тема 2 Габ

Формат документа: doc
Размер документа: 0.14 Мб




Прямая ссылка будет доступна
примерно через: 45 сек.



  • Сообщить о нарушении / Abuse
    Все документы на сайте взяты из открытых источников, которые размещаются пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваш документ был опубликован без Вашего на то согласия.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРШІНІХ СПРАВ



Кафедра адміністративного,
цивільного права та процесу








ЛЕКЦІЯ № 2
з навчальної дисципліни Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ для курсантів 4–го курсу факультету громадської безпеки та соціальної роботи ЛьвДУВС

на тему:
Система, структура, основні напрями діяльності
та завдання міліції




Час – 2 години


Лекцію підготував:
Ст. викладач кафедри адміністративного,
цивільного права та процесу
майор міліції Габуда А.С.


Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри адміністративного, цивільного права та процесу, протокол № 1 від 28 серпня 2012 року.


Івано-Франківськ - 2012ПЛАН




Вступ


І. Основні завдання міліції. Правова основа діяльності та правове положення ОВС. Основні напрями (функції) діяльності міліції.




ІІ. Система ОВС та організаційна побудова міліції


ІІІ. Обов’язки і права міліції


Висновки


Література



















ВСТУП

Боротьба зі злочинністю, зміцнення правопорядку розглядається як надзвичайно актуальне загальнодержавне завдання великої політичної ваги, найважливіша складова частина багатопланової діяльності органів державної влади, і в першу чергу – органів внутрішніх справ.
Міліція в Україні є найважливішою складовою частиною органів внутрішніх справ, в яких створюються відповідні міліцейські підрозділи, частини і установи. Завдання і обов’язки, покладені державою на міліцію, виконують різні апарати загальної (територіальної), транспортної та спеціальної міліції.
Основне призначення міліції – боротьба з правопорушеннями, створення необхідних умов для життєдіяльності людей, забезпечення нормальної обстановки для задоволення їх різноманітних потреб.
Знання основних завдань, напрямів, діяльності, правової основи, прав і обов’язків міліції є необхідною умовою ефективної боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.














І. Основні завдання міліції. Правова основа діяльності та правове положення ОВС. Основні напрями (функції) діяльності міліції.

Міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основними завданнями міліції є (ст. 2):
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань.
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. Звертаючись до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.
Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і у випадку необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.
До виконання завдань щодо охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи. На них (осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, пожежної охорони, а також курсантів, слухачів, ад’юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань), поширюються права і обов’язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Ці ж права, обов’язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання з охорони громадського порядку, громадської безпеки, або до службових обов’язків яких входить виконання зазначених завдань.
Стаття 4 Закону України “Про міліцію” визначає правову основу діяльності міліції.
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990р., інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Стаття 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року визначає, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об’єктів.
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. Він входить до складу Кабінету Міністрів України.
Міліція у своїй діяльності відповідальна перед органами державної влади. Працівники міліції є представниками влади і їм надані широкі повноваження для виконання покладених на них завдань.
Закон України визначає основні функції міліції:
Адміністративна – це виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб і підрозділів щодо організації і практичного здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах наданих їй повноважень, на основі і для виконання законів та інших нормативних актів. За адміністративним законодавством працівники вступають у адміністративно-правові відносини з підприємствами, установами, організаціями їх посадовими особами і громадянами. Тому більша частина особового складу міліції виконує саме адміністративні функції.
Профілактична – виконання обов’язків щодо попередження злочинів та інших правопорушень, виявлення причин, що породжують злочинність і порушення громадського порядку, а також причин і умов, які сприяють їх вчиненню, вжиття заходів щодо усунення тих причин і умов; профілактична робота здійснюється практично всіма службами та підрозділами ОВС.
Оперативно-розшукова – здійснення відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року заходів щодо виявлення інформації: про злочини, які готуються або вчинені; осіб, які переховуються від органів слідства або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб, які готують або вчинили злочини; осіб, які зникли безвісти; про розвідувально-підривну діяльність іноземних спецслужб іноземних держав, організацій, окремих осіб проти України;
Кримінально-процесуальна – вирішення заяв та повідомлень про злочини, провадження дізнання та досудового слідства по кримінальних справах про злочини, розслідування яких покладено на ОВС.
Виконавча – виконання в межах своєї компетенції адміністративних стягнень і кримінальних покарань (засуджених до покарання не пов’язаного із позбавленням волі).
Охоронна – охорона на договірних засадах майна всіх видів власності (майна громадян, колективного і державного, майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства, фізичних осіб, яке виконується Державною службою охорони при МВС України.
Отже, під функціями міліції слід розуміти основні напрями їх діяльності в процесі вирішення поставлених перед ними завдань.

















ІІ. Система ОВС та організаційна побудова міліції

Система органів внутрішніх справ побудована з урахуванням адміністративно-територіального устрою, а також особливостей їх функцій, характеру і обсягу завдань. Діяльність кожної ланки системи органів внутрішніх справ обмежена масштабом територіальної діяльності і компетенції.
Система ОВС – це сукупність органів внутрішніх справ різного рівня на окремих територіях, на транспорті, самостійних підрозділів і служб міліції, міліції державної служби охорони, внутрішніх військ, навчальних закладів системи МВС та інших установ, підприємств і організацій, підпорядкованих МВС та їх особовий склад.
Система ОВС є системою управління де керуючий суб’єкт одночасно виступає об’єктом управління із постійними прямими та зворотними зв’язками, які регламентовані координацією та субординацією.
Закон України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” від 10 січня 2002 року затвердив таку загальну структуру МВС України:
Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління;
Головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи МВС України на транспорті;
Міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення і пункти;
Підрозділи місцевої міліції;
З’єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ;
Навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.


Структура центрального апарату МВС України:
1.Керівництво
2.Cлужба Міністра
3.Департамент внутрішньої безпеки
Кримінальна міліція
4.Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю
5.Департамент карного розшуку
6.Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми
7.Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю
8.Департамент оперативної служби
9.Департамент оперативно-технічних заходів
10.Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків
11.Відділ кримінальної міліції у справах дітей
12.Робочий апарат Укрбюро Інтерполу
Міліція громадської безпеки
13.Департамент охорони громадського порядку
14. Департамент профілактики правопорушень
15.Управління Державної автомобільної інспекції
16. Відділ ветеринарної міліції
17.Головне слідче управління
18.Головний штаб
19.Департамент кадрового забезпечення
20. Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення
21.Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку
22.Департамент матеріального забезпечення
23.Управління зв’язків із громадськістю
24.Управління юридичного забезпечення
25.Управління міжнародних зв’язків
26.Режимно-секретне управління
27.Управління документального забезпечення
28.Управління фінансової інспекції
29.Управління медичного забезпечення та реабілітації
30.Відділ спеціального зв’язку
Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб
(триває процес ліквідації у зв’язку з утворенням
Державної міграційної служби України, діяльність якої координується Міністром)
Головне управління внутрішніх військ (орган військового управління)

Стаття 7 Закону України “Про міліцію” визначає структуру міліції. Вона складається з підрозділів:
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
транспортної міліції;
державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
спеціальної міліції
місцевої міліції.
До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, БНОН, КМСН, ДСБЕЗ, оперативні підрозділи УБОЗ, оперативні та оперативно-технічні служби. Сюди формально відносять також підрозділи дізнання та слідства.
До міліції громадської безпеки належать служби охорони громадського порядку, патрульно-постова служба міліції, дільничні інспектори міліції, дозвільна система, ІТТ, конвойна служба, підрозділи міліції особливого призначення “Беркут”, приймальники-розподільники для осіб, які займаються бродяжництвом та жебрацтвом, для неповнолітніх, підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, ветеринарна міліція з проведення карантинних ветеринарних заходів.
До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті.
Державна автомобільна інспекція – це сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку автотранспорту, пропаганди і агітації з безпеки руху, дорожнього нагляду.
Міліція охорони складається із підрозділів, які забезпечують на договірних засадах охорону всіх видів власності, об’єктів, вантажів, фізичних осіб та грошових коштів. Це – управління, відділи охорони при територіальних органах.
До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об’єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування).

ІІІ. Обов’язки і права міліції

Стаття 10 Закону України “Про міліцію” визначає основні обов’язки міліції:
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;
6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;
7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;
9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;
10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;
11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;
12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;
13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об’єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об’єктів;
14) контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;
15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;
16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
18) охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;
19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;
20) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;
21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;
22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;
23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;
24) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;
25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;
26) забезпечувати виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;
27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять.
Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Стаття 11 Закону України “Про міліцію” визначає права міліції:
Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:
1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;
2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;
3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;
4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;
осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб;
осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;
неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;
осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи народним суддею;
осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;
осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора;
осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб;
військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів;
осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;
6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю;
7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;
9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;
10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;
11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;
12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;
13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим Законом;
14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;
15) входити безперешкодно у будь-який час доби:
а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень.
У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених законом;
16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;
17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"
18) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;
19) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;
21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд автомототранспорту;
організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;
22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;
оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;
оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;
23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;
24) проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню;
вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;
25) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць;
26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.
Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 Закону України “Про міліцію” та інших актів чинного законодавства;
27) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою.
28) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків.
Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених пунктами 24-28 статті 11 Закону України “Про міліцію”, підлягають відповідальності за чинним законодавством;
29) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;
30) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;
31) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.
При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.
















Висновки

Отже, міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади перед яким стоїть завдання по боротьбі зі злочинністю та охорони громадського порядку.
Для виконання цих важливих для суспільства завдань міліція спрямовує свою діяльність по адміністративному, профілактичному, оперативно-розшуковому, кримінально-процесуальному, виконавчому та охоронному напрямах.
Діяльність по цих напрямах здійснює ціла система органів внутрішніх справ, яка має правову основу діяльності і правове положення в системі органів державної виконавчої влади. Зв’язки окремих органів внутрішніх справ в системі регламентовані координацією та субординацією. Кожен працівник міліції, при виконанні своїх функціональних обов’язків, приймає самостійне рішення, виходячи із конкретної ситуації та згідно встановлених Законом України “Про міліцію” прав і обов’язків.















ЛІТЕРАТУРА

Конституція України – Урядовий кур’єр – 1996. - №129/130
Закон України “Про міліцію” – від 20.12.1990р. з доповненнями та змінами.
Закон України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” від 10 січня 2002 року
Указ Президента України від 17 жовтня 2000 року “Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1248/2001 від 24.12.2001 № 304/2002 від 27.03.2002).
Наказ МВС України № 650 від 03 липня 2002 року “Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України”
Наказ МВС України № 404 від 28.07.1994р. “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України”
Науково практичний коментар до Закону України “Про міліцію” – К. 1996.
Адміністративна діяльність: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / [М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Д.П. Калаянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
Адміністративна діяльність ОВС. Навчальний посібник.// За заг.ред. О.І.Остапенка, Львів. Афіша ЛІВС. 2002р. – 252с.
Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая. Учебник/ Под ред. А.П.Коренева – М.: Московский университет МВД России, изд. Щит – М, 2002 – 309с








HYPER13PAGE HYPER15


1


HYPER13PAGE HYPER15


25






X