• Название:

    Бойки

  • Размер: 0.03 Мб
  • Формат: DOC
  • или



Бойки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цей термін має також інші значення.
Див.
Бойки (значення).

Бойки, літографія 1837 р.
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці Культура
Література • Музика • Архітектура
Образотворче мистецтво • Кіно • Театр
Танці • Кухня • Мода • Спорт

Українська діаспора
Австралія • Аргентина • Бразилія • Білорусь
Греція • Грузія • Казахстан • Канада • Китай •
Молдова • Німеччина • Польща • Португалія
Румунія • Росія • Словаччина • США • Угорщина

Етнографічні групи українців
Бойки • Гуцули • Кубанці • Лемки
Литвини • Наддніпрянці • Волиняни • Подоляни
Поліщуки • Русини • Слобожани
• Галичани

Українська міфологія
Релігія
Православ'я:

УАПЦ • УПЦ-КП • УПЦ (МП)
Католицизм:

РКЦ • УГКЦ
Протестантизм • Іслам • Юдаїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
Україна • Знамениті українці • Історія
Всесвітні форуми українців • Голодомор
Етнокультурні регіони • Розселення
Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати
Бойки (пол.
Bojkowie, словац.
Bojkovia, чеськ.
Bojkov, нім.
Bojken, рос.
Бойки) — етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат (Бойківщина) від річок Лімниця й Тересва на сході до річок Уж і Сян на заході. В Україні розселені в гірських р-нах Українських Карпат і Прикарпатті (Болехівський, Долинський р-н та частина Рожнятівського р-ну Івано-Франк. обл., Сколівський, Турківський, частини Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського р-нів Львів. обл., Воловецький та частини Міжгірського і Великоберезнянського районів Закарпатської області[1] Центром Бойківщини вважається карпатське містечко Турка.
Зміст [сховати]
1 Назва
2 Історія
3 Відомі особистості Бойківщини
4 Культура
5 Дивись також
6 Виноски
7 Посилання
8 Література

[ред.]
Назва

Вперше назву бойки ужив священик Йосип Левицький в передмові до Граматики (1831) від вживання в їхній мові частинки бо є (тільки), на відміну від лемків, що казали лем, і лишаків, що казали лише, лишень.
Надалі цю назву розповсюдили А. Торонський, В. Хіляк та інші. У Словаччині бойків називають пуйдякамі (словац.
Pujďk), оскільки вони говорять пуйдемо на відміну від лемківського пійдемо.
[ред.]
Історія

На думку багатьох вчених, перша писемна згадка про бойків зустрічається у компілятивному творі візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного "De Administrando Imperio" (Про управління імперією) (глава ХХХІІ): "Хай тобі буде відомо, що серби [ці] походять від неохрещених сербів, які також називаються "білими", і живуть по ту сторону Турції, в місцевості, що зветься ними Бойкі. З ними межує Франгія, а також Велика Хорватія, неохрещена, яку також називають "Білою". Ось там і живуть спрадавна ці серби." В даному контексті "Бойки" - це топонім, причому не автентичний.
[ред.]
Відомі особистості Бойківщини
Юрій Дрогобич — філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини;
Петро Конашевич Сагайдачний — гетьман Війська Запорозького;
Юрій-Франц Кульчицький — купець, солдат, товмач, засновник першої в Європі мережі кав’ярень;
Іван Креховецький — генеральний суддя часів Хмельниччини;
Миколай Зиблікевич — президент Кракова, голова Галицького сейму;
Іван Франко — письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч;
Михайло Вербицький — композитор, хоровий диригент, священик, громадський діяч, автор гімну України Ще не вмерла Україна
Лесь Курбас — режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач, Народний артист Республіки (1925);
Степан Бандера — політичний діяч, голова Проводу ОУН-Б;
Рабій-Карпінська Софія — мовознавець-діалектолог;
Володимир Глухий — актор, заслужений артист України;
Наталка Карпа — співачка, заслужена артистка України;
Хай Михайло — вчений-фольклорист, збирач і виконавець народної інструментальної музики, обрядових пісень та епічних дум, доктор мистецтвознавства.
[ред.]
Культура

Музей народної архітектури і побуту у Львові, сектор Бойківщина.
Хата 1912 року з с.
Либохора

Бойки зберегли багато старовинних звичаїв і обрядів.
Основні галузі традиційного господарства бойків — гірське скотарство та землеробство, лісові промисли та солеваріння, ремесла та художні промисли.
В сучасних умовах бойки займаються переважно землеробством і тваринництвом, працюють на лісо- і нафторозробках, розвинені художні промисли, існує курортна галузь.
[ред.]