• Название:

    ЛЕКЦІЯ 3


  • Размер: 0.31 Мб
  • Формат: PDF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

Установите безопасный браузер



  • Название: Лекція № 3

Предпросмотр документа

Лекція № 3
Тема: Типологія дитячих та молодіжних організацій України за статусом
та основними (ведучими) показниками діяльності.
План.
1. Формальні та неформальні дитячо-молодіжні об’єднання та організації.
2. Типологія і статус дитячо-молодіжних організацій.
3. Молодіжні організації, об’єднання при політичних партіях і рухах,
творчих спілках.
4. Неформальні групи та об’єднання, що діють на основі спільних
інтересів.
1. Формальні та неформальні дитячо-молодіжні об’єднання та
організації.
У шкільному колективі, який є формальним утворенням, функціонують
різноманітні самодіяльні групи (неформальні дитячі об'єднання), діяльність
яких спрямована на реалізацію та розвиток інтересів і потреб їх учасників.
Формальна група – група, структура і діяльність якої раціонально
організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними груповими
правилами, цілями і ролевими функціями.
Ефективність функціонування її забезпечується системою керівництва та
контролю. Безпосереднє управління спирається на владні повноваження,
розподілені відповідно до формально-статусної структури групи.
Неформальна група – самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура,
функції якого юридично не оформлені.
Отже, якщо формальні групи, будучи створеними для певної соціальної
діяльності, мають юридично визначений статус, нормативну базу існування, яка
закріплює структуру, тип завдань, колективні та індивідуальні права й
обов'язки, то неформальні такої регламентації позбавлені.
У формальній групі взаємостосунки її учасників регламентуються
внутрішніми документами, передбачаючи високий рівень дисципліни,
організованості, підпорядкування індивідуальних інтересів колективній меті, а
в неформальній порядок ґрунтується на традиціях, морально-етичних
принципах, за дотриманням яких стежать не тільки лідери, а й усі учасники.
Якщо у формальній групі дитина виконує приписані їй соціальні ролі (у
класі – учень), а авторитет учасників її визначається обійманою посадою, то в
неформальній понад усе – самодостатність, неповторність особистості, у ній
немає формального керівника (переважно лідирує найавторитетніша особа),
вона функціонує на засадах демократичного спілкування. Для згуртованості
такої групи вирішальними є симпатії, звички та інтереси, а особливістю –
наявність неформального лідера, особистісні характеристики і мета якого є
близькими для групи в цілому.
Ще одна особливість формальних груп – здійснення контролю за
поведінкою учасників через зафіксовані норми та правила. У неформальних –

1

контролюючу функцію виконують норми і традиції, сутність яких залежить від
рівня згуртованості групи, ступеня її «закритості» для інших соціальних груп.
Неформальні об'єднання за їх головними ознаками й характерними рисами
називають ще самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО).
Вони можуть існувати:
1. У структурі формальних колективів (угруповання). Наприклад, окремі
угруповання в класі. Воно не є самозамкнутим, його учасники активно
взаємодіють як між собою, так з усім колективом, можуть допомагати
педагогам у згуртуванні колективу або заважати цьому процесу. Один і той же
підліток може належати до кількох неформальних груп, що може призвести до
внутрішнього конфлікту особистості. Особливо тоді, коли спрямованість груп
різна, що створює ситуації напруженості. Підліток ніби опиняється між двома
вогнями, перед необхідністю проблеми вибору. У шкільному віці такі ситуації
переживаються особливо драматично.
2. Паралельно (незалежно) від формальних. Виникають на основі
просторової близькості, спільності інтересів, занять, особистої симпатії, парної
та групової дружби. У таких об'єднаннях їх учасники знаходять можливості для
самовираження, виявлення ініціативи, неконтрольованого дорослими
спілкування. Вони мають свою систему цінностей (гасла, символи, манеру
одягатись). Мета їх діяльності може бути як соціальне значущою, так і
асоціальною. Школа намагається зблизити цілі, сферу діяльності, грані
взаємодії дитячих формальних і неформальних об'єднань.
Причиною виникнення неформальних об'єднань є протиріччя між
збільшенням вільного часу та рівнем загальної культури, різноманітних потреб
молоді, ізольованість дітей від дорослих, прагнення до самодіяльності (з одного
боку, підвищена активність дітей, їх потреба в самовираженні, з іншого –
педагогічний формалізм в організації виховної роботи, намагання жорстко
регламентувати їх діяльність).
Участь молоді в неформальних об'єднаннях пов'язана з потребою вільного
самовираження, неформального спілкування з однолітками. Цю функцію
перебирають на себе ССО, де можна знайти друга, висловити душевні
переживання, вислухати інших, відчути себе вільно й комфортно.
Життєдіяльність ССО, створених на соціально корисній основі, є органічною
частиною цілісного педагогічного процесу, сприяє вирішенню найважливіших
проблем дитячого спілкування, заповнення емоційного вакууму особистіснозначущими справами.
До об'єднання в самодіяльні групи дітей підштовхують і застійні явища в
громадському житті (дефіцит правди, громадське лицемірство тощо). Втрата
інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів,
незадоволеність шкільними справами спонукають частину підлітків і молоді
спершу до відчуженості від сім'ї та школи, а згодом до об'єднання в групи на
основі стимулів та ідеалів, які вони вважають істинними і престижними.
Найпоширеніші серед них: самореалізація, задоволеність від вільного
спілкування,
різноманітної
діяльності;
самоствердження,
емоційнопсихологічна захищеність; бажання брати участь у вирішенні соціальних
2

проблем; прагнення до естетичного самовираження через уявлення про ідеал
людської краси та шляхетної поведінки; отримання естетичного й емоційнофізіологічного задоволення засобами стандартизованої «культурно-масової»
продукції; реалізація індивідуалістичних, егоїстичних потреб та інтересів;
можливість здійснення асоціальних дій (хуліганство, вживання алкоголю і
наркотиків).
Підлітки прагнуть самостійності, визнання дорослими й ровесниками,
гідності й поваги до себе, самореалізації через творчість. Деякі молоді люди
вступають до неформальних груп з метою, наприклад, знайти захист від нападів
хлопців з іншої вулиці чи нагнати страху на інших дітей, познайомитися з
дівчиною на основі спільних інтересів (захоплення технікою, музикою, спортом
тощо). У такому разі неформальне об'єднання виконує інструментальну
функцію у процесі соціалізації особистості. Інші прагнуть задовольнити власні
потреби, скажімо, у певній інформації. Створені для цього групи виконують
інформаційно-розважальну функцію, оскільки в них відбувається інтенсивний
обмін інформацією, обговорення різноманітних проблем.
Формальна і неформальна організації не протистоять, а доповнюють одна
одну, задовольняють інтереси, потреби дітей, необхідні для нормальної
соціалізації особистості — пристосування до життя у суспільстві, засвоєння
вимог, які суспільство пред'являє індивіду. Неформальні групи є незамінними
для спілкування рівних з рівними.

2. Типологія і статус дитячо-молодіжних організацій
Більше 90% молоді входять до молодіжних громадських організацій, отже
варто досконало з’ясувати що конкретно розуміють під поняттям „молодіжної
громадської організації”. Отже МГО – це певні молодіжні суспільні сили, які: а)
в тій чи іншій степені усвідомлюють свою специфічність, особливість своїх
власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну
суспільно значиму діяльність, яка напрямлена на реалізацію їхніх інтересів; в)
мають чіткі внутрішні структури. Серед всіх визначень молодіжних організацій
найбільш науковим, яке відповідає реаліям сьогодення є те, яке дане в Законі
України „Про молодіжні і дитячі громадські об’єднання” від 1 грудня 1998.
молодіжні громадські організації – це об’єднання громадян віком від 14 до 28
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і захист
своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших
суспільних інтересів.
Дитячі громадські організації (там же) – це об’єднання громадян віком від 6
до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що напрямлена на реалізацію
та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних
інтересів, які не суперечать законодавству, а також соціальне становлення їх як
повноправних членів суспільства.

3

Іншими словами молодіжні організації це те місце де молоді люди можуть
розвивати та представляти свої інтереси. Будь-яка молодіжна громадська
організація повинна виконувати чотири головні ознаки.
Ознаки молодіжних громадських організацій:
1. офіційно оформлене членство (причому у різних формах: видача членських
квитків, нагрудних значків...)
2. участь членів об’єднання у створенні його матеріальної бази у тому числі
шляхом сплати вступних і членських внесків
3. участь у самоуправлінні об’єднання (тобто участь у загальних зборах
організації, бути членом секретаріату, або членом виконавчих органів –
правління...)
4. обов’язкова наявність статуту об’єднання, інколи можливо програми чи
іншого програмного документу.
Процес створення і становлення молодіжних громадських організацій
різноманітний, проте він в цілому має чотири основних функції.
Отже, стадії створення молодіжних організацій є такими:
- номінальна стадія молоді люди лише об’єднуються в організацію, причому
цей процес є стихійним, а тому зв’язки між ними є досить слабкі;
- стадія формування, коли формуються зв’язки між членами організації а також
розвиваються внутрішні структури
- консолідуюча стадія характеризується чітким визначенням лідерів,
формуванням активу, роз приділенням функцій та обов’язків
- заключна стадія пов’язана із завершальним оформленням організації, коли
вже прийняті основні документи – програми та статут
Молодіжна громадська організація виконує наступні функції:
- організаційну, вона пов’язана як із процесом об’єднування молоді на основі
спільних інтересів в організацію так із навчанням молодих людей жити в
колективі, звіряючи свої інтереси з інтересами інших людей даного колективу
- виховна – тобто організація виховує, вчить як хорошого так і поганому тому
що відбувається великий вплив людини на людину
- комунікативна функція пов’язана із безпосереднім спілкуванням людей цієї
організації між собою – це збагачує особистість навиками спілкування в
колективі, окремій групі, мікро групі
- господарська функція полягає у слідую чому: участь молоді у вирішенні як
власних так і загальнодержавних задач (наприклад, матеріальна база, засоби
забезпечення діяльності організації)
В Україні сьогодні діє більш, як 60 всеукраїнських молодіжних громадських
організацій, 300 регіональних – вони мають досить широкий спектр діяльності
(зокрема, політичні, нейтральні до політики, культурологічні, спортивні,
відпочинкові ...). Їх систематизація є досить нелегким завданням. Аналізуючи
літературу з приводу цього питання, зауважимо що більшість джерел досить
однобоко висвітлюють дане питання. Відмітимо, що в науковій літературі існує
декілька підходів до типологізації (іншими словами класифікації) молодіжних
громадських організацій.
Основні критерії класифікації молодіжних громадських організацій:
4

1. особливості соціальної бази молодіжних організацій;
2. специфіка генезису (виникнення), організаційні принципи і структура
організації;
3. основні функції молодіжної організації;
4. місце молодіжної організації в суспільстві;
5. особливості впливу на суспільні процеси.
Типологізація може здійснюватися з урахуванням таких факторів, як:
- етнічні, расові приналежності учасників;
- стать молодих людей;
- регіональні особливості;
- вік учасників (діти, підлітки, молодь);
- професійні особливості учасників (студенти, бізнесмени...);
- стан здоров’я (організації інвалідів);
можна також в основу класифікації покласти наступні принципи:
- особливості членства (індивідуальні, колективні, змішані)
- степені демократичності (демократичні, недемократичні)
- ступені відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні)
- відношенні до соціально-економічної політики у суспільстві (ультраліві,
ліві, лівоцентричні, центричні, право центричні, ультраправі)
- степені впливу на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові,
невпливові)
- відношенні до історичного розвитку даного суспільства його політичної
системи (прогресивні, консервативні, реакційні)
- степені релігійної приналежності (релігійні, атеїстичні, світські)
- способу фінансування (державні, політичні, недержавні або громадські)
- по рівню існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві)
- за характером існування (формальні, неформальні)
- за кількістю членів (масові, мало чисельні)
Громадські структури молодіжного руху розвиваються і займають відповідне
місце в політичній системі суспільства. Можна так охарактеризувати риси
молодіжних організацій на сучасному етапі:
1. демократичність;
2. різноманітність (понад 50 всеукраїнських, 300 регіональних);
3. по різному розвиваються молодіжні організації у різних регіонах нашої
країни;
4. на місцевому рівні для молодіжного та дитячого руху характерно
представлення молодіжних організацій регіональними та місцевими ніж
всеукраїнськими;
5. громадські структури консолідуються (УНКМО, ФДО, СПО).
Умовно дитячі та молодіжні організації, що сьогодні існують в Україні,
можна об'єднати за статусом та основними (ведучими) показниками:
1 .Формальні та неформальні, тобто юридично зареєстровані чи ні.
5

Наприклад, спортивний клуб "Динамо" (Київ) - це юридично зареєстрована
організація з різноплановою діяльністю, а поряд існує неформальне об'єднання
"фанатів" клубу, що охоплює практично більшість чоловічого населення
регіону, незалежно від віку.
2-Відповідно до територіальної розповсюдженості:
а) всесвітні дитячо-молодіжні організації;
б) всеукраїнські дитячі та молодіжні організації;
в) регіональні організації,
Всі ці типи організацій пройшли реєстрацію та акредитацію і мають
відповідний статус.
Наприклад:
а) Всесвітня організація скаутського руху; Українська скаутська
організація "Пласт", член Всесвітньої організації "Пласт", юридично
зареєстровані, що формально (реально) працюють;
б) Спілка піонерських організацій України (СПОУ); Спілка української
молоді;Українське дитячо-козацьке товариство "Січ" – всеукраїнські, тобто
охоплюють своєю діяльністю регіон України;
в) Спілка піонерських організацій міста Києва(СПОК); Демократична
спілка молоді Львівщини – охоплює регіон одного міста.
3. В окрему групу виділяються молодіжні секції при політичних партіях,
релігійних організаціях та творчих спілках.
Наприклад:
а) молодіжна філія Руху, Спілка молодих політиків - діяльність цих
організацій особливо активізується у передвиборчий період;
б) молодіжні групи при церквах. Інколи вони мають окремий юридичний
статус (церква "Голгофи", член Об'єднання харизматичних церков України, є
поряд з цим юридичною особою) чи його не мають (молодіжна група при
Кирилівській церкві, члени якої займаються благодійницькою діяльністю).
4.Неформальні групи та об'єднання, що діють на основі спільних інтересів.
Наприклад:
а) "фанати", "фани", "рокери", "металісти" тощо – основа їх діяльності – це
спілкування, обмін інформацією, коли позитивний емоційний настрій в
об'єднаннях сприяє продовженню сумісного проведення вільного часу;
б) клуби філателістів, кінологів, шахів тощо – являють собою унікальні
різновікові об'єднання для задоволення емоційно-творчих потреб людини;
в) неформальні об'єднання негативної орієнтації (кримінальні групи,
об'єднання підлітків та молоді, що вживають наркотики, схильні до девіантної
поведінки);
г) неформальні об'єднання, які з часом перетворились у офіційний рух,
напрямок діяльності (юні натуралісти, тимурівці) чи навпаки (екологічний рух
– молодіжна група при Партії зелених).
5 .Заборонена в Україні та державах СНГ
а) діяльність фашистських організацій та тих, що пропагують
фашизм;
6

б) сатаністи, АУМ Секрике та "Біле Братство" – в цьому випадку юридичне
доведено, що їх діяльність шкодить фізичному та психічному стану людини.
Розмаїття перерахованих дитячих та молодіжних організацій свідчить про
широкі можливості діяльності соціального педагога в цьому виховному
інституті та про те, що процес гуманізації і демократизації вплинув і на цю
інфраструктуру.
З урахуванням з головних напрямів діяльності молодіжні організації
поділяють на шість груп.
1. Молодіжні організації, зорієнтовані на вирішення політичних проблем.
Найпомітніші серед них Молоді республіканці України, Об'єднання
демократичної української молоді (ОДУМ), Соціалістичний конгрес молоді,
Ліберальне молодіжне об'єднання, Спілка українського студентства (СУС),
Асоціація молодих українських політологів і політиків, Молодіжна організація
спілки офіцерів України «Сокіл», Львівський фонд «Молода Україна» та
молодіжні організації при політичних партіях та рухах.
2. Молодіжні організації, зосереджені на вирішенні соціальних проблем.
Цю групу становлять Спілка молодіжних організацій України (СМОУ),
Асоціація МЖК воїнів-інтернаціоналістів України «Укрінтербуд», Українська
республіканська рада молодих вчених і спеціалістів, Палата молодих
підприємців України та ін.
3. Молодіжні організації, що займаються вивченням історії, фольклору,
етнографії народів України.
До цієї групи належать «Товариство Лева», товариство «Щире братство»,
Молодіжне товариство «Кіш», Молодіжна єврейська організація «Шахар» та ін.
4. Молодіжні благодійницькі організації.
Найпомітніші серед них Південноукраїнське благодійне товариство
«Молодь за милосердя», Асоціація молодіжних пошукових об'єднань України
«Обеліск», Республіканський молодіжний благодійницький фонд допомоги
потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Молодіжне благодійне
товариство «Гуманіст».
5. Релігійні молодіжні організації.
Цю групу представляють Комітет української католицької молоді (КУКМ),
Організація «Українська молодь Христові», Молодіжна рада церков
Євангельських християн-баптистів України, Всеукраїнське православне
молодіжне Братство ім. Петра Могили та ін.
6. Дитячі громадські організації.
З-поміж інших своєю активністю виділяються Українська скаутська
організація «Пласт», Спілка української молоді (СУМ), Спілка піонерських
організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацьке товариство «СІЧ».
Більшість із них заявляють про свою позаполітичність. Їх виховна си