• Название:

    хотей последний вариант

  • Размер: 0.12 Мб
  • Формат: DOC
  • или






Дійові особи
Толик – хлопець, якому виповнилось 30 років, журналіст
Таїсія Веніамінівна – його мати
Поліна – його сусідка, молода приваблива особа
Галя – кур’єр, молода сільська дівчина
Лена – журналіст телеканалу, інтелектуалка
Василь Всюдикруть – психолог
Мафіозі - мафія
Хотей – оживший символ
У епізодах: той хто знімає, ті хто носять коробки, ті хто кричать лозунги і продавці.
Місце події – невеличке містечко на Україні

Заходить до дому головний герой – Толік – кидає речі в різні сторони, стомлений і незадоволений.
Він працює у місцевій газеті, точніше працював у багатьох газетах міста, але ніде не приживався і ось сьогодні знову ж таки головний редактор звільнив його.
Сьогодні йому виповнюється 30 років.
Живе він один, у нього нема ані дружини, ані дітей.
Толік: (з сарказмом) Чудовий початок чудового дня! (шукає газету) От учора була ж непотрібна, лежала тут на столику, а от як сьогодні треба – її нема!
Знаходить газету серед мусору, сідає і починає читати.
Толік:

Так:

ПОТРІБНІ: каменярі, маляри, штукатури… може перекваліфікуватися… О ось – журналісти до газети Місто.
Тут мене звільнили за те, що я писав в колонці Про спорт свої враження про гру, а про суддю, якого підкупили…. До журналу Країна - а тут через те, що я завжди правив статті головного редактора.
Але як же їх не правити, коли в нього в слові з чотирьох букв – чотири помилки… О… ну а це газета Село і люди, де цілий випуск був присвячений лише одній корівці головного фермера: корівка на полі, корівка на річці, корівка спереду, корівка ззаду. І ось – Світ (з сарказмом) чудова газета, з якої мене звільнили сьогодні! Просто зі своїм ентузіазмом я заважаю людям працювати. (копіюючи того, хто сказав слова) Мої дурні ідеї не потрібні геніальному журналу! (і від себе) Який випускає 1 раз на місяць 10 листків схожих на випуск фото.
Отже у всіх місцевих газетах я вже працював, переходимо до журналів…
Пам’ятка на телефоні:

Нагадуємо, сьогодні у Вас День Народження! Вам виповнюється 30 років.
Київстар з думкою про Вас!
Толік: (протяжно) Дякую-ю! 30 років… (опускається на диван)
До кімнати заходить його мати, яка вирішила зробити йому на День Народження сюрприз.
Це гарна жінка 50-тирічного віку, але вона намагається зробити із себе 20-тирічну.
Хоч це не дуже виходить.
На ній плаття в китайських мотивах, у руках повітряні кульки, велика коробка і пакунок зверху.
Вона дуже фанатіє від фен-шую.
Вона повільно заходить до кімнати, в неї падає зверху коробки пакунок, на що вона зупиняється щось примовляючи і на що підіймається Толік.
Толік:

Мамо?
Мати:

Синку…
Толік:

Що ти тут робиш?
Мати:

А чого це ти вдома? В тебе вихідний?
Толік:

Що ти тут робиш?
Мати:

Я вирішила зробити тобі сюрприз, який вже не вдався… А де моя музика вітру? Вона мала висіти тут, у кутку.
Толік:

Вона мені заважала.
Мати:

От ти завжди її знімаєш і через це всі твої проблеми.
Як твоя нова робота? Подобається?
Толік:

Я не хочу про це.
Мати:

Що? Невже знову?.. Ну що вже цій редакції не сподобалося?
Толік:

Тепер я пишу досить сухо і недосить логічно.
Мати:

Синку, це все через музику вітру.
Я ж тобі казала – не чіпай, нехай висить! Але нічого – не сумуй.
В тебе ж сьогодні День Народження. 30 років – це дата.
Починається четвертий десяток.
Нажаль, не вийшло зробити тобі сюрприз, але мій подарунок допоможе тобі. Обов’язково. (дістає з великої коробки Хотейчика і з посмішкою протягує Толіку)
Толік: (з загубленим виразом обличчя) Що це?
Мати:

Ну як? Ти що, не знаєш? Це – Хотейчик.
Він виконує будь-які бажання.
Толік:

Мамо, мені 30 років!
Мати:

А мені 50 - і що з того?
Толік: (махнувши рукою) Та ні, нічого…
Мати:

От бери його отак до рук, і тепер ти повинен потерти його по животику, промовляючи свої бажання.
От чого ти хочеш зараз?
Толік:

Я, мамо, просто маю надію на те, що ти мене сьогодні нагодуєш чимось смачним…
Мати:

Ну хіба це бажання? Тобі що сказати, чого тобі не вистачає – гарної дружини, яка б завжди розставляла все по фен-шую.
Та хоча б дівчину.
Толік: (кепкує і при цьому навмисно гладить фігурку) Так, мамо, мені не вистачає дівчини, а краще трьох дівчин.
Мати:

Ну синку, ти глузуєш, а я тобі правду кажу – була б у тебе дружина, був би у тебе гарний капітал.
Толік:

А я зараз попрошу – мені потрібен 1 мільйон.
Мати:

Хто буде в тебе сьогодні на Дні Народженні?
Толік:

Нікого.
Мати:

От бачиш, як якийсь самітник сидиш тут, пишеш все якісь нісенітниці.
Толік:

Нічого, мамо, в мене буде багато друзів.
Я буду знаменитим.
Мати:

Слави захотів?
Толік:

Так, слави. (і серйозно з напором на матір) А ще я дуже хочу щоб мене розуміли, просто розуміли. (ставить демонстративно фігурку)
Мати:

Толику, я не розумію.
От спробуй тортик.
Смачно? От і добре.
Давай сходи викинь сміття – воно не повинно стояти у хаті. Скільки разів тобі повторювати. І давай швиденько одразу за стіл. (Толик йде)
Дзвінок у двері.
Мати:

Чого це він сам не може відкрити? (йде відчиняти двері)
До холу заходить у короткому халатику білявка.
Сусідка:

Вибачте, будь ласка, що турбую.
Просто в мене скінчилася кава, а голова так розколюється.
Потрібна кава…
Мати: (оцінює красу дівчини) Ой, ну що ви.
Звичайно повинна бути.
Просто я не знаю точно, я приїхала до сина на День Народження.
Так що я вас запрошую до нас на каву.
У нас тут і кава і тортик.
Чого вам сумувати у квартирі, м?
Поліна:

Ой, це так приємно з вашого боку.
Я тоді швиденько переодягнусь і до вас.
(виходить)
Мама: (радісно потирає руки)От і добре!

(Входить Толян, сконфужений, трохи переляканий з валізою в руках).
Мама: (не дивлячись на Толика, метушиться, прибираючи стіл) Толику, це ти, давай скоріше мий руки і… (повертається до нього, він стоїть як вкопаний).
Що сталося, сину? Що це за страшна валіза? Ти кудись їдеш?
Толик:

Здається вже приїхав…Треба дзвонити в міліцію, швидко (ставить валізу і шукає телефон).
Мама: (перелякано) Яка міліція… що сталося? (Біжить до валізи) Що це за валіза?
Толик: (різко обертається і кричить) Не чіпай, мамо!
Мама: (застигає з простягнутими руками до валізи і так само різко повертається) А ти не кричи на мене! (спокійно) Що у валізі?
Толик:

Гроші, там дуже багато грошей…
Мама:

Цить! (відкриває валізу, бачить гроші)…Сину – тут же напевно мільйон як не більше…Ти ж тепер багатий, синку!
Толік: Не я, мамо! Хтось їх загубив.
Мама:

Ага! Отак собі йшов з чемоданчиком повним грішми і навіть не помітив, як загубив…
Толик:

Все, годі! Я телефоную в міліцію, а вони нехай там розбираються (набирає номер).
Мама: (лякаючи) А ну, поклади слухавку! (і Толик опускає телефон) У тебе сьогодні день народження? (він киває) Ти працював цілий рік невтомно і самовіддано? (киває) Тобі заплатили за всю твою роботу? (хоче щось сказати, але мати не дає) Цить! Отже, ці гроші тобі подарувала доля за твої заслуги! Зрозумів?
Толик:

Але…
Мати:

Без але
Толик: А якщо…
Мати: І без якщо! Прийми цей дарунок долі, щоб у твій дім і серце ввійшов потік позитивної енергії вітру Ци.
(Дзвінок у двері. Толик перелякано хапає валізу)
Толик:

Хто це?
Мама:

Не хвилюйся так, це мабуть твоя сусідка.
Я запросила її на день народження до нас.
Толик: Яку сусідку? Таку біляву?
Мама:

Начебто…
Толик: (в шоці) О, мамо…
(Дзвінок повторюється)
Мама: вона мені задалась дуже приємною! (пішла відчиняти двері)
Толик:

Здалась… (думає куди діти валізу, але застигає з нею, коли бачить сусідку у вечірній сукні і при всьому параді)
Толик: Здрасте!
Поліна:

Добрий день.
Зі святом вас! (передає подарунок ??????)
Мама:

Проходьте, будь ласка до столу. (за спиною показує сину яка вона гарна, всі її форми)
Поліна: (протягуючи руку для поцілунку) Поліна!
Толик:

Толик.
Мама: От і познайомились, голуби мої! А-то то сусіди ж і не знаєте один одного.
Поліна: (Дивлячись на валізу в руках) А ви кудись зібрались їхати?
Толик:

Та ні…
Мама: (намагається забрати) Синку, та віддай я поставлю, вона ж заважає.
Толик: (ставить біля себе і притискає ногами) Ні не заважає.
Мама: (пояснюючи) Там просто в нього…документи важливі. Він у мене такий діловий, такий діловий…ну що вже соромитись – мільйонер – все ж таки!
Поліна: (невпевнено) Мільйонер?..
Толик: Та мама перебільшує
Мама:

Він дуже скромний.
Але ви тут познайомтесь ближче, а мені треба зателефонувати. (бере слухавку) Алло, це магазин квітів? Будь ласка гарний букет квітів.
На яку суму? Необмежену, головне, щоб був дуже гарний, а, і підпишіть:

Поліні. Адреса вул. ????????? 23. (Кладе слухавку і знов набирає номер) Алло, це магазин Все по феншую…будь ласка в мене замовлення на адресу вул.
Дальновидна 50. Так, мені потрібне нове видання книжки Таємниці феншуя…дуже дорога? Це для мене не має значення, в мене кошти є. Так, а ще мені будь ласка компас, зеркало багуа…не продається…добре, а ще…
Вже не чутно, що вона перелічує, бо відходить на задній план відкриваючи Толика з Поліною.

Дзвінок у двері
Толик: Хто це?
Мама: Квіти для дами.
Ой, який у мене галантний син. (передає квіти) Сину, ти ж розплатися, будь ласка.
Толик: (кривляється матері, повертається до валізи, щоб взяти гроші)
Знов дзвінок у двері
Мама:

Ой, ти ще щось замовив, може для мене…(посміхається)
Толик: (знов кривляється, це помічає Поліна)…Серце схопило…від радості.
Починають заносити коробки, підносять кольє до Поліни.
Заходить Кур’єрка - Галя, командує коробками.
З нею розплачується Толик готівкою, посміхається їй, вона йому трохи сподобалась, але її розмова тут же стерла усмішку з його обличчя.
Галя:

Ото і добре, готівка – це добре! Тільки тут у вас ще 5 чеків на іншу адресу, але сказали, що платите ви!
Толик: Це ж адреса…(повертається в сторону матері, яка тим часом розглядає щось з Поліною, але на слова Толика підняла на нього голову і посміхнулась).
Галя: Ви суму бачили?
Мама:

Ну, сину, ну хіба тобі для матері шкода? То ж копійки для тебе, мільйонера!
Реагує кур’єрша
Толик: 40 тисяч – копійки?
Мама:

Але все це мені дуже потрібно
Толик: Цин Лун?
Мати:

Це дракончик - такий маленький.
Толик:

Трьохлапа жаба?
Мати:

Не переймайся вона не жива
Толик: Ци Линь, Фєн Хуан, Лун Гуй?
Мама:

Це ж феншуй!
Толик: (здається і йде за грошима)
Галя: (доки ніхто не дивиться набирає на мобільному подругу) Ало, Лена? Тут таке діло. Є класний сюжет для тебе – тут молодий мільйонер є, я гадаю можна отримати гарний гонорар за передачу.
Мені? Як завжди – відсоток.
Так, пиши адресу вул.________ 23. Ти поруч? То давай хутчіш!
Підходить Толік, віддає гроші.
Галя:

Прошу наступного разу все ж таки оплачувати через банк.
Бо це ж така сума грошей, що мені страшно її довіряти.
Толик:

А я вам її і не довіряю, де розписатися про те, що оплачено.
Галя:

Тута (показує на листках і при цьому посміхається йому на всі 32 зуби, підморгуючи) і тута.
Дякую, до побачення.
Мама:

Може вам тортика?
Галя:

А з якої нагоди свято? (не дає відповісти) Хоча, яка там нагода, у мільйонерів кожен день – свято!
Толик (сухо) В мене сьогодні день народження
Галя: Шо правда? І ви мене запрошуєте?
Мама:

Так!
Поліна:

Так вона ж на роботі
Галя:

Та яка там робота, коли тут таке свято! Я швидко, мигом, здам гроші і до вас.
Одна нога тут, друга – там! Мигом! (пішла)
Поліна: (занервувала) От скажіть, хто таких бере на роботу? Ви бачили як вона одягнена, а яка в неї вимова, ви чули?
Толик:

Чули…
Мама:

А по-моєму, гарна дівчина, проста і роботяща
Толик:

Здається дуже проста
Поліна:

Як двері
Толік і мати дивляться на Поліну нерозуміючим поглядом.
Вона зрозуміла, що мабуть щось сказала не те.
СУСІДКА:

А давайте вип'ємо, сьогодні ж свято.
МАМА: (заметушилася) Так, так – з Вас тост, як з гості.
СУСІДКА: (не очікувала, що її попросять про таке) …………………………………………
Мати і Толик переглянулись знов.
МАМА:

Гарний тост, хіба можна сказати краще?!
Дзвінок у двері.
Залітає кореспондентка з оператором, з усіма здоровається і розглядає приміщення.
ЛЕНА:

Ви – мільйонер і про Вас ще не знімали передачу, то ось і ми.
ТОЛИК:

А що відбувається?
СУСІДКА: (ніхто не звертає на неї увагу) Ой, як я виглядаю?
ЛЕНА:

Сьогодні Ви станете знаменитим на всю країну.
Це буде сенсація, я Вам обіцяю.
Як говорив Черчилль Слава приходить не сподівано.
Толик хотів було перепитати щось про Черчилля, але мати перебила.
МАМА:

Ви хочете зняти передачу про мого сина?
ЛЕНА:

Нарешті все стало зрозумілим. (до оператора) Будь-ласка, проходь сюди, ставай.
Толя не знає, куди себе подіти, він ніколи не працював перед камерою і взагалі не знає, що відбувається.
ТОЛИК:

А що за передача?
ЛЕНА:

Як, хіба Ви мене не знаєте? У вас в гостях Всі про ВСЕ. Зараз будемо знімати для прямого ефіру.
ТОЛИК:

Як це знімати для прямого ефіру?
ЛЕНА:

Буває і таке (. Як говорив філософ Епікур Ніщо не виникає з нічого.
Отже, сідайте! Зручніше (сама натикається на валізу).
Ой, що це?
Толик забирає валізу до себе.
ЛЕНА:

Вона Вам буде заважати!
ТОЛИК:

Ні-ні, так зручніше!
СУСІДКА:

В нього там цінні документи.
ЛЕНА: (розглядаючи сусідку) Ну як хочете… (дивлячись на маму) Ну добре , я так розумію – це Ваша мати.
МАМА:

Так-так, дуже приємно, Таїсія Веніамінівна.
ЛЕНА:

Так, добре, а оця дівчина?
РАЗОМ:

Толик лише починає розкривати рота.
МАТИ:

Сусідка!
СУСІДКА:

Наречена!
ЛЕНА:

Так, давайте розберемося!
СУСІДКА: (граючи на камеру) Поліна – наречена Толика.
Толик і мати трохи шоковані.
ТОЛИК:

Хто?
ЛЕНА:

А я думала, що ця передача буде сенсацією про мільйонера-холостяка….
МАМА:

Так воно і має бути! Поліно, ну звідки взялась така фантазія?... Квіти і прикраси – це ж не обручка , люба моя!
ПОЛІНА: (працює на камеру) Здається і без квітів зрозуміло, що ми подобаємось один одному, так? І я гадаю, що телеглядачі мають знати, що місце нареченої вже зайняте.
ЛЕНА:

Дівчино, камера ще не працює. Може нам прояснить ситуацію наш герой?
МАМА І СУСІДКА разом:

Так!
ТОЛИК:

Це Поліна – моя…. сусідка, її запросила мати на мій День Народження.
ЛЕНА: (зрозумівши ситуацію) То в нас сьогодні подвійне свято! Передача і День Народження героя! Це буде сенсація, несамовита сенсація! Так, прошу відійдіть, пані Поліно, нам в кадрі потрібен зараз лише Толик.
Поліна нервуючи відходить.
МАМА:

А я? Я ж мати!
ЛЕНА:

Ви поки що сідайте поруч, можливо ми у Вас щось запитаємо… Так, всі готові. Камера готова? Починаємо…. Доброго дня, любі друзі, сьогодні в нашій рубриці Всі про ВСЕ сенсація! У нас в гостях молодий холостяк-мільйонер.
Отже, дівчата, затамуйте подих і (представляє) Анатолій! Анатолій, будь-ласка, пару слів про свій успіх.
Лена завжди перебиває.
ТОЛИК:

Та який там успіх – мені сьогодні виповнилося 30 років, а я….
ЛЕНА:

А Ви вже мільйонер! Як кажуть….. Яким бізнесом Ви займаєтесь?
ТОЛИК:

Я не займаюсь бізнесом, я пишу….
ЛЕНА:

То Ви письменник! О, як же це чудово! Це неймовірна сенсація! Як говорив Шекспір Писати чи не писати?
ТОЛИК:

Ви маєте на увазі бути чи не бути?
ЛЕНА:

А я як сказала?
ТОЛИК:

Писати чи не писати…
ЛЕНА:

Помилилась… Писати, писати і ще раз писати.
Але не будемо зосереджувати на цьому увагу! Отже, я так розумію, що у валізі цінні документи – це напевно рукописи!
Толик забирає валізу!
МАТИ : (підхоплює) Так, рукописи.
ЛЕНА:

А чи можливо прочитати щось з того, що Ви написали, а ще які відомі книжки Ви видали?
ТОЛИК:

Та ….нічого не…..
Мати штовхає його, даючи йому якусь книжку.
МАТИ:

Він дуже скромний у мене.
В нього видано вже 10 книжок, він пише в різних напрямках – один з яких про фен-шуй! От Ви знаєте, ця наука мені відкрила…..
ТОЛИК:

Мамо!
МАМА: (з напором) Ну то сам розкажи.
Передача про тебе! Це твій зірковий час!
ЛЕНА: (Бере книжку і читає назву) Але це здається Чехов.
МАМА:

Справді? А так схоже на твою книжечку, ото на таку світленьку ( не може придумати назву)……ну як вона там…..
ТОЛІК: ( вирішує підіграти) Помирати так з музикою.
ЛЕНА:

Яка цікава назва …….щось філософське?? А до речі Анатолій…..?
ТОЛІК:

А я працюю під псевдонімом
МАТИ: ( радіє ,що він починає підігравати) ТАК.
ЛЕНА:

О, як цікаво! І як же він звучить?
( Толік і мати переглядаються ,їх погляд падає на статуетку і вони разом кажуть: ХОТЕЙ
ЛЕНА:

ЯК??
МАМА:

А давайте вип'ємо за здоров'я і успіх мого сина, це ж день народження.
Поліно, а ну допоможи.
ПОЛІНА: ( єхидно посміхаючись)Із задоволенням!
ЛЕНА:

Так, звичайно ж нашим глядачам дуже цікаво буде знати, що наш герой - Хо – лос – тяк.
В цей час підходить з чаєм до Толика Поліна, і подаючи йому чай, проводить по ньому рукою і шепоче:
ПОЛІНА:

Тримай любий.
ЛЕНА:

Як бачите – особистий офіціант!! Отже не гайте часу, дівчата, якщо хочете познайомитись з нашим героєм – пишіть нам на нашу адресу.
Отже, до побачення.
Помахайте телеглядачам. ( Толик і мати махають, підбігає Поліна) Ну куди ви лізете! ( оператору) Виріжте останній епізод, і давай швидше неси в ефір, щоб встигли проглянути перед прямим ефіром.
А я ще трохи побуду тут, поп'ю чаю.
МАМА:

Так, звичайно залишайтесь.
(оператор зникає )
ПОЛІНА:

Ваш чай ( ллє його на неї, і Всі підскакують крім Толика) Ой, вибачте, я хотіла вас пригостити.
ЛЕНА:

ЦЕ жах !
( дзвінок в двері і Толик біжить до дверей)
ТОЛІК :

Я відчиню.
( Тут вбігає кур'єрша Галя вже переодягнена)
ГАЛЯ:

ЦЕ я! Вітаю вас, ви стали 100 – тим покупцем …., ой… вітаю вас з днем народження ( хватає Толика і цілує його в губи)
ЛЕНА:

ГАЛЯ! ( чим перериває поцілунок)
ГАЛЯ:

Лена, ти ще знімаєш репортаж?
Лена:

Уявляєш собі…
СУСІДКА: То ви знайомі?
ГАЛЯ:

А мене от запросили на день народження…
Сусідка:

Тут нас усіх запросили!
Толик: (звертається до неї про допомогу) МАМО…
Мати:

Дівчата прошу всіх сідати…день народження все ж таки.
Всі дівчини, тримаючи погляд одна на одній, сідають.
Мати:

Синку допоможи мені. Ми на хвилиночку. (відводить у сторону Толика) Сину, любий, покинь ти цю валізу і подивись навколо себе.
Три дівчини – усі гарні, майже всі розумні, всі готові за тебе…(передумала казати, дивлячись на дівчат).
Немає значення, просто вибирай!
Толик:

Я нікого…
Мати (перебиваючи) А я і слухати не хочу і знати не знаю! Це мій шанс! Я нарешті хочу, щоб моя музика вітру висіла на вірному місці!
На задньому плані дівчата починають розмову, привертаючи до себе увагу.
Лена:

А коли ж ти до свого села поїдеш?
Сусідка: (так щоб всі чули):

А ви з села?
Галя:

Так, а що в цьому поганого. (Також для всіх) Ми - вихідці з села – люди роботящі, з гарним здоров’ям (звертаючи увагу на окуляри Лени, яка тут же їх знімає), а тим самим з усім натуральним (звертаючи увагу на сусідку)
Сусідка:

Але у вас немає жодних манер.
Лена: І лексикон, з яким можна працювати лише кур’єром.
Сусідка:

А ще краще кричати зайнято …
Перериває мати:

Не свариться краще спробуйте оцього гарного тортика. (І протягом усієї сцени вона намагається всіх нагодувати, але більш за все Толика, якого це дуже принижує і набридає).
Галя:

Можете сміятися скільки завгодно, але сміється той, хто сміється останнім.
Але ще одним моїм козирем є поцілунок якого в вас нема!

……………

Дзвонить телефон, але ніхто спочатку не чує через галас, першим звертає на нього увагу Толик.
Він виривається з натовпу і підбігає до телефону.
Толик:

Алло! Так це я!
Почувши розмову на телефоні, всі стихли, а мати підходить трохи ближче до сина.
Толик:

Хто? Яка благодійна громада?
Одночасно дзвонять у двері. Всі дівчата наввипередки хочуть відкрити двері першими як господині дому.
Толик споглядаючи це німіє, кладучи слухавку.
Однак попри всі старання дівчат двері одкриває мати.
В цей час знову дзвонить телефон.
Чутно людей, які говорять лозунги Допомагаючи бідним, ти допомагаєш собі, на що мати відповідає:

Мені б хто допоміг.
Одночасно з цим по телефону розмовляє Толик.
Толик (по телефону):

Я не розумію з якого дива ви уявили собі….Ви бачили передачу…а зрозуміло…ні я не хочу писати статтю про себе, ще й заплатити за неї 2000 гривен.
Толик кладе слухавку, мати закриває двері – і знов дзвінок туди й туди.
Вони роблять знов поворот до телефону і дверей.
Людина (заходить):

Ви знаєте в Африці дуже багато проблем ми звертаємось до вас як до мільйонера………

Толик по телефону:

Так, це я.
Що? Та я не маю таких намірів, будь ласка не телефонуйте сюди більше.
В цей час мати виганяє людину, закриває двері, а в Толика дзвенить мобільний телефон.
Дівчата, що до цього часу сиділи по команді струнко, почали битися за телефон, маючи на увазі хто з них подасть його Толику.
Галя майже отримала перемогу, але Толик зі злом вирвав його в неї.
Толик:

Алло! Хто? Звідки в вас мій номер телефону (дзвінок у двері, мати відчиняє знов).
Вибачте, але ви помилились!
До кімнати забігає якийсь чоловік пропонуючи різні товари ………………… …………… ………… ……………, знов дзвенить телефон, грає мобільний, в двері забігає під галас ще один цікавий молодий чоловік, з певними паперами і статоскопом, під цей сумбур він ховається за диваном, дівчата щось починають вибирати для себе в цього продавця, мати бігає за всіма проганяючи від продавця дівчат, які на перебій говорили про те, що Толик заплатить.
Толик: (починає відключати всі телефони і кричить) Стоп!!! (всі зупиняються) Геть усім! (в усіх пауза і тиша, окрім продавця)
Продавець:

Якщо ми вам заважаємо ми можемо всі товари переглянути на вулиці. Так, дівчата?
Всі:

Так
Мати:

Сину, все гаразд?
Толик:

Так, мамо, я просто хочу побути наодинці! Ідіть погуляйте де-небудь.
Лена:

А може поговорити з тобою?
Поліна:

Може зробити тобі масаж?
Галя:

Може ти нам даси трохи грошей для того, шоб ми погуляли довше, а ти відпочив, любий!
Толик (дістає трохи грошей і дає їх матері, обминаючи руку Галі) Мамо, тільки прошу вже без феншую!.

Всі виходять з кімнати лишається тільки Толик, він схопивши себе за голову сів на диван.
З-за дивану випливає той самий молодий цікавий чоловік.

Психолог :

Мг-мг
Толик: (здригається, повертається і бачить чоловіка) Як ви сюди потрапили?
Психолог:

Двері були не зачинені!
ТОЛИК: (бігаючи по кімнаті, перевіривши двері) Але ж вони зачинені!
Психолог:

Ну звичайно, я на відміну від інших їх закриваю за собою.
Толик:

Геть звідси, я нічого не збираюсь купувати чи продавати!
ПСИХОЛОГ: ( протягує свою руку) Лікар – психолог Василь Всюдикруть - найкращий друг людини.
А друг – це хто, той хто, що …розуміє. І я вас дуже добре розумію!
ТОЛИК: Розумієте?
ПСИХОЛОГ:

Звичайно.
Ви знаєте я в себе дома також не можу сидіти спокійно – дзвінки, люди, всі чогось хочуть.
Толик:

Звідки ви знаєте?
Психолог:

Ну я ж сказав, що розумію вас.
Так от суєта суєт, спокою нема.
ТОЛИК:

От так само і в мене.
ПСИХОЛОГ:

Так само, ( В бік) Тільки ти в общазі не живеш…
ТОЛИК: ЩО??????
ПСИХОЛОГ:

Кажу, що саме так, що дуже вас розумію.
ТОЛИК:

Сьогодні такий день – з самого ранку одна суєта.
З роботи звільнили, потім прийшов додому, а мама вирішила зробити сюрприз.
А далі взагалі нічого не розумію, що відбувається!
Психолог :

Ви знаєте мені якось некоректно вам сказати…
Толик:

Не хвилюйтесь кажіть, може я вас зрозумію
Психолог:

Та ну до чого тут я, просто я міг би краще вас зрозуміти, аби ви дали мені трохи грошей…(бачить не порозуміння в очах Толика) От давайте я вам покажу…дайте мені трохи грошей.
Толик (з недовірою простягає йому гроші)
Психолог:

Червонець, от на червонець і розумію – крім проблем з роботою у вас проблеми з матір’ю та трьома дівчинами.
Толик: (здивовано на нього дивиться) Ви, що….той, як його ….провидець.
Психолог:

Та ні, то не про мене, я просто психолог, який вміє помічати деталі….за певні суми.
Більше грошей – більше розуміння.
Толик: (простягає гроші) Насправді в мене не так вже й багато грошей, але якщо ви мені допоможете розібратися, то..
Психолог:

Звичайно допоможемо.
Так нам потрібно знайти причину чого?
Толик:

Нам потрібно зрозуміти, що сьогодні відбувається і як це все зупинити!
Психолог:

Добре зараз проведемо сеанс гіпнозу.
Дивіться на цей камінчик будь-ласка.

Поступово гіпноз діє на Толика
Темрява, з’являється великий Хотейчик, танцюючи.
Толик (перелякано) Ти хто?
Хотей: (страшним голосом) Хотейчик
Толик : хто-хто?
Хотей: (простим голосом) Кожного разу одне й те саме! Ти хотів зрозуміти причину твого сьогоднішнього успіху – ось він – я!
Толик:

Успіху?
Хотей:

А що, хіба ні? Спочатку ти захотів попоїсти, потім 3 дівчини, грошей, тобі захотілося друзів і слави…
Толик: (згадаючи) То це все через тебе?
Хотей:

Не через мене, а через тебе! Дай чогось попоїсти!
Толик:

Але ж я називав це просто граючись (простягає йому шмат торта)
Хотей: (їсть) А хто тебе знає граєшся ти чи правду кажеш – просиш – на бери!
Толик:

Це якась маячня! Це ж звичайна статуетка!
Хотей:

Статуетка, золота рибка, старик Хотабич, фея….Головне не те, який я маю вигляд, головне те, що не потрібно шуткувати з такими речами як бажання, мрії – бо вони можуть почати здійснюватись у самий не підходящий момент.
Але для цього потрібно знати свою справжню мрію!
Толик:

Та я маю справжню мрію.
Хотей: (кривляючи) Маю мрію.. Якби вона в тебе була, ти б вже чогось досяг.
А так що ти зробив для своєї ніби-то мрії?
Толик:

Я пишу – і це…!
Хотей:

Писав! у паршивих газетках про спорт і погоду.
А хотілось би серйозну книжечку почитати, наприклад про феншуй (сміється).
Ну, мені пора, все одно в тебе вже не лишилось нічого смачного.
Толик Так, а що ж мені робити тепер з усіма цими бажаннями!
Хотей: (стукаючи його по голові) Думай голова, нову шапку куплю! (спочатку йде, а потім повертається до Толика) Але вірне запитання робити! Знову темрява, потім знову набирається світло, Толик лежить на дивані, біля нього стоять психолог, мати, дівчини і намагаються його розбудити, панікуючи
Толик підіймається всі дякують Бога, що все гаразд.
Психолог: (переляканий)А я одразу вам сказав, що все буде добре.
В цей час в двері заходить мафіозі, здоровезний качок, весь на понтах і ходить ніби на пружинках.

Мафіозі:

Як здорово, що всі ми тут сьогодні розбрелись. (хрускає пальцями, розминається) Так, Толян здається?
Толик:

Так, це я….
Мафіозі:

Ну а це я!
Ніхто не розуміє, що відбувається
Мафіозі (співає, роздивлюючись квартирку):

Так, ну що де мої гроші?
Толик догадується в чому справа і шукає очами валізу.
Лена – думає, що Толик винен і той прийшов по борг і треба звідси тікати, Галя думає теж саме про борги, але на відміну від Лени тікати не збирається.
Сусідка:

А хто ви такий?
Мафіозі: (обурено) Хто я такий?
Сусідка:

Все-все зрозуміло…
Мати:

Які гроші – ви вам нічого не винні.
Лена, бачачи накалённую обстановку, починає з усіма прощатися і йти до виходу.
Мафіозі:

Не винні? Ви вкрали мій чемоданчик з грошима! (до Лени) Всім стояти – звідси ніхто не вийде, доти доки я не отримаю свої гроші назад.
Лена:

А при чому тут ми?
Сусідка:

Я зовсім нічого не розумію, які гроші, за те кольє я одразу сказала, що ми розплатимось пізніше, щоб ви записали на рахунок…
Галя:

Ми ні в кого нічого не крали, тому забирайся зі своїми понтами додому!
Мафіозі:

Дуже сміливо
Галя ховається за Толика, Толик ховається за валізу, Мафіозі бачачи свою валізку кидається на них, починається біганина, драка.
Толик:

Я нічого не крав, я знайшов гроші
Мафіозі:

Знайшов ти, але не для тебе вони були сховані. Віддай валізу, мільйонер фальшивий!
Хапає Толика вириває валізу – відкриває – вона пуста!
Мафіозі:

А де гроші? Вирішили погратися зі мною? Де гроші, питаю останній раз!?
Толик (вказує на Хотея) Спитай у нього – він може виконати будь-яке твоє бажання.
Мафіозі:

Глузувати з мене! (хапає Хотея кидає його, той розбивається, світло здригається, тухне, і потім кімната лишається пустою, на дивані сидить лише Толик, кімната має такий вигляд як і на початку першої сцени)
Толик сидить закрившись руками, поступово відкривається коли на задньому фоні знов як і на початку йде Мати з подарунками, подарунок знов падає. Толик різко повертається:

Толик:

Мамо?
Мати:

Синку…
Толік:

Що сталося?
Мати:

Я вирішила зробити тобі сюрприз, який вже не вдався… А де моя музика вітру? Вона повинна висіти тут, у кутку.
Толік: мовчить
Мати:

Тебе знову звільнили? Нічого! В тебе ж сьогодні День Народження – не сумуй! Нажаль, не вийшло зробити тобі сюрприз, але мій подарунок сподобається тобі. Обов’язково.
Толик:

Мамо не треба (хоче зупинити її.)
Але мати розкриває коробку і дістає звідки друкарську машинку з посмішкою протягує Толіку
Мати:

Ось, я знайшла це на нашому чердаку.
Ти в дитинстві завжди щось на ній друкував – може тепер вона тебе надихне.
Толік: (з загубленим виразом обличчя) Дякую мамо! (роздивлюєтся машинку) Тепер я знаю, що повинен робити! І здається в мене є цікавий сюжет для книжки.
А більше…ти нічого не..
Мати:

Як же нічого – ще звісно тортик! ……Ну так сину….є ще малесенький подарунок, ну ти ж знаєш – феншуй це ж моя стихія!
Толик:

Малесенький? Не треба мамо мені твої малесеньких подарунків.
Мати:

Бабах! (і витягає малесенького Хотейчика) Це Хотей…
Толик:

Не треба мамо я знаю! Особисто знайомий…жирний тип.
Мати:

Як так? (відштовхує Толик від себе подарунок) Взагалі-то я вже загадала бажання, не витерпіла, але воно й для тебе - про невістку.
Дзвінок у двері
Толик:

Невже знов.
Толик йде до дверей відчиняє заходить курєрша Галя, Толик хапається за серце, але Галя промовляє до нього дуже гарною вимовою.
Галя:

Доброго дня! Будь-ласка чи можете ви сказати показники вашого лічильника.

Світло звужується на Толику і Галині і зовсім зникає.
Кінець. ЯКЩО Є БАЖАННЯ МОЖЕТЕ ЩОСЬ ПРАВИТИ АБО ЗМІНЮВАТИ, ДОПОВНЮВАТИ, ЯКЩО З ЧИМОСЬ НЕ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ДАВАЙТЕ ОБГОВОРИМО, БО ПИСАЛА ДУЖЕ ШВИДКО!