• Название:

    ЛЕКЦІЯ 1


  • Размер: 0.26 Мб
  • Формат: PDF
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

Установите безопасный браузер



  • Автор: Customer

Предпросмотр документа

ЛЕКЦІЯ № 1

Тема: Молодіжний рух в Українській державі, тенденції
розвитку громадських дитячо-підліткових та молодіжних
організацій у сучасних умовах розвитку суспільства.
ПЛАН
1. Історичні і сучасні процеси і проблеми в житті країни, проблеми і
тенденції світового розвитку.
2. Визначення понять «молодь» і «діти». Особливості молоді як значущої
соціально демографічної групи.
3. Проблеми молоді в сучасному українському суспільстві.
4. Місце і роль молодіжного руху в житті суспільства
ІСТОРИЧНІ І СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ТА ПРОБЛЕМИ В ЖИТТІ
КРАЇНИ, ПРОБЛЕМИ І ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ.
Процес побудови незалежної Української держави, розвиток демократичного
українського суспільства неможливий без реалізації нової молодіжної
політики, без становлення механізму її здійснення — молодіжного руху, який
на якісно вищому від свого попередника рівні має сприяти вирішенню в
Україні складних соціальних проблем молоді, залученню юнаків і дівчат до
активної політичної, громадської, професійної діяльності як у власних
інтересах, так і на благо всього суспільства.
Впродовж останніх п’ятнадцяти років у політичному, громадському житті
України відбулися величезні зміни. З одного боку, в цей час Україна
отримала новий статус — статус незалежної держави, а, з другого боку,
кардинально помінялася її політична система, яка у 1996 році була закріплена
у Конституції країни. У зв'язку з цим зовсім іншою стала політична
самоорганізація українського суспільства і така важлива її складова частина,
як молодіжний рух.
Нинішній етап розвитку громадських молодіжних та дитячих об'єднань
характеризується рядом основних чинників:
Першою визначальною рисою стану молодіжного руху України є його
демократизм за характером свого творення та існування: переважна
більшість молодіжних і дитячих об'єднань створена самою молоддю.
Демократичність руху забезпечується ще і тим, що законодавство практично
знімає всі обмеження, які існували раніше, на створення юнацьких об'єднань
за виключенням лише тих, що є деструктивними, кримінальними для
суспільства.
Нинішній молодіжний рух України відзначається різноманітністю за
напрямками пості і політичними уподобаннями: в Україні діє близько 50
молодіжних об'єднань претендують на статус всеукраїнських, і кілька сотень
регіональних, місцевих організацій. Для нинішнього українського

молодіжного руху характерним є те, що громадські молодіжні об'єднання
невеликі за своїм складом. Більшість з них поки що є маловідомими для
молоді і не користуються в неї необхідним авторитетом та престижем. Це
підтверджує і кількісний склад зареєстрованих відповідно до чинного
законодавства Всеукраїнських молодіжних об'єднань: з майже 10 мільйонів
молодих людей віком 15 до 28 років, які проживають нині в Україні, в цих
об'єднаннях перебуває згідно їх даних дуже невелика частина юнаків та
дівчат. Найбільшою нині є Спілка Піонерських Організацій України, яка за її
даними об'єднує майже мільйон осіб, але її членами у першу чергу все ж
таки, є діти, а не молодь. Асоціація профспілкових організацій студентів
України має у своїх рядах близько 800 тисяч фіксованих членів, але це
профспілкова організація, яка, не дивлячись на те, що є громадським
об'єднанням молоді, як профспілка має свій специфічний напрямок роботи і
юридичний статус. Більшість же громадських молодіжних організацій
залишаються не багаточисельними. Так, Молодіжна морська ліга за її
свідченнями об'єднує майже 60 тис. осіб, Українське дитячо-юнацьке
товариство "Січ" має 15 тис. членів, Українська Студентська Спілка — 11
тис., Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання "Сузір'я" — 10 тис., а
інші всеукраїнські організації нараховують лише по 2-3 тис. членів.
По-різному розвиваються громадські молодіжні та дитячі організації в різних
регіонах України. Так, якщо, наприклад, у Львівській області нині діє 134
громадських молодіжних та дитячих організацій, з них 34 — обласного, а
решта — міського та районного рівнів, у Тернопільській області окрім
десятків зареєстрованих громадських молодіжних та дитячих організацій
різних рівнів масово існують органи молодіжного самоврядування за місцем
проживання, навчання, праці (ними охоплено близько 40% молоді), то у
Чернігівській області серед зареєстрованих об'єднань зі статусом обласної
організації існує лише Спілка Піонерів Чернігівщини, а на міському та
районному рівнях — Чернігівська станиця Пласту, Чернігівська міська
організація "КВН-клуб" та Чернігівський міський центр гуманістичних
технологій АЛАХАР. Необхідно підкреслити і те, що має місце велика
різниця не лише у масштабах охоплення дітей та молоді громадськими
об'єднаннями, але й у тому, що у різних регіонах існує велика різниця і в
напрямках діяльності, ідеологічному спрямуванні громадських молодіжних
та дитячих об'єднань.
Для нинішнього молодіжного руху України характерним є те, що на місцях
громадські
молодіжні
об'єднання
більшою
мірою
представлені
регіональними, місцевими ніж всеукраїнськими структурами.
Характерною рисою нинішнього молодіжного руху України є те, що його
громадські структури, займаючи свої місце в політичній структурі
суспільства, намагаються консолідуватися. Більшість організацій відповідно
їх статутів окрім індивідуального мають і колективне членство. У більшості
областей створено координаційні ради молодіжних та дитячих організацій.

З кожним роком в Україні органи державної виконавчої влади все тісніше
починають співпрацювати з громадськими молодіжними та дитячими
об'єднаннями.
Необхідно також відзначити, що значний вплив на розвиток сучасного
молодіжного руху робить те, що молодь все більше втрачає Інтерес до
заняття політикою. Як показують соціологічні дослідження, що були
останнім часом проведені Українським інститутом со ціальних досліджень,
до існування політичних об'єднань молоді позитивно ставляться лише 15,8%
юнаків та дівчат. Серед молоді росте кількість тих, хто зовсім не цікавиться
проблемами політичного життя
Розвиток громадських молодіжних структур значною мірою також
стримується їх матеріальною базою, фінансовими скрутами, що залежить від
економічних негараздів, які нині склалися у країні. Недостає молодіжним
організаціям і підготовлених кадрів для роботи з молоддю.
Однак, не дивлячись на вищесказане, український молодіжний рух
продовжує розвиватися.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «МОЛОДЬ» І «ДІТИ». ОСОБЛИВОСТІ
МОЛОДІ ЯК ЗНАЧУЩОЇ СОЦІАЛЬНО ДЕМОГРАФІЧНОЇ ГРУПИ.
Проблеми молоді вивчають багато наук, тому справжній «портрет»
молоді як великої соціально-демографічної групи суспільства можна уявити
собі лише на міждисциплінарному рівні, тобто з урахуванням даних таких
наук, як історія, філософія, педагогіка, психологія, соціальна педагогіка,
політологія і ін.
Поняття «молодь» трактується в різних науках — соціології, філософії,
педагогіці і так далі – майже однозначно, і ми цілком можемо
використовувати визначення, що приводяться в енциклопедіях і словниках.
Так, Велика Радянська Енциклопедія визначає молодь як «соціальнодемографічну групу, що виділяється на основі сукупності вікових
характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і
другим соціально-психологічних властивостей» [3, 478].
Зупинимося на загальних, найбільш спірних складових поняття
«молодь», що згадуються сьогодні в літературі.
К. Маркс і Ф. Енгельс розглядали молодь як кожне нове покоління, що
успадковує і продовжує традиції старшого покоління. Кожне з таких
поколінь, за визначенням К. Маркса і Ф. Енгельса, даному ними в «Німецькій
ідеології», "з одного боку, продовжує успадковану діяльність за умов, що
абсолютно змінилися, а з іншою, – видозмінює старі умови за допомогою
абсолютно зміненої діяльності" [7, 44-45]. В цілому такому визначенню
заперечити скрутно, хоча тут не вказано на особливості молоді як соціальної
групи.
Дещо далі К. Маркса і Ф. Енгельса у визначенні і з'ясуванні феномена
молоді, на наш погляд, пішов В. І. Ленін. Саме он вперше зробив спробу

з'єднати загальнофілософський і конкретно-соціологічний підходи у
відношенні до молоді, звернувши особливу увагу на неї як суб'єкт історичної
діяльності. Останнє було певним кроком вперед в підходах до вивчення
молоді.
Крім того, В. І. Леніну належить ідея створення молодіжних
організацій, що найближче примикають до партії, працюють під її
безпосереднім керівництвом. Такою організацією став свого часу комсомол,
що є, як було закріплено в Статуті КПРС, "найближчим резервом і
помічником КПРС". Тривалий час в колишньому СРСР, в Україні, особливо в
60-ті роки, в так звану епоху НТР, молодь розглядали в основному як
продукт відтворення соціально-класової структури певного суспільства.
Пізніше, в 70-80-ті роки, недооцінювали відносну самостійність молоді, її
автономність в суспільстві, здібність до самодіяльного розвитку,
відтворення, а тим більше – до продуктивної соціальної діяльності.
Таким чином, в 70 – першій половині 90-х років методи
комуністичного виховання молоді домінували не тільки в теорії, але і в
практиці. Зрештою сформувалося чи трохи ціле покоління споживачів,
молодих людей, не здатних, а головне, не охочих активно брати участь в
соціальному перетворенні суспільства. Багато хлопців і дівчата, як свідчать
ті, що проводяться тоді спеціальні дослідження, в умовах так званого
соціалістичного суспільства швидше демонстрували високу суспільнополітичну активність, ніж володіли нею.
Це зовсім не говорить про якийсь повний «Період застою» в
молодіжній сфері. Треба визнати, що покоління молодих людей 70- 80-х
років все ж таки істотно відрізнялося від своїх однолітків попередніх
поколінь (дідів, батьків) перш за все вищим рівнем освіти і професійної
підготовки. Природно, що вони критичніше, ніж їх попередники, відносилися
до оцінки досягнень в будівництві соціалізму, до застійних явищ в соціальноекономічному і духовному житті нашого суспільства. Так, за даними
Всесоюзного перепису населення 1989 р., у СРСР на 1000 чіл. у віці від 16 до
29 років доводилося: з вищою освітою - 77 осіб.; незавершеним вищим і
середнім спеціальним — 244; середнім загальним — 496; неповним середнім
- 170 чол. [8, 85]. Це показники світового рівня, яких і сьогодні не дозріли
десятки країн.
З приводу особливостей феномена "молодь" є багато різних думок,
точок зору і аргументів, коли мова заходить в першу чергу про вікові рамки
молоді.
Молодь — це особлива соціально-демографічна група, що переживає
період становлення соціальної зрілості, положення якої визначене соціальноекономічним станом суспільства.
Деякі учені — фахівці з молодіжної проблематики розглядають три
основні періоди в житті молодої людини.
До першого вони відносять так званий період пошуку, коли молода
людина сама для себе визначає і ухвалює рішення — ким бути, яким (який)

бути, яку професію, спеціальність вибрати, яким чином і в якій сфері
діяльності реалізувати свої знання, здібності, талант.
До другого періоду можна віднести той час, протягом якого молода
людина інтегрується в суспільство. В даному випадку мова йде про декількох
перших роках роботи хлопців і дівчат на виробництві, в науці, культурі,
других сферах.
Третій період зв'язаний з інтенсивною, часто творчою, продуктивною
діяльністю молодого громадянина, коли вже є освіта, професія, часто —
сім'я, певні житлово-побутові умови. Таке ділення на життєві періоди в
цілому цілком прийнятно.
Межі молодіжного віку рухливі. Вони залежать від соціальноекономічного розвитку суспільства, досягнутого рівня добробуту і культури,
умов життя людей. Вплив цих факторів реально виявляється в тривалості
життя людей, розширенні меж молодіжного віку від 14 до 35 років. Нижня
вікова межа визначається тим, що саме в цьому віці підліток вперше одержує
право вибору в соціальному плані: продовжити навчання в школі, вступити
до технічного або гуманітарного коледжу, ліцею або влаштуватися на роботу.
До 35-ти років людина, як правило, досягає професійної зрілості,
завершується формування його сім’ї, вона займає певне положення в
суспільстві.
До вісімнадцятирічного віку закінчується формування основних
психофізичних особливостей людини, а до 24 років завершуються процеси
зростання в людському організмі і формується соціальний статус особи, що
(у тому числі і в умовах України) зв'язане із закінченням до цього часу
вищого учбового закладу, демобілізацією з армії і здобуванням професійної
освіти. Радянське законодавство пов'язувало з вказаними психофізичними
особливостями розвитку людини надання їй повного права і дієздатності з 18
років. У ст. 85 Конституції України для всіх громадян України саме з 18
років передбачалася право обирати і бути вибраними. Цивільний кодекс
України в ст. 11 обумовлює настання повної дієздатності з 18 років, в ст. 13
— настання обмеженої дієздатності з 15 років. Але Кримінальний кодекс
України підходив до цього питання інакше і в ст. 10 встановлював настання
кримінальної відповідальності за скоювання важких злочинів з 14 років.
Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь
характеризується, проте, не тільки віковими рамками, але і певним місцем,
який она займає в соціальній структурі суспільства, особливостями
соціального становлення і розвитку.
Все це в сукупності, з одного боку, відрізняє молодь ось других вікових
і соціальних груп суспільства, а з іншою, дозволяє ей об'єктивно займати
вельми своєрідне місце у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
У зв'язку з цим стосовно молодого покоління можна вести мову про
основні і другорядні його особливості. До основних ми відносимо
фізіологічні, психологічні, вікові і соціально-класові характеристики. Що
стосується другорядних, то вони витікають з основних і виявляються в

залежності від вигляду суспільно корисної діяльності, місця мешкання,
соціального статусу людини в суспільстві.
Діти – особи віком до 18 років, якщо згідно із законодавством, застосованим
до цієї особи, вона не набуває права повнолітньої особи раніше. Різниця між
дітьми і молоддю: молодь може змінювати суспільство, впливаючи на нього,
а діти не мають на це право і можливостей. Діти – це є соціальнодемографічна група, яка має специфічні потреби, інтереси, права і охоплює
межі встановлені законом.
ПРОБЛЕМИ
МОЛОДІ
СУСПІЛЬСТВІ.

В

СУЧАСНОМУ

УКРАЇНСЬКОМУ

Проблеми молоді в будь-якому суспільстві, за будь-яких умов і
обставин повинні розглядатися в трьох аспектах:
• що суспільство може дати молоді для її розвитку і цивільного
становлення;
• що сама молодь здатна і може дати суспільству для його
прогресивного розвитку;
• як повніше використовувати потенціал молоді на користь її власної
самореалізації і розвитку всього суспільства.
Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, науковці
поділяють на 2 групи:
Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді в
сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їх
моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді
певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка
молоді.
Особистісні проблеми молоді: пошуки сенсу життя; професійне
самовизначення; кохання; створення власної сім'ї; взаємостосунки з
однолітками та дорослими; здоров'я молодих людей.
До сучасних проблем молоді можна віднести наступні:
1. Молодь — одна із самих незахищених в економічному плані верств
населення. За порадою Заходу, Україна піддала себе безвідповідальному
експериментові, реалізувала бездумно так звану «шокову терапію», що
призвело до руйнування економіки і масового зубожіння населення.
Як свідчать соціологічні дослідження, на думку опитаних молодих людей,
нині склалася дуже важка соціально-економічна і суспільно-політична
ситуація, яка, у першу чергу, пов'язана із зубожінням широких верств
населення й глибоким майновим розшаруванням, економічною
деградацією як України в цілому, так і окремих регіонів.

Так, згідно з результатами опитування, кожна четверта сім'я ледве зводить
кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти, ще майже
половині (42%) їх вистачає лише на харчування та на придбання недорогих
речей. На скрутне матеріальне становище молоді вказують, наприклад,
відповіді респондентів на запитання про оцінку свого матеріального
добробуту. Якщо прийняти матеріальне становище середньостатистичної сімї
України за деякий середній показник, то 58% опитаних вважають, що
становище їхньої сім'ї гірше І лише 2% - що їхня сім'я перебуває в кращому
матеріальному становищі.
Для порівняння становища сучасної молоді, яка не без підстав вважається
однією з найменш забезпечених категорій населення країни, наведемо доходи
наймита, представника далеко не найбагатшої верстви населення, на
Запорожжі середини XVIII ст. За підрахунками Н.Д.Полонської-Василенко
наймит на хазяйських харчах заробляв у середньому 13-30 карбованців на
рік, з них готівкою - 4-8, одягом - 2, худобою - 20. Багато це чи мало? Для
зіставлення: у 1775 р. ціна вола складала 10 карбованців, корови - 2, вівці -1;
масло коштувало 2 карбованці за пуд (12,5 копійки за кілограм), сир - 50
копійок за пуд. Зауважимо, що наймит був забезпечений харчами і, як
правило, житлом за рахунок господаря. Порівнюючи ці цифри з мінімальним
прожитковим мінімумом чи мінімальною заробітною платою або навіть із
середньою заробітною платою в Україні, приблизно підраховуючи, яку суму
коштів із своїх доходів спроможний заощадити у рік середньостатистичний
громадянин, з впевненістю можна сказати, що не так багато з того, що міг
купити наймит позаминулого століття на зароблені за рік гроші, може
дозволити собі придбати за річний заробіток сучасна молодь, особливо ті дві
її третини, сім'ям яких вистачає коштів лише на харчування і, можливо, ще на
недорогі речі.
У найбільш скрутному матеріальному становищі опинилася безробітна
молодь, кількість якої впродовж останніх років зросла. Характерною рисою
молодіжного безробіття є його нерівномірний розподіл за регіонами.
Наявність молоді на регіональних ринках праці коливається від 23 до 39% за
середнього показника по Україні - 32%.
2. У суспільстві вкрай низький престиж освіченості, професіоналізму,
духовності і моральності. Талант і знання виявляються незатребуваними, що
формує розгубленість, непевність у сьогоденні і майбутньому, призводить до
«витоку мозків», до відходу в «приватне життя» і в «нікуди».
3. Агресивний націоналізм став причиною багатьох лих, що обрушилися
на жителів колишніх радянських республік і які перетворили їх у «іншо