• Название:

    Методичка УВ 2016

  • Размер: 0.19 Мб
  • Формат: DOC
  • или
Міністерство освіти і науки України

одеська національна академія харчових технологій методичні вказівки

до вивчення курсу
“Управління витратами” Затверджено
радою спеціальності
7.050107
Одеса ОНАХТ Методичні вказівки до вивчення курсу „Управління витратами” для спеціалістів 7.050107 заочної форми навчання
Укладачі:

О.О. Меліх

1 загальні методичні вказівки

Мета управління витратами на підприємстві – це досягнення намічених результатів найбільш економічним способом.
Такий вид управління необхідний підприємству для підвищення ефективності роботи і для підвищення його конкурентоспроможності на ринку.
Тому фахівець в економіці – це людина з фундаментальними знаннями теорії економіки підприємства, технології й організації виробництва, планування, бухгалтерського обліку, управління персоналом, управління якістю продукції, техніко-економічного аналізу господарської діяльності підприємства, котрий, синтезуючи отримані знання самостійно володіє умінням приймати рішення в області коректування витрат і, особливо важливо, в області їх зниження при незмінній або зростаючій якості готової продукції підприємства, при удосконалюванні виробничого процесу, при створенні підприємств.
Мета вивчення дисципліни “Управління витратами” полягає у тому, щоб озброїти студентів економічними знаннями прогнозування і планування витрат, їх організації, координації і регулювання, обліку, аналізу і контролю на сучасних підприємствах у ринкових умовах.
В результаті вивчення дисципліни “Управління витратами” студент повинен
Знати:
конкретні форми прояву об'єктивних економічних законів на рівні підприємства;
методику оцінки витрат на різних стадіях життєвого циклу продукту;
методи калькулювання собівартості;
методи обліку витрат;
статистичні та динамічні методи інвестиційних розрахунків;
різноманітні системи управління витратами;
основні напрямки та шляхи зниження собівартості продукції;
основні принципи комп’ютеризації управління витратами;
методи контролю за витратами.
На основі отриманих знань з дисципліні Управління витратами студент повинен отримати практичні навички та
Вміти:
визначати економічні елементи структури собівартості;
визначати калькуляційні статті витрат;
розраховувати економічну ефективність капітальних вкладень і вибирати найменш витратний варіант господарського рішення в умовах конкуренції;
виявляти резерви та намічати шляхи розвитку виробництва та зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Розподіл лекційних і практичних занять за темами відповідно програми дисципліни “Управляння витратами” наведено у таблиці 1.

Таблиця 1(Розподіл лекційних і практичних занять за темами

Семестр
Тема
Лекції
Семінарські та практичні заняття
Самостійна робота

11
Зміст управління витратами
-
-
1 Функції та принципи управління витратами на підприємстві
-
-
1 Задачі та основні ознаки класифікації витрат
1
1
1 Витрати та їх формування на різних стадіях життєвого циклу продукту
2
1
12 Калькулювання собівартості: види калькуляцій та методи формування статей
2
2
12 Аналіз витрат і результатів при прийнятті рішень щодо інвестування
2
2
12 Облік витрат та контроль на підприємствах харчової промисловості
1
1
12 Комп’ютеризація управління витратами
-
3
12

Усього
8
10
63

2 основні питання ДИСЦИПЛІНИ і методичні вказівки до їх вивчення

Тема 1. Зміст управління витратами

Розкриваючи питання теми, необхідно звернути увагу на те, що управлінська функція управління витратами містить у собі субфункції: планування витрат, бюджетування, формування ресурсів, калькулювання, складання кошторисів видатків, контроль за виконанням норм і нормативів.
Уже в середньовічній Англії на мануфактурах сформувалася система фінансового обліку, яка припускала обробку інформації про вартість матеріалів і праці з метою засвідчити клієнтів-замовників у якості продукту.
У середині 19-го століття при укладанні угод, пов'язаних з довгостроковим інвестуванням, складалися фінансові звіти, щоб оцінити ефективність угоди та імовірність прибутковості. Кошторис витрат відігравав значну роль у формуванні цих доходів.
Сильним поштовхом у керуванні витратами в 19-му столітті послужило зростання залізниць.
Залізниці були самою складною структурою, яка створена людиною до того періоду.
В економічній науці з'явилися такі поняття, як вартість за валову милю-тонну, вартість за милю-пасажира, вартість перевезення вантажу.
На залізничних підприємствах почали формуватися вартісні аркуші перевезення.
Пізніше в 19-му столітті така форма звітності як вартісні аркуші перейшли і на інші види підприємств.
На початку 20-го століття нововведенням в управлінні витратами стала класифікація витрат за видами діяльності. Це було пов'язане з тим, що з'явилися підприємства з різноманітними асортиментами продукції і транснаціональні компанії з різними видами діяльності.
Протягом 20-го століття в економіці зустрічаються різні ідеї із приводу розподілу витрат на прямі і непрямі, а також із приводу розподілу непрямих витрат.
Протягом 80-х рр. 20-го століття з'явилися нові форми управлінського обліку.
Компанії виявили необхідність використати зниження витрат як основу конкурентної боротьби.
В Україні сутність терміну витрат загалом мінялося двічі: у період УРСР це строго планова характеристика розміру витрат (кількісно і якісно), у період незалежності - це розмір витрачених коштів, самостійно сформований підприємцем залежно від цілей і стратегій розвитку його підприємства, а спосіб цього формування тільки рекомендовано Міністерством фінансів України.
З 2000 р. існують стандарти, пов'язані із запасами і витратами, яких дотримуються вітчизняні підприємці.

Питання для самоконтролю

Сутність витрат на підприємстві.
Взаємозв’язок дисципліни “Управління витратами” з іншими економічними дисциплінами.
Поняття “витрати” і “видатки” в сучасній економічній літературі.
Основні положення стандартів бухгалтерського обліку “Витрати” і “Запаси”.
Література: (2;

3;

11, с.3-15;

12, с. 6-12(

Тема 2. Функції та принципи управління витратами на підприємстві

При вивченні теми необхідно виділити, що управління витратами на підприємстві припускає виконання всіх функцій управління будь-яким об'єктом, тобто розробку рішень, реалізацію рішень, контроль за виконанням.
Суб'єктами управління витратами виступають керівники і фахівці підприємства і виробничих підрозділів.
Об'єктом управління є витрати на розробку, виробництво, реалізацію, використання та утилізацію продукції. Мета управління витратами – досягнення намічених результатів діяльності підприємства найбільш економічним способом.
Серед важливих функцій управління витратами необхідно виділити:
планування витрат, тобто підготовка інформації про очікувані витрати при освоєнні нових ринків, організації розробки нових видів продукції, збільшенні потужності підприємства;
організація витрат як елемент управління, що встановлює, яким чином на підприємстві управляють витратами, тобто хто це робить, у які строки, з використанням якої інформації, якими способами;
координація і регулювання витрат припускає порівняння фактичних витрат із запланованими, виявлення відхилень і вживання оперативних заходів для їх ліквідації;
облік, як підготовка інформації з метою прийняття правильних господарських рішень;
управлінський аудит, мета якого – пошук невідповідностей у витратах, які виникають у зв'язку зі змінами в обсягах виробництва продукції.
Основні принципи управління витратами зводяться до наступних:
системний підхід до управління витратами;
управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу продукції і підприємства;
органічне сполучення зниження витрат з підвищенням якості продукції;
недопущення зайвих витрат;
удосконалювання інформаційного забезпечення про рівень витрат і про методи зниження;
підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства й персоналу в зниженні витрат.
Дотримання всіх цих принципів створює базу для підвищення конкурентоспроможності підприємства, завоювання передових позицій на ринку.
Питання для самоконтролю

1. Сутність головних функцій управління витратами.
2. Основні принципи управління витратами.
3. Мета координації і регулювання витрат на підприємстві.
4. Види контролю за витратами і аудит.
Література: (6, с.121-123;

11, с.24-26;

12, с. 13-15(

Тема 3. Задачі та основні ознаки класифікації витрат

При вивченні даної теми необхідно відзначити, що витрати на виробництво класифікуються за певними ознаками.
За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.
Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.
До основного виробництва належать цехи, дільниці, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами.
До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.
До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.
Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.
Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.
За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості. До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.
Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.
До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.
Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.
До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
Витрати на виробництво розподіляються за календарними періодами на поточні та одноразові. Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць.
Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Питання для самоконтролю

1. Мета і задачі класифікації витрат на виробництво продукції.
2. Розподіл прямих і непрямих витрат.
2. Залежність витрат від змін випуску продукції.
3. Мета створення кошторису і калькуляції.
4. Розподіл витрат за економічними елементами.
5. Види калькуляційних статей.
Література: (2;

4;

5;

11, с. 26-40(

Тема 4. Витрати та їх формування на різних стадіях життєвого циклу продукту

При вивченні теми важливо відзначити, що залежно від стадії життєвого циклу продукту розмір витрат змінюється.
Насамперед розмір витрат на першій стадії освоєння ринку чи запуску у виробництво продукції зростає більшими темпами, ніж збільшується саме виробництво продукції. Структура витрат на цій стадії переважно представлена витратами рекламного характеру чи витратами, пов’язаними з браком продукції і налагодженням обладнання.
Стадія життєвого циклу продукції, яка пов’язана з стрімким зростанням обсягів виробництва, характеризується знижками витрат, умовно-постійних тощо.
За рахунок економії на умовно-постійних витратах на цій стадії важливе удосконалення виробництва продукції і впровадження заходів щодо стабілізації ринкового положення на ринку.
Стадія стабільного випуску продукції характерна незмінним розміром витрат на виробництво.
На цій стадії треба досконало контролювати перевищення витрат над запланованим їх розміром.

На стадії спаду виробництва продукції треба в умовах жорстокої економії передбачати усі варіанти зменшення витрат на виробництво продукції, особливо умовно-постійні, які не змінюються у розрахунку на весь обсяг виробництва продукції.

Питання для самоконтролю

1. Зміни витрат на різних стадіях життєвого циклу продукції.
2. Диверсифікація виробництва як спосіб зниження витрат на стадії спаду виробництва.
2. Залежність витрат від інтенсивності конкуренції на ринку.
3. Мета контролю умовно-постійних витрат на різних стадіях життєвого циклу продукту.
4. Види впровадьжень на виробництві, пов’язаних зі зменшенням розміру витрат.
Література: (2;

4;

5;

11, с. 26-40(

Тема 5. Калькулювання собівартості: види калькуляцій та методи формування статей

У темі розглядаються такі основні методи обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції: нормативний, попередільний і позамовний.
Основними елементами нормативного методу є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.
Нормативний метод - це основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції та оперативного керівництва виробництвом.
Цей метод обліку застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), коли здійснюється масове та серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.
Метод включає:
а) поточний облік витрат окремо за діючими нормами і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;
б) системний облік зміни самих норм;
в) складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;
г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни самих норм.
Попередільний метод обліку застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною та матеріалом і характером обробки масовою продукцією, під час виробництва якої переважають фізико-хімічні і термічні виробничі процеси.
Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва (наприклад у хімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, харчовій галузях промисловості).
Попередільний метод обліку застосовується також у виробництвах з комплексним використанням сировини.
У разі застосування попередільного методу обліку витрати на виробництво починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху.
У зв'язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається з понесених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.
Іноді при застосуванні попередільного методу використовуються елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм (в окремих галузях - від планової собівартості), а також виявлення зміни цих норм.
У первинних документах в оперативній звітності (за зміну, добу, декаду тощо) відображаються не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії тощо, а й витрати їх за нормами або згідно із заснованими на них виробничими завданнями (рецептурами, сумішами, регламентами).
Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відступів від встановленого технологічного процесу, змін складу витраченої сировини, напівфабрикатів і матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності тощо.
Використання елементів нормативного методу є основою для здійснення належного контролю й аналізу витрат на виробництво, обґрунтованого калькулювання фактичної собівартості продукції, контролю за додержанням та удосконаленням норм.
Об'єктом обліку і калькулювання за цим методом вважаються як окремі види, так і групи продукції, об'єднані за ознакою однорідності сировини та матеріалів, виготовлення на тому ж устаткуванні, складності виробництва й оброблення, однорідності призначення тощо.
При цьому витрати можуть враховуватися за цехами (переділами, фазами, стадіями) в цілому, а собівартість окремих видів продукції, включених до калькуляційної групи, обчислюється за допомогою економічно обґрунтованих методів.
У разі застосування позамовного методу, об'єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення, що відкривається на один або кілька однорідних виробів, які передбачено випустити протягом місяця (на вироби серійного і масового виробництва), або на кожний виріб, виготовлений у порядку індивідуального (разового) замовлення, а також замовлення на виконання дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт.
На кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, де зазначається найменування, тип і якість виробу, замовник і строк виконання замовлення, цехи-виконавці, планова собівартість і ціна.
Вся первинна документація складається з обов'язковим зазначенням номерів (шифрів) замовлень.
В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах застосування позамовного методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку.
Виписування первинних документів з поділом витрат за нормами і відхиленнями від них проводиться на основі технологічних карт або іншої технічної документації. Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрати за нормами і відхиленнями від них.
Фактична собівартість продукції визначається після виконання замовлення підрахуванням витрат за нормами і відхиленнями від норм.
З метою забезпечення правильності віднесення витрат у разі застосування позамовного методу проводиться незалежний контроль за правильним виписуванням первинних документів згідно з нормативно-технічною документацією.

Питання для самоконтролю

1. Специфіка використання нормативного, попередільного і позамовного методів обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції.
2. Основні елементи нормативного методу обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції.
3. Основні елементи попередільного методу обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції.
4. Основні елементи позамовного методу обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції.
Література: (4;

5;

13, с.126-160(

Тема 6. Аналіз витрат і результатів при прийнятті рішень щодо інвестування

Сьогодні зниження рівня собівартості продукції підприємства дозволить збільшити доходи, а головне, конкурувати із продукцією іноземного виробництва на внутрішньому і зовнішньому ринках.
На розмір собівартості може також впливати, наприклад, зміна структури продукції (структури асортиментів продукції).
Чим вища частка більш прибуткової продукції, тим нижчий показник витрат на 1 грн.
Необхідно відзначити, що при неповному використанні виробничих потужностей підприємства собівартість різко зростає. Причому, звичайно при зростанні обсягів виробництва, основна економія доводитися за рахунок зниження умовно-постійних витрат на одиницю продукції, то при зменшенні рівня використання потужності умовно-постійні витрати зростають.
Так можна спостерігати, що багато підприємств України використовують потужність на 20% у середньому, при цьому витрати, пов'язані з обслуговуванням устаткування й амортизаційні витрати збільшуються.
При вивченні даної теми слід пам’ятати, що загальний підхід при порівнянні діяльності підприємства за декількома варіантами господарських рішень полягає в наступному:
Розраховують порівняльну економічну ефективність, яка повинна бути найменшою.
Розраховують зниження собівартості на одиницю приросту капітальних вкладень.
Розраховують річний економічний ефект від інвестицій.

Питання для самоконтролю

1. Специфіка аналізу витрат при прийнятті рішень щодо інвестування.
2. Методи оцінки і загальні формули для розрахунку порівняльної економічної ефективності.
3. Методи оцінки і загальні формули для розрахунку зниження собівартості на одиницю приросту капітальних вкладень.
4. Методи оцінки і загальні формули для розрахунку річного економічного ефекту від інвестицій.
Література: (4;

5;

13, с.126-160(

Тема 7. Облік витрат та контроль на підприємствах харчової промисловості

При вивченні теми необхідно враховувати, що одним з головних факторів виникнення кризової ситуації і неефективності заходів щодо фінансового оздоровлення більшості українських підприємств є низький рівень управління і управління витратами зокрема, систему антикризового управління доцільно вводити як на підприємствах, які виявилися у фінансовій кризі, так і на тих, які успішно функціонують.
Діяльність служби контролінгу як складової системи антикризового менеджменту повинна концентруватися на таких основних напрямках:
впровадження (або підвищення ефективності функціонування) системи раннього попередження і реагування для того, щоб прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вживання адекватних заходів для їх подолання;
розробка ефективної санаційної концепції і плану санації, які повинні здійснюватися в тісному взаємозв'язку із зовнішніми експертами;
контроль за реалізацією плану санації і своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків і шансів з відповідною корекцією плану.
Виконання зазначених завдань досягається в ході здійснення службами контролінгу своїх функцій і використання специфічних методів.
Функції контролінгу наступні:
формування інформаційних каналів і інформаційне забезпечення підприємства;
координація планів і діяльності;
стратегічне й оперативне планування;
контроль, ревізія та внутрішній аудит;
методологічне забезпечення і внутрішній консалтинг.
Якщо криза на підприємстві не дуже глибока, то її можна перебороти шляхом реалізації оперативних санаційних заходів у рамках існуючої стратегії розвитку суб'єкта господарювання.
Якщо ж розробляється концепція фінансового оздоровлення підприємства, то треба змінити загальну стратегію розвитку.
Ефективність тієї або іншої обраної стратегії діяльності на будь-якому підприємстві можна оцінити простим співвідношенням (критерій прибутковості або критерій витратності): прогнозований обсяг додаткового прибутку до розміру вкладень на проведення заходів, пов'язаних зі зміною стратегії або з використанням методів стратегічного планування.

Питання для самоконтролю

1. Контроль витрат на підприємстві: мета і методи.
2. Види стратегій розвитку підприємств і методи зниження собівартості.
3. Витратність санаційних заходів і заходів, пов’язаних зі змінами у стратегічному розвитку підприємств.
4. Економічна ефективність впровадження організаційно-технічних заходів на підприємстві.
Література: (4;

5;

7, с. 30;

13, с.126-160(

Тема 8. Комп’ютеризація управління витратами

У цей час будь-яке промислове підприємство зустрічається із серйозними фінансовими проблемами і твердою конкуренцією як з боку західних, так і українських товаровиробників.
При обмежених ресурсах підприємства повинні діяти швидше та ефективніше, проникати на світові ринки, удосконалювати організаційну структуру, товарні, фінансові та інформаційні потоки, а також технології роботи, внутрішній і зовнішній документообіг.
Перехід від планового ведення господарства до ринкової економіки, при якій обсяг виробництва підприємства, матеріально-технічне постачання і збут продукції не плануються і не регламентуються вищестоящими організаціями, вимагає іншого підходу до побудови й застосування автоматизованих систем управління підприємством.
Для того, щоб підприємство “вижило” у твердих ринкових умовах, управлінці можуть оперативно виділити кошти на зміну організаційної структури підприємства, наприклад, створити підрозділ маркетингу або контролінгу, навчити кадри, закупити технологічне устаткування.
Але, слабко вірячи в ефективність грошових вкладень в інформаційні технології, керівництво може “заощадити” на цьому напрямку, що є великою стратегічною помилкою.
Наприклад, як ефективно може працювати створений підрозділ маркетингу без наявності оперативної достовірної інформації про ціни конкурентів та витрати на виробництво продукції.
Підприємства, які направляють достатньо коштів на розвиток інформаційних технологій, одержують реальну основу для підвищення ефективності своєї діяльності. Сьогодні практично всі системи містять у собі наступні підсистеми або компоненти: виробництво, збут, запаси, витрати, склад, фінанси, персонал, якість.
Як правило, у пропонованих системах використовуються власні інструментальні кошти проектування додатків і настроювання параметрів, які враховують особливості підприємств.
Типовими “середніми” результатами впровадження можна вважати такі досягнення: 15-25% збільшення продуктивності;

10-20 % зменшення складських запасів;

20-50% скорочення строків виконання замовлень.

Питання для самоконтролю

Мета комп’ютеризації управління витратами.
Переваги впровадження інформаційних технологій у виробничому і управлінському процесах.
Підходи до розрахунків витрат за допомогою ЕОМ.
Література: (4;

5;

13, с.126-160(

3 Література до вивчення курсу

Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, - 2003. – №18 – 22
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 №318. // Український діловий тижневик “Галицькі контракти”, №05, січень 2000 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 чинне з 01.01.2000 // Український діловий тижневик “Галицькі контракти”, №47, листопад 1999р.
Методические рекомендации по формированию себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности // Тематическая подборка “Глав Бух” № 19-20, декабрь 2001 г.
Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості . Затверджено Постановою Міністрів України від 26 квітня 1996 р.
N 473 // www.
Rada.gov.ua
Бойчик І.М. Економіка підприємства: навч. посібник. – К.:

Багал, 2002. – 480с.
Бондар Н.М. Економіки підприємства: навч. посібник. – К.:

Вид.
А.С.К., 2004. – 400 с.
Захаров К.В., Цыганок А.В., Бочарников В.П., Захаров А.К. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций. – К.:

ИНЭКС, 2000 – 237 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб.:

Питер, 2001. – 160 с.
Кристофер М. Лигостика и управление цепочками поставок / Пер. с англ. под общ. ред.
В.С. Лукинского. – СПб.:

Питер, 2005. – 316с.
Череп А.В. Управління собівартістю:

Монографія. ( Х.:

ВД “ІНЖЕК”, 2005. ( 376 с.
Управление затратами на предприятии:

Учебник / Под ред.
Краюхина Г.А. – СПб.:

Бизнес-пресса, 2000. – 277 с.
Економіка підприємства: підручник / За заг.
Ред.
С,Ф. Покропивного. – К.:

КНЕУ, 2003. – 608 с.

4 Завдання до контрольної роботи

Контрольна робота містить у собі 4 завдання, які студент повинен виконати протягом семестру і письмово представити у встановлені навчальним процесом термін.

1 завдання
Відповісти на одне з теоретичних питань за варіантом:
Сутність витрат на підприємстві.
Поняття видатки і витрати у сучасній економічній літературі.
Основні положення стандарту бухгалтерського обліку “Витрати”.
Основні положення стандарту бухгалтерського обліку “Запаси”.
Запаси на підприємстві і їх види.
Системи управління запасами.
Функції управління витратами.
Основні принципи управління витратами.
Принципи калькуляції логістичних витрат.
Основні ознаки класифікації витрат.
Сутність поняття собівартості продукції.
Характеристика кошторису витрат.
Поняття економічного елемента і калькуляційної статті.
Сутність матеріальних витрат і їх роль при виробництві продукції в харчовій промисловості.
Оплата праці й специфіка розрахунку витрат, пов’язаних із соціальними відрахуваннями.
Калькулювання собівартості, види калькуляційних статей.
Логістичні процеси і їх вплив на загальні витрати підприємства
Метод LIFO і FIFO.
Залежність витрат від обсягу виробництва.
Способи віднесення витрат на собівартість продукції.
Види витрат і періодичність їх виникнення.
Транспортні ризики і облік витрат на транспортування сировини і продукції при калькулюванні собівартості продукції.
Формування й нормування витрат.
Аналіз витрат і результатів при прийнятті рішень щодо інвестування.
Визначення витрат на стадіях життєвого циклу продукту.
Вибір найменш витратного варіанта господарських рішень в умовах конкуренції.
Контроль витрат і аудит на підприємствах.
Системи “директ-костинг” і “стандарт-костс”.
Центри відповідальності за витратами.
Комп’ютеризація управління витратами.

Варіант обирається за останніми двома цифрами залікової книжки з таблиці 2.

Таблиця 2(Варіанти теоретичних питань

Цифри зал. книжки
00(03
04(07
08(11
12(16
17(20

Варіант
1
2
3
4
5

Цифри зал. книжки
21(26
27(30
31(34
35(37
38(40

Варіант
6
7
8
9
10

Цифри зал. книжки
41(44
45(48
49(51
52(55
56(58

Варіант
11
12
13
14
15

Цифри зал. книжки
59(60
61(63
64(66
67-69
70-73

Варіант
16
17
18
19
20

Цифри зал. книжки
74(75
76(78
79(81
82(84
85(86

Варіант
21
22
23
24
25

Цифри зал. книжки
87(89
90(92
93(95
96(97
98(99

Варіант
26
27
28
29
30 2 завдання
Охарактеризувати основні шляхи зниження собівартості й підвищення якості керування витратами на промислових підприємствах галузі, які студент самостійно вибирає для подальшого вивчення, у тому числі для написання дипломної роботи.
Необхідно вибрати галузь харчової промисловості і розкрити сутність та актуальність зниження витрат у сучасних умовах господарювання.

3 завдання
Вирішити задачу.
Обсяг виробництва продукції підприємства становить 80000 тис. грн.
Витрати на виробництво продукції характеризуються такими даними, тис. грн.:
сировина і основні матеріали 33000;
допоміжні матеріали 3000;
паливо 1600;
енергія 1300;
заробітна плата 19700;
амортизація основних засобі 5880;
інші витрати 1200.
Видатки на збут продукції 1360 тис. грн.
Очікуване співвідношення постійних і змінних витрат наведено в таблиці3.

Таблиця 3( Співвідношення постійних і змінних витрат (% )
Елемент витрат
Частка витрат постійних
змінних

Допоміжні матеріали
Паливо
Енергія
Інші витрати
40
25
10
60
60
75
90
40 Обсяг виробництва продукції заплановано збільшити на ______%.
Показник приросту в % дорівнює:
останній цифрі залікової книжки студента ( помножити 10 ( “мінус” передостання цифра.
0 (нуль) при розрахунках не використається.
Приклад
№ книжки 200153
Приріст = 3(10 – 5 = 25 %
2. № книжки 200150
Приріст = 5 (10 – 1 = 49 %
№ книжки 200200
Приріст = 2(10 – 2 = 18 %

Фонд заробітної плати персоналу підприємства в наступному році збільшитися на 4 %. Видатки на збут збільшаться на 2 %.
На основі наведених вихідних показників необхідно розрахувати і порівняти за два роки загальні витрати на виробництво продукції.

4 завдання
Вирішити задачу.
Підприємство випускає продукцію в упаковці вагою 100 г.
Для збільшення попиту планується реклама продукту за допомогою засобів масової інформації. Бюджет реклами на плановий період не повинен перевищити $37,5тис. щомісяця.
Виробничі потужності підприємства дозволяють додатково випустити продукції на 20 % більше, ніж у звітному періоді, однак конкуренція на ринку досить жорстока і повне завантаження потужностей збільшить складські витрати.
За підсумками звітного року було вироблено і реалізовано продукції 300 тонн.
Щомісяця на рекламу підприємство у звітному періоді витрачало $30тис. (розрахунок у гривнях проводити за курсом НБУ на дату написання контрольної роботи).
Деякі статті калькуляції 1 тонни продукції наведені в таблиці 4.

Таблиця 4(Калькуляція 1 тонни продукту найменування статей
норма витрат
ціна од. ресурсу, грн
вартість, грн

1
Сировина № 1
1400
5,6 2
Сировина № 2
1400
4,7 3
Транспортно-заготівельні витрати на сировину 72,1

4
Упакування 100 м
10055
0,5 5
Етикетка
10055
0,05 6
Транспортно-заготівельні витрати на допоміжні матеріали 27,7

7
Короб
500
0,7 8
Стрічка клейова
5
2,85 9
Транспортно-заготівельні видатки на тару 1,82

10
Паливо та електроенергія 1000

11
Заробітна плата 292,66

12
Витрати на утримання устаткування 1463

13
Загальновиробничі витрати 2926,6

14
Загальногосподарські витрати 7316,5

15
Витрати на збут 6000
У таблиці 5 наведена інформація про рекламну діяльність підприємства і про обсяги збуту продукції за останні 5 років.

Таблиця 5(Витрати на рекламу і обсяги збуту продукції

рік
витрати на рекламу,
$ тис.
($ 1 ( 5 грн.)
обсяг збуту продукції,
тис. грн

1
150 (мінус дві останні цифри зал. книжки
12000

2
180
18000

3
200
24500

4
300
26300

5
360
28000+ плюс три останні цифри зал. книжки Необхідно:
розрахувати відсутні статті калькуляції;
розрахувати собівартість 1 тонни продукції у звітному періоді;
спрогнозувати бюджет рекламної компанії на 6-ий період за трендом;
розрахувати прогнозний обсяг збуту продукції на 6-ий період залежно від витрат на рекламу;
розрахувати темп росту обсягу збуту продукції в 6-ому періоді стосовно 5-ого періоду;
прийняти рівними темп росту обсягу збуту всієї продукції підприємства й обсягу даного продукту;
розрахувати планову собівартість 1 тонни продукту, з огляду на економію за рахунок росту обсягу виробництва;
установити рентабельність продукції і у звітному періоді і в плановому на рівні 10 %;
зрівняти ціни на продукт в упаковці 100 г з урахуванням ПДВ у звітному і плановому роках.
При рішенні задач на кожному етапі рекомендується робити пояснення і аналіз можливостей підприємства.
Прогнози для простоти розрахунків можна здійснити за моделями лінійного виду.

5 пояснення до рішення задач

При рішенні задачі 3 необхідно враховувати відрахування на соціальні заходи підприємств у складі витрат на виробництво продукції. Вони дорівнюють 38,3 % від фонду оплати праці. Тобто, якщо при розрахунках собівартості витрати на оплату праці становить 19700 тис. грн., відрахування на соціальні заходи збільшують розмір собівартості на
0,383 ( 19700 = 7545,1 тис. грн.
Аналогічні розрахунку слід провести при збільшенні обсягу фонду оплати праці у задачі 3 і у задачі 4 при формуванні повної собівартості продукції.
Очікуване співвідношення постійних і змінних витрат, яке наведено в таблиці 3, дозволяє відобразити результат зміни обсягів виробництва у собівартості.
Наприклад, обсяг виробництва планується збільшити на 25 %.
Витрати на паливо до збільшення обсягів виробництва 1600 тис. грн.
Витрати на паливо після збільшення обсягів виробництва згідно змінній частині 75% становить
1600 ( 0,75 ( 1,25 = 1500 тис. грн
і згідно постійній частині 25 %
1600 ( 0,25 = 400 тис. грн.
Загальні витрати на паливо після збільшення обсягів виробництва
1500 + 400 = 1900 тис. грн.
Слід пам’ятати, що умовно-постійні витрати не змінюються при розрахунках на весь обсяг виробництва.
При розрахунках на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва, умовно–постійні витрати зменшуються.
Наприклад, при рішенні задачі 4 реклама продукту привела до збільшення обсягів продажу і виробництва на 6 %. Витрати на утримання устаткування, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати становитимуть
(1463 + 2926,6 + 7316,5) / 1,06 = 11043,49 грн.
При розрахунках прогнозних значень обсягів збуту продукції і розміру рекламного бюджету можна скористатися прогнозними моделями лінійного виду
y(x) = ax + b.
Для знаходження параметрів рівняння a і b потрібно рішити систему нормальних рівнянь виду Рішення наведеної системи в задачі 4 наводиться два рази.
По-перше, y – це обсяги збуту продукції, тис. грн., x – це фактор часу (від 1 до 5 включно); по-друге, y – це витрати на рекламу, тис. грн., x – це обсяги збуту продукції за 6 років, тис. грн.
Для одержання сум при рішенні систем нормальних рівнянь треба скористатися таблицею:

x
y
xy
x2

сума Наприклад
х
y
xy
x2

86
12
1032
7396

180
18
3240
32400

200
24,5
4900
40000

300
26,3
7890
90000

360
28,364
10211,04
129600

1126
109,164
27273,04
299396 Система нормальних рівнянь має вид

109,164 = 5b + 1126a,

27273,04 = 299396a+1126b,
рішення якої
a = 0,06 і b = 8,62
дають змогу вивести рівняння
y(x)= 0,06x+8,62.
Наприклад, при x =350 в прогнозному періоді, y(350)= 29,62.
Для простоти находження прогнозних значень обсягів збуту продукції і рекламних витрат можна скористатися програмою Excel.
За допомогою статистичних функцій “ЛИНЕЙН”, “ПРЕДСКАЗ” і “Мастер диаграмм” (надання ліній тренда) розрахунки більш розповсюджені при рішенні таких економічних задач.
Зміст

1. Загальні методичні вказівки
2. Основні питання дисципліни і методичні вказівки до їх вивчення
3. Література до вивчення курсу
4. Завдання до контрольної роботи
5. Пояснення до рішення задач

3
5
14
15
19