• Название:

    ІСТОРІЯ СЕЛА РУСЬКА МОКРА ТА КОМСОМОЛЬСЬК

  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: DOC
  • или



ІСТОРІЯ СЕЛА РУСЬКА МОКРА ТА КОМСОМОЛЬСЬК

Двома берегами річки Мокрянки, яка бере початок під однією з найвищих Карпатських гір Попадею розташовані села Руська Мокра та Німецька Мокра.
Села простягаються від південного-сходу до північного-заходу.
З усіх сторін, немов вартові, височать красиві Карпатські гори та полонини.
Межею Руської Мокрої від Німецької Мокрої є Церковний звур, який був врегульований в 1935 році, а від Усть-Чорної – урочище Заньово.
Із заходу розмістилися гори Гропа і Ружа, які продовжуються полонинами Кичера і Красна та височать над селом з південної сторони. Із східної сторони від Усть-Чорної простяглася полонина Діл на південно-східну сторону до урочища Яновець, де з півночі стереже село полонина Прибуй.
Найвищою вершиною є гора Стримба (більше 1600м. над рівнем моря).
Життя в селі розпочалося в першій половині вісімнадцятого століття.
Хроніка села, яку написав у 1938 році тодішній державний учитель Теодор Андрійович Соханіч говорить:

По предании первыми были русины происходящие из Галичины и то предки нынешних Менджулов, Краило, Горкавчук и Магалей.
По предании этих фамилий их предки были опришками.
Из этойп ричины они боялися наказания за свои приступления, потом нехотели платити панам дань, отже хотіли быти свободными телом и душею и переселилися в густе лесы сего временной территоии Руской Мокрой.
Також в хроніці говориться про двох втікачів, один з яких втік від Галицької погоні і став предком Бігунів, а другий вбив жида, злупив з нього шкіру і став перком Лупірів.
Заняттям перших поселенців, які поселилися в нижній частині села (сьогодні Руська Мокра) на місці Жидуського цвинтаря і потім в верхній частині села (сьогодні Комсомольськ).
В Сиглянському зворі були однаковими: полювання на диких звірів, шкуру яких обмінювали в Польщі (нині Івано-Франкывська область) на їжу і різні потреби.
Біля своїх домівок, які будували з круглого лупленого дерева, викорчовували ліс для присадибних ділянок, пізніше стали розводити овець яких випасали на полонинах.
Кліматичні умови були надто суворими.
З листопада і до квітня лежав сніг, висота якого сягала до 3-х метрів, після чого розпочиналася холодна, волога весна.
Літо супроводжувалось частими дощовими опадами, тому корінні жителі поселення – русини назвали село Руська Мокра, а річку, яка протікає селом – Мокрянка.
В 1775 році в осені за наказом Австрійської королеви з Австро-Угорщини, Верхньої Тиралії в наші краї були заслані німецькі поселенці, які розмістилися в верхній частині долини.
Вони вирубували ліс і по річці сплавляли до Угорщини.
Чоловіки почали будувати невеличкі дерев’яні будиночки, жінки обробляли городи, розводили худобу, виховували дітей, завдяки чому і утворилося невеличке село, яке дістало назву Німецька Мокра.
Минали роки.
Заняття людей в селах не змінювалось.
Частина німців переселилась в Руську Мокру, а частина спускаючись вниз по течії Тересвянською долиною побачила красиве поле де потім утворилось нове поселення, яке дістало назву Кенігсфельд, що означає Королівське поле (сьогодні Усть-Чорна).
З приходом Радянської влади більшу частину німців було виселено з їх рідних домівок і відправлено в Казахстан і Сибір.
В їхні хати заселились солдати та люди з сусідніх сіл, що і призвело до зміни назви села Німецька Мокра в село Комсомольськ.
Хоча і пройшло багато років та ніхто не забуває історії заснування свого села.
Зараз при вході в село стоїть знак з написом Дойч Мокра (Німецька Мокра) бо не забувають про це село його потомки, які щороку навідуються сюди з Австрії та Німеччини.
Провідуючи своїх родичів, які залишилися в селах Руська Мокра та Комсомольськ, запалюючи свічки на могилах з австрійськими прізвищами, поспілкувавшись з мешканцями сіл, зі смутком в серцях повертаються додому закордонні гості.