• Название:

    Осел і Лев

  • Размер: 0.26 Мб
  • Формат: PDF

    Іван Франко
    http://vk.com/ivanfranko

    Осел і Лев
    Байка
    ---------------------------------------------Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у
    господаря.
    "Давай, - думає, - втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi
    пастися по лiсi, i хто менi що зробить?"
    I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому
    там. Пасеться, де хоче, не робить нiчого, нiхто його не б'є - вiдколи
    жиє, ще такого добра не зазнав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшнийпрестрашний, та й просто на нього.
    "Ну, - думає собi Осел, - аж тепер по менi буде!"
    Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився i
    помiркував собi:
    "Ану, може, я його деяк здурю?"
    Та й як стояв, бух на землю, лiг собi i лежить, мов i гадки не
    має. Надходить Лев i кричить уже здалека:
    - Ей, ти, хто ти там? Як ти смiєш лежати? Чому не встанеш i не
    поклонишся менi?
    А осел мов i не чує. Лежить собi та тiльки довгими вухами клапає.
    Надiйшов Лев i знов кричить:
    - Зараз устань i поклонися менi!
    - А хто ж ти такий? - питає Осел.
    - Ти ще й питаєшся? - кричить грiзно Лев. - Хiба ти не знаєш, що я
    Лев, над усiми звiрами цар?
    Осел, не встаючи, пiдвiв голову i витрiщив на нього очi.
    - I що ти за дурницi балакаєш? - промовив вiн. - Ти цар над усiми
    звiрами? Хто тобi се сказав? Маєш то на письмi? Хто тебе обирав на царя?
    Ну, говори!
    1

    Лев став, мов чолом об стiну стукнувся.
    - Хто менi се сказав? Та всi менi се кажуть, що я над звiрами цар.
    Хiба ж се неправда?
    - Певно, що неправда. Не може тому бути правда, бо цар над усiми
    звiрами не хто, а я.
    - Ти? - здивувався Лев. - А ти хiба маєш се на письмi?
    - Певно, що маю! Ади* (* Ади - лишень.) подивися ось тут! I вiн
    устав на рiвнi ноги i, обернувшися задом до Лева, показав йому своє
    заднє копито, на якiм була прибита новiсiнька блискуча пiдкова.
    - Бачиш? Се моя царська печать. Якби ти був цар, то й ти би мав
    таку.
    - Ото диво! - промовив Лев. - А я про те й не подумав нiколи.
    Мабуть, твоя правда. Але стiй! Давай будемо трiбуватися*(* Трiбуватися змагатися.). Ходiмо в лiс, хто за годину наловить бiльше звiрiв, той
    буде правдивий*(* Правдивий - справжнiй.) цар.
    - Добре, нехай i так буде, - промовив Осел, i з тим розiйшлися.
    Лев побiг по лiсi; бiгав, бiгав: тут злапав серну, там зайчика,
    там знов якусь звiрину - за годину мав уже щось п'ять чи шiсть штук.
    Бере те все i волоче до Осла.
    А Осел тим часом що робить? Пiшов собi на широку поляну, де
    сонечко ясно свiтило, i насеред луки кинувся на землю, ноги геть
    вiдкидав, очi зажмурив, язик висолопив на пiвлiктя - сказав би хто:
    згинув та й згинув. А понад поляною все яструби лiтають, ворони, ка-нi,
    сороки, галки, всяка погана птиця. Бачать вони, лежить неживий Осел, та
    й усi гурмою до нього. Зразу здалека заскакували, а там бачать, що не
    рушається, то й почали по нiм скакати, дзьобати його язик та очi. А Осел
    нiчого, тiльки як котра пташина надто близько надлiзе, а вiн клап її
    зубами або стук її ногою, вб'є та й ховає пiд себе, та так хитро, що
    другi й не бачать. Не минула година, а вiн уже надушив їх з пiвкопи.
    Тодi схопився на ноги, як не стреплеться, як не рикне, а птахи всi
    врозтiч. Осел забрав усю побиту пташню та й несе на те мiсце, де мали
    зiйтися зi Львом. Приходить, а Лев уже там.
    - Ну, що, - каже до Осла i показує йому свою здобичу, - бачиш,
    скiльки я наполював?
    - Ну, та й дурний же ти, небоже, - каже Осел i копнув його звiрiв
    ногою. - Таких звiрiв я мiг би був наловити зо двi копи. Та що вони
    вартi! А ти подивися на моїх! Я тiльки таких ловив, що в повiтрi
    лiтають. Ану, попробуй ти.
    - Нi, я такої штуки не втну, - вiдповiв Лев. - Аж тепер бачу
    направду, що ти над звiрами цар, а не я! Вибачай менi, що я так нечемно
    говорив з тобою!
    - А видиш! - промовив гордо Осел. - Завше треба бути чемним, бо
    ану ж наскочиш на старшого вiд себе, а тодi що буде? От i тепер я мiг би
    тобi зараз за кару зробити смерть, але вибачаю тобi, бо ти з дурноти се
    зробив, а не з злої волi. Iди ж тепер i пильнуйся на другий раз!
    I Лев пiшов, похнюпившись та пiдiбгавши хвiст, немовби хто вилляв
    на нього бочку зимної-презимної води. Чи близько, чи далеко, здибає в
    лiсi Вовчика-братика. - Здоровi були, найяснiший царю! - каже Вовк i
    кланяється низенько.
    - Ет, iди, не смiйся з мене! - каже сумно Лев. - Який я тобi цар?
    - Як то нi? - скрикнув Вовк. - Хто ж би смiв iнакше казати?
    - Мовчи, братику, - шепотом говорить до нього Лев. - Тут недалеко
    є правдивий цар. Як почує, бiда буде i тобi й менi.
    2

    - Правдивий цар? - дивувався Вовк. - Що за диво? Який же тут є
    правдивий цар, крiм тебе?
    - Є, є! - з перестрахом шептав Лев. - Я сам його бачив. Там такий
    страшний! А що за сила! Навiть тих звiрiв ловить, що в повiтрi лiтають.
    Богу дякую, що мене живого пустив.
    - Ну, що ти говориш! - дивувався Вовк. - Диво дивне! Знаю сей лiс
    не вiднинi, але нiяк не придумаю, хто би се мiг бути. Як же виглядає той
    новий цар?
    - Одне слово - страшний! - говорив Лев. - Вуха отакi, голова, як
    коновка, а на заднiй нозi царська печать.
    - Нiяк не вгадаю, хто се може бути? - клопотався Вовк. - Знаєш що,
    ходи покажи менi його!
    - Я? Нiзащо в свiтi! - скрикнув Лев. - Досить уже раз страху
    наївся.
    - Та ходи-бо! Чого боятися? - Заохочував Вовк. - От знаєш що,
    прив'яжи себе своїм хвостом до мойого, смiлiше нам буде йти!
    - Про мене, - каже Лев, - нехай i так буде.
    Зв'язалися оба хвостами докупи та й пiшли. Вийшли на горбик над
    полянку, що на нiй пасся Осел. Лев зупинився, зазирає та й шепоче до
    Вовка:
    - Ось вiн! Ось вiн! Подивися! Обертається Вовк, зазирає та й як не
    крикне:
    - Дурний Леве, таж се Ослисько! - А Левовi причулося, що то новий
    цар уже близько, як не злякається та в ноги! Через пеньки, через ярки що
    було духу! Дер, дер, далi втомився, став та й озирнувся.
    - А що. Вовче, близько вже той новий цар? Але Вовк тiльки язик
    вивiсив. Як був прив'язаний до левиного хвоста, так i волiкся за ним усю
    дорогу i давно вже й духа спустив.
    - А видиш, - каже до нього Лев, - ти казав, що новий цар не
    страшний, а як побачив його близько, то з самого страху помер!
    --- КІНЕЦЬ --У *.txt форматував Віталій Стопчанський
    Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво":
    www.chtyvo.org.ua
    10 червня 2011 Файл створено на основі: http://www.ex.ua/view/6193498
    Групи ВКонтакті :
    [Іван Франко] Іван Франко, Великий український письменник, поет
    Got Talent Популярний телевізійний проект Got Talent (Україна має талант, Минута славы …)
    Програма "Гроші" 1+1 Хто обкрадає наші кишені. Телевізійна програма «Гроші» з Олего Дейнекою. Всі
    випуски в HD
    flashgot Доповнення до популярного браузера: завантажуєм відео та звук з любого сайту
    Апітерапія Лікування продуктами бджільництва
    Добре кіно – католицькі фільми Перегляд фільмів онлайн, обговорення, рекомендації
    3