• Название:

    Дебати програми Карла Поппера

  • Размер: 0.05 Мб
  • Формат: DOC
  • или



Дебати програми Карла Поппера

РЕГЛАМЕНТ

П1 – 6хв
Перехресні запитання О3 до П1 – 3хв
О1 – 6хв
Перехресні запитання П3 до О1 – 3хв
П2 – 5хв
Перехресні запитання О1 до У2 – 3хв
О2 – 5хв
Перехресні запитання П1 до О2 – 3хв
П3 – 5хв
О3 – 5хв

П1, П2, П3 – перший, другий і третій спікери Пропозиції (Ствердження)
О1, О2, О3 – перший, другий і третій спікери Опозиції (Заперечення)

Кожна команда має право взяти протягом гри не більше 8 хвилин на підготовку до виступів (не більше 2-х хвилин за гру).

Тайм-кіпер попереджає спікерів (команди) за 2, 1 і 0,5 хвилини до закінчення часу виступу (підготовки) спікерів і подає сигнал про закінчення часу виступу (підготовки).

Тренувальні та локальні (міські, регіональні) ігри можуть проходити за скороченим регламентом.

Обов'язки спікера

Дебати – це командна гра. І в кожного члена команди є свої обов'язки.

П1
представляє стверджуючу команду;
представляє тему (ствердження), обґрунтовує її актуальність;
дає визначення термінам (поняттям), що входять в тему;
представляє точку зору стверджуючої команди;
обґрунтовує аспекти розгляду даної теми;
представляє аргументи стверджуючої сторони, які будуть доводитися командою під час гри (відповідно заявленими командою аспектами);
переходить до доказу висунутих аргументів (по можливості);
закінчує чітким формулюванням загальної лінії стверджуючої команди;
задає перехресні питання О2 (другому спікеру заперечуючої команди).

О1
представляє заперечуючу команду;
заперечує тему (заперечує тезу, заявлену стверджуючою стороною), формулює тезу заперечення;
приймає визначення, представлені стверджуючою стороною;
представляє позицію заперечуючої сторони;
приймає аспекти стверджуючої сторони або подає інші аспекти;
представляє кейс заперечуючої сторони (стратегію заперечення тобто аргументи заперечуючої сторони, які будуть доводитися командою під час гри);
спростовує аргументи стверджуючої сторони, висунуті П1;
закінчує чітким формулюванням загальної лінії заперечуючої команди;
задає перехресні питання П2 (другому спікеру стверджуючої команди).

П2
відновлює точку зору стверджуючої сторони за допомогою гіпотез, прикладів, і доказів;
відновлює кейс ствердження, позицію за позицією, слідуючи первісній структурі;
наводить нові докази (нові докази вітаються);
повторює важливі аспекти (критерії) попередніх доказів;
докладно розвиває стверджуючу позицію і докладно розвиває кейс ствердження;
спростовує кейс заперечення;
нові аргументи не наводяться;
закінчує чітким формулюванням загальної лінії стверджуючої команди;
відповідає на перехресні питання О1.

О2
відновлює заперечуючу позицію, використовуючи гіпотези, приклади, і докази;
докладно розвиває заперечуючу позицію, обґрунтовуючи заперечуючий кейс;
продовжує спростовувати стверджуючу позицію;
наводить нові докази;
не наводить нових аргументів;
закінчує чітким формулюванням загальної лінії заперечуючої команди;
відповідає на перехресні питання П1.

П3
ще раз акцентує вузлові моменти дебатів (для судді позначає найважливіші питання);
слідує структурі стверджуючого кейса;
повертається до критеріїв (аспектів), висунутих П1 і пояснює, як вони підтверджують позицію стверджуючої команди;
виявляє вразливі місця в заперечуючому кейсі;
зосереджується на порівнянні стверджуючих аргументів з заперечуючими аргументами і пояснює чому аргументи ствердження переконливіші;
не наводить нових аргументів;
завершує лінію ствердження (у цій промові може бути менше доказів, ніж в інших);
ставить запитання О1.

О3
ще раз акцентує вузлові моменти (для судді позначає найважливіші питання);
слідує структурі спростовуючого кейса;
повертається до критеріїв (аспектів) висунутих О1 і пояснює, як вони підтверджують позицію заперечення;
виявляє уразливі місця в стверджуючому кейсі;
зосереджується в цій промові на порівнянні заперечуючих аргументів зі стверджуючими і пояснює, чому аргументи заперечення переконливіші;
завершує лінію заперечення (у цій промові може бути менше доказів, ніж в інших);
не наводить нових аргументів;
ставить запитання П1.

У дебатах Карла Поппера розрізняють три типи виступів (промови спікера):

1. Конструктивна промова (П1, О1).
У цих промовах представляються і висуваються аргументи.
Стверджуюча сторона дає первинне уявлення кейса, яке зумовить структуру всього раунду.
Заперечуюча сторона вступає в протиріччя зі стверджуючою і надає свій кейс.
У цих двох промовах повинні бути представлені всі аргументи.

2. Заперечуюча (розвиваюча) промова (П2, О2).
У цих промовах спростовуються аргументи та відновлюється власна система аргументів після атаки опонентів.
Тут важливу роль грають деталі, важливо відповісти на всі аргументи опонентів і прокоментувати, наскільки ефективно вони підтверджують чи спростовують тему.
У цих промовах не допускаються нові аргументи.
Учасники повинні розвинути існуючі аргументи за допомогою доказів і міркувань.

3. Заключна промова (підведення підсумків) (П3, О3)
У цих промовах повинно бути звернено увагу на основні протиріччя позицій.
Ці промови підбивають підсумки дебатів.
П3 і О3 ніби неформально розповідають своїм друзям про те, як проходили дебати, в чому їх сильні сторони і чому перемога саме за ними.
У цій промові не повинно бути нових аргументів.