• Название:

    " ЗАЛЕЖНІСТЬ АБО ГАРЯЧА ШТУЧКА "


  • Размер: 0.04 Мб
  • Формат: ODT
  • или
  • Сообщить о нарушении / Abuse

Установите безопасный браузер



ПЕРЕДМОВА

Я припідняв її талію та вдихнув солодкий аромат. Я відчув, як мій рот починає автоматично відкриватись. Я знав, що не зможу витримати цієї спраги. Та її ніжне тіло, яке палало підімною зламало мою останню витримку. Вона дивилась на мене зляканими очима. Я знав, що вона хоче мене так само, як і я її, але не видавала цього. А ще вона прекрасно знала хто я. Хоча я вже сотні разів пожалкував, що сказав їй про це. Та інколи мене це забавляло, адже вона ще не знає, що я один з перших вампірів. Вампір, якого вбити неможливо.

Вона заплющила очі і зупинила дихання. Я спочатку подумав, що вона хоче просто заспокоїтись, але коли пройшло 20 секунд я зрозумів — вона хоче вбити себе. Адже вампіри не п'ють кров мертвих і я не виключення. Вона хотіла померти аби я не скуштував її крові. Шкода, що це неможливо. Я поплескав її по обличчі. І вона тісніше стиснула зуби. Я знав, що вона програє в цій битві між собою. Я притиснув її ближче до себе та впився в її губи. Я вдихнув її легені повітря і відчув, як її серце стало набирати швидкість. Вона програла і розуміла це прекрасно. Вона розслабилась, але не відповідала на поцілунок. Хоча я найбільше бажав цього. Але в мене є ще достатньо часу аби змусити її відповісти мені. Я різко відпустив її і вона ошелешено глянула на мене. Я завжди був стриманий з нею і прямий. Я різко на неї глянув.

  • тобі не вдасться від мене втекти....ти приречена і я тобі це неодноразово казав, тому моя тобі порада. Будь хорошою дівчинкою.

  • Я різко посміхнувся та вийшов з кімнати. Лише одним жестом я дав команду аби мої підлеглі зробили те, що я не зміг зробити...

    ПОЛЮВАННЯ

    В передчутті майбутнього полювання, я чекав 24:00.

    Стрілка повільно пересувалась, наче й не чула мене. Я міряв кімнату кроками. Я був голодний. Пам'ятаю, полював я ще на тому тижні. Зараз моє і без того бліде обличчя набуло мертвого кольору і синці лягли під очима. Моє волосся було чорного кольору, середньо підстрижено. Я не любив короткого волосся. І мені було приємно, коли дівчата запускають руку в моє волосся....це так заводить.

    І ще я був високий та підкачений. Я слідкував за собою. І як не дивно, але вампіри також можуть набирати вагу, якщо будуть вживати велику кількість крові. Зазвичай, я п'ю донорську кров, яку закупляю закордону. Але то було давно. Зараз я вирішив повернутись до старого способу життя. Я полюю на людей...поганих людей і я їх не вбиваю, лише використовую у власних цілях.

    Вампіри володіють сильною волею, а якщо точніше, то ми можемо змусити людину робити будь-що. Я завжди себе міг контролювати, адже якщо випити забагато крові людина може померти ну або її просто доведеться перетворити. Перетворити людину це означає стати її творцем, слідкувати за кожним її кроком аби вона не накоїла дурниць. Стати її вчителем у всьому. Тож це просто зайва обуза. Колись я ледь не став ним та мене врятувало те, що сонце зійшло і я втік. Та зараз часи змінились і я ходжу під сонцем. Вся справа в каблучці. Її мають всі мої підлеглі. Та що ж там її має кожен вампір у цьому місці. І до речі щодо моєї посади. Я керую цим містом. Тобто слідкую за порядком, за тим, щоб з'являлось якомога менше новороджених людей. Тут я головний. Всі мене називають містер Кеннед. А так, то я просто Луі. На перший погляд ім'я здається добрим і милим та ті, хто зі мною працюють переконані в іншому.

    Я був, так сказати простим мажором для людей, якому було 26 років...молодний і не одружений, а для своїх був суворим наглядачем. Жодне порушення ще не залишалось не наказане. Зазвичай ми порушників вбивали, адже це може повторитись, а зайвих смертей ніхто не хоче. І я завжди був обережним на полюванні. Особливо погано, коли ти помічаєш свідків...а це зайва морока. Та зі мною таке траплялось рідко.

    Я ще раз глянув в дзеркало. Так-так, ми віддзеркалюємося і взагалі більшість легенд це — просто міф. Виглядав я саме для полювання. Чорні, зручні штани, щільна сорочка та чорний плащ. Все як я люблю. Залишилось тільки дочекатись бажаного часу. В моєму світі свої правила і свої закони. Тож вампіри мають право полювати лише після опівночі. Це час, коли людям знаходитись на вулиці небезпечно. Я вкотре нервово підняв очі на годинник і нарешті стрілка дійшла бажаного часу. Тож одним рухом я опинився на низу свого будинку. Лише одним жестом дав знак охороні, що я готовий.

  • Пора розважитися — я посміхнувся в передчутті гарної ночі та одним махом опинився за межі дому.

  • Я вдихнув свіжий запах та намагався налаштувати свої інстинкти.

    Я учув за метрів 100, як б'ється серце хижака. Здається, не один я полюю. Але сьогодні моя мета не тварина. Я інколи грався з ними, але смак людської крові ні з чим не зрівняється. Тож моя ціль сьогодні була людина і я не планував заходити занадто далеко. Я набрав швидкість та попрямував на схід. Я відчував, як за мною хтось слідкує. Це завжди мене відволікало, але я знав, що це лише метод захисту. Звичайно, я сильний, але протистояти новонародженим вампірам тяжко. А в цьому місці в мене багато ворогів. Бо ніхто не хоче чекати опівночі аби полювати, а полювати можна було лише два рази на тиждень. Іноді вампір втрачає контроль і вбиває людину. А це зайва смерть. І якщо вампір матиме свободу в полюванні — в місті може статись безлад, а якщо люди знатимуть про нас, то вони стануть мстити нам і будь-яке вбивство буде на нашій вині. Я таке вже пережив років 500 назад. Тоді люди знищили чимало вампірів. Одним з жертв став мій друг. Карл — він був єдиним моїм другом, колись він мене врятував від бездни, коли я зрозумів, що моя природа вбивати і створювати подібних собі я не хотів жити і намагався себе знищити. Та він мені відкрив безліч можливостей допомагати людям, а не шкодити. Я став оживати. Розумію, звучить це безглуздо, але я побачив сенс у цьому всьому. З тих пір ми стали командою і зустріли однодумців і створили свою армію ну або команду. Згодом, в нашій команді було більше тисячі вампірів-однодумців. Та ті, хто не хотіли жити таким життям, як ми вирішили помститись. Вони видали людям себе. І стали безжалісно вбивати людей. Ми намагались щось з цим зробити, але нас було набагато менше, ніж їх. І люди повстали проти нас. Я змагався до останнього та коли вже було зрозуміло, що люди нас не слухатимуть, Карл наказав відступити. В мені тобі бушувала молода кров і я прагнув битви та руху і не послухався його. Тож, він не залишив мене одного і пішов за мною. І по моїй дурості його вбили. Він мене прикрив і змусив йти.....тікати. І я злякався і втік, як останній боягуз. Я досі себе картаю за це. Мені було боляче за самого себе. Бо я втратив останнього друга. Але з тих пір я вирішив бути вірний нашій справі, тому після його смерті саме я очолив нашу команду і став виходити з ситуації...

    Коли ми наблизились до міста, я зменшив швидкість. Та став прислуховуватись. Сьогодні було тихо. Дивно, навіть тварини мовчать. Щось мені підказувало, щось тут не те. Та я б мав знати про це, адже мої люди всюди. Хіба що серед них з'явився зрадник. Та і це малоймовірно. Хоча, хто його знає.

    Нічне небо огорнуло місто. Мені дуже подобалась ніч. В цей час люди спокійно сплять, навіть не задумуючись над тим, що можуть виявитись тимчасовим обідом. Хоча на ранок нічого не пам'ятатимуть. Ну а щодо слідів — тут все просто. Наша кров має лікувальну властивість. Тож достатньо однієї краплі крові — і дві маленьких ранки в секунді заживуть. Ось і вся магія.

    Я ввійшов в місто разом зі своєю охороною та махнув їм аби вони розпочали полювання. В секунді їх вже біля мене не було. Спочатку я повинен почекати доки справляться мої підлеглі, а вже потім шукати собі жертву. Я почав вслухатись в місто. Подекуди проїжджали машини. Я учув запах алкоголю. Мої інстинкти вже брали верх та спочатку треба почекати. Хоча, ота п'ятірка п'яненьких могла б стати непоганою вечерею. Я відчував, як клики починають давити на десну, а рот наповнюватись слиною. Я відчував запах крові. Я заплющив очі та став глибоко дихати аби концентруватись на інших звуках. Ось перша жертва. Отже, залишилось почекати зовсім трішки. Я контролював кожен ковток мого підопічного. І вже відчував, що скоро людина втратить свідомість. Я шикнув та думками наказав аби він припинив. Ось я відчуваю її рівне дихання, отже все добре...

    Коли всі мої підлеглі погасили спрагу. Я наказав їм аби вони йшли додому. Я маю намір сьогодні добре погратись. Адже мій апетит розігрався не на жарт.

    Я став проходити в глиб міста. Мою увагу привернула шумна музика. Отже, це черговий паб( прийм. авт. з англ. - клуб ). Ось моя ціль. Пам'ятаєте, я казав, що люблю розважитись. Тож розваги починаються. Я непомітно пройшов в приміщення. Музика була дуже гучна. Чи може просто мій вампірський слух дуже чутливий. Та я б зробив би трішки тихіше, хоча це мені не заважало вслухатись в думки людей та їхнє серце биття. Я всівся на останній столик та намагався розслабитись і вибрати собі жертву. Я заплющив очі і став прислуховуватись в розмови і думки людей.

    ....господи вона така сексуальна....о так дівчинко, давай рухай задом....корт, я зараз кінчу.......жаль, що в мене немає грошей....в мене так давно не було сексу...

    Жах якийсь.....а не думки. Не розумію їх..зовсім. Мою увагу привернули інші думки.

    .....о а він нічого такий.....сподіваюсь залишить чайові.....

    Я все з заплющеними очима вслуховувався в її серце. Воно відбивало шалений ритм. Чорт, я вже не можу. Я стримував себе, хоча знав, що це не на довго.

  • доброго вечора, містер — вона мило посміхалась — чогось бажаєте? - вона була нічогенька така. Руде, фарбоване волосся було їй до плечей, яскравий макіяж і коротка спідниця, яка ледь прикривала її стегна. Я відчув бажання, яке затуманювало розум. - чи може ви хочете дещо інше? - вона нахилилась до мене, демонструючи свої круглі груди. Я тихенько заричав. Чорт, я хочу її.

  • А ти можеш мені таке влаштувати? - я звів сексуально брову

  • ну це залежить від того, скільки ви заплатите — вона ще ближче нахилилась до мене

  • не хвилюйся...тобі цього вистачить? - я дістав гаманець та показав їй сто баксів. Її очі округлились.

  • Більше ніж — вона задоволено посміхнулась

  • Вона швиденько взяла гроші та всунула їх в ліфчик. Я знав, що вона буде не єдиною моєю жертвою, але це вже буде в іншому пабі.

  • йди за мною, солоденький

  • Вона випрямилась та повільно розвернулась. Я слідував за нею. Вона крутила своїм задом, ніби думаючи що це мене ще більше заведе. Ми пропхались крізь натовп та попали в темне приміщення. Тобто, темне для неї. Я ж звісно все бачив ясно. Вона взяла мене за руку. І це була її помилка, адже моя рука була зараз льодяна. Але вона нічого не сказала, проте подумала. Та мене це мало хвилювало. На секунду вона зупинилась та повернула вліво. Вона дістала картку та просунула в двері і потягнула мене всередину.

    Ну що, гра починається. Її руки були в пошуку вмикача світла, проте я різко підійшов до неї ззаду та змусив її зупинитись.

  • я люблю, коли темно — прошепотів я їй на вушко

  • Її шкіра покрилась мурашками, вона затремтіла. Я відчував, як скажено пульсує її кров по венам. Але я не планував так просто здаватись.

    Я пройшовся рукою по її стегнах, поступово стягуючи з неї непотрібний клаптик одежі. Вона вчепилась руками за мою шию та терлась задом в мій пах. Я був дуже збуджений. Я хотів її всю. Одним рухом я кинув її на ліжко та накрив її своїм тілом. Вона була така тепла та ніжна. Я зірвав з неї останній клаптик одежі та стиснув її груди. Чорт, вони такі м'які. Я заричав. Вона затремтіла підімною. Я став цілувати її шию. Але не дуже захоплювався, адже я можу поранити її кликами. Моя плоть бажала розрядки. Але я все ще стримувався. Я стиснув її сідниці та втиснувся в її вологе місце своїм членом. Вона застогнала. Я оголив свої зуби та наблизився до її шиї. Чорт, голод затуманював мій глузд. Я з силою стиснув зуби та змусив себе ще трішки потерпіти.

    Я різко розстебнув ширінку на штанях і одним різким рухом ввійшов в неї. Вона трішки скрикнула, але я змусив її мовчати поцілунком. Я поранив її губи своїми гострими кликами, але вона цього не помітила. Я взяв в руки її обличчя та змусив на себе подивилась...

  • зараз ти розслабишся і будеш насолоджуватись відчуттями, а потім заснеш і забудеш про мене — її зіниці розширились та звузились — це знак того, що вона все зробить, як я сказав.

  • Добре — вона один раз моргнула і заплющила очі

  • Я став частіше в ній рухатись та не стримуючи себе вп'явся зубами в її шию.

    Вона навіть не крикнула, лише застогнала. Її гаряча кров хлинула мені в рот. Я жадібно ковтав її збільшуючи темп рухів. Я уважно прислухався в стукіт її серця. Воно мене ще більше збуджувало. Я акуратно забрав її руде волосся і вдруге впився зубами в шию. Декілька рухів і я кінчив в неї. Та раптом я учув рух позаду. Я чув її запах і голосний стукіт серця. Це змусило мене відсторонитись від дівчини та поглянути на об'єкт, який розбудив в мені звіра. Переді мною стояла дівчина. Вона була здивована. Я розумів, що треба щось робити. Вона швидко закрила рот і втекла. Чорт, от і свідок...

    Я зліз з дівчини, ім'я якої я навіть не дізнався. І думав, що спочатку треба зробити. Знищити свідка чи знищити сліди за собою. Я швидко проколов палець та крапнув на ранки від моїх зубів, моя кров зробила своє діло і я зібрав свої речі та залишив все так, як ніби мене тут і не було. Я швидко вийшов з кімнати та став вслуховуватись в думки людей.

    ......давай, працюй ротом......о нижче....нижче.......сильніше......як мені це набридло.......фу...оце...так......

    Чорт, збочені люди, про що ви тільки думаєте?

    І жодних думок, цієї особи. Чорт, наче крізь землю провалилась...

    Але я знав, що її потрібно знайти. Очевидно, вона одна з працівниць цього гадюшника. Отже, це означає вона має бути десь тут. Я піднявся на третій поверх та став вслухатись. Тут вже було менше збочених думок. Але жодних панічних. Та раптом мою увагу привернуло важке дихання та жахливе лаяння. Ого, оце гаряча штучка — подумав я. Але я зараз не про те думаю. Але знову та дівчина заговорила.

    .....що з тобою?.....я не знаю.....мені щось погано, я напевне сьогодні не буду танцювати.....але ж ти розумієш, що тобі доведеться відпрацювати?.....так, я відпрацюю, але зараз мені треба йти, будь-ласка....

    Дивно, але таке відчуття, наче вона чогось боїться, але я не чую її думок...

    Але раптом до мене дійшло, що я не чув, як хтось зайшов в кімнату....отже я не почув її думок. Але чому?

    Я нічого не розумів. Але все, що я зрозумів, це те, що то точно була вона.

    Я слідкував за нею. В неї гулко билось серце.

    Боїться. Правильно робить, що боїться.

    Вона швидко вибігла та помчалась до найближчого таксі. Але я був спритніший, тому вставши перед нею, я перекрив їй дорогу. Вона стала відступати назад. Вітер подув в мою сторону — господи...вона пахнула, наче бог. В неї було довге темно-каштанове волосся, яке розвивалось при подуві вітру. Її розстебнутий плащ відкривав вид на її довгі ноги та на гарні груди. Чорт, а вона дуже й навіть гарненька. Я стиснув кулаки та став наближатись до неї. Вона стала відступати та оглядатись назад. Не вийде нічого.

  • стоп — скомандував я, але вона мене ослухалась. - Стоп — я ще раз повторив

  • не чіпай мене, бо я буду кричати — я скептично обміряв її поглядом

  • кричи. Тебе всеїдно ніхто не почує — мовив я рівним голосом.

  • Раптом вона просунула руки за спину і дістала пістолет. Я ледь не подавився сміхом, який грозився видати мене. Я зупинився та прикинувся, що боюсь. Її руки стали тремтіти. Та вона посмілішала, коли подумала, що я боюсь її.

  • а тепер повільно повертайся і йди звідси, інакше я вистрілю — вона зняла пістолет з запобіжника та прицілилась. Та я ніяк не зреагував на це.

  • Ну давай....стріляй. - я став наближатись до неї. Вона відступила

  • стій, де стоїш. Я тебе попереджувала — вона зупинилась та помахала пістолетом

  • я чекаю....покажи мені, яка ти смілива — вона глибоко вдихнула та заплющила очі.

  • Тобі краще забратися звідси, бо я не жартую — вона вистрілила. Але трішки лівіше мене.

  • Я одним рухом скоротив між нами відстань. Вона від пригнула назад і впустила свій пістолет.

  • як ти зміг.....що це тільки що було? - вона хапала ротом повітря

  • Я різко підняв її до себе та притиснув. Вона стала відпихатись.

  • пусти мене, збочинець клятий — я різко взяв її за підборіддя та поглянув в очі

  • ти зараз забудеш все, що бачила в кімнаті і підеш назад, ніби нічого не сталось — вона подивилась на мене, як на божевільного та знов стала відпихати мене. Я нічого зараз не зрозумів, вона що мене ослухалась?

  • Ти що божевільний....ану відпусти мене зараз же — я дивився в її чорні, пристрасні очі і не міг нічого втямити. Вона, виходить і не піддається моєму впливу. Чорт, оце я влипнув... - я сказала відпусти — в секунді я відчув біль в паху

  • чорт — чортихався я

  • Я відпустив її та зігнувся на половину. Чорт, я не думав,що це Так боляче.

    Я побачив, як вона намагалась зловити таксі. Але марно. В такий час зловити таксі майже неможливо. Я уважно спостерігав за нею. А вона, наче й мене немає вперто намагається піймати таксі. Я дістав телефон з плащу та подзвонив одному з охоронників...

  • Вільяме....машину швидко — він кинув коротке — так — і я став далі спостерігати за нею

  • Її серце панічно билось. Я знав — вона боялась. Вона нервово покусувала губу та ходила туди-сюди. Вона була досить мила і з характером. Я став наближатись до неї. Вона це помітила і знову дістала пістолет. Тепер я вже не стримуючи сміху став наближатись до неї.

  • я зараз вистрілю — я ще більше став сміятись — стій виродку — вона натиснула на курок — і нічого не відбулось

  • ну що вистрілила? - вона незрозуміло глянула на мене, а потім на свій пістолет і так декілька разів.

  • Я не розумію, що це зараз було....коли ти встиг — я показав їй дві пулі, які там залишились

  • ти така не уважна — вона скорчила міну і стала відходити назад.

  • А тепер ти мене слухай. - я став на неї йти — я ще з тобою не за кінчив, тому ти підеш зі мною. І тобі нікуди не дітись. - вона здивовано глянула на мене, наче я розмовляв на китайській мові

  • ага, біжу і падаю — вона відступала назад, поступово прискорюючи рух.

  • Саме так ти й зробиш — вона істерично засміялась

  • не дочекаєшся

  • Вона різко розвернулась та помчала, що духу. Я досі стояв та спостерігав за нею. Їй заважало взуття на великій шпильці. Вона на секунду зупинилась та зняла їх. Потім вона стала бігти швидше. Її серце ще сильніше стало битись. А я не помилився з тим, що вона гаряча штучка.

    Ну що ж час закінчувати з цим маскарадом. За одну секунду я перегнав її та перекрив їй дорогу. Вона різко зупинилась, тяжко дихаючи. Я прямо відчував її страх. Вона спантеличена. Мою увагу привернув звук позаду неї.

    Ось і Вільям на машині. Я різко підійшов до неї та закинув її собі на плече.

    Вона почала брикатись та бити мене кулаками по спині.

  • пусти мене....негайно....ти бовдур ненормальний. Пусти.....пусти я сказала

  • Я вдарив її по сідницях. Чорт, мені це так сподобалось. Вона знову почала бити мене кулаками. Я швидко дійшов до чорного Land rover...

    Я відкрив двері машини та хотів всадити її, але це виявилось набагато складніше.

  • пусти мене...придурок — я поставив її на землю.

  • Вона скористувалась цим моментом і знову заїхала мені в пах. Чорт, ну все вона догралась.

  • ти вже дістала мене — вона почала знову тікати

  • Я різко взяв її на руки та кинув на сидіння. Вона хотіла встати, але я встиг всістися на неї зверху. Я закрив двері і махнув Вільяму аби той рушав.

  • ти ненормальний....відпусти мене......збочинець......тобі лікуватись треба....я посаджу тебе......ти згниєш....ясно тобі.....

  • Далі я не слухав цього монологу. Мене привернуло увагу її тіло. Плащ розкинувся і блузка задерлась, оголюючи її груди. Я помітив її плаский животик на якому було тату в формі квітки.

    Чорт.....я починаю збуджуватись. При кожному її вдиху її груди піднімались, ніби запрошуючи для пестощів...

  • ти придурок...припини мене розглядати.....я тобі сказала — чорт ти мене дістала

  • ану замовчи — шикнув я.

  • А я взяла тебе й послухала — вона знову набрала в рот повітря. Але я їй його просто закрив...

  • мммммммммм....... - я відчув, як вона мене вкусила.

  • Чорт....ти мене дістала — я став цілувати її шию підходячи до вуст. Я відчував, що хочу її.

  • Пусти мене......забери свої лапи — я стиснув її груди.

  • Вона піддалась мені і впустила стогін. Я зашипів.

  • якщо ти не припиниш брикатись і не замовчиш, то я тебе зараз буду насилувати — вона на секунду припинила брикатись — ось так, моя маленька...так вже краще

  • я ненавиджу тебе — я звів брову

  • Вона замовчала і перестала битись. Тому я зліз з неї та сів біля неї . Вона мовчала та дивилась у вікно. Схоже, вона зрозуміла, що приречена...

    Більше з її сторони не було ніяких фокусів. Вона мовчала, як і я. Тож мені потрібно подумати. Подумати над всім, що сьогодні сталось. Адже, я досі нічого не розумію. І ще.....я знову був голодний. Тож сьогодні доведеться пити синтетичну кров. Звичайно, це не найкращий варіант, але хоча б щось.

    Ми приїхали до мого дому і я відкрив двері машини та махнув їй аби вона вийшла.

  • Вільяме, виділи кімнату міс.... - я різко глянув на неї.

  • Джена

  • міс Джені — він кивнув

  • Вона стояла нічого не розуміючи, а я пішов...пішов думати. Над всім...

  • 2. ПОВІЯ?

  • Все, що я зрозумів це те, що вона не піддається моєму впливу і навряд забуде про цей інцидент. Тож у мене два варіанти є. Або я її вб'ю або я стану її творцем. Та думка про це змушує мене здригатись. Я не хотів цього, однозначно. Та вбивати також. І ось що ж робити?

    Саме над цим я думав останні години. Вже світало, а й досі нічого не вирішив. А ще я був голодний. Мене знову мучила спрага. Тому, я послав свого підопічного за синтетичною кров'ю і ще за людською їжею. Я в цьому не розбираюсь, звичайно, але тут зайвого трупа мені не потрібно.

    В моїй голові крутилось її ім'я. Джена.....дуже гарне ім'я. Цікаво, чому така, як вона працює повією?

    В моїй голові зараз крутилось купа питань на яких я не знав відповідей. І це мене дратувало. Особливо те, що я не можу прочитати її думок. І на це я також не знав відповіді. Все, що я зрозумів це те, що без її допомоги не обійтись. Я не знав навіть банально скільки їй років і звідки вона. Але просто так до неї підійти не можна. Адже, вона веде себе дуже буйно і два рази сьогодні мені заїхала в пах. Що виявилось не вельми приємним відчуттям. Ось інша справа її тіло. Вона було дуже симпатична. Особливо її волосся. Таке довге і чорне, як ніч. І її груди...певне вона гаряча штучка в ліжку. Але я зараз не проте думаю. Та мої думки завжди повертались до її прекрасного тіла...

    Опісля пару годин Майкл прибув з кров'ю та з їжею. Коли я на неї глянув — викликала вона лише огиду. Я поморщився та наказав зробити їй щось особливе. Я не знав скільки їдять люди і сам не пам'ятаю, що їв колись я, адже своє жалке, людське життя я пам'ятаю дуже смутно. Навіть обличчя своєї мами.

    Я випив синтетичної крові, що змусило мій голод на деякий час втихнути. Та вирішив, що коли вона поїсть — обов'язково з нею поговорити. Але, як почати розмову також було питанням. Я нервово ходив по кімнаті та думав з чого мені почати розмову. Можливо так:

    “.... Привіт, сподіваюсь ти не голодна, бо я не знаю що ви їсте і скільки......”

    Або, можливо “...........привіт, я ось тут подумав і не знаю, як мені вчинити чи вбити тебе, чи перетворити. І ще я забув тобі сказати. Знайомся, ти в руках вампіра ........”

    Я посміхнувся. Уявляю її реакцію. Вона напевне одразу ж тікатиме або почне хреститись. Це все виглядало б смішно. Але розмова має бути серйозною, адже від неї залежатиме моє рішення.

    На вулиці вже було світло, отже вона напевне прокинулась. Тому я наказав своїм людям аби вони принесли їй сніданок і заодно попередили, що я маю з нею поговорити. Мені буде цікаво, як вона відреагує. І напевне мені доведеться їй розказати всю правду. Напевне їй доведеться обирати своє майбутнє. Або безсмертне життя або легка смерть. Але, ні того, ні того мені не хотілось робити.

    Я зітхнув. От чому так все важко?

    Я вдивлявся у вікно. Там було пусто. Машини не їздили.

    Я лише чув шелест лісу. Це місце було тихим, саме це мені і подобалось. Я не любив шумні місця. Вони діяли на нерви. І я не любив, коли багато людей. Їхні думки змушують мене тікати від них. Вони завжди про все думають. І їхні проблеми мені здаються просто смішними. Тому, я такі місця минаю. А ось думки вампіра більш одноманітні. Зазвичай, вони думають про голод або над своїм особистим. Та в це я ніколи себе не втягував. Сердечні справи — це не моє. Я вважаю, що кохання воно, як з'являється несподівано так і зникає і приносить воно лише одне страждання. Коли вампір злий або ненавидить — це найгірше, що може з ним трапитись. Він стає не контрольований і зазвичай він або вмирає або стає на ворожу сторону і також вмирає, тільки не по своїй волі.

    Раптом я вчув якийсь шум. Схоже, ця дівчинка починає бушувати. Чогось такого я і від неї очікував. Я відчув вібрації в штанях. То був один з моїх підопічних.

  • так — мовив я серйозно

  • Міс Джена відмовилась від їжі і викинула її на підлогу і сказала, що з вами не збирається говорити, доки ви її не відпустите. Тож що накажете робити? - ну що ж тобі не подобається моя турбота...тож будемо діяти по поганому

  • нічого.....я зараз навідаю її. Прослідкуй, щоб вона не зробила ще якусь витівку

  • гаразд — я відключив слухавку.

  • Дівчинка сама догралась, тож я буду діяти по поганому. Моєю добротою ще ніхто не зловживав. Я не планував нічого катастрофічного, але налякати цю самовпевнену повію варто. Я зібрав всю свою серйозність в кулак та рушив до її кімнати. Я не квапився, а йшов людською ходою. Я був не голодний, тож і нападати на неї я не збирався. Зараз було світло на вулиці. Та я любив сутінки — це мабуть, най улюблена частина доби для вампіра. Коли ти в передчутті полювання. В коридорах було трішки темно, але для моїх очей це була не проблема. В моїх коридорах висіли на стінах картини сімдесятих. Тоді було дуже гарно в тому місці, де я проживав. Я тоді займався малюванням картин, тож деякі з них тут висіли. Я завжди любив гарну природу. Це було моє захоплення. Але зараз таке побачиш не часто. Нові забудови та новий час зараз цікавіше, ніж фантастичні краєвиди природи. Тож тепер я став менше зосереджувати свою увагу на картинах. Зараз я був зациклений на своїй, так сказати, роботі. Вона забирала мене всього. І якщо чесно саме в цьому я і бачив сенс свого життя. Більше мене нічого не захоплювало. За все моє життя я не бачив більш лінивого часу, ніж зараз. І люди зараз якісь дивні. Вони думають про одне і теж. І у простій дрібниці знаходять щось негативне і погане. Це для мене було не зрозуміло. Можливо, якби я був людиною, було б легше. Та цього ніколи не буде, тому я намагаюсь не контактувати з людьми. Та по роботі мені інколи потрібно. Тут є люди, які знають про вампірів. Саме вони і доставляють нам синтетичну кров. І це всі люди з якими я контактую. А щодо моїх розваг. Я ніколи над цим не задумувався. Саме таким способом я вдовольняв свої дві сторони: одну хижацьку, а другу — хтиву. Секс з вампірами для мене був пройдений етап. Вампіри холодні та ненаситні. З ними — хоч цілу ніч можна забавлятись. Тому, я люблю забавлятись з людьми. Це була моя, так би мовити, слабість. Їхнє тіло було теплим і я відчував під їхньою шкірою пульс, який зводив мене з розуму. Напевне в цьому був плюс мого забавляння з людиною. Це добре, коли життя має початок та кінець, коли ти не думаєш чим це себе зайняти наступні сто років. Я не жалію, що став вампіром, але бажати комусь стати ним я б не став. Багато хто, ставши вампіром, втрачають голову та не знаходять сенс в цьому житті. Тож перетворення — це ще й великі психологічні зміни. Я це все пережив....і залишився живим. Та ще я ніколи не кохав з тих пір, як мене перетворили. Єдине кохання, яке змусило мене страждати було, коли я ще був людиною....мені було тоді вісімнадцять років. Мене охопила пристрасть. І я накоїв багато дурниць. Ми розійшлись — і вона страждала, як і я. Але я був гордий і не переступив через себе. Я був дуже злий на себе та цього не показував. Я зіпсував себе, став багато гуляти....жити легковажним життям. Вона дізналась про це та скоротила собі життя. Після того я в собі замкнувся та, здалось, втратив сенс життя. Але потім так сталось, що мене перетворили. Я точно не пам'ятаю, як це сталось. Лише пам'ятаю, що було дуже боляче. Саме перетворення не болісне, але це залежить в яких умовах це відбувається або в якому стані. Мене тоді сильно били і випили майже всю кров. Потім знайшов мене мій хазяїн і перетворив мене. Опісля декількох століть він мене відпустив. І я більше не належу йому і ми рідко спілкуємось. Він в якійсь країні займається своєю справою. Я став незалежним і вільним від всіх. Я відчув свободу, яка заповнювала кожну клітину мого тіла...

    Я дійшов до її кімнати та різко відчинив двері. Вона від несподіваного мого вчинку розвернулась від вікна та подарувала мені їдкий погляд. Я стримав посмішку. Вана буравила мене поглядом, наче вела мовчазний діалог. Ось тільки, на жаль, я не чую її думок. І це мене бісило. Я стояв біля дверей та не зводив з неї очей. Вона була все ще в своєму плащеві але тепер без косметики. Вона мала м'які контури обличчя, чорні очі, рожеві щічки та червоні губи. Їй набридло це мовчання і вона розвернулась до вікна, вдаючи, що побачила там щось цікаве. Я чув, як гулко б'ється її серце. Вона боялась, бо навіть гадки не мала, що її очікуватиме. Я швидко підійшов до неї ззаду. Вона не помітила мого маневру.

  • ну що....Джена — я протягнув її ім'я. Вона різко розвернулась та ледь не врізалась мені в груди та різко відійшла. - поговоримо? - вона глянула на мене та зажмурилась

  • я не буду з тобою розмовляти, доки ти не випустиш мене зі своєї клітки — я ніяк не відреагував

  • а я тебе не питав.....і якщо ти не розумієш, що таке клітка, то я можу тобі продемонструвати — вона задерла ніс та розвернулась

  • дякую....мені не потрібно цього. - ось так вже краще

  • тож я тобі ставитиму питання.....а ти на них відповідатимеш. На цьому наша розмова закінчиться — вона розвернулась до мене і обміряла поглядом

  • ага...щоб ти потім мою родину ще викрав — вона поклала руки на талію

  • ні....твоя родина мені не потрібна — я незворушно вдивлявся на неї

  • я твоєю також не буду — прокаркала вона та покрасніла

  • ти мені також не потрібна. Ти просто свідок небажаний — вона раптом перестала дихати

  • я нічого не бачила — вона почала заїкатись

  • то чого тікала від мене? - я був серйозний, хоча насправді забавлявся її реакцією

  • бо...еммм...ти...я думала, що ти хочеш мене зґвалтувати — я впустив смішок

  • справді? А хіба це в твої обов'язки не входить? - вона подивилась на мене здивовано

  • Що? - вона стала йти на мене — ти гадаєш, якщо я працюю в стриптиз-барі, то обов'язково повія? - вона мене трішки збила з думки

  • по-моєму, це логічно — я стояв та дивився, як вона красніє від злості

  • в тебе логіка......погана — вона зупинилась біля мене та схрестила руки на грудях

  • в мене відмінна логіка — я ступив до неї

  • тож не думай, що я тут тобі танцюватиму стриптиз чи вдовольнятиму твої хтиві бажання. - я підняв брову та знову наблизився до неї

  • та невже? Якщо я захочу, ти зробиш будь-що. - вона розтулила рота, а я наблизив своє обличчя до її — я поясню чому. В тебе просто, банально вибору не має. Захочеш жити, зробиш те, що я скажу — вона дивилась на мене і хапала ротом повітря — Ти зрозуміла мене? - вона відступила назад та глибоко вдихнула

  • А тепер послухай мене, недоумок — вона стала навпроти мене та буравила поглядом — ти зараз відпустиш мене і віддаси мою сумочку, а потім я виходжу звідси і забуваю про цей....інцидент. Бо інакше я викликаю міліцію і в тебе будуть великі неприємності. - я був ошелешений від такого напору. Вона однозначно мене розізлила та я все ще себе стримував.

  • По-менше впевненості.....ти все таки заручниця — вона з імітувала страх

  • Я тебе не боюсь — вона стала оглядати кімнату і зупинила на чомусь свій погляд

  • Я намагався не дивитись на неї. Я повинен заспокоїтись, інакше я можу не стриматись. Я розвернувся до вікна та вслуховувся в шум лісу. Зараз було не дуже тихо. Я чув спів пташок та інколи шипіння хижаків. Я трішки розслабився, але став відчувати голод. Він обпалював моє горла. Я чортихнувся, однозначно нервуватись мені варто менше. Раптом я відчув щось гостре біля спини. Схоже, це був ніж. Він не дуже сильно впивався в мою шкіру. Я застиг, адже не очікував такого від неї.

  • тепер ти випустиш мене звідси та відпустиш або я вткну тобі цей ніж в спину — вона трішки сильніше надавала на лезо.

  • Що ти сказала? - я прикинувся бовдуром. Вона нахилилась до мого вуха та сильніше притиснула лезо

  • я сказала, що ти негайно мене випустиш, інакше я тебе вб'ю і ти навіть не помітиш, як це скоро станеться — я глибоко дихав та стримував свою сутність

  • Моє тіло інстинктивно напружилось і клики грозились мене видати. Я не рухався. Вона мене штовхнула до виходу і я їй піддався

  • давай.....відкривай двері — я не зробив й руху — ти глухий? - вона надавила на ніж.

  • Я більше не міг себе стримувати та різко розвернувся і її ніж вп'явся мені в живіт. Схоже, він порізав мене. Вона опустила очі на сорочку, яка наливалась кров'ю і на моє безвиразне обличчя. Вона трішки відступила та стала панічно дивитись на мене.

  • як ти...чому ти...як тобі не... - вона стала хапати ротом повітря

  • давай..ріж...я зараз покажу тобі один фокус — спокійним тоном мовив я.

  • Я підійшов до неї та вирвав ніж з її рук. Я показав їй долоню та провів ножем вздовж неї. Одразу ж виступила кров. Було трішки боляче, але за секунду моя рана починала заживати. Вона не відводила погляд від цього видовища. За десять секунд від рани не залишилось й рубця.

  • можеш провести рукою — вона почала задихатись

  • Я відчував, як її серце почало сильно битись. Її кидало в піт. Вона заплющила очі та стала глибоко дихати. Та розплющивши в очі вона знову втупилась в мою руку. Вона мовчала, а я слухав її гулке серце. Її тіло тряслось, а серце відбивало шалений ритм. Я відчував кожен поштовх її серця. Я безпомилково зміг визначити, де знаходиться її сонна артерія. Я відчув, як мої очі починають чорніти, а клики довити на десну. Я став важко дихати та стиснув зуби. Я відчув кров на вустах, отже пізно щось ховати.

    Вона підняла свої очі і завмерла. Вона не дихала. Я інстинктивно напружився та заричав. Вона пискнула та відійшла назад. Хижак, що сидів у мені бажав її плоті......її крові. Я вже майже відчував її смак. Я дивився на її шию і бачив, як кров відбивала пульс. Я знову заричав, тільки тепер голосніше, як тварина.

  • Ну що....тепер ти не така смілива? - вона врізалась в стіну і знову пискнула — давай...погрожуй мені...де твоя сміливість...Джена — я знову протягнув її ім'я

  • ні....ні...ні...ні....- прохрипіла вона

  • Я наступав на неї. Мій розум затуманив звук її серця. Я відчув її тяжке дихання. Я зашипів від пекучої болі, що обпалювала моє горло. Слина виділилась в моєму роті і я оголив свої зуби. Я за секунду притиснув її до стіни. Вона закричала. Я закрив їй рот рукою

  • Т-ш-ш....я не зроблю тобі боляче — я втягнув носом її запах

  • Я відчув, як її тіло затряслось і пробіглись мурашки. Це ще більше мене завело.

    Я ще тісніше притиснув її до стіни та розставив руки по обидві сторони її тіла. Мої нігті вп'ялись і стіну. Я відчував, як її груди втиснулись в мої. Я відчував вібрації по її тілу. І ще я відчував бажання. Я хотів її....зараз....дико.....хотів.

    Я вткнувся носом в її шию та ковтав слину. Вона заплющила очі та стиснула зуби. Я відчував страх. Її кров пахнула адреналіном. Я відчував, що мій контроль сходить до нуля. Я відкинув її волосся з шиї та при підняв її тіло. Вона впустила стогін. Її руки опустились по талії, а груди притиснулись до моїх. Я розірвав її плащ та скинув одним ривком. Переді мною оголилась її шия та груди. Я мимовільно застогнав та втиснув в неї свою відчутну ерекцію. Вона різко розплющила очі та скрикнула. Я знову закрив її рот рукою, хоча

    вона мовчала. Я заричав та наблизився до її шиї. Я вже зовсім нічого не розумів. Я знову вдавив в неї член та торкнувся вустами її шиї. Під моїми губами бушувала її кров. Мені варто було зробити один рух і я б випив все, до краплі. Вона напружилась та намагалась стишити своє дихання....заспокоїтись, але їй це не вдавалось. Я став пристрасно цілувати її шию, доходячи до вуха.

    Вона завмерла та стала чекати моїх наступних дій. Я трішки відступив від неї аби прийти до тями та зібратись з думками. Я поцілував її в щічку та прошепотів на вушко.

  • живи...живи....моя маленька....я з тобою ще не закінчив — вона заплющила очі та перестала дихати.

  • Я ще раз поцілував її в щічку та поправив її блузку і швидко вибіг звідти. Мені потрібне було повітря. Чисте повітря....і ще кров....багато крові.

    Я вибіг з будинку один та побіг в направлення лісу. Мені треба було випустити емоції. Я пару миль пробіг та нарешті зупинився. Тут я вже не відчував її солодкий запах крові. Я притулився до дерева та з жахом зрозумів, що я нічого не вирішив і мої проблеми лише тільки починаються...