• Название:

    Без имени 1


  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: ODT
  • Сообщить о нарушении / Abuse

    Осталось ждать: 20 сек.

Установите безопасный браузер



Варіант 5

Деталі 

Категорія: Відповіді до підсумкових контрольних робіт з української літератури ДПА-2015

Останнє оновлення: 20 квітня 2015

Автор: Super User

1.    До гумористично-сатиричних належить пісня (В) «Лугом іду, коня веду».

2.    Першу бібліотеку при Софійському соборі заснував [Б] Ярослав Мудрий.

3.    Біблія належить до літератури (Б) перекладної.

4.    Основу роману П. Куліша «Чорна рада» становить (Б) «Літопис Самовидця».

5.    Головна героїня балади «Бондарівна» (В) обирає смерть, не погодившись стати панською бранкою.

6.    Головною думкою «Слова про похід Ігорів» є (Г) заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.

7.    Цю особу згадано у творі (Б) «Слово про похід Ігорів».

8.    Учення Г. Сковороди про спорідну працю втілено у творі (Б) «Бджола та Шершень».

9.    У рядках «...Тоді кружляв сивуху, І оселедцем заїдав. / Він, сьому випивши осьмуху, / Послідки з кварти виливав» (поема І. Котляревського «Енеїда») ідеться про (Б) Зевса

10.    Образ троянців в "Енеїді" Котляревського уособлює (Г) рядове запорозьке козацтво.

11.    Сентименталізм віддає перевагу (Б) почуттям, внутрішньому світу людини

12.    Перешкода до одруження Марусі та Василя (Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся») (А) солдатчина.

13.    У вступі-зверненні до дівчат (поема «Катерина») Т. Шевченко (В) застерігає від необдуманих учинків.

14.    Тема селянського повстання лежить в основі твору Т. Шевченка (В) "Гайдамаки"

15.    Твір Марка Вовчка «Максим Гримач» написаний у манері (Г) романтичній.
16.    У творі Івана Багряного «Тигролови» представлено українську родину (Г) Сірків.

17.    Установіть відповідність

1-Д    гумор — різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні

2-Г    сарказм — уїдлива, зла, гірка насмішка

3-Б    гротеск — тип художньої образності, в основі якого лежить крайня міра умовності у відтворенні життя, а також характерне навмисне карикатурне спотворення форм і сутності предметів, поєднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, нормального і абсурдного

4-В    іронія — прихована насмішка або стилістичний прийом, коли особа чи явище удавано схвалюються або осуджуються з метою досягти протилежного ефекту

18.    Установіть відповідність цитат (портретів) з «Чорної ради» П. Куліша з іменами персонажів, яких вони стосуються

1-Г    «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних . штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось просте: шабля аж 25.    Чому Біблію називають Книгою Книг? 

Величавим творінням людського духу є Біблія (Святе Письмо), яку писали у різних місцях і в різний час (протягом півтори тисячі років!), за різними підрахунками, від 75 до 400 авторів - приблизно 60 поколінь просвічених Богом письменників. Це священна книга іудаїзму та християнства, яка вирішальною мірою сформувала духовність значної частини людства.

Уся історія існування світу (від гріхопадіння Адама і Єви до найновіших часів) зводиться до протиборства добра і зла (Бога і Сатани). Проте шлях цей позначений складними й болючими процесами самопізнання і морального вдосконалення людства. Біблія не лише відтворює його, але й протягом багатьох століть намагається спрямувати, вказати людям шлях до очищення, духовного відродження. У Старому Заповіті панував дух справедливості, у Новому — дух любові — всеохопної, всепрощальної, всесильної.

Біблія як пам’ятка літератури посідає чільне місце у світовому письменстві. Книги Старого і Нового Заповітів поділяють на історичні, повчальні та пророчі. Старозавітні історичні книги — це оповідання про походження людини і розвиток історії, які написані за 1500 років до народження Христа. До них належать насамперед 5 книг Мойсея — Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення закону, а також книга Ісуса Навина, книга Суддів, книга Рут та інші. Новозавітні історичні книги це 4 Святі Євангелія (Євангеліє — «добра вість»), у яких дасться детальний виклад житія і науки Ісуса Христа як зразок для наслідування, а також Діяння апостольські.

Повчальні книги містять художні твори. Це книга Нова, книга Псалмів (містить 150 пісень, більшість з яких складені Давидом) і книга Приповісток Соломона. Про «Пісню пісень» можна говорити як про високохудожній твір, що прославляє велич кохання. Повчальні книги вміщують також 21 лист святих апостолів. Пророчі книги містять пророцтва, що стосуються Спасителя (Месії), який повинен прийти на землю. Пророчою книгою є «Об'явлення» («Апокаліпсис») апостола Івана. Тут описані ознаки наближення кінця світу, встановлення володарювання Антихриста, яке зміниться торжеством Царства Божого.

Біблія — це Книга Книг у світовій літературі, тому немає майже жодного видатного письменника, який би не звертався до біблійних образів, сюжетів чи мотивів. Серед них Данте Аліг'єрі, Джордж Байрон, Віктор Гюго. Високо оцінював Біблію Йоганн Вольфганг Гете, який писав: «Нехай розвивається культура, нехай здобуває успіхи природнича наука, нехай розум людини розвивається скільки завгодно, але культурного і морального світла християнства, яке сяє в Євангелії, їм не сягнути». 

На територію України Біблія потрапила в 10 ст. одночасно із прийняттям християнства і спочатку поширювалась окремими; книгами: Остомирове Євангеліє, Псалтирі, Апостоли. Перший переклад Біблії на тодішню письмову староукраїнську мову здійснив у 1561 році архімандриг монастиря в м. Пересопниця Григорій (Пересопницьке Євангеліє, на якому присягає Президент України). У 1581 році вийшла у світ знаменита Острозька Біблія, а перший повний текст Біблії в Україні з'явився в друкарні Києво-Печерської лаври 1758 року.

Наприкінці XIX століття перекладом Біблії українською мовою понад двадцять працював П. Куліш. Окремі книги Біблії перекладені ним спільно з українським ученим-фізиком Іваном Пулюєм та письменником Іваном Нечуєм-Левицьким. Їм же належить і повний переклад тексту Святого Письма, який побачив світ 1903 року у Відні. У тридцятих роках XX ст. Святе Письмо переклав сучасною українською мовою Іван Огієнко— митрополит Іларіон.

В українській літературі серед письменників, які використовували біблійні мотиви,— відомі постаті: І . Сковорода, Т. Шевченко. П. Куліш, Олена ГІчілка, Леся Українка, І. Франко. Відома дослідниця інтерпретації біблійних образів в українській літературі Віра Сулима зазначає, шо українські письменники XX століття також «дивляться на світ крізь призму християнських моральних і філософських цінностей», наприклад, Т. Осьмачка, У. Самчук, Є. Мапанюк, М. Рильський, І. Світличний, В. Стус, Л. Костенко, І. Жиленко, Д. Павличко, П. Мовчан. Біблія давала не лише матеріал для ремінісценцій, але й часто — для переспівів. Одним із таких сучасних переспівів «Пісні пісень» є однойменний твір Анатолія Бортняка.

Таким чином. Біблію по праву називають Книгою Книг, джерелом духовності для всіх людей. Свідченням цього є рекордні щорічні тиражі Святого Письма, широке використання його мотивів, сюжетів, образів найкращими представниками не лише української, але й світової літератури.