• Название:

    ЛЕКЦІЯ 3

  • Размер: 0.31 Мб
  • Формат: PDF
  • или
  • Название: Лекція № 3

Лекція № 3
Тема: Типологія дитячих та молодіжних організацій України за статусом
та основними (ведучими) показниками діяльності.
План.
1. Формальні та неформальні дитячо-молодіжні об’єднання та організації.
2. Типологія і статус дитячо-молодіжних організацій.
3. Молодіжні організації, об’єднання при політичних партіях і рухах,
творчих спілках.
4. Неформальні групи та об’єднання, що діють на основі спільних
інтересів.
1. Формальні та неформальні дитячо-молодіжні об’єднання та
організації.
У шкільному колективі, який є формальним утворенням, функціонують
різноманітні самодіяльні групи (неформальні дитячі об'єднання), діяльність
яких спрямована на реалізацію та розвиток інтересів і потреб їх учасників.
Формальна група – група, структура і діяльність якої раціонально
організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними груповими
правилами, цілями і ролевими функціями.
Ефективність функціонування її забезпечується системою керівництва та
контролю. Безпосереднє управління спирається на владні повноваження,
розподілені відповідно до формально-статусної структури групи.
Неформальна група – самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура,
функції якого юридично не оформлені.
Отже, якщо формальні групи, будучи створеними для певної соціальної
діяльності, мають юридично визначений статус, нормативну базу існування, яка
закріплює структуру, тип завдань, колективні та індивідуальні права й
обов'язки, то неформальні такої регламентації позбавлені.
У формальній групі взаємостосунки її учасників регламентуються
внутрішніми документами, передбачаючи високий рівень дисципліни,
організованості, підпорядкування індивідуальних інтересів колективній меті, а
в неформальній порядок ґрунтується на традиціях, морально-етичних
принципах, за дотриманням яких стежать не тільки лідери, а й усі учасники.
Якщо у формальній групі дитина виконує приписані їй соціальні ролі (у
класі – учень), а авторитет учасників її визначається обійманою посадою, то в
неформальній понад усе – самодостатність, неповторність особистості, у ній
немає формального керівника (переважно лідирує найавторитетніша особа),
вона функціонує на засадах демократичного спілкування. Для згуртованості
такої групи вирішальними є симпатії, звички та інтереси, а особливістю –
наявність неформального лідера, особистісні характеристики і мета якого є
близькими для групи в цілому.
Ще одна особливість формальних груп – здійснення контролю за
поведінкою учасників через зафіксовані норми та правила. У неформальних –

1

контролюючу функцію виконують норми і традиції, сутність яких залежить від
рівня згуртованості групи, ступеня її «закритості» для інших соціальних груп.
Неформальні об'єднання за їх головними ознаками й характерними рисами
називають ще самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО).
Вони можуть існувати:
1. У структурі формальних колективів (угруповання). Наприклад, окремі
угруповання в класі. Воно не є самозамкнутим, його учасники активно
взаємодіють як між собою, так з усім колективом, можуть допомагати
педагогам у згуртуванні колективу або заважати цьому процесу. Один і той же
підліток може належати до кількох неформальних груп, що може призвести до
внутрішнього конфлікту особистості. Особливо тоді, коли спрямованість груп
різна, що створює ситуації напруженості. Підліток ніби опиняється між двома
вогнями, перед необхідністю проблеми вибору. У шкільному віці такі ситуації
переживаються особливо драматично.
2. Паралельно (незалежно) від формальних. Виникають на основі
просторової близькості, спільності інтересів, занять, особистої симпатії, парної
та групової дружби. У таких об'єднаннях їх учасники знаходять можливості для
самовираження, виявлення ініціативи, неконтрольованого дорослими
спілкування. Вони мають свою систему цінностей (гасла, символи, манеру
одягатись). Мета їх діяльності може бути як соціальне значущою, так і
асоціальною. Школа намагається зблизити цілі, сферу діяльності, грані
взаємодії дитячих формальних і неформальних об'єднань.
Причиною виникнення неформальних об'єднань є протиріччя між
збільшенням вільного часу та рівнем загальної культури, різноманітних потреб
молоді, ізольованість дітей від дорослих, прагнення до самодіяльності (з одного
боку, підвищена активність дітей, їх потреба в самовираженні, з іншого –
педагогічний формалізм в організації виховної роботи, намагання жорстко
регламентувати їх діяльність).
Участь молоді в неформальних об'єднаннях пов'язана з потребою вільного
самовираження, неформального спілкування з однолітками. Цю функцію
перебирають на себе ССО, де можна знайти друга, висловити душевні
переживання, вислухати інших, відчути себе вільно й комфортно.
Життєдіяльність ССО, створених на соціально корисній основі, є органічною
частиною цілісного педагогічного процесу, сприяє вирішенню найважливіших
проблем дитячого спілкування, заповнення емоційного вакууму особистіснозначущими справами.
До об'єднання в самодіяльні групи дітей підштовхують і застійні явища в
громадському житті (дефіцит правди, громадське лицемірство тощо). Втрата
інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів,
незадоволеність шкільними справами спонукають частину підлітків і молоді
спершу до відчуженості від сім'ї та школи, а згодом до об'єднання в групи на
основі стимулів та ідеалів, які вони вважають істинними і престижними.
Найпоширеніші серед них: самореалізація, задоволеність від вільного
спілкування,
різноманітної
діяльності;
самоствердження,
емоційнопсихологічна захищеність; бажання брати участь у вирішенні соціальних
2

проблем; прагнення до естетичного самовираження через уявлення про ідеал
людської краси та шляхетної поведінки; отримання естетичного й емоційнофізіологічного задоволення засобами стандартизованої «культурно-масової»
продукції; реалізація індивідуалістичних, егоїстичних потреб та інтересів;
можливість здійснення асоціальних дій (хуліганство, вживання алкоголю і
наркотиків).
Підлітки прагнуть самостійності, визнання дорослими й ровесниками,
гідності й поваги до себе, самореалізації через творчість. Деякі молоді люди
вступають до неформальних груп з метою, наприклад, знайти захист від нападів
хлопців з іншої вулиці чи нагнати страху на інших дітей, познайомитися з
дівчиною на основі спільних інтересів (захоплення технікою, музикою, спортом
тощо). У такому разі неформальне об'єднання виконує інструментальну
функцію у процесі соціалізації особистості. Інші прагнуть задовольнити власні
потреби, скажімо, у певній інформації. Створені для цього групи виконують
інформаційно-розважальну функцію, оскільки в них відбувається інтенсивний
обмін інформацією, обговорення різноманітних проблем.
Формальна і неформальна організації не протистоять, а доповнюють одна
одну, задовольняють інтереси, потреби дітей, необхідні для нормальної
соціалізації особистості — пристосування до життя у суспільстві, засвоєння
вимог, які суспільство пред'являє індивіду. Неформальні групи є незамінними
для спілкування рівних з рівними.

2. Типологія і статус дитячо-молодіжних організацій
Більше 90% молоді входять до молодіжних громадських організацій, отже
варто досконало з’ясувати що конкретно розуміють під поняттям „молодіжної
громадської організації”. Отже МГО – це певні молодіжні суспільні сили, які: а)
в тій чи іншій степені усвідомлюють свою специфічність, особливість своїх
власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну
суспільно значиму діяльність, яка напрямлена на реалізацію їхніх інтересів; в)
мають чіткі внутрішні структури. Серед всіх визначень молодіжних організацій
найбільш науковим, яке відповідає реаліям сьогодення є те, яке дане в Законі
України „Про молодіжні і дитячі громадські об’єднання” від 1 грудня 1998.
молодіжні громадські організації – це об’єднання громадян віком від 14 до 28
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і захист
своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших
суспільних інтересів.
Дитячі громадські організації (там же) – це об’єднання громадян віком від 6
до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що напрямлена на реалізацію
та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних
інтересів, які не суперечать законодавству, а також соціальне становлення їх як
повноправних членів суспільства.

3

Іншими словами молодіжні організації це те місце де молоді люди можуть
розвивати та представляти свої інтереси. Будь-яка молодіжна громадська
організація повинна виконувати чотири головні ознаки.
Ознаки молодіжних громадських організацій:
1. офіційно оформлене членство (причому у різних формах: видача членських
квитків, нагрудних значків...)
2. участь членів об’єднання у створенні його матеріальної бази у тому числі
шляхом сплати вступних і членських внесків
3. участь у самоуправлінні об’єднання (тобто участь у загальних зборах
організації, бути членом секретаріату, або членом виконавчих органів –
правління...)
4. обов’язкова наявність статуту об’єднання, інколи можливо програми чи
іншого програмного документу.
Процес створення і становлення молодіжних громадських організацій
різноманітний, проте він в цілому має чотири основних функції.
Отже, стадії створення молодіжних організацій є такими:
- номінальна стадія молоді люди лише об’єднуються в організацію, причому
цей процес є стихійним, а тому зв’язки між ними є досить слабкі;
- стадія формування, коли формуються зв’язки між членами організації а також
розвиваються внутрішні структури
- консолідуюча стадія характеризується чітким визначенням лідерів,
формуванням активу, роз приділенням функцій та обов’язків
- заключна стадія пов’язана із завершальним оформленням організації, коли
вже прийняті основні документи – програми та статут
Молодіжна громадська організація виконує наступні функції:
- організаційну, вона пов’язана як із процесом об’єднування молоді на основі
спільних інтересів в організацію так із навчанням молодих людей жити в
колективі, звіряючи свої інтереси з інтересами інших людей даного колективу
- виховна – тобто організація виховує, вчить як хорошого так і поганому тому
що відбувається великий вплив людини на людину
- комунікативна функція пов’язана із безпосереднім спілкуванням людей цієї
організації між собою – це збагачує особистість навиками спілкування в
колективі, окремій групі, мікро групі
- господарська функція полягає у слідую чому: участь молоді у вирішенні як
власних так і загальнодержавних задач (наприклад, матеріальна база, засоби
забезпечення діяльності організації)
В Україні сьогодні діє більш, як 60 всеукраїнських молодіжних громадських
організацій, 300 регіональних – вони мають досить широкий спектр діяльності
(зокрема, політичні, нейтральні до політики, культурологічні, спортивні,
відпочинкові ...). Їх систематизація є досить нелегким завданням. Аналізуючи
літературу з приводу цього питання, зауважимо що більшість джерел досить
однобоко висвітлюють дане питання. Відмітимо, що в науковій літературі існує
декілька підходів до типологізації (іншими словами класифікації) молодіжних
громадських організацій.
Основні критерії класифікації молодіжних громадських організацій:
4

1. особливості соціальної бази молодіжних організацій;
2. специфіка генезису (виникнення), організаційні принципи і структура
організації;
3. основні функції молодіжної організації;
4. місце молодіжної організації в суспільстві;
5. особливості впливу на суспільні процеси.
Типологізація може здійснюватися з урахуванням таких факторів, як:
- етнічні, расові приналежності учасників;
- стать молодих людей;
- регіональні особливості;
- вік учасників (діти, підлітки, молодь);
- професійні особливості учасників (студенти, бізнесмени...);
- стан здоров’я (організації інвалідів);
можна також в основу класифікації покласти наступні принципи:
- особливості членства (індивідуальні, колективні, змішані)
- степені демократичності (демократичні, недемократичні)
- ступені відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні)
- відношенні до соціально-економічної політики у суспільстві (ультраліві,
ліві, лівоцентричні, центричні, право центричні, ультраправі)
- степені впливу на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові,
невпливові)
- відношенні до історичного розвитку даного суспільства його політичної
системи (прогресивні, консервативні, реакційні)
- степені релігійної приналежності (релігійні, атеїстичні, світські)
- способу фінансування (державні, політичні, недержавні або громадські)
- по рівню існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві)
- за характером існування (формальні, неформальні)
- за кількістю членів (масові, мало чисельні)
Громадські структури молодіжного руху розвиваються і займають відповідне
місце в політичній системі суспільства. Можна так охарактеризувати риси
молодіжних організацій на сучасному етапі:
1. демократичність;
2. різноманітність (понад 50 всеукраїнських, 300 регіональних);
3. по різному розвиваються молодіжні організації у різних регіонах нашої
країни;
4. на місцевому рівні для молодіжного та дитячого руху характерно
представлення молодіжних організацій регіональними та місцевими ніж
всеукраїнськими;
5. громадські структури консолідуються (УНКМО, ФДО, СПО).
Умовно дитячі та молодіжні організації, що сьогодні існують в Україні,
можна об'єднати за статусом та основними (ведучими) показниками:
1 .Формальні та неформальні, тобто юридично зареєстровані чи ні.
5

Наприклад, спортивний клуб "Динамо" (Київ) - це юридично зареєстрована
організація з різноплановою діяльністю, а поряд існує неформальне об'єднання
"фанатів" клубу, що охоплює практично більшість чоловічого населення
регіону, незалежно від віку.
2-Відповідно до територіальної розповсюдженості:
а) всесвітні дитячо-молодіжні організації;
б) всеукраїнські дитячі та молодіжні організації;
в) регіональні організації,
Всі ці типи організацій пройшли реєстрацію та акредитацію і мають
відповідний статус.
Наприклад:
а) Всесвітня організація скаутського руху; Українська скаутська
організація "Пласт", член Всесвітньої організації "Пласт", юридично
зареєстровані, що формально (реально) працюють;
б) Спілка піонерських організацій України (СПОУ); Спілка української
молоді;Українське дитячо-козацьке товариство "Січ" – всеукраїнські, тобто
охоплюють своєю діяльністю регіон України;
в) Спілка піонерських організацій міста Києва(СПОК); Демократична
спілка молоді Львівщини – охоплює регіон одного міста.
3. В окрему групу виділяються молодіжні секції при політичних партіях,
релігійних організаціях та творчих спілках.
Наприклад:
а) молодіжна філія Руху, Спілка молодих політиків - діяльність цих
організацій особливо активізується у передвиборчий період;
б) молодіжні групи при церквах. Інколи вони мають окремий юридичний
статус (церква "Голгофи", член Об'єднання харизматичних церков України, є
поряд з цим юридичною особою) чи його не мають (молодіжна група при
Кирилівській церкві, члени якої займаються благодійницькою діяльністю).
4.Неформальні групи та об'єднання, що діють на основі спільних інтересів.
Наприклад:
а) "фанати", "фани", "рокери", "металісти" тощо – основа їх діяльності – це
спілкування, обмін інформацією, коли позитивний емоційний настрій в
об'єднаннях сприяє продовженню сумісного проведення вільного часу;
б) клуби філателістів, кінологів, шахів тощо – являють собою унікальні
різновікові об'єднання для задоволення емоційно-творчих потреб людини;
в) неформальні об'єднання негативної орієнтації (кримінальні групи,
об'єднання підлітків та молоді, що вживають наркотики, схильні до девіантної
поведінки);
г) неформальні об'єднання, які з часом перетворились у офіційний рух,
напрямок діяльності (юні натуралісти, тимурівці) чи навпаки (екологічний рух
– молодіжна група при Партії зелених).
5 .Заборонена в Україні та державах СНГ
а) діяльність фашистських організацій та тих, що пропагують
фашизм;
6

б) сатаністи, АУМ Секрике та "Біле Братство" – в цьому випадку юридичне
доведено, що їх діяльність шкодить фізичному та психічному стану людини.
Розмаїття перерахованих дитячих та молодіжних організацій свідчить про
широкі можливості діяльності соціального педагога в цьому виховному
інституті та про те, що процес гуманізації і демократизації вплинув і на цю
інфраструктуру.
З урахуванням з головних напрямів діяльності молодіжні організації
поділяють на шість груп.
1. Молодіжні організації, зорієнтовані на вирішення політичних проблем.
Найпомітніші серед них Молоді республіканці України, Об'єднання
демократичної української молоді (ОДУМ), Соціалістичний конгрес молоді,
Ліберальне молодіжне об'єднання, Спілка українського студентства (СУС),
Асоціація молодих українських політологів і політиків, Молодіжна організація
спілки офіцерів України «Сокіл», Львівський фонд «Молода Україна» та
молодіжні організації при політичних партіях та рухах.
2. Молодіжні організації, зосереджені на вирішенні соціальних проблем.
Цю групу становлять Спілка молодіжних організацій України (СМОУ),
Асоціація МЖК воїнів-інтернаціоналістів України «Укрінтербуд», Українська
республіканська рада молодих вчених і спеціалістів, Палата молодих
підприємців України та ін.
3. Молодіжні організації, що займаються вивченням історії, фольклору,
етнографії народів України.
До цієї групи належать «Товариство Лева», товариство «Щире братство»,
Молодіжне товариство «Кіш», Молодіжна єврейська організація «Шахар» та ін.
4. Молодіжні благодійницькі організації.
Найпомітніші серед них Південноукраїнське благодійне товариство
«Молодь за милосердя», Асоціація молодіжних пошукових об'єднань України
«Обеліск», Республіканський молодіжний благодійницький фонд допомоги
потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Молодіжне благодійне
товариство «Гуманіст».
5. Релігійні молодіжні організації.
Цю групу представляють Комітет української католицької молоді (КУКМ),
Організація «Українська молодь Христові», Молодіжна рада церков
Євангельських християн-баптистів України, Всеукраїнське православне
молодіжне Братство ім. Петра Могили та ін.
6. Дитячі громадські організації.
З-поміж інших своєю активністю виділяються Українська скаутська
організація «Пласт», Спілка української молоді (СУМ), Спілка піонерських
організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацьке товариство «СІЧ».
Більшість із них заявляють про свою позаполітичність. Їх виховна система
спрямована, в основному, на формування вмінь і навичок у дітей і підлітків,
пов'язаних з природою (життя в таборі, туризм, екологічне виховання), із
7

зміцненням здоров'я (фізична підготовка), вихованням шанобливого ставлення
до сім'ї, рідної місцевості, держави (сімейне життя, життя в суспільстві)
3. Молодіжні організації, об’єднання при політичних партіях і рухах,
творчих спілках.
Окремо слід зупинитися на молодіжних організаціях і політичних партіях. Ні
одна із молодіжних організацій не може стояти поза політикою, оскільки
«молодіжна організація маючи певні цілі і завдання контактує з дорослими
політичними партіями, а досягти своїх цілей можна лише на основі системи
певних цінностей. Будь-яка молодіжна організація не будучи безпосередньо
політичною має тим не менше пряме відношення до політики, тому що
займаючись вихованням молоді, в тому числі формуванням ідейних
переконань, політичної культури – така діяльність просто не може бути
аполітичною». Це чітко видно підчас виборчих компаній, референдумів та
інших масових заходах.
- За політичним принципом (деполітизовані, з широкою ідейною
платформою, високо політизовані)
Наведемо конкретні приклади молодіжних організацій за політичним
принципом:
Деполітизовані – в їхній склад входять молоді люди, які мають не однакові
ідейні платформи, і займають різні політичні позиції. Базою таких молодіжних
організацій є матеріальна і організаційно-кадрова основа. Вони, як правило, є
недовговічними та неміцними. Наприклад, „Український молодіжний
авангард”, „Спілка української молоді”, „Союз українського студентства”.
Молодіжні організації з широкою ідейною платформою об’єднують молодь
яка має приблизно однакову орієнтацію – вони орієнтуються на декілька
„дорослих” політичних формувань (соціалістичний вибір). Наприклад,
„Соціалістичний конгрес молоді”, „Молоді республіканці України”.
Високо політизовані молодіжні організації є міцними, стійкими, тісно
пов’язані однією партією (соціалістичні, комуністичні, ліберальні, анархістські,
консервативні, фашистські...). Наприклад, „Всесоюзна Молода Гвардія
Більшовиків”, „Молодий РУХ”, „ЛКСМУ”.
Ідеологія є основою для класифікації молодіжних політичних
об'єднань (схема 1)

8

За А.О. Білоусом, ці ідеології означають[5]:
1) Комунізм, неокомунізм. До характерних ознак комунізму як ідеології
відносять: планування – регламентацію з боку держави процесів
виробництва і розподілу продукції; публічну власність – існування лише
колективної (державної, колгоспно-кооперативної) форми власності,
заборону приватної власності; рівність умов – декларування беззастережно
рівного права громадян на одержання матеріальних і духовних благ.
2) Соціал-демократія. Головними складниками ідеології сучасної
соціал-демократії є: свобода – можливість робити все, що не завдає шкоди
іншим людям; справедливість – рівність стартових можливостей для всіх
громадян; солідарність – можливість для людини, яку внаслідок життєвих
обставин спіткала невдача, розраховувати на допомогу суспільства і
держави.
3) Лібералізм, неолібералізм. До головних цінностей ідеології
лібералізму відносять: свободу особи – свободу слова, релігії, приватної
власності і право на політичну опозицію; лімітовану участь держави –
участь лише у виконанні тих специфічних функцій, які суспільство не
може виконувати ефективно; рівність прав – надану законом можливість
самореалізації особи.
4) Консерватизм, неоконсерватизм. Для ідеології консерватизму
характерні такі риси: інтегративна свідомість і традиційна мораль як основа
збереження нації, природна нерівність людей і ієрархічність побудови
суспільства, антиетатизм у економіці (мінімальне втручання держави) при
сильному державному контролі за політичною сферою.
5) Фашизм, неофашизм. До характерних ознак фашизму як ідеології
відносять такі: ієрархічність побудови суспільства і тотальний контроль з
боку держави за політичною сферою, інтегративна свідомість і зверхність
інтересів нації, створення «образу ворога» і пріоритет зовнішньої політики
над внутрішньою.
Розглянемо молодіжні політичні організації України більш детально.
В попередній темі ми вже ознайомилися з діяльністю МОРУ (Молодих
республіканців України).
„ТРИЗУБ” ім. Степана Бандери
Бог, Україна ,свобода!
Громадська спортивно-патріотична організація «Тризуб» ім.
С.Бандери – незалежне, орденського типу, добровільне об'єднання
громадян. На Третьому великому зборі Всеукраїнського братства ОУНУПА 13 жовтня 1995 р. «Тризуб» був прийнятий асоційованим членом
братства ОУН-УПА.
Вітання: Слава Україні! Героям - Слава!
Мета: Українська соборна самостійна держава - держава української
нації на її землі.
Ідеологія – український націоналізм: ідеологія захисту; збереження
державного самоутворення нації.
9

Метод: На диявола – хрест, на ворога – меч.
Принцип: – Як не я – то хто? Як не тепер? Як потрібно – то можливо!
Боротьба: За владу народу, а не за владу над народом.
Стратегія: Боротьба за Україну, а не за посади; змагання за право
українців бути господарями своєї долі, а не можливість панувати над
власним народом.
Тактика:
– дієва ідея, ідейна дія;
– поширювати й стверджувати у суспільстві національну ідею – ідею
державності української нації;
– протистояти ворогам української нації, державності, незалежності,
соборності;
– підтримувати національно-патріотичні дії всіх політичних і
громадських об'єднань, властей, окремих осіб;
– сприяти згуртуванню всіх національних сил навколо конкретних
справ для реалізації національної ідеї.
Поле діяльності: в усіх областях України і поза нею – в місцях
поселення українців, у громадах і колективах.
Орієнтація: на власні сили, на національно-патріотичну свідомість
народу, на добро в людях.
Ставлення до неукраїнців: побратимське до тих, хто разом бореться
за УССД, толерантне – до тих, хто позитивно ставиться до боротьби;
вороже – до тих, хто протидіє національному відродженню.
Попередники: воїни УВО-ОУН-УПА.
Соратники: борці за волю України, за процвітання нації, за УССД.
«Тризуб» приймає ім'я славної пам'яті провідника ОУН Степана
Бандери - людини, яка стала символом національно-визвольної революції і
боротьби народу за свою свободу. Кожен член «Тризуба» прагне
наслідувати Бандеру, із гордістю носити ім'я «бандерівець».
Діяльність: Члени «Тризуба» беруть участь у конференціях обласної
організації КУН, у відзначенні історичних дат, у перезахороненні воїнів
УПА, у відкритті пам'ятників, у маршах до річниці створення УПА.
Членом «Тризуба» можна стати з 18 років.
Членом юнацтва можна стати з 14 років.
Молодіжні політичні організації лівих радикалів
Екстремізм серед молоді на сьогодні є чи не найголовнішою
проблемою молодіжного руху. Відсутність відповідальної ролі в
суспільстві, низька заробітна платня чи стипендія, засилля підробок
західної маскультури, відсутність перспектив на подальшу стабільну
роботу – все це призводить до виникнення контркультури, яка, в свою
чергу, має нахил до молодіжної екстремістської субкультури.

10

Якщо термін «молодіжна культура» означає лише деякі відхилення у
взаємовідносинах батьків та дітей, то «контркультура» – це прямий
конфлікт, свого роду «молодіжна революція».
В Україні існує своя «контркультура», яка поступово перетворюється
в екстремістську субкультуру.
РКМ
Такою організацією є Революційна комуністична молодь. Свого часу
РКМ на чолі з товаришем «Ернесто» відкололася від Всесоюзної молодої
гвардії більшовиків. Оголосивши ВМГБ та їх наставників з ВКПБ
ревізіоністами та опортуністами, РКМ проголосили свою ідеологію –
полпотівський маоїзм (Пол Пот – лідер комуністів в Кампучії; Мао
Цзедун – лідер компартії Китаю). Оглядачі відзначають поширення
маоїзму на теренах колишнього СРСР. Так, нещодавно перестрілку в
центрі Санкт-Петербурга, вибух у синагозі в Ризі, що був влаштований
організацією «Рубікс», приписують маоїстським організаціям. РКМ
України є структурованою, з жорсткою дисципліною організацією, яка не
має комплексів, що притаманні комуністичним силам (відродження
СРСР, соціальна справедливість). Це дозволяє РКМ використовувати в
молодіжних інтересах субкультуру. Маоїсти намагаються залучати до
«революції»
широкі
кола,
які
захоплюються
революційною
псевдоромантикою часів Че Гевари та молодіжного протесту 1968 р.
Сьогодні це найвпливовіша молодіжна екстремістська організація.
Пряма дія
Під впливом РКМ було утворено студентську профспілку «Пряма
дія», де об'єдналися ліворадикальні елементи: анархісти, постмодерністи,
ретекомуністи, полпотівці, троцькісти. «Пряма дія» – основна тактика
анархо-синдикалізму. Включає бойкот, саботаж, та, як вищу форму
боротьби, всезагальний страйк. Заснована в січні 1994 року. Об'єднала
близько 300 студентів, в основному київських та львівських вузів. Серед
проведених акцій – пікетування Кабміну та Міносвіти, акції солідарності з
репресованими студентами Білорусії та Росії, конкурс дитячих малюнків
«Єльцин – людожер»... Але найзначнішим для «Прямої дії» стало 14
жовтня 1996 р., коли студентська профспілка оголосила війну Верховній
Раді, Президенту та Кабміну.
«Пряма дія» бореться:
- за автономію, тобто за право студпарламентів накладати вето на
рішення ректора, ухвалювати або відкидати кандидатури викладачів;
- за всезагальну вищу освіту;
- проти скорочення безкоштовної освіти.
«Пряма дія» має шалений успіх у студентства, осередки профспілки
створені в Києві, Харкові, Одесі та Рівному.
ЛОМ
11

Ліве об'єднання молоді утворилося у квітні 1991 року на відміну від
«Прямої дії», незареєстроване, навіть конспіративне. ЛОМ має три крила:
РКМ; «Робітничий супротив»; Київська анархо-автономія. Організація
працює над створенням сучасної теорії ліворадикальної діяльності,
структуризацією ліворадикального молодіжного руху в Україні. Застосовує
досвід зарубіжних колег.
Комбінат революційних мистецтв
Був створений у квітні 1994 року і об'єднав творчу молодь – студентів
театральних, художніх та інших закладів. Завдання «комбінату» – взяти курс на
посилення боротьби, створити інфраструктуру революції, допомагати
ліворадикальним організаціям.
Досить небезпечною організацією є «ходжити», які неодноразово
проводили свої вишколи за Києвом. Вони сповідують албанську систему
комунізму та вважають Енвера Ходжі одним із класиків марксизмуленінізму.
Значною популярністю користуються також ВМГБ (Одеса, Харків);
Братство кандидатів у справжні люди, що є сектою; Братство червоного
дракона (релігійний орден РКМ) та ін.
Спілка молодіжних організацій України
Спілка молодіжних організацій України (СМОУ) – самостійна
громадська організація, яка була створена 21 вересня 1991 року як
правонаступник ЛКСМ України (МДС).
За статутом цієї організації Спілка молодіжних організацій України
(надалі СМОУ) – самостійна громадська організація, яка на добровільній
основі та спільності інтересів об'єднує молодіжні організації для досягнення
мети та завдань, передбачених цим статутом.
Основна мета СМОУ – сприяння самореалізації молодої людини, її
соціальному захисту, вираженню інтересів членів організації.
Діяльність СМОУ спрямована на вирішення таких основних завдань:
- згуртування молоді на побудові суверенної демократичної України;
- участь у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;
- сприяти створенню умов для участі молоді у вирішенні власних
проблем, у тому числі шляхом підтримки і розвитку молодіжного
підприємництва.
Членство СМОУ формується на основі колективного членства.
Колективними членами СМОУ можуть бути молодіжні громадські
організації, які мають власний статут, затверджений їх вищими керівними
органами, зареєстровані у встановленому законом порядку, Статут та діяльність
яких не суперечать цьому статуту. Колективні члени будують свою діяльність на
договірних засадах зі СМОУ.
Порядок обліку членів СМОУ визначається Президією СМОУ.
Члени СМОУ мають членський квиток.
12

Для реалізації своєї основної мети СМОУ провела ряд важливих акцій та
заходів. Так, з 1990 року спільно з Міністерством охорони здоров'я Куби
здійснюється програма безкоштовної висококваліфікованої медичної
допомоги українським дітям, які постраждали від чорнобильської катастрофи.
За цей час на Кубі пройшли курс лікування та оздоровлення більше 14 тисяч
українських дітей. Щоліта СМОУ організовує відпочинок учнів у дитячих
таборах, зокрема табору «Молода гвардія» (м. Одеса), на курортах Болгарії,
Словаччини, Прибалтики, здійснює візити молоді до Франції, Італії та інших
країн. У ході проведення трьох Всеукраїнських Вахт пам'яті було знайдено і з
пошаною поховано 3,5 тисяч загиблих воїнів, спільно з Інститутом прикладної
інформатики створено інформаційний банк даних на 90 тисяч співвітчизників,
що загинули чи пропали без вісті. СМОУ брала участь у підготовці та
проведенні міжнародного кінофестивалю «Молодість», міжнародного
фестивалю-конкурсу «Слов'янський базар», міжнародного фестивалю театрів
ляльок, КВК-94, КВК-96 (м. Київ) та інших культурних заходів.
Молодіжні організації, об’єднання при творчих спілках.
Зустрічаються при творчих спілках композиторів, літераторів, художників,
молодих науковців.
Спілка творчої молоді України „Ліга Артист”.
Утворилася у листопаді 1993 року, з метою пропаганди мистецтва молодих
українських митців, традицій національного мистецтва шляхом виставочної,
концертної, кінематографічної, театральної діяльності в Україні та поза її
межами. За декілька років існування спілкою було підготовлено та проведено
ряд цікавих мистецьких акцій, серед яких на особливу увагу заслуговують
молодіжні мистецькі фестивалі, які пройшли в Києві.
Наведемо приклади професійно спрямованих студентських організацій в
Україні
- Асоціація студентів та молодих спеціалістів у галузі економіки та
управління АIЕSЕС;
- Асоціація молодих економістів та соціологів;
- Молодіжний бізнес-центр;
- Харківська асоціація молодих юристів;
- Палата молодих підприємців;
- Харківська міська асоціація «Сучасні комп'ютерні технології»;
- Асоціація ділового співробітництва молоді та студентів;
- Науково-просвітницьке об'єднання молодих учених-біологів «Генезис».
Прикладом організації, яка сприяє удосконаленню професійних знань
студентів, є громадська організація „Науково-просвітницьке об’єднання
молодих учених-біологів „Генезис”.
Метою діяльності «Генезису» є:

13

- популяризація та розповсюдження біологічних (в тому числі
екологічних) знань; .
- організація наукових контактів та співробітництва серед вченихбіологів;
Основними завданнями «Генезису» є:
- підтримка та проведення національних та міжнародних
конференцій, з'їздів, семінарів, форумів, виставок, конкурсів тощо;
- підтримка та реалізація міжнародних та національних програм і
проектів в напрямах, зазначених вище;
- організація видавничої діяльності з питань діяльності «Організації»,
видання власного друкованого органу, інформаційних бюлетенів,
загальноосвітньої літератури, публікація наукових робіт молодих вченихбіологів, співпраця з телевізійними компаніями та радіо, робота у
комп'ютерній мережі;
- сприяння у вирішенні різноманітних питань, пов'язаних з трудовою
або громадською діяльністю громадян – членів «Генезису», на всіх рівнях
державної влади та управління;
- організація і проведення фестивалів, ярмарок, аукціонів, доходи від
яких спрямовуються виключно на благодійні цілі «Генезису»;
- розвиток взаємозв'язків та співробітництва з благодійними фондами
та іншими фундаціями і фізичними особами в Україні та за її межами,
вивчення їх досвіду (включаючи обмін делегаціями, організацію навчання
окремих громадян і груп в Україні та за кордоном);
- проведення рекламно-інформаційних заходів, спрямованих на
розповсюдження інформації про діяльність «Генезису» і пропагування її ідей
і мети діяльності.
Членами «Генезису» можуть бути українські та іноземні громадяни,
які досягли 16-річного віку, які вносять вступні, сплачують членські
внески та признають цей статут.
Всеукраїнська рада молодих вчених і спеціалістів
30 вересня 1966 року спільною постановою ЦК ЛКСМУ, Міністерства
вищої і середньої освіти УРСР, Президії Академії наук УРСР та
Республіканського комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і
наукових установ з метою координації діяльності обласних, міських,
районних рад молодих вчених і спеціалістів, вивчення та узагальнення
досвіду роботи комітетів комсомолу серед наукової молоді, встановлення
творчих взаємозв'язків між різними групами молодих дослідників,
широкого розгортання в республіці руху за впровадження у виробництво
досягнень науки і техніки було утворено Республіканську раду молодих
вчених і спеціалістів. За чверть століття рада стала ініціатором і виконавцем
багатьох соціальне значимих справ.
На початку 1990 року був прийнятий новий статут організації, у
відповідності з яким у вересні цього ж року вона була зареєстрована як
14

добровільна громадська організація молодих учених і спеціалістів
України. [46]
За статутом, ВРМВС має на меті створення умов для підвищення і
реалізації творчої, професійної та громадської активності молодих вчених і
спеціалістів для їх оволодіння досягненнями і прогресивними традиціями
світового
науково-технічного
співтовариства,
культурними
і
загальнолюдськими цінностями.
ВРМВС ставить перед собою такі завдання:
- захист інтересів членів ВРМВС на їх прохання у вищих органах
законодавчої та виконавчої державної влади України, а також в інших
державних органах і організаціях;
- розвиток зв'язків і співробітництва, координації діяльності молодих
вчених і спеціалістів;
Для реалізації завдань ВРМВС в установленому законом порядку:
- формує пропозиції з питань, що відносяться до статутної діяльності і
вносить їх до органів влади й управління;
- представляє інтереси молодих вчених і спеціалістів, членів ВРМВС у
контактах з українськими, зарубіжними, міжнародними державними і
громадськими організаціями;
- засновує засоби масової інформації та самостійно проводить
видавничу діяльність;
- відповідно до чинного законодавства, з метою виконання статутних
завдань і цілей здійснює необхідну господарську та іншу комерційну
діяльність шляхом створення госпрозрахункових організацій і установ на
правах юридичних осіб, створює підприємства.
Членство у ВРМВС має нефіксоване індивідуальне, колективне
членство, а також може бути у ВРМВС асоційоване членство.
Нефіксованими індивідуальними членами ВРМВС можуть бути
громадяни України та іноземні громадяни віком до 35 років, що визнають
статут ВРМВС, проводять діяльність, спрямовану на реалізацію її цілей.
Нефіксовані індивідуальні члени членських внесків не сплачують.
Колективними членами ВРМВС можуть бути будь-які колективи
молодих учених і спеціалістів підприємств, організацій, установ, що
визнають Статут ВРМВС, проводять діяльність, спрямовану на реалізацію
цілей, і сплачують членські внески.
Нині Всеукраїнська рада молодих учених і спеціалістів свою
діяльність проводить у межах окремих програм: «Зайнятість» (пошук
вільних вакантних місць для молодих спеціалістів у різних галузях науки і
техніки), «Помічник Уряду» (підготовка пропозицій Комісіям Верховної
Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерствам республіки,
спрямованих на вирішення проблем молодих учених і спеціалістів),
«Економічно-правовий захист» (участь у вдосконаленні економікоправового механізму захисту інтересів молодих учених і спеціалістів, їх
інтелектуальної власності). У реалізації даних програм маються певні
досягнення. Так, у межах програми «Зайнятість» при Правлінні ВРМВС
15

п'ятий рік працює агентство по підбору кваліфікованих спеціалістів і
персоналу «Інтелект - праця - сервіс», за допомогою якого працевлаштовано
1200 молодих спеціалістів, надана консультація з питань адаптації та
працевлаштування більше 7 тисячам юнаків та дівчат.
На 1997 р. Всеукраїнська рада молодих учених і спеціалістів об'єднувала
16 обласних, 2 галузеві і майже 850 первинних рад молодих вчених і
спеціалістів, до складу яких входило близько 100 тисяч молодих людей з
вищою освітою. [46]
4. Неформальні групи та об’єднання, що діють на основі спільних
інтересів.
Різноманітність інтересів, потреб і запитів молоді зумовлює широкий
спектр діяльності її неформальних об'єднань, які за критерієм соціальнополітичної та соціально-значущої діяльності поділяють на просоціальні,
асоціальні та антисоціальні.
Просоціальні неформальні об'єднання. До них належать військовопатріотичні, спортивні, творчі групи (любителів театру, кіно, дизайну, клуби
самодіяльної авторської пісні, театри-студії, джаз-колективи), які орієнтуються
на культурно-творчу, розважальну діяльність. Сюди належать і молодіжні
екологічні рухи, рухи за збереження та оновлення історико-культурних
пам'яток, соціально-політичні клуби.
Асоціальні об'єднання. До них відносять рейверів, реперів, брейкерів,
спортивних і музичних фанатів, їх діяльність спрямована на отримання
задоволення за допомогою пасивних форм дозвілля та відпочинку.
Антисоціальні об'єднання. Цю групу становлять «любери», гопники,
токсикомани, алкоголіки та ін. Вони відкрито протиставляють себе соціальній
ідеології, нормам людського співжиття, проповідуючи свою мораль.
Альтернативу соціальній справедливості вбачають у містиці, антисоціальних
гаслах.
Різноманітність позицій неформальних об'єднань вимагають від педагогів
диференційованого ставлення до їх діяльності. Головним його критерієм має
бути ясність мети та ідеї, продуманість соціально-значущої справи,
компетентний лідер, дотримання законодавства і норм моралі. Просоціальні
об'єднання заслуговують максимальної підтримки, всебічного співробітництва.
У стосунках з учасниками асоціальних об'єднань важливо спрямовувати їх
енергію в русло соціальної активності. Робота з антисоціальними об'єднаннями
потребує особливої підготовленості педагога, завдання якого допомогти
молодій людині вибратися з проблем.
Знання цих типологій, основних ознак належності до тієї чи іншої групи,
провідних напрямків самореалізації і можливих проявів асоціальної і
кримінальної поведінки дає можливість соціальному педагогу в ситуаціях
діагностики конкретної групи максимально точно провести ідентифікацію,
спрогнозувати можливі наслідки членства в даній групі для неповнолітнього.
Існує по крайній мірі два способи виникнення асоціальних груп: вони
виникають на основі об’єднання неповнолітніх, соціалізація і особистісний
16

розвиток яких порушені рядом об’єктивних і суб’єктивних причин або в
надрах соціально-корисних груп в результаті деформацій, що накопилися в
соціальних відносинах і спілкуванні. Зародження асоціальних груп проходить
за наступною схемі:
– деформації в сімейних відносинах, недоліки в навчально-виховній роботі
організацій, підприємств, колективів.
– порушення нормальної взаємодії підлітків із соціальним середовищем,
поява первинних форм дезадаптації і девіації, відсутність у підлітків твердих
моральних поглядів і переконань.
– перенос суспільно-організаторської і комунікативної активності підлітків
в сферу вільного спілкування, яке носить пошуковий характер, і в зв’язку з цим
збільшення у них неформальної, стихійно виникаючої, неорганізованої,
асоціальної діяльності і відносин.
– поступове відчуження підлітків від первинних соціально корисних груп
(сім’ї, класу, навчальної групи, виробничого колективу).
– поява в рамках соціально корисних груп перших ознак асоціальної групи,
які виражаються в аморальних поглядах, нормах і цінностях, що вступають в
протиріччя з установками офіційної організації.
- наявність за межами соціально корисних групп асоціальних відчужених
осіб, схильних до анти суспільної поведінки і груп асоціальної спрямованості.
Основні ознаки неформалів.
Неформальні колективи не мають офіційного статусу.
Слабо выражена внутрішняя структура.
Більшість об’єднань мають слабо виражені інтереси.
Слабкі внутрішні зв’язки
Дуже складно виділити лідера.
Не мають програми діяльності.
Діють за ініціативою невеликої групи зі сторони.
Представляють альтернативу державним структурам.
Дуже тяжко піддаються впорядкованій класифікації.
Тепер більш детально розглянемо деякі молодіжні субкультури.
За особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на
молодіжне середовище виділяють такі типи молодіжних субкультур:
Хіппі. Заявили вони про себе на зламі 60—70 рр. XX ст., в Україні – у 1972
р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються
довгим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю»), «фенічками»
— саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою
автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї,
школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні
субкультури.
Романтико-ескейпістські (англ. езсаре — втекти, уникнути,
позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення
17

паралельного світу, витворення власного «міфу», вибудованого на основі
певних творів (переважно «фен-тезі») чи запозичених світоглядних концепцій
інших культур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Рольова гра
(гоіеріауіпд) наближена до імпровізованої театральної вистави. Є втіленням
постулату контркультури про ідею «театру» як єдності акторів та глядачів.
«Глядач стає актором та автором одночасно» — ідеал контр культурного
мистецтва. До ігрових субкультур належать:
1) Індіаністи. Шанувальники традицій певної етнічної культури.
Популярним для них є звернення до практики релігійних культів, описаних у
творах авторів «фентезі» або притаманних індійцям США, чи до синтетичних,
новітніх культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.
2) Толкієністи. Шанувальники конкретного автора Д. Толкієна
(англійського автора «фентезі») і середньовічної холодної зброї. Живуть у
вигаданому світі та наслідують своїх казкових героїв, тим самим «виходячи» за
межі суспільства.
3)Уніформісти. Шанувальники певної історичної події.

Гедоністично-розважальні(Музичні)

молодіжні

субкультури.

Виникли навколо нових музичних стилів «реп», «рейв», «брейк». Переважно
складаються з підлітків, яких об'єднують спільні музичні пристрасті,
безтурботне ставлення до життя, намагання жити одним днем, їх світоглядні
цінності вульгаризовані, пристосовані до розуміння пересічних міських
підлітків. Зовнішні ознаки приналежності до угруповань різняться відповідно
до місця проживання. Одягаються вони за останньою тусовочною модою.
Серед провідних бажань — відчуття ейфорії ритму, танцю, клубної атмосфери.
Уподобання нестійкі, залежать від популярності певних напрямів музики,
спортивних команд. Так, відійшли в минуле перші брейкери, поступово
відходять трешери (прихильники музичних стилів треш-хеві-метал та дзе-хевіметал, з відвертою асоціальною поведінкою, тяжінням до сатанізму,
вандалізму, навіть людських жертвоприношень), бітломани (прихильники
музики бітлз), поділилися металісти (прихильники західних груп важкого
металевого року (хеві метал), вітчизняних «Чорний кофе», «Арія», «Майстер»
та ін.). На піднесенні перебувають репери, рейвери, нові брейкери.
Репери. Як музичний напрям реп виник в середині 80-х, будучи музикою
«чорних кварталів» міст США, реггі та суміші різних напрямів. Його називали
— «що бачу, про те і співаю». В Україні поширився в 90-х рр. Репери —
прихильники музичного стилю «реп», танцстилю хіп-хоп, сучасної
негритянської культури. Характерна підвищена корпоративність та
психологічна потреба в спілкуванні з однолітками. Найвище цінують
індивідуальність. Класичний прикид українського репера: штани «дизелі» та
дуті (пухові) короткі куртки, всі речі на кілька розмірів більші. Мають власні
тусовки (в клубах), внутрітусовочні правила (знання біля 40 реп-груп та вміння
розпізнавати їх за мелодіями). Переважно складаються з підлітків від 12 до 18
років.
18

Рейвери. Як музичний напрям, рейв виник в середині 80-х років. Це
симбіоз чиказького «хауса» та детройтського «техно». В Україну потрапив у
середині 90-х рр. Рейв («кислотна тусовка») — музика диск-жокеїв. Ритміка її
нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Тому на
тусовках рейверів переважає атмосфера «небуденності», «ейфоричного
трансу», що межує з містичними відчуттями. Зовнішня атрибутика
відрізняється синтетичністю та яскравістю кольорів одягу, наявністю різних
додаткових речей («пірсинг» — проколювання різних частин тіла сережками).
Рейв — середовище, де «кожен чує лише те, що хоче почути, і говорить те, що
хочуть почути від нього інші». Учасники рейв-клубів схильні до вживання
напівважких наркотиків, слабоалкогольних напоїв. Рейв-клуби підлітків
поширені у всіх містах України.
Брейкери. Об'єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк.
Мета — пропаганда брейк-танцю і виконання його великими групами.
Зовнішній атрибут — вузькі темні окуляри. Новітній брейк-данс відродився на
базі спід-репу та швидкісної музики, увібравши деякі особливості брейк-дансу
80-х (стиль «я робот»). Проте перевага надається «нижньому брейку», який
включає елементи акробатики та спортивного танцю. Збираються на тусовках
(разом з реперами), щоденних тренуваннях, займаються спортом, не палять.

Епатажно-протестні субкультури.
Початок поклали панки (пропагандисти ідеї «шок-протесту». Виділяються
одягом і зачісками. Мета — самоствердження серед однолітків через
заперечення загальноприйнятих норм поведінки. Негативно ставляться до
праці, вживають наркотики, алкоголь. Захоплюються рок-ансамблями. На
сьогодні відкинули агресію і увібрали в себе традиції та ідеї різних субкультур
(насамперед хіппі). Окремо від них є байкери (віддають перевагу романтизації
подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді,
володінні мотоциклом).

Радикально-деструктивні субкультури
Сюди належать субкультури, які мають чітку лінію на асоціальну
поведінку та орієнтацію на застосування силових методів. Відзначаються
дієвістю і радикалізмом.
Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух «скінхедів» виник у
Великобританії наприкінці 60-х рр. ХХст. На початку існування «скіни» –
вихідці з робітничих районів – мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі
та футболом, не цікавились політикою. Зовнішній вигляд відповідав «шокпротесту» панків з єдиною відмінністю – коротка зачіска та мінімізація
символічних речей. В середині 70-х років економічна криза в Англії болісно
вдарила по молоді, породивши проблеми безробіття, відсутності перспектив. На
цій соціальній хвилі розвинувся расистський рух сучасних «скінів». їх
головним ворогом стали представники небілих рас. З'явились в Україні в 1995–
1996рр. Перші скіни не виявляли значної активності, обмежуючись
демонстрацією нашивок зі свастикою, прапорів. Наприкінці 1996 р.
активізуються, починають пропагандистську діяльність, пошук союзників.
19

Останнім часом зосередили увагу на переслідуванні темношкірих та вихідців з
країн Азії, боротьбі з іншими субкультурами. Стиль їх одягу адаптований до
вуличних сутичок: чорні джинси, важкі шнуровані армійські черевики, короткі
куртки-«бомбери» без коміра, бриті чи коротко стрижені голови. Цементуючу
роль у формуванні цієї субкультури відіграє музика «ой» (панк). Термін
запровадив журналіст Г. Бушелл для визначення груп, які відмовилися від
«пластмасового панка»). Найвідоміша українська «ой»-група – «Сокира
Перуна” Характерною є наявність українських текстів та орієнтація на
англійський «ой».
Хакери. З'явились в Україні у 60–70-ті роки ХХ ст. Це була молодь, яка
захоплювалася кібернетикою. Поширення наприкінці 80-х перших ПК, в
середині 90-х Інтернету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття «хакер»
означає комп'ютерного злочинця, здатного зламати будь-які захисні системи
(сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запустити в
систему віруси. Термін «кракери» точніше відповідає західному розумінню
даної субкультури. Це ті, хто робить світ віртуальної реальності доступним
усім бажаючим. Хакери виділяють з-поміж себе «ламерів» (користувачі ПК,
проводять більшість часу біля комп'ютерів, не маючи достатніх знань) та
«геймерів» (прихильники «екшен-ігор» та «стратегій», які вбачають у них сенс
свого життя. Мають внутрітусовочні Інтернет-видання, культові сайти тощо).

Розправно-самосудні угруповання.
Переважно вихідці з робітничих сімей, які за допомогою сили борються з
різними відхиленнями від певних ідеалів. Виникають на базі молодіжних
територіальних угруповань. Об'єктами їх «фізичного впливу» є представники
заможної «золотої молоді» хіппі, панки, металісти тощо. Протягом останнього
часу цей рух зазнав істотних трансформаційних змін. На сьогодні в Україні в
чистому варіанті він не існує. Певною мірою традиції «люберів» (від м.
Люберці; в основі – ідея «очищення» міст від «неформалів») продовжили
«гопники».
„Гопники” (пацани). Це – територіальні корпоративні самодіяльні
угруповання підлітків. Створюються за територіальними ознаками («свої» та
«чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної
субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності.
Мають яскраво виражену структуру, ієрархію, систему специфічних цінностей,
прагнення до активної діяльності. Зовні майже не відрізняються від звичайних
підлітків. Тусуються у своїх мікрорайонах, іноді нападають на «неформалів»,
молодь, яка потрапляє на їх територію. Властива інтелектуальна
нерозвиненість, агресивність. Вживають наркотики, алкоголь.
Релігійно-містичні субкультури.
Постають унаслідок синтезу містичних та релігійних культів з традиціями
й ціннісною шкалою певних молодіжних субкультур. В них обов'язково
повинен бути лідер («гуру»). Проповідують вирішення глобальних проблем
людини, держави й усього світу загалом. Одним з напрямів є кришнаїти.

20

Кришнаїти називають себе «підданими Кришни». Ідеологічне підґрунтя –
давньоіндійський епос, який містить висловлювання і думки бога Кришни (мав
людське обличчя і вважався народним героєм) на філософські теми. Вважають,
що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога – мантри (закликання,
молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух,
задоволення бажань. Привабливість для молоді цієї течії пов'язана з
екзотичними ритуалами, екстравагантним стилем одягу. Норми поведінки: не
пити спиртне, каву, чай, не вживати наркотиків, не їсти м'ясо і рибу, не
займатися тілесними розвагами (секс лише для продовження роду).
Серед кришнаїтів виділяють групи: інтелектуалів (прагнуть пізнати
буддизм та індуїзм), романтиків (любителі видовищ – східної музики,
колективної медитації), релігійних фанатів (люди, які відійшли від зовнішнього
світу).
У чистому варіанті жодного типу молодіжної субкультури не існує,
оскільки їх угруповання не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємо
проникають один в од-ний. Неформальне молодіжне середовище постійно
перебуває в пошуку нових форм самореалізації.

21