• Название:

    Снітки гуляли золоте весілля чотири дні

  • Размер: 0.06 Мб
  • Формат: DOC
  • или



Снітки гуляли золоте весілля чотири дні

фото:

Світлана СЕКЕРА
На святкування золотого весілля Уляна Снітко з Орлівки Новгород-Сіверського району Чернігівщини одягнула народний костюм із місцевого Будинку культури. Її чоловік Михайло — чорний костюм із краваткою
Подружжя Снітків із села Орлівка Новгород-Сіверського району на Чернігівщині золоте весілля святкувало чотири дні. Розписалися 5 лютого 50 років тому.
— Люби мене ззаду, поки я привикну.
А він і спереду полюбив, —71-річна Уляна Василівнапідморгує73-річному Михайлові Іларіоновичу.
Пара сидить на лаві біля воріт. — А ще діда за гармошку покохала, бо гармоністом був на все село.
Він у мене родом із сусіднього села Лоска — там у його дівчина була красивенна.
Школи й одного класу не закінчив.
Тільки сів за парту, як німці в село ввійшли.
А як з армії вернувся, шофером у наше село влаштувався і зостався, — розправляє рукав вишитої сорочки, в яку на весілля вбиралася.
— Хату її батьки мали на курячих ніжках: кімнатка, як сінци, і долівка земляна, — додає чоловік. — Мій дід як побачив, перехрестився: ”І куди ти, унучок, попав?” Поставили кращу, більшу.
П’ятьох дітей Бог дав:

Ніну, Юлю, Олю, Валентину і Сергія.
Тепер десять онуків і правнучку до нас возять із города.
Уляна Снітко ховає під стрічками весільного вінка стрижене волосся.
— Щось безрукавка не защіпається, — кутається на холоді.
— Мо’, вагітна? — підморгує їй чоловік і поправляє краватку. — Це місцеві співухи з дома культури нам таке вбрання справили.
Я їм на гармошці підігрувати приходжу.
— І замачувать, — ляскає пальцем по підборідді дружина. — Наступного дня нам за звичаєм принесли снідання — вареники з сюрпризом.
Мені попався з хамсою, а молодому — з бураком.
А ще нам пару близнюків подарували, лялькових, правда.
Дівчата кажуть: був би в селі священик, то повінчали би нас.
Був би в селі священик, то повінчали би нас
— Дасть Бог, доживемо до діамантового, тоді батюшку з іншого села на коні привезу, — каже Михайло Іларіонович.
— Хотіли дівчата ще шкоду зробить — флаг на паркані вивісити, простинь тобто.
До війни така традиція в Орлівці була.
Та я їм не дала.
А весілля наше тепер було лучче, чим у молодості.
Питаю, хто в домі головний.
— Півень у дворі має співать, а не куриця, — Михайло Іларіонович смачно цілує дружину.
Устає і йде порать коня.