• Название:

    Xrist rod

  • Размер: 1.75 Мб
  • Формат: PDF
  • или

    Е.Уайт

    Християнська
    родина

    THE ADVENTIST HOME
    Counsels to Sevent day Adventist
    Families As Set Forth in the Writings
    of
    ELLEN G.WHITE
    Review and Herald Publishing Associanion
    Washington, DC 20039 0555
    Hagerstown, MD 21740

    ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА

    Е.Уайт

    Поради християнським сiм’ям, якi бажають
    Божого керiвництва у своєму життi

    Київ

    1998

    ББК 86.376
    У 13

    Переклад з англійської

    Е.Уайт
    У 13 Християнська родина: Пер. з англ. — Київ, «Джерело життя»,
    1998. — 448 стр.
    У книзі висвітлено практично всі аспекти, що стосуються
    сімейного життя, а також ті особливі проблеми, які хвилюють нині
    батьків. Ви знайдете відповіді на багато своїх питань, що виникли у
    результаті складного сьогодення.
    Розрахована на широке коло читачів.

    ББК 86.376

    © Видавництво «Джерело життя», 1998.

    ЗМІСТ
    Передмова ............................................................................. 8
    ЧАСТИНА I. ПРЕКРАСНА СІМ'Я

    Розділ 1. Атмосфера в сім'ї ................................................... 12
    Розділ 2. Підвалини для заснування сімейного вогнища ........17
    Розділ 3. Зразкова сім'я в Едемі ............................................ 21
    ЧАСТИНА II. СВІТЛО ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

    Розділ 4. Вплив сім'ї виходить далеко за її межі .................... 26
    Розділ 5. Могутнє християнське свідоцтво ........................... 29
    ЧАСТИНА III. ВИБІР ДРУГА ЖИТТЯ

    Розділ 6. Велике рішення .....................................................
    Розділ 7. Справжня любов чи захоплення .............................
    Розділ 8. Як переважно проходять залицяння .......................
    Розділ 9. Шлюби, в які заборонено вступати ........................
    Розділ 10. Необхідна порада .................................................

    34
    40
    44
    49
    56

    ЧАСТИНА IV. ЧИННИКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО УСПІХУ АБО НЕВДАЧІ

    Розділ 11. Необдумані, незрілі шлюби ..................................
    Розділ 12. Сумлінність .........................................................
    Розділ 13. Домашнє виховання ............................................
    Розділ 14. Необхідність правдивого навернення ...................

    62
    65
    68
    74

    ЧАСТИНА V. ВІД ШЛЮБНОГО ВІВТАРЯ

    Розділ
    Розділ
    Розділ
    Розділ

    15. Урочисті обіцянки ............................................... 78
    16. Щасливий і успішний союз .................................. 83
    17. Взаємні зобов'язання ........................................... 90
    18. Шлюбні обов'язки і переваги .............................. 96

    ЧАСТИНА VI. НОВИЙ ДІМ

    Розділ
    Розділ
    Розділ
    Розділ

    19. Де повинен знаходитися дім? ............................. 104
    20. Сім'я й місто ...................................................... 108
    21. Переваги сільської місцевості ............................ 113
    22. Будівництво та обладнання житла ...................... 118

    ЧАСТИНА VII. СПАДОК ГОСПОДА

    Розділ 23. Діти — благословення ........................................ 126
    Розділ 24. Кількісний склад сім'ї ........................................ 128
    Розділ 25. Турбота про дітей, які перебувають у злиднях ..... 132
    Розділ 26. Спадщина дітям від батьків ................................ 136

    ЧАСТИНА VIII. СІМ'Я, ЩО МАЄ УСПІХ

    Розділ 27. Священне коло сім'ї ........................................... 140
    Розділ 28. Перша школа дитини ......................................... 143
    Розділ 29. Справа, яку не можна перепоручити ................... 148
    Розділ 30. Товариські стосунки у сім'ї ................................ 151
    Розділ 31. Безпека можлива завдяки любові ....................... 155
    Розділ 32. Дбайте про сад людського серця ......................... 159
    Розділ 33. Обітниці Божественного керівництва ................ 162
    ЧАСТИНА IХ. БАТЬКО — СПОЛУЧНА ЛАНКА СІМ'Ї

    Розділ 34. Становище батька і його обов'язки ..................... 168
    Розділ 35. Носіть тягарі один одного .................................. 172
    Розділ 36. Товариські стосунки між батьком і дітьми .......... 175
    Розділ 37. Яким не повинен бути чоловік ........................... 178
    ЧАСТИНА Х. МАТІР — КОРОЛЕВА СІМ'Ї

    Розділ 38. Становище та обов'язки матері ........................... 184
    Розділ 39. Вплив матері ...................................................... 191
    Розділ 40. Хибне уявлення про материнську працю ............. 194
    Розділ 41. Недосконалі приклади материнства .................... 198
    Розділ 42. Здоров'я матері й зовнішній вигляд .................... 201
    Розділ 43. Вплив матері на дитину у передпологовий період . 204
    Розділ 44. Турбота про малих дітей ..................................... 208
    Розділ 45. Головний обов'язок матері — виховання дітей .... 211
    Розділ 46. Мачуха ............................................................. 216
    Розділ 47. Христос підбадьорює матерів ............................ 219
    ЧАСТИНА ХI. ДІТИ — МОЛОДШІ, АЛЕ РІВНОПРАВНІ ЧЛЕНИ
    СІМ'Ї

    Розділ
    Розділ
    Розділ
    Розділ

    48.
    49.
    50.
    51.

    Як небо дивиться на дітей ..................................
    Мамині помічники .............................................
    Належна пошана до батьків ................................
    Поради для дітей ................................................

    224
    227
    235
    239

    ЧАСТИНА ХII. ЗРАЗОК СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

    Розділ 52. Управління домом .............................................. 246
    Розділ 53. Єдиний форонт .................................................. 252
    Розділ 54. Релігія в сім'ї ...................................................... 256
    Розділ 55. Моральні норми ................................................. 263
    Розділ 56. Розлучення ........................................................ 274
    Розділ 57. Ставлення до невіруючого супутника життя ........ 280

    Розділ 58. Сім'я служителя ................................................. 284
    Розділ 59. Батьки, які досягли похилого віку ..................... 290
    ЧАСТИНА ХIII. ВИКОРИСТАННЯ ГРОШЕЙ

    Розділ 60. Божі управителі ................................................. 296
    Розділ 61. Принципи використання сімейних фінансів ......... 300
    Розділ 62. Привчайте себе до ощадливості ........................... 307
    Розділ 63. Вчіть дітей заробляти і витрачати гроші .............. 311
    Розділ 64. Чесність у веденні ділових справ ........................ 315
    Розділ 65. Дбайте про майбутнє .......................................... 318
    ЧАСТИНА ХIV. ПИЛЬНУЙТЕ ДОРОГИ, ЩО ПРОВАДЯТЬ ДО ДУШІ

    Розділ 66. Вхід, який ми охороняємо .................................. 322
    Розділ 67. Принада для очей та слуху .................................. 326
    Розділ 68. Вплив читання ................................................... 329
    ЧАСТИНА ХV. ЧЕСНОТИ, ЩО Є ОКРАСОЮ СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

    Розділ
    Розділ
    Розділ
    Розділ

    69. Ввічливість і доброта ..........................................
    70. Життєрадісність .................................................
    71. Мова ..................................................................
    72. Гостинність ........................................................

    338
    346
    349
    358

    ЧАСТИНА ХVI. РОДИНА ТА ЇЇ САЦІАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ

    Розділ 73. Наші соціальні потреби ...................................... 366
    Розділ 74. Безпечне і небезпечне спілкування ..................... 369
    Розділ 75. Батьківське керівництво у справах суспільного
    життя ............................................................................... 375
    Розділ 76. Свята і річниці ................................................... 380
    Розділ 77. Різдво ................................................................ 384
    Розділ 78. Сім'я — місіонерський центр .............................. 390
    ЧАСТИНА ХVII. ВІДПОЧИНОК І ВІДНОВЛЕННЯ СИЛ

    Розділ 79. Необхідність у відпочинку ................................. 398
    Розділ 80. Як розважатися? ................................................ 402
    Розділ 81. Відпочинок, який постійно приносить задоволення .. 408
    Розділ 82. Як повинні відпочивати християни? .................. 413
    Розділ 83. Приваблююча сила задоволень ........................... 420
    Розділ 84. Настанови для юнацтва щодо розваг ................... 424
    ЧАСТИНА ХVIII. І БУДЕ ВАМ НАГОРОДА

    Розділ 85. Нагорода у земному житті та у вічності ............... 430
    Розділ 86. Життя в Едемському домі ................................... 435
    Розділ 87. Нова Земля ........................................................ 441

    ПЕРЕДМОВА
    Християнська родина — це те місце, де люди вчаться втілювати
    у життя правила і норми Церкви; де батьки уповноважені ХрисM
    том приводити у християнство членів своїх родин. І для того,
    щоб гідно вирішити цю задачу, батьки не повинні нехтувати
    жодною допомогою, яку лише можна знайти.
    Багато корисних порад є у працях Е.Уайт. Вони торкаються,
    практично, усіх сторін родинного життя і особливо тих проблем,
    які так хвилюють сьогодні батьків. Незадовго до своєї смерті
    письменниця планувала видати «Книгу для батьківMхристиян»,
    що допомогла б кожній матері й кожному батькові зрозуміти
    свій обов’язок та найкраще впливати на дітей. Наша Книга присM
    вячена саме цій темі.
    Книга «Християнська родина» разом з тим є посібником для
    зайнятих батьків, стосовно того, якою може і повинна стати хрисM
    тиянська сім’я. У ній ви знайдете відповіді на багато своїх пиM
    тань, підкріплені мудрими настановами Небесного Отця.
    До книги увійшло чимало цитат з творів Е.Уайт, написаних
    упродовж 70 років, і особливо зі статей, підготованих для церM
    ковних журналів, а також її поради, видані у вигляді брошур,
    невідомі раніше рукописи. В кінці кожного розділу приводитьM
    ся список використаної літератури. Оскільки багато цитат взято
    із джерел, надрукованих у різні часи, то поєднуючи їх у єдиний
    текст, часом неможливо було уникнути повторів, дотримуватись
    єдиного стилю у викладі матеріалу.
    Книга підготовлена у канцелярії літературної спадщини
    Е.Уайт. Упорядники старались врахувати усі поради, які письM
    менниця давала видавцям, а саме: про необхідність видання
    компіляцій, зроблених на основі її рукописів, оскільки, за її
    словами, вони містять у собі «настанови, які дав Господь для
    Свого народу».
    Напевно, за всю історію світу не виникало більшої потреби у
    подібній книзі, ніж сьогодні. Ніколи ще батькам та дітям не буM

    Передмова
    9
    ли так потрібні правильні відповіді на питання, що їх хвилюM
    ють. Ніколи ще сім’я не була у такій небезпеці, як зараз.
    Кожен із нас знає, що стан, у якому знаходиться суспільство
    або нація, відображає стан сімей і навпаки. Книга «ХристиянсьM
    ка родина» виходить у світ, щоб звершити важливе служіння в
    родинах, зайнявши почесне місце у вашій домашній християнM
    ській бібліотеці.
    Вашингтон, 8 травня 1952 р.

    Частина I

    Прекрасна сiм’я

    Розділ 1

    АТМОСФЕРА В СІМ’Ї

    Сім’я — осереддя усякої діяльності. Суспільство складається
    з сімей і є таким, яким його роблять глави сімей. З серця «поM
    ходить життя», а серцем суспільства, Церкви і нації є родина.
    Добробут суспільства, успіх Церкви, процвітання нації залеM
    жать від впливу сім’ї1.
    Майбутнє суспільства, його прогрес або занепад зумовлені
    звичаями та станом моральності молоді, яка зростає навколо
    нас. Наскільки вихованою є молодь, якою мірою їй з дитинства
    були прищеплені чесноти характеру, самовладання та стримаM
    ність, таким буде її вплив на суспільство. Якщо залишити моM
    лодь без просвіти і контролю, внаслідок чого вона зробиться
    свавільною, нестриманою в апетиті та пристрастях, то й відпоM
    відним буде її вплив на формування суспільства. Товариство, в
    якому бувають юнаки й дівчата, звички, що формуються у них
    сьогодні, та принципи, котрі вони зараз засвоюють, є показниM
    ками стану суспільства в майбутньому2.
    Солодкий прообраз небес. Домівка повинна стати сімейним
    вогнищем у повному значенні цього слова, місцем, де любов плеM
    кають, а не старанно її гасять. Наше щастя залежить від того,
    наскільки ми виявлятимемо любов, співчуття й щиру люб’язM
    ність один до одного3.
    Солодким прообразом небес є домівка, в котрій головне місце
    посідає Святий Дух. Виконуючи волю Божу, чоловік і дружина
    поважатимуть один одного, виявляючи взаємну любов і довір’я4.
    Атмосфера в сім’ї має велике значення. Атмосфера, в якій переM
    бувають батько й мати, наповнює усю домівку і дається взнаки
    у кожній галузі сімейного життя5.
    Значною мірою атмосферу в сімейному колі створюють батьM
    ки, і якщо між ними є незгода, то цей самий дух передається і
    дітям. Створюйте в сім’ї затишну атмосферу ніжної турботи.
    Якщо між вами з’явилась відчуженість і ви розумієте, що далеM

    [16M17]

    Розділ 1. Атмосфера в сім' ї

    13

    кі від того, аби бути біблійними християнами, наверніться до
    Бога, бо характер, який ви розвиваєте в час випробування, моM
    же залишитися таким самим і в час приходу Христа. Якщо ви
    бажаєте бути святими, щоб перебувати на небі, то спочатку поM
    винні стати такими на землі. Риси характеру, які маєте при житті,
    не зміняться й після смерті, тобто під час воскресіння. Ви вийM
    дете з могили з тим самим характером, який був у той час, коли
    жили в сім’ї та суспільстві. Ісус не змінить вашого характеру в
    час Свого приходу. Робота щодо перетворення має виконуваM
    тись нині. Наша доля в майбутньому залежить від нашого тепеM
    рішнього повсякденного життя6.
    Створюйте атмосферу духовної чистоти. Кожна християнська
    сім’я зобов'язана мати свої правила, а батьки своїми словами і
    ставленням один до одного повинні показувати дітям дорогоM
    цінний, живий приклад того, якими вони бажають їх бачити.
    Слід постійно дбати про чистоту мови та правдиву християнсьM
    ку люб’язність. Навчайте дітей і молодь поважати себе і один
    одного, бути вірними Богові і його принципам; виховуйте в них
    пошану і послух до Закону Божого. Ці засади керуватимуть їхM
    нім життям і знайдуть втілення у спілкуванні з іншими людьM
    ми. Вони створюватимуть атмосферу чистоти, котра буде заоM
    хочувати слабкі душі прагнути йти шляхом, що провадить доM
    гори, — до святості й небес. Нехай кожний урок сприятиме дуM
    ховному піднесенню та облагородженню характеру, а записи в
    небесних книгах будуть такими, щоб ви не були посоромлениM
    ми за них на праведному суді.
    Діти, котрі приймають ці настанови,... будуть приготовлені
    зайняти відповідальне становище; словом і прикладом вони завM
    жди спонукуватимуть інших чинити добро. Люди, моральна чутM
    ливість котрих не притупилась, цінуватимуть принципи добра
    й справедливості. Вони дадуть правильну оцінку своїм вроджеM
    ним здібностям і зможуть якнайкраще застосувати власні фіM
    зичні, розумові й моральні сили. Такі душі надійно захищені від
    спокус; їх оточує мур, який нелегко зруйнувати7.
    Бог воліє, щоб наші родини стали символом небесної сім’ї.
    Нехай батьки і діти щодня пам’ятають про це, ставлячись один
    до одного як до членів Божої сім’ї. Тоді їхнє життя стане для
    світу наочним уроком того, якими можуть бути сім’ї, котрі любM

    14

    Частина I. Прекрасна сім'я

    [17M18]

    лять Бога і дотримуються Його заповідей. Христос буде просM
    лавлений; Його мир, любов і милосердя, як чудові пахощі, сповM
    нять родинне коло8.
    Від батька й матері залежить дуже багато. Підтримуючи дисM
    ципліну в сім’ї, вони повинні поєднувати рішучість і доброту,
    наполегливо працюючи над тим, щоб мати упорядковану сім’ю,
    котра приваблювала б до себе небесних ангелів, які приносять
    мир і запашний вплив небес9.
    Зробіть свою домівку світлою і щасливою. Ніколи не забуM
    вайте, що ви повинні зробити її світлою і щасливою для себе,
    виховуючи в собі чесноти, притаманні Спасителеві. Якщо
    запросите Христа у власну домівку, то зможете розрізняти добро
    і зло. Ви допоможете своїм дітям зростати деревами праведності,
    що приносять плід Святого Духа10.
    Лихо може спіткати кожного, бо така доля всіх людей. Нехай
    терпіння, дух вдячності та любов яскраво світять у ваших серM
    цях, яким би похмурим не видався день11.
    Хоча ваша оселя може бути скромною, однак у ній завжди
    повинні звучати слова підтримки і здійснюватися добрі вчинки,
    нехай любов і ввічливість завжди панують у ній12.
    Провадьте справи сім’ї мудро й з любов’ю, а не пануйте в ній
    «залізною рукою». Діти охоче підкорятимуться правлінню люM
    бові. Хваліть своїх дітей, коли є така нагода. Робіть, наскільки
    це можливо, їхнє життя щасливим... Любов’ю та ніжністю підтM
    римуйте грунт серця пухким, готуючи його таким чином для
    насіння Правди. Пам’ятайте, що Господь посилає на землю не
    лише хмари і дощ, а й прекрасну усмішку сонця, щоб насіння
    пустило паросток і рослина розквітла. Пам’ятайте, що діти маM
    ють потребу не тільки в осудженні та виправленні, а й у підбаM
    дьоренні й похвалі, в теплих і приємних словах доброти13.
    У наших родинах не повинно бути місця чварам і суперечM
    кам. «А мудрість, що згори, по&перше, чиста, потім — мирна,
    лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих діл, неупереджена
    та нелицемірна. Плід же правди сіється у світі тими, котрі тво&
    рять мир» (Яків 3:17&18). Ми бажаємо, щоб доброта й мир пануM
    вали у наших родинах14.
    Ніжні узи єднають. Сімейні узи — найтісніші, найніжніші та
    найсвятіші з усіх, що існують на землі. Вони призначені бути

    [18M19]

    Розділ 1. Атмосфера в сім' ї

    15

    благословенням для людства і стають ним тоді, коли питання
    шлюбу вирішується мудро, у страхові Божому, з належним роM
    зумінням відповідальності, покладеної на нього15.
    Кожна домівка повинна стати оплотом любові, де перебуваM
    ють ангели Божі,справляючи вплив на серця батьків і дітей,
    пом’якшуючи та підкорюючи їх16.
    Наші оселі мають стати БетMЕлем, наші серця — храмом. ЯкM
    що у душі плекають любов, там буде мир, світло і радість. ДосM
    ліджуючи в родинному колі Слово Боже, повсякчас запитуйте:
    «Що говорить Бог?»17
    Присутність Христа робить родину християнською. Сім’я, яку
    прикрашає любов, співчуття і ніжність, — це місце, котре охоче
    відвідують ангели і де прославляється Бог. Вплив на дітей і юнацM
    тво християнської домівки, що старанно оберігається, є найвірM
    нішим захистом від розтління світу18. В атмосфері такої сім’ї діM
    ти навчаться любити як своїх земних батьків, так і Небесного
    Отця. Вже з раннього дитинства існує потреба у спорудженні
    міцного муру, щоб відмежувати дитину від світу з його згубним,
    розтлінним впливом19.
    Кожна християнська родина повинна показати перед свіM
    том силу і переваги християнського впливу. Батьки мають усM
    відомити всю відповідальність за те, щоб зберегти свої сім’ї
    від моральної зіпсованості20. Нехай святість Божа наповнить
    вашу домівку... Батьки та діти повинні навчитися співпрацюM
    вати з Богом. Необхідно узгоджувати свої звички й вчинки з
    Божими планами21.
    Сімейні стосунки мають справляти освячуючий вплив. ХристиM
    янські родини, засновані за Божим планом, які керуються ним у
    своєму житті, є прекрасною допомогою у формуванні христиM
    янського характеру... Нехай батьки і діти об’єднуються, щоб з
    любов’ю служити Тому, Хто один може зберегти людську люM
    бов чистою і благородною22.
    Найперше, що необхідно зробити у християнській домівці, — це
    переконатись у тому, що в ній перебуває Дух Христа, аби кожний
    член сім’ї був здатний узяти свого хреста і йти слідом за Ісусом23.
    1
    2
    3

    Служіння зцілення. С. 349.
    Тихоокеанський журнал здоров’я. 1890.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.539.

    Частина I. Прекрасна сім'я

    16
    4

    Ознаки часу. 1911. 20 червня.
    Рукопис 49. 1898.
    6
    Лист 18б. 1891.
    7
    Особливі свідоцтва. Серія Б. N16. С.4M5.
    8
    Рев'ю енд Геральд. 1896. 17 листопада.
    9
    Рукопис 14. 1905.
    10
    . Лист 29. 1902.
    11
    Служіння зцілення. С.393.
    12
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 9 липня.
    13
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.114.
    14
    Рукопис 9. 1893.
    15
    Служіння зцілення. С.356M357.
    16
    Лист 25. 1904.
    17
    Лист 24а. 1896.
    18
    Рукопис 126. 1903.
    19
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.119.
    20
    Рев'ю енд Геральд. 1900. 9 жовтня.
    21
    Рукопис 16. 1899.
    22
    Рукопис 17. 1891.
    5

    [19M20]

    Розділ 2

    ПІДВАЛИНИ ДЛЯ ЗАСНУВАННЯ
    СІМЕЙНОГО ВОГНИЩА

    Найпривабливіше місце у світі. Поряд зі серйозною відповідальM
    ністю, яку несуть батьки за збереження майбутнього щастя й
    захист інтересів своїх дітей, вони ще зобов’язані зробити сімейM
    не вогнище якнайпривабливішим. Це має набагато важливіші
    наслідки, ніж придбання майна або грошей. У сім’ї не повинно
    бракувати сонця. Почуття, пов’язані з сім’єю, мають зберігатиM
    ся і жити в серцях дітей, щоб вони завжди згадували про дім
    свого дитинства як про місце, де, як і на небесах, панують мир,
    злагода і щастя. Тоді, ставши дорослими, вони, в свою чергу, наM
    магатимуться бути втіхою і благословенням для своїх батьків1.
    Домівка повинна стати для дітей найпривабливішим місM
    цем у світі, в якому найбільшою принадою є присутність маM
    тері. Діти — чутливі, люблячі створіння. Їх легко потішити,
    але й легко засмутити. Лагідно навчаючи дітей за допомогою
    слів і вчинків, у яких виявляється любов, матері можуть приM
    вернути серця дітей до себе2.
    Чистота, охайність, порядок. Чистота, охайність і порядок —
    невід’ємні умови для успішного господарювання. Проте, якM
    що мати вважає ці обов’язки найголовнішими в житті і повM
    ністю віддається їм, нехтуючи при цьому фізичним розвитM
    ком, розумовим і моральним вихованням своїх дітей, то вона
    прикро помиляється3.
    Християни мають пам’ятати: якщо навіть вони небагаті, це
    не дає їм підстави бути брудними й неохайними, нехтувати чисM
    тотою у домі. Тим, хто не усвідомлює важливого значення чисM
    тоти, необхідно надавати допомогу. Їх слід навчити, що люди,
    які представляють великого, святого Бога, повинні берегти свої
    душі чистими й непорочними. Це стосується також їхнього одяM
    гу й усього, що є в домі, аби ангелиMслужителі могли бачити

    18

    Частина I. Прекрасна сім'я

    [21M22]

    доказ того, що Істина звершує переміну в житті, очищаючи дуM
    шу та роблячи смаки витонченими. Ті, що прийнявши Істину,
    не перемінились в своїй мові та поведінці, в одязі й домашньому
    оточенні, живуть не для Христа, а для самих себе. Вони не стали
    новим, чистим і святим творінням у Христі Ісусі...
    Уникаючи непотрібних прикрас і усього показного, ми в жодM
    ному разі не повинні ставитися неуважно або байдуже до свого
    зовнішнього вигляду. Усе, що стосується нашої зовнішності й житM
    ла, має бути охайним і привабливим. Молодим необхідно поясM
    нювати, що їхній зовнішній вигляд мусить бути вищим від усяM
    кої критики, бо цим вони виявляють пошану до Бога та істини4.
    Нехтування чистотою призводить до хвороб. Хвороба не виM
    никає без причини. Грізні епідемії спалахували в містах і селах,
    котрим, здавалося, ніщо не загрожувало, сіючи в них смерть та
    руйнуючи здоров’я. У багатьох випадках саме оселі людей, котрі
    стали жертвами цих епідемій, були осередками інфекції, що виM
    діляла в повітря смертельну отруту; і нею дихали мешканці цьоM
    го дому та їхні сусіди. Вражає, наскільки великим є незнання
    людей про те, до яких згубних для здоров’я наслідків призвоM
    дить недбалість й нехтування чистотою5.
    Для існування щасливої сім’ї необхідний порядок. Бог не люM
    бить безладдя і недбалості; Йому неприємно бачити відсутність
    в людині старанності. Ці недоліки є насправді серйозним злом,
    що може призвести до охолодження почуттів між подружжям,
    якщо чоловік полюбляє порядок, прагне бачити дисципліноваM
    них дітей та добре налагоджене домашнє господарство. Якщо
    дружина і мати не підтримує порядку в оселі, не дбає про збереM
    ження своєї гідності і не є господинею, вона не зможе створити
    в сім’ї злагоду й щастя. Тому кожний, у кого відсутні ці риси,
    повинен негайно почати працювати над собою, виховуючи ті
    якості, яких йому так бракує6.
    Поєднуйте пильність зі старанністю. Якщо ми повністю присM
    вячуємо себе Господеві, тоді прості щоденні обов’язки сімейноM
    го життя набуватимуть свого правдивого значення і ми виконуM
    ватимемо їх згідно з волею Божою. Очікуючи приходу Сина
    Людського, ми маємо бути пильними, а також старанними, поM
    єднуючи працю з чеканням. Це сприятиме врівноваженості хрисM
    тиянського характеру, роблячи його досконалим і гармонійним.

    [22M23]

    Розділ 2. Підвалини сімейного вогнища

    19

    Не слід думати, що ми повинні нехтувати всіма іншими обов’язM
    ками, заглиблюючись лише у роздуми, дослідження і молитви.
    Водночас не треба провадити життя лише в метушні, поспіху та в
    роботі, на шкоду своєму особистому благочестю. Необхідно чеM
    кати, пильнувати й працювати. «У ревності не лінуйтеся; палай&
    те духом; служіть Господеві» (Римл.12:11)7.
    Використовуйте засоби, що полегшують працю. В багатьох роM
    динах дружина і мати не має часу, щоб почитати, отримати
    необхідну інформацію, поспілкуватися з чоловіком і спостеM
    рігати за розвитком своїх дітей. Вона не знаходить ні часу, ні
    місця для дорогого Спасителя, Котрий бажає стати її близьM
    ким, щирим Другом. Поступово вона перетворюється на звиM
    чайну хатню служницю, віддаючи всі свої сили, час та інтереM
    си для дослідження того, що є скороминущим. Надто пізно
    вона помічає, що стала майже чужою у власному домі. ДорогоM
    цінні можливості, свого часу надані їй для того, щоб справляти
    вплив на дорогих їй людей і сприяти їхньому духовному зросM
    танню, залишилися невикористаними і зникли назавжди. НеM
    хай господині християнських домівок приймуть рішення
    керуватися у своєму житті мудрим планом. Нехай ваша головM
    на мета полягає в тому, аби зробити свою домівку місцем, де
    приємно перебувати. Подбайте про те, щоб використовувати
    засоби, які полегшать працю і збережуть здоров’я8.
    Навіть найскромніша праця є справою Божою. БудьMяка необM
    хідна робота, — миття посуду, накривати на стіл, догляд за хвоM
    рими, чи приготування їжі або прання, — має моральний зміст...
    Хтось мусить займатися й простою працею, і той, хто виконує
    цю роботу, повинен зрозуміти, що вона є необхідною і почесM
    ною і що своєю, хоча й скромною місією, він виконує таку саму
    роботу Божу, як і Гавриїл, коли був посланий до пророків. КожM
    ен має працювати на своєму місці та у відповідній йому галузі.
    Жінка, котра виконує у своєму домі прості щоденні обов’язки,
    може і повинна виявляти вірність, послух і любов з щирістю,
    притаманною ангелам у їхньому служінні. Послух волі Божій
    робить почесною будьMяку працю9.
    1
    2
    3

    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Служіння зцілення. С.388.
    Ознаки часу. 1875. 5 серпня.

    Частина I. Прекрасна сім'я

    20
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Рев'ю енд Геральд. 1902. 10 червня.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.105M106.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.298M299.
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    Служіння зцілення. С.368M369.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.79M80.

    [24]

    Розділ 3

    ЗРАЗКОВА СІМ’Я В ЕДЕМІ

    Першу оселю для людей приготував Бог. Едемську оселю для
    наших прабатьків приготував Сам Бог. Коли Він забезпечив її
    усім, чого тільки може забажати людина, то сказав: «Створімо
    людину за образом Нашим, за подобою Нашою...» (Бут.1:26).
    Господь був задоволений цим Своїм останнім і найблагородніM
    шим творінням і бажав, щоб людина була досконалим мешканцем
    досконалого світу. Бог не мав наміру зробити людину самотньою.
    Він сказав: «Недобре бути чоловікові самому, створю йому поміч,
    подібну до нього» (Бут.2:18)1.
    Сам Бог дав Адамові супутницю життя. Він подбав про поM
    мічницю, яка була би «подібною до нього», тобто відповідала б
    йому; щоб вона могла стати йому подругою, з якою його з’єдM
    нувала б взаємна любов і співчуття. Єва була створена з ребра,
    взятого в Адама; це означає, що вона не могла панувати над ним
    як голова, однак і не повинна була займати найнижчого полоM
    ження біля його ніг; вона знаходилася поруч з ним, як рівна
    йому, щоб він любив і захищав її. Як частина свого чоловіка,
    кістка від костей його і тіло від тіла його, вона стала його другим
    «я», перебуваючи з ним у тісному зв’язку та даруючи йому ніжM
    ні почуття, притаманні таким відносинам2. «Бо ніхто ніколи не
    ненавидів тіла свого, а годує і гріє його» (Ефес.5:29). «Тому зали&
    шить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і
    обоє вони будуть одним тілом» (Бут.2:24).
    Творцем шлюбу є Бог. Бог благословив перший шлюб. Тому
    ця постанова бере початок від Творця Всесвіту. Шлюб є почесM
    ним актом; це один з перших Божих дарів людині та одна з тих
    двох постанов, які після гріхопадіння Адам виніс із собою за
    ворота раю. Коли люди, перебуваючи у шлюбі, визнають боM
    жественні принципи та підкоряються їм, тоді шлюб стає благосM
    ловенням; він стоїть на сторожі моральної чистоти та щастя людM
    ського роду, задовольняє соціальні потреби людини, облагородM
    жує та удосконалює її у всіх відношеннях3.

    22

    Частина I. Прекрасна сім'я

    [26M27]

    Той, Хто дав Адамові Єву як помічницю, здійснив Своє перM
    ше чудо на весільному бенкеті. У святковому залі, де, зібравM
    шись разом, раділи друзі й рідні, Христос розпочав Своє служінM
    ня людям. Таким чином санкціонував шлюб, визнаючи, що цю
    постанову запровадив Він Сам.
    Христос вшанував шлюбні відносини, зробивши їх символом
    єдності між Собою та Своїми викупленими. Він Сам — НаречеM
    ний; а наречена – Церква, про яку Він говорить як про Свою вибM
    рану: «Уся ти прекрасна, моя ти улюблена, і плями нема на тобі!»
    (П.Пісень 4:7, англ. пер.)4.
    Усяка потреба була вдоволена. Адам мав усе, чого тільки могло
    жадати його серце. Усяка його потреба була задоволена. В прекM
    расному Едемі не було ні гріха, ні ознак, які свідчили про занеM
    пад. Ангели Божі мали вільне повне спілкування зі святим подM
    ружжям. Чудові птахи співали радісні пісні, вихваляючи свого
    Творця. Мирні тварини в своїй щасливій невинності гралися біM
    ля Адама і Єви, слухаючись їхнього слова. Адам був досконалим
    мужем, найблагороднішим творінням Творця5.
    Ніщо не затьмарювало їхнього спілкування з Творцем. ВоM
    ни знали Бога як добродійного Отця, і в усіх діях їхня воля
    узгоджувалася з волею Божою. Своїм характером Адам відобM
    ражав характер Божий. Слава Божа виявлялася в кожному твоM
    рінні природи6.
    Праця призначена для щастя людини. Бог любить все прекрасM
    не, і очевидний доказ цього ми бачимо в ділах Його рук. Він
    посадив чудовий Едемський сад для наших прабатьків. Величні
    дерева різних видів росли на землі для користі та окраси. ПрекM
    расні квіти різноманітних відтінків і кольорів наповнювали поM
    вітря пахощами... Намір Божий полягав у тому, щоб людина знаM
    ходила щастя, опікуючись творінням Божим і щоб її потреби в
    їжі задовольняли плоди з дерев саду7.
    Адамові було доручено доглядати сад. Творець розумів, що
    без роботи Адам не може бути щасливим. Він насолоджувався
    красою саду, але цього було недостатньо. Він повинен був праM
    цювати, щоб розвивати так чудово створені органи свого тіла.
    Якщо б щастя полягало у бездіяльності, то людина у стані свяM
    тої невинності залишалась би без жодних занять. Однак Той,
    Котрий створив людину, знав, що служить для її щастя; тому

    [27M28]

    Розділ 3. Зразкова сім'я в Едемі

    23

    відразу після сотворіння чоловіка призначив йому роботу. ОбітM
    ниця майбутньої слави, а також постанова про те, що людина
    повинна тяжко працювати задля щоденного хліба, були дані з
    того самого престолу8.
    Християнська родина шанує Бога. Батьки й матері, котрі перM
    ше місце в своїх сім’ях віддають Богові, котрі навчають своїх
    дітей, що страх Господній — початок мудрості, прославляють
    Бога перед ангелами і людьми, представляючи світові добре зорM
    ганізовану, дисципліновану сім’ю, яка любить Бога і слухняна
    Йому, а не повстає проти Нього. У таких домівках Христос не
    чужинець; там знають Боже ім’я, вшановують і прославляють
    Його. Ангели радіють сім’ї, в якій Бог є верховним ПравитеM
    лем, де дітей вчать шанувати релігію, Біблію і свого Творця.
    Такі сім’ї можуть покладатися на обітницю: «Хто шанує Мене,
    тих Я вшаную» (1Сам.2:30). Батько виходить з такого дому для
    виконання щоденних обов’язків, з пом’якшеним та впокореM
    ним духом спілкування з Богом9.
    Тільки присутність Христа може зробити людей щасливими.
    Звичайну воду життя Христос здатний перетворити на небесне
    вино. Тоді домівка стає блаженним Едемом, а сім’я — прекрасM
    ним символом небесної сім’ї10.
    1

    Керівництво для молоді. 1899. 10 серпня.
    Патріархи і пророки. С.46.
    3
    Там же.
    4
    Служіння зцілення. С.356.
    5
    Ознаки часу. 1874. 11 червня.
    6
    Керівництво для молоді. 1898. 2 червня.
    7
    Реформа здоров'я. 1871. липень.
    8
    Керівництво для молоді. 1902. 27 лютого.
    9
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.424
    10
    Рукопис 43. 1900.
    2

    Частина II

    Світло для суспільства

    Розділ 4

    ВПЛИВ СІМ’Ї
    ВИХОДИТЬ ДАЛЕКО ЗА ЇЇ МЕЖІ

    Християнська родина як наочний урок. Місія сім’ї виходить за
    межі родинного кола. Християнська родина повинна стати наM
    очним прикладом, демонструючи переваги істинних принциM
    пів життя. Така ілюстрація є засобом для примноження добра
    у світі... Молодь, яка виходить з такої сім’ї, передає іншим
    знання, яких вона набула. Таким чином інші сім’ї знайомляться
    з Божими принципами життя, а оточуючі люди перебувають
    під їхнім благотворним впливом1. Добродійний вплив сім’ї,
    члени якої є ввічливими, люб’язними християнами, відчутM
    ний далеко за її межами.
    Результати, досягнуті такою родиною, спонукатимуть й інM
    ші сім’ї наслідувати їхній приклад, оберігаючи себе від впливу
    сатани. Божі ангели часто відвідуватимуть домівку, в якій виM
    конується Божа воля. Сила божественної благодаті робить таM
    кий дім місцем, у якому втомлені й змучені мандрівники моM
    жуть відновити свої сили. Тут уважно стежать за тим, щоб не
    давати волі людському «я», формуються добрі звички, а права
    інших старанно оберігаються. Віра, що діє любов’ю й очищає
    душу, є керівним принципом, якого дотримуються всі члени
    родини. Завдяки святому впливу такої сім’ї, принципи браM
    терської любові, записані в Божому Слові, мають усе більше
    визнання та застосування2.
    Вплив добре зорганізованої сім’ї. Бути серед невіруючих предM
    ставниками Ісуса, які виконують Закон Божий, — вельми
    важлива справа для родини. Ми повинні стати живим листом,
    якого всі люди знають і читають. Це покладає на нас величезну
    відповідальність3. Одна добре зорганізована, дисциплінована
    сім’я свідчить на користь християнства набагато більше, аніж
    усі виголошені проповіді. Така сім’я є доказом того, що батьки з

    [31M32]

    Розділ 4. Вплив сім'ї виходить далеко за її межі

    27

    успіхом виконують Божі настанови, а їхні діти служитимуть БоM
    гові в Церкві. Їхній вплив зростає, бо, віддаючи, вони отримуM
    ють знову, щоб давати. Батько й мати знаходять у своїх дітях
    помічників, котрі діляться з іншими настановами, засвоєними
    вдома. Сусіди такої сім’ї отримують допомогу, що збагачує їх
    для життя у цьому світі та у вічності. Уся сім’я бере участь у
    служінні Господеві; і цей приклад побожного життя заохочує
    інших бути вірними й правдивими перед Богом, що виявлятиM
    меться в їхньому ставленні до прекрасної Божої отари4.
    Найбільшим доказом сили християнства, який може тільки
    бути даний світові, є добре зорганізована, дисциплінована сім’я.
    Вона говорить на користь Істини краще, ніж будьMщо інше, бо є
    живим свідченням її реальної сили, що діє на серце5.
    Найкращим випробовуванням християнства у сім’ї є харакM
    тер, вихований під її впливом. Вчинки красномовніше за слова
    говорять про те, що людина має правдиву побожність6.
    Наша справа в цьому світі полягає у тому, щоб зрозуміти:
    християнські чесноти ми можемо прищепити нашим дітям і наM
    шим сім’ям, аби вони могли справляти вплив на інші сім’ї й таM
    ким чином стати силою для виховання, хоча ми, можливо, нікоM
    ли й не стояли за кафедрою. Добре зорганізована, дисципліноM
    вана сім’я в очах Божих коштовніша, ніж Офірське золото7.
    Ми маємо чудові можливості. Час нашого перебування на землі
    надто короткий. Ми живемо в цьому світі лише один раз, тому
    будемо намагатися зробити якомога більше у своєму житті. СпраM
    ва, до якої ми покликані, не потребує багатства, особливого стаM
    новища у суспільстві або визначних здібностей. Вона вимагає
    доброзичливості, духа самовідречення і цілеспрямованості. ЯкM
    що світильник, який би малий він не був, горить і не вгасає, то він
    може запалити багато інших світильників. Сфера нашого впливу
    може видаватися невеликою, людські здібності — скромними,
    можливості — незначними, знання — обмеженими; і всеMтаки пеM
    ред нами відкриваються чудові перспективи внаслідок правильM
    ного використання можливостей, даних нашим сім’ям. Якщо
    ми розкриємо свої серця й домівки для божественних принциM
    пів життя, то будемо каналами, через які виливатиметься життєM
    дайна сила. З наших домівок потечуть цілющі потоки, що приноM
    сять життя, красу і родючість туди, де нині безплідна й суха земля8.

    Частина II. Світло для суспільства

    28

    [32M33]

    Вплив сімей, в яких є богобоязливі батьки, поширюватиM
    меться навколо та діятиме, ніби розчина, покладена на три
    мірки борошна9.
    Сім’я, сумлінно виконуючи свою справу, навчить й інших
    робити те саме. Дух вірності Богові, який виявляється в Церкві,
    подібний за своєю дією до розчини: він справляє добрий вплив
    на інших і усюди стає переконливим свідченням на користь хрисM
    тиянства. Праця цих щирих і самовідданих воїнів Христа має
    наслідки, що сягають у вічність. Чому ж тоді в наших церквах
    так бракує місіонерського духу? Внаслідок недбалого ставлення
    до сімейного благочестя10.
    Вплив погано упорядженої родини. Вплив погано упорядженої
    сім’ї є далекосяжним і шкідливим для всього суспільства. Він виM
    ливається потоком зла, уражає сім’ї, суспільство та урядування11.
    Життя кожного з нас не може не справляти певного впливу в
    світі. Ніхто з членів сім’ї не може настільки замкнутися в собі,
    щоб інші члени цієї ж сім’ї не відчували його впливу і духа. Сам
    вираз обличчя справляє вплив на добро або на зло; його дух,
    слова, вчинки, ставлення до інших є цілком очевидними. ЕгоїсM
    тичне життя занурює душу в хворобливу атмосферу; але якщо
    людина сповнена любов’ю Христа, вона виявлятиме ввічливість,
    доброту й ніжність до інших, викликаючи своїми вчинками люM
    бові почуття ніжності, вдячності й щастя в тих, з ким спілкуєтьM
    ся. Це буде доказом того, що вона живе для Ісуса, щоденно навM
    чаючись біля Його ніг і приймаючи Боже світло й мир. Така
    людина зможе сказати Господеві: «Твоя доброта зробила мене
    великим»12.
    1

    Служіння зцілення. С.352.
    Лист 272. 1903.
    3
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.106.
    4
    Рев'ю енд Геральд. 1899. 6 червня.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.304.
    6
    Патріархи і пророки. С.579.
    7
    Рукопис 12. 1895.
    8
    Служіння зцілення. С.355.
    9
    Ознаки часу. 1894. 17 вересня.
    10
    Рев'ю енд Геральд. 1895. 19 лют.
    11
    Патріархи і пророки. С.579.
    12
    Керівництво для молоді. 1893. 22 червня.
    2

    Розділ 5

    МОГУТНЄ
    ХРИСТИЯНСЬКЕ СВІДОЦТВО

    Найкращі місіонери походять з християнських родин. Найкращу
    підготовку до праці місіонери Господа отримують у християнM
    ських родинах, де бояться Бога, де Його люблять і поклоняютьM
    ся Йому; де вірність стає другою вдачею; де не дозволяють собі
    безвідповідально, легковажно ставитися до сімейних обов’язM
    ків; де тісне спілкування з Богом вважається необхідною умоM
    вою сумлінного виконання щоденних обов’язків1.
    Домашні обов’язки слід виконувати, усвідомлюючи, що виM
    конання їх у відповідному дусі дає нам досвід, завдячуючи якоM
    му ми зможемо постійно й старанно працювати для Христа. Яку
    велику роботу зробив би живий християнин на місіонерській
    ниві, якщо б ретельно виконував свої щоденні обов’язки, баM
    дьоро взявши свій хрест і не ухиляючись від жодної роботи, якою
    б неприємною вона йому не видавалась!2
    Наша праця для Христа повинна починатися в родині, в наM
    шому домі... Немає місійного поля важливішого за це. Багато
    людей ганебно нехтують цим домашнім християнським полем,
    і надійшов час застосувати божественні засоби, аби виправити
    таке гріховне становище3. Найвищий обов’язок, покладений на
    молодь, стосується її ставлення до власної сім’ї — бути благосM
    ловенням для батьків і матерів, братів і сестер, виявляючи до
    них любов і щире зацікавлення. Тут юнаки і дівчата можуть
    виявити самозречення, щоб, забуваючи про себе, піклуватися
    про інших і служити їм... Який тільки вплив може справити
    сестра на своїх братів! Якщо вона на правильному шляху, її
    вплив позначиться на характері її братів. Її молитви, доброта і
    ніжність можуть дуже багато зробити в сім’ї4.
    Ті члени родини, які прийняли Христа, повинні показати,
    що зробила для них благодать. «А тим, хто прийняв Його, віру&
    ючим в ім’я Його, дав владу бути дітьми Божими» (Йоан 1:12).

    30

    Частина II. Світло для суспільства

    [34M35]

    Людина, котра справді вірить у Христа, усвідомлює покладеM
    ний на неї обов’язок, що робить її вплив у сім’ї важливим. Це
    благотворно позначається на вдосконаленні характерів усіх
    членів сім’ї5.
    Доказ, який не може спростувати безбожник. Добре зорганізоM
    вана християнська родина є вагомим аргументом на користь правM
    дивості християнської релігії, фактом, який не може заперечити
    безбожник. Усі можуть побачити, що в сім’ї панує християнсьM
    кий дух, впливаючи на дітей, і що Бог Авраама перебуває з ниM
    ми. Якби сім’ї тих, котрі називають себе християнами, були поM
    справжньому релігійними, вони виявляли б могутній вплив на
    добро, і стали б справжнім «світлом для світу»6.
    Діти можуть пропагувати біблійні принципи. Діти, котрі отримаM
    ли належне виховання і люблять бути корисними, допомагаючи
    батькові й матері, своїм життям навчатимуть біблійним принM
    ципам і правильним поняттям тих, з ким спілкуються7.
    Якщо наші родини є тим, чим їм належить бути, тоді діти не
    зростатимуть бездіяльними й байдужими до Божих вимог щодо
    бідних людей та їхніх потреб. Як спадкоємці Господа, вони буM
    дуть здатні працювати там, де знаходяться. Світло засяє з таких
    домівок для тих, хто перебуває у незнанні, приводячи їх до джеM
    рела всякого пізнання. Це справлятиме вплив на користь Бога
    та Його Правди8. Часто саме діти знаходять підхід до своїх батьM
    ків, на яких неможливо вплинути жодним іншим чином9.
    Життєрадісні сім’ї — світло для сусідів. Ми потребуємо більше
    радісних батьків і християн. Часто буваємо відлюдкуватими,
    скупими на ласкаве, підбадьорююче слово, радісну посмішку до
    наших дітей, а також до всіх пригнічених і розчарованих людей.
    Батьки, на вас покладена відповідальність за те, щоб нести і
    дарувати світло. Світіть як духовні світильники в своєму домі,
    освітлюйте стежку, якою прямують ваші діти. Якщо ви чинитиM
    мете так, ваше світло засяє й для інших10.
    Нехай світло святості випромінюється з кожної християнсьM
    кої родини. Любов слід виявляти на ділі. Вона має наповнити
    усі сімейні стосунки, виявляючи себе в ніжному, уважному ставM
    ленні один до одного, справжній, щирій люб’язності. Існують
    родини, котрі дотримуються цих принципів, поклоняються БоM
    гові; там панує правдива любов. З таких осель як запашний фіM

    [35M36]

    Розділ 5. Могутнє християнське свідоцтво

    31

    міам підносяться до Бога вранішні й вечірні молитви, а Його миM
    лість і благословення сходять на прохачів як ранкова роса11.
    Плоди родинної єдності. Найперше завдання християн поляM
    гає в тому, щоб зберегти єдність у родині. Тоді їхній вплив стане
    відчутний для оточуючих — близьких і дальніх. Той, хто отриM
    мав світло, повинен дозволити йому сяяти яскравими променяM
    ми. Слова, сповнені пахощів Христової любові, будуть живM
    ильним запахом на життя12.
    Чим тісніше об’єднаються члени сім’ї в родинній спільній
    праці, тим духовнішим і кориснішим буде вплив батька, матері
    й дітей за межами сім’ї13.
    В добрих людях є більша потреба, ніж у визначних умах. Щастя
    сімей і церков залежить від домашнього впливу. Майбутня вічM
    на доля пов’язана зі сумлінним виконанням обов’язків у цьому
    житті. Світ потребує не стільки визначних умів, скільки добрих
    людей, котрі були би благословенням у своїх сім’ях14.
    Уникайте помилок, здатних зачинити двері. Якщо сім’я реліM
    гійна, її вплив буде відчутним і в церкві, і серед сусідів. Але
    деякі, називаючи себе християнами, розповідають своїм ближM
    нім про сімейні труднощі та негаразди. Вони говорять про свої
    кривди так, аби викликати до себе співчуття. Проте це велика
    помилка — розповідати про свої неприємності стороннім, особM
    ливо, якщо ці негаразди виникають внаслідок безбожного життя
    й недоброго характеру.
    Тим, які ходять, щоб виливати іншим особисті образи, буM
    ло б краще залишитися вдома, щоб помолитися, упокорити
    свою вперту волю перед Богом, впасти на Скелю і розбитися,
    померти для власного «я», аби Ісус міг зробити їх посудинами
    на Свою честь15.
    Брак люб’язності, хвилинне роздратування, грубе, необдумане
    слово можуть зіпсувати репутацію та закрити двері до сердець так,
    що ви ніколи не зможете відкрити їх16.
    Християнська родина сяє довкола. Зусилля, спрямовані на те,
    щоб зробити власну сім’ю такою, якою їй належить бути, а саме
    — символом небесної сім’ї, — готують нас до праці з ширшим
    колом людей. Виховання, отримане завдяки дбайливому ставM
    ленню одне до одного, допоможе зрозуміти, як торкнутися серM
    дець тих, котрим необхідно прищепити принципи істинної реM

    Частина II. Світло для суспільства

    32

    [36M37]

    лігії. Церква має потребу в розвинутій духовній силі, щоб збеM
    регти усіх, а особливо молодих членів Господньої сім’ї; члени
    родини, котра живе за принципами правди, беруть участь у безM
    корисливому служінні іншим. Такі люди перш за все — справжM
    ні християни у сім’ї17.
    1

    Рукопис 140. 1897.
    Ознаки часу. 1898. 1 вересня.
    3
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.429M430.
    4
    Там же. Т.3. С.80M81.
    5
    Рукопис 140. 1897.
    6
    Патріархи і пророки. С.144.
    7
    Лист 28. 1890.
    8
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.430.
    9
    Там же. Т.4. С.70.
    10
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 29 січня.
    11
    Патріархи і пророки. С. 144.
    12
    Рукопис 11. 1901.
    13
    Лист 189. 1903.
    14
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.522.
    15
    Ознаки часу. 1892. 14 листопада.
    16
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.335.
    17
    Ознаки часу. 1898. 1 вересня.
    2

    Частина III

    Вибір друга життя

    Розділ 6

    ВЕЛИКЕ РІШЕННЯ

    Щасливий чи нещасливий шлюб? Якщо ті, що мають намір
    одружитися, не бажають зазнати тяжких гірких переживань
    після шлюбу, нехай серйозно замисляться перед його уклаM
    данням. Коли цей крок робиться нерозважно, він стає одним з
    найефективніших засобів погубити і зробити марним життя
    молодих чоловіків і жінок. В такому разі життя стає тягарем і
    прокляттям. Ніхто не може так уміло зруйнувати щастя жінM
    ки, роблячи життя нестерпним, як її власний чоловік; ніхто не
    може зробити й сотої долі того, що робить для чоловіка його
    власна дружина, щоб захистити його надію та прагнення або,
    навпаки, паралізувати сили, зруйнувати добрий вплив і персM
    пективи. День одруження стає для багатьох чоловіків і жінок
    днем, з яким вони пов’язують свої успіхи чи невдачі в цьому
    житті та надії на життя майбутнє1.
    Я бажаю, щоб молодь побачила й усвідомила небезпеку, яка
    приховується у нещасливому одруженні2.
    Шлюб — це те, що справляє вплив на ваше життя як у цьому
    світі, так і в світі прийдешньому. Справжній християнин не зроM
    бить жодного кроку в цьому напрямі, поки не переконається,
    що Бог схвалює його вибір. Він не матиме бажання робити цей
    вибір власноручно, усвідомлюючи, що Бог повинен зробити це
    за нього. Не намагайтеся догоджати собі, адже Христос не робив
    цього. Я не хочу, щоб хтось зрозумів мої слова неправильно:
    ніхто не повинен одружуватися з людиною, яку не кохає. Це
    гріх. Але не можна дозволяти, щоб примхи або почуття призвели
    вас до руйнування. Бог закликає нас віддати Йому все своє серM
    це, любов і найчистіші почуття3.
    Не поспішайте! Небагато є тих, хто має правильне уявлення
    про шлюбні стосунки. Більшість, мабуть, вважають шлюб засоM
    бом для досягнення повного блаженства. Але якби вони хоча б
    найменшою мірою могли відчути душевний біль людей, для котM

    Розділ 6. Велике рішення
    35
    рих узи шлюбної обітниці перетворилися на кайдани, яких вони
    не можуть і не сміють розірвати, то не здивувалися б тому, що я
    хочу сказати. У більшості випадків шлюб стає неприємним ярM
    мом. Тисячі людей вступають у шлюб, хоча вони взагалі не підM
    ходять одне одному. Небесні книги обтяжені записами про горе,
    нещастя та зневажання, які процвітають під прикриттям шлюM
    бу. Ось чому я бажаю застерегти юнаків і дівчат, котрі досягли
    відповідного віку для одруження, щоб вони не поспішали у виM
    борі друга життя. Стежка подружнього життя часом видається
    вам чудовою, сповненою щастя, однак хіба ви не можете розчаM
    руватися, як тисячі інших?4
    Ті, що мають намір одружитися, повинні замислитись, яким
    буде характер і вплив створеної ними сім’ї. Коли ж вони стануть
    батьками, на них покладається священна відповідальність. Від
    них великою мірою залежить благополуччя їхніх дітей у цьому
    світі, а також щастя в світі прийдешньому. Переважно батьки
    визначають фізичний та моральний взірець, який засвоюють
    їхні діти. Від стану родини залежить стан суспільства: Вплив,
    який справляє кожна сім’я, буде покладений на шальку терезів,
    котра або підійметься догори, або опуститься вниз5.
    Важливі чинники, що впливають на вибір. Християнська моM
    лодь повинна бути дуже обережною у питаннях дружби й вибоM
    ру друга життя. Остерігайтеся, аби те, що здається вам чистим
    золотом, не виявилося низькопробним металом. Дружба зі свіM
    том є перешкодою на вашому шляху служіння Богові. Чимало
    душ гине внаслідок нещасливих ділових чи шлюбних зв’язків з
    тими людьми, котрі не можуть сприяти ані духовному піднеM
    сенню, ані облагородженню6. Зважуйте кожне почуття, вивчайте
    кожну рису характеру особи, з котрою сподіваєтеся з’єднати
    власну долю. Цей крок є одним із найважливіших у вашому
    житті, тому не поспішайте. Якщо ви кохаєте, нехай ваше коM
    хання не буде сліпим.
    Старанно поміркуйте над тим, яким буде ваше подружнє житM
    тя: щасливим чи, може, негармонійним і нещасним. Запитайте
    себе: чи цей шлюб допоможе мені на моєму шляху до небес? Чи
    зміцнить він мою любов до Бога, чи розширить сферу корисноM
    го впливу в житті? Якщо відповіді будуть позитивними, тоді в
    страхові Божому продовжуйте йти вперед7.

    [39M40]

    [41M42]
    Частина III. Вибір друга життя
    Більшість чоловіків і жінок, одружуючись, вважають, що
    їм потрібно розв’язати лише одне питання: чи кохають вони
    одне одного. Але зрозумійте, шлюб покладає на вас далеко більM
    ший обов’язок, ніж ці міркування. Подумайте, чи буде ваше
    потомство фізично здоровим, розумово і морально сильним.
    Тільки деякі люди керуються благородними й високими споM
    нуканнями, якими не можуть знехтувати, а саме: суспільство
    ставить перед ними певні вимоги; вплив, який справлятиме
    їхня сім’я, буде покладений на шальку терезів, котра або підіM
    йметься догори, або опуститься вниз8.
    При виборі друга життя потрібно діяти так, щоб забезпечити
    найкращий фізичний, розумовий і духовний розвиток подружM
    жя та дітей, щоб як одні, так і інші стали благословенням для
    своїх ближніх і шанували свого Творця9.
    Якості, якими повинна володіти майбутня дружина. Нехай юнак
    шукає таку подругу, котра завжди могла би бути поруч, несучи
    свою частку життєвих турбот, і своїм впливом облагороджуваM
    ти, очищати й робити його щасливим.
    «Доброчесна жінка від Господа». «Довіряє їй серце її чоловіка...
    Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя».
    «Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на
    язиці. Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
    Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваляє її». «Ба&
    гато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевершила!» «Хто
    знайшов таку жінку, знайшов добро і милість отримав від Госпо&
    да»10 (Прип.31:10&29).
    Ось питання, які необхідно розглянути. Чи та, з котрою ви
    одружитеся, принесе щастя до вашого дому? Чи вона заощадлива
    господиня? Чи не почне вона, ставши заміжньою, витрачати не
    тільки свій, а й ваш заробіток на те, щоб задовольнити своє марM
    нославство через прихильність до зовнішнього й показного? Чи
    її принципи є правильними щодо цього? Чи можна на неї вже
    зараз в чомусь покладатися?... Я знаю, що чоловік, засліплений
    коханням і думками про шлюб, може не надати цим питанням
    належного значення. Але їх обов’язково потрібно розглянути,
    оскільки вони справлятимуть вплив на ваше майбутнє життя...
    Обираючи собі дружину, вивчайте її характер. Чи буде вона
    терплячою і старанною? Чи може вона відмовитися опікуватися

    36

    37
    Розділ 6. Велике рішення
    вашою матір’ю і батьком саме в той час, коли вони матимуть
    потребу в люблячому синові та його підтримці? А, можливо, під
    її впливом він буде уникати їхнього товариства, виконуючи баM
    жання та задовольняючи усі примхи дружини, а батьки замість
    того, щоб придбати люблячу доньку, втратять і сина?11
    Якості, якими повинен володіти майбутній чоловік. Кожна жінM
    ка, перш ніж віддати свою руку і вступити в шлюб, повинна
    подумати: чи достойною людиною є той, з ким вона бажає поєдM
    нати свою долю; яке його минуле; чи його життя є чистим; чи
    його кохання благородне й високе, чи це лише чуттєве захопM
    лення? Чи має він такі риси характеру, які зроблять її щаслиM
    вою; чи зможе вона знайти в його любові справжній мир і раM
    дість; чи буде їй дозволено зберегти власну індивідуальність, чи
    навпаки, вона буде змушена підкорити свої думки, погляди і
    сумління чоловікові?... Чи зможе вона шанувати вимоги СпасиM
    теля понад усе інше; чи зможе зберегти в чистоті й святості тіло,
    душу, думки і наміри? Ці питання мають дуже істотне значення
    для добробуту кожної жінки, яка вступає в шлюб12.
    Жінка, котра бажає спокійного, щасливого заміжжя, хоче
    уникнути нещастя і горя в майбутньому; перш ніж виявити свої
    почуття, повинна з’ясувати: чи має її коханий матір, який у неї
    характер, чи усвідомлює він свої обов’язки щодо матері, чи зваM
    жає він на її побажання, чи піклується про її щастя? Якщо він не
    поважає і не шанує матері, то чи буде виявляти пошану і любов,
    доброту й увагу до своєї дружини? Коли новизна шлюбних
    стосунків зникне, чи кохатиме він її, як раніше, чи буде терпляM
    че ставитися до її помилок, чи виявлятиме дух критики, деспоM
    тизму і владності? Справжня любов закриє очі на багато помиM
    лок; вона не помітить їх13.
    Визнавайте тільки тих, в кого чисті, мужні риси характеру. Нехай
    молода жінка погоджується мати за друга життя лише того, хто
    володіє чистими, мужніми рисами характеру; хто є старанним,
    наполегливим і чесним, хто любить Бога і боїться Його14.
    Стережіться нешанобливих. Тримайтесь осторонь від тих, які
    полюбляють неробство й глузують над тим, що є святим. Не
    товаришуйте з тим, котрий говорить богохульні слова та прикM
    ладається до чарки. Не приймайте пропозиції людини, яка не
    усвідомлює своєї відповідальності перед Богом. Чиста, освячуM
    [42M43]

    Частина III. Вибір друга життя

    38

    [43M44]

    юча душу істина дасть мужність звільнитися від найприємніM
    шого знайомства з людиною, котра, як вам відомо, не любить і
    не боїться Бога та не має жодного поняття про принципи правM
    дивої праведності. Ми можемо прощати другові його недоліки й
    необізнаність, але не його пороки15.
    Зробити помилку легше, аніж виправити її. Шлюб, в який встуM
    пають квапливо та з егоїстичних міркувань, як правило, не
    приносить добрих результатів, але часто закінчується розчаруM
    ванням. Обидві сторони вважають себе ошуканими; вони з раM
    дістю розірвали б союз, укладений внаслідок сліпого захопM
    лення. Набагато легше в цій справі зробити помилку, ніж пізM
    ніше її виправити16.
    Краще розірвати заручини, зроблені необачно. Якщо навіть заM
    ручини відбулися без повного розуміння характеру людини, з
    якою ви маєте намір з’єднати своє життя, то не думайте, що воM
    ни неодмінно зобов’язують вас давати шлюбну обітницю, з’єдM
    нуючи своє життя з тим, кого не можете ані любити, ані поважаM
    ти. Будьте дуже обережними, укладаючи заручини за якихось
    певних умов; проте набагато краще розірвати заручини, аніж розM
    лучатися пізніше, як це робить багато людей17.
    Можливо, ви скажете: «Але я вже дав обіцянку, чи можу я
    тепер забрати своє слово назад?» Відповідаю: якщо ви дали
    обіцянку, яка суперечить Святому Письму, то не баріться, а
    за будьMяку ціну заберіть свої слова назад і в покорі розкайM
    теся перед Богом за сліпе захоплення, що спонукало вас зроM
    бити необачний крок. Набагато краще у страху Божому взяти
    назад таку обіцянку, ніж залишитися їй вірним і зневажити
    цим свого Творця.
    Нехай кожний крок, що провадить до шлюбу, відзначається
    скромністю, простотою, щирістю і палким бажанням догодити
    Богові й вшанувати Його. Шлюб має вплив на подальше життя
    як у цьому світі, так і в прийдешньому. Щирий християнин ніM
    коли не буде складати планів, яких не може схвалити Бог19.
    1
    2
    3
    4
    5

    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.622.
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Служіння зцілення. С.357.

    Розділ 6. Велике рішення

    [44M45]
    6

    Основи християнського виховання. С.500.
    Там же. С.104M105.
    8
    Вісті для молоді. С.461.
    9
    Служіння зцілення. С.357M358.
    10
    Там же. С.359.
    11
    Лист 23. 1886.
    12
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.362.
    13
    Основи християнського виховання. С.105.
    14
    Служіння зцілення. С.359.
    15
    Лист 51. 1894.
    16
    Лист 23. 1886.
    17
    Основи християнського виховання. С.105.
    18
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.365.
    19
    Служіння зцілення. С.359.
    7

    39

    Розділ 7

    СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ ЧИ ЗАХОПЛЕННЯ

    Любов — дорогоцінний дар Ісуса. Любов — це дорогоцінний
    дар, який ми отримуємо від Ісуса. Чиста, свята любов — не просто
    почуття, але й принцип. Той, хто охоплений справжньою люM
    бов’ю, не може діяти нерозважливо або бути засліпленим1.
    Не часто можна зустріти справжнє, щире, віддане й чисте коM
    хання. Це рідкісний скарб. Палке захоплення також часто назиM
    вають коханням2.
    Справжня любов — це високий і святий принцип, цілком
    відмінний від тієї любові, що прокидається під впливом пориву
    та враз згасає, зустрівшись зі суворим випробуванням3.
    Любов — рослина небесного походження, яку необхідно плеM
    кати й живити. Ніжні серця, щирі слова, сказані з любов’ю, зробM
    лять сім’ї щасливими і поширюватимуть добрий вплив на всіх,
    хто їх оточує4.
    Справжня любов — це не палке захоплення. Любов не може бути
    нерозсудливою чи сліпою. Вона чиста і свята. Але пристрасть земM
    ного серця — це щось зовсім інше. Чиста любов відкриває Богові
    усі свої плани і перебуває в повній гармонії з Духом Божим; тоді як
    пристрасть — свавільна, необачна, нерозважлива; вона не визнає
    жодних обмежень і здатна створити кумира з того, на кому спиняM
    ється її вибір. Благодать Божа виявлятиме себе у манерах і повеM
    дінці того, хто має справжню любов. Кожний крок, зроблений
    назустріч шлюбові, відзначатиметься скромністю, простотою, щиM
    рістю, моральністю і релігійністю. Ті, які керуються подібними
    принципами, не будуть захоплені одне одним настільки, щоб втраM
    тити інтерес до молитовного зібрання чи богослужіння. Їхня ревM
    ність до істини не згасне через недбале ставлення до можливостей
    і переваг, які милостиво дарував їм Бог5.
    Кохання, основу якого становить лише чуттєве задоволення,
    — свавільне, нерозсудливе, невтримне. Честь, правда і всі благоM
    родні, високі розумові сили опиняються в неволі пристрасті. ЧоM

    [47M48]

    Розділ 7. Справжня любов чи захоплення

    41

    ловік, зв’язаний кайданами цього палкого захоплення, надто часM
    то буває глухим до голосу розуму й сумління; ні докази, ні благанM
    ня неспроможні переконати в нерозважності його поведінки6.
    Справжнє кохання не є сильною, полум’яною, шаленою присM
    трастю. Навпаки, воно спокійне й глибоке за своєю природою.
    Воно спрямовує свій погляд не на зовнішнє; його приваблюють
    лише якості характеру. Таке кохання мудре й проникливе; воно
    є щирим і постійним у своїх уподобаннях7.
    Любов, що виходить за межі пристрасті та емоційних пориM
    вів, стає одухотвореною і виявляється у словах і на ділі. ХристиM
    янину повинна бути притаманна ніжність і любов, вільна від
    усяких пороків, у якій немає ні роздратування, ні ненерпимості;
    грубі, різкі манери мають пом’якшитися благодаттю Христовою8.
    Уникайте сентиментальності як прокази. Мрійливості, любовM
    ного томління сентиментальності слід берегтися як прокази. БаM
    гатьом молодим чоловікам і жінкам у наш час бракує чеснот,
    тому потрібно бути дуже обережними... Якщо людина зберегла
    доброчесний характер, — це справжня моральна цінність, хоча
    такій людині може бракувати деяких інших корисних якостей9.
    Є люди, які час від часу звертаються до релігії, але у всіх своїх
    намірах і планах обходяться без Бога й не володіють чутливим
    сумлінням; вони марнолюбні та легковажні, їхні розмови стосуM
    ються лише земного. Залицяння і думки про шлюб настільки заM
    полонили їхній розум, що в ньому не залишилося місця для висоM
    ких і благородних помислів10.
    Молодь охоплена манією залицянь і одружень. Її заполонив
    любовний сентименталізм. Щоб зберегти молодих людей від поM
    ганого впливу, необхідні велика пильність і тактовність11.
    Дочок не вчать самозреченню і стриманості; їх пестять та поM
    турають їхнім гордощам. Їм дозволено чинити все за власним
    бажанням, поки вони не стають впертими й свавільними; батьM
    ки потрапляють у безвихідь, не знаючи, що їм робити, аби вряM
    тувати дочок від загибелі. Сатана призводить їх до того, що вони
    стають приводом для пліток у невіруючих через свою зухвалість,
    нестриманість і відсутність жіночої скромності. Це стосується і
    юнаків навчених чинити за власною волею. Ледве досягнувши
    підліткового віку, вони вже опиняються поруч з дівчатамиMодM
    нолітками, проводжаючи їх додому та освідчуючись їм у коханM

    42

    Частина III. Вибір друга життя

    [48M49]

    ні. Батьки ж настільки поневолені своєю поблажливістю й
    оманливою любов’ю до дітей, що не наважуються зробити ріM
    шучий крок і змінити це становище, — приборкати своїх надто
    жвавих для свого віку і легковажних нащадків12.
    Порада романтичній дівчині, яка знемагає від кохання. Ти зробиM
    ла прикру помилку, дуже поширену в наш зіпсований вік, переM
    дусім серед жінок. Ти занадто захоплюєшся протилежною статM
    тю, полюбляєш бувати у товаристві чоловіків; твоя увага приM
    ємна для них, і ти заохочуєш і дозволяєш щодо себе таку фаміM
    льярність, яка не завжди узгоджується зі застереженням апосM
    тола «стримуватися від будьMякого зла...».
    Відверни свою увагу від романтичних планів. Ти змішуєш
    свою релігію з емоціональним, любовним сентименталізмом,
    який не підносить, а навпаки, принижує людину. Від цього
    страждаєш не лише ти. Твій приклад і вплив шкодять іншим...
    Мрії й повітряні замки, які ти будуєш, позбавили тебе здатності
    приносити користь. Ти жила в нереальному світі; була уявною
    мученицею і такою ж уявною християнкою. В наш час можна
    часто зустріти у молоді цей дешевий сентименталізм, змішаний
    з релігійними почуттями. Сестро, Бог вимагає від тебе переM
    творення. Виховуй в собі високі почуття, благаю тебе! Присвяти
    свої розумові й фізичні сили на служіння своєму Відкупителю,
    Який купив тебе дорогою ціною. Освяти свої думки і почуття,
    щоб усі твої справи були звершені у Богові13.
    Застереження молодому студентові. Якщо зараз ти студент, неM
    хай твій розум буде зайнятий духовними предметами. Тримайся
    якомога далі від будьMякого сентименталізму. Постійно
    направляй себе на добро та вправляйся в самовладанні. Відтепер
    ти переживаєш період формування характеру, тому вважай незM
    начним і дріб’язковим усе, що може відволікти тебе від високих
    і святих інтересів, від участі у праці, яку Бог призначив для тебе14.
    Наслідки необачних залицянь і шлюбів. Ми бачимо, що на кожM
    ному кроці доводиться зустрічатися з численними труднощами.
    Беззаконня виплекане як молодими, так і старшими; нерозумні,
    позбавлені святості залицяння й шлюби не можуть не призвести
    до суперечок, сварок, відчуженості, потурання розперезаним
    пристрастям, подружньої невірності, небажання стримувати сваM
    вільні, надмірні пристрасті, байдужості до питань, що мають вічM

    [49M50]

    Розділ 7. Справжня любов чи захоплення

    43

    ну цінність... Святість вісників Божих не до вподоби багатьом,
    котрі називають себе біблійними християнами. Своєю розбещеM
    ною поведінкою вони показують, що надають перевагу широM
    кій свободі дій. Вони не бажають відмовитися від своїх егоїсM
    тичних забаганок15.
    Стійте на варті власних почуттів. Підпережіть «стегна свого роM
    зуму», як писав апостол, контролюйте власні думки, не дозвоM
    ляйте їм ширяти, де завгодно. Думки можна охороняти і контM
    ролювати завдяки своїм рішучим зусиллям. Думайте про те, що
    є добрим, і ви будете чинити діла праведності. Оберігайте свої
    почуття, не дозволяйте їм зосереджуватися на предметах, не гідM
    них уваги... Ісус викупив вас ціною Свого життя, і тепер ви наM
    лежите Йому. Тому радьтеся з Ним у всьому, у тому числі як
    використовувати сили свого розуму та керувати власними серM
    дечними почуттями16.
    1

    Служіння зцілення. С.358M359.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.381.
    3
    Патріархи і пророки. С.176.
    4
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.548.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1885. 25 вересня.
    6
    Ознаки часу. 1903. 1 липня.
    7
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.133.
    8
    Там же. Т.5. С.335.
    9
    Там же. С.123.
    10
    Там же. Т.4. С.589.
    11
    Там же. Т.5. С.60.
    12
    Там же. Т.2. С.460.
    13
    Там же. С.248M251.
    14
    Лист 23. 1893.
    15
    Рукопис 14. 1888.
    16
    Порадник для молоді. 1886. 21 квітня.
    2

    Розділ 8

    ЯК ПЕРЕВАЖНО
    ПРОХОДЯТЬ ЗАЛИЦЯННЯ

    Хибні уявлення про залицяння і шлюб. Хибні уявлення про шлюб
    породжують неправильні поняття про залицяння. Молоді люди
    керуються емоціями та сліпою пристрастю. Залицяння перетвоM
    рюється на флірт. Партнери часто порушують правила скромM
    ності й стриманості. Вони поводяться нерозважливо, а то й поM
    рушують Закон Божий. Величний Божий задум щодо шлюбу
    залишається без уваги, тому найчистіші поривання серця, найM
    благородніші риси характеру — відсутні.
    Не повинно бути сказано жодного слова чи зроблено жодної
    справи, про які вам би не хотілося, щоб знали святі ангели і
    записали це у небесних книгах. Ви повинні бачити перед собою
    славу Божу. В серці зберігайте лише чисті, святі почуття, гідні
    послідовників Ісуса Христа — піднесені й більш небесні за своM
    єю природою, аніж земні. Усе, що не є таким, — ганебне й приM
    низливе в залицянні... Шлюб не може бути святим і чесним в
    очах чистого і святого Бога, якщо не відповідає високим принM
    ципам Святого Письма1.
    Молодь забагато покладається на власні почуття. Не варто
    надто швидко захоплюватися і так само легко потрапляти в
    полон привабливої зовнішності коханої людини. Залицяння в
    наш час нерідко обертається обманом і лицемірством, за допоM
    могою якого ворог душ сподівається досягти набагато більше,
    ніж Господь. Коли десь і потрібний здоровий глузд, то переM
    дусім у цій справі. Проте, фактично, його замало виявляють у
    таких випадках2.
    Звичка засиджуватися до пізньої ночі. Вкрай поширеною є звичM
    ка засиджуватися до пізньої ночі. Одначе Бог не схвалює цього,
    якщо навіть ви обоє — християни. Ці пізні години шкодять здоM
    ров’ю, через що розум втрачає здатність виконувати обов’язки
    нового дня, а звідси — очевидне зло.

    [51M52]

    Розділ 8. Як переважно проходять залицяння

    45

    Мій брате, сподіваюсь, що ти матимеш досить самоповаги, аби
    уникати залицянь такого плану. Якщо для тебе багато важить слаM
    ва Божа, то діятимеш розважливо й обережно. Любовний сентиM
    менталізм не засліпить тебе настільки, щоб ти не зміг усвідомлюваM
    ти ті високі вимоги, які покладаються на тебе як на християнина3.
    Ангели сатани спостерігають за тими, хто проводить більшу
    частину ночі в залицяннях. Якщо б їхні очі були відкриті, вони
    побачили б ангела, який веде запис їхніх слів і вчинків. ПоруM
    шуються закони здоров’я і пристойності. Було б доречніше вклюM
    чити ці години залицяння перед шлюбом у своє подружнє житM
    тя. Але, як правило, з укладенням шлюбу закінчується захопM
    лення, яке мало місце під час залицяння.
    У наш розбещений вік легковажні нічні розваги часто призM
    водять до руйнації обох партнерів. Сатана торжествує, а Бог знеM
    важений, коли чоловіки й жінки ганьблять себе подібним чиM
    ном. Добре ім’я і честь приносяться в жертву чарам сліпого заM
    хоплення, і шлюб таких людей не може отримати Божого схваM
    лення. Вони одружуються у пориві пристрасті, але як тільки відM
    чуття новизни їхніх стосунків мине, вони починають усвідомM
    лювати, що припустилися помилки4.
    Сатана знає, з чим має справу, і виявляє всю свою диявольську
    мудрість, щоб за допомогою різних хитрощів занапастити і погуM
    бити душі. Він стежить за кожним кроком, навіює різні думки, до
    яких людина часто прислухається більше, ніж до порад Божого
    Слова. Ці небезпечні тенета майстерно сплетені, щоб спіймати
    молодих і необачних. Часто вони замасковані під прикриттям
    світла, але ті, які стають її жертвами, зазнають багато скорботи.
    Як наслідок — ми всюди бачимо крах і загибель людей5.
    Гра на почуттях. Гра на почуттях — чималий злочин в очах
    святого Бога. Проте декотрі чоловіки виявляють увагу молодим
    дівчатам, щоб домогтися їхньої прихильності, після чого йдуть
    своєю дорогою, забуваючи свої слова та не замислюючись про
    можливі наслідки. Захопившись новою особою, вони повторюM
    ють їй ті самі слова і виявляють ті самі знаки уваги.
    Така вдача виявить себе і в подружньому житті. Шлюбні
    стосунки не завжди роблять нестійкий розум твердим, мінливе
    — тривалим і вірним принципові. Сталість стомлює таких люM
    дей, а нечисті думки виявляють себе в гріховних вчинках. Отож,

    46

    Частина III. Вибір друга життя

    [53M54]

    вкрай важливо, щоб молодь «підперезала стегна свого розуму»
    (1Петр.1:13) і була обережною у поведінці настільки, щоб сатаM
    на не міг звести її з доброго шляху6.
    Обман, до якого вдаються під час залицяння. Молодий чоловік,
    котрий знаходить задоволення в товаристві молодої дівчини та
    завойовує її прихильність потай від її батьків, поводиться небM
    лагородно і не поMхристиянському щодо неї та її батьків. УнасліM
    док таємних зустрічей він може запанувати над її розумом, проM
    те, чинячи так, стає нездатним виявити ту шляхетність і чистоту
    душі, якими повинні володіти усі діти Божі. Щоб досягти своєї
    мети, такі чоловіки вдаються до вчинків, які не можна назвати
    щирими й відкритими за мірилом, що дає нам Біблія. Навпаки,
    виявляють невірність до тих, хто любить їх і намагається бути
    для них добрим опікуном. Шлюб, у який вступають за подібних
    умов, не узгоджується зі Словом Божим. Той, хто відвертає уваM
    гу доньки від її обов’язку, спотворює її уявлення про чіткі та
    ясні вимоги Божі, які передбачають послух і пошану до батьків,
    не буде вірний своїм шлюбним зобов’язанням...
    «Не кради» — було написано Божим перстом на кам’яних табM
    лицях, проте як часто таємне викрадення почуттів любові й приM
    хильності виправдовуються людьми! Продовжуються залицянM
    ня, які вводять в оману, та зустрічі на самоті, поки у недосвідчеM
    ної молодої жінки, котра ще не знає, до чого може призвести її
    захоплення, не ослабне певною мірою почуття любові й приM
    хильності до батьків і вона зосередиться на тому, хто всією своM
    єю поведінкою свідчить про те, що не вартий її любові. Біблія
    засуджує будьMякий обман... Потаємність, з якою відбувається
    залицяння та укладається шлюб, є причиною багатьох нещасть,
    справжня кількість яких відома лише Богові. Об цей камінь споM
    тикання розбивалися тисячі душ. Люди, що називають себе хрисM
    тиянами, життя яких відзначається чистотою і котрі, можливо,
    розважливі в усіх інших питаннях, у цьому разі припускаються
    великої помилки. Вони виявляють рішучість і силу волі, перед
    якими безсилі усі докази. Людські почуття і бажання полонять
    їх настільки, що вони втрачають бажання досліджувати Біблію
    та змогу ввійти в тісні стосунки з Богом7.
    Стережися першого кроку на шляху до падіння. Якщо порушуM
    ється одна із заповідей Десятислів’я, тоді людина майже неодM

    [54]

    Розділ 8. Як переважно проходять залицяння

    47

    мінно стає на згубний шлях, який веде до падіння. Варто зроM
    бити лише перший крок, переступивши межу жіночої скромM
    ності, як наймерзенніша розпуста не здаватиметься більше гріM
    хом. На жаль, ми нині стаємо свідками того, до якого страшM
    ного зла може призвести вплив жінки! Через спокуси «чужих
    жінок» тисячі перебувають у в’язницях, багато хто покінчив із
    собою, а багато — відібрали життя іншим. Правдивими є слова
    Святого Письма: «Її ноги до смерті спускаються, шеолу три&
    маються кроки її» (Прип.5:5).
    Сигнальні вогні, що попереджають про небезпеку, розміM
    щені вздовж життєвої дороги, аби застерегти людей від неM
    безпечної, забороненої території. Однак, незважаючи на це,
    чимало людей обирають фатальний шлях, всупереч вимогам
    розуму, нехтуючи Законом Божим і виявляючи презирство
    до Його судів.
    Ті, хто бажає зберегти фізичне здоров’я, силу розуму і моM
    ральну чистоту, мають «уникати юнацьких пожадливостей»
    (2Тим.2:22). Християни, які рішуче й наполегливо докладаM
    тимуть зусиль, аби спинити в нашому середовищі зло, яке
    зухвало й самовпевнено підноситься, зазнають ненависті й
    наклепів людей, що чинять неправду, але Бог прославить і
    винагородить їх 8.
    Посієш дикий овес — збереш гіркий врожай. Не наражайте свої
    душі на небезпеку, «сіючи дикий овес». Не можна бути легковажM
    ними у виборі товаришів9.
    Час, витрачений вами, дорогі юні друзі, на невідповідні розM
    ваги, принесе врожай, від якого все ваше життя зробиться гірM
    ким. Одна година нерозважливості, одна поступка спокусі моM
    жуть спрямувати ваше життя у хибне русло. Молодість буває
    лише один раз, тому проведіть її з користю для себе. Коли життя
    прийде до свого кінця, ви вже ніколи не зможете повернутися,
    щоб виправити свої помилки. Той, хто відмовляється від зв’язM
    ку з Богом і стає на шлях спокуси, неминуче впаде. Бог випроM
    бовує кожну молоду людину. Багато хто виправдовує свою легM
    коважність й неповагу, посилаючись на поганий приклад, більш
    досвідчених учителів. Але це ні для кого не повинно бути пеM
    решкодою у здійсненні праведних діл. У день остаточного звіту
    ви не зможете вдатися до подібних виправдань10.

    Частина III. Вибір друга життя

    48
    1

    Рукопис 4а. 1885.
    Основи християнського виховання. С.105.
    3
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.44M45.
    4
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    5
    Основи християнського виховання. С.103M104.
    6
    Рев'ю енд Геральд. 1884. 4 листопада.
    7
    Основи християнського виховання. С.101M103.
    8
    Ознаки часу. 1903. 1 липня.
    9
    Вісті для молоді. С.164.
    10
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.622M623.
    2

    [55M56]

    Розділ 9

    ШЛЮБИ, В ЯКІ ЗАБОРОНЕНО
    ВСТУПАТИ

    Шлюб християнина з невіруючим. Християнський світ загалом
    байдужий до вчення Слова Божого щодо шлюбу християн з неM
    віруючими, і це викликає подив і занепокоєння. Чимало тих,
    котрі говорять, що люблять і бояться Бога, воліють краще діяти
    на власний розсуд, аніж прийняти поради Безмежної Мудрості.
    У питаннях, що мають життєво важливе значення для щастя і
    добра обох сторін у цьому світі і у вічності, розум, розважливість
    і страх Божий відкидаються набік; люди у досягненні своїх баM
    жань керуються сліпою пристрастю і впертістю .
    Чоловіки й жінки, виявляючи в інших випадках здоровий
    глузд і розважливість, відмовляються прислухатись до Божих
    порад; вони глухі до умовлянь і благань друзів, родичів і служиM
    телів Божих. Слова перестороги розцінюються ними як набридM
    ливе втручання в особисті справи, а вірний друг, котрий намагаM
    ється наставити їх на розум, сприймається як ворог. Усе діється
    так, як це до вподоби сатані. Він полонить душу, заворожує і
    засліплює її. Розум втрачає контроль над людиною, поступаюM
    чись похоті; низькі пристрасті опановують жертвою, і надто пізно
    вона починає усвідомлювати, що є поневоленою й нещасною.
    Ця картина не є плодом уяви, вона заснована на реальних факM
    тах. Бог не схвалює зв’язків, виразно Ним заборонених1.
    Божі повеління зрозумілі. Господь заборонив стародавнім ізраM
    їльтянам вступати у шлюб з оточуючими народами, які були ідоM
    лопоклонниками: «Не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси
    його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого» (Втор.7:3).
    Бог пояснює причину такої заборони. Безмежна Мудрість, пеM
    редбачаючи наслідки таких зв’язків, проголошує: «Бо він від&
    верне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і
    запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить». «Бо
    ти святий народ для Господа, Бога свого, — тебе вибрав Господь,

    50

    Частина III. Вибір друга життя

    [56M57]

    Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зі всіх народів, що на
    поверхні землі...» (Втор.7:4,6).
    У Новому Завіті містяться подібні заборони щодо шлюбів
    християн з невіруючими. Апостол Павло у Першому посланні
    до коринтян писав: «Жінка зв’язана законом, доки живе чоловік
    її, а якщо чоловік її помре, то вона вільна вийти заміж за кого
    хоче, тільки в Господі». У Другому посланні він підкреслив: «Не
    впрягайтесь у чуже ярмо з невірними; що спільного між правед&
    ністю та беззаконням? Або що спільного між світлом і темря&
    вою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вір&
    ного з невірним? Або яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо
    ви храм Бога живого, як сказав Бог: «Вселюся в них і буду ходити
    в них, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. Тому вий&
    діть з&поміж них і відділіться, – говорить Господь і не торкай&
    тесь до нечистого, і Я прийму вас, і буду вам Отцем, а ви будете
    синами і дочками Моїми,» – говорить Господь Всемогутній»2
    (1Кор.7:39; 2Кор.6:14&18).
    Чимало передчасних і невідповідних шлюбних зв’язків, укM
    ладених у наш час, позначені Божим прокляттям. Якщо би БібM
    лія залишила ці питання невирішеними або недостатньо висвітM
    леними, то можна було б якось виправдати взаємини багатьох
    молодих людей. Але умови, про які сказано в Біблії, не є полоM
    винчастими. Вони вимагають повної чистоти думок, слів і вчинM
    ків. Ми вдячні Богові, що Його Слово — це світло на нашому
    шляху, яке ясно говорить про те, в чому полягає наш обов’язок.
    Молодь повинна шукати порад зі сторінок Біблії та прислухаM
    тись до них, а ті, які ухиляються від її постанов, неминуче приM
    пускаються прикрих помилок3.
    Бог забороняє шлюби між віруючими й невіруючими. Божому наM
    родові не слід ступати на заборонену територію. Бог не дозволяє
    шлюби віруючих з невіруючими. Проте часто ненавернене серM
    це прислухається до власних бажань, і щлюби укладаються без
    Божого схвалення. Саме тому багато чоловіків і жінок у цьому
    світі живуть без надії та без Бога. Їхні благородні прагнення вмиM
    рають; вони зв’язані ніби ланцюгом обставин, що тримають їх у
    сатанинських тенетах. Якщо ви керуєтеся у своїх діях пристрасM
    тю й чуттєвими захопленнями, то пожнете в житті гіркий уроM
    жай і через власні вчинки можете втратити свої душі4.

    [57M58]

    Розділ 9. Шлюби, в які заборонено вступати

    51

    Визнаючи істину на словах, але вступаючи у шлюб з невіM
    руючими, люди насправді зневажають Божу волю; вони втраM
    чають Його благословення і згодом гірко каються. Невіруюча
    людина може бути високоморальною, проте той факт, що він
    чи вона не відгукнулись на заклик Божий та знехтували дороM
    гоцінним спасінням, є вагомою причиною, щоб не укладати
    такого зв’язку. Невіруючий за своїм характером може бути поM
    дібним на юнака, до якого Ісус звернувся з такими словами:
    «Одного тобі бракує...» (Марк 10:21) – і саме це було для нього
    необхідним 5.
    Приклад Соломона. Є люди, котрі живуть у злиднях і темряві,
    і Бог готовий прийняти їх, щоб своїм життям вони приносили
    користь на землі й могли осягнути славу небесну. Але сатана стаM
    ранно працює, аби зруйнувати Його плани і привести ці душі до
    загибелі через шлюби з особами, характери яких стануть перешM
    кодою на шляху до життя. Мало хто виходить з цього скрутного
    становища переможцем6.
    Сатана добре знав, чого можна досягти за допомогою посM
    луху, тому в ранній період царювання Соломона — роки, що
    принесли Ізраїлю славу завдяки мудрості, добрим ділам і праM
    ведності царя, — він намагався так подіяти на нього, аби непоM
    мітним чином зруйнувати вірність Соломона його принципам
    і розлучити з Богом. Про те, що ворог мав успіх у цьому, знаєM
    мо із записів: «I посвоячився Соломон із фараоном, єгипетсь&
    ким царем, і взяв собі фараонову дочку, і ввів її до Давидового
    міста» (1Цар.3:1).
    Укладаючи угоду з язичницьким народом і підкріпивши її
    своїм шлюбом з принцесоюMідолопоклонницею, Соломон діяв
    нерозважливо; він знехтував мудрими постановами, які Бог дав
    для збереження чистоти Свого народу. Надія на те, що дружинаM
    єгиптянка може навернутися до Бога, була слабкою спробою
    виправдати гріх. Порушуючи Боже повеління не змішуватися з
    язичницькими народами, цар віддав свої сили в полон плоті.
    На якийсь час Бог у Своїй співчутливій милості виправив цю
    страшну помилку. Дружина Соломона навернулася; і цар, повоM
    дячись мудро, міг би чимало зробити, щоб стримати злі сили, які
    почали діяти через його необачність. Але Соломон почав забуваM
    ти про Джерело своєї сили і слави. Погані нахили взяли гору над

    52

    Частина III. Вибір друга життя

    [59M60]

    розумом. У міру того як зростала самовпевненість Соломона він
    намагався виконати Господні наміри своїм шляхом...
    Чимало людей, називаючи себе християнами, міркують поM
    дібно до Соломона, сподіваючись об’єднатися з невіруючими і
    справляти добрий вплив на заблудних. Проте надто часто самі
    вони, обмануті й переможені, зрікаються священної віри, жертM
    вують принципами і залишають Бога. Один неправильний крок
    веде до наступного, аж доки людина не зайде так далеко, що
    втратить надію розірвати кайдани, що зв’язують її7.
    Виправдання: — «Він (вона) прихильно ставиться до релігії». ІноM
    ді виправдовуються тим, що невіруючий прихильно ставиться
    до релігії й володіє всіма бажаними якостями, необхідними для
    друга життя, за винятком одного — не є християнином. Хоча
    здоровий глузд може підказувати віруючому, що він не повинен
    з’єднувати своє життя з невіруючим, проте в дев’ятьох випадM
    ках з десяти перемагають почуття. Духовне падіння бере свій
    початок від тієї хвилини, коли дається клятва при вівтарі, реліM
    гійний запал згасає, одна за іншою руйнуються твердині, поки
    обоє не опиняться під чорним знаменом сатани. Навіть під час
    весільної учти дух світу торжествує над сумлінням, вірою і правM
    дою. У новій сім’ї не знаходиться часу для молитви. Наречений і
    наречена обрали одне одного, а Ісуса зреклися8.
    Зміни відбуваються у віруючій людині. Спочатку невіруюча
    людина може не виявляти жодних ознак опору, але як тільки
    йдеться про те, щоб звернути увагу на біблійну істину та замисM
    литись над нею, тоді розпалюються почуття: «Ти виходила за
    мене заміж, знаючи, хто я! Я не бажаю, щоб мене виводили з дуM
    шевної рівноваги. Відтепер ти повинна зрозуміти, що я забороняю
    тобі говорити про твої особисті погляди». Коли віруючий виявM
    лятиме ревність у своїй вірі, то байдужий до християнського житM
    тя може це сприймати, як недоброзичливе ставлення до нього.
    Віруючий доходить висновку, що у своїх нових стосунках
    слід дещо поступитися заради свого обранця. Він починає брати
    участь у світських розвагах. Спочатку це робиться з великою
    неохотою, але інтерес до істини стає все меншим і меншим, а
    замість віри приходять сумнів і невірство. Ніхто не міг навіть
    припустити, що цей, колись твердий, свідомий християнин, вірM
    ний послідовник Христа, може стати таким, яким є зараз — неM

    [61M63]

    Розділ 9. Шлюби, в які заборонено вступати

    53

    рішучим і повним сумнівів. О, яку зміну викликав цей нероM
    зумно укладений шлюб!9
    Небезпечно створювати такий шлюбний зв’язок. Сатані добре
    відомо: день вступу в шлюб стає для багатьох молодих чоловіків
    і жінок останнім в історії їхнього релігійного життя і корисної
    діяльності. Вони загублені для Христа. Деякий час вони можуть
    докладати зусиль, аби провадити християнське життя, але всі
    їхні намагання наражаються на могутній опір іншої сторони. Для
    них колись було привілеєм і радістю говорити про свою віру й
    надію, а зараз вони неохоче згадують про це, знаючи, що особа,
    з якою з’єднали свою долю, не виявляє до цього ніякого інтересу.
    Поступово в серці помирає віра в дорогоцінну істину, а сатана
    непомітно сплітає довкола таких людей павутиння скептицизму10.
    Небезпека позбавити себе радості небес. «Чи йдуть двоє разом,
    якщо не умовились?». «Коли двоє з вас погодяться на землі проси&
    ти про всяке діло, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого
    Небесного» (Амос 3:3; Матв.18:19). Але яку дивну картину ми
    бачимо насправді! В той час як один з цих двох, що перебувають
    у тісній єдності, відданий Божій справі, другий — байдужий і
    недбалий; один шукає дорогу до життя вічного, а другий іде шиM
    роким шляхом, що провадить до смерті.
    Сотні віруючих пожертвували Христом і небесами, уклавши
    шлюби з ненаверненими людьми. Невже любов і спілкування з
    Христом мають для них таке мале значення, що вони надають
    перевагу товариству смертних? Невже вони так мало цінують
    небеса, що готові позбавити себе небесного щастя задля людини,
    котра не має любові до дорогого Спасителя?11
    З’єднати своє життя з невіруючим — означає ступити на теM
    риторію сатани. Ви засмучуєте Духа Божого і позбавляєтесь Його
    охорони. Чи можете ви допустити, щоб у боротьбі за вічне життя
    перевага в силах була не на вашу користь?12
    Запитайте себе: «Чи мій невіруючий чоловік не відверне мої
    думки від Ісуса? Він любить задоволення більше, ніж Бога; чи не
    прищепить він у мені смаку до того, що любить сам?» Дорога до
    вічного життя є крутою і тернистою. Не обтяжуйте себе зайвим
    тягарем, який може утруднити ваше просування вперед13.
    Домівка, в котрій постійно перебувають тіні. Серце прагне людM
    ської любові, проте вона не є настільки сильною, чистою і дороM

    54

    Частина III. Вибір друга життя

    [63M64]

    гоцінною, щоб посісти місце любові Ісуса. Лише у своєму СпаM
    сителі дружина може знайти мудрість, силу і благодать, щоб буM
    ти готовою зустріти життєві турботи, нелегкі обов’язки й скорM
    боти. Вона має зробити Його своєю опорою і наставником. Перш
    ніж з’єднати своє життя із земним другом, жінка повинна віддаM
    ти себе Христові та не вступати у жоден зв’язок, який став би на
    перешкоді її стосункам з Христом. Той, хто бажає знайти справM
    жнє щастя, має отримати небесне благословення на все, чим воM
    лодіє і що робить. Саме через непослух Богові так багато сердець
    і домівок сповнені сумом. Сестро моя, якщо ти не бажаєш мати
    домівку, в котрій постійно перебувають тіні, не з’єднуй своє
    життя з людиною, котра є ворогом Богові14.
    Християнська аргументація. Як повинен повестися кожний
    християнин, опинившись у тяжкому становищі, коли зазнає
    випробування міцність його релігійних принципів? З рішучісM
    тю, гідною наслідування, він повинен відверто визнати: «Я —
    християнин за своїми переконаннями. Я вірю, що сьомий день
    тижня є біблійною суботою. Ми розходимося в поглядах щодо
    нашої віри та принципів. Ми не можемо бути щасливими раM
    зом, бо намагаючись отримати більш повне пізнання волі БоM
    жої, я буду дедалі більше відрізнятися від світу й уподібнюваM
    тися до Христа. Якщо ти й надалі не помічатимеш Христової
    привабливості та краси істини, то будеш любити світ, якого не
    можу любити я, водночас як я любитиму те, що стосується БоM
    га, і чого ти не можеш полюбити. Духовні предмети слід розуміM
    ти духовно. Без духовної проникливості ти не зможеш зрозуміM
    ти ані вимог Божих щодо мене, ані моїх обов’язків перед ГоспоM
    дом, котрому я служу; тому тобі буде здаватися, що через мій
    релігійний обов’язок я нехтую тобою. Ти не зазнаєш щастя, бо
    моя любов до Бога викликатиме в тебе ревнощі й я не знайду
    підтримки у своїх релігійних переконаннях. Якщо твої погляM
    ди зміняться, якщо твоє серце відгукнеться на заклик Божий і
    ти навчишся любити мого Спасителя, тоді наші стосунки моM
    жуть бути відновлені».
    Таким чином, віруючий приносить задля Христа жертву, яку
    схвалює його сумління і яка свідчить, що він надто дорожить
    вічним життям, аби ризикувати втратити його. Така людина роM
    зуміє: краще залишитися неодруженою, ніж з’єднати своє житM

    Розділ 9. Шлюби, в які заборонено вступати
    55
    тя з тим, для кого світ дорожчий за Ісуса і хто може відвести її від
    Христового хреста15.
    Надійний шлюбний зв’язок. Лише в Христі можна укласти наM
    дійний шлюбний зв’язок. Людська любов дедалі міцнішатиме,
    з’єднавшись з божественною любов’ю. Тільки там, де панує
    Христос, може існувати справжня глибока, самовіддана любов16.
    Коли один з партнерів навертається після шлюбу. На людину,
    яка стала християнином вже перебуваючи в шлюбному зв’язM
    ку, покладено ще більший обов’язок зберігати вірність своєM
    му супутникові життя, незважаючи на велику різницю в їхніх
    релігійних переконаннях. Однак вимоги Божі слід ставити виM
    ще за всі людські стосунки, якщо навіть це призведе до випроM
    бувань і переслідувань. Завдяки духові любові й покірливосM
    ті, ця вірність може справити добрий вплив на невіруючого і
    навернути його до Бога17.

    [64M65]

    1

    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.365M366.
    Там же. С.363M364.
    3
    Основи християнського виховання. С.102M103.
    4
    Там же. С.500M501.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.505.
    6
    Там же. Т.5. С.124.
    7
    Основи християнського виховання. С.498M500.
    8
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.505.
    9
    Там же. С.505M506.
    10
    Там же. С.504M505.
    11
    Там же. С.507.
    12
    Там же. Т.5. С.364.
    13
    Там же. С.363.
    14
    Там же. С.362M363.
    15
    Там же. С.506M507.
    16
    Служіння зцілення. С.358.
    17
    Патріархи і пророки. С.175.
    2

    Розділ 10

    НЕОБХІДНА ПОРАДА

    Звертайтеся за порадою до Біблії. Встановлений Богом шлюб
    є священною постановою, і вступаючи в нього, ніколи не слід
    керуватися духом егоїзму. Маючи намір зробити цей крок, серM
    йозно і з молитвою роздумуйте над його важливістю та проM
    сіть божественної поради, аби упевнитись у тому, що ви дієте
    згідно з волею Божою. Уважно вивчіть вказівки, дані з цього
    питання в Слові Божому. Небо ласкаво дивиться на шлюб, укM
    ладений зі щирим бажанням дотримуватися вказівок,
    записаних у Святому Письмі1.
    Якщо й існує якесь питання, котре вимагає спокійного й твеM
    резого підходу, то це питання шлюбу. Якщо колиMнебудь і виниM
    кає потреба в біблійній пораді, то передусім тоді, коли двоє людей
    мають намір зробити крок, що з’єднає їх на все життя. Однак пеM
    реважає така думка, що в цьому питанні слід керуватися почуттяM
    ми; і в багатьох випадках любовний сентименталізм стає біля керM
    ма, влади і призводить до неминучої загибелі. Саме в цьому пиM
    танні молоді виявляють найменше розважливості, ніж у будьMякоM
    му іншому; саме тут вони відкидають усякі аргументи. Питання
    шлюбу, здається, має якусь магічну владу над ними. Вони не підM
    коряються Богові, перебувають у полоні почуттів, приховуючи
    свої дії, неначе бояться, що хтось може перекреслити їхні плани2.
    Чимало людей пливуть у напрямку небезпечної гавані. Вони
    мають потребу в лоцмані, проте не бажають прийняти необхідM
    ної допомоги, гадаючи, що здатні самі керувати своїм життєвим
    кораблем, і не усвідомлюючи, що можуть осьMось натрапити на
    підводну скелю та зруйнувати свою віру й щастя... Якщо вони
    не будуть старанно вивчати Боже Слово, то припустяться серM
    йозних помилок, які затьмарять їхнє щастя та щастя інших люM
    дей — як у теперішньому, так і в прийдешньому житті3.
    Для прийняття правильного рішення — моліться. Якщо чолоM
    віки й жінки за звичай моляться двічі на день, до того як почM

    [66M67]

    Розділ 10. Необхідна порада

    57

    нуть думати про одруження, то маючи намір зробити такий
    крок, вони повинні молитися чотири рази на день. Шлюбний
    союз — це союз, який впливає на життя у цьому світі та в світі
    майбутньому...
    Більшість сучасних шлюбів і манера їх укладення роблять їх
    однією з ознак останнього часу. Люди настільки вперті та сваM
    вільні, що обходяться без Бога у цій справі. Релігією нехтують,
    неначе вона не відіграє жодної ролі в цьому серйозному і важM
    ливому питанні4.
    Пристрасть залишається глухою до порад. Двоє людей знайомM
    ляться, вони захоплюються одне одним, зосереджуючи на поM
    чуттях усю свою увагу. Розум засліплюється, людина втрачає
    розважливість. Вона не прислухається до поради й керівництва,
    а наполягає на своєму, незважаючи на наслідки. Безрозсудна
    пристрасть, що заполонила їх, схожа на епідемію інфекційного
    захворювання, що має зробити свою справу; і здається, ніщо не
    може спинити молодих.
    Можливо, поруч з ними є люди, які усвідомлюють: якщо ці
    двоє об’єднаються в шлюбі, то це зробить їх нещасними на все
    життя. Проте благання та умовляння даремні. Напевно, через
    такий зв’язок буде ослаблена або зовсім зникне здатність люM
    дини приносити користь, яку Бог міг би благословити у слуM
    жінні для Нього; однак докази і переконання також залишаM
    ються без уваги. Усе, що говорять люди з життєвим досвідом,
    не має жодної ваги; неможливо змінити рішення, до якого приM
    вели власні бажання. Ці двоє втрачають інтерес до молитовних
    зібрань і всього, що пов’язане з релігією. Вони цілковито захоM
    пилися одне одним і нехтують життєвими обов’язками, як чиM
    мось малозначущим5.
    Молодь має потребу в мудрості старших людей, які володіють житO
    тєвим досвідом. Якщо шлюб приносить стільки лиха, то чому б
    молодим не стати мудрими та розсудливими? Чому вони проM
    довжують вважати, що не мають потреби в порадах старших,
    досвідчених людей? У ділових питаннях чоловіки й жінки виявM
    ляють велику обережність. Перш ніж узятися за якусь важливу
    справу, вони готують себе до неї. Цій справі присвячуються час,
    гроші та багато грунтовних досліджень, аби не зазнати поразки у
    своєму починанні. Наскільки ж більшу обережність слід виявM

    58

    Частина III. Вибір друга життя

    [67M68]

    ляти при укладенні шлюбних стосунків, що мають вплив на майM
    бутні покоління і майбутнє життя? Та замість цього справа часто
    починається з жартами і легковажністю, пристрастю, емоційM
    ними поривами, нерозсудливістю й цілковитою відсутністю здоM
    рового глузду. Це можна пояснити лише тим, що сатані до впоM
    доби бачити в світі лихо та руйнацію; він сплітає свої тенета, щоб
    уловити душі. Він радіє, коли ці необачні люди втрачають раM
    дість у цьому світі й вічну оселю у світі прийдешньому6.
    Рахуйтеся зі зрілими міркуваннями батьків. Чи повинні діти кеM
    руватися лише своїми бажаннями і нахилами, не звертаючи уваM
    ги на поради і міркування батьків? Декотрі, здається, ніколи не
    беруть до уваги ні бажань і уподобань батьків, ні їхніх зрілих
    міркувань. Егоїзм закрив двері їхніх сердець перед синівською
    любов’ю. Необхідно пробудити розум молоді, щоб вона усвідоM
    мила це. П’ята заповідь — єдина заповідь з обітницею, але закоM
    хані, висуваючи власні вимоги, легковажно ставляться до неї, а
    то й зовсім ігнорують. Нехтування любов’ю матері, зневажливе
    ставлення до батьківської турботи — це гріхи, відзначені проти
    імен багатьох молодих людей.
    Однією з найбільших помилок у цьому плані є думка, що не
    варто ранити ніжних почуттів молодих і недосвідчених, а тому
    не повинно бути жодного втручання в їхні сердечні справи. ЯкM
    що будьMколи існувала тема, котру необхідно розглянути всеM
    бічно, то це тема про шлюб. Допомога навчених досвідом люM
    дей, а також спокійний, старанний розгляд справи з урахуванM
    ням поглядів обох сторін — конче необхідні. Переважна більM
    шість людей ставиться до цього питання надто легковажно.
    Юні друзі, зверніться за порадою до Бога та своїх богобоязM
    ливих батьків; моліться про цю справу7.
    Довіряйте побожним батькам. Якщо Бог благословив вас богоM
    боязливими батьками, то шукайте у них поради. Відкрийте їм свої
    надії та плани, засвоюйте уроки з їхнього життєвого досвіду8.
    Якби діти перебували у більш близьких стосунках зі своїми
    батьками, якби вони довіряли їм, ділилися з ними радощами і
    прикрощами, то не зазнали б душевних страждань у майбутM
    ньому. Коли вони розгублені й не знають, який шлях їм обраM
    ти, нехай викладуть перед батьками суть справи, як вони її роM
    зуміють, і просять у них поради. Хто краще, ніж побожні батьM

    [68M69]

    Розділ 10. Необхідна порада

    59

    ки, може вказати на небезпеку, що чекає на них? Хто ще здатM
    ний так розуміти особливості їхнього характеру? Діти, які є
    християнами, цінуватимуть, понад усі земні блага, любов і схваM
    лення своїх богобоязливих батьків. Батьки можуть співчувати
    дітям, помолитися за них і з ними, щоб Бог охороняв і провадив
    їх. Але що найважливіше — вони вкажуть їм на їхнього вірного
    Друга і Порадника9.
    Батьки повинні бути порадниками закоханим молодим. Батьки і
    матері мають розуміти, що на них покладено обов’язок бути поM
    радниками в любовних почуттях молоді, аби ті обирали собі відM
    повідних супутників життя. Вони повинні усвідомлювати цей
    обов’язок і своїм повчанням і прикладом, за допомогою Божої
    благодаті з самого раннього віку так формувати характер дітей,
    щоб вони були чистими, благородними і прагнули до добра і правM
    ди. Подібні люди приваблюють одне одного; найкраще оцінити
    людину може лише той, хто є подібний до неї.
    Вже від раннього дитинства прищеплюйте у дитячих душах
    любов до істини, чистоти й добра; молодь шукатиме дружби з
    тими, хто володіє подібними якостями10.
    Приклад Iсаака. Батьки ніколи не повинні забувати про свою
    відповідальність за майбутнє щастя дітей. Повага, яку виявив
    Ісаак до батьківської волі, була наслідком виховання; він був
    навчений поважати послух11.
    Бог вельми шанував Ісаака, зробивши його спадкоємцем
    обітниць, через які світ мав отримати благословення. І все ж у
    40 років Ісаак підкорився волі батька, котрий доручив досвідM
    ченому, богобоязливому слузі вибрати для нього дружину.
    Наслідком цього шлюбу, як свідчить Писання, стала ніжна і
    прекрасна картина сімейного щастя. «I впровадив її Iсаак до
    намету Сарри, матері своєї. I взяв він Ревеку, і за жінку вона
    йому стала, і він її покохав. I Iсаак був утішений по смерті ма&
    тері своєї»12 (Бут.24:67).
    Мудрі батьки будуть уважними і тактовними. Чи можуть батьки
    — запитаєте ви — вибирати друга життя своєму синові або доньM
    ці, не враховуючи їхніх думок чи почуттів? Я ставлю питання
    так, як воно повинно стояти: чи може син або донька обрати собі
    друга життя, не порадившись спочатку з батьками, оскільки таM
    кий крок може істотно вплинути на щастя батьків, якщо вони

    Частина III. Вибір друга життя

    60

    [69]

    мають любов до своїх дітей? І чи повинна дитина, незважаючи
    на поради і благання батьків, наполягати на своєму? Відповідь
    однозначна: ні, якщо навіть ніколи не доведеться одружитися.
    П’ята заповідь забороняє такі дії: «Шануй свого батька та матір
    свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає
    тобі» (Вих.20:12). Ця заповідь містить обітницю, яку Господь
    неодмінно виконає для тих, хто слухняний Йому. Мудрі батьки
    також ніколи не оберуть друга життя для своїх дітей усупереч
    їхнім бажанням13.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13

    Лист 17. 1896.
    Основи християнського виховання. С.103.
    Там же. С.100.
    Вісті для молоді. С.460.
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Основи християнського виховання. С.104.
    Служіння зцілення. С.359.
    Основи християнського виховання. С.105M106.
    Патріархи і пророки. С.176.
    Там же. С.175M176.
    Там же. С.175.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.108.

    Частина IV

    Чинники, що ведуть
    до успіху або невдачі

    Розділ 11

    НЕОБДУМАНІ, НЕЗРІЛІ ШЛЮБИ

    Юнацьке захоплення — небезпечне. Ідея раннього шлюбу не
    повинна знаходити підтримки. У такі важливі за своїми наслідM
    ками стосунки, як шлюбні, не слід вступати поспіхом, без відM
    повідної підготовки, коли фізичні й розумові сили ще недостатM
    ньо розвинуті1.
    Юнаки і дівчата одружуються, не маючи любові, що витриM
    мала випробування, зрілого судження і благородних, високих
    почуттів. Вони дають шлюбну обітницю, керуючись лише
    юнацькими пристрастями...
    Захоплення в дитячому віці часто закінчуються нещасливим
    шлюбом або ганебним розлученням. Ранні шлюбні зв’язки, пеM
    редусім укладені без згоди батьків, рідко бувають щасливими.
    Юнацькі захоплення слід стримувати, поки відповідний вік і
    життєвий досвід не зроблять їх благородними і сталими. Тим,
    кого не стримували в цьому плані, загрожує небезпека безрадісM
    ного існування. Молодь в юнацькому віці нездатна правильно
    визначити, чи можуть їхні однолітки бути для них супутниками
    життя. Після того, як їхні міркування стануть більш зрілими,
    вони, усвідомивши, що зв’язані на все життя, зрозуміють, що
    навряд чи можуть зробити один одного щасливими. І замість
    того, щоб докласти всіх зусиль для зміцнення сім’ї, починаються
    взаємні звинувачення; розрив у їхніх стосунках стає дедалі відM
    чутнішим, поки не призведе до байдужого і недбалого ставлення
    одне до одного. «Домашнє вогнище» перестає бути для них чиM
    мось священним. Атмосфера, яка панує в ньому, отруєна грубиM
    ми словами й гіркими докорами2.
    Незрілі шлюби породжують чимало лиха, яке можна бачити
    в наш час. Ранній шлюб не сприяє зміцненню ані фізичних, ані
    розумових сил. У цьому питанні взагалі виявляється надто мало
    розсудливості. Молоді люди діють під впливом емоційних поM
    ривів. Цей крок, справляючи на них серйозний вплив на добро

    [79M80]

    Розділ 11. Необдумані, незрілі шлюби

    63

    чи зло, стає благословенням або прокляттям на все життя. І надM
    то часто його роблять кваплячись, внаслідок емоційного пориM
    ву. Чимало людей не бажають прислухатися до порад і повчань з
    точки зору християнської моралі3.
    Сатана постійно зайнятий тим, щоб заохочувати недосвідчеM
    ну молодь якомога швидше брати шлюб. Але чим менше ми буM
    демо тішитися шлюбами, укладеними сьогодні, тим краще4.
    Внаслідок поспіхом укладених шлюбів, навіть серед тих, що імеM
    нують себе народом Божим, поширюються розділення, розлуM
    чення і велике замішання в Церкві5.
    Який контраст між поведінкою Ісаака і молодих людей наM
    шого часу, навіть тих, які називають себе християнами! Часто
    молоді думають, що питання, кому віддати своє серце, — справа
    винятково особиста, в яку ні Бог, ні батьки в жодному разі не
    повинні втручатися. Ще задовго до своєї зрілості вони вважаM
    ють себе цілком компетентними, щоб зробити власний вибір без
    допомоги батьків. Кількох років подружнього життя, як правиM
    ло, вистачає, щоб побачити помилку, але вже надто пізно запоM
    бігти її згубним наслідкам. Той самий брак мудрості й самовлаM
    дання, призвівши до необдуманого вибору, тепер сприяє зросM
    танню зла, поки подружні стосунки не стануть гірким ярмом.
    Багато людей таким чином зруйнували своє щастя у цьому житM
    ті й втратили надію на життя вічне6.
    Потенційні Божі працівники потрапляють у пастку. Молоді люM
    ди приймають істину і деякий час справи в них ідуть добре, але
    сатана ставить навколо них пастки, спонукаючи виявляти неM
    розсудливість у виборі супутника життя, що призводить до неM
    щасливих шлюбів. У цьому сатана бачить найефективніший заM
    сіб звести людину з дороги святості7.
    Мені було показано, що молодь нині не усвідомлює належM
    ним чином тієї великої небезпеки, яка їй загрожує. Багатьох
    молодих людей Бог бажає бачити працівниками у різних галуM
    зях Його справи, але з’являється сатана і так майстерно заманює
    їх у свої тенета, що вони віддаляються від Бога і стають неприM
    датними для Його роботи. Сатана — кмітливий і наполегливий
    у своїх трудах. Він знає, як заманити у пастку необережних; триM
    вожним є те, що тільки декотрим вдається уникнути його хитM
    рощів. Вони не бачать небезпеки і не остерігаються його витіM

    Частина IV. Чинники успіху або невдачі

    64

    [81M82]

    вок. Він спонукає їх віддавати одне одному свої почуття, не шуM
    каючи мудрості у Бога та в тих, кого Він послав, щоб застерігали,
    докоряли і радили. Такі люди почувають себе незалежними і не
    визнають жодних обмежень8.
    Порада для неповнолітніх. Ваші дитячі уявлення про кохання
    не дають підстав бути про вас високої думки. Обираючи для своїх
    думок такий напрям, ви позбавляєте себе здатності тверезо мисM
    лити. Результатом цього будуть шкідливі зв’язки і збочення у
    вашій поведінці та в поведінці інших. Саме таким видається меM
    ні ваше становище і поки ви наполягатимете на своєму, той, хто
    намагатиметься дати вам пораду, вплинути або стримати вас, зусM
    трінеться з рішучим опором, оскільки ваші серця не перебуваM
    ють у згоді з істиною й праведністю9.
    Різниця у віці. Подружжя може не володіти земним багатстM
    вом, але повинно шукати значно більшого благословення, яким
    для людини є, зокрема, здоров’я. Бажано, щоб у більшості виM
    падків не було великої різниці у віці. Нехтування цим правилом
    може завдати серйозної шкоди здоров’ю молодшого партнера.
    Діти від таких шлюбів часто бувають фізично і розумово слабM
    кими. Вони не можуть отримати від вже немолодих батьків наM
    лежної турботи і спілкування, яких потребують, а смерть часом
    позбавляє їх батька або матері саме тоді, коли вони найбільше
    чекають їхньої любові й керівництва10.
    1

    Служіння зцілення. С.358.
    Вісті для молоді. С.452.
    3
    Там же. С.453.
    4
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.252.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    6
    Патріархи і пророки. С.175.
    7
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.114M115.
    8
    Там же. С.105M106.
    9
    Рукопис 15а. 1896.
    10
    Служіння зцілення. С.358.
    2

    Розділ 12

    СУМЛІННІСТЬ

    Відповідність одне одному. В багатьох родинах немає тієї хрисM
    тиянської ввічливості, справжньої люб’язності, поваги і шанобM
    ливості одне до одного, які допомогли б дітям створити власну
    щасливу сім’ю. Замість терпіння, доброти, делікатної люб’язM
    ності, християнського співчуття й любові лунають різкі слова,
    мають місце конфлікти, панує дух критики і диктаторства1.
    Часто до одруження люди не мали змоги дізнатися про звичM
    ки і характери одне одного; в повсякденному житті виявляєтьM
    ся, що вони, фактично, є чужими, хоч і об’єднали свої інтереси
    при вівтарі. Багато хто надто пізно починає усвідомлювати, що
    не підходить своєму чоловікові або дружині,і їхній шлюб стає
    нещастям на все життя. Часто дружина і діти страждають від неM
    робства, безталанності або порочних звичок чоловіка й батька2.
    У світі нині чимало горя і гріха внаслідок невідповідних шлюM
    бів. У багатьох випадках досить лише кількох місяців, аби чолоM
    вік і жінка зрозуміли, що ніколи не зійдуться вдачею; в резульM
    таті замість любові та небесної злагоди в сім’ї запанує розлад.
    Суперечки про дріб’язкові справи плекають дух озлоблення. ЯвM
    ні розбіжності у поглядах і сварки приносять в сім’ю невимовне
    лихо й розлучають тих, кого повинні з’єднувати узи любові. Так
    тисячі приносять в жертву себе, свою душу і тіло через нерозумно
    укладений шлюб і прямують дорогою, що провадить до загибелі3.
    Постійні розбіжності в роз’єднаній сім’ї. Щастя і процвітання
    подружнього життя залежить від єдності обох сторін. Як може
    плотське мислення гармоніювати з розумом, який черпає від
    мудрості Ісуса? Той, хто сіє в плоть, мислить та діє за велінням
    власного серця; хто ж сіє для Духа, намагається приборкати егоM
    їзм, перемогти недобрі нахили й жити у послухові Господеві,
    Котрому хоче служити. Таким чином, постійно існуватиме розM
    біжність у смаках, нахилах і цілях. Якщо віруючий завдяки своM
    їй непохитній відданості принципам не придбає для Господа неM

    66

    Частина IV. Чинники успіху або невдачі

    [82M83]

    розкаяну душу, він, як це часто трапляється, розчаровується сам
    і поступається власними релігійними принципами задля жалюM
    гідного зв’язку з особою, котра не має тісних стосунків з Богом4.
    Шлюби розпадаються через несумісність. Чимало шлюбів приM
    носять лише нещастя. Однак багато юнаків і дівчат йдуть цим
    шляхом, оскільки ними керує сатана, навіюючи думку про те,
    що вони обов’язково повинні одружитися, аби бути щасливиM
    ми, водночас як вони не здатні ані дати собі раду, ані утримувати
    сім’ю. Якщо ви не бажаєте пристосовувати свої характери одне
    до одного, щоб уникнути неприємностей, викликаних відмінносM
    тями й сварками, краще утримуйтеся від такого кроку. Проте неоM
    бачний шлюб є однією зі звабливих пасток останнього часу, завM
    дяки якій тисячі гинуть для цього життя та життя вічного5.
    Наслідки сліпого кохання. Заразна хвороба — сліпе кохання
    — вражає кожну здібність, кожний дар людини. При цьому
    люди, здається, втрачають здоровий глузд, і їхня поведінка
    викликає обурення в усіх, хто бачить це... Для багатьох криM
    зою у цій хворобі стає необдуманий шлюб, і коли новизна
    почуттів минає, зникають чари любовних стосунків, одна стоM
    рона або й обидві починають усвідомлювати своє справжнє
    становище. Вони розуміють не тільки те, що не відповідають
    одне одному, а й те, що з’єднані на все життя. Зв’язані необачM
    ними шлюбними обітницями, вони із тугою думають про жаM
    люгідне життя, яке їм доведеться прожити. Саме тепер їм потM
    рібно було б виправити ситуацію, але в більшості випадків цьоM
    го не робиться. Вони або віроломно порушують свої шлюбні
    обітниці, або ж роблять ярмо, в котре з такою наполегливістю
    прагнули впрягтися, настільки нестерпним, що не один, вияM
    вивши малодушність, вкоротить собі віку6.
    Надалі для чоловіка й дружини повинна стати життєвою наM
    укою турбота про те, щоб уникати всього, що може викликати
    непорозуміння, й зберігати вірність шлюбним обітницям7.
    Досвід інших застерігає. Добродій А. має такі риси характеру,
    які сатана використовує з надзвичайним успіхом. Цей випадок
    може стати доброю наукою для молодих у питаннях шлюбу. ДруM
    жина цього чоловіка, коли обирала собі друга життя, керувалася
    не розумом і розважливістю, а почуттями і потягом. Чи був їхній
    шлюб плодом справжнього кохання? Ні, і ще раз ні; він був реM

    [84M85]

    Розділ 12. Сумлінність

    67

    зультатом фізичного потягу — сліпої, порочної пристрасті. ЖоM
    ден з них не був готовий виконувати обов’язки, які накладало
    на них подружнє життя. Коли пройшла новизна їхніх стосунків
    і вони краще пізнали одне одного, чи стало їхнє кохання міцніM
    шим, почуття глибшими, чи з’єднали вони своє життя в чудовій
    гармонії? Ні, сталося якраз навпаки. Дедалі частіше почали виM
    являтися негативні риси їхнього характеру, і замість щастя подM
    ружнє життя стало джерелом постійних неприємностей8.
    Упродовж кількох років я отримую чимало листів від людей,
    нещасливих у своєму шлюбі, й відразливі історії, відкриті мені,
    завдають біль моєму серцю. Нелегко дати пораду цим нещасM
    ним, знайти змогу полегшити їхню тяжку долю, але сумний досM
    від повинен стати застереженням для інших9.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Патріархи і пророки. С.189.
    Вісті для молоді. С.453.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.507M508.
    Там же. Т.5. С.122M123.
    Там же. С.110M111.
    Там же. С.122.
    Там же. С. 121M122.
    Там же. С.366.

    Розділ 13

    ДОМАШНЄ ВИХОВАННЯ

    Приготування до шлюбу — невід’ємна частина виховання. МолоM
    ді не повинні брати шлюб, якщо обидві сторони не мають уявM
    лення про обов’язки практичного домашнього життя.
    Дружина повинна володіти душевною культурою і добрими
    манерами, щоб правильно виховувати дітей, які можуть з’явиM
    тися на світ1.
    Багато жінок з освітою, на відмінно закінчивши навчальні
    заклади, виявляють таку необізнаність у питаннях практичM
    ного життя, яка ганьбить їх. Їм бракує підготовки, без якої
    неможливо керувати сім’єю належним чином і яка так необM
    хідна для сімейного щастя. Вони можуть говорити про високе
    призначення жінки, про її права, проте самі стоять набагато
    нижче від того рівня, який відповідає справжньому поклиM
    канню жінки. Кожна донька Єви має право отримати доскоM
    налі знання щодо обов’язків ведення домашнього господарстM
    ва у кожній його галузі.
    Молоду жінку слід виховати так, щоб, коли їй доведеться стати
    дружиною і матір’ю, вона могла правити у своєму володінні як
    королева. Вона повинна вміти керувати дітьми й навчати їх, упM
    равляти челяддю, а якщо буде потреба — робити все необхідне
    для сім’ї власними руками. Вона має знати, як функціонує людM
    ський організм, вивчити правила гігієни, розумітися в питанM
    нях харчування і одягу, праці й відпочинку, а також у багатьох
    інших, що безпосередньо стосуються добробуту її сім’ї.
    Обов’язок жінки — отримати знання про найкращі методи лікуM
    вання хвороб, щоб вона могла самостійно доглядати за дітьми,
    якщо вони раптом захворіють, не полишаючи свій дорогоцінM
    ний скарб під опікування незнайомих лікарів і няньок.
    Уявлення про те, що відсутність навичок у веденні домашM
    нього господарства є неодмінною ознакою справжнього дженM
    тльмена або леді, суперечить задуму Божому про сотворіння

    [85M86]

    Розділ 13. Домашнє виховання

    69

    людини. Неробство — гріх, а незнання повсякденних обов’язків
    свідчить про відсутність розуму, про що доведеться гірко жалM
    кувати у майбутньому2.
    Молоді жінки вважають, що приготування їжі та інша доM
    машня робота принизливі для них; тому багато дівчат, виходячи
    заміж і змушені піклуватися про сім’ю, не мають жодного уявM
    лення про обов’язки дружини і матері3.
    Необхідно взяти за правило, щоб молоді не вступали у шлюб
    доти, поки не навчаться доглядати за дітьми. Вони повинні знаM
    ти, як піклуватися про домівку, котру Бог дав їм. Якщо вони не
    розуміють законів, встановлених Богом у цій сфері, то не змоM
    жуть зрозуміти і власних обов’язків перед Богом і перед собою4.
    Домоведення повинно стати окремим предметом у програмі навO
    чальних закладів. Знання в галузі домоведення, які повинні отM
    римати юнаки та дівчата, що відвідують наші коледжі, заслугоM
    вують виняткової уваги. При становленні характеру вкрай важM
    ливо, щоб студенти наших коледжів були навчені виконувати
    доручену їм роботу, не поступаючись лінощам. Їх необхідно озM
    найомити з обов’язками повсякденного життя й навчити викоM
    нувати свою домашню працю добре, старанно, без метушні та
    галасу. Працюйте сумлінно і спокійно. Кухню та інші приміM
    щення утримуйте у чистоті. Книжки слід відкласти до слушного
    часу і досліджувати їх такою мірою, щоб не занедбати домашніх
    обов’язків. Читання книг не повинно стати настільки всепоглиM
    наючим заняттям, щоб нехтувати виконанням обов’язків домашM
    нього господарства, від котрих залежить лад у сім’ї.
    При виконанні цих обов’язків перемагайте в собі недбалість,
    неуважність, неорганізованість, бо якщо ці вади не будуть усунуM
    ті, вони виявлять себе в усіх сферах життя, роблячи його марним5.
    Знання з домоведення є обов’язковими. Багато наукових дисM
    циплін, що поглинають час студентів, не є надто суттєвими для
    досягнення успіху або щастя. Головне ж для кожної молодої люM
    дини — ретельно ознайомитися зі своїми щоденними обов’язкаM
    ми. Молода жінка зможе обійтися без знання французької мови
    або алгебри і навіть без уміння грати на фортепіано. Але вона
    повинна вміти спекти смачний хліб, пошити гарний і зручний
    одяг, та успішно виконувати багато інших обов’язків домашM
    нього господарства.

    70

    Частина IV. Чинники успіху або невдачі

    [87M88]

    Для здоров’я і щастя усієї сім’ї ніщо не є таким важливим, як
    уміння і кмітливість у приготуванні їжі. Погано приготовлена,
    нездорова їжа може негативно впливати на життєдіяльність доM
    рослих і гальмувати розвиток дітей. Водночас страви, що відпоM
    відають потребам організму, апетитні та приємні на вигляд, моM
    жуть принести стільки користі, скільки шкоди — невідповідна
    їжа. Отже, у багатьох випадках щастя в сім’ї залежить від сумM
    лінного виконання повсяденних обов’язків6.
    Приділяйте увагу принципам гігієни. Дотриманню вимог гігієM
    ни в харчуванні, фізичних вправах, догляді за дітьми і хворими,
    а також в багатьох інших питаннях слід приділяти набагато більM
    ше уваги, ніж це робиться звичайно7.
    Щодо гігієни, серйозний вчитель використовує кожну можM
    ливість, аби вказати на необхідність ідеальної чистоти як в осоM
    бистих звичках людини, так і в усьому її оточенні... Навчайте моM
    лодих, що здорова обстановка у спальній кімнаті, зразкова чистоM
    та на кухні, зі смаком сервірований здоровою їжею стіл більшою
    мірою сприяють збереженню щастя в родині та справляють краM
    ще враження на гостей вашого дому, які добре розуміються в
    таких питаннях, ніж, наприклад, умеблювання вашої вітальні,
    яким би дорогим воно не було. Істина про те, що «більше від їжі
    життя, а тіло від одягу» (Луки 12:23) є нині не менш важливою
    ніж, 19 століть тому, коли її викладав божественний Учитель8.
    Жінка повинна виховувати в собі працелюбність — порада молодій
    дівчині. Ви маєте своєрідні особливості характеру й відчуваєте потM
    ребу в суворій дисципліні, рішучому виправленні, перш ніж змоM
    жете створити надійний шлюбний зв’язок. Тому полиште всяку
    думку про заміжжя, поки не переможете недоліків власного хаM
    рактеру, бо інакше не зазнаєте щастя в шлюбі. Ви не привчили
    себе до систематичної домашньої роботи і не вважали за потрібне
    засвоїти навички працьовитості. Раз набута звичка до праці вже
    ніколи не зникне. Тоді ви будете готовими до будьMяких обставин
    життя і відповідатимете своєму становищу. Ви навчитеся любиM
    ти працю. Якщо вона приносить вам задоволення, розум ніколи
    не буде бездіяльним і у вас не знайдеться часу на даремні мрії.
    Корисна праця надасть неспокійній та невгамовній вдачі
    енергії, дієвої сили й належної скромної гідності; і ці риси викM
    ликатимуть повагу9.

    [89M90]

    Розділ 13. Домашнє виховання

    71

    Важливе значення практичного виховання дівчат. Багато люM
    дей, вважаючи за необхідне навчити своїх дочок заробляти в
    майбутньому гроші, щоб стати матеріально незалежними, здаM
    ється, повністю залишають за ними право вибору освіти. У
    школі дівчат практично не навчають, як заробляти на хліб
    насущний; і не навчившись вдома секретів кухні та сімейного
    життя, вони виростають ні на що не здатними, завдаючи клоM
    потів своїм батькам...
    Жінка, навчена дбати про себе, зможе подбати й про інших.
    Вона ніколи не почуватиме себе зайвою у своїй сім’ї чи в сусM
    пільстві. Коли доля не виявиться ласкавою до неї, вона завжди
    знайде місце, щоб чесно заробити на життя і допомогти тим, хто
    залежить від неї. Жінка повинна опанувати якимось ремеслом,
    щоб у разі потреби заробити на життя. Кожна дівчина мусить
    навчитися провадити домашнє господарство, готувати їжу, шиM
    ти одяг, не говорячи вже про інші, не менш важливі заняття.
    Нехай вона набуде усіх знань, необхідних для господині дому,
    незалежно від того, багата чи бідна її родина. І тоді, коли доля не
    посміхнеться їй, вона буде готовою до будьMякої скрутної ситуM
    ації і певною мірою не залежатиме від обставин10.
    Знання домашніх обов’язків має неоціниме значення для
    кожної жінки. Щастя багатьох родин було зруйноване через
    безгосподарність дружини або матері. Не стільки важливо навM
    чити наших дочок живопису, вишиванню, музики, мистецтву
    риторики чи навіть вмінню розв’язувати задачі з алгебри, скільM
    ки необхідно навчити їх кроїти, шити, лагодити для себе одяг,
    готувати смачну і здорову їжу. Коли дівчинці виповнюється 9M
    10 років, від неї слід вимагати, аби вона у міру своїх сил регулярM
    но брала участь у виконанні домашніх обов’язків і відповідала б
    за те, як їх виконує.
    Мудрий батько на запитання, як він думає виховувати
    своїх доньок, відповів: «Я збираюся віддати їх у науку до їхM
    ньої чудової матері, аби вони навчилися мистецтву мудро проM
    вадити домашнє господарство і приготувалися стати дружиM
    нами й матерями — управительками сімей, корисними члеM
    нами суспільства» 11.
    Майбутній чоловік має бути хазяйновитим і працьовитим. У стаM
    родавні часи звичай вимагав, щоб наречений перед тим, як

    Частина IV. Чинники успіху або невдачі

    72

    [90M91]

    повинні відбутися його заручини, заплатив батькові майбутM
    ньої дружини певну суму грошима або її еквівалент у майні,
    залежно від достатку. Це розцінювалося як гарантія надійності
    шлюбних стосунків... Батьки не могли зі спокійним серцем доM
    віряти щастя своїх дочок чоловікам, котрі не мали засобів для
    утримання сім’ї. Якщо вони не були досить ощадливими й енерM
    гійними, аби займатися діловими справами, продаючи худобу
    чи землю, то це навіювало думки про те, що в житті вони виявM
    ляться нікчемними. При укладенні такої угоди була передбачеM
    на умова — випробувати тих, які не мали чим заплатити за друM
    жину. Їм дозволялося працювати для батька коханої дівчини.
    Час роботи встановлювався залежно від величини посагу. ЯкM
    що він був вірним у своїй службі, а також достойним і щодо
    всього іншого, то отримував дочку за жінку, і, як правило, поM
    саг, зароблений ним у батька, вручався їй під час весілля...
    Цей стародавній звичай, хоча ним часом зловживали, як це
    трапилось, наприклад, з Лаваном, приносив добрі результати.
    Коли від нареченого вимагали служити задля нареченої, то цим
    запобігали укладенню необачного шлюбу, водночас випробоM
    вували глибину його почуттів і здатність утримувати сім’ю. У
    наш час багато лиха виникає тому, що обирають шлях, протиM
    лежний цьому12.
    Нікому немає виправдання за те, що він не здатний заробляM
    ти на життя. Про багатьох можна сказати: він — добрий, люб’язM
    ний, благородний, хороша людина і християнин, проте неспроM
    можний керувати своїми матеріальними справами. Щодо фіM
    нансових витрат, то в цьому питанні він як мала дитина; батьки
    не навчили його самостійно заробляти на життя13.
    1

    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Травень.
    Основи християнського виховання. С.75.
    3
    Служіння зцілення. С.302.
    4
    Рукопис 19. 1887.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.169M170.
    6
    Виховання. С.216.
    7
    Там же. С.197.
    8
    Там же. С.200.
    9
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.336.
    10
    Реформа здоров’я. 1887. Грудень.
    2

    [91M92]
    11
    12
    13

    Розділ 13. Домашнє виховання
    Основи християнського виховання. С.74.
    Патріархи і пророки. С.188M189.
    Лист 123. 1900.

    73

    Розділ 14

    НЕОБХІДНІСТЬ ПРАВДИВОГО
    НАВЕРНЕННЯ

    Рілігія робить сім’ю щасливою. Релігія в сім’ї — чудова сила. ВзаM
    ємовідносини чоловіка і дружини можуть зробити сімейне життя
    приготуванням до вступу в небесну сім’ю1.
    Серця, сповнені Христової любові, ніколи не зможуть відM
    далитися одне від одного. Релігія — це любов, а християнсьM
    ка домівка — місце, де панує любов; вона знаходить виявлення
    у словах і вчинках, які свідчать про доброту, люб’язність і
    ввічливість 2 .
    Релігія необхідна у сім’ї. Лише вона може запобігти прикрим
    помилкам, що так часто роблять гірким подружнє життя. СправM
    жня, глибока, безкорислива любов може існувати тільки там, де
    панує Христос. Тоді єднаються душі, два життя зливаються у
    гармонії. Ангели Божі гостюватимуть у такому домі, а їхня свята
    присутність освятить шлюбні оселі. Хтивість, що провадить до
    розпусти, не знайде собі місця. Думки линутимуть у височінь,
    до Бога. Йому належатимуть усі помисли сердець3.
    У кожній сім’ї, де живе Христос, виявлятиметься любов і сповM
    нена ніжності турбота один про одного: не мінливе почуття, що
    час від часу знаходить свій вияв у надмірних ласках, а любов —
    постійна й глибока4.
    Християнство — контролююча сила. Християнство повинно буM
    ти контролюючою силою в подружніх стосунках, але надто часM
    то мотиви, що призводять до шлюбу, суперечать християнсьM
    ким принципам. Сатана постійно намагається посилити свою
    владу над Божим народом, спокушаючи укладати союз з його
    підданими. Щоб досягнути цього, він збуджує в серцях порочні
    пристрасті. Але Господь у Святому Слові виразно навчає Свій
    народ не з’єднуватися з тими, котрі не мають Божої любові5.
    Порада для молодят. Шлюб — союз на все життя, символ єдM
    ності між Христом і Його Церквою. Дух, який Христос виявляє

    [92M93]

    Розділ 14. Необхідність правдивого навернення

    75

    щодо Церкви, повинен виявлятись у взаємовідносинах чоловіM
    ка й дружини. Якщо вони люблять Бога понад усе, то любитиM
    муть одне одного у Господі, а звідси — взаємна ввічливість і
    злагодженість дій. Сповнені самовідданості та самопожертви, воM
    ни стануть благословенням одне для одного...
    Наверніться до Бога. Жоден з вас не має належного уявленM
    ня про важливість послуху Богові. Поміркуйте над словами:
    «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той
    розкидає» (Матв.12:30). Щиро сподіваюсь, що ви обоє станете
    вірними Божими дітьми, слугами, котрим Він доручить щось
    важливе. Ось тоді до вас прийдуть мир, впевненість і віра. Так,
    ви можете стати щасливими послідовними християнами. РозM
    вивайте у собі гостроту сприймання, щоб обрати добро та відM
    мовитись від зла. Досліджуйте Слово Боже, Господь Ісус баM
    жає спасти вас. Він чудесно зберіг тебе, мій брате, щоб твоє
    життя могло бути корисним. Роби все можливе, аби наповниM
    ти його добрими вчинками.
    Якщо у вас не буде щирого бажання стати дітьми Божими,
    то ви не зрозумієте, як допомогти одне одному. Завжди виявM
    ляйте ніжність і турботу, відмовляючись від власних бажань і
    намірів, щоб зробити подружжя щасливим. Щодня краще пізM
    навайте самих себе і ви зможете дізнаватися про те, як зміцниM
    ти слабкі сторони свого характеру. Господь Ісус буде вашим
    світлом, силою, вінцем вашої радості, тому що ви підкорили
    власну волю Його волі...
    Ваше серце потребує пом’якшувальної сили Божої благодаті.
    Не шукайте легкого, бездіяльного життя. Всі ті, які мають відM
    ношення до справи Господньої, нехай остерігаються егоїзму.
    Поправте свої світильники, щоб вони яскраво світили; тоді ви
    не будете необачними у своїх словах і вчинках. Ви зробите себе
    щасливими, намагаючись догодити одне одному. Зберігайте свої
    душі закритими для земного і відкритими для Небесного.
    Люди можуть досягти високих ідеалів, якщо визнають Христа
    своїм особистим Спасителем. Пильнуйте й моліться, підкоряюM
    чись Богові в усьому. Думка про те, що ви змагаєтесь за вічне
    життя, буде підтримкою й утіхою для вас обох. Будьте світлом
    для світу в думках, словах і діях. Упокорюйте себе в Господі, бо
    Він довірив вам священні обов’язки, котрі не зможете виконати

    Частина IV. Чинники успіху або невдачі

    76

    [94M95]

    належним чином без такого упокорення. Вірою в Ісуса спасайте
    не лише свої власні душі, а й за допомогою повчання і прикладу
    намагайтеся спасти інших. Нехай Христос буде вашим божестM
    венним Взірцем. Звеличуйте Його, бо лише Він може дати вам
    силу для перемоги. Повністю звільняйтесь від егоїзму.
    Звеличуйте Бога, бо ви — Його діти. Прославляйте вашого ВідM
    купителя, а Він визначить вам місце у Своєму Царстві6.
    1
    2
    3
    4
    5
    6

    Лист 57. 1902.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.335.
    Там же. С.362.
    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Патріархи і пророки. С.563.
    Лист 57. 1902.

    Частина V

    Від шлюбного вівтаря

    Розділ 15

    УРОЧИСТІ ОБІЦЯНКИ

    Божий намір щодо чоловіка і жінки. Бог створив жінку з ребра
    чоловіка, щоб вона була йому подругою і помічницею, одним
    цілим з ним; щоб вона була втіхою, підбадьоренням і благослоM
    венням для нього, а він у свою чергу, — її надійною опорою. Усі,
    хто вступає в шлюбні стосунки зі святою метою, — чоловік, щоб
    здобути прихильність та чисті почуття жіночого серця, дружиM
    на, аби пом’якшити, поліпшити характер свого чоловіка й зроM
    бити його досконалим, — виконують Божий намір.
    Христос прийшов не для того, щоб зруйнувати це запровадM
    ження, але щоб повернути святість і достоїнство, якими воно
    відзначалося на початку. Він прийшов, задля відновлення у люM
    дині морального образу Божого , і Свою роботу розпочав з того,
    що схвалив шлюбні стосунки1.
    Той, Хто дав Адамові Єву як помічницю, здійснив Своє перше
    чудо на весільному бенкеті. У святковому залі, де друзі та родичі
    молодих раділи, зібравшись разом, Христос розпочав Своє слуM
    жіння людям. Таким чином Ісус схвалив шлюб, визнавши, що цю
    інституцію запровадив Він Сам. Господь звелів, щоб чоловіки і
    жінки були об’єднані у святому союзі, аби створювати сім’ї, члени
    яких, увінчані честю, могли би бути визнані членами небесної сім’ї2.
    Iсус бажає, щоб шлюб був щасливим. Божественна любов, яка
    походить від Христа, ніколи не знищує людської любові; вона є
    її складовою частиною. Через це людське кохання може бути
    витонченим і чистим, високим й благородним. Людська любов
    ніколи не принесе дорогоцінного плоду, якщо не об’єднається з
    божественним єством і не навчиться шукати небесного. Ісус баM
    жає бачити щасливі подружжя, прекрасні сімейні вогнища3.
    Подібно до всіх інших добрих дарів, якими Бог наділив люM
    дей, шлюб був спотворений гріхом, але метою Євангелія є відM
    новлення його чистоти і краси...
    Лише благодать Христа може зробити цю постанову тим, чим
    вона повинна бути за наміром Божим, — дієвою силою для благосM

    [99M100]

    Розділ 15. Урочисті обіцянки

    79

    ловення і духовного піднесення людини. Таким чином сім’ї, котрі
    живуть на землі в єдності, мирі й любові, можуть стати предсM
    тавниками небесної сім’ї. Стан суспільства є сумною історією
    спотворення небесного ідеалу цих священних відносин. Але наM
    віть тим, які знайшли гіркоту і розчарування замість дружнього
    спілкування і радості, Євангеліє Христа дає втіху4.
    Радісна подія. Писання свідчить, що Ісус та Його учні були запM
    рошені на весільну учту (в Кані). Христос не давав вказівки хрисM
    тиянам відмовлятися від запрошення на весільний банкет, мотиM
    вуючи це тим, що нам, мовляв, не личить бути присутніми на таM
    кому радісному святі. Своєю присутністю на цій учті Христос поM
    казав, що бажає, аби ми раділи радістю тих, які виконують Його
    настанови. Він ніколи не засуджував невинних людських святкуM
    вань, котрі не суперечили законам Неба. Послідовники Христа
    можуть відвідувати зібрання на зразок того, яке Він вшанував СвоM
    єю присутністю. Після цієї учти Христос побував й на багатьох
    інших, освячуючи їх Своєю присутністю і настановами5.
    Виставляння напоказ, марнотратство та пусті забави, недоречні
    на весіллі. Шлюбні церемонії стають подіями, під час яких має
    місце багато показного, марнотратного, потурання своїм бажанM
    ням. Але якщо сторони, які укладають шлюб, єдині у релігійних
    переконаннях і діють згідно з ними, якщо зберігається посліM
    довність і шлюбна церемонія відбувається без показовості й марM
    нотратства, то такий шлюб буде до вподоби Богові6. Не потрібно
    використовувати весілля з метою похизуватися перед людьми,
    якщо навіть обидві сторони ідеально підходять одна одній7.
    Весільний бенкет з пустими забавами, бурхливими веселоM
    щами та претензією на щось особливе, завжди видавався мені
    недоречним. Так не повинно бути. Ця настанова, запроваджена
    Богом, і до неї необхідно ставитися з усією серйозністю. СімейM
    ні стосунки, що укладаються на землі, повинні бути тим, для
    чого призначені, — небесною сім’єю. Усе повинно робитися
    найперше для слави Божої8.
    Весілля в домі сестри Уайт. У вівторок, близько 11 год. ранку,
    наша велика їдальня була приготовлена для весільної церемонії.
    Брат Б. здійснював служіння, і воно пройшло добре. Після шлюбM
    ної церемонії було висловлено побажання, щоб сестра Уайт поM
    молилася. Господь вплинув на мене особливим чином. Моє серM

    80

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [100M101]

    це було пом’якшене й впокорене Духом Божим. Під час цієї цеM
    ремонії не було пустих жартів чи безглуздих висловлювань. Усе
    відбувалося з урочистістю і святістю. Господь освятив шлюб, і
    тепер ці двоє з’єднали свої інтереси, щоб працювати на місійноM
    му полі, шукати та спасати тих, що гинуть. Бог благословить їх у
    їхній праці, якщо вони смиренно ходитимуть з Ним, повністю
    покладаючись на Його обітниці9.
    Два життя зливаються в одне*. Це важливий період у житті тих,
    які стоять перед вами сьогодні, щоб об’єднати свої інтереси та
    симпатії, свою любов і працю у служінні для спасіння душ. У
    шлюбних відносинах зроблено вельми важливий крок — два
    життя злилися в одне.
    ...Згідно з волею Божою, чоловік і дружина мають об’єднаM
    тися в Його роботі, щоб виконувати її в цілості й святості. Вони
    здатні це зробити.
    У домівці, де існує такий союз, благословення Боже сяятиме
    як небесне світло, бо Господь призначив, аби чоловік і дружина
    були з’єднані святими узами союзу в Ісусі Христі під Божим
    керівництвом і з Його Духом, Котрий провадив би їх...
    Бог бажає, щоб сім’я стала найщасливішим місцем на землі,
    символом небесної сім’ї. Виконуючи шлюбні обов’язки в сім’ї,
    об’єднуючи свої інтереси з волею Христа, покладаючись на Його
    силу й запевнення, чоловік і дружина можуть бути щасливими
    у цьому союзі, про який схвально відгукуються ангели Божі.
    Шлюб не зменшує їхню корисність у Божій справі, а навпаM
    ки, збільшує її. Вони можуть зробити подружнє життя служінM
    ням придбання душ для Христа. Я знаю, що кажу, оскільки впроM
    довж тридцяти шести років ми були з’єднані з чоловіком і йшли
    туди, куди Господь велів нам йти. Ми знаємо, що в питанні шлюбM
    них стосунків маємо Боже схвалення. Тому шлюб — це урочиста
    і серйозна постанова...
    А нині прийшов час, коли я можу взяти за руку цього брата...
    беремо також за руку вас, його дружину, і просимо виконувати
    Божу роботу разом. Я хочу сказати: зробіть Бога своїм ПорадниM
    ком. Об’єднуйтесь, спілкуйтесь одне з одним10.
    *Зауваження сестри Е.Уайт з приводу весільної церемонії, що відбулаM
    ся в 1905 р. у Санаторії (Каліфорнія, США).

    [102M103]

    Розділ 15. Урочисті обіцянки

    81

    Порада для пари, яка щойно побралася. Мої дорогі брате й сестM
    ро, ви об’єдналися, уклавши завіт на все життя. Ви починаєте
    набувати досвід подружнього життя. Перший рік шлюбного житM
    тя є роком отримання досвіду, коли чоловік і дружина пізнають
    різні якості характеру одне одного, подібно до того, як дитина
    засвоює урок у школі. Нехай же в цьому першому розділі вашоM
    го подружнього життя не знайдеться сторінок, які могли б затьM
    марити ваше майбутнє щастя...
    Мій брате! Час, сили і щастя вашої дружини тепер тісно
    пов’язані з вашими. Ваш вплив на неї може стати життєдайним
    запахом на життя або смертоносним — на смерть. Будьте дуже
    обережними, щоб не зіпсувати їй життя.
    Моя сестро! Тепер ви повинні отримати свої перші практичні
    уроки щодо обов’язків подружнього життя. Намагайтесь стаM
    ранно засвоювати ці уроки щодня... Постійно остерігайтесь будьM
    якого прояву егоїзму.
    У вашому життєвому союзі почуття мають послужити для
    взаємного щастя. Кожний з вас нехай робить усе можливе для
    щастя іншого. Такою є воля Божа щодо вас. Однак хоч ви й поM
    винні злитися в одне, не втрачайте своєї індивідуальності; вона
    не повинна бути поглинута іншою. Ваша індивідуальність налеM
    жить Богові. Його ви повинні запитувати: що є правда, а що є
    омана, як я можу найкращим чином виконати задум, задля котM
    рого був створений?11
    Обітниця перед небесними свідками. Бог постановив, щоб між
    тими, які вступають у шлюбні стосунки, панували досконала
    любов і єдність. Нехай молодий і молода перед лицем небес даM
    дуть урочисту обіцянку любити одне одного, як заповідав їм
    Бог... Дружина повинна шанувати і поважати чоловіка; а чолоM
    вік — любити і оберігати свою дружину12.
    Вступаючи в подружнє життя, чоловіки й жінки мають переM
    посвятити себе Богові13. Будьте непохитно вірні своїм шлюбним
    обітницям, відкидаючи в думках, словах і вчинках усе те, що
    може зганьбити вашу репутацію людини, котра боїться Бога і
    виконує Його Заповіді14.
    1
    2

    Рукопис 16. 1899.
    Служіння зцілення. С.356.

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    82
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14

    Біблійне відлуння. 1899. 4 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1908. 10 грудня.
    Рукопис 16. 1899.
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.515.
    Рукопис 170. 1905.
    Рукопис 23. 1894.
    Рукопис 170. 1905.
    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.45.
    Біблійне відлуння. 1899. 4 вересня.
    Рукопис 70. 1903.
    Лист 231. 1903.

    [103M104]

    Розділ 16

    ЩАСЛИВИЙ І УСПІШНИЙ СОЮЗ

    Справжній союз — це досвід, що триває усе життя. Щоб зрозуміM
    ти належним чином, що являють собою шлюбні взаємовідносиM
    ни, необхідне ціле життя. Ті, що одружуються, вступають до
    школи, яку вони ніколи не закінчать у цьому житті1.
    З якою би обережністю й мудрістю не укладався шлюб, рідM
    ко можна зустріти пару, котра була б єдина у всьому навіть
    відразу після завершення шлюбної церемонії. Справжній соM
    юз двох людей, з’єднаних шлюбом, утворюється впродовж усіх
    наступних років2.
    Як тільки молода пара зустрічається з життєвими труднощаM
    ми й турботами, романтика, якою попередня уява часто огортає
    шлюб, зникає. Подружжя починає пізнавати характер одне одM
    ного так, як вони не могли цього зробити до шлюбу. Це найM
    більш критичний період у їхньому житті. Щастя й успіх майбутM
    нього життя залежить від того, чи виберуть вони тоді правильM
    ний шлях. Часто вони зауважують одне в одному непомічені раM
    ніше слабкості й недоліки; але серця, об’єднані любов’ю, бачиM
    тимуть і позитивні якості, яких раніше не помічали. Нехай же
    кожен прагне знаходити позитивне у характері, а не його вади.
    Часто те, що ми бачимо в інших, є наслідком власного ставлення
    та атмосфери, в якій перебуваємо3.
    Кохання має бути випробуваним і перевіреним. Кохання може
    бути чистим і прекрасним, як кришталь у своїй непорочності,
    проте воно може виявитися нетривким, якщо не було випробуM
    ване й перевірене. Нехай Христос стане для вас у всьому перM
    шим, останнім і найкращим. Постійно дивіться на Нього, тоді
    кохання щодня ставатиме все глибшим і сильнішим, навіть зазM
    наючи випробувань у скрутний час. Якщо ви любитимете ХрисM
    та все більше, то й ваша любов одне до одного ставатиме все глибM
    шою й сильнішою4.
    Хоча можуть виникнути труднощі, непорозуміння і перешM
    коди, ні чоловік, ані дружина не повинні допускати й думки про

    84

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [105M106]

    те, що їхній шлюб — помилка і що вони розчарувалися у ньому.
    Прийміть рішення, що будете один для одного всім, чим тільки
    можете бути. Продовжуйте приділяти одне одному стільки ж уваM
    ги, скільки приділяли раніше. Усіма можливими засобами підтM
    римуйте своє подружжя у життєвій боротьбі. Намагайтеся зробиM
    ти одне одного щасливими. Нехай поміж вами буде взаємна любов
    і поблажливість. І тоді шлюб замість того, щоб стати кінцем коM
    хання, буде, як і раніше, його початком. Теплота справжньої дружM
    би, кохання, що з’єднує серця, є обітницею небесної радості5.
    Виховуйте у собі терпіння, виявляючи його на ділі. ДоброM
    тою і стриманістю можна зберегти справжню любов, що зігріM
    ває серця, та виховати в собі такі якості, котрі отримають схваM
    лення небес6.
    Ворог намагатиметься розлучити. Сатана завжди готовий скоM
    ристатися ситуацією, коли виникає якась незгода. Впливаючи
    на погані, успадковані риси характеру чоловіка або дружини,
    він намагатиметься викликати відчуження поміж тими, які з’єдM
    нали свої інтереси, уклавши урочистий завіт перед Богом. ДаюM
    чи шлюбну обітницю, вони обіцяли бути вірними: дружина обіM
    цяла любити свого чоловіка і бути слухняною йому, а чоловік —
    любити дружину й опікуватися нею. Якщо виконується Закон
    Божий, то дух незгоди не виявлятиме себе в сім’ї; не виникне
    жодного поділу інтересів чи охолодження почуттів7.
    Порада для свавільного подружжя. Ані чоловік, ані дружина
    не повинні змагатися за владу в сім’ї. Господь встановив принM
    цип, котрим і необхідно керуватися в цьому питанні. Нехай
    чоловік любить і піклується про свою дружину, як Христос
    любить і піклується про Церкву. Дружина ж нехай поважає і
    кохає свого чоловіка. Обоє виявлятимуть дух доброти, прийM
    нявши тверде рішення ніколи не засмучувати і не завдавати
    болю одне одному...
    Не намагайтеся примушувати іншого робити все так, як ви
    цього бажаєте: діючи так, ви не зможете зберегти взаємну люM
    бов. Свавілля руйнує мир і щастя родини. Нехай же ваше подM
    ружнє життя не стане життям суперечок, інакше обоє будете неM
    щасними. Виявляйте доброту в словах і люб’язність на ділі, відM
    мовляючись від власних бажань. Уважно стежте за своєю мовоM
    ю, бо слова справляють могутній вплив на добро або зло. Нехай

    [106M107]

    Розділ 16. Щасливий і успішний союз

    85

    у вашому голосі не буде різких нот. Наповнюйте подружнє життя
    запашною красою характеру, подібного до Христового8.
    Виявляйте любов на словах і на ділі. Багато хто через свою надM
    мірну стриманість вважає прояви любові слабкістю. Такий дух
    перешкоджає взаєморозумінню. Коли людина придушує
    благородні пориви товариськості, вони можуть загинути, а серM
    це стане спустошеним і холодним. Остерігайтеся цієї помилки.
    Кохання не може довго існувати, якщо не знаходить прояву.
    Нехай же серце людини, котра пов’язана з вами, не страждає
    через нестачу доброти й співчуття... Нехай кожен замість того,
    щоб вимагати любові до себе, дарує її іншим. Розвивайте у собі
    все найблагородніше та не баріться визнавати добрі якості один
    в одному. Усвідомлення того, що тебе цінують, є чудовим стиM
    мулом, який приносить задоволення. Симпатія і повага підтриM
    мують прагнення досягти досконалості, а любов, що кличе до
    високої мети, стає міцнішою9.
    Причина, чому в нашому світі є так багато жорстокосердних
    чоловіків і жінок, криється у тому, що справжня прихильність і
    любов розцінюються як слабкість, котрої намагаються позбуM
    тися. Усе краще в людині спотворюється ще в дитинстві, і вона
    зупиняється у своєму розвиткові. Поки промені божественного
    світла не розтоплять холодність та бездушний егоїзм, людина
    ніколи не отримає щастя. Якщо ми прагнемо мати ніжне серце,
    як у Ісуса, коли Він був на землі, й святе співчуття, що виявляM
    ють ангели до грішних, смертних людей, то повинні бути в своїх
    почуттях щирими, як діти, прості та безпосередні. Тоді ми будеM
    мо керуватися небесними принципами, що очищатимуть нас і
    сприятимуть духовному піднесенню особи10.
    Надто багато турбот обтяжують наші родини і вкрай мало
    природної простоти, миру і щастя плекається у них. Менше турM
    буйтеся про те, що скаже світ, а більше уваги приділяйте членам
    родинного кола. У стосунках між членами сім’ї нехай буде менM
    ше показної, удаваної, світської ввічливості, а набагато більше
    ніжності й любові, радості та християнської люб’язності. БагаM
    тьом треба вчитися робити власну домівку привабливим, радісM
    ним місцем. Вдячне серце і ласкавий погляд важливіші за багатM
    ство і розкіш, а здатність задовольнятися простим зробить доM
    мівку щасливою, тому що в ній панує любов11.

    86

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [107M108]

    Невеликий вияв уваги також важливий. Бог перевіряє й випроM
    бовує нас у звичайних життєвих ситуаціях. Часом дрібниці свідM
    чать про те, що криється в серці. Невеликі вияви уваги, просте
    взаєморозуміння та елементарна ввічливість роблять життя щасM
    ливим і, навпаки, нехтування добрими, підбадьорюючими, сповM
    неними любові словами й маленькими люб’язностями, приноM
    сить у житті багато горя. Колись виявиться, що самозречення
    задля добра й щастя оточуючих, становить більшу частину запиM
    сів у небесній книзі життя. З іншого боку, турбота про власне
    «я», нехтування добром і щастям інших також не залишаться поM
    за увагою небесного Отця12.
    Чоловік, який забуває виявляти свою прихильність. Якщо в домі
    панує любов, яка виявляється у словах, поглядах і вчинках, то
    він є місцем, де охоче перебувають ангели, освічуючи його
    промінням слави. Тоді найскромніші домашні турботи здаютьM
    ся привабливими. У таких умовах жодні обов’язки не видаваM
    тимуться вашій дружині неприємними. Вона виконуватиме їх
    з бадьорим духом і буде для оточуючих як сонячне світло; її
    серце сповниться піснями для Господа. Але тепер вона відчуM
    ває, що ви байдужі до неї. Ви дали їй привід до цього. Ви викоM
    нуєте необхідні обов’язки, покладені на вас як на главу сім’ї,
    але цього замало. Вам істотно бракує виявлення дорогоцінної
    любові та уваги. Любов має розкрити себе у погляді, поведінM
    ці, інтонації голосу13.
    Егоїстична дружина, котра викликає розчарування. Характер люM
    дей, поєднаних шлюбом, вдосконалюється або деградує внасліM
    док впливу, який вони справляють одне на одного; руйнівний
    процес має місце через низькість, облудність, егоїстичність і неM
    керованість людської натури, і починається він відразу після
    шлюбної церемонії. Якщо юнак робить розумний вибір, то знаM
    ходить ту, котра, перебуваючи поруч з ним, намагатиметься розM
    ділити з ним життєві тягарі, робитиме його благороднішим і чисM
    тішим, приносячи щастя своєю любов’ю. Але якщо дружина несM
    тримана, самозакохана, вимоглива, сварлива, постійно припиM
    сує своєму чоловікові мотиви й почуття, породжені лише її зіпM
    сованою вдачею; якщо вона не помічає його кохання і не може
    гідно його оцінити, а говорить про неуважність і відсутність коM
    хання лише тому, що він не задовольняє усіх її примх, то вона

    [109M110]

    Розділ 16. Щасливий і успішний союз

    87

    майже неодмінно отримає те, на що тепер скаржиться: зробить
    усі ці звинувачення реальними14.
    Якості, притаманні дружині та матері, котра цінує товариські взаO
    ємини в сім’ї. Замість того, щоб занурюватись у важку домашню
    роботу, дружина і мати повинна знаходити час, щоб читати, отM
    римувати необхідну інформацію, спілкуватися зі своїм чоловіM
    ком, сприяти розвитку розумових здібностей власних дітей. НеM
    хай вона мудро використовує можливості, котрими володіє, щоб
    викликати у дорогих їй людей прагнення до вищих ідеалів.
    Нехай використовує час, аби зробити дорогого Спасителя своїм
    постійним Супутником і близьким Другом. Нехай вона знахоM
    дить час, щоб досліджувати Його Слово, виходити з дітьми на
    природу і навчатись у Бога, споглядаючи красу Його творіння.
    Нехай буде життєрадісною і бадьорою. Замість того, щоб витM
    рачати кожну хвилину на нескінченне шиття, використайте веM
    чір як приємну нагоду для товариського спілкування, коли всі
    члени родини зустрінуться після трудового дня. Багато чоловіM
    ків віддали б тоді перевагу своїй сім’ї, а не клубу чи ресторану.
    Не один юнак був би збережений від товариства вулиці або підM
    воріття. Багато дівчат було б врятовано від легковажних розM
    пусних знайомств. Вплив сім’ї став би для батьків і дітей тим,
    чим хоче Бог — благословенням на все життя15. Подружнє житM
    тя — це не романтика, воно має свої реальні труднощі й тонкоM
    щі. Дружина не повинна вважати себе лялькою, з якою потрібM
    но панькатися, а жінкою, котра може нести на своїх плечах не
    уявний, а справжній життєвий тягар і жити розумним, змістовM
    ним життям, пам’ятаючи, що існують ще й інші речі, окрім її
    власного «я», про які варто пам’ятати... Реальне життя має свої
    темні сторони й печалі. Лихо може спіткати кожну душу. СатаM
    на постійно працює, аби похитнути віру, знищити мужність і
    надію кожної людини16.
    Порада для нещасливої подружньої пари. Ваше подружнє життя
    вельми нагадує пустелю, де лише кілька оазисів, про які можна
    було б з вдячністю згадати. Так не повинно бути.
    Як вогонь не може горіти без палива, так і любов не існує без
    її прояву на ділі. Ви, брате С., вважаєте, що ніжне й чуйне ставM
    лення до вашої дружини, слова любові й турбота, яку ви виявляM
    єте до неї, використовуючи для цього кожну нагоду, є приниM

    88

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [110M111]

    женням вашої гідності. Ви непостійні у власних почуттях, легко
    піддаєтеся впливу обставин... Залишайте свої клопоти, пов’язаM
    ні з працею, проблеми і неприємності, коли закінчуєте робочий
    день. Приходьте до своєї родини з радісним виглядом, виявляйM
    те співчуття, ніжність і любов. Це краще, ніж витрачати гроші на
    ліки або лікарів для вашої дружини. Це — здоров’я для тіла і сила
    для душі. Ваше спільне життя дуже нещасливе. Ви обоє зробили
    його таким. Бог не задоволений вашим жалюгідним становиM
    щем; ви самі стали причиною цього через брак самовладання. Ви
    дозволяєте почуттям панувати над вами. Ви, брате С., вважаєте
    нижче своєї гідності виявляти любов, говорити добрі й ніжні
    слова. Ласкаві слова, на вашу думку, є ознакою слабкості харакM
    теру і тому є недоречними. Замість них — роздратування, незгоM
    да, суперечки й критика...
    Вам притаманний дух незадоволення. Ви зосереджуєте увагу
    на власних тривогах; вам не дає спокою думка про нестатки й
    бідність, що можуть колись прийти до вас; ви стривожені, засM
    мучені, у відчаї; ваш розум немов у вогні; ваш дух пригнічений,
    ви не маєте любові до Бога та вдячності за всі благословення,
    якими наділив вас добрий небесний Отець. Ви бачите у житті
    лише все негативне. Безумство світу огортає вас, як важкі хмари
    безпросвітної темряви. Сатана торжествує, дивлячись на ваше
    лихо, тоді як мир і щастя могли б належати вам17.
    Нагорода за взаємну любов і терпіння. Без взаємної стриманості й
    любові жодна земна сила не здатна втримати вас і вашого чоловіка
    в узах християнській єдності. Ваші подружні стосунки повинні
    бути тісними й ніжними, святими й високими — такими, котрі
    наповнювали б ваше життя духовною силою, аби ви могли стати
    одне для одного саме тим, чого вимагає Слово Боже. Коли ви доM
    сягнете стану, якого бажає для вас Господь, то вже на землі небеса
    стануть вашим надбанням, а Бог перебуватиме у вашому житті18.
    Пам’ятайте, мої дорогі, брате й сестро, що Бог є любов, і що
    Його благодаттю ви зможете зробити одне одного щасливими,
    як ви і обіцяли, даючи шлюбну обітницю19.
    Чоловіки й жінки можуть досягти ідеалу, призначеного для
    них Богом, якщо зроблять Христа своїм Порадником. Що не під
    силу людській мудрості, те вчинить Його благодать для тих, хто
    з любов’ю довіряє себе Йому. Його Провидіння може з’єднати

    [112M113]

    Розділ 16. Щасливий і успішний союз

    89

    серця узами небесного походження. Любов не перетвориться лиM
    ше на обмін ласкавими, приємними словами. Небесний верстат
    творить основу тоншу, але водночас міцнішу, ніж та, яку можна
    зіткати на земних верстатах. Тканина, яка тчеться, не буде дешеM
    вою й нетривкою; навпаки, витримає усі випробування та переM
    вірки. Серця будуть з’єднані золотими узами вічної любові20.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20

    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.45.
    Служіння зцілення. С.359M360.
    Там же. С.360.
    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.46.
    Служіння зцілення. С.360.
    Рев'ю енд Геральд. 1886. 2 лютого.
    Лист 18 а. 1891.
    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.47.
    Служіння зцілення. С.360M361.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.539.
    Там же. Т.4. С.621M622.
    Там же. Т.2. С.133M134.
    Там же. С.417M418
    Лист 10. 1889.
    Служіння зцілення. С.294.
    Лист 34. 1890.
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.695M697.
    Лист 18а. 1891.
    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.49
    Служіння зцілення. С.362.

    Розділ 17

    ВЗАЄМНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

    Кожний має свої обов’язки. Двоє, що поєднують свої життєM
    ві інтереси, мають різні особливості характеру та індивідуальM
    ні обов’язки. Кожний виконує ту чи іншу роботу, однак жінка
    не повинна оцінюватись, як в’ючна тварина — за кількістю
    виконаної роботи. Жінка має бути окрасою для сім’ї, як друM
    жина і подруга свого розсудливого чоловіка... На кожному кроM
    ці вона запитує себе: чи я досягла ідеалу справжньої жінки?
    Яким чином можу справляти на свою сім’ю вплив, подібний
    до Христового? Чоловік повинен дати своїй дружині зрозуміM
    ти, що цінує її працю1.
    Дружина повинна поважати свого чоловіка, а чоловік — коM
    хати і піклуватися про неї; подібно, як шлюбна обітниця об’єдM
    нує їх в одне ціле, так і віра в Христа об’єднує їх у Ньому. Що
    може бути приємнішим для Бога, ніж бачити, що ті, які вступаM
    ють у шлюбні стосунки, прагнуть разом учитися в Ісуса, все більM
    ше сповняючись Його Духом?
    Тепер ви виконуєте обов’язки, яких не мали до шлюбу.
    «Отож, зодягніться... у добротливість, покору, лагідність, дов&
    готерпіння». «Поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас».
    Поставтеся з увагою до такої поради: «Дружини, коріться своїм
    чоловікам, як це годиться в Господі; бо чоловік — голова дружини,
    як Христос — Голова Церкви ... і як кориться Церква Христові,
    так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, — любіть своїх
    дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї»3
    (Колос.3:12; Ефес.5:22&25).
    Божа вказівка для Єви. Єву було попереджено про скорботу й
    страждання, які відтепер випадуть на її долю. І сказав Господь:
    «До мужа твого пожадання твоє, — а він буде панувати над то&
    бою» (Бут.3:16). При творінні Бог зробив Єву рівною Адамові.
    Якби вони залишилися слухняними Богові, живучи згідно з ЙоM
    го великим Законом любові, то завжди були б у згоді одне з
    одним; але гріх порушив цю гармонію, і тепер їхній союз міг

    [113]

    Розділ 17. Взаємні зобов'язання

    91

    підтримуватися, а єдність зберігатися лише у тому разі, коли одM
    на зі сторін підкориться іншій. Єва згрішила першою, вона підM
    далася спокусі, бо віддалилася всупереч божественним застереM
    женням від свого чоловіка. Вона намовила Адама, той згрішив і
    тепер вона опинилася в залежності від свого чоловіка. Якби грішM
    ний людський рід дотримувався принципів Божого Закону, то
    цей вирок, хоча і проголошений внаслідок гріха, був би для них
    благословенням. Зловживання чоловіком отриманою таким чиM
    ном перевагою надто часто робить долю жінки гіркою, а її життя
    перетворює на важкий тягар.
    Єва була ідеально щасливою зі своїм чоловіком в ЕдемсьM
    кій оселі, але, подібно до сучасних невгамовних Єв, тішила
    себе надією осягти вищу сферу, аніж та, яку визначив для неї
    Бог. Намагаючись піднестися вище від свого початкового стаM
    новища, вона опустилася набагато нижче, ніж була. Так буде з
    усіма, хто не бажає з готовністю виконувати повсякденні
    обов’язки за планом Божим4.
    Жінки — коріться, чоловіки — любіть. Часто виникає запитання:
    чи може дружина мати власну волю? Біблія ясно свідчить про те,
    що чоловік — голова сім’ї. «Дружини, коріться своїм чоловікам».
    Якби це повеління закінчувалося такими словами, можна було б
    сказати, що становищу жінки не позаздриш, що в багатьох випадM
    ках воно є тяжким, нестерпним і було б краще, якби шлюбів було
    менше. Багато чоловіків зупиняються на словах: «Дружини, ко&
    ріться своїм чоловікам», — але ми прочитаємо продовження цього
    ж повеління: «як це годиться в Господі». Бог вимагає, щоб жінка
    завжди мала страх Божий і споглядала на славу Божу. Вона поM
    винна цілковито підкорятися лише Господеві Ісусу Христу, КотM
    рий придбав її як Свою дитину безмірною ціною власного житM
    тя. Бог дав їй сумління, котре вона не може опоганювати безкарM
    но. Її індивідуальність не може поглинатися індивідуальністю
    чоловіка, бо вона є надбанням Христовим. Було б помилкою
    вважати, що вона має сліпо й беззастережно виконувати усі вкаM
    зівки чоловіка, якщо знає, що не повинна завдати шкоди своєM
    му тілу й духу, викупленим зMпід влади сатани. Є Той, Котрий
    стоїть вище за чоловіка, — це її Відкупитель, і коритися своєму
    чоловікові вона повинна так, як заповідав Бог — «як це годиться
    в Господі». Якщо чоловіки вимагають від своїх жінок цілковитого

    92

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [114M115]

    підкорення, заявляючи, що жінки не мають права голосу в сім’ї
    й мусять виявляти тільки покірність, вони ставлять своїх друM
    жин у положення, яке суперечить Писанню. Вдаючись до такоM
    го тлумачення, вони зневажають Божий задум щодо шлюбу. ТаM
    ке пояснення робиться лише задля того, щоб виправдати деспоM
    тичне панування, на яке чоловіки не мають права. Читаємо далі:
    «Чоловіки, любіть дружин своїх і не будьте до них суворі»
    (Колос.3:19). Чому чоловік не повинен ставитись суворо до своM
    єї дружини? Хоча він і бачить, що вона помиляється, має чисM
    ленні вади, та озлобленість духа не є засобом для усунення зла5.
    Жінки підкоряються чоловікам лише в тому разі, коли чоловіки
    підкоряються Христові. Багато чоловіків своїм ставленням до друM
    жин створюють хибне уявлення про ставлення Господа Ісуса до
    Церкви, тому що не виконують настанов Господніх. Вони заявM
    ляють, що їхні дружини повинні в усьому їм коритися. Проте
    Божий план не передбачав, щоб чоловік керував домівкою як
    голови, якщо він сам не підкоряється Христові. Щоб правильно
    показати ставлення Христа до Церкви, чоловік має сам перебуM
    вати під керівництвом Христа. Якщо ж чоловік є грубим, нестM
    риманим, самолюбним, суворим і владним, то нехай навіть не
    згадує про те, що чоловік є головою дружини і що вона в усьому
    мусить йому підкорятися; бо він — не Господь і навіть не чолоM
    вік у справжньому розумінні цього слова...
    Нехай чоловіки дивляться на біблійний взірець і намагаютьM
    ся усвідомити значення символа, поданого у Посланні апостола
    Павла до ефесян, щоб зрозуміти ставлення Христа до Церкви.
    Чоловік — представник Спасителя у своїй сім’ї. Чи відповідатиM
    ме він своєму благородному, даному йому Богом, покликанню
    бути головою сім’ї, котрий завжди намагається звеличити свою
    дружину і дітей? Чи створюватиме навколо себе чисту, запашну
    атмосферу небес? Чи буде старанно прищеплювати любов Ісуса,
    роблячи її незмінним принципом у власному домі, якщо преM
    тендує на особистий авторитет?
    Нехай кожний чоловік і батько досліджує слова Христа, наM
    магаючись зрозуміти їх не однобоко, зосереджуючи увагу лише
    на тих словах, де говориться, що дружина повинна коритися своM
    єму чоловікові, а у світлі Голгофського хреста, щоб усвідомити
    своє дійсне становище в сім’ї.

    [116M117]

    Розділ 17. Взаємні зобов'язання

    93

    «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Цер&
    кву і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним
    купелем у слові» (Ефес.5:25&26). Ісус віддав Самого Себе на хресM
    ну смерть, щоб силою Святого Духа очистити нас від усякого
    гріха і нечистоти6.
    Терпіння і взаємна вибачливість. Ми повинні мати Духа Божого,
    інакше згоди в родині не буде ніколи. Дружина, яка має Дух ХрисM
    та, буде обережною в словах, опановуватиме собою, буде слухняM
    ною і водночас почуватиме себе не рабинею, а другом і супутниM
    цею свого чоловіка. Якщо чоловік є слугою Божим, він не буде
    панувати над дружиною, не буде свавільним і надто вимогливим.
    Тепло домашнього вогнища — плід не лише людських зусиль. КоM
    ли в домі перебуває Господній Дух, він стає символом небес... ЯкM
    що один зробить помилку, інший виявить християнську вибачM
    ливість і не відвернеться, виявляючи холод у стосунках7.
    Ані чоловік, ані дружина не повинні робити спроб панувати
    один над одним. Не намагайтеся примусити один одного сліпо
    підкорятися вашим бажанням. Роблячи так, ви не зможете збеM
    регти взаємну любов. Будьте добрими, вибачливими, уважниM
    ми і люб’язними. За милістю Божою, ви можете зробити один
    одного щасливими, як і говорили у шлюбній обітниці8.
    Взаємна поступливість. У подружньому житті чоловіки й жінM
    ки інколи поводяться як недисципліновані, вередливі діти. ЧоM
    ловік наполягає на своєму, жінка — на своєму, і ніхто не бажає
    поступитися. Таке ставлення може призвести до великого неM
    щастя. Як чоловік, так і дружина повинні бути готовими погоM
    дитися з методом або думкою одне одного. Не може бути щастя,
    поки обоє наполягають на своєму9.
    Якщо люди не навчилися від Христа лагідності й смирення,
    вони будуть запальними і нерозважливими, як це часто трапляM
    ється з дітьми. Сильна, але недисциплінована воля бажає пануM
    вати. Таким необхідно замислитися над словами апостола ПавM
    ла: «Коли я був дитиною, то я говорив як дитина, думав як дити&
    на, розумів як дитина; коли ж я став мужем, то залишив усе ди&
    тяче»10 (1Кор.13:11).
    Вирішення сімейних проблем. Чоловікові й дружині, котрі не
    упокорили свої серця перед Богом, нелегко вирішувати сімейM
    ні проблеми, навіть якщо вони намагаються чесно й справедM

    94

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [117M118]

    ливо виконувати свої обов’язки. Як можуть чоловік і дружина
    зберегти любов і єдність між собою, коли в сімейному житті
    мають різні інтереси? Їм необхідно об’єднати свої погляди в
    усьому, що стосується їхньої сім’ї. ДружинаMхристиянка поM
    ділятиме інтереси свого чоловіка як друга і супутника життя,
    бо він — голова сім’ї11.
    Порада для сімей, в яких існують протиріччя. Ви плекаєте недобM
    рий дух. Ви займаєте певну позицію, не зваживши як слід пиM
    тання та не рахуючись з тим, яку реакцію викличе ваша точка
    зору; ви з незалежним виглядом згадуєте про своє рішення в
    молитвах і розмовах, знаючи про те, що ваша дружина дотримуM
    ється протилежних поглядів. Замість того, щоб поважати поM
    чуття своєї дружини і тактовно, як личить вихованій людині,
    уникати питань, котрі викликають суперечності, ви зупиняєM
    тесь на небажаних темах і вперто відстоюєте свої погляди, незM
    важаючи на думку оточуючих. Такі плоди дозрівають не на хрисM
    тиянському дереві12.
    Брате мій і сестро! Відчиніть двері вашого серця і прийміть
    Ісуса. Запросіть Його до храму вашої душі. Допоможіть одне
    одному усунути усі перешкоди, котрі зустрічаються у кожному
    подружньому житті. На вас чекає запекла боротьба; ви маєте
    перемогти вашого супротивникаMдиявола. Якщо в цій боротьбі
    ви розраховуєте на допомогу Божу, то обоє повинні бути єдині в
    рішенні перемогти, утримуючи свої уста від недобрих слів, наM
    віть коли вам доведеться впасти на коліна і голосно вигукнути:
    «Господи, заборони ворогові моєї душі!»13.
    Христос принесе згоду в кожне серце. Якщо чоловік і дружина
    виконують волю Божу, вони поважатимуть один одного, виявM
    ляючи любов і довір’я. Необхідно рішуче боротися з усім, що
    може затьмарити мир і єдність сім’ї, а плекати любов і доброту.
    Той, хто виявляє ніжність, вибачливість і любов, отримує у
    відповідь те саме. Де панує Дух Божий, там не буде розмов про
    несумісність у шлюбі. Якщо Христос — надія слави — справді
    перебуває у вас, то в сім’ї пануватиме єдність і любов. Христос,
    Котрий живе в серці дружини, не буде суперечити Христові,
    Який перебуває в серці чоловіка. Тоді обоє прагнутимуть усM
    падкувати оселі, які Христос пішов приготувати для тих, що
    люблять Його14.

    [119M120]

    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14

    Розділ 17. Взаємні зобов'язання

    Рукопис 17. 1891.
    Рукопис 36. 1899.
    Свідоцтва для Церкви. Т.7. С.46.
    Патріархи і пророки. С.58M59.
    Лист 18. 1891.
    Рукопис 17. 1891.
    Лист 18. 1891.
    Служіння зцілення. С.361.
    Рукопис 31. 1911.
    Лист 55. 1902.
    Рукопис 31. 1911
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.418.
    Лист 105. 1893.
    Ознаки часу. 1892. 14 листопада.

    95

    Розділ 18

    ШЛЮБНІ ОБОВ’ЯЗКИ І ПЕРЕВАГИ

    Iсус не нав’язував безшлюбності. Ті, що вважають шлюбні
    стосунки однією зі священних постанов Божих, які оберігаютьM
    ся Його святою Заповіддю, керуватимуться велінням розуму1.
    Нікому з людей Ісус не нав’язував безшлюбності. Він прийM
    шов не для того, щоб зруйнувати священні подружні стосунки, а
    звеличити їх, повернувши ту святість, яку вони мали на початM
    ку. Він із задоволенням дивиться на сімейні взаємини, в яких
    виявляється священна безкорислива любов2.
    Шлюб — святий і законний. Немає гріха у тому, щоб їсти й
    пити, або в тому, щоб женитися й виходити заміж. Законно було
    одружуватися за днів Ноя; законно одружуватися й нині, якщо
    законне здійснюється належним чином, без крайнощів, які
    призводять до гріха. Але за днів Ноя люди одружувались, не поM
    радившись з Богом і не шукаючи Його керівництва й настаноM
    ви. Той факт, що всі життєві взаємовідносини залежні від
    мінливостей людської природи, повинен змінити наше ставленM
    ня до власних слів і вчинків. Через безладність надмірної любові
    і зловживання тим, що само по собі було законним, шлюб за
    часів Ноя став гріховним в очах Бога. Багато хто і в наш час може
    занапастити свою душу тим, що приділяє надмірну увагу думM
    кам про шлюб або шлюбні стосунки3.
    Шлюбні стосунки є святими, проте в наш розбещений і
    зіпсований вік ними прикривають всілякі огидні вчинки. Вони
    стали спотвореними, перетворюються на злочин, що є однією з
    ознак останнього часу, подібно до того, як злочином були шлюM
    би, укладені перед потопом... Коли люди розумітимуть священM
    ну природу шлюбу та його вимоги, він отримає схвалення небес
    і тепер; внаслідок цього обидві сторони будуть щасливі, а Бог —
    прославлений4.
    Переваги подружніх відносин. Ті, котрі називають себе христиM
    янами... мають належним чином обміркувати результати усіх

    [122M123]

    Розділ 18. Шлюбні обов'язки і переваги

    97

    переваг* шлюбних стосунків; принцип, що закликає до освяM
    чення, повинен стати мотивом кожного вчинку5.
    У багатьох випадках подружжя зловживають своїми приM
    вілеями і, потураючи забаганкам, розвивають у собі тваринні
    пристрасті6.
    Уникайте надмірностей. Зловживання навіть тим, що є законM
    ним, призводить до тяжкого гріха. Багато чоловіків і дружин не
    отримують належних знань про подружнє життя, які повинні
    мати, і поводяться необережно, не замислюючись над тим, що
    сатана може скористатися, аби заволодіти їхнім розумом і житM
    тям. Вони не розуміють, що Бог закликає їх стримуватися у своM
    єму подружньому житті від будьMяких надмірностей. Лише неM
    багато хто усвідомлює, що його релігійним обов’язком є керуM
    вати власними пристрастями. З’єднавшись у шлюбі з обраною
    особою та вважаючи, що шлюбом усе освячується, вони потураM
    ють низьким пристрастям. Навіть претендуючи на побожність,
    такі люди дають волю своїй похоті й пристрастям, не задумуюM
    чись над тим, що Бог спитає з них за витрачання життєвих сил,
    що ослаблює енергію та шкідливо відбивається на здоров’ї8.
    Нехай самовідречення і стриманість стануть вашим девізом. О,
    якби я могла зробити так, щоб усі зрозуміли свій обов’язок пеM
    ред Богом зберігати розум і тіло в найкращому стані й бути здатM
    ними самовіддано служити своєму Творцеві! Нехай дружинаM
    християнка контролює свої слова і поведінку, аби не збуджуваM
    ти тваринних пристрастей у чоловіка. Чимало є таких, у кого
    небагато сил, аби витрачати їх ще і в цьому плані. Від юних років
    вони послабили і виснажили свій розум, задовольняючи тваM
    ринні пристрасті. Самовідречення і стриманість мають стати деM
    візом подружнього життя9.
    Ми пов’язані перед Богом урочистим зобов’язанням зберігаM
    ти свій дух чистим, а тіло — здоровим, щоб приносити людям
    користь і досконало служити Богові. Апостол застерігає нас таM
    кими словами: «Нехай гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб
    вам слухатись його пожадливостей» (Римл.6:12). Далі він переM
    конує, запевняючи, що «кожна людина, котра прагне доскона&
    *В іншому випадку Елен Уайт писала про «інтимність та переваги сіM
    мейних відносин». Див.: Свідоцтва. Т.2. С.90.

    98

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [123M124]

    лості, стримується у всьому». Апостол закликає всіх, хто назиM
    ває себе християнами, віддати свої тіла «в жертву живу, святу,
    приємну Богові» (Римл.12:1). Він говорить: «Стримую і прибор&
    кую тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися
    недостойним»10 (1Кор.9:25&27).
    Неможливо назвати чистим кохання, яке спонукує чоловіка
    використовувати свою дружину для задоволення власної
    неприродної похоті. Тваринні пристрасті вимагають, щоб їм поM
    турали. Як мало чоловіків виявляють свою любов так, як про
    це писав апостол: «Як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за
    неї [не для того, щоб опоганити її], щоб освятити та очистити
    її... щоб була свята і непорочна» (Ефес.5:25&27). Саме таку люM
    бов у подружніх стосунках Бог визнає святою. Любов — чистий
    і святий принцип, а похітлива пристрасть не визнає обмежень і
    не бажає прислухатись до повелінь розуму. В своєму засліпленM
    ні вона не думає про наслідки і не замислюється над тим, до
    чого це може призвести11.
    Чому сатана намагається послабити самоконтроль? Сатана прагM
    не спотворити критерії чистоти й послабити самоконтроль тих,
    хто одружується, тому що знає: поки низькі пристрасті панують
    над людиною, її моральні сили слабшають. Такий духовний стан
    людини не викликає в нього занепокоєння. Він також знає, що
    не знайде кращого засобу закарбувати свій огидний образ у людM
    ському потомстві, щоб таким чином впливати на характери діM
    тей ще з більшим успіхом, ніж на характери батьків12.
    Наслідки нестриманості. Чоловіки і жінки, колись ви зрозуміM
    єте, що таке похіть і якими є результати її задоволення. ПристM
    расть у найнижчому значенні цього слова існує і в подружніх
    стосунках. Якими є наслідки того, що людина дає волю своїм
    низьким пристрастям?..13 Спальня, де повинні перебувати ангеM
    ли Божі, опоганена нечистими діями подружжя. Ганебні тваM
    ринні інстинкти призводять до плотського розтління, а огидні
    зловживання — до огидних захворювань! Те, що Бог дав як блаM
    гословення, перетворилося на прокляття14.
    Сексуальна нестриманість швидко руйнує потяг до духовM
    них речей, позбавляє мозок речовин, необхідних для живлення
    організму, виснажує сили. Ні в якомуразі жінка не повинна сприM
    яти самознищенню свого чоловіка. Вона не буде цього робити,

    [125M126]

    Розділ 18. Шлюбні обов'язки і переваги

    99

    якщо отримала світло і поMсправжньому кохає його.
    Чим більше людина потурає своїм тілесним пристрастям, тим
    сильнішими вони стають і настирливіше потребують задовоM
    лення. Нехай же богобоязливі чоловіки й жінки усвідомлять
    свій обов’язок. Багато з тих, які називають себе християнами,
    страждають від виснаження нервової системи й мозку через свою
    нестриманість15.
    Чоловіки мають бути уважними. Нехай чоловіки будуть дбайM
    ливими, уважними, постійними, вірними і співчутливими, виM
    являючи любов і співчуття. Якщо вони виконують повеління
    Христа, їхнє кохання не буде низьким, тілесним, чуттєвим, що
    призводить до зруйнування власного здоров’я і здоров’я дружиM
    ни. Вони не задовольнятимуть низькі пристрасті, переконуючи
    своїх дружин у тому, що ті повинні в усьому їм коритися. Якщо
    у чоловіка благородний характер, чисте серце, високі думки, що
    притаманне кожному правдивому християнинові, то це виявить
    себе і у подружніх стосунках. Якщо в чоловікові перебуває дух
    Христа, він не губитиме тіло, але, сповнившись любові й ніжM
    ності, буде прагнути досягти взірця у Христі16.
    Коли закрадаються сумніви. Жоден чоловік не може поMсправM
    жньому кохати свою дружину, якщо вона терпляче підкоряєтьM
    ся йому, перетворюючись на рабу розтлінних пристрастей. ВиM
    являючи сліпу покірність, вона у його очах втрачає авторитет,
    яким користувалася раніше. Спостерігаючи за тим, як дружина
    духовно деградуючи, опускається все нижче й нижче, він дохоM
    дить висновку, що вона з такою ж покорою може поступатися й
    бажанням інших чоловіків. Він починає сумніватися в її вірносM
    ті та чистоті, втрачає до неї інтерес і шукає новий об’єкт для
    збудження своїх диявольских пристрастей. Закон Божий знеM
    важений. Такі чоловіки гірші від тварин, це демони в людській
    подобі. Їм невідомі високі, благородні принципи істинної люM
    бові — чистої, непорочної.
    Дружина також починає ревнувати чоловіка і підозрює його
    в тому, що при нагоді він упадатиме за іншою, як колись за нею.
    Вона зауважує, що він вже не керується ані сумлінням, ані страM
    хом Божим. Пристрасть зруйнувала ці священні перепони; усе
    те, що становило в ньому подобу Божу, перетворилось в рабство
    найнижчої, тваринної похоті17.

    100

    Частина V. Від шлюбного вівтаря

    [126M127]

    Проблема нерозумних вимог. Питання, котре необхідно виріM
    шити зараз, полягає ось у чому: чи зобов’язана дружина беззасM
    тережно поступатися вимогам свого чоловіка, коли бачить, що
    він охоплений ні чим іншим, як низькими пристрастями, і коли
    її розум і здоровий глузд підказують, що вона робить це на шкоM
    ду своєму тілу, хоч Бог повелів зберігати його в святості й честі,
    як живу жертву для Бога?
    Неможливо назвати чистим і святим кохання, що спонукає
    дружину задовольняти тваринні похоті чоловіка коштом власM
    ного здоров’я і життя. Якщо вона має справжню любов і мудM
    рість, то намагатиметься навернути його думки від задоволення
    тілесних пристрастей до високих духовних тем, зосереджуючи
    увагу на святих предметах, які викликали б в нього зацікавленM
    ня. Можливо, необхідно делікатно, з любов’ю сказати йому про
    те, що вона не може руйнувати своє тіло, задовольняючи понад
    міру його сексуальні вимоги, якщо навіть це викличе незадовоM
    лення з його боку. Вона повинна ласкаво й ніжно нагадати йому,
    що Богові належить найперше й найвище право на все її єство і
    вона не може нехтувати цим, оскільки їй доведеться відповісти
    за це у великий день Божий.
    Якщо їй буде притаманна любов у найвищому значенні цього
    слова, якщо у святості й честі вона зберігатиме жіночу гідність,
    то своєю розсудливістю, благочинним впливом вона зможе баM
    гато зробити для освячення свого чоловіка, виконуючи високу
    місію. Діючи так, вона може врятувати чоловіка й себе, звершуM
    ючи водночас дві великі справи. У цьому делікатному й важкоM
    му питанні необхідно виявити багато мудрості й терпіння, а таM
    кож моральної мужності та витримки. Силу і все інше, необхідM
    не для цього, можна отримати у молитві. Щира любов — ось
    головний принцип. Любов до Бога та любов до чоловіка — єдиM
    ний вірний мотив ваших учинків...
    Якщо дружина дозволяє чоловікові розпоряджатися її тілом
    і розумом, виявляючи у всьому беззастережний послух його воM
    лі, жертвуючи власним сумлінням, гідністю і навіть своєю осоM
    бистістю, то вона втрачає можливість справляти могутній вплив
    на добро, необхідний для духовного піднесення її чоловіка. ВоM
    на могла б пом’якшити його сувору вдачу, а її освячуючий вплив
    — очистити та облагородити його, викликаючи щире бажання

    [128M129]

    Розділ 18. Шлюбні обов'язки і переваги

    101

    приборкувати свої пристрасті й стати більш духовним, щоб воM
    ни обоє могли бути учасниками Божого єства, утікаючи від паM
    нуючого в світі розтління через пожадливості. Її вплив міг би
    бути досить сильним, щоб спрямувати думки до високих і блаM
    городних тем, а не до задоволення пожадливостей тіла, як цього
    прагне плоть, не відновлена благодаттю. Якщо дружина вваM
    жає, що на догоду своєму чоловікові вона повинна опуститися
    до його рівня, коли тваринна пристрасть стає підгрунтям любоM
    ві та керує вчинками, вона чинить те, що не до вподоби Богові,
    оскільки втрачає нагоду справляти на чоловіка освячувальний
    вплив. Якщо вона вважає, що має задовольняти його тваринні
    пристрасті без слова протесту, то не розуміє свого обов’язку ні
    перед ним, ні перед Богом18.
    Наші тіла — власність, придбана Христом. Низькі пристрасті
    опановують і діють у людському тілі. Слова «тіло», «тілесний»
    або «тілесні похоті» вживаються у значенні низької, розтлінної
    природи; тіло само по собі не може поводитися всупереч Божій
    волі. Ми покликані розп’ясти своє тіло з усіма його похотями і
    пристрастями. Як це зробити? Чи означає це, що ми повинні
    завдавати біль своєму тілу? Ні, йдеться про те, щоб умертвити
    спокусу, яка призводить до гріха. Необхідно звільнитися від неM
    чистих думок. Кожна думка має спрямовуватися на послух. Усі
    тілесні бажання слід підпорядковувати вищим силам душі. НеM
    хай Божа любов панує в нашому серці; Христос ні з ким не діM
    лить Свого престолу. Наші тіла ми вважаємо Його власністю,
    котру Він придбав ціною Своєї крові. Усі члени людського тіла
    — знаряддя праведності19.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12

    Урочистий заклик. С.139.
    Рукопис 126. 1903.
    Рев'ю енд Геральд. 1888. 25 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.252.
    Там же. С.380.
    Там же. С.391.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.505.
    Там же. С.472.
    Там же. С.477M478.
    Там же. С.381.
    Там же. С.473.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.130.

    102
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19

    Частина V. Від шлюбного вівтаря
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.479.
    Рукопис 1. 1888.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С. 477.
    Рукопис 17. 1891.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.474M475.
    Там же. С.475M477.
    Рукопис 1. 1888.

    [129M130]

    Частина VI

    Новий дім

    Розділ 19

    ДЕ ПОВИНЕН ЗНАХОДИТИСЯ ДІМ?

    Принципи, котрими необхідно керуватися при виборі місця розтаO
    шування дому. Бог бажає, щоб ми, вибираючи дім, передусім
    замислилися над тим, який моральний і релігійний вплив справM
    лятиме на нас і наші сім’ї оточення, в якому перебуватимемо1.
    Ми повинні обирати таке товариство, котре найбільшою міM
    рою сприятиме нашому духовному прогресові, використовуюM
    чи для цього всі можливості. Сатана ставитиме чимало перешM
    код, аби зробити наш шлях до небес якомога тяжчим. Ми можеM
    мо опинитись у тяжкому становищі, оскільки багато хто потM
    рапляє не в таке оточення, в котрому хотів би жити. Однак не
    наражайте себе свідомо на небезпеку, обираючи оточення, вплив
    якого може бути несприятливим для становлення християнсьM
    кого характеру. Коли обов’язок закликає нас до цього, ми маємо
    виявляти подвійну пильність й ревно молитися, щоб за благоM
    даттю Христа встояти перед моральним розтлінням2.
    Євангеліє навчає нас оцінювати речі за їхньою справжньою
    вартістю. Намагайтеся придбати те, що має найбільшу цінність і
    є неминущим. Цю науку радимо засвоїти тим, на кого покладеM
    на відповідальність за вибір місця для дому. Не дозволяйте собі
    втрачати з поля зору найвищу мету...
    Шукаючи місця для розташування дому, пам’ятайте про
    цю мету. Не керуйтеся прагненням розбагатіти, вимогами моM
    ди чи світськими звичаями. Враховуйте чинники, які сприяM
    тимуть простоті, чистоті, здоров’ю — тобто матимуть справM
    жню цінність...
    Замість того, щоб жити там, де можна бачити лише твориво
    людських рук, де картини і звуки довкілля часто навіюють неM
    добрі думки; де метушня і шум викликають втому та неспокій,
    ідіть туди, де ви зможете споглядати Божі діла. Знайдіть духовM
    ний спокій у красі, тиші й величі природи. Зверніть свій погляд
    на зеленіючі лани, діброви й гори. Подивіться на блакитне неM

    [133M134]

    Розділ 19. Де повинен знаходитися дім?

    105

    бо, незахмарене міським пилом і димом, дихайте цілющим поM
    вітрям Небес3.
    Перший дім — зразок для нас. Оселя наших прабатьків мала
    бути зразком житла для їхніх дітей, коли вони заселятимуть земM
    лю. Ця оселя, прикрашена рукою Самого Бога, не була розкішM
    ним палацом. Людська гордість знаходить задоволення у величM
    них, дорогих спорудах і пишається витворами власних рук; але
    Бог поселив Адама у саду. Такою була його оселя. Її куполом
    було блакитне небо; земля з її вишуканими квітами та килимом
    із живої зелені — підлогою; пишні крона прекрасних дерев —
    наметом. Стіни цієї оселі були чудово прикрашені рукою велиM
    кого Творця. Оточення, в якому перебувала свята пара, повинно
    бути наукою для всіх часів: правдиве щастя людина знаходить
    не в тому, щоб догоджати гордощам, не в прагненні до розкоші,
    а в спілкуванні з Богом через Його творіння.
    Якби люди приділяли менше уваги штучному, а прагнули до
    простоти, то були б набагато ближчими до здійснення Божого
    задуму щодо їхнього створення. Гордощі й марнославство ненаM
    ситні, але справді мудрі люди знайдуть найвищу насолоду в джеM
    релі радості, яке Бог зробив доступним для всіх4.
    Божий вибір земної домівки для Його Сина. Ісус прийшов на цю
    землю, щоб звершити найвеличнішу справу в історії людства.
    Посланець Божий, Він прийшов, щоб показати, як слід жити,
    аби досягти найкращих результатів. Які ж умови створив
    всемогутній Отець для Свого Сина? Дім у відлюдді ГалілейсьM
    ких гір; родина, що живе чесною працею, шанує почуття власM
    ної гідності, провадить просте життя, щоденну боротьбу з трудM
    нощами та злиднями, цінує самопожертву, ощадливість, сповM
    нене терпіння і радістю служіння; години дослідження Писань з
    матір’ю біля розгорнутого сувою, світанкова й вечірня тиша зеM
    леної долини, святе служіння природи, роздуми про творіння і
    Провидіння, спілкування з Богом, — такими були умови і можM
    ливості Ісуса в ранні роки Його життя5.
    Сільські оселі в обітованій землі. Виховання, розпочате в пустелі,
    було продовжене в обітованій землі в умовах, що сприяли формуM
    ванню добрих звичок. Люди не скупчувалися у містах; кожна
    родина мала своє земельне володіння, що приносило всі необхідні
    для здоров’я благословення простого, незіпсованого життя6.

    106

    Частина VI. Новий дім

    [134M135]

    Вплив середовища на характер Йоана. Йоан Хреститель, предM
    теча Христа, отримав початкове виховання від батьків.
    Переважну частину життя він провів у пустелі... Йоан відмоM
    вився від задоволень і розкоші міського життя, обравши сувору
    школу пустелі. Усе, що оточувало його, сприяло формуванню
    таких звичок, як простота і самозречення. Перебуваючи далеко
    від галасливого світу, він навчався від природи, засвоюючи уроM
    ки божественного відкриття і Провидіння... З дитячих років він
    пам’ятав про місію, що чекала на нього, і прийняв цей святий
    обов’язок. Самотність пустелі була для нього бажаним притулM
    ком, втечею від суспільства, наскрізь просякнутого підозрілісM
    тю, невір’ям і нечистотою. У боротьбі зі спокусами він не поклаM
    дався на власну силу й уникав постійного контакту зі злом, щоб
    не втратити відчуття його надзвичайної гріховності7.
    Iнші достойні мужі, що зростали у сільських оселях. Те саме можM
    на сказати про переважну більшість найкращих і найблагородніM
    ших мужів усіх часів. Прочитайте історії з життя Авраама, Якова
    та Йосифа; Мойсея, Давида і Єлисея. Дослідіть життя мужів пізM
    нішого періоду, котрі, обіймаючи відповідальні посади, були гідM
    ними виявленого їм довір’я.
    Як багато з них виховувалися у сільських оселях, не маючи
    уявлення про розкіш. Їхня молодість не проходила в розвагах.
    Багатьом доводилося боротися з бідністю й нестатками. Вони
    рано привчилися до праці, а їхнє активне життя на свіжому поM
    вітрі сприяло зміцненню та шліфуванню здібностей. Змушені
    покладатися на власні сили, вони навчилися боротися з трудноM
    щами і долати перешкоди. Виховуючи в собі мужність і напоM
    легливість, вони також вчилися бути впевненими у своїх силах
    та володіти собою. Захищені значною мірою від лихого товарисM
    тва, вони знаходили втіху в простих задоволеннях і здоровому
    спілкуванні. Ці мужі віри були невибагливими у своїх смаках і
    стриманими у звичках. У житті вони керувалися Божими принM
    ципами і зростали чистими, сильними і правдивими. Покликані
    до виконання справи свого життя, вони віддали їй усі фізичні й
    розумові сили, бадьорість духу, здатність планувати і виконуM
    вати те, що накреслено, й наполегливо опиратися злому; все це
    зробило їх могутньою доброю силою у світі8.

    [135M136]

    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8

    Розділ 19. Де повинен знаходитися дім?

    Патріархи і пророки. С.169.
    Вісті для молоді. С.419.
    Служіння зцілення. С.363,366M367.
    Патріархи і пророки. С.49M50.
    Служіння зцілення. С.365M366.
    Там же. С.280.
    Свідоцтва для Церкви. Т.8. С.221.
    Служіння зцілення. С.365.

    107

    Розділ 20

    СІМ’Я Й МІСТО

    Небезпеки міського життя. Міське життя позбавлене правM
    дивих цінностей та природної простоти. Жагуче бажання воM
    лодіти грошима, збуджуючі видовища й пошуки розваг, прагM
    нення до всього показного, розкіш і марнотратство — ось заM
    соби, що відвертають розум величезної маси народу від справM
    жньої мети життя. Вони відкривають двері для безлічі пороM
    ків, які справляють на молодь майже нездоланний вплив. ОдM
    нією з найвитонченіших і небезпечних спокус, що підстерігає
    дітей і молодь, є любов до задоволень. Нескінченні свята, ігM
    ри, змагання з верхової їзди приваблюють тисячі людей, і виM
    хор збуджуючих задоволень несе їх чимдалі від реальних житM
    тєвих обов’язків. Гроші, які варто було б зберегти на корисM
    нішу справу, витрачаються на розваги1.
    Загроза для здоров’я. Міське середовище часто є небезпечM
    ним для здоров’я. Постійна вірогідність контакту з хворими
    людьми, забруднені повітря й вода, нечиста їжа, темні, нездоM
    рові оселі, переповнені мешканцями, — це лише деякі проблеM
    ми міського життя.
    Бог не мав наміру, щоб люди скупчувалися у містах, живучи
    у тісних приміщеннях. На початку оселивши наших прабатьків
    серед прекрасних пейзажів і звуків, Він бажає, щоб це приносиM
    ло нам радість і сьогодні. Чим більше підпорядковуємо власне
    життя Божому первісному плану, тим більш вірогіднішою стає
    можливість мати здорове тіло, дух і душу2.
    Розсадники зла. Міста сповнені спокус. Отже, свою роботу
    маємо планувати так, щоб уберегти нашу молодь, наскільки це
    можливо, від морального занепаду3.
    Дбайливо оберігайте дітей і молодь. Їм потрібно знаходитися
    якомога далі від розсадників зла, котрими є наші міста4.
    Метушня й галас. Немає волі Божої на те, щоб Його народ
    мешкав у містах з їхньою постійною метушнею й галасом. ОбеM

    [137M138]

    Розділ 20. Сім'я й місто

    109

    рігайте від цього своїх дітей, тому що життя, яке проходить у
    поспіху, напруженні та шумі, повністю їх деморалізує5.
    Проблеми праці. Внаслідок діяльності різних трестів, трудоM
    вих спілок і в результаті страйків умови життя у містах стають
    дедалі тяжчими. На нас чекають серйозні проблеми, і для багаM
    тьох сімей виникне необхідність залишити міста6.
    Погибель осьOось надійде. Близький той час, коли великі місM
    та будуть зметені з лиця землі; всі почують застереження про
    суди, що наближаються7.
    О, якби Божий народ усвідомлював, що незабаром будуть
    знищені тисячі міст, які нині майже цілковито поринули в ідоM
    лопоклонство!8.
    Задля світських інтересів і користолюбства часто батьки зовM
    сім не піклуються про те, щоб діти зростали в тому оточенні, яке
    справляє на них добрий вплив. Обираючи місце для дому, вони
    більше думають про світські інтереси, аніж про моральне й соціM
    альне оточення. Таким чином діти знаходять собі спілкування,
    яке не сприяє формуванню благочестя й становленню христиM
    янського характеру...
    Батьки, ви засуджуєте хананеїв за те, що ті приносили у жерM
    тву Молоху дітей, а що робите самі? Спочатку ви приносите своM
    єму богові, що зветься мамоною, найдорожчу жертву, а пізніше,
    коли ваші діти виростають без любові, з поганими рисами хаM
    рактеру, коли їхні вчинки переконливо свідчать про відсутність
    у них побожності й про схильність до невірства, ви починаєте
    звинувачувати віру, котру визнаєте, в тому, що вона нібито виM
    явилася безсилою, для їх спасіння. Ви пожинаєте те, що посіяли
    — плоди власної егоїстичної любові до світу й нехтування засоM
    бами благодаті. Ви обрали для своїх сімей середовище, котре не
    було позбавлене спокус, а ковчегом Божим — вашою славою і
    захистом — знехтували, тому й Господь не здійснив дива, щоб
    визволити ваших дітей від спокуси9.
    Міське життя не дає жодних переваг. На сотню людей не знайM
    деться жодної, котра стала б кращою у фізичному, розумовому
    й духовному плані через те, що мешкає у місті. Віру, надію, люM
    бов і щастя можна набагато більшою мірою знайти у відлюдних
    місцях — серед полів, гір і лісів. Заберіть своїх дітей від міських
    пейзажів і звуків, від гуркоту й шуму міського транспорту; їхній

    110

    Частина VI. Новий дім

    [139M140]

    розум і дух стануть здоровішими. Тоді буде легше донести до
    їхніх сердець істину Слова Божого10.
    Поради тим, які переїздять зі сільської місцевості до міста. БагаM
    то батьків залишають свої сільські оселі задля міста, вважаючи,
    що це більш вигідне й зручне місце. Але, йдучи на такий крок,
    вони наражають власних дітей на численні та великі спокуси.
    Хлопці, не маючи чим зайнятися, отримують «вуличне вихоM
    вання»; вони починають поступово псуватися, поки не втраM
    тять усякий інтерес до того, що є добрим, чистим і святим. Було
    б набагато краще, якби батьки залишилися зі своїми сім’ями у
    сільській місцевості, де все сприяє формуванню фізичної й роM
    зумової сили. Нехай молодь вчиться обробляти землю; втомивM
    шись після трудового дня, юнаки й дівчата засинатимуть соM
    лодким, невинним сном.
    Через недбалість батьків молодь у наших містах духовно заM
    непадає, опоганюючи душі перед Богом. Неробство завжди призM
    водитиме до таких наслідків. Богадільні, в’язниці та шибениці
    — сумні наслідки, до яких призводить нехтування батьківсьM
    кими обов’язками11.
    Краще пожертвувати всіма інтересами світу, аніж наражати
    на небезпеку дорогоцінні душі, що були довірені вашій опіці.
    Спокуси напосідатимуть на них, тому їх необхідно навчити, як
    їх зустрічати. Але ваш обов’язок — усунути кожний вплив, пеM
    ремогти кожну звичку і розірвати будьMякий зв’язок, що стриM
    мують вас і ваші сім’ї від вільного, відкритого і щирого посвяM
    чення Богові.
    Замість перенаселеного міста шукайте місце у відлюдді, де
    ваші діти, наскільки це можливо, будуть захищені від спокус, де
    ви зможете навчити і виховати їх корисними членами суспільсM
    тва. Пророк Єзекіїль перераховує причини, що призвели Содом
    до гріха і знищення: «Пиха, ситість їжі та неробство були в неї
    та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла»
    (Єзек.16:49). Хто не бажає зазнати долі, котра спіткала Содом,
    нехай остерігаються ходити шляхами, що накликали Божі суди
    на це зіпсоване місто12.
    Коли Лот прийшов у Содом, він мав твердий намір уберегти
    себе і свою сім’ю від зла. Але зазнав повної поразки. Розтлінний
    вплив міста позначився на його вірі, а зв’язок його дітей з мешM

    [141M142]

    Розділ 20. Сім'я й місто

    111

    канцями Содома певною мірою об’єднав інтереси Лота з їхніми.
    Наслідки цього відомі. Як і раніше, багато людей припускаютьM
    ся подібної помилки13.
    Поставте собі за мету обирати місце для власного житла якоM
    мога далі від Содома і Гоморри. Тримайтеся далі від великих
    міст. Якщо це можливо, оселяйтесь у затишку сільської місM
    цевості, навіть коли це не дасть вам змоги стати багатими. ОбиM
    райте таке місце, де вплив на вас і вашу родину буде найблаM
    готворнішим14.
    Я отримала від Господа завдання застерегти Божий народ,
    щоб він не вирушав у міста в пошуках осель для своїх сімей.
    Мені доручено сказати батькам і матерям: подбайте про те, щоб
    ваші діти не залишали рідних домівок15.
    Прийшов час залишати міста. Вістка, яку я маю для вас, поляM
    гає в тому, щоб ви і ваші сім’ї покинули міста16.
    Настав час — Бог це відкриває — виїжджати сім’ями із міст.
    Дітей необхідно перевезти у сільську місцевість. Нехай батьки
    підшукають відповідне місце, наскільки дозволяє їхній достаток.
    Будинок може бути невеликим, але обов'язково з присадибною
    ділянкою, яку можна обробляти17.
    Перш ніж страхітлива кара прийде на мешканців землі, ГосM
    подь закликає усіх справжніх ізраїльтян приготуватися до ціM
    єї події. Батькам Він посилає закликMзастереження: зберіть діM
    тей по своїх домівках; відокремте їх від тих, які зневажають
    Божі Заповіді, навчають злому і чинять зло. Залишайте великі
    міста якнайшвидше!18
    Бог допоможе Своєму народові. Батьки можуть придбати невеM
    ликі будинки у сільській місцевості разом із землею, на якій
    посадять фруктові дерева, вирощуватимуть овочі й фрукти, щоб
    замінити ними м’ясо, яке отруює кров. У такій місцевості діти
    будуть позбавлені шкідливого впливу міського життя. Бог доM
    поможе Своєму народові знайти такі оселі за межами міста19.
    1
    2
    3
    4
    5
    6

    Служіння зцілення. С.364.
    Там же. С.365.
    Сільське життя. С.30.
    Там же. С.12.
    Там же. С.30.
    Служіння зцілення. С.364.

    Частина VI. Новий дім

    112
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19

    Євангелізм. С.29.
    Рев'ю енд Геральд. 1903. 10 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.320.
    Сільське життя. С.13.
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 13 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.232M233.
    Патріархи і пророки. С.168.
    Рукопис 57. 1897.
    Сільське життя. С.12M13.
    Там же. С.30.
    Там же. С.24.
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.195.
    Медичне служіння. С.310.

    [142]

    Розділ 21

    ПЕРЕВАГИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

    З ділянкою землі та вигідним будинком. Як тільки трапляється
    така нагода, батьки повинні споруджувати будинки для своїх
    дітей у сільській місцевості1.
    Батьки й матері, які мають ділянку землі й вигідний будинок,
    — це королі й королеви2.
    Не вважайте втратою те, що ви залишаєте місто задля сільсьM
    кої місцевості. Тут щедрі благословення чекають на тих, хто баM
    жає скористатися ними3.
    Життя у сільській місцевості — запорука матеріальної безпеки.
    Господь знову й знову радить нашому народові залишати міста
    та оселятись у сільській місцевості, де вони могли б займатися
    власним господарством, бо в майбутньому проблема купівлі й
    продажу стане серйозною. Сьогодні ми повинні прислухатися до
    поради, яка знову й знову дається нам. Залишайте міста і оселяйM
    тесь у сільських районах, де будинки знаходяться далеко один від
    одного і де ви будете вільні від посягання ворогів4. (Більш детальM
    ну пораду з цього питання знайдете у книзі «Сільське життя»).
    Порада мешканцям міста. Було б добре, якби ви залишили тяжM
    кі турботи і знайшли притулок у сільській місцевості, де вплив,
    що викликає моральне розтління молоді, не відчувається так
    сильно. Щоправда, в селі ви не будете цілковито позбавлені
    труднощів і турбот, але врятуєте себе там не від одного зла і
    закриєте двері перед потоком спокус, які загрожують вашим
    дітям. Молодь має потребу в якомусь занятті, щоб її життя не
    було одноманітним.
    Одноманітність домашньої обстановки робить юнаків і дівM
    чат неспокійними, стурбованими; вони починають шукати тоM
    вариства розпусних міських мешканців, отримуючи таким чиM
    ном «вуличне виховання»...
    Життя у сільській місцевості буде надзвичайно корисним для
    них; активний спосіб життя на свіжому повітрі дасть здоров’я для

    114

    Частина VI. Новий дім

    [143M144]

    душі й тіла. Було б добре, щоб біля дому був сад, у якому діти могли
    б працювати; це буде для них розвагою і корисною зайнятістю.
    Догляд за рослинами й квітами сприяє формуванню витонM
    ченого смаку та здорового розуму, а знайомство з корисним і
    прекрасним творивом Божим справляє очищувальний і облагоM
    роджуючий вплив на розум і дух, спрямовуючи їх до Творця й
    Володаря усього5.
    Рясні благословення, обіцяні селянам. Земні надра приховують
    у собі благословення для тих, які мають волю і наполегливість,
    щоб здобувати її скарби. Чимало землеробів не отримують досM
    татньої віддачі від землі, тому що ставляться до своєї праці як до
    принизливої роботи; вони не бачать у ній благословення ні для
    себе, ні для своїх сімей6.
    Праця, що оживлює розум та вдосконалює характер. Трудівник,
    який старанно обробляє землю, зауважить, що ця праця допоM
    магає йому знайти скарби, про які він і не мріяв. Ніхто не може
    мати успіху в землеробстві або садівництві, якщо не обізнаний зі
    законами, що діють у них. Необхідно знати особливості кожноM
    го виду рослин, які потребують неоднакового грунту й обробки,
    тому знання цих законів — запорука успіху. Старанність, яка
    потрібна під час пересадки рослини, аби не пошкодити корінM
    ців; при догляді за молодими рослинами, підрізуванні й полиM
    ванні; захисті вночі від морозів, а вдень від спеки; у боротьбі з
    бур’янами, хворобами і комахамиMшкідниками; у спостереженні
    за зростанням і створенні певних для цього умов, — не лише навM
    чають важливим урокам, необхідним для вдосконалення характеM
    ру, — сама праця є досягненням цього. Виробляючи в собі старанM
    ність, терпіння, уважне ставлення до дрібниць, послух законам
    природи, людина здобуває надзвичайно важливу освіту. Постійне
    спостереження за таємницями життя й красою природи, а також
    доброта, породжена служінням цьому прекрасному Божому твоM
    риву, оживлюють розум, очищають і вдосконалюють характер7.
    Бог буде навчати. Той, Хто навчав Адама і Єву в Едемі догляM
    дати за садом, бажає навчати людей і сьогодні. Є мудрість для
    плугатарів, садівників і сіячів. Земля приховує в собі скарби, і
    Господь бажає, щоб тисячі й десятки тисяч мешканців перенасеM
    лених міст, котрі чекають нагоди щось для себе заробити, стали
    землеробами... Сім’ї, що оселяються у сільській місцевості, зазM

    [145M146]

    Розділ 21. Переваги сільської місцевості

    115

    нають менше спокус. Діти батьків, котрі люблять і бояться БоM
    га, мають в усіх відношеннях більше можливостей познайомиM
    тися з великим Учителем — Джерелом мудрості, приготуватися
    до Небесного Царства8.
    Божий план для ізраїльської землі. Через непослух Богові Адам
    і Єва втратили Едем, і через їхній гріх уся земля опинилася під
    прокляттям. Але якби Божий народ прислухався до Його вказіM
    вок, то до землі повернулися б колишня краса й родючість. Сам
    Бог дав ізраїльтянам вказівки щодо обробітку землі. Вони поM
    винні були співпрацювати з Ним у справі її відновлення. Так
    уся земля під Божим керівництвом могла б стати наочним уроM
    ком духовної істини. Як внаслідок дотримання законів прироM
    ди, даних Богом, земля мала віддавати свої скарби, так і через
    послух Його моральному Законові людські серця повинні були
    відображати якості Його характеру9.
    Знаходьте духовні повчання в щоденному житті. Бог оточив нас
    чарівною природою, щоб привернути і зацікавити людський роM
    зум. Він воліє, щоб ми поєднали красу природи з Його характеM
    ром. Якщо ми старанно досліджуємо книгу природи, то побачиM
    мо, що вона дає багату поживу для роздумів про безмежну люM
    бов і силу Божу10.
    Христос пов’язував Своє вчення не лише з днем відпочинку,
    а й з трудовим тижнем... В оранці й сіянні, в обробітку землі та у
    жнивах Він навчає нас бачити дію Його благодаті в людських
    серцях. Бог бажає, щоб у кожній корисній праці, в кожній житM
    тєвій ситуації ми знаходили уроки божественної істини. Тоді
    щоденна праця не поглинатиме всю нашу увагу настільки, щоб
    ми забували про Бога; вона постійно нагадуватиме нам про наM
    шого Творця і Відкупителя. Через усі домашні клопоти і заняття
    червоною ниткою проходитиме думка про Бога. У красі й величі
    природи ми побачимо славу Його лиця. Ми постійно засвоюватиM
    мемо нові уроки небесної істини та зростатимемо в Його чистоті11.
    Природою і людьми керують подібні закони. Великий Учитель
    виводив Своїх слухачів на лоно природи, аби вони могли почуM
    ти голос, Який промовляє в усьому творінні; і коли їхні серця
    пом’якшувалися, а розум ставав сприятливим, Він допомагав
    їм зрозуміти духовний зміст тих картин, на яких спинявся їхній
    погляд... В Його науці було щось таке, що могло зацікавити

    116

    Частина VI. Новий дім

    [147M148]

    будьMякий розум і промовляло до кожного серця. Таким чиM
    ном, щоденна праця не здавалася вже звичайним коловоротом
    справ, позбавлених думок про високе і вічне, а поставала у ноM
    вому світлі, звеличувалася завдяки постійному нагадуванню про
    невидимі, духовні речі.
    Так повинні навчати й ми. Нехай діти вчаться бачити в приM
    роді вияв Божої мудрості й любові; нехай птахи, квіти й дерева
    викликають роздуми про Нього; нехай усе видиме спрямовує
    увагу дітей на невидиме, а явища природи стануть засобами, що
    навчають божественній істині. Якщо вони вчаться засвоювати
    уроки, що містяться в усьому творінні та щоденних життєвих
    досвідах, пояснюйте їм, що ті самі закони, які керують прироM
    дою і подіями життя, повинні керувати і нами; що вони дані для
    нашого добра і лише через дотримання їх ми можемо знайти
    справжнє щастя й успіх12.
    Давайте практичні уроки землеробства. Серед незліченної кількосM
    ті уроків, які пропонують нам різноманітні процеси розвитку житM
    тя, кілька найцінніших містяться у притчі Спасителя про насіння,
    що проростає. З неї можуть навчитися як літні люди, так і молоді...
    Проростання насіння символізує початок духовного життя, а
    розвиток рослин ілюструє становлення характеру... Коли батьM
    ки і вчителі намагаються викласти ці уроки, нехай роблять це на
    практиці; нехай діти самі підготують грунт і посіють насіння.
    Під час роботи батьки або вчителі можуть пояснити їм, що серце
    — це сад, в якому посіяне добре й погане насіння, і як сад повиM
    нен бути приготовлений для природного насіння, так і серце —
    для насіння правди... Ніхто не чекає від цілини, щоб вона відраM
    зу давала врожай. Необхідна старанна, наполеглива праця: приM
    готувати грунт, посіяти насіння і виростити врожай. Так повинM
    но бути і в духовному сіянні13.
    Лихі звички, немов бур’яни. По можливості дім необхідно виM
    бирати за містом, де діти могли б мати землю для обробітку; неM
    хай кожна дитина має свою ділянку. І коли ви вчите їх, як садиM
    ти сад, як готувати грунт для насіння і прополювати бур’яни,
    навчайте також, що необхідно викорінювати непривабливі, згубM
    ні звички. Учіть їх боротися з поганими звичками, як вони боM
    рються з бур’яном на городі. Щоб навчити їх цьому, необхідний
    час, але це сплачується великою мірою14.

    [149M150]

    Розділ 21. Переваги сільської місцевості

    117

    Домашня обстановка — доказ нашої віри. Батьки зобов’язані
    перед Богом зробити атмосферу сім’ї такою, щоб вона відповіM
    дала істині, яку вони визнають. Тоді батьки зможуть давати праM
    вильні уроки своїм дітям, а діти вчитимуться ототожнювати земM
    ну домівку з небесною. Наскільки це можливо, земна сім’я має
    стати взірцем сім’ї небесної. Спокуса потурати тому, що є низьM
    ким і порочним, значною мірою втратить свою силу. Дітей треба
    навчати, що на землі вони лише проходять випробування і шкоM
    лу, аби стати мешканцями осель, які Христос готує для тих, що
    люблять Його і виконують Заповіді. Це найвищий обов’язок
    батьків, який вони покликані виконати15.
    Батьки, оселяйтесь у сільській місцевості! Поки Бог даватиме
    мені силу промовляти до нашого народу, я буду продовжувати
    закликати батьків залишати міста й оселятись у сільській місцеM
    вості, де вони зможуть обробляти землю й засвоювати уроки
    простоти і непорочності з книги природи. Творива природи —
    мовчазні служителі Господні, дані нам для того, щоб навчити
    духовним істинам. Вони говорять про Божу любов і звіщають
    мудрість великого Митця.
    Я люблю красиві квіти. Вони нагадують про Едем, вказуюM
    чи на блаженну країну, в яку ми увійдемо, якщо залишимось
    вірними. Господь спонукає мене замислитися над цілющими
    властивостями квітів і дерев16.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16

    Сільське життя. С.12.
    Основи християнського виховання. С.327.
    Сільське життя. С.14.
    Там же. С.9M10.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.136.
    Основи християнського виховання. С.326M327.
    Виховання. С.111M112.
    Основи християнського виховання. С.326.
    Наочні уроки Христа. С.289.
    Вістки для молоді. С.365M366.
    Наочні уроки Христа. С.26M27.
    Виховання. С.102M103.
    Там же. С.104M105,111.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.124.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.144.
    Лист 47. 1903.

    Розділ 22

    БУДІВНИЦТВО
    ТА ОБЛАДНАННЯ ЖИТЛА

    Потурбуйтесь про вентиляцію, сонячне світло і дренаж. При буM
    дівництві будинку, призначеного для громадських потреб чи
    житла, необхідно потурбуватися про те, щоб у домі була добра
    вентиляція і достатня кількість сонячного світла. Церкви й класM
    ні кімнати часто не відповідають таким вимогам. Відсутність
    належної вентиляції значною мірою є причиною того, що люди
    перебувають у стані сонливості й отупіння, що зводить нанівець
    вплив не однієї проповіді й робить працю вчителя важкою та
    неефективною.
    Наскільки можливо, всі будівлі, призначені для житла, баM
    жано будувати на височині, де суха земля. Це збереже від волоM
    гості в домі... До цієї вимоги часто ставляться надто легковажно.
    Постійне погіршення стану здоров’я, серйозні захворювання,
    зокрема на малярію, висока смертність часто зумовлені зайвою
    вологістю на низинах з поганим дренажем.
    При спорудженні будинків особливо важливо забезпечити
    хорошу вентиляцію і достатню кількість сонячного світла. До
    кожної кімнати постійно повинно надходити свіже повітря раM
    зом із сонячним світлом. Спальню також доцільно спланувати
    так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря цілодобово. КімM
    нату не можна використовувати як спальню, якщо до неї немає
    доступу свіжого повітря й сонячного світла. У багатьох випадM
    ках у спальні доцільно мати пристрій для обігрівання, щоб у хоM
    лодну чи сиру погоду в ній було тепло й сухо.
    Кімната для гостей потребує такої ж уваги, як і кімнати, що
    знаходяться у постійному користуванні. У ній має бути достатM
    ньо повітря й сонячного світла; вона повинна бути обладнана
    пристроєм для обігрівання, щоб у ній не було вологого, застояM
    ного повітря, як це завжди трапляється з приміщеннями, якими
    рідко користуються. Той, хто спить у кімнаті, недоступній для

    [151M152]

    Розділ 22. Будівництво та обладнання житла

    119

    променів сонячного світла, або в ліжку, яке не було старанно
    просушене й провітрене, наражає на небезпеку власне здоров’я,
    а то й життя...
    Ті, котрі опікуються людьми похилого віку, повинні пам’ятаM
    ти, що вони мають особливу потребу в теплих, зручних кімнаM
    тах. З роками людина слабшає, у неї залишається усе менше сил,
    щоб чинити опір хвороботворному впливові. Тому люди похиM
    лого віку мають велику потребу в достатній кількості свіжого й
    чистого повітря, сонячного світла1.
    Уникайте низовин. Якщо ми бажаємо, щоб у наших оселях усі
    були здоровими й щасливими, то повинні будувати їх у місцях,
    недоступних для шкідливих випарів і туманів, притаманних ниM
    зинам, забезпечити вільний доступ свіжого повітря й сонячного
    світла — цих життєдайних засобів, які посилають нам небеса.
    Звільніться від важких штор, відчиніть вікна і ставні, не дозвоM
    ляйте, щоб кручені рослини, якими б гарними вони не були,
    затіняли вікна, а дерева росли близько біля вікон, заступаючи
    сонячне світло. Від сонячного світла можуть вигоріти штори,
    килими, а рами картин втратити свій блиск, зате щічки дітей
    матимуть здоровий, свіжий рум’янець2.
    Подвір’я біля дому. Подвір’я, прикрашене деревами і кущами,
    що ростуть на певній відстані від дому, також благотворно вплиM
    ває на сім’ю та здоров’я її членів. І навпаки, густо посаджені
    дерева і кущі, що ростуть біля дому, створюють нездорову атM
    мосферу, бо заважають вільній циркуляції повітря, заступають
    сонячне світло. Через це у будинку накопичується вологість,
    особливо в сиру погоду3.
    Вплив природної краси на сім’ю. Бог любить прекрасне. Він
    зодягнув у красу небо й землю і з батьківською радістю спостеM
    рігає за тим, як Його діти насолоджуються творивом Його рук.
    Він бажає, щоб наші оселі оточувала природна краса.
    Майже усі мешканці сільських районів, навіть найбідніші,
    можуть мати біля дому невеликий трав’янистий газон, де росM
    туть кілька тінистих дерев, квітучі кущі або запашні квіти. Вони
    тішитимуть членів сім’ї значно більше, ніж будьMякі штучні прикM
    раси, справлятимуть на домашнє життя пом’якшуючий, очиM
    щувальний вплив, зміцнюючи любов до природи та об’єднуюM
    чи членів сім’ї з Богом4.

    120

    Частина VI. Новий дім

    [152M153]

    Умеблювання дому має бути простим. Захоплення тим, що не є
    природним, позбавляє нас багатьох благословень і радощів, заваM
    жає провадити корисне життя. Бажання обставити свій дім вишуM
    каними, дорогими речами призводить не лише до матеріальних
    витрат, а й позбавляє нас того, що в тисячу разів дорожче. Це баM
    жання приносить у дім важкий тягар турбот, праці й клопотів.
    Нехай умеблювання вашого дому буде простим і невибаглиM
    вим, зручним у користуванні, яке легко утримувати в чистоті або
    замінити без значних витрат. Виявляючи смак, ви можете зробити
    просту домівку привабливою, якщо в ній панують любов і мир5.
    Щастя полягає не в зовнішній парадності. Чим простішим
    буде порядок у домі з добре налагодженим управлінням, тим щасM
    ливішою буде сім’я6.
    Уникайте духу суперництва. Життя робить розчарованими і
    втомленими багатьох людей внаслідок непотрібної праці, котM
    рою вони обтяжують себе для того, щоб догодити існуючим звиM
    чаям. Вони постійно занепокоєні тим, щоб задовольнити потреM
    би, породжені розкішшю та модою... Великі видатки, клопоти і
    копітка праця, витрачені на те, що само по собі не є шкідливим,
    але без чого можна було б обійтися, набагато просунули б справу
    Божу вперед, якби використовувалися для благородної мети. ЛюM
    ди прагнуть до так званого розкішного життя і жертвують здоM
    ров’ям, силами і коштами, аби придбати його. Нікчемний дух
    суперництва панує серед людей такого класу, викликаючи в них
    бажання перевершити один одного у витратах на одяг і предмети
    домашнього вжитку. Значення слова «дім» спотворене, воно звоM
    диться лише до поняття чогось такого, що «має чотири стіни і
    заповнене вишуканими меблями і прикрасами», тоді як його
    мешканці перебувають у постійному напруженні, задовольняM
    ючи вимоги моди у різних сферах життя7.
    Велика кількість нещасливих у сімейному житті через те, що
    забагато уваги приділяють зовнішньому виглядові. Вони напоM
    легливо працюють і витрачають величезні кошти, аби справити
    враження на своїх знайомих, котрі, насправді, зовсім не цікавM
    ляться ними та їхнім добробутом. Одна за одною з’являються
    речі, нібито необхідні для домашнього вжитку, накопичуються
    дорогі предмети, котрі хоча й тішать око та задовольняють поM
    чуття пихи й марнославства, проте аж ніяк не додають комфорту

    [153M155]

    Розділ 22. Будівництво та обладнання житла

    121

    сім’ї. А між тим для того, щоб придбати їх, було витрачено багато
    сил, терпіння і дорогоцінного часу, котрі необхідно було віддати
    на служіння Господеві.
    Дорогоцінна благодать Божа стала другорядною справою,
    поступившись предметам, що не мають істотного значення; баM
    гато хто, захопившись накопиченням речей для власного задоM
    волення, втрачає радість і щастя. Вони доходять висновку: все
    це майно не може дати задоволення, на яке вони розраховували.
    Нескінченний коловорот праці, турботи про те, як би прикраM
    сити свій дім, щоб викликати захоплення гостей та сторонніх
    відвідувачів, призводять до марних витрат часу і коштів. Усе це
    накладає на шию рабське ярмо, що так тяжко носити8.
    Два візити. У деяких сім’ях працюють більше, ніж потрібно.
    Чистота і порядок необхідні для домашнього затишку і вигоди,
    але ці чесноти не повинні призводити до крайнощів, роблячи
    життя мешканців дому нещасливим, сповненим тяжкої та нудM
    ної праці. У домівках деяких людей, яких ми високо цінуємо,
    спостерігається така пунктуальність у розміщенні меблів та інM
    ших речей, що це стає настільки ж неприємним, як і безлад у
    домі. Ця одержимість виявляється у бажанні зберегти ідеальний
    порядок і позбавляє спокою й відпочинку, які людина хоче отM
    римати від правдивого домашнього вогнища.
    Вам буде неприємно під час відвідин ваших дорогих друзів
    спостерігати за тим, як віник і ганчірка, якою збирають порох,
    не припиняють своєї роботи ні на мить, а час, коли ви бажали б
    насолоджуватися спілкуванням з ними, використаний на те, щоб
    прибирати в домі, зазираючи в усі кутки у пошуках пилинок або
    павутиння. Хоча це може робитися на знак поваги до вас, проте
    вам буде боляче від думки, що ваші друзі цінують чистоту в домі
    більше, ніж спілкування з вами.
    Повною протилежністю таким сім’ям є дім, який ми відвіM
    дали минулого літа (1876 р.). Кілька годин, котрі ми провели
    там, не були витрачені на даремну роботу або на те, що можна
    зробити в інший час; ми відпочили приємно і корисно — душею
    і тілом. Цей дім міг би служити за взірець затишку й вигоди,
    хоча й не був розкішно умебльований. В усіх кімнатах багато
    сонячного світла і свіжого повітря, що є важливішим за найдоM
    рожчі прикраси. Відсутні одноманітність у меблюванні кімнат і

    122

    Частина VI. Новий дім

    [155M156]

    суворий порядок, які набридають і втомлюють — у виборі мебM
    лів спостерігалась приємна різноманітність.
    З крісел переважали кріслаMгойдалки або зручні стільці. Хоча
    вони не були всі одного й того ж самого гатунку, зате добре піM
    дібрані для зручності усіх членів сім’ї. Тут були низенькі кріслаM
    гойдалки з подушками, а також високі з прямими спинками крісM
    ла, великі, місткі й зручні маленькі, також були канапи; і все
    ніби промовляло: сідайте й відпочивайте. На столах лежали книги
    й папери. Усе було акуратним і привабливим, але без того
    суворого порядку, який, здавалось, попереджає вас: не торкайM
    тесь ні до чого, щоб не зрушити речей зі свого місця.
    Матеріальне становище господарів цього приємного дому
    давало змогу їм умеблювати й прикрасити своє житло дорогими
    речами, але вони виявили мудрість, обравши вигоду, а не зовM
    нішню парадність. У домі не було нічого, що можна було би вваM
    жати занадто добрим для загального користування; а ставні та
    штори не були зачинені, аби врятувати килими від вигорання на
    сонці, а меблі — від потьмяніння. Сонячне світло й повітря, дані
    Богом; пахощі квітів, що росли в саду, також наповнювали соM
    бою увесь дім. Звичайно, члени сім’ї цілком відповідали цьому
    дому: веселі й гостинні, вони робили все необхідне для нашої
    зручності, не обтяжуючи надмірною увагою й не викликаючи
    побоювання, що ми завдаємо їм надто багато клопотів. Ми відM
    чували, що цей дім — місце спочинку. Це домашнє вогнище у
    повному розумінні цього слова9.
    Принцип, яким слід користуватися, прикрашаючи оселю. НадM
    мірна суворість та пунктуальність в упорядкуванні дому, котра,
    як ми вже зазначали, є неприємною особливістю багатьох доміM
    вок, не узгоджується з великим планом природи. Бог не планував,
    щоб польові квіти росли на клумбах правильної форми, з чітко
    визначеними бордюрами. Він, як перлини, розсипав їх по зелених
    галявинах, і вони прикрашають землю різноманітністю форм і
    фарб. Лісові дерева також не ростуть у суворо визначеному порядM
    ку. Ми відпочиваємо душею, споглядаючи картини природи —
    ліси, гори й долини, рівнини і річки, — насолоджуючись нескінM
    ченною різноманітністю форм і фарб, красою дерев, кущів і квітів
    цього природного саду, що робить пейзаж чарівним... Тут можуть
    знайти задоволення і відпочинок діти, молодь і старші люди.

    [156M157]

    Розділ 22. Будівництво та обладнання житла

    123

    Цей закон різноманітності може певною мірою знайти втіM
    лення у сім’ї. Умебльовуючи дім, варто подбати про відповідну
    гармонію кольорів і про те, щоб речі узгоджувалися між собою.
    Хороший смак виявляється не в тому, щоб усі предмети інтер’єру
    мали один і той самий візерунок і обивку, або щоб виготовлені
    були з однакового матеріалу; навпаки, для ока набагато приємM
    ніша гармонія різноманітності.
    Але незалежно від того, скромний цей дім чи вишуканий,
    розкішно обставлений чи навпаки, в його стінах не буде щастя,
    якщо дух його мешканців не узгоджується з божественною воM
    лею. Нехай в домі панує радість10.
    Найкраща частина будинку, найбільш сонячні й приємні кімM
    нати, найзручніші меблі повинні належати тим, хто постійно
    проживає в домі. Це зробить оселю привабливою для його мешM
    канців і тих друзів, котрі справді турбуються про нас, на яких ми
    справляємо добрий вплив, а вони, в свою чергу, — на нас11.
    Подбайте про зручність для дітей та їхній добробут. Щоб діти
    відчували себе вдома щасливими і задоволеними, непотрібні розM
    кішне оточення чи дорогі меблі; головне, аби батьки ставилися
    до них з ніжною любов’ю, увагою і турботою12.
    Чотири стіни, розкішні меблі, оксамитові канапи, вишукані
    дзеркала, прекрасні картини ще не створюють «домашнього вогM
    нища», якщо там відсутні взаєморозуміння і любов. Це священM
    не слово не має нічого спільного з пишними оселями, позбавлеM
    ними радості сімейного життя...
    Фактично в такому домі про зручність і добробут дітей думаM
    ють в останню чергу. Діти занедбані матір’ю, яка багато часу
    витрачає на те, щоб усе в домі було пристойним, відповідало виM
    могам світського товариства. Діти зростають невихованими; воM
    ни набувають поганих звичок, стають неспокійними і вередлиM
    вими. Не знайшовши в своєму домі ніякого задоволення, окрім
    прикрих обмежень і заборон, вони намагаються якнайшвидше
    відокремитися від родини. Позбавлені доброго впливу сім’ї та
    чуйного ставлення своїх домашніх, вони без жодного жалю виM
    рушають у великий світ13.
    Не говоріть дітям так, як мені доводилось чути від багатьох
    матерів: «Ця кімната не для тебе. Не сиди на цій канапі, що оббиM
    та єдвабом. Я не дозволяю тобі на неї сідати». А коли вони йдуть

    Частина VI. Новий дім

    124

    [157M158]

    до іншої кімнати: «Ми не хочемо, щоб ви тут галасували». Тоді
    діти ідуть до кухні, але кухарка кричить: «Не заважайте мені тут!
    Не шуміть, геть звідси: ви надокучаєте мені й заважаєте». Куди
    ж вони йдуть, щоб отримати виховання? На вулицю!14
    Доброта і любов дорожчі за розкіш. Занадто багато турбот і клоM
    потів у наших сім’ях і надто мало природної простоти, миру і
    щастя. Менше піклуйтеся про те, що скаже світ, а приділяйте
    більше уваги членам сім’ї. Нехай у стосунках між членами сім’ї
    буде менше показного, характерного для світських правил добM
    рого тону, а значно більше ніжності та любові, радості й христиM
    янської люб’язності. Багатьом треба навчитися, як зробити свій
    дім привабливим, радісним місцем. Вдячні серця, привітні погM
    ляди дорожчі за будьMякі багатства і розкоші, а задоволеність
    простим зробить домівку щасливою, якщо в ній панує любов.
    Коли Ісус, наш Відкупитель, жив на землі, Він, незважаючи
    на Свою божественну гідність, був тихий і покірливий серцем.
    Він став світлом і благословенням для кожної оселі, тому що приM
    носив людям радість і надію, вселяв мужність. О, якби бажання
    нашого серця були скромнішими, якби ми менше прагнули до
    речей, які важко придбати, щоб прикрасити ними власні житла,
    а плекали в собі те, що Бог цінує понад усі скарби — тихий та
    лагідний дух. Простота, лагідність і правдива любов навіть найM
    скромнішу оселю перетворять на рай. Краще з бадьорістю зноM
    сити різні незручності, аніж втратити спокій і любов15.
    1

    Служіння зцілення. С.274M275.
    Там же. С.275.
    3
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.107.
    4
    Служіння зцілення. С.370.
    5
    Там же. С.367M370.
    6
    Ознаки часу. 1877. 23 серпня.
    7
    Там же.
    8
    Ознаки часу. 1884. 2 жовтня.
    9
    Ознаки часу. 1877. 23 серпня.
    10
    Там же.
    11
    Ознаки часу. 1884. 2 жовтня.
    12
    Там же.
    13
    Там же.
    14
    Рукопис 43 а. 1894.
    15
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.621M622.
    2

    Частина VII

    Спадок Господа

    Розділ 23

    ДІТИ — БЛАГОСЛОВЕННЯ

    Сім’я — це Божий задум. Той, Хто дав Адамові Єву як помічM
    ницю... постановив, щоб чоловіки й жінки об’єднувалися у свяM
    тому шлюбі, утворюючи сім’ї, члени яких, увінчані честю, могM
    ли б увійти до небесної родини1.
    Діти — спадок Господа, і ми відповідатимемо перед Ним за
    керування Його надбанням... Нехай батьки з любов’ю, вірою і
    молитвою працюють для своєї сім’ї, щоб, прийшовши до Бога,
    вони могли з радістю сказати: «Ось я та діти, котрих дав мені
    Господь»2 (I.Нав.24:15).
    Порожнім є той дім, у котрому немає дітей. Його мешканцям
    загрожує небезпека стати егоїстами, жити задля власного задоM
    волення, рахуючись лише зі своїми бажаннями та вигодами3.
    Порада бездітній парі. Егоїзму, який виявляє себе в різних форM
    мах залежно від обставин та особливостей людини, необхідно позM
    бутися. Якби ви мали дітей і ваш розум спонукав би вас зосередM
    жувати свою увагу не лише на собі, а піклуватися про них, навчати
    їх і бути для них прикладом, це було б перевагою для вас... Коли
    двоє створюють сім’ю, як у вашому випадку, і не мають дітей, щоб
    виховувати в собі терпіння, витримку і справжню любов, необхідM
    но постійно пильнувати, щоб егоїзм не оволодів вами і ви не стали
    егоцентричні, не вимагали до себе уваги, турботи й зацікавленості,
    які ви не вважаєте за потрібне виявляти до інших людей4.
    Чимало є хворих фізично, розумово і морально внаслідок тоM
    го, що всю увагу вони сконцентровують лише на собі. ВрятуваM
    ти від цього застою могла б лише здорова, життєдіяльна сила
    юнацтва й невгамовна енергія дітей5.
    Опіка дітьми вдосконалює благородні риси характеру. Всі діти
    викликають у мене ніжність і зацікавленість, тому що я сама
    зазнала страждань у ранньому віці. Я брала багатьох дітей і опіM
    кувалася ними, знаходячи у дитячій простодушності велике блаM
    гословення для себе...

    [164M165]

    Розділ 23. Діти — благословення

    127

    Співчуття, терпеливість і любов, необхідні у спілкуванні з
    дітьми, можуть стати благословенням для кожної родини. ВоM
    ни пом’якшать і підкорять вже набуті риси характеру в тих,
    котрим потрібно бути радісними і спокійними. Присутність
    дитини у домі справляє очищувальний вплив і створює заM
    пашну атмосферу. Дитина, вихована у страсі Господньому, стає
    благословенням6.
    Турбота і любов до дітей усувають з нашого характеру груM
    бість, роблять нас ніжнішими і співчутливішими, впливають на
    формування шляхетних рис7.
    Вплив, який справив на Еноха його син. Після народження
    свого першого сина Енох зазнав глибоких досвідів; його
    стосунки з Богом стали ще тіснішими. Як син Божий, він почав
    краще усвідомлювати свій обов’язок. А коли побачив любов
    дитини до нього, свого батька, його простодушне довір’я батьM
    ківській охороні, коли усвідомив всю глибину своєї ніжності
    до синаMпервістка, тоді засвоїв дорогоцінний урок дивної БоM
    жої любові до людей, яка знайшла свій вияв у дарі Божому —
    Його Сині. Він навчився довір’ю, котре діти Божі можуть мати
    до свого небесного Отця8.
    Дорогоцінне довір’я. Діти довірені своїм батькам як найдороM
    гоцінніший набуток, про котрий Бог певного часу вимагатиме
    звіт. Ми повинні приділяти для виховання дітей більше часу,
    більше зусиль і більше молитов. Вони мають велику потребу в
    правильному навчанні...
    Пам’ятайте, що ваші сини і дочки — це молодші члени Божої
    сім’ї. Він доручив вам опікуватися ними, навчати і виховувати
    їх для небес. Ви маєте дати звіт Йому про те, як ви виконуєте
    свій священний обов’язок9.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Служіння зцілення. С.356.
    Наочні уроки Христа. С.195M196.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.647.
    Там же. С.230M231.
    Там же. С.647.
    Лист 329. 1904.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.647.
    Патріархи і пророки. С.84.
    Рев'ю енд Геральд. 1882 13 червня.

    Розділ 24

    КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД СІМ’Ї

    Кричуща несправедливість щодо матері, дітей і суспільства. ІснуM
    ють батьки, котрі, не замислюючись над тим, чи здатні вони
    належним чином утримувати велику сім’ю, наповнюють свій
    дім безпорадними маленькими істотами, які цілком залежать від
    своїх батьків і потребують турботи і науки... Це є кричущою несM
    праведливістю не лише щодо матері, а й до її дітей і суспільства...
    Батьки завжди повинні дбати про щасливе майбутнє для
    своїх дітей. Задля забезпечення сім’ї усім необхідним вони змуM
    шені будуть присвячувати увесь свій час праці, що обкладаM
    ється податками1.
    Перш ніж збільшити склад сім’ї, батьки мають добре подумати
    над тим, чи поява їхніх дітей на світ принесе Богові славу, чи
    безчестя. Вони повинні прагнути прославляти Бога своїм шлюM
    бом упродовж усіх років подружнього життя2.
    Здоров’я матері має важливе значення. Враховуючи відповідальM
    ність, покладену на батьків, добре обміркуйте, чи варто вам маM
    ти дітей. Чи достатньо у матері сили доглядати за ними? Чи в
    батька є можливості для того, щоб дитина отримала правильне
    виховання? Як же інколи мало батьки думають про долю дитиM
    ни! Задоволення пристрасті — це єдине бажання, після чого на
    дружину і матір лягає тягар, який виснажує її здоров’я й енерM
    гію, паралізує духовні сили. Втративши здоров’я і присутність
    духу, вона живе в оточенні своєї численної отари, про яку не
    може дбати так, як їй би хотілось. Не отримавши належного виM
    ховання, діти виростають, щоби безчестити Бога та передавати
    іншим злі нахили свого єства; таким чином поповнюється арміM
    я, котрою сатана керує так, як йому заманеться3.
    Iнші чинники, що необхідно взяти до уваги. Бог бажає, щоби
    батьки поводилися розумно і провадили життя так, аби кожна
    дитина могла отримати належне виховання; нехай матері
    знаходять час і змогу використовувати свої духовні сили для тоM
    го, щоб зробити дітей готовими перебувати у товаристві ангелів.

    [165M166]

    Розділ 24. Кількісний склад сім'ї

    129

    Вони повинні мати мужність поводитися благородно й звершуM
    вати свою справу в страхові й любові Божій, тоді діти стануть
    благословенням для сім’ї і суспільства.
    Чоловік і батько повинен враховувати усе це, щоб дружина і
    матір його дітей не була надто обтяжена клопотами і не занепала
    духом. Він має подбати, щоб мати його дітей не опинилася у
    такому становищі, коли вона неспроможна добре виховати своїх
    численних малюків4.
    Батьки можуть думати про збільшення своїх сімей лише тоді,
    коли впевнені, що їхні діти отримають правильний догляд і виM
    ховання. Поява щороку нової дитини, догляд за якою лягає на
    плечі матері, є великою несправедливістю щодо неї. Часто це
    позбавляє дітей того догляду, виховання і щастя, котрі батьки,
    усвідомлюючи свій обов’язок, повинні давати їм5.
    Порада для батьків, які мають велику сім’ю. Вам необхідно вирішиM
    ти таке питання: чи виховую я дітей для того, щоб зміцнити вплив і
    збільшити ряди сил темряви, чи я вирощую їх для Христа?6
    Якщо ви не здатні керувати своїми дітьми і формувати їхні
    характери відповідно до вимог Божих, то чим менше у вас буде
    дітей, котрі страждають від вашого неправильного виховання,
    тим краще для батьків і суспільства. Якщо діти з ранніх років не
    отримують належної науки і виховання від мудрої, розсудливої
    матері, котра сумлінно керує своїм домом у страхові ГосподньоM
    му, формуючи характери дітей таким чином, щоб вони відповіM
    дали мірилу праведності, то збільшення сім’ї буде вважатися гріM
    хом. Бог дав вам розум і вимагає, щоб ви керувалися ним. БатьM
    ки й матері, якщо ви розумієте, що у вас недостатньо знань, аби
    виховати своїх дітей для Господа, то чому ви не вчитеся цьому?
    Чому, народжуючи дітей, примножуєте лави сатани? Чи задовоM
    лений цим Бог? Якщо ви бачите, що велика сім’я серйозно висM
    нажує ваші ресурси, що діти не сходять з рук матері й в проміжM
    ки часу між пологами вона не в змозі робити те, що вимагається
    від кожної матері, то чому б вам не подумати про наслідки? Кожна
    дитина запозичує життєві сили з материнського запасу, і якщо в
    цьому питанні батько й мати не керуються здоровим глуздом, то
    яким же чином батьки і діти будуть належно приготовлені? ГосM
    подь закликає батьків, щоб вони замислились над цими питанM
    нями у світлі майбутніх вічних реалій7.

    130

    Частина VII. Спадок Господа

    [166M167]

    Економічні міркування. Радимо батькам тверезо замислитися
    над тим, що вони можуть дати своїм дітям. Вони не мають права
    народжувати дітей на світ для того, аби зробити їх тягарем для
    інших. Чи мають вони таку роботу, яка дасть їм засоби на утриM
    мання сім’ї, не обтяжуючи інших? Якщо ні, то вони чинять злоM
    чин, народжуючи дітей, які змушені страждати через відсутність
    належного догляду, їжі та одягу8.
    Ті, котрим не вистачає ділових якостей, котрі є найменш
    пристосованими до життя, як правило, наповнюють свій дім дітьM
    ми; тоді як люди, здатні себе забезпечити, мають звичайно стільM
    ки дітей, скільки можуть належним чином виховати. Люди, котрі
    не можуть подбати про себе, не повинні мати дітей9.
    Як часом у Церкві виникають проблеми. Деякі самотні люди,
    ледве зводячи кінці з кінцями, все ж вирішують одружитися і
    створити сім’ю, хоча добре розуміють, що не зможуть її забезпеM
    чити. Але найгірше те, що вони нездатні керувати сім’єю. ЗвичM
    ка провадити недбале, вільне життя дається взнаки і в сім’ї. ВоM
    ни майже не володіють своїми емоціями, запальні, нетерплячі,
    вередливі. Коли такі люди приймають Благу Вістку, то вважаM
    ють, що мають право на допомогу від своїх більш заможних
    братів; якщо ж їхні надії не сповнюються, вони нарікають на
    Церкву, звинувачуючи всіх у тому, що вони є віруючими лише
    на словах. Хто у цьому разі повинен постраждати? Чи має
    страждати справа Божа, а церковна скарбниця міліти, бо потрібM
    но утримувати великі й бідні родини? Ні, звичайно. Страждати
    мусять самі батьки. Прийнявши істину про суботу, вони, як праM
    вило, не матимуть більших нестатків, ніж мали досі10.
    Що може гальмувати місійну діяльність? Посилаючи місіонерів
    у далекі країни, обирайте таких людей, які вміють ощадно госM
    подарювати, не мають великих сімей і, усвідомлюючи, що часу,
    в який необхідно виконати велику роботу, є обмаль, не наповM
    нюватимуть своїх осель дітьми, а залишатимуться, наскільки це
    можливо, вільними від усього, що може відвернути їхню увагу
    від великої справи. Дружина, котра посвятила себе цій місії, моM
    же вільно працювати над її реалізацією поруч зі своїм чоловіM
    ком, здатна зробити не менше, ніж він. Бог благословив жінку
    талантами, щоб вона використовувала їх для Божої слави, приM
    водячи багатьох синів і дочок до Бога; однак багато тих, котрі

    [167M168]

    Розділ 24. Кількісний склад сім'ї

    131

    могли би бути добрими працівниками, знаходяться вдома, догM
    лядаючи за власними дітьми.
    Ми маємо потребу в місіонерах, які були б такими у повному
    розумінні цього слова; які відмовляються від егоїстичних інтеM
    ресів і роблять Божу справу головною метою свого життя; які
    працюють лише для Бога і завжди готові йти туди, куди Він пошле
    їх виконувати будьMяку роботу, щоб ознайомити людей з істиM
    ною. Місійні поля мають потребу в чоловіках, дружини котрих
    люблять і бояться Бога, і які можуть допомагати їм у місійній
    діяльності. Багато сімейних людей виходять на працю, але повM
    ністю не віддаються їй. Їхні душі роздвоєні. Дружина та діти
    відволікають їх від праці, а тому часто вони відмовляються від
    місійних полів, оскільки вважають, що мають знаходитися біля
    свого дому11.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11

    Рев'ю енд Геральд. 1890. 24 червня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2.С.380.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 25 жовтня.
    Рев'ю енд Геральд. 1890. 24 червня.
    Урочистий заклик. С.110M111.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.323M324.
    Лист 107. 1898.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.380.
    Урочистий заклик. С.103.
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.273.
    Рев'ю енд Геральд. 1885. 8 грудня.

    Розділ 25

    ТУРБОТА ПРО ДІТЕЙ,
    ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗЛИДНЯХ

    Осиротілі діти. Не один батько, який помер у вірі, що спираєтьM
    ся на вічну Божу обітницю, залишив дорогих йому людей з повM
    ною впевненістю, що Господь потурбується про них. Як же ГосM
    подь піклується про тих, що зазнали тяжкої втрати? Він не твоM
    рить чудес, посилаючи їм манну з небес і не наказує крукам годуM
    вати їх; але Він творить диво у людських серцях, усуваючи з душі
    егоїзм і відкриваючи джерела доброти й щедрості. Він випробовує
    любов тих, котрі називають себе Його послідовниками, довіряюM
    чи їхній милості та ласці нещасних і осиротілих.
    Нехай ті, що мають Божу любов, відкриють свої серця й
    оселі, приймаючи таких дітей. Існує велике поле корисної діM
    яльності для всіх, хто бажає працювати для Господа, піклуюM
    чись про дітей і молодь, позбавлену батьківської опіки й ніжM
    ного впливу християнської родини. Багато хто з них успадкуM
    вав лихі риси характеру, і якщо вони не отримають належного
    виховання, то потраплять до товариства, яке призведе до
    розпусти і злочинів. Таким дітям слід створювати сприятливі
    умови для формування позитивних рис характеру. Нехай воM
    ни стануть дітьми Божими1.
    Обов’язок Церкви. Діти, які залишилися без батьків і матеM
    рів, доручаються Церкві. Христос звертається до Своїх посліM
    довників: «Прийміть цих бідних дітей, виховуйте їх для Мене і
    отримаєте свою нагороду». Я бачила, що в таких ситуаціях виM
    являється багато самолюбства. Деякі, не вбачаючи особистої коM
    ристі в усиновленні сиріт, відвертаються і кажуть: «Ні!» Їх, маM
    буть, не цікавить і не турбує, спасуться ці діти, чи загинуть.
    Вони вважають, що це не їхня справа і повторюють слова Каїна:
    «Хіба я сторож своєму братові?» Такі люди не бажають
    ускладнювати собі життя і чимось жертвувати задля сиріт, а тоM
    му байдуже штовхають їх в обійми світу, котрий інколи з більM

    [170]

    Розділ 25. Турбота про дітей, які у злиднях

    133

    шим бажанням приймає їх, аніж так звані християни. Дня ГосM
    поднього дадуть Йому відповідь люди, яким небо давало змогу
    спасти сиріт, але вони знаходили виправдання своєму небажанM
    ню творити добро, оскільки не бачили в цьому жодної користі
    для себе. Мені було показано, що до тих, які відмовляються від
    нагоди чинити добро, будуть звернуті слова Ісуса: «Як ви не зро&
    били одному з цих менших, то не зробили Мені» (Матв.25:45).
    Прочитайте, будь ласка, текст Iсаї 58:5&112.
    Звернення до бездітних пар. Ті, котрі не мають власних дітей,
    повинні навчитися любити і піклуватися про чужих. Можливо,
    вони не придатні до праці на місійному полі, у чужих країнах,
    зате можуть бути покликані виконувати роботу в тій місцевості,
    де проживають. Замість того, щоб приділяти занадто багато уваM
    ги домашнім тваринам, щедро даруючи любов безсловесним ісM
    тотам, використовуйте свій талант для людей, які успадкують
    небеса і уникнуть пекла. Зосереджуйте увагу на дітях, характери
    яких можете виліпити й сформувати за подобою Божою. ВідM
    дайте свою любов безпритульним малюкам, які знаходяться поM
    руч з вами. Не зачиняйте дверей своїх сердець перед членами
    людської сім’ї, а замислюйтеся над тим, скількох знедолених
    дітей можете виховати у науці й напучуванні Господньому. РоM
    боти багато для всіх, хто бажає працювати. Через християнські
    діла милосердя Церква може придбати чимало нових членів і
    збагатитися духовно. Спасіння безпритульних і осиротілих діM
    тей — справа кожного3.
    Якщо ви не маєте дітей, а Бог зробив вас управителями кошM
    тів, прихиліться серцем до дітей, що потребують любові, догляM
    ду, ласки й матеріальної допомоги, і будете набагато щасливіM
    шими. Завжди існуватиме потреба у людині, котра замінить місM
    це батька й матері для тих дітей, які залишились без батьківсьM
    кої опіки й ласки, ніжної материнської любові, зазнають розтM
    лінного впливу сучасного суспільства. Навчіться дарувати їм
    любов, співчуття і ніжність. Якщо визнаєте, що маєте НебесноM
    го Отця, Котрий, як сподіваєтеся, піклуватиметься про вас і коM
    лись забере в оселі, приготовлені для вас, то маєте усвідомити:
    на вас покладена серйозна відповідальність — стати друзями
    самотнім, батьками сиротам, допомагати вдовам і приносити коM
    ристь людям у цьому світі4.

    134

    Частина VII. Спадок Господа

    [170M171]

    Чи повинні дружини служителів усиновлювати дітей? Часто
    ставлять запитання: чи дружина служителя повинна усиновM
    лювати немовлят? Відповідаю: якщо вона не має схильності
    або не готова брати участі у місійній праці за межами свого доM
    му, а вбачає свій обов’язок у тому, щоб прийняти сиріт і піклуM
    ватися про них, то вона зробить добре діло. Але нехай насамперед
    бере тих дітейMсиріт, батьки яких дотримувалися суботи. Бог
    благословить чоловіків і жінок, якщо вони від щирого серця
    приймуть у свій дім осиротілих дітей. Якщо ж дружина слуM
    жителя не може сама взяти участь у вихованні інших, то нехай
    присвятить свої сили Богові як працівницяMхристиянка. РаM
    димо їй бути вірною помічницею своєму чоловікові, працююM
    чи разом з ним, удосконалюючи свій інтелект і допомагаючи
    проповідувати Істину. Дорога відкрита для всіх смиренних,
    посвячених жінок, звеличених благодаттю Христа; відвідуйте
    тих, що потребують допомоги, несіть світло розчарованим дуM
    шам. Підбадьорюйте засмучених, молячись разом з ними і вкаM
    зуючи їм на Христа. Такі християни не повинні присвячувати
    свій час і сили дитині, бо це, потребує постійної опіки й уваги.
    Не зв’язуйте добровільно свої руки5.
    Відчиніть двері своїх осель для сиріт і самотніх. Якщо у вас є така
    змога, прийміть у свій дім безпритульних. Нехай кожний буде
    готовий зробити свій внесок у цю справу. Господь сказав ПетM
    рові: «Паси Моїх ягнят» (Йоан 21:15). Це повеління стосується і
    нас; а відчиняючи свої оселі для сиріт, ми виконуємо Його воM
    лю. Нехай же Ісус не розчарується у нас.
    Прийміть цих дітей і представте їх Богові як запашний дар.
    Просіть Його благословити їх, а потім формуйте їх за подобою
    Христа. Чи прийме наш народ цей святий обов’язок?6
    Випробовування для Божого народу. Кілька років тому мені буM
    ло показано, що Божий народ буде випробуваний в тому, насM
    кільки він піклується про безпритульних, тому що багато люM
    дей залишаться без житла через свою вірність Істині.
    Протистояння й переслідування призведуть до того, що віруючі
    втратять свої домівки, тому всі, хто матимуть житло, повинні
    будуть широко відчинити двері для тих, хто залишився без даху
    над головою. Мені нещодавно було показано, що Бог особливим
    чином випробує Свій народ. Христос «збіднів задля нас, щоб ми

    [171M172]

    Розділ 25. Турбота про дітей, які у злиднях

    135

    збагатилися Його убогістю» (2Кор.8:9). Він пожертвував СоM
    бою, щоб приготувати оселю для тих, які залишаються у цьоM
    му світі чужинцями й приходьками, але бажають кращої краM
    їни, небесної7.
    1

    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.281M282.
    Там же. Т.2. С.33.
    3
    Рукопис 38. 1895.
    4
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.329.
    5
    Там же. Т.6. С.285.
    6
    Там же. С.284. Для більш повного ознайомлення з цією темою
    читайте «Служіння доброчинності».
    7
    Там же. Т.2. С.27M28.
    2

    Розділ 26

    СПАДЩИНА ДІТЯМ ВІД БАТЬКІВ

    Закон спадковості. Фізичний і духовний стан батьків передаM
    ється їхньому потомству. Цьому питанню не приділяється наM
    лежної уваги. Якщо батьки мають шкідливі звички, що супереM
    чать фізичним законам, то наслідки цього відчуватимуть не лише
    вони, а й майбутні покоління... Фізична, духовна й моральна
    культура людини дає змогу кожному співпрацювати з ХрисM
    том. Чимало залежить від батьків. Раджу їм замислитися над
    тим, чи будуть діти, яких вони приведуть на світ, благословенM
    ням, чи прокляттям1.
    Чим благородніші прагнення батьків, чим вищі їхні розуM
    мові й духовні здібності, чим кращий фізичний стан, тим баM
    гатшим буде життєвий досвід, який вони передадуть дітям.
    Удосконалюючи все найкраще, що у них є, батьки справляють
    вплив на формування суспільства й духовне піднесення майM
    бутніх поколінь 2.
    На превеликий жаль, багато батьків є неосвіченими. Ті, кому
    доручено піклуватися про Божий набуток — душі й тіла дітей,
    створених за Його подобою, мали б зводити бар’єри, які захиM
    щали б дітей від розпусти цього світу, яка руйнує фізичне й моM
    ральне здоров’я тисяч людей. Якби вдалось встановити справжM
    ню причину багатьох сучасних злочинів, то виявилося б, що це
    неосвіченість батьків і матерів, які байдуже ставляться до цих
    речей. Така необізнаність призводить до жалюгідних наслідків.
    У жертву приносяться здоров’я і щастя. Батьки, якщо не можете
    дати своїм дітям виховання, яке Бог зобов’язав вас дати їм за допоM
    могою повчань і прикладу, то ви повинні будете відповідати пеM
    ред Ним за наслідки. Ці наслідки відчують на собі не лише ваші
    діти, а й наступні покоління. Як один будяк, залишений на полі,
    породжує сотні подібних собі, так і гріхи, що є наслідком вашої
    недбалості, погублять усіх, хто опиниться у сфері їхнього впливу3.
    Лихі наслідки нестриманості даються взнаки у наступних покоO
    ліннях. Життя в розкошах, вживання алкоголю шкідливо вплиM

    [174M175]

    Розділ 26. Спадщина дітям від батьків

    137

    ває на кров, розпалює пристрасті, викликає різні захворюванM
    ня. Проте зло на цьому не закінчується. Батьки передають хвоM
    роби дітям у спадщину. Як правило, кожний нестриманий чолоM
    вік передає своїм дітям у спадок лихі нахили і тілесні недуги, які
    переносяться хворобливою, зіпсованою кров’ю. Розпуста, хвоM
    роба і розумова нерозвиненість, як гіркий спадок, передаються
    від батька до сина, від покоління до покоління, приносячи муки
    й страждання у світ. І це тягне за собою не менш руйнівні наслідM
    ки, ніж отримані від гріхопадіння... І все ж чоловіки й жінки
    теперішнього покоління, не думаючи і не турбуючись ні про що,
    потурають власній нестриманості, вдаючись до пияцтва та надM
    мірностей і, таким чином, залишають як спадок для наступного
    покоління хвороби, недоумство та аморальність4.
    Iснує причина, що потребує особливої уваги і терпіння. Батьки й
    матері можуть спостерігати у своїх дітях власний характер. ЧасM
    то для них принизливо побачити свої недосконалості, відтвореM
    ні у власних синах і доньках. Намагаючись стримати і виправиM
    ти у своїх дітях успадковані ними нахили до гріха, батьки поM
    винні запастися терпінням, бути наполегливими, любити подM
    війною мірою5.
    Коли у дитини виявляються недобрі успадковані риси, то чи
    повиннібатьки лютувати з приводу того, що в потомстві знайшM
    ли відтворення їхні пороки? Ні, і ще раз ні! Тому нехай батьки
    уважно стежать за собою, остерігаючись будьMякої грубості й
    різкості, щоб пізніше ці пороки не виявилися в їхніх дітях6.
    Виявляйте лагідність і доброту Христа щодо норовливих діM
    тей. Пам’ятайте, що свою впертість вони дістали від батька й
    матері. Тому будьте вибачливі до дітей, які успадкували ваші
    риси характеру7.
    Батьки, повністю покладайтеся на силу Христа, виправляюM
    чи порочні нахили, котрі передалися вашим дітям8.
    Батьки й матері, будьте терплячі! Часто ваша праця ускладM
    нюється через недбалість у минулому. Але Бог дасть вам сили,
    якщо ви будете вірити Йому. Поводьтеся зі своїми дітьми мудро
    і делікатно9.
    1
    2
    3

    Рукопис 3. 1897.
    Служіння зцілення. С.371.
    Рукопис 58. 1899.

    Частина VII. Спадок Господа

    138
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.30M31.
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 30 серпня.
    Ознаки часу. 1901. 2 вересня.
    Рукопис 142. 1898.
    Рукопис 79. 1901.
    Рукопис 80. 1901.

    [176]

    Частина VIII

    Сім'я, що має успiх

    Розділ 27

    СВЯЩЕННЕ КОЛО СІМ’Ї

    Святість сімейного кола. Кожна сім’я оточена священним коM
    лом, яке необхідно оберігати від втручання інших людей. ЧолоM
    вік і дружина повинні бути один для одного всім. Нехай дружиM
    на й чоловік не мають якихось секретів один від одного і водноM
    час не діляться своїми таємницями з іншими людьми. Серце
    дружини — своєрідна могила, в якій поховані всі вади її чоловіM
    ка, це саме стосується і чоловіка. Ніколи жодна зі сторін не поM
    винна дозволяти собі жартів, які могли б зачепити почуття інM
    шого. Як чоловік, так і дружина не повинні ані жартома, ані
    заради забави скаржитись один на одного перед сторонніми
    людьми; часті повторення нерозумного і, на перший погляд,
    невинного глузування, принесе для обох неприємності, а інкоM
    ли й відчуженість. Мені було показано, що навколо кожної сім’ї
    має знаходитися священний щит1.
    Сімейне коло — це священне місце, символ небес, дзеркал, у
    якому слід бачити своє відображення. Ми можемо мати друзів і
    знайомих, проте вони не повинні втручатися у наше сімейне
    життя. Подружжя має бути переконаним у тому, що вони повM
    ністю належать одне одному; це переконання приносить свобоM
    ду, спокій і довір’я2.
    Наш слух і очі повинні бути освяченими. Нехай всі члени сімейM
    ного кола моляться про те, щоб Бог освятив їхню мову, слух, зір,
    органи почуттів. При зустрічі зі злом ми можемо протистояти
    йому. Христос зробив можливим те, щоб людський характер поM
    ширював пахощі на добро... Як багато таких, що ганьблять ХрисM
    та і неправильно представляють Його характер у сімейному коM
    лі! Як багато тих, котрі не мають терпіння, витримки, прощення
    і справжньої любові! Багато хто має свої уподобання й антипатії
    до чогось і вважає себе вільним виявляти свій порочний харакM
    тер замість того, щоб відображати волю, вчинки і характер ХрисM
    та. Життя Ісуса було життям доброти й любові. Чи змінюємося
    ми за Його божественною природою?3

    [181M182]

    Розділ 27. Священне коло сім'ї

    141

    Єдність, любов, мир. Нехай батьки й матері урочисто пообіцяM
    ють Богові, Котрого, згідно з їхніми словами, вони люблять і
    слухаються, що за допомогою Його благодаті житимуть у злагоM
    ді і що в їхньому житті та характері виявлятиметься дух, який
    вони бажають бачити у своїх дітях4.
    Батьки, стежте за тим, аби дух незгоди не закрався у вашу
    сім’ю, бо це один із засобів, які використовує сатана, поMсвоєму
    впливаючи на характер. Якщо батьки прагнутимуть зберегти єдM
    ність у родині, запроваджуючи у життя принципи, якими керуM
    вався у Своєму житті Христос, суперечності зникнуть, запанує
    єдність і любов. Як батьки, так і діти приймуть дар Святого Духа5.
    І чоловік, і жінка повинні пам’ятати, що життя має досить
    проблем, аби ускладнювати його ще й суперечками. При існуM
    ванні навіть невеликих розбіжностей, ви запрошуєте сатану до
    свого дому. Діти відчувають дух незгоди навіть у дріб’язкових
    справах. Сили зла виконують свою руйнівну роботу, спонукаюM
    чи батьків і дітей бути невірними Богові6. Хоча в сімейному житті
    можуть виникати труднощі, чоловік і дружина повинні зберігаM
    ти у своїх душах любов до Бога. Нехай батько поважає матір
    своїх дітей, виявляючи до неї доброту, ніжність та співчуття7.
    Таємниця єдності сім’ї. Причиною незгоди і відсутності єдносM
    ті в родинах і в Церкві є розділення з Христом. Наблизитися до
    Христа — означає наблизитися одне до одного. Таємниця справM
    жньої єдності в Церкві й сім’ї полягає не в дипломатії, не в упM
    равлінні, не в надлюдських зусиллях, спрямованих на подоланM
    ня труднощів, якими б великими вони не були, а в єдності з ХрисM
    том. Уявіть собі велике коло, від країв до центру якого сходиться
    багато ліній. Чим ближче ці лінії до центру, тим ближче вони одна
    до одної. Так трапляється і в християнському житті. Чим більше
    ми наближаємося до Христа, тим ближче стаємо один до одного.
    Бог прославлений тоді, коли Його народ діє дружно і злагоджено8.
    Допомагайте одне одному. Сімейний союз — це священне тоM
    вариство, кожний член якого бере на себе частину роботи, допоM
    магаючи іншому. Сімейна справа повинна йти злагоджено, поM
    дібно до того як функціонують різноманітні частини добре відM
    регульованого механізму9.
    Кожний член сім’ї має зрозуміти, що на ньому особисто леM
    жить відповідальність за підтримання затишку, порядку та орM

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    142

    [183M184]

    ганізованості в сім’ї. Нехай ніхто не перешкоджає роботі іншоM
    го. Усі разом ми беремо участь у добрій справі, взаємній підтM
    римці, виявляючи доброту, витримку, терпіння; лагідний, споM
    кійний тон у розмові допоможе уникнути непорозумінь; кожM
    ний повинен робити все, що в його силах, аби полегшити життєM
    вий тягар матері...
    Нехай кожний член сім’ї зрозуміє ту роль, яка відводиться
    йому в злагодженій сімейній діяльності. Всі, починаючи від шесM
    тирічної дитини, мають знати, що від них вимагається нести
    свою частину сімейних обов'язків10.
    Рішення. Я повинен зростати у благодаті як вдома, так і всюM
    ди, де перебуватиму, щоб усі мої вчинки відзначалися моральM
    ною силою. Вдома я повинен бути уважним, контролюючи свої
    слова й вчинки, спостерігаючи за своїм духом. Я повинен знахоM
    дити час для розвитку власної культури, виховувати себе на принM
    ципах правди. Я хочу стати прикладом для інших. Я повинен
    роздумувати над словом Божим вдень і вночі, втілюючи Боже
    вчення у своє повсякденне життя. Меч духовний, котрим є СлоM
    во Боже, — єдина зброя, якою я можу безпечно користуватися11.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11

    Рукопис 1. 1855.
    Лист 17. 1895.
    Рукопис 18. 1891.
    Рукопис 38. 1895.
    Рукопис 53. 1912.
    Лист 133. 1904.
    Лист 198. 1901.
    Лист 49. 1904.
    Рукопис 129. 1903.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.699M700.
    Рукопис 13. 1891

    Розділ 28

    ПЕРША ШКОЛА ДИТИНИ

    Первісний Божий план виховання. Чільне місце у системі виM
    ховання, втановленій в Едемі, посідає сім’я. Адам був «сином
    Божим» (Луки 3:38), і діти Всевишнього отримували науку від
    свого Отця. Це була сімейна школа у справжньому значенні
    цього слова.
    У божественному плані виховання, пристосованому після гріM
    хопадіння до тих умов, в які потрапила людина, Христос є ПосM
    ланцем Отця; Він з’єднує людину з Богом — великим Учителем
    людства. Він постановив, щоб чоловіки й жінки були Його предсM
    тавниками на землі. Сім’я стає школою, а батьки — вчителями1.
    За часів патріархів виховання зосереджувалося у межах сім’ї.
    У запроваджених таким чином школах Бог подбав про найсприM
    ятливіші умови для розвитку характеру. Люди, перебуваючи під
    Його керівництвом, і надалі дотримувалися плану життя, встаM
    новленого Ним на початку. Ті, що відступили від Бога, будували
    собі міста і, оселившись у них, насолоджувались тією пишнісM
    тю, розкошами і пороками, які й сьогодні роблять сучасні міста
    одночасно гордістю й прокляттям для світу. Але люди, які непоM
    хитно дотримувалися Божих принципів життя, жили серед поM
    лів і гір. Вони обробляли землю й випасали отари. Їхнє вільне
    життя давало їм змогу працювати, роздумувати, вчитися від БоM
    га, навчаючи власних дітей Його ділам і шляхам. Бог бажав запM
    ровадити такий метод виховання в Ізраїлі.
    У повсякденному житті сім’я була школою і Церквою, а батьM
    ки — вчителями як у релігійних, так і світських питаннях2.
    Сімейне коло — це школа. У Своїй мудрості Господь постаноM
    вив, щоб сім’я була найважливішим засобом виховання.
    Виховання дитини починається у родині. Це її найперша шкоM
    ла. Тут за допомогою батьків — перших наставників — дитина
    засвоює уроки, якими керуватиметься впродовж усього життя —
    уроки поваги, послуху, шанобливості й самовладання. Виховний

    144

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [185M186]

    вплив сім’ї — це вирішальна сила на добро, або на зло. У багатьох
    відношеннях цей вплив дається взнаки тихо й поступово, але, виM
    користаний в правильному напрямі, стає могутньою силою на коM
    ристь істини та праведності. Дитину, не виховану належним чиM
    ном у сім’ї, виховає сатана за допомогою власних методів. Тож
    наскільки важливою є роль сім’ї як школи виховання3.
    Дивіться на родинне коло як на школу виховання, в якій
    ви готуєте своїх дітей до виконання обов’язків у сім’ї, сусM
    пільстві й Церкві4.
    Домашнє виховання має першочергове значення. Сумний факт,
    який повсюдно визнають і з приводу якого жалкують: домашнє
    виховання та освіта молоді занедбані в наш час5.
    Немає важливішої галузі діяльності, ніж та, що доручена засM
    новникам і охоронцям родини. Жодна справа, довірена людям,
    не приховує в собі таких серйозних і далекосяжних наслідків,
    як справа батьків і матерів.
    Саме молодь і діти сьогоднішнього дня визначають, яким буде
    майбутнє суспільства, а якими стануть діти, — залежить від сім’ї.
    Відсутність належного домашнього виховання є головною приM
    чиною хвороб, страждань і злочинності — прокляття людства.
    Якби родинне життя було чистим і правильним, якби діти,
    що вступають у життя, звільняючись від батьківської опіки,
    були готовими зустрітися з нелегкими життєвими обов’язками і
    труднощами, то яка зміна відбулася б у світі!6.
    Усе інше — справа другорядна. Кожна дитина, народжена на
    світ, — це власність Ісуса Христа, тому словом і прикладом її слід
    виховувати у послухові й любові до Бога; проте більшість батьM
    ків нехтують цією довіреною їм Богом справою. Виховувати й
    навчати дітей, як знайти й полюбити Христа, потрібно вже тоді,
    коли в них з’являються перші проблиски свідомості. Нехай батьM
    ки докладають усіх зусиль, не забуваючи про формування
    сприйнятливого дитячого розуму. Все інше в домашньому житті
    — другорядне щодо чітко визначеного обов’язку, покладеного
    на батьків Богом, — виховувати своїх дітей в науці Господній7.
    Батьки не повинні дозволяти, щоб ділові справи, світські звиM
    чаї й принципи, а також мода опанували ними такою мірою, що
    вони забули б про виховання своїх дітей зі самого раннього диM
    тинства, бо це з роками дасться взнаки8.

    [187M188]

    Розділ 28. Перша школа дитини

    145

    Єдина серйозна причина, чому сьогодні в світі так багато зла,
    полягає у тому, що батьки думають про що завгодно, тільки не
    про найголовніше, а саме: як, виявляючи терпіння й доброту,
    навчити дітей бачити шлях Господній. Якщо б завіса була відсуM
    нута, ми побачили б, як багато дітей збилися на манівці через те,
    що батьки нехтували цією справою, позбавляючи дітей доброго
    впливу. Батьки, чи можете ви допустити таке? Жодна справа не
    повинна бути для вас настільки важливою, аби перешкодити
    присвятити дітям увесь час, навчити їх розуміти, що означає буM
    ти слухняними Господеві, повністю довіряючи Йому... Що ж
    ви пожнете у винагороду за свої зусилля?
    Ви вмієте утримувати своїх дітей біля себе, і вони охоче співM
    працюватимуть з вами в усьому, що ви їм запропонуєте. Ви самі
    переконаєтесь, наскільки легшою стане ваша праця9.
    Батьки — призначені Богом учителі в домашній школі. Батьки
    — у прямому значенні слова вчителі, яких призначив Бог, і
    подібно до Авраама, вони покликані навчати своїх дітей ходиM
    ти шляхом Господнім. Старанно вивчайте Писання, щоб знати
    шлях Господній та навчайте цього членів своєї сім’ї. Михей
    писав: «Чого жадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити
    правосуддя, — милосердя любити і з твоїм Богом ходити сумир&
    но» (Михей 6:8). Щоб бути вчителями, батьки самі повинні вчиM
    тися, постійно приймаючи світло Божих істин, і з допомогою
    повчань і прикладів виховувати своїх дітей у цьому дорогоM
    цінному світлі10.
    На підставі світла, яке я отримала від Бога, мені відомо, що
    чоловік і дружина покликані бути водночас домашніми служиM
    телями, лікарями, нянями і вчителями, з’єднуючи дітей зі соM
    бою і з Богом, навчаючи їх уникати звичок, котрі якимось чиM
    ном могли б протидіяти впливові Божому, а піклуватися про
    кожну частину свого організму11. Перевага у справі виховання
    дітей завжди належить матері; водночас як серйозна й важлива
    відповідальність покладена на батька, мати, завдяки своєму посM
    тійному спілкуванню з дітьми, особливо в їхньому молодому
    віці, має бути особливим наставником і товаришем. Вона стаM
    ранно привчає їх до чистоти й порядку, впливає на формування
    у них правильних звичок і смаків; виховує їх працьовитими,
    корисними людьми, котрі вміють покладатися на власні сили,

    146

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [188M189]

    щоб вони жили, працювали й поводилися так, ніби завжди знаM
    ходяться перед Божими очима12.
    Старші сестри можуть також справляти сильний вплив на моM
    лодших членів сім’ї. Молодші, дивлячись на приклад старших,
    намагатимуться наслідувати їх; принцип наслідування ефективM
    ніший, ніж часте повторювання повчань... Найстарша донька
    має усвідомити, що її християнським обов’язком є допомагати
    матері нести її численні нелегкі обов'язки13.
    Раджу батькам більше вільного часу проводити вдома. За доM
    помогою повчань і прикладу вони повинні навчити своїх дітей
    любити й боятися Бога, бути інтелігентними, товариськими,
    люблячими; прищеплювати їм працьовитість, ощадливість і саM
    мовідданість. Батьки, виявляючи до дітей любов, співчуття й
    підтримку, можуть зробити свою домівку безпечним і бажаним
    сховищем від багатьох спокус, що є у світі14.
    Приготування до церковної школи. У домашній школі наші
    хлопчики й дівчатка готуються до відвідування церковної шкоM
    ли. Нехай батьки постійно пам’ятають про це і як домашні вчиM
    телі присвячують усі свої сили Богові, виконуючи високу і свяM
    ту місію. Старанне, сумлінне домашнє виховання — найкраща
    підготовка, яку діти отримують для шкільного життя15.
    Божі повеління — на першому місці. Ми маємо біблійні правила
    як для батьків, так і для дітей — високе й святе мірило, від якого
    не повинно бути жодних відхилень. Божі повеління повинні стоM
    яти на першому місці. Нехай батько й мати відкривають Слово
    Боже перед Тим, Хто випробовує усі серця, і щиро просять дати
    їм розуміння Божих слів16.
    Навчайте своїх дітей любити Істину, тому що, освячуючись
    нею, вони мають змогу встояти під час великої перевірки. НезаM
    баром з'ясується, чи гідні вони прийняти високу місію і стати
    членами царської родини, дітьми небесного Царя17.
    Готуйтеся до майбутньої боротьби. Сатана збирає своє воїнстM
    во. Чи готові ми до тяжкої боротьби, що попереду? Чи готуємо
    ми своїх дітей до цієї великої кризи? Чи приготували себе і свої
    сім’ї, розуміючи, які позиції займають наші супротивники і якиM
    ми є їхні методи ведення війни? Чи виховують наші діти в собі
    рішучість, аби бути твердими й непохитними у своїх принципах
    і обов’язках? Я молюся, щоб усі ми могли розрізняти ознаки

    Розділ 28. Перша школа дитини

    [190]

    147

    часу й приготувати себе і своїх дітей так, щоб під час конфлікту
    Бог був нашим сховищем і захистом18.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18

    Виховання. С.33M34.
    Там же. С.41.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.107.
    Ознаки часу. 1894. 10 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 30 серпня.
    Служіння зцілення. С. 351.
    Рукопис 126. 1896.
    Ознаки часу. 1894. 17 вересня.
    Рукопис 53. 1912.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.145.
    Рукопис 100. 1902.
    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Січень.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С. 337.
    Основи християнського виховання. С.65.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.150.
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    Ознаки часу. 1894. 10 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1889. 23 квітня.

    Розділ 29

    СПРАВА, ЯКУ
    НЕ МОЖНА ПЕРЕПОРУЧИТИ

    Батьківські обов’язки ніхто інший виконати не може. Батьки, на
    вас покладена відповідальність, якої більше ніхто не може взяти
    на себе. Поки ви живі, доти відповідаєте перед Богом за те, чи
    йдете Його шляхом... Батьки, котрі роблять Слово Боже своїм
    дороговказом і розуміють, наскільки формування характерів їхM
    ніх дітей залежить від них, як батьків, будуть прикладом, який
    їхні діти можуть щасливо наслідувати1.
    Батьки й матері відповідальні за здоров’я, фізичний розвиM
    ток і формування характеру своїх дітей. На вас, як батьків, покM
    ладається обов’язок співпрацювати з Господом для виховання
    у дітей здорових принципів2.
    На жаль, чимало батьків відмовляються від покладеної на
    них Богом відповідальності за виховання своїх дітей і бажають,
    щоб цей обов’язок виконували інші люди. Вони хочуть, щоб
    інші працювали для їхніх дітей і звільнили їх від усіх проблем,
    пов’язаних з вихованням3.
    Хто сьогодні проливає сльози через норовливість власних
    дітей, має звинувачувати у цьому лише себе. Нехай такі батьки
    зазирнуть у свою Біблію і подивляться, що Бог наказує їм роM
    бити як батькам і опікунам. Нехай візьмуться за виконання своїх
    давно занедбаних обов’язків. Необхідно впокорити себе і покаM
    ятися перед Богом за те, що нехтували Його вказівками щодо
    виховання дітей. Вони повинні змінити свою лінію поведінки і
    чітко, старанно дотримуватись біблійної постанови як дороговM
    казу і порадника4.
    Ці обов’язки не можуть бути покладені лише на Церкву. О, якби
    молодь і діти віддали свої серця Христові! Проте батьки не поM
    винні перекладати цю роботу лише на Церкву5.
    Відповідальність за виховання дітей не перекладайте на служитеO
    ля. Ви обтяжуєте обов’язками пастора і вважаєте, що він відпоM

    [191M192]

    Розділ 29. Справа, яку не можна перепоручити

    149

    відальний за душі ваших дітей, але не усвідомлюєте власної відM
    повідальності як батьків і наставників...
    Ваші сини і дочки наслідують ваш приклад, бачать відсутM
    ність у вас принциповості, а ви розраховуєте на те, що служиM
    тель заповнить прогалини виховання, котре ви занедбали, і зверM
    шить диво, виховавши ваших дітей доброчесними і побожниM
    ми. Пастор робить для церкви все, що в його силах, сумлінно й
    лагідно навчаючи, терпляче виправляючи та ревно молячись за
    спасіння душ. І якщо все це виявляється марним, батьки й маM
    тері нерідко починають звинувачувати пастора у тому, що їхні
    діти залишаються ненаверненими, тоді як причина може приM
    ховуватися в їхній власній недбалості. Відповідальність поклаM
    дена на батьків; чи візьмуться вони за справу, яку Бог доручив
    їм, і чи сумлінно виконуватимуть її? Чи йтимуть вони вперед,
    до небес, виявляючи смирення, терпіння і наполегливість, аби
    досягти високого рівня самим і допомогти в цьому дітям?6
    Скільки батьків і матерів перекладають свої обов’язки на інM
    ших! Як багато ще таких, котрі вважають, що цей тягар мусить
    взяти на себе пастор — потурбуватися, аби їхні діти навернулиM
    ся, і щоб печатка Божа була на них7.
    Це не під силу і суботній школі. Батьки покликані допомагати
    своїм дітям отримувати знання для майбутнього життя. Але з
    деяких причин багатьом батькам не подобається знайомити своM
    їх дітей з релігійними принципами. Вони залишають за ними
    право отримувати знання щодо своєї відповідальності перед БоM
    гом у суботній школі — знання, котрі самі повинні були б їм
    дати. Такі батьки мають зрозуміти, що Бог бажає, аби вони самі
    виховували, виправляли і навчали власних дітей, завжди нагаM
    дуючи їм про те, що формують свої характери для теперішнього
    і прийдешнього життя8.
    Не покладайтеся на вчителів суботньої школи, аби замість
    вас навчали ваших дітей, як їм слід поводитися. Суботня школа
    — велике благословення; вона може допомогти у вашій праці,
    проте ніколи не замінить вас. На всіх батьків і матерів Бог покM
    лав обов’язок привести своїх дітей до Ісуса, навчаючи їх, як потM
    рібно молитися і вірити в Слово Боже.
    Виховуючи своїх дітей, не приховуйте від них великих бібM
    лійних істин, розраховуючи на те, що суботня школа або пропоM

    150

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [193]

    відник зроблять це замість вас. Біблія — священна і велична КниM
    га, але її треба відкривати щодня і старанно досліджувати. ІстиM
    ни Слова Божого повинні справляти свій вплив навіть на дрібM
    ниці нашого життя, які видаються малозначущими. Якщо посM
    тавитися до них з належною увагою, вони осяють буденне житM
    тя, сприятимуть послуху та формуванню добрих рис характеру9.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Лист 356. 1907.
    Рукопис 126. 1897.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 25 жовтня.
    Рукопис 57. 1897.
    Ознаки часу. 1896. 13 серпня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С. 494M495.
    Рев'ю енд Геральд. 1895. 21 травня.
    Рев'ю енд Геральд. 1899. 6 червня.
    Рукопис 5. 1896.

    Розділ 30

    ТОВАРИСЬКІ СТОСУНКИ У СІМ’Ї

    Батьки повинні ближче познайомитися зі своїми дітьми. Деякі
    батьки не розуміють власних дітей і не знають їх поMсправжньоM
    му. Часто між батьками й дітьми є велика відстань. Коли би
    батьки намагалися зрозуміти почуття дітей і дізналися, що в них
    на серці, то це справило б на них благотворний вплив1.
    Нехай батько і мати діють разом, з повним взаєморозумінM
    ням. Раджу їм потоваришувати зі своїми дітьми2.
    Шукайте найкращі, найефективніші методи, щоб завоювати
    довір’я і любов дітей, провадити їх правильним шляхом. ВипроM
    мінюйте світло любові на членів своєї сім’ї3.
    Підтримка і похвала. Малюки люблять товариство і рідко поM
    чувають себе добре на самоті. Вони прагнуть співчуття і теплоти,
    вважають, що все радісне буде приємним і для матері, а тому
    цілком природно, що з усіма своїми маленькими радощами і
    прикрощами звертаються саме до неї. Мати не повинна ранити
    їхні чутливі серця байдужим ставленням до того, що видається
    їй дріб’язковим, але для дітей має велике значення. Її співчуття
    і схвалення є надзвичайно цінними. Лагідний погляд свідчить про
    її прихильність, слова підбадьорення або похвали будуть як соM
    нячне світло в їхніх серцях, роблячи їх щасливими на цілий день4.
    Батьки — довірені особи своїх дітей. Батьки, заохочуйте дітей
    до того, щоб вони довіряли вам, ділилися з вами сердечними
    переживаннями, маленькими щоденними неприємностями і
    прикрощами5.
    Наставляйте їх у лагідному дусі, завойовуючи їхні серця. Це
    критичний час для дітей. На них може позначитися вплив, який
    загрожує віддалити їх від вас і якому ви повинні протидіяти.
    Станьте для них довіреними особами. Нехай вони розповідають
    вам про свої радощі й печалі6.
    Діти могли б уникнути не одного лиха, якби перебували в
    тісніших стосунках зі своїми батьками. Заохочуйте дітей бути

    152

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [195M196]

    відвертими і щирими, приходити до вас із труднощами, шукаM
    ти допомоги, коли вони сумніваються у правильності прийM
    нятого рішення. Нехай вони викладають перед батьками справу
    так, як бачать її, і просять їхньої поради. Хто може краще поM
    мітити небезпеку, що загрожує дітям, і вказати на неї ліпше,
    ніж побожні батьки? Хто ще так зрозуміє особливості харакM
    теру їхніх дітей, як вони самі? Матері, котра від раннього диM
    тинства спостерігає за розвитком своєї дитини, добре відомі її
    природні нахили, тому вона може дати найкращу пораду. ЛиM
    ше батьки можуть сказати, які риси характеру дітей необхідно
    стримувати і приборкувати7.
    «Немає часу». «Не маю часу, — говорить батько, — не маю
    часу виховувати своїх дітей; не маю часу для участі в радісних
    сімейних заходах». У такому разі не слід було брати на себе відM
    повідальність за сім’ю! Відмовляючи дітям у часові, котрий по
    праву їм належить, ви позбавляєте їх виховання, яке вони поM
    винні отримати від вас. Якщо ви маєте дітей, то разом з матір’ю
    повинні працювати над формуванням їхніх характерів8.
    Чимало матерів скаржаться: «У мене немає часу бути зі своїM
    ми дітьми». Заради Христа, витрачайте менше часу на свій одяг і
    його прикрашання. Менше влаштовуйте та відвідуйте світських
    прийомів. Припиніть готувати нескінченну кількість різномаM
    нітних страв. Але ніколи, ніколи не нехтуйте своїми дітьми. Що
    є полова порівняно з пшеницею? Нехай ніщо не стоїть між вами
    і тим, що найкраще служить інтересам ваших дітей9.
    Обтяжені незліченними турботами, матері інколи усвідомM
    люють, що не можуть знайти часу терпляче наставляти своїх маM
    люків, виявляючи до них любов і співчуття. Але пам’ятайте: якM
    що діти не знайдуть у родинному колі, у своїх батьків того, що
    задовольнило б їхнє прагнення, а саме: співчуття і спілкування,
    то шукатимуть інших джерел, де їхній розум і характер наражаM
    тимуться на небезпеку10.
    Разом з дітьми у праці та розвагах. Присвячуйте кілька годин
    свого вільного часу дітям, беріть участь у їхніх заняттях і розваM
    гах, завойовуйте довір’я, шукайте їхньої дружби11.
    Нехай батьки присвячують вечори своїм сім’ям, відклавM
    ши турботи, забувши про непорозуміння і трудові клопоти дня,
    що проминув12.

    [196M197]

    Розділ 30. Товариські стосунки у сім'ї

    153

    Порада відлюдькуватим, властолюбним батькам. Батьки та вчиM
    телі, які надто часто вдаються до наказів і диктаторства, не моM
    жуть через це налагодити дружніх стосунків зі своїми дітьми й
    учнями. Часто вони поводяться надто стримано, виявляють авM
    торитет у такій холодній, неприємній формі, що це не може заM
    воювати сердець їхніх дітей та учнів. Якби вони зблизилися з
    дітьми, дали їм зрозуміти, що люблять їх, виявляли інтерес до
    всіх їхніх занять і навіть розваг, а нерідко самі уподібнювалися б
    до дітей, то зробили б їх щасливими та завоювали любов і доM
    вір’я. Це сприяло б тому, що діти глибоко шанували б і любили
    своїх батьків і вчителів13.
    Лихі товариші — конкуренція сім’ї. Сатана і його воїнство докM
    ладають усіх зусиль, намагаючись приборкати розум дітей; тому
    до них потрібно ставитися зі щирістю, християнською ніжністю
    і любов’ю. Це допоможе впливати на них, і вони повністю довіM
    рятимуть вам. Створіть для дітей привабливу атмосферу сім’ї і
    свого товариства. Якщо ви це зробите, то в них не виникатиме
    особливого бажання спілкуватися з молодими приятелями... ЧеM
    рез пануюче в світі зло існує необхідність обмежувати товаристM
    во дітей, тому раджу батькам з подвійними зусиллями завойоM
    вувати дитячі серця, зробити їх щасливими14.
    Батьки — друзі своїх дітей. Нехай між дітьми і батьками не
    виникне стіна холодності та потаємності. Батьки ближче познаM
    йомляться зі своїми дітьми, намагаючись зрозуміти їхні смаки,
    нахили, почуття і сердечні бажання.
    Батьки, нехай ваші діти бачать, що ви любите їх і робите все
    можливе для їхнього щастя. Якщо ви чините так, тоді ваші виM
    мушені обмеження матимуть для них набагато більшу вагу. УпM
    равляйте дітьми делікатно, виявляючи співчуття і пам’ятаючи
    слова Христа: «ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця
    Мого небесного» (Матв.18:10).
    Якщо бажаєте, щоб ангели виконували для ваших дітей спраM
    ву, доручену їм Богом, співпрацюйте з ними, виконуючи свою
    частину роботи. Діти, виховані під мудрим, люблячим керівM
    ництвом, у добрій родині, не матимуть бажання залишати свою
    домівку в пошуках задоволень і поганого спілкування. Зло не
    приваблюватиме їх. Дух, що панує в сім’ї, формуватиме їхні хаM
    рактери; вони засвоюватимуть звички і принципи, які стануть

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    154

    [198]

    надійним захистом від спокус у той час, коли діти залишать рідM
    ну домівку, аби зайняти належне місце у світі15.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15

    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.396.
    Рукопис 45. 1912.
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 30 серпня.
    Служіння зцілення. С. 388.
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.391.
    Там же. С.387.
    Там же. С.392.
    Основи християнського виховання. С. 65M66.
    Ознаки часу. 1901. 3 квітня.
    Служіння зцілення. С.389.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С. 124.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С. 65.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С. 134M135.
    Там же. Т.1. С. 387M388.
    Служіння зцілення. С. 394.

    Розділ 31

    БЕЗПЕКА МОЖЛИВА
    ЗАВДЯКИ ЛЮБОВІ

    Сила служіння, спонукуваного любов’ю. Любов має чудову сиM
    лу, бо вона божественного походження. «Лагідна відповідь при&
    боркує гнів», «любов довготерпить, милосердствує... покриває ба&
    гато гріхів» (Прип.15:1; 1Кор.13:4,7). Якщо б ми засвоїли цю наM
    уку, то отримали б цілющу силу! Як змінилося б життя, а земля
    нагадувала б небеса!
    Цю дорогоцінну науку можна викласти так просто, що її зроM
    зуміють навіть малі діти. Серце дитини ніжне і вразливе; і коли
    ми, дорослі, станемо, як діти, коли навчимося простоти, лагідM
    ності та ніжної любові Спасителя, то для нас не буде важкою
    справою впливати на серця малюків і навчати їх цілющому слуM
    жінню любові1.
    За світською логікою, гроші — це сила; але з християнської
    точки зору, сила — це любов. Цей принцип поєднує в собі
    інтелектуальну й духовну енергію. Чиста любов володіє особM
    ливою здатністю чинити добро і не може робити нічого, крім
    добра... Вона може вберегти від суперечностей і страждань,
    принести справжнє щастя. Багатство нерідко псує і губить люM
    дину; сила здатна причинити біль, але правда і доброта — це
    властивості чистої любові2.
    Любов — рослина, яку необхідно доглядати. Сімейне вогнище
    має бути місцем, де зосереджуються найчистіші, найвеличніші
    почуття. Мир, злагоду, любов і щастя наполегливо плекайте щодM
    ня, поки ці дорогоцінні якості не оселяться у серцях членів сім’ї.
    Рослину любові старанно вирощуйте, інакше вона загине. ПлеM
    кайте кожний добрий принцип, якщо хочете, щоб він рясно квітM
    нув у душі. Усе, що сатана насаджує в серці — ревнощі, заздрість,
    підозру, лихослів’я, нетерпеливість, упередженість, егоїзм, заM
    жерливість і марнославство, — необхідно викорінювати. Якщо
    залишити в душі ці пороки, вони принесуть плоди, опоганююM

    156

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [199M200]

    чи багато людей. О, скільки людей вирощують отруйні рослини,
    що занапащують душі, знищуючи дорогоцінні паростки любові!3
    Згадуйте своє дитинство. Не будьте завжди суворі зі своїми
    дітьми, забуваючи власне дитинство і те, що вони — просто
    діти. Не сподівайтеся, що ваші нащадки відразу стануть доскоM
    налими, не вимагайте від них поводитися як дорослі. Через це
    ви втратите до них доступ, котрий могли б мати, якби ставилися
    інакше, і змусите їх відчинити двері шкідливому — всьому, що
    здатне отруїти молодий розум, перш ніж усвідомите, що їм загM
    рожує небезпека...4
    Батьки не повинні забувати своїх дитячих років, того, як воM
    ни прагнули співчуття і любові, та якими нещасними почували
    себе тоді, коли їх ганьбили і сердито лаяли. Краще згадати про
    те, якими були ваші почуття в дитинстві, подумки опуститися
    «до рівня дітей, щоб зрозуміти їхні потреби».
    Діти прагнуть ніжних, підбадьорюючих слів. Як приємно для
    матері вимовляти ніжні, щирі слова; вони, як сонячне проміння,
    наповнять теплом серця дітей, допомагаючи їм забути власні
    неприємності!5
    Батьки, любіть своїх дітей! Любіть їх, коли вони ще зовсім
    маленькі, любіть у дитинстві, любіть в пору юності. Нехай ваше
    обличчя не буде похмурим, але завжди лагідним, привітним і
    доброзичливим6.
    Створюйте для дітей сонячну атмосферу. Якщо діти чимось
    збентежені, їх треба заспокоїти. У період раннього дитинства і
    до змужнілості вони часто не отримують належної уваги. МаM
    терям раджу так керувати своїми дітьми, щоб вони відчули
    себе частиною сім’ї. Нехай матір веде розмову зі своїми дітьми
    про їхні сподівання й труднощі. Нехай батьки пам’ятають, що
    в першу чергу вони покликані піклуватися про своїх дітей.
    Створюйте для них сонячну атмосферу; і тут найважливіша
    роль належить матері7.
    Допомагайте дітям здобувати перемоги... Оточуйте їх атM
    мосферою любові. Лише таким чином ви зможете приборкати
    їхню впертість8.
    Діти потребують любові більше, ніж їжі. Багато матерів ганебно
    нехтують своїми дітьми, щоб зекономити час на пошиття сукні
    або непотрібне прикрашання одягу дітей. Коли діти втомлюM

    [201M202]

    Розділ 31. Безпека можлива завдяки любові

    157

    ються і насправді потребують батьківської опіки, їх залишають
    без уваги або дають чогось попоїсти. У цьому разі їжа їм не тільM
    ки не потрібна, а й може принести шкоду. Єдине, в чому вони
    мають потребу, — у ласкавих обіймах матері. Кожна мати поM
    винна знаходити час на маленькі прояви ніжності, так необхідні
    дітям у дитинстві. Таким чином мати з’єднує своє серце із серM
    цями дітей. Вона для них стає тим, чим для нас є Бог9.
    Задовольняйте розумні бажання. Завжди давайте своїм дітям зроM
    зуміти, що любите їх і все робите задля їхнього добра, що ви
    зацікавлені в їхньому щасті. Задовольняйте їхні дріб'язкові баM
    жання, але робіть це розумно10.
    Маючи справу з дітьми, ніколи не керуйтеся у своїх вчинках
    поривами. Нехай авторитет і любов поєднуються разом. ПлеM
    кайте і заохочуйте дітей до всього доброго, привабливого і, відM
    криваючи їм Христа, прищеплюйте прагнення до високих ідеаM
    лів. Відмовляючи дітям у тому, що шкідливе для них, покажіть
    їм водночас, що любите їх і бажаєте щастя. Чим труднішою є
    дитина, тим більшу любов ви повинні виявляти до неї. Якщо
    дитина буде впевненою у тому, що ви бажаєте зробити її щаслиM
    вою, любов зруйнує усі перепони між вами. Цим принципом
    керувався Спаситель, спілкуючись з людьми. Цей принцип поM
    винен утверджуватись і в Церкві11.
    Любов виявляє себе. У багатьох родинах зауважується відсутM
    ність любові у стосунках між членами. Існує потреба не в сентиM
    ментальності, а у вияві цнотливої, чистої, благородної любові й
    ніжності. Багато хто робить свої серця закам’янілими, виявляюM
    чи в словах і діях сатанинські риси характеру. Між чоловіком і
    дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами завжди має
    бути ніжність і любов. Стережіться нерозважливих слів, униM
    кайте навіть натяків на те, що хтось когось не любить.
    Обов’язок кожного члена сім’ї — бути приємним для інших,
    розмовляти м’яко і лагідно12.
    Плекайте в собі ніжність, прихильність і любов, що знаM
    ходять свій вияв у милих дрібничках, словах, дбайливому
    ставленні13.
    Найкращий спосіб навчити дітей поважати своїх батьків
    — це дати їм змогу побачити, як ніжно батько ставиться до
    матері, як мати поважає й шанує батька. Ставши свідками

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    158

    [203]

    любові, що існує між батьками, діти будуть виконувати п’яту
    заповідь: «Діти, слухайтесь батьків своїх у Господі, бо то спра&
    ведливо»14 (Ефес.6:1).
    Любов Iсуса відбивається у батьках. Якщо мати завоювала
    довір’я своїх дітей, навчила, щоб вони любили й слухалися її,
    то вона виклала їм перший урок християнського життя. Нехай
    вони люблять свого Відкупителя, довіряють і слухають Його
    так, як люблять, довіряють і слухають своїх батьків. БатьківM
    ська любов, якщо вони сумлінно дбають про дітей та правильM
    но виховують їх, лише частково відбиває любов Ісуса до Його
    вірного народу15.
    1

    Виховання. С. 114.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.138.
    3
    Ознаки часу. 1911. 20 червня.
    4
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.387M388.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 9 липня.
    6
    Рукопис 129. 1898.
    7
    Рукопис 127. 1898.
    8
    Рукопис 114. 1903.
    9
    Рукопис 43. 1900.
    10
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.140.
    11
    Рукопис 4. 1893.
    12
    Ознаки часу. 1892. 14 листопада.
    13
    Керівництво для молоді. 1886. 21 квітня.
    14
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 15 листопада.
    15
    Ознаки часу. 1911. 4 квітня.
    2

    Розділ 32

    ДБАЙТЕ ПРО САД
    ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ

    Батьки — садівники. Господь довірив батькам серйозну, свяM
    щенну справу. Вони покликані старанно обробляти ниву серця.
    Саме так вони можуть співпрацювати з Богом. Він сподіваєтьM
    ся, що вони берегтимуть і старанно оброблятимуть ниву дитяM
    чих сердець. Вони повинні сіяти добре насіння й знищувати
    бур’ян. Необхідно виправляти кожний недолік, кожну ваду хаM
    рактеру, бо, якщо їх залишити, вони спотворять його красу1.
    Батьки, ваша сім’я — це головне поле, на якому ви покликані
    працювати. Дорогоцінні рослини в домашньому саду насамперед
    потребують вашої турботи. Вам доручено пильнувати душі, за
    які доведеться звітуватись. Старанно обдумайте свою справу, її
    характер, значення та результати2.
    Перед вашими дверима є невеличка ділянка землі, за котM
    рою ви повинні доглядати, і Бог спитає вас за ту роботу, яку
    передав у ваші руки3.
    Догляд за садом. У світі переважає думка про те, що молоді
    слід дозволити діяти за природними нахилами їхнього розуму.
    Якщо діти є розбещеними і безвідповідальними, то батьки
    говорять, що з часом вони зроблять правильний висновок для
    себе, залишать погані звички і стануть, нарешті, корисними
    людьми. Яка помилка! Роками вони дозволяли ворогові засіваM
    ти ріллю серця, давали змогу проростати хибним принципам, а
    тому в багатьох випадках зусилля змінити щось у цьому напряM
    мі виявляться даремними...
    Деякі батьки дозволяють своїм дітям розвивати погані звичM
    ки, котрі даватимуться взнаки впродовж усього життя. Цей гріх
    лежить на батьках. Такі діти можуть називатися християнами,
    але якщо в їхніх серцях благодать не звершує особливе діло, а в
    житті не відбувається докорінної переміни, то їхні звички даM

    160

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [204M205]

    дуть про себе знати в усіх вчинках. Вони виявлять той характер,
    який їхні батьки дозволили їм сформувати4.
    Не можна допускати, щоб молодь нерозбірливо пізнавала як
    добро, так і зло, сподіваючись, що в майбутньому, з часом
    домінуватиме добро, а зло втратить свій вплив. Зло прогресуваM
    тиме швидше, ніж добро. Не виключена можливість, що через
    багато років пороки, котрі вони мали, будуть викорінені; але хто
    може запевнити, що буде саме так? У нас обмаль часу. Набагато
    легше і безпечніше сіяти чисте, добре насіння в серцях дітей, ніж
    потім виривати бур’яни. Поняття, що вкорінилися у дитячій свіM
    домості, важко стерти. Отож, наскільки важливо, щоб ці понятM
    тя були правильними, а здібності молоді використовувалися у
    доброму напрямі5.
    Сівба і прополювання. У ранні роки життя дитини треба стаM
    ранно готувати грунт її серця для злиття Божої благодаті. Потім
    ретельно засівати насіння правди й доглядати за ним. А Бог, Який
    винагороджує кожне зусилля, зроблене заради Нього, дасть поM
    сіяному насінню життя і з’явиться «спочатку зелень, потім ко&
    лос, а пізніше — повне зерно в колосі» (Марк 4:28).
    Надто часто через злочинну недбалість батьків сатана сіє своє
    насіння у дитячих серцях, і дозріває жниво ганьби і горя. Світ
    нині втратив правдиву побожність через те, що батьки не моM
    жуть втримати біля себе дітей. Вони не оберігали їх від спілкуM
    вання з безтурботними й нерозважливими однолітками. Тому
    діти пішли у світ — сіяти насіння смерті6.
    Велика справа виховання — знищення непотрібних і шкідM
    ливих бур’янів — є справою першочергового значення. Якщо ці
    бур’яни залишити, то вони ростимуть, поки не заглушать дороM
    гоцінні рослини — принципи моралі й правди7.
    Якщо поле залишити без обробітку, то обов’язково з’являтьM
    ся шкідливі бур’яни, які вкрай важко знищити.
    Тому необхідно обробляти землю, а бур’яни виполоти, аби
    наші дорогі рослини могли рости. Але перш ніж вони проросM
    туть, треба старанно посіяти добре насіння. Якщо матері не пікM
    луються про те, щоб сіяти добре насіння, сподіваючись пізніше
    зібрати чисте і святе зерно, то вони зазнають розчарування, осM
    кільки пожнуть лише «терня й колючки». Сатана постійно пильM
    нує, готовий сіяти своє насіння; воно зійде і принесе багатий

    [206M207]

    Розділ 32. Дбайте про сад людського серця

    161

    врожай сатанинського характеру8. Виявляйте невтомну пильM
    ність щодо ваших дітей. Починаючи від народження дитини,
    сатана вдається до багатого арсеналу своїх засобів, працюючи
    над її характером і волею. Безпека дітей залежить від мудрості,
    пильності й турботи батьків. З любов’ю і страхом Божим вони
    обробляють ниву серця, засіваючи її насінням доброго духа, здоM
    рових звичок, любові й страху Божого9.
    Природна краса. Батьки і вчителі покликані найсерйознішим
    чином шукати тієї мудрості, котру Ісус завжди готовий дати:
    вони мають справу з людськими душами у найбільш важливий і
    вразливий період їхнього розвитку. Облагороджуйте юнацькі
    поривання, аби молоді люди на кожному етапі свого життя виM
    являли прородну красу, характерну для свого періоду, котра розM
    кривається поступово, як рослини й квіти в саду10.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10

    Рукопис 138. 1898.
    Ознаки часу. 1886. 1 липня.
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.493.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.138M139.
    Рукопис 49. 1901.
    Рев'ю енд Геральд. 1885. 14 квітня.
    Рукопис 43. 1900.
    Рукопис 7. 1899.
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.204M205.

    Розділ 33

    ОБІТНИЦІ БОЖЕСТВЕННОГО
    КЕРІВНИЦТВА

    Ми маємо божественного Друга. Ваш співчутливий ВідкупиM
    тель спостерігає за вами з любов’ю і розумінням, готовий вислуM
    хати ваші молитви й надати необхідну допомогу. Він знає усі
    турботи материнського серця і підтримує вас як найкращий Друг
    у кожну критичну хвилину. Його вічні руки завжди підтримуM
    ють богобоязливу, вірну матір. Перебуваючи на землі, Він таM
    кож мав матір, яка боролася з нуждою, обтяжена клопотами, турM
    ботами і труднощами; Ісус співчуває кожній матеріMхристиянці
    в її турботах і тривогах. Спаситель, Котрий здійснив довгу поM
    дорож, щоб заспокоїти тривожне серце жінки, дочка котрої була
    біснуватою, вислухає молитви матері й благословить її дітей.
    Той, Хто повернув удовиці її єдиного сина, котрого вже несM
    ли на кладовище, зворушений сьогодні горем матері, що зазнаM
    ла тяжкої втрати. Той, Хто проливав сльози співчуття біля гроM
    бу Лазаря і повернув Марті та Марії їхнього померлого і поховаM
    ного брата, Хто простив Марію Магдалину, Хто згадав про Свою
    матір, перебуваючи у муках агонії на хресті, Хто з’явився ридаM
    ючим жінкам і зробив їх Своїми посланницями, щоб вони перM
    шими несли радісну вістку про воскресіння Спасителя, — і нині
    є найкращим Другом жінки, готовим допомогти їй у будьMяких
    обставинах життя1.
    Жодна справа не може зрівнятися з тією, що виконує матиM
    християнка. Вона здійснює своє служіння, виховуючи дітей в
    науці й страху Господньому. Як часто вона усвідомлює, що тяM
    гар її важчий, ніж вона здатна нести; але яка це дорогоцінна
    перевага скласти цей тягар у молитві перед співчутливим СпаM
    сителем! Свій тягар вона може покласти біля Його ніг і в Його
    присутності знайти силу, що підтримає її і дасть бадьорість, наM
    дію, сміливість і мудрість навіть у найтяжчі хвилини життя. Яким

    [208M209]

    Розділ 33. Обітниці божественного керівництва

    163
    солодким для змученої турботами матері є усвідомлення того,
    що вона має Друга, Який може допомогти їй у всіх труднощах!
    Якби матері частіше приходили до Христа і довіряли Йому більM
    ше, то наскільки легшою була б їхня праця і вони знайшли б
    спокій своїм душам2.
    Небесний Бог чує ваші молитви. Без божественної допомоги ви
    не зможете правильно виховати своїх дітей, оскільки гріховна
    природа, успадкована від Адама, завжди прагне до панування.
    Серце має бути приготовлене для принципів істини, аби вони
    могли закарбуватись у душі й втілитись у життя3.
    Батьки розуміють, що коли у вихованні дітей вони діятиM
    муть за Божими вказівками, то отримають допомогу небес. ВоM
    ни матимуть від цього велику користь, бо, навчаючи інших,
    вчаться самі. Їхні діти здобуватимуть перемоги завдяки тим знанM
    ням, що отримали, йдучи шляхом Господнім. Вони можуть пеM
    ремагати природні, успадковані нахили до зла4.
    Батьки, чи працюєте ви з неослабною енергією для своїх діM
    тей? Небесний Бог відзначає ваше піклування, ваш сповнений
    ревності труд, вашу постійну пильність. З терпінням і ніжністю
    виховуйте дітей для Господа. У вашій праці зацікавлені небеса.
    Бог об‘єднається з вами, щоб увінчати ваші прагнення успіхом5.
    Коли ви пояснюватимете дітям істини спасіння і вкажете їм
    на Христа як на особистого Спасителя, то ангели перебуватиM
    муть з вами. Господь дасть батькам і матерям благодать, щоб
    вони могли зацікавити своїх малюків чудовою історією про НеM
    мовля Віфлеєму, Котре, воістину, є Надією світу6.
    Просіть і отримаєтє. Реалізуючи свою важливу справу, батьки
    повинні просити і отримувати божественну допомогу. Навіть
    якщо характер, звички і звичаї батьків були сформовані не за
    кращим взірцем, якщо уроки, засвоєні ними у дитинстві та юносM
    ті, призвели до неправильного розвитку характеру, вони не поM
    винні зневірюватись. Навертаюча сила Божа здатна змінити як
    успадковані, так і набуті нахили, тому що релігія Ісуса служить
    для піднесення людини. «Народження згори» означає перетвоM
    рення, нове народження в Христі Ісусі7.
    Будемо ж наставляти наших дітей вченням Божого Слова.
    Якщо кликатимете, Господь відповість вам. Він скаже: «Ось
    Я, що ти хочеш, щоб Я вчинив для тебе?» Небо з’єднане із земM

    164

    Частина VIII. Сім'я, що має успіх

    [209M210]

    лею, і кожна душа може виконати свою місію. Господь люM
    бить дітей. Він бажає, щоб вони були виховані з розумінням
    свого високого покликання8.
    Святий Дух керуватиме. Мати повинна відчувати потребу в
    керівництві Святого Духа, щоб вона сама могла отримати досM
    від правдивого послуху Божій волі та Його шляху. І тоді, чеM
    рез благодать Христа, вона зможе стати мудрим, добрим, любM
    лячим учителем9.
    Христос подбав про те, щоби батькам, які перебувають під
    керівництвом Святого Духа, була дана сила і благодать стати вчиM
    телями у сім’ї. Домашнє виховання і навчання справлятимуть
    перетворюючий, формуючий вплив10.
    Божественна сила об’єднається з людськими зусиллями. Без людM
    ських зусиль божественні зусилля марні. Бог діятиме, коли батьM
    ки, довіряючи Йому і покладаючись на Нього, усвідомлять свій
    священний обов’язок і намагатимуться правильно виховувати
    дітей. Він співпрацюватиме з тими батьками, котрі старанно і з
    молитвою виховують своїх дітей, звершуючи особисте спасіння
    й спасіння дітей. Він викликатиме «в них і хотіння і чин за доброю
    волею Своєю»11 (Фил.2:13).
    Самі лише людські зусилля не допоможуть вашим дітям наM
    бути досконалий характер для небес; здійснити цю велику і свяM
    ту справу можна лише з божественною допомогою12.
    Якщо ви виконуєте свої батьківські обов’язки в силі Божій,
    з твердим наміром ніколи не послабляти зусиль і не залишати
    цей відповідальний пост, намагаючись зробити своїх дітей таM
    кими, якими їх бажає бачити Бог, тоді Ви отримаєте схвалення в
    Його очах. Він знає, що ви робите все можливе, і додасть вам
    сили. Господь Сам виконає ту частину роботи, яку не зможуть
    здійснити батько або мати; Він працюватиме з мудрими, терпеM
    ливими, цілеспрямованими зусиллями богобоязливої матері.
    Батьки, Бог не має наміру виконувати за вас роботу, яку доруM
    чив вам у вашій родині. Ви не повинні лінуватися і бути недбайM
    ливими слугами, якщо хочете, щоб ваші діти були збережені від
    небезпек цього світу13.
    Коли приходять випробовування, міцно тримайтеся Iсуса. БатьM
    ки, приймайте промені божественного світла, котрі сяють на ваM
    шому шляху. Ходіть у світлі, як і Христос перебуває у світлі.

    [211M212]

    Розділ 33. Обітниці божественного керівництва

    165

    Здійснюючи спасіння своїх дітей та відстоюючи свою позицію
    на шляху до святості, ви зустрінете найприкріші випробування.
    Але не зневірюйтесь. Міцно тримайтеся за Ісуса! Він говорить:
    «Хіба що буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учини&
    ти зі Мною, і вчинить він мир зі Мною» (Iсая 27:5). Будуть трудM
    нощі, ви зустрінетесь з перешкодами. Постійно дивіться на ІсуM
    са. Коли виникне критична ситуація, звертайтеся до Господа із
    запитанням: що я повинен робити?14
    Чим важча боротьба, тим більша батьківська потреба у допоM
    мозі небесного Отця, тим дорожчою буде отримана перемога15.
    Працюйте з вірою. Батьки повинні виконувати призначену їм
    справу з терпінням і любов’ю, як вірні управителі багатої благоM
    даті Христової.
    Бог чекає від них вірності. Усе слід робити з вірою. Постійно
    моліться, щоб Бог дарував Свою благодать вашим дітям. Нехай
    вони невтомно працюють, не виявляючи нетерпіння й роздраM
    тування. Батьки, тісно об’єднуйтеся зі своїми дітьми і з Богом.
    Якщо батьки працюють з терпінням і любов’ю, щиро намагаM
    ються допомогти своїм дітям досягти найвищого взірця чистоM
    ти і скромності, то матимуть успіх16.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16

    Ознаки часу. 1886. 9 вересня.
    Там же. 1877. 13 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 25 жовтня.
    Там же. 2899. 6 червня.
    Там же. 1901. 29 січня.
    Христос — Надія світу. С.517.
    Рев'ю енд Геральд. 1897. 13 квітня.
    Рукопис 31. 1909.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С. 128.
    Рукопис 36. 1899.
    Ознаки часу. 1901. 25 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 25 жовтня.
    Там же. 1888. 10 липня.
    Рукопис 67. 1901.
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 30 серпня.
    Рукопис 138. 1898.

    Частина IX

    Батько — сполучна
    ланка сім’ї

    Розділ 34

    СТАНОВИЩЕ БАТЬКА
    І ЙОГО ОБОВ’ЯЗКИ

    Правильне визначення слова «чоловік». Сім’я — це божественM
    не запровадження. Задум Божий полягає в тому, аби сімейне
    коло — батько, мати і діти — існувало в цьому світі як
    непорушний зв'язок1.
    Зробити сім’ю щасливою — завдання не лише матері. Батьки
    також мають важливе поле діяльності. Чоловік — сполучна ланM
    ка у сімейних стосунках; своєю сильною, щирою, відданою люM
    бов’ю він з’єднує в одне ціле членів сім’ї, матір і дітей, утворюM
    ючи міцний союз2.
    Визначення «сполучна ланка в сім’ї», яке дається чоловікові,
    якнайповніше розкриває суть справи... Я бачила, що лише деякі
    батьки розуміють свою відповідальність3.
    Голова сім’ї. Чоловік і батько є головою сім’ї. Дружина очіM
    кує від нього любові, розуміння і допомоги у вихованні дітей, і
    це цілком закономірно. Діти належать йому так само, як і їй, і
    він також зацікавлений у їхньому добробуті. Діти звертаються
    до батька за підтримкою і керівництвом; він повинен мати праM
    вильне уявлення про життя і знати, який вплив та яке спілкуM
    вання буде корисним для його сім’ї; але понад усе він має керуM
    ватися любов’ю, страхом Божим і вченням Його Слова, щоб
    спрямувати своїх дітей на правдиву дорогу...
    Батько повинен зробити свій внесок у щастя сім’ї. Якими б
    не були його справи і турботи, вони не повинні затьмарювати
    щастя сім’ї; додому він приходить з посмішкою і приємними
    словами4.
    Законодавець і священик. Батько є центром сім’ї. Він — закоM
    нодавець, в характері якого виявляються такі позитивні якості,
    як енергійність, чистота, чесність, терпеливість, мужність, стаM
    ранність і корисна діяльність. Певною мірою батько є священиM
    ком сім’ї, котрий приносить ранкові й вечірні жертви на Божий

    [215M216]

    Розділ 34. Становище батька і його обов'язки

    169

    жертівник. Дружину і дітей також треба заохочувати об’єднуваM
    тися в цьому жертвоприношенні, підносячи хвалу в духовних
    піснях. Вранці та ввечері батько, як священик сім’ї, повинен
    визнавати перед Богом гріхи, які протягом дня здійснив він і
    його діти. Необхідно визнавати як гріхи, про які він пам’ятає,
    так і потаємні, які знає один лише Бог. Таке правило, якого ревM
    но дотримується батько, коли він вдома, або мати в час його
    відсутності, стане благословенням для сім’ї5.
    У своїй родині батько представляє божественного ЗаконоM
    давця. Він співпрацює з Богом, здійснюючи сповнені милості
    задуми Божі та утверджуючи у своїх дітях принципи істини, приM
    щеплюючи якості, що допоможуть їм виробити чистий, доброM
    чесний характер і бути слухняними не тільки своїм земним батьM
    кам, а й небесному Отцеві6.
    Батько не повинен нехтувати своїм священним обов’язком і
    ні в чому не поступатися батьківською владою7.
    Ходіть із Богом. Своєю живою вірою батько з’єднує дітей з
    престолом Божим. Не покладаючись на власні сили, він довіряє
    свою безсилу душу Ісусові та сподівається на силу ВсевишньоM
    го. Брати, моліться вдома з вашою родиною вранці й ввечері,
    моліться ревно у своїй кімнаті, виконуючи щоденну роботу, підM
    носьтеся в молитві душею до Бога. Так Єнох ходив з Богом. ТиM
    ха, палка молитва душі піднесеться як святий фіміам до престоM
    лу благодаті й буде приємна Богові, ніби вона була звершена у
    святилищі. Для всіх тих, хто у такий спосіб шукає Його, ХрисM
    тос стає негайним Помічником у скрутний час. Вони в день випM
    робування будуть сильними8.
    Життєва зрілість. Батько не повинен бути як дитина, котра
    керується лише поривами. Він пов’язаний зі своєю сім’єю
    священними узами9.
    Його вплив на сім’ю залежить від того, наскільки він знає
    єдиного, правдивого Бога і посланого Ним Ісуса Христа. «Коли я
    був дитиною, — говорить апостол Павло, — то я говорив, як ди&
    тина, думав, як дитина, розумів, як дитина; коли ж я став му&
    жем, то залишив усе дитяче» (1Кор.13:11). Батько повинен стати
    на чолі сім’ї не як недисциплінована доросла дитина, а як чолоM
    вік мужнього характеру, котрий уміє вгамовувати свої пристM
    расті. Він повинен отримати моральне виховання. Його повеM

    170

    Частина IХ. Батько — сполучна ланка сім'ї

    [217M218]

    дінка у сімейному житті має визначатися чистими принципами
    Божого Слова. Тоді він зростатиме у міру Христової повноти10.
    Підкоріться Божій волі. Чоловікові й батькові я хочу сказати:
    переконайтеся в тому, що вашу душу оточує чиста, свята атмосM
    фера... Ви повинні щоденно навчатись у Христа. Ніколи не дозM
    воляйте, щоб дух тиранії панував у сім’ї. Чоловік, що так чиM
    нить, діє спільно зі слугами сатани. Підкоріть свою волю Божій
    волі. Робіть усе, що у ваших силах, аби життя вашої дружини
    було приємним і щасливим. Зробіть своїм порадником Слово
    Боже. Живіть у сім’ї за ученням цього Слова. Тоді і в Церкві, і
    на роботі будете поводитися згідно з цими істинами. Небесні
    принципи допоможуть вам виявляти благородство у всіх спраM
    вах. Ангели Божі співпрацюватимуть з вами, допомагаючи відM
    кривати світові Христа11.
    Молитва, якою доречно молитися запальному чоловікові. Не дозM
    воляйте, щоб неприємності на роботі затьмарювали ваше сімейM
    не життя. Коли навіть дріб’язкові питання вирішуються не так,
    як вам цього хотілося б і ви не здатні виявити витримку, довгоM
    терпіння, доброту і любов, то це свідчить про те, що ви не обрали
    своїм Другом Того, Хто так полюбив вас, що віддав за вас Своє
    життя, аби ви могли перебувати з Ним.
    У повсякденному житті ви зустрінетеся з несподіванками, розM
    чаруваннями і спокусами. Що говорить Слово? «Протистань&
    те дияволові» з повною довірою до Бога — «і втече від вас...»
    «Наблизьтеся до Бога — і Він наблизиться до вас». «Хіба буде дер&
    жатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зі Мною, і вчи&
    ніть мир зі Мною» (Яків.4:7&8; Iсая 27:5). Дивіться на Ісуса завжM
    ди і за всіх обставин, посилаючи молитви від чистого серця, щоб
    знати, як виконувати Його волю. І коли ворог прийде, як ріка,
    Дух Господній підніме прапор проти нього. Якщо ви готові вже
    здатися, втрачаєте терпіння і самовладання, стаєте черствими,
    намагаєтесь звинувачувати і шукати в комусь помилки, — саме
    тоді час піднести молитву до небес: «Допоможи мені, Боже, проM
    тистояти спокусі, очисти моє серце від усілякої гіркоти, гніву та
    лихослів’я. Даруй мені Твою покору, Твоє смирення, Твоє довM
    готерпіння і Твою любов. Не допусти, щоб я зганьбив свого ВідM
    купителя, неправильно тлумачив слова і спонукання моєї друM
    жини і моїх дітей, моїх братів і сестер по вірі. Допоможи мені

    [218M219]

    Розділ 34. Становище батька і його обов'язки

    171

    бути добрим, ніжним, чуйним, прощаючим. Допоможи мені буM
    ти справжнім чоловіком і батьком в сім’ї, щоб виявляти харакM
    тер Христа іншим»12.
    Поєднуйте авторитет зі смиренням. Той факт, що чоловік посM
    тійно підкреслює, що йому належить становище голови сім’ї,
    ще не є доказом його чоловічої гідності. Повага до нього не збільM
    шиться, коли він буде посилатися на тексти Писання, аби підтM
    римати свої претензії на авторитет. Вимоги, щоб дружина, матір
    його дітей, у всьому діяла за його планами, ніби вони є непогріM
    шимими, аж ніяк не додадуть йому чоловічої гідності. Господь
    поставив чоловіка головою дружини, щоб він став її захисниM
    ком. Він є важливою ланкою в сім’ї, що об’єднує її членів, як і
    Христос є Головою Церкви і Спасителем духовного тіла. Нехай
    кожний чоловік, котрий запевняє, що любить Бога, уважно досM
    лідить, якими є Божі вимоги щодо його становища. Авторитет
    Христа виявляє себе в мудрості, доброті та лагідності. Отож, неM
    хай чоловік, використовуючи свою владу, наслідує Христа —
    Голову Церкви13.
    1

    Рукопис 36. 1899.
    Ознаки часу. 1877. 13 вересня.
    3
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.547.
    4
    Служіння зцілення. С.390M392.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.701.
    6
    Ознаки часу. 1894. 10 вересня.
    7
    Лист 9. 1904.
    8
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.616.
    9
    Там же. Т.1. С.547.
    10
    Рукопис 36. 1903.
    11
    Лист 272. 1903.
    12
    Лист 105. 1893.
    13
    Лист 18б. 1891.
    2

    Розділ 35

    НОСІТЬ ТЯГАРІ ОДИН ОДНОГО

    Обов’язки батька не перекладайте на інших. Обов’язок батька
    щодо своїх дітей не можна перекладати на матір. Виконання
    нею власних обов’язків вже є достатнім навантаженням. Лише
    працюючи у злагоді, батько і мати можуть здійснити роботу,
    доручену їм Богом1.
    Нехай батько не звільняє себе від участі у вихованні дітей як
    для цього життя, так і для вічності. Він поділяє цю відповідальM
    ність з матір’ю. Існують обов’язки для батька і матері. Якщо
    батьки бажають, щоб у дітях розвивалися такі якості, як любов і
    повага, то повинні виявляти їх у ставленні один до одного2.
    Схвальним поглядом і ласкавими словами батько підбадьорює і
    підтримує матір в її праці й турботах3.
    Допомагайте своїй дружині в конфліктних ситуаціях. БудьM
    те обережними у своїх словах, виховуйте в собі добрі манери,
    люб’язність, доброту і ви будете винагороджені за це4.
    Служіння любові полегшує тягар матері. Чим би не займався
    батько і якими б не були труднощі, пов’язані з його роботою,
    додому він має приходити з посмішкою на обличчі, розмовляти
    тим самим приємним голосом, яким розмовляв упродовж всьоM
    го дня з відвідувачами і сторонніми людьми. Якщо дружина
    розуміє, що може розраховувати на любов і прихильність чолоM
    віка, що він підтримає її в усіх її трудах і клопотах, що його
    вплив додасть їй сили, — її тягар стане вдвічі легшим. Хіба діти
    не належать йому так само, як і їй?5
    Дружина може займатися якоюсь іншою роботою, вважаюM
    чи, що це важливіше, ніж допомагати чоловікові впоратися з
    його обов’язками; це саме стосується й чоловіка. Серед чоловіM
    ків спостерігається тенденція поводитися вдома не як управиM
    тель сімейного кола, а як постоялець, котрий приходить додому
    і залишає його, коли йому заманеться6.
    Домашні обов’язки священні й важливі, однак часто пов’язаM
    ні з утомливою монотонністю. Численні клопоти і труднощі

    [220]

    Розділ 35. Носіть тягарі один одного

    173

    починають дратувати; якщо немає різноманітності й приємної
    розрядки, чоловіки часто не вважають ці обов'язки необхідними
    або, висловлюючись точніше, потрібними і доцільними. ЖитM
    тя матерів, які займають скромне становище у суспільстві, сповM
    нене нескінченної самопожертви і стає ще тяжчим, якщо чолоM
    віки не надають ваги тим труднощам, котрі випадають на долю
    жінок, не підтримують їх7.
    Виявляйте турботу до дружини, в якої слабке здоров’я. Чоловік
    повинен виявляти велику зацікавленість у своїй родині. ОсоблиM
    во ніжним піклуванням він оточує дружину зі слабким здоров’ям.
    Таким чином він може закрити двері перед багатьма хворобами.
    Ласкаві, веселі, підбадьорюючі слова принесуть більше користі,
    ніж найкращі ліки. Вони вселятимуть мужність у серця, сповнені
    суму розчаровання; щаслива і сонячна атмосфера, яку створюють
    в сім’ї добрі вчинки й підбадьорюючі слова, вдесятеро окуплять
    витрачені зусилля. Нехай чоловіки пам’ятають: переважна часM
    тина обов’язків щодо виховання дітей лежить на матері; багато у
    процесі формування їхніх характерів залежить від неї. Це поM
    винно викликати у нього найніжніші почуття, і він дбатиме про
    те, щоб полегшити її життєвий тягар, виявляючи свою любов до
    неї. Він заохочує покладатися на нього й спрямовує її погляд до
    небес, де можна відновити силу, отримати спокій і знайти вічний
    відпочинок для втомлених. Він не повертається додому з похмуM
    рим виглядом, а навпаки, своєю присутністю приносить у сім’ю
    світло, спонукаючи дружину зосереджувати свій погляд на Богові
    й довіряти Йому. Об’єднавшись, вони можуть покладатись на
    Божі обітниці й приносити у сім’ю Його рясні благословення8.
    «Iдіть поволі». Багато хто з чоловіків і батьків може засвоїти
    корисний урок на прикладі дбайливого пастиря. Яків, який був
    змушений здійснити швидку і важку подорож, сказав: «Діти малі,
    а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день,
    то вигине вся отара... Я піду поволі за ногою скотини, що переді
    мною, і за ногою дітей...» (Бут.33:13&14).
    Нехай же на тяжкій життєвій дорозі чоловік і батько «йде
    поволі», щоб тим, які супроводжують його, була під силу така
    подорож. Серед гонитви за багатством і владою у цьому світі
    нехай він навчиться зупинятися, аби втішити і підтримати ту,
    котра покликана йти поруч з ним...

    174

    Частина IХ. Батько — сполучна ланка сім'ї

    [220M221]

    Нехай чоловік допомагає дружині, виявляючи до неї співM
    чуття й прихильність. Якщо він бажає, щоб вона завжди була
    свіжою та радісною, подібною до сонячного світла в домі, нехай
    допомагає їй нести життєвий тягар. Його доброта і люб’язність
    будуть для неї безцінним підбадьоренням, а щастя, яке він їй
    дає, принесе радість і мир у його серце...
    Якщо мати позбавлена належної турботи і підтримки, виснаM
    жує свої сили, надмірно працюючи або через хвилювання чи
    депресію, тоді й діти будуть позбавлені життєвої сили, гнучкого
    інтелекту та життєрадісності, котрі повинні були б успадкувати.
    Набагато краще зробити життя матері світлим і радісним, захисM
    тити її від злиднів, виснажливої праці та гнітючих турбот; і неM
    хай діти ростуть здоровими, пробиваючи собі дорогу в життя
    власними силами9.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9

    Основи християнського виховання. С.69.
    Ознаки часу. 1889. 22 липня.
    Там же. 1877. 13 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.84.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.70.
    Рукопис 80. 1898.
    Ознаки часу. 1877. 6 грудня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.306M307.
    Служіння зцілення. С.374.

    Розділ 36

    ТОВАРИСЬКІ СТОСУНКИ
    МІЖ БАТЬКОМ І ДІТЬМИ

    Проводьте час з дітьми. Часто батько втрачає багато чудових
    можливостей привернути своїх дітей до себе й налагодити з ниM
    ми тісні зв’язки. Для нього буде приємною розрядкою провести
    час зі своїми дітьми, повернувшись додому після роботи1.
    Батьки, звільніться від удаваної статечності, виберіть час і
    поспілкуйтеся з дітьми, співчуваючи їм у їхніх маленьких прикM
    рощах, зв’язуючи їхні серця із собою міцними узами любові та
    справляючи такий вплив на формування їхнього розуму і свідоM
    мості, щоб ваша порада була для дітей священною2.
    Виявляйте особливий інтерес до синів. Батько, що має синів,
    повинен встановити з ними тісний контакт, розповідаючи їм
    про свої багаті життєві досвіди, невимушено й лагідно розмовM
    ляючи з ними, аби привернути їхні серця до себе. Він має покаM
    зати їм, що завжди зацікавлений в їхньому щасті й добробуті3.
    Батько, котрий має синів, повинен зрозуміти, що, незалежно
    від того, яким є його заняття й становище, він ніколи не повиM
    нен виявляти недбалість до душ, доручених його опіці. Він приM
    вів цих дітей на світ і тому відповідальний за них перед Богом;
    нехай робить усе від нього залежне, щоб вберегти їх від гріховM
    ного впливу і лихого товариства. Нехай не залишає своїх невгаM
    мовних синів лише під опікою матері. Це буде для неї надто важM
    ким тягарем. Краще все влаштувати так, щоб задовольнити інM
    тереси матері й дітей. Часом матері важко опанувати собою та
    мудро виховувати дітей. В такому разі батько мусить узяти на
    себе більше обов’язків. Нехай докладе найрішучіших зусиль задля
    спасіння своїх дітей4.
    Виховуйте дітей корисними членами суспільства. Як голова сім’ї
    батько повинен знати, як виховати дітей, щоб вони стали коM
    рисними членами суспільства і сумлінно виконували покладені
    на них обов’язки. Це його першочергове завдання. Упродовж

    176

    Частина IХ. Батько — сполучна ланка сім'ї

    [223M224]

    перших кількох років життя дитини формування її характеру
    залишається переважно справою матері, проте вона завжди відM
    чуває в цьому підтримку батька. Якщо він має роботу, котра не
    дає змоги йому віддавати свої сили на користь сім’ї, то нехай
    пошукає собі інше заняття, що не заважатиме йому присвячуM
    вати певний час дітям. Коли він нехтує ними, то зраджує обов’язM
    ку, який йому доручив Бог.
    Батько може справляти на своїх дітей вплив, сильніший за
    всі світські принади й спокуси. Він вивчає характер і нахили
    членів свого маленького кола, знає їхні потреби й слабкі місця і
    таким чином готовий стримувати зло і заохочувати до добра5.
    Якою б не була його праця, вона не настільки важлива, аби
    вибачити його недбалість щодо власних дітей, яких він повинен
    виховати й навчити шляху Господньому6.
    Вивчайте різні характери. Батько не повинен бути настільки зайM
    нятим своєю працею, читанням книг чи іншими справами, щоб не
    знаходити часу для вивчення характерів і потреб своїх дітей. НеM
    хай знаходить шляхи й можливості зайняти дітей корисною праM
    цею, яка відповідала б їхнім індивідуальним здібностям7.
    Батьки, проводьте якомога більше часу з вашими дітьми! НаM
    магайтеся виявити особливості їхніх характерів, щоб знати, як
    виховувати їх згідно зі Словом Божим. Нехай з ваших уст не
    зірветься жодного слова, яке могло б засмутити їх і позбавити
    мужності. Не створюйте у домі похмурої обстановки. Будьте
    привітні, добрі та ніжні зі своїми дітьми, уникаючи нерозумної
    поблажливості. Нехай вони вчаться зносити свої маленькі розM
    чарування, як це роблять всі інші. Не заохочуйте їх завжди приM
    ходити до вас зі своїми дитячими скаргами одне на одного. Вчіть
    їх бути толерантними один до одного, намагайтеся підтримуваM
    ти взаємне довір’я і повагу8.
    Беріть участь у роботі та розвагах дітей. Батьки, поєднуйте люM
    бов зі строгістю, співчуття — з твердою дисципліною. ВіддавайM
    те кілька годин свого дозвілля вашим дітям, краще пізнавайте
    їх, беріть участь в їхній роботі й розвагах, завойовуйте їхнє доM
    вір’я. Затоваришуйте з ними, передусім зі своїми синами. Таким
    чином ви справлятимете могутній вплив на добро9.
    Учіть дітей урокам, запозиченим із природи. Нехай батько намаM
    гається полегшити працю матері..., показує дітям прекрасні квіM

    [224M225]

    Розділ 36. Стосунки між батьком і дітьми

    177

    ти, величні дерева, кожний листочок яких розповідає про діла і
    любов Бога. Він повинен навчити їх, що Бог, Який створив усе
    це, любить прекрасне і добре. Христос звертав увагу Своїх учнів
    на польові лілеї, небесних птахів, щоб показати: Бог турбується
    і про людину, котра набагато цінніша за птахів і квіти. ...СкільM
    ки б часу люди не витрачали на те, щоб прикрасити свою зовM
    нішність, вони ніколи не зрівняються своєю красою й вишукаM
    ністю зі звичайними польовими квітами. Таким чином, увага
    дітей буде спрямована не на штучне, а на природне. Вони зрозуM
    міють, що Бог дав їм всю цю красу, аби насолоджуватися нею, і
    бажає, щоб вони посвятили Йому свої високі й святі почуття10.
    Батько може повести їх у сад і показати розквітаючі пуп'янки
    й різноманітні відтінки пелюсток квітів. Таким чином він викM
    ладатиме їм найважливіші уроки про Творця, відкриваючи перед
    ними велику книгу природи, в якій Божа любов виявляє себе в
    кожному дереві та квітці, в кожній травинці. Він може пояснити
    їм: якщо Бог так піклується про дерева й квіти, то наскільки
    більше дбає про істоти, створені за Його подобою. Уже в ранM
    ньому віці батько може допомогти своїм дітям усвідомити: Бог
    бажає, щоб вони володіли красою, яка виявляється не в зовнішM
    ніх прикрасах, а красою характеру, добротою та ніжністю, котрі
    сповнятимуть їхні серця радістю і щастям11.
    1

    Ознаки часу. 1877. 6 грудня.
    Там же.
    3
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.128.
    4
    Рукопис 79. 1901.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 30 серпня.
    6
    Ознаки часу. 1894. 10 вересня.
    7
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.127M128.
    8
    Рукопис 60. 1903.
    9
    Служіння зцілення. С.391M392.
    10
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.70.
    11
    Ознаки часу. 1877. 6 грудня.
    2

    Розділ 37

    ЯКИМ НЕ ПОВИНЕН БУТИ ЧОЛОВІК

    Чоловік, який розраховує на те, що дружина буде нести подвійний
    тягар. У багатьох сім’ях є діти різного віку; деякі з них потребуM
    ють не лише уваги матері та її мудрого виховання, а й більш
    суворого і водночас ніжного впливу батька. Мало хто з батьків
    надає цій справі належної уваги. Такі батьки нехтують своїм
    обов’язком і перекладають важкий тягар на матір, вважаючи,
    нібито вони вільні критикувати й засуджувати її дії. Пригнічена
    цим обтяжливим відчуттям відповідальності та постійним осуM
    дом, нещасна дружина і мати часто вважає себе винною, відчуM
    ваючи докори сумління за те, що вчинила погано незумисне або
    через незнання, оскільки вважала такі дії найкращими за певних
    обставин. Проте замість подяки за тяжку й виснажливу працю,
    яка могла б втішити її, вона вимушена перебувати під тягарем
    смутку й докорів, бо чоловік, нехтуючи своїм обов’язком, розM
    раховує на те, що вона, бажаючи догодити йому, працюватиме
    за обох, незважаючи на несприятливі обставини1.
    Багато хто з чоловіків не розуміє й недооцінює тих клопотів
    і труднощів, з якими мають справу їхні дружини, прикуті, як
    правило, цілий день до нескінченної домашньої праці. Часто чоM
    ловіки повертаються додому з похмурим виглядом, не приносяM
    чи й променя світла в сім’ю.
    Якщо їжа не була приготовлена вчасно, оскільки втомлена
    дружина часто поєднує функції господині, няньки, куховарM
    ки і покоївки в одній особі, вона ще й вислуховує докори чоM
    ловіка. Вибагливий чоловік може навіть взяти з рук втомленої
    матері вередливу дитину, аби вона швидше приготувала страM
    ву, але якщо дитина поводиться неспокійно, то він взагалі не
    вважає своїм обов’язком панькатися з нею, заспокоювати й
    втішати. Не замислюючись над тим, скільки матері доводитьM
    ся страждати через вередування малюка, він нетерпляче клиM
    че: «Гей, мамо, забирай свою дитину!» Хіба ж ця дитина не

    [227]

    Розділ 37. Яким не повинен бути чоловік

    179

    його також? Хіба на ньому не лежить природний обов’язок
    виховувати власних дітей?2
    Порада деспотичному і владолюбному чоловікові. Ваше життя
    було б набагато щасливішим, якби ви зрозуміли, що не володієM
    те абсолютною владою, якою наділяєте себе як чоловік і батько.
    Ваша поведінка свідчить про те, що ви неправильно розумієте
    своє становище як голови сім’ї. Ви — нервовий та владолюбний,
    вам часто бракує розсудливості, і як би ви не розцінювали свою
    поведінку в таких випадках, її важко назвати послідовною щодо
    вашої дружини та дітей. Зайнявши колись певну позицію, ви не
    бажаєте змінити її. Ви сповнені рішучості здійснювати свої плаM
    ни, хоча часто йдете неправильним шляхом і повинні були б поM
    бачити це. У чому ви маєте найбільшу потребу — так це в любові
    й вибачливості; вам необхідно з меншою рішучістю та наполегM
    ливістю відстоювати свою точку зору на словах і на ділі. Якщо
    ви й надалі будете дотримуватись такої лінії поведінки, то заM
    мість того, щоб стати головою сім’ї у справжньому значенні цього
    слова, перетворитесь на диктатора, який тільки й знає, що пригM
    ноблювати й мучити інших...
    Намагаючись примусити інших у всьому діяти так, як вваM
    жаєте за потрібне, ви часто завдаєте цим більше шкоди, ніж тоді,
    коли поступаєтесь у своїх переконаннях. Це справедливо навіть
    тоді, коли ваші переконання добрі самі по собі, але в багатьох
    випадках не сприйнятні; вони надто надумані внаслідок специM
    фіки вашої натури: саме тому ви з такою рішучістю й нерозважM
    ливістю робите те, чого не слід робити3.
    Ви маєте власну точку зору на те, як керувати своєю сім’єю.
    Ви дієте незалежно й свавільно, позбавляючи свободи волі отоM
    чуючих вас людей. Ви вважаєте, що володієте необхідними якосM
    тями голови сім’ї й це дозволяє маніпулювати всіма членами
    родини, як робітник маніпулює машиною. Ви присвоюєте собі
    владу і поводитеся як диктатор. Це не до вподоби небесам, і засM
    мучує співчутливих ангелів. Ваша поведінка у сім’ї свідчить про
    те, ніби лише ви здатні керувати. Ви ображаєтесь, коли дружина
    насмілюється не погодитися з вашою думкою або ставить під
    сумнів правильність вашого рішення4.
    Дратівливий та сварливий чоловік. Чоловіки, дайте своїм друM
    жинам змогу жити духовним життям... Для багатьох схильність

    180

    Частина IХ. Батько — сполучна ланка сім'ї

    [227M228]

    до роздратування стає звичкою, і вони поводяться як дорослі діти.
    Вони ніяк не можуть позбутися вад, що так щедро виявляють себе
    у дитинстві. Плекаючи в собі довгий час ці негативні почуття, воM
    ни постійними скаргами та невдоволенням калічать життя не
    лише собі, а й іншим. Їм властивий дух Ізмаїла, життя котрого
    пройшло у постійній ворожнечі з оточуючими його людьми5.
    Самолюбний і похмурий чоловік. У брата Б. характер, який не
    приносить у сім’ю сонячного світла; саме над цим йому слід попM
    рацювати. Він більше схожий на хмару, ніж на сонячний проM
    мінь. Він надто самолюбний, щоб висловлювати вдячність члеM
    нам сім’ї, а найбільше тій, котру повинен кохати й поважати.
    Він похмурий і владний; його слова часто бувають різкими і завM
    дають ран, які він не поспішає заліковувати, не бажає впокориM
    ти себе, визнавши свої помилки й гріхи.
    Брат Б. повинен стати лагіднішим, виховати у собі ввічлиM
    вість і люб’язність. До дружини, котра в усіх відношеннях є рівM
    ною йому, він мав би ставитися з ніжністю та любов’ю. Нехай з
    його уст не зійде жодне слово, яке могло б засмутити її серце. Він
    повинен розпочати роботу над перетворенням свого характеру в
    сім’ї, виховуючи в собі почуття любові, прихильності та перемаM
    гаючи грубі, неприємні, неблагородні риси характеру6.
    Чоловік і батько — похмурий, самолюбний і владний — робить
    нещасним не лише самого себе, а й усіх членів родини. Його друM
    жина — пригнічена, хвороблива; діти страждають через поганий
    характер батька — такі плоди йому доведеться пожинати7.
    Егоїстичний та нетерплячий чоловік. Ви очікуєте надто багато
    від своєї дружини і дітей; робите чимало зауважень. Якщо б ви
    мали бадьорий, веселий дух і розмовляли з ними ласкаво й ніжM
    но, то замість грозових хмар смутку й нещастя, приносили б світM
    ло у свій дім. Ви надто рахуєтеся з власною думкою, впадаєте в
    крайнощі і не хочете погодитися з тим, що думка дружини таM
    кож має важливе значення в сім’ї. Ви не цінуєте своєї дружини,
    не вчите дітей поважати її думку. Ви не ставитеся до неї як до
    рівної, натомість захопили кермо влади в свої руки і всіма силаM
    ми намагаєтеся втримати його. Ви не виробили ніжного, співM
    чутливого характеру. Але вам необхідно розвивати в собі ці риM
    си, якщо бажаєте бути переможцем; і тоді Божі благословення
    щедро зливатимуться у вашу сім’ю8.

    [228M229]

    Розділ 37. Яким не повинен бути чоловік

    181

    Порада тому, хто нехтує християнською ввічливістю. Ви вважаM
    єте слабкістю бути добрим, ніжним, співчутливим і думаєте,
    що розмовляти з дружиною ввічливо, ніжно і з любов’ю — приM
    низливо. У вас хибне уявлення про чоловічу гідність і про те,
    яким повинен бути справжній чоловік. Небажання робити добM
    ро — вияв слабкості й недолік вашого характеру. Те, що ви розM
    цінюєте як слабкість, Бог вважає справжньою християнською
    ввічливістю, яку повинен виявляти кожний християнин; саме
    такий є дух Христа9.
    Чоловіки гідні любові й прихильності. Якщо чоловік деспотичM
    ний, вимогливий і критичний до своєї дружини, він не може
    користуватися в неї повагою і любов’ю, і шлюбні стосунки стаM
    нуть огидними для неї. Вона не може кохати такого чоловіка, бо
    він не докладає зусиль, аби завоювати її кохання. Чоловіки поM
    винні бути турботливими, уважними, ніжними, вірними і чуйM
    ними. Виявляйте любов і співчуття... Якщо чоловік має благоM
    родний характер, чисте серце, духовність, чим повинен відрізM
    нятися кожний справжній християнин, то це позначиться на
    шлюбних взаєминах... Він підбадьорюватиме свою дружину і
    дбатиме про її здоров’я, втішатиме, створюючи запашну атмосM
    феру в своїй сім’ї10.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10

    Ознаки часу. 1877. 6 грудня.
    Там же.
    Лист 19а. 1891.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.253.
    Лист 107. 1898.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.36M37.
    Служіння зцілення. С.374M375.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.255.
    Там же. С.256.
    Рукопис 17. 1891.

    Частина X

    Матір — королева сім’ї

    Розділ 38

    СТАНОВИЩЕ ТА ОБОВ’ЯЗКИ МАТЕРІ

    Рівна чоловікові. Жінка повинна посісти становище, яке Бог
    призначив їй від початку, — вона рівна чоловікові. Світ потреM
    бує матерів, котрі не лише носять ім’я матері, а й є такими в
    повному значенні цього слова. Можна з упевненістю сказати,
    що специфічні обов’язки жінки більш священні, більш святі,
    ніж обов’язки чоловіка. Нехай жінка усвідомлює святість своєї
    справи і в силі та страсі Божому виконує свою життєву місію.
    Нехай вона виховує дітей так, щоб вони приносили користь у
    цьому світі й стали членами сім’ї у кращому світі1.
    Дружина і мати не повинна приносити в жертву свої сили
    або, навпаки, дозволяти собі бездіяльність, цілковито покладаM
    ючись на чоловіка. Її індивідуальність не повинна поглинатися
    його індивідуальністю. Вона має усвідомлювати, що рівна чолоM
    вікові, щоб бути поруч із ним, залишаючись вірною своєму
    обов’язку, як він — своєму. Її праця — виховання дітей — у всіх
    відношеннях є такою ж визначною і благородною, як і будьMяка
    інша справа, до якої може бути покликаний її чоловік, навіть
    коли він — президент країни2.
    Королева сім’ї. Король на своєму престолі виконує не більш
    важливу справу, ніж мати. Отож, у своїй сім’ї мати є королеM
    вою. Від неї залежить формування характерів дітей для вищого,
    безсмертного життя. Ангел не міг би просити для себе більш
    високої місії, бо, виконуючи цю роботу, мати служить Богові.
    Вона повинна усвідомлювати велич своєї справи — це надаваM
    тиме їй мужності. Нехай вона зрозуміє значущість своєї справи
    і зодягнеться в обладунок Божий, аби протистояти спокусі присM
    тосуватися до норм світу. Її праця принесе плоди як для цього
    часу, так і для вічності3.
    Мати — королева сім’ї, а діти — її піддані. Вона повинна мудM
    ро керувати своїм домом, зберігаючи материнську гідність. Її
    вплив у сім’ї повинен бути переважаючим, а слово — законом.

    [231M232]

    Розділ 38. Становище та обов'язки матері

    185

    Якщо вона християнка, котра підкоряється керівництву БожоM
    му, то буде в пошані у своїх дітей4.
    Дітей потрібно виховувати так, щоб вони ставилися до матері
    не як до рабині, котра повинна прислуговувати їм, а як до короM
    леви, поставленої керувати ними, навчаючи їх «правилу за прави&
    лом, заповіді за заповіддю»5 (Iсая 28:10).
    Наочне порівняння цінностей. Мати рідко належним чином оціM
    нює свою працю, часто вважаючи її важким і монотонним домашM
    нім обов’язком. Щоденно, тиждень за тижнем виконує вона одні
    й ті самі справи, не помічаючи особливих результатів. Наприкінці
    дня вона вже не здатна згадати тих численних дрібних діл, які викоM
    нала. Спостерігаючи за успіхами свого чоловіка, вона розуміє,
    що не зробила нічого особливого, чим можна було б пишатися.
    Батько часто приходить додому гордим, зі задоволенням пеM
    релічує, що встиг зробити протягом дня. З його слів стає зрозуM
    мілим, що мати повинна тепер прислуговувати йому, оскільки
    вона нічого не робила, хіба що доглядала за дітьми, готувала їжу
    та прибирала дім. Вона не торгувала, як купець, не обробляла
    землю, як фермер, не працювала в майстерні, як механік, отже,
    не зробила нічого, що могло б її змучити. Чоловік критикує її,
    докоряє і наказує, ніби він — верховний правитель. Усе це є
    болісним для дружини й матері ще й тому, що вона надто втомиM
    лась, виконуючи свої обов’язки впродовж дня.
    Якби можна було підняти завісу, щоби батько з матір’ю поM
    бачили, як Бог оцінює роботу, зроблену ними за день, як Його
    всевидяче око порівнює працю одного й другого, то вони були б
    здивовані цим небесним відкриттям. Батько почав би оцінюваM
    ти свою працю скромніше, тоді як мати отримала б завзяття й
    нові сили продовжувати свою справу мудро, наполегливо й терM
    пляче. Тепер вона знає її справжню вартість. Якщо батько мав
    справу з речами, які щезнуть і проминуть, мати працювала над
    тим, щоб вдосконалювати характери й розум дітей не лише для
    дочасного життя, а й для вічності6.
    Призначена Богом справа. О, якби кожна мати могла зрозуміM
    ти, які великі її обов’язок і відповідальність, якою великою буM
    де її нагорода за вірність!7
    Мати, котра охоче виконує обов’язки, покладені безпосередM
    ньо на неї, усвідомлюватиме, що її життя має сенс, оскільки Бог

    186

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [232M233]

    доручив їй справу, яку вона обов'язково повинна виконати.
    Заради цієї справи вона не має права принижувати свого розуму
    чи ослаблювати інтелект8. Бог доручив матері виховувати дітей
    у напучуванні й остереженні Господньому. Такі поняття, як люM
    бов і страх Божий, мають раз і назавжди знайти свій відбиток у
    їхніх юних серцях. Робіть зауваження так, щоб вони зрозуміли:
    Бог навчає їх; Його прикро вражає обман, невірність і гріх. Бог
    настільки заполонить думки дітей, що своїми вчинками й слоM
    вами вони прославлятимуть Його, а в майбутньому не будуть,
    як той очерет, що хилиться від вітру. У серцях таких людей баM
    жання ведуть боротьбу з почуттям обов’язку9. Привести дітей до
    Ісуса — це ще не все... Їх необхідно виховати, навчити, аби вони
    стали учнями Христа; нехай будуть «сини наші як парості, що
    ростуть у повнім віку молодечім. Дочки наші, немов стовпи на&
    ріжні, витесані, немов оті у палаці» (Псал.144:12).
    Праця з формування, очищення і шліфування є справою
    матері. Характер дитини необхідно розвивати. Мати покликаM
    на писати на скрижалях серця уроки, які залишаться у вічносM
    ті, й вона, без сумніву, викличе незадоволення Господа, якщо
    знехтує цією священною справою або дозволить комусь втруM
    чатися у неї... МатиMхристиянка має справу, доручену їй БоM
    гом, якою вона не буде нехтувати, якщо тісно пов’язана з БоM
    гом і сповнена Його Духом10.
    Велике й благородне доручення. Кожній матері надаються неоM
    ціненні переваги й можливості, доручені безмежно дорогі інтеM
    реси. Скромні обов’язки, на які жінки дивляться як на працю,
    що втомлює, розцінюйте як велику й благородну місію. ПереваM
    га матері — своїм впливом благословляти світ. Діючи так, вона
    отримає радість і для власного серця. Вона може зробити шлях
    своїх дітей до славних висот прямим, хоча на ньому зустрічатиM
    меться і світло, і темрява. Але лише та матір, котра намагається
    дотримуватись у своєму житті вчення Христа, може сподіватися
    на те, що сформує характери дітей за божественним зразком11.
    З усіх життєвих справ матері найсвященнішим є її обов’язок
    щодо дітей. Але як часто цим обов’язком нехтують задля задоM
    волення якихось егоїстичних бажань! Батькам довірені земні
    та вічні інтереси їхніх дітей. Вони повинні тримати кермо влаM
    ди у руках і керувати своєю сім’єю так, щоб віддавати шану

    [233M234]

    Розділ 38. Становище та обов'язки матері

    187

    Богові. Нехай Закон Божий стане мірилом, а любов керує ваM
    ми в усіх справах12.
    Немає більш важливої та святої справи. Коли чоловіки йдуть
    на роботу, залишаючи своїх дружин піклуватися про дітей, то
    дружина й матір виконує таку саму важливу й святу справу, як
    чоловік і батько. Навіть, якщо чоловік працює на місійному
    полі, дружина — місіонер у своїй сім’ї, і часто її турботи, тривоM
    ги й труднощі набагато перевершують обов’язки чоловіка й батьM
    ка. Її справа серйозна й важлива... Чоловік, працюючи на місійM
    ному полі, переважно шанований людьми, тоді як хатня трудівM
    ниця може й не отримати земної винагороди за свою працю.
    Але коли вона трудиться задля власної сім’ї, докладає зусиль,
    щоб сформувати характери дітей згідно з Божественним зразM
    ком, тоді ангел, що веде записи, впише її ім’я серед найвидатніM
    ших місіонерів світу. Бог оцінює зовсім не так, як обмежений
    людський розум13.
    Мати — Божий посередник, покликаний нести християнстM
    во до власної сім’ї. Її життя служить прикладом релігії, яку визM
    нає Біблія. Матір повинна показувати, як вплив цієї релігії керує
    нами у нашому щоденному житті з його обов’язками і приємниM
    ми хвилинами, навчаючи дітей того, що вони можуть спастися
    лише благодаттю через віру, котра є даром Божим. Прищеплене
    матір’ю розуміння того, Ким є Христос для нас, а також Його люM
    бов, доброта, Його милосердя, виявлене у великому Плані викупM
    лення, справлятимуть освячувальний вплив на серця дітей14.
    Виховання дітей є важливою частиною Божого плану, мета
    якого — показати силу християнства. На батьках лежить серM
    йозна відповідальність у вихованні своїх дітей таким чином, щоб,
    залишивши батьківський дім, вони робили добро, а не зло тим, з
    ким спілкуватимуться15.
    Співпраця зі служителем. Проповідник має свою ділянку роM
    боти, а матір — свою. Вона покликана привести дітей до Ісуса,
    щоб Він благословив їх. Вона зберігає в своєму серці слова ХрисM
    та і навчає згідно з цим власних дітей. Від ранніх років їхнього
    життя вона має привчати їх до стриманості та самозречення,
    чистоти і порядку. Матір може так виховати дітей, що вони з
    відкритими, чуйними серцями прислухатимуться до слів і порад
    слуг Божих. Господь має потребу в таких матерях, котрі у всіх

    188

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [234M235]

    аспектах сімейного життя використовуватимуть дані їм Богом
    таланти, готуючи дітей до членства у небесній сім’ї. Належним
    чином виконана домашня робота є набагато більшим внеском у
    справу служіння Господеві, ніж повчання словом. Як і вчителі в
    школі, батьки й матері мають усвідомлювати, що вони є вихоM
    вателями дітей16.
    Сфера впливу матеріMхристиянки не повинна обмежуватися
    її родинним життям. Благочинний вплив, який матір справляє
    у сімейному колі, вона може й повинна використовувати серед
    своїх сусідів і в Церкві Божій. Для посвяченої дружини й матері
    дім не може стати в’язницею17.
    Вона має місію в житті. Нехай жінка усвідомить святість своєї
    справи і в силі та страхові Божому виконує свою життєву місію.
    Нехай вона виховує своїх дітей, щоб вони стали корисними члеM
    нами суспільства, гідними кращого світу. Звертаючись до матеM
    рівMхристиянок, благаємо вас: усвідомте відповідальність, покM
    ладену на вас як на матерів і живіть не для самовдоволення, а для
    Божої слави. Христос не догоджав Собі, а прийняв образ раба18.
    Світ сповнений розтлінного впливу. Мода і звичаї мають
    сильну владу над молоддю. Якщо мати не виконає свого обов’язM
    ку, щоб навчати, керувати і стримувати дітей, то, природно, воM
    ни приймуть зло і відвернуться від добра. Нехай кожна мати
    якомога частіше приходить до Спасителя з молитвою: «Навчи
    нас, як нам управляти своїми дітьми і що ми маємо зробити для
    них?» Нехай вона прислухається до поради, яку Бог дав у СвоєM
    му Слові, і отримає мудрість, у якій має потребу19.
    Творіть за божественною подобою. На небесах є Бог, світло й слаM
    ва від Його престолу спочиває на вірній матері, котра прагне навM
    чити дітей протистояти впливу зла. Жодну іншу справу не можна
    порівняти за своєю важливістю з тією, яку виконує матір. Її покM
    ликання не таке, як у художника, який творить прекрасну картиM
    ну на полотні або, як у скульптора, що різьбить чудову скульптуру
    з мармуру. Вона не покликана втілювати, подібно до письменM
    ника, благородні думки у слова, сповнені великої сили, або, як
    музикант, передавати красу почуттів у мелодії. Її завдання — за
    допомогою Божою творити подобу Божества у людській душі.
    Матір, котра дорожить цим дорученням, вважатиме надані їй
    можливості неоціненним скарбом. Вона щиро прагнутиме до тоM

    [235M236]

    Розділ 38. Становище та обов'язки матері

    189

    го, щоб показати своїм дітям найвищий ідеал у власному харакM
    тері, використовуючи різні методи виховання. З ревністю, терM
    пінням і сміливістю вона намагатиметься вдосконалити свої здібM
    ності, щоб правильно використовувати найкращі сили розуму
    для виховання дітей. Кожний свій крок вона перевіряє, запитуM
    ючи: «Що говорить Бог?» Вона старанно вивчатиме Його Слово,
    її погляд буде постійно звернений на Христа, і тоді щоденне житM
    тя , що складається зі скромних обов’язків і турбот, стане правM
    дивим відображенням єдиного правдивого Життя20.
    Iм’я вірної матері записане у книзі невмирущої слави. СамозреM
    чення і хрест — це наша доля. Чи приймаємо ми її? Нехай ніхто з
    вас не думає, що коли зустрінемося з останніми великими випM
    робуваннями, в нас одразу ж виявиться жертовний дух. Якщо
    таким духом пройняте наше щоденне життя, за допомогою науM
    ки і прикладу він увійде в розум і серця наших дітей. Матері
    Ізраїлю не можуть воювати самі, але можуть виростити воїнів,
    котрі, одягнувшись в обладунок Божий, мужньо відстоюватиM
    муть Господню справу21.
    Матері, доля ваших дітей значною мірою залежить від вас.
    Якщо ви нехтуєте своїм обов’язком, вони можуть опинитись у
    лавах ворога, стати його знаряддям, аби губити душі; однак за
    допомогою благочестивого прикладу та правильного виховання
    ви можете привести їх до Христа і зробити знаряддям у Його
    руках для спасіння багатьох душ22.
    Справа матеріMхристиянки, яку вона сумлінно виконує з БоM
    жою допомогою, стане безсмертною. Прихильники моди нікоM
    ли не побачать і не зрозуміють нев’янучої краси матеріMхристиM
    янки; вони глузуватимуть з її «відсталих» поглядів і скромного,
    без прикрас вбрання, тоді як Велич небес запише ім’я цієї вірної
    матері до книги невмирущої слави23.
    Дорогоцінні хвилини. Усе життя Мойсея, велика місія, яку він
    виконав, як вождь Ізраїлю, свідчать про важливість справи маM
    теріMхристиянки. Немає іншої справи, що могла б зрівнятися з
    цією... Батьки повинні навчати і виховувати своїх дітей з ранніх
    років і до кінця життя, щоб вони могли стати дійсними христиM
    янами. Вони довірені нашій опіці, аби ми виховували їх не як
    спадкоємців престолу земної імперії, а як царів Бога, котрі цаM
    рюватимуть упродовж нескінченних віків.

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    190

    [236M237]

    Нехай кожна мати зрозуміє, що її хвилини дорогоцінні, а
    справа буде випробувана в той урочистий день, коли кожний
    даватиме звіт. Тоді виявиться, що причиною багатьох невдач і
    злочинів людей є незнання й недбалість тих, чиїм обов’язком
    було спрямовувати дитячі кроки на правильний шлях. Натомість
    відкриється, що багато з тих, геній, істина і святість котрих стали
    благословенням для світу, завдячують своїми принципами, вплиM
    вом та успіхами матеріMхристиянки, якій відома сила молитви24.
    1

    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.77.
    Пасифік Хелс Джорнал. 1980. Червень.
    3
    Ознаки часу. 1891. 16 березня.
    4
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.11.
    5
    Лист 272. 1903.
    6
    Ознаки часу. 1877. 13 вересня.
    7
    Ознаки часу. 1910. 11 жовтня.
    8
    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Червень.
    9
    Добре здоров’я. 1880. Січень.
    10
    Там же.
    11
    Патріархи і пророки. С.572.
    12
    Ознаки часу. 1891. 16 березня.
    13
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.594.
    14
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    15
    Рукопис 49. 1901.
    16
    Рукопис 32. 1899.
    17
    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Червень.
    18
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.565.
    19
    Патріархи і пророки. С.572M573.
    20
    Служіння зцілення. С.377M378.
    21
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.135.
    22
    Ознаки часу. 1886. 11 березня.
    23
    Там же. 1877. 13 вересня.
    24
    Патріархи і пророки. С.244.
    2

    Розділ 39

    ВПЛИВ МАТЕРІ

    Вплив матері сягає у вічність. Сфера діяльності матері може буM
    ти скромною, але її вплив, в поєднанні з впливом батька, є насM
    тільки ж глибоким, як сама вічність. Крім Божої сили, сила маM
    тері на добро є найбільшою силою на землі1.
    Впливу матері немає кінця й меж, і якщо цей вплив є завжди
    впливом на добро, характери її дітей свідчитимуть про її високу
    моральність і гідність. Її посмішка, схвалення можуть стати наM
    дихаючою силою. Словом любові й ласкавою посмішкою вона
    може внести світло у серце своєї дитини.
    Якщо вплив матері провадить до правди, доброчесності, якM
    що вона керується божественною мудрістю, її життя стане сиM
    лою, котра приводить до Христа! Її вплив сягатиме у вічність.
    Лише замисліться над цим — погляд матері, її слова, вчинки приM
    носять плід для вічності, а її вплив служить на спасіння або на
    загибель багатьох!2
    Як же мало матерів усвідомлюють, що вплив мудрого вихоM
    вання дітей дається взнаки і то з великою силою не тільки в
    цьому, сповненому мінливостей житті, а й сягатиме у майбутнє,
    вічне життя. Формування характеру за небесним Зразком потM
    ребує великої, серйозної і наполегливої праці, але вона не даM
    ремна, тому що всяку цілеспрямовану працю задля спасіння душ
    винагороджує Сам Бог3.
    Яка мати, такі й діти. Найніжніші земні узи об’єднують матір і
    дитину. Життя і приклад матері справляють на дітей більший
    вплив, ніж життя батька, оскільки їх єднають більш міцні поM
    чуття та ніжні узи4. Думки й почуття матері матимуть великий
    вплив на спадок, який вона передає своїм дітям. Якщо вона зоM
    середжується лише на своїх почуттях, потурає самолюбству, якM
    що вона сварлива й вимоглива, то це позначиться і на характері її
    дитини. Таким чином багато хто успадковує, як право первоM
    родства, майже непереборні нахили до зла. Ворог душ розуміє
    це набагато краще, ніж деякі батьки. Він вводить матір у спокуM

    192

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [238M239]

    си, знаючи, що якщо вона не чинитеме йому опору, то він через
    неї зможе вплинути на її дитину. Єдина надія матері — у Богові.
    Вона може звернутися до Нього за силою і благодаттю, і її зусилM
    ля не залишаться даремними5.
    МатиMхристиянка завжди пильнуватиме, помічаючи небезM
    пеки, які загрожують її дітям. Вона зберігатиме свою душу в
    чистоті та святості, своє життя й принципи узгоджуватиме із
    Словом Божим і сумлінно виконуватиме свій обов’язок, незваM
    жаючи на спокуси, що завжди напосідатимуть на неї6.
    Благочинний вплив матері. Багато разів на день то від однієї
    стривоженої дитини, то від іншої лунає крик: «Мамо, мамо!» У
    відповідь на цей поклик мати повинна встигати всюди, аби заM
    довольнити їхні потреби. Одна дитина опинилась у скрутному
    становищі і, щоб вийти з нього, необхідна мудра материнська
    порада. Інша так задоволена якимось своїм винаходом, що хоче,
    аби й мама побачила його, сподіваючись, що вона радітиме. Слово
    схвалення надовго втішить серце. Багато світла і радощів може
    дати своїм дорогим дітям мати. Вона може так тісно з’єднати цих
    дорогих малюків зі своїм серцем, що її присутність стане для них
    найсвітлішою хвилиною в житті.
    Однак часто терпіння матері випробовується численними
    дріб’язковими неприємностями, які майже не варті уваги. ПусM
    тотливі рученята і неспокійні ніжки завдають матері багато праM
    ці та клопотів. Вона мусить добре володіти собою, щоб часом не
    зірвалися з її вуст дратівливі слова. Часто вона ледве стримуєтьM
    ся, але тиха молитва до співчутливого Відкупителя заспокоює її
    нерви, і вона стає здатною зберігати самовладання, спокій і поM
    чуття власної гідності. Вона говорить спокійним голосом, але
    скількох зусиль коштує їй вгамувати почуття гніву, стриматися
    від різких слів, які можуть зруйнувати її вплив, і потрібний
    буде час, аби його відновити.
    Дітям притаманна гострота сприйняття; вони відрізняють
    спокійний, люблячий голос від роздратованого, різкого наказу,
    який охолоджує любов і прихильність у дитячих серцях. СправM
    жня матиMхристиянка ніколи не відштовхне від себе дітей через
    своє роздратування й нестачу розуміння та любові7.
    Формування розуму й характеру. На матері лежить особлива відM
    повідальність. Жінка, яка носила дитину в своєму тілі й дала їй

    [239M240]

    Розділ 39. Вплив матері

    193

    життя, справляє на цю дитину також інтелектуальний і духовM
    ний вплив, завдяки якому відбувається становлення її характеM
    ру та мислення. Йохаведа, матиMєврейка, що мала велику віру і
    «не злякалася царського повеління», дала життя Мойсеєві, визвоM
    лителеві Ізраїлю. Анна, жінка молитви і самопожертвування,
    сповнена небесного натхнення, народила Самуїла — дитину, яку
    виховували небеса, непідкупного суддю, засновника священM
    них шкіл в Ізраїлі. Єлизавета, родичка тілом і духом Марії з
    Назарету, стала матір’ю предтечі Спасителя8.
    Борг світу перед матерями. День Божий відкриє, скільком поM
    божним матерям світ завдячує тим, що вони дали сміливих і відM
    важних мужів, які твердо захищали Істину і реформу, непохитM
    но стояли серед випробувань і спокус, не проміняли високі й
    святі інтереси істини й славу Божу на світські почесті та навіть
    жертвували власним життям9.
    Матері, зрозумійте: ваш вплив і приклад позначаються на хаM
    рактері та долі ваших дітей; пам’ятаючи про вашу відповідальM
    ність, розвивайте в собі врівноважений розум і чистий характер,
    який відображав би лише те, що істинне, добре й прекрасне10.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10

    Добре здоров’я. 1880. Березень.
    Ознаки часу. 1891. 16 березня.
    Добре здоров’я. 1880. Липень.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.536.
    Ознаки часу. 1910. 13 вересня.
    Лист 69. 1896.
    Ознаки часу. 1877.13 вересня.
    Служіння зцілення. С.372.
    Ознаки часу. 1910. 11 жовтня.
    Там же. 1886. 9 вересня.

    Розділ 40

    ХИБНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО
    МАТЕРИНСЬКУ ПРАЦЮ

    Матір схильна думати, що її праця маловажлива. Часто праця
    матері видається неважливим служінням. Цю працю рідко оціM
    нюють належним чином. Інші люди мало що знають про її чисM
    ленні турботи і труднощі. Дні материнського життя сповнені
    незначними обов’язками, що потребують терпіння, самовладанM
    ня, тактовності, мудрості та жертовної любові. Проте вона не
    часто може похвалитися, що своєю працею досягла чогось визM
    начного. Матір лише підтримувала лад у домі. Часто змучена,
    збентежена, вона намагається розмовляти з дітьми ласкаво, знайM
    ти для них якесь заняття, зробити їх щасливими і спрямувати
    ходу маленьких ніжок на правильний шлях. Хоч матері здаєтьM
    ся, нібито вона не робить нічого особливого, проте це не так.
    Небесні ангели спостерігають за втомленою турботами жінкою;
    труднощі, які щодня тягарем лягають на її плечі, не залишаютьM
    ся непоміченими. Можливо, її ім’я невідоме для світу, але воно
    записане в книзі життя в Агнця1.
    Справжня дружина і мати з радістю і гідністю виконуватиме
    свої обов’язки, не вважаючи принизливим працювати власноM
    ручно, якщо ця робота потрібна в її добре влаштованому домі2.
    Праця матері не менш важлива, ніж місіонерське служіння. Яка це
    важлива справа! І все ж чуємо, як матері мріють про місіонерське
    служіння! Їм здається, що якби вони могли поїхати в далеку країну,
    то здійснили б там велику справу. А виконання щоденних домашM
    ніх обов’язків здається їм невдячною, втомлюючою працею3.
    Матері, котрі зітхають, мріючи про роботу на місіонерськоM
    му полі, мають таку можливість у власному сімейному колі...
    Хіба душі дітей не такі ж цінні, як душі язичників? З якою турM
    ботою і ніжністю мати повинна стежити за духовним розвитком
    дітей, спрямовуючи їхні думки до Бога! Хто ж краще зробить цю
    справу, як не любляча, богобоязлива мати?4

    [241M242]

    Розділ 40. Хибне уявлення про материнську працю

    195

    Є й такі, котрі вважають, що коли вони не беруть безпосередM
    ньої участі в активній релігійній праці, то не виконують волі
    Божої. Але це хибна думка! Кожний може працювати для ГоспоM
    да: зробити дім приємним, затишним місцем, влаштувати в ньоM
    му все, як має бути, — це чудова справа. Навіть найскромніші
    таланти людини, серце якої належить Богові, зробить життя сім’ї
    таким, яким його бажає бачити Бог. Яскраве, сяюче світло буде
    плодом самовідданого служіння Богові. Чоловіки та жінки, котрі
    серйозно ставляться до того, що вони почули, виховують своїх
    дітей так, аби вони не зневажали Бога, здійснюють таке ж слуM
    жіння, як і проповідник за кафедрою5.
    Жінки, котрі охоче займаються призначеною для них
    роботою, підбадьорюють своїх чоловіків, допомагаючи їм виM
    конувати їхні обов’язки й виховують дітей для Бога — це місіоM
    нери у найвищому розумінні слова6.
    Релігійна діяльність не повинна витіснити турботу про сім’ю. ЯкM
    що ви нехтуєте своїми обов’язками матері й дружини і бажаєте,
    щоб Господь дав у ваші руки іншу роботу, то можете бути впевM
    неними, що Він не буде суперечити Самому Собі; Він вказує вам
    на обов’язок, який ви повинні виконувати в сім’ї. Якщо ви гаM
    даєте, що є справа важливіша й святіша за ту, яка доручена вам,
    то помиляєтеся. Вірним служінням у власному домі для найM
    ближчих душ ви зможете приготувати себе працювати для ХрисM
    та. Але будьте певні: ті, котрі недбало ставляться до домашніх
    обов’язків, не готові працювати й для інших7.
    Господь не закликає вас нехтувати сім’єю, чоловіком і дітьM
    ми. Це ніколи не входило і не входитиме у Божі плани... Не доM
    пускайте й думки, що Бог доручив вам справу, що потребує розM
    ділення з вашою дорогою маленькою отарою. Не залишайте їх
    напризволяще, щоб вони не потрапили під деморалізуючий
    вплив лихих товаришів та не закам’яніли серцем щодо матері.
    Цим ви штовхаєте дітей на недобрий шлях, перешкоджаючи їм
    стати такими, якими бажає їх бачити Бог, аби вони могли коM
    лись успадкувати небеса. Бог піклується про них; так повинні
    чинити й ви, якщо вважаєте себе Його дитиною8.
    Перші роки життя дітей — це той час, коли слід працювати,
    пильнувати, молитися й підтримувати кожний добрий нахил.
    Ця праця повинна виконуватися безперервно. Вас можуть запM

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    196

    [242M243]

    рошувати на збори матерів або на заняття в гуртку шиття, викоM
    нувати місіонерську роботу; але якщо ви не можете залишити на
    цей час дітей під опікою вірного і мудрого вихователя, то вашим
    обов’язком є відповісти, що Господь доручив вам іншу роботу,
    якою ви в жодному разі не можете нехтувати. Приділяючи надто
    багато часу й уваги якійсь іншій праці, ви не зможете при цьому
    успішно виховувати своїх малюків і зробити їх такими, якими
    їх бажає бачити Бог. Як співпрацівники Христа, ви зобов’язані
    привести їх до Нього дисциплінованими і вихованими9.
    Якщо в дитини недобрий характер, якщо вона погано вихоM
    вана, багато в чому тут винна матір. Не беріться за роботу в ЦерM
    кві, якщо через це будуть занедбані ваші діти. Найкраща справа,
    яку може виконати матір, — це пильнувати, щоб жодна дрібниM
    ця не залишилася поза увагою у справі виховання дітей...
    Жодним іншим чином матір не зможе краще допомагати ЦерM
    кві, як присвятити свій час тим, кого вона повинна навчати й
    виховувати10.
    Даремне прагнення до широкого місійного поля. Деякі матері палM
    ко бажають взяти участь у місіонерській роботі, залишаючи поM
    за увагою найпростіші обов’язки, які зустрічаються на їхньому
    життєвому шляху. Діти запущені, дім стає безрадісним місцем
    для сім’ї, в ньому часто можна чути суперечки й нарікання; моM
    лодь виростає з думкою про те, що домівка є найнепривабливіM
    шим місцем. Тому вони з нетерпінням чекають хвилини, коли
    зможуть залишити його; позбавлені домашнього впливу, доброї
    поради ласкавих батьків, вони без особливого жалю вирушають
    у цей великий світ.
    Батьки, котрі повинні були привернути ці юні серця до себе
    та вказати їм на правильний шлях, змарнували дані їм Богом
    можливості; вони не усвідомлюють своїх найважливіших житM
    тєвих обов’язків і даремно прагнуть до праці на широкому місіM
    онерському полі11.
    1
    2
    3
    4
    5
    6

    Поради вчителям, батькам і студентам. С.144.
    Ознаки часу. 1886. 9 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 9 липня.
    Рукопис 43. 1900.
    Рукопис 32. 1899.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.466.

    [243M244]
    7
    8
    9
    10
    11

    Розділ 40. Хибне уявлення про материнську працю

    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    Лист 28. 1890.
    Рукопис 32. 1901.
    Рукопис 75. 1901.
    Санітарна реформа. 1876. Жовтень.

    197

    Розділ 41

    НЕДОСКОНАЛІ ПРИКЛАДИ
    МАТЕРИНСТВА

    Уявна мучениця. Багато сімей стають вкрай нещасливими чеM
    рез нерозумні нарікання господині, котра з неприязню відверM
    тається від простих домашніх обов’язків скромного сімейного
    життя. Турботи і обов’язки, що випадають на її долю, вона вваM
    жає тяжким випробуванням, а те, що можна було б виконувати з
    радістю, задоволенням, зацікавленням, а також користю, перетM
    ворюється на важку й нудну працю. З огидою дивиться вона на
    рабство власного життя і вважає себе мученицею.
    Правда, в домашньому житті не все завжди буває гладко; баM
    гато трапляється такого, що випробовує терпіння і потребує сил.
    Хоча матір не несе відповідальності за обставини, які вона не в
    силах змінити, даремно заперечувати, що саме ставлення до обM
    ставин характеризує дружину і матір в її життєвій праці. Матері
    гідні осуду, якщо вони дозволяють, щоб обставини керували
    їхніми принципами та руйнували їх, якщо, втомившись, вони
    зраджують своєму високому покликанню та нехтують сімейM
    ними обов’язками.
    Дружина й матір, котра з гідністю долає труднощі, під тягаM
    рем яких падають ті, котрим бракує терпіння й витривалості,
    наполегливо виконуючи свою справу, не лише стає сильною
    сама, а її досвід у подоланні спокус і перешкод робить її здатM
    ною вміло допомагати іншим як словом, так і прикладом. У
    багатьох з тих, котрі добре виконують свою справу за сприятM
    ливих обставин, здається, змінюється характер, коли вони зусM
    трічаються з нещастями і випробовуваннями; і чим більше непM
    риємностей, тим більше вони занепадають. Але Бог не бажає,
    щоб ми ставали жертвами1.
    Плекати в собі почуття незадоволення — гріх. Чимало чоловіM
    ків і дітей, котрі не знаходять вдома нічого привабливого, посM
    тійно вислуховують лайливі слова й нарікання, починають

    [245M246]

    Розділ 41. Недосконалі приклади материнства

    199

    шукати втіхи та радості поза домівкою — у барах, пивних, в
    інших заборонених місцях. Дружина і матір, зайнята своїми доM
    машніми турботами, часто стає неуважною і скупою на незначM
    ні виявлення люб’язності, котрі роблять домівку приємним місM
    цем для чоловіка і дітей — навіть якщо вона намагається не згаM
    дувати в їхній присутності про неприємності й труднощі. Поки
    вона зайнята приготуванням їжі або лагодженням одягу, чолоM
    вік і діти приходять у дім і залишають його як сторонні особи.
    Трапляється так, що господиня дому, акуратно виконучи свої
    обов’язки, постійно нарікає, вважаючи, що вона приречена на
    рабство. Вона має хибне уявлення про свої обов’язки і обмеM
    ження, значно перебільшуючи їх та вважаючи, що високе призM
    начення жінки полягає зовсім в іншому... Даремно вона прагне
    іншого життя, плекає в собі гріховне невдоволення і робить свій
    дім неприємним місцем для чоловіка і дітей2.
    Захоплена безглуздям світу. Сатана готує звабні принади як для
    батьків, так і дітей. Він знає: якщо застосує свою звабну силу до
    матерів, то досягне багато чого. Шляхи світу сповнені обману,
    шахрайства й нещастя, але він робить їх привабливими на вигM
    ляд, і якщо діти й молодь не будуть належно виховані й навчені,
    неодмінно зіб’ються на манівці. Без твердих принципів їм важM
    ко протистояти спокусам3.
    Непотрібний тягар. Багато матерів витрачають свій час на безM
    глузді й непотрібні справи. Всю свою увагу вони зосереджують
    на дочасному, не бажаючи спинитися, замислитися над тим, що
    є вічним. Скільки матерів не дбають про власних дітей і вони
    виростають грубими, невихованими й некультурними!4
    Якщо батьки, передусім матері, мають справжнє почуття
    відповідальності за важливу роботу, доручену їм Богом, вони
    не виявлятимуть стільки цікавості до особистих справ своїх
    ближніх, до яких їм не повинно бути жодного діла. Вони не
    ходитимуть з дому в дім задля світських пліток, обговорюючи
    недоліки й неправильні вчинки своїх ближніх. Вони відчуваM
    тимуть настільки велику відповідальність за власних дітей, що
    не знаходитимуть часу на те, щоб засуджувати ближніх5.
    Жінка, котра шукає у Бога сили й втіхи та зі страхом ГосподM
    нім виконує щоденні обов’язки, користуватиметься повагою і
    довір’ям свого чоловіка; вона побачить, що її діти виросли чесM

    200

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [246M247]

    ними людьми, маючи моральну силу на добро. Але матері, які
    нехтують даними їм можливостями і перекладають власні
    обов’язки і проблеми на інших, дійдуть висновку, що їхня відM
    повідальність залишається за ними; вони з гіркотою пожинаM
    тимуть те, що сіяли з байдужістю і недбалістю. У цьому житті
    нічого не трапляється випадково; урожай буде таким, яким буM
    ло посіяне насіння6.
    1
    2
    3
    4
    5
    6

    Ознаки часу. 1877. 29 липня.
    Там же.
    Рев'ю енд Геральд. 1899. 27 червня.
    Ознаки часу. 1889. 22 липня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.466.
    Ознаки часу. 1911. 4 квітня.

    Розділ 42

    ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ
    Й ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

    Здоров’ям матері необхідно дорожити. Сили матері потрібно
    дбайливо берегти. Звільніть її від деяких турбот і тягарів, аби
    вона не витрачала свої дорогоцінні сили на виснажливу працю.
    Часто чоловік і батько не обізнаний з фізичними законами, яких
    повинен дотримуватися задля добробуту сім’ї. Поглинутий турM
    ботами про те, як здобути засоби до існування або придбати баM
    гатство; пригнічений клопотами і труднощами, він дозволяє, щоб
    дружина й матір несла тягар, який виснажує її сили; в найкриM
    тичніший період це призводить до ослаблення й хвороби1.
    Задля родинного добра і добра самої матері необхідно обеM
    рігати її від надмірної втоми і використовувати всі засоби, які
    є в її розпорядженні, для збереження життя, здоров’я і сил,
    дарованих Богом, тому що їй потрібно енергійно застосовуваM
    ти здібності для виконання великої роботи. Частину свого чаM
    су вона повинна проводити на свіжому повітрі, займаючись
    фізичними вправами, щоб зміцнити своє здоров’я для домашM
    ньої праці, виконувати її бадьоро і старанно, ставши світлом і
    благословенням для сім’ї2.
    Матері повинні підтримувати санітарну реформу. Бог ясно відкM
    риває Свою волю всім матерям; Він бажає, щоб за допомогою
    повчання і прикладів вони запроваджували санітарну реформу.
    Вони мають непохитно дотримуватися принципів, жодним чиM
    ном не порушуючи фізичних законів, встановлених Богом для
    нашого єства. Відстоюючи основну мету з непохитною чеснісM
    тю, матері отримають моральну силу і небесну благодать, щоб
    бути світлом для світу, котре можна побачити як у їхньому осоM
    бистому житті, так і в благородних характерах власних дітей3.
    Поміркованість у харчуванні. Матір повинна досконало
    володіти собою, і щоб досягти цього, вона застосовує всі заходи
    перестороги проти будьMякого фізичного чи розумового розлаM

    202

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [248M249]

    ду. Її життя має узгоджуватися зі законами Божими й законами
    здоров’я. Оскільки харчування суттєво впливає на розум і хаM
    рактер, вона повинна бути уважною, вживаючи поживну, але не
    збуджуючу їжу, аби її нервова система була спокійною, а харакM
    тер — врівноваженим. В такому разі їй легше буде зберігати терM
    піння, коли матиме справу з різними нахилами своїх дітей, і тверM
    до, але ніжно утримувати в своїх руках кермо правління4.
    Випромінюйте світло за всіх обставин. Мати покликана багато
    працювати над тим, щоб уміти опановувати своїми нервами і не
    втрачати глузду в хвилини депресій; навіть під час хвороби вона
    зможе, якщо тільки привчить себе до цього, бути приємною,
    веселою і витримувати більше дитячого галасу, ніж могла споM
    діватися. Не робіть дітей свідками своїх немочей, не затьмаM
    рюйте їхній юний вразливий розум пригніченим духом, щоб у
    них не склалося враження, що дім — це могила, а кімната матері
    — найпохмуріше місце на землі. Розум і нервова система людиM
    ни, яка виявляє в своєму житті волю, стають міцними і здороM
    вими. Сила волі в багатьох випадках є надійним засобом для
    заспокоєння нервової системи. Нехай ваші діти не бачать вас з
    похмурим обличчям5.
    Повага чоловіка та дітей. Сестри, беручись до роботи, не одяM
    гайтеся так, щоб бути схожими на опудало. Буде доречним, якM
    що чоловік й діти, а не лише гості чи люди, які заходять у ваш
    дім, бачитимуть на вас одяг, який вам личить і виглядає присM
    тойно. Деякі дружини й матері вважають, що немає жодного
    значення, як вони виглядають, коли працюють вдома, де їх баM
    чать тільки чоловік та діти. Проте вони старанно і зі смаком одяM
    гаються, коли мають стати перед очима тих, хто не має до них
    особливих домагань... Чи не слід було б більше цінувати повагу
    й любов чоловіка і дітей, ніж чужих людей або друзів? Кожна
    дружина і матір повинна насамперед дбати про те, щоб приносиM
    ти щастя своєму чоловікові та дітям6.
    Вбирайтеся в одяг, який личить вам. Через це ваші діти ще
    більше поважатимуть вас. Стежте, щоб і вони були одягнені наM
    лежним чином. Не дозволяйте їм звикати до неохайності7.
    Не будьте рабами чужої думки. Надто часто матері хворобливо
    реагують на те, що інші можуть подумати про їхні звички, одяг
    і погляди; вони великою мірою стають рабами чужих думок і

    [249M250]

    Розділ 42. Здоров'я матері й зовнішній вигляд

    203

    поглядів. Хіба не сумно бачити, що декого більше турбує думка
    про те, що думають про них ближні, аніж виконувати обов’язки
    перед Богом? Ми часто жертвуємо істиною, аби не йти всупереч
    зі звичаєм і таким чином уникнути насмішок... Матір не може
    дозволити собі бути рабинею чужої думки, тому що вона покM
    ликана виховувати своїх дітей для цього та прийдешнього житM
    тя. У своєму одязі матері повинні уникати демонстрування неM
    потрібних прикрас8.
    Привчайте дітей до охайності й чистоти. Якщо матері дозволяM
    ють собі ходити вдома у неохайному одязі, то цим вони навчаM
    ють своїх дітей бути такими ж неохайними... Багато матерів вваM
    жають, що для дому підійде будьMякий одяг, навіть якщо він
    буде брудним і виношеним. В такому разі вони швидко втратять
    свій вплив у сім’ї. Діти порівнюють одяг матері з охайним одяM
    гом інших жінок, і, звичайно, їхня повага до неї зменшується.
    Матері, наскільки це можливо, намагайтеся виглядати приM
    вабливо не за допомогою вишуканих прикрас, а одягаючись у
    чистий, добре пошитий одяг. Цим ви постійно привчатимете своM
    їх дітей до охайності й чистоти. Любов і повага дітей мають бути
    найбільшою цінністю для кожної матері. Усе, що вони бачать на
    ній, повинно вчити охайності й порядку та асоціюватися в їхній
    свідомості з чистотою. Навіть у наймолодших за віком дітей є відM
    чуття гармонії й поняття про узгодженість речей, то хіба можна
    прищепити їм прагнення до чистоти і святості, коли вони щодня
    бачать неохайний одяг і неприбрані кімнати? Як можна запросити
    до такої оселі небесних гостей, оточених чистотою і святістю?9
    Порядок і чистота — це закон небес, і для того щоб жити за
    божественними постановами, ми зобов’язані дбати про охайний,
    пристойний вигляд10.
    1

    Служіння зцілення. С.373.
    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Червень.
    3
    Добре здоров’я. 1880. Лютий.
    4
    Пасифік Хелс Джорнал. 1890. Травень.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.387.
    6
    Там же. С.464M465.
    7
    Лист 47 а. 1902.
    8
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 31 березня.
    9
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.143M144.
    10
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.142M143.
    2

    Розділ 43

    ВПЛИВ МАТЕРІ НА ДИТИНУ
    У ПЕРЕДПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД

    Жінки мають бути готовими до материнства. Жінка повинна
    набратися великого терпіння, щоб підготувати себе до материнM
    ства. Бог призначив жінкам бути готовими до цієї праці. Праця
    матері набуває величезної ваги завдяки її зв’язку з Христом. Це
    перевершує усяке розуміння. Обов’язок жінки — священний.
    Присутність Ісуса є необхідною в домі та служінні матері, яке
    вона здійснює; любов здатна перетворити дім у БетMЕль. ЧолоM
    вік і дружина мають співпрацювати. Яким був би світ, коли б усі
    матері віддали себе на Божий вівтар і посвятили своє потомство
    Богові як до народження дітей, так і після!1
    Вплив матері на дитину до її народження. Чимало батьків не наM
    дають значної ваги передпологовому впливові, проте Небо диM
    виться на це інакше. Вістка, послана через ангела Божого і двічі
    проголошена найурочистішим чином, свідчить про те, що це пиM
    тання заслуговує найретельнішого вивчення.
    У словах, сказаних матеріMєврейці (дружині Маноя), Бог зверM
    тається до всіх матерів усіх віків. «Усього, що сказав Я жінці,
    нехай вона стережеться» (Суд.13:13), — промовив ангел. ДобM
    робут дитини залежить від звичок матері. Її бажання й пристрасM
    ті мають контролюватися Божими принципами. Існує дещо, чоM
    го вона повинна уникати, чому противитися, якщо бажає викоM
    нати Божий намір щодо народження її дитини2.
    У світі чимало пасток підстерігає молодь... Багатьох приваблює
    егоїстичне, сповнене чуттєвих насолод життя. Такі люди не здатні
    розпізнати приховані небезпеки й жахливий кінець дороги, котра,
    як їм здається, провадить до щастя. Потурання апетиту та пристрасM
    тям виснажує людину, і мільйони гинуть для цього світу та прийM
    дешнього життя. Батьки, пам’ятайте, що вашим дітям доведеться
    зустрітися зі спокусами. Тому ще до народження дитини розпочиM
    найте приготування, які дадуть їй змогу успішно боротися зі злом3.

    [252M253]

    Розділ 43. Вплив на дитину у передпологовий період

    205

    Якщо до народження дитини мати потурає своїм бажанням,
    якщо вона егоїстична, дратівлива і вимоглива, ці риси знайдуть
    своє втілення у характері дитини. Таким чином багато дітей усM
    падковують майже непереборний потяг до зла.
    Якщо ж мати непохитно дотримується правильних принциM
    пів, коли вона поміркована, вміє жертвувати собою, добра, ласM
    кава, безкорислива, вона зможе передати і своїй дитині такі самі
    цінні риси характеру4.
    Важливе значення догляду в передпологовий період. Багато хто
    помиляється, думаючи, що передпологовий період у житті жінM
    ки нічим не відрізняється від усіх інших. У цей важливий час
    полегшуйте працю матері. В її організмі відбуваються великі
    зміни; він має потребу в більшій кількості крові, тому з метою
    кращого кровотворення доцільно збільшити кількість поживM
    них продуктів. Якщо майбутня матір позбавлена достатньої
    кількості поживної їжі, вона втрачає сили, а її потомство не буM
    де життєздатним*. Слід також звернути увагу на одяг. ПодбайM
    те про те, щоб захистити тіло майбутньої матері від охолодженM
    ня. Організм жінки не повинен даремно витрачати свої життєM
    во необхідні ресурси на те, аби компенсувати відсутність відпоM
    відного одягу. Якщо мати не отримує достатньою мірою здороM
    вої, поживної їжі, кількість і якість її крові не відповідатимуть
    нормі. Кровообіг погіршиться, а це позначиться на дитині. ТаM
    ке потомство нездатне засвоювати їжу, яка служить для творенM
    ня здорової крові, необхідної для живлення організму. Отже,
    добрий стан матері й дитини багато в чому залежить від теплого
    одягу й поживної їжі5.
    Раджу звернути велику увагу на те, щоб мати перебувала в
    доброму, приємному оточенні. На чоловіка й батька покладаM
    ється особлива відповідальність робити все, що в його силах,
    аби полегшити життєвий тягар дружини й майбутньої матері.
    Він повинен, наскільки це можливо, допомагати їй: бути ввічM
    ливим, люб’язним, добрим, ніжним і особливо уважним до всіх
    потреб. На жаль, до деяких жінок під час вагітності ставляться з
    меншою увагою, ніж до тварин у хліві6.
    *Для подальшого вивчення цього питання див. «Поради щодо дієти та
    харчування» (розділ «Харчування під час вагітності»).

    206

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [253M254]

    Покладатися лише на апетит — небезпечно. Уявлення про те,
    що вагітні жінки можуть без жодних обмежень задовольняти
    свій апетит, є помилковим і грунтується на звичках, але не на
    здоровому глузді. Апетит жінки під час вагітності може бути мінM
    ливим, примхливим; його буває важко задовольнити, і зазвичаM
    й, їй дозволяється їсти все, що заманеться, не замислюючись
    над тим, чи може така їжа забезпечити поживу як для її тіла, так
    і розвитку дитини. Їжа має бути поживною, але не збуджуюM
    чою... Якщо й існує потреба у простому харчуванні й особливій
    турботі щодо якості їжі, то передусім у цей важливий період.
    Жінки, котрі керуються Божими принципами і добре обізM
    нані з Біблією, не відмовлятимуться від простої їжі. Вони
    пам’ятають про свою відповідальність за життя дитини і тому
    уважно ставляться до своїх звичок, а передусім до харчування.
    Вони не повинні вживати малопоживну або збуджуючу їжу
    лише тому, що вона приємна на смак. Знайдеться багато порадM
    ників, готових переконати їх робити те, що забороняє навіть
    здоровий глузд. Хворі діти народжуються, зокрема, тому, що
    батьки догоджають своєму апетитові...
    Якщо в шлунок потрапляє така кількість їжі, що органи травM
    лення змушені посилено працювати, аби перетравити її та звільM
    нитися від подразнюючих речовин, то мати поводиться
    неправильно щодо себе і створює передумови для захворювання
    власного потомства.. Якщо вона воліє їсти все, що їй подобаєтьM
    ся і що лише заманеться, незважаючи на наслідки, зазнає покаM
    рання і до того ж не лише сама. Через нерозважливість матері
    страждатиме її невинна дитина7.
    Самовладання і стриманість. У жодному разі не нехтуйте фіM
    зичними потребами матері. Від неї залежить два життя, тому
    уважно ставтеся до її бажань, щедро задовольняйте її потреби.
    Але саме в цей час, як ніколи раніше, вона повинна уникати тоM
    го, що може послабити її фізичні й розумові сили, стосується це
    їжі чи якогось іншого питання. Сам Бог поклав на неї серйозну
    відповідальність зберігати самовладання8.
    Основа правильного характеру майбутньої людини формуM
    ється й утверджується в лоні матері ще до народження дитини
    завдяки суворому дотриманню принципів стриманості та поM
    міркованості...

    [254M255]

    Розділ 43. Вплив на дитину у передпологовий період

    207

    До цього уроку не варто ставитися байдуже9.
    Зберігайте бадьорий настрій, будьте задоволені. Кожна жінка,
    що готується стати матір’ю, незалежно від обставин має постійM
    но зберігати радісний, бадьорий настрій, бути задоволеною, знаM
    ючи, що за всі свої зусилля в цьому напрямі вона буде щедро
    винагороджена фізичним здоров’ям і добрим характером своєї
    дитини. Але це ще не все. Вона може виробити в собі звичку
    зберігати оптимістичний погляд на життя і таким чином підтриM
    мувати в собі життєрадісний настрій, наповнюючи щасливим
    духом свою родину і тих, з ким спілкується. Її фізичне здоров’я
    значно поліпшиться, життєві сили зміцняться, кров вже не буде
    повільно циркулювати, як це трапляється тоді, коли людина заM
    непадає духом, пригнічена.
    Фізичні й розумові сили матері зміцняться, якщо дух буде
    бадьорим. Сила волі чинитиме опір різним враженням і настроM
    ям, принесе заспокоєння нервовій системі. За дітьми, позбавлеM
    ними життєвої сили, яку вони повинні були успадкувати від
    батьків, потрібен найстаранніший догляд. Уважне ставлення до
    законів життя значно поліпшить стан речей10.
    Внутрішній спокій і довір’я. Вагітна жінка — майбутня мати —
    повинна перебувати у Божій любові. Нехай мир наповнює її дуM
    шу; виконуючи слова Христа, вона перебуватиме в любові Ісуса.
    Їй необхідно пам’ятати, що матір — співпрацівниця Бога11.
    1

    Рукопис 43. 1900.
    Служіння зцілення. С.372.
    3
    Там же. С.371.
    4
    Там же. С.372M373.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.381M382.
    6
    Там же. С.383.
    7
    Там же. С.382M383.
    8
    Служіння зцілення. С.373.
    9
    Добре здоров’я. 1880. Лютий.
    10
    Урочистий заклик. С.123M124.
    11
    Ознаки часу. 1896. 9 квітня.
    2

    Розділ 44

    ТУРБОТА ПРО МАЛИХ ДІТЕЙ

    Про що повинна пам’ятати матиOгодувальниця. Найкращою їжею
    для немовляти є така їжа, яку дає природа. Тому без потреби не
    варто позбавляти дитину цієї можливості. Нерозумною є та маM
    тір, котра задля вигоди або розваг звільняє себе від ніжного
    обов’язку годувати свого малюка1.
    Період, коли немовля отримує харчування від матері, є дуже
    важливим. Багатьом матерям, що годують малюків, дозволяють
    перевантажувати себе роботою та надто розігрівати свою кров
    біля кухонної плити. Це приносить серйозну шкоду дитині; воM
    на не лише отримує нездорове молоко, а в її кров потрапляють
    токсини із нездоровою їжею матері, що викликає загальне поM
    гіршення стану організму та справляє негативний вплив на неM
    мовля. На дитину також впливає душевний стан матері. Якщо
    вона пригнічена, легко збуджується, дратівлива, дає волю присM
    трастям, тоді їжа, яку дитина отримує від матері, збуджуватиме
    її, часто викликаючи кольки, спазми, а в деяких випадках може
    стати причиною корчів або припадків2.
    Характер дитини більшою або меншою мірою залежить від
    харчування, яке вона отримує від матері. Тому так важливо,
    щоб мати, годуючи своє немовля, намагалась бути радісною,
    цілком володіючи собою. У такому разі їжа не пошкодить маM
    люкові, а спокійна, стримана поведінка матері щодо дитини маM
    тиме величезний вплив на її розумовий розвиток. Коли дитина
    нервова і швидко збуджується, спокійна, некваплива поведінM
    ка матері справлятиме заспокійливий, виховний вплив, і здоM
    ров’я дитини значно поліпшиться2. Чим спокійніше і простіше
    життя дитини, тим благотворніше воно позначиться на її фіM
    зичному і розумовому розвитку. Матір завжди повинна бути
    врівноваженою, спокійною, витриманою3.
    Їжа не замінить уваги. Немовлята зазнають великої шкоди чеM
    рез неправильне ставлення до них. Якщо вони вередують, їх, як

    [257M258]

    Розділ 44. Турбота про малих дітей

    209

    правило, починають годувати, аби заспокоїти, тоді як у більM
    шості випадків справжня причина їхньої дратівливості криєтьM
    ся в тому, що їх перегодовують; їжа завдає їм шкоди внаслідок
    нездорових звичок матері. Оскільки шлунок дитини переванM
    тажений, додаткова їжа лише погіршує справу.
    Дітей, як правило, вже з колиски привчають задовольняти
    свій апетит, прищеплюючи їм думку про те, що вони живуть
    задля того, аби їсти. Мати великою мірою сприяє формуванню
    характеру дітей в ранні роки життя. Вона здатна навчити їх вгаM
    мовувати апетит або ж, навпаки, потурати йому, аж поки дитина
    стане ненажерливою. Часто матір планує виконати певну робоM
    ту протягом дня, і коли діти заважають їй, вона замість того, щоб
    розважити та втішити малюків у їхніх дитячих проблемах, дає їм
    щось поїсти, аби заспокоїти. На деякий час вона досягає своєї
    мети, але загалом справа ще більше погіршується. Шлунок диM
    тини перевантажують їжею тоді, коли вона зовсім не хоче їсти.
    Усе, що було потрібно, — це трохи материнської уваги. Але мати
    вважає свій час надто дорогим, аби витрачати його на розваги з
    малюками. Можливо, вишукана прикраса дому задля похвали
    гостей чи приготування добірної їжі мають для неї більше знаM
    чення, ніж щастя й здоров’я дітей4.
    Їжа має бути здоровою, смачною, але простою. Їжа має бути просM
    тою, щоб її приготування не забирало в матері увесь її час. ПотурM
    буйтеся про те, аби на столі була здорова, корисна та смачно пригоM
    товлена їжа. Не думайте, що абияк приготовлена страва може бути
    доброю поживою для дітей. Але витрачайте менше часу на приготуM
    вання страв, які шкодять здоров’ю або задовольняють спотворений
    смак; краще більше часу приділяйте освіті й вихованню дітей5.
    Приготування одягу для немовляти. Готуючи гардероб для неM
    мовляти, надавайте перевагу зручності, вигоді та здоров’ю, а не
    моді й бажанню викликати захоплення. Матір не повинна витM
    рачати час на вишивки та прикрашання дитячого одягу, обтяжуM
    ючи себе непотрібною працею за рахунок як власного здоров’я,
    так і здоров’я дитини. Вона не повинна сидіти над шиттям, яке
    потребує великого напруження зору та нервів, тоді як має велиM
    ку потребу у відпочинку і вправах, що не вимагають особливих
    зусиль. Нехай матір зрозуміє, що її обов’язок — берегти сили,
    щоб впоратися з проблемами, що виникатимуть на її шляху6.

    210

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [258M259]

    Забезпечте чистоту, тепло і свіже повітря. Немовляті потрібне тепM
    ло, але часто матір припускається серйозної помилки, утримуючи
    його в перегрітих кімнатах, позбавляючи свіжого повітря...
    Дитину краще оберігати від усього, що може послабити оргаM
    нізм або завдати шкоди. Особливу увагу звертайте на те, щоб
    зробити все навколо неї приємним і чистим. Може виникнути
    необхідність захистити малюків від несподіваних або різких коM
    ливань тепмператури, але потурбуйтеся і про те, аби під час сну
    чи вдень вони дихали чистим, здоровим повітрям7.
    Догляд за хворими дітьми. У багатьох випадках причиною захM
    ворювання дітей є неправильний догляд за ними, нерегулярне
    харчування, невідповідний одяг, відсутність активних вправ, неM
    обхідних для нормального кровообігу, брак чистого повітря, що
    очищує кров. Нехай же батьки визначать причину хвороби та
    якомога швидше усунуть її.
    Усі батьки мають змогу навчитися доглядати за дітьми, запоM
    бігати захворюванням, навіть лікувати їх. Передусім матір поM
    винна знати, що робити у тому випадку, коли хвороба прихоM
    дить в сім’ю... Вона повинна навчитися доглядати за хворою диM
    тиною. Любов і розуміння підготують її до служіння, якого не
    можна довірити незнайомій людині8.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8

    Служіння зцілення. С.383.
    Поради щодо дієти та харчування. С.228.
    Служіння зцілення. С.381.
    Урочистий заклик. С.125M126.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С.141.
    Служіння зцілення. С.381M382.
    Там же. С.381.
    Там же. С.385.

    Розділ 45

    ГОЛОВНИЙ ОБОВ’ЯЗОК МАТЕРІ —
    ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

    Можливості вихованої дитини. Бог знає усі можливості цієї
    маленької часточки людства, а також те, що добре вихована диM
    тина стане силою на добро у світі. З тривогою і зацікавленням
    Він спостерігає, чи батьки здійснюватимуть Божий план, чи своM
    єю недоречною добротою перекреслять Його намір, дозволяюM
    чи, аби їхня дитина загинула для теперішнього і вічного життя.
    Щоб перетворити цю безпорадну, на перший погляд незначну
    істоту в особу, яка стане благословенням для світу і честю для
    Бога, потрібна велика і важка праця. Батьки, не дозволяйте, аби
    щось перешкодило вам виконувати свій обов’язок щодо дітей1.
    Праця для Бога і країни. Ті, що дотримуються Закону Божого,
    дивляться на своїх дітей з невимовним почуттям надії й побоюM
    вання, міркуючи над тим, яку роль вони відіграють у великій
    боротьбі, що чекає на них. Стурбована мати запитує: «Яку позиM
    цію вони займуть? Що я можу зробити, аби приготувати їх гідно
    виконувати свої обов’язки і стати учасниками вічної слави?» ВеM
    лика відповідальність покладена на вас, матері. Хоча ви можете
    й не належати до державної ради... проте виконаєте велику роM
    боту для Бога і своєї країни. Виховуйте власних дітей. ДопомаM
    гайте їм формувати характери, які протистоятимуть злому вплиM
    вові й водночас спонукатимуть інших до праведного життя. ПалM
    кими молитвами віри ви можете впливати на божественну руку,
    що керує світом2.
    Діти та молодь повинні отримувати настанови. Дітей треба
    виховувати для корисних справ. Вчіть їх виконувати домашні
    обов’язки; слова доброти і схвалення можуть зробити ці обов’язM
    ки приємними для них3.
    Не нехтуйте домашнім вихованням. Незважаючи на прогрес у
    галузі освіти, яким пишається світ, виховання, що отримують
    діти в наш час є, на жаль, недосконалим. Домашнім вихованM

    212

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [260M261]

    ням часто нехтують. Батьки, а особливо матері, не усвідомлюM
    ють особистої відповідальності. Їм не вистачає ані терпіння,
    щоб навчити, ані мудрості, щоб керувати дітьми, довіреними
    їхній опіці4.
    Очевидним є той факт, що матері не виконують своїх обов’язM
    ків і не вірні своєму материнському покликанню. Бог не вимаM
    гає від нас нічого, чого б ми не могли виконати, завдячуючи
    Його силі, нічого, що не служило аби для нашого особистого
    добра і добра дітей5.
    Шукайте божественної допомоги. Якщо б матері усвідомили
    важливість своєї місії, вони присвячували би більше часу таємM
    ним молитвам, приносячи своїх дітей до Ісуса, благаючи в Нього
    благословення для них і мудрості, щоб сумлінно виконувати свої
    священні обов’язки. Нехай же мати використовує кожну можM
    ливість, формуючи звички й нахили дітей... Нехай вона уважно
    стежить за розвитком їхнього характеру, стримуючи те, що є зайM
    вим і заохочує до набуття рис, яких бракує. Нехай ваше життя
    стане чистим і благородним прикладом для дорогих вихованців.
    Мати повинна братися за роботу відважно й енергійно, в усіх
    своїх зусиллях цілком покладаючись на божественну допомогу.
    Вона не повинна заспокоюватися, поки не переконається, що
    характер її дітей постійно облагороджується, що вони прагнуть
    вищої мети в житті, а не тільки пошуків задоволень6.
    Неможливо переоцінити силу впливу матері, котра молитьM
    ся. Вона покладається на Бога на всіх своїх дорогах життя. Вона
    приводить своїх дітей до престолу благодаті, віддаючи їх Ісусові
    та благаючи в Нього благословення. Такі молитви є для дітей
    «джерелом життя». Молитви, піднесені з вірою, підтримують і
    зміцнюють матірMхристиянку. Нехтувати обов’язком молитися
    разом з дітьми означає втратити одне з найбільших благослоM
    вень, яке може стати нашим; втратити надійну допомогу серед
    клопотів, труднощів і скорбот життя7.
    Важко належним чином оцінити силу материнських молиM
    тов. Та, що стає навколішки поруч із сином або донькою і з
    молитвою провадить їх через усі мінливості дитинства, через
    небезпеки юності, дізнається лише на суді про те, який вплив
    справляли її молитви на життя дітей. Мати, з’єднана вірою з
    Божим Сином, своєю люблячою рукою може вберегти сина

    [261M262]

    Розділ 45. Головний обов'язок — виховання дітей

    213

    від спокуси, втримати доньку від потурання гріхові. Коли
    пристрасті беруть гору, тоді сила любові, стримуючий, щирий,
    повний рішучості вплив матері зможуть прихилити душу диM
    тини до добра8.
    Коли гості заважають. Ви маєте знаходити час для розмови і
    молитви з дітьми. Не дозволяйте, аби щось перешкодило вашоM
    му спілкуванню з Богом і дітьми. Ви можете сказати своїм госM
    тям: «Бог доручив мені роботу, і в мене немає часу для пліток».
    Ви повинні усвідомлювати, що виконуєте роботу, яка має знаM
    чення для теперішнього часу і вічності. Ваш найперший
    обов’язок — це ваші діти9.
    Турбота про ваших дітей повинна бути для вас найголовніM
    шою метою, ніж усі гості, ніж усі міркування... Праця, яку ви
    зобов’язані виконати для власної дитини в її ранні роки, не доM
    пускає жодної недбалості. Немає такого періоду в житті дитини,
    коли можна було би забути про це правило10.
    Не відсилайте дітей з дому, коли приймаєте гостей, а навчайте
    їх поводитися тихо і пристойно в присутності сторонніх людей11.
    Матері повинні бути зразком доброти і благородства. Матері, не
    втрачайте жодної хвилини в житті — вони дорогоцінні.
    Пам’ятайте: ваші діти ідуть вперед і можуть опинитися поза сфеM
    рою вашого впливу й виховання. Ви можете стати для них зразM
    ком усього того, що є добрим, чистим і шляхетним, і нехай у вас
    будуть спільні інтереси12. Якщо вам не щастить у чомусь іншоM
    му, будьте уважними і старанними у цій справі. Коли ваші діти
    завдяки домашньому вихованню стануть чистими і доброчесM
    ними; коли вони посядуть бодай нижче і найскромніше місце у
    великому Божому плані добра для світу, тоді ваше життя не можM
    на буде назвати невдалим і у вас не буде причин згадувати про
    нього із жалем13.
    Малі діти — дзеркало для матері, в якому вона може побачити
    власні нахили і звички. Отже, як старанно вона повинна стежиM
    ти за своєю розмовою і поведінкою в присутності маленьких
    учнів! Ті риси характеру, які матір хоче бачити в них, нехай вона
    спочатку розвиває в собі14.
    Більш вища мета, яку ставить світ. Матір не повинна керуваM
    тися думкою світу або прагнути відповідати його нормам. Вона
    має вирішити сама, в чому полягає великий результат і мета

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    214

    [262M263]

    життя, а тоді докласти усіх зусиль, щоб досягти їх. Вона може
    через брак часу не приділяти уваги багатьом справам у своєму
    домі — це не викличе серйозних наслідків, але не може безкарM
    но нехтувати добрим вихованням своїх дітей. Їхні недосконалі
    характери викриватимуть її недбалість. Пороки дітей, які вона
    не намагається виправити, грубі, різкі манери, неповага і неM
    послух, лінощі та недбалість принесуть їй ганьбу й зроблять гірM
    ким життя. Доля ваших дітей значною мірою залежить від вас.
    Якщо ви не виконуєте своїх обов’язків, то вони можуть опиниM
    тися в лавах сатани і стати його знаряддям, яке руйнуватиме
    інші душі. Натомість ваша вірність у справі виховання та поM
    божний приклад можуть привести їх до Христа, а вони, в свою
    чергу, впливатимуть на інших. Таким чином ви сприятимете
    спасінню багатьох душ15.
    Насаджуйте добро, приборкуйте зло. Батьки, співпрацюйте з
    Богом, виховуючи своїх дітей в Його любові й страхові. Для
    Бога не може бути більшого незадоволення, ніж бачити, що
    батьки нехтують добрим вихованням власних дітей... Вони
    мають старанно контролювати слова і вчинки своїх дітей, щоб
    сатана не зміг справляти на них свого впливу. Саме це є його
    великим бажанням — розладнати Божі плани. Доброзичливо,
    зацікавлено й ніжно батьки повинні працювати над своїми
    дітьми, прищеплюючи їм усе, що є добре, та приборкуючи всяM
    ке зло у характерах дітей16.
    Радість від добре виконаної роботи. Діти — це спадщина від
    Господа, і ми відповідальні перед Ним за керування Його власM
    ністю. Освіта й виховання дітей для того, щоб зробити з них
    християн, є найблагороднішим служінням, яке батьки можуть
    здійснювати для Бога. Ця праця потребує терпіння, наполеглиM
    вості й старанності впродовж усього життя. Нехтуючи цими
    обов’язками, ми свідчимо про те, що є невірними управителяM
    ми... Нехай же батьки працюють для своїх родин з любов’ю,
    вірою й молитвою аж до того часу, коли вони з радістю з’явM
    ляться перед Богом і скажуть: «Ось я та діти, котрих дав мені
    Господь»17 (Iсая 8:18).
    1
    2

    Ознаки часу. 1901. 25 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1889. 23 квітня.

    Розділ 45. Головний обов'язок — виховання дітей

    [263]
    3

    Рукопис 12. 1898.
    Ознаки часу. 1886. 11 березня.
    5
    Ознаки часу. 1882. 9 лютого.
    6
    Там же. 1882. 25 травня.
    7
    Добре здоров’я. 1880. Липень.
    8
    Ознаки часу. 1891. 16 березня.
    9
    Ознаки часу. 1889. 22 липня.
    10
    Поради вчителям, батькам і студентам. С.129.
    11
    Ознаки часу. 1899. 23 серпня.
    12
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    13
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.44.
    14
    Ознаки часу. 1886. 9 вересня.
    15
    Ознаки часу. 1882. 9 лютого.
    16
    Рукопис 49. 1901.
    17
    Наочні уроки Христа. С.195M196.
    4

    215

    Розділ 46

    МАЧУХА

    Порада для мачухи. Ваш шлюб з тим, хто є батьком дітей, буде
    для вас благословенням... Вам загрожувала небезпека стати егоM
    їстичною. Ви володієте дорогоцінними якостями характеру, які
    необхідно пробудити і використати... Завдяки вашому новому
    становищу ви здобудете цінний досвід, який навчить вас праM
    вильно поводитися з людьми. У піклуванні про дітей виявляM
    тимуться прихильність, любов і ніжність. Відповідальність за
    сім’ю, що покладається на вас, може стати великим благослоM
    венням. Діти стануть для вас «цінним підручником». Вони приM
    несуть вам багато благословень, якщо ви знайдете до них праM
    вильний підхід. Турбота про дітей збудить у вашому серці ніжM
    ність, любов і співчуття. Хоча ці діти не є частиною вашого тіла
    й крові, однак, завдяки вашому шлюбу з їхнім батьком, вони
    стали й вашими дітьми, щоб ви любили їх, піклувалися про них,
    навчали їх і служили їм. Ваше спілкування з ними приведе в дію
    думки і плани, які послужать вам на добро... Досвід, який ви
    отримаєте у своєму домі, звільнить вас від егоїстичних уявлень,
    що загрожували спотворити вашу роботу, і допоможе змінити
    ваші плани, які необхідно переглянути і підкорити головному
    в житті... Щоб зблизитися з тими, хто має потребу в ласці і люM
    бові, необхідно виявляти більше ніжності й співчуття. Діти доM
    поможуть вам виявити ці риси характеру і набути широти дуM
    мок і суджень. Виявляючи до них любов, ви навчитеся бути
    більш доброзичливими і співчутливими у своєму служінні
    страждаючому людству1.
    Докір мачусі, котрій бракує любові. Ви покохали чоловіка і стаM
    ли його дружиною. Ви знали про те, що, одружившись з ним,
    приймаєте на себе зобов’язання стати матір’ю для його дітей.
    Але, як я помітила, вам багато чого бракує в цьому плані. Ви не
    любите дітей свого чоловіка і, якщо не зазнаєте повного перетM
    ворення, якщо не відбудеться докорінної зміни у вашому спосоM

    [264M265]

    Розділ 46. Мачуха

    217

    бі управління домом, ви втратите цей дорогоцінний скарб. ЛюM
    бов, вияв прихильності не властиві вам у ставленні до дітей...
    Ви робите життя цих дорогих дітей, особливо доньки, дуже
    гірким. Де ваша ніжність, ласка, любов, терпіння й витримка? У
    вашому неосвяченому серці більше ненависті, ніж любові. З ваM
    ших уст частіше зриваються слова осуду, ніж похвали і підбаM
    дьорення. Ваші манери, грубість, безсердечність справляють на
    вразливу доньку вплив, подібний спустошливій дії граду на тенM
    дітну рослину; вона хилиться від кожного удару, поки її життя
    не згасне; зім’ята й поламана, вона вже не в змозі піднестися.
    Ваше правління висушує джерело любові, надії й радості у
    ваших дітях. На обличчі дівчинки незмінний вираз суму, але
    замість співчуття і ніжності у вас це викликає нетерпимість і
    неприязнь. При бажанні ви могли б змінити вираз її обличчя,
    надаючи йому жвавості й радості...
    Діти читають обличчя матері; вони розуміють, чи відM
    дзеркалює воно любов, чи, навпаки, неприязнь. Ви не розумієM
    те, що робите! Невже маленьке сумне личко, тяжкі зітхання, що
    вириваються з глибини страждаючого серця, що тужить за матеM
    ринською любов’ю, не викликають у вас жалю?2
    Наслідки надмірної суворості. Кілька років тому мені було поM
    казано справу сестри Д. Її помилки і недобрі вчинки були
    правильно викладені перед нею, однак у моєму останньому виM
    дінні я побачила, що її поведінка не змінилась; вона залишалась
    холодною і черствою до дітей свого чоловіка. Сестра вдається до
    покарання й картання не лише за великі провини, а й за дріб’язM
    кові справи, на які взагалі не варто звертати увагу. Постійне виM
    шукування помилок — гріх, і Дух Христа не може перебувати у
    такому серці. Вона схильна залишати без уваги все добре, що є в
    її дітях, не кажучи й слова схвалення, зате завжди готова, зауваM
    живши щонайменшу помилку, напосісти на них з докорами. ТаM
    ке ставлення засмучує дітей і породжує в них недбалість. Воно
    збуджує в серці зло і спонукає «викидати» на оточуючих всіляку
    нечистоту і бруд. У дітей, яким постійно докоряють, з’являється
    дух байдужості; лихі пристрасті часто даватимуться взнаки, незM
    важаючи на наслідки...
    Сестра Д. повинна розвивати в собі любов і співчуття. До
    дітей, що втратили матір і перебувають під її опікою, вона має

    218

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [265M266]

    виявляти теплі почуття. Таке ставлення обернеться для цих діM
    тей благословенням Божої любові. Воно повернеться й до неї у
    вияві ніжної дитячої прихильності й любові3.
    Коли необхідна особлива турбота. Діти, що втратили ту, в серці
    якої жила материнська любов, зазнали неймовірно тяжкої втраM
    ти; її неможливо відшкодувати. Але коли інша жінка відважуM
    ється посісти місце матері серед осиротілої маленької отари, на
    неї покладається подвійна турбота і подвійний тягар. Вона муM
    сить бути, по можливості, більш люблячою, стриманою від доM
    корів і погроз, ніж рідна мати. Тільки таким чином мачуха змоM
    же замінити дітям матір, котру вони втратили4.
    1
    2
    3
    4

    Лист 329. 1904.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.56M58.
    Там же. Т.3. С.531M532.
    Там же. Т.2. С.58.

    Розділ 47

    ХРИСТОС ПІДБАДЬОРЮЄ МАТЕРІВ

    Iсус благословляв дітей. За днів Христа матері приводили до
    Нього своїх дітей, щоб Він поклав на них Свої руки і благослоM
    вив. Цим вони показували, що вірять в Ісуса і тривожаться за
    теперішній та майбутній добробут малюків, доручених їхній опіM
    ці. Учні не бачили потреби турбувати Вчителя лише задля того,
    аби приділити увагу дітям, і відсилали матерів геть. Ісус докоряв
    учням і звелів натовпу дати дорогу цим вірним матерям та їхнім
    малим дітям. Христос сказав: «Пустіть дітей і не забороняйте їм
    приходити до Мене, бо таких є Царство Боже» (Марк 10:14).
    Матері ще йшли запорошеною дорогою, наближаючись до
    Спасителя, а Він уже бачив їхні непрохані сльози і тремтячі вусM
    та, які тихо молилися за дітей. Він почув слова докору від учнів
    і одразу ж скасував їхню заборону. Його велике серце, сповнене
    любові, було відкрите для дітей. Одного за одним Він брав їх на
    руки і благословляв; при цьому один малюк міцно заснув, приM
    хилившись до Його грудей. Ісус звернувся до матерів зі словами
    підбадьорення, вказуючи їм на їхню справу. І якою ж втіхою це
    було для них! Пізніше, повертаючись подумки до цієї пам’ятної
    події, з якою радістю вони згадували доброту і милість Ісуса!
    Його сповнені милосердя слова знімали тягар з їхніх сердець і наM
    дихали новою надією й мужністю. Вони вже не відчували втоми.
    Цей урок здатний надихати матерів усіх віків зробити усе
    можливе для добра власних дітей; вони можуть привести їх до
    Ісуса. Навіть немовлята на руках матері — дорогоцінні в Його
    очах. І коли матір прагне надати допомогу, усвідомлюючи при
    цьому, що вона є безсилою, коли її серце прагне дарувати благоM
    дать, якою вона не володіє, вона потрапляє зі своїми дітьми у
    милостиві обійми Христа. Він приймає і благословляє дітей, дає
    мир, надію і щастя матері та її дітям. Цією дорогоцінною переваM
    гою Ісус наділяє усіх матерів1.

    220

    Частина Х. Матір — королева сім'ї

    [267M268]

    Iсус закликає матерів. Христос, Велич небес, сказав: «Пустіть
    дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство
    Боже» (Марк 10:14). Ісус не посилав дітей до рабинів або до фаM
    рисеїв, тому що знав — ці люди навчатимуть дітей відкинути
    свого найкращого Друга. Добре чинили ті матері, котрі привели
    діток до Ісуса... Нехай же і сьогодні матері приводять своїх дітей
    до Христа. Нехай служителі Євангелія беруть маленьких дітей
    на руки та в ім’я Ісуса благословляють їх. Нехай слова найніжніM
    шої любові будуть сказані цим малюкам, тому що й Ісус брав на
    руки «ягнят отари» і благословляв їх2.
    Нехай матері зі своїми труднощами ідуть до Ісуса. Вони знайM
    дуть повноту благодаті, яка допоможе їм керувати дітьми. Для
    кожної матері, котра бажає покласти свій тягар до ніг СпаситеM
    ля, двері відчинені... Він все ще запрошує матерів приводити до
    Нього малюків, щоб отримати благословення. Навіть немовля
    на руках у матері може перебувати в тіні Всемогутнього завдяки
    вірі матері, котра молиться. Йоан Хреститель сповнився Духа
    Святого від народження. Якщо ми живемо в єднанні з Богом, то
    також можемо сподіватися, що Божий Дух працюватиме над наM
    шими дітьми від їхніх ранніх років3.
    Серця дітей сприйнятливі до добра. Христос ототожнював СеM
    бе зі смиренними, бідними, пригніченими. Він брав на руки
    малих дітей і міг довірливо спілкуватися з ними. Його велике
    любляче серце могло зрозуміти їхні переживання і потреби,
    Він радів їхньому щастю. Його дух, змучений безладдям і марM
    нотою багатолюдного міста, втомлений від спілкування з хитM
    рими, підступними людьми, знаходив відпочинок і мир у тоM
    варистві невинних дітей. Його присутність ніколи не відшM
    товхувала їх. Велич Небес воліла відповідати на їхні питання,
    робити свої важливі уроки настільки простими, аби вони були
    доступні дитячому розумінню. Він сіяв у їхніх юних умах, що
    розвиваються, насіння істини, яке могло прорости і принести
    багатий врожай у зрілому віці4.
    Він знав, що ці діти прислухаються до Його поради і прийM
    муть Його як свого Відкупителя, тоді як ті, що володіли світсьM
    кою мудрістю і кам’яним серцем, менш схильні йти за Ним,
    щоб посісти місце у Царстві Божому. Малюки, котрі прийшли
    до Христа і прийняли Його поради і благословення, зберегли

    [268M269]

    Розділ 47. Христос підбадьорює матерів

    221

    Його образ, а Його благодатні слова, що знайшли відбиток у
    їхніх сприйнятливих серцях, залишилися там назавжди. Цей
    вчинок Христа повинен стати для нас наукою про те, що серця
    молодих, сприйнятливі до християнського вчення, можуть, завM
    дяки нашому впливові, стати доброчесними й побожними, наM
    дійно зберігати отримані враження5.
    «Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо
    таких є Царство Боже» — ці дорогоцінні слова повинні зберіM
    гати в своїх серцях не лише матері, а й батьки. Ці слова надихаM
    ють батьків приводити до Нього дітей, прохаючи в ім’я Христа,
    щоб Отець благословив усю родину. Звертайте свою увагу не
    тільки на найулюбленіших людей, а й на неспокійних, вередM
    ливих дітей, котрі потребують турботливого виховання й ласM
    кавого керівництва6.
    1
    2
    3
    4
    5
    6

    Добре здоров’я. 1880. Січень.
    Рев'ю енд Геральд. 1896. 24 березня.
    Бажання віків. С.512.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.141.
    Там же. С.142.
    Ознаки часу. 1896. 13 серпня.

    Частина XI

    Діти — молодші,
    але рівноправні
    члени сім'ї

    Розділ 48

    ЯК НЕБО ДИВИТЬСЯ НА ДІТЕЙ

    Діти викуплені Христовою кров’ю. Христос настільки дорожить
    вашими дітьми, що віддав за них Своє життя. Отже, поводьтеся
    з ними, як з надбанням Його крові. Терпляче й наполегливо
    виховуйте дітей для Нього. Застосовуйте до них дисципліну з
    любов’ю і самовладанням. Якщо чинитимете саме так, вони стаM
    нуть вінцем радості для вас і сяятимуть у світі, немов світила1.
    Найменша дитина, яка любить і боїться Бога, є більшою в
    Його очах за найталановитішого та найосвіченішого мужа, що
    нехтує великим спасінням. Молодь, котра своє серце і життя
    присвячує Богові, з’єднується з Джерелом усякої мудрості й досM
    коналості2.
    «Таких є Царство Небесне». Душа малої дитини, що вірить у
    Христа, така ж дорогоцінна в Його очах, як і ангели, що знахоM
    дяться біля Його престолу3. Приводьте дітей до Христа і вихоM
    вуйте їх для Нього. Навчайте їх йти шляхом послуху, не потураM
    ючи апетиту та марнославству.
    Якби ми засвоїли чудові уроки, які Ісус намагався викласти
    Своїм учням на прикладі малої дитини, скільки перешкод, що
    здаються нам нині нездоланними, зникло би безслідно! Коли
    учні, прийшовши до Ісуса, запитали Його: «Хто більший у Царс&
    тві небесному?..», Ісус, покликавши дитину, поставив її посеред
    них і сказав: «Iстинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете
    як діти, не увійдете в Царство Небесне. Отже, хто умалиться,
    як ця дитина, той і більший у Царстві Небеснім» (Матв.18:1&4) 4.
    Божа власність довірена батькам. Хоча своїм життям та існуM
    ванням діти завдячують батькам, проте це стає можливим лиM
    ше завдяки творчій силі Бога, тому що життя походить від
    Нього. Пам’ятайте, що з дітьми не можна поводитися так, ніM
    би вони є нашою особистою власністю. Діти — спадок від ГосM
    пода, і План викуплення передбачає як наше, так і їхнє спасінM
    ня. Діти довірені батькам, котрі покликані виховувати їх у наM

    [272M273]

    Розділ 48. Як небо дивиться на дітей

    225

    уці Господній, аби вони могли виконати свою справу для цьоM
    го часу і для вічності5.
    Матері, виявляйте ніжність до своїх дітей! Христос також коM
    лись був дитиною. З пошани до Нього поважайте дітей. ДивітьM
    ся на них, як на священне надбання, довірене вашій опіці не для
    того, щоб ви потурали їм у всьому, пестили й обожнювали, а щоб
    навчили їх провадити чисте, благородне життя. Діти — власність
    Божа; Він любить їх і запрошує вас співпрацювати з Ним, допоM
    магаючи у формуванні досконалих характерів6.
    Кожна дитина має змогу осягнути вічне життя. Якщо ви баM
    жаєте зустріти Бога з миром, відживляйте сьогодні Його отару
    духовною їжею. Діти і молодь — це особливий Божий скарб7.
    Юнакам і дівчатам необхідно пояснювати, що їхні здібності
    — не їхня власність. Сила, час і розумові здібності — це лише
    позичене багатство. Воно належить Богові, тому кожна молода
    людина повинна прийняти рішення і використати ці здібності
    для досягнення найвищої мети. Вона є тією гілочкою, від якої
    Бог очікує плоду; управителем, капітал котрого повинен давати
    прибуток; світлом, сяючим у темряві світу. Кожна молода люM
    дина, кожний підліток мають роботу, яку покликані виконуваM
    ти для Божої слави й духовного піднесення людства8.
    Дорога до небес під силу дітям. Я бачила, що Ісус знає наші
    немочі, бо зазнав усього, чого зазнаємо ми, окрім гріха. Тому
    для кожного з нас Він приготував дорогу, відповідну до наших
    сил і можливостей. Подібно до Якова, котрий повільно йшов з
    дітьми, щоб вони могли витримати подорож, Він може підтриM
    мати й потішити нас Своєю присутністю, залишаючись нашим
    Провідником. Дітей Своєї отари Він не зневажає, не нехтує ниM
    ми, залишаючи позаду. І від нас Господь не вимагає йти вперед,
    забувши про дітей. Він Сам іде не кваплячись, аби ми і наші діти
    не залишилися позаду. О, ні! Він вирівнює дорогу життя навіть
    для дітей. І тому нехай батьки в Його Ім’я провадять дітей вузьM
    кою дорогою. Бог визначив нам шлях, що відповідає силі та здібM
    ностям дітей9.
    1
    2
    3
    4

    Ознаки часу. 1901. 3 квітня.
    Вісті до молоді. С. 329.
    Рев'ю енд Геральд. 1897. 30 березня.
    Рукопис 13.1891.

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    226
    5
    6
    7
    8
    9

    Ознаки часу. 1894. 10 вересня.
    Ознаки часу. 1899. 23 серпня.
    Лист 105. 1893.
    Виховання. С. 57M58.
    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С 388M389.

    [273]

    Розділ 49

    МАМИНІ ПОМІЧНИКИ

    Діти — повноправні члени сім’ї. Як батьки, так і діти мають
    важливі обов’язки в домі. Навчайте дітей, що вони — повнопM
    равні члени родини. Їх годують, одягають, люблять і доглядаM
    ють; а вони у відповідь на численні вияви милості можуть викоM
    нувати деякі домашні обов’язки і приносити щастя в свою сім’ю1.
    Нехай кожна матір навчає дітей, що вони як члени родинM
    ного кола також повинні нести за нього відповідальність.
    Кожний член сім’ї мусить вірно виконувати свої сімейні
    обов’язки, подібно до того як члени Церкви виконують певні
    обов’язки в Церкві2.
    Нехай діти знають, що, виконуючи невеликі доручення вдоM
    ма, вони допомагають батькові й матері. Дайте їм якусь роботу і
    заохочуйте їх, кажучи, що після її виконання вони матимуть час
    на розваги. Дітям притаманна непосидючість, тому їх доцільно
    привчати поділяти з батьками турботи сімейного життя... НікоM
    ли не дозволяйте, щоб вони самі обирали собі заняття. Постійно
    наглядайте за тим, що роблять ваші діти3.
    Батьки і діти мають свої обов’язки. Батьки зобов’язані годуваM
    ти, одягати і виховувати своїх дітей, а діти — старанно й охоче
    допомагати батькам. Коли діти не усвідомлюють свого обов’язM
    ку працювати, не поділяють з батьками тягар турбот, поцікавтеM
    ся, чи вони будуть задоволені, якщо батьки також вважатимуть
    себе вільними від обов’язку забезпечувати їх усім необхідним.
    Відмовляючись від покладених на них обов’язків — приносити
    користь своїм батькам, полегшувати їхню працю, виконувати
    частоMгусто неприємну і важку роботу, діти втрачають змогу
    осягнути найцінніше виховання, яке зробить їх у майбутньому
    корисними для суспільства4.
    Бог бажає, щоб діти всіх віруючих батьків з раннього дитинM
    ства були навчені поділяти тягар, який повинні нести батьки,
    піклуючись про них. Для їхніх кімнат, куточків відводиться часM

    228

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [274M275]

    тина дому; їм надаються права й привілеї посідати певне місце у
    сімейному колі. Бог вимагає від батьків, щоб діти були нагодоM
    вані й одягнені, проте обов’язки мають бути спільними. Зі свого
    боку діти зобов’язані поважати й шанувати батьків5.
    Не будьте рабами своїх дітей, жертвуючи задля них усім; не
    дозволяйте дітям зростати безтурботно й безжурно, перекладаM
    ючи життєвий тягар на старших6.
    Неробство — наслідок недоречної доброти. Від перших років
    життя привчайте дітей до корисної роботи, щоб вони обслуговуM
    вали себе і допомагали іншим. У наш час багато дочок можуть
    без докорів сумління спостерігати, як їхні матері трудяться, гоM
    тують їжу, перуть або прасують білизну. Вони ж у цей час сидять
    у вітальні з книжкою, плетуть, вишивають або прикрашають
    свій одяг. Їхні серця бездушні, як камінь.
    Звідки береться це зло? Кого насправді потрібно найбільше
    звинувачувати в ньому? Бідолашних, ошуканих батьків. У своM
    їй сліпій любові вони ставлять під загрозу майбутній добробут
    своїх дітей, дозволяючи їм ледарювати або займатися незначM
    ними справами, що не потребують особливих розумових і фіM
    зичних зусиль; а пізніше вони виправдовують неробство своїх
    дочок кволістю. А що зробило їх такими? У багатьох випадках
    — неправильне ставлення батьків. Посильна праця в домі лише
    зміцнила б їхній розум і тіло. Але діти позбавлені цієї нагоди
    внаслідок хибних уявлень і врештіMрешт у них формується
    байдужість до праці7.
    Якщо ваші діти не звикли до праці, то швидко будуть втомM
    люватися. Вони скаржитимуться на біль у боці, плечах і змучеM
    них кінцівках. Вам також загрожуватиме небезпека: через співM
    чуття до них самим взятись за виконання роботи замість того,
    аби дозволити дітям трохи попрацювати. Нехай навантаження,
    покладене на дітей, спочатку буде легким, а потім з кожним днем
    його доцільно потроху збільшувати, поки вони будуть здатниM
    ми виконати певний обсяг роботи8.
    У неробстві приховується небезпека. Мені було показано, що
    багато гріхів здійснюється через лінощі. Люди, котрі активно
    працюють фізично або розумово, не мають часу на те, щоб зверM
    тати увагу на кожну спокусу, яку пропонує ворог, але бездіM
    яльні руки та бездіяльний розум готові опинитися в полоні

    [275M276]

    Розділ 49. Мамині помічники

    229

    сатани. Розум, котрий не має належного заняття, зосереджуM
    ється на речах, яким бракує пристойності. Батьки повинні навM
    чити дітей, що неробство — це гріх9.
    Ніщо інше не призводить до більшого зла, ніж звільнення
    дітей від усяких обов’язків і дозвіл провадити порожнє, безцільM
    не життя, нічого не роблячи або займаючись тим, що до вподоM
    би. Діти мають схильність до активної діяльності, та коли не
    займатимуться добрим і корисним, їх неодмінно заполонить поM
    гане. Звичайно, діти потребують відпочинку. Проте їх слід привM
    чати до праці, зокрема фізичної, а також до читання і занять.
    Стежте за тим, щоб заняття дітей відповідали їхньому вікові і
    вони набували знань, читаючи корисні, цікаві книги10.
    Найбільш надійний захист — корисне заняття. Найкращим заM
    хистом для юнаків і дівчат є корисні заняття. Якщо б їх привчиM
    ли до працелюбності, щоб усі їхні години були зайняті корисM
    ною діяльністю, в них не було б часу скаржитися на свою долю
    чи поринати в марні мрії. Меншою була б загроза набути
    негативні нахили чи опинитися в лихому товаристві11.
    Якщо батьки настільки захоплені іншими справами, що не
    можуть знайти для своїх дітей корисного заняття, тоді про це
    подбає сатана12.
    Привчайте дітей нести свої життєві тягарі. Батьки повинні усвідоM
    мити: найважливіший урок, якому слід навчити дітей, — це їхня
    участь у виконанні домашніх обов’язків. Нехай діти тверезо дивM
    ляться на життя і зрозуміють, що зобов’язані стати корисними в
    світі. У сім’ї, під керівництвом мудрої матері юнаки і дівчата отриM
    мають свої перші настанови щодо того, як нести життєвий тягар13.
    Виховання дитини на добро або зло розпочинається від перM
    ших років життя... Підростаючи, старші діти допомагають опіM
    куватися молодшими членами сім’ї. Нехай мати не виснажує сеM
    бе роботою, яку можуть і повинні виконувати її діти14.
    Допомога у виконанні обов’язків. Праця приносить задоволення.
    Батьки, допоможіть своїм дітям здійснювати Божу волю, котра
    полягає у сумлінному виконанні обов’язків, покладених на діM
    тей як на членів сім’ї. Це допоможе їм набути найціннішого досM
    віду і навчить не зосереджувати свої думки на собі, задовольняM
    ючи тільки власні бажання і приносячи лише собі втіху. ТерпляM
    че навчайте їх виконувати свою частину обов’язків у сімейному

    230

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [276M277]

    колі, аби зробити плідними їхні зусилля, спрямовані на допомоM
    гу батькові й матері, братам і сестрам. Таким чином, усвідомленM
    ня того, що вони є корисними, принесе дітям задоволення15.
    Виховуйте дітей так, щоб вони стали помічниками в домі. За
    природою діти діяльні і схильні знаходити собі заняття. Цю акM
    тивність контролюйте і спрямовуйте в потрібне русло. Ще в ранM
    ньому дитинстві дітей можна навчити дотримуватись нескладM
    них щоденних обов’язків; кожній дитині доручіть свою справу,
    за виконання якої вона нестиме відповідальність перед батькаM
    ми або опікунами. Таким чином діти привчаться до свого
    обов’язку вже з молодих років, а виконання невеликих завдань
    приноситиме задоволення і щастя, яке можна осягнути лише
    доброчесним життям. Вони звикнуть до праці, отримуватимуть
    від неї задоволення, розуміючи, що життя має важливішу мету,
    ніж тільки розваги...
    Праця — це благо для дітей; віддаючи більшу частину свого
    часу корисній справі, вони стануть щасливішими; після вдалого
    виконання завдання з більшим запалом братимуть участь у своM
    їх невинних розвагах . Праця зміцнює м’язи і розум. Матері моM
    жуть зробити зі своїх дітей дуже цінних маленьких помічників.
    Навчаючи дітей бути корисними, вони самі набуватимуть знанM
    ня про природу людини і про те, як слід поводитися з недосвідM
    ченими юними створіннями, як через спілкування з ними залиM
    шатися молодими і гарячими серцем. Подібно до того як діти
    дивляться на батьків з довір’ям і любов’ю, так і вони можуть
    дивитися на дорогого Спасителя, шукаючи в Нього допомоги і
    керівництва. Належно виховані діти, підростаючи, вчаться люM
    бити працю, котра полегшує життєві тягарі їхніх друзів16.
    Праця сприяє формуванню зрілого розуму. Виконуючи доручеM
    ні завдання, діти зміцнюють пам’ять і виховують зрілий роM
    зум, а також постійність характеру і здатність швидко вправляM
    тися з роботою. День, окреслений певним колом дрібних
    обов’язків, потребує вміння мислити, робити розрахунки і плаM
    нувати свої дії... Коли діти підростуть, від них можна буде виM
    магати більшого. Праця не повинна бути виснажливою і такою
    тривалою, аби знесилювати і викликати огиду до неї. Обирайте
    працю розважливо, сприяючи найповнішому розвиткові харакM
    теру, фізичних і розумових сил дитини17.

    [277M278]

    Розділ 49. Мамині помічники

    231

    Праця об’єднує з небесними трудівниками. Коли б діти були навM
    чені дивитися на коло своїх скромних, щоденних обов’язків як
    на справу, доручену їм Господом, як на школу, в якій вони мають
    приготуватися вірно виконувати корисне служіння, наскільки
    приємнішою і почеснішою видавалась би їм робота! Виконання
    кожного обов’язку так, як для Господа, робить привабливою
    навіть найпростішу роботу і об’єднує земних працівників зі свяM
    тими істотами, котрі виконують волю Божу на небесах18.
    Небо постійно зайняте діяльністю. Там немає нероб. «Отець Мій
    працює аж досі, — сказав Христос, — працюю і Я» (Йоан 5:17). Не
    думайте, що, здобувши кінцеву перемогу та отримавши оселі,
    приготовлені для нас, ми будемо приречені на неробство і блаM
    женну бездіяльність19.
    Праця зміцнює сімейні узи. У домашньому вихованні принцип
    співпраці є неоціненним... Старші за віком діти — помічники батьM
    ків — беруть участь в їхніх планах і поділяють їхні обов’язки.
    Нехай батьки й матері знайдуть час для навчання своїх дітей;
    нехай покажуть, що цінують їхню допомогу, дорожать довір’ям
    і люблять їхнє товариство, а діти — не забаряться з відповіддю.
    Це не лише полегшить працю батьків і дасть дітям неоціненне
    практичне виховання, а й зміцнить сімейні узи та саму основу
    характеру 20.
    Праця сприяє формуванню розумової, моральної й фізичної досO
    коналості. Діти і молодь повинні отримувати задоволення, подіM
    ляючи турботи батьків і матерів, виявляючи безкорисливу заціM
    кавленість в сім’ї. Охоче виконуючи покладені на них домашні
    обов’язки, вони отримують підготовку, що зробить їх придатM
    ними посісти в майбутньому відповідальне становище і бути коM
    рисними для суспільства. Діти повинні неухильно розвиватися
    з року в рік, поступово і впевнено переходячи від дитячої недосM
    відченості до зрілості, притаманної дорослій людині. Вірно виM
    конуючи прості домашні обов’язки, юнаки і дівчата закладають
    підвалини розумової, моральної та духовної досконалості21.
    Праця приносить здоров’я тілу і душевний спокій. Охоче викоM
    нуючи обов’язки родинного життя і допомагаючи батькові й маM
    тері нести життєвий тягар, діти користуються любов’ю і схваM
    ленням Бога. Нагородою для них буде фізичне здоров’я і душевM
    ний мир. Їм буде приємно усвідомлювати, що їхні батьки змоM

    232

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [278M279]

    жуть таким чином брати участь в корисних заходах і мати відпоM
    чинок, що зміцнює здоров’я й продовжує життя. Залишивши
    батьківську домівку, діти, навчені виконувати свої обов’язки,
    стануть корисними членами суспільства. Вони отримали вихоM
    вання, яке набагато перевищує виховання в школі, коли ані роM
    зум, ані тіло не володіють достатньою силою, щоб витримати
    навантаження22.
    У деяких випадках було б краще, якби діти були менш зайняM
    ті в школі, а більше вчилися виконувати домашні обов’язки. ПеM
    редусім їх слід навчити піклуватися про інших і допомагати їм.
    Багато з того, чого діти можуть навчитися з книги, має менш
    суттєве значення, ніж практичні уроки та дисципліна23.
    Праця гарантує спокійний сон. Матері повинні приводити своM
    їх дочок на кухню і терпляче навчати їх. Така праця благотворно
    впливає на організм, м’язи зробляться пружними і міцними, а
    думки — більш чистими і піднесеними. Діти можуть втомитися,
    добре попрацювавши, зате яким приємним буде відпочинок! Сон
    — цей природний, приємний засіб відновлення сил M наповнить
    новою енергією втомлене тіло і приготує його до обов’язків насM
    тупного дня. Не говоріть дітям, ніби не має значення, працюють
    вони чи ні. Навпаки, запевняйте їх, що їхня праця необхідна; час
    — дорогий і ви залежите від їхньої допомоги24.
    Хто дозволяє дітям зростати у неробстві, чинить гріх. Нехай
    вони вправляють члени свого тіла і м’язи, навіть якщо це принеM
    се їм утому. Якщо вони не перепрацьовуються, то як утома може
    зашкодити їм більше, ніж вам? Між утомою і виснаженням ісM
    нує різниця. Дітям потрібно частіше, ніж дорослим, змінювати
    вид діяльності й відпочивати, але вони можуть звикати до праці
    з раннього дитинства. Усвідомлення того, що вони є корисниM
    ми, зробить їх щасливими. Після здорової праці сон буде солодM
    ким, і вони відновлять свої сили, аби працювати наступного дня25.
    Не говоріть: «Діти мені заважають». Деякі матері говорять: «Мої
    діти тільки заважають, коли намагаються мені допомогти». Так
    було і з моїми дітьми, та чи гадаєте ви, що я давала їм знати про
    це? Хваліть своїх дітей. Навчайте їх, як велить Святе Письмо, —
    "заповідь за заповіддю, правило за правилом" (Ісая 28:10). Це краM
    ще, аніж читати романи, влаштовувати прийоми й дотримуваM
    тись світських звичаїв26.

    [279M280]

    Розділ 49. Мамині помічники

    233

    Дивіться на Того, Хто є для нас Взірцем. Деякий час Велич небес,
    Цар слави був лише Немовлям у Віфлеємі, як і кожна людська
    дитина, перебував на руках матері. У дитинстві Він міг бути лише
    слухняною Дитиною, виконуючи обов’язки відповідно до СвоM
    їх дитячих можливостей. Усе це можуть робити наші діти; їх слід
    так навчати і виховувати, щоб вони могли наслідувати Ісуса.
    Христос поводився так, щоб бути благословенням для сім’ї, в
    якій жив, тому що корився Своїм земним батькам і таким чином
    виконував місіонерську роботу в Своєму родинному колі. НаM
    писано: «Дитя зростало та зміцнювалось духом, сповнюючись муд&
    рістю, і благодать Божа була на Нім». «Iсус же зростав у премуд&
    рості і віком, в любові у Бога та людей» (Лука 1:80;2:52)27.
    Дорогоцінна перевага вчителів і батьків полягає в тому, щоб
    навчити дітей поділяти радість Христового життя, наслідуючи
    Його приклад. Ранні роки Спасителя були роками корисної праM
    ці. Він допомагав Своїй матері в сім’ї, виконуючи її доручення.
    Свої домашні обов’язки та роботу за теслярським верстатом Ісус
    виконував з тією ж відданістю, з якою здійснював Своє гроM
    мадське служіння28.
    У земному житті Христос залишився прикладом для всієї
    людської родини. Він був слухняним і корисним у сім’ї; навM
    чився ремеслу теслі й власноручно працював у малій майстерні
    в Назареті... Внаслідок праці в дитинстві та юності, Його розум
    і тіло розвивалися. Він не витрачав Свої фізичні сили нерозM
    важливо, але так, щоб зберегти здоров’я і досконало виконуваM
    ти кожну справу29.
    1

    Служіння зцілення. С. 394.
    Рев'ю енд Геральд. 1903. 23 червня.
    3
    Рукопис 57. 1897.
    4
    Порадник для молоді. 1893. 20 липня.
    5
    Рукопис 128. 1901.
    6
    Рукопис 126. 1897.
    7
    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 686.
    8
    Там же. С. 687.
    9
    Там же. С. 395.
    10
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С. 134M135.
    11
    Рев'ю енд Геральд. 1881. 13 вересня.
    12
    Ознаки часу. 1901. 3 квітня.
    13
    Лист 106. 1901.
    14
    Рукопис 126. 1903.
    2

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    234
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29

    Рукопис 27. 1896.
    Санітарна реформа. 1877. Грудень.
    Там же.
    Патріархи і пророки. С. 574.
    Рукопис 126. 1897.
    Виховання. С. 285.
    Вісті для молоді. С. 211M212.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С. 148.
    Рукопис 126. 1903.
    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 395.
    Християнська стриманість і біблійна гігієна. С. 135.
    Рукопис 31. 1901.
    Ознаки часу. 1894. 17 вересня.
    Рев'ю енд Геральд. 1909. 6 травня.
    Поради вчителям, батькам і студентам. С. 147.

    [279]

    Розділ 50

    НАЛЕЖНА ПОШАНА ДО БАТЬКІВ

    Борг дитини перед батьками. Діти повинні усвідомлювати, що
    вони в боргу перед своїми батьками, котрі піклувалися про них
    у ранньому дитинстві та доглядали за ними під час хвороби. ВоM
    ни мають знати, що їхні батьки вельми турбуються про них. СумM
    лінні, побожні батьки особливо зацікавлені в тому, щоб їхні діти
    обрали правильний шлях. Як важко буває в них на серці, коли
    вони бачать помилки своїх дітей! Якби діти, через котрих батьM
    ки зазнають сердечних мук, могли усвідомити наслідки своєї
    поведінки, вони, без сумніву, полагіднішали б. Якби вони могли
    побачити сльози своєї матері та почути її молитви до Бога за них,
    її тихі сердечні зітхання, їхні серця були б зворушені й вони
    негайно визнали б свої помилки і просили прощення1.
    Діти, ставши дорослими, високо цінуватимуть батьків, котрі
    віддано працювали і не дозволяли їм плекати гріховні почуття
    або потурати недобрим нахилам2.
    Заповідь, обов’язкова для всіх. «Шануй свого батька та матір
    свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає
    тобі!» (Вих.20:12) — це перша заповідь з обітницею. Її зобов’язаM
    ні виконувати діти і молодь, люди середнього й похилого віку.
    Не існує такого періоду в житті, коли діти були б вільні від
    обов’язку шанувати батьків. Цей серйозний обов’язок покладеM
    ний на кожного сина та доньку і є однією з умов продовження
    їхнього життя на землі, яку Господь дасть вірним. Ця заповідь є
    темою, що заслуговує на серйозну увагу, питанням великої ваM
    ги. Виконання обітниці можливе за умови послуху. Якщо ви слухM
    няні, то довго житимете на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам.
    Якщо ж ви неслухняні, то скоротите своє життя на цій землі3.
    Батьки мають право на любов і повагу так, як ніхто інший.
    Сам Бог, Котрий поклав на них відповідальність за душі, довіM
    рені їхній опіці, постановив, щоб у ранні роки життя дітей батьM
    ки замінили для них Бога. Тому той, хто не визнає законних

    236

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [280M281]

    прав батьків, відкидає і Божу владу. П’ята заповідь вимагає від
    дітей не лише пошани, покірності та послуху батькам, а й вияву
    любові, ніжності, полегшення їхніх турбот, збереження доброго
    батьківського імені, допомоги та втіхи у старості4.
    Бог не може виявляти добро і ласку до тих, які поводяться
    всупереч найпростішому обов’язку, визначеному в Його Слові,
    — обов’язку дітей перед своїми батьками... Якщо вони зневажаM
    ють і ганьблять земних батьків, то вони не поважатимуть і не
    любитимуть Творця5.
    Якщо діти мають невіруючих батьків і їхні повеління супеM
    речать вимогам Христа, в такому разі, хоча це може призвести до
    ускладнень, вони повинні слухатися Бога, вірячи в те, що ГосM
    подь потурбується про можливі наслідки6.
    Чимало людей порушують п’яту заповідь. У цей останній час діM
    ти часто виявляють непослух і неповагу; це особлива ознака
    близького кінця, свідчення того, що сатана домігся майже повM
    ного контролю над свідомістю молоді. У багатьох вік не виклиM
    кає жодної поваги7.
    Чимало дітей, запевняючи, нібито знають істину, не виявляM
    ють належної поваги і прихильності до своїх батьків. Вони не
    відчувають любові до батька й матері, не шанують їх, забуваючи
    рахуватися з їхніми бажаннями й завдаючи клопоту. Багато так
    званих християн зовсім не розуміють, як потрібно шанувати «сво&
    го батька та матір свою», а через це мало або й взагалі не усвіM
    домлюють значення слів: «...Щоб довгі були твої дні на землі, яку
    Господь, Бог твій, дає тобі»8.
    У наш бунтівний час діти, які не отримали належного вихоM
    вання і не усвідомлюють, що таке дисципліна, мають недостатM
    нє уявлення про те, в чому полягає їхній обов’язок щодо батьM
    ків. Часто трапляється, що чим більше батьки роблять для них
    добра, тим вони більш невдячні і менш шанобливі. Діти, котрих
    пестили і котрим догоджали, постійно очікують цього ж; коли ж
    їхні сподівання не справджуються, вони розчаровуються і засM
    мучуються. Така вдача виявлятиметься впродовж усього їхньоM
    го життя; вони будуть безпорадними, шукаючи підтримки в інM
    ших і розраховуючи на те, що ті виявлять до них прихильність і
    поступляться їм. Зустрівшись з протидією, навіть у дорослому
    віці, вони вважатимуть це за образу. Таким чином, ці люди не

    [281M282]

    Розділ 50. Належна пошана до батьків

    237

    живуть, а животіють, ледве несучи свій життєвий тягар, часто
    нарікаючи і дратуючись, оскільки все складається не так, як їм
    було б до вподоби9.
    На небесах немає місця для невдячних дітей. Я бачила, що сатана
    засліпив розум молоді, аби вона не розуміла істин Божого СлоM
    ва. Чутливість молоді настільки притуплена, що вона не звертає
    уваги на повеління святого апостола: «Діти, слухайтесь батьків
    своїх у Господі, бо то справедливо. «Шануй батька свого і ма&
    тір»... — це перша заповідь з обітницею, щоб було тобі добре і щоб
    ти був довголітнім на землі». «Діти, будьте слухняні в усьому
    батькам, бо це Господеві приємне!» (Ефес.6:3; Колос.3:20).
    Діти, які ганьблять батьків, виявляють непокору, нехтують
    їхніми порадами та повчаннями, не зможуть успадкувати Нову
    Землю. На очищеній Новій Землі не знайдеться місця для невM
    дячних, непокірних і неслухняних синів і дочок. Не навчившись
    послуху й покори тут, вони вже ніколи цьому не навчаться; споM
    кій викуплених не може затьмарюватися впертими, свавільниM
    ми і непокірними дітьми. Той, хто порушує Заповідь, не зможе
    успадкувати Царства Небесного10.
    Виявляйте любов. Я бачила дітей, які, здається, не виявляють
    до своїх батьків жодної прихильності, ніжності й любові, яких
    ті заслуговують і за які були б вельми вдячними. Але вони щедро
    виливають свою любов і ласку на інших осіб, яким надають пеM
    ревагу. Чи це Богові до вподоби? Ні, й ще раз ні! Віддайте своїй
    сім’ї все світло вашої любові та ласки. Ваші батько й мати цінуM
    ватимуть ці незначні вияви уваги до них. Ваші зусилля, спрямоM
    вані на те, щоб полегшити їхній життєвий тягар і стриматися від
    дратівливих і невдячних слів, свідчать про те, що ви не є нерозM
    важними дітьми і належним чином оцінюєте піклування й люM
    бов, виявлені до вас у той час, коли ви були безпорадними неM
    мовлятами й дітьми11.
    Діти, необхідно, щоб ваші матері любили вас, бо інакше буM
    дете нещасними. І хіба це не справедливо, щоб діти любили своїх
    батьків і виявляли цю любов ласкавим поглядом, приємними
    словами, сповненим радості й щирості спілкуванням, допомагаM
    ючи батькові в його справах, а матері — вдома?12
    Діла, зроблені для Iсуса. Якщо ви справді навернені і є дітьми
    Ісуса, то шануватимете своїх батьків. Ви не лише будете робити

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    238

    [282M283]

    те, що вони вам скажуть, а й шукатимете будьMякої нагоди, аби
    допомогти їм. Діючи так, ви виконуєте справу для Ісуса. Він
    сприймає усі ці справи, зроблені уважно й дбайливо, як зроблені
    для Нього. Це — найважливіший вид місіонерської діяльності; і
    той, хто вірний у виконанні незначних щоденних обов’язків,
    набуватиме цінного досвіду13.
    1

    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 395M396.
    Ознаки часу. 1888. 13 липня.
    3
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С. 80M81.
    4
    Патріархи і пророки. С. 308.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т. 3. С. 232.
    6
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 15 листопада.
    7
    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 217M218.
    8
    Вісті для молоді. С.331.
    9
    Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 392M393.
    10
    Там же. С. 497M498.
    11
    Порадник для молоді. 1886. 21 квітня.
    12
    Рукопис 129. 1898.
    13
    Порадник для молоді. 1884. 30 січня.
    2

    Розділ 51

    ПОРАДИ ДЛЯ ДІТЕЙ

    Шукайте Бога у ранньому віці. Діти і молодь повинні звертатиM
    ся до Бога з ранніх літ, бо звички і поняття, набуті замолоду,
    часто справляють могутній вплив на життя і характер. Тому моM
    лодь, яка бажає стати подібною до Самуїла, Йоана і передусім до
    Христа, мусить бути вірною в найменшому, остерігаючись друM
    зів, думки яких звернені на зло і котрі вважають, що їхнє життя
    в світі має проходити у задоволеннях і потуранні егоїзму. Чимало
    дрібних домашніх обов’язків залишаються без уваги, оскільки
    вважаються неважливими. Але якщо нехтують малим, то така
    сама доля спіткає й важливіші обов’язки. Коли ви бажаєте стати
    досконалими людьми з чистим, розважливим, благородним хаM
    рактером, починайте свою діяльність з сім’ї: візьміть на себе неM
    великі обов’язки і ретельно виконуйте їх. Переконавшись у ваM
    шій вірності в малому, Господь доручить вам більшу відповідальM
    ність. Будьте уважними до того, як будуєте і з якого матеріалу.
    Характер, сформований сьогодні, буде тривалим, як вічність.
    Нехай Ісус заволодіє вашим розумом, серцем і почуттями.
    Працюйте так, як працював Христос, сумлінно виконуючи доM
    машні обов’язки, дрібні справи самопожертви і доброти, старанM
    но використовуючи час, пильнуючи, аби не згрішити в малому і
    дякуючи за маленькі благословення. І тоді про вас свідчитимуть,
    як свідчили про Йоана, Самуїла і передусім про Христа: «Iсус же
    зростав у премудрості і віком, в любові у Бога та людей» (Лука 2:52)1.
    «Дай Мені своє серце». Господь звертається до юнацтва: «Мій
    сину, віддай своє серце Мені» (Прип.23:26). Спаситель світу прагM
    не, щоб діти і молодь посвятили Йому свої серця. Чимало дітей
    будуть знайдені вірними Богові, оскільки ходять у світлі, як і
    Христос перебуває у світлі. Вони любитимуть Господа і знахоM
    дитимуть задоволення в тому, щоб догодити Йому. Вони не виM
    являть роздратованості, коли їх докорятимуть, а тішитимуть серM
    ця батьків і матерів добротою, терпеливістю і готовністю зробиM

    240

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [284M285]

    ти все можливе, аби допомогти їм нести тягарі повсякденного
    життя. У дитинстві та юності вони покажуть себе вірними учняM
    ми нашого Господа2.
    Кожний повинен зробити свій вибір. Пильнуйте і моліться, здоM
    бувайте особисті досвіди у спілкуванні з Богом. Батьки можуть
    вас навчати, намагатися спрямувати ваші кроки на правильну
    дорогу, але не можуть змінити вашого серця. Ви повинні віддаM
    ти своє серце Ісусові й ходити в дорогоцінному світлі правди,
    яку Він дає. Будьте вірними у виконанні обов’язків родинного
    життя — і благодаттю Божою ви зможете досягти зростання
    Христової повноти, як цього бажає Христос для кожної дитиM
    ни, що перебуває в Ньому. Той факт, що ваші батьки дотримуM
    ються суботи і слухняні істині, ще не гарантує спасіння вам. Бо
    навіть якби «Ной, Даниїл та Йов були б серед неї (землі) — як
    живий Я! — говорить Господь Бог, — ані сина, ані дочки не вряту&
    вали б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою
    власну душу» (Єзек.14:20).
    У дитинстві та юності ви можете набувати досвід служіння
    Богові. Чиніть, що, на вашу думку, є справедливим. Будьте слухM
    няні своїм батькам. Прислухайтеся до їхніх порад, бо якщо вони
    люблять і бояться Бога, то їхній обов’язок — виховати, навчити
    і приготувати вас до вічного життя. Приймайте з вдячністю доM
    помогу, яку вони бажають надати вам, та тіште їхні серця, охоче
    підкоряючись вказівкам мудрого судження. Цим ви виявите поM
    шану до своїх батьків, прославите Бога і станете благословенням
    для тих, з ким будете спілкуватися3.
    Змагаючись в борні, діти, пам’ятайте: кожна перемога дає вам
    перевагу над ворогом4.
    Моліться про Божу допомогу. Діти повинні молитися про блаM
    годать, аби чинити опір спокусам, які прийдуть до них, а саме:
    ходити власними дорогами і жити лише для особистого задовоM
    лення. Якщо вони просять Ісуса допомогти їм у життєвому слуM
    жінні, бути правдивими, добрими, слухняними і виконувати свої
    обов’язки в родинному колі, Він почує їхню просту молитву5.
    Ісус бажає, щоб діти і молодь приходили до Нього з тією ж
    довірою, з якою йдуть до своїх батьків. Як голодна дитина проM
    сить хліба в батька і матері, так Господь бажає, щоб ви просили в
    Нього те, що вам необхідне...

    [285M286]

    Розділ 51. Поради для дітей

    241

    Ісус знає потреби дітей і любить слухати їхні молитви. НеM
    хай діти бережуть себе від світу та всього, що може відволікати
    їхні думки від Бога. Нехай усвідомлюють, що перебувають наM
    одинці з Богом; нехай знають, що Його погляд проникає до
    сердечних глибин, читає бажання душі й вони можуть розмовM
    ляти з Богом...
    Отож, діти, просіть Бога, щоб Він зробив для вас те, чого самі
    ви не можете зробити. Розкажіть Ісусові все. Відкрийте Йому
    таємниці свого серця, бо Його око досліджує найпотаємніші куM
    точки душі і, як у відкритій книзі, читає ваші думки. Якщо ви
    просите про те, що необхідне для добра вашої душі, вірте, що
    отримаєте, і так буде вам завжди6.
    Охоче виконуйте домашні обов’язки. Діти й молодь повинні
    бути місіонерами в сім’ї, працюючи над тим, що є необхідним...
    Вірно виконуючи дрібні обов’язки, що видаються на перший
    погляд неважливими, ви свідчите про те, що вам властивий правM
    дивий місіонерський дух. Готовність дотримуватись своїх житM
    тєвих обов’язків, аби допомогти обтяженій турботами матері, є
    доказом того, що вам можуть бути довірені більш серйозні спраM
    ви. Миття посуду не здається вам приємною справою, проте ви
    не хотіли б позбутися привілею їсти з чистого посуду. Невже ви
    думаєте, що вашій матері приємніше мити посуд, аніж вам? А
    можливо, ви хочете залишити роботу, що є, на ваш погляд, непM
    риємною, своїй заклопотаній, змученій матері, а самій удавати з
    себе пані? Необхідно підмести підлогу, витрусити й повісити киM
    лими, навести лад у кімнатах; поки ви нехтуєте усім цим, чи
    варто говорити про те, щоб доручити вам більш серйозні обов’язM
    ки? Чи замислювались ви над тим, скільки разів на день мати
    повинна виконувати всі ці домашні справи, в той час, як ви знаM
    ходитесь в школі або розважаєтеся?7
    Багато дітей ставляться до своїх домашніх обов’язків як до
    чогось неприємного і навіть їхні обличчя свідчать про це. Вони в
    усьому знаходять недоліки, нарікають і неохоче виконують
    будьMяку роботу. Така поведінка не робить вас подібними до
    Христа; це дух сатани, і якщо ви плекатимете цей дух, то зробите
    нещасними тих, хто поруч з вами. Не жалійтесь на те, як багато
    вам потрібно зробити і як мало часу ви маєте на розваги, але
    будьте уважними і дбайливими. Віддаючи свій час корисній роM

    242

    Частина ХI. Діти — рівноправні члени сім'ї

    [286M287]

    боті, ви закриєте двері для спокус сатани. Пам’ятайте, що Ісус
    жив не для того, щоб догоджати Собі, а ви повинні уподібнюваM
    тися до Нього. Нехай це стане одним з релігійних принципів і
    просіть Ісуса, щоб Він допоміг вам.
    Застосовуючи свої розумові здібності саме таким чином, ви
    будете готові нести тягар у справі Божій, подібно до того як
    виконували свої обов’язки в родинному колі. Ви справлятиM
    мете добрий вплив на інших і зможете придбати їх для служінM
    ня Христові8.
    Матері необхідна перерва в заняттях і відпочинок. Люблячій маM
    тері важко примушувати своїх дітей допомагати їй, якщо вона
    бачить, що в них не лежить душа до роботи і вони шукають будьM
    якої відмовки, аби уникнути неприємного заняття. Діти і моM
    лодь, Христос дивиться на вас! Невже ви покажете Йому, що
    нехтуєте дорученням, яке Він довірив вам? Якщо бажаєте стати
    корисними, у вас є для цього всі можливості. Ваш перший
    обов’язок — допомагати матері, котра так багато зробила для вас.
    Полегшіть її життєвий тягар, дайте їй змогу приємно відпочити,
    бо в її житті було так мало святкових днів і так багато одноманітM
    ності. Ви претендуєте на те, що задоволення і розваги є лише
    вашим правом, але надійшов час і вам дарувати світло й тепло
    рідній сім’ї. Виконуйте свій обов’язок, беріться за роботу. НеM
    хай ваша любов і самозречення дадуть матері змогу відпочити та
    приємно провести час9.
    Божа нагорода — для сучасних Даниїлів. Нині є потреба у муM
    жах, котрі, подібно до Даниїла, є дієвими людьми. Світ сьогодні
    має потребу в чистих серцях і міцних, мужніх руках. Намір БоM
    жий полягає в тому, щоб людина постійно вдосконалювалася,
    щодня досягаючи нових вершин. Бог допоможе нам, якщо ми
    самі намагатимемось допомогти собі. Наша надія на щастя у двох
    світах залежить від досконалості у першому з них...
    Дорога молодь! Бог закликає вас до діла, яке ви здатні викоM
    нати по благодаті Його. «Повіддавайте ваші тіла на жертву жи&
    ву, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Римл.12:1).
    Зберігайте в чистоті своє єство, дане вам Богом. Виявляйте чисM
    тоту і розважливість у смаках, апетиті та звичках, як це робив
    Даниїл. Нагородою Божою буде душевний спокій, ясний розум,
    здорове судження, гостре сприйняття. Сьогоднішня молодь, котM

    [287M288]

    Розділ 51. Поради для дітей

    243

    ра дотримується твердих і непохитних принципів, отримає блаM
    гословення здорового тіла, розуму й душі10.
    Виправляти своє минуле починайте зараз. Молодь нині прийM
    має рішення, від якого залежатиме її доля у вічності, і я звертаM
    юсь до вас: візьміть до уваги заповідь, яку Бог поєднує з обітниM
    цею: «...Щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій,
    дає тобі» (Вих.20:12). Діти, чи бажаєте ви жити вічно? У такому
    разі поважайте і шануйте своїх батьків. Не завдавайте їм ран і не
    засмучуйте їхніх сердець, не змушуйте проводити безсонні ночі
    в тривогах і переживаннях за вас. Якщо ви згрішили тим, що не
    виявляли любові й послуху, починайте зараз виправляти своє
    минуле. Ви не можете повестися інакше, бо це означатиме для
    вас втрату вічного життя11.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11

    Порадник для молоді. 1886. 3 листопада.
    Вісті для молоді. С. 333.
    Порадник для молоді. 1893. 17 серпня.
    Рукопис 19. 1887.
    Рев'ю енд Геральд. 1896. 17 листопада.
    Порадник для молоді. 1892. 7 липня.
    Порадник для молоді. 1893. 2 березня.
    Там же. 1884. 30 січня.
    Там же. 1893. 2 березня.
    Там же. 1902. 9 липня.
    Там же. 1893. 22 червня.

    Частина XII

    Зразок сімейного
    життя

    Розділ 52

    УПРАВЛІННЯ ДОМОМ

    Провідний принцип для батьків. Багато хто у світі полюбляє
    речі, які самі по собі, можливо, є добрими, але розум, задовольM
    няючись ними, вже не прагне вищих і кращих благ, котрих баM
    жає дати Христос. Ми не повинні намагатися грубо позбавляти
    дітей того, що для них є дорогим. Відкривайте їм красу істини та
    її цінність. Звертайте їхній погляд на Христа і допоможіть побаM
    чити Його привабливість; і тоді вони відвернуться від усього,
    що відволікає від Ісуса. Цим принципом мають керуватися батьM
    ки, виховуючи дітей. Своєю манерою поводження з малими дітьM
    ми ви за допомогою благодаті Христової можете формувати їхні
    характери для вічного життя1.
    Батьки та матері, зробіть справою свого життя працю, мета
    якої полягає в тому, щоб допомогти дітям настільки вдосконаM
    лити характери, наскільки це дозволяють людські зусилля в поM
    єднанні з божественною допомогою. Ця відповідальна справа з
    усіма її властивостями доручена батькам, бо вони народили діM
    тей на світ2.
    Правила управління домом. Кожна християнська родина поM
    винна керуватися певними правилами. Своїми словами й повеM
    дінкою батьки показують дітям дорогоцінний живий приклад.
    Навчайте дітей і молодь поважати самих себе, бути вірними БоM
    гові; навчайте їх поважати Божий Закон і дотримуватись його.
    Тоді вони керуватимуться цими принципами у власному житті,
    виявляючи їх у ставленні до інших людей3.
    Поводьтеся за біблійними принципами. Постійно стежте за тим,
    щоб принципи, які становлять основу сімейного правління, не
    залишалися без належної уваги. Господь бажає, щоб сім’ї на землі
    були символом небесної родини. Якщо християнські сім’ї фунM
    кціонують належним чином, тоді той самий освячуючий вплив
    Святого Духа пануватиме й у Церкві4. Перш ніж батьки змоM
    жуть гідно здійснювати правління, яке Бог призначив для сім’ї,

    [289M290]

    Розділ 52. Управління домом

    247

    вони самі повинні навернутися і, як малі діти, підкоритися БоM
    жій волі, бути слухняними Ісусові Христу5.
    Сам Бог запровадив сімейні стосунки. Його Слово — єдине
    надійне керівництво в питанні управління дітьми. Людська фіM
    лософія не відкрила більше від того, що знає Бог, і не винайшла
    мудрішого методу виховання дітей, ніж той, що дав наш ГосM
    подь. Хто може краще розуміти всі потреби дітей, як не ТвоM
    рець? Хто може бути більш зацікавлений в їхньому добробуті, як
    не Той, Хто відкупив їх Своєю кров’ю? Якби Боже Слово уважно
    вивчали і вірно корилися йому, тоді було б менше духовних терM
    зань, викликаних поганою поведінкою неслухняних дітей6.
    Поважайте права дітей. Пам’ятайте про те, що діти мають праM
    ва, які потрібно поважати7. Діти мають певні претензії, котрі
    їхні батьки повинні визнавати й поважати. Вони мають право на
    таку освіту й виховання, які зроблять їх корисними, шанованиM
    ми та улюбленими членами земного суспільства, а також приM
    датними увійти до чистого й святого суспільства майбутнього.
    Молодь потрібно навчати, що нинішній та майбутній добробут
    значною мірою залежить від звичок, яких вони набувають у диM
    тинстві й юності. З раннього віку навчайте їх покорі, самозреM
    ченню і піклуванню про щастя інших. Вони мають знати, як
    вгамовувати свої пристрасті, стримуватися від різких слів, посM
    тійно виявляти доброту, люб’язність й самовладання8.
    Батькам, ошуканим сліпою любов’ю. Сліпа любов до дітей та
    дешева ласка, яку виявляє дитина, є вашим постійним супутниM
    ком у житті. Легко обвити руками батьківську шию, але такі
    вияви ласки мають бути підтримані вами лише тоді, коли вони
    мають справжню цінність, зумовлену абсолютним послухом.
    Ваша поблажливість, неповага до Божих вимог — це свого
    роду жорстокість. Ви заохочуєте до непослуху й виправдовуєте
    його, говорячи: «Мій хлопчик любить мене». Така любов — деM
    шевий обман. Це взагалі не любов. Справжній любові, яка поM
    винна плекатися в сім’ї, притаманна цінність, тому вона випроM
    бовується послухом...
    Якщо ви любите своїх дітей, привчайте їх до порядку. Але
    численні поцілунки та знаки дитячої любові засліплюють вас, і
    ваші діти знають про це. Рідше вдавайтеся до таких зовнішніх
    виявів ласки, як обійми й поцілунки, а заглиблюйтесь у суть

    248

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [290M291]

    справи і покажіть, якою має бути справжня дитяча любов. ВідM
    кидайте такі прояви, як фальшивку й обман, якщо вони не підM
    тверджені послухом і повагою до ваших вимог9.
    Не виявляйте ані сліпої любові, ані надмірної суворості. Як не
    можна потурати сліпій любові, так не потрібно виявляти і надM
    мірної суворості. Силою привести дітей до Господа неможливо.
    Їх можна провадити, але не тягнути силоміць... «Мої вівці слуха&
    ються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони ідуть за Мною» (Йоан 10:27),
    — говорить Христос. Він не сказав: «Вівці Мої слухаються Мого
    голосу і примусово йдуть шляхом послуху». При вихованні діM
    тей виявляйте любов. Батьки ніколи не повинні завдавати діM
    тям болю своєю грубістю або нерозумними вимогами. Грубість
    штовхає дітей у тенета сатани10. Поєднання авторитету й любові
    дає змогу твердо, але ніжно здійснювати управління в сім’ї. БаM
    жання прославити Бога і усвідомлення того, чим наші діти завM
    дячують Йому, допоможуть нам не ослабнути в своїх намірах і
    не йти на компроміс зі злом11.
    Грубість не сприяє послуху. Нехай ніхто не гадає, що грубість і
    суворість забезпечують послух. Я бачила сім’ю, в якій ефективM
    не правління підтримується без грубого слова чи погляду. Мені
    доводилося бувати і в інших сім’ях, де постійно владним тоном
    давались накази, де можна було почути гострі докори і часто вдаM
    валися до суворого покарання. В першому випадку діти йшли
    шляхом своїх батьків і рідко розмовляли один з одним
    неприємним тоном. В іншому випадку діти також діяли за
    прикладом батьків, але там з ранку до вечора можна було чути
    сердиті слова, докори й суперечки12.
    Потрібно стримуватися від слів, що викликають страх, заляM
    кують і вбивають у серцях любов. Мудрий, люблячий, богобоM
    язливий батько сіятиме в своєму домі не рабський страх, а люM
    бов. Якщо ми п’ємо воду життя, то вода, яка виходить з цього
    джерела, буде солодкою, а не гіркою13.
    Грубі слова негативно впливають на характер, завдаючи ран
    дитячому серцю, і в деяких випадках залікувати такі рани буM
    ває важко. Діти відчувають щонайменшу несправедливість, і
    деякі стають від цього настільки байдужими, що не звертають
    жодної уваги ні на накази, зроблені в сердитому тоні, ні на
    погрози покарання14.

    [291M292]

    Розділ 52. Управління домом

    249

    Небезпечно надто суворо критикувати дітей за незначні
    провини. Надмірно сувора критика, надто жорстокі правила
    призводять до нехтування всіляких постанов, і діти, виховані
    в такому дусі, незабаром виявлятимуть подібну зневагу до заM
    конів Христа15.
    Необхідні постійна твердість і спокійне управління. Діти за своM
    єю вдачею є вразливими, хоча й люблячими істотами. Їх можна
    легко втішити й легко засмутити. Лагідно навчаючи дітей за доM
    помогою слів і вчинків, сповнених любові, матері зможуть наM
    вернути їхні серця до себе... Виявляти суворість і причепливість
    до дітей — велика помилка. Необхідні постійна твердість і споM
    кійне управління, щоб підтримувати дисципліну в кожній сім’ї...
    Говоріть спокійно, поводьтеся розумно й розважливо, не ухиM
    ляйтесь від виконання того, про що ви говорили.
    Вам буде віддячено за вашу любов до дітей. Не відштовхуйте
    від себе байдужим ставленням до їхніх дитячих захоплень, радоM
    щів і прикростей. Нехай ваше обличчя ніколи не має похмурого
    вигляду, а грубе слово не зривається з ваших уст. Усі такі слова
    Бог відмічає у Своїй книзі записів16.
    Обмежень і попереджень замало. Дорогі брати, як члени ЦеркM
    ви, ви серйозно нехтуєте вашими обов’язками щодо дітей і моM
    лоді. Застосовуючи до них приписи й обмеження, ви повинні
    подбати про те, щоб показати їм христоподібні риси власного
    характеру, а не подобу сатани. Діти потребують постійної турбоM
    ти й ніжної любові. Привертайте їх до себе, виховуючи як у люM
    бові, так і в страхові Божому. Батьки й матері, котрі не здатні
    опановувати себе, неспроможні керувати й іншими. ПопередM
    ження та обмеження дітей — це ще не все, що вимагається від
    батьків. Ви повинні вчитися «поводитися справедливо, любити
    вчинки милосердя і покірно ходити з Богом» (Мих.6:8) 17.
    Порада матері, яка має вперту дитину. Ваша дитина — не ваша
    власність; ви не можете поводитися з нею, як заманеться, осM
    кільки вона належить Господеві. Тримайте дитину під постійM
    ним, тривалим контролем; переконайте її, що вона належить БоM
    гові. Вихована в такому дусі, дитина, ставши дорослою, буде блаM
    гословенням для оточуючих її людей. Але вам потрібно мати ясM
    ну проникливість, щоб стримувати прагнення дитини керувати
    вами, бути свавільною, чинити те, що їй заманеться18.

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    250

    [292M293]

    Спокійне, мудре управління. Я бачила, що багато сімей було
    зруйновано через надмірні прагнення глави сім’ї керувати нею,
    тоді як прислухаючись до порад і маючи спільну домовленість
    між собою, батьки могли б здійснювати гармонійне й правильне
    керівництво19. Нестале, хитке керування сім’єю завдає великої
    шкоди і є фактично такою ж бідою, як і загалом відсутність цьоM
    го керування. Часто запитують: чому діти релігійних батьків так
    часто бувають впертими, непокірними й недисциплінованими?
    Причину слід шукати у сімейному вихованні, у відсутності єдM
    ності між батьками при управлінні сім’єю20.
    Протиріччя в управлінні, коли сьогодні виявляють суворість,
    а завтра дозволяють робити те, що було раніше забороненим,
    згубні для дитини21.
    Загальний закон для батьків і дітей. Бог є нашим Законодавцем
    і Царем, тому батьки повинні визнавати Його Закон. Цей ЗаM
    кон забороняє будьMякий утиск з боку батьків і будьMякий неM
    послух з боку дітей. Господь сповнений милості, милосердя і
    правди. Його Закон — святий, справедливий, добрий та обов’язM
    ковий для виконня як батьками, так і дітьми. Правила, що реM
    гулюють життя батьків і дітей, походять із серця Безмежної ЛюM
    бові, тому батьки, котрі втілюють цей Закон у своє життя, і
    діти, які йому підкоряються, отримуватимуть рясні Божі блаM
    гословення. Нехай у сім’ї відчувається вплив милості в поєдM
    нанні зі справедливістю. «Милість і істина зустрінуться; прав&
    да і мир обіймуться» (Псал.85:11).
    Родини, в яких панує така дисципліна, ходитимуть дорогою
    Господа, чинячи справедливість і суд22.
    1

    Рукопис 4. 1893.
    Основи християнського виховання. С. 67.
    3
    Лист 74. 1896.
    4
    Рукопис 80. 1898.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1894. 13 березня.
    6
    Ознаки часу. 1881. 24 листопада.
    7
    Лист 47а. 1902.
    8
    Основи християнського виховання. С. 67.
    9
    Лист 52. 1886.
    10
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 29 січня.
    11
    Рукопис 24. 1887.
    12
    Ознаки часу. 1886. 11 березня.
    2

    Розділ 52. Управління домом

    [293]
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22

    Лист 8а. 1896.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.532.
    Рукопис 7. 1899.
    Свідоцтва для Церкви. Т. 3. С.532.
    Там же. Т. 4. С. 621.
    Лист 69. 1896.
    Свідоцтва для Церкви. Т. 4. С. 127.
    Ознаки часу. 1882. 9 лютого.
    Лист 69. 1896.
    Рукопис 133. 1898.

    251

    Розділ 53

    ЄДИНИЙ ФРОНТ

    Розподіл відповідальності в управлінні. Спільними зусиллями, з
    молитвою батько і мати повинні здійснювати серйозну й відпоM
    відальну роботу, правильно виховуючи дітей1.
    Батьки покликані працювати разом, як одне ціле. У їхніх меM
    тодах не повинно бути розбіжностей. Але чимало батьків діють
    усупереч один одному через відсутність взаєморозуміння, тому
    діти не отримують належного виховання внаслідок неправильM
    ного ставлення до них... Часом трапляється, що один з батьків
    надто поблажливий, тоді як інший надміру суворий. Така розM
    біжність негативно позначається на формуванні характеру діM
    тей. У роботі виховання не повинна застосовуватися груба сила,
    але й не можна бути слабовільним і поблажливим. Матері недоM
    цільно приховувати від батька недоліків дітей або дозволяти їм
    робити те, що батько заборонив. У свідомості дітей вона не поM
    винна сіяти жодної зернини сумніву щодо здібності батька мудM
    ро здійснювати керування... Своїми вчинками вона в жодному
    разі не має права зводити нанівець роботу батька2.
    Якщо батько й мати розходяться у поглядах, намагаючись
    протидіяти впливу одне одного, така сім’я буде деморалізоваM
    ною, і жоден з батьків не користуватиметься повагою й довір’ям,
    необхідними для правильного управління сім’єю... Діти швидM
    ко помічають усе, що кидає тінь на правила й засади сім’ї, особM
    ливо на ті, котрі обмежують їхні дії3.
    Краще, щоб батько й мати об’єдналися у справі виховання
    власних дітей; кожний виконує свої обов’язки, усвідомлюючи
    серйозність відповідальності перед Богом — виховати потомстM
    во так, щоб діти були якомога здоровішими фізично й гармонійM
    но розвинули характери4.
    Як можна навчити обманювати. Деякі люблячі матері дозвоM
    ляють своїм дітям чинити те, чого не слід було б терпіти ані
    хвилини. Іноді погані вчинки дітей приховуються від батька.

    [294M295]

    Розділ 53. Єдиний фронт

    253

    Мати дарує дитині одяг або задовольняє якесь інше її бажання
    за умови, що батько не довідається про це, тому що не схвалює
    подібних вчинків.
    Таким чином діти успішно засвоюють урок обману. Коли ж
    батько дізнається про це, йому дають пояснення, в яких місM
    титься лише частина правди. Така мати не є щирою; вона не заM
    мислюється над тим, що батько виявляє таку саму зацікавлеM
    ність у дітях, як і вона, і що від нього не слід приховувати проM
    вин дітей та їхніх вад; краще позбутися їх, поки діти ще малі.
    Проте ці недоліки залишаються прихованими. Діти знають про
    відсутність єдності між батьками, і це призводить до сумних насM
    лідків. З раннього віку діти починають обманювати, приховуM
    вати свої провини, подавати факти в іншому світлі. Здатність
    перебільшувати перетворюється на звичку, і явна неправда проM
    голошується без жодних докорів сумління.
    Такі вчинки беруть початок від того, що мати приховує деякі
    справи від батька, котрий так само, як і вона, зацікавлений у
    формуванні характерів своїх дітей. З батьком потрібно радитиM
    ся, відкривати перед ним усе. Протилежна лінія поведінки, коM
    ли приховуються вади й провини дітей, заохочує їх до обману та
    позбавляє правдивості й чесності5.
    БатькиMхристияни завжди повинні твердо дотримуватися
    принципу єдності у вихованні дітей. У деяких батьків така єдність
    відсутня. Інколи винуватцем є батько, але найчастіше — мати.
    Любляча мати розбещує своїх дітей, потураючи їм у всьому. РоM
    бота батька змушує його часто залишати домівку й мало бувати
    зі своїми дітьми. За таких умов вплив матері є відчутним. Її прикM
    лад відіграє найбільшу роль у формуванні характеру дітей6.
    Відсутність єдності у батьків бентежить дітей. Сім’я має бути
    добре організованою. Батько й мати разом визначають свої
    обов’язки і з розумінням беруться за виконання справи. Не
    має бути жодних розбіжностей. Батько й мати ніколи не поM
    винні критикувати в присутності дітей планів і міркувань одM
    не одного7.
    Якщо мати не має достатнього досвіду в пізнанні Бога, тоді,
    застосовуючи метод причини й наслідку, вона повинна визнаM
    чити, чи не завдає своєю поведінкою клопоту батькові, котрий
    здійснює нелегку роботу для спасіння дітей. Чи йду я дорогою

    254

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [295M296]

    Господньою? — Це найголовніше запитання. Якщо батьки не
    мають між собою згоди, нехай уникають товариства дітей, поки
    цієї згоди не буде досягнуто8.
    Часто батьки не мають єдності в управлінні сім’єю. Батько,
    котрий мало буває зі своїми дітьми і незнайомий з особливосM
    тями їхнього характеру і темпераменту, іноді буває грубим і суM
    ворим. Втрачаючи самовладання, він у пориві гніву вдається до
    покарання. Дитина знає це, і замість того, щоб сприйняти поM
    карання як заслужене, бунтується. Одні й ті самі провини одного
    разу залишаються поза материнською увагою, іншого — вона
    суворо карає за них. Діти ніколи не знають, чого їм чекати, і
    бувають спокушувані випробовувати, як довго зможуть безM
    карно грішити. Таким чином сіються зерна зла; вони зійдуть і
    принесуть плоди9.
    Якщо між батьками існує єдність у справі виховання, тоді
    дитина зрозуміє, що від неї вимагають. Але коли батько словом
    або поглядом дає зрозуміти, що він не схвалює методів вихованM
    ня матері; коли він гадає, що вона занадто сувора, а тому повиM
    нен компенсувати її суворість ласкою та поблажливістю, то це
    зіпсує дитину. Незабаром дитина зрозуміє, що може робити все,
    що заманеться. Батьки, які чинять цей гріх щодо своїх дітей,
    несуть відповідальність за загибель їхніх душ10.
    Ангели з великою цікавістю спостерігають за кожною сім’єю,
    аби бачити, як батьки, опікуни або друзі поводяться з дітьми.
    Яке химерне, неправильне управління зауважують вони в сім’ї,
    де між батьками існує розбіжність у поглядах. Тон, яким розM
    мовляють батько й мати, їхні погляди, слова — усе свідчить про
    те, що у вихованні дітей між ними немає згоди. Батько кидає
    докори матері й цим прищеплює дітям неповагу до материнсьM
    кої любові й ніжності. Мати думає, що батько надто суворий і
    нетерплячий; бажаючи протидіяти цій суворості, вона вважає
    своїм обов’язком виявляти до дітей більше любові, задовольняM
    ючи їхні бажання та потураючи їм11.
    Необхідно багато молитов і тверезих роздумів. Любов і ніжні
    почуття не можуть довго існувати навіть у сімейному колі, якщо
    воля і характер суперечать волі Божій. Усі здібності й пристрасті
    повинні прийти в узгодженість з якостями характеру Ісуса ХрисM
    та. Коли батько й мати в любові й страхові Божому об’єднують

    [296M297]

    Розділ 53. Єдиний фронт

    255

    свої інтереси, щоб зміцнити свій авторитет у сім’ї, вони зрозуміM
    ють, що необхідно багато молитися, тверезо роздумувати про це.
    Коли батьки шукатимуть Бога, їхні очі відкриються і вони поM
    бачать небесних посланців, котрі охороняють їх у відповідь на
    молитву віри. Вони перемагатимуть вади свого характеру і пряM
    муватимуть до досконалості12.
    Серця повинні бути з’єднані ніжними узами любові. Батьки й
    матері, з’єднайте свої серця у найтіснішому й найщасливішому
    союзі! Не тримайтеся осібно, а намагайтесь бути ближче один до
    одного; тоді зможете ніжними узами любові з’єднати серця ваM
    ших дітей із собою13.
    Сійте насіння для життя дочасного і вічного. Усе небо спостеM
    рігає за зусиллями батьківMхристиян14.
    1

    Поради вчителям, батькам і студентам. С. 127.
    Рев'ю енд Геральд. 1897. 30 березня.
    3
    Рев'ю енд Геральд. 1894. 13 березня.
    4
    Тихоокеанський журнал здоров’я. 1890. Квітень.
    5
    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С. 156M157.
    6
    Там же. С. 156.
    7
    Рукопис 79. 1901.
    8
    Рев'ю енд Геральд. 1897. 30 березня.
    9
    Ознаки часу. 1886. 11 березня.
    10
    Рев'ю енд Геральд. 1899. 27 червня.
    11
    Рев'ю енд Геральд. 1894. 13 березня.
    12
    Рукопис 36. 1899.
    13
    Рев'ю енд Геральд. 1891. 15 вересня.
    14
    Там же.
    2

    Розділ 54

    РЕЛІГІЯ В СІМ’Ї

    Що таке сімейна релігія? Сімейна релігія передбачає вихованM
    ня дітей згідно з настановами Господа. Кожний член сім’ї засвоM
    ює уроки, викладені Христом, а інтерес кожного суворо охороM
    няється, аби сатана не міг спокусити та віддалити його від ХрисM
    та. Нехай цього прагне кожна сім’я, озброївшись рішучістю не
    знемагати й не занепадати духом. Якщо батьки виявляють пильM
    ність і старанність та виховують своїх дітей, споглядаючи на славу
    Божу, тоді вони співпрацюють з Богом, а Бог — з ними для спаM
    сіння душ дітей, за котрих помер Христос1.
    Релігійне виховання — це щось більше, ніж звичайне навM
    чання. Воно передбачає ваші молитви з дітьми, за допомогою
    яких навчаєте їх наближатися до Ісуса й розповідати Йому про
    всі свої потреби. Воно означає, що ви повинні показати в своєму
    житті, що Ісус для вас — усе; що Його любов робить вас терпляM
    чими, добрими, стриманими і водночас твердими у вихованні
    дітей згідно з вашими принципами, як це чинив Авраам2.
    Ваша поведінка в сімейному житті з точністю відзначаєтьM
    ся у небесних книгах. Хто бажає бути святим на небесах, той
    повинен спочатку стати святим у власній родині. Якщо батьки
    й матері є справжніми християнами в сім’ї, вони будуть коM
    рисними членами Церкви, здатними вести справи в Церкві та
    в суспільстві так само, як провадять свої сімейні справи. БатьM
    ки, нехай ваша релігія не буде лише визнанням на словах, а
    стане реальністю3.
    Релігія — частина домашнього виховання. Сімейною релігійM
    ністю часто нехтують. Люди виявляють велику цікавість до заM
    кордонних місій, щедро жертвують на них і цим бажають заспоM
    коїти своє сумління, вважаючи, що жертовність на справу Божу
    компенсує їхнє недбале ставлення до того, щоби бути гідним
    прикладом у власній сім’ї. Але дім — це особливе поле, і Бог не
    прийме жодних виправдань за недбале ставлення до нього4.

    [298M299]

    Розділ 54. Релігія в сім'ї

    257

    У родині, де релігія втілюється у життя, звершується велика
    робота добра. Релігія спонукає батьків здійснювати саме ту діM
    яльність, яку Бог призначив для сім’ї. Діти виростуть у науці
    Господній та благоговінні перед Ним. Причина байдужості суM
    часної молоді до релігії полягає у неправильному вихованні.
    Справжня любов до дітей виявляється не в потуранні їхнім примM
    хам, не в тому, щоб залишати безкарним непослух дітей до ваM
    ших вимог. У який бік росте гілка, на той бік хилиться й дерево.
    Якщо релігія впливає на суспільство, то передусім вона
    впливає на сім’ю. Якщо вдома діти виховувалися в любові й
    страхові Божому, вони, ставши дорослими, знатимуть, як виM
    ховати для Бога власні сім’ї. Таким чином принципи правди
    будуть запроваджуватися в суспільстві, справляючи вагомий
    вплив на світ. Релігія не повинна відокремлюватись від доM
    машнього виховання7.
    Сімейна релігійність має більш важливе значення, ніж церковна. У
    сім’ї закладаються підвалини для розквіту Церкви. Чинники,
    що діють у домашньому житті, виявляють себе і у житті Церкви.
    Тому церковні обов’язки починаються в сім’ї8.
    Якщо родина справді релігійна, то ця релігія буде справляти
    добрий вплив і на церковне життя. Нехай ваша родина стане неM
    порушною фортецею. Присвятіть вашу сім’ю Богові, говоріть і
    поводьтеся вдома, як правдиві християни. Будьте люб’язними,
    витриманими і терплячими у сім’ї, пам’ятаючи, що ви — вчитеM
    лі. Кожна мати — це вчитель і водночас повинна бути ученицею
    в школі Христа, щоб знати, як їй навчати своїх дітей з метою
    формування доброго характеру9.
    Там, де відсутня сімейна релігійність, визнання віри нічого
    не варте... Багато людей ошукують самі себе, сподіваючись, що
    характер людини зазнає цілковитої зміни під час приходу ХрисM
    та, але при Його появі не відбудеться навернення серця. Ми поM
    винні тут визнати недоліки свого характеру і перемогти їх блаM
    годаттю Христовою, поки триває час випробування. Родинне
    вогнище є місцем приготування до небесної сім’ї10. Існує велика
    потреба у сімейній релігійності. Наші слова в сім’ї повинні
    відображати правильний характер, бо інакше свідоцтво у громаM
    ді не матиме жодної ваги. Якщо ви не виявлятимете покори,
    доброти і люб’язності у власній сім’ї, то ваша релігійність вияM

    258

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [299M300]

    виться даремною. Якщо б існувало більше справжньої релігійM
    ності в сім’ях, тоді Церква мала би більшу силу11.
    Зволікати з релігійним вихованням — жахлива помилка. На преM
    великий жаль, дітям дозволяють зростати без пізнання Бога12.
    Батьки припускаються жахливої помилки, коли нехтують реліM
    гійним вихованням дітей, вважаючи, що в майбутньому все владM
    нається і, коли вони подорослішають, то самі забажають мати
    релігійні досвіди. Невже ви, батьки, не розумієте, що коли в
    їхніх серцях не посієте дорогоцінного насіння правди, любові,
    не виробите якостей характеру, гідних небес, сатана посіє на поM
    лі серця кукіль?13
    Вважаючи, що діти замалі, аби покладати на них християнсьM
    кі обов’язки, батьки часто дозволяють їм зростати без релігії...
    Питання обов’язку дітей щодо релігії повинно бути вирішеM
    не однозначно і без вагань ще тоді, коли вони є маленькими
    членами сім’ї14.
    Батьки — представники Бога для своїх дітей, їхній обов’язок
    — виявляючи твердість і абсолютне самовладання, говорити діM
    тям про те, що вони повинні, а чого не повинні робити. Кожне
    зусилля, докладене задля них з любов’ю і стриманістю, розвиваM
    тиме в їхньому характері наполегливість і рішучість... Батьки й
    матері повинні завчасно подбати про те, щоб дитина вважала поM
    рушення суботи, недбале ставлення до богослужіння й молитви
    в сім’ї таким самим гріхом, як і крадіжку. Батьки власноручно
    мають тут зводити перепони15.
    З наймолодших літ доцільно починати мудро виховувати діM
    тей у дусі Христа; таке виховання здійснюється постійно. Поки
    дитячі серця вразливі, їх слід навчати істинам, що мають значенM
    ня для вічності. Батьки повинні пам’ятати, що вони живуть, гоM
    ворять і діють у Божій присутності16.
    Батьки, якою дорогою ви йдете? Чи керуєтесь думкою про
    те, що в релігійних питаннях ваші діти повинні мати свободу
    від будьMяких обмежень? Чи позбавляєте їх порад і повчань упM
    родовж їхнього дитинства та юності? Чи дозволяєте їм робити
    все, що заманеться? Якщо так, то ви нехтуєте обов’язками, які
    доручив вам Бог17.
    Враховуйте вік дитини. Як тільки малюки стають здатними
    розуміти, батьки повинні розповідати їм про Ісуса, щоб вони

    [301M302]

    Розділ 54. Релігія в сім'ї

    259

    сприйняли дорогоцінну істину про Віфлеємське Немовля. ЗакM
    ладайте у свідомість дітей прості принципи побожності відпоM
    відно до їхнього віку й здібностей. Приведіть своїх дітей у моM
    литві до Ісуса, аби Він дав їм змогу пізнавати релігію так само, як
    вони вчаться вимовляти слова рідною мовою18.
    У ранньому віці діти схильні сприймати божественний вплив.
    Господь бере під особливу опіку цих дітей; виховані у Слові й наM
    уці Господній, вони стають не завадою, а допомогою для батьків19.
    Релігійне виховання в сім’ї здійснюють батьки. За збереження
    релігії в сім’ї однаково відповідальні як батько, так і мати20. НеM
    хай мати не обтяжує себе обов’язками настільки, щоб в неї не
    залишалося часу для духовних потреб сім’ї. Нехай батьки зверM
    таються до Бога за керівництвом у їхній праці. Лише на колінах
    перед Ним вони поMсправжньому зрозуміють свою велику відM
    повідальність і зможуть довірити дітей Тому, Хто ніколи не поM
    миляється у пораді та в слові науки...
    Батько сім’ї не повинен дозволяти, щоб усі турботи, пов’язаM
    ні з духовним вихованням, лягали на матір. Батьки й матері поM
    винні виконати велику роботу, причому кожен з них робить свій
    внесок у справу приготування дітей до великого дня суду21.
    Батьки, діліться з дітьми своїм релігійним досвідом. ВізьM
    міть їх в обійми вашої віри і присвятіть Христові. Нехай ніщо не
    спонукає вас зняти з себе відповідальність за їхнє правильне
    виховання. Нехай жодна світська справа не відволікає вас від
    дітей. Ніколи не допускайте, щоб ваше християнське життя могло
    розлучити вас з ними. Ведіть їх до Господа, виховуйте їхній роM
    зум для сприйняття божественної правди. Нехай вони спілкуM
    ються з тими, хто любить Бога. Бажаючи допомогти своїм дітям
    формувати характери, придатні для вічного життя, ведіть їх до
    Божого народу22.
    Релігія в сім’ї — яких великих результатів можна досягти з її
    участю! В кожній сім’ї буде звершуватися саме та робота, яку
    Бог призначив для неї. Діти зростатимуть у науці Господній.
    Вони отримають освіту й виховання не для того, щоб стати приM
    хильниками світського товариства, а щоби бути членами ГосM
    подньої родини23.
    Діти чекають від батьків послідовності в житті. Усе залишає свій
    відбиток у свідомості дітей. Вони вивчають вираз обличчя,

    [302M303]
    260
    Частина ХII. Зразок сімейного життя
    прислухаються до голосу і з точністю наслідують манери повеM
    дінки. Дратівливі й сварливі батьки і матері викладають своїм
    дітям такі уроки, що пізніше віддали б увесь світ, якби він їм
    належав, аби відучити дітей від цього. У житті батьків діти поM
    винні бачити послідовність, що узгоджується з їхньою вірою.
    Виявляючи послідовність та самовладання, батьки можуть форM
    мувати характери своїх дітей24.
    Добре організовану сім’ю вшановує Бог. Батьки й матері, котM
    рі підносять Бога на чільне місце в своїх сім’ях, котрі навчаM
    ють дітей, що «початок мудрості — страх Господній»
    (Прип.1:7), своїми добре організованими, дисциплінованими
    сім’ями прославляють Бога перед ангелами і людьми. Такі сім’ї
    не повстають проти Бога, а слухають і люблять Його. У такому
    домі Христос не чужий; Його ім’я перебуває з членами домівM
    ки, де Його шанують і прославляють. Ангели радіють тим
    сім’ям, у яких Бог є верховним Правителем, де діти навчені
    шанувати релігію, Біблію й свого Творця. Такі родини можуть
    сподіватися на виконання обітниці: «Тих, що шанують Мене,
    вшаную і Я» (1Сам.2:30)25.
    Як Христос входить у домівку? Якщо Христос перебуває в серM
    ці, Він житиме і в родині. Батько й мати усвідомлюють, наскільM
    ки важливим є життя, сповнене послуху Духові Святому. НеM
    бесні ангели, котрі служать тим, які «мають успадкувати спа&
    сіння», будуть їхніми вчителями в сім’ї, навчаючи їх, готуючи до
    справи виховання дітей. Домівка може стати невеликою ЦеркM
    вою, котра шануватиме та прославлятиме Відкупителя26.
    Зробіть релігію привабливою. Робіть християнське життя приM
    вабливим. Говоріть про країну, в якій послідовники Христа маM
    тимуть свою домівку. Якщо будете так чинити, Бог попроваM
    дить ваших дітей до повної правди, викликаючи бажання готуM
    вати себе до осель, які пішов приготувати Христос для тих, хто
    любить Його27.
    Батьки не повинні примушувати своїх дітей дотримуватись
    лише форми релігії, а відкривати їм вічні принципи у привабM
    ливому світлі28.
    Виявляючи радість, християнську ввічливість, ніжне співM
    чуття і доброзичливість, батьки покликані зробити релігію ХрисM
    та бажаною; однак вони повинні бути твердими, вимагаючи

    [303M304]

    Розділ 54. Релігія в сім'ї

    261

    пошани й послуху. Дитині необхідно прищеплювати принципи
    добра29. Спонукайте молодь чинити добро та справедливість. Для
    цього непотрібно ні золота, ні срібла. Будемо відкривати їм люM
    бов, милість і благодать Христову, багатство Його Слова і раM
    дість перемоги. Докладаючи для цього зусиль, ви виконаєте спраM
    ву, наслідки якої будуть відчутні впродовж вічності30.
    Чому деякі батьки не мають успіху? Хоча деякі батьки вважаM
    ють себе релігійними, проте не навчають своїх дітей служити
    Богові, бути слухняними Йому, жертвувати власним комфорM
    том, задоволеннями та прагненнями задля виконання Божої воM
    лі. «Початок мудрості — страх Господній» (Прип.9:10). Нехай
    ця істина знайде своє втілення в житті й характері. Через пізнанM
    ня Христа в розумі дітей необхідно закарбувати правильне поM
    няття про Бога і про Того, Хто помер за нас, аби ми могли отриM
    мати спасіння31.
    Вам, батькам, можливо, здається, що на все це у вас немає
    часу, але знайдіть його, щоб виконати свою роботу в сім’ї, бо
    інакше сатана компенсує цю нестачу. Усуньте зі свого життя
    все, що перешкоджає виконати цю роботу й виховуйте дітей за
    Його повеліннями. Не захоплюйтесь дочасним, живіть скромM
    но, не будьте надто вимогливими в своїх потребах, але заради
    Христа не занедбуйте власного релігійного виховання й вихоM
    вання своїх дітей32.
    Кожний член сім’ї має бути посвячений Богові. Вказівки, дані
    Мойсеєві щодо свята Пасхи, мають велике значення і повинні
    виконуватися батьками й дітьми в наш час... Батько був поклиM
    каний виконувати обов’язок священика в сім’ї, а коли він поM
    мирав, тоді цей урочистий акт — кроплення кров’ю одвірку —
    мав виконати старший син. Це символізує справу, яка має викоM
    нуватися у кожній сім’ї. Батьки повинні збирати вдома своїх
    дітей і представляти їм Христа як їхню Пасху. Батько посвячує
    Богові кожного мешканця свого дому і здійснює роботу, симвоM
    лічно представлену святом Пасхи. Небезпечно довіряти цей серM
    йозний обов’язок іншим33.
    Нехай батькиMхристияни твердо вирішать бути вірними БоM
    гові; нехай зберуться разом зі своїми дітьми в домівках, як це
    робили ізраїльтяни, кроплячи одвірки кров’ю, яка символіM
    зувала Христа як єдиного Бога, Котрий може захистити й спасM

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    262

    [304M305]

    ти, аби ангелMгубитель пройшов повз таку домівку. Нехай світ
    побачить, що в християнській родині діє щось більше, аніж
    тільки людський вплив. Нехай батьки підтримують живий
    зв’язок з Богом, стаючи на бік Христа і показуючи за допомоM
    гою Його благодаті, яке велике добро може бути досягнуте з
    участю батьків34.
    1

    Рукопис 24б. 1894.
    Лист 8а. 1896.
    3
    Рукопис 53, недатований.
    4
    Ознаки часу. 1899. 23 серпня.
    5
    Рев'ю енд Геральд. 1894. 13 березня.
    6
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С. 701.
    7
    Ознаки часу. 1886. 8 квітня.
    8
    Ознаки часу. 1898. 1 вересня.
    9
    Рукопис 70, недатований.
    10
    Ознаки часу. 1892. 14 листопада.
    11
    Вісті для молоді. С.327.
    12
    Ознаки часу. 1894. 23 квітня.
    13
    Ознаки часу. 1912. 6 серпня.
    14
    Рев'ю енд Геральд. 1897. 13 квітня.
    15
    Рукопис 119. 1899.
    16
    Рев'ю енд Геральд. 1894. 13 березня.
    17
    Там же.
    18
    Ознаки часу. 1912. 27 серпня.
    19
    Там же. 23 квітня.
    20
    Рукопис 47. 1908.
    21
    Лист 90. 1911.
    22
    Ознаки часу. 1912. 23 квітня.
    23
    Рукопис 7. 1899.
    24
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С. 621.
    25
    Там же. Т.5. С. 424.
    26
    Рукопис 102. 1901.
    27
    Рев'ю енд Геральд. 1901. 29 січня.
    28
    Ознаки часу. 1912. 27 серпня.
    29
    Рев'ю енд Геральд. 1899. 27 червня.
    30
    Рукопис 93. 1909.
    31
    Рев'ю енд Геральд. 1890. 24 червня.
    32
    Рукопис 12. 1898.
    33
    Рев'ю енд Геральд. 1895. 21 травня.
    34
    Там же. 19 лютого.
    2

    Розділ 55

    МОРАЛЬНІ НОРМИ

    Сатана намагається спотворити Божу постанову — шлюб. Ще до
    потопу сатана навмисно намагався спотворити поняття про
    шлюб, применшити роль шлюбних зв’язків і святість цих
    найближчих стосунків, бо, на його думку, це було одним з найе!
    фективніших засобів, за допомогою якого він міг би спотворити
    Божу подобу в людині та відкрити двері стражданням і порокам1.
    Сатана добре знає, з чим йому доводиться мати справу, коли
    йдеться про людське серце. Він знає це, тому що впродовж тися!
    чоліть з диявольською наполегливістю виявляв найбільш слаб!
    кі та вразливі місця в характері кожної людини. У кожному по!
    колінні він працював над тим, щоб призвести до падіння най!
    сильніших мужів, князів Ізраїлю, використовуючи спокуси, що
    мали великий успіх при Ваал!Фегорі. Час є свідком того, скіль!
    ки людських характерів перетворились на уламки, розбившись
    об скелі потурання чуттєвим насолодам2.
    Трагедія в Iзраїлі. Злочином, який стягнув суди Божі на Ізра!
    їль, була розпуста. Готовність жінок занапастити свої душі ха!
    рактерна не лише для періоду Ваал!Фегору. Незважаючи на по!
    карання Ізраїлю за гріхи, цей злочин повторювався багато ра!
    зів. Сатана докладав усіх зусиль, аби призвести Ізраїль до оста!
    точної загибелі3.
    Розпуста євреїв призвела до того, чого не могли зробити всі
    війни з язичниками й чарівництво Валаама — вона розлучила їх
    з Богом. Вони втратили Його захист і охорону. Бог став їхнім
    ворогом. Багато князів і настільки велика кількість народу були
    винними в розпусті, що це стало національним гріхом; Бог роз!
    гнівався на все ізраїльське суспільство4.
    Iсторія має повторитися. З наближенням кінця історії землі
    сатана діятиме з великою силою, використовуючи ті самі мето!
    ди й спокуси, котрими він спокушав стародавній Ізраїль перед
    його входом до обітованого краю. Він ставитиме пастки для тих,

    264

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [307!308]

    котрі стверджують, що виконують Заповіді Божі й знаходяться
    майже на кордоні небесного Ханаану. Сатана докладатиме усіх
    зусиль, щоб занапастити душі, завдаючи ударів Божому наро!
    дові в найуразливіші місця. Тих, котрі не підкорили низькі прис!
    трасті вищим силам свого єства, всі помисли котрих спрямовані
    на те, щоб задовольняти тілесні пристрасті, сатана має намір зни!
    щити спокусами — опоганити їхні душі розпустою. Своєю мі!
    шенню він обирає не малозначні, непомітні постаті, а розстав!
    ляє пастки за допомогою тих, кого може зробити своїми агента!
    ми, щоб зводити і спокушувати людей чинити те, що Божий
    Закон засуджує. На християн, котрі займають відповідальне ста!
    новище, навчають вимог Закону Божого, вуста яких сповнені
    доказів на підтримку Його Закону, проти котрого так повстає
    сатана, — саме на них він спрямовує свої пекельні сили і засоби,
    перемагаючи їх. Використовуючи слабкі місця їхнього харак!
    теру, спокусник знає, що той, хто згрішить у чомусь одному,
    стає винним у всьому.
    Таким чином диявол здобуває повну владу над усім єством
    людини. Дух, душа, тіло і сумління зазнають руйнівної дії. Як!
    що Божий слуга був вісником правди і мав велике світло, або
    якщо Господь використовував його як Свого особливого пра!
    цівника у справі поширення істини, яке ж це велике торжество
    для сатани! Як він радіє! І як знеславлюється Бог!5
    Аморальність набула нині значного поширення. Мені була
    показана страшна картина — становище, в якому перебуває світ.
    Усюди панує аморальність. Розпуста — особливий гріх цього
    віку. Ще ніколи порок не підіймав так зухвало свою потворну
    голову, як сьогодні. Люди немов заціпеніли, а ті, що люблять
    цнотливість й правдиву доброчесність, ледве не впадають у від!
    чай, коли бачать зухвалість, силу та розмах гріха. Пануюче без!
    законня знаходить місце не лише серед невіруючих і глузіїв. О,
    якби це було так! Насправді справа стоїть інакше. Багато чолові!
    ків і жінок, що визнають релігію Христа, винуваті у цьому. На!
    віть деякі з тих, які запевняють, що очікують Його приходу, не
    більше підготовлені до цієї події, ніж сам сатана. Вони не очи!
    щають себе від усякої скверни. Вони так довго були рабами сво!
    єї похоті, що нечисті думки й хтиві помисли стали для них при!
    родним явищем. Зайняти їхні думки тим, що є чисте і святе,

    [308!309]

    Розділ 55. Моральні норми

    265

    неможливо, як неможливо повернути назад течію Ніагари, при!
    мусивши її води підійматися вгору... Кожний християнин по!
    винен навчитися приборкувати свої пристрасті, керуючись біб!
    лійним принципом. Хто не чинить так, той не гідний називати!
    ся християнином6.
    У світі панує любовний сентименталізм. Одружені чоловіки
    отримують знаки уваги від заміжніх і незаміжніх жінок. Скида!
    ється на те, що й жінки опиняються в полоні цих чар, втрачаючи
    здоровий глузд, духовну проникливість і розсудливість. Вони
    роблять те, що засуджує Боже Слово і що засуджується свідоцт!
    вом Духа Божого. Всупереч ясним застереженням і докорам, во!
    ни продовжують іти дорогою, якою вже пройшло чимало лю!
    дей. Здається, що вони беруть участь в якійсь безглуздій грі.
    Сатана веде їх до загибелі, примушуючи наражати справу Божу
    на небезпеку; такі особистості знову й знову розпинають Сина
    Божого і виставляють Його на відкриту ганьбу7.
    Неосвіченість, любов до втіх, гріховні звички, що руйнують
    душу, тіло й дух, наповнюють світ моральною проказою. Смер!
    тоносна моральна лихоманка нищить тисячі й десятки тисяч
    душ. Що можна зробити для спасіння нашої молоді? Ми може!
    мо зробити дуже небагато, але Бог живе і царює, а Він може
    зробити чимало8.
    Народ Божий має протистати впливові світу. Надмірна вільність,
    якою характерний цей зіпсутий вік, не повинна бути критерієм
    для послідовників Христа. Світські прояви фамільярності не
    повинні мати місця серед християн, які готуються до вічного
    життя. Оскільки хтивість, розпуста, перелюб, злочини і вбивс!
    тва є звичайними справами для тих, що не знають правди і не
    бажають керуватися принципами Слова Божого, то наскільки
    важливо, щоб ті, котрі називають себе послідовниками Христа,
    — люди, тісно з’єднані з Богом і ангелами, — показали їм кра!
    щий і благородніший шлях! Як важливо, щоб своєю цнотливіс!
    тю і доброчесністю вони разюче протидіяли тим, що керуються
    в своєму житті низькими, тваринними пристрастями!9
    Небезпека зростає. У цей вік занепаду чимало людей настіль!
    ки засліплені гріховністю, що обирають для себе розпусне жит!
    тя, тому що воно відповідає природним, порочним схильностям
    серця. Замість того щоб вдивлятися у дзеркало Божого Закону

    266

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [309!310]

    та приводити свої серця і характери у відповідність до мірила
    Божого, вони дозволяють агентам сатани встановлювати у своїх
    серцях його моральні норми. Розтлінним людям здається, що
    легше спотворити Писання, аби виправдати власне беззаконня,
    ніж залишити гріх, зіпсутість, очистити своє серце й життя. Лю!
    дей такого гатунку набагато більше, ніж дехто собі уявляє, а з
    наближенням кінця світу їхня кількість зростатиме10.
    Коли зваблююча сила сатани керує людиною, про Бога тоді
    забувають, а людина, сповнена порочних намірів, звеличує сама
    себе. Таємна розпуста, що гніздиться в душах обманутих людей,
    розцінюється ними як доброчесність. Це свого роду чаклунст!
    во... В єресі та розпусті завжди присутня зваблююча сила. Розум
    настільки введений в оману, що не здатний тверезо мислити, а
    ілюзії постійно відводять його від чистоти. Духовний зір при!
    туплений, і люди, які були бездоганними в моральному відно!
    шенні, збентежені від витонченого обману агентів сатани, котрі
    видають себе за вісників світла. Саме в цьому полягає їхня сила.
    Якби такі люди діяли відверто й зухвало, то отримали б відсіч
    без будь!яких вагань; але вони спочатку поводять себе так, щоб
    завоювати прихильність і довір’я до себе як до святих, самовід!
    даних Божих мужів. Пізніше ці особливі посланці сатани розпо!
    чинають діяти з великою майстерністю, щоб звести душі з пря!
    мого шляху, намагаючись скасувати Божий Закон11.
    Чоловіки і жінки повинні бути бездоганними в своєму житті. Ро!
    зум людини не відразу деградує від чистоти й святості до пороч!
    ності, розбещеності та злочинності. Необхідний час, щоб надати
    людині божественну подобу або перетворити тих, хто створений
    за образом Божим, на подобу сатани. Ми змінюємось через спог!
    лядання. Незважаючи на те що людина була створена за образом
    Свого Творця, вона може так виховати свій розум, що гріх, кот!
    рий раніше викликав огиду, стане для неї приємним. Людина,
    яка перестає пильнувати і молитися, вже не здатна стояти на
    варті свого серця; вона починає чинити гріх і злочин. Розум дег!
    радує; неможливо врятувати його від розтління, оскільки лю!
    дина поневолює свої моральні й розумові сили, підкоряючи їх
    низьким пристрастям. З тілесними бажаннями необхідно вести
    постійну боротьбу, і в цьому допоможе очищаючий вплив Бо!
    жої благодаті; яка спрямовує думки до небес і спонукає розду!

    [310!311]

    Розділ 55. Моральні норми

    267

    мувати про те, що є чистим і святим12. Жодна людина не може
    перебувати в безпеці, молода вона чи літня, якщо не усвідомлює
    необхідності звертатися за порадою до Бога на кожному кроці.
    Лише той, хто підтримує тісне спілкування з Богом, навчиться
    цінувати людей так, як це робить Він, поважати чистих, добрих,
    лагідних і покірних. Серце необхідно охороняти, як це робив
    Йосиф. Тоді спокуса відступить від чистоти, зіткнувшись з рі!
    шенням: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» На!
    віть найбільша спокуса не виправдовує гріха. Немає значення, в
    якому скрутному становищі ви опинитеся, провина за вчинений
    гріх цілком лягає на вас. Корінь зла — невідроджене серце13.
    Беручи до уваги небезпеки нашого часу, чи не повинні ми, як
    народ, що виконує Заповіді Божі, усунути з нашого середовища
    всякий гріх, беззаконня, всяку зіпсованість! Чи не повинні жін!
    ки, які визнають істину, старанно стежити за собою, аби навіть у
    найменшому не потурати недозволеній фамільярності? Вони мо!
    жуть закрити двері перед багатьма спокусами, якщо їхня пове!
    дінка завжди відзначатиметься стриманістю і пристойністю14.
    Жінки мають дотримуватися високих норм поведінки. Пишу зі
    стурбованим серцем, роздумуючи над тим, що жінки теперіш!
    нього віку, як заміжні, так і незаміжні, надто часто поводяться
    необережно, як кокетки. Вони охоче приймають залицяння не!
    жонатих і жонатих чоловіків, і ті, що є морально слабкими, пот!
    рапляють до пастки. Жінок, які дозволяють собі такі речі, при!
    нижують норми моралі, а їх розум стає настільки засліпленим,
    що злочин вже не здається гріхом. Виникають думки, яких не
    було б у тому разі, якби жінка завжди поводилася скромно і стри!
    мано. У неї може й не бути гріховних намірів і мотивів, але сво!
    єю поведінкою вона дає привід до спокуси чоловікам, котрі для
    збереження принципів мають потребу в моральній підтримці
    тих, з ким спілкуються. Поводячись обережно й стримано, не
    дозволяючи собі ніяких вільностей та не приймаючи недозволе!
    них залицянь, але зберігаючи високий моральний рівень і на!
    лежну гідність, можна уникнути не одного лиха15.
    Я вже давно маю намір поговорити зі своїми сестрами і ска!
    зати їм, що Господь час від часу показує мені, що у них є вели!
    кий недолік. Вони не дбають про те, щоб стримуватися від уся!
    кого зла. Не всі поводяться обачно, як це личить побожним жін!

    268

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [311!312]

    кам. Вони не стежать за своїми словами, як це потрібно було би
    чинити жінкам, що отримали Божу благодать. Жінки і дівчата
    надто фамільярно поводяться з братами, затримуються біля них,
    виявляють до них свою прихильність і, здається, самі шукають
    їхнього товариства.
    Вони дуже тішаться тією увагою, яку виявляють до них чо!
    ловіки. На основі світла, отриманого мною від Господа, є оче!
    видним, що наші сестри повинні змінити свою поведінку. Вони
    мають бути більш стриманими, менш самовпевненими і вихо!
    вувати в собі соромливість і цнотливість. Опинившись у
    спільному товаристві, брати й сестри не знають міри у веселих
    розмовах. Жінки, які претендують на побожність, зловжива!
    ють жартами, дотепами й сміхом. Це непристойно і засмучує
    Божого Духа. Така поведінка свідчить, що християнство не спра!
    вило на них належного облагороджуючого впливу, не зміцнює
    душу в Богові, а огортає великою темрявою, проганяючи чис!
    тих, шляхетних небесних ангелів і викликаючи деградацію тих,
    котрі так поводяться16.
    Жінки досить часто вводять у спокусу. Під тим чи іншим
    приводом вони домагаються уваги жонатих і нежонатих чолові!
    ків; зваблюють їх такою мірою, що ті порушують Божий Закон,
    нехтуючи при цьому своєю корисністю та наражаючи душі на
    небезпеку... Якби жінки прагнули високих ідеалів і працювали
    б із Христом, їхній вплив був би менш небезпечним; але при
    їхній теперішній байдужості до сімейних обов’язків і Божих ви!
    мог щодо них, цей вплив часто буває сильним, але в хибному
    напрямі; сили не розвиваються належним чином, а праця поз!
    бавлена божественного схвалення17.
    Як багато нині розбещених молодих дівчат і зухвалих, нас!
    тирливих жінок, котрі вміють привернути до себе увагу, опи!
    нившись у товаристві молодих людей; вони заохочують до зали!
    цяння, спонукаючи одружених і неодружених чоловіків до флір!
    ту, і якщо Христос не допоможе їм виявити «залізну мужність»,
    вони опиняться в тенетах сатани18.
    Як посланниця Христа прошу вас — тих, які визнають тепе!
    рішню правду, — дати рішучу відсіч усякому виявленню нечис!
    тоти й залишити товариство тих, від кого походять непристойні
    пропозиції. Нехай ці опоганюючі гріхи стануть огидними та не!

    [312!313]

    Розділ 55. Моральні норми

    269

    нависними для вас. Втікайте від тих, котрі, хоча б і у розмові,
    спонукають ваш розум працювати в цьому напрямі, бо «від пе!
    реповненого серця говорять уста»...
    Ані на хвилину не прислухайтеся до нечистих таємних ба!
    жань, бо навіть такі думки занечищують душу, як нечиста вода
    забруднює канал, яким тече19.
    Жінка, яка дозволяє, щоб у її присутності говорили неприс!
    тойні слова або натяки, поводиться не так, як до вподоби Богові;
    та, яка дозволяє недоречну фамільярність або непристойні на!
    тяки, не піклується про свою побожність й жіночу гідність20.
    Захищені священним колом непорочності. Наші сестри мають
    плекати справжню лагідність; вони не повинні бути розв’язни!
    ми, надто балакучими і зухвалими, а скромними і невибагливи!
    ми, повільними на слова. Вони мають виховувати у собі ввічли!
    вість. Їм личить бути добрими, ніжними, жалісливими, проща!
    ючими — це до вподоби Богові. Поводячись таким чином, вони
    не будуть обтяжені надмірною увагою чоловіків з Церкви або
    поза нею. Усі розумітимуть, що навколо таких богобоязливих
    жінок існує священне коло непорочності, що захищає їх від будь!
    яких недозволених вільностей.
    У декотрих жінок, які претендують на побожність, манери
    настільки недбалі й вульгарні, що призводять до гріха й лиха.
    Але побожні жінки, розум і серце котрих зайняті роздумами
    про предмети, що очищають життя й підносять душу для спіл!
    кування з Богом, не залишать так легко шлях правди та добро!
    чесності. Вони захищені від лукавства сатани і будуть готові
    протистояти його спокусам21.
    Закликаю вас як послідовниць Христа, гідних свого високо!
    го сповідання, бережіть дорогоцінну перлину скромності. Вона
    допоможе вам зберегти доброчесність22.
    Контролюйте думки. Ви повинні контролювати свої думки.
    Це буде нелегкою справою. Ви не зможете досягти цього без
    рішучих, а то й болісних зусиль. Однак Бог вимагає цього від
    вас; цей обов’язок покладений на кожну розумну істоту. За ваші
    думки ви відповідальні перед Богом. Якщо поринаєте в порож!
    ні мрії, дозволяючи, щоб розум зосереджувався на нечистих і
    непристойних темах, то певною мірою на вас лежить вина перед
    Богом, ніби ви здійснили їх насправді. Лише відсутність спри!

    270

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [313!314]

    ятливої можливості стримує вас від такої дії. Постійне прове!
    дення часу в мріях, коли людина марить про повітряні замки, є
    поганою і надзвичайно небезпечною звичкою. Якщо вона вко!
    ріниться, то стане майже неможливим звільнитися від неї, щоб
    спрямувати свої думки до чистих, святих, високих тем23.
    Остерігайтеся лестощів. Мені боляче, коли бачу, як вихваля!
    ють людей, як їм лестять та пестять їх. Бог відкрив мені, що
    декотрі з тих, що користуються такою увагою, не гідні того, щоб
    Його ім’я вимовлялось їхніми вустами; проте їх звеличують до
    небес облесливі смертні істоти, які судять лише за зовнішньою
    поведінкою. Сестри мої, не вдавайтесь до лестощів щодо нік!
    чемних, схильних до помилок і заблуджень чоловіків, молоді
    вони чи літні, одружені чи нежонаті. Вам невідомі їхні слабкості;
    ви й не підозрюєте, що ці знаки уваги й щедра похвала можуть
    згубно на них вплинути. Мене тривожить короткозорість, від!
    сутність мудрості, які багато хто виявляє щодо цього.
    Мужі, що виконують справу Божу, у серцях котрих перебу!
    ває Христос, не будуть занижувати моральні норми, а навпаки,
    намагатимуться піднести їх. Вони не знаходитимуть задоволен!
    ня в лестощах жінок або в їхніх пестощах. Нехай чоловіки, як
    одружені, так і неодружені, скажуть: «Руки геть! Ніколи не дам
    ані найменшого приводу, щоб про мене говорили погане. Для
    мене моє добре ім’я дорожче за срібло чи золото. І я бажаю збе!
    регти його незаплямованим. Якщо люди й почнуть ганьбити моє
    ім’я, то нехай це станеться не тому, що я дав для цього привід,
    але з тієї ж причини, котра примушувала ворогів Христа говори!
    ти погане про Нього: вони ненавиділи чистоту і святість Його
    характеру, оскільки для них це було постійним докором»24.
    Якщо служитель спокушає. Навіть найменші спроби спокуси,
    з якого б джерела вони не походили, нехай не викликають у вас
    поблажливого ставлення до гріха та бодай найменшої недозво!
    леної вільності; розцінюйте їх як найбільшу образу вашої жіно!
    чої гідності. Поцілунок у щоку у невідповідний час і в невідпо!
    відному місці повинен змусити вас відштовхнути з огидою цьо!
    го слугу сатани. Якщо такі дії дозволяє собі особа, що обіймає
    високу посаду та має справу зі священним служінням, то вели!
    чина скоєного гріха збільшується вдесятеро. Це повинно спо!
    нукати богобоязливу жінку або дівчину відчувати огиду не ли!

    [314!315]

    Розділ 55. Моральні норми

    271

    ше до гріха, до якого він вас схиляє, а й до лицемірства та підлос!
    ті того, кого люди поважають і шанують як Божого слугу25.
    Якщо служитель Євангелія не контролює своїх пристрас!
    тей; якщо він не наслідує прикладу апостолів і ганьбить своє
    високе покликання й віру настільки, що навіть потурає гріху,
    то наші благочестиві сестри ані на хвилину не повинні допуска!
    ти думки про те, що гріх або злочин стають меншими від того,
    що його насмілюється вчинити їхній служитель. Той факт, що
    мужі, обіймаючи відповідальні посади, виявляють схильність
    до гріха, не повинен применшувати їхньої вини й величини грі!
    ха. Гріх слід вважати ганебним і огидним, як це було досі. Нехай
    чисті душі, яким притаманні високі ідеали, цураються того, хто
    потурає гріхові, так само, як вони втікали б від змії, вжалення
    якої смертельне. Якщо сестри благочестиві та чисті серцями, то
    всякі порочні задуми, навіть якщо вони походять від служите!
    ля, будуть відкинуті з такою рішучістю, що він вже ніколи не
    насмілиться їх повторити26.
    Будьте вірні шлюбним обітницям. Як же старанно чоловік і бать!
    ко повинен берегти свою вірність шлюбним обітницям! Наскіль!
    ки обачним слід бути, щоб не заохочувати молодих дівчат, а ча!
    сом і заміжніх жінок до думок, що не узгоджуються з високими,
    святими нормами — Заповідями Божими! Христос показує, нас!
    кільки широким є значення цих Заповідей — вони стосуються
    думок, намірів і спонукань серця. Багато хто піддався цьому грі!
    ху, бо їхні помисли серця не були такими чистими і святими, як
    цього вимагає Бог; і яким би високим не було їхнє покликання,
    якими б талантами вони не володіли, Бог не залишить без уваги
    беззаконня, визнає їх більш винними і гідними Його гніву, аніж
    тих, котрі мають менше талантів, менше світла, менше впливу27.
    Мені доручено сказати одруженим чоловікам: ви повинні по!
    важати й любити своїх дружин, матерів ваших дітей. Приділяй!
    те їм належну увагу, і ваші думки будуть спрямовані на те, як
    зробити їх щасливими28.
    Мені були показані сім’ї, де чоловік і батько нестриманий,
    втрачає подобу Божу і чоловічу гідність, яка личить послідов!
    никові Христа. Він не виявляє доброти, ніжності та люб’язності
    до дружини, яку перед Богом і ангелами обіцяв любити і пова!
    жати, шанувати увесь той час, поки вони житимуть разом. Дів!

    272

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [315!316]

    чина, яку найняли допомагати по господарству, поводиться надто
    вільно й фамільярно, зачісуючи його та ніжно й ласкаво прислу!
    говуючи — і ось він, задоволений, втрачає здоровий глузд. До
    своєї дружини він вже не виявляє любові й уваги, як раніше.
    Будьте певні — тут діє сатана. Поважайте своїх хатніх робітниць,
    поводьтеся з ними доброзичливо, тактовно, але не заходьте над!
    то далеко. Нехай ваша поведінка буде такою, аби не давати їм
    приводу до фамільярності29.
    Бережіть сімейні таємниці. Яким гірким стало життя бага!
    тьох людей через те, що були зруйновані стіни, які оберігають
    таємниці сім’ї, які, здавалося б, мали захищати чистоту і свя!
    тість! Дружина довіряє свої таємниці третій особі, особисті, чи
    сімейні справи відкриває перед найближчим другом. Задум са!
    тани полягає в тому, щоб викликати відчуженість між чолові!
    ком і дружиною. О, якби цього можна було уникнути! Від
    скількох неприємностей можна було би вберегтися! Нехай те,
    що вам відомо про недоліки один одного, буде назавжди похо!
    ване у ваших серцях. Говоріть про свої тривоги лише з Богом.
    Він може дати вам добру пораду і справжню втіху, яка буде
    чистою і не принесе гіркоти30.
    Якщо жінка розповідає про свої сімейні негаразди або скар!
    житься на свого чоловіка іншому, вона порушує шлюбну обіт!
    ницю; ганьбить свого чоловіка і руйнує стіну, що охороняє свя!
    тість подружніх стосунків. Вона широко відчиняє двері, запро!
    шуючи сатану з його підступними спокусами увійти. Саме цьо!
    го і прагне ошуканець. Якщо жінка приходить до брата!христи!
    янина з розповіддю про свої труднощі, розчарування і випробу!
    вання, він повинен дати їй таку пораду: якщо їй необхідно роз!
    повісти комусь про свої прикрості, нехай своєю довіреною осо!
    бою вона обере одну із сестер, і таким чином уникне будь!якого
    зла, через яке справа Божа може зазнати ганьби31.
    Як не зійти з вірного шляху. Я звертаюся до нашого народу.
    Якщо ви наблизитеся до Ісуса і намагатиметеся прикрасити
    своє віровизнання високоморальним життям і благочестиви!
    ми словами, то будете збережені від забороненого шляху. Як!
    що ви постійно пильнуватимете в молитві й поводитиметеся
    так, ніби перебуваєте у безпосередній присутності Бога, то за!
    хистите себе від спокус і збережете надію на чистоту, непороч!

    [316!317]

    Розділ 55. Моральні норми

    273

    ність і бездоганність до кінця. Якщо розпочате чисте життя ви
    твердо будете провадити аж до кінця, то ваші шляхи будуть
    утверджені в Богові, і те, що розпочала благодать, завершить
    слава у царстві нашого Бога.
    «Плід Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, ми&
    лосердя, віра, лагідність, стриманість: закону нема на таких»
    (Гал.5:22&23). Якщо Христос перебуватиме у нас, ми розіпнемо
    свою тілесну природу з усіма її пристрастями й пожадливостями32.
    1

    Патріархи і пророки. С.338.
    Там же. С.457.
    3
    Рев'ю енд Геральд. 1887. 17 травня.
    4
    Там же.
    5
    Там же.
    6
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.346!347.
    7
    Рукопис 19а. 1890.
    8
    Рукопис 8. 1894.
    9
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.459.
    10
    Там же. Т.5. С.141.
    11
    Там же. С.142!143.
    12
    Там же. Т.2. С.478!479.
    13
    Рукопис 19а. 1890.
    14
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.601!602.
    15
    Рукопис 4а. 1885.
    16
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.455.
    17
    Там же. Т.5. С.596!597.
    18
    Медичне служіння. С.145.
    19
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.146!147.
    20
    Рукопис 4а. 1885.
    21
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.456.
    22
    Там же. С.458.
    23
    Там же. С.561.
    24
    Там же. Т.5. С.595.
    25
    . Там же. Т.2. С.458!459.
    26
    Там же. С.457.
    27
    Там же. Т.5. С.594!595.
    28
    Лист 231. 1903.
    29
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.461.
    30
    Там же. С.462.
    31
    Там же. С.306.
    32
    Там же. Т.5. С.148.
    2

    Розділ 56

    РОЗЛУЧЕННЯ

    Шлюб — угода на все життя. У свідомості молодих людей шлюб!
    ний союз оповитий романтикою, і важко позбавити його особ!
    ливості, в яку зодягає його людська уява, й донести до свідомос!
    ті ту велику відповідальність, котра пов’язана зі шлюбною обіт!
    ницею. Така обітниця зв’язує долі двох людей узами, яких ні!
    що, крім смерті, розірвати не може1.
    Кожні заручини повинні бути ретельно обдуманими, бо
    шлюб — це крок на все життя. Чоловік і жінка старанно обмір!
    ковують, чи зможуть зберегти вірність один одному протягом
    усього свого життя, незважаючи на мінливості долі2.
    Iсус виправив хибне уявлення про шлюб. У євреїв чоловік міг за!
    лишити дружину через найнезначнішу провину, і жінка могла зно!
    ву виходити заміж. Такий звичай став причиною великого нещас!
    тя і гріха. У Нагірній проповіді Ісус звернув увагу на те, що причи!
    ною розірвання шлюбу може бути лише невірність шлюбній обіт!
    ниці. «Хто розлучається з дружиною своєю, — сказав Він, — не з
    причини перелюбу, той доводить її до перелюбу; і хто одружується з
    розведеною, — чинить перелюб» (Матв.5:32).
    Пізніше, коли фарисеї запитали Ісуса, чи дозволено розлуча!
    тися, Ісус вказав Своїм слухачам на постанову про шлюб, дану
    при сотворінні світу. «По жорстокості сердець ваших, — сказав
    Він, — Мойсей дозволив вам розводитися з жінками вашими; а
    спочатку не було так» (Матв.19:8). Він нагадав їм про благосло!
    венні дні в Едемі, коли Бог проголосив, що все «вельми добре»
    (Бут.1:31). Так були започатковані шлюб і субота — споріднені
    постанови для слави Божої й добробуту людини. Там, з’єднав!
    ши у шлюбі руки святої пари, Творець сказав: «Покине чоловік
    свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і
    стануть вони одним тілом» (Бут.2:24). Він проголосив закон
    про шлюб для всіх дітей Адама аж до кінця часу. Те, що Вічний
    Отець проголосив добром, стало законом, що приносить людині
    найбільше благословення і сприяє її розвитку3.

    [318!319]

    Розділ 56. Розлучення

    275

    Ісус прийшов у наш світ, щоб виправити помилки й віднови!
    ти в людині подобу Божу. Хибні уявлення про щлюб укоріни!
    лися в умах учителів Ізраїлю. Вони зводили нанівець значення
    такої священної постанови, як шлюб. Чоловік зі закам’янілим
    серцем міг через дріб’язкові причини розлучитися зі своєю дру!
    жиною або, якщо вважав за необхідне, розлучити її з дітьми і
    вигнати геть. Це вважалося великою ганьбою і часто оберталося
    невимовними стражданнями для покинутої жінки.
    Христос прийшов, щоб виправити це зло; Своє перше диво
    Він вчинив на весільному бенкеті. Цим Ісус проголосив світові:
    шлюбний союз, збережений у чистоті й непорочності, — свя!
    щенна постанова4.
    Порада тому, хто думає про розлучення. Ваші уявлення про шлюб
    і сімейні відносини були помилковими. Ніщо інше, крім опога!
    нення подружнього ложа, не може розірвати або скасувати шлюб!
    ної обітниці. Ми живемо в небезпечний час, коли ні в чому не!
    має такої впевненості, як лише у твердій, непохитній вірі в Ісуса
    Христа. Немає серця, яке, піддавшись підступам сатани, не мог!
    ло би віддалитися від Бога, якщо людина не пильнує у молитві.
    Стан вашого здоров’я міг би бути набагато кращим, коли б ви
    мали душевний мир і спокій, але ви збентежені й позбавлені ду!
    шевної рівноваги, маєте хибні думки щодо розлучення. Не мож!
    на погодитися з вашими поглядами на основі таких міркувань.
    Люди не можуть самі встановлювати для себе норми закону, за!
    буваючи про Закон Божий, догоджаючи власним примхам. По!
    верніться до великого Божого мірила правди...
    Бог назвав лише одну причину, згідно з якою дружина може
    залишити чоловіка або чоловік дружину, — це перелюб. Нехай
    це стане темою для дослідження з молитвою5.
    Порада для розлученої пари. Мій брате, моя сестро, деякий час
    ви не живете разом. Ви не пішли б цим шляхом і не стали б цього
    робити, якби плекали доброту й вибачливість, які завжди по!
    винні існувати між чоловіком і дружиною. Жоден із вас не по!
    винен нав’язувати своєї волі іншому та намагатися здійснюва!
    ти власні наміри і плани, не враховуючи наслідків. Ніхто з вас
    не повинен робити те, що лише йому до вподоби. Нехай пом’як!
    шуючий, упокорюючий вплив Божого Духа діє на ваші серця і
    зробить вас здатними виховувати ваших дітей... Благайте Не!

    276

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [319!320]

    бесного Отця зберегти вас від спокуси розмовляти одне з одним
    роздратовано, різко й зухвало. У вас обох недосконалі характе!
    ри. Оскільки ви не перебували під Божим керівництвом, то по!
    водилися нерозумно.
    Благаю вас, довіртеся Божому керівництву. Якщо приходить
    спокуса говорити те, що може викликати сварку, то краще стри!
    матись і не говорити нічого. Ви будете спокушувані це робити,
    тому що не перемогли в собі цю негативну рису характеру. Але
    кожна лиха звичка повинна бути переможена. Цілковито підко!
    ріться Богові. Упадіть на Скелю — Ісуса Христа — і розбийтеся.
    Чоловік і жінка мусять дисциплінувати себе. Звертайтеся за до!
    помогою до Христа. Він охоче виявить Своє божественне спів!
    чуття і дасть вам благодать...
    Покайтеся перед Богом за своє минуле життя. Прийдіть до
    взаєморозуміння і об’єднайтеся знову як чоловік і дружина. За!
    будьте неприємні, нещасливі досвіди вашого минулого життя.
    Зміцніться у Господеві. Закрийте вікна душі для земного і від!
    крийте для небесного. Якщо ваші голоси підноситимуться в мо!
    литві до небес, прохаючи світла, Господь Ісус, Котрий є Світ!
    лом і Життям, Миром і Радістю, почує ваші благання. Він, Сон!
    це Правди, засяє в оселі вашого розуму, освітить храм душі.
    Якщо ви дозволите, щоб світло Його присутності сяяло у вашо!
    му домі, то вже не будете говорити слів, які можуть зробити
    інших нещасними6.
    Дружині, з якою поводилися вельми погано. Отримала вашого
    листа і у відповідь на нього хочу сказати, що не можу порадити
    вам повернутися до Д., якщо ви не переконаєтеся, що в ньому
    відбулася істотна зміна. Господеві не до вподоби ті уявлення, які
    в нього були в минулому щодо дружини... Якщо він буде дотри!
    муватися своїх старих поглядів, то майбутнє не буде для вас кра!
    щим за минуле. Він не знає, як поводитися з дружиною.
    Мене вкрай засмучує це питання. Мені по!справжньому жаль
    Д., але я не можу порадити вам іти до нього проти вашої волі. Я
    говорю вам так само щиро, як говорила йому; небезпечно знову
    опинитися під його владою. Я сподівалась, що він зміниться...
    Господь знає все, що ви пережили... Будьте відважні у Гос!
    подеві... Він не залишить вас і не покине. Моє серце сповнене
    ніжного співчуття до вас7.

    [321!322]

    Розділ 56. Розлучення

    277

    Залишеному чоловікові: «Візьми свій хрест» (Матв.16:24). Я не
    знаю, що ще можна було би зробити в цьому разі. Мабуть, єди!
    не, що ви можете зробити, — це змиритися із втратою дружини.
    Якщо вона вирішила не жити з вами, то ви обоє були б дуже
    нещасними, якби намагалися це робити. Оскільки вона оста!
    точно і безповоротно зробила свій вибір, вам не залишається нічо!
    го іншого, як взяти свій хрест і поводитися, як личить чоловікові8.
    Розлучені, але в очах Божих — подружжя. За державними зако!
    нами дружина може бути офіційно розлучена зі своїм чолові!
    ком і водночас залишатися нерозлученою в очах Бога, на підс!
    таві вищого Закону. Існує лише один гріх — перелюб, який мо!
    же звільнити чоловіка або дружину від шлюбної обітниці перед
    Богом. Хоча на основі державних законів чоловік і дружина мо!
    жуть розлучитися, проте, згідно зі Законом Божим, залишаються
    чоловіком і дружиною.
    Я бачила, що сестра поки що не має права вийти заміж за
    іншого чоловіка, але якщо вона, як і кожна інша жінка, буде
    розлучена на підставі подружньої невірності чоловіка, то буде
    вільна вийти заміж за іншого9.
    Розлучення з невіруючим супутником життя. Якщо дружина не!
    віруюча й противиться істині, то чоловік, згідно зі Законом Бо!
    жим, не може з цього приводу розлучитися з нею. Щоб не пору!
    шити Закону Єгови, він повинен залишатися з нею, хіба що
    дружина сама вирішить піти від нього. Такий чоловік, можли!
    во, страждає та зазнає утисків, поведінка дружини засмучує йо!
    го, але силу, підтримку і втіху він знайде у Богові, Котрий може
    дати благодать у будь!якому скрутному становищі. Він повинен
    бути мужем ясного розуму, непохитних принципів, і Бог дасть
    Йому мудрість у тому, як поводитися. Не поривання, а розум
    міцно триматимуть віжки правління, а пожадливість буде при!
    боркана і вгамована10.
    Порада дружині: необхідно змінити характер, а не сімейне ста4
    новище. Я отримала листа від вашого чоловіка. Хочу сказати,
    що існує лише одна причина, на підставі якої чоловік може
    законно розлучитися з дружиною або дружина з чоловіком, —
    це гріх перелюбу.
    Якщо ви не зійшлися характерами, то чи не варто для слави
    Божої змінити їх? Виховуйте в собі взаємну повагу і любов. Звер!

    278

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [322!323]

    тайте увагу на дух, слова і вчинки, аби не сказати і не зробити
    нічого такого, що могло б роздратувати або вразити іншого. Ко!
    жен має піклуватися про іншого, докладаючи усіх зусиль, щоб
    зміцнити взаємне почуття любові.
    Раджу вам обом шукати Господа. Виконуйте свої обов’язки
    одне до одного з любов’ю і добротою. Чоловік повинен вихову!
    вати в собі працелюбність, роблячи все можливе для утримання
    сім’ї. Це певною мірою викличе повагу дружини...
    Моя сестро, ви не зможете догодити Богові, якщо залишати!
    метесь на своїй теперішній позиції. Пробачте своєму чоловіко!
    ві. Він — ваш чоловік; і ви отримаєте благословення, якщо буде!
    те покірною, люблячою дружиною. Нехай з ваших уст сходять
    слова доброти. Ви можете і повинні змінити свою позицію11.
    Ви обоє повинні думати про те, щоб уподібнюватися, а не
    відрізнятися одне від одного... Застосовуючи м’які, делікатні ме!
    тоди, досягнете гідної подиву переміни у своєму житті12.
    Перелюб, розлучення і церковне членство. Щодо справи потер!
    пілої сестри А.Г., ми у відповідь на запитання хочемо зауважити,
    що в більшості випадків характерною рисою всіх, хто чинить
    такі гріхи, як її чоловік, є те, що вони не усвідомлюють усієї
    мерзенності своїх вчинків. Проте деякі починають розуміти влас!
    не становище і повертаються до Церкви, але це можливе лише
    тоді, коли вони знову користуватимуться довір’ям Божого на!
    роду внаслідок щирого каяття й визнання гріха. Цей випадок
    пов’язаний з притаманними лише йому труднощами, і нам хоті!
    лося б додати таке:
    1. У випадках порушення сьомої заповіді, коли винна сторо!
    на не виявляє справжнього розкаяння, потерпіла сторона може
    отримати розлучення, якщо цим вона не погіршить власного ста!
    новища й становища дітей.
    2. Коли очевидно, що розлучення призведе подружжя та їх!
    ніх дітей до гіршого становища, то ми не знаємо таких текстів зі
    Святого Письма, які засуджували б невинну сторону за відмову
    залишити сім’ю.
    3. Час, праця, молитва, терпіння, віра і побожне життя мо!
    жуть викликати зміну. Життя з людиною, яка порушила шлюб!
    ну обітницю, вкрила себе ганьбою і соромом злочинної любові і
    в той же час не усвідомлює цього, подібне до червоточини, що

    [323!324]

    Розділ 56. Розлучення

    279

    роз’їдає душу. Однак розлучення — це глибока рана на все жит!
    тя. Боже, змилуйся над невинною жертвою! Ось чому треба все
    добре обміркувати, перш ніж вступити в шлюб.
    4. Чому чоловіки та жінки, котрі могли б користуватися по!
    вагою і врешті!решт осягнути небесне життя, так дешево прода!
    ють себе дияволові, завдають ран найкращим друзям, ганьблять
    свої сім’ї і Божу справу, втрачають вічне життя! Помилуй їх,
    Боже! Чому б тим, що здійснили гріх, не покаятися, визнаючи
    свій злочин, і не прийти до Христа, благаючи в Нього милості й
    зцілення, наскільки це можливо, від тих ран, яких вони завдали?
    5. Але якщо вони не вчинять так, як повинні були б учинити;
    якщо невинна сторона відмовиться від законного права на роз!
    лучення і продовжуватиме жити з чоловіком після того, як його
    вина стане очевидною, то ми не вбачаємо гріха з боку невинної
    жертви, котра залишається в сім’ї. Її моральне право на те, щоб
    залишити сім’ю, може видаватися сумнівним, за винятком тих
    випадків, коли перебування з чоловіком може створювати ве!
    лику небезпеку для її здоров’я й життя13.
    Примітка. Це одна з небагатьох спільних заяв, зроблених Джеймсом і
    Елен Уайт. Оскільки під нею є підписи обох, висловлені в ній думки отри!
    мали повне схвалення сестри Е.Уайт. Необхідно зазначити, що в питанні
    про відновлення церковного членства, про яке йдеться у вступі до цієї
    частини, наголос ставиться не на розлученні, а на перелюбі. У наступних
    параграфах, де згадується про розлучення та церковне членство, йдеться
    не про чоловіка, який завинив, а про дружину, яка є потерпілою стороною,
    і її церковне членство незалежно від того, чи вона прийме рішення розлу!
    читися, чи залишитися зі своїм чоловіком. (Упорядники).
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13

    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.507.
    Лист 17. 1896.
    Роздуми на горі Благословення. С.99!100.
    Рукопис 16. 1899.
    Лист 8. 1888.
    Лист 47а. 1902.
    Лист 148. 1907.
    Лист 40. 1888.
    Рукопис 2. 1863. (Лист 4а. 1863).
    Лист 8. 1888.
    Лист 168. 1901.
    Лист 157. 1903.
    Рев'ю енд Геральд. 1868. 24 березня.

    Розділ 57

    СТАВЛЕННЯ ДО НЕВІРУЮЧОГО
    СУПУТНИКА ЖИТТЯ*

    Чи повинна дружина4християнка покинути невіруючого чолові4
    ка? Я отримую листи від матерів, котрі розповідають про свої
    сімейні переживання і просять моєї поради. Ось один типовий
    випадок. Чоловік і батько — невіруюча людина — докладає всіх
    зусиль, щоб перешкодити матері виховувати дітей. Він вживає
    вульгарних і зневажливих виразів у розмові з нею, вчить дітей
    не поважати матір. Коли вона хоче молитися з дітьми, він захо!
    дить і зчиняє галас, посилаючи прокльони на адресу Бога та на!
    зиваючи Біблію ганебними словами. Мати настільки занепала
    духом, що її життя стає нестерпним. Що доброго вона може
    зробити? Яка користь для її дітей, коли вона залишиться в сім’ї?
    Вона має щире бажання працювати у винограднику Господньому
    і думає, що, можливо, краще покинути свою сім’ю, ніж дивитися
    на те, як чоловік і батько постійно підбурює дітей зневажати її.
    У таких випадках я б радила вам, матері, які б випробування
    вам не довелося перенести — бідність, душевні рани і біль, гру!
    бість і зарозумілість чоловіка й батька — не залишайте своїх ді!
    тей напризволяще, під впливом безбожного батька. Ваше зав!
    дання — протидіяти батькові, котрий з усією очевидністю пере!
    буває під проводом сатани1.
    Будьте живим прикладом самовладання. Я знаю, що ви маєте
    випробовування, але в своїх спробах навернути чоловіка до Хрис!
    та повинні керуватися правильним духом, делікатно проводя!
    чи його до Спасителя, а не тягнучи силоміць. Нехай ваш чоло!
    вік щоденно бачить у вас живий приклад терпіння і самовла!
    дання. Робіть усе, щоб догодити йому, але не поступайтеся прин!
    ципами істини...
    *Цей розділ призначений передусім для віруючих, які мають пережи!
    вання у своєму житті й шукають поради. (Упорядники книги).

    [325!326]

    Розділ 57. Ставлення до невіруючого супутника життя

    281

    Христос вимагає, щоб людина присвятила Йому на служіння
    все своє єство: серце, душу, розум і сили. Віддаючи Йому все, що
    Він просить, ви своїм характером відображатимете Його. Нехай
    ваш чоловік побачить, що Святий Дух працює над вами. Будьте
    уважною, поміркованою, терплячою і вибачливою. Не нав’язуйте
    йому істини. Виконуйте свої обов’язки, як це личить дружині,
    спостерігайте, чи не зворушить це його серце. Не позбавляйте чо!
    ловіка ніжних почуттів. Намагайтеся завжди робити йому щось
    приємне. Нехай ваша релігія не розділяє вас. Виявляйте послух
    Богові в доброму сумлінні і догоджайте чоловікові в усьому...
    Нехай усі побачать, що ви любите Ісуса і довіряєте Йому.
    Дайте зрозуміти своєму чоловікові, віруючим і невіруючим
    друзям, що ви бажаєте відкрити їм красу істини, але не вияв!
    ляйте при цьому хворобливого занепокоєння, яке так часто
    руйнує добру справу...
    Нехай ваш чоловік ніколи не чує від вас слів докору або кри!
    тики. Часом ви опиняєтеся в скрутному становищі, але не гово!
    ріть про ці випробування. Мовчання є красномовним. Запаль!
    ність у розмові лише додасть вам нещастя. Будьте радісною і
    щасливою. Приносьте сонячне світло у свою домівку, проганяйте
    з неї морок і темряву. Нехай ясне проміння Сонця Правди засяє
    у храмі вашої душі, тоді пахощі християнського життя будуть
    відчутні у вашій сім’ї. Ви вже не будете зосереджувати свою ува!
    гу на неприємностях, в яких немає істини2.
    Порада обтяженій дружині: будьте радісною. Оскільки ваш чо!
    ловік відвернувся від Ісуса, на вас лежить тепер подвійна від!
    повідальність...
    Я розумію, для вас буде великим горем стояти одній там, де
    справа стосується виконання Божого Слова. Але хто знає, мож!
    ливо, ваше послідовне життя віри та послуху сприятиме на!
    верненню вашого чоловіка до правди? Приведіть своїх доро!
    гих дітей до Ісуса. Говоріть їм слова правди простою мовою.
    Співайте їм приємні, мелодійні пісні, в яких говориться про
    любов Христа. Приведіть дітей до Ісуса, бо Він любить ма!
    люків. Будьте бадьорі. Не забувайте, що у вас є Утішитель,
    Святий Дух, Якого призначив Христос. Ви не самотня. Якщо
    почуєте голос, що зараз звертається до вас; якщо відповісте
    без вагань на стукіт до дверей вашого серця і скажете: «Увійди,

    282

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [326!327]

    Господи Iсусе, і я буду вечеряти з Тобою, а Ти зі мною», — то
    небесний Гість увійде. Коли ця божественна Сутність напов!
    нятиме вас, ви матимете мир і спокій3.
    Дотримуйтеся християнських принципів. Дім, в якому немає
    поклоніння Богові, схожий на корабель, що опинився на морі
    без керманича та штурвалу. Буря б’є й ламає його, і всім, що
    перебувають на борту, загрожує загибель. Пам’ятайте: ваше жит!
    тя і життя ваших дітей дорогоцінні для Христа, бо ви повинні
    зустрітися перед Божим престолом. Ваші непохитні християн!
    ські принципи не повинні слабнути, але дедалі зміцнятися. Не!
    хай навіть це дратує вашого чоловіка і він чинить відчайдуш!
    ний опір, виявляйте вірну, послідовну християнську твердість.
    І якими б не були його слова, в глибині серця він відчуватиме
    повагу до вас, якщо це серце зовсім не закам’яніле4.
    Божі вимоги на першому місці*. Мені була показана жінка —
    невістка в своїй родині. Бог любить цю жінку, а її тримають у
    рабській кабалі, страхові, трепеті, смутку, сумнівах і нервовому
    напруженні. Нехай ця сестра не вважає, що зобов’язана підко!
    рити свою волю невіруючому юнакові, до того ж молодшому від
    неї. Нехай вона пам’ятає: шлюб не позбавляє її індивідуальнос!
    ті. Вимоги, які ставить до неї Бог, вищі, ніж земні. Христос ви!
    купив її Своєю кров’ю, і вона не належить собі. Але вона не
    довіряє цілковито Богові, а підкоряє свої переконання і сумлін!
    ня власному деспотичному чоловікові, підбурюваному сатаною.
    Його сатанинська величність з успіхом діє через нього, аби за!
    лякати цю тремтячу, боязливу душу, підкорити її самовпевне!
    ному чоловікові, котрий тероризує дружину. Вона зазнала стіль!
    кох потрясінь, що її нервова система підірвана, і сама вона пе!
    ретворилась на руїну. Чи є воля Господня на те, щоб ця сестра
    перебувала в такому стані, а Бог був позбавлений її служіння?
    Ні! Її шлюб був диявольською оманою. І все ж таки вона повин!
    на робити все, на що здатна, щоб бути з чоловіком ласкавою,
    роблячи його настільки щасливим, наскільки це в її силах зро!
    бити, без насильства над власним сумлінням. Якщо він і надалі
    матиме бунтівничий дух, то цей світ буде єдиним його надбан!
    *Запозичено з розділу «Перестороги і докори», в якому містяться
    свідчення для деяких членів конкретної громади. Наступна вістка адресована
    братові Т. (Укладачі).

    [327!328]

    Розділ 57. Ставлення до невіруючого супутника життя

    283

    ням і він ніколи не осягне небес. Але позбавляти себе переваги
    відвідувати богослужіння, щоб задовольнити примхи владного
    чоловіка, одержимого духом диявола, не є волею Божою5.
    «I знов інший сказав: одружився ось я, і через те я не можу
    прибути» (Лука 14:20). Гріх цього чоловіка полягав не в тому, що
    він одружився, але в тому, що він одружився з особою, котра
    відвернула його розум від більш високих і важливих життєвих
    інтересів. Чоловік не повинен дозволити, щоб його дружина і
    сім’я відволікали його думки від Христа або змушували відки!
    нути милостиве запрошення Євангелія6.
    Краще врятувати частину, аніж втратити все. Брате К., ви часто
    розчаровувалися, але повинні бути щирим, непохитним і рішу!
    чим, виконуючи свій обов’язок щодо членів сім’ї, по можливос!
    ті ведіть їх зі собою. Не шкодуйте зусиль, щоб викликати в них
    бажання супроводжувати вас на вашому шляху до небес. Але як!
    що мати і діти не захочуть цього, намагатимуться відволікати
    вас від вашого християнського обов’язку, то ви повинні йти
    вперед, навіть коли б довелося йти самому. Ви маєте жити в стра!
    хові Божому. Використовуйте всі можливості, щоб відвідувати
    богослужіння, аби отримати якомога більше духовних сил, не!
    обхідних у майбутньому. Все майно Лота було знищене вогнем.
    Якщо вам доведеться зазнати втрати, не впадайте у відчай, а як!
    що зможете спасти бодай частину своєї сім’ї, то це набагато кра!
    ще, ніж втратити все7.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7

    Лист 28. 1890.
    Лист 145. 1900.
    Лист 124. 1897.
    Лист 76. 1896.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.99!100.
    Рукопис 24. 1891.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.112!113.

    Розділ 58

    СІМ’Я СЛУЖИТЕЛЯ

    Сімейне життя служителя має відповідати його проповідям. Бог
    бажає, щоб у своєму сімейному житті вчитель Біблії втілював ті
    істини, яких він навчає інших. Життя людини має більший
    вплив, ніж її слова. Побожність повсякденного життя надає си!
    ли суспільному свідченню. Терпіння, постійність і любов справ!
    лять враження на серця тих, кого не зворушують проповіді1.
    Якщо виховання дітей служителя здійснюється належним чи!
    ном, то вони стануть ілюстрацією уроків, котрі він викладає з
    кафедри. Але якщо неправильним вихованням власних дітей слу!
    житель доводить свою нездатність керувати та управляти, то йо!
    му потрібно дізнатися, чого вимагає від нього Бог, а саме: пра!
    вильно виховувати власних дітей, перш ніж він зможе викону!
    вати обов’язки пастора Божої отари2.
    Першочерговий обов’язок служителя — власні діти. Служитель
    має багато обов’язків як першорядних, так і незначних, проте
    головний обов’язок — його діти. Він не повинен бути настільки
    зайнятим своїми справами поза межами дому, щоб нехтувати
    вихованням власних дітей. Служитель може розцінювати до!
    машні обов’язки як менш важливі, але насправді вони станов!
    лять підвалину добробуту людини і суспільства. Щастя людей
    та успіх Церкви великою мірою залежать від впливу сім’ї...
    Немає жодного виправдання служителю, якщо задля вико!
    нання обов’язків зовнішньої, більш широкої сфери, він нехтує
    обов’язками вузького, домашнього кола. Духовний добробут йо!
    го сім’ї має бути на першому місці. В останній день суду Бог спи!
    тає, що він зробив, аби навернути до Христа тих, кого він привів на
    світ. Найбільше добро, зроблене для людей, не може скасувати йо!
    го боргу перед Богом — піклування про власних дітей3.
    Вплив служителя. У деяких випадках діти служителя занедба!
    ні: батько мало буває з ними; у виборі своїх занять та дозвілля
    вони полишені напризволяще4.

    [329!330]

    Розділ 58. Сім'я служителя

    285

    За будь!яких обставин батьківська невірність — це велике
    зло, однак воно стає вдесятеро більшим, якщо виявляється в
    сім’ях тих, які поставлені бути учителями народу. Нездатні доб!
    ре управляти власними сім’ями, вони своїм лихим прикладом
    зводять багатьох. Їхня вина настільки більша від вини інших,
    наскільки відповідальнішим є їхнє становище5.
    Дружина і діти краще за інших можуть оцінити побожність служи4
    теля. Про справжній характер свідчить наша поведінка не за ка!
    федрою, а в сім’ї. Дружина проповідника, його діти, помічники
    в сім’ї краще за інших можуть судити про його благочестя. Доб!
    рий чоловік буде благословенням для своєї домівки. Дружина,
    діти та інші домочадці стануть кращими, коли побачать його
    справжню релігійність.
    Брати, запрошуйте Христа до своєї домівки, запрошуйте Йо!
    го за кафедру, перебувайте з Ним, куди б ви не йшли. Тоді вам не
    потрібно буде чекати, щоб люди дали оцінку вашому служінню;
    ви матимете небесне посвідчення про те, що є слугами Христа6.
    Дружина проповідника — допомога чи перешкода? Якщо люди!
    на бере на себе відповідальність служителя, вона стає вісником
    Божим, приймає слова, які виходять з уст Господніх, і передає їх
    народові. Тому як близько повинен знаходитися служитель біля
    великого Пастиря, як покірно має ходити перед Богом, відводя!
    чи погляд від власного «я» та звеличуючи Христа! І наскільки
    важливо, щоб характер його дружини відповідав біблійному зраз!
    кові, а діти перебували у повній покорі!7
    Дружина служителя Євангелія може стати для свого чоловіка
    або неоціненною помічницею і великим благословенням, або
    перешкодою у його праці. Від дружини значною мірою зале!
    жить, чи ставатиме його служіння дедалі кориснішим, чи він так
    і залишатиметься на посередньому рівні7.
    Мені було показано, що дружини служителів повинні допо!
    магати своїм чоловікам у їхній роботі, серйозно дбаючи про той
    вплив, який вони справляють, тому що на них дивляться, від
    них чекають більшого, ніж від інших. Їхній одяг має бути зраз!
    ковим, життя і розмови — прикладом для людей. Нехай вони
    поширюють пахощі на життя, а не на смерть. Я бачила, що вони
    мають бути смиренними і лагідними, але сповненими гідності,
    не витрачаючи часу на розмови, які не спрямовують думок до

    286

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [330!331]

    небес. Ось найважливіше питання: як мені спасти свою душу і
    стати засобом для спасіння інших? Я бачила, що в цій справі Бог
    не приймає неповноцінного служіння. Він бажає, аби ми відда!
    ли йому наші серця, всі сили; чогось меншого Він не приймає.
    Вплив дружин проповідників промовляє рішуче і безпомилко!
    во на користь істини або проти неї. Вони або збирають разом з
    Ісусом, або ж розсипають. Неосвячена дружина — це найбільше
    прокляття, яке тільки може спіткати служителя8.
    Сатана постійно працює, щоб позбавити мужності й ввести в
    оману служителів, яких Бог обрав для проповіді істини. Найус!
    пішніше він може діяти в сім’ї через неосвячених супутників
    життя. Якщо йому пощастить опанувати їхнім розумом, то через
    них йому буде легше знайти підхід до чоловіків, котрі служать
    словом для спасіння душ... Сатана багато що робить для того,
    щоб керувати роботою служителів, використовуючи самолюб!
    них, безтурботних супутниць життя9.
    Порада служителям щодо сімейного управління. Ви маєте
    обов’язок, який необхідно виконувати в сім’ї і якого ви не можете
    уникнути, залишаючись при цьому вірними Богові та справі, яку
    Він вам довірив... Світ — це євангельське поле. Ви бажаєте засіяти
    поле євангельською істиною, чекаючи від Бога дощу на посіяне
    насіння, щоб воно могло принести плід. Ви взялися обробляти пев!
    ну ділянку землі, тоді як ваш власний двір заростає тернами і
    бур’янами; ви прополюєте чужі городи. Це не дріб’язкова справа,
    а вельми відповідальна. Проповідуючи Євангеліє іншим, втілюй!
    те його принципи у власному сімейному житті10.
    Поки ви з дружиною не прийдете до єдності у справі вихо!
    вання своєї дитини, нехай вона залишається з нею вдома, аби
    не подавати Божій Церкві прикладу розпущеності та відсутнос!
    ті дисципліни.
    Я знаю багатьох служителів, котрі були настільки нерозваж!
    ливими, що, вирушаючи в дорогу, брали із собою своїх неслух!
    няних дітей. Усе сказане ними за кафедрою втрачало свою силу
    через непривабливу поведінку їхніх невихованих дітей11.
    Виявляйте зацікавленість іншими дітьми. Сім’я не повинна пог!
    линати всю вашу увагу. Виявляючи вам гостинність, брати очі!
    кують її і від вас. Цікавтеся справами батьків і дітей, навчайте і
    благословляйте їх. Освятіть себе для Божої роботи, станьте бла!

    [331!332]

    Розділ 58. Сім'я служителя

    287

    гословенням для тих, хто приймає вас. Розмовляючи з батька!
    ми, в жодному разі не нехтуйте дітьми. Не думайте, що ваша
    дитина є дорожчою в Божих очах за інших дітей12.
    Звернення до непокірного сина служителя. Твій батько — слу!
    житель Євангелія, і сатана особливо ретельно працює над тим,
    аби діти служителів стали ганьбою для своїх батьків. Він нама!
    гається підкорити їх своїй волі та наділити гріховними
    схильностями. Невже ти дозволиш, щоб сатана діяв через тебе,
    позбавляючи твоїх батьків надії й спокою? Невже вони повинні
    постійно дивитися на тебе зі смутком через те, що ти віддав себе
    під керівництво сатани? Невже ти залишиш їх у полоні сумних
    думок про те, що вони виховали дітей, котрі не бажають прислу!
    хатися до їхньої науки, а йдуть слідом за своїми нахилами, нез!
    важаючи ні на що?...
    У тебе є добрі побудження і ти не втратив надії в очах своїх
    батьків, але ти досі безсилий протистояти спокусам. Сатана
    торжествує, коли бачить, наскільки охоче ти виконуєш його
    волю. Словами ти подаєш батькам надію, але як часто розби!
    ваєш її, бо не хочеш чинити опору ворогові. Ти не розумієш,
    якого болю завдаєш батькам, коли стаєш прибічником сата!
    ни. Ти часто повторюєш, що не можеш зробити того або іншо!
    го, хоча знаєш: саме так тобі необхідно було б чинити. Ти мо!
    жеш боротися з ворогом, хоч не власними силами, а силою,
    яку Бог завжди готовий тобі дати. Покладаючись на Його Сло!
    во, ти ніколи не скажеш: «Я не можу»... Я звертаюся до тебе в
    ім’я Господнє, навернися, поки не пізно. Оскільки ти син
    батьків, котрі співпрацюють з Богом, то повинен бути поряд!
    ним юнаком. Але як часто своїм свавіллям ти ганьбиш батька
    й матір, заважаєш їм робити те, що вони покликані робити!
    Хіба у твоєї матері мало душевних мук і без твого непослуху?
    Невже ти й надалі будеш поводитися так, щоб твій батько був
    пригнічений горем? Чи приємно тобі, коли небеса дивляться
    на тебе з невдоволенням? Невже ти хочеш приєднатися до лав
    ворога, щоб він управляв і керував тобою?
    О, якби нині, поки ще є час, ти навернувся до Господа! Кож!
    ний твій вчинок робить тебе або кращим, або гіршим. Якщо твої
    дії спонукані сатаною, вони справлятимуть вплив, наслідки яко!
    го будуть згубними. Лише непорочний, чистий і святий увійде

    [332!333]
    288
    Частина ХII. Зразок сімейного життя
    до Божого міста. «Нині, коли почуєте голос Божий, не зробіть
    запеклими ваших сердець» (Євр.3:15), але наверніться до Господа,
    щоб шлях, яким прямуєте, не призвів до загибелі13.
    Служитель повинен виявляти до дітей доброту і люб’язність. Не!
    хай доброта і люб’язність служителя виявляються у його став!
    ленні до дітей. Завжди пам’ятайте, що діти — це маленькі чоло!
    віки й жінки, молодші члени Господньої родини. Вони дуже
    близькі й дорогі Господеві, і якщо їх правильно навчити й вихо!
    вати, вони вже замолоду служитимуть Йому. Христа засмучує
    кожне грубе, суворе і необдумане слово, сказане дітям. Щоправ!
    да, дітей не завжди поважають і здебільшого з ними поводяться
    так, ніби вони позбавлені індивідуальних характерів, які необ!
    хідно правильно розвивати, щоб намір Божий щодо їхнього жит!
    тя не залишився невиконаним14.
    Нехай Церква виявляє особливу турботу про ягнят отари, роб!
    лячи все можливе, щоб завоювати любов дітей та привести їх до
    правди. Служителі й члени Церкви повинні підтримувати зу!
    силля батьків провадити дітей безпечним шляхом. Господь кли!
    че молодь, Він бажає зробити їх Своїми помічниками, які б здій!
    снювали добре служіння під Його прапором15.
    Ефективна проповідь про благочестя. Служитель покликаний
    навчати людей, як керувати дітьми, а його власні діти мають
    бути прикладом послуху16.
    У сім’ї пастора повинна бути єдність, і це найпереконливіша
    проповідь практичного благочестя. Якщо проповідник і його
    дружина правильно виконують свої обов’язки в сім’ї, стримую!
    чи, виправляючи, даючи поради, виховуючи, вони таким чином
    глибше готуються до роботи в Церкві, навертають своїх дітей до
    виконання Божої справи за межами дому. Члени земної сім’ї
    стають членами родини небесної. Ця сила на добро справляє да!
    лекосяжний вплив17.

    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7

    Працівники Євангелія. С.204.
    Лист 1. 1877.
    Працівники Євангелія. С.204.
    Там же. С.206.
    Патріархи і пророки. С.579.
    Свідоцтва для Церкви. Т.5. С.161.
    Лист 1. 1877.

    Розділ 58. Сім'я служителя

    [333]
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17

    Свідоцтва для Церкви. Т.1. С.139.
    Там же. С.449,451.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.381.
    Лист 1. 1877.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.382.
    Лист 15а. 1896.
    Свідоцтва для Церкви. Т.4. С.397!398.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 25 жовтня.
    Лист 1. 1877.
    Працівники Євангелія. С.204!205.

    289

    Розділ 59

    БАТЬКИ, ЯКІ ДОСЯГЛИ
    ПОХИЛОГО ВІКУ

    «Шануй батька твого і матір твою». Діти зобов’язані шанувати
    своїх батьків усе життя. Якщо батьки похилого віку і слабкі,
    діти повинні виявляти до них любов і повагу, яких ті потребують.
    Нехай вчинки дітей вирізняються благородством, рішучістю, на!
    віть коли для цього вимагається самозречення, аби тільки бать!
    ки не зазнали тривоги й неспокою1...
    Виховуйте дітей таким чином, щоб вони ніжно любили бать!
    ка й матір, піклувалися про них. Діти, опікуйтеся батьками, бо
    ніхто інший не здатний робити для них маленькі справи доброти
    так, як це зробите ви. Використовуйте свої дорогоцінні можли!
    вості, щоб сіяти насіння добра1.
    Ми у вічному боргу перед своїми батьками. Наша любов один
    до одного не вимірюється ані роками, ані відстанню, наша від!
    повідальність ніколи не знімається з нас2.
    Діти завжди повинні пам’ятати про те, що навіть у найідеаль!
    ніших умовах батьки, що досягли похилого віку, мають мало
    радості та втіхи. Що ще може більше засмутити їхні серця, як не
    брак уваги з боку дітей? Який гріх дітей може бути більший за
    той, коли вони завдають горя старим і немічним батькам?3
    Робіть життєву дорогу приємною і рівною. Після того як діти
    досягнуть зрілого віку і забезпечать своїх батьків житлом та всім
    необхідним, деякі з них вважають свій обов’язок щодо батьків
    виконаним. Забезпечуючи їх їжею і дахом над головою, вони не
    виявляють до них любові й співчуття. У похилому віці батьки
    мають особливу потребу в любові та співчутті, та діти безсердеч!
    но позбавляють їх своєї уваги. Проте не існує таких хвилин у
    житті, коли діти могли б ставитися до своїх батьків без поваги та
    любові. Поки батьки живі, діти з радістю мають виявляти до
    них шану й повагу. Наскільки це можливо, вони повинні вно!
    сити в життя стареньких батьків радість і сонячне світло. Робіть

    [334!335]

    Розділ 59. Батьки, які досягли похилого віку

    291

    дорогу батьків на схилі життя приємною і рівною. Немає кра!
    щої рекомендації в цьому світі, ніж та, коли дитина шанує влас!
    них батьків; немає кращого запису в небесних книгах, як запис
    про любов і повагу до батька й матері4.
    Невдячність до батьків. Чи можливо, щоб діти стали настільки
    байдужими до потреб батька й матері, що не намагалися б усуну!
    ти всі причини їхнього смутку; коли це в їхніх силах, доглядати
    за батьками з невтомною турботою і відданістю? Чи можливо
    таке, щоб діти не бажали зробити останні дні своїх батьків найк!
    ращими днями?
    Як може син або донька покинути батька чи матір на чужих
    людей, котрі піклувалися б про них? Навіть якщо матір була
    невіруючою і мала тяжкий характер, то й це не звільняє дити!
    ну від обов’язку опікуватися нею; цей обов’язок покладений
    на неї Богом5.
    Деякі батьки самі винні в тому, що їх не поважають. Якщо батьки
    змалку дозволяють своїй дитині виявляти до них неповагу, го!
    ворити з роздратуванням і навіть різко, то пізніше зберуть страш!
    ний урожай. Якщо батьки не вимагають від дітей негайного і
    цілковитого послуху, вони неправильно формують їхні харак!
    тери. Такі батьки готують своїх дітей до того, що ті зневажати!
    муть їх у похилому віці, завдаватимуть болю й смутку тоді, коли
    вони знаходитимуться на краю могили. Нехай благодать Христа
    змінить серця та характери дітей6.
    Не платіть злом несправедливим батькам. Хтось сказав: «Я зав!
    жди ненавидів свою матір, а вона ненавиділа мене». Ці слова
    залишаються в небесних книгах, будуть відкриті й прочитані в
    день суду, коли кожний буде давати звіт за свої вчинки.
    Дітям можливо здається, що в дитинстві з ними поводилися
    надто суворо. Але чи зможуть вони зростати в благодаті та піз!
    нанні Христа, стати відображенням Його образу, якщо плекати!
    муть дух помсти щодо власних батьків, особливо коли вони ста!
    ли старими і немічними? Чи не повинна саме ця безпорадність
    батьків викликати в серцях дітей почуття любові? Чи не викли!
    чуть потреби старого батька й матері благородних почуттів у серці
    і чи не будуть діти, завдяки благодаті Христа, ставитися до бать!
    ків з повагою і доброзичливістю? О, не дозволяйте серцю ставати
    твердим як сталь щодо батька й матері! Як може донька, назива!

    292

    Частина ХII. Зразок сімейного життя

    [335!336]

    ючись християнкою, відчувати ненависть до матері, особливо
    коли вона хвора і стара? Нехай же доброта і любов — запашні
    плоди християнського життя, — знайдуть своє місце у серцях
    дітей, змінять їхнє ставлення до батьків7.
    Терпеливо переносьте слабкості. Особливо страшною є думка
    про дитину, котра ненавидить свою матір — стару, слабку, не!
    мічну, яка переживає період так званого другого дитинства. Як
    терпляче і ласкаво повинні тоді ставитися діти до матері! Гово!
    рити лише ніжні слова, які не викликають душевного занепо!
    коєння. Справжній християнин ніколи не буде жорстоким; ні!
    коли, за жодних обставин не буде нехтувати батьком і матір’ю,
    бо пам’ятатиме про заповідь: «Шануй батька твого і матір
    твою...». Бог сказав: «Перед лицем сивого вставай і шануй лице
    старця» (Левит 19:32)...
    Діти, нехай ваші батьки, немічні та не здатні піклуватися про
    себе, проведуть свої останні дні в спокої, мирі й любові. Заради
    Христа, нехай вони чують від вас лише слова доброти, любові,
    милості та прощення. Ви жадаєте, щоб Господь любив вас, вияв!
    ляв до вас милість і прощав на ложі хвороби, то ж чи будете ви
    поводитися з іншими так, як бажаєте, щоб поводилися з вами?8
    Божий план опіки над людьми похилого віку. Не забувайте про
    необхідність догляду за нашими старенькими братами і сестра!
    ми, які не мають сімей. Що можна зробити для них? У світлі,
    посланому мені від Бога, я закликаю вас створювати організації
    догляду за людьми похилого віку, але збирати їх усіх під одним
    дахом не є найкращим методом. Не слід також відсилати їх з
    дому, аби ними опікувалися інші. Кожна сім’я сама повинна пік!
    луватися про своїх рідних похилого віку. Якщо це неможливо,
    тоді цю справу виконує Церква, — це її обов’язок і перевага. Усі,
    хто має дух Христа, будуть ставитися до немічних і старших лю!
    дей з особливою повагою і ніжністю9.
    Перевага, котра приносить задоволення і радість. Усвідомлення
    того, що діти служать для добра батьків, дає їм задоволення впро!
    довж усього життя і принесе особливу радість тоді, коли вони
    самі потребуватимуть співчуття й любові. Для тих, чиї серця спов!
    нені любові, буде неоцінимою перевагою зробити дорогу бать!
    ків на схилі їхнього життя приємною і рівною. Діти радітимуть
    від того, що приносять спокій і втіху улюбленим батькам в ос!

    [336!337]

    Розділ 59. Батьки, які досягли похилого віку

    293

    танні дні їхнього життя. Поводитися по!іншому, відмовляючи
    немічним старим людям у служінні любові синів і дочок, — оз!
    начає наповнювати свою душу докорами сумління, а дні свого
    життя жалем, якщо тільки наші серця не остаточно стали твер!
    дими й холодними, як камінь10.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10

    Рукопис 18. 1891.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 15 листопада.
    Там же.
    Там же.
    Там же.
    Рукопис 18. 1891.
    Там же.
    Там же.
    Свідоцтва для Церкви. Т.6. С.272.
    Рев'ю енд Геральд. 1892. 15 листопада.

    Частина XIII

    Використання грошей

    Розділ 60

    БОЖІ УПРАВИТЕЛІ

    Боже право на власність. В основі ділової християнської етики
    і справжнього успіху лежить визнання Божого права на влас!
    ність. Той, Котрий створив усе, є справжнім Господарем. Ми —
    Його управителі. Усе, що маємо, довірено нам Богом, аби ми
    могли користатися ним згідно з Його вказівками. Цей обов’язок
    покладений на всіх людей і стосується всіх сфер людської діяль!
    ності. Визнаємо це чи ні, але ми — управителі, котрих Бог наді!
    лив талантами і здібностями, поставив виконувати призначену
    Ним у світі роботу1.
    Гроші не є нашою власністю. Будинки і землі, картини і меб!
    лі, одяг і предмети розкоші — усе це належить не нам. Ми лише
    мандрівники і подорожні на цій землі. Ми отримуємо як дар усе
    те, що необхідне для нашого здоров’я і життя...
    Земні благословення дані нам ніби в позику, щоб випробува!
    ти нас, дізнатись, чи можна нам довірити вічні скарби. Якщо
    витримаємо Божу перевірку, отримаємо спадщину, яка належа!
    тиме нам, — славу, честь і безсмертя2.
    Ми маємо дати звіт. Якщо б наш народ вкладав у справу Бо!
    жу гроші, довірені йому, зокрема ту частину, яка витрачаєть!
    ся на егоїстичні задоволення, ідолопоклонство, то він зібрав
    би для себе скарби на небесах і виконав саме ту роботу, якої
    потребує Бог. Але подібно до багатого із притчі, чимало
    християн живе в розкошах. Гроші, які Бог довірив їм у пози!
    ку, щоб вони використовували їх для прославлення Його іме!
    ні, ці люди кидають на вітер. Вони не замислюються над тим,
    що їм доведеться дати звіт перед Богом. Їх не турбує думка, що
    незабаром надійде день розплати, коли кожному доведеться
    дати звіт за своє управління3.
    Постійно пам’ятайте: на суді вам буде пред’явлений рахунок,
    доведеться показати, як ви витрачали Божі кошти. Ми багато
    витрачаємо на самозадоволення, потурання своїм примхам, що

    [338!339]

    Розділ 60. Божі управителі

    297

    не приносить жодної користі, а тільки шкоду. Якщо усвідоми!
    мо, що Бог є Подателем усього доброго, що гроші належать Йо!
    му, то ми витрачатимемо їх розумно, за Його святою волею. Світ
    з його звичаями та правилами не буде для нас мірилом, не ви!
    никне бажання пристосовуватись до його звичаїв; ми не дозво!
    лимо, щоб наші бажання керували нами4.
    Ми будемо використовувати гроші так, що вони стануть за!
    собом для духовного вдосконалення, якщо розглядатимо їх як
    священну довіру. Не марнуйте грошей для вдоволення власної
    пихи, марнославства, апетиту чи пристрастей5.
    Мені було показано, що ангел, котрий веде записи, старанно
    відмічає кожний дар, принесений Богові до Його скарбниці; Гос!
    подь бачить кожну копійку, посвячену на Його справу, а також
    те, з яким духом приносяться дари: щиросердно чи вимушено.
    Реєструються і мотиви, що спонукають людину жертвувати6.
    Систематичні пожертвування сім’ї. «Нехай кожний з вас відкла&
    дає в себе і зберігає, скільки дозволяє йому достаток» (1Кор.16:2).
    Кожний член сім’ї, від найстаршого до наймолодшого, може взя!
    ти участь у цій благородній справі.
    План систематичної благодійності* стане для кожної сім’ї
    захистом від спокуси витрачати гроші на непотрібні речі; особ!
    ливо це буде благословенням для багатих людей — збереже їх
    від марнотратства.
    Щотижня всі члени сім’ї повинні згадувати про Божі ви!
    моги і повністю виконувати їх; і коли вони відмовляють собі в
    зайвому, непотрібному, щоб покласти гроші до скарбниці, то!
    ді цінний урок відданості славі Божій знаходить своє місце в
    серці. Раз на тиждень кожний з нас зустрічається віч!на!віч зі
    справами минулого тижня, з тим прибутком, який він міг би
    отримати, якби був заощадливішим, і з коштами, втраченими
    через потурання своїм примхам. Наше сумління, так би мови!
    ти, пробуджується перед Богом і або схвалює, або засуджує
    нас. Якщо ви хочете зберегти душевний спокій і отримати Бо!
    же схвалення, то повинні їсти, пити й одягатися так, щоб це
    було для Його слави7.
    *Такого звичаю дотримувались члени ранньої Церкви, котрі з першого
    дня тижня відкладали свої десятини та пожертвування. (Упорядники).

    298

    Частина ХIII. Використання грошей

    [339!340]

    Божі вимоги — на першому місці. Божі вимоги мають стояти на
    першому місці. Ми не виконуємо Його волю, присвячуючи Йо!
    му те, що залишилося від нашого заробітку після того, як всі
    наші уявні потреби були задоволені. Перш ніж витратити якусь
    частину нашого заробітку, ми повинні відділити і віддати Богові
    ту частку, яку Він вимагає. У старозавітний час на жертівниках
    спалювали жертви подяки, вказуючи цим на вічний борг люди!
    ни перед Богом. Якщо ми маємо успіх у світських справах, то це
    лише тому, що Бог благословляє нас. Частку прибутку віддавай!
    те бідним, а більшу частину — на Божу справу. Якщо віддамо
    Богові те, що Він вимагає від нас, то залишок буде освячений і
    отримає благословення, коли ми будемо ним користуватися. Але
    якщо людина обкрадає Бога, утримуючи те, що Він вимагає, то!
    ді Боже прокляття лежатиме на всьому8.
    Пам’ятайте про нужденних і вбогих. Якщо хочемо своїми ха!
    рактерами уподібнитися до Христа, то повинні позбутися са!
    молюбства. Виконуючи справу, яку Він нам довірив, відда!
    вайте Богові кожну часточку ваших коштів, які можете заоща!
    дити. Ми довідуємося про злидні й потреби інших родин —
    нещасних і стражденних, яким необхідна допомога. Ми дуже
    мало знаємо про страждання людей навколо нас; але якщо ма!
    єте змогу, будьте готові надати негайну допомогу тим, хто опи!
    нився у скрутних обставинах9.
    Марнотратність та придбання предметів розкоші часто не да!
    ють змоги забезпечити вбогих їжею та одягом. Кошти витрача!
    ються на те, щоб задовольнити власну гордість в одязі чи бу!
    динках, меблях чи прикрасах; натомість вони могли б дати по!
    легшення багатьом нещасним родинам. Божі управителі, слу!
    жіть нужденним!10
    Божі ліки від егоїзму і жадібності. Жертвування — плід самоз!
    речення — це чудова допомога тому, хто дає. Воно навчає нас
    досконаліше розуміти діяльність Того, Хто ходив і чинив доб!
    ро, полегшуючи страждання й задовольняючи потреби вбогих11.
    Постійна жертовна доброчинність — Божі ліки від гріхів егоїз!
    му та жадібності, що роз’їдають душу. Бог встановив систему
    благодійності з метою підтримки Його справи й полегшення
    життя стражденних і нужденних. Він постановив, щоб жертов!
    ність стала звичкою, протистояла небезпечному і підступному

    [340!341]

    Розділ 60. Божі управителі

    299

    гріху скнарості. Постійне жертвування завдає нищівного удару
    жадібності. Систематична доброчинність передбачена Богом,
    щоб забрати скарби від скнари та посвятити їх Господеві, Кот!
    рому вони належать...
    Виконання Божого плану систематичної доброчинності ро!
    бить людину щедрішою і кращою. Якщо багатство примножу!
    ється, то навіть побожні люди можуть прив’язатися до нього
    своїм серцем, і чим більше вони матимуть, тим менше віддава!
    тимуть до скарбниці Господньої.
    Так, багатство робить людей егоїстами, а накопичення скар!
    бів — сприятливий грунт для розвитку скупості; ці пороки на!
    бирають сили, якщо їм відводити постійне місце в житті. Богові
    відома ця небезпека, і тому Він посилає засоби, які можуть вбе!
    регти нас від загибелі. Господь вимагає постійної доброчиннос!
    ті, щоб сила звички робити добро подолала протилежну звичку
    — скнарість12.
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12

    Виховання. С.137.
    Лист 8. 1889.
    Лист 21. 1898.
    Лист 8. 1889.
    Там же.
    Свідоцтва для Церкви. Т.2. С.518!519.
    Там же. Т.3. С.412.
    Там же. Т.4. С.477.
    Рукопис 25. 1894.
    Рев'ю енд Геральд. 1896. 8 грудня.
    Порадник для молоді. 1907. 10 вересня.
    Свідоцтва для Церкви. Т.3. С.548.

    Розділ 61

    ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ
    СІМЕЙНИХ ФІНАНСІВ

    Гроші — благословення або прокляття. Гроші не обов’язково
    можуть бути прокляттям. Вони мають велике значення, бо як!
    що їх правильно використовувати, то принесуть користь у спра!
    вах і стануть благословенням для тих, хто бідніший за нас. Але
    марнотратність і нерозумне використання... роблять гроші пас!
    ткою для того, хто ними користується. Хто витрачає кошти зад!
    ля задоволення гордощів і честолюбства, робить їх прокляттям,
    а не благословенням. Гроші постійно випробовують наші серця.
    Хто прагне придбати більше, ніж цього вимагають його реальні
    потреби, повинен шукати мудрості та благодаті, щоб пізнати влас!
    не серце й старанно берегти його, аби не створювати собі уявних
    потреб і таким чином не стати невірним управителем, марно вит!
    рачаючи довірений Господом капітал.
    Якщо ми любимо Бога понад усе, то все дочасне посідає в
    нашому серці лише те місце, яке йому належить. Коли ми покір!
    но й щиро шукатимемо знання, яке зробить нас здатними пра!
    вильно використовувати майно, дане Господом, то отримаємо
    мудрість згори. Якщо людина прислухається до бажань власно!
    го серця, плекає думку про те, що гроші можуть принести щастя
    без Божого благословення, тоді гроші перетворюються на тира!
    на, який поневолює людину. Вона починає покладатися на них,
    шанувати їх і поклонятися як ідолу. На жертівник цього ідола
    покладається честь, істина, справедливість і праведність. По!
    веління Божого Слова відкидаються, а світські звичаї та правила,
    запроваджені царем, що зветься мамона, стають панівною силою!1
    Власний будинок — гарантія безпеки. Якби люди постійно дот!
    римувалися законів, даних Богом, то наскільки змінився б стан
    світу в моральному, духовному й матеріальному плані. Егоїзм і
    зарозумілість не виявляли б себе, як це трапляється тепер, але
    кожний з ніжністю піклувався би про щастя й добробут інших...

    [342!343]

    Розділ 61. Принципи використання сімейних фінансів 301

    Убогіші верстви суспільства не перебували би під залізною п’ятою
    гнобителів!багатіїв; люди не були би поневоленими настільки,
    щоб інші думали й складали плани замість них як у матеріаль!
    них, так і в духовних питаннях, але були би незалежними в своїх
    міркуваннях і діях.
    Усвідомлення того, що людина є власником, володіє, нап!
    риклад, будинком, мало б викликати палке бажання вдоскона!
    лювати себе, вчитися мистецтву планування, виявляти винахід!
    ливість. В такому разі діти привчалися б до працьовитості та ощад!
    ливості, інтелект їх ставав би набагато вищим. Тоді люди почу!
    вали б себе людьми, а не рабами, могли би повернути собі втра!
    чене почуття гідності й моральної незалежності2.
    Переконуйте віруючих залишати міста й оселятись у сільсь!
    кій місцевості, де вони зможуть придбати невеличку ділянку
    землі, влаштувати домівку собі й дітям3.
    Будьте обережні з продажем будинків. Деякі бідні люди пишуть
    до мене, щоб отримати пораду з приводу того, чи повинні вони
    продавати свої будинки й віддавати виручені гроші на Божу
    справу. Вони говорять, що заклики до пожертвування хвилю!
    ють їхні душі й вони бажають зробити щось для Господа, Кот!
    рий зробив для них усе. Таким я хочу сказати: не обов’язково
    продавати свої невеликі будиночки вже зараз; лише прийдіть до
    Бога. Господь неодмінно почує ваші щирі молитви, в яких ви
    просите мудрості, щоб зрозуміти свій обов’язок4.
    Бог не закликає нині Свій народ продавати будинки, які пот!
    рібні для житла, але якщо ті, що мають добробут, не почують
    Його голосу, не відокремляться від світу і не жертвуватимуть
    для Бога, то Він пройде повз них і покличе тих, котрі бажають
    зробити для Ісуса все, — навіть продати свої будинки, якщо цьо!
    го вимагатимуть потреби Божої справи5.
    Незалежність, гідна похвали. Існує незалежність, що гідна
    похвали. Бажання носити свої тягарі та не їсти чужого хліба є
    добрим бажанням. Бажання бути самостійним викликане
    благородними прагненнями. Виховуйте у собі працьовитість
    й ощадливість6.
    Планування бюджету. Чимало людей не навчилися планувати
    свої витрати так, щоб не виходити за межі прибутку. Вони не
    вчаться пристосовуватися до обставин і постійно позичають гро!

    302

    Частина ХIII. Використання грошей

    [343!344]

    ші, поки не потрапляють у борги настільки, що занепадають
    духом і розчаровуються7.
    Ведіть записи видатків. Схильність догоджати собі в усьому,
    а також відсутність почуття міри та недосвідченість дружини
    й матері постійно виснажують сімейну скарбницю. Водночас
    господиня думає, нібито робить усе найкращим чином, бо не
    була навчена обмежувати свої бажання і забаганки дітей, не
    опанувала мистецтвом раціонального ведення домашнього
    господарства. Тому для утримання деяких сімей іноді потріб!
    но вдвічі більше коштів, ніж для інших сімей, які налічують
    таку саму кількість членів.
    Нехай усі навчаться робити підрахунки. Дехто нехтує цією
    справою, вважаючи її несуттєвою, але це не так. Необхідно вес!
    ти точний запис усіх видатків8.
    Зло марнотратства. Господь показав мені, до якого зла може
    призвести звичка марнувати гроші, аби я могла переконати
    батьків привчати своїх дітей до суворої економії. Навчайте їх,
    що кошти, витрачені на те, без чого можна обійтись, витрачені
    надаремно9.
    Коли ви схильні до марнотратства, рішуче намагайтеся поз!
    бутися цієї звички. Якщо не зробите цього, то станете банкро!
    том для вічності. Навички ощадливості, працьовитості та помір!
    кованості є кращим скарбом для ваших дітей, ніж багатий посаг.
    Ми є мандрівниками і подорожніми на землі. Тож не будемо
    марнувати кошти на задоволення забаганок, які не до вподоби
    Богові. Гідно представляйте свою віру, обмежуючи бажання10.
    Докір батькам4марнотратцям. Ви не знаєте, як ощадливо вико!
    ристовувати гроші і не вчитеся узгоджувати свої бажання з при!
    бутками... Ви прагнете грошей, аби розтринькувати їх як зама!
    неться. Така наука і приклад стали прокляттям для ваших дітей.
    Як мало їх цікавлять принципи! Вони все частіше забувають про
    Бога, все менше бояться викликати Його гнів, стають дедалі не!
    терпимішими до обмежень. Чим легше здобуваються гроші, тим
    менше вдячності до Бога відчуває людина11.
    Родині, яка живе не за своїми достатками. Стережіться, щоб ваші
    видатки не перевищували прибутків. Обмежуйте свої бажання!
    Шкода, що у витрачанні коштів ваша дружина подібна до
    вас, тому й не може бути вашою помічницею, щоб планувати

    [344!345]

    Розділ 61. Принципи використання сімейних фінансів 303

    дрібні витрати, запобігаючи більшим. У вашій сім’ї постійно
    здійснюються витрати, в яких немає жодної необхідності. Ва!
    шій дружині подобається одягати дітей невідповідно до своїх
    достатків, а це формує їхні смаки та звички, робить їх марнос!
    лавними й пихатими. Якби ви засвоїли урок ощадливості та
    побачили небезпеку для себе, своїх дітей і для справи Божої у
    марнуванні коштів, то набули би досвіду, необхідного для вдос!
    коналення християнського характеру. Якщо ви не матимете
    такого досвіду, ваші діти отримають неправильне виховання
    на все життя...
    Я не закликаю вас накопичувати гроші — це було б важко
    для вас, але раджу обом витрачати гроші обережно; нехай ваш
    щоденний приклад буде для дітей уроком поміркованості, са!
    мовідданості й ощадливості. Вони мають потребу у вихованні
    словом і прикладом12.
    Ощадлива сім’я. Мені було показано, що ви, брате мій і сестро
    моя, повинні багато чому навчитися. Ви живете невідповідно до
    своїх достатків. Ви не вчитесь ощадливості. Хоча заробляєте
    багато, проте не знаєте, як витрачати гроші, щоб їх вистачило
    надовго. Ви покладаєтесь на свій смак і апетит, але не на розваж!
    ливість. Часом витрачаєте кошти на таку їжу, якої не можуть
    собі дозволити ваші брати. Гроші зникають з вашої кишені душе
    швидко... Вам обом необхідно засвоїти науку ощадливості13.
    Батьки повинні навчитися жити за своїми достатками. Сло!
    вом і прикладом вони мають навчати своїх дітей самозречен!
    ню. Обмежуйте свої бажання, робіть їх скромними, аби знай!
    шовся час для інтелектуального вдосконалення й піднесення
    духовної культури14.
    Догоджання не є виявом любові. Не привчайте дітей думати,
    що ваша любов до них повинна виявлятись у догоджанні їхній
    зарозумілості, марнотратству та бажанню похизуватися перед
    іншими. Нині не час придумувати способи витрачання грошей.
    Використовуйте свою винахідливість, щоб жити більш ощадно15.
    Ощадливість поєднується зі щедрістю. Природною властивістю
    сучасної молоді є зневажливе ставлення до ощадливості, яку во!
    ни вважають скнарістю й обмеженістю. Проте ощадливість по!
    єднується з широкими ліберальними поглядами і думками. Не
    може бути справжньої щедрості там, де її не виявляють насправ!

    304

    Частина ХIII. Використання грошей

    [345!346]

    ді. Нехай же ніхто не вважає, що вчитися ощадливості приниз!
    ливо; навпаки, треба знаходити якнайкраще застосування на!
    віть крихтам16.
    Iнша крайність — нерозумна економність. Ми не виявляємо ша!
    ни до Бога, коли нехтуємо власним здоров’ям або завдаємо йому
    шкоди, внаслідок чого стаємо непридатними для служіння Йо!
    му. Турбота про здоров’я, забезпечення родини смачною і по!
    живною їжею — це першорядні обов’язки голови сім’ї. Краще
    мати недорогий одяг і меблі, ніж обмежувати себе в харчуванні.
    Деякі господарі заощаджують на харчуванні сім’ї, аби
    влаштувати багатий прийом для гостей. Це нерозумно. Гос!
    тей приймайте просто, натомість потребам сім’ї приділяйте
    найбільшу увагу.
    Нерозумна економність і штучно надумані звичаї часто пе!
    решкоджають виявити гостинність там, де вона необхідна і мо!
    же принести благословення. Сім’ю необхідно забезпечити про!
    дуктами так, щоб можна було прийняти несподіваного гостя, не
    обтяжуючи господиню дому додатковими приготуваннями17.
    Економність ніколи не повинна призводити до того, щоб хар!
    чування стало мізерним і бідним. Передусім діти!учні повинні
    мати здорову їжу в достатній кількості. Але нехай ті, що готують
    їжу, збирають і залишки, аби "нічого не пропало" (Йоан 6:12) на!
    даремно18. Економність відрізняється від скнарості; витрачайте
    кошти розумно, оскільки на нас чекає велика робота19.
    Подбайте про вигоди, аби полегшити працю дружини. Сім’я бра!
    та Е. живе за принципом найсуворішої економії... Брат Е. свідо!
    мо вирішив не будувати зручного сараю на дрова і навіть кухні
    для своєї великої сім’ї, бо не вважав за слушне витрачати гроші
    для особистої вигоди в той час, як справа Божа потребує коштів
    для просування вперед. Я намагалася пояснити йому: для здо!
    ров’я і морального добробуту дітей необхідно, щоб він зробив
    свою домівку затишним місцем і передбачив зручності для по!
    легшення праці своєї дружини20.
    Гроші на особисті витрати дружини. Допомагайте одне одному,
    не вважайте за благо міцно тримати в руці гаманець, відмовляю!
    чи дружині в коштах21.
    Щотижня давайте дружині певну суму грошей, дозволяючи
    робити з ними все, що їй до вподоби. Ви не даєте їй змоги вияви!

    [346!347]

    Розділ 61. Принципи використання сімейних фінансів 305

    ти свій такт і смак лише тому, що не маєте справжнього уявлен!
    ня про становище дружини в родині. Ваша дружина має чудове,
    урівноважене мислення22.
    Частину ваших грошей віддавайте дружині. Нехай вони бу!
    дуть її особистими грошима, аби вона могла витрачати їх так,
    як їй заманеться. Дозволяйте їй витрачати кошти, які сама за!
    робила, як вона вважає за потрібне. Якщо виділяти їй певну
    суму грошей, якими вона може розпоряджатися, не зазнаючи
    при цьому критики, то це позбавить її великого тягаря, що
    пригнічував її свідомість23.
    Шукайте зручності і здоров’я. Брат П. не витрачає коштів роз!
    судливо. Бажання та думки його дітей справляють на нього
    більший вплив, ніж здоровий глузд. Він не провадить необ!
    хідного обліку коштів, що потрапляють до його рук, не витра!
    чає їх обачливо на придбання лише необхідних речей, від яких
    залежить здоров’я. Вся сім’я повинна вдосконалюватися в
    цьому напрямі. Родина потребує багато чого для вигоди і ком!
    форту. Відсутність належного ладу й системи ведення сімей!
    них справ призводить до згубних наслідків і великих втрат24.
    Ми не можемо зробити своє серце чистим і святим, зодягаю!
    чись у лахміття або позбавляючи свою родину всього того, що
    створює затишок і зручності25.
    Бог не вимагає, щоб Його народ позбавляв себе найнеобхід!
    нішого для здоров’я та зручності, але не схвалює екстравагант!
    ності, безвідповідального використання коштів і бажання по!
    хизуватися перед іншими людьми26.
    Вчіться приберегти і розумно витратити. Ви маєте знати, коли
    слід приберегти, а коли витратити гроші. Ми не зможемо бути
    послідовниками Христа, якщо не зречемося власного «я» та не
    візьмемо свій хрест... Будьте чесні в розрахунках з іншими; ін!
    коли варто підібрати спущені петлі светра,