Slovo_pro_pochitannya_knizhne

Формат документа: docx
Размер документа: 0.02 Мб




Прямая ссылка будет доступна
примерно через: 45 сек.



  • Сообщить о нарушении / Abuse
    Все документы на сайте взяты из открытых источников, которые размещаются пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваш документ был опубликован без Вашего на то согласия.


Після введення князем Володимиром християнства на Русі виникла потреба в освічених людях. Стали відкриватися школи «ученія книжного» (здебільшого при монастирях). За князювання Ярослава Мудрого вже відкрилася перша книгозбірня.
Книги писалися на пергаменті від руки, мали коштовне оздоблення й були справжнім скарбом.   Разом із церковною літературою виникла й світська — історичні хроніки та хронографи, природнича, агіографічна (житійна) література. Все це перекладалося церковнослов'янською мовою, а в 30-ті — 40-ві роки XI століття з'явилися вже оригінальні твори — було завершено найдавніше літописне зведення.
Розпочиналося воно розповіддю про легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека, Хорива та про іхню сестру Либідь. Пізніше, близько 1073 року, цей літопис упорядкував освічений і мудрий монах Києво-Печерського монастиря Никон, який доповнив розповіді й зазначив роки подій. А на початку XII століття чернець цього ж монастиря Нестор, використавши попередні літописні зведення, створив «Повість минулих літ». Цей твір дійшов до нас лише в копіях (списках) пізнішого часу (Лаврентіївському, Іпатському, Сильвестрівському та ін.).
«Повість минулих літ» поширилася по всій Русі, нею розпочинаються літописи пізніших часів. У літописах є і стислі записи, й докладні. Подекуди наводяться  приклади, пісні, інші фольклорні твори. Літописні оповідання написані образною, емоційною мовою, тому вони є пам'ятками не лише історії, а й художньої літератури.
Запис до літературознавчого словничка.
Літопис — жанр художньої літератури, в якому описуються історичні події в часовій послідовності; характерний для давньої й середньовічної української літератури.
Ізборник 1076 року був складений якимось київським книжником «грішним Іоанном» (так він називав себе в приписці до рукопису), очевидно, для великого князя Святослава Ярославовича.
До збірника були включені «из мног книг княжих» (тобто з книг княжої бібліотеки) деякі твори письменників раньовізантійської доби — «Стословець» патріарха Геннадія, уривки з Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського та інших. Вони мали переважно повчальний характер. Іоанн виправляв тексти відповідно до своїх уподобань.
«Слово про почитання книжне» («Слово якогось калугера (тобто монаха) про читання книг») надзвичайно схоже з включеною під 1037 роком у «Повісті минулих літ» знаменитою «Похвалою книгам».
Повний текст СЛОВО ПРО п о ч и т а н н я книжне
«Добре, братове, читати книжки, особливо всякому християнину.
Сказав блаженний: ті, що збагнуть усім серцем відомості Його, знайдуть Його; то читаючи, зглибляйте відомості Його.
Коли читаєш книги, не квапся швидко дочитати до другого розділу, але зрозумій, що висловлюють речення і слова, хоч би тричі вертаючи до одної глави.
Сказано-бо: в серці своїм сховав я твої слова, що не согрішив супроти тебе. Не сказано: тілько «устами вирік», але і «в серці сховав», щоб не согрішив проти тебе». Бо хто зрозуміє правду написання, той кермується нею.
Скажу тобі: узда коневі керма і поздержка, а праведникові читання книг. Не збудується корабель без гвоздів, але і праведник без читання книжок.
Як невольника душа біжить до своїх родичів, так праведник до читання книжок.
Прикраса воїну оружжє, а кораблю вітрила, так само праведнику читання книжок.
Сказано: відкрий мої очі, щоб я зрозумів чудеса твойого закону; очі, то значить: розмисел сердечний. Не закрий мені заповідей твоїх; то значить: не від очей закрий, але від розуму і серця.
От тим-то і поганьблено таких, що не вчаться, словами: прокляті ті, що ухиляються від заповідей твоїх. От тим-то і сам похвалися, мовлячи: «Які солодкі слова твої, солодші меду для уст моїх, і закон уст твоїх дорожчий від тисячів золота і срібла».
І заспівай, мовлячи: «Порадуюся словам твоїм, бо знайшов я у них користь многу». Користю названо слово Боже, мовлячи: «Знайшов я, недостойний, такий дар, щоб поучався слів твоїх день і ніч».
«Отеє, брати, зрозуміймо і послухаймо розумовими ушима, зрозуміймо силу і поучення святих книг.
Послухайте життя св. Ваcилія і св. Іоанна Златоустого і св. Кирила Філософа та інших многих святих, і як ті житія попереду оповідають про них мовлячи: від молоду прикладалися до святих книг і тому подвигнулися на добрі діла.
Гляди, в чім початок добрих діл — поучення святих книг. І сими, братове, подвигнімся на шлях життя, на діла їх; і навчаймося ненастанно книжних словес, творячи волю їх, як вони велять, щоб і ми стали гідні вічного життя на віки.
Амінь».
X