арешт пропагандиста», «Не чекали», «За-
порожці пишуть листа турецькому султанові» тощо. Окрім цього, жи -
вописець мав на меті створити низку статей про видатних росій -
ських живописців — своїх сучасників: В. В. Верещагіна, В. І. Сурикова,
В. М. Васнєцова, І. К. Айвазовського, В. Д. Полєнова, І. І. Шишкіна та ін -
ших. Однак, нажаль, більша частина статей так і залишилася у вигляді
задумів: смерть другої дружини Н. Б. Нордман та Перша світова війна
порушили письменницькі устремління І. Ю. Рєпіна.
3
Та, навіть будучи незавершеним з точки зору первісного авторсько -
го замислу твором, «Далеке близьке» є надзвичайно цінним джерелом
біографічних даних про І. Ю. Рєпіна. Фактично, лише звідси ми може -
мо почерпнути відомості про дитячі та юнацькі роки митця: особливос -
ті родинного виховання, перші художні спроби, поступове професійне
навчання у місцевих іконописців, рішення їхати на навчання до Петер-
бурга, перші роки життя у російській столиці. Неабиякий інтерес ста -
новлять і спогади автора про написання ним таких полотен, як «Бур -
лаки на Волзі» та «Слов’янські композитори». Рєпінські мемуари, при -
свячені відомим творчим особистостям, із котрими Ілля Юхимович
був безпосередньо знайомий — художникам М. М. Ге, І. М. Крамському,
1 Цит. за: Чуковский К. И. Репин как писатель [Текст]/К. Чуковский//Ре-
пин И. Е. Далекое близкое [Текст]/И. Е. Репин. — Л., 1986. — С. 5.
2 Чуковский К. И. Репин как писатель. — С. 4.3 Там само. — С. 20.

10 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 11
А. І. Куїн
джі, В. М. Максимову, В. О. Сєрову, Г. І. Семирадському; письмен -
никам — В. М. Гаршину, Л. М. Толстому; художньому критикові В. В. Ста -
сову — викликають зацікавлення насамперед з точки зору дослідження
взаємовідносин між автором мемуарів та вказаними особистостями.
1
До нашого часу дійшло досить багато спогадів про постать І. Ю. Рє-
піна, залишених людьми, близькими до живописця. Ці джерела відтво-
рюють найрізноманітніші аспекти рєпінського життя протягом 1865–
1930 років. Ми вважаємо, що найбільш доцільно описати наявні джере -
ла за тематично-хронологічним принципом.
Мемуари художника та мистецтвознавця М. А. Прахова (1873–
1956) — сина історика мистецтва, археолога, художнього діяча та
близького рєпінського знайомого А. В. Прахова (1846–1916) — побудо-
вані на основі батькових щоденникових записів, які стосуються спіл -
кування із І. Ю. Рєпіним, а також власних спостережень. Спогади охо -
плюють період із 1865 по 1916 роки. Із записів М. А. Прахова ми має -
мо змогу дізнатися про перші кроки, зроблені Рєпіним в якості студен-
та Петербурзької Академії мистецтв; про обставини його знайомства та
спілкування із родинами Прахових та Мамонтових.
2
Спогади В. С. Мамонтова (1870–1951), сина російського підприєм -
ця та мецената С. І. Мамонтова (1841–1918), ґрунтуються насамперед
на власних враженнях автора від спілкування із І. Ю. Рєпіним. Мемуарні
записи охоплюють період з 1874 по 1890 роки та розповідають про пе -
ребування художника в Абрамцеві — маєтку Мамонтових, котрий про -
тягом останньої чверті ХІХ ст. був осередком творчості та спілкування
провідних російських художників.
3
Як бачимо, період становлення рєпінського художнього генія
не знайшов надто широкого відображення у мемуарній літературі. Дру-
га половина життя І. Ю. Рєпіна, навпаки, описана мемуаристами над -
звичайно докладно. Автори споминів торкалися усіх граней життя
1 Репин И. Е. Далекое близкое [Текст]/И. Е. Репин. — Л., 1986. — 488 с.2 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива А. В. Прахова
и по личным воспоминаниям) [Текст]/Н. А. Прахов.//Репин. Художественное на-
следство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 7–36.
3 Мамонтов В. С. Репин и семья Мамонтовых [Текст]/В. С. Мамонтов//Репин.
Художественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. —
Т. 2. — С. 37–56.
живописця. Так, мемуари визначного історика та етнографа Д. І. Явор-
ницького (1855–1940), що охоплюють 1887–1930 рр., розкривають ці-
каві подробиці роботи І. Ю. Рєпіна над полотнами «Запорожці пишуть
листа турецькому султанові», «Гопак» та деякими іншими.
1
Про перебування Іллі Юхимовича на посаді професора Петер-
бурзької Академії мистецтв протягом 1893–1907 років розповідають
спогади його численних учнів — М. І. Авілова (1882–1954)
2, І. Є. Дроз -
дова (1880–1938)
3, М. І. Тоїдзе (1871–1953) 4, Я. А. Троупянського (1878–
195 5)
5, М. С. Туганова (1881–1953) 6. Особливе зацікавлення виклика -
ли записи художниці, учениці Рєпіна В. В. Верьовкіної (1875–1938), що
охоплюють період з 1893 по 1916 роки. Авторка ретельно відтвори -
ла на папері свої враження від споглядання рєпінських полотен «Ми -
колай Мірлікійський рятує від страти трьох невинно засуджених» та
«Іди за Мною, сатано!». Цінність її свідчень посилюється тим, що вона
мала змогу судити про згадані картини з професійних позицій.
7
Письменниця Т. Л. Щепкіна-Купернік (1874–1952) у своїх мемуарах
наводить враження від першого знайомства із художником, а також від
1 Яворницкий Д. И. Как создавалась картина «Запорожцы» [Текст]/Д. И. Явор-
ницкий//Репин. Художественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. —
М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 57–106.
2 Авилов М. И. [Воспоминания] [Текст]/М. И. Авилов.//Новое о Репине. Ста-
тьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/редкол.: .
И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 246–249.
3 Дроздов И. Е. Репин в Академии художеств [Текст]/И. Е. Дроздов//Репин.
Художественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. —
Т. 2. — С. 237–240.
4 Тоидзе М. И. [Воспоминания] [Текст]/М. И. Тоидзе//Новое о Репине. Ста-
тьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/редкол.: .
И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 204–207.
5 Троупянский Я. А. [Воспоминания] [Текст]/Я. А. Троупянский.//Новое о Ре-
пине. Статьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/
редкол.: И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 239–241.
6 Туганов М. С. [Воспоминания] [Текст]/М. С. Туганов//Новое о Репине. Ста-
тьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/редкол.: .
И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 208–209.
7 Веревкина В. В. Воспоминания [Текст]/В. В. Веревкина//Репин. Художе-
ственное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. —
С. 185–218.

12 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 13
відвідування «Пенатів» та спілкування із родиною живописця. Мемуари
охоплюють хронологічний відрізок з 1894 по 1915 рр.
1
Спогади Л. А. Шевцової-Споре (1876–1965), племінниці першої дру -
жини Рєпіна В. А. Шевцової, описують трирічний період (1897–1900 рр.),
коли авторка під час навчання у гімназії мешкала в академічній кварти-
рі митця. Мемуаристка розповідає про життєвий уклад й особливості
міжособистісного спілкування в родині Рєпіних, а також згадує про лі -
тературні, театральні та музичні смаки Іллі Юхимовича.
2 Музичні упо -
добання художника описав і музичний критик Б. В. Асаф’єв (1884–1940)
у своїх спогадах про події 1900 -х рр. Він також залишив відомості щодо
своїх вражень від особистості живописця.
3
Про рєпінський побут, але уже під час проживання у маєтку «Пена-
ти», йдеться у спогадах К. О. Морозової (1880–1948), дружини знайомо -
го І. Ю. Рєпіна — революціонера-народника М. О. Морозова (1854–1946).
Розповідь мемуаристки охоплює перші п’ятнадцять років ХХ ст.
4 Життя
Рєпіна у Куоккалі — з 1900 по 1930 рр. — стало також об’єктом розпові -
ді скульптора І. Я. Гінцбурга (1859–1939).
Художник М. Ф. Шемякін (1875–1944), мемуари якого охоплюють
1907–1920 рр., писав про висловлені І. Ю. Рєпіним у цей час думки щодо
Товариства пересувних художніх виставок, модернізму в мистецтві.
5
Надзвичайно цікавий фактичний матеріал містять спогади, на -
писані згаданим вище К. І. Чуковським. Літератор десять років (з
1 Щепкина-Куперник Т. Л. О Репине и его некоторых моделях
[Текст]/Т. Л. Щепкина-Куперник//Репин. Художественное наследство: в 2 т./ред-
кол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 261–278.
2 Шевцова-Споре Л. А. [Воспоминания] [Текст]/Л. А. Шевцова-Споре.//Но-
вое о Репине. Статьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Пу-
бликации/редкол.: И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 147–154.
3 Асафьев Б. В. [Воспоминания] [Текст]/Б. В. Асафьев.//Новое о Репине. Ста-
тьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/редкол.: .
И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 166–172.
4 Морозова К. А. В Пенатах с Николаем Александровичем Морозовым
[Текст]/К. А. Морозова//Репин. Художественное наследство: в 2 т./редкол.:
И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 247–256.
5 Шемякин М. Ф. Некоторые эпизоды из моих встреч с Репиным
[Текст]/М. Ф. Шемякин//Репин. Художественное наследство: в 2 т./редкол.:
И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 257–260.
1907 по 1917 рр.) прожив у містечку Куоккала, де мав можливість майже
щодня спілкуватися із І. Ю. Рєпіним, а згодом виклав свої спостереження
та роздуми щодо особистості геніального художника у письмовій фор-
мі. Книга спогадів складається із десяти частин, кожна із яких присвячена
окремій проблемі, серед яких: роздуми мемуариста щодо особливостей
характеру І. Ю. Рєпіна, його поведінки у тих чи інших життєвих ситуаціях;
поводження живописця у побуті, ставлення до харчування, загартовуван -
ня, фізичної активності; мистецькі та громадянські переконання І. Ю. Рє-
піна; відношення митця до власної художньої творчості, особливості ор -
ганізації праці; роль другої дружини Н. Б. Нордман у біографії живописця,
та інші.
1 К. І. Чуковський також виступив автором спогадів про те, як ство -
рювалася автобіографічна книга І. Ю. Рєпіна «Далеке близьке».
2
Спогади художника Є. О. Кацмана (1890–1976) розповідають про
поїздку делегації радянських живописців до Куоккала, котра відбулася
1926 року. Із цих мемуарів ми дізнаємося про умови життя І. Ю. Рєпіна
в останні роки життя.
3
Слід підкреслити, що окрім багатого та різноманітного матеріалу,
який стосується громадського та творчого життя художника, використа -
ні спогади цінні ще й тим, що їхні автори описували особливості харак -
теру митця, фіксували на папері свої особисті враження від спілкування
із ним. Факти, наведені у цих джерелах, хоча і заломлені крізь призму
суб’єктивного бачення мемуаристів, мають великий дослідницький ін -
терес, перш за все з точки зору з’ясування характерологічних особливос -
тей І. Ю. Рєпіна, його психологічного складу та внутрішнього світу.
Серед інших видів джерел особового походження важливу нішу за -
ймають щоденники. Зафіксована у них інформація дозволяє відтворити
особливості громадського, політичного та культурного життя окремого
історичного періоду; прослідкувати стосунки автора із сучасниками та
простежити його власне ставлення до записаного. Синхронність фікса-
ції даних, тобто створення записів за гарячими слідами подій, підвищує
1 Чуковский К. И. Илья Репин [Текст]/К. Чуковский. — М., 1983. — 144 с.2 Чуковский К. И. Репин как писатель. — С. 3–21.3 Кацман Е. А. Поездка к Репину в 1926 году [Текст]/Е. Кацман//Репин. Ху-
дожественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. —
Т. 2. — С. 305–318.

14 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 15
достовірність щоденників порівняно із мемуарами.
1 Разом із тим ін -
формація, що міститься у щоденниках, значною мірою є суб’єктивною,
що є загальною рисою всіх видів джерел особового походження, Враховуючи порівняно невелику кількість щоденників, які були ви -
користані у ході нашого дослідження, вважаємо за доцільне класифіку-
вати їх за походженням.
Найповнішим та найбільш репрезентативним джерелом виявилися
уривки зі щоденника О. В. Жиркевича (1853–1927) — військового юрис-
та за фахом, котрий небезуспішно пробував свої сили на ниві поезії та
белетристики.
2 Верхньою хронологічною межею щоденника О. В. Жир -
кевича є 7 листопада 1887 року. Саме тоді студент Петербурзької Вій -
ськово -юридичної академії, талановитий поет-початківець почав збли -
жуватися із художньо-літературними колами російської столиці, де й
відбулося його знайомство із І. Ю. Рєпіним, котре призвело до багато-
річного товаришування.
3 Нижня хронологічна межа щоденника дату -
ється 19 липня 1902 року. Незабаром після цього, у роки Першої росій-
ської революції 1905–1907 рр., спілкування між митцями припинилося
назавжди. Рєпін, дізнавшись про співпрацю Жиркевича із реакційними
виданнями, змушений був перервати цей зв’язок.
4
Лейтмотивом щоденника виступають стосунки його автора із
І. Ю. Рєпіним. З перших сторінок ми довідуємося про обставини зна -
йомства двох творчих людей та про перші враження літератора від
спілкування із уже відомим на той момент живописцем. Взагалі, увесь
текст джерела насичений особистими спостереженнями автора за осо-
бистістю живописця, починаючи із детального опису зовнішності ху -
дожника і закінчуючи роздумами про особливості його внутрішнього
світу. Зі щоденника О. В. Жиркевича ми дізнаємося про коливання на -
строю І. Ю. Рєпіна, зміни його емоційного становища на фоні подій осо-
бистого, творчого та громадського життя. Артикульовані Рєпіним та
1 Iсторичне джерелоз.навство. — С. 419.2 Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887–1902 гг.)
[Текст]/А. В. Жиркевич//Репин. Художественное наследство: в 2 т./редкол.:
И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2. — С. 119.
3 Прибульская Г. И. Репин в Петербурге. — С. 125.4 Там само. — С. 126.
відтворені у щоденнику Жиркевичем думки щодо становища сучасно -
го російського художнього руху і ролі у ньому окремих діячів дають
уявлення не лише про мистецькі переконання Іллі Юхимовича, а й про
його рефлексії щодо власних рис характеру. О. В. Жиркевич неодноразово бував у гостях у Рєпіна, відвідував
його майстерню, спостерігав за процесом створення багатьох живо -
писних творів. Особливий інтерес з нашого боку викликали щоденни -
кові записи, присвячені враженням поета від споглядання таких картин
на релігійну тематику, як «Миколай Мірікійський рятує від страти трьох
невинно засуджених»
1 та «Іди за Мною, сатано!». 2
Під час роботи над темою ми зверталися також до щоденникових
записів інших осіб, оприлюднених не самостійно, а уривчасто у струк-
турі інших публікацій. Зокрема, згаданий вище мемуарний нарис ху -
дожника та мистецтвознавця М. А. Прахова містить уривки зі щоденни -
ка батька автора спогадів — А. В. Прахова. Перший із наведених записів
датується 4 вересня 1865 року; останній — 9 квітня 1868 року. Зі сто-
рінок щоденника ми змогли більше дізнатися про життя І. Ю. Рєпіна під
час його навчання в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Одним із
найцікавіших епізодів, на нашу думку, став опис першої зустрічі Пра -
хова із Рєпіним, де автор — столичний студент-гуманітарій — ділить-
ся враженням, котре справив на нього молодий художник із провінції.
3
Кілька уривків зі щоденника одного із найбільш відомих російських
письменників Л. М. Толстого (1828–1910) були опубліковані у другому
томі «Переписки» між двома митцями. Толстовські релігійно-філософ -
ські шукання справили великий вплив на світоглядні уявлення І. Ю. Рє-
піна. Тож для нас було цікаво дізнатися про те, яке враження справляли
на Льва Миколайовича рєпінські картини на релігійну тематику. Зокре-
ма, у записах, датованих 15 квітня 1889 року
4 та 24 квітня того ж року 5
1 Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887–1902 гг.). —
С. 133.
2 Там само. — С. 147–148.3 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива А. В. Прахова
и по личным воспоминани.ям). — С. 10–11.
4 Репин И. Е. Переписка [Текст]: в 2 т./И. Е. Репин, Л. Н. Толстой; редкол.:
М. К. Добрынин [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 2: Материалы. — С. 81.
5 Там само. — С. 52.

16 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 17
нам вдалося віднайти висловлені Л. М. Толстим думки з приводу полот -
на «Миколай Мірлікійський рятує від страти трьох невинно засуджених». У виданні наведено також уривки зі щоденникових записів членів
сімей двох геніїв мистецтва — С. А. Толстої (1844–1919), дружини пись -
менника
1; Н. Б. Нордман-Сєвєрової (1863–1914) — дружини живописця 2
та В. І. Рєпіної (1872–1948) — його старшої доньки.
3 Але ці записи біль-
шою мірою характеризують міжособистісні стосунки між І. Ю. Рєпіним
та Л. М. Толстим, та через фрагментарність наведених свідчень носять
допоміжний характер для нашого дослідження. Хочеться відзначити, що усі вищеназвані джерела, незважаючи
на свою інформативність, мають один спільний суттєвий недолік. Майже
усі вони були створені сторонніми людьми, котрі зафіксували насампе -
ред власні бачення та інтерпретації особистості І. Ю. Рєпіна та його творчої
спадщини, причому в основному — через тривалий час після описуваних
подій, із висоти прожитих років. Навіть стиль мемуарів самого І. Ю. Рєпіна
багато у чому був детермінований втручанням — хоча і виправданим — їх-
нього першого редактора та публікатора К. І. Чуковського.
4 Тому весь цей
масив джерел, на нашу думку, цінний перш за все вміщеною у ньому яв-
ною інформацією, тобто фактичними даними з життя Іллі Юхимовича.
Проведення ж психобіографічного дослідження передбачає аналіз спад -
щини, створеної безпосередньо героєм оповідання із мінімальною кількіс -
тю зовнішніх втручань. Це необхідно для виокремлення та всебічного ви -
вчення латентної інформації, котра міститься у продуктах особистої твор-
чості живописця. Тому невід’ємною складовою нашої роботи був аналіз
ще одного виду джерел особового походження — листів.
До нинішнього часу опубліковано величезний масив рєпінських епіс -
толяріїв. За характером оприлюднення Л. М. Смирнова радить ділити пу -
блікації епістолярних джерел на три види, а саме: перша публікація од -
ного або групи не оприлюднених до цього часу джерел, котра в основно-
му здійснюється у журналах та рідше у спеціальних виданнях; збірки, ко -
трі включають як нові, раніше неопубліковані епістолярії, так і передруки
1 Репин И. Е., Толстой Л. Н. Переписка. — Т. 2: Материалы. — С. 63.2 Там само. — С. 78–81.3 Там само. — С. 68.4 Чуковский К. И. Репин как писатель. — С. 20.
вже оприлюднених листів; видання листів або переписки у збірках творів
митців (в основному письменників письменників) — зазвичай тут публіку-
ються епістолярії, вже відомі за більш давніми публікаціями.
1 У ході на -
шого дослідження використовувалися видання перших двох видів. Багато зі згаданих вище мемуарних нарисів сучасників І. Ю. Рєпі -
на містять у своїй структурі публікації рєпінських епістоляріїв. Зокре -
ма, тринадцять листів І. Ю. Рєпіна до А. В. Прахова, датованих 1867–
1904 рр., надано у додатках до спогадів М. А. Прахова
2; чотири лис -
ти до подружжя Мамонтових, датованих 1880–1900 рр. — у додатках
до спогадів В. С. Мамонтова
3; тридцять вісім листів, датованих 1893–
1929 рр. — у додатках до спогадів В. В. Верьовкіної
4; два листи, дато -
ваних 1906–1929 рр. — у додатках до спогадів І. Є. Дроздова
5; два лис-
ти, датованих 1913–1914 рр. — у додатках до спогадів М. Ф. Шемякіна.
6
Окрім цього, тексти рєпінських листів в окремих випадках розміще-
но безпосередньо у тексті мемуарів. Наприклад, у спогадах Д. І. Явор -
ницького наведено повні тексти семи рєпінських листів, датованих
1882–1930 рр. — як до самого Яворницького, так і до В. М. Філян -
ського та П. М. Третьякова. Окрім цього, у тих самих мемуарах пода-
но повний текст листа В. І. Рєпіної до Д. І. Яворницького від 17 квітня
1932 року, котрий розповідає про останні дні життя художника.
7 Та-
кож повні тексти шести листів І. Ю. Рєпіна до М. О. Морозова, датова -
них 1907–1915 рр., містяться у мемуарному тексті К. А. Морозової.
8
Проте основний масив досліджених нами рєпінських епістоля -
ріїв був оприлюднений у складі спеціальних видань, підготованих
1 Смирнова Л. Н. Типы и виды изданий эпистолярного наследия
[Текст]/Л. Н. Смирнова//Принципы . издания эпистолярных текстов: Вопросы тек-
стологии [Текст]/АН СССР, Ин-т мировой литературы; Отв. ред. В. С. Нечаева. —
М., 1964. — С. 182.
2 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива А. В. Прахова
и по личным воспоминани.ям). — С. 21–36.
3 Мамонтов В. С. Репин и семья Мамонтовых. — С. 53.4 Веревкина В. В. Воспоминания. — С. 200–218.5 Дроздов И. Е. Репин в Академии художеств. — С. 240.6 Шемякин М. Ф. Некоторые эпизоды из моих встреч с Репиным. — С. 260. 7 Яворницкий Д. И. Как создавалась карт.ина «Запорожцы». — С. 57–106. 8 Морозова К. А. В Пенатах с Николаем Александровичем Морозовым. —
С. 247–256.

18 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 19
до друку протягом 1937–1952 рр. Так, 1937 року побачила світ збірка
листів І. Ю. Рєпіна до художниці О. П. Тарханової–Антокольської (1892–
1930) та її чоловіка, фізіолога І. Р. Тарханова (1846–1908) .
1 Видання
вмістило шістдесят чотири листи, датовані 1892–1930 роками.
Після 1944 року, коли в Радянському Союзі було відзначено соту
річницю з дня народження видатного художника, було прийняте рі -
шення щодо публікацію величезного рєпінського епістолярного до-
робку. «Першою ластівкою» цього грандіозного проекту стала видана
у 1946 році переписка І. Ю. Рєпіна із знаменитим колекціонером та ме -
ценатом П. М. Третьяковим (1832–1898). Видання включило двісті со -
рок шість листів, датованих 1873–1898 роками; сто сорок чотири лис-
ти належать перу самого Рєпіна.
2 Три роки потому побачила світ опу -
блікована переписка між І. Ю. Рєпіним та його учителем, живописцем
І. М. Крамським (1837–1887). До збірки увійшли вісімдесят п’ять листів,
із них сорок сім власне рєпінських.
3 Ще через рік в окремому видан -
ні було надруковано шістдесят три листи художника до письменника
Л. М. Толстого (1828–1910) та членів його родини — дружини С. А. Тол -
стої (1844–1919) та доньки Т. Л. Толстої (1864–1950).
4
У 1950 році вийшла тритомна збірка переписки між І. Ю. Рєпіним
та родиною Стасових. Найбільшу частку складає переписка між живо -
писцем та художнім критиком В. В. Стасовим (1824–1906). Наводять -
ся також листи Рєпіна до членів родини критика — брата Д. В. Стасо -
ва (1829–1918) і його дружини П. С. Стасової, племінниці В. Д. Комаро -
вої-Стасової (1862–1943). Епістолярний масив розбитий на три частини
за хронологічним принципом. До першого тому увійшли листи, дато -
вані 1871–1876 роками, тобто від знайомства двох творчих особис -
тостей до повернення І. Ю. Рєпіна на батьківщину після пенсіонерської
1 Репин И. Е. Письма к Е. П. Тархановой-Антокольской и И. Р. Тарханову
[Текст]/И. Е. Репин. — М.; Л., 1937. — 116 с.
2 Репин И. Е. Переписка (1873–1898) [Текст]/И. Е. Репин, П. М. Третьяков;
сост. М. Н. Григорьева, А. Н. Щекотова. — М.; Л., 1946. — 226 с.
3 Репин И. Е. Переписка (1873–1885) [Текст]/И. Е. Репин, И. Н. Крамской;
сост. Т. А. Дядьковская. — М.; Л., 1949. — 207 с.
4 Репин И. Е. Переписка [Текст]: в 2 т./И. Е. Репин, Л. Н. Толстой; редкол.:
М. К. Добрынин [и др.]. — М.; Л., 1949. — Т. 1: Переписка с Л. Н. Толстым и его се-
мьей. — 148 с.
мандрівки Європою. 1 Хронологічними межами листів другого тому
виступають 1877–1894 роки — від моменту повернення живописця
на рідну землю до початку шестирічного розриву між художником та
критиком.
2 У третій том увійшли листи, датовані 1895–1924 роками —
короткі записки періоду розриву, значний масив листів від часу прими -
рення у 1899 р. до смерті Стасова к 1906 році, а також переписка із
родиною Стасових до 1924 року включно.
3 В цілому видання включає
п’ятсот двадцять дев’ять листів, із них чотириста тридцять два нале -
жать перу І. Ю. Рєпіна.
У тому ж 1950 році було видано збірку листів І. Ю. Рєпіна до пись-
менників та літературних діячів, датованих 1880–1920 роками. До збір-
ки увійшло двісті тридцять рєпінських листів до двадцяти п’яти адреса-
тів, серед яких — М. С. Лєсков (1831–1895), Д. Н. Мамін–Сибіряк (1852–
1912), А. П. Чехов (1860–1904), та інші.
4 У 1952 році світ побачила остан -
ня збірка серії, що включила триста сорок листів І. Ю. Рєпіна, адресова -
них до художників та художніх діячів. Кількість кореспондентів живо -
писця складає тридцять осіб, серед них — Є. М. Званцева (1864–1921),
В. Д. Полєнов (1844–1927), В. І. Суриков (1848–1916) та інші. Епістолярний
пласт, опублікований у виданні, охоплює 1869–1930 рр., тобто весь пері-
од свідомої професійної діяльності І. Ю. Рєпіна до останніх днів життя.
5
За критерієм змістовності листи І. Ю. Рєпіна можуть бути розділе -
ні на: ділові листи (що стосуються продажу та переміщення картин, ор -
ганізації виставок, проведення сеансів портретування тощо); приватні
1 Репин И. Е. Переписка [Текст]: в 3 т./И. Е. Репин, В. В. Стасов; сост. А. К. Ле-
бедев, Г. К. Бурова; Под ред. А. К. Лебедева. — М.; Л., 1948. — Т. 1: Переписка
(1871–1877). — 264 с.
2 Репин И. Е. Переписка [Текст]: в 3 т./И. Е. Репин, В. В. Стасов; сост. А. К. Ле-
бедев, Г. К. Бурова; Под ред. А. К. Лебедева. — М.; Л., 1948. — Т. 2: Переписка
(1877–1894). — 456 с.
3 Репин И. Е. Переписка [Текст]: в 3 т./И. Е. Репин, В. В. Стасов; сост. А. К. Ле-
бедев, Г. К. Бурова; Под ред. А. К. Лебедева. — М.; Л., 1948. — Т. 3: Переписка
(1895–1905). — 330 с.
4 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деятелям (1880–1929)
[Текст]/И. Е. Репин; сост. О. И. Гапонова; под ред. А. И. Леонова. — М., 1950. —
268 с.
5 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятелям (1869–
1930) [Текст]/И. Е. Репин; сост. Н. Г. Галкина, М. Н. Григорьева. — М., 1952. — 402 с.

20 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Вступ 21
листи (їх тематика надзвичайно багатоманітна — це події особистого
життя, побутові проблеми, здоров’я і т. д.); листи-вітання (адресовані
зазвичай людям мистецтва та написані під впливом знайомства з їхні -
ми творами); комбіновані листи (містять кілька тематичних ліній) тощо. Проте, як уже було зазначено вище, в листах нас у першу чергу ці -
кавила не пряма, а прихована інформація. Під час вивчення епістоляр -
ної спадщини І. Ю. Рєпіна було помічено, що листи, написані художни -
ком в окремі періоди часу, несуть на собі відбиток діаметрально різних
емоцій — від піднесеності до пригніченості. Тому, на нашу думку, в рам-
ках психобіографічного дослідження постаті І. Ю. Рєпіна було б доцільно
згрупувати епістолярії живописця за критерієм їхньої емоційної спрямо-
ваності. Можна виділити три групи листів: гіпертимні (вочевидь написа -
ні під впливом піднесеного настрою: рясніють вигуками, знаками окли -
ку; загальний тон цих листів оптимістичний, навіть найтривіальніші події
у них представляються як надзвичайно цікаві та яскраві), гіпотимні (напи -
сані, очевидно, під час емоційного спаду: у таких листах частіше порівняно
з іншими використовуються три крапки; тон викладення пригнічений, усі
життєві події зображуються у чорних фарбах, періодично лунають думки
про невідворотну загибель) та нейтральні (не дають можливості визначи-
ти, в якому емоційному стані перебував автор під час їх написання).
Але листи не виступають єдиними джерелами, що були створені
І. Ю. Рєпіним під впливом миті і тому красномовно свідчать про психоло -
гічний стан автора у той чи інший момент часу. Чи не найбільш яскраво
внутрішній світ живописця відбивається у його художніх творах. Недар-
ма П. Пікассо зазначав, що «художник малює не те, що бачить, а те, що
відчуває».
1 Тож невід’ємною часткою нашої роботи став аналіз репродук -
цій живописних творів І. Ю. Рєпіна. За способом кодування та відтворен -
ня інформації ці джерела відносяться до зображального типу.
2
У ході виконання роботи досліджувалися репродукції живописних
творів І. Ю. Рєпіна, опубліковані в альбомах «Твори І. Ю. Рєпіна у Хар-
ківському художньому музеї: Живопис, графіка»
3 та «Ілля Рєпін. Жи -
1 Пабло Пикассо. Цитаты [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://
www.pablo-ruiz-picasso..ru/quotes.php. — Доступ — 12.02.2012 г.
2 Iсторичне джерелоз.навство. — С. 96.3 Твори І. Ю. Рєпіна у Харківському художньому музеї: Живопис, графіка:
вопис. Графіка». 1 Останній вміщує двісті дев’яносто репродукцій творів
художника (із них двісті сорок шість живописних) та довідковий апарат
до них. Але вказане видання має суттєву ваду, адже до складу ілюстра-
цій, розміщених тут, не увійшла переважна більшість рєпінських поло -
тен на релігійну тематику. Тому основну кількість репродукцій релігій -
них творів І. Ю. Рєпіна нами було взято з Internet-ресурсів.
2
Для творчого методу І. Ю. Рєпіна була характерна жанрова різно -
манітність. Серед його живописних творів присутні портрети та авто -
портрети, жанрові сцени, натюрморти, пейзажі, історичні полотна, тво -
ри на релігійну тематику. До останніх ми відносимо картини, осно -
вними сюжетами яких виступають сцени із Біблії та Євангелія, а та-
кож релігійні обряди. За нашими підрахунками, із обстежених двохста
п’ятдесяти трьох репродукцій живописних творів І. Ю. Рєпіна тридцять
сім можуть бути віднесені до полотен на релігійну тематику (відносна
частка складає близько п’ятнадцяти відсотків). На нашу думку, це свід-
чить про те, що релігійний компонент був хоча і не домінуючим у рє-
пінській художній творчості, проте залишив у ній вагомий відбиток.
Тому вивчення художньої спадщини І. Ю. Рєпіна (насамперед на релігій-
ну тематику) може пролити світло і на становлення релігійного світо-
гляду цієї непересічної особистості, і в цілому на психологічний склад
та внутрішній світ живописця. Таким чином, у ході розробки поставленої теми було використа -
но джерела словесного писемного та зображального типів. Джерельна
база є достатньо широкою, що забезпечує репрезентативність резуль -
татів проведеного дослідження. Авторка виносить щиру подяку колективу кафедри історіографії,
джерелознавства та археології Харківського національного уніфверси -
тетау імені В.Н. Каразіна, на базі якої було виконано пропоноване до -
слідження.
[альбом]/Харк. худож. музей; автор-упорядник О. Й. Денисенко [та ін.]. — Х.,
1994. — 32 с.
1 Илья Репин. Живопись. Графика: [альбом]/Н. А. Ватенина, М. А. Карпенко,
Е. В. Кириллина, Г. И. Прибульская. — Л., 1985. — 291 с.
2 Библейские места и сюжеты в русской живописи. Илья Ефимович Репин
[Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.ippo.ru/bibleyskie.-mesta-
i-syuzhety-v-russkoy-zhivopisi/.iljya-efimovich-re.pin.html. — Доступ –04. 01. 2012 г.

Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 23
Р озділ і
Основні риси та тенденхції
розвитку сучасної
біографістики
М
ожна констатувати, що провідною тенденцією
сучасної гуманітарної науки є її антропологіза -
ція. Увага науковців перемикається із досліджен -
ня політичних та соціально-економічних систем на окре-
му людину — представника свого часу. У цих умовах все
більш потужного звучання набуває феномен біографії. Іще
з 70–80 -х років ХХ століття в гуманітаристиці спостеріга -
ється своєрідний підйом у царині біографічних досліджень,
що супроводжується зміною концептуальних підвалин, пе -
реорієнтацією на інтерпретативні стратегії, фокусуванням
уваги на рівні суб’єктивно-особистісних значень та смис -
лів. Біографічний підхід у всьому розмаїтті своїх проявів
отримав нині статус міждисциплінарного та зайняв сталу
нішу в історичній науці, філософії, психології, соціології,
літературознавстві та ін.
1
Проте, незважаючи на вказаний міждисциплінар -
ний характер, саме єство біографії є історичним, адже
вона, по суті, виступає в якості персональної мікроісторії
окремої особистості, віддзеркалює динаміку розвитку та
1 Голубович И. В. Биография как социокультурный феномен:
методология анализа в гуманитарном знании [Текст]/И. В. Голубо-
вич//Інтегративна .антропологія. — 2009. — № 1 (13). — С. 47.
становлення окремого індивіда як частини соціуму. Разом із тим біо -
графія не є «другорядною частиною історії»
1; скоріше, вона знаходить -
ся на межі між історією та літературою, адже залежить як від якісно -
го відбору, розміщення та інтерпретації письмових і усних свідчень, так
і від якісної вербальної передачі почуттів портретованої особистості.
2
Найкращі зразки життєписів є результатами подібного поєднання під -
ходів кількох галузей знання.
3
На сьогоднішній день накопичено результати численних спроб
укласти сутність феномену біографії до рамок строгого та ємкого на-
укового визначення. Нині не існує та, певне, не може існувати єдиного
для усіх наук визначення, адже кожна із них розглядає вказану дефіні -
цію під власним кутом зору. Наприклад, філософ О. Валевський визначив біографію як рекон -
струкцію історії особистої індивідуальності.
4 Літературознавець О. Га-
лич під біографією розумів специфічне міжродове жанрове утворен -
ня, однією із найважливіших рис якого є творче відтворення життєвого
шляху конкретно-історичної особи, здійснене на основі справжніх до-
кументів і подій свого часу з глибоким зануренням біографа в її духо-
вність і внутрішній світ, соціальну та психологічну природу історичних
діянь.
5 Інший представник філологічної науки, І. Лосієвський визначив
біографічне письмо як перероблене мовними засобами певної культу -
ри та зафіксоване у текстовій формі цілісне науково -образне уявлення
про феномен особистої індивідуальності.
6 Мистецтвознавець та історик
І. Петровська біографією вважає оповідання про історію індивідуально -
1 Цит. за: Ярута Н. Деякі проблеми класифікації сучасної біографічної про-
зи [Текст]/Н. Ярута//Вісник Луганського державного педагогічного університету
імені Тараса Шевченка. Філо.логічні науки. — 2001. — № 8 (40). — С. 116.
2 Там само. — С. 116–117.3 Тейлор А. Дж. П. Історик як біограф [Текст]/А. Дж. П. Тейлор//Біографісти.ка
в контексті сучасних історичних та історіографічних досліджень: Харківський
історіографічний з.бірник. — Х., 2003. — Вип. 6. — С. 84.
4 Валевский А. Л. Основания биографики [Текст]/А. Л. Валевский. — К.,
1993. — С. 34–35.
5 Галич О. А. Загальне літературознавство. [Текст]/О. А. Галич, В. М. Назарець,
Є. М. Васильєв. — Рівне, 1997. — С. 276.
6 Лосиевский И. Я. Научная биография писателя: проблемы интерпретации
и типологии [Текст]/И. Я. Лосиевский. — Х., 1998. — С. 17.

24 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 25
го життєвого шляху від початку і до кінця, дослідження життя людини
у всіх проявах взаємодії зовнішніх подій та психіки (діяння, спілкуван -
ня, емоційне відношення до фактів свого та оточуючого буття та ін.).
1
На нашу думку, найбільш вичерпне визначення дала представни -
ця історичної науки Т. Павлова, котра писала, що біографією у повно-
му сенсі цього слова можна вважати лише такий життєпис, де у цен-
трі уваги знаходиться розвиток неповторної людської особистості, роз -
криття її внутрішнього світу у тісному взаємозв’язку із епохою та спра -
вою, котрій присвятила себе особистість.
2
Що стосується спеціальної наукової дисципліни, яка мала би опі -
куватися проблемами написання та дослідження життєписів, то серед
фахівців також немає одностайної думки і щодо визначення категорії,
і щодо змістовного її наповнення. Зокрема, такі терміни, як «біографі -
ка» та «біографістика» іноді вживаються як синоніми, а іноді дослідни-
ки надають їм різного наповнення. Наприклад, І. Петровська тлумачила біографіку як спеціальну істо -
ричну дисципліну, котра вивчає людину в історії, у всіх проявах її бут -
тя, у т. ч. психічного вимірі, і включає не лише розробку теоретичних
проблем самої науки та закономірностей людського життя, але і власне
біографічне знання: складання біографій та сукупність результатів цієї
діяльності.
3
В той же час Б. Корольов писав, що однією із галузей історичної
науки, котра вивчає діяльність окремих осіб у контексті окремої епо-
хи, виступає історична біографістика.
4 В. Чишко називав біографісти -
кою окрему історичну спеціальну дисципліну, що має своїм об’єктом
видатну особу, яка існувала або існує реально та залишила помітний
1 Петровская И. Ф. Биографика: Введение в науку и обозрение источников
биографических сведений о деятелях России 1801–1917 годов [Текст]/И. Ф. Пе-
тровская. — СПб., 2010. — С. 16.
2 Павлова Т. А. Историческая биографистика в СССР [Текст]/Т. А. Павлова//
Новая и новейшая история. — 1990. — № 2. — С. 38.
3 Петровская И. Ф. Биографика: Введение в науку и обозрение источников
биографических свед.ений о деятелях России 18.01–1917 годов. — С. 12.
4 Корольов Б. І. Біографістика історична [Текст]/Б. Корольов//Історичн.а на-
ука: термінологічний і понятійний довідник/В. М. Литвин, В. І. Гусєв, А. Г. Слюса-
ренко та ін. — К., 2002. — С. 35.
слід в історії та культурі суспільства, незважаючи на ідеологічну, по-
літичну спрямованість та позитивну або негативну оцінку цього вне -
ску, — як соціальне явище у його різноманітних зв’язках із суспільством
та єдності її індивідуального і соціального.
1
В «Енциклопедії історії України» біографістика визначається як
наукова дисципліна, яка вивчає теорію, методологію, методику, істо -
ріографію, практику та термінологічний апарат історико-біографічних
досліджень, джерелознавчі проблеми біографій та різноманітні види
біографічної продукції. Біографіка ж — це літературний біографічний
жанр, що охоплює художню та науково -популярну біографії.
2 Т. Чер -
кашина також під біографікою розуміє сукупність творів художньо-
біографічного спрямування; наукову ж дисципліну, яка вивчає історію,
теорію й практику біографічного письма, називає біографістикою.
3
На нашу думку, таке смислове розмежування двох термінів є цілком
слушним, тож будемо послуговуватися указаними категоріями саме
у зазначеному сенсі.
З питання вектору розвитку вітчизняної біографістики вчені також
іще не дійшли консенсусу. За свідченням В. Ващенка, українська істо -
ріографія у галузі біографістики розвивається під впливом двох пара -
дигм. Одна із них концентрується у концепті «наукової біографії» та
несе у собі суму імплікацій, що так чи інакше відсилають до позити-
вістських практик.
4 Серед засадничих положень даної парадигми мож -
на назвати щільний зв’язок історичної науки із політичною складовою
суспільного життя; схильність до накопичення фактичного матеріа-
лу та опису подій на його основі; зосередження на визначних вчинках
1 Чишко В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності
України [Текст]/В. С. Чишко. — К., 1996. — С. 197.
2 Ясь О. В. Біографістика [Текст]/О. В. Ясь//Енциклопедія історії України:
в 5 т./редкол.: В. А. Смолій [та ін.]. — К., 2003. — Т. 1. — С. 295.
3 Черкашина Т. Ю. Художня біографія: термінологічний аспект
[Текст]/Т. Ю. Черкашина//Вісник Луганського національного університету імені
Тараса Шевченка. Філо.логічні науки. — 2009. — № 1 (164). — С. 195.
4 Ващенко В. В. Концепція «інтелектуальної біографії» та проблема констру-
ювання «наукових біографій» в українській історіографії [Текст]/В. Ващенко//Ей-
дос. Альманах теорії та історії історичної науки/редкол.: В. Смолій [та ін.]. — К.,
2009. — С. 486.

26 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 27
великих людей; опору на документи, створені офіційними установа -
ми; переважну увагу до екзогенних чинників, що вплинули на розвиток
того чи іншого явища; схильність до об’єктивізації історії та намагання
відтворити події так, «як це було насправді»; замкненість на методоло-
гічних засадах історичної науки.
1 Відповідно «наукова біографія» у кла -
сичному вигляді скоріше виглядає як колекція фактів публічного життя
особистості.
2
Натомість інша модель, орієнтована на наукову метафору «інтелек-
туальна біографія», апелює до постмодерністських практик.
3 Парадиг-
мальними установками цієї моделі є безпосередній зв’язок історичної
науки із усіма сферами людського буття та діяльності; аналіз структур,
оцінка динаміки економічних, соціальних та інших змін у суспільстві;
погляд на події з точки зору звичайної, пересічної людини; застосуван -
ня широкого кола джерел, у тому числі усних, зорових абощо; взят -
тя до уваги усього розмаїття питань, пов’язаних як із масовими руха -
ми, так і з подіями індивідуального життя; дослідження подій минуло -
го під певним кутом зору, крізь мереживо конвенцій, схем та стереоти -
пів; міждисциплінарність.
4 Тому написання біографії у руслі постмодер-
ну передбачає зміну наукових методологій, прив’язану до певних по-
дій внутрішнього (психічного) та зовнішнього (соціокультурного) життя
особистості.
5 Розуміння нерозривності зв’язку між життям та творчістю
особистості, між фактами психологічної та інтелектуальної біографії є
наріжним каменем біографічного підходу в сучасній історії.
6
У радянській, а згодом і в українській науці історична біографістика
як окрема дисципліна утвердилася саме у прив’язці до позитивістського
1 Берк П. Нова історія: її минуле і майбутнє [Текст]/Пітер Берк//Нові підходи
до історіописання/За р.ед. П. Берка. — К., 2010. — С. 15–18.
2 Ващенко В. В. Концепція «інтелектуальної біографії» та проблема констру-
ювання «наукових бі.ографій» в українській історіог.рафії. — С. 478.
3 Там само. — С. 486.4 Берк П. Нова історія: її м.инуле і майбутнє. — С. 15–18.5 Ващенко В. В. Концепція «інтелектуальної біографії» та проблема констру-
ювання «наукових бі.ографій» в українській історіог.рафії. — К., 2009. — С. 481.
6 Репина Л. П. Историческая биография и интеллектуальная история
[Текст]/Л. Репина//Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки/редкол.:
В. Смолій [та ін..]. — К., 2009. — С. 444.
концепту «наукової біографії». 1 Дослідники більшою мірою цікавили -
ся історією кар’єри свого героя, намагалися дати оцінку його діянням
у професійній та громадській сферах. Спроби повідати не лише про
трудовий шлях особистості, але і проникнути до її психології та на-
віть психофізіології реалізовувалося без застосування методів відпо -
відних наук, що автоматично відносило життєписи подібного характеру
до розряду художніх
2, багато в чому побудованих на авторському до-
мислі.
3 Такий підхід до написання біографій обумовив і структуру біль -
шості класифікаційних схем, покликаних структурувати наявний масив
досліджень. О. Галич виділив два жанрові типи біографічної прози. У традицій-
ному, або ж сюжетно-подієвому жанрі, роль авторського домислу зво -
диться до мінімуму, головний же наголос робиться на художньому ана-
лізі документально засвідчених подій та вчинків героя. Асоціативно-
психологічний жанр побудований на авторському домислі; тут домінує
художнє дослідження психології, внутрішнього світу героя, переважа -
ють образні, емоційні оцінки подій життя реальних людей.
4
Т. Павлова пропонувала класифікувати біографічні твори в залеж-
ності від відношення автора до матеріалу біографії та особистості ге -
роя на чотири типи: наукові, науково -популярні, науково -художні та
романтизовані.
5 Провідні ознаки наукової біографії — інтерес біографа
до особистості не самої по собі, а залежно від ролі, відіграної нею в іс-
торичних подіях
6 (або від її вкладу у відповідну галузь знання або ви -
робництва
7); наявність бібліографії та науково -довідкового апарату, на -
явність екскурсів до історіографії питання, академічний підхід до ви-
1 Ващенко В. В. Концепція «інтелектуальної біографії» та проблема констру-
ювання «наукових бі.ографій» в українській історіог.рафії. — С. 486.
2 Порудоминский В. Из записок биографа [Текст]/В. Порудоминский//Во-
просы литературы. — 1982. — № 6. — С. 213.
3 Муза Е. Не занимательности ради [Текст]/Е. Муза//Литературная. газета. —
1975. — № 37. — С. 4.
4 Галич А. А. Современная художественная документально-биогр.афиче-
ская проза (Проблемы развития жанров): автореф. дис. … канд. филол. наук:
10.01.08/А. А. Галич. — К., 1984. — С. 10–11.
5 Павлова Т. А. Историческая биогра.фистика в СССР. — С. 39.6 Там само. — С. 39.7 Там само. — С. 40.

28 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 29
світлення фактів.
1 Науково -популярну біографію, на думку авторки,
відрізняє особлива увага до історичної епохи, в якій довелося жити та
діяти героєві, та до його професійних досягнень. Головна ознака науко -
во -художньої біографії полягає у тому, що центром уваги біографії стає
неповторна людська особистість, важливим завданням стає розкрит -
тя еволюції душі героя. Цей тип поєднує в собі власне наукові методи
пізнання та художню інтуїцію біографа.
2 Нарешті, романтизована біо -
графія, зберігаючи загальну документальну канву оповідання, допускає
елементи не лише авторського домислу, але і вимислу.
3
О. Валевський пропонував класифікувати біографічні твори
за жанровою ознакою і розрізняв енциклопедичну біографію, тобто
біографічну інформацію, розміщену в довідниках, словниках, персо-
нальних енциклопедіях, хроніках абощо; історичну (науково -історичну)
біографію, що характеризується орієнтацією на науковість викладення
та пояснення; портретну біографію, що розповідає про окремі події та
етапи із життя персонажа, але не має не меті представити повну його
панораму; літературну (художню) біографію, що знаходиться на межі із
художньою літературою.
4
В. Чишко ділив біографічні твори на історичні (написані із дотриман-
ням лінійно-хронологічного опису подій та чітким слідуванням докумен -
там, висвітленням життя діяча в контексті соціальних подій, із якими він
пов’язаний, та аналізом його впливу на суспільні відносини або оцінкою
його загального значення для сфери, в якій він працював, а також роз-
глядом діяльності особи в контексті її епохи) та художні (в яких основна
увага приділяється змісту написаних героєм творів, простеження ходу
духовно-морального розвитку особи, ї внутрішнього світу, осмисленню
життя в контексті ідеї визначеності життєвого шляху).
5
І. Лосієвський виділяв два основних типи біографій: науковий та
науково -художній. Кожен із указаних типів він пропонував ділити іще
1 Павлова Т. А. Историческая биогра.фистика в СССР. — С. 41.2 Там само. — С. 41.3 Там само. — С. 42.4 Валевский А. Л. Основания биографи.ки. — С. 29.5 Чишко В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності
України. — С. 173.
на види. По-перше, за характером відображення та інтеграції докумен -
тального матеріалу згідно із творчою задачею біографа автор пропо -
нував розрізняти концептуальну, фактографічну та змішану біографії.
По-друге, за характером відображення документального матеріалу,
за формальними ознаками згідно із призначенням біографічного тек -
сту розвідки можна розділити на монографії, нариси, енциклопедичні
словникові статті, літописи (хроніки), науково -художні оповіді та есе.
1
Т. Черкашина презентувала розгалужену класифікаційну схему бі -
ографічних текстів. На думку авторки, біографічні дослідження можуть
бути структуровані за кількома напрямками. По-перше, за критері-
єм належності біографічного тексту до певної історичної епохи автор-
ка пропонує ділити біографії на античні, середньовічні, ренесансні, но -
воєвропейські, вікторіанські, сучасні.
2 По-друге, за повнотою охоплен -
ня життєвого шляху героя дослідниця класифікує біографії на повні
(комплексні), що всебічно відтворюють життєвий та творчий шлях ге -
роя від народження до смерті; та часткові, які звертаються до певного
етапу життєдіяльності особистості.
3 По-третє, залежно від домінуючо -
го аспекту оповідання Т. Черкашина розрізняє змістовно-смислові біо -
графії, котрі основну увагу зосереджують на інформативній насиченос-
ті твору новими чи маловідомими фактами з життя героя; та формалі -
зовані, в яких основний акцент робиться на динаміці форми і незвич-
ності конструювання текстової площини. І, нарешті, по-четверте, з по -
зицій правдивості відтворення образу видатної особистості авторка ре -
комендує розрізняти реальні життєписи, побудовані з опорою на ши-
року та репрезентативну джерельну базу; та альтернативні, автор яких
користується неперевіреними джерелами та фактами і тим самим від -
ходить від критерію достовірності.
4
Як бачимо, хоча питання тематичної класифікації біографічної прози
у вітчизняній науці залишається відкритим для обговорення
5, у більшості
1 Лосиевский И. Я. Научная биография писателя: проблемы интерпретации
и типологии. — С. 78–79.
2 Черкашина Т. Ю. Художня біографія: тер.мінологічний аспект.. — С. 194.3 Там само. — С. 196.4 Там само. — С. 197.5 Ярута Н. Деякі проблеми класифікації сучасної біографічної прози. —
С. 118.

30 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 31
випадків основним критерієм «науковості» біографії виступало і висту -
пає спрямування життєпису на події зовнішнього життя особистості.
Проте останнім часом у царині української біографістики наміти -
лися певні зрушення, спрямовані на відхід від традиційної моделі біо-
графічного письма та наближення до зразків постмодерну. Наприклад,
В. Маслійчук переконаний, що вада української біографістики, котра
має бути неодмінно подолана, полягає у надмірному тяжінні до вшану-
вання «видатних особистостей». На його думку, всяка особа, яка заслу-
говує на біографію, вже сама по собі є видатною.
1 Зі сторінок наукових
публікацій все частіше лунають думки про те, що однією із провідних
проблем вітчизняної біографічної науки має стати вивчення індивіду -
ального стилю історичних персонажів, зокрема чинників формування
та становлення особистості. На думку С. Світленка та А. Лимар, склас-
ти реальну картину людського буття дозволяє лише всебічне осмис -
лення людини із усіма її достоїнствами і вадами, дослідженням родин -
них зв’язків, людських взаємовідносин, повсякденного життя тощо. При
цьому приватна складова життя детермінує зміст «зовнішньої», публіч -
ної сфери.
2 С. Юсов зазначає, що індивідуальне буття людини склада -
ється з багатьох компонентів, серед яких значне місце посідають сві -
тоглядні уявлення, в тому числі релігійні. Без з’ясування цих уявлень
персональна мікроісторія (історія життя, біографія тощо) особистості
завжди буде неповною, особливо в аспекті реконструкції психологіч-
ного портрету об’єкта біографічного дослідження.
3 Щоправда, як ука -
зує Д. Стус, при цьому не можна відкидати соціальний чинник, адже
завданням сьогоднішнього дня є синтез, а не чергове заперечення та
1 Маслійчук В. Л. Межі й безмежжя української біографістики (кілька
міркувань) [Текст]/В. Л. Маслійчук//Біографі.стика в контексті сучасних історичних
та історіографічних досліджень: Харківський історіографічний збірник. — Х.,
2003. — Вип. 6. — С. 38.
2 Світленко С. Генеза індивідуального світу М. Т. Симоновича (Номиса) як
об’єкт біографічного дослідження [Текст]/С. Світленко, А. Лимар//Спеціальні
історичні дослідження: питання теорії та методики: Зб. наук. праць: У двох части-
нах. — К., 2006. — Число 13. — Ч. 1. — С. 283.
3 Юсов С. Генезис світоглядних уявлень В. Голобуцького і шляхи отримання
«путівки до життя» [Текст]/С. Юсов//Проблеми історії України: факти, судження,
пошуки: Міжвід. зб. .наук. пр. — 2007. — Вип. 16 (2). — С. 370.
відкидання. Приватне та громадське так тісно переплелися у реальному
житті, що одне у відриві без іншого неможливо зрозуміти.
1
Останнім часом інтерес дослідників до застосування психологічних
методів під час вивчення життєвого шляху особистості стає все більш
помітним в українській біографістиці. Вітчизняна наука вже має можли -
вість похвалитися наявністю паростків вельми молодої, проте вже до -
сить поширеної у наукових колах Західної Європи та особливо Північ -
ної Америки галузі знань — психобіографістики, тобто зводу відомос -
тей про теорію та практику написання психобіографій. Під психобіо -
графією ми будемо розуміти один із напрямів проведення дослідження
життя, який спирається на експліцитне використання формальних пси -
хологічних теорій при інтерпретації індивідуального життя.
2 Класиком
сучасної психобіографістики В. Шульцем сформульовані основні прин -
ципи, на яких має фундуватися якісне дослідження у даній царині зна-
ння. Їх короткий зміст виглядає наступним чином: психобіографія не є
патографією, тобто описанням душевної хвороби особистості; при на -
писанні психобіографії використовуються біографічні дані, але психо -
біографія не є біографією як такою, адже ставить на меті не розкриття
якнайповнішої історії життя особистості, а звернення уваги на якийсь
один аспект; психобіографія не зводиться до вивчення лише дитинства
особи, адже досвід, якого набула людина у підлітковому або доросло-
му віці, може бути не менш цінним; під час проведення дослідження
автор не повинен обмежуватися однією лише теорією З. Фрейда; пси-
хобіографія не шукає єдиної причини, котра би могла пояснити той чи
інший вчинок людини, усі можливі детермінанти поведінки мають роз -
глядатися в комплексі; психобіографія не є тільки особистісно-орієнто-
ваним текстом, вона не може бути написана без урахування загального
контексту епохи, політичного, економічного, соціального середовища.
3
1 Стус Д. Біографія: суб’єктивізація об’єкта [Текст]/Д. Стус//Київська старо-
вина. — 2002. — № 2. — С. 36.
2 Ващенко В. В. Психобіографія [Текст]/В. Ващенко//Історіогра.фічний
словник/С. І. Посохов, С. М. Куделко, Ю. Л. Зайцева [та ін..]; За ред. С. І. Посохова. —
Х., 2004. — С. 222–223.
3 Schultz W. T. What Is Psychobiography? [Електронний ресурс]/W. T. Schultz. —
Режим доступу: http://williamtodd.schultz.wordpress.c.om/what-is-
psychobiography/. — Доступ — 27. 11. 2011 р.

32 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 33
В українській історичній науці перші кроки на шляху застосування
психобіографічного підходу до вивчення особистості пов’язані насампе -
ред із ім’ям дніпропетровського ученого-грушевськознавця В. Ващен-
ка. Автор у своїх монографіях
1, спираючись на новітні концепції захід -
ної науки, спробував проаналізувати особистість свого героя крізь при -
зму нібито виявленої у нього «неврастенії». Роботи викликали в укра-
їнському історичному співтоваристві певний резонанс та були удосто -
єні неоднозначних оцінок: від в цілому позитивних
2 до різко негатив-
них.
3 Головним критичним зауваженням було визнання того факту, що
В. Ващенко, не будучи кваліфікованим спеціалістом у галузі людської
психології та не володіючи фахово методиками психоаналізу, неминуче
припустився у своїх дослідженнях неточностей та довільних інтерпре -
тацій.
4 Одначе, у будь-якому разі слід визнати, що серед українських іс -
ториків саме В. Ващенко найближче підійшов до реалізації вищезазна-
чених стандартів психобіографічного дослідження, закріплених у захід-
ній дослідницькій практиці, та заклав міцний фундамент до проведення
подальших розвідок у вказаній сфері.
Таким чином, вітчизняна біографістика, котра сформувалася і
до останнього часу розвивалася виключно у руслі позитивістської ме-
тодології, поступово починає змінювати свої риси. Поряд із життєпи -
сами, написаними із дотриманням основних програмних принципів
усталеної традиційної моделі, починає з’являтися все більше публіка -
цій, створених під впливом новітніх тенденцій в історичній науці. Осо-
бливо перспективною із цієї точки зору виглядає психобіографістика як
1 Ващенко В. В. Неврастенія: непрочитані історії (Деконструкція одного
надпису — сеанс прочитання автомонографії М. Грушевського) [Текст]/В. В. Ва-
щенко. — Д., 2002. — 408 с.; Ващенко В. В. Від самопрезентації до методології:
психобіоісторіографічн.ий вимір простору історіописання М. Грушевського
[Текст]/В. В. Ващенко. — Д., 2007. — 324 с.
2 Див. наприклад: Куделко С. М. Сторінки непрочитаної історії
[Текст]/С. М. Куделко//Біографістика. в контексті сучасних історичних та
історіографічних досліджень: Харківський історіографічний збірник. — Х., 2003. —
Вип. 6. — С. 185–186.
3 Див. наприклад: Гирич І. Увага, неофройдисти йдуть! [Текст]/І. Гирич//
Дзеркало тижня. — 2004. — 11 грудня.
4 Яковенко Н. Вступ до історії [Текст]/Н. Яковенко. — К., 2007. — С. 251.
своєрідний синтез біографічного та психологічного підходів до вивчен-
ня особистості. Дослідження життєвого шляху І. Ю. Рєпіна, проведені вітчизняни -
ми фахівцями, в цілому були підвладними описаним тенденціям в роз-
витку вітчизняної біографістики. Разом із тим, запропонований читаче -
ві кут зору на постать геніального живописця часто був детермінований
не тільки віяннями всередині самої науки, але й екзогенними факторами,
зокрема, продиктованим владою соціальним замовленням на конструю -
вання усталеного образу знаменитої людини із певним набором рис. Вра-
ховуючи те, що наше дослідження направлене на з’ясування впливу релі-
гійного чинника на світогляд, а, відповідно, і на творчість митця, під час
аналізу рєпінських біографій нами буде приділено першочергову ува -
гу тому, як це питання висвітлювалося у різний час. У зв’язку із тим, що
переважна більшість робіт була написана у концепті «наукової біографії»
(за визначенням В. Ващенка), вважаємо за доцільне застосувати для їх -
нього описання згадану вище класифікацію, запропоновану Т. Павлово -
ю.
1 Окрім того, ми зупинимося не тільки на повних, але і на часткових
життєписах (класифікаційна схема Т. Черкашиної
2).
Перші біографічні нариси про І. Ю. Рєпіна почали з’являтися іще
за його життя. Чи не перший життєпис тоді ще юного живописця вий -
шов з -під пера художнього критика В. Стасова у 1875 році.
3 Критик на -
вів основні події життя митця (місце народження, переїзд до столиці,
навчання в Академії мистецтв, пенсіонерська поїздка за кордон), але
основний акцент зробив на етапах його творчого поступу. У 1899 році
стаття, присвячена І. Ю. Рєпіну, з’явилася в «Енциклопедичному словни -
ку» Ф. Брокгауза та І. Ефрона.
4 Проте основна кількість публікацій ціл -
ком природно почала виходити друком уже після його смерті. Масив присвячених І. Ю. Рєпіну біографічних творів, написаних
у СРСР до середини 1930 -х рр., не можна назвати надто чисельним.
1 Павлова Т. А. Историческая биогра.фистика в СССР. — С. 40–42.2 Черкашина Т. Ю. Художня біографія: тер.мінологічний аспект.. — С. 196.3 Стасов В. В. Илья Ефимович Репин [Текст]/В. В. Стасов//Избранные сочи-
нения [Текст]: в 3 т./редкол.: Е. Д. Стасова [и др.]. — М., 1952. — Т. 1. — С. 525–540.
4 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Энциклопедическ.ий словарь/Под
ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. — СПб., 1899. — Т. 54. — С. 481.

34 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 35
Це, на нашу думку, було обумовлено кількома чинниками. Знаний ху -
дожник, який через об’єктивні причини залишився за кордоном Радян -
ської Росії та відмовився переїздити на її територію, очевидно, викли-
кав невдоволення та занепокоєння з боку властей. З іншого боку, за -
гальна художня ситуація, що склалася у країні у 1920-ті — на почат-
ку 1930 -х рр., характеризувалася пануванням авангардизму, співзвуч -
ного пафосу докорінної перебудови всіх сфер буття. На цьому тлі Рє-
пін як один із найбільш відомих членів Товариства передвижників та
представник реалістичної школи виглядав неактуально. Вказані чинни -
ки зумовили і характер рєпінських життєписів, котрі виходили друком
у вказаний проміжок часу.
Одна із перших біографій, надрукованих у Радянському Союзі
по смерті живописця, належала перу І. Грабаря
1 — художника, мисте -
цтвознавця, учня Іллі Юхимовича. Автор запропонував стислий опис
життя свого учителя та проаналізував його творчу спадщину. В дано-
му тексті Рєпіна відкрито названо учнем іконописця
2, а його творчість,
особливо раннього періоду, оцінено без зайвого захоплення: «Твори
цього періоду [навчання в Академії мистецтв] ще мало говорять про
майбутнього Рєпіна (…) і виглядають скоріше академічними та відста -
лими, аніж передовими».
3 Згадуючи про найбільш відомі рєпінські кар -
тини побутової та історичної спрямованості — «Хресний хід у Курській
губернії», «Іван Грозний та син його Іван», «Запорожці пишуть листа
турецькому султанові», «Не чекали» (цей твір названо «найкращим се -
ред написаних Рєпіним»
4), І. Грабар приділяє особливу увагу вивченню
живописних достоїнств та недоліків указаних полотен, уникаючи над -
то детального заглиблення у їхній політичний та соціальний контекст.
В статті також згадуються (хоча й побіжно і в негативному плані) кар-
тини художника на релігійну тематику, зокрема, «Іди за Мною, сатано!».
Підводячи підсумок своєї розповіді, мистецтвознавець зазначив, що
1 Грабарь И. Э. Репин Илья Ефимович [Текст]/И. Грабарь//Энциклопед.и-
ческий словарь Русского библиографического . института Гранат/Под ред. проф.
Ю. С. Гамбарова [и др.]. — М., [1932]. — Т. 36. — Ч. 1. — Стлб. 536–541.
2 Там само. — Стлб. 536.3 Там само. — Стлб. 537.4 Там само. — Стлб. 539.
не міг би віднести Іллю Юхимовича «до розряду тих великих майстрів
живопису, яких в такій великій кількості дала світу Франція за минуле
[ХІХ] сторіччя», пояснюючи це тим, що митець «не повністю використав
відпущені йому природою дані» і «змушений був розмінювати свій уні -
кальний дар живописця».
1 Як бачимо, в цілому публікація містить бага -
то критичних зауважень на адресу І. Ю. Рєпіна, причому, на нашу дум-
ку, не завжди повністю виправданих.
Протягом кількох подальших років рєпінські життєписи виходили
переважно у формі невеликих наукових статей, надрукованих у спеціа-
лізованих продовжуваних виданнях.
2 Але вже 1937 року побачила світ
двотомна монографія І. Грабаря «Рєпін» (перевидана у 1963–1964 ро-
ках
3), за написання якої дослідник незабаром отримав Сталінську премію
першого ступеня. Твір майже одразу став класичним для усіх дослідни -
ків рєпінського життя та творчості. У монографічному дослідженні автор
зробив спробу панорамного висвітлення життєвого та творчого шляху
митця. Крім того, він почав відходити від досить різких оцінок художньої
спадщини живописця, закцентувавши увагу на революційно-народниць -
ких устремліннях художника.
4
Така зміна трактовки образу І. Ю. Рєпіна, на нашу думку, могла бути
обумовлена обмеженнями творчих експериментів, що почалися в СРСР
з другої половині 1930 -х років та були пов’язані зі стабілізацією правля -
чого режиму. Радянським працівникам мистецької сфери відтоді пропо -
нувалося працювати у рамках єдиного методу — соціалістичного реаліз -
му. У цих обставинах творчість І. Ю. Рєпіна, в мистецькій палітрі якого
реалістичний напрямок займав одне із чільних місць, стала надзвичайно
1 Грабарь И. Э. Репин Илья Ефимови.ч. — Стлб. 541.2 Див. наприклад: Журавлева Е. Творчество Репина [Текст]/Е. Журавлева//
Искусство. — 1936. — № 5. — С. 1–39; Леткова Е. О Репине [Текст]/Е. Леткова//Ис-
кусство. — 1936. — № 5. — С. 104–114 та ін.
3 Грабарь И. Э. Репин [Текст]: в 2 т./редкол.: В. Н. Лазарев [и др.]. — М., 1963–
1964. Т. 1: От первых шагов до эпохи расцвета. — 332 с.
Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до последних творческих лет. — 330 с.
4 Цит. за: Илья Ефимович Репин (1844–1930). Краткий рекомендательный
указатель [Текст]/Сост. Е. Е. Левина; Под общ. ред. А. К. Лебедева. — М., 1950. —
С. 40.

36 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 37
затребуваною. Із непростої та неоднозначної особи почали формувати
ідеалізованого «типового представника» реалізму в живописі.
Почали поступово з’являтися короткі науково -популярні біографічні
нариси, розраховані на масового читача. Зокрема, 1939 року вийшла дру-
ком розвідка Н. Моргунової-Рудницької
1, у 1940 році, до десятої річниці з
дня смерті І. Ю. Рєпіна, були видані роботи Я. Лєщинського
2, Г. Тимошина 3
та ін. Автори цих публікацій загострювали увагу на класовому походжен-
ні художника — вихідця із сім’ї бідних військових поселенців, — його по-
дальшому співчутті до революційних ідей та написанні полотен на відпо-
відну тематику. Разом із цим, релігійний чинник в житті митця ще не за-
лишається поза увагою. Зі сторінок вказаних видань читач дізнається і про
дитячі зайняття Рєпіна писанкарством, і про навчання в іконописній май-
стерні та власні іконописні практики, і про зрілі картини на релігійні сюже-
ти (хоча згадки про них зазвичай подані у невигідному світлі).
Але такі релігійні «ухили» у творчій спадщині митця були, очевидно,
не надто вигідні для пануючої ідеологічної системи. Тому у відповідній
статті, розміщеній в першому виданні «Великої радянської енциклопедії»,
Іллю Юхимовича називають уже не просто видатним вітчизняним живо-
писцем, у творчості якого «знайшли відображення найкращі традиції ро -
сійського реалістичного мистецтва», а митцем, який «зберіг заповіти ре-
волюційних демократів Бєлінського, Чернишевського та Добролюбова».
4
У тексті ми вже не зустрічаємо ніяких згадок про Православну релігію
у житті та творчості митця; навпаки, увага акцентується на його мате-
ріалістичному світоглядові та співчутті до ідей радикальних соціальних
перетворень. Зокрема, вказується, що художник «відізвався рядом своїх
творів на політичні події минулого»; а вся творчість митця «несла у собі
поряд із визвольними цілями свого часу ідеї справжньої гуманності, на -
родності та гарячої віри у світле майбутнє».
5
1 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Репин [Текст]/Н. Д. Моргунова-Рудницкая. —
М.; Л., 1939. — 47 с.
2 Лещинский Я. Д. И. Е. Репин. К десятилетию со дня смерти [Текст]/Я. Ле-
щинский. — Л., 1940. — 46 с.
3 Тимошин Г. Репин [Текст]/Г. Тимошин. — Ростов н/Д., 1940.. — 30 с.4 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Большая Советская Энциклопедия/
Гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М., 1941. — Т. 49. — С. 652.
5 Там само. — С. 655.
В роки Великої Вітчизняної війни інтерес до постаті Іллі Юхимови-
ча зріс іще більше. Збільшилася кількість видань, розрахованих на ма-
сову аудиторію. З одного боку, це було пов’язано із сотою річницею від
дня народження майстра пензля, котра була відзначена 1944 року; з ін-
шого — необхідністю патріотичного виховання широких народних мас
в умовах ведення кровопролитної війни на прикладі. Ювілею були при-
свячені життєписи, що вийшли з -під пера С. Дружиніна
1, А. Лебедє -
ва
2, А. Сидорова 3. До кінця 40 -х рр. ХХ ст. побачили світ також роботи
М. Бабенчикова
4, А. Савінова 5 та інших.
Незважаючи на розмаїття прізвищ авторів, вказані біографічні
твори були вкрай подібні один до одного. Зазвичай вони публікува-
лися у вигляді брошур кишенькового формату. У тексті науково-по -
пулярного характеру акцент робився насамперед на творчій складо-
вій життя І. Ю. Рєпіна, постать же самого художника в основному ви-
являлась затушованою. Зі сторінок творів до читача звертався не жи-
вий митець зі своєрідними рисами характеру, а залакований образ із
вип’яченими рисами завзятого антиклерикала та революціонера. Усі
епізоди життя живописця, які б порушували ідеальну модель біогра -
фії, або опускалися, або трактувалися вельми своєрідно. Наприклад,
А. Сидоров намагався спростувати той факт, що першим учителем
І. Ю. Рєпіна в царині мистецтва був іконописець, обґрунтовуючи це
тим, що «Бунаков писав образи на картоні або просто на стінах цер-
ков, наслідуючи у своєму ділі не староруські ікони, а новий, сучасний
йому релігійний живопис».
6
Стаття у другому виданні «Великої радянської енциклопедії», що
побачила світ 1955 року, остаточно зафіксувала за Іллею Юхимовичем
кліше «найкрупнішого представника демократичного реалістичного
1 Дружинин С. Н. И. Е. Репин [Текст]/С. Н. Дружинин. — М., 1944. — 39 с.2 Лебедев А. И. Илья Ефимович Репин (1844–1930) [Текст]/А. И. Лебедев. —
М.; Л., 1944. — 23 с.
3 Сидоров А. А. Илья Ефимович Репин [Текст]/А. А. Сидоров. — [б. м.],
1943. — 31 с.
4 Бабенчиков М. В. И. Репин [Текст]/М. В. Бабенчиков. — М., 1949. — 40 с.5 Савинов А. Илья Ефимович Репи.н [Текст]/А. Савинов. — Л., 1950. — 12 с.6 Сидоров А. А. Илья Ефимович Репи.н. — С. 7.

38 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 39
російського мистецтва».
1 Аналогічна трактовка образу живописця від -
билася і у статті, опублікованій у третьому виданні енциклопедії.
2
Серед фундаментальних наукових праць, що виходили друком
протягом наступних років, хочеться особливо виділити монографію
О. Лясковської
3, котра являє собою епічну оповідь про життя та твор -
чість художника, детально знайомить читача із історією створення най -
більш відомих його картин, наводить велику кількість ілюстрацій — як
завершених творів, так і підготовчих ескізів. Проте початковому (життя
у Чугуєві) та кінцевому (перебування у Пенатах) періодам життя худож-
ника авторкою, на наш погляд, приділено недостатньо уваги.
Починаючи з 1960 -х років науково -популярні та науково -худож -
ні біографії І. Ю. Рєпіна набули якісно нового звучання. Великою мі -
рою це стало можливим завдяки появі великої кількості спеціалізова -
них наукових праць, котрі висвітлювали окремі грані життя генія живо -
пису (про них мова піде дещо пізніше). Рєпінські життєписи виходили
з- під пера С. Пророкової
4, Н. Моргунової-Рудницької 5 та інших авторів,
котрі, за поодиноким виключенням
6, почали відходити від поширеної
до того часу форми короткого нарису, присвяченого в основному твор-
чому шляху живописця. Тепер, окрім аналізу творчого шляху митця,
біографи робили спроби осягнути та розкрити перед читачем постать
самого художника, з метою чого більша увага приділялася повсякден -
ному життю портретованого героя, його взаємовідносинам із людьми
у неформальному середовищі спілкування (у т. ч. в родині) тощо.
У 1987 році була опублікована науково -художня біографіч -
на повість С. Венгловського.
7 Автор відійшов від заїждженого образу
1 Сарабьянов Д. В. Репин Илья Ефимович [Текст]/Д. В. Сарабьянов, А. А. Фе-
доров — Давыдов//Большая Советская Энциклопедия/Гл. ред. Б. А. Введенский. —
М., 1955. — Т. 36. — С. 397.
2 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Большая Советская Энциклопедия/
Гл. ред. А. М. Прохоров. — М., 1975. — Т. 22. — С. 37–38.
3 Лясковская О. А. Илья Ефимович Репин [Текст]/О. А. Лясковская. — М.,
1962. — 345 с.
4 Пророкова С. А. Репин [Текст]/С. А. Пророкова. — М., 1960. — 415 с.5 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и творчество
[Текст]/Н. Д. Моргунова-Рудницкая. — М., 1965. — 295 с.
6 Роттерт Т. Г. Илья Ефимович Репи.н [Текст]/Т. Г. Роттерт. — Л., 1966. — 47 с.7 Венгловський С. А. Ілля Рєпін [Текст]/С. А. Венгловський. — К., 1987. — 224 с.
художника, який пропагувався протягом попередніх п’яти десятків ро -
ків. У книзі ми бачимо не знеособлену постать, всі дії якої можна трак -
тувати однозначно; перед нами постає жива людина зі своїми болями
та радощами, вадами характеру, особливостями поведінки тощо. На нашу думку, авторові вдалося вдало вписати до контексту повісті
не лише зовнішні чинники, котрі впливали на настрої та творчі уподобан-
ня художника; не менш майстерно та делікатно він торкається і внутріш -
ніх детермінант. Чи не вперше серед рєпінських біографій ми знаходимо
обережні відсилки до «слизьких» тем, яких було не заведено торкатися
в аналогічних публікаціях попередніх років. Серед них — тісне спілкуван-
ня із Емілією, кузиною-монахинею Верхо-Харківського Миколаївського
монастиря
1; складні відносини із першою дружиною В. О. Шевцовою та
романтичні захоплення зрілих років
2; відхилення у психічному здоров’ї
дітей художника — Надії та Юрія
3; революція та громадянська війна в Ро-
сії як чинники, що підштовхнули митця до написання трагічних картин
Євангельського циклу
4 тощо. Революційна, народницька тема у творчості
митця теж не залишена поза увагою, але їй приділене не домінантне міс-
це; вона вписана у загальний контекст творчої біографії митця.
Безперечно, робота має і недоліки, до яких відносимо насамперед
недостатньо детальне висвітлення життя І. Ю. Рєпіна після набуття Фін -
ляндією незалежності. Проте ці вади можуть бути пояснені недостат -
ньою можливістю доступу до документальних джерел, що стосували -
ся вказаного періоду. В цілому ж, на нашу думку, біографічна повість
С. Венгловського є одним із найбільш досконалих зразків науково -ху -
дожніх викладень біографії І. Ю. Рєпіна.
Протягом останніх двадцяти років публікаторська діяльність
не припинялася. Короткий нарис з’явився у «Популярній художній ен-
циклопедії живопису».
5 У цій статті художник постає насамперед у ролі
1 Венгловський С. А. Ілля Рєпін [Текст]/С. А. Венгловський. — К., 1987. —
С. 145–146.
2 Там само. — С. 193–194.3 Там само. — С. 209.4 Там само. — С. 210–211.5 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Энциклопедическ.ий словарь живо-
писи: Западная живопись от Средних веков до наших дней/Под ред. М. Лаклотта
и Ж.-П. Кюзена. — М., 1997. — С. 816–817.

40 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 41
співця російської історії та дійсності, багато уваги приділено і його пор -
третній творчості. Але в той же час у статті відсутні жодні згадки про
твори митця на революційну та релігійну теми, а життєпис фактично
переривається на 1917 році (за дванадцять років до смерті художника).
На нашу думку, це дає читачеві уривчасте уявлення про художню спад -
щину митця та широту його творчого діапазону. Серед науково -художніх видань пострадянського часу можемо ви -
ділили роботу О. Тагліної
1, в якій авторка прагне по можливості неупе-
реджено відбити усі аспекти життя І. Ю. Рєпіна, але не уникає вад, по-
мічених нами у згаданих вище роботах (а саме — недостатній рівень
висвітлення окремих періодів життя героя). Слід відзначити, що науково -популярні публікації останніх років
були в основному представлені окремими випусками продовжуваних
видань, присвячених історії вітчизняного та світового мистецтва. Укла -
дачі рєпінського випуску видання «Художня галерея»
2 досить коротко
зупинилися на особистій біографії Іллі Юхимовича, приділивши осно -
вну увагу його творчості. Робота побудована за систематичним прин-
ципом, і, зокрема, включає такі підрозділи, як «Релігійні картини», «Се -
лянська тема», «Сімейні портрети», «Політичні сюжети», «Відомі співвіт -
чизники» тощо. Це дозволило презентувати для читачів майже усі грані
творчості Рєпіна, прослідкувати динаміку змін його естетичних та сві -
тоглядних переконань. У відповідних випусках видань «Великі імена: Із
зібрання Державної Третьяковської галереї»
3 та «Великі художники» 4,
навпаки, більшу увагу приділено життю художника, а рєпінські творчі
практики вписані в його контекст.
Паралельно із написанням повних біографій І. Ю. Рєпіна, ішов і роз -
виток його часткових біографій, тобто увага авторів приділялася і ви -
вченню та аналізові окремих граней життєвого та творчого шляху
1 Таглина О. В. Илья Репин [Текст]/О. В. Таглина. — Х., 2009. — 123 с.2 Художественная галерея. Полное собрание работ всемирно известных ху-
дожников. № 36. Илья Репин. [Текст] — [К.], 2005. — 31 с.
3 Великие имена: Из собрания Государственной Третьяковской галереи.
№ 11. Илья Репин [Текст]/редкол.: Л. Иовлева [и др.]. — [М.], 2007. — 32 с.
4 Великие художники. Илья Ефимович Репин (1844–1930) [Текст]/[автор
текста С. Королева]. — М., 2010. — 52 с.
живописця. Інтенсифікація досліджень подібного характеру спостеріга -
лася в останні воєнні та особливо післявоєнні роки.
Насамперед хотілося б сказати про наукові розвідки регіонально -
го спрямування, тобто присвячені вивченню зв’язків митця із різни -
ми територіями колишньої Російської імперії. Найбільшу зацікавленість
із нашого боку викликають, безперечно, дослідження, що висвітлюють
взаємозв’язки художника із нашою країною, хоча їхня сутність сформу -
льована П. Говдею та О. Коваленком в одному реченні: «Ілля Рєпін лю -
бив Україну, де він народився і виріс, щиро любив український народ».
1
До нинішнього часу вийшла фактично єдина фундаментальна науко -
ва робота, написана у вказаному напрямку — монографія Ю. Бєлічка.
2
Основна ж кількість наукових розвідок була присвячена висвітленню рє -
пінських слідів в окремих регіонах України, а особливо на Харківщині.
До середини 1940 -х років доакадемічний період життя І. Ю. Рєпі -
на багато у чому був загадкою навіть для спеціалістів, не кажучи вже
про масову аудиторію. Одним із перших спробував пролити світло
на це питання уже неодноразово згаданий нами І. Грабар. Безпосеред -
нім об’єктом його дослідження виступила чугуївська іконописна шко -
ла
3, вихідцем із якої був Ілля Юхимович, тому ім’я самого Рєпіна у ній
згадується опосередковано. Проте наведені в ній матеріали дають змо-
гу судити про еволюцію творчого розвитку молодого художника під
впливом чугуївського культурного середовища, і тому ця розвідка,
на нашу думку, цілком може бути зарахована до масиву рєпінської біо-
графічної історіографії. Інший, не менш знаний дослідник — В. Москвінов — звернув-
ся до постаті І. Ю. Рєпіна у переддень Великої Вітчизняної війни, іще
у 1940 році. Йому вдалося зібрати унікальні свідчення далеких роди -
чів художника та людей, котрі знали його особисто. Багато із них не пе-
режили років воєнного лихоліття, тож зібрана інформація була без
1 Говдя П. І. Передвижники і Україна [Текст]/П. І. Говдя, О. М. Коваленко. — К.,
1078. — С. 16.
2 Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна [Текст]/Ю. В. Бєлічко. — К.,
1963. — 125 с.
3 Грабарь И. Э. Чугуевские учителя Репина [Текст]/И. Э. Грабарь//Репин. Ху-
дожественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л.:, 1948. —
Т. 1. — С. 17–32.

42 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 43
перебільшення унікальною. Вже по закінченню Великої Вітчизняної
війни В. Москвінов доповнив та систематизував накопичені матеріали
та виклав їх у науковій статті «Рєпінськими місцями Харківщини».
1 Його
розвідка порівняно із роботою Грабаря є більш широкою і за хроноло-
гічними рамками, котрі охоплюють 1844–1914 рр., і за кількістю підня -
тих питань. Робота складається із шести підрозділів, кожен із яких ви -
світлює окреме питання — становище Чугуєва та його околиць у 1840-х
роках; спогади земляків про молодого живописця; чугуївська іконопис -
на школа; гостювання Іллі Юхимовича в Чугуєві уже у ранзі відомого
на всю країну художника; генеалогія родини Рєпіних; святкування сто -
річчя художника в Чугуєві.
Зазначена стаття ще не дає читачеві цілісного уявлення про зв’язки
митця із його малою батьківщиною, а лише намічає окремі проблемні
моменти, котрі мають бути вирішені в ході подальших досліджень. Ці
та інші питання були згодом набагато більш ґрунтовно розкриті у на-
ступній роботі В. Москвінова «Рєпін на Харківщині»
2, яка на сьогодніш -
ній день може вважатися найбільшим повним науковим дослідженням
із зазначеної проблематики. Перебуванню художника в Чугуєві у 1876–1877 роках, після по -
вернення із закордонної поїздки, присвячено окрему главу в популяр-
ній публікації А. Каштаньєра.
3 Але ця глава містить багато неточнос -
тей та фактичних неспівпадань (для прикладу, учень Рєпіна художник
С. М. Прохоров народився 1873 року в Малоярославці Калузької губер -
нії, зі знаним живописцем познайомився лише на початку ХХ ст. у Пе-
тербурзі, а, отож, ніяк не міг у Харкові 1877 року «розпитувати Рєпіна
про паризькі виставки»
4, як про це пише А. Каштаньєр). Тому, з нашої
точки зору, вказаний текст має лише художню, а не наукову цінність;
типологічно він може бути віднесений до романтизованої біографії.
1 Москвинов В. Н. По репинским местам Харьковщины [Текст]/В. Н. Москви-
нов//Репин. Художественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.;
Л.:, 1949. — Т. 2. — С. 393–429.
2 Москвинов В. Н. Репин на Харьковщине [Текст]/В. Н. Москвинов. — Х.,
1959. — 102 с.
3 Каштаньер А. Г. Имена на мраморе [Текст]/А. Г. Каштаньер. — Х., 1957. —
183 с.
4 Там само. — С. 27.
Після того як у Чугуєві 1969 року відчинив для відвідувачів свої две -
рі Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна
1, велика кількість наукових
та науково -популярних публікацій вийшла з -під пера співробітників цьо -
го музею. Серед розвідок основну частину займають ті, що висвітлюють
дитячі та підліткові роки митця
2, а також генеалогію роду Рєпіних. 3
Науково -дослідницька робота проводиться також співробітника -
ми Харківського художнього музею, у фондах якого зберігається най-
більша рєпінська колекція в Україні. До сто п’ятдесятої річниці від дня
народження живописця було проведено науково -практичну конферен -
цію
4, учасники якої додали нових штрихів до строкатої картини життя
та творчості Іллі Юхимовича. Рєпінські сліди на Слобожанщині також ставали об’єктом вивчення
В. Берліна
5, С. Хаустової 6 та інших. Не залишилися поза дослідницьким
об’єктивом і зв’язки митця із Сумщиною
7 та Луганщиною. 8
Якщо слобожанську землю традиційно асоціюють із роками дитин -
ства та отроцтваІ. Ю. Рєпіна, то найостанніший і ще менш досліджений
період його життя нерозривно пов’язаний із селищем Куоккала (нині —
Рєпіно Ленінградської області Російської Федерації). Мала вивченість
1 Андрусенко Г. Б. Художественно-мемориал.ьный музей И. Е. Репина
[Текст]/Г. Б. Андрусенко. — Х., 1988. — С. 5.
2 Див. наприклад: Козачук В. Дитинство художника [Текст]/В. Козачук//
Червона зірка. — Чугуїв, 1989. — 1 серп.; І. Є. Рєпін та Чугуєвщина [Текст]//Музеї
України. — 2006. — № 1. — С. 18–22. — Без підпису, та ін.
3 Див. наприклад: Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения [Электрон-
ный ресурс]/Бучастая С. И. — Режим доступа: http://repin.chugue.v.net/rodoslovna.
htm. — Доступ — 03.09.2011 г.; Бучастая С. И. Из родовода И. Е. Репина [Электрон-
ный ресурс]/С. Бучастая. — Режим доступа: http://repin.chugue.v.net/rodovod %20
repin.htm. — Доступ — 03.09.2011 г.
4 Науково-практична конференція, присвячена 150-річчю від дня народжен-
ня І. Ю. Рєпіна: тези доповідей та повідомлень [Текст]/[упоряд.: Денисенко О. Й.];
Упр. культури Харк. облвиконко.му, Харк. худож. музей. — Х., 1994. — 47 с.
5 Берлин В. Д. Приглашение к тайне [Текст]/В. Берлин. — Х., 1995. — 128 с.6 Хаустова С. Г. І. Ю. Рєпін та Слобожанщина [Текст]/С. Г. Хаустова//
Науково-теоретичні здобутки Слобідської України: філософія, релігія, культура:
зб. наук. статей за матеріалами конф. — Х., 2000. — С. 114–119.
7 Побожій С. І. Ілля Рєпін і Сумщина [Текст]/С. І. Побожій. — Суми, 2009. — 108 с.8 Пенаты Репина на Луганщине [Электронный ресурс]. — Режим доступа:
http://disi.org.ua/.nav.php? action= artic.le&id=33. — Доступ — 12.02.2011 г.

44 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 45
подій того часу обумовлена тим, що Куоккала з 1917 по 1939 роки пе -
ребувала у складі незалежної Фінляндії і була приєднана до складу
СРСР разом з частиною інших фінських земель по закінченню війни
1939–1940 рр. Тоді ж у рєпінському маєтку було відкрито меморіаль -
ний музей, але практично ніякої дослідницької роботи його співробіт -
ники розгорнути не встигли через початок Великої Вітчизняної війни.
1
Тому завіса над цим розділом рєпінської біографії почала відсуватися
лише у повоєнні роки із публікацією статті І. Грабаря.
2
У 1962 році музей було відновлено 3, тож усі публікації подальших
років були нерозривно пов’язані із його діяльністю. Серед найбільш ці -
кавих хотілося б відзначити монографію О. Кириліної
4, в якій авторка
дала панорамну характеристику життя художника протягом першої тре -
тини ХХ ст. Хоча увагу дослідниці неминуче привертали події зовнішньо -
го, громадського життя митця, все ж таки основну свою увагу вона сфо -
кусувала на повсякденному, приватному: спробувала дати характеристи -
ку особистісним якостям Рєпіна, проаналізувала непрості родинні відно -
сини, описала побут та звички кожного із сім’ї тощо. Т. Бородіна у сво-
їй публікації «Погляд збоку»
5, навпаки, основну увагу приділила подіям
публічного життя митця, зокрема, розказала про його виставкову діяль -
ність, описану в зарубіжній пресі першої трет ини ХХ ст.
Увагу дослідників привертали й інші території колишньої Росій -
ської імперії, які відвідував Ілля Юхимович протягом усього свого дов-
гого та насиченого творчого життя. Зокрема, С. Лісецький у своєму на-
уково -популярному нарисі «Рєпінськими місцями» розповів про пере -
бування художника на Поволжі під час створення полотна «Бурлаки
1 Бородина Т. П. «Пенаты» — музей-усадьба И. Е. Репина [Текст]/Т. П. Бороди-
на//Декоративное ис.кусство. — 2004. — № 3. — С. 32.
2 Грабарь И. Э. Зарубежный период Репина [Текст]/И. Э. Грабарь//Репин. Ху-
дожественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л.:, 1948. —
Т. 1. — С. 293–308.
3 Бородина Т. П. «Пенаты» — музей-усадьба И. Е. Репина. — С. 33.4 Кириллина Е. В. Репин в «Пенатах» [Текст]/Е. Кириллина. — Л., 1977. —
208 с.
5 Бородина Т. П. Взгляд со стороны: к 165-летию со дня рождения Ильи Ре-
пина [Электронный ресурс]/Бородина Т. — Режим доступа: http://www.inieberega.
ru/node/192. — Доступ — 18.11.2011 г.
на Волзі» у 1870–1873 рр. Автор включив до контексту і сучасні йому
події, а саме процес спорудження Куйбишевської ГЕС, який відбував-
ся у 1950–1957 роках, тим самим перекинувши місток від минулого
до сьогодення і протиставивши рабську працю та безправ’я бурлаків
ентузіазму будівників «світлого майбутнього». Не залишилися непоміченими і творчі сліди, залишені Рєпіним
у двох російських столицях. Зокрема, рокам життя митця, проведеним
у Москві, було присвячено наукові розвідки В. Москвінова
1 та С. Іванова. 2
Подібні за темою, ці роботи принципово відмінні за характером викла-
дення матеріалу. Зокрема, робота Москвінова спрямована насамперед
на дослідників рєпінської творчості та являє собою приклад наукового
дослідження мемуарно-топографічного характеру, адже автор насампе -
ред ставив перед собою завдання прослідкувати, коли і за яких обста-
вин Рєпін відвідував Москву, де саме у цьому місті він жив та працював,
який вплив справило московське товариство на творчість митця тощо.
Окрім цього, авторові вдалося відшукати та висвітлити у своїй публікації
багаті, до того часу маловідомі або зовсім невідомі, біомонографічні рє -
пінські матеріали. Робота Іванова, у свою чергу, направлена на більш ши-
року, масову аудиторію, і може бути віднесена до науково-популярного
типу. Дослідження Г. Прибульської «Рєпін у Петербурзі»
3 розкриває перед
нами практично усю панораму біографії художника, адже із Північною
Пальмірою він був пов’язаний практично протягом усього свого усвідом -
леного творчого життя. Особливий акцент у роботі дослідниці робить-
ся на повсякденному житті Іллі Юхимовича, а також на історії написання
ним окремих творів, більшою мірою портретних. Про творчі звершення Рєпіна, основи яких були закладені під час
перебування художника у підмосковному маєтку Мамонтових Абрам -
цеві, яке в останній чверті ХІХ ст. зайняло нішу одного з найяскравіших
мистецьких осередків країни, розповідає дослідження В. Пилипенка.
4
1 Москвинов В. Н. Репин в Москве [Текст]/В. Н. Москвинов. — М., 1954. —
116 с.
2 Иванов С. В. Москва в жизни и творчестве И. Е. Репина [Текст]/С. Иванов. —
М., 1960. — 142 с.
3 Прибульская Г. И. Репин в Петербурге. — 295 с.4 Пилипенко В. Н. И. Репин в Абрамцеве [Текст]/В. Пилипенко. — Л., 1980. — 78 с.

46 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 47
Протягом останніх двадцяти років значно зросла кількість науко -
вих розвідок, що розкривають грані біографії митця, пов’язані із його
білоруським маєтком Здравньово на Вітебщині. Очевидно, це є наслід-
ком музеєфікації пам’яті про живописця на білоруських теренах — Му-
зей-садиба І. Ю. Рєпіна «Здравньово» відчинив для відвідувачів свої
двері 1988 року.
1 На сьогоднішній день найбільш знаним білоруським
дослідником творчості І. Ю. Рєпіна є старший науковий співробітник
музею В. Шишанов, перу якого належать чисельні розвідки з указаної
проблематики.
2
Можемо виділити іще одну групу робіт, котрі не представляють
собою викладення цілісної біографії митця і не торкаються окремих
періодів його життя, пов’язаних із тими чи іншими регіонами. Ці дослі -
дження цієї групи розкривають окремі грані духовного світу художни -
ка: його світоглядних установок, естетичних уподобань, релігійних пе -
реконань тощо. Не секрет, що оточення може достатньо сильно вплинути на жит-
тя людини у всіх його проявах. Ілля Юхимович і сам був щонайменше
неординарною особистістю, а спілкування із провідними діячами мис -
тецтва вносило нові нотки до симфонії рєпінської душі. Історія спілку -
вання І. Ю. Рєпіна із живописцями та художніми критиками (І. М. Крам -
ським, В. О. Сєровим, В. Д. Полєновим, В. В. Стасовим тощо) достат -
ньо повно висвітлена практично у всіх розгорнених біографічних творів
про І. Ю. Рєпіна. Його ж зносини із представниками інших галузей мис -
тецтва вельми часто залишалися «за кадром». В той же час, за словами
1 Шишанов В. Здравнево. Исторический облик и музеефикация усадьбы
[Электронный ресурс]/В. Шишанов. — Режим доступа: http://vash2008.myl.ivepage.
ru/file/index/next._10198.0.2009_08_24._21_25_27. — Доступ — 15.02.2011 г.
2 Див. наприклад: Шишанов В. А. К истории коллекции работ И. Е. Репина
в Витебском областном краеведческом музее [Электронный ресурс]/В. А. Ши-
шанов. — Режим доступа: http://repin.chugue.v.net/. — Доступ — 15.02.2011 г.;
Шышанаў В. Невядомае Здраўнёва [Электронны рэсурс]/Шышанаў В. — Рэжим
доступу: http://vash2008.myl.ivepage.ru/wiki/135.8/546_ %D0 %9D %D0 %95 %D0 %
92 %D0 %AF %D0 %94 %D0 %9E %D0 %9C %D0 %90 %D0 %95_ %D0 %97 %D0 %94 %D
0 %A0 %D0 %90 %D0 %8E %D0 %9D %D0 %81 %D0 %92 %D0 %90._2_ %D1 %87 %D0
%B0 %D1 %81 %D1 %82 %D1 %8C. — Доступ — 15.03.2011 г.; Шишанов В. А. Репин
и Беларусь [Электронный ресурс]/В. А. Шишанов. — Режим доступа: http://repin.
chuguev.net/. — Доступ — 15.02.2011 г. та ін.
І. Зільберштейна, «жоден із російських художників не був пов’язаний із
рідною літературою та її представниками такими міцними узами, як Ілля
Юхимович Рєпін».
1 Саме цей мистецтвознавець був особливо зацікавле -
ний проблемою спілкування художника із класиками вітчизняної літе -
ратури — його сучасниками. Автором була задумана монографічна ро -
бота «І. Ю. Рєпін та російські письменники», котра так і не побачила світ.
Зате до нашого часу дійшли два наукових нариси, які відбивають історію
спілкування майстра пензля із М. Горьким
2 та І. Тургенєвим. 3 Незабаром
після виходу указаних розвідок була опублікована робота М. Машковце-
ва, присвячена творчій співпраці живописця із Л. Толстим.
4 Ця тріада до-
сліджень розкриває постать І. Ю. Рєпіна із цікавого боку: у них ми бачи-
мо не тільки і не стільки живописця, а мислителя, людину, що «пропус -
кає через себе» усі події навколишнього світу та по-своєму їх інтерпре -
тує. Скласти уявлення про видозміни, що відбувалися у поглядах мит-
ця із плином часу, дозволяє послідовне вивчення усіх трьох робіт, адже
періоди спілкування із трьома літераторами є різними. Так, із І. Турге -
нєвим Ілля Юхимович познайомився у 1874 році, будучи іще молодим
художником, котрий щойно покинув Петербург та відправився до Єв-
ропи у пенсіонерську поїздку; із Л. Толстим розпочав тісне спілкування
у 1880 році, перебуваючи на злеті своєї слави; із М. Горьким — у 1904,
уже будучи зрілим майстром та людиною поважного віку. Але письменники були не єдиними представниками творчих про -
фесій, із якими водив дружбу Ілля Юхимович. Художник пристрасно
полюбляв музику, вона посідала у його житті важливе місце, а близьке
спілкування із такими стовпами вітчизняного музичного мистецтва як
О. Бородін, М. Мусоргський, А. Рубінштейн та іншими дозволяло живо -
писцеві ще більше проникнути до її єства. Значні матеріали про роль та
місце звукового мистецтва у житті І. Ю. Рєпіна зібрала та узагальнила
1 Зильберштейн И. Утраченные портреты писателей работы Репина
[Текст]/И. Зильберштейн//Огоне.к. — 1950. — № 40 (1217). — С. 23–25.
2 Зильберштейн И. С. Репин и Горький [Текст]/И. С. Зильберштейн. — М.; Л.,
1944. — 108 с.
3 Зильберштейн И. С. Репин и Тургенев [Текст]/И. С. Зильберштейн. — М.; Л.,
1945. — 168 с.
4 Машковцев Н. Г. Толстой в произведениях И. Е. Репина [Текст]/Н. Г. Маш-
ковцев. — М., 1948. — 41 с.

48 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Основні риси та тенденції розвитку сучасної біографістики 49
Г. Т ю м е н є в а
1, розвідка якої більшою мірою присвячена класичній му -
зиці. Роль народної музики та пісні у біографії митця розкрили у своїй
публікації Б. та І. Грановські.
2
І. Ю. Рєпін як досвідчений живописець не міг не ділитися знання -
ми, накопиченими за роки професійної діяльності, із молодими колега -
ми, які тільки-но розпочинали свій шлях у мистецтві. Він давав приват-
ні уроки, а також протягом 1893–1907 обіймав посаду професора Пе -
тербурзької Академії мистецтв. Про особливості педагогічних прийомів
Іллі Юхимовича, його взаємовідносини із учнями та колегами по ви-
кладацькому цеху розповідає книга І. Бродського «Рєпін-педагог».
3
Царина особистої релігійності часто виявляється однією із най -
більш потаємних сфер людської особистості. Зазвичай подібні пере -
живання людина тримає при собі, тож їхнє реконструювання є вкрай
складним завданням. Як ми неодноразово зазначали, протягом бага -
тьох десятиліть із постаті І. Ю. Рєпіна намагалися виліпити знеособле -
ний образ революціонера-демократа, який рішуче відмітав би усе, що
стосувалося б Православної релігії та віри у Бога. Тому єдина виявле-
на нами спеціальна стаття, написана за радянських часів, носить ха-
рактерну назву «Антиклерикалізм у творах І. Ю. Рєпіна».
4 Парадоксаль -
но, але після знайомства із нею у читача складається ефект прямо про -
тилежний замисленому автором: художник виглядає не антиклерика -
лом, а глибоко віруючою людиною. Однак робота подібного характеру
в радянській історіографії була скоріше виключенням. Основний (хоча
й нечисельний) масив публікацій, присвячених безпосередньо роз -
криттю релігійного чинника у долі та творчості живописця, з’явилися
уже в роки незалежності України. Серед таких статей звернемо увагу
1 Тюменева Г. А. Музыка в жизни Репина [Текст]/Г. А. Тюменева//Репин. Ху-
дожественное наследство: в 2 т./редкол.: И. Э. Грабарь [и др.]. — М.; Л., 1948. —
Т. 1. — С. 544–579.
2 Грановский Б. Б. Русская песня в жизни Репина: новые материалы
[Текст]/Б. Б. Грановский, И. Н. Грановский. — М., 1962. — 32 с.
3 Бродский И. А. Репин — педагог [Текст]/И. А. Бродский. — М.:, 1960. — 127 с.4 Ельшина Н. А. Антиклерикализм в произведениях И. Е. Репина
[Текст]/Н. А. Ельшина//Ежегодник музея истории религии и атеизма. — М.; Л.,
1959. — Вып. 3. — С. 249–264.
на роботу В. Кустова 1, та особливо — на статтю, розміщену у «Право-
славній енциклопедії Харківщини».
2
Новітні тенденції в українській біографістиці, а саме застосуван-
ня методів психології до вивчення життєвого шляху особистості в істо-
ричній перспективі, майже не знайшли відгуку серед біографічних до -
сліджень постаті І. Ю. Рєпіна. В. Хаустов у своїй статті
3 спробував про -
аналізувати особистість митця з точки зору психоаналітичної концепції
З. Фрейда. Окремі елементи психобіографічного підходу помічені у зга-
даній вище монографії «Ілля Рєпін і Сумщина».
4 Зокрема її автор С. По-
божій спробував проаналізувати темперамент художника на основі до-
слідження емоційної складової його картин. Але наведені автором дані,
на наш погляд, недостатньо повні та не завжди точні, тому в даному
випадку радше можна говорити про окремі елементи психобіографіч -
ного підходу в структурі роботи.
Підводячи підсумок вищевикладеного, можемо сказати, що,
не дивлячись на широку популярність І. Ю. Рєпіна в СРСР, а згодом —
на пострадянських теренах, не можна сказати, що особистість митця
була вивчена досконально. Аналіз історіографії пересвідчує нас у тому,
що в біографії живописця ще існують лакуни, котрі потребують запо -
внення. Насамперед це стосується проблеми висвітлення ролі релігії
у житті та творчості художника, а також вивчення його постаті із засто -
суванням психобіографічного підходу.
1 Кустов В. Восемьдесят лет дороги ко Христу. Жизнь и творчество Ильи Ре-
пина [Электронный ресурс]/В. Кустов. — Режим доступа: http://palomnic.org./art/
pic/rus_isk/repin/.4/. — Доступ — 16.10.2010 г.
2 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Православная энциклопедия Харь-
ковщины/авт. идеи и рук. проекта В. В. Петровский; сост., отв. ред. А. Д. Каплин. —
Х., 2009. — С. 410–412.
3 Хаустов В. П. Психоаналітичне розуміння генезису деяких творів І. Ю. Рєпіна
[Текст]/В. П. Хаустов//Науково-теоретичні здобутки Слобідської України:
філософія, релігія, культура: зб. наук. статей за матеріалами конф. — Х., 2000. —
С. 119–125.
4 Побожій С. І. Ілля Рєпін і Сум.щина. — С. 13–17.

Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 51
Р озділ іі
Головні етапи життєвогхо
та творчого шляху Іх. Ю. Рєпіна:
Історико-історіограхфічний нарис
Б
іографія І. Ю. Рєпіна була об’єктом дослідження де -
кількох поколінь мистецтвознавців та істориків
культури; цей художник по праву ввійшов до когор-
ти класиків вітчизняного живопису. Ще за життя його по-
стать стала легендарною, і вельми часто ця легенда става -
ла у суспільній свідомості більш реальною, аніж справжні
факти з біографії та творчості живописця. Ім’я І. Ю. Рєпі -
на протягом довгих років асоціювалося виключно із реа -
лізмом, в той час як вивчення художньої спадщини митця,
пов’язаної із релігійною тематикою, безпосередньо підко -
рялося панівним ідеологічним настановам. Тож до ниніш-
нього часу ця складова рєпінської творчості залишається
чи не найбільш дискусійною з -поміж усього його багатю -
щого мистецького доробку. Отож, постає нагальна потреба
відстежити найголовніші події з біографії митця, схаракте -
ризувавши при цьому основні трактовки духовно-релігій -
ної складової його життя, здійснені вітчизняними та зару -
біжними дослідниками. Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня (н. ст.)
1844 року у слободі Калмицькій на околиці Чугуєва.
1 Бать-
1 Репин Илья Ефимович [Текст]/[б. а.]//Православная энци-
клопедия Харьковщины/авт. идеи и рук. проекта В. В. Петровский;
сост., отв. ред. А. Д. Каплин. — Х., 2009. — С. 410.
ко художника, Юхим Васильович (1804–1894), був солдатом Чугуївсько -
го уланського полку. За участь у російсько-персидській та російсько-ту -
рецькій кампаніях його було нагороджено двома медалями, а також ви-
несено ряд службових подяк. Юхим Васильович був гарячим патріотом
і часто розповідав дітям про свої численні пригоди під час проходжен -
ня військової служби.
1 Мати, Тетяна Степанівна (пом. у 1879 р.), була
освіченою та релігійною жінкою. В юному віці вона в домашніх умовах,
за допомогою брата та завдяки власній наполегливості, опанувала гра -
моту
2, що дозволило їй згодом навчити читанню власних дітей. 3 Ця жін -
ка фактично на своїх плечах винесла турботи про всю сім’ю, адже чоло -
вік-військовий часто бував у походах. Сім’я ж була немалою: окрім Іллі,
батьки мали старшу дочку Устину (померла, коли Іллі Юхимовичу було
тринадцять років), двох старших синів (померли до народження Іллі), та
двох молодших (Василя, котрий згодом закінчив Петербурзьку консер -
ваторію і став музикантом; та Івана, що був хворобливим хлопчиком і
помер у ранньому дитинстві).
4
Cеред чугуївців родина Рєпіних вважалася небідною, бо хлібороб -
ством вони не займалися, а належали до стану торгівців та промислов-
ців. Коли батько бував удома, то займався торгівлею конями. Бабуся
майбутнього митця, у помешканні якої на момент народження Іллі про -
живали Рєпіни, тримала заїжджий двір.
5 Але матеріальне благополуччя
було нестійким: як тільки батька відправляли до війська, становище ро-
дини погіршувалося. В оселі постійно перебували різноманітні казенні
постояльці, а матір була змушена тяжко працювати на будівництві ка-
зарм, а також на дому шити шуби сусідкам.
6 Проте коли батько повер -
тався з чергового походу, в родину знову поверталися статки.
Родина Рєпіних відзначалася релігійністю. Юхим Васильович за -
вжди відзначався ревною вірою в Бога, а майже усі останні роки сво -
го життя провів, читаючи Святе Письмо. Ілля Юхимович, безперечно,
1 Москвинов В. Н. Репин на Харьковщине. — С. 8–11.2 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 73.3 Там само. — С. 68–69. 4 Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения.5 Москвинов В. Н. Репин на Харьковщине. — С. 11.6 Там само. — С. 12.

52 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 53
любив тата ніжною синівською любов’ю, однак похідне військове жит -
тя батька не дозволяло йому надто часто спілкуватися із дітьми. Тож
у своїх листах та спогадах Ілля Юхимович згадував про нього значно
рідше, ніж про матір.
1
Мати — це особлива постать у долі будь-якої людини. Проте в Іллі
Юхимовича зв’язок із ненькою був особливо міцний. У липні 1867 року
художник у листі до свого друга А. В. Прахова відзначав: «Мати моя
надзвичайно добра жінка та дуже мене любить».
2 Ілля Юхимович пла -
тив Тетяні Степанівні тим самим; згадуючи свої дитячі роки, митець пи -
сав: «Я дуже любив свою матусю… Одного разу мені уявилося: а якщо
моя матінка помре?! У мене почалося навіть гарячкове марення…».
3
Тетяна Степанівна відзначалася освіченістю та глибокою релігій -
ністю, мала розвинений художній смак, непересічний розум та гарну
пам’ять; іноді вона виявляла глибші й ґрунтовніші знання Православних
канонів, ніж вони були у деяких місцевих священнослужителів.
4 Свою
повагу до Християнських цінностей ця жінка намагалася прищепити й
дітям. Мати майбутнього живописця знала багато повчань Святих От -
ців і охоче переказувала їх дітям.
5 Одним з найбільш улюблених занять
у родині Рєпіних було читання уголос Житій Святих. На ці читання зби-
ралися також родичі і знайомі родини Рєпіних. Згодом Ілля Юхимович
згадував: «Матуся читає дуже гарно, ясно. І церковна мова така зро -
зуміла, а незрозуміле слово одразу пояснюється».
6 Вимовлені матір’ю
слова глибоко западали у дитячу душу. Хлопчик мав багату фантазію
та надзвичайно яскраво уявляв собі усі описувані сцени. Вразливий ма -
люк навіть «задумав зробитися святим та молився Богові». Він любив
залишатись на самоті у затишному місці, та, будучи надійно схованим
від сторонніх очей, дивився на небо та творив молитви.
7
1 Москвинов В. Н. По репинским местам Ха.рьковщины. — С. 420–421.2 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива А. В. Прахова
и по личным воспоминани.ям). — С. 26.
3 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 77.4 Там само. — С. 73.5 Там само. — С. 77.6 Там само. — С. 42–43. 7 Там само. — С. 43.
Діти в родині Рєпіних були практично позбавлені ігор, тому Ілля
мусив сам шукати собі цікавих занять. Колись хлопчик вирішив створи -
ти собі іграшку-коника: кістяк зібрав з дощечок та ганчірок, вуха та гри -
ву відтворив із залишків хутра, з якого мати шила шуби; хвіст зробив зі
справжнього кінського волосу. Ця лялька, певне, і стала першим твором
майбутнього геніального художника. Згодом він почав робити коників з
бджолиного воску. Захоплювався Ілля й силуетними вирізками з паперу,
а також розписом Великодніх писанок.
1
Перші систематичні уроки читання хлопчик почав отримувати від
власної матері, котра організувала вдома щось на кшталт школи для
власних та сусідських дітей. Чистописанню, арифметиці та Закону Божо -
му його навчали місцеві священнослужителі.
2
Коли Іллі виповнилося одинадцять, батьки влаштували його на на-
вчання до Чугуївського топографічного корпусу. Того часу військові то -
пографи проводили у провінційному містечку роботи зі зйомки та крес -
лення карт місцевості; вони вважалися найбільш освіченими людьми
в окрузі. Але у 1857 році їх поселення були ліквідовані, тож вони поки -
нули Чугуїв.
3 Проте юнак мріяв про продовження занять з рисунку та
живопису, і за порадою топографа Завадовського вирішив звернути -
ся до іконописців. Чугуївщина тоді славилася своїми майстрами іконо -
пису; згодом Рєпін згадував багато прізвищ місцевих майстрів, але осо -
бливо тепло відгукувався про Шаманова, Персанова та Бунакова. Саме
до І. М. Бунакова Рєпін зрештою вирішив піти навчатися.
4
До шістнадцяти років Ілля досяг певної майстерності в іконописі,
покинув свого вчителя та почав працювати в іконописних артілях.
5 Він
власноруч виконував великі настінні образи, причому його роботами
були задоволені як товариші по артілі, так і замовники. Через деякий час
Рєпін став досить відомим майстром в окрузі; його запрошували розпи-
сувати церкви у селах не тільки Харківської, а й Воронезької губерній.
6
1 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 1: От первых шагов до эпохи расцвета. — С. 25.2 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 69.3 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 1: От первых шагов до эпохи расцвета. — С. 28.4 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 96–97.5 Там само. — С. 75.6 Москвинов В. Н. Репин на Харьковщине. — С. 27.

54 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 55
Молодий іконописець непогано заробляв і цим істотно підтримував ро -
дину. Разом із тим хлопець, не покидаючи мрій про вступ до Петер-
бурзької Академії мистецтв, виписав собі альбом «Північне сяйво», у яко-
му друкувалися картини російських художників, а також роздобув Ста-
тут Академії з відомостями про навчальну програму цього навчального
з а к л а д у.
1
Восени 1863 року, заробивши достатньо грошей, Рєпін вирушив
до Петербурга. Послухавшись поради нових столичних знайомих, він
одразу вступив до Малювальної школи Товариства заохочення худож -
ників, а також продемонстрував свої малюнки в Академії мистецтв.
Проте там його спіткала невдача: юнакові вказали на недоліки у його
вміннях та порадили відшліфувати техніку малюнку. Та уже на дру-
гому році навчання І. Ю. Рєпін був визнаний кращим учнем школи та
отримав пораду від нового учителя — І. М. Крамського — вступати
до Академії мистецтв.
2
Однак цю пораду було не так легко виконати: в юнака виника-
ли серйозні перепони, а саме брак значного обсягу знань. Щоправда,
можна було поповнити лави вільних слухачів академічного курсу, але
для цього необхідні були значні кошти, котрих у Рєпіна не було.
3 Однак
невдовзі мрія Іллі Юхимовича стала дійсністю: за порадою Крамського
він звернувся до мецената — Ф. І. Прянішнікова, котрий був членом То -
вариства заохочення художників та захоплювався колекціонуванням жи -
вопису. Прянішніков згодився платити за навчання честолюбного хлоп-
ця, тож починаючи з кінця січня 1864 року Рєпін став вільним слухачем
Академії мистецтв.
4
Навчання було для юнака справою вельми складною, але й цікавою.
Через кілька місяців він вирішив переатестуватися, і врешті був зара -
хований на перший курс Академії уже в якості дійсного студента. Для
того, щоб прожити у Петербурзі, Рєпін брався за будь-яку роботу. Ра-
зом з тим він відповідально ставився до навчання, ретельно виконував
усі академічні завдання, писав ескізи на античні та Біблейські сюжети, як
1 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 74.2 Там само. — С. 122–123.3 Там само. — С. 124.4 Там само. — С. 128.
це було заведено в Академії, сумлінно відвідував лекції, здавав іспити і
навіть написав картину на вільну тему — «Підготовка до іспиту» (1864 р.,
Державний Російський музей, Санкт-Петербург), котра була просякнута
духом іронії та бешкетництва.
1
Одночасно Рєпін потоваришував із педагогом і тоді уже знаним ху -
дожником, уродженцем Слобожанщини І. М. Крамським. Новий викла -
дач мав репутацію бунтівника, адже у числі чотирнадцяти випускників
Академії мистецтв відмовився від золотої медалі через те, що не отри-
мав дозволу на написання дипломної роботи за власним сюжетом. Юнак
став часто відвідувати його «Артіль чотирнадцяти» — товариство ху-
дожників- бунтарів, яке згодом перетворилося на Товариство передви-
жників.
2 Спілкуючись із бунтівними живописцями, Рєпін сприймав на -
родницькі ідеї, замальовував обличчя Каракозова, котрий у 1866 році
здійснив замах на життя Олександра ІІ.
3
Разом із тим хлопець уже в ті далекі роки почав замислюватися
про сенс буття та існування вищих сил, котрі керують усіма подіями
на Землі. Його світогляд мав яскраво виражені елементи ідеалізму та
релігійності. Іще у 1867 році Рєпін у листі до свого друга, історика мис -
тецтва та археолога А. В. Прахова, писав, що визнає існування «ясно -
го глибокого світового смислу» та «вічного розуму».
4 Дещо згодом ці
дещо розмиті категорії художник ототожнив із Богом. Так, у 1874 році,
у листах до І. М. Крамського Ілля Юхимович писав, що Христа возвели -
чує над людським родом «глибоке релігійне почуття», міцна віра у себе
як Божого посланця. Рєпін досить чітко визначив атеїзм як відкидан -
ня існування Бога, та назвав атеїстів холодними, мертвими людьми, ко -
трі не вбачають жодного сенсу в житті, вірять тільки в органічне життя,
але і його зневажають.
5
Дипломну роботу випускник Академії написав на Євангельський
сюжет, котрий був запропонований комісією. Картина «Воскресіння
1 Великие художники. Илья Ефимович. Репин (1844–1930).. — С. 5.2 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и. творчество. — С. 14–16.3 Пророкова С. А. Репин. — С. 39. 4 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива А. В. Прахова
и по личным воспоминани.ям). — С. 25.
5 Репин И. Е., Крамской И. Н. Переписка (1873–188.5). — С. 20.

56 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 57
дочки Іаїра» (1871 р., Державний Російський музей, Санкт-Петербург)
принесла Іллі Юхимовичу велику золоту медаль, звання художника
першого ступеня та право на шестирічну безкоштовну пенсіонерську
поїздку Європою.
1
Однак митець вирішив дещо відкласти подорож, незважаючи на -
віть на те, що його друг В. Д. Полєнов того ж року теж закінчив Акаде -
мію із великою золотою медаллю і кликав Рєпіна із собою за кордон.
2
Причиною затримки стала робота над новою картиною, що тривала з
1870 року. Свій новий твір художник охоче демонстрував друзям, але
поки що не наважувався представляти на академічній виставці, вважаю-
чи його незакінченим та вносячи до композиції численні поправки. Зре-
штою нове рєпінське полотно «Бурлаки на Волзі» (1870–1873, Держав-
ний Російський музей, Санкт-Петербург) було представлене на щоріч-
ній виставці в Академії мистецтв та одразу отримало неоднозначні від -
гуки.
3 Біля картини щодня збиралися юрби народу — її обговорювали;
одні люди лаяли нове полотно, інші ним захоплювались. Про нову робо -
ту молодого живописця жваво писали газети; нею зацікавились Ф. До-
стоєвський та В. Перов. Проте професура Академії мистецтв холод -
но сприйняла «Бурлаків», а ректор Ф. Бруні назвав твір «профанацією
мистецтва».
4 Незадоволеними картиною залишилися і деякі можновлад -
ці (наприклад, міністр державного майна О. О. Зелений).
5 Однак, незва -
жаючи на наявність критичних зауважень, «Бурлаків» у 1873 році було
відправлено на Всесвітню виставку до Відня, а у 1878 році — на вистав-
ку в Парижі. В Європі полотно знайшло багато прихильних відгуків.
6
У 1873 році Рєпін все-таки відправився за кордон у якості пенсіоне -
ра Академії мистецтв. До того часу він встиг одружитися на В. О. Шев-
цовій, тож разом із дружиною відвідував основні культурні центри Єв-
ропи. Після подорожі Італією Рєпіни зупинилися у Парижі. Вони осе-
лилися на Монмартрі, де практично в той же час жили і працювали
1 Роттерт Т. Г. Илья Ефимович Репи.н. — С. 8.2 Там само. — С. 9.3 Лисецкий С. По репинским местам. — С. 20.4 Великие художники. Илья Ефимович. Репин (1844–1930).. — С. 8.5 Долгополов И. В. Мастера и шедевры [Текст]: в 3 т. Т. 2/Игорь Долгопо-
лов. — М., 1987. — С. 320.
6 Там само. — С. 318.
видатні французькі живописці. Незабаром Рєпін вирішив написати кар -
тину на казковий сюжет, і обрав для нового твору образ Садко. Для сво -
єї картини «Садко у підводному царстві» (1876, Державний Російський
музей, Санкт-Петербург) живописець умовив позувати В. Васнєцова, ко-
трий згодом прославився як майстер живописних творів на казкову те-
матику. Сам Ілля Юхимович вважав «Садко» невдалою роботою
1, зате
саме за неї він був удостоєний звання академіка.
2 Серед інших відомих
картин Рєпіна закордонного періоду можемо назвати такі, як «Паризьке
кафе» (1875, приватна колекція), «Негритянка» (1876, Державний Росій -
ський музей, Санкт-Петербург) та інші. У 1876 році, пробувши в Європі лише половину від необхідно -
го терміну, живописець повернувся на Батьківщину і одразу поринув
у вир російського мистецького життя, в якому саме панувала спря-
мованість на розробку селянського сюжету. Відчуваючи дозрілу май -
стерність, Рєпін швидко та витончено писав нариси та портрети чле -
нів своєї родини. Близький друг та учитель І. М. Крамськой звинувачу -
вав Рєпіна у тому, що той піддався надмірному впливові французьких
живописців. Це обурювало Іллю Юхимовича; йому взагалі здавалося,
що друзі та колеги зневірилися у ньому. Тому він вирішив поїхати зі
столиці й восени того ж року з усією родиною перебрався до рідно-
го Чугуєва.
3
Митець мав надію, що, повернувшись на рідну землю, він швидко
напише серйозну картину про народне життя, однак це сталося не од-
разу. Повернувшись на малу Батьківщину через вісім років після від’їзду
до Петербурга, Рєпін подивився на Чугуїв зовсім іншими очима. Худож -
ник цілими днями гуляв знайомими місцями та замальовував у альбом
цікаві, на його думку, сюжети. Саме так були створені «Мужик з лихим
оком» (1877, Державна Третьяковська галерея, Москва), «Мужичок з бо -
язких» (1877, Нижегородський державний художній музей)
4 та більшість
інших творів цього періоду.
1 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и. творчество — С. 44.2 Великие имена: Из собрания Государственной Третьяковской галереи. —
С. 7.
3 Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. — С. 19.4 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 1: От первых шагов до эпохи расцвета. — С. 179.

58 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 59
Проте у Чугуєві Рєпіни прожили не надто довго. Наприкін-
ці 1877 року Ілля Юхимович відправився до Москви, а уже на почат-
ку 1878 року родина художника переїхала до цього міста.
1 Рєпін одразу
вступив до Товариства передвижників та представив на виставці чугуїв-
ські портрети, серед яких особливим успіхом користувався «Протодия -
кон» (1877, Державна Третьяковська галерея, Москва). Поступово живо -
писцеві вдалося відновити творчі та товариські зв’язки із І. М. Крамським,
а також знайти нових друзів, серед яких були колекціонер П. М. Третья -
ков та промисловець і меценат С. І. Мамонтов.
2 Перебуваючи зі своєю
родиною в Абрамцеві, у садибі Мамонтових, Рєпін часто гуляв околиця -
ми, спостерігаючи життя селян та виношуючи план створення картини
на народний сюжет. Таким став твір «Проводи новобранця» (1879, Дер -
жавний Російський музей, Санкт-Петербург). У Мамонтових часто гостили представники мистецької еліти Ро -
сійської імперії: В. І. Суриков, М. М. Антокольський, В. Д. Полєнов,
В. О. Сєров та інші. Живописці писали етюди, картини, а збираючись
разом із родинами увечері, читали вголос, розігрували домашні спек -
таклі. Часто в основу цих аматорських постановок були покладені різ -
номанітні історичні події; для відтворення відповідної атмосфери і ко -
лориту художники створювали спеціальні декорації.
3 Поступово Рє -
пін зацікавився старовиною та замислив написання великого полотна
на історичну тему.
Процес створення картини «Царівна Софія Олексіївна через рік піс -
ля заточення її до Новодівочого монастиря, під час страти стрільців та
катування усієї її прислуги у 1698 році» (1869, Державна Третьяковська
галерея, Москва) був непростим. Ілля Юхимович ретельно збирав фак -
тичні матеріали та робив нариси з різних жінок, проте довго не міг пі-
дібрати тип, який би його повністю задовольняв. Врешті Софію Олек -
сіївну було написано з В. Сєрової, матері учня Рєпіна В. О. Сєрова.
4 Но -
вий твір митця призвів до значного розголосу в суспільстві, знову ви-
кликав у глядачів полярні почуття. Художній критик В. В. Стасов про цю
1 Иванов С. В. Москва в жизни и творчестве И. Е. Репина. — М., 1960. — С. 53.2 Великие художники. Илья Ефимович. Репин (1844–1930).. — С. 14.3 Мамонтов В. С. Репин и семья Мамонтовых. — С. 38–40.4 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и. творчество. — С. 65.
картину відгукнувся несхвально. 1 Самому ж Рєпіну вона подобалася, і
переробляти її він не збирався.
Особливу прихильність Рєпін відчував до портретного живопи-
су: відпочиваючи від своїх великих та складних полотен, він цілком
віддавався написанню творів вказаного жанру.
2 Головною особли -
вістю рєпінських портретів був, безсумнівно, їхній глибокий психо -
логізм. Проникливий погляд художника швидко і точно вловлював
усі найбільш суттєві ознаки індивідуальної психології портретованої
особи та майстерно відтворював їх на полотні.
3 Особливий розквіт
майстерності митця прийшовся на 80-ті рр. ХІХ ст. Серед найбільш
відомих та довершених портретних творів Рєпіна слід відзначити
«Портрет композитора М. П. Мусоргського» (1881, Державна Третья -
ковська галерея, Москва), «Актриса П. А. Стрєпєтова» (1882, Держав-
на Третьяковська галерея, Москва), «Портрет критика В. В. Стасо -
ва» (1883, Державний Російський музей, Санкт-Петербург), «Портрет
письменника Л. М. Толстого» (1887, Державна Третьяковська галерея,
Москва) та інші.
4
Наприкінці 70 -х — на початку 80 -х рр. ХІХ ст. художник замислив-
ся над тим, щоб повернутися до Петербурга, і восени 1882 року Рєпіни
перебралися до столиці Російської імперії.
5 Ілля Юхимович продовжу -
вав працювати над своїми наступними полотнами. У картині «Відмова
від сповіді (Перед стратою)» (1897–1885, Державна Третьяковська гале -
рея, Москва) живописець намагався передати діалог душі революціоне -
ра, котрий не вважає себе винним та усвідомлює невідворотність смер -
ті, із християнською мораллю «Не убий».
1 Стасов В. В. Искусство ХІХ века. Живопись [Текст]/В. В. Стасов//Избранные
сочинения [Текст]: в 3 т./редкол.: Е. Д. Стасова [и др.]. — М., 1952. — Т. 3. — С. 663.
2 Щекотов Н. М. Великий мастер портрета [Текст]/Н. М. Щекотов//И. Е. Ре-
пин: сб. докл. на конф., посвящ. 100-летию со дня рождения художника/редкол.:
П. М. Сысоев [и др.]. — М., 1947. — С. 152.
3 Новицкий А. Передвижники и влияние их на русское искусство
[Текст]/А. Новицкий. — М., 1897. — С. 86.
4 Зингер Л. Портреты Репина 80-х годов [Текст]/Зингер Л.//Илья Ефимович
Репин/под ред. проф. А. А. Федорова-Давыдова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1952. —
С. 40–89.
5 Прибульская Г. И. Репин в Петербурге. — С. 125.

60 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 61
Велике полотно «Хресний хід у Курській губернії» (1880–1883, Дер -
жавна Третьяковська галерея, Москва) мало, за задумом митця, зробити
фурор у мистецькому середовищі. Авторові це вдалося: остаточний ва -
ріант нової картини було представлено на ХІ Пересувній виставці у Пе-
тербурзі. Ця робота викликала жваві відгуки. Демократична інтеліген -
ція вітала новий твір Рєпіна: наприклад, В. В. Стасов у своїй статті «Но -
татки про Пересувну виставку» назвав картину «одним із найкращих
торжеств сучасного мистецтва».
1 З боку ж реакційної преси пролуна -
ла критика. Наприклад, «Московські відомості» називали картину кари -
катурою над сакральним дійством, насмішкою над сюжетом.
2 «Грома -
дянин» звинувачував майстра пензля у «більш ніж дивному підборі на-
вмисно потворних, звірських та ідіотичних типів».
3 Втім, останній закид
лунав не лише від реакційного «Громадянина». Навіть П. М. Третьяков
просив Рєпіна «уникнути всього карикатурного та просякнути фігури
вірою».
4 Проте художник залишився вірним своєму творчому методові,
і у листі-відповіді до Третьякова прямо заявив, що «навмисне прикра -
шання згубило б картину».
5
У середині 20-х років ХХ ст. російський і радянський мистецтвоз -
навець О. П. Іванов визначив таку схильність художника не як недо-
лік, а як особливість духовного світогляду митця.
6 Взагалі у радянській
мистецтвознавчій критиці картина Рєпіна користувалася відомою попу -
лярністю, адже дослідники вбачали у ній революційні ідеї, мотиви кла-
сової боротьби та антицерковну тематику. У роботах, написаних до середини 60-х років ХХ ст., теза про кла -
совість та антицерковну спрямованість картини «Хресний хід у Кур-
ській губернії» була особливо поширеною. На думку дослідників того
1 Стасов В. В. Заметки о Передвижной выставке [Текст]/В. В. Стасов//Из-
бранные сочинения [Текст]: в 3 т./редкол.: Е. Д. Стасова [и др.]. — М.,1952. —
Т. 2. — С. 157.
2 Цит. за: Бродский И. А. Картина И. Е. Репина «Крестный ход в Курской гу-
бернии» [Текст]/И. А. Бродский. — М., 1962. — С. 25.
3 Там само. — С. 26.4 Репин И. Е., Третьяков П. М. Переписка (1873–189.8). — С. 61. 5 Там само. — С. 62.6 Иванов А. П. Творчество Репина [Текст]/А. П. Иванов//И. Е. Репин. Русский
музей. Художественный отдел/п.од ред. Н. Черепнина. — Л., 1925. — С. 14.
часу, «перед митцем постала задача показати класове розшарування
села»
1, «тут не тільки критика окремих осіб, окремих боків дійсності, —
тут викриття усієї системи, усього ладу. У цьому велика мудрість, вели-
кий революційний зміст рєпінської картини»
2, «у ній [картині] прояви -
лося розуміння Рєпіним тодішньої класової структури Росії, розумін -
ня природи класів та їх взаємовідносин»
3, «у картині показані головні
сили, за допомогою яких у старій Росії стримували російський народ:
релігія та царська поліція»
4 тощо.
У пізніших роботах радянських мистецтвознавців теза про анти -
релігійну та антицерковну сутність картини уже не так педалюється
5,
хоча й згадується побігом у деяких дослідженнях.
6 На перший план ви -
ходить соціальний та моральний антагонізм учасників процесії.
7 Автори
відзначають не тільки класовий та майновий розрив людей, що йдуть
у натовпі, але і різницю в їхній поведінці та ставленні до подій, що від-
буваються; навіть безлісий сумовитий навколишній пейзаж має уосо -
блювати ідею людської жорстокості.
8 «Хресний хід» називають «істин -
ним художнім документом епохи, що викриває усю глибину ханжества,
темноти, неосвіченості провінційної самодержавної Росії».
9
1 Сарабьянов Д. Темы крестьянской жизни и революционного движения
в творчестве Репина 70–80х годов ХІХ века [Текст]/Д. Сарабьянов//Илья Ефимо-
вич Репин/под ред. проф. А. А. Федорова-Давыдова. — М., 1952. — С. 21.
2 Сарабьянов Д. [Илья Ефимович Репин] [Текст]/Д. Сарабьянов//Илья Ефи-
мович Репин/под ред. Г. Клодта. — М., 1956. —. 8.
3 Машковцев Н. Г. [Илья Ефимович Репин] [Текст]/Н. Г. Машковцев//Илья
Ефимович Репин/под ред. Т. Трофимова. — М., 1957. — С. VІІ.
4 Антоненко В. Г. Искусство и религия [Текст]/В. Г. Антоненко. — К., 1960. —
С. 50.
5 Яковлев Е. Г. Эстетическое сознание. Искусство и религия. [Текст]/Е. Г. Яков-
лев. — М., 1969. — С. 109–110.
6 Угринович Д. М. Искусство и религия (теоретический очерк)
[Текст]/Д. М. Угринович. — М., 1982. — С. 254.
7 Чурак Г. С. И. Репин. Из собрания Государственной Третьяковской галереи
[Текст]/Г. С. Чурак. — М., 1987. — С. 10.
8 Стернин Г. Поэтический мир Репина [Текст]/Г. Стернин//Илья Репин. Живо-
пись. Графика: [альбом]/Н. А. Ватенина, М. А. Карпенко, Е. В. Кириллина, Г. И. При-
бульская. — Л., 1985. — С. 13.
9 Долгополов И. В. Мастера и шедевры. — С. 328.

62 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 63
У роботах пострадянського періоду на перший план також висува-
ються соціальні протиріччя, показані Рєпіним у картині.
1 Надзвичайно
цікавою нам видається робота Г. В. Єльшевської, в якій авторка відхо -
дить від традиційної соціально-класової інтерпретації твору і відзначає
насамперед відсутність концептуальної однозначності в картині. Як за-
значає дослідниця, «глобальна природа бачення уберігає його [Рєпіна]
від спокуси простих оцінок, від розділення речей на «явно погані» та
«очевидно гарні».
2
Створення наступного великого полотна — «Іван Грозний та син
його Іван 16 листопада 1581 року» (1885, Державна Третьяковська га -
лерея, Москва) ознаменувало досягнення майстром піку творчого на -
тхнення. Воно вважається одним з найбільш неоднозначних, психологіч -
но напружених та виразних у творчому доробкові живописця. Коли кар -
тина з’явилася на ХІІІ Пересувній виставці, Петербург був ошелешений.
Схвильовані глядачі буквально осаджували будівлю, в якій було пред-
ставлене рєпінське полотно; біля під’їзду постійно чергував загін кінних
жандармів. Прогресивна молодь та інтелігенція захоплено вітала карти -
ну, а реакційні верстви обурювались тим, що на ній представлене царев-
бивство. Після придбання полотна П. М. Третьяковим його було заборо -
нено виставляти на загальний огляд.
3
Наступна відома широкому загалові глядачів рєпінська картина —
«Не чекали» (1884–1888, Державна Третьяковська галерея, Москва) —
була прийнята широкою публікою не менш захоплено. Цей твір вима-
гав від майстра кропіткої роботи; кожна фігура прописувалася подовгу
та надзвичайно ретельно, композиція картини часто змінювалася. Готове
полотно вкотре продемонструвало глибокий психологізм Рєпіна та його
здатність точно відтворювати внутрішній світ людини та переживання
героїв.
4 Його можна упевнено назвати одним із найбільших художніх до -
сягнень Рєпіна.
5
1 Художественная галерея. Полное собрание работ всемирно известных ху-
дожников. — С. 27.
2 Ельшевская Г. В. Илья Репин [Текст]/Г. Ельшевская. — М., 1996. — С. 39.3 Див. наприклад: Ротт.ерт Т. Г. Илья Ефимович Репи.н. — С. 31.4 Художественная галерея. Полное собрание работ всемирно известных ху-
дожников. — С. 15.
5 Там само. — С. 26.
Приблизно в цей же період у майстра з’явилася ідея створення но -
вої грандіозної картини. В Абрамцеві — маєтку Мамонтових — Рєпін зу-
стрівся зі своїм товаришем по Академії мистецтв М. В. Праховим. Той
звернув увагу Іллі Юхимовича на славнозвісний лист запорожців до ту-
рецького султана Магомета ІV як на чудовий сюжет для живописного
полотна. Ця ідея захопила Рєпіна, і він тут же, в Абрамцеві, олівцем на -
кидав ескіз майбутньої картини, котра миттєво виникла в його уяві.
1 Го-
туючись до написання великого твору, Рєпін декілька разів спеціально
приїздив до Петербурга, щоб отримати консультацію відомого історика
М. І. Костомарова.
2
Навесні 1880 року митець разом зі своїм учнем В. О. Сєровим виру -
шив до України, причому при складанні маршруту багато у чому послу-
говувався порадами Костомарова.
3 Під час подорожі художник не лише
замалював старовинні укріплення на місці зруйнованої Запорозької Січі,
а й створив кілька десятків ескізів майбутніх козацьких образів.
4 Іще ра -
ніше він познайомився із земляком, випускником Харківського універси -
тету професором Д. І. Яворницьким. Дізнавшись про рєпінський задум,
науковець охоче став допомагати Іллі Юхимовичу, надавши йому в ко-
ристування на необмежений строк власну колекцію козацьких старо -
житностей: зброї, одягу, взуття, люльок тощо.
5
Над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султано -
ві» (1880–1891, Державний Російський музей, Санкт-Петербург) худож -
ник працював майже дванадцять років. Такі довгі терміни роботи над
творами взагалі були характерними для художнього метода Рєпіна.
До того ж у той самий час він завершував написання картин «Хресний
хід у Курській губернії», «Не чекали», «Іван Грозний…», «Миколай Мірлі -
кійський рятує від страти трьох невинно засуджених».
6 Одночасно ми -
тець устиг, окрім мандрівки Україною, вдатися до подорожей на Кубань
та на Кавказ. У результаті кропіткої роботи автор написав навіть не одну,
1 Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. — С. 26–29.2 Там само. — С. 37.3 Репин И. Е., Крамской И. Н. Переписка (1873–188.5). — С. 126.4 Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. — С. 40–44.5 Яворницкий Д. И. Как создавалась карт.ина «Запорожцы». — С. 74.6 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 68.

64 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 65
а дві картини, одна з яких згодом потрапила до Російського музею у Пе-
тербурзі, а друга — до Третьяковської галереї (у 1931 році була передана
до Української картинної галереї у м. Харкові).
1
Грандіозну роль у творчому житті Рєпіна відіграло спілкування із
Л. М. Толстим. Особисто два генії познайомилися у 1880 році, коли Тол -
стой, що приїхав із Ясної Поляни до Москви, завітав до майстерні Рє-
піна. Згодом спілкування переросло в тісне товаришування, котре про-
довжувалося аж до самої смерті Льва Миколайовича у 1910 році. Об -
раз Л. М. Толстого надихав художника на створення чисельних творів:
тільки зображень самого письменника (живописних, графічних та скуль -
птурних) Рєпін виконав більше ніж сімдесят.
2 Без перебільшення можна
сказати, що вплив літературної творчості та моральних позицій Толстого
на світогляд Рєпіна був величезним.
Наприкінці 1880 -х рр. Ілля Юхимович написав полотно на релігійну
тематику «Миколай Мірлікійський рятує від страти трьох невинно засу -
джених», котре дістало неоднозначні відгуки як сучасників художника,
так і мистецтвознавців наступних років. Друг митця, поет О. В. Жиркевич дуже високо оцінював це полотно
Рєпіна. Після перегляду останньої редакції варіанту картини, котрий був
невдовзі придбаний імператором Олександром ІІІ, Жиркевич зробив на -
ступний щоденниковий запис: «… фігури Миколая, ката, страчуваного та
інших засуджених настільки живі, що дух захоплює від драми, що почи -
нає розігруватися. Особливо чудовий Угодник, лице якого сповнене та -
кої духовної сили і усвідомлення правоти та моральної переваги, що від
нього відірватися важко. Годі й казати, що виписка деталей та ліплення
фігур нічого не залишає бажати більшого».
3 Захоплювалася картиною і
учениця Рєпіна В. В. Верьовкіна, яка залишила такі спогади: «… я не від-
риваючись дивилася на Святителя Миколая. Збережене переказом або
створене легендою обличчя, таке знайоме за іконами церков. Очі на цьо-
му обличчі, завжди мені здавалося, ніби вимагали звіту. Тут, на картині
Рєпіна, це обличчя було те ж і не те. Протягнута владним, що не припус-
1 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 76–77.
2 Великие имена: Из собрания Государственной Третьяковской галереи. — С. 29.3 Там само. — С. 133.
кав відмови, жестом дивовижно написана стареча рука давала реальне
відчуття раптової тиші в ущухлому натовпі… Піднята голова Святителя
Миколая не звернена до ката, що готовий нанести останній удар: охопле -
ний вищим відчуттям Святитель дивиться поверх реального світу, зали -
ваючи його потоками своєї натхненної сили…».
1
Проте не усі сучасники Рєпіна в повній мірі оцінили композицій -
ну оригінальність та глибоку ідейно-змістовну наповненість його но -
вої картини. В. В. Стасов, який в принципі вважав основним амплуа
Рєпіна написання картин на реалістичні теми, несхвально відгукував-
ся про його твори, присвячені історичній, фантастичній та релігійній
тематиці.
2 Зокрема, критик вважав, що у картині «Миколай Мірлікій-
ський…» не спостерігалося «і тіні наближення до справжньої задачі ні
за настроєм, ні за сценою, на за типами, ні за рухом та позою. Усе це
була старовинна, старовинна удаваність та більш нічого…».
3 Не захо -
пився твором і Л. М. Толстой: він назвав полотно неможливим, в яко-
му «все вигадане».
4
Відповідно, і в радянській історіографії утвердилася думка щодо
невдалості картини «Миколай Мірлікійський…», котру зазвичай спису -
вали на недоречні експерименти Рєпіна в живописі. Чи не єдиним ви-
ключенням у цьому ряду виглядає наукова розвідка О. П. Іванова, що
вийшла друком у 1925 році. Мистецтвознавець вважав картину «Мико -
лай Мірлікійський» не творчою невдачею Рєпіна, а, навпаки, одним із
найбільш характерних для його художнього методу творів.
5
Протягом наступних років в радянській мистецтвознавчій істо -
ріографії побутували зовсім інші традиції інтерпретації цього по -
лотна. Наприклад, у 1952 році дипломник-мистецтвознавець Л. Зін-
гер побігом згадує про картину; не наводячи жодних аргументів, він
оголошує більшість персонажів, представлених на полотні, людьми
1 Веревкина В. В. Воспоминания. — С. 191.2 Стасов В. В. Искусство ХІХ века. Живопись [Текст]/В. В. Стасов//Избранные
сочинения [Текст]: в 3 т./редкол.: Е. Д. Стасова [и др.]. — М., 1952. — Т. 1. — С. 663.
3 Стасов В. В. Выставки [Текст]/В. В. Стасов//Избранные сочинения. — Т. 3. —
С. 192.
4 Репин И. Е., Толстой Л. Н. Переписка. — Т. 2: Материалы. — С. 52. 5 Иванов А. П. Творчество Репина. — С. 22.

66 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 67
«із явно вираженою психічною ущербністю».
1 Знаний художник та
дослідник творчості Рєпіна І. Е. Грабар так само зневажливо відгу -
кується про головних героїв твору: «… ми бачимо екзальтованого
«толстовця» давніх часів, що подіяв на ката-борова своїм істерич-
ним поривом. Цей порив і повна несподіванка миттєво запалили іс -
кру надії на обличчях двох інших засуджених — старого, що стоїть
на колінах і простягає до визволителя кістляві руки, та виснажено -
го юнака-епілептика, з кривими ногами та очима, що закотилися».
2
У такому ж ключі трактував представлений Рєпіним сюжет і харків-
ський мистецтвознавець Г. Губа.
3
В українській та російській історіографії пострадянського періо -
ду на перший план виходить бажання більш об’єктивно показати пси -
хологічний зміст твору та авторське бачення сюжету. Російська до -
слідниця Г. В. Єльшевська у картині бачить насамперед прямий і пря -
мо адресований заклик до відміни смертної кари, втілений художни -
ком на полотні під впливом толстовської моральної проповіді.
4 Хар-
ківська дослідниця С. Євтушенко теж не відкидає тезу про вплив Тол -
стого і рєпінський протест проти смертної кари. Однак разом із тим
вона вказує і на інший, не менш визначальний аспект, а саме вели-
чезний інтерес художника до морального складу людської особис -
тості. С. Євтушенко представляє Святителя милосердною і високомо -
ральною людиною, котра не може спокійно пройти мимо страждань
своїх ближніх і намагається бодай чимось зарадити їхньому незави -
дному становищу.
5
У 1891 році І. Ю. Рєпін залишив Товариство передвижників, із ко -
трим був тісно пов’язаний протягом багатьох років. Це рішення було
непростим для митця, але він уже не міг почувати в цьому товари-
стві себе так само легко, як раніше. Ілля Юхимович не міг бачити, як
1 Зингер Л. Портреты Репина 80.-х годов. — С. 83. 2 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 68.
3 Губа Г. Третий вариант (Об одной картине И. Е. Репина) [Текст]/Г. Губа//
Красное знамя. 1980.. — 30 нояб.
4 Ельшевская Г. В. Илья Репин. — С. 70. 5 Евтушенко С. Творящий чудо человек, или Нравственные искания Ильи Ре-
пина [Текст]/С. Евтушенко//Время. — 1994. — 30 июля.
колишні бунтівники загрузли бюрократизмі та консерватизмі по відно-
шенню до молодих художників.
1
Розірвавши відносини із Товариством передвижників, Рєпін, незва -
жаючи на прогресуючу хворобу правої руки, став посилено готуватися
до персональної виставки, котра відкрилася наприкінці осені 1891 року
в залах Академії мистецтв. У такий спосіб майстер відзначив ювілей
власної творчої діяльності — двадцять років роботи на мистецькій ниві
(від часу закінчення Академії мистецтв). До уваги глядачів було пред-
ставлено більш ніж триста картин, етюдів та нарисів.
2
Глядачі Москви та Петербурга захоплено вітали виставку творів ви -
датного живописця.
3 Про неї багато писалося у пресі, усі полотна мит-
ця жваво обговорювалися. Проте робота виставки закінчилася, а творча
напруга Рєпіна почала зменшуватись. Митець відчував себе стомленим
та подавленим. На отримані від продажу картин кошти він придбав ма -
єток Здравньово неподалік від Вітебська
4, він перевіз до нового будинку
своїх старших дочок та престарілого батька. Протягом наступних кіль -
кох років з ранньої весни до пізньої осені художник жив у селі та захо-
плено займався сільським господарством.
5
У 1893 році відбулися події, котрі відіграли велику роль у творчій бі-
ографії митця та в його стосунках із художнім критиком В. В. Стасовим.
Цього року Рєпін обійняв посаду професора в Академії мистецтв, віце-
президентом якої було щойно призначено І. І. Толстого, котрому було
надано повну свободу дій у справі реорганізації заскорузлої академіч -
ної системи.
6 Стасов не схвалив цей крок Рєпіна, що призвело до неве-
ликого розходження. Однак дещо згодом, влітку того ж року, розкол
збільшився. Причиною цього стало опублікування рєпінського «Листа
про мистецтво», написаного 28 жовтня 1893 р. У ньому художник за -
1 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 77–80.
2 Пророкова С. А. Репин. — С. 290–291.3 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. — Т. 2: Переписка (1877–1894). —
С. 164–165.
4 Там само. — С. 179.5 Веревкина В. В. Воспоминания. — С. 194.6 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 91.

68 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 69
значав, що віднині має намір «триматися тільки мистецтва і навіть плас -
тичного мистецтва заради мистецтва».
1 Висловлені Іллею Юхимовичем
ідеї викликали глибоке обурення Стасова — він назвав їх «неподобства-
ми у царині мистецтва».
2 Колишні друзі припинили спілкування на шість
років, до весни 1899 року. На думку І. Е. Грабаря, цей розрив уособлю -
вав боротьбу, котра відбувалась тоді між «старим» мистецтвом та мис -
тецтвом нової генерації.
3
Із настанням нового століття в особистому житті Рєпіна відбулися
значні зміни. У 1900 році митець вдруге одружився. На ім’я його нової
дружини Н. Б. Нордман було придбано землю у невеликому фінському
містечку Куоккала. На цій ділянці було побудовано садибу, названу Рє -
піним «Пенати». Хоча живописець тепер мешкав недалеко від столиці,
все ж таки він був відірваний від звичного життя, практично ні з ким
не бачився та не брав участі у виставках.
4 Можна було подумати, що
в цей період Рєпін навмисне ховався від спілкування із представниками
російського мистецького кола, а насправді майстер був захоплений на -
писанням нової серйозної роботи. У зв’язку зі сторічним ювілеєм Державної ради художникові запро -
понували написати грандіозне полотно. Замовлення надійшло від імені
російського імператора, тож відмовитися від нього Рєпін не міг. Для ви -
конання величезної багатофігурної композиції, в якій необхідно було від-
творити більше ніж шістдесят образів реальних високо посадовців, у тому
числі й самого імператора Миколи ІІ, Іллі Юхимовичу було дано надзви -
чайно мало часу. Він хвилювався з приводу того, що може не встигну-
ти закінчити роботу над полотном вчасно, і тому запросив на допомо-
гу своїх учнів — Б. Кустодієва та І. Куликова.
5 Для найбільш достовірно -
го відтворення заданої замовниками ситуації Рєпін відвідував засідання
1 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 382.2 Стасов В. В. Просветитель по части художества [Текст]/В. В. Стасов//Из-
бранные сочинения. — Т. 3. — С. 205.
3 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 110.
4 Пророкова С. А. Репин. — С. 319.5 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 133.
Державної ради, а також добився дозволу членів Ради на позування йому
у вільний час саме в тій позі, котра була необхідна для картини.
1
Створене зрештою полотно «Урочисте засідання Державної ради
7 травня 1901 року на честь сторічного ювілею з дня її заснування»
(1903, Державний Російський музей, Санкт-Петербург) було дійсно
грандіозним. Талант та відточена протягом багатьох років професій -
на майстерність дозволили живописцеві у нав’язаних замовниками
рамках створити справжній шедевр. До початку 1904 року роботу
було закінчено та на кілька днів виставлено в одному з залів Зимо-
вого палацу; члени Державної ради сприйняли її вельми прихильно,
хоча вважається, що Рєпін зобразив можновладців із відомою долею
сатири.
2
На початку століття Ілля Юхимович працював іще над одною
грандіозною картиною, котра зрештою дістала назву «Іди за Мною,
сатано!» (1901–1903). В ній автор розвинув ідею подолання байдужос -
ті та протистояння злу. Над цим полотном художник працював багато
років. Від нового рєпінського полотна очікували чогось екстраорди -
нарного. Так, 24 липня 1888 року В. В. Стасов у листі до свого брата
вказував, що за даними поета Мінського «Рєпін навесні почав писа -
ти «Христа» (що за сюжет, я не знаю) і що це — найбільш дивне, що
тільки він писав на своєму віку».
3 Учениця художника В. В. Верьов-
кіна, котрій доводилося бачити полотно у процесі роботи І. Ю. Рє-
піна над ним, так згадувала про свої перші враження від картини:
«Не пам’ятаю, що я могла сказати. Хвилювання замінило слова».
4 Друг
Рєпіна О. В. Жиркевич 9 грудня 1891 року залишив наступний щоден -
никовий запис: «Рєпін показував мені свого «Христа у пустелі», про-
сячи нікому не розказувати про цю картину. Я був вражений виразом
обличчя Христа і тою правдою, яка віє від усієї його фігури. Такого
Христа ще ніхто не створив ні у нас, ні за кордоном».
5 Проте сам ми -
1 Пророкова С. А. Репин. — С. 329.2 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 134.
3 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 2: Переписка (1877.–1894). — С. 359.4 Веревкина В. В. Воспоминания. — С. 187.5 Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887–1902 гг.). —
С. 148.

70 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 71
тець довго не міг знайти найкращого, на його думку, художнього ви-
рішення картини. Він багато разів її переробляв
1, кілька разів покидав
роботу над нею, жалкував про свідоме знищення першого і, можливо,
найбільш вдалого етюду
2, страждав, відчуваючи зменшення наснаги
до остаточного завершення свого творіння.
3 Коли навесні 1900 року
в Академії мистецтв відбулася пожежа і картина зазнала деяких по -
шкоджень, митець у листах до знайомих жалівся не на те, що карти -
ну ледве не було втрачено, а на невисокий ступінь її пошкодження
4,
та висловлював думку про доцільність припинення роботи над кар -
тиною ще багато років тому.
5 Проте, незважаючи на постійні спокуси
відмовитися від написання запланованого сюжету, Рєпін все ж продо-
вжував розробляв його, що свідчить про величезний пласт передума -
ного та пережитого самим художником. Проте довгий термін роботи над картиною та постійні зміни у її
композиційному та кольоровому вирішенні, очевидно, не пішли їй
на користь. Більшість сучасників Рєпіна, оцінюючи остаточний варі -
ант твору, не могли стримати розчарування і одразу після виходу кар -
тини на автора накинулися з різкою критикою. Зі сторінок газети «Но -
вий час» (№ 8979) пролунало звинувачення у «спотворенні Єванге-
лія», а «Санкт-Петербурзькі відомості» (№ 53) закидали Іллі Юхимови-
чу спроби профанації релігійного почуття («Нам сміють говорити, що
ця фігура зображує Христа!»).
6 Харківський священик, історик І. Філев-
ський зазначав, що І. Ю. Рєпін на своїй картині зобразив не Христа як
Боголюдину, а якогось аскета, змученого пустельника. На думку Філев-
ського, Христос, який був найпрекраснішим серед людей, на рєпінсько-
1 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деятелям (1880–1929). —
С. 103.
2 Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887–1902 гг.) —
С. 156.
3 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятелям (1869–
1930. — С. 144.
4 Там само. — С. 145.5 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деятелям (1880–1929). —
С. 154.
6 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деятелям (1880–1929). —
С. 237.
му полотні був показаний як найгірший із людей; у картині немає релі-
гійної радості, а лише мла, темінь та скорбота.
1
В. В. Стасов, який ще за кілька років до представлення картини ши -
рокій публіці був скептично настроєний щодо неї
2, висловився дещо
обережніше: «… він [Рєпін] відступив на хвилину від вродженого йому
реалізму та правди, зробив крок до області «іносказань», алегорій, та-
ємничих шкаралупок — і був поглинений чужим йому потоком, не див-
лячись на усю талановитість окремих художніх моментів навіть і тут».
3
Учениця майстра В. В. Верьовкіна згодом писала: «Хотілося ридати над
цим знівеченим, колись дивовижним полотном! Кожен, хто бачив його
перше здійснення, звісно, розділяє моє почуття».
4
Негативні відгуки про картину продовжували лунати і протягом
наступних років життя Рєпіна, і протягом багатьох років по його смер-
ті. У більшій частині спеціалізованих вітчизняних праць, написаних
в період з 20 -х до 90-х рр. ХХ ст., взагалі не згадується про твір Рєпіна
«Іди за Мною, сатано!» — адже згідно офіційної версії вона вважалася
невдалою спробою художника створити картину на релігійно-філософ-
ську тематику. Трапляються, звісно, виключення, але в цих наукових
роботах відгуки про картину є просто вбивчими. Так, О. А. Лясковська
вказувала на «бідність замислу» картини
5, а І. Е. Грабар писав: «Картина
і тоді викликала здивування і досаду за Рєпіна, і зараз не тішить. Кра-
ще, якби у блискучому рєпінському вінку її не було».
6
Узимку 1905 року імперію сколихнула Перша російська револю -
ція, що розгорнулася після розстрілу демонстрації робітників у Петер-
бурзі. Ілля Юхимович із «Пенатів» схвильовано слідкував за поточними
1 Филевский И. Картины на религиозные темы на ХХХІІ-й Передвижной
выставке [Текст]/И. Филевский//Харьковски.е губернские ведомости. — 1904. —
26 сентября.
2 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. — Т. 3: Переписка (1895–1906). —
С. 199.
3 Стасов В. В. Новая картина Репина [Текст]/В. В. Стасов//Избранные сочи-
нения. — Т. 3. — С. 298.
4 Веревкина В. В. Воспоминания. — С. 192.5 Лясковская О. А. Илья Ефимович Репи.н. — С. 268.6 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 129.

72 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 73
подіями. У майстерні митця розташовувалась величезна кількість аква -
релей, етюдів, малюнків та нарисів на революційну тему. Проте вони,
нажаль, у більшості своїй так і не стали повноцінними картинами.
1
У 1913 році у залі державної Третьяковскої галереї відбулася драма -
тична подія. Іконописець-старообрядець А. Балашов, переглядаючи кар-
тину Рєпіна «Іван Грозний та син його Іван 16 листопада 1581 року», із
вигуком: «Досить крові!» несподівано накинувся на неї з ножем та значно
пошкодив. Ілля Юхимович одразу приїхав до Москви та спільно зі своїм
учнем І. Е. Грабарем приступив до відновлення пошкодженого полотна.
2
Замах на картину викликав широкий резонанс у пресі. У залі По-
літехнічного музею за ініціативи М. Волошина було влаштовано диспут
на тему ставлення простого народу до зображення вінценосних осіб.
На диспуті був присутній і сам Ілля Юхимович. Літнього художника
несподівано звинуватили у нерозумінні ситуації, котра склалася у Росії,
та навіть в усвідомленому провокуванні глядачів на агресію. Живопи-
сець був обурений; він покинув Москву та вирішив ніколи більше до неї
не повертатися.
3
У 1914 році померла друга дружина Рєпіна, і він знову відчув себе
самотнім.
4 Ситуацію ускладнило те, що після революційних подій
1917 року Фінляндія отримала незалежність, тож Куоккала виявилася
за межами російського кордону. Митець виявився ізольованим від сво -
єї Батьківщини. До нього час від часу доходити невтішні звістки: Ака -
демію мистецтв зачинено, а банківський рахунок Рєпіна націоналізова -
но. Живописець тоскно спостерігав за подіями, що відбувалися в Росії.
Іноді до нього приходили листи від друзів, але з часом одні емігрували,
інші йшли з життя, тож відчуття покинутості в художника все більш за-
гострювалося. Хоча у 1924 році у Петрограді та Москві відбулися осо -
бисті виставки художника, присвячені його вісімдесятиріччю — та само-
му авторові було уже не суджено бути на них присутнім.
5
1 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 137–138.
2 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и. творчество. — С. 152.3 Пророкова С. А. Репин. — С. 359–363.4 Там само. — С. 327.5 Великие художники. Илья Ефимович. Репин (1844–1930).. — С. 46.
Останні роки життя І. Ю. Рєпіна до недавнього часу залишалися
terra incognita для більшості вітчизняних спеціалістів- мистецтвознав-
ців. В радянських мистецтвознавчих колах було не заведено і навіть
вважалося небезпечним вивчати тридцять років творчості художника
у двадцятому столітті.
1 Насамперед це було пов’язано із тим, що ми -
тець, котрий для декількох поколінь радянських людей став уособлен -
ням борця із самодержавством та духовенством за визволення широ-
ких народних мас від гніту, останні роки свого життя не лише провів
за кордоном, відмовившись від переїзду до Радянської Росії
2, але й час-
то звертався до релігії — не лише у творчості, але і в житті. За спога-
дами очевидців, у літньому віці Рєпін часто заводив розмови про Бога,
про вищий розум, котрий керує людським життям
3, говорив про те, на -
скільки важливо звертатися до Бога, молитися у церкві.
4 Особливо ве-
ликий інтерес становить виконаний у «Пенатах» так званий Євангель -
ський цикл
5, серед картин якого найбільш відомими є «Невіра Фоми»
(1921, приватна колекція), «Ранок Воскресіння» (1921, приватна колек -
ція), «Голгофа» (1921–1922, Музей Прінстонського університету) та інші.
Оригінали означених полотен не були доступними для вітчизняних
мистецтвознавців, проте відсутність інформації не завадила авторам
на догоду ідеологічним канонам віднести всю пізню рєпінську твор -
чість до розряду занепадницької.
Наприклад, у публікаціях 1940 року, присвячених десятій річни -
ці смерті художника, особливо педалювалася теза про те, наскільки
нестерпно важким було життя Іллі Юхимовича у фінському «ворожому
оточенні». Зокрема, писалося, що «до Куоккала чорним воронням злі-
талася білогвардійська негідь. Покидьки, що плазували біля ніг вели -
кого майстра, труїли свідомість Рєпіна отрутою брехливих речей про
1 Валиев М. Т. Елена Григорьевна Левенфиш (1916–1992), историк искус-
ства, заведующая Музеем-усадьбой И. Е. Репина «Пенаты» (с 1960 по 1977) [Элек-
тронный ресурс]/М. Т. Валиев. — Режим доступа: http://www.kmay.ru/sample_pers.
phtml?n=5194. — Доступ — 15.10.2011 г.
2 Кацман Е. А. Поездка к Репину в 1926 году. — С. 308.3 Там само. — С. 314. 4 Гинцбург И. Я. Пенаты и мои последние свидания с Ильей Ефимовичем Ре-
пиным. — С. 322.
5 Бородина Т. П. «Пенаты» — музей-усадьба И. Е. Репина. — С. 34.

74 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 75
його любу Батьківщину»
1; що «білофінська зграя, чіпляючись за Рєпі-
на, потайки від нього розбазарюючи його спадок, цупко тримала мит -
ця у своїх брудних лабетах».
2 На нашу думку, безпосередньою причи -
ною таких емоційних виступів стала загальнодержавна антифінська агі -
таційна кампанія, пов’язана із веденням Зимової війни 1939–1940 років.
Виходячи із припущення про надважкі умови життя літнього худож -
ника, автори робили висновок про занепад його творчості: «величез -
на майстерність митця, не запліднена передовими ідеями епохи, стає
безплідною».
3
В наступні часи (аж кінця 1980 -х років) тема творчості Рєпіна
в останні п’ятнадцять років його життя у публікаціях або взагалі не під-
німалася
4, або ж підкреслювалася теза щодо занепадництва творчого
методу Рєпіна в цей період: «в останні роки життя Рєпіна старість поча -
ла брати своє; сили почали зраджувати його і як художника»
5; «доміну -
вати вона [релігійна тематика] почала тоді, коли глибоким старцем Рє -
пін залишився один, в оточенні вороже налаштованих до Росії родичів
та білоемігрантських покидьків»
6; «морально Рєпін жив тяжко, оточений
ворожими до Радянської Росії людьми, серед брехні та наклепу. При -
родно, що у таких умовах творчість не могла процвітати»
7 тощо. Врахо-
вуючи те, що переважна частина післяреволюційних творів І. Ю. Рєпіна
осіла у закордонних музеях та приватних колекціях, а в розпоряджен -
ні дослідників зазвичай були тільки поодинокі фотографії окремих тво -
рів — часто чорно-білі, не надто високої якості — стає зрозумілим, що
наведені висновки дослідників були продиктовані майже виключно іде -
ологічними мотивами. Лише починаючи з другої пол. 80 -х рр. ХХ ст. починають лунати
думки про те, що «дослідницька байдужість» (а, радше, ідеологічна за -
ангажованість) призвела до того, що останні три десятка років зрештою
1 Тимошин Г. Репин. — С. 28.2 Лещинский Я. Д. И. Е. Репин. К десятилетию со дня смерти. — С. 42.3 Там само. — С. 40.4 Див. наприклад: Машковцев Н. Г. [Илья Ефимович Репин]. — М., 1957; Стер-
нин Г. Поэтический мир Реп.ина. — Л., 1985., та ін.
5 Дружинин С. Н. И. Е. Репин. — С. 19.6 Пророкова С. А. Репин. — С. 389.7 Моргунова-Рудницкая Н. Д. Илья Репин. Жизнь и творчество. — С. 279–280.
були відібрані у Рєпіна та у вітчизняної культури. 1 Протягом останніх
двадцяти років погляди вітчизняних дослідників на рєпінську твор-
чість ХХ ст. змінилися. Наприклад, Г. В. Єльшевська, все ще не відкида-
ючи твердження про спад творчого потенціалу Рєпіна, зазначає, що піз -
ні картини майстра, хоча і «не пов’язані ні з чим натурно-матеріальним,
але висловлюють пряму, жорстку емоційність. Якийсь новий спосіб ба -
чення відкривався у цих пізніх речах».
2 Результати аналізу картини «Ра -
нок Воскресіння», котра кілька років тому повернулася до Росії та була
ретельно вивчена науковцями, на думку Г. С. Чурак та Л. І. Гладкової, за -
свідчили, що пізній період рєпінської творчості потребує серйозного
підходу та зовсім не відповідає епітетам «старечої» та «в’янучої».
3
Примітно, що у західній історіографії останні роки життя та твор -
чості І. Ю. Рєпіна ні сучасниками митця, ні дослідниками подальших
років ніколи не розглядалися як період занепаду та творчого спаду. На -
приклад, кореспондент фінської газети «Хельсінгін Саномат» Е. Ріхтер
у 1919 році висловлював сподівання, що «вечір життя Рєпіна у Фінляндії
буде сповненим щастя та миру, а з боку фінляндських громадян йому
особисто буде надано усіляку симпатію та дружбу! Адже дати приту -
лок найбільш величному сучасному художникові великої Росії — це
дійсно особлива пошана».
4 К. Брінон, автор вступної статті до вистав-
ки творів живописця у Нью-Йорку, що відбулася 1921 року, порівнював
Рєпіна із А. Менцелем, «котрий створював композиції так само добре,
як і спостерігав».
5 В. Таммела у газеті «Хельсінгін Саномат» 1925 року
опублікував статтю про виставку І. Ю. Рєпіна, котра пройшла у Хельсін-
кі. На думку критика, роботи, написані художником протягом 1920 -х
1 Леняшин В. А. Проблемы изучения творчества И. Е. Репина [Текст]/В. А. Ле-
няшин//Творчество И. Е. Репина и русское искусство 2-й половины ХІХ–ХХ веков
[Текст]/Науч. ред. Н. С. Кутейникова. — Л.: [б. и.], 1987. — С. 4.
2 Ельшевская Г. В. Илья Репин. — С. 75.3 Чурак Г. С. Исследование картины И. Е. Репина «Утро Воскресения. Христос
и Мария Магдалина» [Электронный ресурс]/Чурак Г. С., Гладкова Л. И. — Режим
доступа: http://www.hermitagemuseum.or.g/html_Ru/11/b2003./hm11_1_15_0_5.
html. — Доступ — 15.02.2011 г.
4 Цит. за: Бородина Т. П. Взгляд со стороны: к 165-летию со дня рождения
Ильи Репина.
5 Там само.

76 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІ. Головні етапи життєвого та творчого шляху І. Ю. Рєпіна: 77
років, свідчать про незгаслу силу творчості вісімдесятирічного митця,
його гострий зір, музичність, повноту відчуттів, а також «великий дар
артиста» — здатність зображувати поточний момент, дихання життя.
1
Журналістка С. Шауман, що опублікувала свою рецензію на цю ж ви -
ставку у газеті «Svenska Pressa», відзначала дивовижну свіжість рєпін -
ських робіт та здатність митця «пізнавати речі не лише розумом, але й
поч у т тям».
2 Е. Ріхтер у статтях про виставки робіт І. Ю. Рєпіна у 1927 та
1928 роках зазначав, що Рєпін, котрого раніше знали переважно як
майстра психології та форми, в роботах свого останнього періоду більш
серйозно заглибився у композицію фарб; критик відзначав вишуканість
ліній, красу та свіжість рєпінських живописних творів 1920 -х років.
3
Особливу увагу критиків привернула картина І. Ю. Рєпіна «Голго -
фа» (1921–1922), котра стала великою несподіванкою та загадкою для
всіх, хто її бачив. На думку англійського дослідника Д. Джексона, «ін-
терпретація класичної теми розп’яття, без присутності Христа, із зобра -
женням собак, що лижуть кров, є безпрецедентним випадком в істо-
рії мистецтва».
4 Фінський же критик Е. Ріхтер у рєпінському творі вба -
чав насамперед сповідь, висловлення світосприйняття митця, розуміння
І. Ю. Рєпіним сучасного становища, в якому опинилася Радянська Росія
та його ставлення до цієї сучасності.
5
Як бачимо, тези про кволість та «старечу неміч» живопису І. Ю. Рє-
піна останніх років його життя, котрі були характерними для вітчизняної
історії мистецтва, виявляються, м’яко кажучи, перебільшеними. Незважаючи на плідну творчу діяльність І. Ю. Рєпіна протягом
1920 -х років, роки брали своє, і сили поступово покидали художника.
За кілька місяців до смерті, у травні 1930 року він писав до Д. І. Явор -
ницького: «Моє здоров’я стає гірше та гірше. З’явилася слабкість: ноги
тепер уже майже розучилися ходити. Із пропонованих робіт нічого уже
не просувалося. І ах, який це сумний час!..».
6
1 Цит. за: Бородина Т. П. Взгляд со стороны: к 165-летию со дня рождения
Ильи Репина.
2 Там само.3 Там само.4 Там само. 5 Там само.6 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятелям (1869–
Ілля Юхимович Рєпін помер у своєму маєтку «Пенати» 29 вересня
1930 року, і був там же похований.
1
Таким чином, життєвий і творчий шлях нашого видатного земляка
І. Ю. Рєпіна не можна назвати простим. За вісімдесят шість років жит-
тя Рєпін пройшов послідовний шлях від простого чугуївського хлопчика,
захопленого малюванням, учня іконописця і згодом — визнаного само-
стійного майстра іконопису, студента Академії мистецтв, до професора
і ректора цієї ж Академії, геніального живописця світового рівня. Не всі
його твори одностайно були сприйняті художньою критикою — особли-
во це стосується рєпінської творчості на релігійну тематику, котра за-
звичай пов’язувалася мистецтвознавцями із творчими пошуками митця.
Справді, протягом свого насиченого творчого життя Ілля Юхимович по -
стійно шукав удосконалення, використовував нові творчі форми, експе -
риментував із художніми стилями. Проте творчі пошуки та зміна худож -
ніх форм не могли анулювати високої художньої та ідейної цінності рє -
пінських творів. Написані із величезним натхненням, вони стали вічним
пам’ятником митцеві, віддзеркаленням його власних світоглядних уста -
новок та естетичних уподобань.
1930). — С. 282. 1 Репин Илья Ефимович//Правосла.вная энциклопедия Харьковщины. —
С. 412.

Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 79
Р озділ ііі
Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна:
спроба психобіографічного аналхізу
Н
еобхідність проведення комплексного аналізу ху -
дожньої спадщини, залишеної І. Ю. Рєпіним, роз -
криття маловідомих аспектів його творчого дороб -
ку, безпосередньо пов’язаних із особливостями внутрішньо -
го світу митця, обумовлює значний дослідницький інтер -
ес до цієї неординарної постаті — насамперед з точки зору
психобіографістики. Художня творчість дає надзвичайно ве -
ликий простір для втілення індивідуальності автора, а істо-
рія створення картини співвідноситься з біографією того,
хто її написав. Особистісний чинник художньої творчості
не може бути знівельовано; він присутній не тільки в само-
му процесі створення, а й у готовому продукті. Тому все -
бічне дослідження постаті митця може допомогти глибше
зрозуміти причини та мотиви, котрі керували живописцем
під час написання того чи іншого твору, і, зрештою, ближче
підійти до осягнення залишеної ним художньої спадщини.
У пам’яті більшості людей, котрі особисто знали
І. Ю. Рєпіна, він залишився веселою та енергійною особою.
Згодом сучасники згадували, що Іллі Юхимовича були
властиві енергійні та швидкі рухи, покваплива хода, дещо
уривчаста мова
1, дзвінкий сміх і деяка пишномовність. 2
1 Щепкина-Куперник Т. Л. О Репине и его некоторых моде-
лях. — С. 267.
2 Прахов Н. А. Репин в 1860–1880 гг. (по материалам архива
А. В. Прахова и по личным воспоминани.ям). — С. 20.
Будинок Рєпіна завжди був відкритим для широкого кола відвіду -
вачів. У 1890-х роках у столичній квартирі художника проводилися що -
тижневі читання, бесіди, веселі ігри; часто влаштовувалися танці та спі -
ви, в яких охоче брав участь і сам Ілля Юхимович.
1 Уже живучи у «Пе-
натах», щосереди він приймав у себе відвідувачів: кожен бажаючий (від
князя до робітника, від жебрака до мільйонера) міг прийти до нього
у гості після третьої години дня; часто тут відбувалися літературні дис -
пути, лунали нові вірші або уривки із книг, які нещодавно вийшли із
друку. Разом із тим, Ілля Юхимович відзначався значною простотою та
скромністю, працелюбністю, котра доходила навіть до подвижництва.
2
Досить часто він намагався бути непримітним, уникати сторонніх по -
глядів у свій бік, при цьому охоче спостерігаючи за людьми.
3
Для його характеру були характерні постійні зміни настрою —
від ейфорійного до пригніченого, від захопленого до роздратовано-
го.
4 Якщо більш уважно придивитися до творчої біографії митця, ста-
ють помітними періоди довготривалих емоційних підйомів та спадів,
що, на нашу думку, знайшло відображення у його творчості. Ми не мо-
жемо прослідкувати емоційний стан І. Ю. Рєпіна за часів його дитин -
ства та отроцтва, адже не маємо достатньої кількості документальних
свідчень, що стосувалися б цього періоду. Разом із тим, аналіз творчої
спадщини, залишеної великим живописцем у пізніші роки (візуальної
та текстової) дає нам можливість припускати, що все особисте та твор -
че життя художника було підвладним оцим коливанням його настрою. Верхньою хронологічною межею основного масиву документаль -
них свідчень щодо життя та діяльності Рєпіна, котрі дійшли до нашо-
го часу, є середина 60 -х рр. ХІХ ст. З 1864 р. Рєпін був вільним слу -
хачем Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.
5 Навчання у найголовні -
1 Шевцова-Споре Л. А. [Воспоминания]. — С. 151.2 Чуковский К. И. Илья Репин. — С. 20–21.3 Асафьев Б. В. [Воспоминания] [Текст]/Б. В. Асафьев.//Новое о Репине. Ста-
тьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации/редкол.: .
И. А. Бродский [и др.]. — Л., 1969. — С. 166.
4 Див. наприклад: Авилов М. И. [Воспоминания]. — С. 247; Дроздов И. Е. Ре-
пин в Академии художеств. — С. 239; Троупянский Я. А. [Воспоминания]. — С. 239,
та ін.
5 Репин И. Е. Далекое близкое. — С. 122–123.

80 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 81
шому мистецькому навчальному закладі країни було заповітною мрією
юнака, тож не дивно, що в цей час він перебував у піднесеному емо-
ційному стані, переживав здивування й радість від своїх несподіваних
успіхів у столиці та інтерес до всього нового, із чим стикався. Про це
красномовно свідчить його картина «Підготовка до іспиту», написана
того ж таки 1864 р.
1 Картина, основними героями котрої є двоє моло -
диків, які «ретельно» готуються до екзаменів, сповнена духом бешкет-
ництва і виконана у світлих тонах із переважанням жовтуватих та бла -
китних відтінків. Разом із тим життя у столиці виявилося не надто простим. Незва-
жаючи на успіхи на художньому поприщі, відірваність від рідної зем -
лі та близьких людей, постійна нестача коштів та напівголодне життя,
вочевидь, не могли не справити на юнака гнітючого враження. Його
епістолярії кінця 1860 -х років пронизані песимістичними інтонаціями,
як, наприклад, лист до В. Д. Полєнова від 21 вересня 1869 р.: «Мож-
ливо, лист мій виявиться зайвим нині, коли я навіть не певний, чи за -
стане він Вас на місці і коли немає жодних відрадних відомостей, котрі
я міг би вважати за необхідність повідомити Вам. Проте це все ж наба-
гато краще, аніж лист, котрий я хотів було написати одразу, як постав-
лено було програми (рокова субота), під впливом найбезвідраднішої
хандри. Програми на виставці здалися мені до того поганими, що ли-
шалося тільки бігти чи провалитися під землю».
2 Про депресивний на -
стрій художника свідчать і його живописні твори цих років: «Се люди -
на» (1867), «Іов та його друзі», «Голгофа» (обидві — 1869), у кольоровій
гамі яких домінують темні кольори. Вельми показовим, на нашу думку,
є і такий факт. 1867 року І. Ю. Рєпін отримав замовлення на виконання
ікон до церкви Різдва Богородиці у селі Черкаські Тишки недалеко від
Харкова.
3 Образи художник писав у Петербурзі та по приїзду додому
мав передати до храму. Проте, приїхавши із столиці на Слобожанщину,
митець не впізнав своїх робіт: написані у сірому дощовому північному
місті, вони на рідній землі виглядали безбарвними та затушованими.
1 Лясковская О. А. Илья Ефимович Репи.н. — С. 103.2 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 9.3 Хаустова С. Г. І. Ю. Рєпін та Слобожанщина. — С. 116.
Вражений Ілля Юхимович зрештою змушений був переписати ікони
уже в більш яскравій кольоровій гамі.
1
Протягом наступних років художник працював над великою кар -
тиною «Воскресіння дочки Іаїра» (1871), яка стала кваліфікаційною ро -
ботою випускника Академії мистецтв. Це полотно теж було написане
у депресивний період: створюючи його, живописець постійно згадував
смерть улюбленої сестри Усті.
2
Початок 1870 -х рр. ознаменувався для І. Ю. Рєпіна значними змінами
не лише у професійному, але і в особистому житті. В лютому 1872 року
художник повінчався із Вірою Олексіївною Шевцовою, і вже восени у мо-
лодого подружжя народилася донька, названа на честь матері.
3 В цей час
емоції художника знаходилися на підйомі, підтвердженням чого висту -
пають його жваві та піднесені листи: «Молодь московська так здивува -
ла, порадувала мене, що я, при всіх моїх лінощах до письма, брудню ще
одного аркуша. Не знаю, з чого розпочати, очі розбігаються. Скрізь живе,
безпосереднє відтворення життя, яким воно є, типово, вірно, експресив-
но, а який живопис! Подивіться заради Бога. Ви здивуєтесь. Це так своє -
рідно, сильно, що просто очам своїм не віриш. Я тільки думав про це, що
це буде скоро, а воно вже є, ось воно наше рідне, і в Москві, на батьків-
щині! Так і бути повинно. Браво, браво!».
4
Проте вже наприкінці року полярність емоційного фону митця
змінюється на протилежну: «Темрява, темрява і темрява!! Доведеть -
ся бігти з Петербурга. Один порятунок, щоб не застигнути остаточно.
Адже це означає, що Прометей скутий тут, а ми, жалюгідні істоти, має-
мо никнути без священного вогню — жахливо. Скоріше, скоріше куди-
небудь до Європи, Париж, Рим… все одно… де тільки є сонце, де горить
цей світоч!».
5
Наступного, 1873 року, емоційний стан художника ми теж може -
мо визначити як депресивний. Ілля Юхимович разом із дружиною та
1 Хаустова С. Г. І. Ю. Рєпін та Слобожанщина. — С. 117.2 Федоров-Давыдов А. А. Илья Ефимович Репин [Текст]/А. А. Федоров-Да-
выдов. — М., 1989. — С. 8.
3 Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения.4 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. — Т. 1: Переписка (1871–1876). — С. 31. 5 Там само. — С. 49–50.

82 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 83
маленькою донькою покинув Росію та вирушив у пенсіонерську ман-
дрівку Європою. Нові враження та цікаві спостереження, здавалося,
мали б відірвати митця від сумних думок, проте цього не сталося. Ось
як описував живописець свою поїздку: «… більша частина Польщі має
такий осиротілий вигляд. (…). Якийсь дикий степ, житла майже не ви-
дно, лише деінде, наче у повісті Гоголя («Страшна помста»), вироста -
ють із землі мерці й, з бридкими прокльонами, ростуть до самого неба.
Це кладовищенські хрести, можливо, вони хочуть зазирнути до самого
Сибіру та відправити туди дикий зойк, замість привітання, своїм бра -
там. Ах, скоріше лети, наш вагон… повз це темне місце!..».
1 Особливих
змін настрою митця не спостерігалося і в інших місцевостях, котрі Ілля
Юхимович відвідав у цей час. Наприклад, досить красномовно відби -
ває тогочасний душевний стан живописця уривок з листа до І. М. Крам -
ського, в якому І. Ю. Рєпін описує своє перше знайомство із французь -
кою столицею: «Страшне, проте дуже правильне у мене було перше
враження від Парижа. Я злякався при вигляді всього цього. Бідні вони,
подумалося мені, певне, кожний експонент сидить без шматка хліба,
у нетопленій кімнаті, його виганяють з майстерні, і от він із гарячко-
вим тремтінням бере полотно, та, доведений до неприродного екстазу
голодом та іншими незгодами, він креслить щось невизначене, кидає
найбільш ефектні тони якогось бруду. У нього і фарб немає, він розрі-
зає старі тюбики, що завалялися, виколупує мастихіном, і через те, що
матеріал цей підкорюється лише мастихіну, то він і винаходить одразу
новий дуже зручний інструмент. Але це так, — добре: іще, ще, і картин-
ка готова, автор помітив, що він вже було почав її псувати, час зупи -
нитися. Несе її до крамниці. У мене серце боліло, якщо, проходячи на -
ступного дня, я знову бачив його картину. Боже мій, її ще не придбано!
Що ж тепер з автором?!».
2
Проте незабаром на зміну чорній полосі в житті художника при-
йшла цілком закономірна світла. Можливо, це мало свої зв’язки із по -
діями родинного життя Рєпіних, адже саме в цей час Ілля Юхимо-
вич та Віра Олексіївна очікували на народження своєї другої дитини
1 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 1: Переписка (1871.–1876). — С. 58.2 Репин И. Е., Крамской И. Н. Переписка. — С. 33.
(Надія з’явилася на світ восени 1874 року). 1 Події, явища, особистості,
котрі нещодавно викликали в художника почуття розчарування, вто -
ми та тривоги, тепер інтерпретувалися ним зовсім інакше. Вельми по -
казовим є його новий відгук про Париж, залишений у листі до того ж
таки І. М. Крамського: «Париж надзвичайно гарний тепер; життя вирує,
скрізь новина, винахід, ефект, що б’є приємно в око та справляє вра-
ження, — цим вони володіють, і як широко, сміливо, так само як худож -
ники в картинах. Так, маса художників має величезний вплив на весь
Париж та тримає його високо перед іншими націями та містами, все
підкорюється художній імпозантності Парижа».
2 Літо 1874 року по-
дружжя Рєпіних провело на узбережжі, у французькому містечку Вель,
яке митець описував не менш захоплено: «Не можу стриматися від за -
хвату! Такий гарний Вель. Місця захопливі! (…). Наша квартира ча -
рівна! Річка найчистішої ключової води, наш паркан, дерева, зелень і
цей заколисуючий шум млинових коліс… неначе у казці. А море! Про -
сто чудеса!».
3 Тут же він написав надзвичайно світлу, сповнену легкості
картину «Кінь для збору каміння у Велі» (1874).
На два наступні роки І. Ю. Рєпін знову поринув до тоскного на-
строю. Художник все більше нудьгував за батьківщиною, прагнув ско-
ріше повернутися додому, хоча й продовжував інтенсивно працюва -
ти — написав картини «Тайна вечеря», «Садко у підводному царстві»
(обидві — 1876). Але творчий процес не тішив майстра, як раніше; про
свої нові картини він відгукувався із розчаруванням: «… я страшенно
розчарований своєю картиною «Садко», із яким би задоволенням я її
знищив… Така буде це погань, що просто гидота у всіх відношеннях».
4
Довгоочікуване повернення на батьківщину, яке відбулося у 1876 р.,
посприяло черговій зміні емоційного стану митця. Майже одразу по при-
їзді він написав яскраву та оптимістичну картину «На дерновій лаві», ви-
словивши таким чином радість від перебування на рідній землі, інтерес
від зустрічі з близькими людьми після довгого розлучення.
1 Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения.2 Репин И. Е., Крамской И. Н. Переписка. — С. 81.3 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 15.4 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 1: Переписка (1871.–1876). — С. 130.

84 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 85
Незабаром після повернення з мандрівки Європою Рєпіни переїха -
ли до Чугуєва. Ілля Юхимович не міг стримати захвату від нового по -
бачення зі знайомими з дитинства місцями, і захоплено писав про своє
перебування на Слобожанщині: «Бував я на весіллях, на базарах, у по-
вітах, на заїжджих дворах. У кабаках, у трактирах і в церквах… що це
за принада, який це захват!!! Змалювати це я не в змозі, але чого тільки
я не наслухався, а головне, не побачив за цей час!!! Це був чарівний сон.
Та й сам Чугуїв це викапаний скарб! Не знаєш, на чому зупинитися! Але
що за оригінальні пейзажі тепер!
1 (…). [про зовнішність українок] А які
дукати, намиста! Головні пов’язки, квіти!! А які обличчя!!! А яка мова!!!
Просто диво, диво і диво!!!».
2
Переїзд до Чугуєва та оптимістичне налаштування художника хро -
нологічно співпало із очікуванням появи третьої дитини у родині (син
Юрій народився у квітні 1877 р.).
3 Майже одразу після цієї події Ілля
Юхимович створює картину «Хресний хід», що стала прообразом май -
бутнього шедевру «Хресний хід у Курській губернії». Проте вже до кін-
ця 1877 року І. Ю. Рєпін встиг знудьгуватися у провінційному Чугуєві,
його все більше тягнуло до світського товариства Санкт-Петербургу і
Москви.
4
Після переїзду до Москви — одного із провідних культурних цен -
трів країни — упадницький стан художника досить скоро змінився
на протилежний. Листи, датовані 1878 роком, несуть заряд оптимізму
та відбивають захоплення митця новими творчими ідеями: «Чорт заби -
рай, як це сильно!! (…). Мені хочеться написати зустріч військ, — адже
пречудова тема; та й уявляється мені прегарно! Тільки зустріч у Піте-
рі; нещодавно розпитував в одного свідка, розповідь його перевершила
мої сподівання!.. Захват! Обов’язково зроблю картину!».
5 Тоді ж митець
створив ще один ескіз до майбутнього великого полотна — «Хресний
хід у дубовому лісі».
6 Картина дихає таким патріархальним спокоєм, та -
1 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 1: Переписка (1871.–1876). — С. 141.2 Там само. — С. 142.3 Хилтунен Р. От Чугуева до Хельсинки: Голгофа художника [Текст]/Р. Хилту-
нен//Время. — 1992. — 15 мая.
4 Иванов С. В. Москва в жизни и творчестве И. Е. Репина. — С. 52.5 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 2: Переписка (1877.–1894). — С. 37.6 Бродский И. А. Картина И. Е. Репина «Крестный х.од в Курской губернии». — С. 3.
ким умиротворенням, що нагадує фрагмент із ностальгічних дитячих
спогадів.
1879 рік приніс нові негаразди — навесні тяжко захворіла, а во-
сени померла мати І. Ю. Рєпіна, Тетяна Степанівна, до якої він був щиро
прив’язаний.
1 Тож і полотна, написані митцем в цей час, несуть на собі
відбиток жалоби. Характерно, що саме цього часу художник починає
розробку таких трагічних сюжетів, як «Відмова від сповіді» (1879–1885)
та «Арешт пропагандиста» (1880–1892). Ті ж занепадницькі емоції —
сум, страх, втома — які читаються у наведених творах, простежуються
і в епістоляріях: «Москва мені починає страшно набридати своєю обме -
женістю та тупістю. Сяюча, самовдоволена буржуазія та щедре торга -
шество — ось всепоглинаюча стихія. Бідні студенти! Бідна інтелігенція!
Ніде вони не знайдуть менше співчуття».
2
Проте життя ішло далі, і влітку 1880 року у подружжя Рєпіних на -
родилася четверта, остання дитина, названа на честь покійної бабусі
Те т я н о ю.
3 В Іллі Юхимовича починається новий етап емоційного підне -
сення. Саме тоді живописець замислив створення нової картини, котра
мала стати своєрідною квінтесенцією людської сили, вправності, жит -
тєрадісності — «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880–
1891). Захоплений новою ідеєю, художник того ж року вдався до подо-
рожі на Запоріжжя. Під враженням від побаченого він написав багато
емоційних картин на українську тематику, такі як «Вечорниці», «По слі-
ду» (обидві — 1881) та інших.
4 Епістолярна спадщина цього періоду теж
свідчить про великий емоційний накал митця. В якості прикладу мо -
жемо навести уривок з листа І. Ю. Рєпіна до В. Д. Полєнова, датований
5 жовтня 1882 року: «Який молодець Антон [В. О. Сєров]! Як він малює!
Талант та витримка бісівські! (…). Антон та ще Врубель — от теж та -
ланти. Скільки любові та почуття витонченого! Чистяков хороше насін -
ня посіяв, та й молодь ця золота!!! (…). Після обіду я вже не працюю,
йду куди-небудь вештатися: чи на конці, чи на пароплаві, куди зама -
неться. То на Невський, котрий мені страшенно подобається — Європа!
1 Москвинов В. Н. По репинским местам Ха.рьковщины. — С. 423.2 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деяте.лям. — С. 15.3 Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения.4 Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. — С. 39.

86 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 87
То на Піски, то в Єкатерингоф (що за дивні картини скрізь!!!)».
1 Вра-
жає, наскільки цей відгук про Петербург відрізняється від депресивно -
го опису десятирічної давнини про те ж саме місто.
Емоційний підйом, що почався на початку 1880-х років, тривав по -
рівняно недовго; з 1883 року спостерігаємо чергове зниження емоцій -
ного стану художника. В цей період він закінчує величезне полотно, ко -
тре розпочав писати 1880 року, а задумав іще раніше — «Хресний хід
у Курській губернії»
2, у котрому, на нашу думку, протиставляє яскра -
во -парадну зовнішню форму ходи її насправді бездуховному змістові.
До початку 90 -х рр. ХІХ ст. Іллею Юхимовичем було написано до -
статньо велику кількість живописних творів, котрі за сюжетом та ко-
льоровою гамою можуть бути віднесені до депресивних. Серед таких
можемо назвати такі: «Сходка», «Річний поминальний мітинг біля сті -
ни комунарів» (обидві — 1883). До цього ж періоду відноситься декіль -
ка живописних полотен на релігійну тематику: «Христос» (1884), «Юда»
(1885), «Христос у Гетсиманському саду» (кін. 80 -х рр. ХІХ ст.), в яких
домінуючим кольором є чорний. Картини кінця 1880 -х рр. — «Не че-
кали» (1884–1888), «Миколай Мірлікійський рятує від страти трьох
невин но засуджених» (1888) — виконані уже в більш м’якій, не надто
похмурій кольоровій гамі, проте в цілому їхня тематична та колорис-
тична спрямованість також залишається депресивною. Листи І. Ю. Рє-
піна другої пол. 1880 -х–кін. 1890 -х рр. рясніють меланхолійними інто -
націями. Наприклад, 25 липня 1884 року художник писав до П. М. Тре -
тьякова: «Починаю думати, чи не здалося Вам образливим моє без-
церемонне звернення до Вас. Все більше і більше приходжу до висно-
вку, що ви вправі обуритися. Мене починає мучити совість, яке право
я мав звертатися до Вас із чисто стороннім питанням, яке до Вас ні-
скільки не торкається?! Пробачте, не сердьтеся… Мені часто в житті до-
водиться каратися за нестриманість у характері».
3 Характерно, що у по-
сланні-відповіді Третьяков заспокоював Іллю Юхимовича та вказував
1 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 42. 2 Бродский И. А. Картина И. Е. Репина «Крестный ход в Курской губернии». —
С. 49.
3 Репин И. Е., Третьяков П. М. Переписка. — С. 88–89.
на безпідставність його самозвинувачень. 1 У деяких з рєпінських епіс -
толяріїв навіть з’являються думки про смерть, котрих у попередніх лис-
тах зафіксовано не було: «В мене просто перевтома, певне, всіх нервів;
майже працювати не можу. (…). Думки похмурі внаслідок поганого са -
мопочуття. Думаєш — помреш, і все залишиться недомальованим».
2
Пригнічений стан художника поглиблювали незгоди у родинному
житті. Сімейний союз Іллі Юхимовича та Віри Олексіївни Рєпіних, ко -
трий і до цього часу не можна було назвати ідилічним, остаточно роз -
пався; розгнівана мати налаштовувала дітей проти батька. Особливо
загострилися відносини Іллі Юхимовича із сином Юрієм.
3 Примітно, що
саме в цей період сімейних чвар, «будучи страшенно нервово розбитим
та засмученим»
4, митець написав одну з найвідоміших та найемоційні -
ших своїх картин — «Іван Грозний та син його Іван» (1885), на котрій
зобразив сюжет синовбивства. Початок 1890 -х рр. ознаменувався нетривалим емоційним підне -
сенням І. Ю. Рєпіна. В цей час він, серед іншого, виконав невеликий твір
«Різдво Христове» (1890). Ця картина відрізнялася від багатьох інших
полотен майстра на релігійну тематику зображенням сцени не смерті,
а народження; окрім того, в її кольоровій гамі, окрім темних тонів, ви -
користано багато відтінків білого та жовтого. Цього ж часу митцем за-
кінчена велика оптимістична картина «Запорожці…», придбаний маєток
у Здравньовому, під Вітебськом.
5
Але вже з 1892 року у митця знов спостерігається емоційний спад.
Життя у віддаленні від гомінливої столиці вже не тішило Іллю Юхимо-
вича, навіть навпаки: «Час летить, нудьгувати ніколи; але я іноді від-
чуваю настрій блудного сина, коли він пас свиняче стадо… Невже мені
тут залишитися назавжди пасти свиняче стадо?!».
6 Емоційне пригнічен -
ня призводило до спаду працездатності та творчої активності: «Я пра-
цюю мало: у мене все ще триває якийсь вакантний час. Я не можу ні
1 Репин И. Е., Третьяков П. М. Переписка. — С. 90.2 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 2: Переписка (1877.–1894). — С. 138.3 Бучастая С. И. И. Е. Репин: родословная гения.4 Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887–1902 гг.) —
С. 160.
5 Шышанаў В. Невядомае Здраўнёва..6 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 2: Переписка (1877.–1894). — С. 181.

88 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 89
на чому, з моїх задумів, зупинитися серйозно — все здається малим,
не вартим праці».
1 Художника, здавалося, дратувало і обурювало геть
усе навколо: «Приходить несвідомо до голови — який невдалий ек -
земпляр наша планета! Це дещо кволе, зубожіле; тільки паразити роз -
водяться тут у незнищенних масах, усіляких форм та розмірів; вони
відчувають себе тут у своїй тарілці, і кожний більш благородний тип
тут не до двору. Паразити, мікроби, все це, вся ця погань посилюється,
плодиться та пожирає найкращі прояви».
2 Перебуваючи у такому зане-
падницькому настрої, І. Ю. Рєпін зрештою розсварився із одним зі сво -
їх найкращих друзів — художнім критиком В. В. Стасовим, — та на до-
вгі шість років припинив із ним усіляке спілкування. Депресивний стан
художника посилила смерть батька, котрий відійшов у кращий світ
1894 року у Здравньовому.
3
Перебуваючи на спаді емоційної активності, Ілля Юхимович досить
своєрідно відзначив чвертьстолітній ювілей своєї професійної мистець -
кої діяльності, котрий припав на листопад 1896 року. Як згадував зго -
дом його учень М. І. Тоїдзе, в той час, коли все уже було підготовле -
но до свята і громадськість налаштувалася на вшанування геніально-
го живописця, той раптово зник — просто виїхав із Санкт-Петербурга,
тож справа розстроїлася.
4 Незабаром Ілля Юхимович у журналі «Новий
час» опублікував листа із подяками за поздоровлення, який дістав ши-
рокого розголосу серед громадськості. Зокрема, художник написав: «
[До ювілею] мене й уславлювали більше, ніж я заслуговував, і гудили, з
іншого боку, із азартом. Якщо незароблена слава не розвинула в мене
манії величі, то глибоко укорінила в мені манію нікчемності. Навряд
чи світ бачив більшого страждальця від незадовільності своїх творів.
Під час зустрічі зі своїми картинами на виставках, у музеях я відчуваю
1 Репин И. Е. Письма к Е. П. Тархановой-Антокольской и И. Р. Тарханову. —
С. 33.
2 Репин И. Е., Стасов В. В. Переписка. Т. 2: Переписка (1877.–1894). — С. 189.3 Шишанов В. Останні роки життя та історія поховання Ю. В. Рєпіна — батька
великого художника [Текст]/В. Шишанов//Науково-практична конференція, при-
свячена 150-річчю від дня народження І. Ю. Рєпіна: тези доповідей та повідомлень/
[упоряд.: Денисенко О. Й.]; Упр. культури Харк. облвиконкому, Харк. худож. му-
зей. — Х., 1994. — С. 10.
4 Тоидзе М. И. [Воспоминания]. — С. 205.
себе безнадійно нещасливим від їх поганого враження». 1 В іншому, вже
приватному листі, адресованому другові живописця, поетові О. В. Жир -
кевичу, І. Ю. Рєпін яскраво передавав емоції, котрі на той час панува-
ли в його душі: «Я так втомився і так мені нездужається, що навіть сум
нападає».
2 Зізнання живописця наочно ілюструють картини, написані
ним того ж 1896 року: «Місячна ніч. Здравньово», «Дуель», «Голгофа»,
«Якщо всі, то не я…», для яких автор добирав переважно сірий, чорний,
коричневий, синій кольори. В останні декілька років ХІХ ст. громадська діяльність художника
дещо пожвавлюється. 1897 року він знову вступив до Товариства пере-
движників
3; 1898 року обійняв посаду ректора Вищого художнього учи -
лища при Академії мистецтв
4; 1899 року примирився із В. В. Стасовим. 5
Окрім цього, 1900 року Ілля Юхимович вдруге одружився — його об-
раницею стала Н. Б. Нордман; на ім’я нової дружини він придбав маєток
«Пенати» неподалік від столиці, у дачному селищі Куоккала.
6 Ці факти
дають нам можливість припустити, що кінець 90 -х рр. ХІХ ст. ознамену -
вався для художника деяким відступом душевних переживань. Проте емоційне піднесення знову змінилося депресією. Протягом
1901–1905 років митцем було написано картини «Дуель Онєгіна та Лєн -
ського» (1901), «Іди за Мною, сатано!» (1901–1903), «Тайна вечеря» (1903),
у яких знову переважають синій, чорний, коричневий колір. Песимістич -
ні настрої живописця в цей час яскраво ілюструють спогади його учня
М. С. Туганова, котрий згадував розмову майстра із студентами: «Рє -
пін грізно питав: «Що вам тут потрібно? Для чого ви тут зібралися? (…).
Що вам тут потрібно, у цьому сирому, гнилому та темному Петербур -
зі? (…). Вчитися? Чому тут вчитися? Кинули свій південь, південне сон -
це, цей пречудовий Кавказ, прекрасну природу. В кого навчатися? У мене
навчатися? Я сам все життя навчаюся у життя, в природи. Їдьте назад
1 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деяте.лям. — С. 232.2 Там само. — С. 138.3 Грабарь И. Э. Репин. — Т. 2: От первых портретов эпохи расцвета до послед-
них творческих лет. — С. 93.
4 Там само. — С. 95.5 Там само. — С. 110.6 Кириллина Е. В. Репин в «Пенатах» [Текст]/Е. Кириллина. — Л., 1977. —
С. 12.

90 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 91
до себе… там сонце, чудова природа, а тут чому ви можете навчитися…
».
1 Песимістично дивився Ілля Юхимович і на своє сімейне становище:
«Погані часи! Художникам тепер випадає гірка участь… У мене, окрім
всього, що насувається на людину зі старістю, були великі сімейні екс -
треності. Зять мій, чоловік Тані, тільки-но скінчив інженерну академію та
поїхав на Далекий Схід. Таня із двома моїми онуками збирається до осе-
ні туди ж. Син Юрій нещодавно одружився на бідній безрідній дівчи-
ні, готує картину до скінчення свого академічного курсу. Віра та Надя,
за приписом лікаря, із матір’ю від’їхали до Криму на поправку здоров’я.
І у всіх цих персон одне джерело доходів — моя праця… А на сьомому
десятку років самовпевненості мало, зате багато витрат та розходів, які
по нинішньому життю нестримно збільшуються з роками…».
2
Початок 1910 -х років став періодом чергового душевного під -
йому в І. Ю. Рєпіна. Твори, написані ним за цей час — «Маніфестація
17 жовтня 1905 року» (1907–1911), «Чорноморська вольниця» (1908),
«О. С. Пушкін на Акті у Ліцеї» (1911), пронизані ейфорійним настроєм.
Захоплені листи-вітання, розіслані Іллею Юхимовичем своїм знайомим,
підтверджують нашу гіпотезу: «Хай живе російське мистецтво! Нехай
радіють благородні, витончені серця, що полюбили образний світ уяв-
лень! Честь і слава Вам! Всесвітня слава навіки!»
3; «У якому захваті
я уже два дні від Берхгольца! От Бог послав нашим товаришам друга!!!
(…). От талант-декоратор! От художник!».
4
Але починаючи з 1912 року оптимізм Іллі Юхимовича знов розсію -
ється. Цьому багато в чому посприяли об’єктивні причини: як внутріш -
ньосімейні, так і зовнішні. 1913 року сталася екстраординарна подія:
в той час, коли у країні відзначалося трьохсотрічне перебування Рома -
нових на царському престолі, напівбожевільний А. Балашов накинувся
із ножем на картину «Іван Грозний» та значно її пошкодив.
5 І. Ю. Рєпіна,
який і без того був пригнічений цією подією, було звинувачено в неро-
зумінні ситуації, котра склалася в країні, чим нанесено йому ще біль-
1 Туганов М. С. [Воспоминания]. — С. 208.2 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 167.3 Там само. — С. 190.4 Там само. — С. 203.5 Иванов С. В. Москва в жизни и творчестве И. Е. Репина. — С. 107.
шої образи. 1 Наступний 1914 рік приніс іще більше трагічних звісток: як
в особистому житті (смерть другої дружини Н. Б. Нордман)
2, так і в жит-
ті всієї країни та навіть світу (початок Першої Світової війни). Саме у ці
нелегкі часи митець звертається до трагічних тем у своїй творчості та
пише такі полотна, як «Ісус у терновому вінку» (1913), «Бельгійський ко -
роль Альберт у мить вибуху греблі в 1914 році» (1914), та інші. В епіс-
толяріях знову знаходимо думки про смерть: «Наблизився й до мене
час останніх клопотів із думкою про переселення до місцини, де ніяких
турбот немає. У всіх своїх недоліках я твердо звинувачую лише себе.
Найбільш непоправний недолік: мої три дочки — не можуть вони само -
стійно існувати»
3; «Самота так підвищує чуттєвість, особливо коли вже
поблизу вічна самотність, коли вже скоро нікого, милих, дорогих не по-
бачиш і не почуєш».
4
Буремні політичні події наступних років — розпад Російської ім-
перії та відділення Фінляндії, прихід до влади більшовиків та розпо-
чата на батьківщині художника громадянська війна — ще більше під-
точили самопочуття літнього художника. Протягом першої половини
20 -х рр. ХХ ст. його не покидав меланхолійний настрій, красномовними
свідками чого виступають його листи й картини: «Пробачте, що утруд -
нюю Вас читанням таких дрібниць та ще таким поганим почерком…
А море ревіло усю ніч, похолодало і дощик, дощик… А вранці онук мій
Дій сказав, що іще шість тижнів буде така ж погана погода і не поспі-
ють у нас ні помідори, ні яблука і буде голод, голод».
5 Поглинений нера -
дісними думками, змушений із постійним неспокоєм линути думка -
ми до батьківщини — «того берега, про який думається тільки зі стра -
хом та неспокоєм»
6 — художник в цей період особливо часто у своїй
творчості звертається до релігійних сюжетів. Найбільш відомі та значу -
щі твори, створені Іллею Юхимовичем у цей період — картини «Єван -
гельського циклу», такі як «Христос та Марія Магдалина» (1920–1922),
1 Пророкова С. А. Репин. — С. 359–363.2 Пророкова С. А. Репин. — С. 327.3 Репин И. Е. Письма к писателям и литературным деяте.лям. — С. 192.4 Морозова К. А. В Пенатах с Николаем Александровичем Морозовым. —
С. 256.
5 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 227.6 Там само. — С. 229.

92 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 93
«Голгофа» (1921–1922), «Невір’я Фоми» (1921) — відзначаються темною
кольоровою гамою та трагічними сюжетами. Але друга половина 1920 -х років, незважаючи на усі тривоги та
негаразди, пройшла для художника на хвилі душевного підйому та під-
несеного настрою. Наприкінці життя Ілля Юхимович знову захопив-
ся ідеєю змалювати запорозьку вольницю, тож однією з останніх кар -
тин великого живописця є емоційний «Гопак» (1927), позначений імп -
ресіоністичними рисами. Козаки, що завзято відбивають гопака, зда -
ється, от-от зійдуть з полотна та захоплять глядача у вир танцю. Ко-
льорова гама твору вражає розмаїттям: тут поєдналися яскраві та чисті
фарби — зелена, червона, жовта, синя. Переписка цих часів знов нага -
дує нам колишнього енергійного, гарячого та захопленого митця. Ось
уривки деяких із листів: «Друже мій милий, дорогий козаче Миколо
Дмитровичу! Як ти утішив мене твоїм дружнім листом!.. А Віра під-
хопила твого листа і стала з ним танцювати! Ах, козаче, козаче! Тиці -
ан — це ти: от уже удруге захоплюєш публіку після Парижа!!! Я без-
кінечно радію та цілую тебе незлічимо!.. О, як хотів би я подивитись
на твій портрет королеви! Без відмовлянь, зніми з нього фотографію
яку-небудь та надішли нам! Я так давно уже не бачив твоїх створінь!!!
Так, повторюю, Тиціан — це ти, ти сила! Я так і уявляю тебе танцюю -
чим навприсядки! І з побілілими вусами ти так живо уявляєш Запоріж -
жя! Милий! Милий! Так Ганна Григорівна ще не забула мене?!! Ех, жаль,
що в мене уже, як у гоголівського діда, не витанцьовується, а то я пі-
шов би навприсядки!..»
1; «Які сюрпризи! Книга і портрет!! Книгу я іще
ледве розпочав, але портрет! Звідки? Хто намалював з Вас? Невже Ви
самі?!! Це пречудовий портрет»
2; «Яке щастя! Яка радість Ваш лист! Ви
уявити собі не можете. І неначе для моєї роботи. Ви будете фотографу -
вати Дніпро і в місцях останнього Запоріжжя!.. Я готовий стрибати та
радіти… О! От час поїхати б до Вас!»
3; «Як я ощасливлений Вашою при -
силкою мені насамперед фотографій!! Я помолодшав, поздоровішав і
тепер танцюю душею від захоплення».
4 У стані душевного підйому ми -
1 Репин И. Е. Письма к художникам и художественным деятеля.м. — С. 253.2 Там само. — С. 263.3 Там само. — С. 268.4 Там само. — С. 272.
тець перебував практично до останніх місяців життя. Але роки брали
своє, сили покидали майстра, і незадовго до смерті він знов поринув
до стану депресії.
За результатами проведеного аналізу видно, що протягом життя
І. Ю. Рєпіна у нього, як у будь-якої творчої людини, спостерігалися пе -
ріоди творчого підйому та спаду, під час яких творча активність була
різною. Окрім того, ми помітили, що велика кількість творів майстра
на релігійну тематику була написана в періоди емоційного спаду.
Задля того, щоб оцінити психоемоційний стан художника на тому
чи іншому етапі його життя, сформувати уявлення щодо його харак -
теру, темпераменту та інших особливостях його постаті, нами було
здійснено спробу кольороемоційного психологічного дослідження
картин митця. Для аналізу ми скористалися відомими тезами сучасних психо -
логів про те, що особистість людини визначається комплексом сталих
ознак, таких як темперамент, характер, чутливість, мотивації, здібнос -
ті, моральність, звички та інші властивості, що обумовлюють хід думок
та поведінки, властиві конкретному індивідові у процесі його адапта-
ції до різноманітних життєвих ситуацій із використанням типологізації
особистостей на основі рис екстравертованості (відкритості до спілку-
вання) та інтровертованості (замкненості) (К. Г. Юнг, 1923)
1 та визначен -
ня індивідуальних особливостей людини за певним психологічним ти-
пом (Г. Рід, 1951).
2
Теорія К. Г. Юнга спирається на широке дослідження культури, по -
чинаючи з античних часів. Вона заснована на ідеї про екстраверсію та
інтроверсію, котрі являють собою складну єдність усвідомленого та
неусвідомленого у структурі особи. Типологія була заснована на ідеї до-
мінування у людей основних психічних функцій: мислення, інтуїції, від -
чуття та почуття. Виходячи із розробленої концепції, вчений запропо -
нував виділити вісім основних, або ж фундаментальних, типів особис-
тості: екстравертований розумовий, інтровертований розумовий, екс -
травертований чуттєвий, інтровертований чуттєвий, екстравертований
1 Цит. за: Потемкина О. Ф. Психологический анализ рисунка и текста
[Текст]/О. Ф. Потемкина, Е. В. Потемкина. — СПб., 2006. — С. 98.
2 Там само. — С. 100.

94 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 95
почуттєвий, інтровертований почуттєвий, екстравертований інтуїтив -
ний, інтровертований інтуїтивний.
1
Значення дослідження К. Г. Юнга важко переоцінити, проте воно
не розкривало конкретні методичні заходи, за допомогою яких можна
було б віднести індивідуальні особливості людини до певного психоло-
гічного типу. Це завдання було виконане англійським мистецтвознав-
цем, художнім критиком та теоретиком художнього виховання Г. Рідом
у 1951 році. Дослідник проаналізував кілька тисяч малюнків та прий -
шов до висновку, що все розмаїття форм художнього висловлення та -
кож можна звести до восьми видів. Більше того, ця типологія, на його
думку, була цілком придатною до класифікації будь-яких малюнків,
створених людьми, незалежно від їхнього віку, статі, кваліфікації чи
роду занять. Для позначення восьми видів малюнків Г. Рід використав
наступні означення: емфатичний, гаптичний, ритмічний, структурний,
органічний, перелічуючий, декоративний, імажинарний — і для кожно-
го з них виділив основні ознаки:
2
• перелічуючий малюнок — зображено різні об’єкти та предмети, що
не об’єднані будь-якими зв’язками (тобто має місце просте перера -
хування); співвідноситься із екстравертованим розумовим типом;
• органічний малюнок — перевага надається відтворенню органічних
форм (рослин, тварин, людини); співвідноситься із інтровертованим
розумовим типом;
• емфатичний малюнок — відтворення природний пейзажу, атмосфе -
ри, стихії (схід чи захід сонця, гори, море абощо); співвідноситься із
екстравертованим чуттєвим типом;
• гаптичний малюнок — відтворення хворобливих відчуттів, почуття
болі, страждання; співвідноситься із інтровертованим чуттєвим ти -
пом;
• декоративний малюнок — зображення орнаментів та візерунків;
співвідноситься із екстравертованим почуттєвим типом;
• імажинарний малюнок — зображення сюжету або персонажа, запо -
зичених із художніх творів або власних фантазій; співвідноситься із
інтровертованим почуттєвим типом;
1 Цит. за: Потемкина О. Ф. Психологический анализ рисунка и текста. — С. 99.2 Там само. — С. 100.
• ритмічний малюнок — виділяється зображення руху (політ
птахів, людська хода, пересування транспортного засобу тощо);
співвідноситься із екстравертованим інтуїтивним типом;
• структурний малюнок — відтворення структури цілого, від
елементарної точки до надскладних конструкцій; співвідноситься із
інтровертованим інтуїтивним типом.
1
Іншою невід’ємною складовою картини є її кольорова гама. Як ві -
домо, колір, котрий обирає людина для свого малюнку, не носить ви-
падкового характеру; емоції та колір тісно пов’язані між собою. Ця ко -
реляція є закономірною, обумовленою, з одного боку, психофізіологіч -
ними характеристиками кольору, а з іншого психофізіологічною орга-
нізацією людини.
2 На сьогоднішній день накопичено достатньо велику
кількість спеціальних робіт, котрі прагнуть розкрити взаємозв’язок між
психікою людини та кольором. Наприклад, О. М. Еткінд виявив кореля -
цію між емоційними чинниками людей та асоціаціями кольорів. Так, сі -
рий колір найчастіше асоціюється із емоціями втоми та суму; синій —
із емоціями суму та інтересу; зелений — із емоціями інтересу та здиву-
вання; червоний — із емоціями гніву та радості; жовтий — із емоціями
здивування, радості та інтересу; фіолетовий — із емоціями відрази та
сорому; коричневий — із емоціями відрази та втоми; чорний — із емо-
ціями страху, гніву, втоми та суму.
3
Відомо, що у людей із коливаннями настрою виявлено певні колір -
ні переваги, котрі не можна трактувати однозначно. Разом із тим дослі -
дження Б. О. Базими демонструють, що певні форми відношення до ко-
льору несуть інформацію про індивідуальні та типологічні якості осо -
би — темперамент та характер, і підтверджують тісний взаємозв’язок
кольору та психічної діяльності людини.
4 Описано використання у ма-
люнках яскравих, світлих тонів у період піднесеного настрою, а на ета -
пі пригніченого настрою або взагалі відмова від використання кольору,
1 Цит. за: Потемкина О. Ф. Психологический анализ рисунка и текста. —
С. 100–101.
2 Базыма Б. А. Цвет и психика [Текст]/Б. А. Базыма. — Х., 2001. — С. 62.3 Цит. за: Базыма Б. А. Цвет и психика. — С. 65.4 Базыма Б. А. Цвет и психика. — С. 60.

96 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 97
або лише застосування темних та похмурих фарб.
1 Під час коливань
настрою зустрічаються і «парадоксальні», на перший погляд, результа-
ти, коли люди, що перебували у стані депресії, віддавали перевагу жов-
тому кольору.
2
Для аналізу нами було обрано п’ятдесят шість живописних творів
І. Ю. Рєпіна, написаних в період з 1864 по 1927 рр. Увесь масив відібра -
них картин нами було розділено на дві вибірки. Першу склали двад-
цять п’ять творів, що були віднесені нами до творів на релігійну тема -
тику (тобто такі, що зображують сцени з Біблії та Євангелія, а також
релігійні обряди). До другої увійшов тридцять один твір на світську те-
матику (жанрові, історичні картини, пейзажі, натюрморти). Було скла -
дено аналітичні таблиці, в яких кожну із відібраних картин було описа -
но за такими параметрами, як: рік створення; розмір; домінуючий вид
зображення (за методикою Г. Ріда); кольорова гама (два — чотири до-
мінуючі кольори) [див. Додаток 1]. Проведений аналіз показав, що для творчості І. Ю. Рєпіна харак -
терне абсолютне домінування органічного виду малюнку (тобто тако -
го, що зображує рослин, тварин або людину) — його елементи при-
сутні у всіх проаналізованих картинах [див. Додаток 2]. Як пам’ятаємо,
цей вид малюнку характерний для людей інтровертованого розумового
типу за класифікацією К. Г. Юнга. Мислення цих осіб в більшій мірі орі-
єнтоване на теоретичні знання та осягнення реальності. Факти збира -
ються ними зазвичай не самі по собі, а в якості доказів. Цінності таких
людей зазвичай пов’язані із розвитком та викладенням якоїсь ідеї. За -
звичай вони прагнуть побачити факти так, як вони заповнюють рамки
ідеї, що претендує на оригінальність. Часто вони досить важко усвідом -
люють той факт, що те, що їм здається зрозумілим та очевидним, ін -
шим може здаватися зовсім не таким простим.
3
В результаті аналізу першої групи картин виявилося, що у ній при-
сутні, окрім домінуючого органічного, також імажинарний (76,00 %) та
гаптичний (48,00 %) види малюнку. Це може свідчити про те, що ав-
тор цих творів відноситься до емоційно-інтровертованого (1) або
1 Цит. за: Базыма Б. А. Цвет и психика. — С. 63.2 Там само. — С. 68.3 Потемкина О. Ф. Психологический анализ .рисунка и текста. — С. 108.
чуттєво-інтровертованого (2) типу особистості. Для першого характер -
ною рисою є мовчазність, незрозумілість для оточуючих. Вони намага -
ються не висуватися вперед, керуючись в основному суб’єктивно орієн-
тованими емоціями; їхні справжні мотиви часто залишаються прихова -
ними. Іноді вони виявляють легкий відтінок індиферентності та прохо -
лоди, котрий може посилитися аж до байдужості до благополуччя чи
нещасть інших; іноді вони відчувають непотрібність власного існування.
Основоположні ідеї — Бог, воля, безсмертя — мають для цих людей зна -
чну цінність. Щоб хоча б приблизно передати все багатство відчуттів,
котрі відчувають такі особистості, необхідна незвичайна поетична та ху -
дожня виразність.
1 Для другого — орієнтація на те, що відбувається пе -
реважно в даний момент часу, а також на суб’єктивну інтенсивність від -
чуттів. Їхня поведінка може здаватися оточуючим незрозумілою та дія -
ти на них гнітюче. Ці люди можуть дозволити зловживати собою, за що
будуть мститися посиленим опором та впертістю. Спостерігається під -
вищена чутливість до всього двозначного та небезпечного.
2
Аналіз другої групи картин показав, що в ній домінують ритмічний
(61,29 %) та емфатичний (41,93 %) види малюнку. Ритмічні малюнки ха -
рактерні для осіб інтуїтивно-екстравертованого (1), а емфатичні — чут-
тєво -екстравертованого (2) типу особистості. Для перших характерною
є розвинена інтуїція; їх не приваблює все стале та загальноприйняте,
проте обмежене за цінністю. Вони завжди перебувають у пошуках но-
вих можливостей. Все нове сприймається ними з великим ентузіазмом.
Ці люди зазвичай не ставляться із надмірною пошаною до переконань
та звичок оточуючих. Разом із цим для них характерне вміння вчас -
но використати усі соціальні можливості та зав’язати необхідні зв’язки.
Ніхто інший не має такої здатності додати бадьорості своїм оточую -
чим, збудити в них натхнення до нових звершень.
3 Для других зазвичай
характерне надзвичайно розвинене почуття реалізму. У більшості ви-
падків це — чоловіки, для яких відчуття є конкретним виразом жит -
тя у всій її повноті. Справжнє задоволення для них має свою особливу
мораль, помірність, що може доходити до самозречення та готовнос-
1 Потемкина О. Ф. Психологический анализ .рисунка и текста. — С. 110–111.2 Там само. — С. 109.3 Там само. — С. 111–112.

98 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 99
ті йти на жертви. Такі люди ніколи не зраджують своєму принципові
об’єктивного відчуття, навіть у найбільш абстрактному. Вони полюбля -
ють гарно вдягатися, добре їдять та п’ють, їх витончений смак висуває
особливі претензії до оточуючого світу.
1
Проаналізувавши кольорову гаму, яку обирав майстер для своїх
творів, ми також побачили відмінності у двох вибірках. Так, у першій
групі картин найчастіше зустрічаються чорний (15; кореляція з емоція -
ми страху, гніву, втоми та суму), синій і блакитний (13, кореляція з емо -
ціями суму та інтересу), сірий (9; кореляція з емоціями втоми та суму),
коричневий (7; кореляція з емоціями відрази та втоми) кольори. Най -
рідше в першій вибірці зустрічалися світлі кольори — бежевий (3), бі-
лий (2) та рожевий (2). У творах другої групи найбільш розповсюдже -
ним виявилися жовтий та охра (16; кореляція з емоціями здивування,
радості та інтересу), білий (14), червоний (12; кореляція з емоціями ра -
дості та гніву), зелений (10; кореляція з емоціями інтересу та здивуван -
ня) кольори. Разом із цим, не рідше зустрічалися і темні кольори: чор -
ний (12), коричневий (10), блакитний (9), сірий (6) [див. Додаток 3]. Таким чином, протягом життя І. Ю. Рєпіна спостерігалися пері -
оди психоемоційних підйомів та спадів, що виникали іноді у зв’язку з
тими чи іншими конкретними подіями, а іноді — без усіляких видимих
зовнішніх причин. Радісні події викликали у митця не лише позитив-
ні емоції, але також супроводжувалися загальною картиною гіпертимії
(піднесеного настрою), жагою діяльності, підвищеною речистістю, ви -
никненням нових ідей. Печальні події викликали пригніченість, а також
уповільнення реакцій та мислення, зі зниженням творчої продуктив-
ності, появою ідей самоприниження. Отже, в ході дослідження ми з’ясували, що у певні періоди жит-
тя І. Ю. Рєпіна спостерігалися риси екстравертованої та інтровертованої
поведінки. Характерними особливостями екстравертованих людей є більша
зверненість у бік сприйняття, аніж уявлення.
2 Такі особистості підда -
ються впливам оточення, зовнішнім стимулам, постійно шукають нових
1 Потемкина О. Ф. Психологический анализ .рисунка и текста. — С. 109. 2 Леонгард К. Акцентуированные личности [Текст]/К. Леонгард. — К., 1981. —
С. 157.
переживань. Вони добре почувають себе у жвавому товаристві, звід-
ки беруть багато нових вражень та інформації. Під час подорожі екс -
траверти спрямовані насамперед на захопливі переживання, а не на те,
щоб збагатити свої знання враженнями від нового. За деякої поверхо-
вості мислення усе, що надходить зовні, не піддається особливому ана-
лізові, що обумовлює підвладність чужій думці та легковір’я. Будь-яке
повідомлення, висловлене у категоричному тоні, сприймається екстра -
вертами як беззаперечний факт, тому часто такі люди стають своє -
рідними рупорами свого оточення; проте їхні погляди не відрізняють-
ся сталістю. Події, що привертають увагу на даний момент часу, легко
стають для цих осіб панівними та приводять до імпульсивних вчинків,
обумовлених виключно зовнішньою ситуацією.
1
Інтровертовані особистості, навпаки, живуть більше не емоціями
та відчуттями, а власними уявленнями. Тож зовнішні події як такі впли -
вають на життя цих людей порівняно мало; більш важливим є те, що
вони самі про це думають. У більшості випадків інтроверти приходять
до об’єктивно вірних умовиводів, адже вони не скуті враженнями мо-
менту та враховують свій колишній досвід. Проте у тому разі, коли ін-
тровертованість виявляється надмірно, то особистість все більше від-
даляється від реальності та зрештою настільки поринає до світу сво-
їх уявлень, що сприйняті переживання бере до уваги все менше.
2 Про-
фесійна діяльність інтровертів постійно супроводжується роздумами;
у вільний час вони також шукають для себе занять, що збуджували б
думку. Серед інтровертований людей часто зустрічаються винахідники;
часто вони також задаються питанням «виправлення життя на Землі».
Особливо їх хвилюють загадки оточуючого світу та важкорозв’язні пи -
тання; улюбленою поживою для розуму виступають проблеми релігії,
політики, філософії. Спостерігається зв’язок між підкресленою схиль -
ністю до роздумів та слабкою готовністю до вчинків. Інтроверти за-
звичай неквапливі та нерішучі у діях. Виражена інтровертованість час -
то призводить до ізоляції особистості від інших людей.
3 Недостатньо
чітке розмежування екстравертованості та інтровертованості поведін -
1 Леонгард К. Акцентуированные лич.ности. — С. 158.2 Там само. — С. 161.3 Там само. — С. 162.

10 0 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики Розділ ІІІ. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна... 101
ки з рисами темпераменту особистості викликає серед фахівців багато
суперечок.
1
Іншою психологічною методикою виявлення індивідуальних осо -
бливостей людини за певним психологічним типом були визначені гі -
пертимічні та гіпотимічні риси темпераменту І. Ю. Рєпіна.
Гіпертимний темперамент характеризується підвищеним настро -
єм, котрий поєднується із жагою діяльності, підвищеною балакучіс -
тю та тенденцією постійно відхилятися від теми розмови. Гіпертимічні
натури завжди дивляться на життя оптимістично, досить легко дола -
ють відчуття суму. Жага діяльності стимулює в них ініціативу, постій-
но підштовхує до пошуків нового. Відхилення від головної думки поро -
джує безліч несподіваних асоціацій, ідей, що сприяє активному творчо -
му мисленню. З такими людьми цікаво спілкуватися, вони здатні дов-
го говорити, щедро пересипаючи свою мову приповідками та дотепа -
ми. Проте у тому разі, коли вказаний темперамент виражений занадто
яскраво, це таїть небезпеку, адже такі люди можуть недбало віднестися
до серйозних подій. У них можуть спостерігатися порушення етичних
норм, адже у певні момент вони нехтують і почуттям обов’язку, і здат -
ністю до покаяння. Надмірна жага діяльності перетворюється на без-
плідне розкидання, людина багато за що береться і нічого не доводить
до кінця. Багатство ідей перетворюється на пусте прожектерство. Над-
мірна веселість може перетворюватися на роздратованість.
2
Гіпотимний темперамент є протилежним до гіпертимного. Особис-
тості цього типу є серйозними та зазвичай сконцентрованими на по-
хмурих, сумних сторонах життя значно більше, ніж на радісних. Події,
що глибоко їх схвилювали, можуть довести цю песимістичну налашто -
ваність навіть до депресивного стану. Стимулювання життєдіяльності
таких людей є послабленим, думка працює уповільнено. У товаристві
гіпотимні особистості майже не беруть участі в бесіді, лише зрідка до -
даючи кілька зауважень після довгих пауз. Серйозна налаштованість
висуває на перший план тонкі, піднесені почуття, несумісні із люд -
ським егоїзмом, формує серйозну етичну позицію, що можна віднести
до позитивних сторін гіпотимного темпераменту. До негативних можна
1 Див. наприклад: Леон.гард К. Акцентуированные лич.ности. — С. 22, та ін.2 Там само. — С. 117.
віднести пасивність у діях та уповільнене мислення у тому разі, коли
вони виходять за рамки норми.
1
Люди, для яких характерною є зміна гіпертимних та гіпотимних
станів, відносяться до афективно-лабільного, або — при яскравих про-
явах — циклотимічного типу (за класифікацією К. Леонгарда). В них
на передній план виступає то один, то інший із двох полюсів, іноді
у зв’язку із конкретними подіями життя, а іноді — без усіляких види -
мих зовнішніх мотивів; для зміни стану достатньо буває невловимого
повороту в загальному настрої. Радісні події викликають у цих людей
не лише радісні емоції, але також супроводжуються загальною карти -
ною гіпертимії. Сумні події, навпаки, викликають пригнічений настрій.
2
Підсумовуючи вищевикладене, можемо припустити, що І. Ю. Рє-
пін мав афективно-лабільний темперамент (котрий, можливо, доходив
до циклотимічного рівня), що виявлялося у постійних змінах гіпертим-
них і гіпотимних станів, які, втім, не виходили за межі норми. Перебу -
вання у стані піднесеного настрою сприятливо впливало на весь уклад
життя митця і зрештою дозволило йому створити низку життєстверд -
них картин («Вечорниці», «Запорожці пишуть листа турецькому султа -
нові», «Гопак» та інші). Гіпотимний темперамент у складні періоди до-
зволяв живописцеві концентруватися на печальних сторонах життя, що
в уявленнях художника, очевидно, асоціювалося із релігійною темою.
Талант митця явив нам у такі періоди життя низку художніх творів
(«Голгофа», «Іди за Мною, сатано!», «Невір’я Фоми» та інші), котрі безпо -
середньо відображали духовно-релігійні пошуки самого майстра.
1 Леонгард К. Акцентуированные лич.ности. — С. 122.2 Там само. — С. 124.

Висновки 103
Висновки
У
ході виконання монографічного дослідження було
з’ясовано, що початок ХХІ століття став своєрід-
ною точкою біфуркації для української біографіс -
тики. Галузь знань, яка протягом десятиліть розвивала -
ся виключно в руслі «наукової біографії» (за визначенням
В. Ващенка), під впливом новітніх тенденцій світової гу -
манітаристики зазнала видозмін. Дослідницький фокус
почав зміщуватись із кар’єрного шляху героя на внутріш-
ні чинники, що детермінували спрямування цього шля -
ху — світоглядні, духовні, релігійні. Подібна постановка
питання стала викликом для вітчизняної науки та поста -
вила вимогу залучення до біографічної царини методів,
запозичених із інших дисциплін, зокрема психології. Цей
міждисциплінарний синтез призвів до появи на вітчиз-
няній дослідницькій ниві паростків нової дисципліни, ще
рідкісної для України, але вже відомої і вельми популяр -
ної у світі — психобіографістики.
Життєвий та творчий шлях живописця І. Ю. Рєпіна з
другої половини ХІХ до початку ХХІ століття досліджував-
ся біографами з різних позицій, але форма представлення
матеріалу в цілому була підвладна традиційній концепту -
альній схемі. Зміст рєпінських життєписів із часом транс -
формувався, остаточно усталившись до середини ХХ сто-
ліття. У вітчизняній традиції за І. Ю. Рєпіним міцно закрі -
пився образ завзятого борця із царизмом та духовенством,
творчі пошуки якого проходили виключно у реалістичному
напрямку мистецтва. Тому питання про роль Православної
релігії у житті художника залишалося практично невисвітленим у ра-
дянському біографічному дискурсі. У ході дослідження було показано, що Православна релігія та віра
у Бога були одним із компонентів, що зрештою визначили долю І. Ю. Рє-
піна. На протязі усього життя він замислювався над проблемами люд -
ського буття, по мірі сил намагався осягнути роль вищих сил у людській
долі. Відповідно, ця особливість світогляду великого художника знайшла
своє відображення у його доробкові. Створенням світських картин на ре-
лігійну тематику, а також витворів сакрального мистецтва живописець
займався протягом усього свого довгого творчого життя. Відповідно до установленого у вітчизняній історіографії шаблону
інтерпретувався і художній спадок І. Ю. Рєпіна. У більшості публікацій
основний наголос ставився на реалістичних та історичних полотнах жи -
вописця, в той час як релігійна складова зазвичай залишалася поза по -
лем зору. Ті ж нечисленні релігійні твори, котрі знаходили свій відгук
у роботах вітчизняних мистецтвознавців («Миколай Мірлікійський рятує
від страти трьох невинно засуджених», «Іди за Мною, сатано!», картини
Євангельського циклу та ін.) у переважній більшості випадків трактува -
лися як незграбні та недоречні експерименти старіючого майстра. Дослідження масиву листів, написаних І. Ю. Рєпіним з 1869
по 1930 роки, показало, що для епістоляріїв живописця була харак -
терною яскраво виражена емоційність. Це дало змогу класифікувати їх
за критерієм емоційної спрямованості, послуговуючись запозиченою
із психологічної науки термінологією. Виділено три групи листів: гіпер -
тимні (вочевидь написані під впливом піднесеного настрою), гіпотимні
(написані, очевидно, під час емоційного спаду) та нейтральні (не дають
можливості визначити, в якому настрої перебував автор під час їх напи -
сання). Відмічено хронологічну кореляцію між подіями особистого жит -
тя І. Ю. Рєпіна, емоційним спрямуванням його епістоляріїв, кольоровою
гамою та тематичним направленням живописних творів. Зокрема, кіль -
кість картин на релігійну тематику зростала в періоди емоційного спаду.
Для оцінки психологічного стану художника в різні періоди жит-
тя проведено кольороемоційне психологічне дослідження його картин.
Було сформовано масив із п’ятдесяти шести живописних рєпінських
творів (1864 –1927 рр.), який був розділений на дві вибірки. Першу

104 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики
склали двадцять п’ять творів на релігійну тематику, до другої увійшов
тридцять один твір на світську тематику. Кожну із відібраних картин
описано за такими параметрами, як: рік створення; розмір; доміную -
чий вид зображення (за методикою Г. Ріда); кольорова гама (два — чо-
тири домінуючі кольори). Результати аналізу показали, що для творчості І. Ю. Рєпіна власти -
ве абсолютне домінування органічного виду малюнку (100,00 %), що ха-
рактерно для людей інтровертованого розумового типу за класифікацією
К. Г. Юнга. У першій вибірці присутні, окрім домінуючого органічного, та -
кож імажинарний (76,00 %) та гаптичний (48,00 %) види малюнку, що вка -
зує на кореляцію із емоційно-інтровертованим або чуттєво -інтровертова -
ним типами особистості. У другій вибірці домінують ритмічний (61,29 %) та
емфатичний (41,93 %) види малюнку, характерні для осіб інтуїтивно-екс -
травертованого та чуттєво -екстравертованого типів особистості.
У першій групі картин найчастіше зустрічаються чорний (15; кореляція
з емоціями страху, гніву, втоми та суму), синій і блакитний (13, кореляція з
емоціями суму та інтересу), сірий (9; кореляція з емоціями втоми та суму),
коричневий (7; кореляція з емоціями відрази та втоми) кольори. Найрідше
в першій вибірці зустрічалися світлі кольори — бежевий (3), білий (2) та ро-
жевий (2). У другій групі картин найчастіше зустрічаються жовтий та охра
(16; кореляція з емоціями здивування, радості та інтересу), білий (14), чер -
воний (12; кореляція з емоціями радості та гніву), зелений (10; кореляція з
емоціями інтересу та здивування) кольори. Не рідше зустрічалися і темні
кольори: чорний (12), коричневий (10), блакитний (9), сірий (6). Результати аналізу дозволили припустити, що за класифікацією
К. Леонгарда темперамент І. Ю. Рєпіна можна віднести до афективно-
лабільного типу із можливим наближенням до циклотимічного рівня.
Проявом цього були постійні у межах норми зміни гіпертимних і гіпо -
тимних станів. Перебування у стані піднесеного настрою дозволило ху -
дожникові написати низку життєствердних творів. Гіпотимний темпе -
рамент дозволяв живописцеві концентруватися на печальних сторонах
буття, що в його уявленнях, вірогідно, асоціювалося із релігійною те -
мою. Тому у складні періоди ним були створені полотна, котрі безпосе -
редньо відображали духовно-релігійні пошуки самого майстра.
Живописні твори І. Ю. Рєпіна, написані на релігійну тематику (віибірка 1)
Назва твору Рік
ство­
рення Розмір,
см Домінуючий вид зобраіження
(за Г. Рідом) Домінуючі
кольори
орга­
нічний емфа­
тичний гап­
тичний імажи­
нарний рит­
мічний
1 2345678910 1112
«Се людина» 1867
31
×19*
*ЗЧ О -
«Іов та його друзі.» 1869
133 ×199*
* *ОЗБл -
«Голгофа (Розп’яття .Христа)" 1869
80 ×99*
** КСБл -
«Плач пророка Єремі.ї
на розвалинах Єрусали.ма» 1870
91,3 ×75
* ** ЖСн Ч—
«Воскресіння дочки І.аїра» 1871
229
×382*
** ЧБл РОх
«Тайна вечеря» 1876
63,2 ×
103,7 *
*ЗБЧр -
«Хресний хід» 1877
37 ×70*
* *СЧБл -
«Хресний хід у дубовому лісі.
Явленна ікона» 1878
83
×105 *
* *ЧЖ С-
Додаток 1
Таблиця 1.1 Додатки

12345678910 1112
«Відмова від спові.ді (Перед
стратою)» 1879–
1885 48
×59
*
* ЧЗ --
«Хресний хід у Курській
губернії» 1880–
1883 175 ×280
*
** *ОхБл ЧС
«Христос» 1884
58 ×48*
*ЧБж --
«Юда» 1885
60 ×49*
*ЧОх --
«Миколай Мірлікійськи.й
рятує від смерті т.рьох
невинно засуджених» 1888
215 ×196
* *** БлЧр К—
«Христос у Гетсиманському
саду» кінець
1880-х 62
×91,5
*
*ЧКСн -
«Різдво Христове» 1890
73 ×53,3*
* *КЧ БОх
«Вінчання Миколи ІІ. і
великої княжни Олекса.ндри
Федорівни» 1894
98,5 ×
125,5 *
СЖ ——
«Іди за Мною, сатано!» 1896
26 ×34*
** СнЗК -
«Якщо всі, то не я…» 1896
52 ×76*
*ЗЧЖ -
«Голгофа» 1896
48
×102*
** СКО -
1 2345678910 1112
«Іди за Мною, сатано!» 1901–
1903 71
×90
*
** КРСн -
«Тайна вечеря» 1903
63,2 ×
103,7 *
*СнЧр З-
«Ісус у терновому вінці» 1913
52 ×44*
** СЧр --
«Христос и Марія Магдалина
(Ранок Воскресіння)». 1920–
1922 212 ×141
* *СнЧЖ —
«Голгофа» 1921–
1922 214 ×176
*
** СнЧСО
«Невір’я Фоми» 1921
186,5 ×
135 *
** ЧЧр Бж -
Умовні позначення:
Б білий Охохра
Бж бежевий Ррожевий
Бл блакитний Ссірий
Ж жовтий Снсиній
З зелений Ффіолетовий
К коричневий Ччорний
О оранжевий Чрчервоний

Таблиця 1.2
Живописні твори І. Ю. Рєпіна, написані на ісвітську тематику (виібірка 2)
Назва твору Рік
створення Розмір, см
Домінуючий вид зобраіження
(за Г. Рідом) Домінуючі
кольори
орга­
нічний емфа­
тичний гап­
тичний імажи­
нарний рит­
мічний
1 2345678910 1112
«Підготовка до іспи.ту» 186438
×46,5*
ОхБж ОБл
«Бурлаки на Волзі» 1870-1873131,5 ×1873*
** *ЖОх Бл С
«Кінь для збору кам.іння
у Велі» 187428 ×44*
* *БжББл -
«Садко в підводному
царстві» 1876322,5 ×230*
* **ЗСн ЖО
«Під конвоєм. Брудною
дорогою» 187626,5 ×53*
* *КБл З-
«На дерновій лаві». 187636
×55,5*
* ЗЖ КБ
«Проводи новобранця» 1879143 ×225*
ОхКБ -
«Царівна Софія Олек-
сіївна» 1879201,8 ×145,3 *
** ЧрЧКБж
«Яблука та листя» 187964
×75,5*
ОхКЗ -
«Українська хата» 188034,3 ×52,5*
* ЗБл Ох Б
«Арешт пропагандист.а» 1880-189234,8 ×54,6*
*ЧКС -
1 2345678910 1112
«Вечорниці» 1881116
×186*
*КЧр Б-
«По сліду» 1881719
×1000 *
* *ЖБл Чр -
«Залізничний сторож.
Хотьково» 188234,5 ×59*
* БлЗЖ -
«Сходка» 1883104
×173*
ЧКОх -
«Річний поминальни.й
мітинг…» 188338,6 ×59,8*
* ЧЗБЧр
«Не чекали» 1884-1888160,5 ×167,5*
*ОхКБл Б
«Іван Грозний та с.ин
його Іван» 1885199,5 ×254*
** ЧрЧОх -
«Запорожці пишуть
листа турецькому су.л-
тану» 1880-1891203
×358*
*СЧр Бж -
«Місячна ніч. Здрав.ньо-
во» 1896143 ×90,4*
* *СнСБ -
«Панянки на прогулянці
серед стада корів» 189636
×73,6*
* *ЗБл Б-
«Дуель» 189652 ×103*
**ЗЧ Б -
«Дуель Онєгіна та .Лєн-
ського» 190164 ×104*
****БС Ч -
«Який простір!» 1903179 ×284,5 *
* *СБСн -
«Урочисте засідання .
Державної ради» 1903400 ×877*
*ЧрОх БЧ

Висновки 111
12345678910 1112
«Червоний похорон» 1905-190645
×64*
*ЧрЧОх -
«Маніфестація 17 ж.ов-
тня 1905 року» 1907-1911184 ×323*
*ЧрЧБ -
«Чорноморська воль-
ниця» 190834 ×20*
* **БлКЧр -
«О. С. Пушкін на акті. в
Ліцеї» 1911123 ×195*
БжЧЧр -
«Бельгійський король.
Альберт у мить вибу.ху
греблі в 1914 році.» 1914144 ×246*
**ФСн Ч-
«Гопак» 1927174 ×210*
*ЗЧр ЖСн
Умовні позначення:
Б білий Охохра
Бж бежевий Ррожевий
Бл блакитний Ссірий
Ж жовтий Снсиній
З зелений Ффіолетовий
К коричневий Ччорний
О оранжевий Чрчервоний
Додаток 2
Та б л и ц я 2 .1
Види зображень (за методикою Г. Ріда),
що зустрічаються у живописних творах І. Ю. Рєпіна
Домінуючий вид
зображення
(за Г. Рідом) Вибірка 1
Вибірка 2
Абсолютна кількість Частка,
%Абсолютна
кількість Частка,
%
Органічний 25100,00 31100,00
Емфатичний 624,00 1341,93
Гаптичний 1248,00 516,13
Імажинарний 1976,00 722,58
Ритмічний 312,00 1961,29
Рис. 2.1. Види зображень (за методикою Г. Ріда),
що зустрічаються у живописних творах І. Ю. Рєпіна

0
1
0
2
0
3
0
4
0
5
0
6
0
7
0
8
0
9
0
1
00
В иб ір ка 1 Виб ір ка 2
Ч асто та п о явл ен ь
О рга н іч н и й Ем ф ати чн и й Га п ти чн и й
Ім аж инар н и й Р итм іч н и й

112 Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики
Додаток 3
Та б л и ц я 3 .1
Кольорова гама живописних творів І. Ю. Рєпіна
Домінуючий
колір Частота
використання Домінуючий
колір Частота
використання
Вибірка 1 Вибірка
2 Вибірка
1 Вибірка
2
бежевий 34охра 410
білий 214рожевий 20
блакитний 69синій 75
жовтий 56сірий 96
зелений 510фіолетовий 01
коричневий 710червоний 512
оранжевий 32чорний 1512
0 5
10 15
бежевий
білий
блакитний
жовтий
зелений
коричневий
оранжевий
охра
рожевий
синій
сірий
фіолетовий
червоний
чорний
Вибірка 1 Вибірка 2
Рис.
3 .1. Кольорова гама живописних творів І. Ю. Рєпіна
Зміст
Вступ ..................х..................х..................х..................х......... 3
Р ОЗДІл І. Основні риси та тенденції розвитку
сучасної біографістики ..................х..................х............. 22
Р ОЗДІ л ІІ. Головні етапи життєвого
та творчого шляху І. Ю. Рєпіна:
Історико-історіографічний нарис ..................х............. 50
Р ОЗДІ л ІІІ. Духовно-релігійні пошуки
І. Ю. Рєпіна: спроба психобіографічного аналізу .......78
Висновки ..................х..................х..................х..................х 102
Додатки ..................х..................х..................х..................х. 105

НАУКОВЕ ВИДАННЯ
ВОВ к
Ольга Ігорівна
ДУХОВНО-РЕЛІГІЙНІ
ПОШУКИ І. Ю. РЄПІНА
У ДЗЕРКАЛІ СУЧАСНОЇ
БІОГРАФІСТИКИ
Технічне редагування Голота О.С.
Розробка обкладинки та оформлення Голота О.С.
Підписано до друку 15.06.2012. Формат 60 ×8 4 1
/16 .
Папір офсетний. Друк цифровий. Ум. друк. арк. 6,62.
«Видавництво САГА»
Україна, 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, к. 5-33. Тел.: (057) 719-52-88. http://saga.in.ua/
Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ДК №2555 від 11.07.2006 р.
Віддруковано у ТОВ «Будинок друку»
Україна, 62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Петровського 163а. Тел./факс: (05763) 321-99E-mail: fop_veg@ukr.net
Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ХК №58 від 10.06.2002 р.