• Название:

    1 План

  • Размер: 0.09 Мб
  • Формат: DOC
  • или



НАЦІОНАЛЬНА Академія прокуратури України
Інститут підготовки кадрів
методичнi рекомендації для проведення семінарських занять з навчальної дисципліни

"ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА"

Тема 1.ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
1.Поняття і система досудового слідства в України.
Співвідношення досудового слідства з дізнанням та судовими стадіями кримінального процесу.
2.Сутність слідчої діяльності, її характерні риси.
3.Історія виникнення і розвитку слідчих органів України
4.Правове становище слідчого, його повноваження за кримінально-процесуальним
законодавством та іншими Законами України і відомчими нормативними актами. 5.Процесуальна самостійність слідчого і гарантії її забезпечення.
Правовий захист слідчого.
6. Вимоги до професійних, інтелектуальних і психологічних якостей слідчого. Соціально-психологічні аспекти діяльності слідчого.

Література:

НОРМАТИВНІ АКТИ І ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ:
Конституція України;
Кримінальний кодекс України;
Кримінально-процесуальний кодекс України;
Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 25.02.2005 року.
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року.
Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство.
Наказ Генерального прокурора України № 4 гн від 19 вересня 2005 року.
Про організацію діяльності органів досудового слідства в системі МВС України.
Наказ МВС України від 25.12.2003р.№1600.
Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю.
Затверджена 10.08.94. МВС України, Головою СБУ, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Головою Державного митного комітету, Командуючим національною гвардією України, Міністром оборони, Міністром юстиції. № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442.
Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів.
Наказ МВС України від 23 липня 1997 р. №467.
Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку.
Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1997 року.
Збірник нормативних актів України з питань правопорядку.
Київ, 1993.
Конвенція проти тортур та інших жорстких, нелюдських або принижуючих видів поводження і покарання.
Права людини.
Харків, 1997.
Александренко О.В. Подолання протидії розслідуванню – актуальна проблема сьогодення.
Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 2000. № 4.
Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності:

Навч.
Посібник.
К.:

Укр.
Академія внутр.
Справ. 1994.
Антонов И.А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей.
С-Петербург, Изд-во Р. Асланова "Юридический центр". 2003. 236 с.
Антонян Ю.Н. Психология преступника и расследование преступлений.
М., 1996.
Бабаева Э., Ефимов И. Противодействие изменению показаний обвиняемыми и свидетелями.
Законность, 1995. № 6.
Бандурка О.М. Слідчий – моя професія.
Харків, Університет внутрішніх справ, 2000.
Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования.
Киев, "Лыбидь", 1997. с.142.
Бахін В.П., Садченко О.О., Кузьмічьов В.С. Потреби слідчої практики: навчальний посібник.
Київ, УАВС, 1993. 56с.
Бацько І.М. Протоколи слідчих дій у кримінальному процесі:

Монографія.
Донецк;

Юридична академия МВС України, 2003. – 204 с.
Баулин О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії. Київ, НАВСУ, 2001. 232 с.
Бахин В.П. Тактика преступников. /Тактические приёмы противодействия преступников следствию.
Киев, издательство Семенко Сергея, 2009. 44 с.
Бахин В.П. Тактика – профессионализм и мастерство в общении.
Учебное пособие.
Киев, издательство Семенко Сергея, 2009. 106 с.

Белкин Р.С. Профессия - следователь (введение в юридическую специальность).
М.:

Юристъ, 1998. 168 с.
Бринцев В.Д. досудове слідство: судовий слідчий чи "следчий судя"?. Право України. 1997, № 7.
Быховский И.Е. Следователь и его деятельность с позиций социальной психологии.
Правоведение. 1985.№1.
Васильев В.Л. Психология труда следователя:

Методические рекомендации.
Ленинград, 1988.
Вернідубов І. Органи досудового слідства – суб’єкти публічного кримінального переслідування.
Право України. 2006. № 12. с. 63
Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту: процесуальні, організаційні і тактичні аспекти.
К.:

НТВ "Правник", НАВСУ. 1999. 126 с.
Власова Н.А. Досудебное производство в уголовном процессе.
М.:

Юмис, 2000. 144 с.
Волков В.В. Некоторые результаты изучения профессиональной деформации личности следователя.
Тбилиси, 1971.
Вопросы расследования преступлений: справочное пособие.
Под ред.
А.Я.Качанова.
М.:

Спарк, 1996.
Гончаренко В.Г., Сокипан Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві. Київ,1994.
Гриненко А.В., Каткова Т.В., Кожевников Г.К. и др.
Руководство по расследованию преступлений.
Харьков, Консум, 2001. 608 с.
Гришин Ю.А. Из истории развития досудебного расследования в Украине.
Луганск, РИО ЛИВД, 1997. 144 с.
Гришин Ю.А., Смитиенко З.Д. Предварительное следствие.
Словарь речевых стандартов.
Луганск, РИО ЛИВД, 1997. 72 с.
Грошевой Ю.М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України.
Вісник Академії Правових Наук України. №2. "Основа". С. 138-148.
Гулкевич З.Т. Документування слідчих дій: процесуальне і криміналістичне дослідження.
Львів, Київ Триада плюс, Алерта. 2008. – 176 с.
Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа (Москва, 1895).
Современное издание:

Киев, Семенко Сергей, 2003. 142с.
Досудебное следствие:

Руско-украинский и Украинско-русский словарь-справочник речевых стандартов.
Луганский институт внутренних дел.
Луганск, институт внутренних дел.
Луганск, 2001. с 282.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел.
Киев, 1987 г.
Жогин Н.В., Фаткулин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе.
Москва, "Юридическая литература”,1965.
Закорецький О.В. Деякі аспекти повернення справ на додаткове розслідування.
Слідча практика України. 2000. Вип. 2
Информационное обеспечение деятельности органов внутренних дел.
Современное состояние и перспективы.
К., РИО МВД Украины, 1992.
Ищенко А.В. та інші. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів.
Навч.
Посібник.
К.:

Центр учбової літератури, 2007. – 160с.
Каткова А.Г. Відповідальність слідчих за результати своєї діяльності. Вісник НУВС, 2004. № 2
Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Зразки бланків процесуальних та інших документів у кримінальній справі. Харків, Рубікон, 2001. 196 с.
Кінаш О. Організаційна діяльність слідчого – елемент ефективності розслідування злочинів. //Право України. 2002. № 8. с.67-71.
Кожевніков Г.К., Хотенець В.М., Янович Ю.П. Значення навантаження та умов праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності. Вісник Академії правових наук України. 1996. № 7. с. 134-145.
Козаченко О.В. Основні процесуальні і організаційні документи досудового слідства та дізнання.
Одесса, 2002
Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. К.:

Юрінком інтер., 2001. -207 с.
Комиссаров В.Н. О нравственных аспектах предварительного расследования преступлений.
Государство и право, 1992 г., № 11 с. 107-112.
Коновалова В.О. Правова психологія.
Харків, "Основа", 1996.
Коновалова В.О., Панов М.І. Інтуіція: поняття і роль у судочинстві. Вісник АПр Н. Харків, № 16. с. 180
Коротких М.Г., Сорокина Ю.В. Реформа следственного аппарата России в 1860-1864 г.г.
Сов. гос. право, 1991. № 10.
Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие.
Л., 1984.
Кузьмічьов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів.
Київ:

НАВСУ, 2000. 450 с.
Кузмичёв В.С. Теория и тактика следственной деятельности. – Киев, 1997. 246 с.
Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Розслідування злочинів: міжнародне і національне законодавство.
Теорія і практика:

Навчальний посібник. – К.:

КНТ, 2008. – 448 с.
Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення:

Монографія.
К.:

НІЧЛАВА, 2005. – 448 с.
Кучинська О.П. Кримінально-процесуальні документи.
Досудове та судове провадження.
К.:

Юрінком Інтер, 2009. – 409 с.
Ларин А.М. Заметки о предварительном следствии в России.
Государство и право. 1993. № 3. с. 72-76
Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции.
М.,"Юрид. литература", 1986.
Ларин А.М. От следственной версии к истине.
М., Юрид.лит. 1976. 200 с.
Ларин А.М. Я - следователь.
М., "Юридическая литература", 1991 г.
Лісогор В.Г. Форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства.
Дніпропетровськ, Науковий вісник юридичної академії МВС, 2004. № 1. с. 59-66.
Лобойко Л.М. Кримінально-прроцесуальна компетенція.
Дніпропетровськ, 2006. 188с.
С.116 –Кримінально-процесуальна компетенція слідчого.
Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя.
Киев,1993.
Лукашевич В.Г., Юнацький О.В. Моделювання у криміналістиці та пізнвальній діяльності слідчого.
Київ, КНТ. 2008. – 184 с.
Макаров А. Бланк процессуального документа не должен расширять содержание нормы УПК. Рос.
Юстиция,
2003. № 2. с. 29-31
Маляренко В.Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства.
Право України. № 2001. № 3. с.15-18.
Методичні розробки з питань організації слідчо-наглядової роботи та взаємодії з іншими правоохоронними і експертними органами при виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів. // За заг. ред.. Перча В.О. та інших.
Київ, Управління криміналістики Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. 2010. 273 с.
Мильяненков Л.А. По ту сторону закона.
Энциклопедия преступного мира.
СПб, 1992.
Митрохина З.И. Использование данных психологии при производстве допроса:

Учебное пособие.
Киев, 1990. 5
Михайлов В.А. Организация раскрытия и расследования преступлений.
Труды Академии МВД РФ. М.,1995.
Михайленко А.Р. Расследование преступлений.
Законность и обеспечение прав граждан.
Киев, Юринком интер, 1999. 448 с.
Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. К.:

Юрінком Інтер, 2009 – 512 с.
Настольная книга следователя.
Под ред.
Шейнина Л.Р., Тарасова-Родионова П.И., Розенблита С.Я., под общей ред.
Сафонова Г.Н. Гос. изд.
Юридической литературы., М., 1949.
Несімко О.Д. та ін.
Сучасна особа юриста.
Львів, 1997. 116 с.
О бедном следователе замолвите слово.
Законность. 1997. № 3. с. 47-49.
Орлова А.А. Органы предварительного расследования: (Виды, структура, компетенция ).
М.,1994.
Осадчий В. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту.
Право України.1997 .№11.
Панов М.І. та ін.
Настільна книга слідчого.
Київ, Вид. Ін-Юре, 2003. 715 с.
Печерский В.В. Типовые программы допроса на предварительном и судебном следствии.
М.,"Юрлитинформ", 2005. с.336
Півненко В.П. Досудове слідство: проблеми теорії та практики.
Право України. 1998. № 12,. С. 76.
Порощук С.Д. Статус слідчого як суб’єкта досудової кримінальної юстиції: до історії проблеми.
Вісник Запорізьського юридичного інституту МВС України. 1998. № 1 с. 109-114.
Предварительное следствие в органах внутренних дел. /Учебное пособие.
Под редакцией М.В. Мешкова.
М.:

Московский университет МВД России.
Издательство "Щит-М", 2007. 344 с.
Преступники и преступления с древности до наших дней.
Гангстеры, разбойники, бандиты.
Энциклопедия. /сост.
Мамичев Д.А./ - Донецк, Сталкер, 1987.
Протопопов А. Ложный путь криминалистики. //Законность. 1999. № 10. с.36-38.
Процессуальные и криминалистические проблемы производства по уголовным делам.
Сборник научных трудов, М., 1995.
Протопопов А. Ложный путь криминалистики.
Законность, 1999. № 10. с. 36-38. "Отсутствие опыта, убеждение, что требования уголовно-процессуального законодательства лишь сковывают инициативу, в сочетании с низкой правовой и общей культурой и стремлением раскрыть преступление толкают некоторых следователей на скользкий путь: демонология, теософия, хирология, астрология, физиогномика, одерология…”
Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов.
Учебное пособие. //Под редакцией Опалева А.В., Дубова Г.В. М., "Щит – М", 1997.
Психология следственной деятельности.
Альбом схем.
М., Московский юридический институт, 1996.
Расследование уголовных дел. /Пособие для практических работников/ Выпуск 1. Киев, 1966.
Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей.
М., 2006.
Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження).
Київ, Вид.
ПАЛИВОДА А.В., 2005. 308 с.
Руководство для следователей.
М., "Юридическая литература", 1971 г. 752 с.
Руководство для следователей. ч. 1 М., "Юридическая литература", 1981., ч. 2 М., "Юридическая литература", 1982.
Руководство для следователей.
М.,1987.
Рыжаков А.П. Предварительное расследование.
Учебное пособие.
Тула, 1996.
Рыжаков А.П. Следственные действия (понятие, виды, порядок производства).
М., 2001
Сабардін М. Проблеми слідства залишаються невирішеними.
Право України. 1993. № 1. с. 18-20.
Савонюк Р.Е. О месте оганов досудебного следствия Украины: история, опит и проблемы реформирования.
Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. № 7.
Сервецький Н.В. Науково-практичний коментар Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". К.:

Парлам.
Вид-во, 2000. – 208 с.
Следственная практика.
Бюллетень Генеральной прокуратуры СССР. №№ 1-114.
Cледственные действия: криминалистические рекомендации; типовые образцы документов. //Под ред.
Образцова В.А. М.:

Юрист, 2001. 501 с.
Слідча практика.
МВС України.
Головне слідче управління. Київ,1997.
Смирнов А.В. Эволюция исторической формы уголовного процесса и предварительное расследование.
Сов. государство и право.1990. № 12. с. 59-62.
Смоков С.М. Внутреннее убеждение следователя при раследовании уголовных дел.
Одесса. 2004.
Соловьёв А.Б. Процессуальные, психологические и практические основы допроса на предварительном следствии.
М., ООО Изд-во "Юрлитинформ", 20002
Строков І.В. Протидія розслідуванню: зміст та характерні ознаки.
Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. 2002. № 138.
Современные проблемы расследования преступлений.
Волгоград, 1991.
Соловьёв А.Б. Общие условия предварительного расследования.
Москва, Юрлитинформ, 2005. 144 с.
Сорокина Ю. Предварительное следствие: история и современность.
Сов.
Юстиция. 1992. № 9-10. с. 35.
Тертишник В.М. Удосконалення процесуального статусу слідчого: старі та нові проблеми.
Вісник прокуратури. 2002. № 1. с. 38-44.
Трубочкина В. Нравственные начала в деятельности следователя. //Российская юстиция. 1997.№11.
Чайковський А.С. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність.
К.:

РВВ МВС України, 2004. – 180 с.
Чорноус Ю.М. Морально-етична характеристика слідчих дій. //Право України, 2005. № 2. с. 55-59.
Шевченко В.Ф. та ін.
Зразки бланків процесуальних та інших документів у кримінальній справі:

Практичний посібник.
К.:

ГСУ МВС України, 2002. 175 с.
Шепітько В.Ю. Довідник слідчого.
Київ, Вид.
Дім Ін-Юре, 2001. 208 с.
Шепітько В.Ю. Криміналістика.
Словник термінів.
К.:

Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 264 с.
Шейфер С.А. Предварительное следствие.
Общие условия и основные этапы производства.
Куйбышев, 1986.
Шейфер С.А. Следственные действия.
Основания, процессуальный порядок и доказательственное значение.
М. :

Юрлитинформ, 2004. 184 с.
Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия.
Учебное пособие.
М., 1971.

Досудове розслідування — це здійснювана відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність слідчого та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Досудове розслідування включає у себе досудове слідство та дізнання,
У стадії досудового розслідування слідчий та орган дізнання розв'язують ще й такі завдання як встановлення і відшкодування збитку; виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів; виховання громадян у дусі поваги честі та гідності громадянина, прагнення до справедливості й додержання законів.
Юридичною підставою для здійснення досудового розслідування є постанова про порушення кримінальної справи.
Досудове розслідування може провадитися тільки за порушеною справою,
Досудове слідство провадиться тільки слідчим.
Крім нього правом проведення досудового слідства наділені прокурор і начальник слідчого відділу (відділення).
Воно обов'язково провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 КПК України (справ приватного обвинувачення та протокольної форми досудової підготовки матеріалів), по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
Досудове слідство — діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, здійсненні юридичних дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб,створення умов для здійснення правосуддя.

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів служби безпеки України.
Компетенція слідчих кожного з цих органів досудового слідства визначається підслідністю.
Підслідність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проводити досудове слідство.
Розрізняють предметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність та підслідність за зв'язком справ.
Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження.
В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.
Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.
Слідчий — cуб‘єкт кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону кримінальну справу до свого провадження та вирішує завдання кримінального процесу шляхом здійснення функції розслідування.
Слідчий процесуально самостійний.
При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.
В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій.
Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
Слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених статтею 104 цього Кодексу.
Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку і відеозапис
Забороняється без дозволу слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, видача будь-кому (за винятком прокурора, який здійснює нагляд) затриманих або заарештованих підозрюваних чи обвинувачених по такій справі для допитів або інших слідчих дій чи непроцесуальних форм спілкування.
Дані досудового слідства можуть бути оголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе.
Матеріали кримінальної справи не можуть бути розголошені до закінчення досудового слідства без дозволу слідчого, у провадженні якого знаходиться справа.
У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпшого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, фахівця, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства.
Винні в їх розголошенні несуть кримінальну відповідальність.
Ніхто не вправі давати будь-які вказівки слідчому щодо провадження в кримінальній справі, крім прокурора або начальника слідчого відділу..