• Название:

    Просте речення

  • Размер: 0.18 Мб
  • Формат: DOC
  • или




В И Д И П Р О С Т И Х Р Е Ч Е Н Ь Принципи
виділення
речень
Групи простих речень

Приклади Види
Підвиди

За метою
висловлення
Розповідні

Небо тихе та чисте.
(П. Тичина) Питальні

Чи правду кривді подо-лати? (М. Рильський) Спонукальні

Покличте чергового.
(Ю. Збанацький) Стверджувальні

Тече вода з-під явора.
(Т. Шевченко) Заперечні

Його весна довіку не зів’яне. (М. Рильський)

За інтонацією
Окличні

Піднять на кораблях бойові прапори!
(О. Корнійчук) Неокличні

Вже ранкові тіні на стіни впали (В. Сосюра)

За структурою
(будовою)
Двоскладні

Лине пісня в садах...
(І. Нехода) Односкладні
Означено-особові
Через сад ведіть.
(А. Головко)
Неозначено-особові
Землю зорали на зяб.
(Остап Вишня)
Узагальнено-особові
Не вчи орла літати.
(Нар. творчість)
Безособові
Поряд сяйнуло знов.
(М. Коцюбинський)
Інфінітивні
Не чути ніякого голосу.
(І. Франко)
Номінативні
Ось мій телефон.
(В. Собко) Непоширені

Забилось серце.
(П. Тичина) Поширені

Сніги впали великі.
(М. Коцюбинський) Повні

Встає зоря багрова.
(І. Нагнибіда) Неповні
Контекстуальні
Бджола жалить жалом, а людина – словом.
(Нар. творчість)
Ситуативні
На Київ? Додому? Ідемо ж!
Еліптичні
Назад! Стій! Ви до мене?

Еквіваленти (за-
мінники) речень
Слова-речення
Стверджувальні
так, еге, гаразд, авжеж
Заперечні
ні, ні-ні, та ні, ще ні...
Оцінні
ого, ага, ех, ай-ай, ой-ой-ой
Спонукальні
цить, геть, марш, ну...

ВИДИ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Вид одно- складного ре-чення
Засіб вираження го-ловного члена
Загальне значення од-носкладного речення

Приклади
означено-осо-бові
дієслово у 1-й та 2-й особі однини чи мно-жини дійсного або наказового способу
повідомляють про дію конкретної особи, вказівка на яку міс-титься в особовому закінченні дієслова (діяч – я, ти, ми, ви)
Іду повз пам’ятник Богдану.
Не бійся досвітньої мли, досвітній вогонь запали.
неозначено-особові
дієслово у 3-й особі множини теперіш-нього чи майбут-нього часу або у фор-мах множини мину-лого часу
повідомляють про дію, виконувану невизна-ченою або умисне не названою особою
Весною в селі встають рано.
Виводили розкріпле-них коней.

узагальнено-особові
дієслово у 2-й особі однини чи множини дійсного або наказо-вого способу;
рідше у 1-й та 2-й особі множини, 3-й особі однини теперішнього або майбутнього часу.
повідомляють про дію, виконувану особою, яка мислиться узагаль-нено (дія стосується будь-якої особи)
Що посієш, те й пож-неш. безособові
безособове дієслово, особове дієслово у безособовому зна-ченні;
безособова форма дієслова на -но, -то;
одиничні прислівни-ки або прислівники у поєднанні з неозна-ченою формою діє-слова;
слова немає (нема), не було, не буде, при яких є додаток у родовому відмінку
повідомляють, що відбувається процес або вияв стану, які мисляться як неза-лежні від будь-якого діяча
На сході вже світає.
Пахне в’ялою тра-вою...

Листоношу було ки-нуто на пісок.
У залі людно й майже душно.
Уже нічого нема на вулиці...

інфінітивні
неозначена форма дієслова без допо-міжних слів
повідомляють про дію без вказівки на її вико-навця, яка стверджу-ється (чи заперечуєть-ся) як така або пропо-нується як обов’язкова чи бажана
Не злічити мені цих зірок.
Не курити! Відкрива-ти тут.

називні (но-мінативні)
іменник у називному відмінку
стверджується наяв-ність, існування пред-метів або явищ
Ніч.
Тиша.
Біле, біле поле.
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ HYPER13 SHAPE \* MERGEFORMAT 

 SHAPE \* MERGEFORMAT 
 SHAPE \* MERGEFORMAT 

 SHAPE \* MERGEFORMAT 
 SHAPE \* MERGEFORMAT 
 SHAPE \* MERGEFORMAT 


 SHAPE \* MERGEFORMAT 

__________________________________________________________________________________

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
_____________________________________________________________________________ 3. Складіть речення, використавши нормативний варіант фразеологічної сполуки.
Кидатися в очі (впадати в очі); день у день (з дня у день); ніякої поблажки не давати
ледарям (ні в чому не потурати ледарям); прийшло в голову (спало на думку); збити з толку
(збити з пантелику); як торішній сніг (як вчорашній сніг); на всі чотири дороги (на всі чотири
сторони); хоч лобом у стіну вдарятися (хоч лобом у стіну битися); переливати з пустого в пусте
(переливати з пустого в порожнє); пильнувати очима (нишпорити очима); ледве дихати (на
ладан дихати).

6.Самостійна робота.
Знайдіть помилки в доборі варіантів керування, інші похибки.
Запишіть відредаговані речення.
Почуття гумору нашим читачам не зраджує. Освіта — це те, що залишається після того, коли забувається все, чому нас навчили.
Основна причина цього — недовіра рівню підготовки в школі. Зрештою, щоб опанувати ситуацією на перших порах потрібно показати швидкий ре-зультат.
Утім, дечому вони все ж навчилися.
Спрацьовувало і те, що цю ситуацію, спостерігали виборці, а це стримувало опонентів від невірних кроків.
Він вчиться музиці, тому дайте оту чер-вону трубу й оцей білий акордеон. (З газет)

7. Прочитайте текст.
Які речення (прості чи складні випишіть) переважають у тексті? Випишіть слова, що належать до професійної лексики.
Поясніть їх значення.
Славетний співак XX століття
Іван Семенович Козловський (1900-1993) народився в селі Мар’янівці. Виховувався в селянській родині. Від батька й матері успадкував шанобливе ставлення й любов до музики, співу.
Залюбки співав у родині, у шкільному хорі. Мальовниче село, що на Київщині, стало колискою тенора.
Правду пісні через душу свого села він виніс на вершину світового виконав-ства.
Очевидно, на його долю вплинула й напівлегендарна зустріч із Миколою Віталійовичем
Лисенком.
Згодом було навчання у Київському музично-драматичному інституті ім.
М. В. Лисенка, служба в армії. Виступи молодого співака в Полтавській опері виявилися настільки вдалими й професійними, що Козловського запросили до Харківської опери.
Йому пощастило співати з П. К. Саксаганським у виставах Наталка Полтавка, Запорожець за Дунаєм.
Панас Карпович
подарував співакові фотографію з написом:

Західна культура значима, цікава, але прославляй-те слов’янську нашу культуру, глибоку за думкою, виразну за формою.
Працюючи в Свердловській опері, Іван Семенович виступав у провідному теноровому репертуарі: ліричному, мецо-характерному, лірико-драматичному.
Усі вистави за його участю проходили з аншлагом.
Периферійні театри, — писав митець, — пробуджують творчість, дають більший простір, навіть спонукають до дерзання... На моєму шляху трапилися люди, які не знижували, а піднімали смаки, виховували прагнення розвивати професіоналізм.
Майже сорок років життя Майстра нероздільно пов’язані з Великим театром у Москві. Вихований у найкращих традиціях української та російської пісенно-оперної класики, Іван Семенович сам став живим класиком, зразком для наслідування.
Він мав світову славу, численні нагороди й престижні відзнаки; міг би комфортно почуватися у загальноросійському (загаль-носоюзному) морі, забувши свою малу батьківщину — Україну, і сповідувати популярну тоді ідеологію радянської людини.
Проте співак, усе своє життя залишаючись свідомим україн-цем, був невтомним популяризатором і славетним виконавцем українського пісенного репер-туару.
У рідній Мар'янівці коштом І. Козловського постала спеціалізована музична школа.
Благородну справу Івана Семеновича продовжує створений 1995 р. благодійний фонд його імені
Прем’єра (За Д. Гайвасем).

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК Тема:

Синтаксичні норми.

До стилістичних ресурсів простого речення належать способи вираження членів речення, особливі випадки використання однорідності, засоби зв’язку між однорідними членами різновиди простих речень, порядок слів.
Один із засобів створення стилістичного забарвлення — синонімія вираження присудка.
Присуд-ки ускладненої форми, що являють собою фразеологізовані дієслівно-іменні спо-лучення, властиві книжним стилям — науковому, офіційно-діловому, частково публіцистичному; паралельні їм дієслівні прості присудки характерні для худож-нього та розмовного стилів.
До стилістико-семантичних явищ, пов’язаних із формою вираження присуд-ка, належать варіанти допоміжних дієслів бути, стати, робитися, залишатися.
Одні з таких дієслів не мають лексичного значення, вказуючи лише на час та спо-сіб:

Море було спокійне і синє, небо так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах. (М. Коцюбинський) Інші дієслова в ролі зв’язки більшою чи меншою мі-рою зберігають лексичне значення, тому аж ніяк не байдуже, яке з них вибрати.
Наприклад у реченні Він був (став,ставав, здавався, виявився, зробився, лишався, вважався) кращим фахівцем у своїй ґалузі був указує на наявність ознаки; став, ставав, зробився свідчать про її появу; лишався констатує збере-ження колишнього стану; виявився підкреслює відкриття; нарешті здавався, вважався зазначають оцінку фахівця з боку оточення.
Укранська мова належить до мов з вільним порядком слів.
Але вільність
порядку слів не виключає правил, що регулюють розташування членів речення.
Кожне переставляння пов’язане з більшою чи меншою зміною значення.
Тихий світанок.— односкладне, називне речення.
Світанок тихий.— двоскладне ре-чення з опущеним дієсловом-зв’язкою.
Стилістична функція порядку слів полягає у тому, що переставляння членів речення викликає додаткові виразові відтінки, змінює експресивну роль того чи іншого компонента.
Прямий порядок слів характерний для наукового, офіційно-ділового та
публіцистичного стилів.
Зворотний (інверсія) застосовується в художньому
та розмовному стилях.
При інверсії найбільша увага зосереджується на тому
члені речення, який виноситься на початок чи кінець. Інверсія створює багаті
стилістичні можливості, але її використання потребує авторської вправності.
Типові помилки в стилістичному використанні порядку слів:
1) неврахування того, що з переставлянням окремих слів виникають
небажані відтінки в значенні та в стилістичному забарвленні висловлювання;
2) невиправдана інверсія, яка призводить до спотворення змісту, двознач-ності;
3) використання інверсії в реченнях, в яких форми підмета і прямого додат-ка збігаються;
4) неврахування того, що від місця вставних слів, часток у реченні залежить зміст, стилістичне забарвлення висловлювання.
Стилістика, зміст і структура складного речення щонайбільше зумовлюють-ся сутністю простих речень, з яких воно сформувалось.
У складному реченні Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять. (А. Малишко) оби-два прості сурядні речення можна було б оформити як окремі прості:

Реве Дніп-ро.
Й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять.
Але тоді між обома простими самостійними реченнями послабиться смисловий зв’язок, стане неви-разною з’єднувальна роль сполучника й, прості речення роз’єднаються інтонацій-но, що вплине на сприймання зображуваного.
Отже, прості речення помітно втрачають у складному свою значеннєву
й синтаксичну самостійність.
Вибір варіантів побудови простих і складних речень регулюють синтаксичні норми, що вивчаються в межах синтаксису.

ОДНОСКЛАДНИМИ називаються такі речення, в яких суб’єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення, співвідносним із підметом чи присудком двоскладного речення.

ТИПИ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Д І Є С Л І В Н І

І М Е Н Н І

НОМІНАТИВНІ

ОСОБОВІ

БЕЗОСОБОВІ

ІНФІНІТИВНІ

Означено-особові

Неозначено-особові

Узагальнено-особові

Двоскладні речення із займенниковими підметами менш експресивні:

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами (Д.Павличко)

В односкладних реченнях вся увага зосереджується на дії, на виділенні дієслова, що надає висловленню виразності, динамічності. Такі речення, як правило, експресивні, емоційно забарвлені:

Любіть життя, шануйте кожен день (П.Воронько). Позначають дію, яка виконується конкретною особою – мовцем або його співбесідником

Означено-особові односкладні речення

Дієсловом 1-ї чи 2-ї особи однини чи множини дійсного способу:

Живу без слів (В.Крищенко);

О, друзі, розкриємо книги – життя невгасимого твір (П.Усенко).

Головний член виражається лише особовими формами дієслова

Дієсловом 2-ї особи однини чи 1-ї та 2-ї особи множини наказового способу:

Не бійся досвітньої мли (Л.Українка);

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось (Л.Костенко).

Означено-особові речення синонімічні із двоскладними

Позначають дію, яка виконується неозначеною особою

Неозначено-особові односкладні речення

Дієсловом 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: Їх (квіти) дарують друзям в урочисті дні
(з газ.)

Головний член виражається такими формами дієслова

Дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу:

Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т.Шевченко).

Неозначено-особові речення синонімічні із двоскладними

Двоскладні речення означають дію і конкретного її виконавця:

Унизу по яру розкотились біленькі хатинки (В.Винниченко)

У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. Їх використовують тоді, коли дія стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, або коли особа невідома: Мене любили, я любив – і це найбільше в світі щастя (Я.Стельмах).

І тип
Прислів’я, крилаті вислови повчального характеру та викривального змісту:

Удосвіта встанеш – більше діла зробиш (Н.тв.)

ІІ тип
Передають дію або стан самого мовця:

В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на ниві багатство ярого зерна
(М. Стельмах).

Позначають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого

Узагальнено-особові односкладні речення

Дієсловом 2-ї особи однини, рідше – множини дійсного та наказового способу:

Радій хлібові не в полі, а в стодолі. Спите, а хліб цвіте. (Н.тв.)

Головний член виражається такими формами дієслова

Дієсловом 1-ї особи множини:

Як дбаємо,
так і маємо. (Н.тв.) За ступенем узагальнення поділяються на 2 типи

Дієсловом у формі чоловічого роду минулого часу:

Молотив цілий день, а віяти нічого (Н. тв.)

Дієсловом 3-ї особи однини і множини:

Решетом воду не носять (Н.тв.)

Позначають дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча чи носія стану

Безособові односкладні речення

Безособовими дієсловами, що означають:
природні явища :

Мжичило й мжичило
(Є.Гуцало);
фізичні і психічні стани людини:

Рана гоїлася,
і Петра лихоманило (М.Іщенко);
наявність чи відсутність чогось:

Бракує
впевненості;
дії невизначених сил чи обставин:

Йому
щастить.
Мені поталанило. Головний член виражається

Особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні
на означення станів природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення:

Пахло талою землею (А.Головко);

Потемніло, завітрило, закрутила курява (С. Васильченко).

Безособовими формами
на -но, -то:
Вже пройдено стільки, а пісні немає (Л. Талалай)
Із можливого в чудесне перекинуто мости
(М. Рильський) Словом категорії стану (предикативним прислівником)
Страшно і радісно йому
Предикативні прислівники часто сполучаються з дієсловом-зв’язкою чи інфінітивом:

Дітям спочатку було дуже чудно
(М. Коцюбинський).
Йому було приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот… (І. Микитенко). Предикативними словами іменникового походження (кількість таких слів незначна: страх, жаль, сором, шкода, гріх, охота, час, пора тощо):

Шкода згаяного часу.
Мені тебе жаль. Предикативним словом типу треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно: Для мене багато не треба, щоб ласку і добрість пізнати... (Д. Луценко).

Дієсловом Є (було, буде): І на оновленій землі врага не буде супостата (Т.Шевченко) Заперечним предикативним словом нема:

Буря, пітьма, стежки нема (Л.Забашта)
Повторювальним сполучником ні-ні (його можна замінити словом нема):

Ні хліба, ні води в цьому домі. Однак специфіка інфінітивних речень полягає в тому, що можливість синоніміки мовцями використовується рідко: інфінітивні речення здебільшого функціонують з афористичним змістом, набирають значення закличності, спонукальності й цим поповнюють арсенал фразеологізмів як образних й експресивних засобів стилістичного синтаксису.

неможливість дії. Головний член завжди виступає з часткою не:

Не закувати в кайдани ідею (Л. Забашта);
неминучість дії або стану (це стверджувальні або заперечні речення):

Бійцям не забути ті довгі роки;
категоричний наказ:

Мечем до нього прорубати путь;
побажання:

Учитися вдихати шум віків! бажану для того, хто говорить, дію:

Відпочити б з дороги, пообідати б смачно;
пораду або бажання перебувати в якомусь стані, доцільність певної дії:

Твоїми б, Якиме, устами та мед пити. Вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію

Інфінітивні односкладні речення

Незалежним інфінітивом без частки би (б)
або з часткою би(б)
А слова дружнього за гроші не купити (М.Рильський);
Запросити б друзів до хліба-солі – і живих, і мертвих у далекім полі (А.Малишко).

Головний член виражається

Інфінітивні речення без частки би (б) виражають

Інфінітивні речення з часткою би (б) виражають

Не слід плутати з інфінітивними реченнями безособові з безособово-предикативним словом і залежним від нього інфінітивом:

Мені треба їхати на вокзал (безособове) – Їхати на вокзал (інфінітивне) Увага !

Інфінітивні речення можуть виступати синонімами як з односкладними:

Погасити вогні – Погасіть вогні; так і з двоскладними реченнями:

Його Кобзар нікому не спалить (М.Рильський) – Його Кобзар ніхто не спалить. Розрізняй!

Оцінні

Ствердження наявності предметів або явищ поєднується з їх емоційною оцінкою:
Літо.
Сад.
Яка спекота! (М.Подолян)

За значенням

Словосполученням
Довгождана пилюка квітневих доріг (О.Гончар)

Субстантивованою частиною мови
Ніч… Дорога… Двоє…

Займенником
Зимовий вечір.
Тиша.
Ми... (П.Тичина) Увага !

Номінативні речення бувають поширеними:

Білий сніг.
Криштальні дзвони.
Хуртовини сміх (А. Листопад) і непоширеними:

Ніч.
Номінативне речення не може поширюватися обставинами, оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка.
Через це речення типу Під горою село;

День надворі є неповними двоскладними з пропущеним дієслівним присудком.
Номінативне речення, поширене означенням, треба відрізняти від двоскладного.
Темна ніч – номінативне.
Ніч темна – двоскладне, де темна є іменною частиною складеного присудка.
Розрізняти номінативні й двоскладні
речення допомагає порядок слів (у номінативному прикметник стоїть перед іменником, у двоскладному прикметник - після іменника).
Вказівні

Буттєві
власне номінативні
екзистенційні

Головний член співвідносний з підметом двоскладних речень і може виражатися

Іменником
І згадується Дорошеві… Ніч.
Мороз.
Сніг… (Г.Тютюнник)

Номінативні односкладні речення

Стверджують наявність існування явищ, подій або предметів Значення буття доповнюється вказівкою на предмети і явища, що передається частками ось, он, от:
Ось ваш тихий порт (П.Тичина).
Називаючи предмет, вони стверджують факт його існування:
Ущелина.
Потік.
Тропа.
Граніт.
Безодня.
Високості. І тьма – твій кінь – і тьма сліпа (Л.Первомайський).