• Название:

    50. «Славна революція». Утвердження конституцій..


  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: ODT
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

Установите безопасный браузер



У серпні 1688 представники парламентської опозиції офіційно запросили Вільгельма зайняти престол з допомогою зброї. Відносна легкість і безкровність перевороту 1688/1689 рр. заслужили йому згодом назву «Славної революції» (Glorious Revolution). Переворот історично був завершенням загального процесу перетворення англійської абсолютної монархії в нову конституційну монархію, при якій повноваження короля були обмежені прерогативами парламенту. У результаті «Славної революції» склався певний компроміс земельної та фінансової аристократії, який виявився довготривалим і забезпечив рівне політичний розвиток країни, в цілому безкризовий взаємовідносини корони і парламенту протягом XVIII - початку XIX ст.

Причиною перевороту було незадоволення партії вігів і частини торі самодержавною та прокатолицькою політикою Якова II, що загрожувала активізацією народного руху та притісняла інтереси буржуазії й "нового дворянства". Запрошуючи Вільгельма на престол, парламентарі вважали, що він, заклопотаний проблемами на континенті, не дуже буде втручатися в англійські справи.
Підсумком перевороту було встановлення в Англії конституційної монархії, в якій вищою владою, що відображала волю значної частини земельних аристократів і великої буржуазії, став Парламент. Перемога цих сил над королівським абсолютизмом була закріплена в 1689 р.
Білем про права, підписанням якого супроводжувалася коронація та який і донині є чинним конституційним актом Великобританії.

Переворот історично був завершенням загального процесу перетворення англійської абсолютної монархії в нову конституційну монархію, при якій повноваження короля були обмежені прерогативами парламенту.

Біль про права 1689 р.

  • Закони без згоди парламенту – не чинні.

  • Домагання на владу вилучення або виконання законів королівським велінням незаконні.

  • Стягнення зборів на користь і в розпорядження короля без згоди парламенту – незаконна.

  • Звертатися з клопотаннями до короля становить право підданих, і всяке затримання і переслідування за такі клопотання незаконні.

  • Заборона мобілізації війська у мирний час без згоди парламенту.

  • Вибори членів парламенту повинні бути вільні.

  • Свобода слова, дебатів і всього того, що відбувається в парламенті, не може подати приводу до переслідування або бути предметом розгляду в будь-якому суді або місці, окрім парламенту

  • Не допускається вимога надмірних застав, ні накладення надмірних штрафів або жорстоких і незвичайних покарань.

  • Присяжні повинні бути внесені в списки і прикликані до черги належним порядком і присяжні, вирішальні долю людини у справах про зраду, повинні бути вільними землевласниками.

  • Парламент має скликатися часто.

  • Акт про спадкування престолу або Акт про влаштування — законодавчий акт, прийнятий парламентом Англії у 1701 році, який позбавив католицьку чоловічу лінію Стюартів прав на престол на користь протестантки Софії Ганноверської та її нащадків.

    Повна назва — «Акт про подальше обмеження влади монарха та найкращу охорону прав і свобод підданих», Акт називають також «Білль…» або «Закон про спадкування престолу в Англії». Це одна з частин британської Конституції — поряд із Хабеас корпус актом та Біллем про права 1689 року.

    Відповідно до Акту монархом в Англії (а потім, з 1707 року, і у Великій Британії) могла бути тільки особа, що перебуває у в євхаристичному спілкуванні з Англіканською Церквою. Від спадкування престолу усувались:

  • особи католицького віросповідання,

  • особи, які стали до шлюбу з католиками, а також

  • потомство тих і інших.

  • Відповідно до Акту після майбутньої королеви Анни від престолу були поступово усунуті:

  • її брат Яків (Старий претендент),

  • принци Савойського дому — нащадки Генрієтти, герцогині Орлеанської, дочки Карла I,

  • принци Пфальцського дому — нащадки синів Єлизавети, дочки Якова I.

  • Відповідно до Акту наступницею Анни було призначено ї двоюрідну тітку — наймолодшу дочку Єлизавети Пфальцської — Софія Ганноверська, вдова протестантського ганноверського курфюрста Ернста Августа. Але Софія померла за місяць до Анни, і на британський престол вступив її син, ганноверський курфюрст Георг I. Таким чином, Велика Британія вступила до особистої унії з Ганновером під владою Ганноверської династії (Вельфів).