• Название: Емоції і почуття
  • Автор: Suldik

1

Тема № 7. Характеристика емоцій особистості
1. Поняття про емоційне реагування
2. Види емоційного реагування
3. Види емоцій
4. Загальне уявлення про почуття
5.Емоційні властивості людини
6. Роль емоцій в житті особистості
Повідомлення:
1. Використання емоційних прийомів для оптимізації
навчання учнів
2.Способи опанування страхами
3. Профілактика емоційного вигорання в педагогів
4.Методики для діагностики емоційної сфери особистості
1. Поняття про емоційне реагування.
Різнобічні дослідження емоцій описані у працях В.К.Вілюнаса, Б.І.Додонова, К.Ізарда,
Є.П.Ільїна, Л.І.Кулікова, Д.Ліндслі, Я.Рейковського, П.В.Сімонова, П.Фресса, А.Я.Чебикіна,
П.М.Якобсона та інших вчених. Але до цього часу проблема емоцій залишається загадковою
і багато в чому неясною. І досі, як відомо, немає загальноприйнятого чіткого визначення
емоцій. В цілому можна констатувати відсутність в сучасній психології єдиної
загальноприйнятої теоретичної концепції, що трактує емоції як особливий клас психічних
явищ, які відрізняються від когнітивних. У житті під емоціями розуміють різноманітні
реагування людини – від тонких відтінків настрою до бурхливих зривів пристрасті.
Емоційне реагування – це інтегральна реакція організму на впливи зовнішнього і
внутрішнього середовища, яка проявляється в суб’єктивних переживаннях, в специфічних
рухових реакціях і неспецифічних змінах в діяльності внутрішніх органів.
Отже, за всієї різноманітності проявів емоційного реагування, в них можна виділити
три основних компоненти – суб’єктивні переживання, рухові реакції та зміни в діяльності
внутрішніх органів.
Суб’єктивні переживання (радість, любов, страх, гнів, сум і ін.) відображають
ставлення людини до значущих ситуацій. Це ставлення проявляється в оцінці ситуацій,
важливих для життєдіяльності людини. Людина ставиться до ситуації як до приємної чи
неприємної, безпечної чи небезпечної, корисної чи не корисної, значущої чи не значущої і
т.д., тобто оцінює її. Емоційне реагування – це прагнення особистості до об’єкта чи відраза
до нього, які виникають в результаті оцінки цього об’єкта як хорошого чи поганого для неї.
Суб’єктивні переживання – це вищий рівень прояву інтегральної реакції. Вони погано
піддаються внутрішньому контролю і управлінню.

2

Отже, емоційне реагування є суб’єктивним переживанням ставлення людини до
значущих ситуацій. Таке ставлення проявляється в оцінці цих ситуацій.
Рухові реакції – це міміка, жести, сміх, плач, поза, зміна інтонацій і ін. Вони є мовою
людських почуттів, засобом прояву не стільки думок, скільки емоцій. Вони більш менш
піддаються контролю. Говорячи словами Ч.Дарвіна, якщо “вираз – це мова емоцій”, то рух
м’язів обличчя можна вважати азбукою цієї мови. На його думку, прояв емоцій в жестах і
міміці є результатом еволюційного процесу. Міміка завжди емоційна і в першу чергу є
відображенням почуттів людини, яка говорить. Виразні рухи – це компонент емоцій,
зовнішня форма їх існування та прояву.
Зміни в діяльності внутрішніх органів. Емоційне реагування активізує діяльність
вегетативної нервової системи, яка в свою чергу впливає на ендокринну та нервовогуморальну систему. Це проявляються у змінах складу крові, кровообігу, дихання,
травлення, терморегуляції, виділенні тощо. Наприклад, під час емоційного реагування у
людини змінюється електрична активність м’язів обличчя, мозку, частота пульсу. Яким не
було б емоційне реагування – сильним чи слабким, воно завжди викликає фізіологічні зміни
в організмі людини, і ці зміни інколи настільки серйозні, що ними нехтувати не можна.
Негативні емоційні реагування навіть можуть привести до психосоматичних розладів.
Результати досліджень в галузі нейрофізіології свідчать, що довготривале негативне
емоційне реагування впливає на імунну систему, знижує опір хворобам. Так, наприклад, якщо
людина протягом довгого часу зла, тривожна чи депресивна, в неї більше шансів захворіти
інфекційними хворобами. Причиною цього є зниження імунітету, і, як наслідок,
розмноження вірусної інфекції. Зміни в діяльності внутрішніх органів практично не
піддаються регуляції і контролю з боку людини.
Емоційне реагування характеризується знаком (позитивні, негативні та амбівалентні
переживання), впливом на поведінку і діяльність (стимулюючі чи гальмуючі реагування),
інтенсивністю (глибиною переживань і величиною фізіологічних змін), тривалістю
протікання (короткотривалі і довготривалі переживання), предметністю (ступенем
усвідомлення і зв’язком з конкретним об’єктом).
Знак. За знаком емоційне реагування є позитивним, негативним і амбівалентним
(умовно характеризується знаком „+” , „-” та невизначеним знаком). Наприклад, до
позитивних емоційних реагувань можна віднести радість, захоплення, любов, насолоду, а до
негативних - сум, гнів, агресія і ін. Позитивне емоційне реагування виникає тоді, коли в
людини задовольняються потреби, а негативне – коли не задовольняються. Позитивні емоції
сприяють конструктивній взаємодії людини з іншими людьми, а також з ситуаціями і

3

об’єктами. Негативні емоції, навпаки, переживаються як шкідливі і такі, що важко
переносяться, пробуджують реакцію відсторонення і не сприяють конструктивній
взаємодії. Слід відзначити, що такий поділ емоційного реагування багато в чому умовний і
не завжди відповідає позитивній чи негативній ролі емоцій для даної людини в конкретній
ситуації. Наприклад, страх відносять до негативного емоційного реагування. Але він,
безумовно, має позитивне значення і навіть може приносити людині задоволення. К.Ізард
відмічає позитивну роль і такої негативної емоції, як сором, а радість у вигляді зловтіхи
може принести таку ж шкоду, як і гнів.
Амбівалентне емоційне реагування характеризуються невизначеністю знаку. Його не
можна віднести ні до позитивних, ні до негативних. Воно може поєднувати в собі
суперечливі (негативні і позитивні) емоції одночасно. Наприклад, здивування, ревнощі,
сумнів і ін.
Вплив на поведінку і діяльність. Емоційне реагування може активно чи пасивно
впливати на поведінку і діяльність, в залежності від того, як

мобілізуються резерви

організму. Тому говорять про стенічні та астенічні емоції (від грецького “стенос” - сила).
Страх може проявлятися активно (людина біжить від джерела страху) і пасивно (замирає від
страху), радість може бути бурхлива і тиха. Розсердившись, людина може гарячкувати, а
може лише нахмуритися.
Інтенсивність

характеризується

силою

протікання

емоційного

реагування.

Розрізняють емоційне реагування низької інтенсивності, наприклад, настрій, та високої
інтенсивності, наприклад, афект. Високий ступінь позитивного емоційного реагування
називається блаженством. Так, людина переживає блаженство, гріючись біля вогню після
довгого перебування на морозі чи, навпаки, п’ючи холодну воду в жарку погоду. Найвища
ступінь позитивного емоційного реагування називається екстазом. Це може бути релігійний
екстаз, екстаз шаманів тощо. Екстаз захоплює всю свідомість людини, стає домінуючим,
завдяки чому в суб’єктивному сприйманні зникає зовнішній світ, і людина знаходиться поза
часом і простором. Найвища ступінь негативного емоційного реагування називається
стражданням.
Тривалість емоційного реагування визначається часом його прояву. Воно може бути
різної тривалості: від миттєвих переживань до станів, які тривають годинами і днями.
Емоційне реагування (гнів, радість, сум, страх і ін.) може протікати у вигляді емоційного
відгуку (швидке і неглибоке переживання, яке не здатне змінити емоційний стан людини), чи
емоційного вибуху, тобто афекту (емоційна реакція, яка швидко розвивається і має високу
інтенсивність та ослаблений вольовий контроль).

4

Є. Д. Хомська виділяє три види емоційних явищ за їх тривалістю. Це емоційна
реактивність (короткочасна реакція на емоційні стимули), емоційний стан (більш тривалі
зміни в роботі емоційних систем) та емоційно-особистісні властивості (постійно присутні у
людини емоційні якості, що визначають її поведінку).
Предметність емоційного реагування – це усвідомлення особистістю того, який об’єкт
викликає це реагування. Людина захоплюється і обурюється, журиться чи гордиться
обов’язково кимось чи чимось. Приємним чи неприємним буває щось, якийсь об’єкт, який
людина сприймає, уявляє, чи про який мислить.

1.2. Види емоційного реагування.
До видів емоційного реагування належать емоційний тон відчуттів, емоційний тон
вражень, власне емоції, афекти, настрої, стреси, почуття та інші.
Емоційний тон відчуттів і вражень.
Емоційний тон відчуттів – це емоційне реагування людини на властивості предметів
і явищ, які безпосередньо діють на органи чуття. Він пов’язаний з переживанням
задоволення чи незадоволення в процесі відчуттів. Це контактний вид емоційного
реагування, яке відрізняє його від інших видів. Для емоційного тону відчуттів характерне
реагування на окремі властивості об’єктів чи явищ: приємний чи неприємний запах хімічної
речовини чи смак продуктів; приємні чи неприємні звуки, поєднання кольорів, яке дратує чи
радує око. Так, жовтий колір викликає веселий настрій, голубий – приємний, але холодний,
зелений заспокоює, а фіолетовий викликає меланхолію. Високі тони задають веселий тон, а
низькі – серйозний і святковий. Н.Н.Ланге здійснив порівняльний аналіз відчуттів і
емоційного тону відчуттів (див. таблиця 1). Емоційний тон виражається в задоволенні чи
незадоволенні. Так, біль – це відчуття, а страждання, яке виникає під його впливом, це
емоційний тон відчуттів.
Таблиця 1
Відчуття

Емоційний тон відчуттів

Нейтральне, байдуже

Емоційно забарвлене: приємно – неприємно

Залежить від будови периферійного органу

Однорідний, не залежить від будови органа

чуття

чуття

Має об’єктивний характер (солодке для будь-

Має суб’єктивний характер: те, що одній

якої людини солодке)

людині приємне, іншій – неприємне.

5

Є первинним і самостійним феноменом

Не виникає самостійно, а в його основі
лежить відчуття

Стає чіткішим і зрозумілішим, коли на нього

Характерна неясність і розпливчатість, а під

звертають увагу

час звернення на нього уваги, стає не яснішим,
а слабшим і навіть зовсім зникає.

Функції емоційного тону відчуттів. Орієнтувальна функція полягає в повідомленні
організмові про те, шкідливий чи ні той, чи інший вплив, бажаний він, чи від нього слід
позбавитися. Почуття задоволення веде за собою підвищення життєдіяльності, дій,
спрямованих на збереження і посилення приємного враження, а незадоволення і страждання,
навпаки, знижує життєдіяльність і викликає захисні дії.
Функція забезпечення зворотного зв’язку полягає в повідомленні людині і тварині, що
наявна біологічна потреба задоволена чи незадоволена (і тоді виникає позитивний емоційний
тон – задоволення, чи негативний емоційний тон – незадоволення).
Емоційний тон вражень

- це емоційне реагування, яке викликається не самими

об’єктами, а уявленнями про них. Емоційний тон задоволення чи незадоволення, насолоди
чи огиди може супроводжувати не лише відчуття, а й враження людини про процеси
сприймання, уявлення, інтелектуальну діяльність, спілкування, пережиті емоції тощо. Якщо
емоційний тон відчуттів – це фізичне задоволення - незадоволення, то емоційний тон
вражень – естетичне задоволення чи незадоволення. Саме ця обставина дає основу ділити
емоції на позитивні (пов’язані з задоволенням) і негативні (пов’язані з незадоволенням),
тобто визначати їх знак. Емоційний тон вражень – це знак емоцій. Він може бути складовою
емоцій і не зводиться до конкретної емоції. Наприклад, страх може викликати не лише
негативні переживання, а й позитивні. Можна отримувати задоволення і від суму. Таким
чином, емоція одна, а емоційний тон різний. Тому віднесення задоволення і відрази до
емоцій, на думку Є.П.Ільїна, не є правомірним.
Отже, емоційний тон відчуттів – це нижчий рівень емоційного реагування, що виконує
функцію біологічної оцінки впливів на організм подразників через виникнення задоволення
чи незадоволення. Він є наслідком уже наявного психічного процесу - відчуття. Тому для
виникнення емоційного тону відчуттів необхідний контакт з подразником.
Емоційний тон вражень є наступним кроком в розвитку емоційного реагування. Він
пов’язаний з соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку, не вимагає для
свого виникнення безпосереднього фізичного контакту з подразником, але зберігає ті ж
функції, що і емоційний тон відчуттів.

Емоційний тон відчуттів і вражень володіє значно більшою інертністю,

6
ніж саме відчуття чи будь-який образ сприймання. При спрямуванні уваги на враження воно посилюється, що дає
можливість “смакувати” задоволенням. І, навпаки, при відволіканні уваги задоволення стає непомітним.

Емоція.
Емоція (від лат. еmovere – збуджувати, хвилювати) розуміється як переживання,
душевне хвилювання. Є різні визначення емоцій. Наведемо приклади деяких з них.
Емоції - це переживання людиною в даний момент свого відношення до чогось чи до
когось (до наявної чи майбутньої ситуації, до інших людей, до самої себе і т.д.). Це
відношення проявляється в оцінці ситуацій.
Емоції – це психічні процеси, які протікають у формі переживань і відображають
особистісну значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій, важливих для
життєдіяльності людини (А.Г.Маклаков).
Складність розуміння емоцій полягає

в тому, що, даючи їм визначення, автори

відносять їх до одного з класів емоційного реагування (емоційний тон, настрій, афект і ін.).
Поряд з цим, для емоцій характерні такі відмінні ознаки:
- чітко виражена інтенсивність (досить виражене переживання людиною радості, горя,
страху і т.д.);
- обмежена тривалість; емоція триває відносно недовго, її тривалість обмежена часом
безпосередньої дії причини чи часом спогадів про неї;
- усвідомленість причин її появи;
- зв’язок її з конкретним об’єктом, обставиною; емоція не має дифузного характеру,
властивого настрою; людина переживає радість, задоволення від прослуховування
конкретного музичного твору, від читання конкретної книги, від зустрічі з конкретною
людиною, від придбання конкретної речі тощо;
- полярність; будь-якій емоції є протилежна емоція. Емоції протилежні одна одній за
якістю переживань, утворюють пари: радість і сум, любов і ненависть, насолода і відраза.
Але всі ці ознаки характерні і для емоційного тону, хоч є певні відмінності. Опишемо ці
відмінності.
1.Емоція – це більш високий рівень емоційного реагування, ніж емоційний тон. У
порівнянні з емоційним тоном вона має ряд переваг, тому і відіграє важливішу роль в житті
людини.
2.Емоція – це реагування на ситуацію, а не на окремий подразник. Можна заперечити:
хіба дитина не радіє з приводу того, що їсть цукерку? Звичайно радіє, але радість в неї
виникає раніше, при отриманні цукерки, тобто з причини оцінки ситуації, яка задовольняє її
потреби, бажання, а не з приводу приємних смакових відчуттів. Приємні смакові відчуття

7

(емоційний тон відчуттів) лише підкріплює емоцію, дозволяє продовжити її. Можна
заперечити також, що і неприємний емоційний тон відчуттів приводить до емоції (сильний
біль – до страху, довготривала скреготня по металу – до злості і т.д.), тобто, емоція виникає
на окремий подразник. Але і тут емоція виникає при оцінці ситуації (сильний біль загрожує
неприємністю, сильне скреготання невизначеністю - скільки це буде тривати), тобто вона
пов’язана з прогнозом майбутнього, а не з тим, що людина відчуває зараз. Таким чином,
людина оцінює ситуацію, що створюється цим подразником, і реагує виникненням емоції на
цю ситуацію, а не на сам подразник.
3.Емоція – це часто завчасна реакція на ситуацію і її оцінка. Під впливом емоції людина
реагує на контакт з подразником, який ще не відбувся. Таким чином, емоція виступає в
якості механізму передбачення значущості для людини тієї чи іншої ситуації.
4.Емоція – це диференційована оцінка різних ситуацій на відміну від емоційного тон у,
який дає узагальнену оцінку (подобається – не подобається, приємно – неприємно).
5.Емоція – це не лише спосіб оцінки ситуації, яка відбудеться, але й механізм завчасної
і адекватної підготовки до неї за рахунок мобілізації психічної і фізичної енергії. Такого
механізму емоційний тон немає.
6.Емоція як і емоційний тон – це механізм закріплення позитивного і негативного
досвіду. Виникаючи при досягненні чи недосягненні цілі, вона є позитивним чи негативним
підкріпленням поведінки і діяльності.
Щоб краще зрозуміти відмінність емоцій від емоційного тону відчуттів, порівняємо їх
характеристики (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Емоційний тон відчуттів
Виникає як оцінка відчуттів
Виникає

тільки

при

Емоція
Виникає як оцінка ситуації

безпосередньому Може

контакті з подразником

бути

попереджуючи

і

дистантною,
про

завчасно

корисність

чи

шкідливість стимулу
Має локалізацію за місцем виникнення Не має внутрішньої локалізації
відчуттів
Виникає без потреби

Частіше всього виникає у зв’язку з
потребою і її задоволенням

Однакове переживання за різних відчуттів

Переживання специфічне у відповідності з
ситуацією

Не здійснює мобілізуючого впливу

Здійснює мобілізуючий вплив

8

Характеристика емоцій
Універсальність - це незалежність емоцій від виду потреби і специфіки діяльності, в
якій вони виникають. Надія, тривога, радість, гнів і інші емоції можуть виникнути під час
задоволення будь-якої потреби.
Динамічність емоцій полягає у фазовості їх протікання, тобто в наростанні напруги і в
її спаді. Емоційна напруга наростає в ситуації очікування: чим ближче подія, тим сильніша
напруга. Це ж спостерігається під час безперервної дії на людину неприємного подразника.
Зниження напруги наступає при здійсненні події. Воно протікає як полегшення,
умиротворення чи повне безсилля.
Домінантність. Сильні емоції мають здатність притупляти протилежні собі емоції, не
допускати їх в свідомість людини. Будучи дуже засмученою людина, не розсміється
раптовому жарту; знаходячись в піднесеному настрої, вона вже не захоче слухати
вульгарності.
Сумація і закріплення. Емоції, які пов’язані з одним і тим же об’єктом, сумуються
протягом життя, що приводить до збільшення їх інтенсивності, закріпленню почуттів, в
результаті чог