• Название:

    Гра

  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: DOCX
  • или


Двоє людей у потязі розмовляють між собою. Їхні імена Третій та Скар. Їх переслідують, і коли потяг починає трясти, чоловіки приймають рішення підірвати дах і вистрибнути з поїзда тоді, коли той буде проїжджати по мосту через Дніпро, тому що істоти, які їх переслідують смертельно бояться води. Третьому вдається втекти, Скар не встигає – одна з істот встигає його схопити і розірвати. Уже з води Третій спостерігав, як потяг сходить з колій, вагони один за одним, руйнуючи міст падають у воду, а істоти згорають у воді.

Розповідь про найчудернацькіше місто на світі і про його мешканців, зокрема про Містера М. – цікавого дядечка-винахідника, який зробив дуже багато для цього міста, але одного разу просто зник. На раді містечка було вирішено зібрати команду для його пошуку.

Є один чоловік, який з невідомих причин був замкнений у просторі і жив у пустелі кілька століть не старіючи, він не відчував ні потреби у сні, ні голоду. Одне від чого він ледь не помер це неймовірна нудьга. Але там був телевізор, тож він дивився фільми і весь час вчився акторській майстерності. Єдина роль, яка йому не вдалася – Громадянин Кейн Орсона Уелса.

Всі дівчата з іменем Ренія мають спільну мет і народилися не випадково

У вагоні другого класу зі здвоєними не регулюючими сидіннями, телевізорами та огрядною смердючою провідницею було лише двоє дивних людей. Вони сиділи поруч на 30 та 31 місцях і шепталися між собою, підозріло поглядаючи на прохід. Вдягнені у все чорне і з однаковими окулярами зі срібною роговицею. Їхні імена Скар та Третій. І вони були дуже занепокоєні.

- Починається дощ, вони не наважаться переслідувати нас в таку погоду. – голос Скара був низьким і тихим.

- Я б не був такий впевнений. Що для них той дощ? Трішки попече та й все. Від цього вони стануть лише злішими. – незважаючи на слабке освітлення було ясно видно, що обличчя Третього було помітно блідіше, ніж Скара.

- А що ти пропонуєш? Потрібно було залишитися там? Тоді б нас точно знайшли й роздерли. Не панікуй – мисли позитивно. Ми в кількох хвилинах їзди від моста. Через воду вони точно не переберуться, а далі ми вже у відносній безпеці. На, з’їж жуйку. – Скар протягнув пачку Третьому. – Я знаю, що це тебе заспокоює.

- О, дякую. – Третій почав запихати жуйки в рот, одну за одною, доки в руках не залишилася розірвана обгортка. Переляк потроху сходив з його обличчя. Запахло динею.

- Не все так погано, еге ж? – Скар слабко посміхнувся. – От приїдемо до міста і відразу зв’яжемося з… Що за чорт?

Поїзд добре тряхнуло. Стакани з чаєм задзвеніли на відкидному столику. Вагон ледве помітно нахилився вправо. Переляк пробіг по обличчю Третього.

- Не хвилюйся, просто ми вже під’їжджаємо до моста. – Скар намагався зберегти спокій, але навіть він поблід коли потяг трусонуло ще раз. А потім ще і ще. І кожного разу все сильніше.

- Вони прийшли за нами… Всі ці люди в поїзди загинуть через нас. – Третій говорив настільки тихо, що його чув лише він сам.

Скар метнув погляд у вікно.

- Все буде гаразд ми майже на мосту. Доведеться підірвати дах і стрибати в воду. Готовий?

- До чого? Який дах? Не треба нічого підривати. Все одно ми далеко не втечемо.

Але Скар не розділяв цю точку зору. Він різко підвівся обвів поглядом вагон, подумки жаліючи людей, які занепокоєно переглядалися та перешіптувалися між собою. Тут навіть були діти. Але заминка була не довгою. Він діяв швидко, майже автоматично – не задумуючись. Дістав сумку розірвав її і витягнув звідти два старезні револьвери – Кольт Техас Патерсон та Сміт і Вессон, а слідом за ними маленькі сірі пакунки з таймерами. Кольт він віддав Третьому.

- Я не раз покладався на твою вправність. Багато разів ти витягував мене з неймовірно жахливого лайна. Не схиб і на цей раз.

Взявши в руки револьвер Третій змінився – плечі розправилися, погляд став спокійним, а на обличчі з’явилася легка посмішка, яка не передбачала нічого хорошого для того, хто встане в нього на дорозі. Рука міцно стискала Кольт. Подальші події розвивалися швидко.

Потяг трясло все дужче і при кожному поштовху до людей долинали дивні звуки, наче хтось трощив і рвав метал. Скар і Третій підійшли до середини проходу і спробували розігнати людей до виходів. Але подумайте самі, ви хоч раз бачили щоб натовп людей зробив, що його поросять з першого разу? От і цього разу нічого не вийшло. Люди почали метушитися лише коли Скар вистрелив у вікно. Хаос і паніка охопили вагон. Якась жінка кричала з усієї сили «Терористи!», доки її не збили з ніг і не вмісили в підлогу ті, хто дужче боявся за своє життя, ніж поважав норми етики.

- Вони скоро будуть тут, поглядай за дверима! – вигукнув Скар, чіпляючи до даху вибухівку.

Третій трохи пройшов назад і присів на коліно, націлюючи револьвер на двері. Велике скло під поштовхами неймовірної сили впало і розбилося на тисячі шматочків. Стіна, на якій воно висіло деформувалася. Щось рвалося всередину.

- Скар! Щось ти довго, між нами й тими тварюками лише кілька міліметрів металу. – Третій звів курок і примружив око, нервово перебираючи пальцями по рукоятці.

- Я стараюсь, чесне слово стараюсь. Зачекай хвилинку… Тут, зараз… - Скар швидко натискав різні кнопки на детонаторі.

- Та нема в нас хвилинки! Нам тут зараз алес гемахт присниться, якщо не поквапишся!

- Все! Знайшов! Додолу! – прокричав Скар і кинувся на підлогу, Третій лише нахилив голову.

БАБАХ!

В даху утворився отвір, якраз ідеального розміру, щоб в нього змогла пролізти людина.

- Ти йди перший, я тебе підсаджу. – Скар склав долоні одна на одну. Третій підбіг до нього, вправно виліз через отвір на дах вагона і подав Скарові руку. Та він би не встиг при всьому бажанні. Тонкий металевий перестінок швидко здався під натиском потужних алмазних ікол, і, прорвавшись у вагон кілька створінь відразу вчепилися в Скара, розриваючи його на шматки.

Третій добре знав, що одного разу до них все ж таки доберуться і страшної смерті не уникнути, але він не був готовий до того, що одного з його друзів уб’ють так швидко. Все, що міг зараз зробити Третій, це стрибнути з цього клятого потяга вниз, у воду. Що він і зробив, пославши прощальний погляд знівеченому обличчю Скара. І вже відпливаючи на безпечну відстань Третій бачив, як потяг падає в річку і чудовиська які його переслідували і які вбили Скара, вибухають ледве торкнувшись води.

Та наша розповідь почнеться далеко звідси, в одному неймовірному містечку, яке може бути в будь-якій країні, а тому не має сенсу називати його назву, оскільки тамтешні мешканці живуть абсолютно ізольовано від іншого світу і цьому неймовірно раді.


Відразу описувати містечко я не буду. Ви все дізнаєтесь поступово. Можу сказати лише, що найдобрішою і найвинахідливішою людиною тут був чоловік похилого віку, проте досить бадьорий на вигляд і з постійною посмішкою на обличчі. Місто жило завдяки йому, адже він збудував і самовидобувні шахти і невеличку гідроелектростанцію на місцевій річці і дуже багато найнеймовірніших механізмів, які значно полегшували труд жителів міста.