• Название:

    ЛЕКЦІЯ 4

  • Размер: 0.33 Мб
  • Формат: PDF
  • или
  • Название: Лекція № 2

Лекція № 4.
Тема: Правовий статус дитячо-молодіжних організацій України.
План.
1. Міжнародні підходи до формування молодіжної політики в світі.
2. Державна молодіжна політика в Україні: її суть та особливості.
3. Нормативно-правова база регулювання діяльності молодіжних та дитячих
громадських організацій.
4. Статут – як складова регулятивної підсистеми молодіжного руху.
МІЖНАРОДНІ
ПІДХОДИ
ДО
ФОРМУВАННЯ
МОЛОДІЖНОЇ
ПОЛІТИКИ В СВІТІ.
В Україні у 80-х роках відбулася зміна у філософії від ідеалів суспільства
загальної благодаті до підвищення особистої відповідальності. З’явилося
розуміння того, що молодь не можна розглядати як єдину однорідну групу і що
до неї необхідно застосовувати індивідуальні та гнучкі підходи. Це породило
тенденцію до децентралізації у формуванні молодіжної політики з
делегуванням відповідальності місцевим органам влади і залученням до цієї
роботи місцевих молодіжних організацій.
Кожна країна має свої підходи політичні засоби стосовно молоді. Проте в
цілому виділяють два основні підходи, зокрема:
- Реактивний
- Проактивний
Зауважимо, що на практиці ці два підходи можуть застосовуватися у
сукупності з метою формування цілісної стратегії, розглянемо кожний із
зазначених підходів.
Реактивний підхід передбачає, що держава реагує на проблеми а молодь (у
політичному розумінні) стає ненадійною частиною суспільства (електорату).
Політичні заходи носять патерналістський характер (від латинського
батьківський) – це є показна благодійність, удаване піклування про потреби
молодих людей. Метою цього підходу є визначення для молоді пануючих
суспільних норм. У якості лише „надзвичайного” засобу може бути ефективним
стосовно наявних або виникаючих потреб вразливих груп молодого населення.
Проблема полягає в тому, що реактивні політичні заходи здійснюються
відокремлено, не утворюючи послідовної системи та стратегії.
Проактивний підхід, якому віддається перевага в останні роки, тісно
пов’язаний із дискусіями про долю молоді. Він передбачає такі заходи, які б
дозволили молодим людям застосовувати свої здібності і брати участь у
розвитку суспільства в тому числі у галузях і сферах, які безпосередньо
стосуються їхніх інтересів. Це означає, що молодь безпосередньо залучається
до розробки і втілення молодіжної політики.
Відзначимо, що в Західній Європі все ширше визначається необхідність
державної молодіжної політики, яка включала б конкретні заходи і програми,
що здійснюються на місцевому рівні, тому що молоді люди є досить
неоднорідною групою, що постійно змінюється, отже запропоновані їм
1

програми повинні відображати цю неоднорідність та залучення самих різних
груп молоді – а це найефективніший на місцевому рівні.
ДЕРЖАВНА МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ ЇЇ СУТЬ ТА
ОСОБЛИВОСТІ.
Державна молодіжна політика складається із ряду документів. Перший
нормативний документ щодо молодіжної політики в Україні: Декларація „Про
загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15 грудня 1992
року. У цьому законі проголошено, що державна молодіжна політика в Україні
є пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави і вона
здійснюється в інтересах молодої людини, та з урахуванням можливостей
України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і
світового досвіду державної підтримки молоді.
Отже державна молодіжна політика – це система діяльності держави щодо
конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в
законодавчій, виконавчій, судовій сферах.
Мета державної молодіжної політики – створення соціально-економічних,
політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого
самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді,
реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах
суспільства.
Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від
15 до 28 років, незалежно від походження соціального і майнового стану,
расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії,
роду і характеру занять. Молодіжна політика держави розглядається як
політика і як практична діяльність таких суб’єктів як: держава, її органи, що
реалізують таку політику; політичні партії, громадські рухи, об’єднання
громадян; самі молоді люди. Державна політика стосовно молодіжних
громадських організацій має певні завдання, напрямки, а також механізм її
формування та реалізації. У Декларації „Про загальні засади державної
молодіжної політики в Україні” вказано 5 основних завдань, і 2 із них прямо
торкаються молодіжного та дитячого руху. Отже завдання державної
молодіжної
політики
щодо
молодіжних
громадських
організацій
сформульовано наступним чином:
– створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних
гарантій щодо діяльності молодіжних організацій для повноцінного
соціального становлення та розвитку молоді;
– координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, які
працюють з молоддю.
У цьому ж документі розглядається 7 головних принципів державної
молодіжної політики, четвертий стосується саме молодіжного руху, а саме:
розвиток молодіжної ініціативи, молодіжного руху, підвищення рівня участі
молодих людей у громадсько-політичному житті. Даний документ дає
характеристику реалізації державної молодіжної політики в різних сферах
життєдіяльності молоді (у соціально-економічній сфері, соціально-політичній
2

сфері, в галузі освіти і культури, у сімейно-побутовій сфері). Ми відповідно
зупинимося на державній молодіжній політиці стосовно молодіжних
організацій. Держава і її органи на місцях повинні підтримувати і стимулювати
діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем
молоді в її та державних інтересах. Підтримка державою молодіжних
організацій може здійснюватися матеріально та організаційно. Це передбачає:
- звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств, закладів
і установ від оподаткування;
- безоплатної передачі молодіжним організаціям споруд, приміщень,
матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю;
- звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування
землею;
- надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різноманітних
кредитів та субсидій;
- створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів,
широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн.
У національній програмі підтримки молоді на 2003-2008 роки у п. 7
„Розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці
органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими
організаціями” дещо розширено та біль конкретизовано тлумачення державної
молодіжної політики у питанні молодіжних та дитячих організацій, а саме:
- створення національного та обласних центрів молодіжних та дитячих
організацій
- організація лідерів та активістів молодіжних та дитячих громадських
організацій
- підтримка засобів масової інформації при молодіжних та дитячих
громадських організаціях
Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в
Україні» від 15 грудня 1992 р. проголошує, що Державна молодіжна політика
в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і
здійснюється:
в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального,
історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки
молоді.
Ця Декларація є основою для подальшого розвитку державної молодіжної
політики, її правової бази, практичної діяльності органів державної влади та
управління, яка спрямовується на сприяння повноцінного розвитку молодих
громадян України.
Головним гарантом здійснення державної молодіжної політики є Україна
як суверенна держава.
У Декларації визначено мету, завдання та принципи державної молодіжної
політики.
Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у
відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в
3

законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення
соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій
для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного
розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і
в інтересах України.
Головними завданнями державної молодіжної політики є:
вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення
правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих
громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального
становлення та розвитку молоді;
допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їхніх творчих
можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі
в національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його
свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання,
виховання, духовного й фізичного розвитку, професійної підготовки
координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що
працюють з молоддю.
Головними принципами державної молодіжної політики є:
повага поглядів молоді та її переконань;
надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні
й реалізації політики і програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді
зокрема;
правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не
досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх
повноцінного соціального становлення та розвитку;
сприяння ініціативи й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності
суспільства.
Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від
15 до 28 років, незалежно від походження, соціального і майнового стану,
расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії,
роду і характеру занять, здійснюється через органи державної виконавчої
влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.
Головними напрямами державної молодіжної політики в Україні є:
розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і
створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної
підготовки та перепідготовки;
забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням
економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
4

створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у
відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу,
охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;
формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму,
готовності захищати суверенітет України;
охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному
і фізичному розвитку, вживання інших заходів, які б забезпечували здоровий
генофонд народу України.
Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціальнополітичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного
потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається
законодавством України.
Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.
Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулювати
діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем
молоді в її та державних інтересах.
Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюватися
матеріально, організаційно, а також шляхом:
– звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств,
закладів і установ від оподаткування.
– безоплатної передачі молодіжним організаціям споруд, приміщень,
матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю.
– звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування
землею.
– надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різноманітних
видів кредитів і субсидій.
– створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів,
широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і
територій.
Існують різні суб’єкти що розробляють та практично здійснюють
державну молодіжну політику:
на загально - державному рівні:
– молодіжне законодавство або певні Закони та рішення Уряду щодо
молоді, її прав, обов’язків.
– комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді.
– міністерство у справах молоді як виконавчий орган.
– установи (інститути, центри), які займаються дослідженням молодіжних
проблем, підготовкою соціальних працівників.
– різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної молодіжної
політики.
На місцевому регіональному рівні:
– постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (на сьогодні
– в Раді народних депутатів міста, району, області).
– управління(комітети) у виконавчих органах.
– соціальні служби (громадські, державні0 для молоді.
5

– філії республіканських установ, закладів по вивченню проблем молоді та
підготовці соціальних працівників.
– фонди( чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики.
ПРАВОВИЙ
СТАТУС
ДИТЯЧИХ
ТА
МОЛОДІЖНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ
Законодавчими актами, що регулюють і визначають діяльність дитячих та
молодіжних організацій є:
1) Загальна Декларація прав людини.
2) Міжнародний пакт про громадські та політичні права.
3) Конвенція про права дитини.
4) Конституція України.
5) Закон України «Про об'єднання громадян».
6) «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в
Україні».
7) Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку
молоді в Україні».
8) Закон «Про дії Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної
молодіжної політики».
9) Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
(Самостійно опрацювати папку „Закони України і нормативні
документи”)
Нормативно-правова база регулювання діяльності молодіжних та дитячих
громадських організацій. Основний закон України – Конституція встановлює
базові принципи, які визначають та гарантують існування громадських
організацій в Україні (стаття 36, стаття 37) там же подано перелік заборон на
створення та діяльність об’єднань громадян.
Нормативні акти, які регулюють статутну діяльність організацій називається
статусним законодавством. В Україні на даний момент стосовно молодіжного
руху статусним законодавством вважається:
– Закон України „Про об’єднання громадян”
– Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації”
Перший із перелічених нами законів поклав початок утворенню і діяльності
громадських об’єднань, в тому числі молодіжних та дитячих організацій. У
цьому законі визначено принципи і підходи до формування решти
законодавства, яке регулює питання утворення та діяльності різних типів
громадських організацій. Він складається із шести розділів та 34 статей. У
законі визначається необхідний мінімум норм для встановлення порядку
утворення організації (11-13 статті) встановлюються конкретні норми
легалізації організацій (14-17 статті), регламентується порядок діяльності
організації (20-24 статті). 25-32 статті визначають порядок контролю та нагляду
над діяльністю громадської організації з боку державних органів. У статті 9
визначається порядок визнання громадської організації. 1, 2, 3 статті дають
визначення, які використовуються у даному законі.
6

Для того, щоб реалізовувати цей закон у життя було прийнято ряд постанов:
– „Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань
громадян” (від 26 лютого 1993 р) за № 140
– „Про порядок справляння та розміри збору за реєстрацію об’єднань
громадян” (від 26 лютого 1993 р.) за № 143
– „Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян ” (від 26 лютого
1993 р.) за № 145
– „Про порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших
структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних
держав в Україні” (від 26 лютого 1993 р.) за №144
В законі „Про молодіжні та дитячі громадські організації визначено
особливості організаційних та правових засад утворення та діяльності
молодіжних та дитячих організацій та державні гарантії забезпечення їхньої
діяльності. Дамо коротку характеристику даного закону:
1 стаття – законодавство про молодіжні та дитячі громадські організації
2 стаття – дає визначення молодіжної громадської організації, дитячої
громадської організації, УНКМО
3 стаття – вказує на принципи утворення та діяльності молодіжних
громадських
організацій,
а
саме:
добровільності,
рівноправності,
самоврядування, законності та гласності
4 стаття – говорить про те, хто може бути засновником: громадяни України,
іноземці, та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних
підставах і досягли 15 років
5 стаття – регулює питання щодо членства у МГО
6 стаття – визначає статус МГО, ДГО, та УНКМО
7 стаття – регламентує права МГО
8 стаття – обумовлює участь молодіжних громадських організацій та
дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань
державної молодіжної політики
9-10 статті визначають форми державної та фінансової підтримки
11 стаття відображає відповідальність МГО та ДГО за порушення
законодавства, головним чином акцентується увага на використанні державних
коштів
12 стаття містить прикінцеві положення
Розглянемо, як ці та інші законодавчі акти впливають на діяльність
дитячих та молодіжних організацій в Україні.
Україна вступила до Ради Європи та прийняла на себе відповідні обов'язки,
які включають у себе й зобов’язання забезпечити права дитини через
дотримання:
1.Загальної Декларації прав людини (1948 р.), ст.25 п.2 якої говорить,
що материнство та дитинство дають право на особливу опіку та допомоги.
2.Міжнародного пакту про громадські та політичні права від
16.12.1966, який встановлює, що кожна дитина без будь-якої дискримінації ...
7

має права на такі міри захисту, які потрібні в її положенні неповнолітнього з
боку її сім'ї, суспільства та держави.
3.Конвенції про права дитини (1989 р.), в якій відзначається, що «дитина,
завдяки її фізичній та розумовій незрілості, потребує спеціальної охорони та
турботи ...». У цій Конвенції зазначено також (принцип 2), що «дитині законом
та іншими засобами повинний бути забезпечений соціальний захист та надані
можливості і сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично,
розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим та
нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою
законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів
дитини». Ця конвенція захищає соціально-економічні та громадські права тих,
кому ще не виповнилося 18 років з точки зору міжнародних стандартів. В
Україні ця Конвенція вступила в силу 27.08.1991 р. На кінець 1994 р. її було
ратифіковано 159 державами. Але в Україні ще відсутні дійові механізми
реалізації норм міжнародного права.
(ДООПРАЦЮВАТИ САМОСТІЙНО НА ЛАБОРАТОРНОМУ ЗАНЯТТІ).
4. Конституції України (ст.52), яка закріплює, що діти є рівними в своїх
правах, незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі
або поза ним. У ст. 36, 37 розкривається питання діяльності політичних партій
та громадських організацій, їх права та обов'язки.
Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання в
політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і
свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та
інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах
національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або
захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної
волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть
бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства, у політичних
партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту
своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є
громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними
інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються
без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні
спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках
встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян
чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій
або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських
організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності
України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення
8

суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне
захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання
міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи
людини, здоров'я населення, забороняються.
Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих
формувань.
Не допускається створення і діяльність організаційних структур
політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах
місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних
підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і
організаціях.
Але в Конституції України не розрізняється політична партія як суб'єкт
формування органів державної влади і інші громадські об'єднання.
Проголошується принцип відповідальності громадських об'єднань перед
державою, невтручання в її справи, але нічого не говориться про їх підтримку з
боку держави
5. Закон України «Про об'єднання громадян», що ухвалений Верховною
Радою України в червні 1992 р., заклав певні юридичні засади громадського
суспільства в країні. Закон визначає порядок утворення, діяльності та ліквідації
об'єднань громадян як важливих елементів громадського суспільства.
У законі говориться про те, що право громадян на свободу об'єднання є
невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини,
і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє
розвитку політичної та громадської активності, творчості, ініціативи громадян і
створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.
У ст.1, 3 цього Закону дається визначення об'єднання громадян і
громадської організації.
Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на
основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і
свобод.
Громадянською організацією є об'єднання громадян для задоволення та
захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Закон розрізняє політичну партію і громадську організацію. За ст.2
Закону політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної
загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною
метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади,
місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.
Політичні партії мають право безпосередньо висувати кандидатів у
депутати, але не мають права займатися виробничо-господарською діяльністю
на комерційних засадах. Можуть утворюватися лише політичні партії
загальнореспубліканського масштабу. Для державної реєстрації політичної
партії необхідна наявність організацій не менше, ніж у половині регіонів
України (областей, Криму, міста Києва), і не менше, ніж 1000 членів.
Обов'язковою є реєстрація статуту, який має відповідати ряду вимог.
9

На відміну від політичних партій громадські організації не мають права
безпосередньо висувати кандидатів у депутати. Водночас вони можуть
займатися виробничо-господарською діяльністю на комерційних засадах.
Одержувати матеріально-технічну і фінансову допомогу з-за кордону тощо.
Окрім статуту для реєстрації громадської організації республіканського рівня,
необхідна наявність організацій у половині регіонів і не менше, ніж 300 членів,
а для реєстрації громадської організації місцевого рівня - не менше, ніж 10
членів. Ліквідація громадської організації, як і політичної партії, може
здійснюватися лише в судовому порядку або шляхом саморозпуску.
(ДООПРАЦЮВАТИ САМОСТІЙНО НА ЛАБОРАТОРНОМУ ЗАНЯТТІ).
Міністерство України у справах молоді та спорту 17.09.93 видало наказ
№2492 «Про затвердження Положення про порядок фінансування програм і
проектів молодіжних та дитячих громадських організацій, надання їм дотацій
та субсидій». Цей документ роз'яснює механізм надання державної підтримки
молодіжним та дитячим громадським організаціям, визначає вимоги, яким
повинні відповідати їх програми, встановлює взаємні зобов'язання державних
органів та громадських організацій.
Так, Закон України «Про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. розкриває основні напрями
діяльності держави в цій галузі.
Стаття 13 цього Закону «Гарантії правового захисту молоді» говорить:
– Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від
віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою
відповідальність, встановлену законами України. Використання молодими
громадянами прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених
законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність,
встановлену законами України.
– Неправомірні рішення державних або громадянських органів, дії
посадових або приватних осіб з усіх питань, передбачених цим Законом,
можуть бути в установленому порядку оскаржені молодими громадянами або їх
представниками в суді. Особливий захист держави мають неповнолітні.
Відповідальність неповнолітніх за вчинені ними правопорушення настає
лише з визначеного законодавством віку. У разі вчинення неповнолітнім, який
не досяг цього віку, адміністративних порушень, до відповідальності
притягаються його батьки або особи, які їх замінюють, у встановленому
законодавством порядку. Примусові заходи впливу на неповнолітніх за
вчинення ними злочину або в інших передбачених законодавством випадках
застосовуються тільки за вироком або рішенням суду.
Державні органи і посадові особи, педагогічні та соціальні працівники не
можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи впливу, які ґрунтуються
на публічному поширенні відомостей про вчинені неповнолітніми діяння, що
містять ознаки злочину або правопорушення, за винятком випадків, коли
названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративного
10

стягнення і належать до примусових заходів виховного характеру, які
застосовуються за рішенням суду.
Стаття 14 цього закону визначає правовий статус молодіжних
громадських організацій. Держава забезпечує право молоді на створення
молодіжних громадських організацій, їх правовий статус визначається
законодавством про об'єднання громадян, цим Законом та іншими актами
законодавства України.
Молодіжні громадські організації - це об'єднання молодих громадян,
обов'язковою статутною вимогою яких є припинення членства в них при
досягненні певного віку. До молодіжних громадських організацій належать
також об'єднання громадян та фонди, основними статутними цілями яких є
вирішення молодіжних проблем і сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді.
Органи громадських молодіжних організацій мають право вносити до
місцевих рад народних депутатів пропозиції з питань соціального становлення
та розвитку молоді.
У статті 15 цього Закону розкрито гарантії діяльності молодіжних
громадських організацій:
Міністерство України у справах молоді і спорту, місцеві органи державної
виконавчої влади у справах молоді мають право здійснювати фінансування
програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють
соціальному становленню і розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних
ініціатив, надавати дотації і субсидії молодіжним організаціям. Державні
органи можуть надавати у безоплатне користування молодіжним громадським
організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно,
необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
У 1996 р. Міністерство у справах молоді і спорту було реформовано в
Міністерство України у справах сім'ї та молоді. Воно є центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує впровадження в життя державної політики з
питань сім'ї, жінок, молоді та дітей. Одне з його завдань полягає у створенні
служб соціальної допомоги й підтримки сімей, жінок, молоді та дітей, шляхом
інформаційно-консультативних послуг, матеріальної підтримки, патронажу.
В Указі Президента України від 4 грудня 1996 року № 1165/96 «Про
додаткові заходи, щодо реалізації державної молодіжної політики» говориться,
що Президент України з метою посилення соціально-економічних, правових та
організаційних гарантій фізичного, інтелектуального і духовного розвитку
молоді та реалізації державної; молодіжної політики постановляє:
1. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки
Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним
адміністраціям:...
- здійснювати фінансування програм і проектів з проблем молоді та
надавати фінансову допомогу молодіжним, дитячим і жіночим громадським
організаціям через Міністерство України у справах сім'ї та молоді, відповідні
підрозділи місцевих органів виконавчої влади;...
11

3. Кабінету Міністрів України утворити при Міністерстві України у
справах сім'ї та молоді Державний молодіжний фонд, Фонд сприяння
молодіжному житловому будівництву, а також Український молодіжний центр.
4. Міністерству України у справах сім'ї та молоді разом з
Міністерством закордонних справ України сприяти активному розвитку
міжнародного молодіжного співробітництва.
Ці заходи забезпечують механізм здійснення молодіжної політики.
Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від
01.12.98 р. визначає особливості організаційних і правових засад утворення та
діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії
забезпечення їх діяльності, уточнює їх визначення.
Цей Закон дає визначення дитячих та молодіжних громадських і
організацій таким чином:
молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 28
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та
захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших
спільних інтересів;
дитячі громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до 18
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист
своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не
суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів
суспільства.
Стаття 3 цього Закону присвячена принципам утворення і діяльності
молодіжних та дитячих громадських організацій.
Молодіжні та дитячі громадські організації утворюються і діють на засадах
добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та
гласності, зокрема:
- молодіжні та дитячі громадські організації зобов'язані доводити до
відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать
законодавству;
- інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про
джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов'язана з діяльністю
молодіжних та дитячих громадських організацій, не є конфіденційною або
іншою інформацією, яка охороняється законом.
За Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»
засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути
громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку.
Засновниками спілок молодіжних та дитячих громадських організацій
є молодіжні та дитячі громадські організації. (ст.4)
Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути
громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які
перебувають в Україні на законних підставах.
12

Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від
14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до
18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських
організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів
або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та
дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях
не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів
молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не
може перевищувати третину членів виборних органів.
Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18
років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та
дитячих громадських організацій.
Статус молодіжних та дитячих громадських організацій і їх і спілок
визначається відповідно до цього закону та Закону України «Про
об'єднання громадян».
Молодіжний рух в Україні координується Українським національним
комітетом молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою
організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих
громадських організацій.
У своїй діяльності Український національний комітет молодіжних
організацій керується законодавством України та власним статутом.
Вступ Українського національного комітету молодіжних організацій до
міжнародних молодіжних організацій (асоціацій, спілок тощо) не є
підставою для його реєстрації як міжнародного. (ст.6)
У статті 7 закону визначено права молодіжних та дитячих
громадських організацій:
Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки користуються
правами, наданими їм Законом України «Про об'єднання громадян», цим
Законом, іншими законодавчими актами.
Молодіжні та дитячі громадські організації та їх спілки не можуть
утворювати та вступати у виборчі блоки.
Молодіжні громадські організації можуть вступати у виборчі коаліції.
Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних
чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності
молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок, не є
об'єктом оподаткування.
Закон закріплює положення про те, що держава підтримує
діяльність дитячих та молодіжних організацій (ст. 8-10).
Стаття 8. Участь молодіжних та дитячих громадських організацій у
підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та
молоді
Молодіжні та дитячі громадські організації залучаються органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і

13

обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей та
молоді.
Стаття 9. Форми державної підтримки молодіжних та дитячих
громадських організацій
Державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій
здійснюється в таких формах:
- надання молодіжним та дитячим громадським організаціям
інформації про державну політику щодо дітей та молоді;
- подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального
становлення та розвитку молоді і дітей;
- сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають
послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді.
Молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплат за
державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.
Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать
законодавству України.
Стаття 10. Фінансова підтримка діяльності і молодіжних та дитячих
громадських організацій
Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України
передбачає в ньому окремим рядком видатки на підтримку спілки, членами
якої є більшість зареєстрованих всеукраїнських молодіжних та дитячих
громадських організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим,
київських та севастопольських міських спілок молодіжних та дитячих
громадських організацій, діяльність якої спрямовується на забезпечення
соціального становлення та розвитку молодих громадян.
Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських
організацій здійснюється через відповідні органи виконавчої влади, що
працюють з молоддю, органи місцевого самоврядування та спілку
всеукраїнських молодіжних громадських організацій.
При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на
реалізацію програм молодіжних та дитячих громадських організацій. Органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати
молодіжним та дитячим громадським організаціям повноваження щодо
реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому випадку вони
подають молодіжним та дитячим громадським організаціям фінансову та
матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих
повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів.
Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки, які одержують
фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов'язані подавати звіти про
цільове використання фінансів і матеріальних цінностей органам, що їх
надавали, у терміни, визначені цими органами.
У законі України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»
передбачені також відповідальність названих організацій за порушення
законодавства (ст.11)
14

Зазначимо, що за неподання звіту про використання бюджетних коштів,
інших матеріальних цінностей, наданих молодіжним, дитячим громадським
організаціям та їх спілкам або нецільове використання таких цінностей,
отримання їх з порушенням законодавства винні особи несуть
відповідальність, передбачену законодавством України.
Таким чином, створено значну законодавчу базу для реалізації державної
молодіжної політики і, зокрема, розвитку дитячих і молодіжних громадських
організацій.
СТАТУТ – ЯК СКЛАДОВА РЕГУЛЯТИВНОЇ ПІДСИСТЕМИ
МОЛОДІЖНОГО РУХУ.
Статут – це основний закон організації, ним визначається завдання, роль,
місце даної організації в суспільстві а також права та обов’язки її членів.
Статуту повинні дотримуватися обов’язково всі члени організації, він
приймається на з’їзді або на загальних зборах. У Законі України „Про
об’єднання громадян” (стаття 13) вказано на те, що статут повинен містити
наступні пункти:
- назву обєднання громадян (відмінну від інших)
- мету і завдання
- умови та порядок прийому в члени даної організації
- права і обов’язки членів
- порядок утворення та діяльності статутних органів
- джерела надходження коштів та порядок їх використання
- порядок внесення змін і доповнень до статуту
- порядок припинення діяльності та вирішення майнових питань, які
пов’язані з його ліквідацією
Є одна досить суттєва вимога до статуту – він не повинен суперечити
законодавству України. у ньому може міститися від 5 до 8 розділів. Наведемо
конкретний приклад:
І розділ – загальні положення (назва організації, місце знаходження, тобто
юридична адреса, символіка, територія на яку поширюється діяльність
організації)
ІІ розділ – членство в організації
ІІІ розділ – структура та керівні органи
ІV розділ – майно та кошти організації
V Розділ – ліквідація чи реорганізація організації
VІ розділ – порядок внесення змін до статуту
VІІ розділ – міжнародні зв’язки організації (цей розділ є не завжди у статуті
організацій)

15

(ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ)
(опрацювати „Конвенцію про права дитини”)
Методика «Млямс» («Меня любят — я могу сделать»)
Цель — продемонстрировать участникам, что нарушение прав детей — это не абстрактная
категория, отраженная в правовых документах, а явление, с которым мы сталкиваемся в повседневной жизни.
Время — 20 минут.
Материалы и оборудование: заранее нарисованная на большом листе бумаги фигурка
ребенка.
Ход проведения:
Один из тренеров зачитывает участникам приведенный ниже текст, второй в это время
надрывает лист бумаги с изображением ребенка в те моменты, когда по ходу повествования
права ребенка как-либо ущемляются. Смысл этого действия участникам заранее не
объясняется. Группе предлагается во время чтения текста фиксировать в своих тетрадях
случаи нарушения прав ребенка. Когда текст будет прочитан, можно спросить участников,
что они испытывали, когда тренер надрывал лист с изображением ребенка; сколько и какие
нарушения прав ребенка они отметили.
Текст тренера:
Малыш проснулся утром оттого, что услышал раздраженные голоса родителей. Он с грустью
подумал, что в последнее время они часто ссорятся и теперь даже не скрывают своих отношений от него. Все чаще находясь дома, Малыш боялся, что тяжелая тишина в любую
минуту может превратиться в бурное выяснение отношений. В такие минуты он уходил в
свою комнату и чувствовал себя очень неуютно. Лежа под теплым одеялом, Малыш
вспоминал, как хорошо ему было во время воскресных прогулок всей семьей. И ему
казалось, что они навсегда ушли в прошлое.
Родительские голоса затихли. Мальчик услышал звук торопливых маминых шагов,
приближающихся к его комнате. Мама распахнула дверь и сказала: «Подъем! И, давай,
побыстрее! Мне надоело опаздывать из-за тебя на работу!»
Малыш нехотя выполз из теплой постели и побрел в ванную. Он умывался и слышал, что
мама уже вошла в его комнату, чтобы помочь застегнуть пуговицы на манжетах рубашки,
которые составляли для Малыша проблему. «И когда ты уже научишься одеваться сам?», —
услышал он привычный вопрос. «Мама! А можно я надену новую рубашку, которую я сам
выбрал, когда мы заходили в универмаг? Я ее вчера вечером вытащил из ящика и уже
приготовил...». «Смотри-ка, какой шустрый! Он приготовил! Как девочка, нарядами
увлекаешься... Ну, ладно, давай быстрее свою новую рубашку... ». Малышу уже не так
нравилась его обновка, но он, ничего не ответив, подал маме рубашку. И она моментально
застегнула все пуговицы. «Быстро на кухню завтракать! А я пока приведу себя в порядок»,
— сказала мама.
На кухне за столом сидел отец. Он медленно пил кофе и сосредоточенно читал газету.
Малышу очень хотелось, чтобы отец посмотрел на него. Он надеялся, что тот заметит его
новую рубашку, улыбнется ему. Малыш молча стоял у стола, но отцу было сегодня не до
него. Мама, уже готовая к выходу, вбежала в кухню: «Что ты стоишь! Разве тебе непонятно,
что мы опаздываем! Господи, ну почему ты такой медлительный, как и твой отец! Поспеши,
позавтракаешь уже в школе!».
Мальчик с мамой быстрыми шагами направился к автобусной остановке. У школы мама
помахала Малышу рукой со словами: «Ну, давай, держись! Надеюсь, что замечаний и двоек
не будет! Жди меня после продленной группы. И будь аккуратнее, не запачкайся».
Последние слова она произносила уже на ходу, направляясь на работу. Малыш со своим
тяжелым портфелем вошел в класс. Учительница спросила его: «Ты не забыл, как вчера,
свою тетрадь?» Никто не заметил его новой рубашки. Малыш занял место за своей партой.
Начался урок. А Малышу было грустно... Он ждал, когда раздастся звонок, почти не слушая,

16

что говорит учительница. На перемене Малыш остановился у окна, посмотрел на облака,
деревья... Представил себя, папу, маму, идущих по дорожкам парка, улыбающихся и радостных... Мальчик и не заметил, как прозвенел звонок, как ребята вошли в класс... Он
услышал строгий голос учительницы: «Что ты делаешь у окна?». «Я жду своего счастья», —
ответил Малыш. «Дай дневник, два по поведению», — произнесла учительница...
Методика «Нити»
Цель — способствовать изменению фокуса зрения участников по отношению к проблеме
нарушения прав ребенка; наглядно продемонстрировать социальные и эмоциональные связи,
обеспечивающие необходимые условия для выживания и развития ребенка.
Время — 30 минут.
Материалы и оборудование: 7 листков самоклеящейся бумаги (или полосок бумаги,
которые крепятся булавками для шитья), на каждой из которых большими буквами (так,
чтобы можно было прочитать из зала) написано одно из следующих слов: ДЕВОЧКА,
СЕМЬЯ, ДОМ, ОБРАЗОВАНИЕ, ЛЮБОВЬ, ПРАВА, НАДЕЖДА. 7 разноцветных толстых
шерстяных нитей (до 2 м), ножницы.
Ход проведения:
Перед началом проведения методики тренер просит группу сесть полукругом, чтобы создать
своеобразный амфитеатр. Затем из числа участников тренер выбирает 7 человек, которые
получают карточки со словами. Участники предстоящего действия становятся спиной к
аудитории — «зрителям» — и прикрепляют свои карточки на грудь так, чтобы до
определенного времени «зрители» их не могли прочитать. В центр полукруга вызывается
участник, получивший карточку со словом «РЕБЕНОК». Затем тренер начинает
рассказывать историю, приглашая в определенных моментах войти в круг действия по очереди других из выбранных им шести участников. Каждый из них один из концов цветной нити,
предложенной тренером, зажимает в кулаке, а другой конец отдает «РЕБЕНКУ». Таким
образом, постепенно «РЕБЕНОК» оказывается в кругу, соединенным с каждым из других
участников действия цветной нитью.
Текст тренера:
Сейчас я расскарсу вам историю, которая составлена на основании фактов, имевших
место в действительности. Итак, жила-была девочка. Она росла очень счастливым
ребенком. У нее были мама и папа, бабушка и дедушка и даже старший брат. У девочки
была СЕМЬЯ (тренер вводит участника, которому была отдана карточка «СЕМЬЯ», и
соединяет его нитью с «РЕБЕНКОМ»). Все члены семьи в девочке просто души не чаяли, она
знала, что такое настоящая ЛЮБОВЬ (выводится участник с карточкой «ЛЮБОВЬ».
Протягивается вторая ниточка). Семья девочки была достаточно обеспеченной и жила в
большом и светлом доме (выходит участник с карточкой «ДОМ»; протягивается ниточка).
Девочка училась в школе-гимназии, одной из лучших в их городе, она получала
ОБРАЗОВАНИЕ (выход следующего участника; протягивается ниточка). Таким образом
соблюдались ПРАВА маленького человека (выход участника с карточкой «ПРАВА»;
протягивается ниточка). Девочка с НАДЕЖДОЙ смотрела в будущее (выход участника с
карточкой «НАДЕЖДА»; протягивается ниточка).
Но так уж случилось, что почти в один год отец и старший брат девочки погибли в
автокатастрофе. Мама, не справившись с таким горем, начала сильно пить, а бабушка и
дедушка, не перенеся пришедшей беды, умерли один за другим. Так у девочки не стало
СЕМЬИ (тренер входит в круг и перерезает ножницами ниточку «РЕБЕНОК» — «СЕМЬЯ»),
а вместе с родными ушла и ЛЮБОВЬ (тренер разрезает нить «РЕБЕНОК» — «ЛЮБОВЬ»). У
девочки не стало и ДОМА (тренер режет нить «РЕБЕНОК» — «ДОМ»), потому что мама
продала его за долги. Девочка вместе с мамой оказалась на улице. Она перестала ходить в
школу. (Тренер обрывает нить «РЕБЕНОК» — «ОБРАЗОВАНИЕ».) Права девочки не
соблюдались, потому что с ней рядом не было взрослых, которые бы о ней заботились

17

(тренер разрезает нить «РЕБЕНОК» — «ПРАВА»). Лишь светлый лучик НАДЕЖДЫ едва
теплился в ее душе (единственная нить, которая остается неразрезанной).
Время шло, и однажды девочку привели неравнодушные люди в семейный детский дом.
Теперь она считает, что ей очень повезло. С ней рядом появились мужчина и женщина,
которых она уже называет мамой и папой, у нее есть братья и сестры (тренер связывает
нить «РЕБЕНОК» — «СЕМЬЯ»). Девочка чувствует, что ее любят (тренер завязывает нить
«РЕБЕНОК» — «СЕМЬЯ»). У нее вновь появился ДОМ, где чувствуешь себя уютно и
комфортно (тренер связывает нить «РЕБЕНОК» — «ДОМ»). Девочка снова начала
УЧИТЬСЯ (тренер связывает нить «РЕБЕНОК» — «ОБРАЗОВАНИЕ»). Девочка вновь могла
сказать: «Я — человек, пусть пока маленький, но я имею ПРАВА (тренер связывает нить
«РЕБЕНОК» — «ПРАВА»). Как хорошо, что есть добрые люди, и как важно не расстаться
с НАДЕЖДОЙ».
Далее тренер просит группу поблагодарить участников действия и приглашает их вернуться
на свои места. Методика «Нити» предполагает обсуждение и рефлексию. Тренер задает серию вопросов о том, как чувствовали себя участники действия, какими были их
переживания, что они думали, какие чувства испытывали в процессе действия зрители. Наш
опыт показывает, что тренер должен быть готов помочь участникам выйти из состояния
эмоциональной подавленности. Это достигается словами благодарности с его стороны и со
стороны зрителей, а также напоминанием о том, что есть еще много жизненных историй со
счастливым концом и каждый из взрослых, в том числе и из собравшихся в группе, может
помочь ребенку в защите его прав, в решении конкретных жизненных ситуаций.
Дискуссия «Дети в кризисных ситуациях: пути решения проблем»
Цель — предоставить участникам возможность обменяться мнениями, своим личным опытом
о путях решения проблем социального сиротства, детей, находящихся в кризисных ситуациях; о необходимости координации действий, направленных на улучшение положения детей в
регионе, со стороны разных служб и ведомств.
Время — до 50 минут. Ход проведения:
Для того, чтобы начать дискуссию, можно зачитать участникам рассказ или стихотворение,
написанные самими детьми (см. Приложение 5). Затем следует задать участникам вопросы,
побуждающие их к обсуждению проблемы.
Подведение итогов
Цель — подвести итоги тренинга, закрепить полученную информацию, знания и навыки,
создать в группе благоприятную эмоциональную атмосферу.
Время — 30 минут.
Ход проведения:
Как один из вариантов «эмоциональной точки» мы предлагаем сказку «Снежинка». Однако
проводящий тренинг может выбрать и другой метод завершения работы — песню, стихотворение, случай из практики и т. д.
Сказка для вдохновения
СНЕЖИНКА
«Скажи мне, сколько весит снежинка?» — спросил Мышонок у Голубя.
«Не больше чем ничего», — ответил тот. «Тогда я расскажу тебе одну удивительную
историю», — сказал Мышонок.
«Я сидел на еловой ветке, возле самого ствола, когда начался снег. Это было похоже на
беззаботный сон. Чтобы как-то скоротать время, я считал снежинки, которые мягко
падали на хвою моей ветки. Я насчитал приблизительно 3 741 952 снежинки. Когда упала
еще одна, то своим весом (не большим, чем ничто) сломала ветку».
Рассказав эту историю, Мышонок исчез.
И Голубь подумал: «Наверное, для того, чтобы настал мир в этом мире, не хватает голоса
всего одного человека».

18

ПОЛОЖЕНИЕ ДЕТЕЙ В МИРЕ
• В настоящее время в мире насчитывается 2,1 миллиарда детей, что составляет 36 % всего
населения земли. Каждый год на свет появляется около 132 миллионов детей.
• Каждый четвертый ребенок в мире живет в условиях полной нищеты — в семьях, где доход
составляет менее 1 доллара в день.
• Каждый двенадцатый ребенок не доживает до пяти лет, хотя в большинстве случаев смерть
могла бы быть предотвращена.
• 40 из 100 новорожденных не будут зарегистрированы. Это означает, что они не будут
учтены, а их гражданство останется официально не признанным.
• 26 — вообще не пройдут вакцинацию от болезней.
• 30 — в течение первых 5 лет жизни будут страдать от недоедания.
• Только 46 — в течение первых трех месяцев жизни будут получать грудное вскармливание.
• У 19 — не будет доступа к чистой питьевой воде. . 40 — будут жить в антисанитарных
условиях.
• 17, из них 9 — девочки, никогда не будут посещать школу.
• Каждый четвертый, поступивший в 1 класс, не доучится до 5 класса.
• В развивающихся странах каждый пятый ребенок в возрасте от 5 до 14 лет будет вынужден
работать.
• Половина из них будет вынуждена трудиться полный рабочий день.
• В 45 странах, где проблема ВИЧ/СПИДа стоит наиболее остро, средняя продолжительность
жизни составит всего 58 лет.
• Средняя продолжительность жизни в индустриально развитых странах составит 78 лет, а в
развивающихся — 63 года.
• В 45 странах, где остро стоит проблема ВИЧ/СПИДа, их средняя продолжительность жизни
составит всего 58 лет, а в Ботсване, Малави, Мозамбике, Руанде, Замбии и Зимбабве —
странах, где положение с ВИЧ/СПИДом особенно тяжелое — менее 43 лет.
ЧТО МОЖЕТЕ СДЕЛАТЬ ВЫ ДЛЯ ВСЕМИРНОГО ДВИЖЕНИЯ В ИНТЕРЕСАХ
ДЕТЕЙ?
Всемирное движение в интересах детей — это призыв к руководителям, ко всем членам
общества предпринять действия в интересах детей всех стран мира. Что можете сделать вы?
СКАЖИТЕ «ДА»: поддержите молодежь и присоедините ваш голос к голосам тысяч других
людей, обращающихся к мировым лидерам с призывом построить мир, созданный для детей.
НЕ ЗАБЫВАЙТЕ: каждый ребенок обладает правами, и ваше государство и местная
община придут к процветанию только в том случае, если они обеспечат расширение прав
детей, от которых зависит будущее.
СОБИРАЙТЕ БОЛЬШЕ ИНФОРМАЦИИ: вам следует выяснить, как на детей в вашем
уголке мира влияют нищета, дискриминация, неосведомленность, работа и эксплуатация,
опасные для жизни болезни, окружающая среда и другие факторы, воздействующие на их
развитие. Разделите ваше негодование и надежды с другими людьми.
ВОЗЬМИТЕ НА СЕБЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ: осознайте, что каждый из нас несет
ответственность за благополучие детей.
НЕ МОЛЧИТЕ: сообщите о вашей озабоченности в отношении обеспечения прав детей в
вашей общине руководителям органов управления на местном, региональном и
национальном уровнях.
ДЕЙСТВУЙТЕ: окажите поддержку проектам, осуществляемым группами и отдельными
лицами, которые являются участниками Всемирного движения в интересах детей. На вебсайте вы сможете получать от неправительственных организаций информацию о последних
событиях в этой области.
ПРОЯВЛЯЙТЕ ИНИЦИАТИВУ: присоединяйтесь к какой-либо местной или
международной группе, выступающей в защиту интересов детей, или уделите время
улучшению положения детей и семей в вашем микрорайоне.

19

ПРИВЛЕКАЙТЕ К ЭТОЙ РАБОТЕ ВСЕХ: добивайтесь, чтобы ваши руководители на
национальном и местном уровнях отчитывались за условия жизни детей в вашей стране.
Примите меры к тому, чтобы о положении в этой области сообщали средства массовой
информации, неправительственные группы и религиозные организации.
УЧИТЫВАЙТЕ ИНТЕРЕСЫ ДЕТЕЙ: подумайте о том, каким образом ваши деловые
решения могут повлиять на положение детей в различных странах мира. Примите меры к
защите детей ваших сотрудников и коллег по работе.
ПРОБЛЕМНЫЕ СИТУАЦИИ
1. Плач по русой косе
Девятилетняя Алена была очень красивой девочкой. У нее были длинные роскошные
волосы. Девочка бродяжничала. Милиция ее разыскивала, возвращала на некоторое время в
интернат, но Алена снова и снова убегала. Для того, чтобы прекратить побеги, работники
школы-интерната решили принять радикальные меры — отрезали девочке косу и обрили
голову «под ноль». Алена больше не убегала, но теперь она даже ночью не снимала теплую
лыжную шапочку. Вскоре девочке поставили неутешительный диагноз — нейродермит.
Вопросы:
• Какие права ребенка нарушены в данном случае?
• Как должны были поступить работники школы-интерната с девочкой?
• Как можно помочь ребенку сейчас?
2. Трагедия семьи
Придя с работы домой Василий увидел, как всегда, привычную для себя картину: вещи
разбросаны по комнатам, посуда не вымыта, одежда их маленьких детей который день
киснет замоченная в тазике, а его жена, лежа на диване, читает книгу. На кухне шестилетняя
Таня кормит младшего брата Виталика, которому недавно исполнилось полтора года.
На вопрос, почему в квартире такой беспорядок, жена, не отрывая глаз от книжки, бросает:
«Не нравится — ищи другую. Знал ведь кого брал!» Да, Василий знал, что жена воспитанница школы-интерната, но думал, что рядом с ним всему научится. Время шло, а супруга не
торопилась стать хорошей хозяйкой. Василия уже давно раздражает беспорядок в доме,
неухоженные дети, примитивный ужин. Все чаще он ловит себя на мысли, что хотел бы
расстаться с такой женой.
Вопросы:
• Нарушаются ли в описанной ситуации права ребенка?
• В чем состоит конфликт супружеской пары?
3. Потеря жилья
Девочки Оля и Женя — воспитанницы школы-интерната. Находятся они тут потому, что
мама — в местах лишения свободы за убийство отца. У девочек есть трехкомнатная
квартира, в которой живет бабушка по материнской линии. Весной 2001 г. девочки
сообщили в школе, что бабушка хочет продать квартиру, чтобы помочь маме выйти из
тюрьмы. Работники школы-интерната проинформировали опекунский совет о возможном нарушении права на жилье в отношении несовершеннолетних.
А осенью стало известно, что квартира продана, была куплена однокомнатная, а мама все
также находится в тюрьме.
Вопросы:
• Какие нарушения совершены в отношении детей и кем?
• Типичен ли, на Ваш взгляд, случай, описанный в данной ситуации?
• Что нужно предпринять для предупреждения подобных ситуаций?
4. Дело о подарках
Несколько воспитанников школы-интерната посетили на каникулах Италию.
Тринадцатилетняя Ирочка приехала счастливая: она жила в итальянской семье. Ей подарили
много дорогих вещей — золотые серьги, колечко, цепочку, дорогие кроссовки, другие вещи.

20

Директор интерната решил, что ребенок не сможет распорядиться этими вещами. Кроме
того, наличие у нее дорогих вещей
может спровоцировать других воспитанников на противоправные действия. Потому, по
предварительному соглашению с Ирой, директор составил список ее вещей и положил их в
сейф, пообещав девочке, что вернет ей все на выпускном вечере.
Вскоре в интернате появились дальние родственники Иры, которые до посещения девочкой
Италии никакого интереса к ней не проявляли. Они начали требовать отдать им вещи девочки. Написали заявление в милицию, было проведено расследование и открыто уголовное
дело.
Вопросы:
• Правильно ли поступил директор?
• Прокомментируйте действия родственников.
5. Наказание
Мальчик десяти лет попал в школу-интернат для детей-сирот из детского дома. Его мама
долгое время болела алкоголизмом и умерла на его глазах. Тяжело переживая эту травму, он
стал замкнутым, нелюдимым, не отвечал на уроках, не реагировал на замечания учителей и
воспитателей школы-интерната. Отказывался есть.
Педагоги, потеряв терпение, решили применить наиболее «эффективный», с их точки зрения,
метод воздействия на ребенка: раздели его до трусов и поместили в спальню девочек на три
ночи...
После пережитого мальчик решил, что смерть лучше, чем такая жизнь. Вытянув пояс из
куртки, завязал его на ветке сосны и затянул петлю...
Эта история закончилась благополучно: мальчика спасли, но он долгое время проходил курс
реабилитации в психиатрической клинике.
Вопросы:
• Имело ли здесь место преступление? Если да, то в чем оно состоит?
• Какие статьи Конвенции ООН по правам ребенка были нарушены в этом случае?
НОГИ
Рассказ
На асфальте, возле рынка, сидит маленький мальчик с табличкой: «Памагите сирате чем
можете». По худому и грязному телу невозможно определить национальность или возраст
ребенка. Этого не знает, наверное, и его мать, спящая в объятиях алкашей возле пивного
ларька, за столиком. В ее мозге — хмельное отупение — черви болезней. Вечером она
подберет своего отпрыска (если не забудет, как это уже не раз бывало) и вытрусит из
карманов его дряхлого пальтишка гроши, которые он выклянчил ей на водку.
Мальчик настолько изможден голодом, что не может поднять голову даже, чтобы
посмотреть, кто ему бросил металлический кружочек монетки. Поэтому он смотрит лишь на
ноги прохожих и слушает, что эти ноги говорят и как пахнут их хозяева.
Вот идут ноги крутые. От таких не знаешь, чего ожидать: плевка или помятой зелененькой
бумажки с цифрой один, натыканной по углам и в центре банкноты. (За такую бумажку мать,
на радостях, позволит сыну к ужину, состоящему из воды и хлеба, добавить ложечку-две
сахара). Ноги крутые одеты в туфли из крокодильей кожи и красивые брюки, они хорошо
пахнут или в них угадывается сигаретно-пивной перегар. Они всегда ходят медленно и
мягко, но уверенно — точно, как домашние коты. Ноги крутые ушли, не проявив себя ни
агрессивностью, ни щедростью.
Вот идут ноги пьяные и бедные (эти точно дадут пинка). Они одеты в башмаки
неопределенного цвета со злобно оттопыренными пастями подошв, в штаны, состоящие из
недоеденной молью материи, болота и желудочных извержений. От таких несет так сильно,
что невозможно разобрать чем. Они все ближе. Ветер толкает их из стороны в сторону, только бы он отдул их подальше, но нет — ноги рядом... Ну вот — прямо в лицо озверевшим

21

ботинком. Сверху раздается вонючий смех и 2—3 бурчания, проходящие мимо. Когда голова
прекращает кружиться, снова внимательное знакомство с ногами.
Вот прыгают задорно ноги детские, белые, одетые в красные босоножки, белые гольфы и
розовое платьице. Они приостанавливаются, прекращают напевать: «Ляля-ляля-ля» и
пугливо обходят, напуганные рассказами про «Бабая» и плохих уличных детей.
Вслед за убегающими детскими ногами спотыкаются и спешат в никуда ноги задумчивые.
Вместо денег они бросают: «Н-да-а. Что творится?!» и поспешно удаляются в себя.
А вот запахло сдобным тестом — это идут ноги старые, торговческие. Желудок радостно
урчит и болит, он знает, что от этих добрых ног можно получить что-то сдобное (что упало
на пол, что осталось, что не выпеклось или просто от жалости). Пьянящий запах пищи
удушает и мучит. Но вот он исчезает, а чем потушить пламень голода в желудке? Ничего, в
другой день перепадет. Желудок не верит. Приходится идти к крану и тушить водой.
Уже было нагретый асфальт встречает колючим холодом. Обманутый желудок недоверчиво
булькает водой, а глаза — снова в ноги. Вот завоняли потом, пылью и мазутом ноги рабочие.
Они, одетые в серые пыльные брюки и туфли, устало плетутся за хлебом. Вот к ним
подходят еще одни серые ноги, и слышатся жалобы на задержку зарплаты. Ноги останавливаются, чиркают спички, начинает нести еще и дешево-табачным дымом. Уходят.
Вдруг уши улавливают стуки барабанов и бешенство музыки. За этими звуками легко
поспевают ноги молодые, в джинсах и кроссовках. Слишком занятые слушанием музыки,
они пролетают мимо, не тормозя. Ног становится все меньше, и их все хуже видно (или
вечереет, или опять в глазах темнеет).
А вот плывут ноги дорогие. Они раздеты (прикрыты лишь туфлями на платформе) и гладко
выбриты. Они движутся, нежно лаская землю каблуками и распространяя великолепный
аромат. Это любимые ноги — они не бьются и не воняют. Однажды в мусорном баке
нашлась бутылочка, которая пахла почти так же приятно. Мальчик взял ее себе, но мама
забрала. Дорогие ноги остановились рядом, согнулись, и в поле зрения появилось
ангелоподобное лицо с большими глазами, красными губами, а еще — черные трусики изпод слишком короткой юбки. Одна красивая рука гладит по голове и говорит: «Маленький,
бедненький ты мой», — а другая рука кладет деньги. Он смотрит в большие глаза и почти
улыбается. Эти глаза такие же добрые, как ноги с запахом сдобного теста, но к тому же яркие
и прекрасные. Сквозь пелену блаженства видно, как ноги разгибаются, и рука с нежными
пальцами в последний раз гладит волосы. Он пытается вдохнуть весь уходящий аромат, но
ничего не выходит.
Ничьих ног уже нет, кроме ног строгих. Эти ноги чеканят шаг, все время трещит рация, а с
пояса свисают дубинки. Строгие ноги останавливаются напротив. Наивно ждать от них
денег, нужно уходить, а то дождешься дубинки по спине от кого-то, озверевшего на такой
работе. Мама, наверное, опять забыла забрать сына. По пути домой только свои ноги: тонкие
и короткие,
Вот знакомый запах бьет в нос — впереди ноги крутые и красивые, дорогие садятся в
машину. Раздается урчание внутри машины (наверное, тоже кушать хочет), и снова ничего.

22